Продуктивність праці на підприємстві

Коефіцієнти обороту з приймання (КП_п) - це відношення заново прийнятих працівників до середньоспискової чисельності працівників основної діяльності:

Коефіцієнт обороту зі звільнення (КП_п) - це відношення кількості звільнених працівників до середньоспискової чисельності ПОД.*[1; c.310]

Коефіцієнт загального обороту (КП_об) - обчислюється як відношення кількості заново прийнятих на роботу і тих, що вибули, до середньоспискової чисельності:

Коефіцієнт плинності кадрів (КП_пл) - розраховують як відношення кількості звільнених за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни до середньоспискової чисельності*[1; c.312]:



Розрахунок показує, що на підставі коефіцієнт загального обороту знизився у звітному періоді на 25,1% (23,9 : 31,9 • 100 - 100), коефіцієнт обороту з приймання знизився на 39,5% (13,5 : 22,3 • 100 - 100), коефіцієнт плинності кадрів знизився на 2,5%.

Зниження коефіцієнта загального обороту та плинності кадрів пов'язаний із зниженням звільнених за власним бажанням на 18,18% проти минулого періоду.

Особливу увагу слід звертати на плинність кадрів, тому що плинність знижує продуктивність праці на підприємстві для цього, щоб розробити заходи спрямовані на закріплення робочих кадрів, необхідно знати конкретні причини звільнення з власного бажання.

2.3 Аналіз рівня та динаміка продуктивності праці на підприємстві

Трудомісткість продукції - показник, що характеризує затрати робочого часу на виробництві одиниці або всього обсягу виготовленої продукції.

Трудомісткість буває питома і технологічна. Питома трудомісткість - це загальні витрати людино - годин на продукцію.

Технологічна трудомісткість - це витрати нормованого часу основних робітників - відрядників на виробництво продукції.

Між показниками трудомісткості та продуктивності праці існує обернено пропорційний зв'язок - за зниження трудомісткості продуктивності праці зростає, і навпаки.

Скорочення затрат робочого часу на виробництво одиниці продукції безпосередньо впливає на величину середнього динного виробітку робітників.

Рівень і динаміка годинної продуктивності праці зазнають постійного впливу інтенсивних факторів.*[3; c.44]

Інтенсивні фактори забезпечують зниження трудомісткості виготовлення продукції і відповідний рівень виконання норм виробітку. До них відносять: кваліфікаційний, професійний рівень робітників; технічну і енергетичну озброєність праці; механізацію та автоматизацію технологічних процесів за впровадження прогресивної техніки, технології, матеріалів; організацію нормування праці; застосування у виробництві комплектуючих виробів; поліпшення якості структури, асортименту продукції, удосконалення організації виробництва та управління.

У процесі аналізу трудомісткості вивчається її динаміка, причини зміни її величини і вплив на продуктивність праці.

Динаміку та вплив зміни величини трудомісткості на продуктивність праці робітників можна простежити, використовуючи показник питомої трудомісткості в розрахунку на 1000 грн. продукції таблиця 2.6.

Таблиця 2.6. Аналіз трудомісткості продукції*[9; c.16]

Показник	Минулий період	Звітний період	Зміна показника, %
		за планом	фактично	план до минулого року	факт до минулого періоду	факт до плану
1.Обсяг продукції, тис. грн.	35597	45597	60644	128,1	187,2	146,2
2.Відпрацьовано всіма робітниками, люд.-год.	980008	1096005	1096204	111,8	111,9	100,01
3.Питома трудомісткість на 1000 грн. люд.-год. (ряд.2: ряд 1) 1000	27530,6	24036,8	16448,7	87,3	59,7	68,4
4. Середньогодинн. виробіток кожного робітника, грн.(ряд1:ряд2)	0,036	0,042	0,061	116,7	169,4	145,2



Наведені в таблиці 2.6 дані показують, що питома трудомісткість знизилась проти минулого періоду на 40,3% (100 - 59,7) за плану 12,7% (100 - 87,3). За рахунок цього фактора було в основному забезпечене зростання годинної продуктивності праці, яка залежить від рівня трудових затрат і виконання норм.

За рахунок зниження трудомісткість планувалося підвищити годинну продуктивність праці на .

Фактично вона зросла (у тому числі за рахунок зниження трудомісткості) на

Оскільки між трудомісткістю і продуктивністю праці існує зворотний зв'язок, можна визначити темп зростання середньогодинного виробітку:

і навпаки, знаючи темп зростання продуктивності праці, можна визначити відсоток зниження трудомісткості:

Трудомісткість знизилась на 31,6%.

2.4 Факторний аналіз продуктивності праці

Продуктивність праці найважливіший якісний показник використання трудових ресурсів підприємства і головний фактор зростання обсягів виробництва продукції. Вимірюється продуктивність праці двома способами: кількість продукції, випущеної до одиниці часу, або кількістю часу, затраченого на виготовлення одиниці продукції.

Під час аналізу обчислюють годинну, денну і місячну продуктивність праці одного працюючого або одного робітника. Перші два показники визначаються як відношення обсягу товарної продукції до загальної кількості відпрацьованих усіма робітниками людино - годин і людино - днів, а інші - як відношення того самого обсягу до середньоспискової чисельності робітників або всіх працівників.

