Аналіз тенденцій розвитку ринку споживчих товарів

Класифікація товарів і їх значення в ринковій системі. Аналіз тенденцій розвитку ринку на прикладі торгової мережі та ресторанного господарства по Україні у 2006 р. Ринок споживчого кредитування та роль товарної біржі. Принципи укладання ф'ючерсних угод.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 05.03.2012
Размер файла 1,2 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз тенденцій розвитку ринку споживчих товарів

Зміст

  • Вступ
  • 1. Визначення сутності та структури ринку споживчих товарів
    • 1.1 Місце ринку споживчих товарів в ринковій системі
    • 1.2 Класифікація споживчих товарів
  • 2. Аналіз тенденцій розвитку ринку споживчих товарів
    • 2.1 Розвиток ринку споживчих товарів на прикладі торгової мережі та мережі ресторанного господарства по Україні у 2006 році
    • 2.2 Ринок споживчого кредитування
  • 3. Роль товарної біржі для ринку споживчих товарів та послуг
  • Висновки
  • Література
  • Додатки

Вступ

Актуальність теми. Процес становлення і розвитку ринкового господарства повинен здійснюватись у напрямку формування умов, які забезпечують повноцінне функціонування ринку. Внаслідок переходу України до системи ринкової економіки, інтеграції України у світовий ринок та в умовах структурних трансформацій необхідне точне уявлення про стан і структуру розвитку ринку та розроблення ефективних рекомендацій щодо вдосконалення цього процесу. Політичними передумовами становлення ринкової системи є чітке розмежування влади на законодавчу, виконавчу, судову, усунення якоїсь партії чи іншої політичної сили від монополізації усіх гілок влади, демократизація всього суспільства, гарантування усіх особистих прав і свобод громадян. Ринкові дослідження виступають як інформаційна основа досягнення таких цілей, як реалізація визначеного обсягу продажів, створення і виведення на ринок нових товарів, збільшення ринкової частки. Постановка цих цілей припускає, що мова йде про ринок конкретного товару. У даному зв'язку, розкриваючи зміст ринкового дослідження, у першу чергу необхідно зупинитися на вивченні товарної структури ринку. Потрібно визначити що і як необхідно досліджувати і які задачі повинні бути вирішені в процесі дослідження. Саме тому дослідження стану та перспектив розвитку ринку споживчих товарів та послуг є актуальним напрямком сучасної економічної теорії. Сукупність зазначених чинників й зумовила вибір теми дослідження.

Основна мета курсової роботи полягає у розгляді стану та значення ринку споживчих товарів та перспектив його розвитку.

Об'єктом дослідження є ринок споживчих товарів.

Предмет курсової роботи складає система факторів, що впливають на функціонування та розвиток ринку споживчих товарів.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та переліку використаної літератури у яких розглядаються теоретичні та методичні основи і загальні умови розвитку ринку товарів та послуг; значення цих процесів для економіки держави; сучасне положення перспективи розвитку ринку споживчих товарів і послуг в світових економічних процесах.

1. Визначення сутності та структури ринку споживчих товарів

1.1 Місце ринку споживчих товарів в ринковій системі

Ринок споживчих товарів і послуг -- один з найважливіших компонентів товарного ринку. Невід'ємною рисою цивілізованого ринку, свідченням його стабільності й життєздатності є стан суспільного виробництва. Конкретним проявом останнього є рівновага попиту й пропозиції, насичення ринку споживчими товарами та послугами [6, c. 59].

Питання нормалізації споживчого ринку сьогодні для багатьох регіонів світу, в тому числі й нашої держави, є надзвичайно актуальним. В економіці України проблема збалансованості попиту й пропозиції, споживчого ринку в цілому породжується диспропорціями відповідних підрозділів суспільного виробництва. Колишня командно-адміністративна система відвернула виробництво від потреб людини, підпорядкувала його інтересам воєнно-промислового комплексу. В структурі валового національного продукту приблизно 45 відсотків припадало на капітальні вкладення, приріст виробничих ресурсів та військові потреби; для фонду споживання й соціальних потреб призначалося лише 55 відсотків. В цінах світового ринку це співвідношення має вигляд 74 : 26. В той же час у країнах з розвинутою ринковою економікою це співвідношення становить 30 : 70.

Свобода підприємства залежить від забезпеченості засобами виробництва, можливості вільної реалізації продукції, встановлення на, неї цін, укладання договорів тощо. В цьому зв'язку велике значення має наявність ринку засобів виробництва. Такий ринок існує головним чином у формі оптової торгівлі засобами виробництва, тобто торгівлі більш-менш великими партіями.

Оптова торгівля включає як безпосередні комерційні зв'язки між підприємствами-виробниками й підприємствами-споживачами, так і зв'язки між ними через посередника - товарну біржу, ярмарки, аукціонів та дрібнооптові торгівельні підприємства. Прямі договірні зв'язки між підприємствами-виробниками і підприємствами-споживачами засобі" виробництва найбільш поширені тоді, коли між підприємствами склалася стійка кооперація праці, наприклад, між текстильною і швейної" фабриками, автомобілебудівним і металургійним комбінатами. Укладаючи договори, підприємства визначають обсяги та асортимент засобів виробництва, їх якість, строки та умови постачання [13, c. 116].

Поширеним видом оптової торгівлі засобами виробництва б торгівля через товарні біржі. Товарна біржа становить собою особливий ринок, на якому здійснюється оптова торгівля масовими однорідними товарами і зароджується попит та пропозиція цих товарів у масштабу регіону; країни, співдружності країн і світового ринку. Особливість торгівлі на біржі є те, що товари безпосередньо не переходять з рук у руки. Угоди укладаються на основі пред'явлення та огляду встановлених форм документів, що регламентують номенклатуру, обсяг, терміни, форму доставки, а також ціну товару і деякі інші умови.

За характером операцій розрізняють товарні біржі реального товару і ф'ючерсні. Продаж контрактів на біржах реального товару супроводжується або переходом його від продавця до покупця, або наступною поставкою протягом 1-15 днів. На біржу з реальним товаром він доставляється у строго визначених розмірах і продається у вигляді біржових одиниць, що відповідають або вмісту транспортного засобу (вагон), або ж місця за обсягом і вагою. Фактичні величини продажу називаються лотами, тобто партіями. Біржа ставить певні вимоги до біржового товару: стандартність, серійність і масовість виробництва. Окремі види засобів виробництва можуть реалізовуватись через дрібнотоварні торгівельні підприємства, ярмарки, аукціони. Всі, названі форми торгівлі засобами виробництва запроваджуються і в Україні.

В умовах, коли земля є приватною власністю, вона купується і продається, тобто існує ринок землі як особливого засобу праці у сільськогосподарському виробництві та місця (простору) для виробничого та невиробничого будівництва. Земельні ділянки продаються, як правило, через аукціони, що організуються земельними та іпотечними банками. В Україні, оскільки товарна земля не є приватною власністю, ринок землі у повному розумінні відсутній. Мають поодинокі випадки продажу на аукціонах ділянок землі під житлове будівництво та підприємства, головним чином сфери послуг.

