Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання основних засобів має своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування. Для підтримування порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4-6% і модернізувати 6-8% діючого парку машин, устаткування та інших видів знарядь праці.

До важливих факторів, що зумовлюють зростання продуктивності устаткування за одиницю часу, належать також запровадження нових технологій, інтенсифікація виробничих процесів. Підприємствам різних галузей властиві специфічні способи інтенсифікації технологій виготовлення продукції, виконання робіт або надання виробничих послуг (застосування, наприклад, киснево-конвертерного методу виплавляння сталі в чорній металургії; використання різних каталізаторів, високих температур і тиску - у хімічній промисловості; обробка металу тиском, точні методи литва - у машинобудуванні тощо). Широке використання природного газу та кисню разом зі збільшенням температури дуття й тиску під колошником домни забезпечує зростання виробництва чавуну майже на третину.

Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткування на підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогресивних форм і методів організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперування та комбінування; гнучких, потокових і роторно-конвеєрних ліній), що уможливлюють використання високопродуктивного автоматизованого устаткування. За свідченням спеціальних досліджень, на підприємствах машинобудування виготовлення конструктивно й технологічно однорідних деталей на потокових лініях забезпечує підвищення навантаження устаткування на 20-30%.

Досить істотні резерви ліпшого екстенсивного та інтенсивного використання основних засобів і виробничих потужностей можна реалізувати з допомогою освоєння у стислі строки проектних потужностей, уведення в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування. За даними вибіркового обстеження кількасот підприємств різних галузей промисловості та будівництва, середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить 5-6 років. Проте технічно та економічно обґрунтовані розрахунки свідчать про реальну можливість досягнення проектних показників нових потужностей і виробничих об'єктів на підприємствах добувної промисловості за півтора-два роки, а обробної - за один рік і навіть швидше.

Отже, за умов ринкової економіки система господарювання в цілому повинна передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання основних засобів, усього майна підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що перебувають тільки на стадії становлення й розвитку. Швидкому її запровадженню сприятимуть: реалізація програми роздержавлення та приватизації власності; широке акціонування підприємств, система їхнього оподаткування; побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва; більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика; державна підтримка великих інвестиційних проектів, підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Висновки та пропозиції

Основні засоби відносяться до одного із основних ресурсів підприємства, які забезпечують процес надання послуг. Вони при ефективному використанні та частковому оновленні можуть приносити підприємству великі прибутки. Процедура оновлення основних засобів сьогодні досить сильно залежить від науково-технічного розвитку, від динаміки попиту на продукцію, а також від дії конкурентів. Зараз досить швидко з'являється все новіше обладнання, з новими можливостями підвищення якості вроблених продуктів та зниження витрат на виробництво. За таких умов значно скоротився термін морально зносу основних засобів. Тому кожне підприємство повинно постійно відтворювати, оновлювати свої основні засоби з метою утримання ринкових позицій; постійно слідкувати за смаками споживачів, за появою на ринку нових більш якісних товарів конкурентних фірм, за діями самих конкурентів щодо впровадження нового, ефективнішого обладнання. На основі такого моніторингу підприємству буде набагато легше реагувати на потреби ринку, приймати відповідні рішення щодо оновлення виробничих активів.

Також, слід зауважити, що досить важливою умовою впровадження нових технологій є визначення ефективності самої процедури впровадження. Адже під час заміни старого обладнання на нове можливе часткове або повне призупинення виробництва, то необхідно буде чітко проаналізувати вплив тривалості процесу оновлення, визначити, які втрати понесе підприємство, який саме період можна буде компенсувати запасами раніше виготовленої продукції, які ризики втрати частини ринку збуту. В підсумку необхідно буде визначити сукупний ефект від впровадження нового обладнання для короткострокового та довгострокового періоду, щоб дізнатись коли саме компенсуються понесені втрати, тому що не завжди даний показник може набути позитивного значення вже після нововведень.

Щодо підсумків проведеного дослідження на основі даних АТВТ "Трембіта", то тут необхідно зазначити, що протягом 2005-2006 років дещо погіршились показники його фінансово-господарської діяльності, але все ж даний суб'єкт господарювання працює ефективно, отримавши в 2006 році 255,6 тис. грн. чистого прибутку та здійснивши надходження до бюджету лише з податку на прибуток в розмірі 195,5 тис. грн.

В процесі аналізу загального обсягу, структури, стану, забезпеченості, ефективності використання і їх вплив на темпи обсягу виробництва було обчислено такі показники: коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття, коефіцієнт приросту, коефіцієнт зношеності, коефіцієнт придатності основних засобів, фондоозброєність, коефіцієнт реальної вартості основних засобів, фондомісткість, фондовіддачу, рентабельність основних засобів.

Структуру основних засобів АТВТ "Трембіта" складають активна частина (машини і обладнання, транспортні засоби та інструменти, прилади, інвентар) та пасивна частина (будівлі, споруди, передавальні пристрої, а також інші основні засоби). При цьому в 2005 році більшу частку в загальному обсязі основних засобів займала їх активна частина - 55%, а в наступному періоді ситуація змінилася на користь основних засобів, які безпосередньої участі в процесі виробництва не беруть (пасивної частини) - 57,9%.

