Оцінка роботи промислового підприємства ВАТ "Червоний металіст"

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Курсова робота

Оцінка роботи промислового підприємства ВАТ «Червоний металіст»

Зміст

Вступ

1. Організаційно - економічна структура промислового підприємства

1.1 Поняття та функціональна структура промислового підприємства

1.2 Зміст та особливості аналізу фінансового стану промислового підприємства

2. Загальна оцінка роботи промислового підприємства

2.1 Аналіз обсягу виробництва і реалізації продукції

2.2 Аналіз забезпечення підприємства матеріальними ресурсами

2.3 Аналіз забезпечення підприємства основними фондами

2.4 Аналіз фінансового стану підприємства

3. Загальний аналіз роботи підприємства „ВАТ Червоний металіст”

3.1 Розрахунок показників обсягу виробництва продукції на „ВАТ Червоний металіст”

3.2 Розрахунок показників забезпечення підприємства „ВАТ Червоний металіст” матеріальними ресурсами

3.3 Розрахунок показників забезпечення підприємства „ВАТ Червоний металіст” основними фондами

3.4 Розрахунок прибутку і рентабельності „ВАТ Червоний металіст”

3.5 Розрахунок показників фінансового стану підприємства

Висновок

Література

ресурси прибуток рентабельність промислове виробництво

Вступ

Підприємство в широкому розумінні це важлива, складна, відкрита, унікальна і необхідна феноменологічна система, яка базується на його виробничо-технічній, організаційній та економічній побудові і яка спрямована, з одного боку, на задоволення потреб громадян та розвиток національного господарства, а з другого - на підвищення ефективності його функціонування.

Головною метою підприємства як системи є: з макроекономічної точки зору, - задоволення потреб споживачів у його продукції з високими споживчими властивостями і якістю при мінімальних витратах, збільшення внеску у розвиток національної економіки; з мікроекономічної точки зору, максимізація прибутку шляхом кращого використання своїх можливостей на ринку. Основні напрямки діяльності сучасного підприємства, які допомагають досягнути його мети.

Основу діяльності кожного підприємства становлять виробничі процеси, які відбуваються у відповідних підрозділах. Саме склад них підрозділів і характеризує виробничу структуру підприємства.

Перехід на ринкові умови господарювання, існування підприємств з різними формами власності потребує нових підходів до формування фінансових ресурсів.

Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання, оптимальне співвідношення структури джерел їх формування визначають ринкову та фінансову стійкість підприємства, його платоспроможність і ліквідність, ділову активність, конкурентоспроможність. Від величини фінансових ресурсів, рівня забезпеченості та раціонального їх використання залежить формування виробничого потенціалу, забезпечення поточної діяльності, зростання обсягів виробництва і реалізації, соціально-економічний розвиток підприємства.

Тому на сьогодні фінансовий аналіз є особливо актуальним, оскільки він вивчає всю сукупність фінансових ресурсів, яка характеризується визначеною системою показників їх наявності, розміщення та використання.

Вирішення зазначених завдань сприяє удосконаленню управління підприємством, поліпшенню його економіки, підвищенню ринкової та фінансової стійкості, платоспроможності і ліквідності, забезпеченню його конкурентоспроможності і взагалі успішній рентабельній життєдіяльності.

1. Організаційно - економічна структура промислового підприємства

1.1 Поняття та функціональна структура підприємства

Підприємство є основною організаційною ланкою національного господарства України. Підприємство - це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи, здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання прибутку.

Згідно із законом України "Про підприємства в Україні" на території нашої держави можуть діяти підприємства таких видів:

* приватне, засноване на власності фізичної особи;

* колективне, засноване на власності трудового колективу підприємства;

* підприємство, засноване на власності об'єднання громадян (асоціації. консорціуми, концерни та інші);

* комунальне, засноване на власності відповідної територіальної громади;

* державне підприємство, засноване на державній власності;

* господарське товариство.

Спробуємо визначити, чому підприємство слід вважати системою і в якому ракурсі його треба розуміти в такому аспекті.

Підприємство - в широкому розумінні - це важлива, складна, відкрита, унікальна і необхідна феноменологічна система, яка базується на його виробничо-технічній, організаційній та економічній побудові і яка спрямована, з одного боку, на задоволення потреб громадян та розвиток національного господарства, а з другого - на підвищення ефективності його функціонування.

Звичайно, таке трактування питання вимагає деяких пояснень По-перше, під феноменологічним підходом розуміється такий підхід до розгляду відносин в межах підприємницької структури, який сприймає їх як багато аспектне явище. Тобто на таку систему можуть впливати одночасно правові, інформаційні, економічні, психологічні та інші явища чи відносини. По-друге, важливою така система є тому, що вже сама по собі забезпечує певний ступінь розвитку економічного механізму підприємства за рахунок мобілізації ресурсів, коштів і т.п. По-третє, складною систему називають тому, що вона забезпечує взаємодію абсолютно неоднорідних учасників її відносин (постачальник, підприємство, посередник, споживач). По-четверте, відкритість цієї системи проявляється в тому, що вона взаємодіє з великою кількістю учасників ринку, які мають вільний доступ до такої системи. По-п'яте, ця система виступає первинною ланкою, тобто основою національної економіки. По-шосте, система є необхідною, адже від її ефективності залежить рівень і динаміка розвитку національного господарства. Тобто, система, працюючи на власний розвиток, забезпечує розвиток усієї економіки країни.

У вузькому розумінні - під "підприємством" необхідно розуміти систему його зв'язків (виробничих, технічних, організаційних, економічних), спрямованих на підтримання його життєдіяльності і розвитку.

Головною метою підприємства як системи є: з макроекономічної точки зору, - задоволення потреб споживачів у його продукції з високими споживчими властивостями і якістю при мінімальних витратах, збільшення внеску у розвиток національної економіки; з мікроекономічної точки зору, максимізація прибутку шляхом кращого використання своїх можливостей на ринку. Основні напрямки діяльності сучасного підприємства, які допомагають досягнути його мети.

