Після того, як значення ІЛР розраховані, здійснюється ранжирування країн за цим показником. Після цього країни розбиваються на три групи:

· країни з високим рівнем людського розвитку - для яких ІЛР ? 0,8;

· країни з середнім рівнем людського розвитку - для яких 0,5 ? ІЛР < 0,8 ;

· країни з низьким рівнем людського розвитку - для яких ІЛР < 0,5.

Для більш глибокого та ґрунтовного аналізу людського розвитку крім ІЛР використовують додаткові показники, а саме:

v індекс бідності населення для країн, що розвиваються (ІБН-1);

v індекс бідності населення для країн-членів ОЕСР, країн Західної та Східної Європи, а також СНД (ІБН-2);

v індекс розвитку з урахуванням гендерного фактора (ІРГФ);

v показник розширення можливостей жінок (ПРМЖ).

Одночасне використання при аналізі ІЛР та ІБН дають змогу зробити висновки про ступінь однорідності різних шарів населення за рівнем людського розвитку. Низьке значення ІБН поряд з високим значення ІЛР свідчить не лише про високий рівень людського розвитку, а ще й про те, що він характерний для значної частини населення цієї країни. В цілому можна говорити про існування залежності: чим вище рівень розвитку людського потенціалу, тим нижчим є рівень бідності. Виключенням із цього правила стають країни із значним розшаруванням на багатих і бідних. Для таких країн відносно високі значення ІЛР виникають поряд з порівняно значним рівнем бідності населення.

Якщо паралельний аналіз ІЛР та ІБН дозволяє оцінити рівність можливостей розвитку багатих і бідних в країні, то одночасний аналіз ІЛР та індексу розвитку з урахуванням гендерного фактора (ІРГФ) дозволяє оцінити рівність можливостей розвитку чоловіків і жінок. Такій самій меті слугує і показник розширення можливостей жінок (ПРМЖ).

Чим вищим є значення ІРГФ, тим більш рівними є можливості жінок та чоловіків у розвитку своїх здібностей. В той же час високі значення ПРМЖ свідчать про те, що жінки мають можливість не лише розвивати свої здібності, а реалізувати їх на практиці, відіграючи рівну з чоловіками роль в соціально-економічному розвитку суспільства.

Починаючи з 1995 року, Програма розвитку ООН в Україні за допомогою регулярних національних звітів щодо людського розвитку постійно прагнула привернути увагу політиків і громадськості до викликів, перед якими стоїть держави у сфері соціального і економічного розвитку. [19] Національні звіти пропонували погляд у довгостроковій перспективі, аналіз ситуації в країні та стратегій посилення людського розвитку. Україна добилася прогресу у сфері збільшення доходів населення, в освіті та охороні здоров`я. Певний успіх досягнуто в галузі гендерної політики. Водночас, подальший прогрес у забезпеченні гендерної рівності частково залежить від збільшення кількості жінок на керівних посадах. В галузі охорони здоров`я серйозним недоліком з погляду виконання завдань залишається швидке збільшення кількості випадків ВІЛ-інфекції, зростання смертності в результаті СНІДу і розповсюдження туберкульозу.

Невтішні прогнози експертів щодо місця України в Індексі розвитку людського потенціалу, на жаль, виправдалися. Хоча за період з 2001 року позиція України в індексі країн повільно підвищувалася (з 80 у 2001 та 78 у 2003 до 76 у 2011 рр. зі значенням 0,729. [13]

Найбільш відстає Україна від розвинутих країн за виробництвом валового внутрішнього продукту на душу населення. Саме показник ВВП на душу населення є дуже важливим у контексті інтеграції України до європейських структур.

Важливо зауважити, що фактично всі країни розміщуються в цьому списку у спадному порядку і найбільшу увагу привертає їхнє місце в індексі, а не його абсолютне значення, хоча різниця індексів країн, що стоять поряд у списку, може складати всього 3-5%, а отже і не може відображати реальну відмінність соціального становища в них. Задля вдосконалення індексу та підвищення його ефективності як індикатора соціальної ситуації в країні пропоную впровадити наступні зміни, зокрема перш за все, в індекс необхідно включити й інші складові, наприклад, показники зайнятості та безробіття, грошові вкладення у соціальні програми, участь у міжнародних соціальних проектах, кількість видатних науковців, кількість дітей у сім'ях та можливість надання їм гідної освіти, кількість неповнолітніх, що палять або вживають алкогольні напої тощо.