Одним з найважливіших компонентів товарного ринку є ринок споживчих товарів і послуг. Він безпосередньо відображає виробництво і споживання, попит і пропозицію. Матеріальне і нематеріальне виробництво має бути адекватним платоспроможному попиту населення. Якщо цієї рівноваги немає, то у суспільстві настає дисбаланс: не вистачає певної групи товарів, з одного боку, і перевиробництво - з іншого. Ринок через конкуренцією, ціни, прибуток, перелив капіталу та інші механізми впливає на виробництво, змінюючи його структуру, ліквідує тим самим Диспропорції в економіці.

Ринок споживчих товарів та послуг включає в себе системи оптової і роздрібної торгівлі. Оптова торгівля здійснюється як шляхом безпосередніх зв'язків між підприємствами-виробниками і торгівельними підприємствами, так і через посередників, головним серед яких є товарна біржа [7, c. 92].

Роздрібна торгівля являє собою продаж товарів торговельними підприємствами, як правило торговими капіталістами, безпосереднім споживачам. Основним напрямом розвитку роздрібної торгівлі г створення універсальних магазинів, які торгують різноманітними товарами. Водночас існують і спеціалізовані магазини і торгівельні фірми, які продають товари певного виду.

Незначне місце в країнах з ринковою економікою посідає такий вид торгівлі, як споживча і постачально-збутова кооперація. Споживчі кооперативи об'єднують головним чином трудящі верстви міст. Вони закуповують товари безпосередньо у виробників і продають їх споживачам за цінами, дещо нижчими, ніж в магазинах, що належать торговим капіталістам. Постачально-збутові кооперативи об'єднують дрібних товаровиробників, переважно селян. Вони більш вигідно організують збут їх продукції та придбання необхідних їм засобів виробництва.

В соціалістичних та постсоціалістичних країнах роздрібну торгівлю представляють не тільки підприємства споживчої кооперації і приватних осіб, а й держави. Щоправда, в постсоціалістичних країнах, кількість державних підприємств торгівлі постійно зменшується.

Наповнення споживчого ринку товарами залежить від рівня розвитку продуктивних сил і ефективності виробництва. В свою чергу споживчий ринок робить вплив на розвиток виробництва , оскільки, по-перше, через сферу обігу підприємства реалізують і відшкодовують витрати виробництва, забезпечуючи себе коштами і матеріальними ресурсами для відновлення процесу виробництва, по-друге, через сферу обігу реалізується вартість додаткового продукту, яка служить засобом нагромадження і покриття інших витрат суспільства.

1.2 Класифікація споживчих товарів

Споживчі товари класифікуються по-різному.

Перша класифікація заснована на характері споживання . При цьому виділяють три категорії товарів:

- товари короткострокового користування, які використовуються один або декілька разів

- товари тривалого користування, використовувані багаторазово

- послуги - дії, що приносять споживачу корисний результат і задоволення.

Для цих груп товарів також будуть використовуються специфічні інструменти маркетингу. Придбання виробів короткострокового користування і послуг супроводжується частими контактами покупця і продавця. При цьому, якщо покупець задоволений, виробляється прихильність до марки, фірми. При гарній організації і якості феномен схильності виникає достатньо швидко. Вироби тривалого користування - досягнення схильності потребує великих зусиль, як в організації продажу, так і у формуванні схильності до торгової марки.

Друга класифікація заснована на поведінці споживача, його звичках у споживанні.

Виділяють чотири категорії товарів [18, c. 84]:

- товари повсякденного попиту - це товари , які ми купуємо часто, не задумуючись і з мінімальними зусиллями на їхнє порівняння між собою. Поведінка споживача звичайна. Рутинний процес купівлі.

Їх можна розділити на такі категорії:

а) основні товари повсякденного попиту (товари перший необхідності)

б) товари імпульсної покупки - товари, покупка яких не плануєтся -повинні бути у всіх доступних місцях, у яскравій привабливій упаковці (25%)

в) товари для екстрених випадків - потребують максимального охоплення ринку:

- товари ретельного вибору - це ті товари, при покупці яких ми порівнюємо їхню якість, ціну, зовнішнє оформлення з аналогічними товарами . Споживач готовий витратити час на порівняння, прикладає зусилля по пошуку таких товарів, поки не знаходить те, що йому підходить. Товари середнього рівня ризику, що сприймається.

- престижні товари або товари особливого попиту - це товари , які або дійсно мають унікальні характеристики, або є фірмовими товарами або здаються такими. Споживач готовий витратити масу часу і зусиль , ніколи не порівнює. Це товари класу люкс. Головне - це прихильність одній або декільком характеристикам.

- товари пасивного попиту - це товари, про існування яких споживач знає, але купує неохоче. Продавець повинен прикласти зусилля для реалізації цих товарів.

Одні товари можуть створювати високий соціальний статус власнику, інші не можуть.

Французькі маркетологи класифікують товари по значенню в діяльності фірми:

- товари-лідери - визначають успіх фірми, забезпечують широку клієнтуру і прибуток, сприяють успіху

- товари -"локомотиви" - тягнуть за собою інші вироби, сприяючи утвердженню фірмової марки

- тактичні товари - товари підтримки або товари , що доповнюють , пропонуються для того, щоб споживач не звертався до конкурентів

- "закличні товари" _ або приваблюють покупців дешевизною або, навпаки, є дорогими, престижними, унікальними.

2. Аналіз тенденцій розвитку ринку споживчих товарів

2.1 Розвиток ринку споживчих товарів на прикладі торгової мережі та мережі ресторанного господарства по Україні у 2006 році

В сучасних умовах на споживчому ринку України поряд з мережею роздрібної торгівлі та ресторанного господарства підприємств-юридичних осіб успішно функціонує розгалужена мережа фізичних осіб-підприємців.

З урахуванням результатів суцільного обстеження мережі фізичних осіб-підприємців у 2006р. в Україні діяло 456,6 тис. стаціонарних та напівстаціонарних об'єктів роздрібної торгівлі (187 тис. магазинів і 269,6 тис. кіосків), 417,6 тис. об'єктів нестаціонарної торгівлі поза магазинами (продаж з лотків, палаток, розкладок, орендованих секцій і з машин) та 56,6 тис. об'єктів ресторанного господарства.

Таблиця 2.1 Мережа роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, що належить підприємствам-юридичним особам і фізичним особам-підприємцям

Кількість об'єктів - всього, тис.

У тому числі об'єктів, тис.

