Особливості інвестиційної діяльності у господарському комплексі Волинської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Як відомо кожна держава складається з певної кількості територіальних утворень, що різняться за галузевою структурою і своїм місцем у виробництві додаткового продукту держави. Ці особливості в значній мірі визначаються інвестиційною привабливістю регіону, активністю як власних так і іноземних інвесторів. В умовах економічної нестабільності інвестиції стають одним із засобів забезпечення структурних зрушень в господарстві області, стимулювання науково-технічного прогресу, підвищення якісних показників господарського комплексу. Ефективне використання інвестованого капіталу забезпечує стійке економічне зростання на обласному, а відтак і на загальнодержавному рівнях.

Регіональні аспекти інвестування в сучасних умовах досліджують у своїх працях регіоналісти О.А. Бандурін, І.О. Бланк, В. Гомольська, Б.В. Губський, В.К. Гуртов, В. Єпіфанов, А.М. Ісаков, М.А. Козоріз, О.М. Марголін, В.О. Онищенко, В.В. Повєрєнов, Г.О. Рєзнік, В.В. Борщевський, М.П. Бутко, С.С. Герасименко, І. Олександренко, К.М. Романов, І.М. Школа, Р.В. Ягоменко. Вагомим є внесок науковців у сферу дослідження інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку у Волинській області, що мали місце у роботах Р.А. Слав'юка та О. Івашка.

Аналіз наукових публікацій свідчить, що недостатньо уваги надається вивченню територіального та галузевого розподілу інвестицій на рівні територіально-адміністративних одиниць області, дослідженні джерел їх надходжень.

Усе це визначає актуальність та своєчасність дослідження, а отже зумовлює вибір теми, мети і завдань дипломної роботи.

Метою дослідження є аналіз та оцінка наявного стану інвестиційної діяльності у Волинській області.

Досягнення мети дослідження зумовило необхідність визначення і розв'язання наступних основних завдань:

виявлення сутності економічних категорій, пов'язаних з інвестиційною діяльністю;

дослідження динаміки та територіальної структури надходжень капітальних інвестицій;

аналіз динаміки, територіальної структури, розподілу за джерелами фінансування та видами економічної діяльності інвестицій в основний капітал Волинської області;

дослідження обсягів, територіального та галузевого розподілу, напрямків надходжень іноземних інвестицій в область;

виявлення проблем і перспектив здійснення інвестиційної діяльності на Волині.

Об'єкт дослідження - інвестиційна діяльність у Волинській області.

Предмет дослідження - територіальний, галузевий розподіл інвестицій у містах та адміністративних районах області.

Інформаційною базою дослідження служили офіційні статистичні дані Головного управління статистики у Волинській області, що характеризують умови, фактори та результати інвестиційної діяльності Волинської області, законодавчі та нормативні акти України із здійснення питань інвестування, аналітичні розрахунки автора, виконані в процесі проведення дослідження.

Теоретико-методичні положення нашого дослідження можуть бути використані обласною та районними адміністраціями і агенціями регіонального розвитку Волинської області для розробки моделей та програм інвестиційного розвитку регіону. Крім того матеріали дослідження мають навчальну цінність для ряду географічних та економічних дисциплін.

Основні положення роботи пройшли апробацію на звітній професорсько-викладацькій науковій конференції, яка проходила 11 травня 2010 року на географічному факультеті Волинського національного університету імені Лесі Українки. Дипломна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методичні основи дослідження процесів інвестування господарського комплексу області

1.1 Суть категорій «інвестиції», «інвестування», «інвестиційна діяльність», «інвестиційна привабливість території»

У ринковій економіці інвестиції відіграють надзвичайно важливу роль у розвитку не тільки національного, але і регіонального виробництва. Саме ж поняття «інвестиції»зараз є одним з найуживаніших у сучасній економічній літературі. Наприклад, на запит «інвестиції - це …»в пошуковій мережі Google існує понад 1,5млн. лише україно- та російськомовних сторінок. Та не зважаючи на це економічна наука ще не виробила найбільш конкретного трактування категорії «інвестиції ».

Розробки вітчизняних учених у галузі інвестування у 90-ті роки минулого століття ґрунтувались більшою мірою на господарській практиці, що існувала в соціально-економічній системі колишнього СРСР. Інвестиції тоді здійснювались переважно у формі централізованих вкладень, що призвело до вузького і спрощеного трактування категорії «інвестиції».

В економічній літературі того часу зустрічаються розмиті, деколи заплутані визначення цієї категорії. Прикладом такої плутанини є «Великий економічний словник », виданий фондом «Правова культура «в 1994р. під загальною редакцією А. Н. Азріляна. На сторінці 156 читаємо «… інвестиції - капітальні вкладення », а на сторінці 157 - «інвестиції - сукупність витрат, що реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу в промисловість, сільське господарство, транспорт та інші галузі господарства [11, 156 - 157]. Таким чином, поняття «інвестиції «і «капітальні вкладення «подаються як синоніми. Це тлумачення інвестицій, до останнього часу, було найпоширенішим в економічній літературі. У теоретичному ж плані капітальні вкладення - це витрати матеріальних, грошових і трудових ресурсів, які забезпечують відтворення основних фондів, тобто проблеми розвитку не відносили до категорії «інвестиції ».

Для зарубіжних теоретичних досліджень з проблем інвестицій характерний ширший підхід у порівнянні з вітчизняним. Зокрема, У. Шарп, Р. Александер, Дж. Бейлі визначають поняття «інвестувати «як «… розлучитись з грошима сьогодні, щоб отримати велику їх суму у майбутньому ». З інвестиціями ці автори пов'язують час і ризик, оскільки винагорода приходить пізніше, якщо приходить взагалі і її величина наперед не відома [26 , 549].

У класичній економічній теорії «інвестиції «визначаються як відношення споживання. Дж. Кейнс розглядає інвестиції як «частину доходу за даний період, яка не була використана на споживання, як поточний приріст цінності капітального майна в результаті виробничої діяльності даного періоду «[18].

Такий самий підхід відчувається у П. Массе, який пише: «… найбільш загальне визначення, яке можна дати акту вкладення капіталу, зводиться до такого: інвестування є акт обміну задоволення в майбутньому за допомогою інвестиційних благ «[20].

