Розвиток венчурного бізнесу на малих підприємствах

Ключові позиції у венчурній індустрії США за підсумками 2015 р. посідають: програмне забезпечення, біотехнологія, медицина, енергетика і IT- послуги (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Структура венчурних інвестицій в США за галузями [11]

Якщо розглядати структуру венчурних інвестицій по стадіях розвитку інноваційних підприємств, то в 2015 р. на «посівну» стадію в США було направлено 11 % інвестицій, на стадію «раннього зростання» - 38 %, на стадію «розширення» - 27 % і на пізню стадію - 24 % [1]. Таким чином, на посівну і ранні стадії розвитку компаній доводиться близько половини венчурного капіталу.

У Європі венчурне фінансування стало розвиватися на початку 80-х років XX ст. Поза сумнівом, практика такого інвестування існувала в європейських країнах задовго до цього рубежу, але сучасних рис індустрія венчурного фінансування стала набувати саме в цей період. Багато в чому швидкий розвиток венчурного інвестування в Європі був обґрунтований наявністю двадцятирічного американського досвіду, який дозволив уникнути істотних помилок і адаптувати до європейських умов вже відпрацьовані фінансові і управлінські технології. Але не можна також не враховувати заслуги і зусилля європейських венчурних капіталістів, які забезпечили сьогоднішній стан галузі. Багато в чому етапи розвитку європейського венчурного підприємництва повторюють американський досвід. У 1983 р. була організована Європейська асоціація прямого інвестування і венчурного капіталу (ЕVCА), що було спільною ініціативою представників венчурної індустрії і Європейської комісії [10]. Стратегічними завданнями EVCA стали:

- залучення інституційних інвесторів до участі у венчурному інвестуванні;

- розробка доступних і ефективних стратегій і механізмів венчурного капіталу;

- захист інтересів учасників венчурної індустрії [12].

За участю ЕVCА була створена Європейська асоціація біржових дилерів (ЕАSD) - об'єднання венчурних капіталістів, інвестиційних банків, біржових дилерів і інших інвестиційних інститутів - з метою формування механізмів підтримки економічного розвитку і інновацій в Європі. Однією з перших ініціатив ЕVCА була організація європейської фондової біржі для швидко зростаючих молодих компаній - Системиа автоматичного котирування Європейської асоціації біржових дилерів (ЕАSDАQ). Її структура і основні принципи функціонування були запозичені в аналогічної американською NАSDАQ. Акції деяких компаній, які торгують в ЕАSDAQ, також котируються і на NАSDАQ.

Участь урядів європейських країн в процесі венчурного фінансування грає величезну роль. Доля засобів страхових компаній і пенсійних фондів у венчурному капіталі Європи досягає 35 % інвестицій. Прикладом участі держави у венчурному фінансуванні можуть слугувати так звані фонди фондів, які організовуються при істотній участі (до 40 %) держави. Найбільш відомі з них фонди: UК Нigh Tеchnоlogy Fund (Великобританія), Кfw (Німеччина) і ряд інших. Динаміка венчурного фінансування в Європі представлена у табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Динаміка ринку венчурних інвестицій Європи у 2012-2015 рр.

Показник	2012	2013	2014	2015
Обсяги венчурного фінансування, млрд. евро	4,6	3,8	3,5	4,0
кількість угод, од.	1351	1186	1253	1021

Венчурне фінансування в Європі, як і в США, значно скоротилося унаслідок світової фінансової кризи. Якщо в 2012 р. обсяг венчурних інвестицій перевищував 4,7 млрд. євро, то в 2013-му - знизився до 3,8, а в 2014-му - до 3,5 млрд. євро. Позитивною є тенденція досить швидкого відновлення об'ємів венчурного фінансування в Європі до 4 млрд. євро в 2015 р. В порівнянні з США європейська структура венчурних інвестицій більш диверсифікована (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Венчурні інвестиції в Європі по галузях економіки в 2015 р. [3]

Венчурні інвестиції в Європі розміщують практично у всі сектори економіки у відносно рівних розмірах. На відміну від США, в трійці лідерів по обсягах інвестицій окрім біофармацевтики і енергетики присутній сектор бізнесу-послуг. Останніми роками відбувається переорієнтація венчурних інвестицій в технологічний сектор, що є загальносвітовою тенденцією для розвинених країн [1].