Крім того, я вважаю за доцільне визначати позицію країни за інтегрованим показником всіх рейтингів цієї країни у різних галузях, які наводяться у щорічних звітах «Про розвиток людського потенціалу». Їх представлено у вигляді таблиць, де країни згруповано за величезною кількістю критеріїв: розвитком технологій, фінансів, екологічним становищем тощо.

Отже, індекс людського розвитку можна було б вдосконалити та зробити більш надійним індикатором ефективності соціальної політики країни шляхом внесення до нього деяких поправок.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення макроекономічного рахівництва

Система національних рахунків є адекватним ринковій економіці обліком, який закінчується на макрорівні системою макроекономічних показників, побудованих у вигляді певного набору рахунків та балансових таблиць, що характеризують результати економічної діяльності, структуру економіки та найважливіші співвідношення і зв'язки у народному господарстві. Національні рахунки України відображають перехідний стан її економіки і в той же час знаходяться на стадії формування та реформування. Не випадковим тому є те, що СНР України має деякі упущення, які заважають виявити увесь спектр методів обчислення ВВП, ВНД, ВНП, обсягів заощадження та споживання, а також інших важливих показників розвитку економіки.

Проведені дослідження показали, що динаміка економічних процесів, які спостерігалися в Україні у 1991--2011 рр., є однією з найбільш складних і суперечливих у порівнянні з усіма іншими країнами, які перебувають у перехідному періоді. У цей період в економіці України відбулася деформація найважливіших глибинних, базисних пропорцій відтворення ВВП і ВНД, що визначають основні фактори економічної активності. [8, с 53] Насамперед була суттєво порушена вся система мотивації праці та інвестування продуктивного капіталу. В Україні прибуток не конвертується ні у нагромадження, ні у споживання. Тому макроекономічне регулювання прибутку є першою і досі нерозв'язаною проблемою. [9, с 78]

Другим нерозв'язаним блоком проблем функціонування економіки в цей період було зростаюче скорочення обсягів виробництва, розлад усталених господарських зв'язків, зменшення бюджетної підтримки окремих галузей важкої промисловості та сільського господарства, слабка конкурентоспроможність продукції на світових ринках. Внаслідок структурної перебудови економіки сталося переобтяження державних підприємств надлишковою робочою силою і витратами на її утримання. Крім того, в перші роки реформування економіки України відчувалась втрата контролю з боку держави за величиною фонду заробітної плати. В умовах структури виробництва, деформованої у бік випуску продукції виробничого призначення, відбулося прискорене накопичення у населення надмірної грошової маси та ін.

Усю цю макроекономічну ситуацію повинна реально відображати СНР. Проте незавершеність розробки методології побудови національних рахунків, відсутність належної інформаційної бази з боку підприємств, установ та організацій на рівні подання звітності (бухгалтерського обліку) ще більше загострюють проблему об'єктивності даних щодо найважливіших показників розвитку економіки.

При побудові національних рахунків України виникають різнобічні проблеми. З одного боку, це проблеми методологічного характеру (відсутність методології побудови фінансового рахунку, рахунків зовнішньоекономічних зв'язків, недосконалість застосованої методології), а з іншого -- проблеми організаційного характеру (запровадження СНР починалося з макрорівня, тоді як мікрорівень довгий час залишався недоторканим, тому що бухгалтерська звітність, яка існувала на підприємствах, не відповідала вимогам СНР). [11, с 251] Ці та інші проблеми спричиняють інші недоліки при побудові національних рахунків України.

