Проблеми раціонального використання водних ресурсів у промисловості й комунальному господарстві та способи їх вирішення
Водні ресурси (поверхневі і підземні води), придатні для використання в народному господарстві. Використання та охорона водних ресурсів у промисловості і комунальному господарстві. Способи вирішення проблем раціонального використання водних ресурсів.
| Рубрика | Экология и охрана природы |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.05.2015 |
| Размер файла | 256,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет економіки та менеджменту
Кафедра управління
ОДЗ
з дисципліни "Основи екології"
на тему: "Проблеми раціонального використання водних ресурсів у промисловості й комунальному господарстві та способи їх вирішення"
Суми, 2014
Зміст
- Вступ
- 1. Використання та охорона водних ресурсів у промисловості і комунальному господарстві
- 2. Проблеми раціонального використання водних ресурсів
- 3. Способи вирішення проблем раціонального використання водних ресурсів
- 4. Практична частина
- Висновки
- Список використаної літератури
Вступ
Водні ресурси - це поверхневі і підземні води, придатні для використання в народному господарстві. Частина користувачів (промисловість, сільське і комунальне господарства) безповоротно забирають воду з рік, озер, водосховищ, водоносних горизонтів. Інші використовують не саму воду, а її енергію, водну поверхню або водоймище загалом (гідроенергетика, водний транспорт, рибництво). Водойми мають велике значення для відпочинку, туризму, спорту.
В Україні у пересічний за водністю рік загальні запаси природної води складають 94 км3, з яких доступні для використання 56,2 км3. Основна частина водних ресурсів, що постійно відновлюються, припадає на річковий стік - 85,1 км3 (без Дунаю).60% річкового стоку формується на території України (місцевий стік), 40% - за її межами (транзитний стік).
Головні ріки України: Дніпро, Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець. Дунай протікає по території України на ділянці 174 км; середній річний стік 123 км3 - переважно транзитний.
Всього на території України понад 70 тис. річок, але тільки 117 з них мають довжину понад 100 км. Влітку річки стають маловодними, чимало з них міліють і навіть пересихають. Для затримання талих снігових вод і регулювання стоку на більшості рік створено водосховища.
Для постачання води у маловодні райони збудовано канали: Північно-Кримський довжиною 400,4 км, Дніпро-Донбас - 550 км, Сіверський Донець-Донбас - 131,6 км та ін. На півдні України створено великі зрошувальні системи. У районах надлишкового зволоження або уповільненого стоку діють меліоративні системи (Верхньоприп'ятська, Латорицька та ін.).
В цілому водні ресурси України можна охарактеризувати як недостатні. У маловодні роки дефіцит води відчувається навіть у басейнах великих рік.
раціональне використання водний ресурс
Щонайбільше свіжої води (48% загального споживання) споживає промисловість, 40% води йде на потреби сільського господарства, 12% припадає на комунальне господарство міст та інших населених пунктів.
1. Використання та охорона водних ресурсів у промисловості і комунальному господарстві
За запасами водних ресурсів, доступними для користування, Україна належить до найменш забезпечених власними водними ресурсами європейських держав (в Україні питне водопостачання на 2/3 забезпечується за рахунок поверхневих вод).
Природне середовище і соціально-економічні системи невіддільні одне від одного. Захист чистого водного середовища, а також загроза дефіциту води потребують комплексного та раціонального підходу до використання водних ресурсів: це об'єктивна необхідність, яка випливає з умов соціально-економічного розвитку. [1, c.47-48].
Господарський комплекс України упродовж багатьох десятиліть розвивався без урахування економічних та екологічних наслідків, що призвело до катастрофічного екологічного стану, особливо водних систем. У промисловості це висока ресурсо - та енергоємність технологій, які в 2-3 рази перевищують ресурсо - і енергоємність виробництва в розвинутих країнах; високий рівень концентрації промислових об'єктів; відсутність чи недостатня потужність очисних споруд; недосконалість технологій очищення та низька ефективність існуючих очисних споруд; відсутність правових і економічних механізмів, які стимулювали б розвиток екологічно безпечних технологій і природоохоронних систем; низький рівень екологічних знань; складне економічне становище країни в цілому. У сільськогосподарському секторі економіки це значна (50-60 %) розораність територій, яка на окремих водозборах річок сягнула 80-90 %; використання в сільськогосподарському обороті схилів, заплав річок; низький рівень агротехніки і технологій; недотримання науково обґрунтованих систем землеробства; нехтування природоохоронними, меліоративними, протиерозійними правилами, прийомами і способами. З полів щороку з поверхневим стоком виносяться в річки, озера, водосховища в середньому 11 млн. т гумусу, 0,4 млн. т фосфору, 7,0 млн. т калію. Значне забруднення землі і вод від великих тваринницьких комплексів (вони перевищують обсяг забруднень від всього міського населення). Однією з головних причин негативних наслідків антропогенного впливу на водні об'єкти є споживацьке відношення до них. Вода як природний ресурс на відміну від нафти, газу, вугілля щороку відновлюється в процесі глобального водообміну. Тому водні ресурси довго вважалися невичерпними та здатними до самоочищення. Однак збільшення впливу на водні джерела та ландшафти водозбірних басейнів призвело до порушення умов формування стоку і водного режиму, зниження самовідновлюваної спроможності водних ресурсів. Це зумовило зменшення водності річок, зниження їх біопродуктивності [3, c.21-25].