Що стосується розподілу венчурних інвестицій по стадіях розвитку інноваційних компаній, то в цілому в Європі спостерігається схожа з США тенденція. У 2015 р. 48 % венчурного капіталу доводилося на «посівну» і ранню стадії, 52 % - на розширення і пізню стадію. На відміну від США, в Європі значно менші обсяги венчурних інвестицій доводяться на «посівну» стадію - 7 %, у США - 11 %. При цьому на ранній стадії європейські венчурні інвестиції на 3 % перевищують обсяги фінансування у США. Проаналізуємо венчурний капітал Європи в розрізі країн-учасниць (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Пайове співвідношення країн Європи у венчурному фінансуванні в 2015 р. [3]

Як і раніше провідним гравцем венчурної індустрії Європи залишається Великобританія: більше 30 % загальноконтинентального обсягу інвестування, на другому місці Франція - близько 15 %, на третьому - Німеччина - 13,5 %.

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ РОЗВИТКУ ВЕНЧУРНОГО БІЗНЕСУ НА МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

3.1 Проблеми розвитку венчурного бізнесу в контексті закордонного досвіду

Український ринок венчурного інвестування істотно відрізняється від зарубіжних ринків.

По-перше, відрізняється сфера вкладення венчурного капіталу - найпривабливішими сферами в Україні є будівництво, переробка сільгосппродукції, харчова промисловість, роздрібна торгівля. В той час, як на Заході і в США, це інвестиції в інновації технічного і технологічного харатеру.

По-друге, практично немає стартових вкладень і вкладень в інновації, в Україні це переважно інвестиції в розвиток компаній.

По-третє, учасниками фондів (тобто венчурними інвесторами) можуть бути тільки юридичні особи. Ні приватні особи, ні пенсійні фонди, ні страхові компанії не можуть вкладати кошти до венчурного фонду.

Ринок венчурного інвестування в Україні почав розвиватися зовсім недавно (на початку 90-х років). На сьогоднішній день розвиток венчурної індустрії в Україні стримується слабкою законодавчою базою, нерозвиненістю фондового ринку, непрозорістю фінансової діяльності компаній, відсутністю гарантій для інвестора.

Український венчурний бізнес знаходиться сьогодні на стадії якщо не зародження, то дуже раннього розвитку. Західні країни вже мають гарний досвід в організації системи венчурного інвестування. Але, у них не відразу все виходило добре, вони вчилися на своїх помилках, оскільки були "першопроходцями". Ми зараз маємо співставити зарубіжний досвід з нашими можливостями і зробити все, щоб венчурний бізнес в Україні, в класичному його розумінні, теж запрацював на всю потужність. У цьому, в першу чергу, повинна бути зацікавлена держава. Отже, треба почати саме з державної підтримки і можливості застосування зарубіжного досвіду в цьому напрямі [29].

Головною проблемою реалізації інвестиційно-інноваційного розвитку є розрив між двома найважливішими стадіями інновацій - науковими дослідженнями й масовим виробництвом продукції з використанням їх результатів. Однією з найважливіших складових інноваційного процесу та перспективним механізмом економічної стабілізації держави є венчурний бізнес, феномен надактивного розвитку якого пов'язаний з пріоритетним розвитком високотехнологічних та ризикованих галузей.

Для держави має сенс активно сприяти розвитку венчурного бізнесу, оскільки вигоди, які отримує суспільство від програм підтримки венчурного капіталу, не обмежуються тільки прибутками венчурних інвесторів. Венчурні інвестиції: 1) сприяють освоєнню нових провідних науково-технічних розробок для створення конкурентоспроможних високотехнологічних продуктів і технологій; 2) створюють нові робочі місця, сприяючи зниженню безробіття та підвищуючи рівень добробуту в суспільстві, що має стратегічне значення для довгострокового зростання національної економіки.

Вирішальну роль у розвитку венчурної індустрії Європи відіграли заходи державної політики зі створення сприятливих умов розвитку венчурних фондів. Уряд Голландії гарантує покриття половини збитків, пов'язаних з венчурними інвестиціями. Венчурні фонди Великобританії отримують третину інвестиційного капіталу в пенсійних фондах, які мають пільговий режим оподатковування. Таке цілеспрямоване державне втручання забезпечило швидкий розвиток венчурної індустрії в західноєвропейських країнах. Якщо на початку 1980-х рр. Західна Європа значно поступалася США за загальним обсягом венчурного капіталу, то вже на початку 90-х рр. - вже їх випередила. В Ізраїлі та Фінляндії технологічна революція відбулася частково завдяки тому, що уряди зробили ставку на венчурний розвиток промисловості, і були створені умови для прямих інвестицій у сміливі інноваційні проекти. За фінансової підтримки з боку венчурного капіталу почали розвиток такі технології й галузі, як мікропроцесори, ПК, генна інженерія. Яскравими прикладами вдалих венчурних проектів є AOL, Apple, Cisco, Compaq, e-Bay, Google, HP, Intel, Microsoft, Sun Microsystems, Yahoo!, інвестори яких отримали прибутки в мільярди доларів. У 2010 р. в США венчурними фондами було інвестовано 25,5 млрд. дол. у 3416 угод..