Продуктивність праці характеризується вартісними, трудовими та натуральними показниками. Найуніверсальніша система її вимірників є грошовий вимірник, який може бути використаний на будь-якому підприємстві чи галузі виробництва. Аналізуючи продуктивність праці в динаміці, товарну продукцію необхідно перерахувати в порівняних цінах, що певною мірою забезпечить можливість об'єктивного аналізу затрат праці на виготовлення продукції.*[3; c.45-46]

Одним із основних факторів, що впливає на продуктивність праці, є використання робочого часу. Зменшення втрат робочого часу і нераціональних його витрат веде до зростання продуктивності праці, ліпшого використання трудових ресурсів без додаткових заходів і витрат.

Основним джерелом даних для аналізу використання фонду робочого часу є форма 3-ПВ "Звіт про використання робочого часу".

Використання робочого часу аналізується за допомогою таких показників:

- середньої кількості днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період;

- середня тривалість робочого дня .

Середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період, характеризує тривалість робочого періоду в днях. На цей показник впливають такі фактори: втрати робочого часу і в тому числі прогули; невиходи з дозволу або з ініціативи адміністрації; масові невиходи на роботу; кількість днів чергової відпустки; кількість вихідних і святкових днів, кількість днів тимчасової непрацездатності, відпустки у зв'язку з навчанням.

Тривалість робочого дня робітника залежить від таких факторів: величини нормативно встановленого робочого тижня; часу простого тижня; часу надурочної роботи; часу простою протягом робочої зміни; неповного робочого часу; часу інших скорочень робочого дня; передбачених зако6нодавством.*[2; c.207-208]

Повному використанню трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих за звітний період днів і годин одним працюючим і одним робітником, а також за інтенсивністю використання робочого часу. Під час аналізу необхідно визначити відхилення фактичних показників від планових або від аналогічних показників минулих періодів і встановити конкретні причини можливих відхилень. Такий аналіз потрібно проводити, щодо кожної категорії працівників, кожного підрозділу і щодо підприємства в цілому за звітний період і в динаміці.

Таблиця 2.7. Використання робочого часу на підприємстві "Техмашсервіс"*[9; c.18]

Показники	Минулий період	Звітний період	Відхилення (+ ; - )
		план	фактично	від плану	від минулого періоду
1.Середньо облікова чисельність робітників, осіб	479	520	530	+10	+51
2.Відпрацьовано одним робітником а) днів б) годин (р.2а р.3)	219 17,301	219 1752	218 1722,2	-1 -29,8	-1 -7,9
3. Середня тривалість робочого дня, год.	7,9	8,0	7,9	-0,1	-
4. Фонд робочого часу, год. (р. 1 р.2б)	828717,9	911040,0	912766	+ 1726,0	+84048,1

Як свідчать дані таблиці 2.7 загальний фактичний фонд робочого часу на підприємстві збільшився на 1,726 тис. год.

Аналіз продуктивності праці розпочинається з вивчення її рівня, динаміки, та загальної оцінки виконання плану.

Для аналізу продуктивності праці використовують дані форм статистичної звітності, звіти підрозділів підприємства про виконання завдань з продуктивності праці (додаток В, табл. В 1.1). Наведені дані свідчать про те, що на підприємстві підвищилась продуктивність праці. Середня продуктивність праці одного робітника підвищилась проти плану на 38,05 грн., що в відсотках складає 43,45. Дані таблиці 2.8 свідчать про те, що підприємство перевиконало план за всіма показниками продуктивності. Аналіз показує, що продуктивність праці зросла за всіма показниками проти планових, але не однаковою мірою.

Різниця в рівнях виконання плану щодо середньої продуктивності праці одного працюючого і одного робітника 15,7% (59,1 - 43,4) пояснюється зниженням питомої ваги робітників у загальній чисельності працівників основної діяльності на -3,9%(92,5 - 96,3).

Різницю в рівні виконання плану одним робітником щодо середнього динної і середньоденної продуктивності праці в 12,9% (46,2 - 59,1).

Найбільш узагальненим показником продуктивності праці є середня продуктивність праці одного працюючого. Величина його залежить від продуктивності праці робітників, їхньої питомої ваги в загальній чисельності відпрацьованих ними днів та тривалості робочого дня. Отже, серед продуктивності праці одного працюючого дорівнює добутку таких факторів:

РВп = ПВр Д Т ГВр. (2.1)

Розрахунок впливу даних факторів на зміну рівня середньої продуктивності праці одного працюючого проводиться методом абсолютних різниць:

1. Зміна питомо ваги робітників:

- 3,8 · 45597 : 100 = - 1732,69 грн.



2. Зміна середнього виробітку одного робітника

123,02 · 92,5 : 100 = +113,79 грн.

Аналогічно аналізується зміна середнього виробітку одного робітника, яка залежить від кількості відпрацьованих днів у звітному періоді, середньої тривалості робочого дня і середнього динного виробітку:

- зміна кількості відпрацьованих одним робітником днів:

(-1) · 8 · 41,6 = - 332,8 грн.

- зміна тривалості робочого дня:

(-0,1) · 218 · 41,60 = - 906,88 грн.