По іншому характеризують інвестиції американські вчені, зокрема Р. Дорнбуш, С. Фішер, Р. Шмалензі. Вони пояснюють значення інвестицій з погляду витрат, які йдуть на створення нових потужностей з виробництва устаткування та фінансування всіх видів будівництва [24, 549].

В останні роки з'явилось досить цікаві праці з інвестування і в українських вчених. Спираючись на законодавство України та наукові праці Дж. Кейнса в галузі інвестування Д. Черваньов і Л. Нейкова розглядають сутність інвестицій як систему відносин, за допомогою яких грошові, майнові та інтелектуальні цінності вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності для одержання прибутку або соціального ефекту [25, 130].

С. Салига характеризує категорію «інвестиції «як «… процес, у ході якого здійснюється перетворення ресурсів з урахуванням цільових установок інвесторів і збільшення вартості авансових ресурсів чи забезпечення конкретного потенціалу підприємства за рахунок випуску продукції, що задовольняє вимоги ринку»[22,].

У Законі України «Про інвестиційну діяльність «інвестиції визначаються як «… всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект»[7].

У зв'язку з тим, що категорія «інвестиції «є дуже місткою, неможливо дати єдине і вичерпне визначення. Її зміст має свої особливості в різних розділах економічних наук і сферах практичної діяльності. Але на основі аналізу та узагальнення результатів досліджень, методичних підходів зарубіжних і українських вчених, врахуванням специфіки дипломної роботи ми дійшли висновку, що оптимальним буде таке трактування: інвестиції - це сукупність майнових та інтелектуальних цінностей, виражених у грошовому еквіваленті, що використовується не на поточне споживання, а на відтворення всього суспільного та індивідуального капіталу, кінцевою метою яких є отримання нових вищих доходів або соціального ефекту в майбутньому.

Немає однозначної думки серед вчених і щодо співвідношення категорій «інвестиційна діяльність «та «інвестування ». Більшість дослідників, праці яких були проаналізовані, вважає їх тотожними одна одній [16; 19; 21; 23]. Проте М. Денисенко наполягає, що поняття «інвестиційна діяльність «доцільно застосувати в практичній діяльності, а «інвестування «- в теоретичній.

В. Федоренко і М. Денисенко трактують інвестиційну діяльність як комплекс заходів і дій юридичних і фізичних осіб, які вкладають власні засоби (у матеріальній, фінансовій або майновій формі) з метою отримання прибутку [17; 23].

Р. Ягоменко уточнює дане визначення - «це комплекс заходів і дій фізичних осіб, юридичних осіб і держави, спрямованих на вкладення власних і позичених коштів з метою отримання прибутку»[67, 351].

І. Олександренко вважає інвестиційну діяльність процесом, який передбачає спрямування вільних обігових коштів, необоротних активів, заощаджень у подальший обіг, з метою примноження їх кількості та забезпечення економічного росту, і обожнюється з поняттям інвестування [53, 173].

Проаналізувавши теоретичні здобутки вчених та Інтернет-ресурси ми вважаємо, що доцільно зупинитись на такому трактуванні категорії інвестиційна діяльність - це господарська діяльність по накопиченню та вкладенню ресурсів, що можуть бути інвестицією, здійснення будь-якої діяльності з цими ресурсами, що направлена на отримання прибутку та (або) іншого позитивного результату, управлінню, контролю та регулювання цієї діяльності.

У даній дипломній роботі ми вважаємо варто ототожнювати категорії «інвестиційна діяльність»і «інвестування», тобто вони є синонімами.

Справжній різнобій спостерігається в працях вчених присвячених визначенню інвестиційної привабливості регіону. В більшості проаналізованих джерел поняття «інвестиційна привабливість»і «інвестиційний потенціал регіону»вважаються синонімами. На нашу думку це абсолютно різні поняття. Інвестиційний потенціал свідчить про можливість здійснення капіталовкладень системою, у даному випадку регіоном, а інвестиційна привабливість характеризує доцільність здійснення капіталовкладень в регіон. Визначення інвестиційного потенціалу потрібно для прийняття рішення щодо подальшого стратегічного розвитку регіону, формування його інвестиційної політики. Його величина залежить від наявності внутрішніх інвестиційних ресурсів регіону, з урахуванням можливостей залучення зовнішніх джерел.

Ступінь ж інвестиційної привабливості регіону залежить від його внутрішнього стану, потенціалу розвитку та очікуваного впливу факторів зовнішнього середовища, що можуть створити певні можливості або ж загрози щодо розвитку. Її визначають у межах регіону з метою залучення зовнішніх інвесторів та активації інвестиційної діяльності у регіоні.

Саме тому враховуючи специфіку дипломної роботи, ми вважаємо, що вирішальне значення в дослідження належить інвестиційній привабливості регіону, а не його інвестиційному потенціалу

Інвестиційну привабливість регіону визначають як:

відповідність регіону основним цілям інвесторів, що полягають у прибутковості, безризиковості та ліквідності інвестиції [31];

рівень задоволення фінансових, виробничих, організаційних та інших вимог чи інтересів інвестора щодо конкретного регіону [32];

становище регіону в той чи інший момент часу, тенденції його розвитку, що відображаються в інвестиційній активності [34].

На нашу думку досить повне визначення інвестиційної привабливості регіону дала Н. Коренєва - «… це сукупність об'єктивних і суб'єктивних можливостей і обмежень, що обумовлюють привабливість середовища і впливають на інтенсивність інвестування з використанням існуючих умов і передумов [47, 53].

Категорія «інвестиційна привабливість регіону «нерозривно пов'язана з умовами і факторами, що її формують. На сучасному етапі у вітчизняних і зарубіжних учених є чимало праць, присвячених проблематиці визначення рівня інвестиційної привабливості регіону [27; 31; 34; 45; 47]. При цьому переважна більшість авторів намагаються врахувати якомога більше чинників, здатних позитивно впливати на наміри інвесторів, хоча вони не є однаковими за своїм впливом.

Інвестиційна привабливість регіону здебільшого подається у порівнянні з іншими регіонами. Тому процес її визначення передбачає опрацювання великої кількості статистичної інформації та проведення спеціальних розрахунків. У даній дипломній роботі перед нами не стоїть завдання по визначенню інвестиційної привабливості Волинської області, планується лише аналіз її сильних і слабких сторін з погляду перспективи інвестування.

