Зміст

• Вступ
• 1. Зміст і значення виробничих засобів та теоретичні аспекти їх відтворення
• 1.1 Характеристика основних засобів та їх відтворення
• 1.2. Ефективність відтворення та використання основних засобів
• 2. Дослідження ефективності використання та оновлення основних засобів на АТВТ "Трембіта" за 2005-2006 роки
• 2.1 Аналіз загального обсягу та структури основних засобів
• 2.2 Аналіз показників стану та забезпеченості основних засобів
• 2.3 Аналіз показників ефективності використання основних засобів
• 3. Шляхи підвищення ефективності та пропозиції щодо вдосконалення оновлення основних засобів
• 3.1 Рекомендації і пропозиції щодо подальшого удосконалення використання і відтворення основних засобів підприємства
• 3.2 Шляхи підвищення соціально-економічної ефективності використання основних засобів
• Висновки та пропозиції
• Список використаних джерел

Вступ

Швидкий темп глобалізації економіки сьогодні призводить до кардинальних змін в функціонуванні всіх галузей народного господарства України. Даний період характеризується постійним розвитком суспільно-економічних відносин, приходом на ринок транснаціональних корпорацій, зростанням інвестицій, підвищенням рівня виробництва, як в кількісному так і якісному виразі. Конкуренція на ринку стає все жорсткішою, кількість виробників зростає, підвищується і рівень доходів населення. Покупці все частіше більшу увагу приділяють саме якості продукції чи рівню обслуговування. Кожен господарюючий суб'єкт прагне отримати як найбільше конкурентних переваг для збереження свої позицій на ринку чи захоплення нових сегментів. Основна увага зосереджується на якості виробів та мінімізації витрат.

Найбільшу частку впливу на позитив даних елементів має рівень оснащення виробництва та новизна використовуваних технологій. Саме застосування новітніх досягнень у виробництві дає можливість підвищити якість продукції та знизити їх собівартість.

На сьогодні наука і техніка розвивається досить стрімко. Такі умови спричинили значну вагомість морального зносу основних засобів, тобто ще зовсім недавно нове обладнання сьогодні може бути вже застарілим. Темпи морального зносу виробничих активів значно перевищують їх фізичний знос. Відповідно підприємства, які економлять на модернізації обладнання досить швидко можуть втратити свої конкурентні переваги, а отже і позиції на ринку, однак не всі господарюючі суб'єкти мають можливість реагувати на розвиток технологій. Дана ситуація зумовлює високу значущість і актуальність обраної теми курсової роботи.

Слід зауважити, що дослідженнями аналогічних питань вже займалися наступні вітчизняні вчені: Покропивний, Савицька Г.В., Поддєрьогін А.М. та інші.

Але, зважаючи на швидкі темпи розвитку, виникає необхідність постійного моніторингу і аналізу ситуації.

Тому, метою нашого дослідження є визначення шляхів отримання максимального суспільно-економічного ефекту від впровадження новітньої техніки у виробництво.

Предметом дослідження є процес впровадження та роботи нової техніки на підприємстві.

Основними завданнями даної роботи є:

- ознайомленнями з теоретичними аспектами впровадження у виробництво нового обладнання;

- вивчення попередніх досліджень даного питання різними науковцями;

- проведення аналізу впливу введення в дію нового обладнання на ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства;

- виявлення проблем, які можуть виникати як на етапі введення в дію нової техніки, так і на етапі функціонування;

- визначення способів подолання проблем та шляхів підвищення соціально-економічного ефекту.

1. Зміст і значення виробничих засобів та теоретичні аспекти їх відтворення

1.1 Характеристика основних засобів та їх відтворення

Виготовлення продукції (виконання роботи, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємства, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні.

Основні засоби - це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, (на платні послуги) частинами в міру спрацювання.

Основні засоби визначають характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку. Зростання й удосконалення засобів праці забезпечують безперервне підвищення технічної оснащеності та продуктивності праці виробничого персоналу. Знаряддя праці, які є найбільш активною частиною основних засобів, становлять матеріальну основу виробничої потужності підприємства.

У зв'язку з тривалим функціонуванням та поступовим зношенням засобів праці, постійною зміною умов їхнього відтворення існує кілька видів оцінки основних засобів. Основні засоби підприємства оцінюються: залежно від моменту проведення оцінки - за первісною (початковою) чи відновленою вартістю; залежно від стану основних засобів - за повною або залишковою вартістю.

Первісна вартість основних засобів - це фактична їхня вартість на момент уведення в дію чи придбання. Первісна вартість будь-якого виробничого устаткування, крім оптової ціни, включає витрати на його транспортування й установку на місці використання.

Відновлена вартість основних засобів - це вартість їхнього відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами. Зі зміною умов виробництва й цін на ті самі елементи засобів праці між первісною (початковою) та відновленою вартістю основних засобів може виникати розбіжність. Тому для забезпечення порівнянності щодо вартісної оцінки основних засобів періодично проводиться їхня переоцінка за відновленою вартістю.