Через надмірне антропогенне навантаження, яке посилилось наслідками катастрофи на Чорнобильській АЕС, порушення умов формування водного стоку і природної рівноваги, що зумовило зниження якості водних ресурсів, вкрай загрозливе екологічне становище склалося майже в усіх річкових басейнах нашої країни. Вода, яка використовується для виробничих та господарських потреб, повертається у природні ланки як зворотна, у вигляді стічної і несе у собі розчинні солі, хімічні речовини, частки ґрунту та біологічні відходи, не характерні для живої природи.
Комплексна екологічна оцінка стану річок басейнів Дніпра за методикою, розробленою Українським НДІ водогосподарсько-екологічних проблем, показала, що немає жодного басейну, стан котрого можна було б класифікувати, як добрий. [5, c.115-117].
Розвиток сучасного виробництва супроводжується зростаючим залученням водних ресурсів такими водоємкими галузями, як промисловість, сільське та комунальне господарство. Незважаючи на те, що протягом останніх десятиріч інтенсивність водокористування залишилась постійною, а подекуди скоротилась, потенційна недостача води все ще має місце, особливо у міських ареалах. Проблема забезпечення населення і народного господарства свіжою водою дедалі загострюється. Залишаються проблемами витік води із розподільчих систем та неефективне використання води. Значні обсяги споживання води в економічній діяльності, зростання скидів забруднених вод у поверхневі водойми - основні чинники антропогенного навантаження на водні ресурси.
Соціально-економічний аспект цих вимог передбачає реалізацію заходів, спрямованих на удосконалення територіально-галузевої структури і технологій водокористування; забезпечення якісною питною водою і збереження здоров'я населення; запобігання шкідливій дії забрудненої води; сприяння стабільному розвитку регіонів; міжнародне співробітництво в галузі використання і охорони водного фонду; урахування екологічних обмежень і вимог при прийнятті соціальних та економічних рішень.
Екологічний аспект розвитку водно-господарського комплексу передбачає вжиття заходів, які забезпечують охорону водних джерел, їх водозбірних територій; раціональне використання водних ресурсів; збереження біологічної різноманітності; підвищення безпеки при використанні токсичних хімічних речовин; вирішення проблеми відходів.
Однією з найактуальніших і найболючіших проблем охорони та раціонального використання водних ресурсів була і залишається проблема фінансування водоохоронних заходів. Для досягнення конкретних позитивних результатів в усьому світі визнано найбільш ефективним застосування економічних методів регулювання водокористування і водоохоронної діяльності. Водоохоронна діяльність не можлива без економічної оцінки водних ресурсів, яка має відображати їх значення у загальному національному багатстві і в народному господарстві (у виробничих процесах і споживанні) і за якою чим обмеженіші запаси води, тим більшу економічну вартість вони повинні мати. [2, c.43-45].
Структура споживання водних ресурсів безпосередньо визначається рівнем промислового розвитку окремих держав, їх світовою спеціалізацією та густотою населення. В середньому у світі 16,6% від загального споживання вод займає побутова сфера, 31,1% - промисловість, 52,3% - сільське господарство. Для України аналогічні показники становлять 21,2%, 45,8%, 32,6% за даними 2004 року. При цьому в Україні зафіксована тенденція постійного зростання побутового споживання води (від 18,3% у 2000 р. до 21,2% у 2004 р.), стабільність промислового водоспоживання (коливання в межах 45,8% -47,1%) і незначне падіння сільськогосподарського використання води.
Виявлена динаміка і структура використання водних ресурсів України за основними секторами економіки пояснюється наступними макроекономічними факторами:
· Зростанням частки імпортованої промислової продукції, що поступово витісняє товари національного виробництва. Таким чином спостерігається імпортування не тільки певних споживчих вартостей з інших економік, але й перенесенням витрат водних ресурсів інших держав на економіку України, відбувається так званий "імпорт віртуальної (економічної) води”.
· Відсутністю стратегічного управління у водному секторі, що викликає деформацію структури забору вод, а також неефективність економічного механізму використання. Застаріла регуляторна і тарифна політика України у цій сфері зумовлює перевитрати води, низький рівень очищення стоків тощо. Сьогодні, спостерігається ситуація, коли забір води з водних об'єктів зменшується, а екологічний стан останніх погіршується швидкими темпами.
