Сутність, функції і форми капіталу

Підвищення рівня та збільшення обсягів освітньої складової ЛК потребує зміцнення соціально-економічних умов його формування та розвитку. Для цього необхідно:

по-перше, забезпечити неухильне та стабільне зростання обсягу реальної ВДВ у кожному регіоні України. Досвід розвинутих країн свідчить, що високі темпи економічного розвитку забезпечують сприятливі можливості зростання освітнього рівня населення, зміцнення його здоров'я.

Зауважимо, що високі темпи зростання ВДВ є не тільки чинником розвитку ЛК, але й результатом його розвитку. Динаміка ВДВ (або ВВП для всієї країни) пов'язана з динамікою ЛК. Зроблені нами розрахунки показали, що нагромаджений освітньо-професійний потенціал більш як на 50% забезпечує позитивну динаміку ВДВ регіонів.

Однак для того, щоб зростання ВДВ стало економічною основою підвищення обсягів ЛК, необхідно не тільки збільшити ВДВ (ВВП), але й забезпечити, щоб більша його частина спрямовувалася на споживання населення. В Україні частка ВВП, яка йде на споживчі витрати, в останні роки знижується. Спостерігалося деяке її зростання до 2002 p., а потім накреслилася тенденція до скорочення. Так, частка кінцевих споживчих витрат у ВВП становила: у 2002 р. - 54,3%, у 2001 р. - 55%, у 2002 р. - 55,1%, у 2003 р. -54,7%, у 2004 р. - 53,8% [6, 45].

Така тенденція не відповідає потребам людського розвитку і формування ЛК. У сучасних умовах споживання домашніх господарств слід розглядати не як «проїдання» ВВП, а як процес формування людського потенціалу і ЛК країни;

По-друге, необхідно суттєво підвищити доходи широких верств населення, передусім заробітну плату, на що неодноразово вказували науковці, політики, громадські діячі, профспілки. Підвищення доходів необхідно не тільки для поліпшення рівня життя, а передусім для створення необхідної економічної бази збільшення інвестицій у ЛК. Слід підкреслити, що саме домогосподарства забезпечують основні інвестиції в ЛК. Це пов'язано з вихованням та утриманням дітей до досягнення ними працездатного віку та початку трудової кар'єри, що передбачає витрати на здобуття та оновлення професійної освіти, забезпечення культурного розвитку, які дедалі збільшуються.

Для створення необхідних економічних умов формування ЛК слід суттєво підвищити доходи населення, передусім домогосподарств з дітьми, адже саме в них формується ЛК майбутніх поколінь. При цьому потребує реорганізації система оплати праці. Вже неодноразово йшлося про необхідність формування високої вартості національної робочої сили. Це потребує суттєвого підвищення не тільки мінімальної заробітної плати, але й середнього її рівня. Згідно із соціологічним моніторингом, який проводить Інститут соціології HAH України, поширеною серед населення в березні 2005 р. була думка, що для нормального життя одній особі необхідно 1204 грн. Цей показник може бути своєрідним орієнтиром у формуванні політики доходів.

Однак для обґрунтування виваженої політики у сфері підвищення оплати праці необхідно:

> перейти від соціального стандарту «прожитковий мінімум» до соціального стандарту «мінімальний споживчий бюджет», який і має бути основою формування мінімальної заробітної плати;

> змінити принципи формування заробітної плати, диференціювати заробітну плату залежно від того, чи є в даного працівника діти, які не досягли працездатного віку. Слід виходити з того, що суспільство та підприємці мають взяти на себе частку того економічного тягаря, який несе сім'я, утримуючи та виховуючи дітей - майбутніх працівників і членів суспільства [6, 45].

Коефіцієнт дітей-утриманців (який необхідно більш детально обґрунтувати) має бути врахований у механізмі визначення заробітної плати. Такий підхід до формування заробітної плати міг би поліпшити демографічну ситуацію в Україні забезпечити кращі матеріальні умови формування ЛК підростаючого покоління, гарантувати економічні права дитини на необхідний дохід для її розвитку. Ми вважаємо, що реформування системи оплати праці з урахуванням необхідних витрат на дітей-утриманців. є важливим, завданням державної політики, яке сприятиме утвердженню принципу соціальної справедливості, забезпечить зростання заробітної плати і зменшення диференціації доходів. Однак його впровадження має здійснюватися на основі глибокого наукового обґрунтування.

