Статистичне вивчення сільськогосподарської продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

зі Статистики

на тему: „Статистичне вивчення сільськогосподарської продукції”

План

Вступ

I. Теоретична частина

1. Поняття продукції сільського господарства, завдання і соціально-економічне значенняїї статистичного вивчення

2. Показники обсягу і складу продукції рослинництва в натуральному виразі, методи їх обчислення

3. Показники валової, кінцевої і товарної продукціїсільського господарства

4. Статистичне вивчення динаміки виробництвапродукції сільського господарства

II. Статистичне дослідження ефективності виробництва продукції тваринництва

1. Динаміка показників ефективності виробництва продукції тваринництва

2. Статистичний аналіз чинників, що обумовлюють зміну окремих показників ефективності

Висновки та пропозиції

Використана література

Вступ

Статистика як суспільна наука вивчає стан і розвиток людського суспільства, включаючи матеріальні умови його життя, тобто суспільне виробництво. Але суспільство і суспільне виробництво є об'єктом вивчення багатьох наук: історичного матеріалізму, політичної економії, економічної географії, суспільствознавства, права, економіки галузей народного господарства і інш. Всі ці дисципліни, незважаючи на тісний зв'язок між собою, не повторюють одна одну, а мають свій зміст і свої методи. Що ж представляє собою специфічний предмет статистики?

Предметом статистики як суспільної науки є особливі об'єктивні ознаки стану і розвитку суспільства і матеріальних умов його життя. Такі ознаки одержали назву об'єктивних статистичних показників. На відміну від звичайних ознак, які означають лише якісну подібність чи відмінність, статистичні показники, що дають міру масовим явищам, представляють собою ознаки більш складного складу. Об'єктивні статистичні показники як особливі об'єктивні ознаки характеризуються такими якостями.

По-перше, це ознаки, які представляють собою єдність якісних і кількісних сторін явищ, тобто ознаки, що мають певний зміст і відповідну цьому змісту величину (міра явищ).

По-друге, це загальні ознаки, тобто ознаки, які відносяться не до одиничного факту чи випадку, а охоплюють всю сукупність фактів або одиниць спостереження цього роду, цієї якості. Пізнання таких ознак неможливе без статистичного зведення, яке забезпечує перехід від індивідуальних характеристик одиниць сукупності до узагальнених характеристик сукупності; це дало основу статистикам називати їх зведеними ознаками. Статистичний показник як загальна ознака завжди передбачає визначену кількість сукупності (в абсолютному показнику кількість - складова частина величини; в середній величині кількість передбачається як один із членів відношення, результатом якого є сама середня); він також містить в згорнутому виді визначену варіацію охоплених (узагальнених) ним індивідуальних величин. Ця варіація отримує міру в вигляді особливого показника.

По-третє, це ознаки реального суспільства в той чи інший період або момент його розвитку, тобто ознаки історично конкретні.

По-четверте, це ознаки, істотні для характеристик стану і розвитку суспільства, ознаки, які виявляють закономірність його розвитку.

Кожний, навіть самий простий, статистичний показник як об'єктивна ознака того чи іншого явища життя суспільства.

Об'єктивні статистичні показники тих або інших явищ не можна представити як те, що знаходиться поза цими явищами, бо вони - об'єктивні сторони цих явищ.

Разом з тим, кожний статистичний показник як об'єктивний статистичний факт, об'єктивна риса дійсності отримує відображення в процесі пізнання в статистичному показнику як в особливому розумінні, особливій категорії. Найважливіше завдання статистики - забезпечити достовірність цього відображення.

Ознак і відповідно показників того чи іншого явища дуже багато. Серед них є суттєві, які розкривають важливе, докорінне у явищі, і несуттєві, які виражають короткочасне, зовнішнє, поверхневе, другорядне. Неіснуючі ознаки часто відіграють роль своєрідного кривого дзеркала, затушовує, ховає головні риси явища, створює хибне, перекручене уявлення про характер процесу.

Статистика як наука має справу з суттєвими ознаками, з показниками, які відображають суттєві сторони суспільного життя, суспільного виробництва.

Одне із головних завдань науки полягає саме у відділенні суттєвого від несуттєвого. піддаючи спеціальному вивченню суттєві ознаки, виділяючи показники, здібні надійно і правильно характеризувати явища, які вивчаються і їх взаємозв'язки, статистика може розкривати на масових матеріалах відповідні закономірності зміни цих явищ, закономірності їх розвитку.

Але сам процес суспільного відтворення, який проходить різні присутні йому стадії (виробництво, звернення, споживання і т.п.), відповідно характеризується системою багатьох ознак. В цьому процесі беруть участь і взаємодіють всі, розглянуті вище, суспільні підрозділи. Відповідно система об'єктивних статистичних показників народного господарства представляє собою систему об'єктивних ознак, об'єктивних показників суспільного відтворення на різних його стадіях і етапах як в цілому, так і диференційовано по основних суспільних підрозділах (суспільних, галузевих, регіональних і т.п.).

І. Теоретична частина

1. Поняття продукції сільського господарства, завдання і соціально-економічне значення її статистичного вивчення

Сільське господарство нашої країни - це складний різноманітний об'єкт, який вивчається сукупністю природних, технічних і загальних наук.

Серед загальних наук, які вивчають сільське господарство, назвемо економіку, планування, бухгалтерський облік, статистику. Ці науки досліджують як економічні, так і соціальні явища і процеси, які відбуваються в галузі. Сільське господарство розглядається при цьому як одна із галузей народного господарства.