Найчастіше як приклад такої невідповідності, як правило, вважали невелику у порівнянні з розвинутими країнами долю оплати праці у складі ВВП з точки зору складу доходів. В США у 1993 р. оплата праці найманих працівників складала 60% ВВП, у Франції -- 53%, Німеччині -- 54%. В Україні в той час вона становила 38,5% ВВП. [17] Така низька частка оплати праці у цілому відповідала невисокій частці витрат на кінцеве споживання домашніх господарств. У 1993 р. домашні господарства в Україні витратили на кінцеве споживання 44% ВВП, у США -- 69%, у Франції -- 61%, у Німеччині -- 56%. Проте у 1999 р. доля оплати праці у складі ВВП в Україні становила 46,2%, а частка у ВВП витрат на кінцеве споживання домашніх господарств складала 57,4%. Це викликає певне непорозуміння [8, c. 10; 6 с. 42--43].

Важливим аспектом аналізу показників доходів та заощаджень є класифікація цих показників за типами та категоріями домашніх господарств. СНР рекомендує здійснювати обчислення доходів для таких типів домашніх господарств:

1. Домашні господарства осіб, що працюють за наймом;

2. Домашні господарства підприємців;

3. Домашні господарства самозайнятих осіб (особи вільних професій, дрібні фермери тощо);

4. Домашні господарства осіб, які живуть на трансферти (пенсіонери, студенти, інваліди та ін.);

5. Домашні господарства осіб, які живуть на доходи від власності (відсотки, дивіденди).

Ця важлива класифікація поки ще не знайшла застосування в економічній практиці. Звісно, для її впровадження в регулярну практику потрібний значний час і розв'язання складних проблем, пов'язаних, насамперед, із забезпеченням розрахунків надійною інформацією.

У процесі впровадження СНР в економічну практику з'явилася проблема визначення параметрів тіньової економіки, яка на сьогодні є надзвичайно актуальною. Це пояснюється тим, що у ході проведення реформ і впровадження ринкових відносин масштаби тіньової економіки різко зростають. Питання тіньової економіки для України є досить проблемним, адже аналізуючи статистичні дані Україна посідає одне з перших місць у світі за масштабами тіньової економіки. Існує дуже багато показників, за допомогою яких можна визначити розмір тіньового сектора економіки, зокрема споживання електроенергії, кількість грошової маси в обігу, рівень злочинності та ін.. Пов'язано це із недосконалістю правової бази регулювання економіки, розширенням приватного сектору, який нерідко намагається ухилитися від сплати податків, відсутністю належного контролю за його діяльністю з боку держави, необхідністю використання населенням додаткових джерел для підтримки рівня життя та недосконалим обліком. За оцінками різних експертів, тіньовий економічний оборот складає близько 53% ВВП.[20]

Проблема прихованої оплати праці або неврахованих доходів пов'язується не тільки з тіньовою економікою, але й із визначенням і обчисленням так званих змішаних доходів, тобто доходів некорпорованих індивідуальних підприємців. Змішані доходи одночасно є і прибутком, і оплатою праці, та вони можуть бути використані як для особистого споживання і нагромадження, так і для виробничих цілей.

Окрім наведених шляхів покращення макроекономічного рахівництва існують щей нові, так звані альтернативні макроекономічні показники, які використовуються для характеристики певної країни. До них відносять індекс економічної свободи(ІЕС) та рівень глобалізації.

Індекс економічної свободи (ІЕС) - агрегований показник, що включає десять факторів, які, в свою чергу, мають складну структуру і засвідчують рівень втручання уряду в економіку. Чим сильніший урядовий вплив на економіку, тим менший рівень економічної свободи, отже, чим вищий показник з будь-якого фактора, тим нижчий рівень свободи, і навпаки.

