Стан природоохоронної роботи на заводі залізобетонних конструкцій

Vпн=231 1,4=323,4т

Vцн=154 1,5=231т

Приймаємо висоту конуса для щебеню Н=3 и ц=37є ,тоді радіус конуса буде дорівнювати:

R= H/tgц=3/tg37=4 м

Площа основи конуса:

So=р·R2

So=3,14(4)2=50,24 м2

Об'єм конуса:

V= 1/3·SoH

V=1/3·50,24·3=50,24

Висоту конуса для піску приймаємо Н=3,кут укосу =33є:

Радіус конуса:

R= H/tgц=3/tg33=5,3 м

Площа основи конуса:

So= р·R2=3,14(5,3)2=88,2 м2

Об'єм конуса:

V=1/3·SoH

V=1/3·88,2·3=88,2

В залежності від розміщення склади цементу поділяються на притрасові та прирельсові. У нашому випадку більш підходящим є притрасовий склад цементу,так як матеріал поставляється автомобільним транспортом.

На притрасові склади цемент постачається, як правило, автоцементовозами. В цьому випадку, склади не потребують оснащення обладнанням для розвантаження транспортних засобів и транспортування цементу від останніх до складу.

Характеристика складу приведена у таблиці 4.

Таблиця 1

Показники	Одиниці вимірювання	Місткість складів, т
		1100
Силоси: місткість діаметр висота годинна продуктивність складу - по прийманню цементу - по видаванню цементу	т м м	275 6 14,74 70 40

6. ОПИСАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ТА РОЗРОБКА ТЕХНОЛОГІЧНОЇ СХЕМИ ВИРОБНИЦТВА З ЗАЗНАЧЕННЯМ ОСНОВНИХ ДЖЕРЕЛ ВИКИДІВ ШКІДЛИВИХ РЕЧОВИН

6.1 Технологічна схема заводу ЗБЗ

Рис. 13 - 1- бункери піска та щебня; 2- конвеєр; 3- ковш; 4- грохот; 5- ковшові конвеєри; 6- бункер відходів; 7- електрогідравлічні клапани; 8- дозатори рідких компонентів; 9- дозатори хімічних добавок; 10- впитувачі піска та щебню; 11- контрольні грохоти піска та щебня; 12- бак води; 13- витратні бункери піска та щебню; 14- лєнточние впитувачі; 15- масові дозатори піску та щебня; 16- змішувачі; 17- разходні бункера хімічних добавок; 18- насоси для хімічних добавок; 19- бак приготування хімічних добавок; 20- масові дозатори цементу; 21- винтові конвеєри цемента; 22- витратний бункер цемента; 23- силос цемента; 24- автоматична задвижка

Описання технологічної схеми

До складу кам'яні матеріали привозять: пісок автомобільним транспортом, щебінь, цемент залізо-дорожнім транспортом. Після чого матеріали розташовують в приймальні бункери(1), під яким встановлен стрічковий конвеєр (2). Цим конвеєром транспортується пісок і щебень на грохот (4) там просіюється на необхідних фракціях сита(необхідним діаметром), частинки які не пройшли грохот, переміщуються до ковша (3). Ковш підіймається і непотрібні залишки висипає до бункеру(6) бункер відходів. Суміш щебня та піску, які пройшли грохот, підіймаються (5) по ковшовому конвеєру і потрапляє на контрольний грохот(11) піска та щебня, там відбувається просіювання окремо піска і окремо щебня, потім пісок окремо потрапляє до впитувачів піска (10) і окремо впитувачі щебня. Після цього вск це потрапляє до витратного бункера(13) піску та щебня, с бункера висипається на стрічкові впитувачі(14) з стрічкових впитувачів суміш потрапляє на вагові дозатори піска та щебня(для визначеного навісу,задоної маси) після дозаторів суха суміш щебня і піску висипається до змішувачів, там суха суміш перемішується.

У цей час завозять цемент і розміщують до силосу(23) цемента в якому є автоматична задвижка (24) та винтові конвеєри цементу(21). Потім цемент переміщається по (5) ковшовому конвеєру потрапляя на (21) винтовий конвеєр цемента, с конвеєра в (22) витратний конвеєр цемента, с бункера на винтовий конвеєр(21), а с винтового конвеєра на (20) вісові дозатори цемента, а потім по трубопровіду потрапляє цемент вже до змішувачів(16) де вже знаходиться пісок і щебень.

В цей час хімічні добавки засипаються до витратних бункерів (17) хімічних добавок, в бункерах маються насоси(18) для хімічних добавок, потім хімічні добавки переміщуються до баку (19) де вони виготовляються, після приготування вони потропляють в (9) дозатори хімічних добавок через (7) проходячи електрогідравлічні клапани і потрапляє в (16) змішувачі де знаходяться пісок, щебень, цемент.

Потім наливається вода до баку (12) і вона потрапляє через трубопровід впитувачі піска (10), доваляясь в (9) дозатори хімічних добавок(8) дозатори рідких компонентів і в (16) в змішувачі де вже знаходиться змішані пісок, щебінь, цемент, хімічні добавки та вода. Все це перемішується.