Повна (первісна і відновлена) вартість основних засобів - це вартість у новому, не зношеному стані. Саме за цією вартістю основні засоби рахуються на балансі підприємства протягом усього періоду їхнього функціонування.

Залишкова вартість основних засобів характеризує реальну їхню вартість, іще не перенесену на вартість виготовленої продукції (виконаної роботи, наданої послуги). Вона є розрахунковою величиною і визначається як різниця між повною первісною (відновленою) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою зносу основних засобів. Залишкова вартість основних засобів на час їхнього вибуття (спричиненого зношуванням) має назву ліквідаційної вартості. У практиці господарювання її використовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань та визначення наслідків ліквідації спрацьованих основних засобів.

Балансова вартість групи основних засобів підприємства на початок розрахункового року (БВ_оф) обчислюється за формулою

БВ_оф = БВ_о + В_ноф + В_кр + В_рек - В_в - АВ_о, (1.1)

де БВ_о - балансова вартість групи основних засобів на початок року, що передував звітному;

В_ноф - витрати на придбання нових основних засобів;

В_кр - вартість здійснення капітального ремонту основних засобів;

В_рек - витрати на реконструкцію виробничих приміщень і модернізацію устаткування;

В_в - вартість виведених з експлуатації основних засобів протягом року, що передував звітному;

АВ_о - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, що передував звітному.

Основні засоби протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також техніко-економічного старіння.

Під фізичним (матеріальним) спрацьовуванням основних виробничих фондів розуміють явище поступової втрати ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживної вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості - економічного спрацьовування. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних засобів впливають їх надійність та довговічність, спосіб використання (екстенсивне чи інтенсивне), особливості технологічних процесів, якість технічного догляду й ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників, інші організаційно-технічні фактори. Фізичне спрацювання будь-якого знаряддя праці (машини, устаткування) можна поділити умовно на дві частини: ту, що періодично усувають проведенням ремонтів, і ту, що її в такий спосіб усунути неможливо. З часом спрацювання поступово збільшується і врешті-решт стає таким, що унеможливлює дальше використання засобу праці у виробництві, тобто настає момент повного фізичного зношення, коли треба замінити такий засіб праці на новий аналогічного призначення. Ступінь фізичного спрацювання окремої одиниці засобів праці можна визначити двома розрахунковими методами: за строком її експлуатації (через зіставлення фактичної та нормативної величин з урахуванням ліквідаційної вартості); за даними обстеження технічного стану. Відносну величину економічного спрацювання окремої фізичної одиниці або певної сукупності основних засобів визначають як відношення накопиченої суми спрацювання, тобто їхньої вартості, вже перенесеної на вартість продукції, до загальної балансової вартості. Техніко-економічне старіння основних засобів - це процес знецінення діючих засобів праці до настання повного морального зносу під впливом науково-технічного прогресу. Воно характеризується поступовою втратою засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення існуючих та створення нових засобів виробництва, запровадження принципово нової технології, старіння продукції, що виробляється з допомогою цих засобів виробництва. Ступінь техніко-економічного старіння засобу праці можна визначити за допомогою коефіцієнта К_тес, що його розраховують за формулою

(1.2)

де В_о, В₁ - повна вартість (ціна) застосовуваного й нового засобів праці;

П_о, П₁ - відповідно продуктивність тих самих засобів праці або витрати на їхнє експлуатаційне обслуговування (інший пріоритетний техніко-експлуатаційний показник). Про загальний рівень техніко-економічного старіння може дати певне уявлення також питома вага знарядь праці, що експлуатуються понад 10,15 або 20 років.

Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних засобів. Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію). Амортизація основних засобів - це процес перенесення авансованої раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою її повного відшкодування. Для відшкодування вартості зношеної частини основних засобів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування, тобто встановлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння. Ці відрахування включають до собівартості продукції, реалізують за продажу товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизаційному фонді, що служить відновленню основних засобів. Ефективність відтворювальних процесів певною мірою залежить від строків експлуатації передовсім активної частини основних засобів, тобто від періоду їхнього функціонування у виробництві відповідно до первісного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і збільшення періоду експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення та використання знарядь праці. Скорочення строків експлуатації машин (устаткування), з одного боку, уможливлює прискорення їхнього оновлення, тобто зменшення техніко-економічного старіння знарядь праці, підвищення технічного рівня підприємств, зростання продуктивності праці, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого, - призводить до збільшення собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум, потребує більших інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей машинобудування. Подовження періоду функціонування машин і устаткування дає змогу зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих засобів праці і за рахунок цього спрямувати більше ресурсів для розширеного їхнього відтворення, але спричиняє зниження сукупної продуктивності діючих знарядь праці, значне збільшення витрат на їхнє утримання та експлуатацію. Саме тому строки експлуатації машин і устаткування мають бути оптимальними, тобто такими, що забезпечують найменші затрати суспільної праці на їхнє виготовлення й використання у виробничому процесі протягом усього періоду функціонування. Найбільш поширеною є методика визначення оптимальних строків експлуатації виробничого устаткування за мінімальною величиною так званих питомих затрат суспільної праці на одиницю корисного ефекту (наприклад, сумарної продуктивності устаткування за різних строків його функціонування). Нагромадження й оновлення основних засобів, нарощування виробничих потужностей підприємств різних галузей народного господарства здійснюється в процесі технічного переозброєння, реконструкції та розширення діючих або спорудження нових виробничих об'єктів (цехів, виробництв, підприємств в цілому). Такі форми розширеного відтворення основних засобів і методи оновлення виробничого потенціалу підприємств є взаємозв'язаними елементами єдиного відтворювального процесу, які доповнюють один одного. Проте пріоритетними для переважної більшості різногалузевих виробництв (господарств) треба вважати технічне переозброєння й реконструкцію діючих виробничих об'єктів. Нове будівництво стає економічно доцільним за умови вичерпання можливостей нарощування виробничого потенціалу на діючих підприємствах, а також за організації нових видів виробництва (надання нових послуг) та необхідності забезпечення належного рівня екологічної безпеки виробничо-господарської діяльності.