Фактори, що визначають ІЕС:

1) торговельна політика;

2) політика оподаткування;

втручання уряду в економіку;

4) грошова політика, де втручання уряду проявляється насамперед у середньому рівні інфляції за визначений період;

5) потоки капіталів та іноземних інвестицій. Цей фактор вміщує у собі інформацію:

* про закон про іноземні інвестиції;

* наявність бар'єрів для іноземної власності в бізнесі;

* наявність бар'єрів для промислових компаній, відкритих для іноземних інвесторів;

* наявність перешкод (бар'єрів) для іноземних компаній;

* наявність чи відсутність дозволу на земельну власність для іноземців;

* наявність бар'єрів для повернення інвестицій іноземцями;

6) банківська справа. Про рівень урядового впливу у цій сфері свідчать показники:

* наявності державної власності на банки та її частки;

* наявності бар'єрів для відкриття іноземними банками філіалів та дочірніх фірм;

* впливу уряду на розміщення кредитів;

* урядового регулювання у вигляді страхування депозитів;

* свободи у наданні всіх видів фінансових послуг (купівля і продаж нерухомості, безпеки, страхового захисту тощо);

7) контроль за цінами та рівнем заробітної плати як фактор урядового впливу включає:

* закон про мінімальну заробітну плату;

* вільне ціноутворення у приватному порядку незалежно від впливу уряду;

* урядовий контроль та його межі;

* державні субсидії бізнесу які впливають на ціни;

8) права власності визначають рівень економічної свободи за допомогою таких показників:

* комерційних законів, що визначають контракти;

* санкціонування іноземного арбітражу у спірних питаннях контрактів;

* експропріації приватної власності;

* корупції судової влади;

* зволікання у судових рішеннях;

* гарантованої та захищеної законом приватної власності;

9) державне регулювання економіки включає:

* ліцензування необхідності управляти бізнесом;

* полегшення процедури отримання ліцензій для бізнесу;

* корупцію бюрократії;

* регулювання праці (встановлення тривалості робочого тижня, оплачувана відпустка, у зв'язку з доглядом за дитиною та ін.);

* захист споживача;

* регулювання стану здоров'я працівників;

* регулювання оподаткування у бізнесі;

10) чорний ринок - фактор, який є свідченням непомірного впливу уряду на економіку, вміщує такі показники:

* контрабанда;

* крадіжка інтелектуальної власності;

* поставка сільськогосподарських продуктів;

* поставка промислових виробів;

* забезпечення транспортних перевезень;

* поставка робочої сили.

Кожний із 10 економічних факторів які включають близько 50 змінних, оцінюються в балах від 1 до 5. Потім визначається середньозважена оцінка в балах за десятьма факторами. Цей коефіцієнт і є кількісним показником рівня економічної свободи, яка, як і кожний з факторів, коливається в межах від 1 до 5 балів. Оцінка „1” - показник найбільшої в економіці. Оцінка „5” - сильний урядовий вплив і низький рівень економічної свободи.

За рівень економічної свободи всі країни поділяються на чотири групи:

* вільні: 1,99 і нижче;

* в основному вільні: 2,00 - 2,99;

* в основному не вільні 3,00 - 3,99;

* репресивні: 4,00 і вище.

Рівень глобалізації - агрегований показник, який включає чотири параметри:

1) рівень економічної інтеграції, який визначається обсягом зовнішньої торгівлі, іноземних інвестицій та „закордонних виплат”, включаючи і заробітну плату;

2) персональні контакти:

* кількість міжнародних поїздок;

* кількість туристичних поїздок;

* кількість користувачів міжнародною поштою та інтенсивність обміну інформацією цим способом;

* міжнародні телефонні зв'язки (кількість користувачів та частота і тривалість контактів);

3) технології:

* загальна кількість Інтернет серверів;

* кількість користувачів Інтернету;

4) ступінь участі країн у міжнародних зв'язках та діяльність міжнародних організацій. Чим більше зазначені показники, тим вище рівень глобалізації, відповідно, рівень життя та залучення до світової інфраструктури - явище взаємопов'язані. У країнах з вищим рівнем глобалізації вищий рівень доходів на одну особу. Найбільш глобалізованими виявились Ірландія, Швейцарія та Сінгапур. США займають 12-ту позицію в рейтингу, а Франція - 13-ту. Україна займає 44 позицію з 60 країн-учасників. Але, як стверджують науковці, рівень глобалізації не слід ототожнювати з рівнем задоволення життям. [16]

Висновки

Важливим критерієм комфортності проживання в тій або іншій країні є рівень життя населення, який включає широке коло характеристик умов життя. Згідно з даними ООН основними з них є: санітарно-гігієнічні умови життя, споживання продовольчих товарів, житлові умови, освіта і культура, умови праці і зайнятість, доходи і витрати населення, вартість життя і споживчі ціни, транспортні засоби, організація відпочинку, соціальне забезпечення, свобода людини.