Потім цементно-бетонна суміш постачаються на завод ЗБК (Рис. 13)

Технологічна схема виготовлення виробів

Рис. 14

1. Машина з ковшем; 2. Пропарювальні камори; 3. Козловий кран КК-12;

4. Вiбромайданчики; 5. Металевi форми; 6. Фундаментні блоки;

7. Бортовий камінь; 8. Сигнальні стовпчики; 9. Павiльйоннi плити:

10. Завантажуємий автомобіль.

6.2 Детальна розробка фільтрів для очищення повітря та води

При виготовленні на залізобетонному заводі залізобетонних конструкцій відбувається інтенсивне забруднення повітря та води аерозолями, шкідливими газами та пилом. Тому зросла необхідність застосовувати заходи по охороні навколишнього середовища, а саме розробка фільтрів для очищення стічних вод та повітря на підприємстві.

На малюнку 1 зображено ланцюжок фільтрів для очищення повітря: 0 - вхідна труба, рекуператор (конструкція для охолодження повітря) - 1, фільтр для очищення частинок діаметром 1 - 0,1 мм. - 2, труба - 3, корпус циклону - 4, електродвигун з дебалансом - 5,10,17, автоматична задвижка - 6,12,18, вентилятор - 8,13, керамічні ізолятори з металічними голками - 9, корпус електрофільтра - 11, форсунка для вприску води - 14, корпус рукавного фільтра - 15, клапан подачі стиснутого повітря для продування рукавного фільтра - 16, труба для виходу очищеного повітря - 19.

Така конструкція фільтрів має свої переваги, а саме очищення повітря від першої, другої та третьої групи забруднюючих речовин, а недоліки складають неможливість очищення від четвертої групи забруднюючих речовин, газів та волого повітря.

На малюнку 2 зображено ланцюжок фільтрів для очищення води: вхідна труба - 1, дозатор для подачі стиснутого повітря - 2, електродвигун з дебалансом - 3,10, корпус циклону - 4, автоматична задвижка - 5,11,13,15,22, покажчик запиленості повітря - 6, вентилятор 7,12, касета з піском - 9, зворотній клапан - 14, насос - 16, дозатор подачі активованого вугілля - 17, дозатор подачі води - 19, змішувач - 18, фільтр для очищення від 0,01 мм. - 20, корпус рукавного фільтра - 21, дозатор подачі хлору (відбувається хлорування води) - 23, труба виходу води - 24.



Рис. 15

7. КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

Якість збірних і монолітних бетонних і залізобетонних конструкцій, а також товарної бетонної суміші і арматурних виробів залежить від багатьох чинників: якості заповнювачів і цементу, арматурного металу і його зварних з'єднань, перемішування і уплотнення бетонної суміші, якості опалубки, дотримання режиму вологості і температурного режиму в процесі прискореного набору міцності бетону і догляду за ним в заводських і будівельних умовах, дотримання товщини захисного шару і контролю за натягненням арматури, грамотного складування і перевезення виробів і т.д. Всі ці чинники в рівній мірі забезпечують відповідність проектних технічних рішень практичному їх втіленню.

Звідси ясно, що багаточинниковий контроль якості продукції підприємств збірних залізобетонних конструкцій, і в рівній степені будівельних організацій, що зводять монолітні будівлі і конструкції, повинен здійснюватися на всіх стадіях виробничого процесу. У нём повинні брати участь безпосередні виконавці робітники, бригадири і інженерно-технічні працівники, а також лабораторії підприємств і будівельних організацій. Крім того, для цих цілей створені відділи технічного контролю підприємств (ОГК).

Контроль якості повинен охоплювати:

контроль якості що поступають на підприємства і будівельні організації матеріалів і напівфабрикатів - це вхідний контроль;

контроль за дотриманням необхідних режимів па всіх операціях технологічного процесу - це поточний післяопераційний контроль;

контроль якості продукції, що випускається, - це відпускний контроль.

Контроль якості цементу, відповідність його паспортам, що поступають з цементних заводів, повинен здійснюватися (поряд з контролем державних інспекцій) споживачами. Контрольні проби випробовують лабораторії при необхідності проводяться арбітражні випробування цементу. В разі невідповідності міцності цементу на вигин і стискування марці, вказаній в паспорті, лабораторіям надано право ставити фактичну марку.

Контроль якості заповнювача, що поставляється, проводиться шляхом лабораторного відбору проб від кожної партії. При цьому перевіряється відповідність його паспортному гранулометричному складу, визначається вміст мулистих, глинистих часток і органічних включень. Розміри партій встановлюються нормативними документами.

Якість добавок контролюють відповідно до нормативних документів, що діють. Як правило, постачальниками на кожен вид добавки вказується гарантійний термін зберігання. Якщо він пройшов необхідно перевіряти відповідність добавки стандартам, що діють.

Оптимальне дозування добавки і показник основного ефекту її дії лабораторно уточнюють.

