Статистичне дослідження валової продукції промисловості України

2005

173,7

2006

180,4

2007

182,2

На основі формули 3.1.3 отримаємо наступні розрахунки, щодо виробництва електроенергії у 2008 році:

( млрд. кВт•год)

Якщо тенденція нарощування обсягів виробництва електроенергії збережеться й надалі, то у 2008 році виробництво електроенергії в Україні складатиме 199,2 млрд. кВт•год.

Таким чином, складання надійних прогнозів динаміки валової продукції промисловості чи окремих її галузей являється необхідною умовою регулювання ринкових відносин в Україні. Важливе значення при цьому мають саме статистичні методи екстраполяції.[9]

2.5 Перспективний план структурно-інноваційної перебудови промисловості України

Україна належить до індустріально розвинених країн світу, має один з найбільших в Європі структурно розгалужений промисловий комплекс. В його арсеналі є всі відомі базові технології, що використовуються у світовій промисловості: переробні, заготівельні, металообробні, термічні, збиральні, виробництво матеріалів, нанесення покриттів тощо.

Водночас найуразливішим місцем української економіки є структурна розбалансованість промислового комплексу. Його деформованість, високий рівень енерго- та матеріалоємності виробництва успадковані від попередньої адміністративної системи (див. додаток 9). За роки реформ ситуація дещо погіршилася. Адже частка паливно-сировинних галузей зросла з 1991 р. майже утричі і у 2007 р. становила половину від обсягів промислового виробництва. Водночас питома вага машинобудування, галузей соціальної спрямованості (легка і харчова промисловість) зменшилась удвічі і становила у 2007 р. - відповідно 13,1% та 19,8%.

Тож нині структура промислового виробництва залишається деформованою. Радикальна зміна існуючих несприятливих диспропорцій є одним з визначальних завдань промислової політики держави, яка має стати основним інструментом мобілізації і концентрації ресурсних та інституційних чинників підвищення конкурентоспроможності й структурно-інноваційного оновлення української економіки, посилення її соціальної спрямованості.

Стратегічною метою державної структурно-інноваційної політики є створення сучасного, інтегрованого у світове виробництво і здатного до саморозвитку промислового комплексу України. Базовим довгостроковим критерієм здійснення відповідних структурно-інноваційних змін є забезпечення системної модернізації промислового виробництва, його відповідності сучасним вимогам науково-технологічного прогресу та постіндустріального розвитку. Період 2007-2015 рр. має стати етапним у підготовці інституційних, організаційних та матеріально-технічних передумов завершення індустріального етапу розвитку економіки України, її системної трансформації в постіндустріальне суспільство. Галузева структура промислового виробництва повинна наблизитися до пропорцій, які мають економічно розвинені країни та країни з перехідною економікою, що досягли економічного зростання в результаті активної промислово-інвестиційної політики. У зв'язку з цим були проведені наступні розрахунки.

Таблиця 3.2.1 Прогноз динаміки промислового виробництва України у 2007 - 2015 рр.(у відсотках до попереднього року)

Далі розглянемо більш докладніше основні етапи структурно-інноваційної перебудови промислового виробництва.

Перший етап (2007-2005 рр.). Основні завдання структурно-інноваційних перетворень на цьому етапі полягають у реалізації існуючих конкурентних переваг окремих виробництв та секторів, що зумовлені їх власними досягненнями у науково-технологічному прогресі і продукція яких користується стійким попитом на ринках. Втілення цього завдання передбачає першочергову підтримку з боку держави розвитку наукомістких, високо спеціалізованих виробництв шляхом стимулювання інвестицій і реалізації інновацій з перспективою подальшого перетворення цих виробництв на “локомотиви” високотехнологічного зростання.

Другий етап (2006 - 2009 рр.). Основним змістом структурних перетворень на цьому етапі має стати створення виробництв, що реалізують високі технології нового технологічного укладу і забезпечують випуск конкурентоспроможної продукції світового рівня. Йдеться про реалізацію стратегії “інноваційного прориву”, яка базується на прискоренні науково-технологічного прогресу і приводить до створення нових поколінь техніки та технологій, забезпечує просування в постіндустріальному напрямі розвитку і належить до вирішальних завдань стратегії структурних перетворень.

Важливим пріоритетом розвитку на другому етапі є створення умов піднесення технологічного рівня та конкурентоспроможності тих секторів економіки та виробництв, що деградували за кризові роки, але продукція яких є перспективною з позиції зростання платоспроможного попиту і відповідає означеним вище критеріям.

