Рентабельність сільськогосподарського виробництва і шляхи її підвищення (на прикладі ТОВ "Сухоліське" с. Сухоліси Київської області)

Термін окупності власного капіталу є оберненим показником рентабельності власного капіталу. У нашому випадку він показує тенденцію до зниження, що є позитивним явищем, яке характеризує зниження часу за який компенсується власний капітал отриманим чистим прибутком.

Інвестований капітал являє собою суму власного капіталу та довгострокових зобов'язань, рентабельність даного капіталу відповідно характеризує ефективність його функціонування. У ТОВ «Сухоліське» цей показник порівняно з 2009 роком зріс на 37,1 %, а порівняно з 2010 роком зріс на 20,2.

Важливою групою показників є рентабельність видів діяльності, тобто виробничої, операційної та звичайної. Рентабельність діяльності є одним з головних показників рентабельності. Ці показники характеризують ефективність відповідного виду діяльності, а саме окупність понесених витрат. Загалом рентабельність цієї групи показників збільшилась, у 2011 році порівняно з 2009 роком цей показник зріс на 34,5 %, а відносно 2010 року зріс на 16,4%.

Таким чином можна сказати, що у ТОВ «Сухоліське» показники рентабельності у своїй сукупності мають тенденцію до зростання, що характеризує підвищення ефективності діяльності, хоча деякі показники все ж таки знижуються, але повільно.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ВИРОБНИЦТВА

3.1 Резерви підвищення прибутку та рівня рентабельності

Щоб постійно забезпечувати зростання прибутку, треба шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання. Резерв - це кількісна величина. Резерви виявляються на стадіях планування та безпосереднього виробництва продукції і її реалізації. Визначення резервів збільшення прибутку базується на науково обґрунтованій методиці розроблення заходів з їх мобілізації.

У процесі виявляння резервів виділяють три етапи:

1) аналітичний - на цьому етапі виявляють і кількісно оцінюють резерви;

2) організаційний - тут розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, які повинні забезпечити використання виявлених резервів;

3) функціональний - коли практично реалізують заходи і контролюють їх виконання.

Резерви збільшення прибутку є можливими:

=> за рахунок збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг);

=> за рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;

=> за рахунок економії і раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців;

=> за рахунок запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці.\

Іншим важливим напрямком пошуку резервів збільшення прибутку є зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції.

Для пошуку й підрахунку резервів зростання прибутку за рахунок зниження собівартості аналізують звітні дані щодо витрат на виробництво за калькуляціями, користуючись методом порівняння фактичного рівня витрат з прогресивними науково обґрунтованими нормами і нормативами за видами витрат (сировини і матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів), нормативами використання виробничих потужностей, обладнання, нормами непрямих матеріальних витрат, капітальних вкладень тощо.

Після розрахунку загальної величини резервів зниження собівартості продукції за всіма калькуляційними статтями необхідно деталізувати резерви збільшення прибутку за рахунок зниження затрат живої та уречевленої праці за окремими напрямками.

Економія затрат живої праці досягається за рахунок здійснення таких заходів: підвищення продуктивності праці і зниження трудомісткості; скорочення витрат за понаднормові години роботи, виплат за цілоденні та внутрішньозмінні простої тощо.

Підрахунок зростання прибутку за рахунок виявлених резервів зниження собівартості можна проводити за такими напрямами:

1. Здійснення організаційно-технічних заходів. За рахунок цього можна одержати економію протягом 12 місяців з моменту повного впровадження цих заходів.

2. Зменшення кількості робітників. Цей захід може забезпечити економію за багатьма напрямками через те, що він передбачає:

- збільшення продуктивності праці, а отже, збільшення обсягу виробництва з меншою кількістю робітників;

- зміну трудомісткості продукції;

4. Зменшення прямих матеріальних витрат.

5. Зниження умовно-постійних витрат також може бути резервом збільшення прибутку. Таке зниження може статися у зв'язку зі зростанням обсягу випуску продукції.

