3. Попит на ресурси

Явище спадної граничної корисності не лише обґрунтовує закон попиту, але й пояснює, як споживачам варто розподіляти свої грошові доходи між товарами і послугами, які вони купують.

Поведінка типового споживача визначається такими чинниками. По-перше, споживач є раціональною, розумною людиною, яка намагається використати свій грошовий доход так, щоб отримати максимальну загальну корисність.

По-друге, споживач має чітке уявлення про граничну корисність різних продуктів, що їх може купити.

По-третє, оскільки споживач постачає діловим підприємствам обмежену кількість людських та матеріальних ресурсів, грошові доходи його також обмежені.

В четвертих, оскільки всі товари та послуги мають свою ціну, а доход споживача обмежений, він може придбати лише обмежену кількість товарів та послуг. Споживач повинен вибирати між альтернативними продуктами, щоб за обмеженого доходу отримати найліпший, з його точки зору, набір товарів і послуг.

Правило максимізації корисності. Для максимізації задоволення, грошовий доход споживача слід розподілити так, щоб остання гривня, витрачена на кожний продукт, приносила однакову додаткову (граничну) корисність. За цієї умови споживач перебуватиме у стані рівноваги. Будь яка зміна у наборі куплених товарів, при умові незмінності смаків, доходу і цін, призведе до зменшення загальної корисності.

Умовний приклад. Припустимо, що споживач на свій особистий доход, що дорівнює десять гривень, має намір придбати два товари: товар А - по ціні одна гривня і товар Б - по ціні дві гривні.

Гранична корисність цих товарів і гранична корисність в розрахунку на одну гривню наведені в таблиці.

Таблиця 2-2

Раціональний споживач повинен порівнювати граничну корисність від кожного продукту з граничними витратами на нього (тобто з ціною продукту).

Із таблиці видно, що споживач повинен витратити перш за все дві гривні на першу одиницю продукту Б, оскільки його гранична корисність у розрахунку на гривню найбільша і становить 12 утилів. Далі споживачу байдуже, що купувати - другу одиницю продукту Б чи першу одиницю продукту А, оскільки гранична корисність в обох випадках становить 10 утилів на 1 гривню. Тому споживач купує і те, й інше. При цьому його витрати становлять 5грн. із 10. Далі споживач повинен витратити дві гривні на третю одиницю продукту Б, оскільки гранична корисність у розрахунку на одну гривню становить 9 утилів. Три гривні, що залишились, споживач використає для покупки 4-ої одиниці продукту Б і другої одиниці продукту А. Гранична корисність у розрахунку на одну гривню становить тепер 8 утилів для останньої гривні, витраченої на кожен із продуктів, а грошовий доход споживача повністю витрачено (2х1грн)+(4х2грн)=10.

Таким чином комбінація товарів, яка максимізує корисність, що досяжна для споживача, становить дві одиниці товару А і чотири одиниці товару Б. Загальна корисність буде становити 96 утилів (18утилів від 2-х одиниць продукту А + 78 утилів від 4-х одиниць продукту Б). Всі інші комбінації продуктів А і Б, які доступні споживачам з доходом 10 грн., принесуть йому меншу загальну корисність.

Правило максимізації корисності можливо виразити в алгебраїчній формі.

Де, MU - гранична корисність, P - ціна.

У нашому прикладі з таблиці комбінація з двох одиниць товару А і 4-х одиниць товару Б задовольняє зазначені умові,оскільки 8/1=16/2 і при цьому 10 грн. доходу споживачем витрачено повністю.

2. Сутність, риси та розповсюдження монополістичної конкуренції

Монополістична конкуренція - така ринкова структура, в якій відносно велика кількість невеликих фірм пропонує подібну, але не ідентичну продукцію.