Основними факторами, що сприяють розвитку венчурної індустрії, є: наявність науково-освітньої бази та потужного дослідницького сектора, потужні наукові школи; розвиненість фінансових інститутів і ринків страхового та пенсійного секторів; наявність фондового ринку; політична і макроекономічна стабільність, стале економічне зростання; стабільний попит з боку держави та приватного секторів на наукові дослідження й розробки; наявність вільного капіталу. Сьогодні більшість цих умов в Україні так чи інакше присутні, однак український венчурний бізнес все ще знаходиться лише на стадії раннього розвитку, хоча його формування було започатковано у 1992 р. за переважної участі іноземного капіталу. За офіційними оцінками Мінекономіки, ринок венчурного капіталу в Україні сьогодні становить приблизно 400 млн. дол. (потенційний обсяг сягає 800 млрд. дол.) і нараховує більше 50 формально зареєстрованих компаній, хоча реально працюють не більше десяти. Серед них: Western NIS Enterprise Fund (капітал 150 млн. дол., виділений урядом США для інвестицій у харчову промисловість, сільське господарство, виробництво будматеріалів, фінансовий сектор України), SigmaBlazer (капітал 100 млн. дол.), фонд прямих інвестицій «Україна» (22,5 млн. дол.).

У провідних країнах розвиток венчурного бізнесу призводить до спрямування інвестицій у високоризиковану інноваційну сферу, тоді, як в Україні тенденції протилежні -- існуючі венчурні фонди надають однозначну перевагу низько- та середньоризикованим короткотривалим операціям з фінансовими активами та нерухомістю й поки слабко орієнтовані на «хай-тек» технології.

Розвиток венчурної індустрії України стримують наступні негативні чинники.

Слабка законодавча база. Термін “венчурний бізнес” уже протягом кількох років зустрічається в низці законодавчих актів України, проте досі не дано визначення сутності, функцій, принципів діяльності саме венчурних фондів і венчурних фірм. Уперше функціонування венчурних фондів на законотворчому рівні передбачив Закон України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”. Проте в законі йдеться лише про інвестиційні фонди, які проводять діяльність з об'єднання (залучення) грошових коштів інвесторів для отримання прибутку від вкладень у цінні папери, корпоративні права та нерухомість, тобто інвестиції у вже існуючий бізнес. Ці питання не вирішує й Закон України “Про інноваційну діяльність”, в якому передбачена тільки фінансова підтримка Державною інноваційною фінансово-кредитною установою інноваційних проектів шляхом кредитування під заставу майна, договору страхування, банківської гарантії, договору поруки тощо. Як наслідок - венчурні фонди створюються не для фінансування інноваційних проектів, а для реалізації спекулятивних схем керування власністю та використання податкових пільг, оскільки фонди не сплачують податок на прибуток.

Брак джерел фінансування інвестицій. Згідно з діючим законодавством, фізичні особи та інституційні інвестори (інвестиційні й пенсійні фонди, страхові компанії) не можуть інвестувати у венчурні фонди, що істотно скорочує потенційну інвестиційну базу для венчурних інвестицій, оскільки, наприклад, бурхливий розвиток венчурних фондів у США почався саме після дозволу пенсійним фондам інвестувати 10 % активів у венчурні проекти. Тому джерелами фінансування венчурних установ в Україні є вільний капітал українських ФПГ, закордонних приватних й інституційних інвесторів. Масштабну присутність останніх гальмує сумнівна репутація української венчурної індустрії та, у цілому, недостатня інвестиційна привабливість українського бізнес-середовища.

Слабкість фондового ринку та відсутність гарантій для венчурного інвестора, які б обмежували його ризики. Йдеться про інструменти власності з особливостями опціону - конвертовані привілейовані акції й облігації. Типовим інструментом венчурних інвестицій у США є привілейовані конвертовані акції, які на момент виходу з інвестиційного проекту конвертуються та продаються на фондовому ринку. Цей інструмент страхує інвесторів від ризиків, оскільки особливістю цих акцій є переважні права власників - при невдачі проекту прості акціонери нічого не одержують доки фірма не задовольнить вимоги власників привілейованих акцій. Звичайні привілейовані акції, закріплені українським законодавством, не дають права участі в керуванні та можуть складати лише 10% статутного фонду, що часто недостатньо для венчурного проекту. Тому єдиним інструментом венчурного інвестора в Україні залишаються звичайні акції, що не страхують вкладника від несприятливої реалізації проекту.

Брак на ринку венчурного інвестування “якісних” проектів, які визначаються потужною маркетинговою стратегією та потенційною місткістю ринку. Іншими важливими критеріями якості проектів є: тривалість реалізації інноваційного проекту; сильна управлінська команда; якісний бізнес-план; наявність стратегічного бачення розвитку компанії; розуміння перспектив розвитку технології, що лежить в основі бізнесу; захищеність інтелектуальної власності національними або міжнародними патентами.