Важливим моментом для вивчення підприємства як системи є аналіз основних аспектів його системної побудови, а саме:

- Виробничо-технічний аспект. Суть його аналізу полягає у вивченні потужностей підприємства, включаючи його виробничий і кадровий потенціал, ступені спорідненості між різними ланками технологічного процесу, особливостей розвитку, а також участі у науково-технічному прогресі.

- Організаційний аспект. Суть його аналізу - у вивченні особливостей не лише організаційної структури підприємства, її основних підрозділів та апарату управління, схем взаємозв'язків та взаємодії таких підрозділів, а також параметрів зміни організаційної структури під впливом ринкової кон'юнктури та рівня кооперування.

- Економічний аспект. Суть його аналізу полягає у вивченні резервів підприємства, але вже суто економічного плану (фінансові джерела, можливості зниження собівартості продукції та інші), які справлятимуть безпосередній вплив на його подальшу прибутковість або, навпаки, збитковість.

Безумовно, що всі ці основи системної побудови підприємства перебувають у постійній взаємодії (адже, наприклад, підприємство не отримає прибутку, якщо не буде мати взаємо розвинутих виробничих і організаційних структур, підтриманих відповідним технічним рівнем), забезпечуючи досягнення головних завдань.

Будь-яка економічна модель повинна мати, насамперед, об'єкт дослідження. В нашому випадку таким об'єктом виступає підприємство.

І навіть не просто підприємство, а складна феноменологічна система відносин, яка існує як в його межах, так і поза ними. З цього ми й будемо виходити.

Розглядаючи економічну модель підприємства, можна побачити дійсну відкритість його як системи. На її вході можна спостерігати мобілізацію підприємством природних, трудових, фінансових, інформаційних та підприємницьких ресурсів від неоднорідних учасників ринку за певних умов. На виході системи - продукція, послуги, продукти та інше, що пропонуються підприємством споживачам і підлягає реалізації. З іншого боку, відбувається зовнішній вплив на економічну модель, який проявляється у дотриманні нормативно-правової бази, реагуванні на соціально-економічні явища і процеси, що притаманні даному етапу розвитку конкретної країни, у вивченні світового досвіду та орієнтації на його найкращі результати і т.д.

В межах підприємства відбувається постійна взаємодія між ним самим як особливою системою і людиною. В чому ж вона проявляється? Яка роль при цьому людини, а яка - підприємства?

Роль людини на підприємстві полягає в тому, що вона:

* сприймає інформацію, яка надходить з навколишнього середовища, обробляє і систематизує її, робить аналітичні підсумки;

* генерує ідею чи сукупність ідей стосовно майбутньої діяльності підприємства, складає бізнес-план;

* отримує позитивне рішення про створення підприємства як від держави, так і від кредиторів (підприємство вважається створеним), або негативне рішення (створення підприємства або відкладається, або припиняється);

* впроваджує технології, які забезпечують відповідний технічний рівень об'єкта;

* організовує процес виробництва, систематизуючи та розподіляючи належним чином кадровий потенціал підприємства, його основні фонди, оборотні засоби та інші ресурси;

* формує планово-розрахункові ціни на продукцію за визначеними схемами;

* контролює діяльність підприємства (якість продух::::, трудову дисципліну, поточні витрати);

* планує, в залежності від схеми економічного управління, діяльність підприємства в цілому;

* оцінює стан виробничої системи, технологічної структури і технологічного рівня виробництва, рівень організації виробництва, системи управління (оцінює роботу підприємства в цілому І;

* оновлює, в разі потреби, технічний і кадровий потенціал підприємства найбільш ефективними шляхами;

* стимулює персонал підприємства, забезпечуючи ефективну діяльність його підрозділів;

* діагностує результативність діяльності підприємства та її відповідність об'єктивним умовам.

Роль підприємства проявляється в тому, що воно як феноменологічна система:

* мобілізує всі види ресурсів (факторів виробництва) для початку своєї діяльності;

* враховує джерела навколишнього впливу на розгортання своєї діяльності та подальше функціонування; формує діяльність об'єкта дослідження;

* виконує притаманні підприємству функції;

* структуризує основні і допоміжні підрозділи за їх статусом і за критеріями визначення підрозділів різної категорії;

* систематизує його побудову як виробничо-технічну, організаційну, економічну єдність;

* взаємодіє з ринком через систему його основних механізмів;

виробляє необхідні суспільству товари, продукти, надає певні послуги;

* функціонує як суб'єкт ринку на основі попередніх функцій (якщо виробляє, значить, функціонує);

* мінімізує витрати на виробництво, транспортування, збереження, страхування продукції;

* реалізує виготовлену продукцію на визначених ринках за ринковими цінами;

* отримує результат від здійснюваної діяльності.

Для того, щоб підприємницька структура функціонувала більш ефективно, слід дослідити вплив структури й механізму управління на її розвиток.

Підприємство як відкрита система своє існування і розвиток підгримує на взаємодії із зовнішнім середовищем. При цьому умовою існування системи є певна відповідність між середовищем та системою. Ефективність зміни відповідності залежить як від якості елементів системи, так і від способу їх поєднання, тобто від структури системи.

Структура підприємства - це його внутрішній устрій, який характеризує склад підрозділів і систему зв'язків підпорядкованості та взаємодії між ними, які складають єдиний господарський об'єкт.

Структуру підприємства також визначають функції, які ним виконуються. До таких функцій відносять:

* виготовлення продукції виробничого і особистого споживання;

* продаж та постачання продукції споживачам;

* обслуговування продукції, що продана;

* матеріально-технічне забезпечення виробництва на підприємстві; управління та організація праці персоналу підприємства;

* сприяння розвитку і зростанню обсягів виробництва;

* підприємництво та інші.

Ці функції конкретизуються в залежності від розмірів підприємства, його галузевої приналежності, ступеня спеціалізації і кооперації, наявності соціальної інфраструктури, форми власності.