При загальноприйнятому розумінні сільського господарства як галузі матеріального виробництва в літературі по різному трактується зміст галузі і визначаються її границі. В одному випадку функцію сільського господарства зводять до оброблення сільськогосподарських культур і розведення тварин для отримання продукції рослинництва і тваринництва та первинної переробки рослинної і тваринної продукції; в другому - до виробництва первинних сирих продуктів рослинного і тваринного походження, які використовуються для харчування населення і промислової переробки.

Сучасне сільське господарство - особлива галузь матеріального виробництва, в якому праця людини направлена на розширення відтворення у великих масштабах культурних рослин і тварин, а також на використання життєдіяльності рослин і тварин для одержання продукції цієї галузі. До сільського господарства також відноситься виконання робіт сільськогосподарського характеру (з експлуатації іригаційних і меліоративних систем, захист рослин від хвороб і шкідників і т.п.). Господарське управління визначає функцію сільського господарства в тих випадках, коли витрати по ньому включаються в собівартість продукції. Відтворення в сільському господарстві здійснюється в рамках соціально-економічних категорій господарств.

Сільське господарство нашої країни ведеться на великій території, яка включає в себе різноманітні природні, економічні, соціальні, національні та інші структури. Статистика вивчає стан і розвиток сільського господарства України як в цілому, так і диференційовано з врахуванням існуючих територіальних, галузевих і соціально-економічних структур. Значення цієї статистики особливо підвищується в умовах переходу на принципи регіонального госпрозрахунку, самоуправління і самофінансування. Завданням статистики є розробка методології побудови системи показників, інформаційного забезпечення і аналізу статистичних даних, які відображають територіальну, галузеву і соціально-економічну структуру сільського господарства України. Статистика вивчає цю структуру у визначеному порядку, на основі класифікації і угруповань.

В органах державної статистики сільське господарство завжди вивчалось у національно-територіальному і регіональному аспектах, а також з врахуванням галузевої структури і соціально-економічних категорій господарств, правда в деяких випадках навчальна література обмежувалась тільки аналізом класифікації галузей і угрупованням категорій господарств.

Статистика сільського господарства як соціально-економічна наука використовує загальний метод пізнання - діалектичний метод, який вимагає розглядати явища і процеси в їх взаємозв'язку і розвитку, вивчати перехід від кількісних змін до якісних, виясняти внутрішні протиріччя як джерело розвитку і як процес боротьби нового зі старим.

Соціально-економічні особливості полягають в багатогранності форм користування власністю колгоспами, радгоспами та іншими державними сільськогосподарськими підприємствами, організаціями орендарів, кооператорів, особистих господарств громадян. Для сільського господарства характерне посилення інтеграційних зв'язків різних форм господарювання.

Економічні особливості проявляються в тому, що відтворення в цій галузі здійснюється безпосередньо на особистій основі в натуральній формі. Це значить, що більша частина продукції залишається в сільському господарстві і використовується для відновлення виробництва: насіння і посадковий матеріал витрачаються на посів і посадку, молоко - на напування телят, яйця птиці - на виведення молодняку, мед - для годування бджіл і т.п. Більше того, вся продукція кормових культур і кормових угідь використовується у тваринництві, а така продукція тваринництва як гній - цінне органічне добриво.

Певна частина продукції сільського господарства перетворюється в засоби праці. Так, наприклад, молоді сади переходять у плодоносний вік, а молодняк великої рогатої худоби - в основне продуктивне стадо. Доросла продуктивна худоба на відгодівлі і нагулі вважається предметом праці. Як предмети, так і засоби праці в сільському господарстві піддаються більш чи менш довготривалим природним, фізичним, фізіологічним і іншим змінам, а процес праці в той же час повністю або частково призупиняється.

Зміст статистичного показника і його величина мають велику різноманітність форм.

Вивчаючи свій специфічний предмет з усіма його особливостями, статистика в процесі такого вивчення висловлює міру різних явищ життя суспільства. характеризує їх обсяг, структуру, рівні, динаміку, інтенсивність і т.п.

З розвитку суспільства і суспільного виробництва змінюються і їх об'єктивні статистичні показники. Частина показників зникає; натомість з'являються нові зі специфічним суспільним змістом; інші міняють свою суспільну форму, змінюється величина статистичних показників і т.п.

Сукупність, загальні ознаки яких вивчає статистика, складаються із відповідних одиниць, підлягають спостереженню, які отримали в зв'язку з цим найменування одиниць спостереження. Величини тих або інших ознак цих одиниць сукупності змінюється, варіює від однієї одиниці до іншої. Вивчення статистичних сукупностей, їх загальних ознак, в тому числі їх варіацій, незалежно від специфіки змісту, тобто незалежно від того, суспільні або природні, хімічні або біологічні процеси отримують відображення, яке є завданням математичної статистики.

2. Показники обсягу і складу продукції рослинництва в натуральному виразі, методи їх обчислення

рослинництво тваринництво економічний статистичний

Всі елементи факторів виробництва можуть і повинні бути охарактеризовані з боку їх розміру і якості. В ролі показників розміру використовуються перш за все натуральні і цінні показники. Натуральні - це, як правило, дуже конкретні, специфічні, окремі показники, придатні для характеристики окремих елементів засобів виробництва або продукції. Однак в певних економічно-допустимих границях натуральні показники виступають також в агрегованому виді. Тому серед натуральних показників відрізняють агреговані (укрупнені) і деталізовані показники. Системну єдність таких показників можна бачити в широко поширеній сільськогосподарській статистиці класифікаціях де поряд з загальною (екстенсивною за своїм характером) величиною (показником) об'єкта, який класифікується, виділені його складові деталізуючи показники.