· Погіршенням технічно-експлуатаційних характеристик водогосподарського комплексу України, а також швидкими темпами його науково-технічного старіння. Сьогодні, національне водне господарство майже не відрізняється від традиційно "радянського" водогосподарського комплексу, але фундаментальні інституційні трансформації соціально-економічної системи об'єктивно потребують адекватної зміни економічного механізму використання водних ресурсів. [4, c.88-90].
2. Проблеми раціонального використання водних ресурсів
Основними джерелами забруднення є стічні води промислових і комунальних підприємств, великих тваринницьких комплексів і ферм, зливові стоки в містах і змив дощовими потоками ядохімікатів і добрив з полів. Стічні води промислових підприємств утворяться на різних стадіях технологічних процесів.
З нафтовидобувною й нафтопереробною промисловістю, транспортуванням нафти й нафтопродуктів зв'язане поширення у водоймах самих стійких забруднювачів - нафтових масел. Кожна тонна нафти, розтікаючись по водній поверхні, утворить плівку з легких масел на площі до 12 км2, що утрудняє газообмін з атмосферою. Середні фракції нафти, змішуючись із водою, утворять отрутну емульсію, що осідає на зябрах риб. Важкі масла - мазут - осідають на дно водойм, викликаючи токсичні отруєння фауни, загибель риб.
Основними факторами впливу теплоенергетики на гідросферу є викиди теплоти, наслідками яких можуть бути: постійне підвищення температури у водоймах, заростання водойм водоростями, порушення кисневого балансу, що створює погрозу для життя мешканців рік і озер.
Великий вплив на навколишнє середовище гідроелектростанцій, що проявляється як у період будівництва, так і експлуатації. Спорудження греблі приводить до значного затоплення прилягаючих територій, зміні гідрологічного й біологічного режимів рік. На мілководдя водоймищ широко поширене "цвітіння" води - результат навали синьо-зелених водоростей. Відмираючи, водорості в процесі розкладання виділяють фенол і інші отруйні речовини.
Небезпечними забруднювачами водойм є стічні води целюлозно-паперової промисловості. Вони містять органічні речовини, які в процесі окислювання поглинають кисень, викликають масову загибель риби, надають воді неприємний смак і запах.
Відходи хімічних і нафтохімічних виробництв, гірничодобувної промисловості засмічують воду солями й розчинами. Особливо небезпечні з'єднання ртуті, цинку, свинцю, миш'яку, молібдену й інших важких металів, що викликають надзвичайно небезпечні захворювання людей і здатних накопичуватися в організмах мешканців рік, озер, морів і океанів. [4, c.90-94].
Машинобудівний комплекс також є потенційним забруднювачем (стічні води, витік рідких продуктів або напівпродуктів і т.п.). Гальванічне виробництво - одне з найбільш великих джерел утворення стічних вод у машинобудуванні. Основними забруднювачами стічних вод у гальванічних виробництвах є іони важких металів, неорганічні кислоти й луги, ціаніди, поверхнево-активні речовини.
Сільськогосподарське виробництво в багатьох регіонах тягне забруднення поверхневих водойм. Отруйні речовини попадають у водойми у вигляді пестицидів, використовуваних для боротьби зі шкідниками й хворобами сільськогосподарських культур. Припускають, що від дії пестицидів скоротилося поголів'я тюленів у Балтиці, запаси промислової риби в Атлантиці. Значну небезпеку для водойм представляють змивані із сільськогосподарських полів нітрати, фосфати й калійні добрива. Стічні води великих тваринницьких комплексів відрізняються високою концентрацією розчинених і нерозчинених забруднюючих речовин.
Небезпечним забруднювачем є побутові стічні води й побутове сміття, які містять 30-40 % органічних речовин. Під час скидання й проходження матеріалу крізь стовп води частина забруднюючих речовин переходить у розчин, змінюючи якість води.
Особливу загрозу життю водойм і здоров'ю людей представляють радіоактивні забруднення. Поховання рідких і твердих радіоактивних відходів здійснювалося в морях і океанах багатьма країнами, що мають атомний флот і атомна промисловість. Нагромадження скинутих у море радіоактивних відходів, а також аварії атомних судів і підводних човнів становлять небезпеку не тільки для нинішнього, але й для майбутніх поколінь. [6, c.2-3].
Одна з найважливіших проблем, пов'язаних з раціональним веденням водного господарства, - збереження необхідної якості води у всіх водних джерелах. Однак більшість рік, що протікають у зонах великих і середніх промислових центрів, випробовують високий антропогенний вплив через надходження в них зі стічними водами значної кількості забруднюючих речовин. В умовах тісного взаємозв'язку поверхневих і підземних вод процеси забруднення поступово поширюються на все більші глибини.
В Україні важливе значення має охорона підземних водних ресурсів, особливо у степовій зоні, де вони найбільш інтенсивно використовуються. У зв'язку з цим широко застосовується метод штучного поповнення підземних вод.