Стійкої стандартної структури підприємства не існує. Вона коректується під впливом виробничо-економічної кон'юнктури, НТП, соціально-економічних процесів. Поряд із цим усі виробничі підприємства мають схожі функції, головні з яких - виготовлення і збут продукції. Щоб забезпечити нормальне функціонування, підприємство повинне мати в своєму складі цехи по виготовленню основної продукції та по обслуговуванню виробничого процесу. Окрім того, кожне підприємство, незалежно від його розмірів, галузевої приналежності і рівня спеціалізації, постійно працює над оформленням замовлень на виготовлення продукції; організовує її зберігання та збут замовнику, забезпечує закупівлю і постачання необхідної сировини, матеріалів, комплектуючих, інструментів, обладнання, енергоресурсів.

Нарешті, щоб кожен робітник у будь-який час виконував саме те, що необхідно підприємству, потрібні органи управління, на які покладено визначення стратегії, координація і контроль діяльності, найм та розосередження кадрів. Усі структурні ланки підприємства пов'язані за допомогою системи управління, яка стає його головним органом

Основу діяльності кожного підприємства становлять виробничі процеси, які відбуваються у відповідних підрозділах. Саме склад них підрозділів і характеризує виробничу структуру підприємства. Виробничі підрозділи можуть бути основної і неосновної (допоміжної) діяльності.

Виробничі підрозділи основної діяльності - цехи і дільниці, які займаються виготовленням продукції, призначеної для реалізації і яка визначає профіль та спеціалізацію підприємства. Підрозділи допоміжної діяльності займаються виготовленням продукції для власних потреб підприємства, а також забезпечують його нормальне функціонування.

Безпосередній вплив на структуру внутрішніх підрозділів підприємства мають його масштаби. Для виконання певних обов'язків на великих та середніх за розмірами підприємствах створюються спеціальні структурні підрозділи - відділи, цехи. На малих підприємствах обов'язки розподіляються серед персоналу за домовленістю.

На будь-якому підприємстві налагоджена взаємодія між підрозділами основного виробництва, виробничою та соціальною інфраструктурою, що дає змогу більш ефективно вирішувати існуючі проблеми всередині самого підприємства. Структура підприємства може змінюватися під впливом ринкової кон'юнктури та рівня кооперування.

1.2 Зміст та особливості аналізу фінансового стану підприємства

У наш час, в умовах побудови ринкової економіки та реформування бухгалтерського обліку у фінансовий та управлінський, фінансовий аналіз як важливий елемент аналітичної роботи стає одним з головних інструментів управління діяльністю підприємств.

В основі фінансового аналізу лежить аналіз та управління фінансовими ресурсами суб'єктів господарювання.

Для того, щоб підприємство мало змогу вижити в умовах жорсткої конкуренції та бути прибутковим і рентабельним, керівництву необхідно володіти методикою фінансового аналізу, мати певну інформаційну базу для його проведення та відповідних кваліфікованих робітників для реалізації цієї методики на практиці.

Фінансовий аналіз є одною із найважливіших функцій управління.

Він дає змогу визначити конкурентоспроможність суб'єкта господарювання в ринковій економіці.

Суб'єкт господарювання здійснює свою виробничо-торгівельну діяльність на ринку самостійно, але в умовах конкуренції.

Ринкові регулятори разом із конкуренцією створюють єдиний механізм господарювання, що примушує виробника враховувати інтереси і попит споживача.

Господарюючі суб'єкти вступають між собою в конкурентні відносини. Той, хто програє, стає банкрутом.

Щоб цього не сталося, господарюючий суб'єкт повинен завжди постійно слідкувати за ситуацією на ринку, забезпечувати собі високу конкурентоспроможність.

Особливістю формування ринкової економіки, крім посилення впливу жорсткої конкурентної боротьби, є зміни технології виробництва, комп'ютеризація обробки економічної інформації, нескінченні нововведення у податковому законодавстві, постійні зміни процентних ставок і курсів валют на тлі тривалої інфляції.

За цих умов перед керівництвом підприємств постає багато проблемних питань. Серед них:

* якою повинна бути стратегія підприємства для успішного його функціонування;

* якою повинна бути тактика підприємства для досягнення стратегічної мети;

* як підвищити ефективність управління матеріальними, трудовими і особливо фінансовими ресурсами, щоб раціонально організувати прибуткову діяльність підприємства;

* що треба робити для того, щоб у підприємства були стійке фінансове становище, висока платоспроможність і ліквідність;

* як досягти фінансової стабільності та фінансової стійкості підприємства;

* як зробити підприємство конкурентоспроможним в умовах ринку, панування конкуренції.

На ці та інші життєво важливі питання може дати відповідь об'єктивний фінансовий аналіз, який є одним з інструментів дослідження ринку і забезпечення конкурентоспроможності підприємства, за допомогою якого відбувається раціональний розподіл матеріальних, трудових, фінансових ресурсів.

Серед матеріальних, трудових і фінансових ресурсів перше місце посідають фінансові, оскільки вони є єдиним видом ресурсів підприємства, що трансформується в будь-який інший вид у мінімальний термін.

Кожен господарюючий суб'єкт для проведення своєї діяльності повинен мати певні фінансові ресурси, які формуються за рахунок власних і прирівняних до них позикових коштів.

За рахунок цих джерел здійснюється фінансове забезпечення процесу кругообігу засобів суб'єкта господарювання.

Для того, щоб розпочати виробництво, необхідні гроші (стадія фінансування).

За ці гроші купуються необхідні складові виробничого процесу -машини, устаткування, сировина, матеріали, приймаються на роботу робітники (стадія купівлі засобів і предметів праці, прийом на роботу і підготовка відповідних робітників).

Даті здійснюється безпосередньо виробничий процес (стадія виробництва продукції і формування її собівартості).

Коли вироблено готову продукцію, її продають (стадія реалізації товару). Після продажу продукції отримують гроші, але не ті, які були на стадії фінансування, а гроші нові.

Тут відбувається процес формування фінансових результатів підприємства, їх розподіл.

Одна частина спрямовується на подальший розвиток виробництва, інша - на накопичення і т.д., залежно від того, яке підприємство, якої форми власності, яка його основна діяльність.