Ціннісні показники можуть об'єднувати всю масу створених засобів виробництва або виробленої продукції або представляти в грошовій формі їх окремі елементи.

За ціннісними показниками ховаються в кінцевому рахунку затрати сукупної суспільної праці. Тому в певній сфері широке поширення мають безпосередньо трудові показники. По засобах виробництва або продукції, пов'язаних визначеними суспільними якостями, використовують різні форми суспільних показників, так звані умовно натуральні показники Якісна характеристика також може бути дана диференційовано по окремих елементах або з певним ступенем узагальнення.

Показники обсягу продукції рослинництва і середньої продуктивності. Розмір всієї продукції рослинництва може бути визначений в ціннісній формі. Якщо q_і - кількість продукції кожного виду, р_і - ціна, то загальний обсяг продукції буде q_ір_і. Але продукція кожного виду є витвір двох елементів - площі, з якої вона одержана, і середнього збору з гектара. Отже, якщо позначити площу s, а середній збір з гектара - у, то загальний обсяг продукції буде s_іу_ір_і. Розділивши s_іу_ір_і на s_і, одержимо середній вихід продукції з гектара сільськогосподарських угідь у грошовому виразі - ур.

Продукція рослинництва створюється на різних видах угідь (рілля багаторічні насадження, натуральні сінокоси, пасовища). Якщо площу кожної культури, яка виробляється на ріллі позначити s_n, а урожайність - у_п, відповідно площа кожної культури, яка обробляється в саду, - s_c, а урожайність у_с, і т.п., тоді

syp = s_ny_np + s_cy_cp + s_лy_лp + s_вy_вp.

Порівнюючи продукцію кожного виду угідь з загальною площею цього виду угідь, одержимо середній вихід продукції в грошовому виразі з одиниці площі.

Оскільки продукція на орних землях одержується фактично лише з посівної площі, можна вирахувати, крім середнього виходу продукції з гектара ріллі, також середній вихід продукції з гектара посівної площі.

Сільськогосподарська продукція реалізується в натурі по наступних каналах:

а) відшкодування в цій галузі (насіння,);

б) накопичення в цій галузі (насіння для розширення посівів і ін.);

в) відшкодування в інших галузях господарства;

г) накопичення в інших галузях господарства;

д) невиробниче споживання всередині господарства: оплата праці та інші форми розподілення (допомоги престарілим, загальні споживчі потреби і т.п.);

е) реалізація продукції за межі господарства (товарна продукція);

ж) втрати при зберіганні.

Частина продукції, яка споживається в своєму господарстві чи реалізується за межі підприємства може попередньо піддаватися промисловій переробці. Така продукція реалізується державі в порядку планового і надпланового продажу державним заготівельним органам, різним торговельним державам і кооперативним установам, на колгоспному ринку, в порядку обміну з іншими підприємствами, як повернення натуральних суд і як натуральна оплата за проведені послуги.

Річні звіти сільськогосподарських підприємств звичайно не містять повної характеристики розподілення продукції відповідно до економічного змісту її частин. Наприклад, виділяється продукція, яка залишається на насіння (насіннєві фонди колгоспів). Але насіннєвий фонд може включати і просте відшкодування витраченого насіння, і накопичення, призначене для розширення чи інтенсифікації посівів, і страхові запаси. Тому необхідні додаткові розрахунки по визначенню розміру кожної із цих частин, що при наявності відповідних даних зробити неважко. Облік розподілу продукції кожного року по вищезазначених каналах ускладнюється також в зв'язку з тим, що залишки, які переходять з минулих років, продукція свого виробництва цього року і куплена продукція часто об'єднуються. В такому випадку можна лише визначити частку кожного джерела в загальному обсягу надходження (різниця перехідних залишків, продукція свого господарства і куплена) і розповсюдити на кожний з цих джерел фактичні середні пропорції між видатковими статтями.

Рух (розподіл) різних видів продукції сільського господарства вивчається шляхом складання балансів цих видів продукції за відповідний рік. Так, наприклад, по рослинництву статистичні органи складають за кожний календарний рік натуральні баланси зерна і продуктів переробки зерна, соняшника, картоплі, овочів і баштанних продуктових культур, фруктів і ягід, винограду і цитрусових культур, сіна і соломи, кормових коренеплодів і кормових баштанних культур, цукрового буряка на корм худобі, силосу.

По зернових культурах і картоплі баланс в натурі складає також за сільськогосподарський рік (умовно з 1 липня попереднього року по 1 липня поточного року).

Баланси продуктів сільського господарства складають по кожній категорії господарств (радгоспи, підсобні та інші державні господарства, міжгосподарські підприємства, колгоспи, колгоспники, робітники, службовці та інші групи населення) і в цілому по всіх категоріях.

В прибуткових і видаткових статтях балансу рослинництва передбачені всі види надходжень і реалізації, включаючи внутрігалузевий обіг та запаси сільськогосподарських продуктів на початок та кінець року.

3. Показники валової, кінцевої і товарної продукції сільського господарства

Статистика повинна забезпечувати правильне визначення обсягу валової продукції і характеристику розподілення і реалізації продукції відповідно до її економічного змісту і зростаючих суспільних потреб. Важливе завдання цього розділу статистики - розглянути показники виконання плану виробництва і реалізації продукції, вивчити динаміку виробництва продукції і міжгалузеві зв'язки реалізації продукції, виявити резерви збільшення валової і чистої продукції галузей.