Характеризуючи добробут жителів України можна відмітити наступні: за усіма вищепереліченими показниками спостерігається негативні тенденції, що пов'язано в першу чергу з державної політикою, що проводяться в країні.

У СНР передбачена система показників яка характеризує різні, але взаємозв'язані, фази і аспекти процесу розподілу доходів. Характеристикою економічного добробуту є випуск продукції на душу населення. Проте, якщо як чисельник узяти валовий національний продукт, то не отримаємо повного уявлення про якість життя, про добробут в країні. Тому американські економісти У. Нордхаус і Дж. Тобін запропонували використовувати показник "чистий економічний добробут" (ЧЕД). Цей показник покликаний скоректувати те, що упущене у ВНП, і відобразити все, що сприяє збільшенню добробуту країни, зокрема, використання вільного часу для підвищення освіти, виховання та інше. Крім того, ВНП не враховує проблем, пов'язаних із забрудненням навколишнього середовища і функціонуванням тіньової економіки. Тому показник ЧЕД повинен відбити всі зміни, які відбулися в соціально-економічному житті суспільства в розглянутий період часу.

Доходи є кращим інструментом для виміру добробуту суспільства. Ринкова економіка, орієнтуючи населення на підвищення свого добробуту, насамперед за рахунок росту трудової активності, ініціативи і підприємництва, поряд з підтримкою соціально незахищених груп населення вимагає державних гарантій забезпечення мінімуму споживання для всіх громадян. В економічно розвинутих країнах політика в області доходів населення є одним з найголовніших елементів управління економікою.

Чистий економічний добробут (ЧЕД) дає точну оцінку національного обсягу виробництва, і хоча ґрунтується на ВНП, має дві основні відмінності: включає багато компонентів ВНП, які не впливають на добробут індивіда; враховує деякі ключові статті споживання, що не враховуються ВНП.

Чистий економічний добробут - це скоригована міра національного обсягу виробництва, що враховує тільки споживання та інвестиції, які безпосередньо впливають на економічний добробут.

Усім країнам незалежно від типу економічної системи властива нерівність у розподілі доходів. Причинами цього є різні рівні заробітної плати і доходів загалом, які зумовлені різним рівнем освіти й професійної підготовки працівників, неоднаковими здібностями людей, неоднаковою схильністю до ризику тощо. Особливу роль у посиленні економічної нерівності людей належить майновим доходам -- від землі, житла, капіталу, володіння акціями та іншими цінними паперами. Держава впливає на нерівність розподілу особистих доходів, знижуючи її через податкову систему й трансферні платежі.

Отже на підставі вищевикладеного можна зробити деякі висновки. Розглядаючи макроекономічні показники, необхідно виділити ті, які відбивають рівень добробуту нації :

1) Валовий внутрішній продукт (ВВП) - один з найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва.;

2) Чистий економічний добробут - узагальнювальний макроекономічний показник, що характеризує якість і рівень життя населення в цілому;

3) Національне багатство - сукупність матеріальних і нематеріальних благ, створених працею попередніх і нинішніх поколінь і залучених в процес відтворення природних ресурсів, які має в розпорядженні суспільство на певний момент часу. Це важливий макроекономічний показник, що характеризує економічну потужність країни.

населення показник добробут реальний

Список використаних джерел

1. Базилевич В.Д. Макроекономіка: Підручник/ В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич, Л.О. Баластрик. - 3-тє вид., випр.. - К.: Знання, 2006. - 623 с.

2. Головко В.А. Система національних рахунків України: сучасний стан та напрямки удосконалення // Статистика України. Щорічний науково-інформаційний журнал. - 2009. - № 1 (12). - С. 4-10.