Аналіз показників оновлення, вибуття та приросту основних засобів показує, що в 2006 році відбулося оновлення основних засобів на 10333,6 тис. грн., а вибуття на 220,4 тис. грн., тобто спостерігається значний відрив між вище зазначеними коефіцієнтами, що свідчить про зниження придатності даних видів необоротних активів.

Щодо показників ефективності використання основних засобів, то значно зменшилась фондовіддача (зросла фондомісткість), що свідчить про зниження ефективності їх використання.

Насамкінець хочеться зазначити те, що планування потреби в основних засобах є однією з головних умов для їх відтворення, а також ефективності використання. Тому в поточному періоді слід розробляти заходи щодо більш ефективного використання зовсім не експлуатованих або частково експлуатованих основних засобів, а також на майбутнє планувати суму необхідних фінансових ресурсів для придбання нових машин, обладнання, устаткування, транспортних засобів, тобто оновлення активної частини основних засобів. Такі заходи забезпечать підвищення всіх техніко-економічних показників: випуску продукції, продуктивності праці, прибутку та в цілому рентабельності підприємства.

Насамкінець хочеться зазначити те, що ефективне використання діючих основних засобів, їх постійна модернізація та ремонт, введення в дію прогресивно новішого обладнання є одними з головних умов для забезпечення стійкості підприємства на ринку, забезпечення якості продукції та зниження витрат, а також для підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. Тому в поточному періоді слід розробляти заходи щодо більш ефективного використання зовсім не експлуатованих або частково експлуатованих основних засобів, придбання нових будинків, споруд, передавальних пристроїв, машин, обладнання, устаткування, тобто оновлення активної частини основних засобів. Такі заходи забезпечать підвищення всіх техніко-економічних показників: обсягу виробленої продукції, продуктивності праці, прибутку та в цілому рентабельності підприємства.

Список використаних джерел

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби": Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року №87 // Все про бухгалтерський облік. - 2007.-№18.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" : Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 // Все про бухгалтерський облік. - 2007.-№18.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №2 "Баланс" : Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 // Все про бухгалтерський облік. - 2007.-№18.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №3 "Звіт про фінансові результати" : Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 // Все про бухгалтерський облік. - 2007.-№18.

Про оподаткування прибутку підприємств у редакції від 22 травня 1997 №283/97-ВР // Все про бухгалтерський облік. - 2007.-№15.

Г.О.Швиданенко, С.Ф.Покропивний, С.М.Клименко та. iн. Економiка пiдприємства: Навч.-метод. посiбник. / К.: КНЕУ, 2000. - 248 с.

Комар Е. Визначення та класифікація основних засобів // Держава та регіони. - 2006. - №3. - С. 332-335.

Мазуркевич І. О. Особливості відтворення основних засобів на підприємствах в ринкових умовах // Формування ринкових відносин в Україні. - 2006. - №4. - С. 59-61.

Мазуркевич І.О. Оцінка ефективності використання основних засобів га підприємстві // Формування ринкових відносин в Україні. - 2006. - №2. - С. 91-93.

Мних Є. Сучасний економічний аналіз: питання методології та організації // Бухгалтерський облік і аудит. - 2006. - №1. - С. 55-58.

Муковоз З. Муріна Т.С. Шляхи підвищення ефективності використання основних засобів в промисловості // Держава та регіони. - 2006. - №6. - С. 387-390.

Муріна Т.С. Шляхи підвищення ефективності використання основних засобів в промисловості // Держава та регіони. - 2006. - №6. - С. 387-390.

Онисько С.М. Фінанси підприємств: Підручник для студ. вищих закладів освіти. - Львів: "Магнолія", 2004. - 367 с.

Партин Г.О., Загородній А.Г. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - Львів: "ЛБІНБУ", 2003. - С. 117-132.

Петрович Й. М. Економіка виробничого підприємства: Навч. Посібник. - К.-2001, 405с.

Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Семенів О.М. Економіка підприємств: Підручник. - Львів: Новий світ-2000, 2004 - 680 с.

Поддєрьогін А.М., Білик М.Д., Буряк П.Д. та ін. Фінанси підприємств: Підручник. - К.: "КНЕУ", 2004. - 546 с.

Покропивноий С. Ф.. Економіка підприємства: Підручник. -- К.: КНЕУ, -- 1999. -- 256 с.

Прокопенко І.Ф. Курс економічного аналізу: Підручник для студ. вищих навчальних закладів. - Харків: Легас, 2004. - 384 с.

Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємств: Навчальний посібник. - К.: Знання, 2004. - 654 с.

Стахурська С.В. Механізм відтворення основних засобів виробництв: сутність, складові, джерела фінансування // Держава та регіони. - 2006. - №1. - С. 240-247.

Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислових підприємства. - 2-ге вид., стер. - К.: Алеута, 2004. - 485 с.

Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посібник. - К.: "КНЕУ", 2003. - 554 с.

Череп А.В. Економічний аналіз: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2005. - 160 с.