Питома вага у загальній кількості об'єктів, %

підприємств- юридичних осіб

фізичних осіб-підприємців

підприємств- юридичних осіб

фізичних осіб-підприємців

Мережа роздрібної торгівлі

456,6

75,2

381,4

16,5

83,5

у тому числі:

магазини

187,0

55,8

131,2

29,8

70,2

з них:

продовольчі

101,4

31,9

69,5

31,5

68,5

непродовольчі

85,6

23,9

61,7

27,9

72,1

кіоски

269,6

19,4

250,2

7,2

92,8

з них АЗС

6,1

5,5

0,6

90,5

9,5

Торгівля поза магазинами (нестаціонарні об'єкти)

417,6

24,1

393,5

5,8

94,2

Мережа ресторанного господарства

56,6

27,3

29,3

48,3

51,7

у тому числі:

ресторани

1,9

1,2

0,7

65,2

34,8

кафе (кіоски, закусочні, пиріжкові, шашличні тощо)

34,1

12,6

21,5

37,0

63,0

бари

9,0

2,9

6,1

31,9

68,1

їдальні

11,5

10,5

1,0

91,2

8,8

постачання готової їжі

0,1

0,1

-

100,0

-

Кількість об'єктів роздрібної торгівлі, які були у власності або користуванні фізичних осіб-підприємців, у 5 разів перевищувала кількість об'єктів, що належали підприємствам-юридичним особам, і становила 381,4 тис., у тому числі 131,2 тис. магазинів (70,2% загальної кількості магазинів) і 250,2 тис. кіосків (92,8% загальної кількості кіосків). Переважна більшість (73%) магазинів, які належали фізичним особам-підприємцям, була розташована у містах та поселеннях міського типу.

Торгова площа усіх діючих магазинів становила 12,6 млн.кв.м, зокрема торгова площа магазинів, що належали фізичним особам-підприємцям, складала 6,2 млн.кв.м (49,5%). У розрахунку на один магазин в середньому припадало 67,4 кв.м торгової площі, при цьому на один магазин, який належав фізичній особі, цей показник становив 48 кв.м, у тому числі у містах та поселеннях міського типу - 49 кв.м, у сільській місцевості - 44 кв.м.

Мережа продовольчих магазинів налічувала 101,3 тис. (54,2% загальної кількості) з торговою площею 6,8 млн.кв.м, непродовольчих - відповідно 85,6 тис. і 5,8 млн.кв.м.

Із загальної кількості продовольчих магазинів фізичним особам-підприємцям належало 69,5 тис. (68,5%), з яких 92,9% складали магазини з універсальним асортиментом товарів. Частка непродовольчих магазинів фізичних осіб-підприємців становила 72,1% (61,7 тис.) від усіх непродовольчих магазинів, з них 80,6% припадало на спеціалізовані магазини.

На 1 січня 2007р. в Україні діяло 269,6 тис. кіосків. Фізичним особам-підприємцям належало 250,2 тис. кіосків (92,8% загальної кількості), з них 82,6% були розташовані на території ринків, 15,6% - розташовані окремо, 1,8% - у торгово-сервісних центрах і торгових рядах. У сільській місцевості знаходилось тільки 6% кіосків, при цьому окремо розташовані кіоски складали 65%.

Торгівля поза магазинами здійснювалась з 417,6 тис. об'єктів торгівлі, з яких 393,5 тис. (94,2%) припадало на об'єкти фізичних осіб-підприємців. Роздрібний продаж поза магазинами фізичні особи здійснювали через мережу 181,2 тис. палаток, лотків, розкладок, стендів тощо, 202,7 тис. орендованих секцій, кутків, прилавків, столів, складів, з 9,6 тис. машин. Переважна більшість цих об'єктів - 89,5%, 83,5%, 98,9% відповідно, була розташована на території ринків.

Мережа ресторанного господарства України у 2006р. налічувала 56,6 тис. об'єктів, у тому числі 34,1 тис. кафе, 11,5 тис. їдалень, 9 тис. барів, 1,9 тис. ресторанів, 103 об'єкти постачання готової їжі.

Більше половини (29,3 тис.) об'єктів ресторанного господарства належало фізичним особам-підприємцям, у тому числі 6,1 тис. барів, (68,1% загальної кількості барів), 21,5 тис. кафе (63% загальної кількості кафе), 0,7 тис. ресторанів (34,8% загальної кількості ресторанів), 1 тис. їдалень (8,8% загальної кількості їдалень).

Кількість місць в об'єктах ресторанного господарства в цілому становила 2,7 млн., з них в об'єктах, що належали фізичним особам-підприємцям - 959,4 тис. місць (36,2% загальної кількості). На один об'єкт ресторанного господарства у середньому припадало 47 місць, при цьому цей показник по об'єктах, які належали фізичним особам-підприємцям, становив 33 місця.

Поряд із розвитком мережі, яка належить фізичним особам-підприємцям, скорочується мережа роздрібної торгівлі та ресторанного господарства підприємств-юридичних осіб.

На початок поточного року в Україні діяло 37,4 тис. підприємств- юридичних осіб, що здійснювали діяльність з роздрібної торгівлі та ресторанного господарства. З них підприємств, основним видом економічної діяльності яких за КВЕД є роздрібна торгівля (крім торгівлі транспортними засобами), налічувалось 15 тис., підприємств з торгівлі транспортними засобами - 1,3 тис., ресторанного господарства - 4,7 тис., інших видів економічної діяльності - 16,4 тис.

Порівняно з 1 січня 2006р. кількість підприємств у цілому зменшилась на 6,1%, у тому числі підприємств роздрібної торгівлі (крім торгівлі транспортними засобами) стало менше на 8,6%, з торгівлі транспортними засобами - на 7,7%, ресторанного господарства - на 6,2%, інших видів економічної діяльності - на 3,5%.

Трохи більше половини (51,4%) підприємств роздрібної торгівлі (крім торгівлі транспортними засобами) становили підприємства з торгівлі продовольчими товарами у неспеціалізованих магазинах, третину - з торгівлі непродовольчими товарами у спеціалізованих магазинах, з яких 55,9% (2,8 тис.) займалися торгівлею фармацевтичними товарами. Серед спеціалізованих підприємств з торгівлі продовольчими товарами найбільшу питому вагу становили підприємства з торгівлі напоями - 56,6%, хлібом та хлібобулочними виробами - 10,4%.

З підприємств роздрібної торгівлі транспортними засобами 810 (63,5%) займалися торгівлею пальним, 297 (23,3%) - автотоварами, 169 (13,2%) - автомобілями.

Серед підприємств, основним видом економічної діяльності яких за КВЕД є ресторанне господарство, переважали кафе (64,1%, або 3 тис.).

З підприємств інших видів економічної діяльності, що займалися роздрібною торгівлею та ресторанним господарством, найбільшу частину складали підприємства сільського господарства, мисливства та лісового господарства (30,6%), оптової торгівлі та посередництва у торгівлі (25,6%), промисловості (21,2%).

Більшість підприємств, що здійснювали діяльність з роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, мали приватну форму власності.

У складі підприємств-юридичних осіб, що здійснювали діяльність з роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, на 1 січня 2007р. налічувалось 55,8 тис. магазинів, 19,4 тис. кіосків, 27,3 тис. їдалень, кафе, ресторанів, барів тощо.