До сирої первинної продукції сільського господарства статистика відносить продукцію, яка не піддається переробці в інших галузях, наприклад зерно, бавовна-сирець, цукровий буряк, насіння соняшника, картопля, сирі овочі, плоди, і т.п.

Валова продукція сільського господарства в натуральному виразі представляє собою характеристику виробництва - основної стадії відтворення продукції. Результати проходження продукції сільського господарства по інших стадіях відображаються специфічними показниками. Тим самим утворюється система показників відтворення продукції сільського господарства. В цій системі подані показники, які відображають початкові проміжні і кінцеві підсумки роботи, серед них - валова, кінцева, товарна реалізована і чиста продукція.

Для деяких видів продукції відображаються всі показники вказаної системи, наприклад, для зерна, картоплі. Для інших видів продукції визначаються лише деякі показники, так для бавовни-сирцю показник валової продукції приймається на рівні товарної продукції. Порядок продуктів немає товарної продукції, майже вся валова продукція використовується на виробничі потреби в самому сільському господарстві (наприклад, кормові коренеплоди).

Кінцева продукція сільського господарства в натуральному виразі на відміну від валової продукції характеризує кінцевий результат відтворення цього продукту в галузі рослинництва або всього сільського господарства.

Кінцева продукція сільського господарства в натуральному виразі визначається відрахуванням із валової продукції тієї частини продукції, яка використана в тому ж році на виробничі потреби, а також відрахуванням розміру природного спаду, збитків при зберіганні і псуванні

При визначенні кінцевої продукції - зерна - береться до уваги не тільки витрата зерна на особисте відтворення, але й використання зерна на посів однорічних трав на корм. Більше того, із валового збору зерна відраховуються також витрати зерна на корм худобі. Поряд з розмірами збитків зерна виключають із валового збору розмір відходів і усихання при до обробці.

Кінцеву продукцію в натуральному виразі можна вирахувати підсумовуванням елементів, із яких вона складається: товарної продукції і приросту залишків, запасів, фондів на кінець року порівняно з його початком.

Товарна продукція в натуральному виразі - це частина валової продукції, яка реалізується (пройшла стадію обміну) у звітному році призначеної для реалізації в наступному році, включаючи натуральний обмін. Товарна продукція багато років розраховувалась в залежності від поставленої мети.

Першим варіантом товарної продукції є розмір поза галузевої товарної продукції. Раніше цей варіант називався поза сільською товарною продукцією. Складові частини поза галузевої (поза сільської) товарної продукції в натуральному виразі такі: продаж державі; продаж торговельним організаціям Мінторгу, ОРСу, та іншим організаціям для потреб торгівлі і громадського харчування; продаж споживчій кооперації за цінами згідно з домовленістю і здача на комісію; реалізація робітникам і службовцям радгоспів і підсобних господарств; продаж населенню на колгоспних ринках.

Другий варіант товарної продукції - це внутрігалузевий обіг, який розуміється як безпосередній продаж і обмін продуктами сільського господарства між окремими сільськогосподарськими підприємствами і сільським населенням. Вирахування поза галузевої і внутрігалузевої товарної продукції сільського господарства проводиться на основі балансів продукції. Необхідність корінного перегляду методології обліку цих показників товарної продукції пояснимо на двох прикладах. Із змісту показників видно, що продукція, продана робітникам і службовцям радгоспів вважається поза галузевою товарною продукцією, хоч ця продукція залишається в середині сільського господарства, а продаж і видача продукції колгоспникам відноситься до внутрігалузевої товарної продукції. Перебудова колгоспів і радгоспів і навпаки впливає на розміри товарної продукції сільського господарства, товарна частина продукції рослинництва визначається із врожаю сільськогосподарських культур.

Товарна продукція сільського господарства має не тільки самостійне значення. Порівнюючи її розмір з валовою продукцією, визначають процент товарності тієї чи іншої продукції сільського господарства.

Останнім часом в статистичній практиці вивчаються особливі варіанти товарної продукції. Наприклад, визначається загальний обсяг продажу тої чи іншої продукції в загальносоюзний фонд для торгівлі і громадського харчування. При ув'язці цього обсягу зі всією валовою продукцією одержуємо процент централізації продукції, яка виробляється. Разом з тим потрібно врахувати, що місцеве постачання йде за рахунок поставки із державних ресурсів. Другий приклад. Колгоспам і радгоспам встановлюється приріст кількості продукції, яка реалізується державі на звітний рік в порівнянні із середнім рівнем. Цей показник необхідний для ув'язки з розміром нарахованих грошових надбавок за таку продукцію.

Реалізована продукція сільського господарства в натуральному виразі представляє собою розмір всієї відчуженої у звітному році продукції, виробленої протягом звітного року і в минулі роки. По таких продуктах як картопля, овочі, і плоди, продукція минулого року в реалізації звітного року може займати значне місце.

Чиста продукція в натуральному виразі необхідна для оцінки ефективності відтворення деяких культур. Вона визначається вирахуванням від валової продукції розміру продукції, яка була використана на посів (посадку) цієї культури. У літературі стосовно до продукції ряду культур застосовується поняття "чистий збір" або "урожайність за вирахуванням насіння". Чиста продукція в натуральному виразі може бути обчислена не тільки по зерну, але і по соняшнику, картоплі і деяких інших культурах.