1.2 Ефективність відтворення та використання основних засобів

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих основних засобів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого, - дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва і його управління, підвищувати фондовіддачу та прибутковість. Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність основних засобів, охоплює два блоки: перший - показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий - показники рівня використання основних засобів в цілому і окремих їхніх видів (рис. 1.1). Необхідність виокремлення в самостійну групу показників відтворення засобів праці, які характеризують процес їхнього руху, технічний стан та структуру, зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно й безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці. Чинна система показників ефективності відтворення основних засобів в Україні потребує вдосконалення щодо методики обчислення деяких з них та повноти охоплення окремих сторін відтворення засобів праці. Так, наприклад, коефіцієнт оновлення визначається відношенням абсолютної суми введення основних засобів до їхньої наявності на кінець року, а коефіцієнт вибуття - відношенням обсягу вибуття основних засобів до їхньої наявності на початок року, що унеможливлює порівнювання цих відносних показників. Тому визначення коефіцієнтів відтворення основних засобів за середньорічною їхньою вартістю треба вважати методологічно більш правильним.

Рис. 1.1. Система показників ефективності основних засобів.

Необхідно також розрізняти дві форми оновлення основних засобів - екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних засобів. Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних засобів новими, більш ефективними. Проте процес виведення з експлуатації застарілих та спрацьованих основних засобів не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. Реальний господарський оборот охоплює не лише введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів, а й передачу певної їхньої частини з балансу одного підприємства на баланс іншого. Поряд з цим у систему показників ефективності відтворення основних засобів доцільно включити два нових: коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період); коефіцієнт оптимальності вибуття основних засобів (відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного). Показники, що характеризують рівень ефективності використання основних засобів, об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них є зрозумілою вже із самої назви. Пояснень потребують лише деякі, а саме:

- коефіцієнт змінності роботи устаткування - відношення загальної кількості відпрацьованих машино-змін за добу до кількості одиниць встановленого устаткування;

- напруженість використання устаткування - випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування;

- коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування - відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування.

В підсумку можна сказати, що оновлення основних засобів є однією з умов забезпечення постійної стійкої позиції на ринку. Впровадження нових технологій забезпечує підвищення якості продукції, скорочення витрат, прискорює процес виробництва.

2. Дослідження ефективності використання та оновлення основних засобів на АТВТ "Трембіта" за 2005-2006 роки

2.1 Аналіз загального обсягу та структури основних засобів

Акціонерне товариство відкритого типу "Трембіта" - найпотужніше підприємство Західної України, що знаходиться за адресою: Україна, м. Чернівці, вул. Комарова, 3. Історія товариства починається з вересня 1944 року, коли після визволення Буковини у м. Чернівці була організована фабрика масового пошиву одягу з чисельністю працюючих 35 осіб. Поступово до фабрики приєдналися швейні артілі і у 1957 році чисельність працюючих становила 970 осіб. З 01.01.1964 року на базі цього підприємства було засноване Чернівецьке виробниче швейне об'єднання "Трембіта". Чисельність працюючих досягло 1970 чоловік. Об'єднання спеціалізувалось на масовому пошиві чоловічого, жіночого та дитячого одягу та виконувало спеціальні замовлення по пошиву верхнього одягу. Підприємство розташовувалось у пристосованих приміщеннях розкинутих у різних кінцях міста. Тому у 1977 році було прийнято рішення про початок будівництва нового корпусу фабрики по вул. Комарова, 3. А у 1978 році при активній участі робітників об'єднання, було закінчено будівництво нового приміщення підприємства та оснащено його новим високопродуктивним на той час обладнанням. З розпадом СРСР, розривом економічних зв'язків з підприємствами колишнього Союзу, падіння обсягів виробництва поставили швейну промисловість у дуже важке становище. Своєчасно у грудні 1991 року керівництвом було прийнято рішення взяти підприємство в оренду з правом викупу. Працюючі на умовах оренди колектив заробив кошти і приватизував частину майна у розмірі 23%. Решта майна 77% було приватизовано за рахунок майнових сертифікатів робітників та членів їх сімей. Таким чином, рішенням міськвиконкому № 358/12 від 30.06. 1993 року було зареєстроване акціонерне товариство відкритого типу "Трембіта". Завдяки курсу на співробітництво з західними партнерами та залученню іноземних інвестицій, найновіших технологій та обладнання підприємство працює і розвивається. Почалась співпраця у 1992 році з італійською фірмою на умовах давальницької сировини. Питома вага продукції іноземної фірми в загальному обсязі становила 4%. З 1993 року діяльність з інофірмами розширилась, почалась співпраця з німецькою фірмою. У 1995 році вироби з давальницької сировини для інофірм становили 93% загального обсягу виробництва. На базі співпраці з іноземними підприємствами були організовані спільні підприємства: українсько-італійське "Конфтрем", "Сузір'я", українсько-сірійське "Алчер", це сприяло створенню додаткових робочих місць. В даний час акціонерне товариство відкритого типу "Трембіта" є одним з успішно господарюючих підприємств на ринку чоловічого та жіночого одягу України, близького та далекого зарубіжжя.