Відсутність фахівців у сфері венчурного менеджменту, які володіють технологіями виявлення та оцінки інноваційних проектів та вміють забезпечити стабільне фінансування в період ранньої стадії розвитку проектів. Також фахівці мають забезпечувати проведення науково - технічної, маркетингової та інвестиційної експертиз, виявляти ризики, знаходити під кожний перспективний проект відповідних інвесторів. В Україні відсутні чітко сформовані елементи інноваційної інфраструктури та люди, які займалися б інноваційним бізнесом професійно.

Слабкість інституту захисту інтелектуальної власності. При аналізі ринку інновацій в Україні доведено, що незважаючи на збільшення номінальної кількості, якість або науково-технічний рівень розробок продовжує знижуватися. За даними Держдепартаменту інтелектуальної власності, щорічно в країні видається 15-20 тис. патентів, але застосування на ринку знаходить не більше 1 % інновацій. Українські патенти не забезпечують захист інтересів інвестора на міжнародному ринку, особливо в разі спірних ситуацій і незаконного використання інтелектуальної власності. Закони України щодо окремих об'єктів права інтелектуальної власності не приведені у відповідність із Цивільним, Адміністративним і Кримінальним кодексами та з законодавством ЄС, що є серйозною перешкодою розвитку венчурної високотехнологічної індустрії.

Незважаючи на зазначені негативні моменти, в Україні є підстави сподіватися на успіх. Насамперед через наявність галузей, що мають потенціал зростання й велику кількість перспективних проектів, які потребують фінансування і є потенційно вигідними для венчурного інвестора. Тому нагальною потребою є необхідність виробити грамотну державну політику стимулювання венчурного бізнесу з урахуванням провідного зарубіжного досвіду. Держава має розділити з бізнесом ризики впровадження інновацій та вдосконалити законодавство зі стимулювання інноваційної діяльності, режимів роботи технопарків, автономії українських ВНЗ.

Заходи державної підтримки розвитку венчурного капіталу діляться на прямі (конкретні механізми державної підтримки, спрямовані на збільшення пропозиції венчурного капіталу, мають форму фінансових стимулів чи державних інвестицій в акціонерний капітал і державні кредити) і непрямі (передбачають розвиток конкурентних фондових ринків, розширення спектру фінансових продуктів, розвиток довгострокових джерел капіталу, спрощення процедури формування фондів венчурного капіталу, стимулювання взаємодії між великими й малими підприємствами та фінансовими інститутами, заохочення підприємництва) [4].

3.2 Перспективи розвитку венчурного бізнесу на малих підприємствах в Україні та світі

Щоб забезпечити ефективне використання науково-технологічного й інтелектуального потенціалу України шляхом розвитку венчурного підприємництва й стимулювання виробництва високотехнологічної, конкурентоспроможної та якісної продукції, враховуючи зарубіжний досвід, першочергово необхідно вжити такі заходи:

здійснення постійної державної підтримки венчурного підприємництва;

запровадження нових та більш гнучких схем податкового стимулювання інноваційної діяльності;

врегулювання системи захисту інтелектуальної власності українських дослідників та підприємців, у тому числі шляхом державної підтримки міжнародних патентів з найбільш перспективних розробок та впровадження ефективнішого захисту наукової інтелектуальної власності від порушень;

запровадження фінансових стимулів для інвестування до венчурних фондів, малих і середніх інноваційних підприємств;

створення необхідних умов для розвитку неформального венчурного фінансування, вкрай важливого на ранніх стадіях розвитку фірм;

розвиток венчурної та інноваційної інфраструктури, важливим елементами якої є технопарки, бізнес-інкубатори, центри трансферту технологій та, звичайно, венчурні фонди;

проведення інноваційних конкурсів, експертних рад, венчурних ярмарків національного та регіонального рівня;

проведення в Україні Венчурних Форумів (ярмарків), що дасть можливість для компаній малої і середньої капіталізації, зацікавлених в залученні інвестицій для розвитку свого бізнесу, привернути увагу широкого кола інвесторів, зав'язати контакти і налагодити ділові зв'язки з можливими партнерами по бізнесу [5].

Отже, нерозвиненість фондового ринку є головною складністю у виході інвестора з бізнесу і є однією з головних причин повільного розвитку венчурних послуг в Україні. Крім того, розвиток венчурного бізнесу в Україні потребує істотного удосконалення законодавчої бази, захисту й підтримки з боку держави. Усунення більшості наявних перешкод на шляху венчурного капіталу створить у подальшому сприятливі умови для його розвитку в Україні [20].