Мережа роздрібної торгівлі підприємств-юридичних осіб (кількість магазинів, кіосків) порівняно з 1 січня 2006р. скоротилась на 4,3% (на 3,4 тис.). Скорочення торгової мережі відбулося як у містах і поселеннях міського типу (на 3%), так і у сільській місцевості (на 7,3%).

Торгова площа магазинів проти попереднього року збільшилась на 6,4% і на початок поточного року становила 6,4 млн.кв.м. При цьому у містах та поселеннях міського типу вона зросла на 10,4% і складала 5,2 млн.кв.м, у сільській місцевості - скоротилась на 8,3% і становила 1,2 млн.кв.м. У розрахунку на один міський магазин у 2006р. торгова площа була удвічі більша, ніж на один сільський - 141 і 62 кв.м (у 2005р. відповідно - 125 і 62 кв.м).

Зростання торгової площі відбулося за рахунок відкриття нових великих магазинів. Так, порівняно з попереднім роком кількість спеціалізованих непродовольчих магазинів з торговою площею від 2500 кв.м і більше збільшилась на 75%, а їх торгова площа - у 2,1 раза, кількість універсамів (супермаркетів) - відповідно на 19,9% і на 27,4%, гіпермаркетів - на 5,4% і на 12,1%.

На 1 січня 2007р. в Україні діяло 31,9 тис., продовольчих магазинів, що на 8,1% менше кількості попереднього року, при цьому їх торгова площа збільшилась на 2,8 % і становила 3,7 млн.кв.м.

Серед продовольчих магазинів 89,4% складали магазини з універсальним асортиментом товарів, яких на початок поточного року налічувалось 28,5 тис., спеціалізованих продовольчих магазинів - 3,4 тис., універсамів та супермаркетів - 904 од., гіпермаркетів - 59 одиниць. Найбільше - 16 гіпермаркетів діяло у м.Києві, в Одеській області - 7, у Дніпропетровській та Харківській областях - по 4, у Донецькій та Миколаївській - по 3 гіпермаркети.

Кількість непродовольчих магазинів проти попереднього року зросла на 1,3% і на 1 січня 2007р. становила 23,9 тис., їх торгова площа збільшилась на 11,7% і складала 2,7 млн.кв.м.

Із загальної кількості непродовольчих магазинів 89,4% (21,4 тис.) припадало на спеціалізовані магазини, яких проти попереднього року стало більше на 5,4%. Торгова площа спеціалізованих магазинів збільшилась на 23,6% і на 1 січня 2007 року складала 2,1 млн. кв.м.

Торгівлю алкогольними напоями здійснювали 26,9 тис. магазинів, що становило майже половину (48,2%) загальної кількості магазинів.

Мережа магазинів самообслуговування на 1 січня 2007р. налічувала 2,7 тис., у тому числі продовольчих - 2 тис., непродовольчих - 0,7 тис. Порівняно з 1 січня 2006р. їх кількість в цілому збільшилась на 6,5%, у тому числі продовольчих - на 9,4%, непродовольчих - зменшилась на 0,8%.

Порівняно з попереднім роком кількість автозаправних станцій збільшилась на 2,9% і на 1 січня 2007р. складала 5,5 тис.

Кількість об'єктів ресторанного господарства, які належали підприємствам-юридичним особам, за рік зменшилась на 1,9% і на 1 січня 2007р. становила 27,3 тис. У містах та поселеннях міського типу їх налічувалось 19,2 тис., у сільській місцевості - 8,1 тис. (на 1 січня 2006р. - відповідно 19,9 і 7,9 тис.).

Кількість місць в об'єктах ресторанного господарства за цей період в цілому скоротилась на 0,1%, при цьому у містах та поселеннях міського типу їх кількість скоротилась на 1,8%, а у сільській місцевості - збільшилась на 6,3%. У середньому на один об'єкт ресторанного господарства у містах та поселеннях міського типу припадало 68 місць, у сільській місцевості - 47 місць.

З об'єктів ресторанного господарства біля половини (46,2%) становили кафе, закусочні, буфети (кіоски), кількість яких проти 01.01.2006р. скоротилась на 4,7% і на 01.01.2007р. складала 12,6 тис. Поряд з тим, в Україні діяло 10,5 тис. їдалень, 2,9 тис. барів, 1,2 тис. ресторанів та 103 об'єкти постачання готової їжі (на 01.01.2006р. їх налічувалось відповідно 10,3 тис., 3,1 тис., 1,2 тис., 88 одиниць).