6. Підвищення якості продукції. Це значний резерв збільшення прибутку.

Після закінчення аналізу пошуку резервів збільшення прибутку результати узагальнюються. Під час пошуку резервів прибутку протягом звітного року можуть раптово виявлятися резерви короткострокової дії.

Використання цих резервів можливе за допомогою розроблення системи оперативних заходів.

Основними джерелами резервів підвищення рівня рентабельності продажів є збільшення суми прибутку від реалізації продукції і зниження собівартості товарної продукції.

Найважливішим фактором і шляхом підвищення економічної рентабельності виробництва є подальше збільшення врожайності всіх сільськогосподарських і насамперед зернових культур. Ріст врожайності зернових культур стримується недостатньою інтенсивністю галузі, не дотриманням всіх елементів грунтозахисної системи землеробства, повільним освоєнням раціональних сівозмін і інтенсивних технологій, недоліками насінництва, відступом від вимог агротехніки оброблення культур. По оцінках українських вчених та економістів, приріст врожайності зернових культур при інтенсивній технології забезпечується за рахунок: раціонального застосування мінеральних добрив - на 30 -35%, використання інтенсивних сортів - на 15 -18%. Інше збільшення врожайності досягається за рахунок дотримання термінів і високої якості проведення усіх видів технологічних процесів оброблення зернових культур.

Збільшення врожайності впливає не тільки на збільшення валових зборів зерна, але і на економічну ефективність його виробництва: продуктивність праці, собівартість, а отже і на рентабельність.

Шляхи підвищення прибутку і рентабельності на підприємстві « Сухоліське»:

1. Збільшення цін при збереженому значенні витрат. Заробіток може бути збільшений кількома шляхами:

- Підняттям цін на ваш продукт;

- Підняттям рівня продажів;

- Збільшенням різниці між ціною і собівартістю товару.

Встановлені ціни можуть переглядатися один або два рази на рік, але збільшувати ціну на товар необхідно в умовах збереження конкурентоспроможності. Іншим важливим критерієм, який необхідно враховувати перед підвищенням цін, є тип продукту або продаваної послуги. Існують такі категорії, до яких покупці відносяться лояльно і готові заплатити трохи більше за них, лише б якість і смак товару залишалися на висоті. До такої категорії належить харчова промисловість. У той же самий час в такій галузі послуг, як телекомунікації, навіть маленьке підвищення цін тягне за собою наслідки.

2. Зниження витрат або собівартості при збереженому значенні заробітку. Другий альтернативою є зниження суми загальних витрат. Це може бути досягнуто зменшенням собівартості товару. Введення в експлуатацію продукції високих технологій, тобто конвеєрів, які ефективно вирішують цю проблему. Приміром, багато підприємств - лідери вирішують проблему підвищення ціни на вироблений товар шляхом зменшення кількості виробленої продукції. Але не забувайте про те, що зменшення собівартості товарів або послуг не повинно вплинути на погіршення їх якості.

3. Одночасне збільшення цін та зменшення собівартості. Це може бути досягнуто шляхом масового виробництва. Принцип економіки, зумовлений зростанням масштабу виробництва, може призвести до бажаної мети.

3.2 Шляхи підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

Підвищення економічної ефективності сільського гос-подарства передбачає збільшення виробництва і підви-щення якості сільськогосподарської продукції при одно-часному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Розв'язання цієї проблеми не-розривно пов'язане з подальшою всебічною інтенсифіка-цією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності сільсько-господарських культур та продуктивності худоби і птиці. В сучасних умовах сільське господарство розвивається переважно на основі інтенсифікації, що є основним дже-релом підвищення його економічної ефективності.