Предметом основної діяльності АТВТ "Трембіта" є виробництво і реалізація швейної продукції широкого асортименту: чоловічі та жіночі піджаки, брюки, костюми, куртки, пальто, плащі, для пошиву використовує різні види тканин, змінює і удосконалює моделі виробів, використовує сучасні технології та обладнання, що дозволяє одержати високі кінцеві фінансові результати. Для більш ефективного дослідження теми даної курсової роботи варто проаналізувати фінансові результати обраного підприємства згідно з даними дод. В, Г.

Таблиця 2.1 Динаміка формування прибутку на АТВТ "Трембіта" за 2005-2006 роки (тис. грн.)

Таким чином, відповідно до даних табл. 2.1 можна побачити, що фінансові результати від різних видів діяльності АТВТ "Трембіта" скорочуються. Так, чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) протягом 2005-2006 років зменшився аж на 5506 тис. грн. або на 14,1%. Скоротилася і собівартість реалізованої продукції на 1863,6 тис. грн., тобто значно меншими темпами на 5,8%. Внаслідок цього абсолютна сума валового прибутку підприємства зменшилася до 32762,7 тис. грн., що на 3385 тис. грн. (56,8%) менше, ніж за аналогічний період 2005 року.

Прибуток від операційної діяльності та звичайної діяльності до оподаткування також скоротилися на 642,6 ти. грн. (397,0 - 1039,6) та 718,1 (451,4 - 1169,5) тис. грн. відповідно. Надзвичайних доходів та витрат на АТВТ "Трембіта" не здійснювалося.

Таким чином, сума чистого прибутку даного суб'єкта господарювання в цілому зменшилася більше ніж удвічі - на 287,4 тис. грн. (52,9%), що свідчить про недостатньо ефективне використання наявних ресурсів, хоча, звичайно, це може пояснюватися зниженням попиту на продукцію товариства, що, в свою чергу, знизило суму основного доходу. Тому в даному випадку потрібно покращувати роботу маркетингового відділу на підприємстві.

Згідно методики перетворення бухгалтерського балансу в аналітичний баланс-нетто, побудуємо табл. 2.2, куди буде внесено абсолютні суми по основних статтях активу балансу, розраховано частку кожної статті у загальному підсумку, обчислено відхилення в сумі і питомій вазі та темп приросту. Обчислені показники наведено в табл. 2.2.

Таблиця 2.2 Згрупований аналітичний баланс-нетто (актив) АТВТ "Трембіта" за 2005-2006 роки

З даних аналітичної табл. 2.2 можна зробити висновок, що на кінець 2006 року вартість майна в розпорядженні підприємства становила 26160,6 тис. грн., що на 5493 тис. грн. (26160 - 20667,6) - 26,6% більше, ніж на кінець 2005 року. Дане зростання відбулося за рахунок збільшення вартості необоротних і скорочення оборотних активів АТВТ "Трембіта" на 7095,6 тис. грн. (19954,1 - 12858,5) та 1602,6 тис. грн. (6206,5 - 7809,1) відповідно.

У загальній вартості майна, яке перебуває у розпорядженні підприємства 62,2% становлять необоротні активи, їх частка в 2006 році зросла на 14,1%. Склад даних видів засобів представлений нематеріальними активами, основними фондами та довгостроковими фінансовими інвестиціями. Протягом досліджуваного періоду найбільшу питому вагу серед них займали основні засоби підприємства - 95,3% в 2005 та 97% в 2006 році, зросла також і їх абсолютна вартість від 12251,9 тис. грн. до 19354,2 тис. грн., тобто на 7102,3 тис. грн. або на 58%. А от по двох інших статтях необоротних активів сума дещо скоротилася - на 6,3 тис. грн. (3,5 - 9,8) для нематеріальних активів та на 0,4 тис. грн. (3 - 4,6) для довгострокових фінансових інвестицій.