Як бачимо, поняття «інвестиції», «інвестиційна діяльність», «інвестиційна привабливість регіону «не лише увійшли до складу економічних термінів, але й стали об'єктом наукових пошуків, набули широкого практичного використання. Адже встановлення чітко визначених трактувань даних понять дозволяє значно спростити і процес аналізу ситуації що склалася, і прискорити етап прийняття управлінських рішень про вкладення капіталу.

1.2 Нормативно-правова база здійснення і регулювання інвестиційної діяльності

Інвестиційна діяльність як різновид господарської потребує правового регулювання. Відповідно норми права, що регулюють відносини в сфері інвестування знаходять своє формальне закріплення у відповідних нормативно-правових актах. Сукупність нормативно-правових актів, що регулюють відносини щодо безпосереднього здійснення інвестиційної діяльності і щодо керівництва такою діяльністю складає інвестиційне законодавство [14]. Як підгалузь господарського права воно базується на господарському законодавстві, до системи якого входять нормативні акти загальної сфери що регулюють господарську діяльність (у тому числі і пов'язану із інвестуванням).

Зокрема в сфері інвестиційного права діють:

Положення конституції України;

Положення кодексів: Цивільного, Господарського, Земельного, Кодексу законів про адміністративні правопорушення;

Положення Законів України: «Про власність », «Про підприємництво », «Про зовнішньоекономічну діяльність ».

Спеціальне інвестиційне законодавство - це система нормативних актів, які спеціально присвячені регулюванню інвестиційної діяльності та відносин, що складаються між її суб'єктами. В свою чергу воно складається із загальної і спеціальної частини.

Загальна частина містить нормативні акти, що стосуються однаковою мірою всіх суб'єктів інвестиційного права, видів і стадій інвестиційної діяльності, а також галузей господарства, в яких здійснюється інвестування та встановлюються інвестиційні договірні відносини. Стрижнем загальної частини спеціального інвестиційного законодавства України є Закон України «Про інвестиційну діяльність «від 18 серпня 1991р.. Це основний кодифікаційний акт, який визначає правові і економічні основи інвестиційної діяльності в Україні, а саме:

розкриває поняття «інвестиції «(ст.1), «інвестиційна діяльність «(ст.2);

визначає форми і види інвестицій і інвестиційної діяльності (ст.1 - 3);

визначає об'єкти інвестування (ст.4);

визначає суб'єкти інвестування (ст.5), їх права (ст.7) та обов'язки (ст.8);

визначає правові форми державного регулювання в сфері інвестування (ст.12);

закріплює державні гарантії прав суб'єктів інвестиційної діяльності (ст.18) та захисту інвестицій (ст.9) [7].

Друга (спеціальна) частина включає нормативні акти, що регулюють особливості здійснення інвестування та функціонування її суб'єктів у певних галузях економіки, сферах інвестиційної діяльності чи за участю окремих суб'єктів.

Вона складається з розділів:

Правове регулювання капітального будівництва;

Правовий режим іноземного інвестування. Основним нормативним актом є Закон України «Про режим іноземного інвестування «від 19березня 1996р. (який визначає особливості правового регулювання іноземного інвестування, дає тлумачення основних термінів);

Корпоративна форма інвестування;

Правове регулювання інноваційної діяльності;

Правове регулювання лізингу;

Особливості інвестиційної діяльності на окремих територіях України.

Особливої уваги заслуговує Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку у Волинській області «від 31березня 2005р.

Метою закону є залучення інвестицій у пріоритетні галузі виробництва для створення нових робочих місць та працевлаштування працівників, які вивільнились у зв'язку із закриттям, реструктуризацією та перепрофілюванням гірничо-виробничих та інших підприємств, для впровадження новітніх технологій, розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, збільшення обсягів високоякісних товарів і послуг, створення сучасної виробничої, транспортної та ринкової інфраструктури ефективного використання природних ресурсів (ст.2).

Спеціальний режим інвестиційної діяльності запроваджується в межах міста Нововолинська і селища Жовтневе терміном на 30 років (ст.3).

Стаття 8 даного закону регулює умови провадження підприємницької діяльності на території пріоритетного розвитку [10].

Крім того існує значна кількість підзаконних нормативно-правових актів. Це Укази Президента України і Постанови Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України та інших відомств спрямовані на правову підтримку інвестиційних процесів [1; 3; 5].

Важливим правовим джерелом у регулюванні іноземного інвестування є міжнародні договори , укладені з багатьма країнами - двосторонні угоди про заохочення і захист інвестицій, про усунення подвійного оподаткування. Поки що частка багатосторонніх договорів за участю України є невисокою. При цьому слід мати на увазі, що договори, укладенні колишньою Українською РСР і СРСР продовжують діяти у зв'язку із правонаступництвом України [2; 9].

Як бачимо, інвестиційне законодавство являє собою сукупність в значній мірі не впорядкованих нормативно-правових актів. Тобто потрібне проведення їх кодифікації для створення прозорого, несуперечливого Інвестиційного кодексу.

1.3 Особливості методики дослідження

Будь-яке дослідження має за мету отримання нових знань. Відповідно і існують загальноприйняті способи і методи досягнення цієї мети. Дослідник у своєму науковому пошуку повинен чітко виділити послідовність своїх дій. Це дасть змогу зосередитись на головному, він зможе побачити орієнтовний шлях досягнення мети.

У нашому дослідженні виділяються декілька головних взаємопов'язаних етапів. Спершу визначаються об'єктивна і предметна область дослідження, формується первинна постановка проблеми. Після цього опрацьовується стратегія і тактика аналізу конкретної наукової проблеми.

Надалі нами була зібрана наявна на даний час первинна статистична інформація, досліджуються наукові надбання інших вчених у даній галузі. У даному випадку збиралась акцентована інформація пов'язана з інвестиційною діяльністю у Волинській обл.. По мірі її накопичення виникла необхідність у довідкових даних, які дали б змогу показати місце інвестицій у господарському комплексі області.

Отримана статистична первинна інформація була проаналізована і систематизована. На основі отриманих результатів ми здійснили побудову нових оригінальних картосхем. Вони дали змогу здійснити чітку територіальну прив'язку отриманих результатів. Це є однією з найбільш яскравих особливостей суспільно-географічних досліджень.