Багато країн в даний час переглядають положення про інвесторів, які мають право займатися венчурними або прямими інвестиціями і розглядають можливість пом'якшення обмежень.

Багато в чому це обумовлено позитивним досвідом США кінця 1970-х - початку 1980-х рр., зокрема, внесенням змін до Закону про пенсійні гарантії (EURISA). Пенсійним фондам було дозволено здійснювати венчурні інвестиції, і з'явилося нове велике джерело фінансування. Зміни правил, що впроваджуються зараз в Італії, дозволяють пенсійним фондам вкладати кошти в малі компанії приватного бізнесу.

Мабуть, найбільш яскраво виражений ефект від змін в правилах можна спостерігати у Фінляндії, яка стала заохочувати банки і пенсійні фонди вкладати кошти у венчурний капітал. У результаті, на ці дві категорії в 1995 році припало 79% венчурного капіталу, тоді як в 1994 році ця частка складала лише 20%.

Японія теж розглядає можливість внесення змін до правил, які в даний час жорстко обмежують участь пенсійних фондів у венчурному інвестуванні.

В Україні сьогодні дозволити пенсійним фондам і страховим компаніям інвестувати до венчурного фонду, було б не доцільно, оскільки ризики дуже великі, і це ніяк не додасть упевненості в світлому майбутньому. Але найближчим часом варто переглянути цю позицію і продумати обмеження для участі цих структур у венчурних схемах.

Венчурний капітал може бути використаний для фінансування старту, початкового розвитку, розширення або реструктуризації компанії. Найбільшої підтримки потребують новостворені компанії, тому фінансування ранньої стадії є найбільш важливим. Практично у всіх країнах приплив приватного капіталу в компанії цього типу є недостатнім. Зарубіжна венчурна індустрія в цілому, за винятком США, має відносно низький рівень інвестицій в компанії, що знаходяться на стадіях "посіву", старту або початкового розвитку. Але якщо компанії не отримають хорошої підтримки на старті, життєздатність інвестицій на пізніх стадіях знижується. В той же час, небажання приватного сектора вкладати кошти в новий бізнес зрозуміло: воно пов'язане з отриманням прибутків нижче середнього рівня.

Проте дослідження показують, що прибутки на цьому етапі починають зростати, у міру того як накопичується досвід і венчурна індустрія досягає "критичної маси". У цьому відношенні держава, що надає венчурний капітал новоствореним компаніям на ранніх стадіях інвестиційного циклу, може зіграти роль каталізатора. Як показує практика, найбільш ефективними для підтримки компаній на ранньому етапі розвитку виявляються такі види венчурних програм:

державні прямі інвестиції;

пільги, що надаються інвесторам у МСП на ранніх етапах розвитку;

забезпечення акціонерного капіталу венчурних фондів, що вкладають кошти у ці компанії;

підтримка деяких витрат фондів ранніх стадій, таких як витрати на експертизу або поточні витрати, що допоможе збільшити дохід від портфельних інвестицій.

На відміну від указаних, програми, що пропонують боргове фінансування або гарантії кредиту, хоч і можуть бути частково корисні новим компаніям, але все ж таки не дуже їм підходять внаслідок того, що більшість новостворених компаній мають у своєму розпорядженні обмежений капітал і їм важко обслуговувати борги. Участь держави у венчурному бізнесі в описаних вище формах продовжує залишатися стійким явищем в індустріально розвинених країнах [29].

Крім того, щоб забезпечити ефективне використання науково-технологічного й інтелектуального потенціалу України шляхом розвитку венчурного бізнесу й стимулювання виробництва високотехнологічної, конкурентоспроможної та якісної продукції, необхідно створити Державний венчурний фонд, що має здійснювати пряме надання капіталу венчурним фондам та інноваційним підприємствам (у вигляді прямих інвестицій або кредитів під низькі відсотки). Успішними прикладами є Бельгійський державний венчурний фонд GIMV (прямі державні інвестиції); VaekstFonden у Данії (надання державного кредиту). В Ізраїлі 10 років тому частка ВВП, забезпечена виробництвом високотехнологічної продукції, становила 3 %; після заснування державного венчурного фонду цей показник сягнув 65 %, а країна має вже 85 венчурних фондів з капіталом у 6 млрд. дол. Технологічна революція у Фінляндії відбулася також після створення першого державного венчурного фонду. Для створення аналогічної структури в Росії з державного бюджету було виділено 7 млрд. дол. Цей досвід може принести успіх і Україні, яка має інвестувати й ризикувати спільно з приватним бізнесом. У ході такого співробітництва, за рахунок ефективного управління з боку приватних структур, держава знижує свої ризики та стимулює початок венчурної індустрії [13].