Дуже актуальною є також проблема охорони малих річок і раціонального використання їх водних ресурсів. Через зменшення лісистості, водної ерозії, замулення, - осушувальної меліорації земель та з інших причин за останнє століття висохло понад 150 маленьких річок, у багатьох вода забруднюється стічними, дренажними та мінералізованими шахтними водами.
Велике значення для охорони малих річок має боротьба з водною ерозією та замуленням, охорона прируслових джерел, створення водоохоронних зон лісонасаджень та природних кормових угідь, систематичне очищення русел, збереження болотних масивів у долинах річок, повна відмова від їх осушення, будівництво гребель, ставків та невеликих водосховищ, які б регулювали стік.
В умовах постійного збільшення обсягів використання водних ресурсів при дуже обмежених їх запасах і нерівномірному розподілі необхідна науково обґрунтована система водного господарства, яка забезпечувала б оптимальний розподіл водних ресурсів за природно-географічними зонами, економічними районами і галузями народного господарства, відтворення, охорону і комплексне використання води як в Україні загалом, так і в окремих її адміністративно-територіальних одиницях, а також раціональну систему обліку, планування і управління водогосподарським комплексом. [7, c.35-37].
Раціонального використання водних ресурсів та їх охорони можна досягнути, регулюючи розвиток і розміщення водомістких галузей народного господарства, створюючи такі економічні умови, за яких забруднення поверхневих і підземних вод та їх неекономне використання було б невигідним.
Для забезпечення економічного використання водних ресурсів велику роль повинна відігравати боротьба з втратами води при транспортуванні до водоспоживачів, які досягають 7% всієї забраної води. Найбільші втрати у зрошувальному землеробстві - 17%. Ця вода фільтрується і є однією з основних причин підтоплення та заболочення грунтів.
Щоб запобігти непродуктивним витратам води та зменшити масштаби підтоплення земель, доцільно створити штучні запаси підземних вод за рахунок фільтраційних втрат на територіях, що прилягають до наливних водосховищ, а також великих магістральних каналів. Внаслідок цього продуктивність окремих водозаборів підвищується у 27 разів. Значний ефект дає також облицювання каналів, будівництво закритих водопроводів, здійснення протифільтраційним заходів.
Слід звернути увагу на те, що в останні роки темпи водоспоживання в Україні перевищують темпи зростання обсягів валового суспільного продукту і національного доходу, тобто на одиницю кінцевої продукції витрати води збільшуються. Це пояснюється, зокрема, несвоєчасним введенням в експлуатацію водоочисних споруд та недостатньою увагою окремих міністерств і відомств до раціонального використання водних ресурсів. [9, c.9-12].
3. Способи вирішення проблем раціонального використання водних ресурсів
Необхідно зазначити, що водні ресурси є національним капіталом, яким користується сучасне й буде користуватись майбутнє покоління. Це вимагає й відповідного ставлення до їхнього використання, охорони та відтворення.
Негативні впливи (прямі й непрямі) на кількість та якість водних ресурсів необхідно розглядати як загрози національній безпеці держави.
До загроз економічного характеру можна віднести:
дефіцит води у промислових і сільськогосподарських районах, який покривається тільки шляхом її інженерного відтворення;
значні втрати води: 10-20% - при транспортуванні, 20% - у житлово-комунальному господарстві, 20-30% - у промисловості.
Для поліпшення економічних та екологічних умов водокористування в Україні доцільно:
прискорити створення правової бази водокористування, в першу чергу, Програми розвитку водного господарства, законів "Про питну воду і безпечне водопостачання" та "Про безпеку гідроспоруд", регіональних і галузевих програм використання та охорони вод і відтворення водних ресурсів;
змінити нормативи та збільшити розміри збору за спеціальне водокористування та платежів за скид забруднюючих речовин у водні об'єкти;
забезпечити фінансування будівництва групових, розвідних і локальних сільських водопроводів, водозабірних свердловин, каналізаційних систем і споруд у сільській місцевості (згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 1992 р. №134 "Про водопостачання сільських населених пунктів України");
припиняти дію права на спеціальне водокористування у випадку систематичної несплати зборів водокористувачами в необхідні строки (згідно з Водним кодексом України, ст.55, пункт 8);
посилити контроль за обсягами водокористування, вчасною сплатою зборів за спеціальне водокористування та штрафів за забруднення водних об'єктів, а також розробити заходи, що дали б змогу ліквідувати заборгованість водокористувачів за спеціальне водокористування. [9, c. 20-23].