Останній етап нашого дослідження - практичне застосування отриманих результатів на даний час не є виконаним. Проте вони можуть зацікавити чиновників обласного та районного держаного управління, стати основою розвитку регіональної інвестиційної програми.

При здійсненні кожного етапу дослідження використовувалась своя сукупність методів, які склали загальну методику дослідження.

Метод - це сукупність мислених логічних і практичних дій (операцій, процедур, алгоритмів), які мають на меті розв'язання певного пізнавального (наукового) завдання .

Методика - вчення про особливості застосування окремого методу чи системи методів для розв'язання типового пізнавального завдання.

Найбільш загальним, визначальним методом даного дослідження є діалектичний. Він розглядає всі явища у русі і розвитку, у взаємозв'язку і взаємозумовленості, з точки зору причинності єдності, переходу кількість в якість. Даний метод не підміняє загально-чи конкретно-наукові, але дає їм певну спрямованість, націленість на реалізацію відповідного наукового світогляду.

Основну частину нашої дипломної роботи можна умовно поділити на теоретичний, аналітичний і спеціальний розділи. На нашу думку доцільно і раціонально буде виділити основні методи, що застосовувались при написанні цих розділів.

Теоретичний (розділ 1) містить огляд сучасного стану теорії та практичної реалізації проблеми, які є предметом дослідження. Основним на цьому етапі для нас був історичний метод. Адже змінюються погляди вчених, теорії та парадигми. Цей метод дав нам змогу чітко визначити сучасне розуміння таких категорій як «інвестиції », «інвестиційна діяльність », «інвестиційна привабливість ».

Другий розділ - це аналітична частина. Цей розділ є центральним у даній дипломній роботі. Саме тому спектр використаних методів значно ширший.

Основним є системний підхід. Це шлях поділу складних об'єктів і явищ дійсності на простіші підсистеми (аналіз) і наступне їх об'єднання (синтез). Даний підхід дає можливість комплексно вивчити інвестиційну діяльність та її складові. Застосування підходу дало нам можливість розглянути проблему інвестиційної діяльності у господарському комплексі регіонального рівня. Ми змогли показати її як особливу, структуризовану систему, яка перебуває у взаємодії з іншими системами.

Структурний аналіз дозволяє нам виділити окремі аспекти і структури інвестиційної діяльності:

компонентної - склад, сукупність і співвідношення інвестицій за видами економічної діяльності, джерелами фінансування;

територіальної - відображає співвідношення, розподіл інвестицій у містах і адміністративних районах Волинської області, структуру іноземного інвестування.

Також було застосовано економіко-статистичний метод. Завдяки йому ми змогли вивчити просторовий розподіл інвестицій у їх взаємозв'язку і динаміці. Він тісно пов'язаний з порівняльним методом. За його допомогою ми визначили місце інвестування серед інших видів господарської діяльності, виділили перспективні райони та галузі для інвестування у межах області.

Суспільно-географічне дослідження не можливе без складання карт та картосхем. Картографічний метод дозволяє у доступному, простому для аналізу вигляді відобразити територіальний розподіл інвестицій у регіоні, наочно показати особливості, відмінності у рівні інвестиційної діяльності та інвестиційної активності у містах і районах області.

У третьому розділі ми подаємо перспективи розвитку інвестування у господарський комплекс Волинської області. В основному був використаний метод прогнозування.

На нашу думку використання названих методів дозволило у значній мірі виконати заплановані завдання, отримати результати, які можуть мати як теоретичне так і практичне застосування.

РОЗДІЛ 2. Інвестиції як складова господарського комплексу Волинської області

2.1 Особливості розвитку господарського комплексу області - як фактору інвестиційної привабливості регіону

Волинська область розташована на північному заході України і займає територію 20,2тис. км2 (3,3% площі України). Північна частина області розміщена у межах Поліської низовини, а південна - Волинської височини. На півночі вона межує з Республікою Білорусь, на заході -з Республікою Польща, на сході - з Рівненською, на півночі - Львівською областями України.

До складу Волинської області входять 16 районів. На її території розташовано 11 міст, з яких 4 обласного значення, 22 селища міського типу, 1053 сільських населених пункти.

Клімат області помірно-континентальний, зима м'яка, а літо тепле і вологе. Ґрунти у лісостеповій частині переважно опідзолені (темно-сірі, сірі, чорноземні), в поліській - дерново-підзолисті, дернові, болотні.

Рельєф, геологічна будова, ґрунтовий покрив та кліматичні умови області сприятливі для активної господарської діяльності.

Станом на кінець 2008р. у області проживало 1036,2 тис. осіб. (2,1% населення України).

За даними Головного управління статистики у Волинській області 438,6 тис. осіб було зайнято в економіці і соціальній сфері, а зареєстрованих безробітних - 25,3 тис. осіб. В загальному рівень зареєстрованого безробіття склав у 2008р. 4,1%, що є досить невисоким показником. [15].

Область розвивається як аграрно-індустріальна. У 2008р. валова продукція промисловості склала 9203,4 млн. грн. (1,1% валової продукції промисловості України), а сільського господарства - 2951,5 млн. грн.. (2,8% валової продукції сільського господарства України).

Частка Волинської області у валовій доданій вартості України становить 1,4%.

У галузевій структурі валової доданої вартості галузі, що виробляють товари, становлять 43,6%; галузі, що надають послуги - 56,4%.

Промислове виробництво області сформувалось на основі розвитку трьох галузей обробної промисловості - машинобудування і металообробки, легкої та харчової промисловості, частка яких у 2008р. складала 78% товарної продукції та понад 60% кількості промислово-виробничого потенціалу.

Проведемо короткий аналіз найбільш розвинених в області видів промислової діяльності. Із врахуванням специфіки дипломної роботи основний акцент робитимемо на принциповій можливості залучення інвестицій.

Спершу розглянемо галузі добувної промисловості. Паливна промисловість області нараховує ряд підприємств по видобутку вугілля, торфу, природного газу. Видобуток вугілля в області здійснює ДП «Волиньвугілля». Як видно із статистичних даних обсяги видобутку зростають з кожним роком. У 2006р. було видобуто 363 тис. т. вугілля, а в 2008р. - вже 556 тис. т. Після введення в експлуатацію шахти №10 «Новолинська» планується довести видобуток вугілля в області до 1млн. т. на рік.