Оборотні активи також скоротилися на 1620,6 тис. грн. (6206,5 - 7809,1); зменшилася і їх питома вага у загальній вартості майна на 14,1% (23,7 - 37,8). Детальний аналіз окремих статей оборотних активів АТВТ "Трембіта" показав, що збільшення вартості зафіксовано лише по незавершеному виробництву на 3,8 тис. грн. (5,4 - 1,6) та по готовій продукції на 712,5 тис. грн. (2834,9 - 2122,4), а от залишки по всіх інших статтях значно зменшилася, зокрема по запасах на 42,4 тис. грн. (845,4 - 887,8); товарах на 33,5 тис. грн. (35,5 - 69); грошових коштах та їх еквівалентах на 212,2 тис. грн. (5,7 - 217,9); дебіторській заборгованості за товари, роботи, послуги та за розрахунками на 1772,6 тис. грн. (2094 - 3866,6) та 258,2 тис. грн. (385,6 - 643,8) відповідно. Якщо проаналізувати зміну оборотних активів товариства, можна визначити, що відповідно до формули виробництва гроші - запаси (товар) - виробництво - готова продукція - гроші (дебіторська заборгованість) на підприємстві скоротилася вартість фінансових ресурсів, тобто вони були вкладені у запаси, а потім в виробництво та готову продукцію, частина яких була продана (зменшилися залишки дебіторської заборгованості), а частина залишилася на складі на у вигляді незавершеного виробництва. Але при реалізації готової продукції залишки дебіторської заборгованості або грошових коштів мали б зростати, а на підприємстві спостерігається зворотна ситуація. Поясненням цього може бути вкладення коштів в необоротні активи (основні засоби), вартість яких на кінець 2006 року значно зросла.

В цілому, скорочення коефіцієнта мобільності майна (відношення вартості оборотних активів до вартості всього майна - питома вага) від 27,2% до 23,7% свідчить про тенденцію зниження оборотності майнових засобів товариства.

Стан джерел утворення господарських засобів на АТВТ "Трембіта" можна продемонструвати наступним чином (дод. А, Б):

Таблиця 2.3 Згрупований аналітичний баланс-нетто (пасив) АТВТ "Трембіта" за 2005-2006 роки

Аналізуючи наведені дані, можна стверджувати, що вартість майна підприємства зросла на 5493 тис. грн. (26160,6 - 20667,6), але тільки на 229,1 тис. грн. (17350,1 - 17121) за рахунок власних коштів; решта покривалась за рахунок збільшення зобов'язань підприємства. Сума власного капіталу АТВТ "Трембіта" зросла за рахунок збільшення вартості нерозподіленого прибутку на 255,9 тис. грн. (9845 - 9589,1) та скорочення по таких статтях як додатковий вкладений капітал на 20,1 тис. грн. (433,1 - 453,2), інший додатковий капітал на 0,4 тис. грн.(1570,4 - 1570,8), а також зростання вилученого капіталу на 6,3 тис. грн. ((-9,4) - (-3,1)). Частка власного капіталу в загальній вартості майна підприємства в 2005 році дорівнювала 82,8%, а в2006 дещо скоротилася і стала рівна 66,3%, тобто більше 50%, що є свідченням фінансової незалежності (автономії) товариства. Джерелом утворення майна товариства виступає також другий розділ пасиву балансу - забезпечення наступних виплат і платежів. В 2006 році спостерігається зростання по даному розділу на 169,1 тис. грн. (249,1 - 80) - 211,4%, тобто на даному підприємстві зросла вартість резерву на відпустки та інші виплати персоналу. Нині рідко яке підприємство створює такого роду резерви, тому і в даному напрямку АТВТ "Трембіта" веде зважену та продуману політику.

Щодо поточних зобов'язань товариства, то в 2006 році було залучено кредитні ресурси загальною вартістю 4396,6 тис. грн.; вони становлять 51,4% в загальній вартості поточних зобов'язань підприємства. Зростання зафіксовано також по таких статтях як поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями на 69,5 тис. грн. (11,4%), кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги на 565,3 тис. грн. (97%) та інші поточні зобов'язання на 507,7 тис. грн. (1480,2%). А от по такому розділу пасиву балансу як довгострокові зобов'язання протягом 2005-2006 років залишків взагалі не зафіксовано. Щодо аналізу обсягу та структури активної та пасивної частини основних засобів, то це дослідження можна провести за даними статистичної звітності про наявність та рух основних засобів (ф.№5 "Примітки до річної фінансової звітності", дод. Д, Е).