2.2 Ринок споживчого кредитування

Кредитуванням населення банки займаються вже давно, але раніше вони давали в борг лише під високоліквідну заставу, ціна якої перевищувала суму кредиту в 1,5--2 рази. У результаті для придбання меблів часом доводилося заставляти приватизовану квартиру. Нині більш поширене кредитування під покупку тих чи інших товарів: автомобілів, побутової, відео- та комп'ютерної техніки. "Зростання добробуту народу" відродило до життя схему придбання на виплат, коли заставою під кредит є сам товар. У цьому з банками конкурують кредитні спілки. Що ж таке споживче кредитування -- забута "розстрочка" чи новий "капіталістичний" погляд на життя? Одна з основних відмінностей західного способу життя від життя на "пострадянському просторі" є звичка "жити в борг". Невисокі відсоткові ставки за довгостроковими споживчими кредитами та прогресуюча шкала заробітної плати не обтяжують пересічного західного обивателя й дозволяють не замислюючись користуватися послугами банків, за умови наявності стабільної роботи. Понад 60% вкладів західні банкіри залучають у фізичних осіб і їм же надають послуги. Індивідуальний клієнт є основою благополучності й надійності західного банку. Кредитування під споживчі товари в нинішньому виді, безумовно, є кроком у цьому напрямі. Але щоб успішно просуватися цим шляхом, необхідна як зацікавленість вітчизняних фінансових структур, так і зміна менталітету "пересічного громадянина", котрий часто віддає перевагу довгому процесу нагромадження необхідної суми й досі побоюється зв'язуватися з банками. На думку аналітиків, на сьогоднішній день споживчий сегмент кредитного ринку в Києві заповнено приблизно на 30--35%, але розрахунок, найімовірніше, вівся за кількістю залучених торговельних точок. Якщо вважати всіх, хто має стабільну роботу, потенційними споживачами кредитів і порівняти їхню чисельність із кількістю фізичних осіб, що скористалися цією послугою, цифри вийдуть куди скромнішими. Даний ринок завойовується фінансово-кредитними установами вражаюче швидко, в умовах небаченої досі конкуренції. Ситуацію підігріває також те, що гравцями на цьому полі є не тільки банки, досить консервативні за своєю природою, а й кредитні спілки (КС) -- громадські організації, що виявляють надзвичайну активність у боротьбі за клієнта. 2002 року ринок споживчого кредитування змінився кардинально: торговельні підприємства тепер вибирають і навіть організовують тендери серед фінустанов, що пропонують кредитні проекти. Кредитні ставки й умови кредитування змінюються мало не щотижня, природно, у бік їх здешевлення й лібералізації. Одержати гроші на покупку тепер набагато простіше. Банки істотно знизили плату за користування кредитом. Зменшився й розмір початкового внеску. Ринок споживчого кредитування диференційовано за типом товарів: кредитування житла, послуг (туризм, освіта, медицина), меблів, автомобілів, комп'ютерної та побутового техніки. Кредитування житла й послуг заслуговують на окремий аналіз, тож не будемо зараз на цьому зупинятися. Меблеві магазини й салони досить прохолодно ставляться до питань можливого продажу в кредит, хоча й цей сегмент ринку починає активно освоюватися. Найлегше кредит можна одержати сьогодні при покупці автомобіля, комп'ютера й побутової техніки. Кредитування автомобільної техніки є прерогативою банків. При цьому конкуренція настільки висока, що один автосалон часто може запропонувати послуги відразу кількох банків (іноді до десятка). Працівники торговельних майданчиків із знанням справи й без видимої зацікавленості пояснюють клієнтам особливості кредитних програм, у більшості випадків можуть дати слушну пораду на вибір фінустанови в залежності від обраної моделі й ваших реальних доходів. Перший внесок клієнта при покупці автомобіля має становити 25--30%, термін кредитування -- до 3 років, середнє подорожчання -- 15%. Плюс обов'язкова страховка -- 4--5% від суми покупки. Звісно дорогувато, але якихось півроку тому при покупці в кредит машина дорожчала на 30--50%. Можна пошукати й привабливіші умови (аж до 5% річних), але при цьому ви ризикуєте знайти варіант, коли подорожчання з самого початку закладено в ціну автомобіля. Як правило, торговельні організації, які йдуть на це, працюють тільки зі "своїм" банком і пропонують купувати автомобіля винятково на "найвигідніших умовах кредитування". Справжньою лінією фронту між банками та кредитними спілками є ринок комп'ютерної техніки. Придбати комп'ютер у кредит у Києві може практично кожен працюючий киянин. Терміни й порядок виплат споживач практично обирає сам. Фінансові кредитори готові йти назустріч потенційному позичальнику буквально в усьому, зокрема враховувати під час ухвалення рішення додаткові доходи клієнта, зарплату членів родини й т.п. Процес прийняття рішення практично зводиться до перевірки телефоном істинності довідок про доходи, посаду та прописку й займає часом приблизно 10--15 хвилин. Особливо запобігливо ставляться до клієнтів у кредитних спілках, котрі часом відкривають свої пункти прямо в магазині й вирішують питання оформлення кредиту на місці. "Найпросунутіші" торговельні фірми з продажу комп'ютерів укладають договори з КС і банком і надають клієнтові право вибору. Найчастіше консультанти з продажів заявляють, що в "КС дешевше та швидше, але в банку надійніше". Що вони при цьому розуміють під надійністю залишається загадкою, особливо якщо врахувати, що комп'ютер у будь-якому випадку знаходитиметься в покупця. Ринок споживчого кредитування побутової техніки краще освоїли кредитні спілки. Найактивніші КС "Лідер" і "Громадянський кредит". Серед банків міцні позиції на цьому ринку займають "Правекс-банк", "Аваль", "Укрсоцбанк". Розмір першого внеску при покупці побутових приладів зазвичай становить близько 40%, обов'язкова страховка -- 2%. Максимальне подорожчання товару -- 12%. Розстрочка в нинішньому її вигляді вигідна всім трьом учасникам цього ринку: споживачеві, магазину й фінансово-кредитній установі. Правда, вигода покупця, скоріш, психологічна. Грошей він, звісно, сплачує більше, зате має бажаний товар не потім, а зараз. А як запевняє реклама однієї з кредитних спілок: "Відчуття власника набагато сильніше, ніж можливий жаль із приводу сплати залишку та відсотків". Торговельні підприємства, використовуючи розстрочку, значно збільшують реалізацію продукції й одержують деяку конкурентну перевагу перед колегами, котрі вимагають із клієнта стовідсоткової передоплати товару. А банкіри давно зрозуміли, що працювати з фізособами, якщо й не вигідніше, то надійніше. Ніхто так не вміє рахувати гроші і тверезо оцінювати свої можливості, як домашні господарства. Можливість видати великий кредит перевіреному підприємству під хороші відсотки та швидко окупити вкладені кошти здається привабливішою й менш клопіткою, але, по-перше, подібні клієнти вже давно розподілені й пошук нових проблематичний, а, по-друге, -- навіть у найнадійнішого підприємства можуть виникнути труднощі. З цього погляду споживче кредитування -- чудова можливість диверсифікувати ризики неповернення кредитів і завоювати новий, мабуть, найперспективніший на сьогодні, ринок вкладення коштів. На кінець березня 2007 року до Державного реєстру фінансових установ було внесено інформацію про 790 небанківських кредитних установ, у тому числі про 765 кредитних спілок, 4 інші кредитні установи та 14 юридичних осіб публічного права.

Таблиця 2.2 Реєстрація кредитних установ

2005

2006

1 кв. 2007

Кількість кредитних установ на кінець періоду, в т.ч.

725

781

790

кредитних спілок

723

764

765

інших кредитних установ

2

3

4

юридичних осіб публічного права

0

14

21

Виключено протягом періоду з Держреєстру, в т.ч.

12

8

5

кредитних спілок

12

8

5

інших кредитних установ

0

0

0

юридичних осіб публічного права

0

0

0

Включено протягом періоду до Держреєстру, в т.ч.

114

64

14

кредитних спілок

113

49

6

інших кредитних установ

1

15

1

юридичних осіб публічного права

0

0

7

Зростання кількості кредитних установ свідчить про подальший розвиток системи кредитної кооперації та мікрокредитування в Україні.

Загальний обсяг активів кредитних спілок протягом 1 кв. 2007 року зріс на 9% та становив на кінець кварталу 3 532,5 млн. грн., з яких 3217,8 млн. грн., або 91% - це продуктивні1 та решта 9% (314,7 млн. грн.) - непродуктивні активи. Частка КС, що мають обсяг активів до 5 млн. грн. знизилась з 84% у 2006 році до 81% за 1кв. 2007 року. А кількість кредитних спілок, які володіють активами, що перевищують 100 млн. грн. збільшилась з 4 на кінець року до 6 на кінець звітного кварталу. Розподіл кредитних спілок за обсягом активів у 2005, 2006 роках та за 1 кв. 2007 року, а також зміни у структурі наведені у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Зміна розподілу кредитних спілок за обсягом їх активів у 2005 - 2006 рр.

Групи кредитних спілок за обсягом активів

Частка кредитних спілок, що належать до кожної групи, %

Структурні

зрушення, в.п.

2005 рік

2006 рік

1 кв. 2007 року

до 1 млн. грн.

63,54%

52,28%

48,03%

-4,24

1 - 5 млн. грн.