- зміна середнього динного виробітку одного робітника:

19,2 ·218·7,8 = + 32647,68 грн.

За даними аналізу середній виробіток одного працюючого вищий від планового на 38,05 грн. ·(125,74 - 87,69). Він збільшиться за рахунок зростання середнього динного виробітку одного робітника.

На наступному етапі аналізу продуктивності праці необхідно проаналізувати показник, від якого залежить рівень середньоденного і середньорічного виробітку робітників, - середнього динну продуктивність праці одного робітника.

Аналіз продуктивності праці завершується розрахунком впливу окремих факторів на обсяг товарної продуктивності у звітному періоді. Розрахунок проводиться методом абсолютних різниць:



1. Зміна кількості робітників:

10 · 219 · 8 · 41,60 = 728,8 тис. грн.

2. Зміна кількості відпрацьованих одним робітником днів:

-1 · 530 · 8 · 41,60 = - 176,4 тис. грн.

3. Зміна тривалості робочого дня:

-0,1 · 530 · 218 · 41,60 = 480,646 тис. грн.

4. Зміна середньогодинного виробітку одного робітника:

19,2 · 218 · 7,9 · 530 = 17525 тис. грн.

Розрахунок свідчить, що на випуск товарної продукції негативно вплинув другий фактор.

Отже, за планування й організації виробництва необхідно обов'язково враховувати можливості із цілоденними, внутрішньозмінними, невиробничими втратами робочого часу.

2.5 Аналіз та розрахунок економічної ефективності виробництва

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за належної взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продукує суспільно корисну продукцію або надає виробничі й побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце затрати живої та уречевленої праці, а з іншого, -- такі чи такі результати виробництва (діяльності). Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня його використання.

Ефективність виробництва -- це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу.

Загальна методологія визначення ефективності може бути формалізована таким співвідношенням:

F=E/P,

де F - ефективність;

Е - ефект (результати);

Р - витрати (ресурси).

Ефективність виробництва (продуктивність системи) має полімор-фність визначення і застосування для аналітичних оцінок і управ-лінських рішень. З огляду на це важливим є вирізнення за окремими оз-наками відповідних видів ефективності (продуктивності), кожний з яких має певне практичне значення.

Відповідні види ефективності виробництва виокремлюються переважно за різноманітністю одержуваних результатів (ефектів) господарської діяльності підприємства. Перш за все ефективність виробництва буває економічною або соціальною. В даній роботі буде використовуватися оцінка економічної ефективності, бо економічна ефективність -- це вид ефективності, що характеризує результативність діяльності економічних систем (підприємств, територій, національної економіки). Основною особливістю таких систем є вартісний характер засобів (видатків, витрат) досягнення цілей (результатів), а в деяких випадках і самих цілей (зокрема, одержання прибутку).

Економічна ефективність - досягнення найбільших результатів за найменших затрат живої та уречевленої праці. Вона є конкретною формою дії закону економії часу. Конкретнішими показниками економічної ефективності є обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції, величина одержаного прибутку, економія тих чи інших видів виробничих ресурсів або загальна економія від зниження собівартості продукції, фондомісткість праці, фондовіддача, зарплатомісткість праці тощо.

1. Одним з найголовніших показників ефективності трудового процесу є продуктивність праці, що визначається вiдношенням вартостi або кiлькостi виготовленноi продукцii (ВП) до витрат живої працi, що вiдображається кiлькiстю вiдпрацьованих людино-годин (ЖП). Вiдображає кiлькiсть продукцii, що виготовляється за одиницю робочого часу: ПП=ВП/ЖП.

Зробимо розрахунок продуктивності праці для підприємства "Техмашсервіс":

за минулий рік (2008) ПП = • 1000 ? 36,3 тис.грн;

за звітний рік (2009) (план) ПП = • 1000 ? 41,6 тис.грн;

за звітний рік (2009) (факт) ПП = • 1000 ? 60,8 тис.грн.

За результатами обчислень можна зробити висновки, що у 2009 р. відбулось зростання продуктивності праці з 41,6 тис.грн. до 60,8 тис.грн. або на 46,1%, а в порівнянні з минулим роком збільшилась на 67,4% (рис.2.7). Це пов'язано з тим, що збільшення кількості працівників призводить до зростання обсягу продукції та, як наслідок, і продуктивність праці. Така динаміка у 2009 р. оцінюється позитивно.



2. Важливим показником є трудомісткість праці - обернений показник до продуктивності праці. Відображає витрати праці на виготовлення одиниці продукції та визначається за формулою: Тм=ЖП/ВП=1/ПП.

Розрахунок трудомісткості праці для підприємства "Техмашсервіс":

за минулий рік (2008) Тм = • 1000 ? 27530,6 грн.;

за звітний рік (2009) (план) Тм = • 1000 ? 24036,8 грн.;

за звітний рік (2009) (факт) Тм = • 1000 ? 16448,7 грн.

Розраховані дані показують, що питома трудомісткість знизилась проти минулого періоду на 40,3% , а за плану на 12,7% (рис.2.8). За рахунок цього фактора було в основному забезпечене зростання годинної продуктивності праці, яка залежить від рівня трудових затрат і виконання норм. Тобто така динаміка у 2009 р. оцінюється позитивно.