Необхідно суттєво зменшити диференціацію доходів населення, яка надзвичайно негативно впливає на економічні можливості формування й розвитку ЛК. Про це свідчать такі дані: у 2004 р. середньодушові грошові витрати на 1 особу на місяць становили в перший доцільній групі 99,3 грн. у десятій доцільній групі - 847,3 грн. Коефіцієнт диференціації становив 8,5 рази. При цьому середньодушові витрати на освіту, відпочинок і культуру (саме ті витрати, які безпосередньо пов'язані з формуванням ЛК) становили у відповідних доцільних групах на місяць: у першій - 1,67 грн. у десятій - 44,4 грн. Низькодохідні групи населення майже не мають змоги фінансувати людський розвиток [6, 46].

Саме ці доцільні групи населення в основному мають у своєму складі дітей і вони потребують значних витрат на формування основ ЛК.

Необхідно запровадити систему доступних кредитів на освіту. В умовах розвитку ринкових відносин у сфері освіти та низького життєвого рівня основної маси населення забезпечення доступу до якісної професійної світи для значної маси населення можливе на кредитній основі. Тому необхідно забезпечити надання пільгових безвідсоткових кредитів, відсотки по яких мають погашатися за рахунок державного бюджету, і ці витрати повинні розглядатись як інвестиції в ЛК.

Необхідно суттєво збільш йти втрат на

освіту з державного бюджету, які нині не відповідають нормам чинного Закону України «Про освіту».

Необхідно суттєву увагу звернути на підвищення якості освіти. Фахівці з питань освіти, роботодавці відзначають погіршення якості освіти впродовж останнього десятиліття. Воно спостерігається в усіх сферах освіти й обумовлено низкою причин, які ми тут не аналізуємо.

Підвищення якості освіти є однією з обов'язкових умов розвитку ЛК. Його забезпечення можливе не тільки через впровадження сучасних освітніх стандартів, але передусім завдяки:

> модернізації матеріально-технічної бази закладів освіти, оснащенню їх сучасною навчальною технікою, забезпеченням доступу до Інтернету;

> підвищенню мотивації викладацького складу до поліпшення якості навчання шляхом забезпечення достойної оплати праці, інших умов праці, посилення відповідальності;

> удосконаленню організації навчального процесу, зниженню навчального навантаження на викладачів, забезпеченню переходу до болонської системи організації освіти;

> посиленню рівня практичної підготовки учнів закладів професійно-технічної освіти та ВУЗів.

Слід також забезпечити співпрацю між навчальними закладами та підприємцями, роботодавцями в процесі підготовки кадрів. Це сприятиме не тільки підвищенню якості професійної освіти, але й удосконаленню структури підготовки кадрів відповідно до потреб економіки [6, 46].

Необхідно забезпечити більш рівномірний розвиток освітньої інфраструктури в регіонах України, оскільки її наявність значно впливає на можливості доступу до професійної освіти. Слід відмітити суттєву нерівномірність наявності в регіонах України вузів ІІІ-IV рівнів акредитації, що відповідно впливає на кількість студентів та сформований професійно-кваліфікаційний потенціал регіонів (табл. 5):

Таблиця 5. Характеристика освітньої інфраструктури

Необхідно забезпечити зміцнення освітніх центрів областей. Йдеться передусім про розвиток навчальної бази вже існуючих вищих навчальних закладів, збільшення переліку спеціальностей. Ефективним заходом тут може бути відкриття філіалів провідних вузів України у периферійних регіонах, де регіональні вузи не задовольняють потреби населення у вищій освіті.

Необхідно суттєво вдосконалити систему підвищення кваліфікації на підприємствах, яка є ефективним засобом збереження та розвитку освітньо-професійного рівня працівників. Стан справ у сфері підвищення кваліфікації працівників багатьох галузей та регіонів аж ніяк не відповідає вимогам науково-технічного та інноваційного розвитку вітчизняних підприємств.

Необхідно забезпечити розвиток мотивації до здобуття високої освіти.

Розвитку внутрішньої мотивації до освіти сприяють різноманітні програми пошуку інтелектуалів, талантів, олімпіади, конкурси тощо, тобто всі ті заходи, які забезпечують суспільне визнання високого освітнього розвитку людини.