Ці процедури можна віднести до стадії формування і розподілу фінансових результатів.

З усіх видів ресурсів першочергове значення мають фінансові ресурси.

Фінансовий аналіз являє собою систему способів накопичення, опрацювання, трансформації та використання інформації фінансового характеру з метою забезпечення життєдіяльності господарюючого суб'єкта в умовах дії ринку та панування конкуренції.

Зміст і цільовий напрям фінансового аналізу полягає в оцінюванні результатів діяльності та фінансового стану господарюючого суб'єкта, у виявленні можливостей підвищення ефективності його функціонування за допомогою раціональної фінансової політики.

Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства господарюючого суб'єкта, треба добре знати, як управляти фінансовими ресурсами і якою повинна бути фінансова політика.

Фінанси є суттєвим складовим елементом системи управління, кровотворною системою будь-якого бізнесу, яка забезпечує успішне існування підприємницької діяльності.

Рух коштів, його швидкість і масштаби визначають ефективність фінансової системи.

З руху коштів розпочинається і рухом коштів закінчується кругообіг засобів господарюючого суб'єкта, оборот всього капіталу підприємства.

Головна роль тут належить фінансовим ресурсам.

Фінанси на рівні підприємства виражають грошові відносини, пов'язані з первинним розподілом вартості суспільного продукту, формуванням і використанням грошових доходів та децентралізованих фондів.

Спочатку на підприємстві грошові засоби формуються в процесі утворення статутного фонду.

Даті вони інвестуються для забезпечення, розширення і розвитку виробництва, для забезпечення фінансово-господарської діяльності господарюючого суб'єкта.

Так підприємства мають можливість займатися виробничою і збутовою діяльністю, отримувати від неї доходи.

Кошти підприємства зберігаються на поточному, валютному та інших рахунках у банківських установах.

Незначна частина коштів знаходиться у касі підприємства.

При здійсненні процесу реалізації продукції (робіт, послуг) на рахунки надходять грошові кошти у вигляді виручки від реалізації.

Кошти надходять також від фінансово-інвестиційної діяльності підприємства: від цінних паперів, від вкладання коштів на депозитні рахунки, від здавання майна в оренду тощо.

Але підприємство розпоряджається лише певною частиною тих грошових коштів, що надійшли.

Наприклад, податок на додану вартість, мито, суми акцизного збору підприємство повинне перераховувати до бюджету.

Інша частина спрямовується на заміщення засобів, авансованих в основний та оборотний капітал підприємства, на виконання зобов'язань перед бюджетом, здійснення відрахувань у позабюджетні фонди та ін.

Частина грошових надходжень, що залишається після здійснення всіх обов'язкових відрахувань, являє собою валовий та чистий дохід, прибуток.

Фінансові ресурси - це грошові кошти у формі грошових фондів (статутний фонд, фонд оплати праці, резервний фонд) та у не фондовій формі (використання грошових коштів для виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом і позабюджетними фондами, банками, страховими кампаніями і т.д.

Основними джерелами фінансових ресурсів підприємств є власні і залучені кошти.

Перехід на ринкові умови господарювання, існування підприємств з різними формами власності потребує нових підходів до формування фінансових ресурсів.

Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання, оптимальне співвідношення структури джерел їх формування визначають ринкову та фінансову стійкість підприємства, його платоспроможність і ліквідність, ділову активність, конкурентоспроможність.

Від величини фінансових ресурсів, рівня забезпеченості та раціонального їх використання залежить формування виробничого потенціалу, забезпечення поточної діяльності, зростання обсягів виробництва і реалізації, соціально-економічний розвиток підприємства.

Тому на сьогодні фінансовий аналіз є особливо актуальним, оскільки він вивчає всю сукупність фінансових ресурсів, яка характеризується визначеною системою показників їх наявності, розміщення та використання.

Крім цього, фінансовий аналіз являє собою систему знань про методи і організаційні форми його проведення.

Тому оволодіння знаннями з фінансового аналізу полягає не лише у вивченні фінансових ресурсів та їх потоків, але й методики цієї науки.

Причому для підготовки фахівців вивчення методики має першочергове значення.

Основними завданнями фінансового аналізу є:

* вивчення теоретичних основ фінансового аналізу;

* загальна оцінка фінансового стану підприємства (оцінка складу і структури джерел фінансових ресурсів, аналіз джерел власних і позикових коштів, аналіз кредиторської заборгованості;

* аналіз ринкової стійкості підприємства;

« оцінка складу та структури активів, їх стану і руху, аналіз основного та оборотного капіталу, аналіз дебіторської заборгованості);

* аналіз фінансової стійкості (аналіз абсолютних та відносних її показників, оцінка запасу фінансової стійкості (зони безпечності);

* аналіз платоспроможності та ліквідності;

* аналіз грошових потоків;

* аналіз ефективності використання капіталу (аналіз прибутковості, обертання оборотних коштів, дослідження ефекту фінансового важеля);

* оцінка кредитоспроможності підприємства;

* оцінка виробничо-фінансового левериджу;

* аналіз ділової активності підприємства;

* прогнозування фінансових показників підприємства;

* аналіз фінансового стану неплатоспроможних підприємств і пошук шляхів запобігання банкрутству;

* стратегічний аналіз фінансового ризику та пошук шляхів його зниження.

Вирішення зазначених завдань сприяє удосконаленню управління підприємством, поліпшенню його економіки, підвищенню ринкової та фінансової стійкості, платоспроможності і ліквідності, забезпеченню його конкурентоспроможності і взагалі успішній рентабельній життєдіяльності.

Види фінансового аналізу та його користувачі

Перехід економіки України до ринкових відносин викликав відповідні зміни в окремих галузях знань. Відбувся розподіл бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський, який, в свою чергу, обумовив відповідний розподіл фінансово-господарського аналізу.