Одним із важливих видів палива є торф. Його загальні геологічні запаси у регіоні складають 447,6 млн. т. (20%покладів торфу України). ДП «Волиньторф»здійснює його видобуток для потреб місцевого населення, сільськогосподарського виробництва (паливо і добриво), виготовляє фрезерний паливний торф і торфобрикети. За виробничими потужностями з видобутку торфу це одне з найпотужніших підприємств України. Тут щорічно виробляється 130-150 тис. т. торфобрикетів.

На території Волинської області у 1979 році було відкрито і розвідано Локачинське газове родовище. Зараз експлуатацію родовища здійснює Локачинський газовий промисел газопромислового управління «Львівгазовидобування» ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України». За 20 років передбачається відібрати понад 80% початкових запасів газу. Видобуток природного газу здійснюється із 20 свердловин. У 2002 році на родовищі введено у дію унікальну для України установок комплексної очистки газу від сірководню і меркаптанів. На Локачинському родовищі вперше запроваджено сучасний енергетичний комплекс, який сприяє покращенню якості та надійності газо- та електропостачання, а відтак і підвищенню інвестиційної привабливості регіону [13].

Переробна промисловість області має значно ширшу галузеву структуру.

Зважаючи на незначні природні передумови електроенергетика в області представлена одним підприємством та 29 виробництвами, якими виробляється 0,03 млн. кВт. Год. електроенергії.

Важливими галузями промисловості області є машинобудування і металообробка. У структурі промислового комплексу області машинобудування займає 87,2%. Галузь представлена такими підприємствами як ДП Луцький автоскладальний завод №1 АТ «АК Богдан-Моторс », ВАТ «КіверціСпецМаш», ВАТ «Енко », АT «SKF-Україна «та ряд інших.

За окремими видами продукції область займає одне з провідних місць у машинобудівному комплексі України (комплексні низьковольтні прилади, машини для тваринництва і кормовиробництва, транспортери, центробіжні насоси, підшипники).

Досить важливим сектором промислового виробництва області є хімічна та нафтохімічна промисловість. Переважна більшість підприємств даної галузі знаходяться у місті Луцьку і спеціалізується на виробництві поліпропіленових плівок, поліетилену, гумових сумішей. Це ВАТ «Луцькпластмас», ТзОВ «Хемосвіт Луцькхім», ЗАТ-СП «Теріхем-Луцьк», ВАТ «Завод Полімер», ТзОВ «Хімпласт». Крім того підприємства хімічної промисловості розміщені у Нововолинську - ЗАТ «Західна промислова група»та ТзОВ «Скай». Вони спеціалізуються на виробництві акварельних та гуашевих фарб, манікюрного лаку. Невеличке підприємство «Едем»розташоване у смт. Олика і виготовляє лакофарбову продукцію.

Лісовий комплекс представлений лісовим господарством, лісовою, деревообробною та целюлозно-паперовою промисловістю. Основною комплексу є лісове господарство, головним напрямом діяльності якого є раціональне лісокористування, розширене відтворення лісових ресурсів на базі інтенсифікації виробництва, посилення водоохоронних і захисних функцій лісу, а також збільшення його площі за рахунок повного використання лісового фонду.

Легка промисловість області представлена 39 підприємствами і 22 виробництвами, які виробляють 2,7% товарної продукції промисловості. У її галузевій структурі 36,6% займає текстильна та 60,3% швейна промисловість.

Зважаючи на аграрно-індустріальну спрямованість області, потрібно більш докладно охарактеризувати агропромисловий комплекс області. Він є однією з найбільш важливих виробничих систем і охоплює сільське господарство, харчову і переробну промисловості, виробниче обслуговування основних галузей, що включає матеріальне забезпечення технікою, добривами, засобами захисту рослин, складами, сховищами тощо.

Земельний фонд області станом на кінець 2008р. становив 2014,4 тис. га. У його структурі основну частину - 1051,4 тис. га. займають сільськогосподарські угіддя. Розораність земель не є високою. На ріллю припадає 674,3 тис. га., на сіножаті - 159,8 тис. га., на пасовищі - 205,8 тис. га [15].

В області функціонують агроформування ринку типу, засновані на приватній власності на майно і землю. Вони мають різну організаційно-правову структуру.

Нараховується 68 приватно-орендних підприємств, 92 господарських товариства, 214 виробничих сільськогосподарських кооперативи, зареєстровано 700 фермерських господарств. Майже 50 тис. власників приєднали до особистих господарств належні їм земельні частки (паї) і господарюють без створення юридичної особи. Як бачимо, після розпаду колгоспів утворився ряд самостійних сільськогосподарських суб'єктів, які потребують значних інвестиційних надходжень.

Здійснено ряд кроків для формування ринкової інфраструктури на селі. В області зареєстровано 35 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативи, працюють 16 кредитних спілок як центрів мікрокредитування селян на початковому етапі їх підприємницької діяльності. Функціонують 1033 заготівельні пункти, з яких 838 - із заготівлі молока, 114 - живої худоби і птиці, 28 - плодоовочевої та 53 - іншої сільськогосподарської продукції.

У Волинській області налагоджено систему моніторингу цін на сільськогосподарську продукцію, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, нафтопродукти, техніку та інші ресурси.

Зрозуміло, що для повнішої характеристики АПК Волинської області потрібно розглянути результати діяльності сільськогосподарських підприємств регіону. Отже у 2008р. господарствами області було зібрано 717 тис. т. зернових культур. Даний урожай є найбільшим за останні 10 років. Даний урожай є найбільшим за останні 10 років. Валовий збір зернових складає 1,3% загальнодержавного, у тому числі - пшениці -1,6%, жито - 7%, ячмінь-0,7%. Структура виробництва зернових культур в області має свої особливості. Спостерігається значне переважання озимих культур - 442,8 тис. т., над ярими 274,2 тис. т. Крім того зростає виробництво таких кормових зернових культур як овес і кукурудза.

У 2008 р. порівняно з 2006р. у 2,5 рази зменшилось виробництво цукрових буряків. Основними причинами даного спаду є несприятлива ситуація на ринку цукру та зменшення рентабельності вирощування цієї технічної культури.