Шляхи підвищення ефективності сільськогосподар-ського виробництва, які забезпечують подальше збільшен-ня обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на її одиницю, передбачають комплекс таких основних за-ходів: поліпшення використання землі, підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва; поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції; раціональне ви-користання виробничих фондів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих техно-логій та індустріальних методів виробництва; підвищен-ня якості і збереження виробленої продукції; широке використання прогресивних форм організації виробни-цтва і оплати праці на основі колективного, сімейного і орендного підряду та оренди як прогресивної форми господарювання; розвиток сільськогосподарського ви-робництва на основі різноманітних форм власності і ви-дів господарювання і створення для них рівних еконо-мічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи.

У комплексі заходів підвищення економічної ефек-тивності сільськогосподарського виробництва найважли-вішим є поліпшення використання землі на основі під-вищення її родючості і зростання врожайності сільсько-господарських культур. Ці завдання успішно вирішуються шляхом вирощування сільськогосподарських культур за технологією програмованих урожаїв з вико-ристанням досягнень науки, передової практики і забез-печенням високої якості праці. У передових господар-ствах України одержують зерна озимої пшениці по 55--60 ц/га, кукурудзи -- 70--80, а на зрошуваних зем-лях--100--120, цукрових буряків -- 550--600, зеленої маси кукурудзи -- 400--450, сіна багаторічних трав -- 50--60 ц/га. Водночас впровадження у виробництво культур і сор-тів інтенсивного типу може мати й негативні наслідки. Розвиток інтенсифікації землеробства без дотримання відповідних умов призводить до погіршення структури грунту, підвищення темпів деградації земель і загост-рення екологічної ситуації. Передовий досвід вітчизняного землеробства, і світо-ва практика свідчать, що науково-технічний прогрес має в своєму розпорядженні ефективні засоби захисту ґрунтів від руйнування та підвищення їх родючості. Один із напрямів підвищення економічної ефектив-ності сільського господарства -- впровадження комплекс-ної механізації і автоматизації виробництва в усіх галу-зях рослинництва і тваринництва і переведення їх на індустріальну основу. Вирішення цієї проблеми сприяє насамперед підвищенню продуктивності праці в сільсь-когосподарському виробництві, що є основним якісним фактором його економічного і соціального розвитку. Матеріальною основою підвищення економічної ефек-тивності сільськогосподарського виробництва, зокрема зростання продуктивності праці, є впровадження досяг-нень науково-технічного прогресу, яке включає вдоско-налення, раціональне поєднання і взаємодію всіх еле-ментів праці -- знарядь і предметів праці та робочої сили. З підвищенням технічної озброєності і рівня механізації виробничих процесів, з поліпшенням організації виробництва затрати живої праці на одиницю земельної площі і голову худоби скорочуються. Зростання продук-тивності праці, а отже, й ефективності виробництва на 70--75 % зумовлюється досягненнями технічного прогре-су, частка організаційних факторів становить 25--30 %, підвищення економічної ефективності сільськогоспо-дарського виробництва відбувається в умовах поглиб-лення спеціалізації і посилення концентрації виробни-цтва на основі міжгосподарської кооперації і агропро-мислової інтеграції. У спеціалізованих підприємствах і рівень рентабельності сільськогосподарського вироб-ництва, який забезпечує переведення господарств на пов-не самофінансування, залежить від їх спеціалізації і конкретних умов господарювання.

ВИСНОВКИ

Прибуток показує абсолютний ефект діяльності підприємства без урахування використаних при цьому ресурсів, тому його слід доповнювати показником рентабельності. Ступень прибутковості підприємства і характеризує рентабельність.

Рентабельність - це якісний, вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції.

Ефективність сільськогосподарського виробництва - результативність фінансово - господарської діяльності суб'єкта, що керує, у сільському господарстві, здатність забезпечувати досягнення високих показників продуктивності, економічності, прибутковості, якості продукції. Критерієм даного виду ефективності є максимальне одержання сільськогосподарської продукції при найменших витратах живої й упредметненої праці. Ефективність сільськогосподарського виробництва, як вже мовилося, виміряється за допомогою системи показників: продуктивність праці, фондовіддача, собівартість, рентабельність, врожайність сільськогосподарських культур.