Залежно від того, яка інформація використовується у фінансовому аналізі, якими є мета та об'єкти дослідження, суб'єкти користування результатами аналізу, розрізняють два його види:

* зовнішній аналіз - базується на звітних даних, що підлягають опублікуванню; базою аналізу виступає досить обмежена частина інформації про діяльність підприємства, що є надбанням всього підприємства;

* внутрішній аналіз - використовує всю достовірну інформацію про стан справ підприємства, якою володіє лише певне коло осіб, як правило, керівництво підприємства та його підрозділів.

Якщо метою зовнішнього фінансового аналізу є оцінка та економічна діагностика фінансового стану підприємства за даними лише публічної звітності, поверховий аналіз прибутку і рентабельності, то в системі внутрішнього фінансового аналізу розв'язується ширше коло питань за рахунок наявності більш глибокої бази даних про діяльність підприємства.

Задачі зовнішнього фінансового аналізу визначаються інтересами користувачів аналітичного матеріалу.

До основних задач зовнішнього фінансового аналізу можна віднести:

* оцінювання фінансових результатів діяльності підприємства;

* аналіз ринкової та фінансової стійкості підприємства;

* аналіз ліквідності та платоспроможності;

* досліджування динаміки дебіторської та кредиторської: заборгованості;

* аналіз ефективності вкладеного капіталу;

* оцінювання матеріального стану підприємства;

* аналіз валюти бухгалтерського балансу.

Внутрішній фінансовий аналіз глибше досліджує причини фінансового стану, що склався на підприємстві, ефективність використання основних та оборотних засобів, взаємозв'язок показників обсягу, собівартості і прибутку.

Результати внутрішнього фінансового аналізу використовуються для планування, контролю та прогнозування фінансового стану підприємства.

Мета внутрішнього фінансового аналізу полягає в забезпеченні планомірного надходження грошових коштів і розміщенні власного та позикового капіталу так, щоб створити умови для нормального функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення ризику банкрутства.

Користувачів фінансового аналізу можна поділити на три групи:

* керівник підприємства, його заступники;

* робітники бухгалтерії, фінансово-економічного відділу;

* інші служби;

* робітники підприємства.

До внутрішніх користувачів належать: керівництво всіх рангів: керівник підприємства, його заступники, робітники бухгалтерії, фінансово-економічного відділу, інші служби підприємства, його співробітники.

Кожен з користувачів використовує інформацію, виходячи із своїх інтересів. Наприклад, керівнику важливо знати реальну оцінку діяльності свого підприємства та його фінансовий стан; начальнику фінансового відділу необхідно добре володіти інформацією про формування та використання прибутку підприємства; головному бухгалтеру необхідна інформація про надходження та використання грошових коштів підприємства і т.д.

Зацікавленими користувачами є власники-акціонери, засновники, для яких важливо знати рівень ефективності ресурсів, своїх вкладень, визначити розмір дивідендів і перспективи розвитку підприємства.

Сторонні користувачі - це:

* потенційні інвестори, які мають прийняти або відкинути рішення про вкладення своїх коштів у підприємство;

* кредитори, які мають бути впевненими у поверненні їм боргу;

* аудитори - якщо необхідно виявити фінансові хитрощі своїх клієнтів;

* постачальники - із впевненістю в платоспроможності своїх клієнтів для своєчасного отримання платежів;

* податкова інспекція - для виконання плану надходження коштів до бюджету.

Таким чином, особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

* наявність широкого кола суб'єктів аналізу;

* різнобічні цілі користувачів інформації;

* використання публічної звітності, що веде до єдиної типової методики аналізу;

* розв'язання лише певного кола завдань;

* доступність для всіх бажаючих мати інформацію про діяльність підприємства;

* прив'язка проведення достовірного аналізу за об'єктивними даними до термінів подання звітності (рік, півріччя, квартал).

Особливостями внутрішнього фінансового аналізу виступають:

* вузьке коло суб'єктів аналізу;

* орієнтація результатів аналізу тільки на внутрішнього користувача, як правило, керівництво підприємства; максимальна їх закритість;

* використання всіх існуючих джерел інформації для проведення змістовного глибокого фінансового аналізу;

* застосування поряд з типовими методиками аналізу нерегламентованих прийомів аналітичного дослідження; відсутність регламентації аналізу;

* проведення більш глибокої аналітичної роботи і прийняття правильних управлінських рішень;

* проведення аналізу в міру необхідності у зв'язку із потребами управління.

Узагальнюючи, можна зробити висновки, що внутрішній і зовнішній аналіз доповнюють один одного; разом вони дають реальну картину надходження, стану і використання фінансових ресурсів на підприємстві.

2. Загальна оцінка роботи підприємства

2.1 Аналіз обсягу випуску та реалізації продукції

Планування, облік та аналіз продукції, яку виготовляють для продажу, здійснюється в натуральних (фізичних) та вартісних (грошових) одиницях.

Обсяг продукції у вартісному вираженні, як правило, вимірюється показником обсягу промислової продукції в:

* оптових цінах підприємств без податку на додану вартість і акцизного збору;

* діючих цінах звітного року.

* порівнянних цінах.

У ході аналізу вивчають такі аспекти виробництва та дають їм оцінку:

* напруженість виробничої програми;

* обсяг продукції порівняно до виробничих завдань;

* виконання державних контрактів і державних замовлень на поетапну продукції

* динаміка промислової продукції;

* зміни у структурі випущеної продукції. номенклатурі, асортименті.

Для оцінки напруженості виробничої програми вивчають повноту використання підприємством своїх потенційних можливостей, що закладені у виробничій потужності.

Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції (видобутку, переробки сиротиш, виконання послуг) за заздалегідь визначеними номенклатурою, асортиментом, якістю т умови найбільш повного використання устаткування і виробничих площ, застосування прогресивної технології чи організації виробництва.

Для цього розраховують, на скільки відсотків підприємство використовує свою потужність. Цей показник обчислюють як відношення випуску продукції до середньорічної потужності.

Доцільно визначити використання виробничих потужностей у динаміці за кілька років.

Оцінка обсягу продукції проводиться методом порівняння фактичних показників випуску продукції за звітний період (рік, квартал, місяць) з виробничим завданням, яке враховує державні замовлення, державні контракти, прямі договори, а також з фактичними показниками попередніх періодів.