До першочергових водоохоронних заходів, що не потребують великих витрат праці та коштів, належить створення водоохоронних зон вздовж рік, їх приток і на територіях, які прилягають до акваторій озер, водосховищ та інших водойм. Під водоохоронні зони, як правило, відводять заплавні землі, схили, що прилягають до заплав, а також яри, які вклинюються безпосередньо у річкові долини. Там, де ріки починаються, водоохоронна зона повинна включати всю мережу ярів вище витоків. До водоохоронних зон слід віднести також повністю осушені землі, стік з яких потрапляє до річкової мережі. Крім того, необхідно впроваджувати ґрунтозахисні системи обробітку земель, природоохоронні, екологічно чисті сівозміни на полях, розташованих поряд із заплавами або крутими берегами річкових долин, ярів, коли поверхневий стік з них значною мірою впливає на режим твердого стоку та санітарний стан річки. У межах водоохоронної зони з метою запобігання забрудненню, засміченню, виснаженню водних ресурсів, замуленню водних джерел впроваджується спеціальний режим господарської діяльності з суворим її обмеженням у прибережній смузі.
Раціональне водокористування і охорона водних ресурсів передбачають:
оптимальний розподіл водних ресурсів як по території, так і між галузями народного господарства та максимальне забезпечення кожної з них водою;
розробку та впровадження науково обґрунтованої системи управління водними ресурсами та водогосподарськими комплексами в басейнах великих і середніх рік, й особливо їх якістю, яка б врахувала глобальні і регіональні закономірності формування водних екосистем;
упровадження науково обґрунтованої системи водокористування і водоспоживання, яка, з одного боку, максимально забезпечувала б усі галузі народного господарства водою, а з другого - не допускала таких змін у водних екосистемах, які б у майбутньому могли призвести до їх деградації і виснаження;
розробку і впровадження методів регулювання стоку з поверхні водозабірних басейнів, штучного поповнення підземних вод і водного режиму ґрунтів;
розробку і впровадження найдосконаліших методів захисту водних ресурсів;
створення водоохоронних комплексів у місцях надмірної концентрації забруднювачів водних об'єктів і впровадження автоматизованих систем управління водоохоронними комплексами;
розробку і впровадження комплексних систем водопостачання і каналізації та водоохоронних заходів у масштабах промислових регіонів та цілих річкових басейнів;
розробку і впровадження безвідходних та безводних технологій, переведення промислових підприємств на оборотне водоспоживання, будівництво очисних споруд, застосування нових методів демінералізації шахтних вод;
розробку і впровадження технічно досконалих меліоративних систем з дуже високим коефіцієнтом корисної дії, а також зрошувальних і поливних норм, які б забезпечували сільськогосподарські культури вологою і запобігали надмірній фільтрації води, заболоченню, підтопленню, затопленню, засоленню земель;
розробку і впровадження еколого-економічної оцінки водних ресурсів, її використання при плануванні водоспоживання, водокористування та здійснення водоохоронних заходів;
раціональне розміщення продуктивних сил з урахуванням водного фактора, науково обґрунтоване розміщення водомістких галузей народного господарства, уникнення надмірної концентрації промислових підприємств, що споживають велику кількість води, в маловодних і безводних районах. [8, c.25-31].
4. Практична частина
Завдання 1. Розрахуйте плату за забруднення атмосферного повітря стаціонарними джерелами [10, с.318 - 320].
|
Показник |
Значення показника |
||||||||||||
|
Варіант |
|||||||||||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
||
|
Фактичні викиди в атмосферу, т. |
|||||||||||||
|
Аміак |
1250 |
3800 |
4200 |
5020 |
7350 |
6230 |
6450 |
10120 |
8405 |
9500 |
5370 |
4860 |
|
|
Ангідрид сірчистий |
245 |
190 |
320 |
290 |
515 |
620 |
740 |
1250 |
890 |
935 |
302 |
210 |
|
|
Окисли азоту NO2 |
120 |
140 |
175 |
240 |
295 |
330 |
410 |
350 |
380 |
420 |
180 |
240 |
|
|
Окис вуглецю СО2 |
1470 |
3780 |
7800 |
9400 |
6380 |
2405 |
1500 |
5200 |
8800 |
2500 |
3150 |
2870 |
|
|
Значення гранично допустимих викидів (ліміт) шкідливих речовин, т. |
|||||||||||||
|
Аміак |
1300 |
4000 |
4000 |
4500 |
7000 |
6800 |
6500 |
8000 |
8000 |
10000 |
5500 |
5000 |
|
|
Ангідрид сірчистий |
250 |
200 |
200 |
300 |
500 |
520 |
500 |
600 |
600 |
980 |
340 |
260 |
|
|
Окисли азоту NO2 |
130 |
150 |
150 |
240 |
300 |
240 |
200 |
350 |
350 |
450 |
200 |
200 |
|
|
Окис вуглецю СО2 |
1500 |
4000 |
4000 |
8000 |
7000 |
6100 |
6200 |
5500 |
8500 |
3000 |
3200 |
2500 |
|
|
Чисельність жителів населеного пункту, тис. чол. |
90 |
180 |
260 |
300 |
480 |
520 |
570 |
1200 |
1100 |
2000 |
960 |
750 |
|
|
Народногосподарське значення населеного пункту |
РЦ |
РЦ |
РЦ |
КМ |
КМ |
РЦ |
ОЦ |
ОЦ |
ОЦ |
ОЦ |
ОЦ |
ОЦ |
ОЦ - обласний центр; РЦ - районний центр; КМ - курортне місто
Нормативи збору за тонну i-тої забруднюючої речовини (Нбі): Аміак - 16 грн / т; Ангідрид сірчистий - 86 грн / т; Окисли азоту NO2 - 87 грн / т; Окис вуглецю СО2 - 3 грн / т.
