Аналіз операційного циклу торговельного підприємства "Гулівер"

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОПЕРАЦІЙНОГО ЦИКЛУ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність операційного циклу торговельного підприємства

1.2 Завдання та послідовність етапів аналізу операційного циклу торговельного підприємства

1.3 Фактори, які визначають довжину операційного циклу торговельного підприємства

Розділ 2. АНАЛІЗ ОПЕРАЦІЙНОГО ЦИКЛУ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ГУЛІВЕР»

2.1 Динаміка складових та структури оборотних активів підприємства

2.2 Оцінка показників оборотності оборотних активів та довжини операційного циклу підприємства

2.3 Оцінка факторів, що визначають довжину операційного циклу підприємства

Розділ 3. НАПРЯМИ СКОРОЧЕННЯ ОПЕРАЦІЙНОГО ЦИКЛУ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ГУЛІВЕР»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

На сьогодні кожне підприємство саме відповідає за себе. Знов створені і вже діючі підприємства самі вирішують яку продукцію випускати, за якими цінами реалізувати. Тому важливість і актуальність проблеми організації, управління ефективного використання оборотних активів та, насамперед, операцыйним циклом беззаперечно. Саме оборотні активи поряд з основним забезпечують діяльність підприємства. Немає оборотних активів - немає виробництва. Проблеми управління операційним циклом потребують попереднього розгляду економічної сутності поняття “операційний цикл”, яке з одного боку, має визначити сутність такого управління в сучасних умовах господарювання, а з іншого - його значення для забезпечення ефективного функціонування вітчизняних підприємств.

Тема курсової роботи є досить актуальною, тому що в сучасних умовах для багатьох вітчизняних підприємств типовим наслідком кризових явищ їх економічного розвитку є гостра нестача джерел фінансування оборотних активів, яка супроводжується низьким рівнем його використання.

Актуальність досліджень операційної діяльності торгівельного підприємства також полягає в тому, що в даний час лише деякі торговельні фірми відносяться до формування асортиментної, цінової і збутової політики так серйозно, як це написано в більшості видань.

Попри значну кількість глибоких і ґрунтовних праць вітчизняних і зарубіжних економістів, присвячених проблемам теорії та практики управління операційним циклом підприємств, ступінь їх наукової розробки не можна визнати вичерпною. Розвиток економічних відносин у суспільстві обумовлює виникнення нових і трансформацію існуючих проблем у сфері управління операційним циклом, що вимагають дослідження. В економічній літературі недостатньо висвітлено проблеми, що виникають у сфері скорочення операційного циклу. Значний внесок у розробку проблем управління операційним циклом підприємств зробили такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як: Бланк І.О., Поддєрьогін А.М., Білик М.Д., Пархоменко О.П., Ван Хорн Дж. К., Брігхем Є.Ф., Холт Р.Н. та ін.

Об'єктом дослідження курсової роботи є процес управління операційною діяльністю торговельного підприємства на ринку товарів та послуг. Курсова робота виконана за матеріалами ТОВ «Гулівер», яке займається роздрібною торгівлею продовольчими та непродовольчими товарами, та розташований у м. Краснодон, Луганської обл.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти щодо шляхів скорочення операційного циклу торговельного підприємства ТОВ «Гулівер».

Мета курсової роботи - аналіз ефективності операційної діяльності торгівельного підприємства та розробка шляхів підвищення ефективності операційної діяльності, як заходу по підвищенню прибутковості діяльності та шляхів скорочення операційного циклу підприємства.

У відповідності до визначеної мети у курсовій роботі поставлено та вирішено такі завдання:

визначити сутність операційного циклу торговельного підприємства;

виокремити завдання та послідовність етапів аналізу операційного циклу торговельного підприємства;

проаналізувати фактори, які визначають довжину операційного циклу торговельного підприємства;

проаналізувати динаміку складових та структури оборотних активів підприємства ТОВ «Гулівер»;

Оцінити показники оборотності оборотних активів та довжини операційного циклу ТОВ «Гулівер»;

Розробити напрями скорочення операційного циклу торговельного підприємства «Гулівер».

Теоретико - методичною базою є підручники щодо питань економіки, управління оборотними активами та операційним циклом, періодичні видання, наукові статті, монографії, інтернет - ресурси.

Інформаційно-аналітична база досліджень -- звітні документи ТОВ «Гулівер» за 2010-20012 роки, а саме Форма 1 «Баланс» та Форма 2 - «Звіт про фінансові результати».

Методи досліджень : проведення аналізу балансу та фінансової звітності підприємства, аналіз фінансових коефіцієнтів, аналіз показників ділової активності, а саме - визначення періодів та коефіцієнтів оборотності, довжини операційного та фінансового циклів.

Структура курсової роботи складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури та додатків.

операційний цикл торговельний оборотний

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОПЕРАЦІЙНОГО ЦИКЛУ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність операційного циклу торговельного підприємства

Операційний цикл торговельного підприємства - це повторювальний в часі процес обороту грошових коштів, включаючий в себе три стадії:

Отримання товарно-матеріальних цінностей у постачальників;

Реалізація товарів споживачам;

Отримання грошових коштів від реалізації товарів.

При цьому отримання товарно-матеріальних цінностей досить часто пов'язано з формуванням кредиторської заборгованості по комерційному кредиту, який надається постачальниками,формуванням і зберіганням товарних запасів.

Реалізація товарів, в залежності від специфіки конкретного підприємства та прийнятої технології торгівлі, може здійснюватися з відстрочками та без відстрочок платежу. В разі реалізації з відстрочкою платежу, друга стадія операційного циклу пов'язана з формуванням та управлінням дебіторською заборгованістю клієнтів та її поступовою інкасацією. Виділення даних трьох стадій циклу обумовлено, по-перше, їх поділом у часі, по-друге, специфічними особливостями їх динаміки та методів управління.

Зазвичай підприємства, що здійснюють торгівлю без відстрочок платежу - це ті, які займаються роздрібною торгівлею, та підприємства, що здійснюють торгівлю з відстрочками - оптові.

На рис. 1.1. можна побачити, як відбувається рух операційного циклу в оптових та роздрібних підприємствах.