Показники рентабельності можна об'єднати у три групи:

· Показники, що характеризують окупність витрат виробництва та інвестиційних проектів;

· Показники, що характеризують прибутковість продажів;

· Показники, що характеризують прибутковість капіталу та його частин.

Всі показники можуть розраховуватись на основі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції та чистого прибутку.

Методологічною основою аналізу фінансових результатів, до яких належать показники рентабельності, в умовах ринкових відносин є прийнята для всіх підприємств, незалежно від організаційно-правової форми і власності, модель їхнього формування і використання.

Аналіз показників рентабельності та шляхи її підвищення проводилися на матеріалах ТОВ «Сухоліське» с. Сухоліси Київської області.

Підприємство було створене 22 березня 2000 року

У курсовій роботі був проведений аналіз основних показників рентабельності, по яким було встановлено:

1. Рентабельність реалізації за валовим прибутком у 2011 році порівняно з 2009 роком зросла на 20,4 %. Таке зростання показника пояснюється тим, що відбувається зростання частки валового прибутку в складі чистого доходу, тобто про збільшення розміру прибутку, який припадає на 1 гривню виручки, а також про позитивні зміни у ціноутворенні.

2. Рентабельність реалізації за чистим прибутком у 2011 році порівняно з 2009 роком збільшився на 255,9 %, а порівняно з 2010 роком зменшився на 377,3 %. Різке зниження рентабельності реалізації за чистим прибутком свідчить про стрімке зростання витрат операційної діяльності (собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати), а й фінансової діяльності.

3. Рентабельність активів за чистим прибутком у 2011 році порівняно з 2009 роком зросла на 33,7 %, а порівняно з 2010 роком зросла на 18,2 %. Таке зростання пояснюється тим, що постійно знижується вартість активів підприємства та відбулося збільшення оборотності активів.

4. Порівняно з 2009 роком рентабельність виробничих фондів зросла на 85 %. Таке підвищення рентабельності виробничих фондів є результатом зростання фондовіддачі та оборотності обігових коштів, в результаті причин характерних і для рентабельності активів.

5. Рентабельність власного капіталу зросла на 44,3 % порівняно з 2009 роком, та на 23,4 % порівняно з 2010 роком.

6. Рентабельність інвестованого капіталу порівняно з 2009 роком зросла на 14,7 %, а порівняно з 2010 роком зросла на 7,7 %. Така зміна пояснюється зменшенням частки довгострокових зобов'язань.

7. За результатами аналізу можна зробити наступні пропозиції:

1) По-перше, для одержання максимального прибутку підприємство повинне найбільш повно використовувати ресурси, які знаходяться в його розпорядженні. Збільшення випуску продукції знижує витрати на її одиницю, тобто витрати на її виготовлення в розрахунку на одиницю продукції знижуються, а отже, знижується собівартість, що в остаточному підсумку веде до збільшення прибутку від реалізації продукції. Ну а крім цього, додаткове виробництво рентабельної продукції вже саме по собі дає додатковий прибуток. Таким чином, при збільшенні випуску і, відповідно, реалізації рентабельної продукції збільшується прибуток у розрахунку на одиницю продукції, а також збільшується кількість реалізованої продукції, кожна додаткова одиниця якої збільшує загальну суму прибутку. Унаслідок цього, збільшення рентабельної продукції, що випускається, за умови її реалізації дає значний приріст обсягу прибутку.

2) Зниження собівартості також значно може збільшити одержувану підприємством прибуток. Як описувалося в попередньому пункті, одним з факторів зниження собівартості є збільшення обсягу продукції, що випускається. Іншими факторами є:

ь Злагоджена робота всіх складових виробничого процесу (основного, допоміжного, обслуговуючого виробництва);

ь Оптимізація потокових процесів на підприємстві.

3) Немаловажливим фактором одержання додаткового прибутку є оптимізація структури збуту. При проведенні даної оптимізації питома вага продукції, реалізованої по договірним, більш високих цінах, повинна збільшитися до свого максимального рівня, а в ідеалі - до 100%.

