Іа мах = мах Сі факт / Сі етал

Оцінка якості води р. Турія згідно блоку сольового складу наведена в табл. 3.3.

Таблиця 3.3 Оцінка якості води р. Турія згідно блоку сольового складу

Характеристики (показники) якості води	Розмірність	за рік	Еталон Сі етал	Іа
		Виток Сі факт	Середина Сі факт	Гирло Сі факт		виток	середина	гирло
Мінералізація і головні іони	мг/дмі
?Н		443	467	532	500	0,89	0,93	1,06
SО2-4		34,4	38,7	47,5	50	0,69	0,77	0,95
СІ-4		26,6	42,2	73,0	20	1,33	2,11	3,65

Іа _витік = мах { 0,89; 0,69; 1,33 } = 1,33

Іа _{середина} = мах {0,93; 0,77; 2,11} = 2,11

Іа _гирло = мах {1,06; 0,95; 3,65} = 3,65

Виходячи із максимальних значень співвідношень блоку сольвого складу, робимо висновок, що концентрація хлоридів у воді значно перевищує допустимі межі і є одним із основних фактором формування незадовільної якості води в басейні р. Турія.

Ів мах - максимальне значення із знайдених співвідношень фактичних концентрацій трофо-сапробіологічних показників до їх еталонів.

Ів мах = мах Сі факт / Сі етал

Оцінка якості води в басейні р. Турія згідно болоку трофосапробіологічних показників наведена в табл. 3.4.

Таблиця 3.4 Оцінка якості води р. Турія згідно блоку трофосапробіологічних показників

Характеристики (показники) якості води	Розмірність	за рік	Еталон Сі етал	Іа
		Виток Сі факт	Середина Сі факт	Гирло Сі факт		виток	середина	гирло
Завислі речовини	мг/дмі	43,0	19,1	20,3	20	2,15	0,96	1,02
Біогенні компоненти	мг/дмі
азот амонійний (NH+4)		1,2	2,63	1,5	0,30	4,00	8,77	5,00
азот нітритний (NО-2)		0,32	0,084	0,05	0,01	32,00	8,40	5,00
азот нітратний (NО-3)		0,58	0,63	0,55	0,50	1,16	1,26	1,10
фосфати (РОNО3-4)		0,05	0,15	0,08	0,015	1,00	3,00	1,60
Органічні показники БСК5	мг0/дмі	7,6	9,99	4,8	1,7	4,47	5,88	2,82
біхроматна окислюваність (БО)	мг/дмі	42,3	44,4	40,3	25	1,69	1,78	1,61
Гази
кисень		10,3	9,14	12,0	8,0	1,29	1,14	1,50
Воденевий показник (рН)		6,81	6,47	6,38	6,5	1,05	0,995	0,98

Ів _витік = мах {2,15; 4,00; 32; 1,16; 1; 4,47; 1,69; 1,29; 1,05} = 4,47

Дані по азоту нітритному за своїм екстремальним значенням виходять за межі окресленого діапазону мінливості значень середньорічних величин, які є притаманними для басейну р. Турія і обумовлені відбором проб в момент випуску стічних вод комунально-побутовими господарствами або тваринницьким комплексом. Тому за максимальне приймається співвідношення по БСК5

Ів _{середина} = мах {0,96; 8,77; 8,4; 1,26; 3; 5,88; 1,78; 1,14; 0,995 } = 8,77

Ів _гирло = мах {1,02; 5; 5; 1,1; 1,6; 2,82; 1,61; 1,5; 0,98} = 5,00

Величини співвідношень фактичних значень трофосапробіологічних показників до оптимальних свідчать про значний вплив комунально-побутових господарств та тваринницьких комплексів на якість води в басейні р. Турія. Максимальними ці співвідношення є для сполук азоту.

Іс мах - максимальне значення із знайдених співвідношень фактичних показників токсичної і радіаційної дії до їх еталонів.

Оцінка якості води згідно блоку показників токсичної і радіаційної дії наведена в табл. 3.5.