Важливим кроком на шляху стимулювання розвитку венчурного бізнесу має стати Концепція розвитку національної венчурної індустрії, за якою головними суб'єктами здійснення державної політики у сфері венчурного капіталу мають бути Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг та Державна комісія регулювання ринку цінних паперів та фондового ринку, які повинні значну увагу та контроль приділяти формуванню та забезпеченню реалізації єдиної державної політики щодо захисту венчурних інвесторів, залучення інвестиційних капіталів і технологій, розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних, обігу акцій на вторинному ринку та сприяти адаптації національного фондового ринку до міжнародних стандартів.

Також необхідне створення належних умов для розвитку неформального венчурного фінансування, вкрай важливого на ранніх стадіях розвитку фірм, що вимагає змін цивільного законодавства щодо закріплення прав власності бізнес-ангелів у венчурних проектах. Традиційно бізнес-ангели інвестують малі суми порівняно з венчурними фондами (від 25 до 50 тис. євро), але їх загальні інвестиції в Європі в десятки разів більші за інвестиції інституційного сектору. Країни, які мають досвід створення мереж бізнес-ангелів, стимулюють збільшення інвестицій шляхом забезпечення ретельної перевірки проектів та організації зустрічі сторін.

З метою збільшення частки й обсягів залучення венчурних інвестицій у вітчизняні інноваційні компанії необхідним є створення системи коучинг-центрів з венчурного підприємництва. Їх завданням є підготовка фахівців з венчурного підприємництва та формування Networking, тобто забезпечення високого рівня формальних і неформальних зв'язків представників венчурної індустрії. Ця система сприятиме виникненню нових фінансових інститутів і підтримуючої інфраструктури на загальнодержавному та регіональному рівнях. Потрібна підготовка кваліфікованих фахівців, що володіють системами відбору проектів для венчурного фонду, оскільки науково-технічні ризики є характерною рисою венчурного бізнесу. Тільки близько 1 % проектів, які одержує на розгляд венчурний капіталіст, доходять до стадії фінансування. Для цього необхідно збільшити держзамовлення на підготовку та перекваліфікацію кадрів для інноваційної діяльності державними закладами освіти та налагодити й відпрацювати механізми стажування студентів з інноваційного менеджменту в провідних університетах розвинених країн. [4].

ВИСНОВКИ

Венчурне інвестування - це альтернативна форма фінансування, яка характеризується наявністю певних недоліків та переваг як для венчурного капіталіста (венчурного інвестора), так і підприємства-реципієнта.

Особливість венчурного механізму полягає у поетапному фінансуванні підприємницьких проектів. Розподіл грошових потоків на окремі транші зумовлений, з одного боку, прагненням мінімізувати інвестиційний ризик на початкових стадіях інноваційного процесу, а з іншого - забезпеченням можливості залучення додаткових коштів у разі зміни початкового плану проекту в ході його реалізації. Як правило, виділяють шість етапів венчурного інвестування ризикованих бізнес-ініціатив: достартовий (“посівний”); пусковий; рання стадія розвитку фірми; швидке розширення; етап придбання та етап фінансування викупу.

Першим етапом більшості нових проектів виступає достартове фінансування або “посів” (seed financing). На даному етапі підприємець володіє лише ідеєю або бізнес-планом та потребує фінансових ресурсів для проведення додаткових досліджень, створення пілотних проектів та зразків перед виходом на ринок. Тобто ця стадія є інкубаційною та може тривати від кількох місяців до року. “Посівні” інвестиції є найбільш ризикованими, оскільки достовірна та релевантна інформація щодо життєздатності аналізованого проекту практично відсутня. На думку американських експертів, в кінці даного етапу інвестори відмовляються приблизно від 90% ідей.

Другий етап - пусковий (start-up financing), де здійснюється основна робота по організації нової компанії, розробці та випробуванню нової продукції (технології) та вивчення попиту на ринку. Компанія-початківець потребує фінансових ресурсів для налагодження виробництва та реалізації власної продукції. Даний етап також характеризується високим ступенем ризику, тому для нього характерним є спільне інвестування кількох венчурних капіталістів.

Третій етап - рання стадія розвитку компанії (first-stage financing) - пов'язаний з переходом компанії-інноватора до практичної діяльності по виробництву нової продукції або наданню послуг. На даній стадії компанія має потребу у фінансуванні маркетингових витрат, подолання вхідних бар'єрів на ринку, створення збутової мережі тощо. Прибутки від реалізації продукції є ще недостатніми для забезпечення розширення та росту компанії. Разом з тим наявні активи підприємства не являються достатньою гарантією для інституційних інвесторів (банків, інвестиційних фондів тощо), тому знову виникає необхідність залучення венчурних джерел фінансування.