Арматурна сталь повинна мати паспорти на кожну отримувану партію. Крім того, конуси стрижнів у ряді випадків повинні відмітно забарвлюватися (наприклад, конуси стрижнів із сталі A-V фарбують синьою фарбою оскільки профіль їх такий же, як і стали А-Ш). Зберігання в штабелях має бути організоване по класах, марках (наприклад, клас А-Ш включає сталі марок В5гс і 25г2с, які в окремих випадках не взаємозв'язані) і діаметрах. Якість арматурних виробів і зварних з'єднань перевіряється за результатами вибіркового контролю і випробувань від партії виробів або з'єднань, що виконуються кожним зварювальником. Контрольні зразки арматурних виробів випробовують на розтягування, зріз або відрив.

Контроль за точністю натягнення арматури повинен здійснюватися з особливою ретельністю. Його результати фіксуються (контрольне натягнення не повинне відрізнятися від проектного більш ніж допускається нормативами).

Відбір проб (кубів) для перевірки якості бетону повинен проїз¬водіться помарочно, ежесменно. На будівельному майданчику контрольні куби повинні знаходитися в тих же умовах, що і виріб, що виготовляється.

Крім того, якість бетону повинна забезпечуватися шляхом контролю за точністю дозування, тривалістю перемішування і ступенем рухливості суміші. Залежно від вологості заповнювачів повинен коректуватися вміст води в бетонній суміші.

В процесі формування виробів і бетонування монолітних конструкцій повинен здійснюватися контроль за правильністю збірки форм, якістю опалубки, надійністю кріплень, несучих елементів, якістю мастила, положенням арматурних каркасів і заставних деталей.

Поважно також здійснювати контроль за укладанням бетонної суміші.

Контроль режиму теплообробки повинен включати відстеження і при необхідності коректування температури, вологості і тривалості прогрівання виробів.

Роботи по зимовому бетонуванню і витримці монолітних конструкцій ведуться і контролюються відповідно до проекту виробництва робіт (ППР). Ведеться журнал, в якому вказується метод прогрівання і характер його дотримання (фактична температура бетону, тривалість її підтримки умови витримки зразків, їх міцність і ін.).

Після разопалубки здійснюється контроль геометричних розмірів виробів, якості їх обробки.

При необхідності проводяться випробування міцнісних і деформативних характеристик конструкцій (шляхом їх натурних випробувань на випробувальному стенді).

Перед вступом на склад виробу маркіруються. Маркування виконується незмиваємою фарбою за допомогою трафаретів або штампів. Вказується марка виробу, індекс виробника, дата виготовлення, номер контролёра ОТК. Вироби з несиметричною арматурою мають бути забезпечені написом «верх» або іншими пізнавальними знаками.

8. ОХОРОНА ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

ЗБЗ ставляться до підприємств із підвищеною небезпекою для працюючих.

Небезпека для працівників ЗБЗ існує у вигляді впливу пилу цементу й заповнювачів, можливості травмування що рухаються й обертаються деталями й вузлами.

Шляхи забезпечення безпеки праці умовно можуть бути розділені на 5 груп: організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні, психологічні, профілактичні.

Організаційні шляхи - це дотримання трудової дисципліни й правил охорони праці, нагляд за дотриманням норм поводження, просторова й тимчасова раціональна організація робіт з підвищеною небезпекою, впровадження й удосконалювання засобів індивідуального захисту, гігієнічна підготовка робітників та службовців.

Технічні шляхи включають: механізацію й автоматизацію важких і небезпечних робіт; герметизацію встаткування, що виділяє токсичні й вибухонебезпечні речовини; удосконалювання технологічного процесу; підтримка машин і механізмів у справному стані.

Санітарно-гігієнічні шляхи передбачають організацію раціонального висвітлення; створення оптимального температурно-влажностного режиму; усунення шуму, вібрацій, випромінювань, запиленості повітряного середовища; підтримка оптимального газового состава повітря.

Соціально-психологічні шляхи - це формування зацікавленості в праці; виробіток єдиного відношення колективу до небезпеки; психологічний вплив на працівників; зміцнення трудової дисципліни; навчання, інструктаж, пропаганда й агітація по охороні праці; контроль за дотриманням правил попередження й запобігання нещасних випадків.

Профілактичні шляхи передбачають використання для досягнення поставлених цілей всіх вищевикладених шляхів у комплексі, а також ряду специфічних шляхів, що забезпечують своєчасність виявлення й лікування професійних і загальних захворювань; нагляд за дотриманням гігієнічних норм, а також правил проектування, будівництва й реконструкції виробничих підприємств, автомобільних доріг, штучних споруджень.

Оптимізація трудового процесу в значній мірі сприяє його безпеці. Заходу щодо охорони праці тільки тоді приносять користь, коли вони органічно пов'язані із заходами щодо вдосконалювання його економічної ефективності. Заходу щодо охорони праці повинні сприяти підйому виробництва, а виробництво у свою чергу, удосконалюватися таким чином, щоб максимально усувалася небезпека для здоров'я робітника.

9. ЗАХОДИ ПО ОХОРОНІ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА,МЕТОДИКА ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

9.1 Загальні положення

Головною метою інспекторських перевірок є визначення екологічного стану об'єкту, ступеню І характеру його впливу на навколишнє природне середовище, дотримання ним вимог законодавства, норм і правил у галузі охорони природи для своєчасного вжиття (у межах, наданих інспектору законом прав) заходів по усуненню виявлених порушень та попередженню негативного впливу об'єкту на навколишнє природне середовище.