Таблиця 3.5 Оцінка якості води р. Турія згідно блоку показників токсичної і радіаційної дії

Характеристики (показники) якості води	Розмірність	за рік	Еталон Сі етал	Іа
		Виток Сі факт	Середина Сі факт	Гирло Сі факт		виток	серелина	гирло
Важкі метали	мг/дмі
мідь		0,01	0,006	0,01	0,001	10,00	6,00	10,00
цинк		н/о	0,016	н/о	0,01	-	1,60	-
хром		0,008	0,013	0,009	0,002	4,00	6,50	4,50
Радіонукліди
Cs134+Cs137	ки/л			2,5·10-12	1,2*10-13	-	-	10,83
Sr - 90				1,5·10-13	6,2*10-13	-	-	0,24
Токсичні речовини: нафтопродукти		н/о	0,02		0,01	-	2,00	-

Іс _витік = мах {10; 4 } = 10,00

Іс _{середина} = мах {6; 1,6; 6,5; 2,0} = 6,5

Іс _гирло = мах {10; 4,5; 10,83; 0,24} = 10,83

В воді басейну р. Турія спостерігаються підвищені концентрації важких металів (мідь, хром) та вторинне забруднення Цезієм-137 у гирлі річки, що і визначальним у формуванні якості води згідно показників токсичної та радіаційної дії.

Отже, екологічні індекси води для трьох створів будуть наступними:

Іе _витік = (1,33 + 4,47 + 10,00 ) / 3 = 5,27

Іе _{середина} = (2,11 + 8,77 + 6,5 ) / 3 = 5,79

Іе _гирло = (3,65 + 5,00 + 10,83 ) / 3= 6,49

Звідси, клас якості води - ІІІ.

Висновок до розділу III: В басейні р. Турія розташовані 4 осушувальні системи: «Красновольська» - р. Рудка, «Верхів'я р. Турія», «Воронка», «Турійсько-Дольська». Виконавши оцінка екологічної стійкості ЛТС, було встановлено, що в межах басейнів малих річок змінюється від «стабільного» до «нестабільного з яскраво вираженою нестабільністю». Провівши еко оцінку гідрографічної мережі було встановлено, що вода в досліджених створах є забрудненою та брудною, для покращення потрібно запропонувати заходи які посприяють кращому самоочищенню русла та також намагатися зменшити кількість забруднень. За екологічною оцінкою якості поверхневих вод було визначено клас якості води - ІІІ.

гідрологічний вода ріка екологічний

Розділ IV. Охорона праці

4.1 Система управління охороною праці

Система управління охороною праці (СУОП) - це сукупність органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність щодо здійснення завдань і функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці. Створення СУОП здійснюється шляхом послідовного визначення мети і об'єкта управління, завдань і заходів щодо охорони праці, функцій і методів управління, побудови організаційної структури управління, складання нормативно-методичної документації. Головна мета управління охороною праці є створення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, покращення виробничого побуту, запобігання травматизму і профзахворюванням..[17]

В спрощеному вигляді СУОП представляє собою сукупність органа (суб'єкта) та об'єкта управління, що зв'язані між собою каналами передачі інформації. Суб'єктом управління в СУОП на підприємстві в цілому є керівник (головній інженер), а в цехах, на виробничих дільницях і в службах -- керівники відповідних структурних підрозділів і служб.

Організаційно-методичну роботу по управлінню охороною праці, підготовку управлінських рішень і контроль за їх своєчасною реалізацією здійснює

служба охорони праці підприємства, що підпорядкована безпосередньо керівнику підприємства (головному інженеру). Суб'єкт управління аналізує інформацію про стан охорони праці в структурних підрозділах підприємства та приймає рішення спрямовані на приведення фактичних показників охорони праці у відповідність з нормативними. Об'єктом управління в СУОП є діяльність структурних підрозділів та служб підприємства по забезпеченню безпечних і здорових умов праці на робочих місцях, виробничих дільницях, цехах та підприємства в цілому.