Особливу увагу звертають на виконання завдання з випуску продукції для державних потреб, оскільки в разі невиконання умов державного контракту за обсягом та терміном поставки підприємство сплачує неустойку в розмірі 50% вартості недопоставленої продукції, що не звільняє його від виконання умов державного контракту в подальшому.

Аналіз передбачає вивчення та оцінку факторів, що впливають на відхилення за обсягом випуску продукції. Ці фактори об'єднують у такі групи:

а) фактори, пов'язані з використанням трудових ресурсів;

б) фактори, пов'язані з використанням засобів праці;

в) фактори, пов'язані з використанням предметів праці.

Важливим елементом аналітичної роботи з дослідження виробничої програми підприємства с Номенклатура - це перелік найменувань виробів із зазначенням кодів згідно із загальнодержавним статистичним класифікатором продукції.

Асортимент оцінка виконання плану з номенклатури та асортименту.

- це сукупність різновиді» продукції кожного найменування, що відрізняються відповідними техніко-економічними показниками.

Аналіз випуску продукції за складом дає можливість вивчити суттєвість структурних зрушень (зміну питомої ваги окремих видів продукції в загальному її обсязі). Результати цього дослідження використовують для формування оптимальної структури обсягу продукції.

Аналіз виконання завдання за заданою номенклатурою проводиться методом порівняння фактичного та планового випуску продукції за виробами, які включені в основний перелік (державне замовлення). Оцінку виконання плану з асортименту можна проводити за:

* способом найменшого відсотка;

* оцінкою позицій асортименту;

* середнім відсотком.

Суть прийому найменшого відсотка полягає в тому, що в рахунок виконання завдання у випуску продукції за асортиментом приймається найнижчий відсоток серед визначених, але не вище ніж 100.

Оскільки цей спосіб не враховує, за скількома позиціями виробів не виконано завдання, то характеристику виконання завдання за найнижчим відсотком доцільно доповнити даними про питому вагу асортиментних позицій в їх загальній кількості, за якими завдання виконано.

Суть способу оцінки позицій асортименту у виселенні питомої ваги в усій обов'язковій номенклатурі тих позицій, з яких завдання виконано.

У практиці аналізу найбільше користуються способом середнього відсотка.

Суть способу середнього відсотки в тому, що з кожної позиції у виконання плану за асортиментом нараховується фактично випущена продукція, але не більше ні передбачену плановим завданням.

У ході аналізу доцільно визначити ступінь оновлення асортименту. Для цього кількість (вартість) нових видів продукції відносять до загальної кількості (вартості) продукції, яка випускається підприємством.

Аналіз передбачає виявлення та вивчення причин, які вплинули на виконання завдання з асортименту

Від того, наскільки рівномірно виконується завдання з випуску окремих нидів продукції, залежить структура продукції.

Структура - це співвідношення окремих виробів у загальному їх випуску.

Виконати план за структурою продукції - означає зберегти у фактичному випуску продукції заплановане співвідношення окремих її видів.

Виробничі та економічні служби підприємства повинні здійснювати контроль за дотриманням структури продукції, оскільки зміна структури впливає на всі економічні показники діяльності: обсяг виробництва в грошовому вираженні, матеріаломісткість, собівартість, прибуток, рентабельність, фінансовий стан.

Так, якщо в загальному випуску продукції збільшується питома вага дорожчої продукції, то обсяг її випуску у вартісному вираженні збільшиться, і - навпаки. Те ж саме відбуватиметься і з прибутком у разі збільшення питомої ваги високорентабельної продукції і відповідне зменшення питомої ваги низькорентабельної.

Вплив зміни структури виробництва на економічні показники діяльності підприємства визначають різними методами: методом прямого рахунку за всіма виробами, методом середніх цін, ланцюгових підстановок, абсолютних різниць.

2.2 Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами

Обов'язковою умовою стійкого виробничого процесу є своєчасне і повне забезпечення його необхідними матеріальними ресурсами. Цими питаннями на підприємстві займаються спеціальний підрозділ -- відділ матеріально-технічного постачання, складські та транспортні служби. Значну увагу приділяють цьому плановий І технічний відділи, головні адміністратор підприємства.

У процесі аналізу необхідно дати оцінку забезпечення підприємства необхідними основними та допоміжними матеріалам! комплектуючими виробами, паливом та електроенергією тощо Слід з'ясувати причини і виявити винних осіб, якщо по будь-яких позиціях викривалися факти недопостачання, які шкодили процесу виробництва.

Одна з причин -- недбале складання плану постачання, внаслідок чого в ньому не зазначені деякі з потрібних матеріалів, отже, не робляться відповідні замовлення постачальникам. Водночас можуть бути прорахунки в обсягах потреби і терміна постачання. Аналіз повинен виявити, де провина постачальників матеріалів, а де недогляд якогось працівника підприємства.

Далі необхідно проаналізувати якість придбаних матеріалів, комплектність постачання, дотримання передбачених угодами термінів і ритму виробництва. Треба взяти до уваги, що повне та якісне постачання значною мірою залежить від своєчасності укладання договорів і старанного відпрацювання всіх умов і зобов'язань. Надалі це дає змогу уникнути багатьох непорозумінь і прикростей. Вибір постачальників і перехід на довгостроковий характер співробітництва з найбільш відповідальними і надійними -- теж важливий фактор нормального забезпечення підприємства матеріальними ресурсами. Аналіз мусить показати, як на підприємстві налагоджено контроль за виконанням договірних умов постачальниками, які заходи вживались у разі затримок чи інших порушень у поставках, наскільки оперативно реагує підприємство на ті чи інші відхилення.

Певним показником у цій справі можуть бути суми штрафних санкцій, які підприємство пред'явило своїм постачальникам для покриття збитків унаслідок порушень постачання. Доречно вивчити і «коефіцієнт корисної дії» цих санкцій, якість юридичного обґрунтування і супроводження. Взагалі, юридичний бік процесу постачання, юридична підтримка договірних стосунків -- вельми важлива справа, яка потребує окремої оцінки при аналізі.