Третій етап (2010-2015 рр.). Основні стратегічні завдання даного етапу полягають у подальшому використанні механізмів та чинників структурно-інноваційного оновлення виробництва з метою отримання очікуваного ефекту від модернізації технологічної бази економіки та забезпечення активної інтеграції вітчизняного виробництва у світо господарську і, насамперед, європейську систему на нових інноваційно-технологічних та інформаційних засадах, що відповідають стадії постіндустріального розвитку. Держава на цьому етапі має приділяти першочергову увагу виконанню таких функцій, як розвиток та підтримка структурно-інноваційної інфраструктури на рівні, що відповідає вимогам розвиненої ринкової економіки, посиленню інформаційної підтримки промислового виробництва на основі використання сучасних інформаційних та телекомунікативних технологій, а також стимулюванню міжнародного співробітництва в інноваційній сфері, її інформаційного та консалтингового забезпечення.

Кількісні параметри, що характеризують структурно-інноваційні зміни в промисловому комплексі України, реалізація яких буде забезпечена внаслідок втілення в життя визначених завдань першого, другого та третього етапів системної модернізації, характеризуються даними двох сценаріїв: оптимістичного та базового.

Таблиця 3.2.2 Прогноз структури промислового виробництва України у 2007 - 2015 рр.

Як видно із таблиці, найбільшу частку в промисловості України й надалі посідатимуть паливно-сировинні галузі та первинної переробки, а це в свою чергу говорить лише про те, що й у майбутньому наша держава залишатиметься сировинним придатком високорозвинених держав. Хоча як показує прогноз інвестиційно спрямовані галузі теж повинні у недалекому майбутньому зайняти свою нішу серед інших галузей української промисловості. І тоді можливо у нашої держави з'явиться більше шансів для того, щоб реалізовувати за кордон не сировину, а вже готову конкурентоспроможну продукцію.[7]

Висновки

Після проведення статистичного дослідження валової продукції промисловості можна зробити наступні висновки.

По-перше, валова продукція промисловості являється одним із основних узагальнюючих показників в економічній статистиці. Вона представляє собою суму даних про обсяги виробництва продукції у кожній галузі промисловості, однак первісно така інформація збирається по окремих промислових підприємствам.

У цій курсовій роботі було проведено статистичне дослідження динаміки валової продукції промисловості України на протязі 2005-2007 рр. За результатами дослідження можна зробити висновок, що з кожним роком обсяги виробництва промислової продукції збільшуються. Зокрема порівняно з 2005 роком, який було прийнято за базовий, у 2006 р. абсолютний приріст по виробленій продукції складав 31688,88 млн. грн., що у відсотках дорівнює 10,7%, а у 2007 р. - 99468,53 млн. грн., що у процентному вираженні становить 33,6%.

В середньому за три роки темп зростання складає 115,6%, а середній темп приросту відповідно 15,6%.

За обсягами реалізованої продукції у промисловості за 2007 рік на першому місці знаходиться металургія та оброблення металу. Зокрема її частка складала 23,3% зі 100%. На другому місці знаходиться виробництво та розподілення електроенергії, газу та води. Його частка складала 16,3% зі 100%. Нарешті на третьому місці знаходиться харчова промисловість та перероблення с/г продукції. Її частка становила 15,8% зі 100%. Однак в останніх двох галузях на протязі досліджуваного періоду відбувалися зміни. Зокрема, у 2007 р. частка реалізованої продукції харчової промисловості зменшилася на 3,1% порівняно з 2006 р. та на 3,3% порівняно з 2005 р. Ситуація з реалізацією електроенергії, газу та води дещо інша. Зокрема, у 2006 р. було зафіксовано зменшення частки реалізації цієї галузі в загальному обсязі реалізованої продукції промисловості на 2% порівняно з 2005 р. Та вже у 2007 р. ситуація суттєво покращилася, і частка реалізації цієї галузі збільшилася на 5,1% порівняно з 2006 р.

При проведенні статистичного дослідження було виявлено ряд галузей, в яких постійно збільшуються обсяги реалізації продукції на протязі досліджуваного періоду, мова йде про: металургію та оброблення металу, машинобудування і виробництво коксу та продуктів нафто перероблення.

Однак у 2005 році ситуація дещо змінилася. Зокрема, статистичними службами було зафіксовано збільшення випуску за всіма основними видами діяльності, крім виробництва коксу та продуктів нафто перероблення, а також металургії та оброблення металу.

В цілому у 2007 році обсяги виробництва промислової продукції зросли порівняно з 2006 роком, але дещо зменшилися темпи зростання виробництва. Адже індекс обсягу продукції промисловості за видами діяльності у 2006 році становив 115,8%, а у 2007 році - 112,5%.