Рисунок 2.8. Трудомісткість*[9; c.8]

3. Фондоозброєність - показує забезпеченість підприємства основними виробничими засобами. Визначається відношенням середньої вартості основних фондів за певний період (ОВФ) до середньооблікової чисельності працiвникiв (СОЧ) за той самий перiод: Фо=ОВФ/СОЧ.

Розрахунок фондоозброєності для підприємства "Техмашсервіс":

за минулий рік (2008) Фо = • 1000 ? 24550 грн.;

за звітний рік (2009) (план) Фо = • 1000 ? 23703 грн.;

за звітний рік (2009) (факт) Фо = • 1000 ? 49242 грн.

Як бачимо, що показник збільшився порівняно з планом на 25539 грн., а в порівнянні з минулим роком збільшився на 24692 грн. Отже, збільшення рівня фондоозброєності є позитивним фактором.

4. Ще один важливий показник - зарплатомісткість. Характеризується відношенням фонду оплати працi (Фоп) до вартостi виготовленоi продукцii (у гуртових цiнах) за певний перiод (ВП): Зм=Фоп/ВП.

Розрахунок зарплатомісткості для підприємства "Техмашсервіс":



за минулий рік (2008) Зм = • 1000 ? 153,1 грн./1000грн.;

за звітний рік (2009) (план) Зм = • 1000 ? 140,4 грн./1000грн.;

за звітний рік (2009) (факт) Зм = • 1000 ? 96,1 грн./1000грн.

Аналізуючи обчислені показники, можна зробити висновок, що у минулому 2008 році зарплатомісткість становила 153,1 грн./грн., тобто на 1000 грн. виготовленої продукції витрачалось 153,1 гривня, фонду оплати праці. У наступному періоді цей показник зменшився за планом на 12,7 грн. (на 8,3%), а фактичний показник зменшився на 57 грн. (37,2%), що є досить позитивним явищем.

5. Головнішим показником економічної ефективності є рентабельність виробництва. Це відносний показник, який характеризує рівень ефективності використання основних виробничих фондів. Визначається відношенням прибутку (П), одержаного за певний період, до середньої вартості основних фондів за той самий період (ОВФ):

Рф=П/ОВФ.

Розрахунок рентабельності виробництва для підприємства "Техмашсервіс":

за минулий рік (2008) Рф = • 100% ? 1,71%;

за звітний рік (2009) (план) Рф = • 100% ? 17,18%;

за звітний рік (2009) (факт) Рф = • 100% ? 12,09%.

Як бачимо із розрахунку показник збільшився в порівнянні з минулим роком на 10,38% - це позитивне явище, але в порівнянні з планом - зменшився на 5,09%, це свідчить про те, що на 2009 р. було заплановано більш ефективне використання основних виробничих фондів, ніж відбулося фактично.

Рисунок 2.9. Рентабельність підприємтсва*[ 9; c.25]

Проаналізувавши вище приведені розрахунки, можна зробити висновок, що діяльність підприємства "Техмашсервіс" є економічно ефективним. Це було досягнуто завдяки позитивних динамік таких показників:

· зростання продуктивності праці призвело до збільшення кількості працівників та зростання обсягу продукції, кращого використання трудових, фінансових, матеріальних, технологічних і всіх інших ресурсів підприємства;

· зменшення об'єму трудомісткості - за рахунок цього фактора було в основному забезпечене зростання годинної продуктивності праці, яка залежить від рівня трудових затрат і виконання норм;

· підвищення фондоозброєності призвело збільшення рівня забезпеченості підприємства основними виробничими засобами;

· зменшення рівня зарплатомісткості призвело до збільшення фонду оплати праці та зменшення витрат на виробництво продукції;

· збільшення такого показника як рентабельність основних засобів у порівнянні з минулим роком, призвело до більш ефективного використання виробничих засобів.

Але перед підприємством "Техмашсервіс" постала така проблема - на 2009 р. було заплановано більш ефективне використання основних виробничих фондів, ніж відбулося фактично. Тому, щоб запобігти подальшому розвитку цієї проблеми треба здійснити комплекс заходів, які за змістом характеризують основні напрями розвитку та вдосконалення виробничо-комерційної діяльності суб'єктів господарювання. Визначальними напрямами є:

1) прискорення науково-технічного та організаційного прогресу (підвищення техніко-технологічного рівня виробництва; удосконалення структури виробництва, організаційних систем управління, форм і методів організації діяльності, її планування та мотивації);

2) підвищення якості й конкурентоспроможності продукції (послуг);

3) акцентувати увагу на використанні сучасних високотехнологічних матеріалів.

Що стосується подальшого підвищення ефективності використання трудового потенціалу підприємства, то тут слід зосередити увагу на таких аспектах:

*внутрішньозмінні втрати робочого часу;

*втрати робочого часу внаслідок плинності кадрів;

*рівень використання засобів механізації, автоматизації праці та комп'ютерної техніки;

*аналіз системи стимулювання працюючих;

*визначення професійно-кваліфікаційної структури працюючих.