Охорона праці базується на законодавчих, директивних та нормативно-технічних документах. При управлінні охороною праці не повинні прийматись рішення та здійснюватись заходи, що суперечать діючому законодавству, державним нормативним актам про охорону праці, стандартам безпеки праці, правилам та нормам охорони праці. До основних функцій управління охороною праці належать:

§ прогнозування і планування робіт, їх фінансування; організація та координація робіт;

§ облік показників стану умов і безпеки праці;

§ аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці; контроль за функціонуванням СУОП;

§ стимулювання роботи по вдосконаленню охорони праці. Основні завдання управління охороною праці:

· навчання працівників безпечним методам праці та пропаганда питань охорони праці;

· забезпечення безпечності технологічних процесів, виробничого устаткування, будівель і споруд;

· забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;

· забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку; організація лікувально-профілактичного обслуговування;

· професійний добір працівників з окремих професій;

· удосконалення нормативної бази з питань охорони праці. Планування роботи з охорони праці.[17]

Функція планування в основі якої лежить прогнозтичний аналіз, має вирішальне значенні в системі управління охороною праці. Планування роботи з охорони праці поділяється на перспективне, поточне та оперативне.

Перспективне планування вміщує найбільш важливі, трудомісткі і довгострокові за терміном виконання заходи з охорони праці, виконання яких, як правило, вимагає сумісної роботи кількох підрозділів підприємства. Можливість виконання заходів перспективного плану повинна бути підтверджена обґрунтованим розрахунком необхідного матеріально-технічного забезпечення і фінансових витрат з зазначенням джерел фінансування. Основною формою перспективного планування роботи з охорони праці є розроблення комплексного плану підприємства щодо покращення стану охорони праці.

Поточне планування здійснюється у межах календарного року через розроблення відповідних заходів у розділі „Охорона праці" колективного договору.

Оперативне планування роботи з охорони праці здійснюється за підсумками контролю стану охорони праці в структурних підрозділах і на підприємстві в цілому. Оперативні заходи щодо усунення виявлених недоліків зазначаються безпосередньо у наказі власника підприємства, який видається за підсумками контролю, або у плані заходів, як додатку до наказу.

Функція СУОП щодо організації та координації робіт передбачає формування органів управління охороною праці на всіх рівнях управління і всіх стадіях виробничого процесу, визначення обов'язків, прав, відповідальності та порядку взаємодії осіб, що приймають участь в процесі управління, а також прийняття та реалізацію управлінських рішень.

Контроль за станом охорони праці.

Дійове управління охороною праці можна здійснювати тільки при наявності повної, своєчасної і вірогідної інформації про стан охорони праці. Одержати таку інформацію та виявити можливі відхилення від норм безпеки, а також перевірити виконання планів та управлінських рішень можна тільки на підставі регулярного та об'єктивного контролю. Тому контроль стану охорони праці є найбільш відповідальна та трудомістка функція процесу управління.

До основних форм контролю за станом охорони праці належать: оперативний контроль; контроль, що проводиться службою охорони праці підприємства; громадський контроль; адміністративно-громадський трьохступеневий контроль; відомчий контроль вищих органів. Необхідно зазначити, що крім контролю, здійснюється нагляд за охороною праці з боку державних та профспілкових інспекцій.

Оперативний контроль боку керівників робіт і підрозділів підприємства проводиться згідно із затвердженими посадовими обов'язками.

Служба охорони праці контролює виконання вимог безпеки праці у всіх структурних підрозділах, та службах підприємства.

У справі створення здорових та безпечних умов праці значна роль відводиться громадському контролю, який здійснюється комісією з питань охорони праці підприємства та громадськими інспекторами з охорони праці.

Адміністративно-громадський, трьохступеневий контроль проводиться на трьох рівнях. На першій ступені контролю начальник виробничої дільниці (майстер) спільно з громадським інспектором профгрупи щоденно перевіряють стан охорони праці на виробничій дільниці. На другій ступені -- начальник цеху спільно з громадським інспектором та спеціалістами відповідних служб цеху (механік, електрик, технолог) два рази в місяць перевіряють стан охорони праці згідно з затвердженим графіком. На третій ступені контролю щомісячно (згідно із затвердженим графіком) комісія підприємства під головуванням керівника (головного інженера) перевіряє стан охорони праці на підприємстві. До складу комісії входять: керівник служби охорони праці, голова комісії з охорони праці профкому, керівник медичної служби, працівник пожежної охорони та головні спеціалісти підприємства (технолог, механік, енергетик). Результати роботи комісії фіксуються в журналі трьохступеневого контролю і розглядаються на нараді. За результатами наради видається наказ по підприємству.[17]

4.2 Навчання з питань охорони праці

Навчання та систематичне підвищення рівня знань працівників, населення України з питань охорони праці -- один з основних принципів державної політики в галузі охорони праці, фундаментальна основа безпеки праці та необхідна умова удосконалення управління охороною праці і забезпечення ефективної профілактичної роботи щодо запобігання аварій і травматизму на виробництві.