Грошові кошти Грошові кошти Товарні запаси

Товарні запаси Дебіторська заборгованість

Рис.1.1. Рух операційного циклу в роздрібних та оптових підприємствах.

Її особливості обумовлені наявністю:

лагу кредиторської заборгованості - проміжок часу між поставкою товарів та сплатою їх вартості постачальникам;

лагу реалізації - тимчасовим проміжком між створенням товарних запасів та їх реалізацією;

лагу інкасації дебіторської заборгованості - проміжком часу між реалізацією товарів та надходженням грошових коштів від споживачів.

Можлива неузгодженість по всьому технологічному ланцюзі руху товарних ресурсів та грошових коштів може призвести до неконтрольованого росту потреби в оборотних коштах, а в критичних випадках - й до банкрутства.

У зв'язку з цим, оптимізація операційного циклу в цілому як єдиного трьохфазового процесу, і кожної його складової, є основою досягнення та підтримки стану фінансової рівноваги [22, c.207].

Не дивлячись на високу значущість операційного циклу, визначаючого інтенсивність, характер динаміки розвитку підприємства та ступінь його сбалансування, в літературі не приділяється достатньо уваги дослідженню законів його функціонування як єдиного цілісного процесу. Найбільш часто операційний цикл визначається як тривалість тимчасового проміжку між отриманням товарно-матеріальних засобів у постачальників та надходженням грошових коштів від споживачів. Таке трактування операційного циклу є досить спрощеним та звужує можливості рівноважного аналізу. З нашої точки зору, операційний цикл доцільно розглядати не як тимчасовий проміжок, а як динамічний процес, який має визначену структуру та власні закони розвитку.

Другим фактором, обмежуючим можливості рівноважного аналізу циклу, є традиційний підхід, при якому фази операційного циклу - динаміка товарних запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів, розглядаються відокремленно, в рамках, практично не пов'язаних, теорії управління запасами, кредиторської політики підприємства, управління грошовими коштами.

З одного боку, це логічно, тому що елементи оборотних активів є різними формами капіталу, які мають свою специфіку та потребують обліку цих особливостей при управлінні.

З іншого боку, в реальній дійсності всі елементи оборотного капіталу взаємопов'язані, та їх рух утворює єдиний цілісний процес, ефективність якого визначається не тільки якістю окремих елементів, але й законами їх взаємодії. Якщо управління направлено на вдосконалення окремих елементів без врахування його ефекту на рівні системи в цілому, керуючий вплив може призвести не до покращення, а до погіршення діяльності системи, як цілісного організму, внаслідок несприятливих змін інших параметрів та виникнення дисбалансів в її динаміці [10, c.219].

Зокрема, прийняття рішення по посиленню кредитної політики, яке відноситься до області управління дебіторською заборгованістю, може скоротити терміни її інкасації, хоча може від'ємно вплинути на оборотність товарних запасів, призвести до зниження швидкості їх реалізації та збільшення витрат зберігання. Таким чином, структура операційного циклу в цілому може погіршитися та призвести до збільшення потреби в оборотних коштах.

Іншим прикладом є взаємозв'язок рішень з управління кредиторської заборгованості та динаміки інших елементів операційного циклу. Так, вибір постачальників, які надають тривалу відстрочку оплати кредиторської заборгованості, але постачаючих товар невисокої якості, може від'ємно вплинути на процес управління товарними запасами, тому що знизить їх оборотність та спричине рост витрат.

Позбутися проблем, спричинених відокремленим розвитком методів управління різними елементами оборотного капіталу та необмеженим використанням передумови «ceteris paribus», дозволяє розгляд операційного циклу як єдиного трьохфазового процесу, в якому управління різними елементами об'єднано в цілісну систему [9].

Згідно з П(С)БО 2 «Баланс», операційний цикл- проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів (еквівалентів грошових коштів) від реалізації виробленої з них продукції або товарів та послуг [1].

Динаміка операційного циклу є однією з головних факторів підтримки необхідної ліквідної позиції підприємства та реалізації його трансакційного попиту та гроші в тій частині, яка стосується його поточної діяльності, тобто управління оборотними активами та процесом їх фінансування.

Структура операційного циклу та його динамічні властивості визначають характер процесу генерування та полинання ліквідних засобів, інтенсивність та сбалансованість цього процесу, його здатність до саморозвитку або необхідність використання зовнішніх джерел фінансування [12, c.208].

Традиційно, використання операційного циклу в аналізі оборотного капіталу зводиться:

до розрахунків довжини операційного циклу та його складових;

до розрахунків фінансово-експлуатаційних потреб підприємства.

Аналітичний апарат, розвинений на основі динамічних схем операційного циклу, дозволяє отримати значно більш обширну та глибоку інформацію про динаміку операційної діяльності підприємства,її необхідних параметрів та пропорціях між ними для досягнення та підтримки фінансової рівноваги.

Використання базової динамічної схеми операційного циклу передбачає наступні допущення:

створення всього обсягу замовлень за рахунок закупівель товарів у постачальників, наданих на умовах комерційного кредиту;

реалізацію всіх товарів споживачам в кредит;

рівномірність процесів реалізації товарів, росту та погашення дебіторської заборгованості, постійна середня швидкість протікання цих процесів;

окрім заборгованості постачальникам по комерційному кредиту, не враховуються інші види кредиторської заборгованості в операційному циклі [ 21, c.93].

Точку, в якій обсяг грошових коштів, який надійшов від дебіторів в рамках циклу, дорівнює кредиторській заборгованості, назвем точкою рівноваги операційного циклу.

Проміжок часу між початковою точкою циклу та точкою рівноваги назвем періодом релаксації операційного циклу.

В залежності від довжини періоду релаксації та його співвідношенням до терміну погашення кредиторської заборгованості, тобто лагом кредиторської заборгованості, доцільно класифікувати операційні цикли та виділити наступні три типа:

Дефіцитний операційний цикл - це цикл, термін релаксації якого перевищує лаг кредиторської заборгованості. Це означає, що операційний цикл є дефіцитним, якщо співвідношення цін реалізації до цін закупівель менше співвідношення лага дебіторської заборгованості до грошового лагу.