3. Горська О.В. Структурні зрушення у ВВП України у період 1990-2008 років // Фінанси України. - 2003. - № 2. - С. 112-118.

4. Економічна теорія: підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання-Прес, 2001. - 581 с.

5. Моторин Р.М., Моторина Т.М. Система національних рахунків: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 336 с.

6. Національне рахівництво. Підручник. / За ред. Башкатова Б.І. -М.: Фінанси і статистика, 2008.

7. Пономаренко В. С., Кизим М. О., Узунов Ф. В. Рівень і якість життя населення України: Монографія.- Х.: Видавничій Дім „ІНЖЕК”, 2003.- 226

8. Пухтаєвич Г.О. Аналіз національної економіки. Київ: КНЕУ, 2009, 148 с.

9. Пухтаєвич Г.О. Макроекономічний аналіз: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2000.

10. Слєпов В.А., Петрикова Є.М. Використання систем національних рахунків і платіжного балансу для макрофінансового аналізу. - Фінанси, № 10, 2005.

11. Швайка Л.А. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник/ Л.А. Швайка. - К.: Знання, 2006. - 436 с.

12. Human Development Reports [Електронний ресурс] : Режим доступу: http://hdr.undp.org/en/reports/global/hdr2011/chapters/ru/

13. Human Development Reports [Електронний ресурс] : Режим доступу: http://hdr.undp.org/en/statistics/hdi/

14. New Economics Foundation [Електронний ресурс] : Режим доступу: http://www.neweconomics.org

15. Бібліотека економіста [Електронний ресурс] : Режим доступу: http://library.if.ua/book/62/4486.htmlhttp://buklib.net

16. Бікла О. Індекс людського розвитку як показник ефективності моделей соціальної політики/ О.В. Бікла// [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Mtpsa/2008/articles/Bikla.pdf

17. Международная экономическая статистика [Електронний ресурс] : Режим доступу: http://statinfo.biz/Data.aspx?act=1956&lang=1

18. Національний банк України [Електронний ресурс] : Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=77106

19. Офіційний Інтернет - сайт аналітичного видання «Україна фінансова» [Електронний ресурс] : Режим доступу: http://www. ufin.com.ua

20. Офіційний Інтернет - сайт Державного комітета статистики України [Електронний ресурс] : Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

21. Офіційний Інтернет - сайт МЗС України [Електронний ресурс] : Режим доступу: http://www.mfa.gov.ua

Додатки

Додаток А

Основні макроекономічні показники розвитку України в 2006-2011 роках. [18]

Показники	2006р.	2007р.	2008р.	2009р.	2010р.	2011р.
Темпи (зростання/зниження) реального ВВП	107,3	107,3	102,3	85,2	104,2	105,2
Темпи (зростання/зниження) промислового виробництва	106,2	110,2	96,9	78,1	111,2	107,3
Темпи (зростання/зниження) валової продукції сільського господарства	102,5	93,5	117,1	98,2	98,5	117,5
Темпи (зростання/зниження)реальної заробітної плати	118,3	112,5	106,3	90,8	110,2	108,7
Офіційний рівень безробіття за методологією МОП	7,4	6,9	6,9	9,6	8,8	8,5
Індекс споживчих цін	116,3	116,6	122,3	112,3	109,1	104,6
Індекс цін виробників	114,1	123,3	123,0	114,3	118,7	114,2

Додаток Б

ВВП на душу населення в Україні в 2008-2012рр.(USD) [21]

Додаток В

Відсоток тіньової економіки у ВВП деяких країн

Додаток Г

Карта світу, що відображає показник міжнародного індексу щастя. Найбільш «щасливі» позначені світло-зеленим, найменш «щасливі» - коричневим. Дані 2009 року

Міжнародний індекс щастя (2009)

№	Країна	МІЩ
1	Коста-Рика	76,1
2	Домініканська Республіка	71,8
3	Ямайка	70,1
-------------	-------------	-------------
95	Україна	38,1
-------------	-------------	-------------
142	Танзанія	17,8
143	Зімбабве	16,6

Размещено на Allbest.ur