Аналіз складських запасів матеріальних ресурсів

Певна неритмічність, а також недопостачання можуть бути повністю або частково нейтралізовані за допомогою складських запасів матеріалів та інших ресурсів. Отже, ці запаси виконують функцію амортизатора в постачанні.

У процесі аналізу дається оцінка загальної величини складських запасів, динаміці їх залишків, комплектності, наявності непотрібних і зіпсованих матеріалів і сировини. Як критерій при аналізі використовують нормативи, розраховані по групах і окремих видах матеріалів або сировини. Нормативи мають не тільки грошовий вираз, а й натуральний (днів запасу).

Недотримання нормативів може спричинити неритмічності виробництва, навіть його тимчасові зупинки. Зайві запаси, або понаднормативні залишки, також небажані, оскільки потребує додаткових приміщень і фінансових ресурсів.

Основні причини відхилень від нормативів такі:

- зміна суми вступних складських запасів для виробництва;

- відхилення, пов'язані з надходженням ресурсів на підприємство;

- зміна обсягів випуску продукції;

- зміна норм витрат ресурсів на виробництво окремих видіе продукції;

- асортиментно-структурні зрушення у виробництві;

- недоліки у плануванні, обліку та зберіганні сировини і матеріалів;

- прорахунки при обчисленні самих нормативів тощо.

Аналіз завершують розробкою заходів щодо оптимізації рівня складських запасів, поліпшення стану їх зберігання і ліквідації понаднормативних запасів.

Недоліки у постачанні, зменшення обсягів матеріалів у поточних запасах можуть до певної міри компенсуватися економією їх у процесі виробництва. І навпаки, перевитрати матеріальних ресурсів та їх використання не за прямим призначенням спричинюють невиконання плану виробництва продукції при загалом задовільному матеріальному постачанні.

Аналіз використання матеріалів здійснюється за допомогою узагальнюючих показників матеріаломісткості або оберненого до неї показника матеріаловіддачі. Ці показники можна розрахувати в цілому по всій товарній продукції, а також по окремих виробах. Слід вивчити зміну цього показника в динаміці та порівняно з іншими підприємствами, врахувати галузеві особливості формування витрат і сконцентрувати увагу на з'ясуванні причин зміни цих показників і можливих резервів економії. У процесі аналізу використовують як допоміжні показники рівня відходів і браку продукції, коефіцієнт корисного використання сировини, норми витрат матеріалів, палива, енергії на окремі вироби.

Аналіз виконання норм витрат матеріалів та інших ресурсів є, безперечно, головним питанням цієї теми. Досліджуючи зміну норм витрат матеріальних ресурсів, слід ураховувати, що головні причини, які зумовлюють поступове їх зниження, такі:

а) конструктивне поліпшення виробів, у тому числі спрощення;

б) удосконалення технології виробництва;

в) повторне використання відходів виробництва;

г) коригування рецептур;

д) зменшення частки кінцевого браку продукції;

е) зміна якості споживаних матеріалів (сировини), а також вироблюваної продукції;

є) інші.

Під час аналізу слід оцінити обґрунтованість самих норм, своєчасність їх перегляду. Сучасне нормативне господарство -- важлива умова для ощадливого використання ресурсів. Тому прискіпливий аналіз якості норм і засад їх формування допомагає запобігти зайвим витратам ресурсів і тим самим істотно поліпшує ефективність роботи підприємства.

При проведенні аналізу дуже часто виявляються факти заміни матеріалів. Заміну здійснюють з метою здешевлення собівартості, продукції, підвищення надійності виробів, поліпшення їх зовнішнього вигляду тощо. Але здебільшого мають місце так звані вимушені заміни, які, до речі, не завжди санкціонуються вищим керівництвом. Ці заміни або зумовлені відсутністю деяких матеріалів взагалі чи у певний період, або викликані прагненням до здешевлення виробництва за будь-яку ціну. Такі заміни мають імпульсивний характер і недостатньо обґрунтовані, унаслідок чого вони найчастіше завдають шкоди виробництву. Наприклад, погіршують якість виробів, а отже, і репутацію фірми. Тому, у разі великої кількості замін матеріалів, слід у цілому негативно оцінювати такий стан використання ресурсів і, зокрема, організації та управління на підприємстві.

Аналіз може виявити випадки, коли деякі допоміжні матеріали зовсім не використовуються у процесі виробництва. Причинами такого явища можуть бути нестача цих матеріалів або суттєвий брак часу в процесі виробництва. Не варто казати, на яку оцінку заслуговує така «економія».

Якщо підприємство не має змоги виробити необхідну кількість продукції через нестачу основних матеріалів, то воно переходить на випуск тих виробів, для яких є достатньо матеріальних ресурсів на складі. Так виникають асортиментно-структурні порушення у випуску продукції, і їх слід відносити до категорії вимушених.

Проте на підприємствах іноді трапляються і такі випадки, коли ці зрушення викликані зовсім іншими причинами, але маскуються під нестачу матеріалів і незадовільне постачання. Це вимагає від аналітиків особливої пильності та об'єктивності. Мабуть необхідно додати, що останні порушення у випуску продукції штучно ускладнюють роботу відділу матеріально-технічного постачання. На вимогу адміністрації робітники відділу, залишивши на деякий час планову роботу, починають «вишукувати» додаткові незамовлені матеріали, а основний процес постачання у цей час здійснюється без належного контролю.

2.3 Аналіз забезпечення підприємства основними фондами

Аналізуючи основні фонди, насамперед треба визначити І середньорічну вартість і динаміку зміни за ряд років. При цього корисно зіставити темпи їх зміни з динамікою зростання вартості продукції або обсягів виробництва в натуральному виразі. Останній показник повинен мати вищі темпи зростання порівняно з о повними фондами. Але економічні труднощі, які мають місце нашій країні, можуть спричинити і зворотні тенденції.