Визначальними рисами монополістичної конкуренції є:

Відносно велика кількість продавців. Їх менше, ніж в умовах досконалої конкуренції (не сотні або тисячі, а декілька десятків). А це обумовлює певне їх становище:

кожна фірма має невелику частку ринку, тому фірми мають обмежений контроль над ринковою ціною;

відсутність змов між фірмами відносно ціни і обсягів виробництва (їх обмеження дає збільшення прибутків);

незалежність дій: в галузі нема відчуття їх взаємозалежності, кожна фірма визначає свою політику, не зважаючи на можливу реакцію конкурентів.

Диференціація продукту. Внаслідок диференціації продукту економічне суперництво переважно набуває форми нецінової конкуренції. Нецінова конкуренція ведеться за наступними напрямками:

досягнення фізичних або якісних відмінностей самих виробів;

відмінності в послугах та умовах, що супроводжують продаж товару;

диференціація продукту за місцем його продажу та доступністю;

створення уявних відмінностей продукту з допомогою реклами, торгових знаків, торгових марок, упаковки.

Одним із наслідків диференціації продукту є те, що, незважаючи на відносно велику кількість фірм, виробники мають деякий контроль над цінами на свої продукти.

Легке входження у галузь. Той факт, що в умовах монополістичної конкуренції виробники зазвичай є невеликими за розмірами фірмами і в абсолютному, і у відносному виразі, передбачає незначний позитивний ефект масштабу та невеликий обсяг потрібного капіталу.

Прикладами монополістичної конкуренції є: зубна паста, пральні порошки, безалкогольні напої. Ринок зубної пасти -- це ринок з монополістичною конкуренцією. Іншим фірмам нескладно запропонувати ринку нові марки зубної пасти, спроможні конкурувати з «Crest», «Colgate», але відповідно до адміністративних труднощів, це викликає певний дисбаланс в існування даної конкуренції. Це обмежує прибутковість виробництва «Crest» чи «Colgate». Якби їхні прибутки були значними, то інші фірми почали б витрачати необхідні кошти (на розробку, виробництво, рекламу та стимулювання), щоб вивести на ринок свої власні марки, а це б зменшило кількість споживачів пасти «Crest» чи «Colgate», а також прибутковість цих фірм.

В умовах цього ринку кілька підприємців реалізують практично однакові товари, які покупцем завдяки рекламі або іншим формам нецінової конкуренції сприймаються як різні товари.

Монополістичні конкурентними є також ринки лиж, тенісних ракеток, велосипедів та інших спорт товарів. Це саме стосується і роздрібної торгівлі, оскільки товари продаються в багатьох магазинах, що конкурують один з одним і диференціюють свої послуги відповідно до розміщення, доступності та досвідченості продавців, надання кредиту. Вхід є відносно легким, а тому, якщо в якійсь місцевості, де кількість магазинів незначна, а власники отримують великі прибутки, скоро з'являться, нові торговельні точки, що мають можливість здійснювати свою діяльність не завжди в рамках законодавчих норм.

3. Попит на ресурси

конкуренція попит прибуток монополістичний

Попит на ресурси як похідний попит

Ціни на ресурси формуються, перш за все, під впливом попиту на них. Від чого ж залежить попит на ресурси? Попит на ресурси є похідним від попиту на товари і послуги кінцевого споживання, які виготовляються з допомогою даних ресурсів.

Ресурси задовольняють потреби споживача не прямо, а опосередковано-через виробництво товарів і послуг. Похідний характер попиту на ресурс означає, що сталість попиту на ресурси залежить від його продуктивності при створенні товару і ринкової вартості товару, виготовленого з допомогою даного ресурсу. Ресурс, навіть високоефективний у виробництві того, що нікому не потрібно, ніякого попиту мати не буде.

Найпростіший підхід до визначення попиту на ресурс передбачає, що фірма набуває певний ресурс на конкурентному ринку і продає власний продукт на конкурентному ринку. Фірмі потрібен прибуток. Для його збільшення треба не тільки скорочувати кількість ресурсу на одиницю продукту, але й збільшувати граничний прибуток від виробленого з цього ресурсу продукту в грошовому виразі.