Основні напрямки та положення щодо навчання з питань охорони праці визначені:

- Державною програмою навчання та підвищення рівня знань працівників, населення України з питань охорони праці на 1996--2000 роки (постанова КМ України від 18.04. 1996 р. № 443);

- Указом "Президента України від 18.10. 1997 р. № 1166/97 „Про основні напрямки соціальної політики на 1997--2000 роки";

- Типовим положенням про навчання з питань охорони праці (ДНАОП 0.00-4.12-99);

- Рекомендаціями Міжвідомчої науково-методичної ради з питань освіти в галузі охорони праці і комісії з охорони праці та безпеки життєдіяльності Науково-методичної ради Міносвіти.

До основних науково-методичних принципів побудови системи безперервного навчання з питань охорони праці, її цільових функцій та методологічних основ належать:

* наступність та безперервність навчання з питань безпеки життя, діяльності та охорони праці усіх вікових категорій населення України;

* формування суспільної свідомості і рівня знань населення України, що відповідають вимогам часу;

* навчання з питань особистої безпеки та безпеки оточуючих, відповідних норм поведінки вихованців в дошкільних закладах освіти;

* навчання з питань охорони праці в середніх, позашкільних та професійно-технічних закладах освіти;

* навчання з питань безпеки життя і діяльності в цілому та охорони праці студентів вищих навчальних закладів освіти;

* навчання з питань охорони праці працівників при їх підготовці, перепідготовці, підвищенні кваліфікації, при прийнятті на роботу та

в період роботи; навчання працівників, які виконують роботи

з підвищеною небезпекою та роботах, де є потреба у професійному доборі, інструктування працівників з питань охорони праці, дотримання порядку допуску до виконання робіт;

* навчання населення а цілому з питань безпеки життя, діяльності та охорони праці.[17]

Основним нормативним актом, що встановлює порядок та види навчання, а також форми перевірки знань з охорони праці є ДНАОП 0.00-4.12-99 "Типове положення про навчання з питань охорони праці". Даний нормативний документ спрямований на реалізацію в Україні системи безперервного навчання з питань охорони праці, яка проводиться з працівниками в процесі трудової діяльності, а також з учнями, вихованцями та студентами закладів освіти. Вимоги Типового положення є обов'язковими для виконання усіма центральними і місцевими органами виконавчої влади, асоціаціями, концернами, корпораціями, іншими об'єднаннями, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та видів діяльності.

На підприємствах на основі Типового положення з урахуванням специфіки виробництва та вимог державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці, розробляються і затверджуються наказом керівника відповідні положення підприємств та формуються плани- графіки проведення навчання і перевірки знань працівників з охорони праці, з якими вони повинні бути ознайомлені. Відповідальність за організацію цієї роботи на підприємстві покладається на його керівника, а в структурних підрозділах -- на керівників цих підрозділів. Контроль за її своєчасним проведенням здійснює служба охорони праці або працівники, на котрих покладені ці обов'язки.

Працівники підприємств при прийнятті на роботу і періодично в процесі роботи, а вихованці, учні і студенти під час навчально- виховного процесу повинні проходити навчання і перевірку знань згідно з вимогами Типового положення. Допуск до роботи (виконання навчальних практичних завдань) без навчання і перевірки знань з питань охорони праці забороняється.

Навчання з питань охорони праці та відповідна перевірка знань можуть проводитися як традиційними методами, так і з використанням сучасних технічних засобів навчання: аудіовізуальних засобів, комп'ютерних навчально-контролюючих систем.

Відповідальність за дотримання навчальних планів і програм навчання з питань охорони праці, використання в повному обсязі відведеного для цього навчального часу, якість навчання в закладах освіти працівників, студентів, учнів та вихованців несуть керівники відповідних закладів освіти.