Основні фонди підприємства поділяють на виробничі основні засоби і невиробничі основні засоби. Перші включають основні засоби основного виду діяльності (промисловості та інших галузей народного господарства). Основні засоби основної діяльності складаються з будівель і споруд, устаткування, інструменту та інших основних фондів.

Аналізуючи склад основних виробничих фондів, необхідно поділити їх на активні та пасивні, визначивши питому вагу кожної групи. Треба ретельно вивчити, як змінюється співвідношення цих груп упродовж останніх років. При цьому невпинне збільшення частки активних фондів у вигляді робочих і силових машин - мета кожного підприємства.

У сучасних ринкових умовах дуже важливо звернути увагу на те, яка частка основних фондів здана або взята в оренду, яку земельну площу підприємство займає і наскільки доцільно використовує її.

Інвестиційну діяльність підприємства можна оцінити, вивчивши суми залишків незавершеного будівництва, які числяться на бухгалтерському балансі (форма № 1, рядок 020), додатково можна поцікавитися, за рахунок яких коштів воно здійснювалося і чи є у підприємства довгобуд, якої він давності тощо.

Аналізуючи стан основних фондів, насамперед на підставі даних першого розділу активу бухгалтерського балансу, розраховують коефіцієнт спрацювання (зносу) основних фондів і вивчають його динаміку за ряд років. Як допоміжні можна застосовувати коефіцієнти вибуття, оновлення основних засобів, показники вікового складу устаткування. Повсюдне погіршання цих показників свідчить про серйозні проблеми з оновленням устаткування на підприємствах країни, відсутність коштів для фінансування цих потреб. До того ж, спрацьовані основні засоби зумовлюють застосування застарілих технологічних процесів, що спричиняє не конкурентоспроможність продукції більшості підприємств.

Говорячи про рівень спрацювання основних засобів, мають на увазі фізичний знос. Але є ще й моральне старіння фондів, яке значно погіршує становище.

Усі показники використання основних засобів звичайно поділяють на дві групи:

- показники екстенсивного використання;

- показники інтенсивного використання.

Показники першої групи характеризують роботу устаткування за часом або за кількістю (охопленням). Показники другої групи пов'язані з його виробітком, тобто визначають рівень використання потужності.

Показники другої групи обов'язково мають одиниці виміру (гривні, штуки, метри тощо).

У процесі аналізу досліджуються склад і структура календарного фонду верстатного часу, співвідношення наявного, встановленого і діючого устаткування. Коефіцієнт змінності роботи устаткування дає змогу порівняти цей показник з планом, у динаміці та порівняно з іншими спорідненими підприємствами. За наявності інформації аналізують також склад і використання виробничих і допоміжних площ.

2.4 Аналіз прибутку і рентабельності підприємства

Прибуток -- один з основних господарських показників роботи підприємства. За його допомогою визначаються рівень рентабельності, тобто прибутковість, ефективність функціонування підприємства. Головна частина прибутку формується як різниця між виручкою від реалізації продукції і витратами на виробництво цієї продукції (та на її продаж). Якщо власні витрати підприємства більші за грошові надходження від реалізації, то воно зазнає збитків.

Згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку З «Звіт про фінансові результати» розрізняють кілька видів прибутку (збитку). По-перше, це валовий прибуток, тобто різниця між сумами чистого доходу (виручки) від реалізації продукції і собівартості реалізованої продукції. По-друге, це фінансові результати від операційної діяльності, які, зрозуміло, будуть менші ніж перша сума за рахунок відрахування «адміністративних витрат» і «витрат на збут». Далі йдуть фінансові результати від звичайної діяльності (до оподаткування і після нього) і, нарешті, -- чистий прибуток або збиток.

Під час аналізу треба розв'язати такі завдання:

1. Оцінити виконання плану з прибутку у цілому і за окремими видами прибутків і збитків.

2. Вивчити динаміку фінансових результатів за ряд років.

3. Визначити вплив основних факторів на зміну суми прибутку від реалізації товарної продукції.

4. Оцінити рівень рентабельності продукції та підприємства.

5. Обчислити резерви зростання прибутку і рентабельності. Аналіз фінансових показників слід проводити за даними форми № 2 «Звіт про фінансові результати», форми № 1 «Баланс підприємства», а також даних обліку і матеріалів фінансового відділу. Для пошуку резервів зростання прибутку залучається інформація щодо рентабельності споріднених підприємств як в Україні, так і за кордоном.

До складу фінансових результатів належать численні суми, пов'язані з загальним управлінням підприємством, фінансовими та інвестиційними операціями, а також сумами, що стосуються надзвичайних подій.

Передусім слід дослідити склад сум адміністративних витрат і витрат на збут та проаналізувати їх вплив на фінансові результати, що стосуються операційної діяльності підприємства. Далі вивчають результати, пов'язані з інвестиційною діяльністю, та доходи і витрати від надзвичайних подій.

Особливу увагу слід приділити наявності сум, складу і динаміці штрафів, пені та неустойок. З'ясувавши причини їх виникнення і виявивши винних, треба розробити конкретні заходи щодо їх зменшення. Аналізуючи фінансові результати, пов'язані з надзвичайними ситуаціями (збитки), необхідно чітко розрізняти, де були справжні стихійні сили, а де -- звичайна безгосподарність, яка маскується під природні катаклізми (наприклад пожежу, яка виникла внаслідок грубих порушень правил пожежної безпеки і спричинила значні збитки, не слід розглядати як фактор, що не залежав від роботи підприємства). Тому ці збитки за своєю суттю є не що інше, як резерв збільшення прибутку. Так само можна розглядати і багато інших збитків. Це й списання заборгованості, термін позовної давності якої минув, збитки від ліквідації основних засобів, від операцій з цінними паперами тощо. Аналізуючи позареалізаційні збитки та обставини їх виникнення, завжди слід мати на увазі, що за кожною конкретною сумою стоїть не менш конкретна посадова особа. Дати оцінку її кваліфікації, сумлінності та відповідальності за свої дії -- дуже важлива справа аналітиків.

Аналіз рентабельності