Таблиця 2.4 Аналіз змін у структурі активної та пасивної частини основних засобів на АТВТ "Трембіта" за 2005 - 2006 роки

Наведені дані показують, що в найбільшу питому вагу - 55% в складі основних засобів займала активна частина основних засобів, тобто ті основні засоби, які беруть безпосередню участь в процесі виробництва - це машини і обладнання, транспортні засоби та інструменти, прилади, інвентар. В наступному році ситуація змінилася на користь пасивної частини (земельні ділянки, будівлі споруди і передавальні пристрої та інші основні засоби), вартість якої зросла на 7784,6 тис. грн., а частка до 57,6%, тобто на 12,9%. Зростання вартості пасивної частини основних засобів вважається негативною тенденцією, що погано впливає на підвищення ефективності використання основних засобів і в цілому збільшення виробничої потужності підприємства. Таким чином, підсумовуючи вище проведений аналіз, можна зробити висновок про те, що АТВТ "Трембіта" - масштабне підприємство легкої промисловості не тільки нашої області, а й країни загалом. Свідченням цього є наявність потужних виробничих ресурсів, фінансова стабільність та поступове зростання прибутковості.

2.2 Аналіз показників стану та забезпеченості основних засобів

Для аналізу узагальненої оцінки стану основних засобів і характерності їх змін слід побудувати аналітичну таблицю і розрахувати наступні показники: коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття, коефіцієнт приросту основних засобів за формулами (1.1);(1.2);(1.3).

Таблиця 2.5 Аналіз показників стану основних засобів АТВТ "Трембіта" за 2005-2006 роки АТВТ "Трембіта"

Відповідно до даних табл. 2.5 коефіцієнт оновлення в 2006 році більший, ніж в 2005 на 0,161, що свідчить про значне надходження нових основних засобів в актив підприємства і є досить позитивним. Хоча, якщо звернути увагу на зміну аналогічного показника для активної частини даних видів необоротних активів, то можна прослідкувати зовсім протилежну ситуацію (коефіцієнт оновлення зменшився на 0,005), яка здійснює негативний вплив на діяльність підприємства.

В основному оновленню підпали такі основні засоби як: земельні ділянки, машини та обладнання, транспортні засоби та інші основні засоби. Протягом 2005 року АТВТ "Трембіта" було вилучено значну кількість оборотних коштів (1195,2 тис. грн.) для купівлі земельної ділянки, що спричинило значне відставання загального коефіцієнта оновлення від коефіцієнта оновлення активної частини. Таку ситуацію можна розглядати з двох боків - в одному випадку підприємство вкладає кошти в низько ліквідну нерухомість, а з іншого працює на перспективу.

Щодо коефіцієнта вибуття, то вважається, що чим більше його значення наближається до коефіцієнта оновлення, то нижчим є рівень зносу засобів і ліпшим їх технічний стан. В нашому випадку спостерігається значна різниця між даними показниками, тобто придатність основних засобів АТВТ "Трембіта" щорічно знижується. Проаналізувавши значення коефіцієнта приросту можна зробити висновок про те, що протягом 2005-2006 років приріст основних засобів збільшився на 0,244 (24,4%), але для активної частини дана тенденція не характерна, що свідчить про низьке фінансування виробничих потужностей. Важливим етапом є дослідження технічного стану основних засобів. Для цього обчислюють коефіцієнт зносу, який обчислюються за формулою (1.4).

Таблиця 2.6 Аналіз змін технічного стану основних засобів на АТВТ "Трембіта" за 2005-2006 роки

Аналізуючи коефіцієнти зносу по окремих групах можна побачити, що по підприємству в цілому спостерігається висока зношеність основних засобів - більше 50%. Найбільший рівень зношеності основних засобів прослідковується по такій групі як інструменти, прилади та інвентар (58,3% за 2005 рік та 69,9% за 2006 рік). Найменш зношеними протягом досліджуваного періоду залишаються будинки, споруди та передавальні пристрої. Отже, рівень зношеності основних засобів підприємства в загальному є досить високим. Тому досліджуване підприємство повинно оновлювати дані види необоротних активів та виводити з експлуатації непридатні об'єкти. Узагальнюючими показниками забезпеченості підприємства основними засобами є фондоозброєність, фондомісткість та коефіцієнт реальної вартості основних засобів, які обчислюються за формулами. Для обчислення показника фондоозброєності нам необхідно спочатку обчислити середньорічну вартість основних засобів:

Ф_{сер(2005 р.)} = (19974,0+22585,5) / 2 = 21279,8 (тис. грн.)

Ф_{сер(2006 р.)} = (22585,5+31021,4) / 2 = 26803,5 (тис. грн.)

В тому числі активної частини:

Ф_{сер(2005 р.)} = (11590,6+12422,9) / 2 = 12006,8 (тис. грн.);

Ф_{сер(2006 р.)} = (12422,9+13074,2) / 2 = 12748,6 (тис. грн.).

Середньорічна вартість майна підприємства (сума валюти балансу розділена на 2).

Ф_{сер(2005 р.)} = (19989,6+20667,6) / 2 = 20328,6 (тис. грн.);

Ф_{сер(2006 р.)} = (20667,6+26160,6 ) / 2 = 23414,1 (тис. грн.).