Контроль за дотриманням Типового положення про навчання з охорони праці здійснюють органи державного нагляду за охороною праці та служба охорони праці центральних та місцевих органів виконавчої влади.[17]

4.3 Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці

Відповідно до ст. 49 Закону України „Про охорону праці" за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників професійних спілок винні працівники притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законодавством.

Дисциплінарна відповідальність полягає у накладанні дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством. Відповідно до ст. 147 КЗпП встановлено такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи. Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників має орган, який користується правом прийняття на роботу цього працівника. Дисциплінарне стягнення може бути накладене за ініціативою органів, що здійснюють державний і громадський контроль за охороною праці. За кожне порушення може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні дисциплінарного стягнення необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника.[17]

Адміністративна відповідальність накладається на посадових осіб, винних в порушеннях законодавства про охорону праці у вигляді грошового штрафу. Право накладати адміністративні стягнення з причин, зазначених у ст. 49 Закону України. "Про охорону праці" мають службові особи Держнаглядохоронпраці. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Матеріальна відповідальність включає відповідальність як працівника, так і власника (підприємства). У ст. 130 КЗпП зазначається, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству (установі) через порушення покладених на них обов'язків, в тому числі, і внаслідок порушення правил охорони праці. Матеріальна відповідальність встановлюється лише за пряму дійсну шкоду і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству (установі) винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди. Матеріальна відповідальність може бути накладена незалежно від притягнений працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. Власник підприємства (установи) або уповноважена ним особа (орган) несе матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду працівникові незалежно від наявності вини, якщо не доведе, що шкоди заподіяна внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Збитки у зв'язку з порушеннями законодавства про охорону праці можуть включати відшкодування потерпілому втраченого заробітку, одноразову допомогу, додаткові витрати на лікування, протезування, якщо потерпілий залишився живим, а також витрати на поховання в разі смерті потерпілого, одноразову допомогу на сім'ю та на утриманців.

Кримінальна відповідальність настає, якщо порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці створило небезпеку для життя або здоров'я громадян. Суб'єктом кримінальної відповідальності з питань охорони праці може бути будь-яка службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також громадянин -- власник підприємства чи уповноважена ним особа. Кримінальна відповідальність визначається у судовому порядку.[17]

4.4 Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів

Основними вимогами безпеки, що ставляться до конструкцій машин та механізмів, є безпека для здоров'я та життя людей, надійність та зручність експлуатації.

Безпека виробничого обладнання забезпечується:

- вибором безпечних принципів дії, конструктивних схем, елементів конструкції;

- дотриманням ергономічних вимог;

- включенням вимог безпеки в технічну документацію з монтажу, експлуатації, ремонту та транспортування і зберігання обладнання;

- застосуванням в конструкції відповідних матеріалів.[17]

Дотримання цих вимог в повному обсязі можливе лише на стадії проектування. Тому у всіх видах проектної документації передбачаються вимоги безпеки. Вони містяться в спеціальному розділі технічного завдання, технічних умов та стандартів на обладнання, що випускається. При виборі принципу дії машини необхідно враховувати всі потенційно можливі небезпечні та шкідливі виробничі чинники. Наприклад, при високих рівнях шуму редукторів слід використовувати спеціальні зубчасті зачеплення зі зниженим шумоутворенням, при високих вібрацій -- з елементами, котрі обертаються рівномірно (замість кривошипно-шатунних та кулачкових). Вибираючи конструктивну схему обладнання, необхідно всі рухомі частини обладнання розташовувати в корпусах, станинах, котрі повинні бути компактними, мати якомога менше гострих країв, граней, частин, котрі виступають. Необхідно досягати того, щоб захисні пристрої конструктивно суміщались з машиною і були її складовою частиною. Наприклад, огородження абразивного круга повинне конструктивно суміщатись з системою місцевої витяжної вентиляції. При виборі елементів, що працюють під навантаженням важливо враховувати їх надійність та жорсткість. На етапі проектування всі такі пристрої та вузли розраховують на міцність з врахуванням їх жорсткості та виду навантажень.

Висновки

Річка Турія належить до басейну р. Прип'ять і являється її правою притокою першого порядку. Басейн річки розміщений в межах лісової зони на території Волинської області. Довжина - 188 км, площа водозбору - 2900 км², залісненість - 17,9 %, заболоченість - 4,22 %, розораність - 36,7%, озерність - 0,26 %, еродованість - 0, 28%.