Рівноважний операційний цикл - це цикл, термін релаксації якого дорівнює лагу кредиторської заборгованості. Для рівноважного циклу момент сплати кредиторської заборгованості співпадає з точкою рівноваги та дефіцит грошових коштів дорівнює нулю. Цей цикл є саморозвитковим, який не потребує залечення зовнішніх джерел фінансування.

Надлишковий операційний цикл - це цикл, термін релаксації якого менше лага кредиторської заборгованості. Для надлишкового циклу момент сплати кредиторської заборгованості наступає після проходження циклом своєї точки рівноваги та дефіцит грошових коштів від'ємний, тобто для надлишкового циклу співвідношення цін реалізації та закупівель більш ніж співвідношення лагу дебіторської заборгованості та грошового лагу [9].

Управління операційним циклом є основою досягнення фінансової рівноваги підприємства.

Основними завданнями при цьому є оптимізація обсягу, структури, динаміки оборотних активів та політики їх фінансування з точки зору найкращої згоди двох конфліктних критеріїв - високої дохідності та достатньої ліквідності.

До теперішнього часу досить глибоко розроблені методи управління різними елементами оборотного капіталу. Зокрема, компаніями розвинутих країн широко використовуються потужні аналітичні та інструментальні засоби для управління запасами, дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, короткостроковими фінансовими вкладеннями та кредиторською заборгованістю.

При цьому, традиційно, управління елементами оборотного капіталу розглядається відокремлено, в рамках специфіки відповідної форми капіталу. Що стосується операційного циклу в цілому, методи управління ним, як правило, обмежуються загальними рекомендаціями скорочувати довжину операційного циклу та, в рамках існуючих обмежень, збільшували лаг кредиторської заборгованості для того, щоб період оборотності грошових коштів був мінімальний [7, c.113].

Розробка ідеї розгляду операційного циклу як цілісного динамічного процесу, який розвивається по певним законам та який має складну лагову структуру, дозволяє зробити висновок, що універсальна рекомендація мінімізації грошового лагу не завжди є ефективною, та що необхідна розробка більш глибоких методів управління операційним циклом на основі його оптимізації з загальних позицій узгодження критеріїв ліквідності та дохідності.

Оптимізація операційного циклу передбачає облік наступних аспектів:

Лагової структури циклу, тобто співвідношень між лагом реалізації запасів, лагом інкасації дебіторської заборгованості та лагом кредиторської заборгованості, які в сукупності визначають період обороту грошових коштів;

Вартість структури циклу та її динаміка, тобто співвідношення між формами оборотного капіталу та інтенсивності процесу їх трансформації один в одного;

Характеристик дохідності операційного циклу, його ліквідності та взаємозв'язку між ними.

Схематично, система управління операційним циклом зображена в Додатку 1.

Врахування цих взаємозв'язків необхідно для діагностики якості управлінських рішень, які не можуть бути адекватно оцінені в рамках розгляду окремого елемента оборотного капіталу. Це зумовлено тим, що управлінське рішення може породжувати різнонаправлені процеси - покращення одних характеристик та одночасне погіршення інших, і адекватно оцінюється тільки з точки зору оптимізації стану системи в цілому [9].

Отже, потрібен аналітичний інструментарій, який дозволяє оцінювати управлінські рішення з позиції операційного циклу, як цілісного організму, в якому зміна одного елемента може спричинити перебудову усього режиму функціонування. Цей інструментарій повинен виконувати функцію ранжування циклів, які мають різноманітні характеристики, лагову та вартісну структуру, за шкалою переваг підприємства відповідно до його цільової функції.

1.2 Завдання та послідовність етапів аналізу операційного циклу торговельного підприємства

У сучасних умовах поглиблення теоретичної бази і розширення практичних рекомендацій є основою для вдосконалення системи управління оборотністю оборотних активів підприємств, які є традиційно найважливішим самостійним об'єктом фінансового менеджменту. Отже, ми пропонуємо розглянути наступні етапи аналізу операційного циклу торговельного підприємства:

Формування інформаційної бази;

Аналіз довжини операційного циклу торговельного підприємства;

Аналіз товарних запасів торговельного підприємства;

Аналіз дебіторської заборгованості торговельного підприємства;

Факторний аналіз

Створення інформаційної бази управління товарними запасами: стратегічне управління товарними запасами базується на зборі та систематизації внутрішньої інформації про фактичний стан товарних запасів, швидкості їх реалізації, відповідності попитові, споживчого ринку та моніторингу товарної пропозиції ( збутової та цінової політики постачальників), а також враховує планові показники по обсягу реалізації товарів та використання матеріальних та фінансових ресурсів [7].

Інформаційною базою аналізу дебіторської заборгованості є матеріали фінансової звітності: форма №1 «Баланс» та форма №2 «Звіт про фінансові результати», статистичної звітності: форма № 1-б «Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість». Також використовується інформація бухгалтерського обліку про склад дебіторів, обсяги, терміни виникнення дебіторської заборгованості ( оборотні відомості про рахунок, на яких ведеться облік дебіторської заборгованості); оперативна інформація щодо причин виникнення дебіторської заборгованості та становище окремих дебіторів [6].

Найважливішою характеристикою операційного циклу є його тривалість. Вона становить час від моменту витрат підприємством коштів на придбання вхідних запасів матеріальних оборотних активів до надходження грошей від дебіторів за реалізовану їм продукцію.

Формула, за якою розраховується тривалість операційного циклу підприємства, має такий вигляд:

Топ.ц = Поб.м.о.а + Пд.з, (1.1)

де Топ.ц - тривалість операційного циклу підприємства, дні;

Поб.м.о.а - період обороту матеріальних оборотних активів;

Пд.з - період оплаченої дебіторської заборгованості, дні.

Довжина операційного циклу торговельного підприємства напряму залежить від дебіторської заборгованості та товарних запасів. Методи управління операційним циклом обмежуються загальними рекомендаціями скорочувати довжину операційного циклу і, в рамках існуючих обмежень, збільшувати лаг кредиторської заборгованості з тим, щоб період обороту грошових коштів був мінімальним.

Отже, щоб відповісти на це запитання, проаналізуємо товарні запаси та дебіторську заборгованість.

Товарний запас - являє собою масу товарів, призначену для наступного продажу, що знаходиться в сфері обігу в процесі переміщення від виробництва до споживача.