Перевірки режимних об'єктів проводяться у відповідності до «Положення про порядок організації взаємодії інформації Мінприроди України з Міноборони України, Службою безпеки України, Міністерством внутрішніх справ України, Державним комітетом у справах охорони державного кордону України, Головним управлінням командуючого національною гвардією України, Штабом цивільної оборони України з питань охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки».

При проведенні перевірок інспектор повинен мати при собі службове посвідчення, а при необхідності і допуск встановленого зразка, і пред'являти ці документи по вимозі контрольно-пропускних пунктів або адміністрації об'єкту.

Згідно з чинним законодавством керівництво (адміністрація) об'єкту зобов'язано надавати інспектору всю необхідну інформацію, статистичну звітність, фінансові та облікові документи, результати відомчих лабораторних спостережень, проектні матеріали, акти прийняття об'єкту в експлуатацію тощо, а також всіляко сприяти проведенню перевірки, надаючи допомогу транспортом і при необхідності спецодягом та спецспорядженням.

9.2 Планування перевірок, їх види

Перевірки об'єктів з питань охорони навколишнього природного середовища здійснюється по плану на основі календарного плану перевірок.

Місцеві органи Державної екологічної інспекції Мінприроди України зобов'язані визначити перелік об'єктів - основних забруднювачів навколишнього природного середовища, які повинні бути на постійному контролі і включені в план - графік щорічних перевірок.

Промислові об'єкти - основні забруднювачі навколишнього природного середовища підлягають перевірці не менше як 2 рази на рік. Перевірка решти об'єктів може здійснюватись раз в два-три роки. По обсягу висвітлюваних питань в ході перевірок вони діляться на повні, цільові і оперативні або спеціальні.

Повні перевірки - в ході яких висвітлюються всі питання природоохоронної діяльності об'єктів.

Цільові перевірки - в ході яких висвітлюються тільки окремі напрямки природоохоронної діяльності об'єкту, такі як: стан виконання заходів по охороні навколишнього природного середовища, приписів контролюючих органів, стан експлуатації очисного обладнання, стан обліку викидів і скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище, розміщення відходів і інші питання.

Оперативні (спеціальні) перевірки - в ході яких висвітлюються тільки ті питання, по яких отримані завдання від керівництва інспекції або вищих органів, перевірки аварійних ситуацій, а також ті, що проводяться за сигналами і скаргами населення.

Повні і цільові перевірки плануються, виходячи з нормованих витрат часу, а спеціальні здійснюються одноразово по спеціальних завданнях. Крім вказаних можуть проводитись комплексні перевірки природоохоронної діяльності об'єктів із залученням спеціалістів інших міністерств і відомств (Мінстат, Міністерство внутрішніх справ, Держстандарт, Держкомгідромет, Міністерство охорони здоров'я України та інші), науково-дослідних установ, представників місцевих органів влади і громадськості.

ПІДГОТОВКА ДО ПЕРЕВІРКИ

В ході підготовки до перевірки об'єктів інспектор зобов'язаний:

Ознайомитись із:

- постановами і рішеннями вищих і місцевих органів влади, наказами, рішеннями колегій і розпорядженнями Мінприроди України і галузевого відомства, що стосуються природоохоронної діяльності на даному об'єкті;

- технологічними процесами, що здійснюються на об'єкті;

- методами очистки газів, пиловловлення, очищення стічних вод, що можуть застосовуватися при даних технологічних процесах і які застосовуються на об'єкті;

- новими розробками мало- і безвідходних технологій при даних виробництвах;

- матеріалами і актами попередніх перевірок і іншими документами, що стосуються природоохоронної діяльності об'єкту;

9.3 Перевірка об'єкту

Прийшовши на об'єкт, інспектор зобов'язаний відрекомендуватися керівництву і пояснити мету, завдання і обсяги перевірки, що буде проводитись.

Робота інспектора продовжується з особою, відповідальною за проведення робіт по охороні природи на об'єкті, або особою, визначеною керівництвом об'єкту.

В ході перевірки інспектор зобов'язаний розглянути наявність:

- законодавчих, нормативних і методичних документів з питань охорони навколишнього природного середовища, наказів і розпоряджень по організації природоохоронних робіт на об'єкті і призначення відповідальних посадових осіб за їх проведення;

- підрозділів по охороні природи, положення про них, посадових інструкцій. Укомплектованість цих підрозділів кадрами відповідної кваліфікації.

Далі інспектор повинен розглянути:

- структуру виробництва і його склад;

- асортимент і обсяги продукції, що випускається;

- витрати основної і допоміжної сировини і матеріалів, в тому числі і палива, відповідність їх вимогам технологічних регламентів, ГОСТів, ТУ та іншим стандартам;

- проектну і технічну документацію виробництв;

- звітну документацію з питань охорони навколишнього природного середовища;

- матеріали дозволів і лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище та розміщення відходів;

- матеріали плати за забруднення навколишнього природного середовища;

- дані відомчого лабораторного контролю джерел викидів і скидів;

- стан виконання заходів при попередніх перевірках.