Середній ухил річки - 0,62 м/км, падіння річки 116,5 м. Норма стоку річки складає 333,3 млн.м3, стік маловодних років забезпеченістю 75 і 95% - відповідно 221,3 і 113,98 млн. м3.

Кількість приток довжиною більше 10 км - 15 шт, із загальною довжиною 258,9 км. Кількість приток довжиною до 10 км - 35 шт., довжиною192,3 км. Коефіцієнт густоти річкової мережі - 0,22 км/км2. Звивистість річки - 1,22.

Власний стік річки зарегульований слабо. Загальна кількість ставків і водосховищ, регулюючих місцевий стік, станом на 01.01.1994 р складає 24 шт., а їх сумарний об'єм 4,5 млн.м3.

Басейн річки розташований в північній частині в межах Волинськоприп'ятської низовини, центральна частина належить Волинській моренній гряді та Турійській денудаційній рівнині , верхів'я ріки - Сокальсько-Торчинській лесовій височині.

В басейні р. Турія мають розвиток процеси заболочування та підтоплення, карст, суфозія, частково розсіювання пісків, лінійна та площинна ерозія, просадочність грунтів. Басейн р. Турія розміщений згідно районування території України по потенційній загрозі ерозійних процесів в першому і п'ятому ерозійних районах агроґрунтової зони українського лісостепу і Полісся. Кількість осушених земель в басейні - 81,38 тис. га. Ступінь вияву ерозії: водна - слаба (45%), середня - 55%, вітрова - слаба (45%) середня (55%) вітроерозійний індекс до І.

В геоструктурному відношенні територія басейну ріки Турія розташована в межах південно-західної окраїни Руської платформи і займає північну частину Волино-Подільської плити. В геологічній будові території приймають участь верхньо-протерозійські, палеозойські, мезозойські та найпозойські відклади. Структура ґрунтового покриву обумовлена різноманітністю грунтотвірних порід, глибиною залягання ґрунтових вод, виявів процесів ерозії.

Басейн ріки Турія розташований в межах Волино-Подільського артезіанського басейну. Кліматичні умови району характеризуються значною кількістю атмосферних опадів, помірними температурами та підвищеною вологістю, що приводить до досить слабкого випаровування і великої інфільтрації атмосферних вод в пористі та тріщинуваті породи, постійно поповнюючи запаси ґрунтових вод та більш глибоких водоносних горизонтів. Водоносні горизонти басейну р. Турія приурочені до відкладів четвертинної, палеогенової, крейдяної, кам'яновугільної, девонської, силурійської, кембрійської і протерозойської системи.

В системі геоботанічного районування басейн ріки Турія знаходиться в границях Середньо-Дніпровської підпровінції, Східно-Європейської провінції, Європейської широколистяної області. Природна рослинність займає приблизно 48,42% від загальної площі брутто. Русло річки значно заросле вищою водною рослинністю - осоки, комиш, глечики жовті.

За своїм режимом р. Турія відноситься до Східно-Європейського типу. Живлення річки переважно снігово-дощове. Річка Турія в гідрологічному відношенні вивчена. Вода річки відноситься до гідрокарбонатно-кальцієвого класу, жорсткість її складає 4,4 мг-екв/л, загальна мінералізація 320 мг/л. Умови, що визначають формування поверхневого стоку річки, являються в цілому задовільними.

Освоєння басейну річки високе. В його межах розміщено м. Ковель, смт. Турійськ та 152 села.

Джерела забруднення поверхневих і підземних вод :

- тваринницькі ферми і літні табори - 122 шт;

- комунальні і промислові підприємства (відстійники) - 9 шт.;

- склади міндобрив, ядохімікатів - 28 шт.;

- склади ПММ - 54 шт.