Існуючий попит на ріпак і сою зумовлює зростання уваги до цих культур серед фермерів. Обсяги виробництва ріпаку, порівняно з 2000р. зросли у 10 раз. Схожа ситуація із соєю. У Волинській області до 2000р. вона не вирощувалась у промислових масштабах. У 2005р. було зібрано лише 300т. сої, а через 3 роки вже 4,3 тис. т.

Льонопромисловий комплекс у Волинській області практично занепав. Порівняно з 2000 р. у 2008 р. виробництво льону-довгунця (волокна) впало у 3 рази. Якщо ж взяти для порівняння 1990 р. воно зменшилось у 284 рази.

Незважаючи на досить несприятливі природні умови для вирощування соняшнику , обсяги його збору зростають з кожним роком. Якщо у 2000 році було вирощено 13тис. т. цієї культури, то у 2008 р. вже 397 тонн.

Картопля є основною культурою сільського господарства області. Незначні щорічні коливання обсягів її збору залежать, насамперед, від погодних умов. У 2008 р. було зібрано 936,9 тис. т. картоплі (4,8% загальноукраїнського збору).

У області вирощується достатня кількість кормових культур, а також великі площі земель відведено під сіножаті і пасовища, активно розвивається тваринницький сектор сільського господарства Волині. У 2008 р. кількість поголів'я ВРХ зменшилась на 45,7 тис. голів. Спостерігалось скорочення поголів'я і інших видів тварин: свиней, овець та кіз, коней. Але його обсяги незначні і коливаються у межах 2-3тис. голів.

Перспективною галуззю тваринництва Волинської області є птахівництво. Вона динамічно розвивається. Кількість птиці зростає з кожним роком і у 2008р. становила 5047,7 тис. голів.

Відповідно спостерігається зростання обсягів виробництва м'яса. У структурі його виробництва спостерігається значне зростання частки м'яса птиці та свинини і зменшення яловичини та телятини.

У зв'язку із зменшенням поголів'я ВРХ знизились обсяги виробництва молока. Маючи міцну і досить диверсифіковану сировинну базу активно розвивається харчова промисловість Волинської області. У 2008 р. на підприємствах регіону було вироблено 21,3 тис. т. ковбасних виробів (6,4% загальноукраїнського обсягу), 4,5 тис. т. вершкового масла (5,3% загальноукраїнського обсягу), 6,1тис. т. сирів (3,4% загальноукраїнського обсягу), 50,1тис. т. цукру (5,1% загальноукраїнського обсягу).

Надзвичайно важливим для розвитку як господарства області так і підвищення інвестиційної привабливості регіону є розвинена транспортна мережа. В області досить густа мережа автомобільних доріг - 284,6 км/1000км2, що перевищує середньоукраїнський показник. Автомобільний транспорт області значно перевищує залізничний як за обсягами вантажних перевезень так і пасажирообігом. У 2008 р. загальний обсяг вантажообігу становив 13,9 млн. т., а пасажирообіг - 126,6млн.осіб.

За даними ДАІ станом на 1 серпня 2008р. у області зареєстровано 119962 легкових автомобілів. З кожним роком їх кількість зростає. У Волинській області створено маршрутну мережу автобусних перевезень, що включає 640 міських, приміських та міжміських внутріобласних маршрутів на яких 1360 автобусів щоденно виконують близько 9,5 тис. рейсів, автобусним сполученням охоплено 1059 сільських населених пунктів, відкрито 320 нових маршрутів. Вони забезпечують зв'язок з Рівненською, Житомирською, Київською, Вінницькою, Хмельницькою, Тернопільською, Кіровоградською та Черкаською областями, з Республіками Польща і Білорусь, Федеративною Республікою Німеччина.

В області досить розвинений споживчий ринок. Він характеризується розвиненою мережею закладів. За забезпеченістю населення торговельною площею магазинів на 10тис. осіб область займає 13 місце в Україні, а за забезпеченістю місцями у закладах ресторанного господарства - перше місце в Україні. За останні роки зросла питома вага продажу непродовольчих товарів, товарів тривалого користування. Це свідчить про зростання доходів населення. підвищується попит на товари вітчизняного виробництва. Із загального обсягу продажу товарів народного споживання понад 85% припадає на продукцію українських виробників, а із реалізації продовольчих товарів цей показник становить 94%.

Одним із важливих чинників інвестиційної привабливості регіону є освітній рівень його населення. У зв'язку із зменшенням народжуваності у області зменшується і кількість учнів, а від так і навчальних закладів. Порівняно з 2005р. на вересень 2009р. в області було закрито 20 шкіл, 2 професійно-технічні навчальні заклади, 2 вищі навчальні заклади I-II рівня акредитації.

Активно розвивається видавнича справа. Зростає і кількість виданих книг і їх сукупний тираж. Незважаючи на зростання кількості журналів, газет та інших періодичних видань їх тираж зменшується з кожним роком.

Чинником інвестиційної привабливості регіону виступає рівень та структура його зовнішньоекономічної діяльності. Даний показник є особливо важливим для іноземних інвесторів. Зовнішньоекономічна діяльність Волинської області має свої характерні риси. Географічна структура зовнішньої торгівлі товарами включає 89 країн світу, при цьому експортні відносини формуються з 64 країнами. Область співпрацює з 29 європейськими країнами, 15 азіатськими, 10 країнами СНД та окремими країнами Африки та Америки.

Країни Європи - основні ринки збуту товарів. На них припадає майже 2/3 загальнообласного експорту. За обсягами експорту товарів безперечним лідером є Федеративна Республіка Німеччина. Вагомі обсяги експорту відбулись у Російську Федерацію, Польщу, Угорщину, Білорусь, Словаччину [15].

Розглянемо галузеву структуру експорту. Продукція машинобудування - одна із головних складових експорту області. Її експортовано на суму 13 млн. дол. США. П'яту частину експорту товарів становить продукція сільського господарства та харчової промисловості. Вивозять з області за кордон різні види сирів, сухе і згущене молоко, сметана, зернові культури, ягоди, овочі та фрукти, кетчупи, майонез, карамель та морозиво.

Важливою експортною продукцією області є продукція лісового господарства і деревообробної промисловості. В основному вивозяться лісоматеріали, фанера, шпон, деревостружкові плити, столярні вироби, дерев'яні меблі.