Таблиця 2.7 Аналіз показників забезпеченості підприємства основними засобами на АТВТ "Трембіта" за 2005 - 2006 роки

Відповідно до даних табл. 2.7 у 2005 році 0,560 грн. вартості основних засобів припадає на 1 грн. товарної продукції, а у 2006 році - 0,818 грн. Отже, фондомісткість у 2006 році зросла на 0,258 грн., що є досить поганим явищем для підприємства, оскільки для виробництва однієї гривні товарної продукції потрібно затратити на 26 коп. вартості основних засобів більше. А от показник фондоозброєності на підприємстві збільшився на 4,264 тис. грн. або на 37,9%. Це означає, що зросла величина основних засобів на одного працівника. Така ситуація пов'язана із скороченням чисельності працівників на 164 чол. Збільшення рівня фондоозброєності можна трактувати як позитивне явище, оскільки це свідчить про зростання продуктивності праці працівників або є результатом застосування новішої техніки, яка не потребує великої кількості персоналу для її обслуговування. Коефіцієнт вартості основних засобів у майні підприємства відображає питому вагу залишкової вартості основних засобів у загальній вартості майна підприємства. У 2005 році даний показник становив 0,569, а у 2006 - 0,675. Отже, загальна вартість основних засобів у майні підприємства у 2006 році була більшою на 18,6%. Таке явище - негативне, адже основні засоби в активі балансу повинні співвідноситися з оборотними активами 1:2, що, в свою чергу свідчить про низьку платоспроможність товариства. Отже, проаналізувавши попередні дані, можна зробити висновок, що досліджуване підприємство за звітний період працювало не досить ефективно. Оскільки зменшився обсяг реалізованої продукції, а також величина чистого прибутку, а це в свою чергу, негативно вплинуло на показники використання основних засобів.

2.3 Аналіз показників ефективності використання основних засобів

Ефективність використання основних засобів характеризується такими показниками, як фондовіддача та рентабельність, які обчислюються за формулами. Дані показники наведені в наступній таблиці:

Таблиця 2.8 Аналіз показників ефективності використання основних засобів на АТВТ "Трембіта" за 2005-2006 роки

Як свідчать дані табл. 2.8 фондовіддача основних засобів на АТВТ "Трембіта" скоротилася на 0,564 грн., а активної їх частини - на 0,596 грн.

Внаслідок скорочення прибутковості товариства в 2006 році на 287,4 тис. грн. (255,9-546,3), скоротилася і рентабельність його малоліквідних активів, а саме активної частини - на 2,4 % , рівень рентабельності для загальної вартості основних засобів зріс на 0,6%.

Важливим етапом при проведенні дослідження є визначення сукупності чинників, внаслідок яких створилася саме така ситуація. Для цього потрібно здійснити факторний аналіз ефективності використання основних засобів, зокрема вивчення впливу змін середньорічної вартості основних засобів і фондовіддачі продукції на обсяг реалізованої продукції (табл. 2.9).

Таблиця 2.9 Розрахунок впливу змін середньорічної вартості основних засобів і фондовіддачі продукції на обсяг реалізованої продукції АТВТ "Трембіта" за 2005-2006 роки

Відповідно до обрахованих показників можна побачити, що зміна обсягу реалізованої продукції відбулася за рахунок впливу таких факторів - збільшення середньорічної вартості основних засобів на 55236,7 тис. грн. призвело до її зростання на 9865,3 тис. грн., а от скорочення рівня фондовіддачі сприяло зменшенню обсягу реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг аж на 15117,2 тис. грн. Тобто загальний вплив факторів дорівнює 5251,9 тис. грн. ((-15117,2) + 9865,3). Відхилення між фактичною зміною реалізованої продукції та даними факторного аналізу склала 3,3 тис. грн. (5248,6 - 5251,9) і пояснюється заокругленнями при розрахунках.

Таким чином, відповідно до проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності АТВТ "Трембіта" протягом 2005-2006 років зафіксовано скорочення обсягу реалізованої продукції, внаслідок чого прослідковується негативна тенденція щодо ефективності використання його необоротних активів (основних засобів). Хоча, якщо звернутися до аналогічних показників 2004 року, то тут отриманий дохід від реалізації продукції знаходиться на ще нижчому рівні, тому стверджувати про негативні тенденції в розвитку підприємства не варто. Попри все АТВТ "Трембіта" залишається одним з найбільш успішних підприємств області.

3. Шляхи підвищення ефективності та пропозиції щодо вдосконалення оновлення основних засобів

3.1 Рекомендації і пропозиції щодо подальшого удосконалення використання і відтворення основних засобів підприємства

Основними напрямками підвищення ефективності використання основних виробничих засобів підприємства є такі:

1. Екстенсивний, до якого належить в основному збільшення часу роботи основних виробничих засобів.

2. Інтенсивний, до якого належить підвищення віддачі засобів праці на одиницю часу.

Найважливіші шляхи підвищення ефективності використання основних активів підприємства:

- поліпшення складу, структури і стану основних засобів підприємства;

- удосконалення планування, управління і організації праці та виробництва;

- зниження фондомісткості, підвищення фондовіддачі та продуктивності праці на підприємстві;

- підвищення та розвиток матеріального та морального стимулювання праці.