Основними джерелами забруднення поверхневих і підземних вод є неочищені або недостатньо очищені стічні води промислових підприємств, підприємств комунального господарства і сільськогосподарських об'єктів (в основному тваринницьких ферм і комплексів), необлаштовані склади отрутохімікатів і мінеральних добрив, кар'єри по видобутку корисних копалин. Головними забруднювачами природних вод басейну слід вважати підприємства комунальної галузі і дифузійні джерела забруднення (головним чином стоки з сільгоспугідь, тваринницьких ферм і т.д.). Народногосподарський комплекс басейну представлений в основному сільським господарством зерно-тваринницького напрямку з розвинутим виробництвом льону, картоплі, а також місцевою промисловістю по переробці сільськогосподарської продукції. Сільськогосподарське освоєння басейну невисоке і складає 63,2%, що на 2,8% менше освоєння України в цілому.

У використанні земельних ресурсів в останні роки спостерігається зменшення ріллі в зв'язку з впровадженням контурно-меліоративної організації території, відведенням земель під сади-огороди, землі запасу і організацією фермерських господарств.

Виходячи із значення КЕСЛ (0,44), ландшафтно-територіальна структура характеризується як нестабільна, що зумовлене перевищенням нестабільних територій ( 2014,62 км² ) у межах басейну над стабільними (885,38 км² ).

У використанні водних ресурсів в останні роки спостерігається зменшення безповоротного використання води, яка витрачається на промислове і комунально побутове господарство.

Річка відноситься до водного об'єкту, в якому є ділянки берегів організованого і контрольованого рекреаційного використання.

За комплексною екологічною оцінкою стану гідрографічної мережі води р. Турії, виходячи з пентасистемної класифікації поверхневих вод, відносяться до категорії вод з забрудненою та брудною водою. Вони віднесені до урбанізованих територій та житлово-промислових комплексів і займають середню течію річки та її гирло. У звичайних умовах лімітуючи ми факторами забруднень були хлориди та сульфати, мінеральний азот та фосфор, органічна речовина, бактеріальні забруднення, мідь, цинк та хром..

Р. Турія належить до в-мезогалинних солонуватих вод у витоці та середині річки і б-мезогалинних солонуватих у гирлі. За вмістом компонентів сольового складу: чиста(ІІ) у витоку та середині, та досить чиста(ІІІ)у гирлі вода за якістю. За трофо-сапробіологічними показниками: V - ев-політрофна, б'-мезосапробна у витоку та IV - евтрофна, в''-мезосапробна у гирлі.

Порівняльний аналіз гідро екологічних характеристик води річки нижче м. Ковеля показав на перевищення екологічних нормативів по хлоридах, сполуках мінерального азоту (амонійного - у 15 разів, нітратного - у 8, фосфатів - у 3 рази0, органічної речовини - у 2,2 рази, БСК5 - у 4,3 рази, важких металів - у 6 разів. За комплексним екологічним індексом річка може бути віднесена до помірно забруднених рік - на межі до перехідних. Екологічний комплексний індекс 8,0 - клас третій, помірно забруднені річки.

До гирлової ділянки стан стабілізується, однак на всій протяжності відчувається вплив скидів від м. Ковель.

По ділянках річки:

- витік: індекс сапробності (по фітопланктону) 1,8; сапробність Бета-мезо; стан водного середовища - рівновага;

- середня течія: індекс сапробності (по фітопланктону) 3,5; сапробність Альфа-мезо; стан водного середовища - евтрофікація;

- гирло: індекс сапробності (по фітопланктону) 2,9; сапробність Бета-мезо; стан водного середовища - рівновага

Сучасний стан природних комплексів, земельних і водних ресурсів та гідротехнічних споруд задовільний

Басейн р. Турія розміщений в зоні помірного зволоження. Сучасний водогосподарський баланс басейну, складений з урахуванням потреби у воді на 01.01.1994 р. в цілому позитивний.

Екологічний стан водного об'єкту залишає бажати кращого. Погіршення якості води досягло рівня, що веде до деградації водної екосистеми, зниження продуктивності водойм. Для екосистеми властиві елементи екологічного та метаболічного регресу. Основними причинами забруднення поверхневих вод є: скид неочищених та не досить очищених комунально-побутових і промислових стічних вод безпосередньо у водні об'єкти та через систему міської каналізації; надходження до водних об'єктів забруднюючих речовин у процесі поверхневого стоку води з забудованих територій та сільськогосподарських угідь; ерозія грунтів на водозабірній площі.