Крім того, слід звернути увагу і на інші напрямки раціоналізації використання матеріальних ресурсів:

*проаналізувати основні причини втрат та нераціонального використання ресурсів;

*забезпечити обґрунтоване нормування витрат матеріалів;

*організувати використання вторинних ресурсів;

*створити систему заохочення за економію сировини, енергії та матеріалів й відпрацювати її дійовість.

Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи зростання ефективності виробництва (діяльності).

Для керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів) підприємства "Техмашсервіс" важливим є детальне знання масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю трудових колективів. Вони мусять постійно контролювати процес використання внутрішніх чинників через розробку та послідовну реалізацію власної програми підвищення ефективності діяльності, а також ураховувати вплив на неї зовнішніх чинників.



3. Розробка заходів з підвищення продуктивності

3.1 Вибір та обґрунтування заходів з підвищення ефективності виробництва

Розвиток ринкових відносин в Україні потребує ефективності підвищення господарювання. Але за роки незалежності показники ефективності в країні значно погіршили: зменшилися обсяги виробництва, знизилась його рентабельність. Усе це є наслідком занедбання економічної роботи на підприємстві. У роки економічної кризи більшість підприємств намагалися досягти збільшення прибутків не з допомогою ретельного економічного розрахунку, зниження собівартості продукції, а постійним підвищенням цін на свою продукцію.

Подоланням кризи в економіці не можливі на відсталій технічній базі, тому що основа ринкових відносин є конкурентна боротьба, і в ній перемагає не той, хто знизить витрати і запропонує нижчі ціни, а той хто випускає якісну продукцію, а цього можна досягти тільки, застосуванням нових технологій.*[4; c.391]

У реалізації цілей стратегічного плану підприємства особлива роль належить плану технічного і організаційного розвитку - плану підвищення ефективності виробництва. Для того, щоб успішно функціонувати в умовах конкурентної боротьби, підприємство в своїй діяльності повинне орієнтуватися, на потреби ринку (ціни, витрати, кількість продукції, що випускається) і на реалізацію досягнень науково - технічної революції.

Враховуючи першочергову важливість підвищення продуктивності праці для конкурентно спроможності підприємства розробляють і впроваджують програму управління продуктивності, яка включає в себе наступні етапи:

1. Вимірювання і оцінка досягнутого рівня продуктивності на підприємстві в цілому і за окремими видами праці зокрема;

2. Пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності на основі інформації, одержаної в ході вимірювання і оцінки;

3. Розробка плану використання резервів підвищення продуктивності праці, який повинен включати конкретні терміни і заходи по їх реалізації, передбачати фіксування витрат на ці заходи й очікуваний економічний ефект від їх впровадження, визначати відповідних виконавців;

4. Розробка систем мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності;

5. Контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою, і регулюванням їх виконання;

6. Вимірювання і оцінка реального впливу передбачуваних заходів на зростання продуктивності праці.

Вимірювання й оцінка досягнутого рівня продуктивності по підприємству і в цілому за окремими видами праці зокрема - вихідний етап програми. Його правильне і точне здійснення є важливою передумовою успішності наступних етапів і всієї програми.

Щоб виміряти продуктивність праці потрібно зіставити кількість виробленої продукції із витратами на їх виготовлення. Пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності ґрунтується на порівнянні інформації, одержаної в ході вимірювання і оцінки досягнутого рівня продуктивності на підприємстві в цілому і за окремими видами праці зокрема, з наявною інформацією про максимально можливий рівень продуктивності праці. Для пошуку резервів продуктивності праці слід заохочувати висококваліфікованих представників різних спеціальностей.

Розробляючи план використання резервів підвищення продуктивності праці, слід забезпечити узгодження цілей та завдань програми.

Розробка системи мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності є необхідною умовою реалізації програми.

Контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою, необхідний для виявлення і вирішення можливих проблем їх виконання на початкових станах.

В процесі контролю порівнюються фактичні і задачі показники продуктивності праці, визначається масштаб допустимих відхилень.

Вимірювання й оцінка реального впливу реалізованих заходів на зростання продуктивності праці потрібна для того, щоб оцінити і порівняти ефективність їх впровадження і визначитися з пріоритетами на наступний період. Визначивши найефективніші напрямки роботи по підвищенню продуктивності, слід прийняти відповідні мотивуючі рішення і в наступному періоді зосередити увагу саме на цих напрямах.*[1; c.311-313]

В ринкових умовах важливу роль для зростання продуктивності праці має максимальне використання діючих потужностей. Поліпшення використання засобів праці здійснюється за двома напрямками:

- екстенсивним - збільшення часу їх роботи шляхом скорочення простоїв, введення в дії невикористованого устаткування, підвищення коефіцієнта змінності в раціональних розмірах, скорочення строків ремонту і інше;

- інтенсивний - поліпшення використання машин та устаткування за одиницю часу через упровадження прогресивних технологічних процесів.

У сучасних умовах для впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу необхідні інвестиції на реконструкцію і технічне переозброєння діючих виробництв, підвищувати частку витрат на активну частину основних виробничих фондів.

Матеріально - технічні фактори сприяють економії живої та уречевленої праці. Сукупність матеріально-технічних факторів та їх вплив на рівень продуктивності праці можна характеризувати певними показниками.