Необхідність утворення товарних запасів обумовлена такими причинами:

невідповідністю ритму споживання (реалізації) та виробництва товарів;

сезонністю виробництва та споживання окремих видів товарів;

нерівномірністю розміщення виробництва і районів споживання товарів;

необхідністю перетворення виробничого асортименту в торговий;

необхідністю утворення страхових резервів для згладжування можливих непередбачених коливань в попиті та пропозиції товарів, обумовлених різними факторами [3].

Аналіз товарних запасів має бути направлений на виявлення резервів прискорення обіговості товарів, раціонального їх використання. Для цього необхідно вивчити динаміку товарних запасів, фактори, що визначають їх розвиток, асортиментну структуру та товарообіговість запасів, оцінити ефективність роботи з управління товарними запасами та її вплив на діяльність торговельного підприємства.

Аналіз товарних запасів торговельного підприємства потребує послідовного виконання наступної роботи:

аналіз динаміки товарних запасів;

аналіз факторів, що впливають на розмір товарних запасів;

аналіз сезонних коливань товарних запасів;

аналіз асортиментної структури запасів;

аналіз якості товарних запасів;

аналіз обіговості товарних запасів;

аналіз ефективності управління товарними запасами.

Для вивчення динаміки товарних запасів аналізують динамічний ряд фактичних залишків товарних запасів в фактичних та співставних цінах, розраховують абсолютні та відносні зміни розміру товарних запасів.

Важливим завданням аналізу є вивчення впливу факторів, що визначають стан та динаміку товарних запасів. Такий аналіз необхідний для того, щоб забезпечити раціональне формування та використання запасів. Вивчення впливу окремих факторів дозволяє також виявити можливості удосконалення управління товарними запасами, визначити резерви покращення постачання населення та скорочення витрат на утримання запасів.

Для виявлення сезонних коливань розроблені різноманітні математико-статистичні методи аналізу. Найбільш доступним з них є метод простої середньої, який дозволяє розрахувати показники сезонності (індекси коливальності) за період, що досліджується, а також охарактеризувати найбільш типові відхилення в коливальності показника кожного кварталу (місяця) порівняно із середніми рівнями за весь період, що вивчається. Індекс коливальності показує, скільки відсотків від середнього рівня за весь аналізований період складають товарні запаси на визначену дату.

З метою визначення ступеня задоволення попиту населення на конкретні товари, виявлення причин накопичення окремих товарів в каналах торгівлі проводиться аналіз асортиментної структури товарних запасів. Наявність диспропорції між асортиментною структурою товарообороту та товарних запасів потребує прийняття термінових заходів щодо їх скасування. Такими заходами являються:

проведення вибіркових обстежень внутрішньогрупового стану товарних запасів;

приведення наявного асортименту товарів у роздрібних підприємствах у відповідність до встановлених асортиментних переліків;

концентрація товарів складного асортименту в спеціалізованих підприємствах;

активізація торгівлі надмірними запасами;

підсилення контролю за станом товарних запасів, переміщення надмірних запасів в інші пункти продажу, зокрема - позамагазинні та інше.

для аналізу якості товарів використовуються наступні показники:

питома вага неходових та залежалих товарів в загальній сукупній масі товарів;

питома вага неходових та залежалих товарів конкретної групи в загальному обсязі цих запасів;

частка залежалих товарів в загальній сумі неходових та залежалих товарів;

темпи росту обсягу неходових та залежалих запасів;

середній розмір уцінки товарів;

процент реалізації уцінених товарів;

коефіцієнт ефективності використання фонду уцінки.

Головна мета аналізу обіговості товарних запасів полягає у виявленні резервів прискорення обіговості товарів при забезпеченні високої якості обслуговування населення. Для реалізації цієї мети необхідно провести порівняльний аналіз обіговості товарів за групами звітної номенклатури товарів, аналіз динаміки показників обіговості товарів в цілому по підприємству та по окремих групах товарів, а також вивчити фактори, що визначають зміну обіговості; розрахувати витрати від її уповільнення [7].

Дебіторська заборгованість - це включені до складу майна підприємства його майнові вимоги до інших осіб, що є його боржниками в правовідносинах, які виникають за різних обставин.

Економічна вигода від формування дебіторської заборгованості полягає в тому, що підприємство в результаті її погашення, розраховує рано чи пізно отримати грошові кошти або їх еквіваленти. Відповідно дебіторську заборгованість можна визнати активом лише у разі, коли існує можливість її погашення боржником. Якщо ймовірність її погасити немає, суму дебіторської заборгованості слід списати на фінансові результати діяльності, тобто визнати наявність збитків від продажу продукції.

У бухгалтерському обліку дебіторська заборгованість відображається по кожному дебітору та його борговому зобов'язанню окремо, а в фінансовій звітності (балансі) показується консолідовано як сума всіх майнових вимог підприємства до інших осіб. Порядок бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості та її відображення в фінансовій звітності регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» [6].

У П(С)БО 10 «ДЗ» викладена методологія обчислення та відображення в звітності дебітонської заборгованості та резерву сумнівних боргів. У документі дається визначення основних термінів, які використовуються при оцінці та відображенні дебіторської заборгованості, а також принципи надання інформації про дебіторську заборгованість у бухгалтерській звітності.

У п.6 П(С)БО 10 «ДЗ» фіксується загальний принцип визначення поточної дебіторської заборгованості. Така заборгованість визнається активом одночасно з признанням доходу від реалізації товарів та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочки платежу з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів або їх грошових еквівалетнів така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами у період її нарахування [2].

Основними завданнями аналізу дебіторської заборгованості є:

По-перше, констатація фактів стосовно існуючого стану справ (динаміки, структури, оборотності, якості дебіторської заборгованості, ефективності управління нею; виявлення тенденцій та закономірностей, що не моють місце);

По-друге, створення необхідної інформаційної бази щодо визначення принципів та інструментів управління дебіторською заборгованістю в майбутньому, обгрунтування необхідних напрямків корекції кредитної політики підприємства [5].