Аналіз сучасного екологічного стану басейну річки Турія дав змогу окреслити коло найбільш актуальних проблем, які потребують розв'язання:

- надмірне антропогенне навантаження на басейн р. Турія внаслідок інтенсивного способу ведення водного господарства призвело до кризового зменшення самовідтворюючих можливостей річки та виснаження водноресурсного потенціалу;

- стала тенденція до значного забруднення водного об'єкту внаслідок неупорядкованого відведення стічних вод від населених пунктів, господарських об'єктів і сільськогосподарських угідь;

- вторинне радіаційне забруднення басейну річки Турія внаслідок катастрофи на ЧАЕС.

Література

1. Водна Рамкова Директива ЄС 2000/60/ЄС. Основні терміни та їх визначення /Вид. офіційне. -- К.: Твій формат, 2006. -- 240 с.

2. Водний Кодекс України//Відомості Верховної Ради України, 1995. - №4

3. Закон України від 25 червня 1991 р. «Про охорону навколишнього природного середовища»

4. Паспорт річки Турія. Акціонерне товариство Інституту «Волиньводпроект», 1994 р. м. Луцьк.

5. Мониторинг, использование и управление водными ресурсами бассейна р. Припять / Под общей редакцией М.Ю. Калинина и А.Г. Ободовского. - Мн.: Белсэнс, 2003. - 269 с.: ил. 32 отд. с. цв. ил.

6. Гриб Й.В., Клименко М.О., Сондак В.В.. Відновна гідроекологія порушених річкових та озерних систем: (гідрохімія, гідробіологія, гідрологія, управління). Навчальний посібник. - Рівне, ППФ «Волинські обереги», 1999. - т.1. - 348с.

7. Клименко М.О.,. Трушева С.С, Гроховська Ю.Р. Відновна гідроекологія порушених річкових та озерних систем: (гідрохімія, гідробіологія, гідрологія, управління). Навчальний посібник. - Рівне, ППФ «Волинські обереги», 2003. - т.3. - 212 с.

8. Екологічна оцінка якості поверхневих вод суші та естуаріїв України. КНД 211.1.4:010-94. - К.:Мін природи України, 1994. - 37 с.

9. Единые критерии качества вод. - М.:СЭВ, 1982. - 65 с.

10. Единые критерии качества воды. - М.:СЭВ, 1982. - 72 с.

11. Клементова Е., Гейниге В. Оценка екологической устойчивости сельскохозяйственного ландшафта//Мелиорация и водное хазяйство, 1995. - №5, С. 33-34

12. Методика екологічної оцінки поверхневих вод за відповідними категоріями//Романенко В.Д., Жулинський В.М., Оксіюк О.П. та ін.-К.: Символ-Т, 1998. - 28 с.

13. Атлас природных русловий и естественных ресурсов Украинской ССР. - М.: Главное управление геодезии и картографи при СМ СССР. 1978. - 184 с.

14. Гидрохимический атлас СССР. М.: Главное управление геодезии и картографирования при СМ СССР, 1990. - 110 с.

15. Балоде М.Я., Гайле М.Я. и др. Гидробиологический режим малых рек в условиях антропогенного воздействия. - Рига: Зинатне, 1981. - 166 с.

16. Верниченко А.А. Классификация поверхностных вод, основывающаяся на оценке их качественного состояния . // Комплексная оценка качества поверхносных вод. - л.: Гидрометиздат, 1989. С. 14-24.

17. Москальова В.М. Основи охорони праці: Підручник. - Рівне: НУВГП,2006. - 66с.

18. Гриб Й.В. Комплексна екологічна оцінка стану річкових басейнів (на прикладі правобережних приток р. Прип'ять)//натураліс, 1998, 2. - К.:С.2-4

19. Карта «Екологічна оцінка стану поверхневих вод». Масштаб 1:1000000. - К.: Інститут географії НАН України, ВКФ, 1996.

20. Малі річки України (за ред. А.В. Яцика). - К.: Урожай, 1991. - 293с.

21. Ліхо О.А., Веремійчик І.А. Антропогенні зміни якості поверхневих вод в басейні р. Турія / Вісник. НУВГП. Збірник наукових праць. Випуск 3 (43) - Рівне: 2008. - С. 47-53.

Размещено на Allbest.ru