Однією з головних умов підвищення ефективності відтворювальних процесів є оптимальність термінів експлуатації основних засобів, і передусім активної їх частини, відповідно до первинного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і подовження терміну експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення та використання знарядь праці.

Скорочення термінів експлуатації основних засобів, з одного боку, уможливлює прискорення їх оновлення, зменшення морального старіння, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого, - зумовлює зростання собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум, потребує більших за обсягом інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей машинобудування.

Подовження періоду функціонування основних засобів дає змогу зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих засобів праці й за рахунок цього спрямовувати більше ресурсів на розширене відтворення, але при цьому знижується загальна продуктивність діючих основних засобів.

Саме тому терміни експлуатації машин і устаткування мають бути оптимальними, тобто такими, що забезпечують найменші витрати суспільної праці на їх виготовлення і використання у виробничому процесі протягом усього періоду їх функціонування.

3.2 Шляхи підвищення соціально-економічної ефективності використання основних засобів

За сучасних умов з метою підвищення соціально-економічного ефекту від використання основних засобів слід запровадити і реалізувати такі головні напрямки інтенсифікації відтворення основних засобів:

- усебічне прискорення розвитку машинобудівного комплексу України, радикальна перебудова його структури з метою максимально можливого задоволення народногосподарського попиту на достатньо широку номенклатуру різних видів машин та устаткування, забезпечення виготовлення нових поколінь техніки і закінчених (технологічно зв'язаних) систем машин, розробка та організація виробництва тих знарядь праці, які раніше взагалі не виготовлялись або імпортувались з інших країн;

- зосередження зусиль різних галузей науки на пріоритетних напрямках науково-технічного прогресу, форсованому розвитку передовсім наукомістких виробництв, істотному підвищенні техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виробництва на підприємствах різних галузей народного господарства;

- докорінне поліпшення всієї організації робіт та економічного її обґрунтування на всіх стадіях відтворювального процесу (проектування - виробництво - розподіл - запровадження - експлуатація нової техніки);

- дотримання кожним підприємством власної стратегії технічного, організаційного та економічного розвитку; переорієнтація інвестиційної політики на максимальне технічне переозброєння й реконструкцію діючих виробничих об'єктів; різке збільшення масштабів вилучення з виробництва технічно застарілих і економічно малоефективних машин та устаткування, перехід від практики одиничної заміни спрацьованих знарядь праці до систематичного комплексного оновлення техніко-технологічної бази взаємозв'язаних виробничих ланок підприємств;

- створення ринкового економічного механізму країни, спроможного забезпечити постійну зацікавленість усіх ланок управління виробництвом у здійсненні найбільш ефективних відтворювальних процесів і сприйнятті науково-технічних та організаційних новацій (нововведень).

Практична реалізація перелічених головних напрямків інтенсифікації відтворювальних процесів потребує не лише активної інженерно-виробничої діяльності самих підприємств, а й мобілізації великих власних фінансових коштів. У повному обсязі вона можлива за умови передовсім постійної державної підтримки, безпосередньої участі багатьох інститутів ринкової інфраструктури та іноземного капіталу.

Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних засобів і виробничих потужностей того чи того підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого, - від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання основних засобів підприємства можна умовно поділити на дві групи: збільшення екстенсивного завантаження; підвищення інтенсивного навантаження.

Однак треба зосередитись на двох важливих обставинах. По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин та устаткування обмежується тільки календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності не є такими широкими і залежать передовсім від інженерних рішень, покладених в основу конструкцій цього устаткування. По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко окупаються за рахунок одержаного внаслідок інтенсифікації додаткового економічного ефекту.

Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. На підприємствах з дискретним виробництвом кількість не використовуваного протягом доби устаткування нерідко досягає 15-20% загального його парку, а внутрізмінні простої становлять 10-15% робочого часу. Це спричиняється: неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; браком робітників тих чи тих професій; перебоями в забезпеченні робочих місць матеріалами, електроенергією, комплектуючими виробами, оснащенням, пристроями, підйомно-транспортними засобами тощо.

Для підприємств ряду галузей індустрії і передовсім машинобудування надзвичайної гостроти набула проблема підвищення коефіцієнта змінності роботи виробничого устаткування. В Україні цей показник нині є невиправдано низьким і свідчить про наявність достатньо великих резервів ліпшого використання знарядь праці. Якщо довести реальну змінність роботи металообробного устаткування до раціонального рівня (1,7-1,8), то можна буде збільшити випуск машинобудівної продукції більше ніж на 30%.

Значному поліпшенню екстенсивного завантаження засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, яка на промислових підприємствах України є дуже значною (кілька десятків тисяч одиниць), а також виведення з експлуатації зайвого й неефективного використовуваного устаткування та організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи. За існуючими розрахунками, здійснення таких заходів дало б можливість підвищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народного господарства на 10-15 і більше відсотків.