Четвертий етап - швидкого зростання - передбачає використання венчурного капіталу для збільшення виробничих потужностей фірми-інноватора; вдосконалення продукції, що виготовляється; оптимізації системи збуту. Після досягнення даного етапу ризикове підприємство є прибутковим та може використовувати кредитні ресурси традиційних фінансових джерел. Залучення венчурного капіталу, як правило, припиняється.

На відміну від інших форм інвестування, інвестування у венчурний бізнес характеризується рядом відмінних особливостей: фінансові кошти вкладаються у венчурний бізнес без матеріального забезпечення і без гарантій, відповідно інвестори йдуть на великий ризик. Таке ризикове вкладення коштів підприємцями пояснюється їх вірою в успіх венчурного бізнесу і відсутністю умов для власних досліджень та комерційної реалізації перспективної технології; обов'язкова дольова участь інвестора в статутному капіталі фірми в прямій або непрямій формі (як правило частка не перевищує 50 %), тобто ризиковий капітал розміщується не як кредит, а у вигляді пайового внеску в статутний капітал фірми в залежності від частки участі, яка обумовлюється при наданні фінансових коштів. Інвестори мають право на відповідний прибуток фінансової фірми; кошти надаються на тривалий строк і на безповоротній основі, тому в деяких випадках інвесторам доводиться очікувати в середньому 3-5 років, щоб переконатися в перспективності вкладень; активна участь інвестора в управлінні фінансовою фірмою, так як він особисто зацікавлений в успіху венчурного підприємства, тому ризикові інвестори часто не обмежуються наданням грошових коштів, а надають різні управлінські, консультаційні та інші ділові послуги венчурній фірмі, але при цьому не вмішуються в оперативне керівництво її діяльності.

Венчурні фірми створюються в двох організаційних формах: самостійні венчурні фірми; венчурні фірми, які знаходяться в середині крупних підприємств. Рішення про створення внутрішнього венчуру приймається керівником підприємства і його діяльність контролює безпосередньо один із керівників.

Для активізації венчурного підприємництва в Україні необхідним є: формування економіко-правової бази для забезпечення інноваційної діяльності шляхом розробки нових та внесення доповнень у чинні законодавчі акти для створення привабливих умов для інноваційної діяльності на державному і регіональному рівнях; формування і ефективний розвиток системи інформаційного забезпечення інноваційної діяльності підприємств; розробка і впровадження системи підготовки та перепідготовки спеціалістів для роботи в сфері інноваційної діяльності; розробка та реалізація заходів щодо ефективного розвитку інноваційних інститутів, таких як технопарки, інноваційні агентства і центри, інноваційні інкубатори, активізації взаємодії науки і виробництва, підвищення якості розробки інвестиційних та інноваційних проектів, залучення в регіон інвестицій завдяки створенню ринку проектів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Александрин Ю. Н., Тюткалова А. В. Зарубежный опыт развития индустрии венчурного финансирования // Весник Кубанского государственного университета. - 2016. - № 2.

Аммосов Ю.П. Венчурный капитализм: от ис-токов до современности. СПб., 2005. 409 с.

Аналитика Dow Jones. Обзор четвертого квар-тала, 2016 г. [Электронный ресурс]. URL: http://www.venture-news.ru/dowjones/25732-analitika-dow-jones-obzor-chetvertogo-kvartala.html

Архієреєв С., Попадинець О. Роль державної підтримки розвитку венчурного бізнесу для збільшення випуску високотехнологічної та інноваційної продукції // Вісник НІСД у м. Харкові

Бабінська О.В. Венчурний бізнес в Україні / О.В. Бабінська // Науковий вісник Чернівецького торгівельно-економічного інституту КНТЕУ. - Чернівці, 2010. - Вип. IV. Економічні науки. - 475 с. - С. 129-139.

Баранецький І.О. Особливості та перспективи розвитку венчурного підприємництва в Україні // Формування ринкових відносин в Україні, Зб. наукових праць НДЕІ Мінекономіки України. - К., 2015. - №4(35). - С. 46-52.

Борисов А.Б. Большой экономический словарь. -- М.: Книжный мир, 2003. -- 895 с

Бунчук М. Роль венчурного капитала в финансировании малого инновационного бизнеса / М. Бунчук // Технологический бизнес. - 2013 - № 1. - С. 5-10

Варналій З.С., Сизоненко В.О. Основи підприємницької діяльно- сті. -К.: Знання України, 2004. - 404 с

Васильева Т.Н. Венчурное предприниматель-ство. М., 2011. 187 с.