Платежі за забруднення атмосфери
Стаціонарні джерела забруднення.
(1.1)
де
Пвс - сума зборів за викиди в атмосферу забруднюючих речовик; Млі - обсяг викиду i-тої забруднюючої речовини в межах ліміту (т); Мпі - обсяг понадлімітного викиду (різниця між об'єктом фактичного викиду і значенням ліміту) i-ї забруднюючої речовини в межах ліміту; Кн - коефіцієнт кратності збору за понадлімітний викид в атмосферу забруднюючих речовин - 5; Нбі - норматив збору за тонну i-ї забруднюючої речовини в гривнях (грн / т); Кнас - корегувальний коефіцієнт, що враховує чисельність жителів населеного пункту; Кфб - корегувальний коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту.
Завдання 2. Розрахуйте плату за забруднення водних об'єктів стаціонарними джерелами [10, с.321 - 322].
|
Показник |
Значення показника |
||||||||||||
|
Варіант |
|||||||||||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
||
|
Фактичні викиди, т. |
|||||||||||||
|
Органічні речовини |
400 |
250 |
100 |
280 |
560 |
340 |
126 |
810 |
340 |
432 |
200 |
140 |
|
|
Завислі речовини |
1500 |
1200 |
2000 |
1800 |
1300 |
1500 |
1400 |
1400 |
2000 |
1200 |
1000 |
1100 |
|
|
Нафтопродукти |
45 |
34 |
29 |
45 |
25 |
30 |
40 |
38 |
56 |
28 |
20 |
40 |
|
|
Фосфати |
140 |
120 |
300 |
450 |
500 |
360 |
200 |
100 |
300 |
500 |
800 |
200 |
|
|
Значення гранично допустимих викидів (ліміт) шкідливих речовин, т. |
|||||||||||||
|
Органічні речовини |
380 |
280 |
260 |
400 |
240 |
300 |
300 |
300 |
350 |
350 |
350 |
290 |
|
|
Завислі речовини |
1200 |
1400 |
1500 |
1300 |
1350 |
2000 |
1600 |
1500 |
1600 |
1200 |
1400 |
1200 |
|
|
Нафтопродукти |
43 |
40 |
38 |
25 |
45 |
40 |
50 |
43 |
43 |
20 |
50 |
35 |
|
|
Фосфати |
120 |
100 |
130 |
140 |
120 |
150 |
130 |
110 |
120 |
110 |
100 |
130 |
|
|
Регіональний басейновий коефіцієнт |
АЧМ |
Д |
Т, П |
Д, К |
Д, м. К |
Д, ЧМ |
ЗБ |
СД |
АЧМ |
Д |
Т, П |
Д, К |
Азовське і Чорне море; Д - Дунай; Т, П - Тиса, Прут; Д, К - Дністер, ріки Криму; Д, м. К - Дніпро від кордону України до м. Києва; Д, ЧМ - Дніпро від Каховського гідровузла до Чорного Моря; ЗБ - Західний Буг; СД - Сіверський Донець
Норматив збору за тонну i-тої забруднюючої речовини (Нбі): Органічні речовини - 23 грн / т; Завислі речовини - 2 грн / т; Нафтопродукти - 334 грн / т; Фосфати - 45 грн / т.
Платежі за забруднення водих об'єктів
Величина зборів розраховується за наступною формулою:
(1.2)
де Млі - обсяг викиду i-тої забруднюючої речовини в межах ліміту (т);
Мпі - обсяг понадлімітного викиду (різниця між об'єктом фактичного викиду і значенням ліміту) i-ї забруднюючої речовини в межах ліміту;
Кн - коефіцієнт кратності збору за понадлімітний викид в атмосферу забруднюючих речовин - 5;
Нбі - норматив збору за тонну i-ї забруднюючої речовини в гривнях (грн / т);
Крб - регіональний коригуючий коефіцієнт, що враховує територіальні екологічні особливості.