Розмір чистої продукції в натурі в порівняні з витратою насіння і посадкового матеріалу показує, в якій мірі чиста продукція перевищує витрати. Для зернових культур порівняльну оцінку ефективності потрібно давати не тільки за результатами виробництва, але і з врахуванням витрат насіння на посів.

В дійсності галузі в процесі виробництва взаємопов'язані одна з другою; тому справа значно складніша, ніж її можна було представити в умовах абстрактного допущення незалежності галузей. Продукт одного виробництва чи однієї галузі протягом періоду, за який береться обсяг сукупного продукту вживається як сировина в другому виробництві або іншої галузі цього підприємства чи інших підприємств, тобто здійснює визначений оборот. В цьому випадку при обчисленні сукупного продукту як суми продукції різних галузей буде неминучий повторний рахунок.

Сукупний продукт, який визначається як проста сума продуктів різних взаємопов'язаних в процесі виробництва галузей, тобто з включенням взаємного обороту, який відбувається між ними, представляє собою валовий оборот.

Якщо із валового обороту відрахувати ту частину продукції цього року, яка знову використана у виробництві, залишиться кінцева продукція, яка складається із вартості сировини минулого року, використаної у виробництві, і вартості доданої переробкою, тобто створеної живою працею і в результаті переносу вартості засобів праці (в розмірі середнього зносу) на продукт.

В статистичній практиці валову продукцію різних галузей матеріального виробництва вираховують, використовуючи три принципи її визначення:

1) за методом валового обороту, тобто як суму продукції різних цехів;

2) по заводському методу, тобто як суму кінцевої продукції виробництва; хоч обчислена таким образом валова продукція в статистичній практиці не розглядається як валовий оборот, в дійсності тут повторний рахунок знятий тільки всередині підприємства, і залишається в тому чи іншому ступені між виробництвами різних галузей внаслідок послідовно зроблених протягом року переробок (переробіток);

3) як вартість, додану обробкою, або як знов створений працею цього підприємства продукт, включаючи амортизацію без вартості матеріалів, які поступили на підприємство для переробки або ремонту.

Розподіл фізичного обсягу сільськогосподарської продукції може бути представлено в грошовому виразі при умові єдиних цін для всіх каналів розподілу (реалізації). Розподіл продукції по вартості (витрати виробництва) є передумовою фактичного обліку цін, які утворилися.

Процентне відношення товарної продукції даного виду до валової продукції цього ж виду є показником товарності продукції. При визначені показника товарності всієї сільськогосподарської продукції підприємства обсяг товарної і валової продукції беруться в грошовій формі в однакових цінах.

При обчисленні показників товарності в статистичній практиці застосовуються деякі обмеження. Показники товарності сільськогосподарської продукції обчислюють звичайно для даного врожаю; отже, вони не повинні включати реалізацію залишків минулих років, які уточнюють рівень товарності продукції цих років. Вочевидь, що фактична товарність продукції, визначена до кінця року для врожаю даного року, завжди буде нижче дійсної (кінцевої) на відносну величину наступної реалізації. Тому в товарну продукцію з врожаю цього року поряд з фактичною включають і припустиму реалізацію залишків врожаю. Однак припущення можуть розходитися з дійсністю, в зв'язку з цим виникає необхідність в відповідних корективах. Практично трудність полягає в тому, що в складі продукції, реалізованої в кожному році, не завжди можна виділити продукцію даного року і минулих років. Тому потрібно застосовувати спеціальні орієнтовні розрахунки.

При обчислені показника середньої товарності продукції по сільськогосподарському підприємству звичайно не приймають до уваги (тобто не включають ні в товарну, ні в валову продукцію) нетоварні в основному види продукції (сіно, солому, силос, зелений корм і т.п.).

Розрізняють також поняття товарності продукції підприємства, району, сектору, галузі. В одному випадку в якості товарної береться продукція, реалізована за межі підприємства в іншому - за межі району, сектору чи галузі. Такі показники не зовсім співставленні за змістом і вирішують свої специфічні завдання. Поряд з цим для визначених цілей використовують і показник товарності продукції сукупності підприємств району, сектору, галузі отриманий як відношення суми товарної продукції цих підприємств до їх сумарної валової продукції. Крім показника товарної продукції в даний час широко використовується особливо в галузях промисловості, показник реалізованої продукції як продукції фактично відпущеної покупцю і сплаченої ним.

Одною із важливих завдань при статистичному вивчені товарної продукції є аналіз зміни рівня товарності. Величина показника товарності міняється внаслідок зміни системи господарства, ступеня спеціалізації, форми оплати праці (в колгоспах), рівня інтенсифікації і продуктивності і ряд інших факторів.

4. Статистичне вивчення динаміки виробництва продукції сільського господарства

Виробництво валової продукції в сільському господарстві здійснюється по законах розширеного відтворення. Але при загальній тенденції планомірного збільшення виробництва тут внаслідок можливих різких змін метеорологічних умов року, які впливають на врожай, будуть мати місце істотні відхилення в загальному обсягу продукції.

Це зобов'язує при порівняні за окремі роки притягувати поряд з показниками, які характеризують засоби виробництва і трудові ресурси, а також показники метеорологічних умов. В порівняні по періодах метеорологічні умови зрівнювальних періодів в тому чи іншому ступені вирівнюються, що дає можливість вже досить чітко бачити зв'язок між змінами обсягу продукції і величиною факторів виробництва.