Окрім використання методу статистичних групувань, індексного методу в цій курсовій роботі було детально досліджено методи екстраполяції та інтерполяції, а також спрогнозовано подальший розвиток виробництва промислової продукції в Україні.

За результатами прогнозування можна зробити наступні висновки. Якщо у 2007 році валова продукція промисловості становила 395845 млн. грн., то у 2008 році вона складатиме 594782,08 млн. грн. Тобто в цілому за чотири роки обсяги виробництва продукції повинні збільшитись на 198937,08 млн. грн., за умови, що тенденція зростання збережеться й надалі. Та в умовах політичної нестабільності в нашій державі цього гарантувати не може ніхто.

Як відомо, в Україні постійно зростають ціни на енергоносії. Найбільш ефективно в нашій державі працюють атомні електростанції. Зокрема у 2007 році всі електростанції разом виробили 182,2 млрд. кВт•год., з них на атомні електростанції припадає 47,7%, на теплові - 45,7%, на гідроелектростанції лише 6,6%. Після проведення прогнозування виявилося, що за умови збереження тенденцій збільшення обсягів виробництва, у 2008 році всіма електростанціями України буде вироблено 199,2 млрд. кВт•год. Тобто абсолютний приріст по відношенню до 2007 року складе 17 млрд. кВт•год.

Отже, валова продукція промисловості це є той показник, який з кожним роком збільшується, тому промислова політика держави, в першу чергу, повинна бути спрямована на те, щоб підтримувати такі позитивні тенденції й надалі.

Та на сьогоднішній день, структура промислового виробництва залишається деформованою, так як досі спостерігається дуже високий рівень енерго- та матеріалоємності виробництва. Тому стратегічною метою державної структурно-інноваційної політики є створення сучасного, інтегрованого у світове виробництво і здатного до саморозвитку промислового комплексу України.

Нині промисловість потребує активної підтримки з боку держави, вливання додаткових інвестицій, посилення інформаційної підтримки промислового виробництва на основі використання сучасних інформаційних та телекомунікативних технологій. Безумовно сьогодні необхідно працювати над підвищенням рівня виробництва наукомісткої продукції. В першу чергу це потрібно для того, щоб мати можливість конкурувати із зарубіжною продукцією і незначними темпами витісняти її з українського ринку.

Перелік використаної літератури

1. Відомості Держкомстату // Урядовий кур'єр. - №15. - 2005. - с. 5 - 6.

2. Осауленко О.Г. Статистичний щорічник України за 2007 рік. - К.: Видавництво “Консультант”, 2007. -632 с.

3. Осауленко О.Г. Статистичний щорічник України за 2007 рік. - К.: Видавництво “Консультант”, 2005. - 592 с.

4. Бек В.Л. Теорія статистики : Курс лекцій. Навчальний посібник - Київ : ЦУЛ, 2006. - 288 с.

5. Беркита К.Ф. Економічна статистика : Навч. посібник. - К.: ВД “Професіонал”, 2007. - 208 с.

6. Гетало В.П., Борух В.О., Алямкін Р.В. Економічна статистика - Полтава: Вищий навчальний заклад “Полтавський інститут економіки та менеджменту “Світоч”, 2005. 212 с.

7. Гриневецький С.Р., Тарасович В.М., Семиноженко В.П. Пріоритети структурно-інноваційної перебудови промисловості. Розвиток внутрішнього ринку // Економіст. - №5. - 2007. - ст. 36 - 46

8. Єріна А.М., Мазуренко О.К., Кальян З.О. Економічна статистика : Практикум. - К.: ТОВ “УВПК” “ЕксОб”, 2005. - 232 с.

9. Елисеева И.И., Юзбашев М.М. Общая теория статистики: Учебник / Под ред. чл.-корр. РАН И.И. Елисеевой. - 4-е изд., перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 1999. - 480 с.: ил.

10. Уманець Т. В., Пігарєв Ю.Б. Статистика : Навч. посіб. - 2-ге вид., випр. - К.: Вікар, 2006. - 624 с.

11. Фещур Р.В., Барвінський А.Ф., Кічор В.П. Статистика. Теоретичні основи і прикладні аспекти: Навчальний посібник. - Львів: “Інтелект - захід”, 2001. - 276с.

12. Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Навч. посіб. - К.: Кондор, 2005. - 344 с.

13. Экономическая статистика. 2-е изд., доп.: Учебник / Под ред. Ю.Н. Иванова. - М.: ИНФРА - М, 2005. - 480 с. - (Серия “Высшее образование”).

Размещено на Allbest