Електроозброєність праці визначається відношення кількості електроенергії, використаної у виробничому процесі за певний період, до середньо облікової чисельності робітників.

Електроозброєність праці - споживання всіх видів енергії на одного робітника за певний період.

Фондоозброєність - це показник оснащеності праці виробничими основними фондами. Визначається відношенням середньорічної балансової вартості виробничих основних фондів до середньо облікової чисельності робітників або працівників.

Фондовіддача - загальний показник використання всієї сукупності основних виробничих фондів.*[6; c.299-300]

Визначається відношення річного обсягу випуску продукції у грошовому вираженні до середньорічної балансової вартості основних виробничих фондів.

Велике значення для підвищення продуктивності праці на підприємстві "Техмашсервіс" мають організаційно - економічні фактори, які визначаються рівнем організації виробництва, праці й управління. До таких факторів належать:

- удосконалення форм організації суспільного виробництва, його подальшої спеціалізації та концентрації, удосконалення організаційно-виробничих підрозділів і допоміжних служб на підприємстві;

- удосконалення організації праці шляхом поглиблення поділу і кооперації праці, застосування передових методів і прийомів праці; поліпшення підготовки і підвищення кваліфікації кадрів; поліпшення умов праці; удосконалення матеріального стимулювання праці;

- удосконалення організації управління виробництвом шляхом удосконалення системи управління виробництвом, поліпшення оперативного управління виробничим процесом, впровадження автоматизованих систем управління виробництвом.

Як складову частину підвищення ефективності виробництва підприємства "Техмашсервіс" в умовах ринкової економіки використовують підвищення продуктивності праці. Підприємства самі планують продуктивність праці і визначають її рівень, забезпечуючи при цьому випередження росту продуктивності праці у порівнянні з ростом середньої заробітної плати та фондоозброєності праці. Факторами росту продуктивності праці є умови, за яких можливе її підвищення. До них належать організаційні, соціальні, матеріально-технічні, економічні, природні та інші.

Зниження собівартості продукції є одним з способів стабілізації економічного та фінансового стану підприємства. Товаровиробник повинен прагнути до скорочення витрат виробництва постійно, а не лише тоді, коли потрапляє у складне фінансово-економічне становище, бо низька індивідуальна собівартість забезпечуватиме підприємству додатковий прибуток, розміри якого будуть тим більшими, чим меншою буде індивідуальна собівартість продукції порівняно з суспільною.

Отже, збільшення величини прибутку є важливішим завданням підприємства в умовах ринкової економіки. На величину прибутку впливає коливання цін навколо вартості продукції. Якщо на ринку попит споживачів дорівнює пропозиції продавців, то ціна встановлюється на рівні вартості продукції і підприємець одержить прибуток, котрий дорівнює величині створеної додаткової вартості. Коли попит буде більшим за пропозицію, то ціни на продукцію будуть вищими за її вартість і відповідно прибуток перевищує величину додаткової вартості. У протилежному випадку прибуток буде меншим ніж додаткова вартість, бо ціна буде нижчою за вартість продукції.

- 

3.2 Оцінка стану охорони праці та навколишнього середовища

Право на здоров'я та безпечні умови праці - невід'ємне право кожної людини у будь-якій країні світу.

Суспільно - політичні та соціально - економічні реформи, що здійснюються в нашій країні, не можуть бути ефективно реалізовані без дозорних змін у сфері праці. Безпечні умови виробництва - стоять поруч з такими суспільними потребами людини, як харчування, житло, одяг, лікування, екологічно чисте середовище.

Соціальне значення хорони праці полягає в сприянні зростанню ефективності виробництва шляхом безперервного удосконалення і поліпшення умов праці, підвищення його безпеки, зниження виробничого травматизму і профзахворювань.

Соціальне значення охорони праці проявляється в зростанні якості і продуктивності праці, збереження трудових ресурсів і підвищенні сукупного національного продукту.*[3; c.42]

Зростання якості продуктивності праці відбувається в результаті підвищення фонду робочого часу за рахунок скорочення внутрішніх змінних простоїв шляхом зниження кількості або ліквідації мікротравм, обумовленими несприятливими умовами праці, а також запобігання передчасному стомленню за рахунок раціоналізації умов праці, введення оптимальних режимів праці і відпочинку та інших заходів, які сприяють підвищенню ефективності використання робочого часу.

Збереження трудових ресурсів і підвищення професійної активності працюючих відбувається за рахунок покращення стану здоров'я і підвищення середньої тривалості життя в результаті покращення умов праці, що супроводжується високою трудовою активністю.

Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів до покращення умов праці і підвищення безпеки праці, що є економічним виразом соціального стану охорони праці.

Підвищення продуктивності праці може досягтися за рахунок збільшення працездатності в покращених умовах на робочому місці.

Підвищення фонду робочого часу і ефективність використання обладнання досягаються в результаті зниження простою під час зміни через погіршення самопочуття, несприятливі умови праці та мікротравми.

Великих збитків підприємству наносять плинність робочих кадрів, тому що деякий час, перед звільненням, робітники працюють з низькою продуктивністю, а робітники, які приходять на їх місце, потребують додаткового виробничого навчання. Все це супроводжується значними додатковими витратами грошових коштів. Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів, що поліпшують умови праці та підвищують її безпеку, і оцінюється за результатами, які отримують при зміні соціальних показників.