Попит на ресурси в умовах недосконалої конкуренції

В умовах чистої(досконалої) конкуренції крива попиту на продукт окремої фірми має горизонтальний вигляд. Ціна від зміни попиту на продукцію окремої фірми не змінюється.

Монопольна конкуренція, олігополія і чиста монополія на ринку продукції означають, що крива попиту на продукцію підприємства поволі знижується, тобто підприємство змушене знизити ціну на продукт, щоб збільшити його реалізацію.

Граничний продукт в грошовому виразі фірми, що діє в умовах досконалої (чистої) конкуренції, знижується з однієї причині - зменшується граничний продукт. А граничний продукт в грошовому вимірі фірми, що діє в умовах недосконалої конкуренції, знижується з двох причин - зменшується граничний продукт і знижується ціна продукту.

Тому крива граничного продукту в грошовому виразі - крива попиту на ресурс фірми, яка діє в умовах недосконалої конкуренції, має тенденцію бути менш еластичною, порівняно з кривою фірми в умовах чистої конкуренції.

А це означає, що за інших рівних умов, фірма при недосконалій конкуренції буде виробляти будь-якого продукту менше, ніж в умовах досконалої конкуренції. Для виробництва цієї меншої кількості продукту потрібно менше ресурсів. Фірма в умовах недосконалої конкуренції менше реагує на зниження заробітної плати при найманні робітників, ніж фірма в умовах досконалої конкуренції.

Ринковий попит на ресурс

Вже відомо, що крива загального (ринкового) попиту на продукт будується шляхом складання по горизонталі кривих попиту окремих покупців на ринку.

Аналогічним способом криву ринкового попиту на ресурс можна будувати таким же чином - шляхом підсумовування кривих індивідуального попиту для всіх фірм, які використовують даний ресурс.

Фактори, що змінюють попит на ресурси

Зміну попиту на ресурс треба чітко відрізняти від зміни кількості потрібного ресурсу. Зміна кількості потрібного ресурсу викликає переміщення вздовж кривої попиту. Зміна попиту на ресурси зміщує криву попиту на ресурс під впливом таких взаємопов'язаних чинників:

продуктивність ресурсу;

ринкова ціна на продукт, який виготовляється з допомогою даного ресурсу;

зміна ціни на інші ресурси.

Зміна продуктивності праці, за незмінності інших чинників, веде до однонаправленої зміни попиту на працю (ресурс).

Вплинути на продуктивність ресурсу можна через:

а) зміну кількості інших ресурсів в комбінації з цим ресурсом;

б) вдосконалення технології виробництва;

в) підвищення якості самого ресурсу.

Оскільки попит на ресурс є похідний, то беззаперечно, що будь-які зміни попиту на продукт впливатимуть на його ціну і, відповідно, на граничний продукт в грошовому виразі даного ресурсу.

Отже, за інших рівних умов, зміна попиту на продукт, що є результатом певного виду праці, спричинить аналогічні зрушення попиту на працю.

Так само як зміни в цінах на інші продукти впливають на зміну попиту на певний товар, так і зміна в цінах на інші ресурси може змінити попит на конкретний ресурс.

Зміна ціни на інші ресурси буде впливати на зміну попиту на якийсь певний ресурс, в залежності від їх взаємозамінюваності чи ступеня доповнення. Припустимо, що підприємство виготовляє певну продукцію, використовуючи невелику кількість праці і велику кількість устаткування. Відповідний вплив на попит праці буде результатом дії двох протилежних ефектів:

а) ефекту заміщення;

б) ефекту обсягу продукції.

Зниження ціни на машинне устаткування передусім спонукає фірму замінити працю людей машинами. Так діє ефект заміщення. Це знизить попит на працю. Але з падінням цін на машинне устаткування знижуються і витрати виробництва. Із скороченням витрат підприємству вигідніше виготовляти і реалізовувати більшу кількість продукції, що приведе до зростання попиту на всі ресурси, включаючи працю. Так діє ефект обсягу продукції. Ефекти обсягу продукції і заміщення діють в протилежних напрямках.