Перевірка повітроохоронної діяльності

Об'єкти, які в процесі виробничої діяльності здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, підлягають інспекційним перевіркам. Періодичність перевірок встановлюється в залежності від категорії об'єктів.

В процесі перевірки повинні бути розглянуті матеріали і висвітлені такі питання:

Стаціонарні джерела забруднення:

- інвентаризація джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу по формі 1-повітря, достовірність і повноту її. Яким методом вона була складена, хто проводив, коли, кількість визначених (організованих, неорганізованих) джерел викидів, оснащених газоочисними установками (ГОУ). Кількість джерел викидів, що вимагають оснащення ГОУ. Карта-схема підприємства з нанесеними на ній джерелами викидів. Відповідність нумерації джерел викидів на карті-схемі і в матеріалах інвентаризації;

- санітарно-технічний звіт по обстеженню вентиляційних систем, відповідність його матеріалам інвентаризації;

- локальний том нормативів гранично допустимих викидів (ГДВ) забруднюючих речовин в атмосферу, його якість і повнота, рік розробки і затвердження. Строк досягнення нормативів ГДВ. Організація-розробник;

- заходи по досягненню нормативів ГДВ, чи забезпечить їх виконання досягнення нормативів ГДВ в передбачені терміни;

- наявність і якість ведення журналів первинної облікової документації по формах ПОД-1, ПОД-2, ПОД-3 або галузевих форм первинного обліку, погоджених з Мінприроди України;

ПОД-1 - наявність погодженого з органами Мінприроди України графіку контролю джерел викидів і його дотримання. Наявність і якість ведення робочих журналів реєстрації даних аналізів в санітарно-промислових лабораторіях (СПЛ). Достовірність результатів аналізів. Методики, по яких ведуться аналізи проб промислових викидів. Відповідність контрольних вимірів, проведених аналітичними підрозділами держуправлінь, даним результатів аналізів, проведених СПЛ, а також дозволеним викидам по джерелах.

ПОД-2 - наявність річних планів заходів, направлених на охорону повітряного басейну. Своєчасність ведення журналу. Наявність актів приймання виконаних робіт після впровадження заходів. Наявність документів, що підтверджують скорочення викидів забруднюючих речовин в атмосферу після впровадження заходів (лабораторні виміри, розрахунки і т.ін.).

ПОД-З- якість ведення журналу, відповідність даних, представлених в ньому, записам в оперативних журналах по обслуговуванню ГОУ або цехових журналах роботи технологічного обладнання.

- статистична звітність по формі 2-ТП(повітря). Яким методом вона складається (по матеріалах інвентаризації, балансовим, розрахунковим по методиках, чи враховуються реальні обсяги випуску продукції, стан виконання заходів, час роботи ГОУ і їх ефективність і т.ін.);

- дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферу за минулий, на поточний і наступний роки, ким видані, коли, на основі яких матеріалів;

- ліміти викидів забруднюючих речовин в атмосферу за ці періоди, ким і коли видані, на основі яких документів;

- матеріали плати за забруднення атмосферного повітря;

- план заходів по регулюванню викидів в період несприятливих метеорологічних умов (НМУ), їх достатність і стан виконання;

- матеріали відомчого лабораторного контролю рівнів забруднення атмосферного повітря в межах санітарно-захисної зони (СЗЗ);

- матеріали по створенню СЗЗ при її відсутності. Кількість чоловік, що проживає в її межах, що ще розташовано, крім житла;

- інші документи з питань охорони атмосферного повітря. Отримавши ці документи, інспектор зобов'язаний провести їх аналіз, порівняти дані, приведені в матеріалах інвентаризації, локальному томі ГДВ, дозволах на викид забруднюючих речовин в атмосферу та лімітах викидів, технологічних регламентах, статзвітності по формі 2-ТП(повітря) даних аналітичного контролю (аналіз вести по джерелах, які вносять основний вклад в загальні обсяги викидів по підприємству), даних аналітичного контролю. В результаті цього необхідно визначити достовірність матеріалів статзвітності по формі 2-ТП (повітря), дотримання дозволених викидів і лімітів викидів забруднюючих речовин в атмосферу. Скласти порівняльну таблицю цих даних за останні 3 роки.

Наступним етапом роботи інспектора с огляд виробництв підприємства.

При обстеженні виробництв основна увага приділяється:

стану роботи технічного обладнання, його фізичному і моральному зношенню, відповідності сучасним екологічним вимогам, впливу його на навколишнє середовище.

технічному стану ефективності газоочисних установок (ГОУ),наявності паспорта ГОУ, інструкції по експлуатації оцінки рівня підготовки ходу будівництва повітря охоронних об'єктів, що передбачені заходами по досягненню нормативів ГДВ;

наявності джерел викидів, що потребують оснащення газоочисними установками, чи прийняті технічні рішення з цих питань;

наявності неврахованих джерел викидів;

загальному санітарному стану виробництв і території підприємства та іншим питанням.