Зіставлення динаміки урожайності і найважливіших факторів інтенсифікації. Одним із необхідних вихідних прийомів факторного аналізу динаміки урожайності є порівняння паралельних рядів змін врожайності і основних факторів інтенсифікації сільськогосподарського виробництва (землеробства). Маючи на увазі значні щорічні коливання врожайності, які викликані щорічними змінами метеорологічних умов, вказане зрівняння проводиться чи посередництвом застосування методу кореляційного аналізу, чи по збільшених періодах.

Для аналізу змін обсягів продукції в динаміці можна обчислити індекс

І_оп =

де ОП - обсяг продукції визначеного виду; Чж₁ и Чж_о - Площа, з якої отримують дану продукцію, в окремих господарствах за аналізуючий і базисний роки; ПРж₁ і ПРж_о - середній рівень плодоносності в окремих господарствах за відповідні роки.

Вплив факторів, які обумовлюють зміни обсягу виробництва продукції, виміряються за допомогою взаємозв'язку індексів

І_оп = І_прж І_чж, де І_чж =

Індекс середньої продуктивності обчислюється по формулі індексу змінного складу:

І_прж = :

Зміна плодородності, яка показує цей індекс, залежить від двох причин: від рівня їх продуктивності в окремих сільськогосподарських підприємствах і від питомої ваги площ ріллі господарства в загальній площі ріллі по групі сільськогосподарських підприємств, тобто від структури ріллі з різним рівнем продуктивності.

Для винятку впливу структурних змін в площі ріллі на її середню продуктивність розраховують індекс продуктивності фіксованого складу:

І_пржф = .

А для виявлення впливу змін в структурі ріллі на динаміку виробництва продукції обчислюють індекс структури ріллі І_сп:

І_сп =.

Тоді індекс динаміки обсягу виробництва продукції буде дорівнювати добутку трьох індексів

І_оп = І_чж І_пржф І_{сп .}

Велике значення має вивчення змін показників площі і її продуктивності і вихід продукції за кілька років для встановлення тенденцій у змінах, які відбуваються. Для цього розраховують цінні базисні і середньорічні абсолютні прирости, темпи росту і темпи приросту, а також проводять вирівнювання динамічних рядів.

II. Статистичне дослідження ефективності виробництва продукції тваринництва

1. Динаміка показників ефективності виробництва продукції тваринництва

Таблиця 1 Динаміка показників собівартості одного центнера продукції рослинництва у сільськогосподарських підприємствах України

Роки	Соб-сть, грн.	Абсолютний приріст, %	Темп росту, %	Темп приросту, %	Абс. значення 1 % приросту, грн.
		Ланц-вий	Баз-ний	Ланц-вий	Баз.	Ланц-вий	Баз.
2002	381,3	-	-	-	-	-	-	-
2003	312,5	-68,8	-68,8	81,96	81,96	-18,04	-18,04	3,81
2004	535,1	222,6	153,8	171,23	140,34	71,23	40,34	3,13
2005	453,1	-82	71,8	84,68	118,83	-15,32	18,83	5,35
2006	437,1	-16	55,8	96,47	114,63	-3,53	14,63	4,53

1. Визначимо абсолютний приріст ланцюговий за формулою

А_л = У - У_п-1.

2. Визначимо абсолютний приріст базисний за формулою

А_б. =У_п - У₀ .

3. Визначимо темп росту ланцюговий за формулою

Т_р.л. = .

4. Визначимо темп росту базисний за формулою

Т_р.б. = .

5. Визначимо темп приросту ланцюговий за формулою

.

6. Визначимо темп приросту базисний за формулою

Т_{пр. б.} = .

7. Визначимо абсолютне значення одного відсотку приросту

П =

8. Знайдемо середньорічний абсолютний приріст

= =

9.Знайдемо середньорічний темп росту

=103,47%

10. Розрахуємо середньорічний темп приросту:

= 103,47 - 100% = 3,47%

На основі проведених розрахунків можна зробити такі висновки: в середньому за досліджуваний період з 2002 по 2006 роки намітилась тенденція до зростання на 3.47% або на 347грн .

Протягом п'ятьох років, що досліджуються, собівартість за ланцюговим методом порівняння один раз зростала і тричі знижувалася. У кінцевому результаті це зумовило збільшення собівартості 2005 року порівняно з 2001 на 55,8грн. Або на 14,63%.

Розрахувавши середній абсолютний приріст, встановили, що середнє зростання собівартості становить 13,95 грн.

Проведемо аналітичне вирівнювання показників собівартості. Його сенс полягає в тому, що за його допомогою можна не тільки визначити тенденцію вивчаємого явища, але й зробити прогноз на майбутнє.

Роки	Собівартість, грн.	Розрахункові величини
		t	t2	Yt	?t
2002	381,3	-2	4	-762,6	373,42
2003	312,5	-1	1	-312,5	398,62
2004	535,1	0	0	0	423,82
2005	453,1	1	1	453,1	449,02
2006	437,1	2	4	874,2	474,22
Всього: п = 5	2119,1	0	10	252,2	2119,1

Так як = 0,то спрощена система рівнянь буде мати такий вигляд:



Звідси,

Рівняння буде мати вигляд ?t = 423,82 + 25,2 t

Графічно фактичні дані собівартості і вирівняні зображені на рис. 1.

Проаналізувавши дані за п'ять років, можна зробити висновок, що протягом цих років собівартість пшениці щорічно збільшувалась на 25,2 грн., що показує параметр а1.