Основними етапами аналізу дебіторської заборгованості є такі:

Збір необхідної інформації. Обсяг необхідної для аналізу інформації залежить від завдань та виду аналізу, який необхідно здійснити. Передбачає систематизацію відомостей щодо дебіторської заборгованості, які містяться в фінансовій, статистичній звітності, бухгалтерському і оперативному обліку (внутрішня інформація), а також підбір матеріалів щодо діяльності та фінансового положення окремих дебіторів, нормативно-інструктивних матеріалів щодо підготовки та проведення окремих можливих заходів, спрямованих на погашення дебіторської заборгованості (зовнішня інформація).

Оцінка достовірності інформації.

Інвентаризація розрахунків відбувається шляхом превірки таких документів:

договори з відповідними додатками про постачання товарів (виконання робіт, надання послуг);

рахунки-фактури

акти, накладні, що підтверджують відвантаження товарів, виконання робіт та надання послуг;

платіжні документи;

акти звірки взаємної заборгованості, підтверджені податковою інспекцією, де на обліку стоїть боржник, акти зустрічних перевірок;

інші документи, щр мають значення для оцінки дебіторської заборгованості.

Опрацювання інформації. На даному етапі роботи складаються агреговані форми звітності та аналітичні таблиці. Найкращою формою цієї роботи слід вважати використання можливостей автоматизованих систем обліку та управління підприємством або опрацювання інформації в середовищі Excel for Windows.

Аналітичне дослідження. Має власну логіку (змістовні блоки). Передбачає візуальне сприйняття інформації, що наведена в аналітичних таблицях та її експертне осмислення, яке є підставою для підготовки аналітичної записки (звіту).

Підготовка аналітичного звіту. Аналітичний звіт повинен відображати стан справ, який має місце, з відповідним поясненням можливих причин (факторів) та очікуваних наслідків існуючого становища. Крім того, він повинен містити доцільні рекомендації щодо змін в існуючій системі управління дебіторською заборгованістю [6].

Факторний аналіз товарних запасів необхідний для того, щоб забезпечити раціональне формування та використання запасів. Вивчення впливу окремих факторів дозволяє також виявити можливості удосконалення управління товарними запасами, визначити резерви покращення постачання населення та скорочення витрат на утримання запасів [7].

Факторний аналіз дебіторської заборгованості необхідний для виявлення та кількісної оцінки окремих факторів, що обумовлюють існуючу динаміку дебіторської заборгованості, її склад, вік, якість, оборотність, спричиняють відхилення фактичних показників від планових (еталонних) значень [6].

Отже, проаналізувавши завдання та послідовність етапів аналізу операційного циклу торговельного підприємства, можна зробити такий висновок, що дуже важливо чітко визначити обсяги дебіторської заборгованості та товарних запасів, бо від них, насамперед, залежить найважливіша складова операційного циклу, тобто його довжина.

1.3 Фактори, які визначають довжину операційного циклу торговельного підприємства

Забезпечення безперервності процесу реалізації товарів та обслуговування покупців потребує створення на торговельному підприємстві певного обсягу товарних запасів.

Вивчення характеру факторів та механізму їхнього впливу є необхідною передумовою для обгрунтування оцінки стану запасів, планування їх розміру, розробки та прийняття конкретних заходів щодо їх регулювання [5].

Найважливішими зовнішніми факторами, що визначають розмір товарних запасів торговельного підприємства, є наступні:

Співвідношення між попитом та пропозицією.

В умовах, коли попит населення на окремі товари перевищує його пропозицію, товарооборот здійснюється з найменшими запасами. В міру збільшення пропозиції товарів, насиченості ринку спостерігається деяке уповільнення швидкості обертання товарів.

Рівномірність та стійкість споживання окремих товарів.

Чим стабільнішим та сталішим є попит споживачів на окремі товари, тим меншою є потреба в створенні товарних запасів на випадок непередбачених коливань попиту.

Великий розмір коливальності обсягів реалізації свідчить про імпульсивне, ажіотажне споживання або періодичний попит, що потребує відносно великих товарних запасів для продовження нормальної реалізації товарів і в критичні періоди підвищеного попиту.

Ритмічність виробництва окремих товарів.

В періоди сезону виробництва торговельні підприємства мають можливість придбання товарів у безпосередніх виробників за мінімальними цінами. Після завершення сезону основним постачальником є різні торговельні посередники, чиї ціни значно вищі за ціни виробників. Закупка окремих дефіцитних товарів після сезону може бути взагалі неможливою, що негативно впливатиме на асортимент товарів підприємства.

Наявність цього фактора ( за наявності відповідної матеріально-технічної бази та грошових коштів) обумовлює потребу та економічну зацікавленість торговельних підприємств в створенні товарних запасів сезонного зберігання.

Стан конкуренції на ринку товарних ресурсів.

Чим вищий ступінь конкуренції на ринку товарних ресурсів, тим більшу свободу у виборі постачальників та «уторгуванні» умов поставки має підприємство. Узгодженні умови поставки: періодичність, обсяги партій поставки, що оновлює асортимент, можливість повернення недоброякісних або нереалізованих товарів суттєво впливають на розмір товарних запасів торговельного підприємства.

Добросовісність постачальників щодо виконання договорів поставки товарних ресурсів, стан дисципліни поставок.

Чим добросовіснішими є постачальники підприємства, чим більш ритмічно та безперервно організоване їх власне виробництво, тим нижча ймовірність невиконання графіка завозу товарів, а відповідно, і потреба в створенні товарних запасів.

Рівень інфляційних очікувань.

Чим вищі темпи інфляції, тим більша й зацікавленість підприємств у максимальному підвишенні розміру запасів з метою захисту грошей від інфляції та для отримання додаткового доходу від випереджаючого росту цін на окремі товари порівняно із загальним темпом інфляції [10].

Розмір та обіговість товарних запасів визначається також внутрішніми факторами, які залежать від діяльності самого торговельного підприємства та визначаються стратегією й тактикою його діяльності. До таких факторів належать:

Місцезнаходження торговельного підприємства.

Даний фактор визначає інтенсивність споживчих потоків в районі діяльності підприємства, а відповідно - і розмір одноденного товарообороту, а також швидкість реалізації товарних запасів.

Чим «вигідніше» місцезнаходження торговельного підприємства, тим вища швидкість реалізації товарих запасів та менша потреба в їх створенні.

Обсяг товарообороту торгового підприємства.