Аналізуючи зібрані документи і інформацію, при обстеженні інспектор зобов'язаний провести розрахунок виявленого наднормативного (по речовинах і джерелах, г/с) і надлімітного (по речовинах) викиду (т/рік) по відношенню до вказаних величин в дозволах і лімітах, який може бути за рахунок:

- невиконання у встановлені терміни заходів по досягненню нормативів ГДВ;

- неефективної роботи газоочисних установок;

- роботи технологічного обладнання при несправних газоочисних установках або їх невикористанні;

- порушення технологічних режимів;

- використання непроектної сировини і палива в технологічних процесах;

- аварійних і залпових викидів забруднюючих речовин в атмосферу, які не передбачені технологічними регламентами виробництв;

- неврахованих джерел викидів та інше.

Надлімітний викид визначається як різниця між фактичними викидами забруднюючих речовин згідно із статзвітністю по формі 2-ТП(повітря) і кількістю по доведеному ліміту.

Під час повної перевірки підприємства інспектор зобов'язаний ознайомитись з роботою санітарно-промислової лабораторії, при цьому перевірити:

- укомплектованість кадрами відповідної кваліфікації, забезпеченість необхідним приміщенням;

- забезпеченість нормативно-технічною і погодженою методичною документацією з питань визначення концентрацій забруднюючих речовин в промислових викидах і атмосферному повітрі;

- забезпеченість необхідними приладами контролю і обладнанням;

- виконання графіку контролю джерел викидів і стану забруднення атмосферного повітря в СЗЗ;

- стан ведення робочих журналів і журналів обліку характеристик стаціонарних джерел забруднення та інші питання роботи санітарно-промислової лабораторії.

Під час перевірки інспектор має право дати завдання санітарно-промисловій лабораторії зробити контрольний вимір викидів забруднюючих речовин в атмосферу по одному або декількох джерелах.

Пересувні джерела забруднення.

При повному обстеженні підприємств повинні перевірятись транспортні дільниці або цехи.

В акті повинно бути відображено:

- кількість автомобілів з бензиновими двигунами, дизельними та тих, що працюють на газоподібному паливі;

- наявність контрольно-регулювальних пунктів (постів)- КРП, їх оснащеність обладнанням, контрольно - вимірювальною апаратурою, можливість роботи в холодну пору року.

На підприємствах, що не оснащені КРП, перевіряється наявність договору з іншою організацією, яка проводить визначення вмісту забруднюючих речовин у викидах відпрацьованих газів автомобілів, та періодичність перевірок;

- додержання термінів державної повірки приладів (не рідше 1 разу на 6 місяців для газоаналізаторів і 1 разу на рік для димомірів);

- наявність необхідної технічної документації:

- ведення журналів обліку результатів вимірів, відміток про направлення автотранспортних засобів на ремонт, наявність та дотримання графіку перевірки автотранспорту на вміст оксиду вуглецю, вуглеводнів та димності у відпрацьованих газах автомобілів;

- наявність дільниць (постів) по ремонту та обслуговуванню систем живлення і запалення двигунів, їх укомплектованість газоаналітичною апаратурою.

Перевірка вмісту забруднюючих речовин у викидах відпрацьованих газів автомобілів проводиться:

- на підприємствах-виготовлювачах - на контрольно-регулювальному посту та на складі готової продукції;

- на підприємствах, що здійснюють ремонт, технічне обслуговування та експлуатацію автомобілів - на контрольно регулювальному пункті (посту) та при виїзді (в'їзді) з території підприємства.

При виявлені порушень автомобіль на склад готової продукції не відправляти, або автомобіль до рейсу не допускати.

Контрольні виміри вмісту забруднюючих речовин у викидах відпрацьованих газів проводяться приладами Держекоінспекціі або підприємства, що перевіряється.

Перевірка водоохоронної діяльності

По кожному об'єкту, який підлягає перевірці, для оцінки його впливу на стан поверхневих і підземних вод, проведення кількісних розрахунків і вжиття заходів по усуненню негативних наслідків цього впливу необхідно визначити:

Водоспоживання:

- наявність самостійних водозаборів поверхневих і підземних вод. проектно-технічної документації на водозабірні споруди і водопровідну мережу, актів приймання їх в експлуатацію, дозволів на спеціальне чи відособлене водокористування, дозволів (ліцензій) на буріння свердловин на воду, затверджених лімітів на забір поверхневих і підземних вод Відповідність оформлення і погодження цих документів установленому порядку;

- технічний стан водозаборів і водопровідної мережі, зношеність обладнання, ступінь аварійності системи водопостачання, додержання проектного режиму її експлуатації (навантаження на водопровідну мережу і основні споруди і т.ін.), діюча система протиаварійних заходів, наявність інструкцій і настанов по попередженню аварій і ліквідації їх наслідків, журналів обліку тощо. Зафіксовані випадки аварій за звітний період, прийняті заходи по їх ліквідації, розміри нанесених збитків, достатність санкцій, застосованих органами державного контролю до осіб, відповідальних за виникнення аварійних ситуацій, платежі за аварійну перевитрату води тощо;

- обладнання споруд по забору поверхневих вод рибозахисними пристроями, відповідність їх проектним параметрам і ефективність роботи;