26,01%

31,23%

33,92%

2,68

5 - 10 млн. грн.

6,03%

7,91%

8,15%

0,24

10 - 50 млн. грн.

3,62%

7,10%

8,15%

1,05

50 -100 млн. грн.

0,54%

0,94%

0,87%

-0,06

більше 100 млн. грн.

0,27%

0,54%

0,87%

0,34

Як видно з таблиці, спостерігається тенденція до зростання сукупних активів кредитних спілок та зміни їх структури у напрямку зростання питомої ваги кредитних спілок із значними обсягами активів.

У цілому система кредитних спілок України демонструє високі темпи зростання усіх основних показників діяльності (рис. 2.1).

Рис.2.1 Динаміка основних показників системи кредитних спілок

Загальний обсяг капіталу кредитних спілок зріс протягом 1 кварталу на 7% і станом на 31 березня 2007 року становив 1 175,5 млн. грн. Найбільшу питому вагу в його складі становить пайовий капітал (900,8 млн. грн.). Сукупний балансовий нерозподілений доход кредитних спілок становив 10,4 млн. грн., тоді як за результатами 2006 року - 5,8 млн. грн. Станом на 31.03.07 непокритий збиток 134 кредитні спілки із 694, які здали звітність, тоді як на кінець 2006 року непокритий збиток мали 163 кредитні спілки (21% від загальної кількості). Протягом 1 кв. 2007 року кредитні спілки надали своїм членам 200,9 тис. кредитів на загальну суму 1 120,6 млн. грн., що на 58% більше обсягу кредитування за 1 квартал 2006 року (рис.2.2). Загальна сума заборгованості усіх 607 тис. членів КС, що мали чинні станом на кінець 1 кварталу кредитні договори становила 2 900,7 млн. грн., тобто у середньому кожен член - позичальник кредитної спілки на кінець року мав 4,8 тис. боргу за кредитом.

Рис.2.2. Кількість та обсяг кредитів виданих кредитними спілками їхнім членам (поквартально)

Рис. 2.3 Динаміка кредитування кредитними спілками своїх членів

Заборгованість за безнадійними кредитами протягом 1 кварталу знизилась на 148,9 тис. грн. та становила 761,6 тис. грн. на кінець березня 2007 року.

За строковістю повернення найбільша частка усіх кредитів, як і у попередніх періодах, надана на строк від 3 до 12 місяців. Разом з тим, за результатами 1 кварталу, порівняно з кінцем 2006 року, структура кредитування за термінами погашення дещо змінилась. Так, зросла частка довгострокових кредитів (з терміном погашення понад 12 місяців) з 23,5% від загального обсягу виданих на кінець 2006 року кредитів до 37,5% обсягу кредитів виданих станом на 31.03.07, що свідчить про довіру населення до кредитних спілок та підвищення платоспроможності позичальників і є позитивною ознакою подальшого розвитку споживчого кредитування.

За обсягами виданих кредитів, які у попередні звітні періоди, найбільшим попитом користуються кредити на споживчі потреби (рис. 2.4).

Рис.2.4. Структура кредитів за видами на кінець 1 кв. 2007 року

Протягом 1 кварталу кредитними спілками було надано кредитів іншим кредитним спілкам на суму 12,1 млн. грн. (близько 16% обсягу кредитування усього 2006 року), заборгованість на кінець кварталу - 28,7 млн. грн.

На кінець 1 кв. 2007 року на депозитних рахунках членів кредитних спілок обліковувалось вкладів на загальну суму 2 193,4 млн. грн., що перевищує показник початку року майже на 14%.

Рис. 2.5. Динаміка залучення внесків членів на депозитні рахунки членів КС

Зростання вкладів (внесків) членів кредитної спілки на депозитні рахунки у цілому та у розрахунку на одного члена кредитної спілки, який має депозитний рахунок, свідчить про зростання довіри споживачів до кредитних спілок не тільки як до кредитних, а як і до депозитних установ.

Найбільший обсяг внесків (майже 63%) було залучено на період від 3 до 12 місяців, найменше (2,0%) становлять внески до запитання.

3. Роль товарної біржі для ринку споживчих товарів та послуг

Товарна біржа - особлива форма товарного ринку. Сама біржа є акціонерним товариством, яке організовує торгівлю біржовими товарами. Його вищий орган - загальні збори - обирає біржовий комітет, що керує діяльністю біржі.

Операції на товарній біржі здійснюють маклери (брокери), які є членами біржі, і ділери (окремі особи чи фірми), які купують собі постійне чи тимчасове місце на біржі (право на участь в торгах). Маклери - це посередники, що лише зводять партнерів по біржовій угоді, а також шукають їх для своїх клієнтів, здійснюють нагляд за правильністю біржового торгу і оформлення угод. Ділери - це, як правило, представники фірм, що хочуть продати чи купити біржовий товар. Вони діють на власний страх і ризик. Учасники торгів, що не мають постійного біржового місця, можуть укладати угоди лише при посередництві маклера (брокера).

За здійснення операцій на біржі з контрагентів стягується певний процент від суми угоди, який і складає доход біржі. Його частина йде також на оплату послуг маклерів.

Усі біржові угоди реєструються маклерами або особами, що обслуговують ділерів. На цій основі й проводиться оплата операцій. Проте реєстрація служить також для визначення рівня цін і кон'юнктури ринку.

Основним джерелом інформації у біржовому залі є велике електронне табло, на ньому висвічується найменування запропонованого товару, обсяг партії і номер місця, звідки поступила ця інформація, тобто табло (колись це була величезна дошка, схожа на класну; куди інформацію записували крейдою) вказує на конкретне джерело попиту і пропозиції. На табло вказуються також запропонований рівень цін.

Котирування (встановлення) цін - чи не найважливіший акт біржового дійства. Котирування не є встановленням цін заздалегідь. Це інформація про ціни і кон'юнктуру ринку попереднього періоду, яка необхідна для правильного визначення ситуації на біржових торгах. На основі котирування, яке здійснює котирувальна комісія біржі за результатами кожного біржового дня, формуються ціни продавців і ціни покупців. За підсумками котирування випускаються спеціальні біржові бюлетені до кожного біржового дня. Котирувальна комісія визначає верхню і нижню межу ціни продавця, ціну покупців і ціни угод по кожному окремому товару.

Біржові торги відбуваютья лише у визначений час, у певні дні тижня. Початок і кінець біржового дня жорстко лімітовані. Сенс цього обмеження полягає у максимальній концентрації попиту і пропозиції у часі і просторі.

Біржові товари стандартних партій базового сорту продаються і купуються без попереднього огляду. Операції здійснюють лише брокери і ділери. Всі біржові операції поділяються на два види - операції з реальним товаром, які передбачають наявність товару на момент угоди, і строкові, або ф'ючерсні операції, тобто попередній продаж товару, якого на біржі ще нема. Більшість біржових операцій (90 і більше відсотків) складають саме ф'ючерсні угоди. При цьому ф'ючерсна угода не може бути відміненою або анульованою. Якщо вона укладена, то її ліквідація здійснюється лише шляхом укладання протилежної угоди з рівною кількістю товару або поставкою проданого товару в строк, передбачений контрактом (угодою).