Відносно великі за розміром товарообороту підприємства, як правило, здійснюють торговельну діяльність з меншим рівнем товарних запасів. Це обумовлено тим, що вони мають можливість частіше робити завіз товарів, минаючи гуртову ланку.

Спеціалізація підприємства та структура товарообороту.

Збільшення в роздрібному товарообороті частки непродовольчих товарів, товарів складного асортименту за інших умов є фактором росту загального рівня товарних запасів. В той же час збільшення питомої ваги продовольчих товарів, особливо стійкого попиту, є фактором зниження розміру товарних запасів.

Організація та частота завозу товарів.

Чим частіше завозяться товари до магазинів, тим з меншими запасами можна забезпечити виконання плану товарообороту, і навпаки. В свою чергу, частота завозу залежить від місцезнаходження роздрібних та гутрових організацій, розміщення їх основних постачальників, транспортних умов.

Площа торговельного залу та форма торговельного обслуговування.

Розмір товарних запасів, що знаходяться в торговому залі підприємства, повинен забезпечити представницьку викладку всього асортименту товарів, що є у наявності; свободу покупців у вивченні властивостей, характеристик товару та їх вибору; естетичний дизайн торговельного залу та його привабливість для покупців.

Чим більша площа торговельного залу, тим більший розмір товарних запасів має знаходитись безпосередньо в торговельному залі.

Стан складського господарства.

Даний фактор носить обмежувальний характер та визначає максимально можливий розмір запасів товарів. Чим більша площа складських приміщень, тим в більших розмірах можуть створюватися товарні запаси. Окремі торговельні підприємства вимушені формувати товарні запаси на недостатньому рівні, власне з причин відсутності необхідних складських приміщень.

Організація комерційної работи.

Добре налагоджена робота в даному напрямку сприяє мінімізації розміру запасів неходових, залежалих товарів, понаднормативних запасів. Це дозволяє скоротити витрати підприємства з формування та зберігання товарних запасів, знизити товарні втрати.

Фінансовий стан підприємства.

Чим стійкіше фінансовий стан підприємства, тим кращі можливості щодо формування товарних запасів воно має [7].

При проведенні роботи по управлінню дебіторською заборгованістю необхідно в першу чергу оцінити та проаналізувати саме вплив факторів різного характеру, що обумовлюють виникнення та погашення дебіторської заборгованості. Адже підприємство і середовище знаходяться у постійному складному взаємозв'язку, впливаючи один на одного.

Досліджуючи фактори, що обумовлюють обсяги дебіторської заборгованості, доцільно їх розділити на ті, що спричиняють виникнення дебіторської заборгованості, та ті, що обумовлюють погашення дебіторської заборгованості.

Фактори, що обумовлюють виникнення заборгованості, залежно від ступеня впливу, можна розділити на зовнішні, що не залежать від діяльності підприємства, та внутрішні, що залежать безпосередньо від самого підприємства - від того, на скільки фінансовий менеджер володіє мистецтвом управління дебіторською заборгованістю.

Фактори зовнішнього середовища сключають різноманітні чинники, сили та організації, які ніколи не бувають статичними та які формують макроекономічні умови для функціонування і розвитку підприємства. До них відносять:

стан економіки в країні ( спад виробництва збільшує розмір дебіторської заборгованості);

стан розрахунків у країні ( криза неплатежів призводить до зростання дебіторської заборгованості);

рівень інфляції ( при високій інфляції не поспішають виплачувати борги);

вид продукції ( у випадку сезонної продукції дебіторська заборгованість зростає);

обсяг ринку та ступінь його насиченості ( якщо сегмент ринку малий та насичений продукцією, то виникають труднощі з її реалізацією);

податкова система у державі;

збалансованість грошової та товарної маси;

розвиток кредитних відносин [12, c.221].

Дослідження факторів зовнішнього середовища, що можуть вплинути на обсяг виникнення дебіторської заборгованості, дає можливість мати інформаційну основу для організації процесу недопущення дебіторської заборгованості.

До внутрішніх факторів, що впливають на стан розрахунків, відносять:

кредитну політику підприємства ( неправильне встановлення строків та умов надання кредиту, ненадання знижок при достроковій оплаті, неправильно встановлені критерії кредитоспроможності, помилки у визначенні платоспроможності клієнтів, невраховані ризики можуть призвести до різкого зростання дебіторської заборгованості);

види розрахунків, що використовуються підприємствами (застосування видів розрахунків, що гарантують платіж, скорочують розмір дебіторської заборгованості);

стан контролю за дебіторською заборгованістю;

професіоналізм фінансового менеджменту, що займається управлінням дебіторською заборгованістю підприємства;

коректність оформлення договорів з юридичної точки зору;

інші фактори.

Основні фактори, що впливають на погашення дебіторської заборгованості, в більшій мірі відносяться до факторів внутрішнього середовища підприємства. Погашення дебіторської заборгованості обумовлюється перш за все її якістю, яка залежить від внутрішніх факторів. До факторів, що обумовлюють погашення дебіторської заборгованості, належать:

використання підприємством інструментів досудового врегулювання повернення заборгованості;

використання інструментів стягнення дебіторської заборгованості

професіоналізм у питаннях управління дебіторською заборгованістю підприємства;

стан організації контролю за погашенням дебіторської заборгованості [6].

Таким чином, опосередковано ефективність політики управління операційним циклом впливає на досягнення ефективності діяльності торговельного підприємства в цілому, на його платоспроможність, фінансову стійкість і рівновагу, прискорення руху оборотного капіталу і ритмічність господарської діяльності підприємства.

Ефективність управління операційним циклом торговельного підприємства розглядається через показник зменшення його тривалості, що в свою чергу є ознакою ефективності політики управління ним, прискорення руху оборотного капіталу, покращення показників управління фінансово-господарською діяльністю підприємства в цілому.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОПЕРАЦІЙНОГО ЦИКЛУ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ГУЛІВЕР»

2.1 Динаміка складових та структури оборотних активів підприємства «Гулівер»

Торговельне підприємство «Гулівер» створене у формі товариства з обмеженою відповідальністю на підставі Господарського кодексу України та інших законів України: «Про господарські товариства», «Про власність», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про режим іноземного інвестування». Засновниками товариства є громадяни України.