Венчурный капитал за первую четверть 2016 г. - национальные данные, 2016 г. [Электронный ресурс]. URL: http://www.nvca.org/index.php

Венчурный капитал и прямые инвестиции в инновационной экономике, 2015 г. [Электрон-ный ресурс]. URL: http://www.rvca.ru/rus/ re-source/library/RVCA-Course-2015

Верхоляд І.М., Охріменко О.О. Особливості розвитку світового ринку венчурного інвестування / І.М. Верхоляд, О.О. Охріменко // Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». - 2015. - № 16. - С. 322-330

Гоптаренко Ю. „Правові засади побудови інноваційно-інвестиційної моделі в Україні”. „Юридичний журнал”. №6/2005

Гринкевич С.С. Стратегія розвитку венчурного фінансування в системі оцінки вартості бізнесу / С.С. Гринкевич // Вісник Донецького університету. Серія В: Економіка і право. - 2012. - Вип. 1. - С. 202-206.

Грозний І.С. Стратегія виводу венчурного капіталу з інноваційного проекту / І.С. Грозний // Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. - Львів: Видавництво Львівської комерційної академії, 2005. - Випуск 18. Частина 1. - С. 160-165.

Денисюк В. Розвиток інноваційних територіальних структур як важливої складової Української інноваційниї системи / В. Денисюк // Економічний часопис. - 2012. - №7-8. - С. 43_47.

Державне регулювання економіки Стельмащук А.М., Навчальний посібник. - Тернопіль : ТАНГ, 2000. - 315 с

Долгова Л.І. Проблеми та шляхи розвитку венчурного бізнесу в Україні / Л.І. Долгова // Вісник КНЕУ ім. В.Гетьмана

Заморока Ю.В., Гарбар В.А. Венчурний бізнес в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення // Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Історія становлення венчурної індустрії у світі - Українська асоціація інвестиційного бізнесу [Електронний ресурс]. - Режим доступа: http://www.uaib.com.ua/files/articles/201/17_4.pdf

Кальченко О. Венчурний бізнес: зарубіжний та вітчизняний досвід / О. Кальченко. - Режим доступа: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/ Vcndtu/ Ekon/2013_35/19.htm

Ковалишин, П. Венчурний бізнес у Китаї. Параметри та вплив на економіку / П. Ковалишин // Економіст.-2010.-№10. - С. 54-57

Костюченко В.М. Концептуальні засади розвитку венчурного бізнесу в контексті забезпечення економічного суверенітету України / В.М. Костюченко // Вісник ЖДТУ. - 2016. - № 3 (61).

Кузнецова І.С. Інституціональна теорія як методологічна основа дослідження нових господарських практик (на прикладі венчурної діяльності) / І.С. Кузнецова // Наукові праці ДонНТУ. Серія: економічна. - 2010. - Вип. 103-4. - С. 195-200.

Кузнєцова І.С. Інститут венчурних інвестицій: стан та перспективи розвитку в Україні / І.С. Кузнєцова // Наука та інновації. - 2013.- Т. 4, №1. - С. 87_95

Лапечук П. „Підтримка інноваційної діяльності. Досвід економічно розвинутих держав та України”. „Юридичний журнал”. №12/2004.

Матей, В.В. Венчурне інвестування в США: становлення, розвиток, сучасні тенденції / В.В. Матей // Зовнішня торгівля: право та економіка.-2013.№4.-С. 100-105

Можливості використання українськими венчурними фондами досвіду діяльності зарубіжних фондів [Електронний ресурс] : Українська асоціація інвестиційного бізнесу - Режим доступу: http://www.uaib.com.ua/files/articles/204/11_4.pdf

Петрук О.М. Теорія та практика венчурного фінансування [текст]: Монографія / О.М. Петрук, С.З. Мошенський. - Житомир,: ЖДТУ, ПП “Рута”, 2012. - 248 с.

Попович О.С. Науково-технологічна та інноваційна політика: основні механізми формування та реалізації / О. С. Попович. -- К.: Фенікс, 2005. -- 246 с.

Райзберг Б. А., Лозовский Л. Ш., Стародубцева Е. Б. Современный экономический словарь. 5-е изд., перераб. и доп. -- М.: ИНФРА-М, 2011. -- 495 с. -- (Б-ка словарей "ИНФРА-М")

Рынок венчурных инвестиций: мировые тенденции и российская практика. - Режим доступа: news.kremlin.ru/media/events/files/41d3140f61c68b8bf73b.pdf

Рябко А. В. , Луцяк В. В. Особливості умов функціонування венчурних підприємств в економічно розвинутих країнах [Електронний ресурс] : Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ: Економічні науки / А.В. Рябко, В.В. Луцяк. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/11_EISN_2015/Economics/6_84926.doc.htm

Українському ринку венчурних інвестицій прогнозують стрімкий ріст / [Електронний ресурс] // За даними сайту УКРБІЗНЕС. - Режим доступу до статті: http://news.ub.ua/24626-ukrayinskomu-rinku-venchurnihinvesticiy-prognozuyut-strimkiy-rist.html

Размещено на Allbest.ru