Ф'ючерсні угоди укладаються або з метою спекуляції, або з метою хеджирування - страхування від втрат, зумовлених зміною цін на товари.

Спекулятивна угода укладається за такою схемою. На першому етапі купується (або продається) ф'ючерсний контракт. Скажімо, брокер купує для клієнта партію товару ціною 10000 дол. Через певний проміжок часу (протягом одного місяця) ця партія же продається (тобто здійснюється так звана офсетна операція). Якщо розрахунок підтрведжується і ціна зросла до 11 000 дол., тоді обидві сторони просто обмінюються контрактами, а один із них оплатить іншому (на користь клієнта) різницю в 1000 дол. Але якщо сподівання "гравця" не справдились і ціна товару впала, наприклад, до 9 000 дол., то у виграші буде протилежна сторона. А реальний товар при цьому навіть не зрушив з місця, тому що біржові спекуляції - це спекуляції з контрактами, а не з реальним товаром.

Операція хеджирування проводиться з метою страхування від можливих втрат при операціях з реальним товаром. Скажімо, якщо місячна потреба фірми в певному товарі складає таку його кількість, яка за цінами біржі коштує 24 000 дол., на таку суму й укладається угода на реальний товар. Але водночас укладається контракт на ф'ючерсну операцію на таку ж суму. Якщо протягом місяця ціна товару на біржі сягне 26 000 дол., то підприємство програє на операції з реальним товаром 2 000 дол., але має виграш на таку ж суму по ф'ючерсній операції. Якщо ж протягом місяця ціна реального товару впаде, припустимо, до 22 000 дол., то тепер уже програш на строковій операції компенсується таким же виграшем на операції з реальним товаром.

В сучасних умовах існують два види товарних бірж - публічні і приватні. На публічних біржах участь в торгах беруть не лише члени біржі, а й будь-які підприємці чи комерсанти. Це дає можливість вийти на біржу невеликим фірмам. Діяльність публічних бірж регламентується державою, що забезпечує юридичний захист дрібного капіталу.

Приватні біржі існують у формі закритих акціонерних товариств. Укладати угоди на цих біржах можуть лише акціонери - члени біржі.

товар ринок біржа ф'ючерсний

Висновки

Після проведеного дослідження в даній роботі можна сказати, що її основна мета є досягнена. З роботи можна зробити наступні висновки:

1. Економічні відносини завжди проявляються як економічні інтереси (усвідомлені людиною потреби, спонукальні мотиви господарської діяльності). Тому ринок - це поняття, яке відображає процес взаємодії (зіткнення) економічних інтересів суб'єктів господарської системи. Отже, поняття "ринок" тотожне поняттю "ринкові відносини".

2. Ринок виконує важливі організаційні і регулюючі функції, основні серед них: забезпечення безперервного зв'язку і пропорційності між виробництвом і споживанням; визначення міри доцільності і корисності конкретних форм господарської діяльності у відповідності з критерієм ефективності використання економічних ресурсів, зростання доходів і задоволення потреб споживачів; регулювання основних пропорцій суспільного відтворення та розподілу ресурсів між галузями економіки; стимулювання науково-технічного прогресу.

3. Споживча кооперація виникла в Україні ще в 60-і роки минулого сторіччя. Стартовим капіталом для започаткування її господарської діяльності стали вступні і пайові внески членів споживчих товариств, які разом з коштами, що надходили від господарювання кооперативів та їх спілок, дали можливість на протязі більш ніж сторічного існування, створити розвинуту багатогалузеву інфраструктуру. В основі споживчої кооперації - об'єднання діяльності членів споживчих товариств для спільної співпраці і взаємодопомоги, а не об'єднання капіталу для отримання прибутку.

Література

1. Базилевич В.Д., Попов В.М., Базилевич К.С., Найдич Н.М. Економічна теорія: політекономія: Підручник для студентів вищ. закл. Освіти / За ред. В.Д.Базилевича. - 2-ге вид., випр. - К.: Знання-Прес, 2003. - 581 с.

2. Базилевич В.Д., Попов В.М., Базилевич К.С., Найдич Н.М. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д.Базилевича. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2004. - 615 с.

3. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія: Підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навч. закладів усіх рівней акредитації, Ч.1; Ч.2: Загальна економічна теорія; Спеціальна економічна теорія. - К.: Ніка-Центр; Ельга, 2002. - 527 с.

4. Башнянин Г.І., Шевчук Є.С., Зав'ялова О.Р., Шпаргало Г.Є. Політична економія: Навч. посібник для студентів вищих навч. Закладів / За ред.: Г.І.Башнянина, Є.С.Шевчук. - 3-тє вид., перероб. і випр. - Л.: Новий Світ-2000, 2004. - 480 с.

5. Біленко Т.І., Бодров В.Г., Волинцев В.В., Глаголєва О.Б. Політична економія: Навч. посібник для студентів вищих навч. Закладів / За ред.: В.О.Рибалкіна, В.Г.Бодрова. - К.: Академвидав, 2004. - 671 с.

6. Білецька Л.В., Білецький О.В., Савич В.І. Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів. - К.: ЦНЛ, 2005. - 651 с.

7. Воробйов Є.М., Гриценко А.А., Лісовицький В.М., Соболєв В.М. Економічна теорія: Посібник вищої школи / За ред. Є.М.Воробйова .-К.; Х.,2003. - 703 с.

8. Климко Г.Н., Каніщенко Л.О., Пригода В.М., Садовий М.М. Основи економічної теорії: Політекономічний аспект: Підручник / Від. ред.: Г.Н.Климко. - 4-те вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Пресс, 2002. - 616 с.

9. Климко Г.Н., Каніщенко Л.О., Пригода В.М., Садовий М.М. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник для студентів економічних спеціальностей вищих закладів освіти / Відп. ред. Г.Н.Климко. - 5-е вид., випр. - К.: Знання-Прес, 2004. - 615 с.

10. Ніколенко Ю.В., Демківський А.В., Вергун Л.І., Діденко О.М. Основи економічної теорії: Підручник для студентів вищих навч. Закладів / За ред. Ю.В.Ніколенка. - 3-тє вид. - К.: ЦУЛ, 2003. - 540 с.

11. Мамалуй О.О., Гриценко О.А., Гриценко Л.В., Дарнопих Г.Ю. Основи економічної теорії: Підручник / За заг. ред. О.О.Мамалуя. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 478 с.

12. Мочерний С.В. Політична економія: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів. - К.: Знання-Прес, 2002. - 687 с.

13. Мочерний С.В., Довбенко М.В. Економічна теорія: Підручник для студентів вищих закладів освіти. - К.: Академія, 2004. - 856 с.