Найменування товариства:

повне найменування - ТОВ «Торговельне підприємство «Гулівер»»;

скорочене найменування - ТП «Гулівер».

Місцезнаходження Товариства: Україна, 94400, пл. Ленина 2, м. Краснодон, Луганської області.

Предмет діяльності ТОВ «Гулівер»: роздрібна торгівля продовольчими товарами.

Товариство є юридичною особою, має самостійний баланс, власні основні та оборотні кошти, розрахункові та інші рахунки в банках, в тому числі - валютні, круглу печатку, штампи.

Товариство здійснює свою діяльність на принципах повного госпрозрахунку і самофінансування, вправі від свого імені укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести зобов'язання, бути позивачем та відповідачем у судах.

Майно Товариства складається з основних засобів та оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображено в балансі товариства.

Проаналізуємо основні показникі діяльності прідприємства.

Таблиця 2.1

Аналіз динаміки показників підприємства

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Абсолютна зміна	Темпи росту,%	Темпи приросту,%
				2011 р..	2012 р.	2011р	2012р.	2011р.	2012р
Товарооборот	406 750,10	536 790,00	698 323,00	130 039,90	161 533,00	131,97	130,09	31,97	30,09
Комерційний дохід	38321,9	77040,2	124464	38 718,30	47 423,80	201,03	161,56	101,03	61,56
Собівартість реалізованих товарів	298 429,00	369 132,30	456 528,00	70 703,30	87 395,70	123,69	123,68	23,69	23,68
Витрати обігу	24226,5	54001,8	68992	29 775,30	14 990, 20	222,90	127,76	122,90	27,76
Інші операційні доходи	302,2	11849,6	7695	11 547,40	-4 154,60	3921,11	64,94	3821,11	-35,06
Інші операційні витрати	6480,9	12410,1	14663	5 929, 20	2 252,90	191,49	118,15	91,49	18,15
Інші фінансові доходи	104	498,6	948	394,60	449,40	479,42	190,13	379,42	90,13
Інші витрати	148,8	1242,7	84	1 093,90	-1 158,70	835,15	6,76	735,15	-93,24
Чистий прибуток	424,8	2274,8	2895	1 850,00	620, 20	535,50	127,26	435,50	27,26

Провівши аналіз даних таблиці можна засвідчити, що підприємство розвивається з позитивною динамікою та має стабільний чистий прибуток. Виявлено, що товарооборот за звітний період збільшився на 30%, що відбулось за рахунок позитивної ринкової ситуації та збільшення рівня комерційного доходу на 23%. Комерційний дохід, що зрозуміло, збільшився на 61% склав 124464 тис. грн.

Собівартість, в свою чергу, динамічно збільшувалась з 2010 року на 23%. Цьому сприяло збільшення витрат обігу на 122 % в 2011 та 27% в 2012 році. Хоча рівень собівартості реалізованих товарів знижувався за весь досліджуваний період за рахунок стрімкого зростання товарообороту, а саме комерційного доходу.

Збільшення витрати обігу за весь період було найбільшим в 2011 році. Цьому сприяло різке збільшення витрат на збут у зв'язку зі збільшення товарообороту. Це є досить негативна тенденція, але дивлячись на те, що товарооборот збільшення на 30% в 2011 та 2012 році, а собівартість зросла лише на 23%, то можна засвідчити, що ситуація поліпшується. Хоча адміністративні витрати в 2012 році зросли майже на 90%, що може призвести до збитковості в майбутніх періодах.

Інші операційні доходи не мають чіткої тенденції до зростання чи спадання. Після різкого зростання в 2011 році на 3821% одразу, в 2012 році зменшились на 35%.

На відміну від інших операційних доходів інші операційні витрати збільшуються динамічно із зростанням на 91% в 2011 році та 18% в 2012 році. Темп зростання інших операційних витрат різко знизився, що є позитивним результатом в політиці зниження витрат підприємства.

Чистий прибуток збільшується на протязі всього досліджуваного періоду, що свідчить про позитивну динаміку розвитку підприємства. Найбільше збільшення відбулось в 2011 році на 435%, що відбулось за рахунок збільшення комерційного доходу, а отже і комерційної надбавки.

Таблиця 2.2

Аналіз динаміки рівня показників підприємства

Показники	2010 рік	2011 рік	2012 рік	Абсолютна зміна	Темпи приросту,%
				2011 рік	2012 рік	2011 рік	2012 рік
Рівень собівартості реалізованих товарів	73,37	68,77	65,37	-4,60	-3,39	-6,27	-4,93
Рівень комерційного доходу	9,42	14,35	17,82	4,93	3,47	52,33	24, 19
Рівень витрат обігу	5,96	10,06	9,88	4,10	-0,18	68,90	-1,79
Рівень рентабельності товарообороту	3,47	4,29	7,94	0,83	3,65	23,85	85,08

Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Аналіз собівартості товарів має на меті підвищити ефективність підприємства завдяки виявленим резервам зниження витрат. Собівартість належить до вирішальних чинників, що впливають на прибуток підприємств і показники рентабельності. Дані таблиці показують, що рівень собівартості реалізованих товарів зменшувався на протязі всього періоду і у звітному році становив 65%, що на 3% менше ніж у попередньому році. Це є досить позитивною тенденцією, що засвідчує, що збільшується комерційний дохід, а отже і чистий прибуток.

Рівень комерційного доходу у 2012 році збільшився на 24%. Така ситуація склалась через те, що ВП (61%) зростає швидше ніж товарооборот, який збільшився лише на 30%. Таке підвищення в свою чергу може бути викликане підняттям торговельної надбавки.

Рівень витрат обігу виражає собою те, у скільки обійдеться реалізація товарів, і характеризує долю витрат обігу в роздрібній ціні товару. Відносний рівень витрат обігу є якісним показником. Зниження цього показника означає економію, підвищення - подорожчання товароруху. Рівень витрат обігу у 2012 році зменшився на 1,79%. Таке зменшення відбулося тільки за рахунок високого показника обсягу реалізації. Хоча на справді адміністративні витрати збільшились практично на 98%, а витрати на збут виросли на 12%. Якщо така ситуація відбуватиметься і надалі може з'явитись збитковість через нераціонально використані ресурси.