Шкідливі фактори виробництва визивають професійно обумовлені і професійні захворювання працівників, алергічні реакції.

В останні роки на підприємстві спостерігається підвищення рівня захворювання нервово-сиднового апарата у зв'язку з використанням одноманітних, часто повторюваних рухів і фізичним навантаженням.

Для запобігання шкідливих факторів на навколишнє середовище, територія підприємства повинна бути огороджена і вхід на неї сторінним особам заборонений.

Територія підприємства повинна бути рівною, мати каналізацію, штучне освітлення, належне покриття транспортних шляхів і достатньо широкі проходи і проїзди.

Паливо повинно зберігатися на складі під накриттям або на спеціально відведених майданчиках. Горючі матеріали зберігаються у відповідності до інструкції, згідно з місцевими органами пожежної охорони.

Велике санітарно-гігієнічне значення має озеленення території підприємства, а також створення біля цехів зон відпочинку.

Для збирання і зберігання відходів виробництва потрібно відводити спеціальні майданчики з огорожею та зручними під'їзними шляхами, повинні бути передбачені спеціальні ділянки для розміщення очисних споруд. Сміття необхідно збирати в металеві сміттєзбірники із щільно закритими кришками і щодня вивозити, а майданчик дезінфікувати.

Будівлі (їдальні, медпункт) потребують захисту від шкідливого впливу пилу, шуму, повинні бути захищені смугами зелених насаджень зав ширину не менше 5,0м.

Оточуюче повітря є найважливішим фактором забезпечення нашого життя. Тому для створення здорових і безпечних умов праці потрібно мати гігієнічне нормування шкідливих речовин, надійні способи визначення їх концентрації у повітрі і сучасне технічне та організаційне забезпечення їх зменшення. В санітарно-гігієнічній практиці основним методом виміру запиленості прийнятий вагомий метод, тому що при сталості хімічного складу первинне значення має маса пилу, що затрималася в організмі людини. Визначення тільки маси пилу не дає повної картини його шкідливості для людини та технічного прогресу.

Для запобігання поступлення пилу в організм людини, при виготовленні сільськогосподарської техніки робітникам необхідно працювати використовуючи проти пилові засоби захисту - це распіратори різних типів. Безпосередньо на робочому місці необхідні вентиляційні системи. Важливе значення для здоров'я та працездатності людини має правильне раціональне освітлення підприємства. Стан освітлення відіграє важливу роль і для попередження виробничих травм.

Одним із найбільш розповсюдженим негативним фактором, який впливає на людину є шум.

Для зменшення негативного впливу шуму на організм людини застосовують як загально технічні методи зниження шуму, так індивідуальні засоби захисту.



Висновок

Кожне підприємство характеризується певним рівнем продуктивності праці, який може зростати або знижуватися під дією різноманітних чинників. Саме підвищення продуктивності праці є безперечною умовою прогресу і розвитку виробництва.

В умовах посиленої конкуренції на ринках товарів, послуг і праці великого значення набуває підвищення продуктивності праці на підприємствах, яке виявляється передусім у збільшенні маси продукції, що виробляється в одиницю часу за незмінної її якості, або в підвищенні якості і конкурентоспроможності за незмінної її маси, що виробляється в одиницю часу; зменшенні затрат праці на одиницю продукції. Це призводить до зміни співвідношення затрат живої і уречевленої праці. Підвищення продуктивності праці означає, що частка затрат живої праці в продуктах зменшується, а частка затрат уречевленої праці збільшується. При цьому загальна сума праці, яка міститься в кожній одиниці продукту зменшується. Зростання продуктивності праці сприяє скороченню часу виробництва й обігу товару, збільшенню маси і норми прибутку. Тому й основною метою даної курсової роботи було дослідження питання аналізу продуктивності праці на конкретному підприємстві.

В першому розділі курсової роботи розглянуті такі питання: сутність поняття "продуктивність"; показники і методи вимірювання продуктивності; фактори продуктивності праці, - завдяки яких було з'ясовано, що продуктивність праці -- це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції. Інтенсивність праці є важливим фактором продуктивності, проте має певну фізіологічну межу і потребує дотримання фізіологічних норм людської енергії. А важливою передумовою визначення результативності праці є правильне обчислення рівня і динаміки продуктивності праці в усіх сферах економіки. Вимірювання продуктивності праці має грунтуватися на розумінні її економічного змісту, визначенні показників, які можуть характеризувати рівень продуктивності праці у часі і просторі.