Необхідно формувати активну поведінку особи, відроджувати та розвивати її здатність до конкуренції, стверджувати принципи самостійності та самовідповідальності, розвивати прагнення до самореалізації [6, 47].

Отже, розвиток ЛК безпосередньо пов'язаний із розвитком людської особистості, удосконаленням її якісних рис. Це здійснюється передусім за рахунок загальної та професійної освіти, інформаційного забезпечення, охорони здоров'я та рекреації.

Для України людський капітал (питома частка якого у структурі сукупного капіталу та національного багатства у останні п'ять років зменшується) та Інтелектуальний капітал (оцінка якого на мікрорівні є дуже незначною) не відіграють іде, на жаль, ключової ролі фактора економічного зростання, оскільки відсутнє системне розуміння того, що інтелект, інформація, знання є важливими активами економіки, які можуть допомогти ліквідувати хронічне відставання Й забезпечити стійкі темпи зростання. А тому розвиток науки, технології, інформаційних послуг, нагромадження та підвищення ефективності усіх форм капіталу - мають на сьогоднішній день стати тими пріоритетними завданнями, які можуть забезпечити формування інформаційно-індустріального суспільства, що забезпечить зростання виробництва та добробуту населення у майбутньому.

Висновок

Капітал, таким чином, хоча і аналізується нами в руслі політекономії, але як би через призму ширококутного об'єктиву. Сучасний економічний для польоту погляд і означає, що капітал вбирає в себе багато сторін, що здаються деколи непримиренними. Але ці протиріччя лише, на перший погляд, носять антагоністичний характер, і йдеться не про те, щоб ці погляди примирити. Боротьба ідей на будь-якій стадії розвитку - позитивне, динамічне явище.

Багато економічних шкіл розглядають капітал з різних позицій, кожна з яких дає частку істини. Капітал вивчається і з точки зору його суті, і - форми, і - рухи (динаміки). Наприклад, в К. Маркса в «Капіталі» в першому томі дається характеристика суті цього поняття, в другому - функціональні форми і рух капіталу.

Підсумовуючи, ми можемо сказати, що капітал - це складна, багатоаспектна категорія, еволюція якої відобразила історичний процес розвитку природи, форм руху, динаміки та структури товарного виробництва.

Сучасні економічні дисципліни природою капіталу вже не цікавляться. Ця категорія як би визначена раніше. Ці дисципліни застосовують категорію «капітал» з великою часткою практицизму. Їх займають кількісні параметри, проблеми вибору макроекономічних показників, сам механізм регулювання економічної системи.

Використана література

1. Теоретичні та прикладні питання економіки: зб. наук. праць / за ред. В.Д. Базилевича, вип. 4, 2004. - 292 с.

2. Економічна теорія: підр. / за ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання - Прес, 2008. - 719 с.

3. Теорія і практика. / А. Є. Фукс. - 1996. - 160 с.

4. Вісник Тернопільської академії міжнародного господарства: наук. журнал / ред. З.В. Гуцайло, вип. 7/4, 2002.

5. Проблеми науки. / Л. І. Федулова. - 2006. - №3.

6. Україна: аспекти праці. / В. Антонюк. - 2006. - №2.

7. Актуальні проблеми економіки. / А.П. Гайдуцький. - 2006. - №6.

8. Менеджмент и менеджер. / С. Климов. - 2006. - №5.

9. Менеджмент в России и за рубежом. / Г.Н. Богачева, Б.А. Денисов. - 2000. - №1. (сайт: http://www.dis.ru/)

10. Соціально-економічне становище України за 2003 р. // Економіст. - 2004. - №1. - С 6 - 11.

11. Чухно А. Постіндустріальна економіка: теорія, практика та її значення для України. - К.: Логос, 2003.

12. Інноваційна діяльність промислових підприємств // www.ukrstat.gov.ua/.

13. Малицький Б., Буклін І., Соловйов В. Аналіз становлення наукової системи України // Наука і наукознавство. - 2001. №2. - С. 3-18.

14. Телезвернення президента України // www.pravda.com.ua.

15. Щетинин В. Человеческий капитал и неоднозначность его трактовки // Мировая экономика и международные отношения. - 2002. - №12. - С. 44.

16. Економіка та становлення нової системи господарювання./ С.С. Шумська. - 2006.

17. Актуальні проблеми економіки. /Ю.В. Гава - 2006. - №4.

Размещено на Allbest.ru