Рівень рентабельності товарообороту зростає з позитивною динаміко за весь досліджуваний період. Він показує розмір прибутку на одиницю товарообороту або частку торговельного прибутку в ціні товару. Даний показник збільшився у 2011 р. на 23% і в 2012 р. на 85%. Що є досить позитивним і свідчить про збільшення чистового прибутку.

Таблиця 2.3

Динаміка складових оборотних активів підприємства ТОВ «Гулівер», тис.грн.

Показники	Обсяг, тис. грн	Абсолютна зміна, тис. грн	Темп приросту, %
	На 01.01.10	На 01.01.11	На 01.01.12	На 01.01.11	На 01.01.12	На 01.01.11	На 01.01.12
2. Оборотні активи	7542	6341	11972	-1201	5631	-15.92	88.80
2.1. Запаси, всього	2330	2292	2742	-38	450	-1.63	19.63
Виробничі запаси	2226	2278	2715	52	437	2.34	19.18
Незавершене виробництво	0	0	0	0	0	0	0
Готова продукція	104	14	3	-90	-11	-86.54	-78.57
Товари	13	15	24	2	9	15.38	60.00
2.2. Дебіторська заборгованість, всього	4759	4573	8593	-186	4020	-3.91	87.91
Векселі одержані	0	0	0	0	0	0	0
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	2959	1619	2434	-1340	815	-45.29	50.34
Дебіторська заборгованість за розрахунками	3	292	3497	289	3205	9633.33	1097.60
Інша поточна дебіторська заборгованість	1797	1821	2662	24	841	1.34	46.18
2.3. Поточні фінансові інвестиції	0	0	0	0	0	0	0
2.4. Грошові кошти	393	278	607	-115	329	-29.26	118.35
2.5. Інші оборотні активи	54	24	30	-30	6	-55.56	25.00

Проаналізувавши динаміку обсягу та складу оборотних активів підприємства, можна зробити такий висновок, що у 2011 році абсолютні зміни майже всіх показників були від'ємні. Це свідчить про те, що підприємство скорочувало свою діяльність, зменшувало обсяги запасів на 38 тис. грн, дебіторської заборгованості на 186 тис. грн, грошових коштів на 115 тис. грн та інших оборотних активів на 30 тис. грн. Загалом, у 2011 р. обсяг оборотних активів в порівнянні з 2010 р. зменшився на 1201 тис. грн.

Що стосується 2012 р., то всі показники значно покращились та збільшились майже вдвічі. Запаси збільшились на 450 тис. грн, дебіторська заборгованість - на 4020 тис. грн, грошові кошти збільшились на 329 тис. грн та інші оборотні активи - на 6 тис. грн. Це свідчить про те, що справи підприємства значно покращились та пішли вгору.

Таблиця 2.4

Динаміка структури оборотних активів підприємства ТОВ «Гулівер», тис.грн.

Показники	Питома вага	Абсолютна зміна
	На 01.01.10	На 01.01.11	На 01.01.12	На 01.01.11	На 01.01.12
2.1. Запаси, всього	31.06	36.38	22.9	5.32	-13.48
Виробничі запаси	29.51	35.92	22.68	6.41	-13.24
Незавершене виробництво	0.0	0.0	0.0	0.0	0.0
Готова продукція	1.28	0.22	0.03	-1.06	-0.19
Товари	0.17	0.23	0.2	0.06	-0.03
2.2.Дебіторська заборгованість, всього	63.09	58.84	71.78	-4.25	-12.56
Векселі одержані	0.0	0.0	0.0	0.0	0.0
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	39.23	25.53	20.33	-13.7	-5.2
Дебіторська заборгованість за розрахунками	0.04	4.61	29.21	4.57	24.61
Інша поточна дебіторська заборгованість	20.83	28.72	22.24	4.89	-6.48
2.3. Поточні фінансові інвестиції	0.0	0.0	0.0	0.0	0.0
2.4. Грошові кошти	5.21	4.38	5.07	-0.83	0.69
2.5. Інші оборотні активи	0.72	0.38	0.25	-0.34	-0.13
Всього оборотних активів	100	100	100

Проаналізувавши динаміку структури оборотних активів підприємства, можна сказати, що питома вага запасів була найбільшою у 2011 р. та вона склала 36,38%. У 2012 р. вона знизилась на 13,48% та склала 22,9%. Дебіторська заборгованість була максимальною у 2012 р. та склала 71,78%. Це на 12,56% більше, ніж в попередньому році. Питома вага грошових коштів була найбільшою в 2010 р. та склала 5,21%, в наступному році вона зменшилась на 0,34%, а в 2012 р. ще на 0,13%. Вплив інших оборотних активів був незначний та протягом всіх трьох років залишався майже однаковий.

Наявність значної дебіторської заборгованості варто розглядати як фактор, що негативно впливає на фінансовий стан підприємства, а ріст її питомої ваги свідчить про його покращення. Якщо дебіторська заборгованість, платежі за якою очікують протягом 12 місяців після звітної дати, то це свідчить про негативну тенденцію. У цьому випадку збільшується відволікання коштів (у формі дебіторської заборгованості) з обороту підприємства. Зростає непряме кредитування коштами даного підприємства інших підприємств, виникають збитки від знецінювання дебіторської заборгованості. У цьому випадку необхідно проаналізувати структуру цього виду заборгованості та вжити заходів її своєчасного стягнення.

2.2 Оцінка показників оборотності оборотних активів та довжини операційного циклу підприємства

Важливим для оцінки господарської діяльності підприємства є визначення тривалості операційного та фінансового циклу. В цілому немає нормативних значень для тривалості цих циклів, але чим коротший період, тим краще працює підприємство.

Оборотні кошти становлять значну частину матеріально-грошових активів. Тому раціональне та економне використання має неабияке значення.

Для характеристики використання оборотних активів застосовують такі показники:

1. Коефіцієнт оборотності оборотних активів - характеризує кількість оборотів оборотних коштів за визначений період;

2. Тривалість одного обороту.

Економічне значення оборотності оборотних активів полягає в тім, що підприємство може зробити і реалізувати з меншими оборотними активами, той же самий обсяг продукції з тими ж засобами випустити більше продукції.

Коефіцієнт завантаження - скільки оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції - тобто обернений показник до коефіцієнту оборотності.