- наявність погоджених і затверджених в установленому порядку зон і поясів санітарної охорони, водозаборів, винесення їх меж в натуру, додержання санітарного режиму на цих територіях відповідно до діючих норм і правил охорони джерел водопостачання;

- наявність в межах контрольованої об'єктом території, особливо в межах зон санітарної охорони свердловин, які не експлуатуються і потребують проведення ліквідаційного тампонажу. Додержання правил ведення цих робіт, правильність оформлення актів ліквідаційного тампонажу тощо;

- первинний облік водоспоживання. Організація системи первинного обліку. Обладнання водозаборів поверхневих і підземних вод контрольно-вимірювальною апаратурою і надійність її роботи. Досконалість і ступінь достовірності методів побічного (якщо вони є) обліку витрат води в порівнянні з прямими. Правильність ведення журналів обліку води ПОД-11 і ПОД-12;

- звітність по водоспоживанню. Відповідність об'ємів використаної води затвердженим лімітам. Достовірність статистичної звітності 2-ТП (водгосп) і 7-ГР, відповідність платежів за фактично використані об'єми води, в тому числі і понадлімітні, діючим нормативам.

Водовідведення:

- система розділення, очищення і відведення промислових і госппобутових стоків, наявність очисних споруд промислових і госппобутових стоків, каналізаційної мережі, самостійних випусків стічних вод у природні або спеціально створені об'єкти (водойми, річки, складки рельєфу, поверхневі чи підземні поля фільтрації, шламонакопичувачі тощо). Розміщення і впорядкування водовипусків у відповідності до діючих норм і вимог, наявність проектно-технічної документації на них, актів приймання в експлуатацію, дозволів на скидання стічних вод (дозволів на спеціальне чи відособлене водокористування), затверджених лімітів та гранично допустимих скидів (ГДС), тимчасово погоджених скидів (ТПС), планів заходів по досягненню ГДС, відповідність оформлення і погодження вказаної документації установленому порядку;

- технічний стан водовипусків, очисних споруд і каналізаційної мережі, зношеність обладнання, ступінь аварійності, додержання проектного режиму експлуатації, фактичне навантаження в порівнянні з допустимим проектним, вплив ступені зношеності обладнання очисних споруд і фактичного режиму їх експлуатації на якість очистки стічних вод (ефективність роботи очисних споруд), стан проблеми видалення, складування та утилізації твердого осаду, діюча система проти аварійних заходів, наявність інструкцій і настанов по попередженню аварій і ліквідації їх наслідків, журналів обліку тощо. Зафіксовані випадки аварій за звітний період, вжиті заходи по їх ліквідації, розміри нанесених збитків і достатність санкцій, застосованих до осіб, відповідальних за виникнення аварійних ситуацій, платежі за аварійне забруднення поверхневих чи підземних вод тощо;

- відомчий лабораторний контроль. Наявність окремих приміщень відомчої лабораторії, відповідність їх робочої площі і об'єму діючим нормам, свідоцтва про атестацію, обладнання лабораторії, забезпеченість реактивами та матеріалами, методиками по відбору і аналізу проб води. При здійснені експлуатації перевірки з відбором проб, контрольні проби відбирають спеціалісти інспекційного органа відомственної лабораторії.

Лабораторії одночасно з одних і тих же точок, що оформляється спеціальним актом;

- зливова каналізація. Ступінь охоплення території об'єкту її системою, мережа по відведенню зливових стоків і очисні споруди, їх технічний стан (зношеність, ступінь аварійності тощо), наявність проектно-технічної документації на ці об'єкти, актів приймання їх в експлуатацію, дозволів на скидання зливових стоків у відкриті водойми чи інші природні або штучні об'єкти, затверджених ГДС чи ТПС на скидання зливових стоків їх додержання, відповідність оформлення і погодження вказаних документів установленому порядку. Відомчий лабораторний контроль за впливом зливових стічних вод на навколишнє середовище (включаючи водні об'єкти) у місцях їх випуску;

- первинний облік стічних вод, які відводяться з території об'єкту. Організація системи первинного обліку, обладнання водовипусків контрольно-вимірювальною апаратурою і надійність її роботи, досконалість і ступінь достовірності побічних методів обліку стічних вод у порівнянні з прямими (якщо вони застосовуються). Правильність ведення журналів ПОД-11, ПОД-12, ПОД-13;

- звітність по водовідведенню. Достовірність статистичної звітності 2-ТП (водгосп) - відповідність об'ємів фактично відведених стічних вод різних категорій і кількості скинутих разом з ними забруднюючих речовин даним, наведеним у статистичній звітності, відповідність кількості скинутих забруднюючих речовин встановленим лімітам і стягнутим платежам за забруднення згідні з Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.92р. №18, включаючи і платежі за понадлімітні скиди.