Експортували товари у 2008 р. 296 господарюючих суб'єктів області. Серед них товариство з обмеженою відповідальністю «Кромберг енд Шуберт Україна», «Комо-Експорт», «Каскад-транспорт», «Гербор-Холдинг», «Теріхем-Луцьк», «Модерн-Еспо», відкриті акціонерні товариства «СКФ Україна», «ВГП». На ці підприємства припадає майже дві третини сукупного експорту області.

В структурі імпорту після 2006 р. спостерігається різке зменшення частки країн СНД і зростання ролі інших країн. Номенклатура товарів, придбаних у іноземних державах, сформована за рахунок паливно-мастильних матеріалів, транспортних засобів і сировинних ресурсів для потреб місцевих підприємств хімічної та легкої промисловості.

Як бачимо Волинська область має сприятливі передумови для залучення інвестицій зокрема:

потенційним інвесторам пропонуються перспективні сфери вигідного вкладання коштів у розвиток, перепрофілювання підприємств, організацію нових високоефективних виробництв на базі наявних підприємств із незавершеним будівництвом об'єктів;

область має особливо вигідне транспортно-географічне положення. Волинь знаходиться на території важливих торговельних потоків до країн Західної Європи. Це стратегічні траси: Київ-Варшава, Гданськ-Варшава-Ковель-Одеса; має розгалужену мережу залізничних доріг. Крім того на території області діє дев'ять митних переходів;

наявність важливих природних ресурсів;

розвинутий господарський комплекс з диверсифікованою структурою;

високий рівень освіти та кваліфікації кадрів, достатня пропозиція трудових ресурсів, керованість ресурсами через місцеві центри зайнятості населення;

достатньо сформована банківська інфраструктура;

можливість запровадження в області спеціального режиму інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку (м. Нововолинськ і смт. Жовтневе).

Волинська область має значну можливість для залучення інвестицій, що є необхідними для підприємств області. Вони зумовлюють їх ефективне функціонування і дозволяють виробляти конкурентоспроможну продукцію.

2.2 Динаміка і структура інвестиційних надходжень у економіку області

2.2.1 Капітальні інвестиційні як основа подальшого розвитку області

Капітальні інвестиції - витрати на будівництво нових, розширення, реконструкцію і технічне переобладнання наявних основних фондів виробничого і невиробничого призначення [60, 237]. До них належать витрати на будівельно-монтажні роботи, придбання обладнання, інструменту, інвентарю, робочої і продуктивної худоби несільськогосподарсьрськокими підприємствами і організаціями, проектно-дослідницькі роботи пов'язані з будівництвом, роботи з експлуатаційного і розвідувального буріння на нафту, газ і термальні води, садіння і вирощування багаторічних культур, культурно-технічні роботи на землях. Тобто значні надходження капітальних інвестицій закладають матеріальну, технічну основу розвитку господарства області.

Інвестиції в основний капітал є складовою частиною капітальних інвестицій і включають в себе капітал інвестований у поза оборотні, довготермінові активи [60, 237]. В загальному до них відносять витрати на капітальне будівництво і придбання машин і обладнання.

Структура капітальних інвестицій у Волинській області має свої особливості.

Як бачимо з рис. 2.1. найбільшу частку займають інвестиції в основний капітал - 89,1%. Вони включають в себе витрати на капітальне будівництво -50,2% і на придбання машин і обладнання - 38,9% капітальних інвестицій. Вагому частку - 8,3% займають витрати пов'язані з поліпшенням об'єктів (їх модернізація). Інвестиції в матеріальні і нематеріальні необоротні активи не мають помітного впливу і коливаються в межах 1-1,5% капітальних інвестицій (Додаток А).

Рис. 2.1

Проаналізуємо динаміку і територіальний розподіл капітальних інвестицій. Їх обсяг у економіку Волинської області зростає з року в рік. Якщо у 2005 р. їх надійшло 1353,9 млн. грн. то у 2008 р. вже 3197 млн. грн.. Найбільші обсяги капітальних інвестицій було залучено у господарство м. Луцька - 1565,2млн.грн. (40% загальнообласної кількості залучених коштів). Дещо менше коштів надійшло у Луцький район - 403,6 млн. грн. (10,3% загальнообласних надходжень). Переважна їх кількість залучена АТ «Волиньхолдінг », відомому за торгівельною маркою «Торчин-продукт ». На третьому місті за обсягами залучених капітальних інвестицій знаходяться місто Нововолинськ. Їх обсяг у 2008 р. склав 325,7 млн. грн. (8,3% загальнообласного показника) (Додаток Б). Районами аутсайдерами на даний час є Старовижівський - 15,1 млн. грн., Любешівський - 25,3 млн. грн., Камінь-Каширський - 33,6млн. грн. В даних районах досить диверсифікована сфера вкладення, яка включає в себе велику кількість дрібних вкладень у різні види діяльності (Додаток В).

Так як інвестиції в основний капітал становлять переважну частину капітальних інвестицій їх варто розглянути докладніше.

Вони мають значну позитивну динаміку росту. Якщо взяти за базу для порівняння 2000 р. (100%), то індекси інвестицій в основний капітал до цього року будуть становити у 2005 р.-244,1%, у 2006 р. - 336,6%, у 2007 р.- 447%, у 2008 р.-428,9%. Індекси розрахувались з врахуванням фактичних цін 2000 року. Якщо ж аналізувати загальні обсяги, то кількість інвестицій у основний капітал за 8 років зросла у 12,5 рази. Така позитивна динаміка свідчить про інвестиційну привабливість та стабільність у регіоні (Додаток Д).

На нашу думку варто проаналізувати розподіл інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування. Це дасть змогу виділити основні шляхи їх надходжень. Як бачимо з рис. 2.2. основним джерелом надходжень є власні кошти підприємств та організацій.



Рис. 2.2

У 2008 р. їх частка становила 44,6% (155,4 млн. грн.), у 2005 р. - 50,5% (598,4 млн. грн.). це означає, що підприємства отримані прибутки вкладають у власний розвиток. Тобто вони стабільно розвиваються, збільшують власний виробничий потенціал, що дозволяє випускати конкурентоспроможну продукцію.