В другому розділі курсової роботи був проведений аналіз ефективності використання можливих ресурсів на підприємстві, який складався з:

- загального аналізу основних техніко-економічних показників діяльності підприємства, внаслідок чого було з'ясовано, що підприємство "Техмашсервіс" є прибуткове, внаслідок збільшення обсягу виробництва, збільшення собівартості та інших факторів, що впливають на прибуток підприємства;

- аналізу та оцінки забезпеченості та структури кадрів на підприємстві. Було визначено, що питома вага робітників збільшилася на 0,4% проти минулого періоду або на 51 особу. А завдяки підвищенню питомої ваги основних робітників у загальній їх чисельності продуктивність праці одного основного робітника збільшилась на 0,73%;

- аналізу рівня та динаміки продуктивності праці на підприємстві. Розраховані дані показали, що питома трудомісткість знизилась проти минулого періоду на 40,3% (100 - 59,7) за плану 12,7% (100 - 87,3). За рахунок цього фактора було в основному забезпечене зростання годинної продуктивності праці, яка залежить від рівня трудових затрат і виконання норм;

- факторного аналізу продуктивності праці. Розрахунки показали, що за планування й організації виробництва необхідно обов'язково враховувати можливості із цілоденними, внутрішньозмінними, невиробничими втратами робочого часу;

- аналізу економічної ефективності використання праці на підприємстві "Техмашсервіс". В ході проведення аналізу було визначено, що рівень рентабельності на підприємстві становить 7,37% і характеризує рівень ефективності спожитих основних і оборотних фондів та праці. Збільшення суми прибутку, що припадає на одиницю (1 грн) середньорічної вартості основних виробничих фондів, та підвищення рівня їх рентабельності є основним завданням даного підприємства у ринкових умовах господарювання.

В третьому розділі було проведено розробку заходів з підвищення продуктивності праці на підприємстві "Техмашсервіс" - факторами росту продуктивності праці є умови, за яких можливе її підвищення. До них належать організаційні, соціальні, матеріально-технічні, економічні, природні та інші. Зниження собівартості продукції є одним з способів стабілізації економічного та фінансового стану даного підприємства.

Отже, якщо розглянуте підприємство буде реалізовувати розроблені цілі і методи стратегічного плану по підвищенню продуктивності праці, то в подальшому періоді воно стане ще більш прибутковим, але для цього необхідно керівництву прикласти всі можливі зусилля та проконтролювати своїх підлеглих.



Перелік використаної літератури:

1. Адамчук В.В., Романов О.В., Сорокина М.Е. Экономика и социология труда: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ, 1999. - 407 с.

2. Богатыренко 3. С. Выявление и оценка резервов роста производительности труда на промышленных предприятиях (объединениях). -- М.: Экономика, 2000. - 326.

3. Грищенко О.В. Анализ и диагностика финансово-хозяйственной деятельности предприятия//Финансы, 2003, №3, стр.41-46.

4. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. - К.: Знання, 2006. - 559с.

5. Донскова С.В., Куламзина Е.Ю., Мячин М.В. Механизм оценки и прогнозирования хозяйственной деятельности предприятия//Промышленность. - 2006. -№4, с.14-17.

6. Житна У. П., Нескреба А.М. "Еконономічний аналіз господарської діяльності підприємств", Навчал. посібник: Пер. з рос. - Віща шк.,2002. -493 с.

7. Колот А. М. Оплата праці на підприємстві: організація та удосконалення. -- К., 2003. - 326.

8. Лєбкович О.В. Узагальнення поняття трудового потенціалу як соціально-економічної категорії // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємство. - 2005. - № 4. - С. 156-160.

9. Показники ефективності виробництва ЗАТ "Техмашсервіс" за 2008 та 2009 роки//Виробництво. - 2010. - №3, с.2-25.



Додаток А

Модель пастки низької продуктивності

Рисунок А 1.1. Модель "пастки" низької продуктивності*[7; c.66]

Додаток Б

Методи вимірювання продуктивності праці

Рисунок Б 1.1. Методи вимірювання продуктивності*[8; c.158]



Додаток В

Дані для аналізу продуктивності праці

Таблиця В 1.1. Дані для аналізу продуктивності праці*[9; c.21]

№	Показник	Умовні позн.	Минулий період	Звітний період	Відхилення від плану (+,-)
				за планом	факт.	абсол.	%
1.	Товарна продукція, тис. грн..	ТП	35597	45597	66644	+21047	+46,2
2.	Чисельність працівників, осіб	ЧП	520	540	573	+33	+6,1
3.	З них робітників	ЧР	479	520	530	+10	+9,1
4.	Питома вага робітників у загальній чисельності працівників,%	ПВр	92,1	96,3	92,5	-3,8	-3,9
4а	Кількість відпрацьованих робітниками, люд.-днів.тис.	ЛДр	221,0	219,0	201,2	-17,8	-8,1
4б	Людино-годин, тис.	ЛТр	980,0	1096,0	1096,2	+0,2	0,02
5.	Кількість днів відпрацьованих одним робітником (ряд 4а:ряд3)	Д	219	219	218	-1	0,46
6.	Тривалість робочого дня, год.	Тз	7,9	8,0	7,9	-0,1	1,3
7.	Середня кількість годин, відпрацьованих одним робітником (р.4б:р.3)100)	Гз	2045,93	2107,69	2068,3	-39,4	-1,9
8.	Середня продуктивність праці одного робітника (р1:р3)грн..	РВр	74,32	87,69	125,74	+38,05	+43,4
9.	Середня продуктивність праці одного робітника (р1:р4а), грн..	ДВр	161,07	208,21	331,23	+ 23,02	+59,1
10	Середня продуктивність праці одного робітника (р1:р4б), грн.	ГВр	36,32	41,60	60,80	+19,2	+46,2

Размещено на Allbest.ru