Відповідно, частка продукції, реалізованої підприємством іншим організаціям по лінії взаємозаліків по більш низьких цінах повинна бути якнайнижче.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аграрна економіка: Підручник/ Семенда Д.К., Здоровцов О.І., Котик П.С., Школьний О.О., Бурляй О.Л., М.А. Коротєєв, Л.Ф. Бурик, А.П.Бурляй, А.І.Кисіль, К.Г. Гайдай: За ред.. Д.К. Семенди та О.І.Здоровцова. - Умань, 2005 - 318 с.

2. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. - 2-ге вид., доп. і перероб./ К.: КНЕУ, 2002. - 624с.

3. Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємства. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

4. Афонин И. В. Управление развитие предприятия: Учеб. пособие. -- М 2002.

5. Бойчик I. М. Економіка підприємства: Навч. посібник. -- К.: Атіка, 2004

6. Васильков В. Г. Організація виробництва: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2003. --524 с.

7. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-IV // zakon1.rаda.gov.ua

8. Гриньова В. М. Державне регулювання економіки. -- Харків: Вид. дім "ІНЖЕК", 2004. -- 756 с.

9. Дідур Т.І. Ефективність сільськогосподарського виробництва та її визначення в ринкових умовах // Економічні науки: Аграрний вісник Причорномор'я / ОДАУ. - Одеса. - 2007. - Вип. 37. - с. 91-94

10. Дієсперов В.С. Визначення ефективності в сільськогосподарському підприємстві // Економіка України. - 2007. - №10. - с. 70-78

11. Дієсперов В.С. Рентабельність і дохідність // Економіка АПК. - 2008. - №6. - с. 57-64.

12. Зельднер А. Г. “Резерви підвищення рентабельності сільськогосподарського виробництва”. \\М. :Колосся. 2003.

13. Економіка підприємства. Підручник / За ред. С. Ф. Покропивного. -- 2-ге вид., пер. та доп. -- К., 2002.

14. Нелеп В.М. Планування на аграрному підприємстві: Підручник. - 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2004. - 495 с.

15. Смородін М. Б. “Основи аналізу рентабельності сільськогосподарських підприємств ” Київ.: Статистика, 2001.

16. Мешко В.В. Сутність і методи обчислення показників рентабельності підприємства // Науковий вісник Ужгородського університету. - Ужгород. - 2009. - №27. - с.172-175

17. Орлова В.К., Василик О.Б. Рентабельність власного капіталу нафтовидобувного підприємства // Вісник Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. - Івано-Франківськ. - 2009. - №7. - с. 31-38

18. Планування діяльності підприємства: Навч.-метод. посібник для само-ст. вивч. дисц. / Белов М. А., Євдокимова Н. М., Москалюк В Є. та ін за заг. ред. Москалика В. Є. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 252 с.

19. Савицька Г В. Економічний аналіз діяльності підприємства- Навч посібник -- К., 2004.

20.Тарасюк Г. М., Шваб Л. І. Планування діяльності підприємства: Навч. посібник. -- Житомир: ЖДТУ, 2003. -- 580 с.

21. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. Поддєрьогін А. М. Вид. 2-е, персроб. та доп. -- К.: КНЕУ, 1999. -- 384 с.

22. Формування собівартості продукції: Метод, посібник -- Д., 2003.

23. Цал-Цалко Ю. С. Витрати підприємства: Навч. посібник. -- Житомир: ЖЇТІ, 2002. --647 с.

24. Цал-Цалко Ю. С., Холод Б. І. економіка підприємства: Навч. посібник. -- Житомир: ЖГП, 2002. -- 388 с.

25. Шваб Л. І Економіка підприємства: Навч. посібник для студ. вищих навч. закладів. -- 2-е вид. -- К.: Каравела, 2005. -- 568 с.

Размещено на Allbest.ru