Майже 20% загального обсягу інвестицій в основний капітал становлять кредити банків та інші позики. З кожним роком зростає кількість надходжень з даного джерела фінансування. Це пов'язано з рядом причин. По-перше значно зросла довіра підприємців до банківської системи. Вони можуть отримати кредити, модернізувати власне виробництво не чекаючи на появу вільних коштів. По-друге банківські та інші кредитні установи значно спростили процедуру отримання позик, знизили відсоткові ставки та розширили коло клієнтури.

Зменшуються частка інвестиційних надходжень за рахунок коштів Державного бюджету. Місцеві ж бюджети з кожним роком збільшують кількість інвестицій в основний капітал. Основна їх частка спрямовується на соціально-значимі напрямки - газифікацію населених пунктів, оновлення машинного парку станцій швидкої допомоги та обладнання сільських та селищних амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів. Таке цільове використання коштів є економічно обґрунтованим. Як правило приватні інвестори досить неохоче вкладають кошти у соціально значимі галузі. Тому єдиним джерелом технічного оновлення може бути Держаний та місцеві бюджети.

Значу частку - 10,5% інвестицій в основний капітал займають кошти населення на індивідуальне житлове будівництво. Їх кількість залежить від наявності у населення вільних коштів і тісно пов'язана з рівнем доходів, вартістю будівельних матеріалів, наявністю та ціною землі під забудову.

Ще одним джерелом інвестицій в основний капітал є кошти іноземних інвесторів.

У 2008 році їх надійшло 19млн. грн. (0,5% загальнообласних надходжень у основний капітал). Це є значно менше, ніж у 2005 і 2006 рр. Саме в ці роки було створено більшість великих підприємств із значною часткою іноземного капіталу. На даний час вони є самостійними і не потребують фінансових надходжень з-за кордону. На нашу думку це є логічним поясненням зменшенню іноземних інвестицій в основний капітал (Додаток Е).

У зв'язку з неоднорідністю господарського розвитку адміністративно-територіальних одиниць області розподіл інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування відрізняються від загальнообласного. У 2008 р. інвестиції за кошти Державного бюджету здійснювались нерівномірно. Іваничівський район отримав з Держбюджету 128,1 млн. грн. (45% наданих області коштів).Дані інвестиції було використано на будівництво центральної районної лікарні. Значні обсяг державних коштів залучили Любомльський район - 55,3 млн. грн., та Ковельський - 19,2 млн. грн.. Найменше коштів Державного бюджету надійшло в Локачинський та Горохівський райони - по 0,3 млн. грн..

За рахунок коштів місцевих бюджетів найбільше було інвестовано у основний капітал у місті Луцьку - 88,7 млн. грн., місті Ковелі - 12,3 млн. грн., Любомльскому районі - 11,5 млн. грн., а найменше у Турійському районі - 1,4 млн. грн., Старовижівському - 2,3 млн. грн. Проте даний показник не є визначальним. Розмір місцевих бюджетів адміністративних одиниць в можливості інвестування є різним.

Існує пряма залежність між рівнем розвитку промисловості міста (району) від обсягу інвестицій в основний капітал за рахунок власних коштів підприємств та організацій. Лідерами є м. Луцьк - 615,6 млн. грн., Луцький район - 194 млн. грн.. Аутсайдерами є Старовижівський район - 2,5 млн. грн., та Любешівський - 3,8 млн. грн..

У 2008 р. найбільше банківських кредитів та інших позик було залучено підприємствами м. Луцьк - 215,4 млн. грн., м. Нововолинськ - 195,1 млн. грн., Рожищенського району - 72,1 млн. грн., а найменше - Любешівського району - 0,2 млн. грн., та Камінь-Каширського - 0,2 млн. грн.. На нашу думку економічна криза наступних років не дала у повному обсязі отримати очікувані результати від залучення кредитів (Додаток Ж).

Доцільним буде виділити основні території у розвиток яких вкладаються інвестиції. В загальному найбільше інвестицій в основному капітал було спрямовано в м. Луцьк - 1374,5 млн. грн..(39% всіх інвестицій в основний капітал області), Луцький район - 368,7 млн. грн., м. Нововолинськ - 295,7 млн. грн. (Додаток З). Найменше їх надійшло у Старовижівський район - 13,3 млн. грн., Любешівський - 23,9 млн. грн., Камінь-Каширський - 31,4 млн. грн. (Додаток И).

Проаналізувавши динаміку інвестицій в основний капітал адміністративно-територіальних одиниць ми зможемо виділити район з найбільш динамічним зростанням їх обсягів. Взявши для порівняння обсяг інвестицій у містах і районах області у 2000 р. (100%), ми побачимо таку ситуацію. Індекс інвестицій в основний капітал у 2008 р. у Рожищенському районі становить 2750,2% (зростання у 27,5 раз), Іваничівському районі - 2090,8%, Турійському районі - 724,9%. Порівнювати обсяги інвестицій Луцька і Турійського району не є доцільним. Але зростання інвестицій в основний капітал у 7 раз для невеликого району є досить позитивним явищем. Зростання обсягів інвестицій в Іваничівський район у 20 раз пов'язане з надходженням у 2008 р. 128,1 млн. грн., державних коштів (82% всіх вкладень у господарство району) (Додаток К).

Зважаючи на різну чисельність населення, що проживає в містах і районах Волинської області, доцільно розглянути розподіл інвестицій в основний капітал на 1 жителя. У 2008 р. на 1 жителя області припадало 335,6 грн. інвестицій. Найвищим цей показник є у м. Луцьку - 6691,7 грн., Луцькому районі - 6227,9 грн., м. Нововолинську - 5150,7 грн. (Додаток Л). Найменше ж на одного жителя припадає інвестицій в основний капітал у Старовижівському районі - 418,3 грн., Камінь-Каширському - 504,1 грн., Любешівському - 663грн. (Додаток М).

Важливим є також виділення видів економічної діяльності привабливих для інвесторів. Найбільше коштів у 2008 р. було залучено в основний капітал промисловості області - 1619 млн. грн.. (46,4% всіх залучених коштів), операції з нерухомим майном,оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям - 642,8 млн. грн. (18,4% загально обласних надходжень), діяльність транспорту і зв`язку - 379,3 млн. грн.(10,9% загальнообласних надходжень), торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів - 245 млн. грн.(7% загальнообласних надходжень), сільське господарство, мисливство, лісове господарство - 250 млн. грн.(7,2% загальнообласних надходжень) (Додаток Н).