Завдання 3. Розрахуйте плату за розміщення відходів [10, с.323 - 324].
|
Показник |
Значення показника |
||||||||||||
|
Варіант |
|||||||||||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
||
|
Фактичні викиди, т. |
|||||||||||||
|
Надзвичайно небезпечні |
250 |
800 |
200 |
500 |
350 |
230 |
450 |
120 |
405 |
500 |
370 |
460 |
|
|
Високонебезпечні |
8000 |
7000 |
5500 |
6500 |
8300 |
9400 |
7400 |
6250 |
7890 |
3350 |
3000 |
6210 |
|
|
Помірно небезпечні |
20000 |
12000 |
13000 |
27000 |
23000 |
31000 |
17000 |
25000 |
14000 |
15000 |
24000 |
19000 |
|
|
Малонебезпечні |
70000 |
80000 |
65000 |
75000 |
78000 |
83000 |
94000 |
89000 |
59000 |
91000 |
76000 |
84000 |
|
|
Значення гранично допустимих викидів (ліміт) шкідливих речовин, т. |
|||||||||||||
|
Надзвичайно небезпечні |
300 |
400 |
400 |
450 |
700 |
680 |
650 |
800 |
800 |
1000 |
550 |
500 |
|
|
Високонебезпечні |
7500 |
6000 |
5200 |
6300 |
7500 |
9520 |
6500 |
6600 |
8600 |
2980 |
2340 |
5260 |
|
|
Помірно небезпечні |
19000 |
11000 |
15000 |
24000 |
20300 |
24000 |
20000 |
23500 |
13500 |
14500 |
22000 |
20000 |
|
|
Малонебезпечні |
71500 |
74000 |
64000 |
78000 |
77000 |
61000 |
96200 |
85500 |
85000 |
83000 |
63200 |
72500 |
|
|
Коефіцієнт, що враховує місце розташування зони відходів |
НП<3 |
НП>3 |
НП<3 |
НП>3 |
НП<3 |
НП>3 |
НП<3 |
НП>3 |
НП<3 |
НП>3 |
НП<3 |
НП>3 |
|
|
Коефіцієнт, що враховує характер устаткування відходосховища |
СОП |
С |
СОП |
СОП |
СОП |
С |
С |
С |
СОП |
С |
СОП |
С |
НП<3 - у межах населених пунктів чи на відстані від них менше 3 км; НП>3 - за межами населених пунктів не менше 3 км від них; СОП - спеціально обладнані полігони; С - смітники.
Нормативи збору за викиди основних забруднюючих речовин (Нбі): Надзвичайно небезпечні - 89 грн / т; Високонебезпечні - 3 грн / т; Помірно небезпечні - 1 грн / т; Малонебезпечні - 0,3 грн / т.
Плата за розміщення відходів
Величина зборів за розміщенню відходів визначається за формулою:
, (1.3)
де Млі - обсяг викиду i-тої забруднюючої речовини в межах ліміту (т);
Мпі - обсяг понадлімітного викиду (різниця між об'єктом фактичного викиду і значенням ліміту) i-ї забруднюючої речовини в межах ліміту;
Кн - коефіцієнт кратності збору за понадлімітний викид в атмосферу забруднюючих речовин - 5;
Нбі - норматив збору за тонну i-ї забруднюючої речовини в гривнях (грн / т);
Кт - коригуючий коефіцієнт, що враховує розташування місця відходів;
Ко - коригуючий коефіцієнт, що враховує облаштування місця розміщення відходів.
Висновки
Пошук ефективних зв'язків між економікою і природними водноресурсними системами, між водопотребами соціально-економічного розвитку і поліпшенням екологічних умов існування людини має важливе значення для стабілізації й оздоровлення екологічної ситуації в країні, оскільки суспільство сягнуло такого ступеню залучення водних ресурсів в господарський обіг, що вони перетворились в головний лімітуючий чинник соціально-економічного розвитку країни. Використання водних ресурсів - невід'ємна складова природокористування, яка є найбільш економічно та соціально зорієнтованою формою зв'язку людини з довкіллям, бо на відміну від інших галузевих виробничих комплексів, які сформувались на базі територіального зосередження сировинних і трудових ресурсів, водно-господарський комплекс охоплює всю територію країни: жодна сфера діяльності та життя населення не можлива без використання води.
Водноресурсна складова сталого розвитку розглядається як одна з найважливіших природно-господарських ланок в структурі водно-господарського комплексу країни, розвиток якого повинен задовольняти соціально-економічні та екологічні вимоги.
За умов економічної кризи це питання набуває особливої гостроти, оскільки під час реформування фінансової системи та адаптації її до ринкових умов були втрачені попередні джерела витрат на водоохоронні потреби. Якщо у період існування планової економіки головним джерелом коштів на водоохоронну діяльність був держбюджет, то сьогодні в державному та місцевому бюджетах витрати на охорону водноресурсних об'єктів значно скоротились.
Результатами практичної частини є наступні значення: платежі за забруднення атмосфери становлять (грн); платежі за забруднення водних об'єктів - , плата за розміщення відходів - , тобто необхідно внести саме стільки грошей за забруднене середовище представлених компаній у даних задачах.