Потенційні джерела забруднення поверхневих і підземних вод та загальний санітарний стан території об'єкту:

- наявність накопичувачів, відстійників, полів фільтрації, технічних ставків, проектно-технічної документації на ці об'єкти, актів приймання їх в експлуатацію, проектні об'єми і фактичне заповнення на час перевірки, дотримання проектного режиму експлуатації, об'єми твердих або рідких відходів, які накопичуються в них щорічно, їх токсичність, стан огороджувальних дамб, можливість аварійного руйнування останніх та надходження забруднень у відкриті водойми або фільтрування разом з водою у підземні водоносні горизонти, система заходів по попередженню аварій і ліквідації їх наслідків, інструкції, настанови по боротьбі з аваріями, журнали обліку аварій, зафіксовані випадки аварій в минулому і вжиті заходи по їх ліквідації, достатність санкцій, застосованих-до осіб, відповідальних за виникнення аварійних ситуацій, платежі за аварійне забруднення навколишнього середовища;

- санкціоновані (дозовані) скиди з накопичувачів, відстійників тощо, дозволи на скиди і їх дотримання, платежі на відшкодування нанесених збитків, цілість пломб, накладених на випуски після дозволених скидів, наявність самовільно обладнаних випусків та можливість або фактичне здійснення несанкціонованих (залпових) скидів;

- Інші потенційні джерела забруднення поверхневих і підземних вод - склади паливно-мастильних матеріалів, сировини, хімічних речовин тощо, пункти заправки і миття транспортних засобів, локальні очисні споруди, якими за діючими нормативами повинні бути обладнані такі об'єкти, проектно-технічна документація на них, акти приймання в експлуатацію, ефективність роботи очисних споруд і пристроїв, зв'язок із загальною системою зливової каналізації і характер впливу на останню, відомчий лабораторний контроль, можливість впливу на стан поверхневих і підземних вод в цілому;

- загальний санітарний стан території об'єкту, наявність засмічених та захаращених ділянок промисловими та побутовими відходами, забрудненість території розливами нафтопродуктів або інших рідких шкідливих речовин, розсипами твердих хімікатів тощо, стан проблеми накопичення відходів, їх переробки і утилізації, збирання та видалення сміття ін., оцінка впливу загального санітарного стану території об'єкту на навколишнє середовище і, зокрема, на поверхневі і підземні води.

Водоохоронна діяльність:

- економія і раціональне використання свіжої води, діючі системи оборотного і повторного водопостачання, ступінь використання для побутових і промислових потреб очищених промислових, побутових і зливових стічних вод;

- будівництво і реконструкція водоохоронних об'єктів (очисних споруд, систем оборотного і повторного водопостачання), хід будівництва, освоєння виділених коштів, дотримання встановлених строків будівництва і пусконалагоджувальних робіт;

- виконання приписів, попереджень попередніх перевірок, об'єкту контролюючими органами, відомчих природоохоронних планів і програм, постанов Уряду та місцевої адміністрації з питань охорони водних ресурсів.

Перевірка об'єкту з питань утворення, розміщення та знешкодження відходів

При цьому необхідно розглянути:

- наявність затверджених лімітів на розміщення відходів та відповідність їх фактичному обсягу, що утворюється на об'єкті за рік;

- наявність на об'єкті технічного паспорту промислових відходів, в якому повинні бути такі розділи:

- первинні дані про відходи;

- відомості про місце утворення відходів;

- характеристика відходів;

- відомості про існуючі та можливі технологи переробки і використання відходів та інші.

Провести обстеження місця, де проводиться складування промислових відходів (на території об'єкту чи за його межами), та відповідність його класу небезпеки наявних відходів.

Дотримання санітарних норм в місцях складування відходів.

Перевірити способи тимчасового зберігання відходів на території об'єкту та відповідність його класу небезпеки відходів, а саме:

- відходи 1 класу небезпеки зберігаються в герметичній тарі (контейнери, бочки);

- 2 класу - в закритій тарі (ящики, пластикові пакети, мішки);

- З класу - в паперових мішках, в пакетах, мішках з тканини;

- 4 класу - відкрито (навалом, насипом).

Розглянути паспорт полігону та наявні документи по відведенню земельної ділянки під полігон промислових токсичних відходів (якщо він існує), їх погодження з природоохоронними і санітарними органами.

При наявності полігону по захороненню промислових токсичних відходів вияснити його відповідність класу небезпеки відходів. Якщо об'єкт не має полігону по захороненню відходів, перевірити наявність договорів з іншими установами на захоронення відходів.

Перевірити наявність спостережних свердловин навколо полігону та періодичність відбору проб води з них.

Вияснити питання впливу полігону на забруднення підземних вод та відкритих водойм, наявність забруднення цих вод, хто відбирає проби, та по якій методиці проводиться аналіз води.

Перевірити відповідність автотранспорту, який займається перевезенням відходів в місця захоронення, класу небезпеки відходів, що перевозяться.

Крім цього необхідно розглянути питання стану зберігання відпрацьованих люмінесцентних ламп і наявність договору на їх демеркуризацію.

10. ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ПЕРЕВІРКИ

Інспекторська перевірка закінчується складанням серії документів і. насамперед, «Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства».

За своєю суттю цей документ повинен бути відображенням стану природоохоронної роботи на об'єкті і впливу останнього на навколишнє природне середовище.

У вступній частині акту приводяться місце і дата його складання, відомча підпорядкованість об'єкту, його поштова адреса, банківські реквізити, прізвища керівників і їх службові телефони, а також прізвища і посади осіб, які проводили перевірку.

Размещено на Allbest.ru