Уявлення про обсяги та структуру виробництва основних видів сільськогосподарської продукції на одну особу в Україні, а також про питому вагу пшениці дають дані табл.3 і рис.2.

Таблиця 3 Обсяг та структура виробництва основних видів сільськогосподарської продукції

Види продукції	2005		2006		2006 до 2005р.
	Вир-во, кг	Ст-ра, %	Вир-во, кг	Стр-ра, %	У %	+;- пит. вага
Зернові і зернобобові культури	20233,90	31,34	41808,80	46,04	206,63	14,70
Цукрові буряки (фабричні)	13391,90	20,74	16600,40	18,28	123,96	-2,46
Соняшник	4254,40	6,59	3050,10	3,36	71,69	-3,23
Картопля	18453,00	28,58	20754,80	22,85	112,47	-5,72
Овочі	6538,20	10,13	6963,90	7,67	106,51	-2,46
Плоди і ягоди	1696,70	2,63	1635,20	1,80	96,38	-0,83
Разом	64568,1	100,00	90813,20	100,00	140,65	-

На основі розрахованої структури виробництва основних видів сільськогосподарської продукції на одну особу по Україні можна відмітити, що у 2005 році питома вага зернових і зернобобових по відношенню до загального виробництва становила 31,34%, а у 20056- 46,04 (Рис.3), що свідчить про збільшення виробництва зернових і зернобобових культур.

На основі розрахованих показників динаміки можна зробити висновок, що обсяг продукції виробленої за 2006 рік на одну особу по Україні, в порівнянні за 2005 рік, в цілому збільшився на 40,65% за рахунок збільшення виробництва Зернових і зернобобових культури на 106,63; Цукрових буряків на 23,96%; картоплі на 12,47% і овочів на 6,51% виробництво всіх інших видів продукції зменшилось.



Розрахуємо показники варіації собівартості виробництва одного центнера продукції рослинництва по категоріях господарств.

Визначимо:

- розмах варіації: R= xmax-xmin=5138,75-3865,40=1273, грн.

-середню собівартість

грн.

Таблиця 4 Допоміжні розрахунки до визначення показників варіації собівартості виробництва одного центнера продукції сільського господарства по категоріях господарств

Категорії гос-тв	Соб-тість однієї тони свинини, грн. (x)	Вир-тво свинини, тис.т (f)	Загальні витрати (x * f)	Відхилення від середнього (|x- |)	Відхилення від середнього на частоту (|x- |)*f	Квадрат відхилення (|x- |2)	Квадрат відхилення на частоту (|x- |2*f)
Господ-кі товарисва	5138,75	12,80	49477,12	2439,00	31219,24	5948734,95	76143807,37
Приватні під-тва	4673,80	18,70	87400,06	1974,05	36914,79	3896884,69	72871743,78
Виробничі кооп-ви	4582,7	9,50	43535,65	1882,95	17888,05	3545511,47	33682358,99
Державні під-ва	3865,40	9,70	37494,38	1165,65	11306,83	1358746,59	13179841,92
Разом	-	50,70	136877,18	7461,66	97328,91	55676391,44	2822793046,15

- середнє лінійне відхилення

грн.

- дисперсію

грн.

- середнє квадратичне відхилення

грн.

- коефіцієнт варіації

V

Зробивши розрахунки, можна зробити висновок, що середня собівартість виробництва одного центнера продукції сільського господарства коливається в межах 7461,66 грн. або на 276,38 %. Це означає, що була велика варіація, оскільки коефіцієнт перевищує 33%, а значить середню собівартість виробництва одного центнера продукції сільського господарства не можна вважати типовою для даних категорій господарств, а сукупність однорідною.

Для характеристики зміни товарообігу, обсягу виробництва та ціни деякої продукції сільського господарства у динаміці статистика застосовує індексний метод.

*мається на увазі ціна реалізації у живій вазі

Розрахуємо індивідуальні індекси:

- фізичного обсягу

iq=;

- ціни

ip=;

Таблиця 5 Виробництво та ціна реалізації деякої продукції сільського господарства

Продукція	Виробництво, тис.т	Ціна реалізації*, грн.	Індивідуальні індекси	Вартість реалізації продукції
	2004 (q0)	2005 (q1)	2004 (p0)	2005 (p1)	iq	ip	q0p0	q1p1	q1p0
Зернові культури	20233,90	41808,80	429,20	417,80	2,07	0,97	8684389,88	17467716,64	17944336,96
Насіння соняшнику	4254,40	3050,10	1140,00	978,20	0,72	0,86	4850016,00	2983607,82	3477114,00
Цукрові буряки	13391,90	16600,40	168,30	177,00	1,24	1,05	2253856,77	2938270,80	2793847,32
Всього	?	?	?	?			15788262,65	23389595,26	24215298,28

Розрахувавши індивідуальні індекси, видно, що в 2005 році порівняно з 2004 обсяг реалізації зернових культур зріс на 107 %, насіння соняшнику зменшилося на 28 %, цукрових буряків зросло на 24 %, а ціни на зернові зменшилися на 3 %, насіння соняшнику зменшилися на 14%, а на цукрові буряки збільшились на 5 %.

Розрахуємо загальні індекси:

фізичного обсягу

Іq =;

ціни

Ip == 97%;

товарообігу

Іqp==148%;

Індекс товарообігу показує, що виручка або вартість товарообігу збільшилась на 48 %, за рахунок зменшення ціни на 3 % і збільшення обсягу на 54%. Вирахуємо на скільки тисяч гривень змінився обсяг товарообігу

Дqp= (тис.грн.)