Ресурси можуть бути взаємодоповнюючими в тому розумінні, що збільшення кількості одного з них у виробничому процесі зумовить збільшення кількості іншого ресурсу у фіксованих пропорціях, і навпаки. Якщо праця і капітал доповнюють одне одного, то зниження ціни на машини збільшуватиме попит на працю через ефект обсягу продукції. І навпаки, у випадку підвищення ціни капіталу, ефект обсягу продукції зменшуватиме попит на працю. Зміна ціни взаємодоповнюваного ресурсу змінює попит на інший ресурс у протилежному напрямі.

Фактори, що визначають еластичність попиту на ресурси

В попередньому параграфі мова йшла про ті фактори, які впливають на попит на ресурс. Тепер розглянемо, які фактори визначають реакцію фірм на кількість потрібного ресурсу, в залежності від зміни ціни, тобто - еластичність попиту на ресурси.

Такими факторами є наступні:

а) коефіцієнт зниження граничного продукту;

б) легкість ресурсозаміщення;

в) еластичність попиту на продукт;

г) співвідношення витрат на ресурс з загальними витратами.

Якщо граничний продукт ресурсу зменшується повільно, коли приєднується додаткова одиниця ресурсу до фіксованої кількості інших ресурсів, то граничний продукт в грошовому вимірі зменшується теж повільно. А це означає, що еластичність попиту є високою. Незначне зменшення ціни на такий ресурс призводить до значного росту попиту на цей ресурс.

Легкість ресурсозаміщення впливає на еластичність так, що чим більша кількість придатних ресурсозамінників, тим вища еластичність попиту на певний ресурс.

Важливу роль в ресурсозаміщенні та еластичності попиту, пов'язану з ресурсозаміщенням, відіграє час. Чим більший термін для ресурсозаміщення, тим більша еластичність.

Еластичність попиту на продукт прямо впливає на еластичність попиту на ресурс.

І останнє, чим більший відсоток загальних витрат припадає на якийсь ресурс, тим вища еластичність попиту на нього.

4. Задача

В короткосроковому періоді фірма, що працюе в умовах чистої конкуренції, виробляе 7000 од. продукції. Середні змінні витрати складають 2грн., середні постійні витриати - 0,5 грн. Граничний доход - 3грн., граничні витрати - 3 грн.

Визначити: обсяг економічного прибутку (збитку) фірми, чи є він максимальним?

Дано:

Q= 7000

MR = 3

AFC = 0,5

AVC = 2

MC = 3

Рішення:

ATC = AFC+AVC = 2+0.5=2.5

TC = ATC*Q = 2.5*7000 = 17500

TR = Q*P

P= MR = 3

TR = 7000*3 =21000

Економічний прибуток = TR-TC = 21000-17500 = 3500

Оскільки фірма досягає максимального прибутку в точці, у якій граничний доход дорівнює граничним витратам, а MR = MC = 3, то економічний прибуток є максимальний.

Список використаної літератури

1. Кемпбелл Р., Макконнелл, Стенлі Л. Брю. Мікроекономіка - Львів: Просвіта, 1999.

2. Пол А. Семюелсон, Вільям Д. Нордгауз. Мікроекономіка - Київ: Основи, 1998.

3. Кемпбелл Р, Макконнелл, Стенли Л. Брю. Экономикс - Москва: Республика, 1992.

4. С. Фишер, Р. Дорнбуш, Р.Шмалензи, Экономика - Москва: Дело, 1993.

5. Роберт С. Піндайк, Декіел Л. Рубінфелд. Мікроекономіка - Київ: Основи, 1996

6. Олександр Ястремський, Олена Гриценко. Основи мікроекономіки. Підручник - Київ: Знання, 1998, розділ 3,4.

7. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс. - М.: Республика, 1992, том 2.

8. Долан Е.Дж., Линдсей Д. Микроэкономика С.-Пб.: ОА''Санкт-Петербург оркестр'', 1994.

9. Дзюбик С., Рівак О. Основи економічної теорії. - Київ: Основи, 1994.

Размещено на Allbest.ru