Список використаної літератури
1. Гривнак К. Водні ресурси та плата за їх використання /Гривнак К. - Київ, 2000. - C.47-50 (Вісник податкової служби України)
2. Климчик О. Проблеми використання та охорони водних ресурсів /Климчик О. - К. 2001. - C.43-47.
3. Паламарчук М. Еколого-економічні проблеми використання водних ресурсів // Економіка АПК. - 2000. - № 10. - C.21-25
4. Пономаренко О.В. Визначення вартості водних ресурсів України. // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр.: У 2 ч. - К.: РВПС України НАН України, 2006. - Ч.2. - С.88-94.
5. Пономаренко О.В. Основи побудови сучасного економічного механізму використання водних ресурсів // Стратегія економічного розвитку: Наук. зб. - Вип.16. - К.: КНЕУ. - 2005. - С.115-120.
6. Тимошенко С. Управління водним господарством України: шляхи удосконалення // Водне господарство України. Науково-технічний часопис. - 2004. - №5-6. - С.2-4.
7. Малярчук І.А., Прейгер Д.К., Сліпець І.В., Циганюк А.І. Екологічна політика держави та економічний механізм її реалізації // Довкілля і ресурси: наукові проблеми: Зб. наук. праць. - К.: УІНС, 1999. - с. 193.
8. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України: Монографія/ За ред. Б.М. Данилишина. - К.: РВПС України, 1999. - 716 с.
9. Яцик А. Екологічні проблеми та як їм дати раду // Водне господарство України. - 1998. - № 1-2. - С.142.
10. Шапочка М.К. Основи екології. Екологічна економіка та управління природокористуванням / М. Шапочка, Л. Мельник. - С.: Університетська книга, 2006. - 758 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Використання водних ресурсів і їхня охорона мають ключове значення для досягнення стійкого розвитку. "Водні ресурси" - це всі придатні для господарського використання запаси поверхневих вод, включаючи ґрунтову й атмосферну вологу. Визначення ресурсів.
дипломная работа [34,0 K], добавлен 15.07.2008Важливість економічної оцінки водних ресурсів. Державний облік водокористування для забезпечення раціонального використання водних ресурсів. структура та формування ресурсів прісної води в Україні. Необхідність проведення водоохоронних заходів.
курсовая работа [44,1 K], добавлен 29.09.2010Водні ресурси України і основні напрями їх раціонального використання. Головні річкові системи України. Живлення і режим річок. Стан і охорона водних ресурсів України. Аналіз існуючої законодавчої бази щодо охорони екології та відтворення водних ресурсів.
реферат [24,6 K], добавлен 31.08.2009Теоретико-методологічні основи раціонального використання водних ресурсів. Аналіз стану водовикористання і водоспоживання в Рівненській області. Еколого-економічне обгрунтування заходів з ресурсозбереження у галузі водовикористання і водоспоживання.
диссертация [1,7 M], добавлен 21.12.2010Водозабезпеченість України ресурсами місцевого стоку. Проблеми водних ресурсів, екологічна ситуація і стан питних вод в Одеській області. Шляхи вирішення проблем водних ресурсів в Україні. Роль водного фактора у формуванні неінфекційної захворюваності.
доклад [18,9 K], добавлен 06.11.2012Розподіл води на Землі: океани і моря, річки і озера, льодовики і запаси підземних вод. Загальне рівняння водного балансу. Приклади реалізації інженерно-екологічного принципу в промисловому водопостачанні. Комплексне використання водних ресурсів.
реферат [21,2 K], добавлен 19.12.2010Заходи охорони і раціонального використання водних ресурсів, характеристика різних типів їх забруднення (хімічне, теплове). Причини кризової ситуації Дніпра, Чорного й Азовського морів. Вплив забруднень на життєдіяльність організмів і здоров`я людей.
реферат [32,6 K], добавлен 10.11.2010Шляхи та способи забезпечення водою промислово-господарського комплексу. Показники якості та методи очищення води, їх техніко-економічна оцінка. Раціональне водокористування і охорона водних ресурсів. Резерви зменшення витрат води на підприємствах.
контрольная работа [30,4 K], добавлен 28.05.2014Природні ресурси як основна категорія природокористування. Значення, види оцінки природних ресурсів. Джерела і екологічні наслідки забруднення атмосфери. Еколого-економічні проблеми використання водних, земельних ресурсів. Оптимизація природокористування.
реферат [61,0 K], добавлен 17.08.2009Характеристика токсичних речовин та шляхи їх надходження до водних екосистем. Основні водні об`єкти м. Чернігова. Забруднення водних систем міста комунальними, промисловими стоками. Використання методу біотестування для оцінки якості води водних об`єктів.
курсовая работа [65,0 K], добавлен 21.09.2010