Дp= (тис.грн.)

Дq= (тис. грн.)

Отже, у абсолютних величинах загальний обсяг реалізованої продукції у звітному періоді збільшився на тис. грн., у тому числі за рахунок збільшення фізичного обсягу реалізованої продукції в незмінних цінах - на тис. грн., а за рахунок зниження цін реалізації - на тис. грн.

2. Статистичний аналіз чинників, що обумовлюють зміну окремих показників ефективності

Таблиця 6 Вихідні та розрахункові дані до визначення параметрів рівняння прямої лінії = а0+а1·х,що відображає зв'язок між посівною площею одного року і валового збору за рік

рік	посівна площа га (х)	Валовий збір, тис т. (у)	х2	у2	х · у
2001	14152	33929,8	200279104,00	1151231328,04	480174529,60	30978,66
2002	13646	24459	186213316,00	598242681,00	333767514,00	27507,5
2003	15586	39706,1	242923396,00	1576574377,21	618859274,60	40815,9
2004	15448	38804,3	238640704,00	1505773698,49	599448826,40	39869,22
2005	12495	20233,9	156125025,00	409410709,21	252822580,50	19611,64
2006	15433	41808,8	238177489,00	1747975757,44	645235210,40	39766,32
Разом	86760,00	198941,90	1262359034,00	6989208551,39	2930307935,50	198549,24

У табл.5 ми поки що не можемо заповнити останній стовпчик, так як невідомі а₀ і а₁. Знайдемо їх.

,

Звідки



Рівняння буде мати вигляд = -66104,06 + 6,86·х. Воно має такий економічний зміст: коефіцієнт регресії показує, що при збільшенні посівної площі на одиницю, валовий збір збільшується на 6,86 тис.т. Повернемось до таблиці. Підставивши в рівняння регресії конкретні значення факторної ознаки для кожного року, визначимо теоретичне значення валового збору пшениці під впливом посівної площі одного року (). Якщо сума теоретичних значень дорівнює сумі емпіричних значень(), то параметри рівняння визначено правильно.

Графічно зв'язок між факторною і результативною ознакою зображений на рис.4.

Отже, між ознаками існує обернений зв'язок, бо точки концентруються від верхнього лівого кута до нижнього правого і не тісний бо точки віддалені від прямої.

Рис 3 аналіз чинників, що обумовлюють зміну окремих показників ефективності

Висновки та пропозиції

Аналіз економічної ефективності виробництва пшениці дає підстави стверджувати, що одним з основних напрямів є інтенсифікація виробництва з використанням переваг спеціалізації і концентрації як об'єктивних процесів розвитку суспільного виробництва.

Розвиток рослинництва можуть інтенсифікувати окремі заходи держави, зокрема пільгове кредитування під гарантії їх повернення. Однак у сучасних умовах переважає інвестування галузі підприємницькими структурами, яке може забезпечити надходження необхідних ресурсів та ефективне їх використання.

Фінансова підтримка державних підприємств, що виробляють рослинницьку продукцію, будуватимуться на основі таких принципів: створення сприятливих фінансових умов (пільгові транспортні тарифи, оподаткування, доступ до кредити фінансових і лізингових інституцій тощо), які поширюватимуться на всіх сільськогосподарських товаровиробників.

До цієї групи заходів необхідно віднести послаблення і наступну ліквідацію диспаритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію (послуги) та підтримці сільськогосподарських товаровиробників, переробних підприємств і обслуговуючі організацій за рахунок коштів державного й регіональних бюджетів у рамках державних та регіональних цільових програм розвитку з конкретним відбором учасників. Цінові відносини необхідно будувати на взаємодії попиту і пропозицій та формувати переважно як ринкові, при цьому держава повинна взяти на себе обов'язки щодо здійснення поточного моніторингу цих цін та інших пов'язаних з ними показників.

Завдання полягає в тому, щоб створити систему сільськогосподарського кредиту доступного для всіх товаровиробників, з метою здійснення поточної та інвестиційні діяльності, а також необхідно всебічно стимулювати участь комерційних банків кредитуванні агропромислового комплексу.

Ряд заходів необхідно розпочати вже найближчим часом. Передбачається здійснювати гнучку митну політику в частині імпорту продовольства по мірі нарощування обсягів вітчизняного виробництва з тим, щоб підтримати насиченість ринку товарам з урахуванням динаміки платоспроможності населення.

Використана література

Ковтун Н.В., Столяров В,С. Загальна теорія статистики. Курс лекцій. К.: Хвиля, 1996.

Общая теория статистики. Учебник. Под общей редакцией проф. Елисеевой И.И. М.: Финансы и статистика, 1995.

Общая теория статистики. Учебник. Под редакцией Ефимовой М.Р. М.: 1996.

Практикум по теории статистики. Учебное пособие. (непоганий практикум). Под ред. проф. Шмойловой Р.А. М.:1998.

Пасхавер И.С. Яблочник . Общая теория статистики. 1983 р.

Ковтун Н.В., Столяров В,С. Загальна теорія статистики. Курс лекцій. К.: Хвиля, 1996.

Общая теория статистики. Учебник. Под общей редакцией проф. Елисеевой И.И. М.: Финансы и статистика, 1995.

Общая теория статистики. Учебник. Под редакцией Ефимовой М.Р. М.: 1996.

www.minagro.kiev.ua - Офіційний сайт Міністерства аграрної політики України

Размещено на Allbest.ru