14. Мочерний С.В., Устенко О.А., Фомішин С.В. Політична економія: Учбовий посібник. - 2-ге вид., доп., перероб. - Херсон: Дніпро, 2002. - 794 с.

15. Політична економія: Навч. посібник для студентів вищих навч. Закладів / За ред. Г.А.Оганяна. - К.: МАУП, 2003. - 520 с.

16. Тарасевич В.М., Білоцерківець В.В., Горобець С.П., Давидов О.В. Економічна теорія: Підручник для студентів вищих навч. Закладів / За ред. В.М.Тарасевича. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 779 с.

17. Федоренко В.Г., Ніколенко Ю.М., Діденко О.М., Денисенко М.П. Основи економічної теорії: Підручник для студентів вищих навч. Закладів /За ред. В.Г.Федоренка. - К.: Алерта, 2005. - 510 с.

18. Чепінога В.Г. Основи економічної теорії: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 454 с.

19. Шевчук В.О. Міжнародна економіка: теорія і практика. - 2-ге вид. -Л.: Каменяр, 2003. - 720 с.

20. www.ukrstat.gov.ua

Додаток 1

Мережа роздрібної торгівлі по Україні у 2005 році

Магазини

З них магазини підприємств-юридичних осіб

Кіоски

З них кіоски підприємств-юридичних осіб

кількість, тис.

торгова площа, тис.кв.м

кількість, тис.

питома вага у загальній кількості магазинів, %

торгова площа, тис.кв.м

питома вага у загальній торговій площі, %

кількість, тис.

кількість, тис.

питома вага у загальній кількості кіосків, %

Україна

187,0

12603,2

55,8

16,5

6359,4

50,5

269,6

19,4

7,2

Автономна Республіка Крим

9,3

519,7

2,5

22,2

229,7

44,2

7,1

1,2

16,5

Вінницька

7,0

443,2

2,5

18,2

217,0

49,0

11,1

0,8

6,8

Волинська

4,5

274,3

1,4

12,2

136,5

49,8

11,3

0,5

4,5

Дніпропетровська

12,8

1002,8

3,9

23,0

542,6

54,1

9,5

1,2

12,8

Донецька

16,4

1269,8

4,3

17,4

555,7

43,8

17,5

1,6

9,2

Житомирська

5,8

372,8

2,0

20,0

184,9

49,6

6,2

0,4

6,4

Закарпатська

5,4

293,4

1,6

21,1

131,1

44,7

4,7

0,5

10,7

Запорізька

7,3

529,6

2,0

13,8

238,2

45,0

13,1

0,8

5,9

Івано-Франківська

6,6

325,8

1,5

19,3

123,7

38,0

3,2

0,4

12,9

Київська

5,9

393,2

2,1

24,5

206,8

52,6

5,8

0,8

14,3

Кіровоградська

5,0

290,4

1,5

21,4

131,1

45,1

5,0

0,6

12,6

Луганська

8,4

576,2

2,2

12,7

237,7

41,3

15,5

0,9

5,8

Львівська

11,1

606,7

4,0

21,6

355,8

58,6

12,9

1,2

9,2

Миколаївська

6,2

336,8

1,5

13,0

150,7

44,7

9,4

0,6

5,9

Одеська

10,5

771,3

2,7

10,9

474,2

61,5

25,7

1,2

4,8

Полтавська

7,5

436,6

2,2

19,3

177,3

40,6

7,8

0,7

9,5

Рівненська

4,2

272,9

1,4

15,9

122,1

44,7

6,7

0,4

5,4

Сумська

4,9

306,5

1,5

21,8

139,5

45,5

3,5

0,3

9,6

Тернопільська

5,4

257,5

1,1

14,3

91,1

35,4

5,1

0,4

7,2

Харківська

9,7

762,7

2,6

11,5

382,8

50,2

24,9

1,3

5,3

Херсонська

4,9

319,9

1,3

19,4

148,5

46,4

4,6

0,5

11,9

Хмельницька

5,8

370,3

2,0

10,1

186,9

50,5

19,2

0,5

2,7

Черкаська

5,4

362,0

1,5

27,3

150,7

41,6

2,3

0,6

24,9

Чернівецька

3,2

173,5

1,0

8,0

78,6

45,3

11,1

0,2

1,7

Чернігівська

5,2

312,5

2,1

27,0

168,6

54,0

4,2

0,5

10,9

м. Київ

6,9

886,8

2,8

14,1

713,7

80,5

20,4

1,0

5,1

м. Севастополь

1,7

136,0

0,6

25,3

83,9

61,7

1,8

0,3

16,2

Додаток 2

Мережа ресторанного господарства по Україні у 2005 році

Об'єкти ресторанного господарства - всього

З них об'єкти підприємств-юридичних осіб

всього

з них кількість

кількість

в них місць

кількість

питома вага у загальній кількості об'єктів, %

в них місць

питома вага у загальній кількості місць, %

ресторанів

кафе

барів

їдалень

Україна

56647

2652224

27345

48,3

1692853

63,8

1215

12626

2882

10519

Автономна Республіка Крим

3669

144272

1670

45,5

77385

53,6

89

1040

251

281

Вінницька

2464

137652

1421

57,7

96306

70,0

23

384

50

964

Волинська

1900

95183

1150

60,5

70592

74,2

41

314

139

645

Дніпропетровська

3177

163574

1588

50,0

114198

69,8

56

782

96

643

Донецька

4199

210334

2107

50,2

151410

72,0

97

1057

93

859

Житомирська

1457

76946

731

50,2

51142

66,5

15

300

45

371

Закарпатська

2900

102026

829

28,6

37544

36,8

60

574

105

90

Запорізька

2191

96469

943

43,0

54769

56,8

31

500

68

338

Івано-Франківська

2143

97537

798

37,2

41717

42,8

42

412

54

290

Київська

1735

89263

961

55,4

65565

73,5

57

362

111

417

Кіровоградська

1207

58471

528

43,7

37833

64,7

18

237

32

239

Луганська

2586

123755

983

38,0

73204

59,2

41

325

64

553

Львівська

3628

156575

2229

61,4

117789

75,2

114

1023

393

682

Миколаївська

1757

69194

761

43,3

37979

54,9

11

391

119

239

Одеська

3174

127032

1248

39,3

65542

51,6

74

632

337

195

Полтавська

1972

81302

936

47,5

54749

67,3

25

385

62

461

Рівненська

1491

79701

677

45,4

45677

57,3

22

291

56

306

Сумська

1462

78765

1021

69,8

65445

83,1

23

280

57

660

Тернопільська

1345

61388

618

45,9

30130

49,1

28

148

133

309

Харківська

2718

128551

1487

54,7

92465

71,9

53

745

64

616

Херсонська

1475

54220

526

35,7

25513

47,1

18

313

68

124

Хмельницька

1456

72000

699

48,0

43173

60,0

33

379

122

164

Черкаська

1279

57835

570

44,6

31981

55,3

31

268

67

204

Чернівецька

1118

54682

413

36,9

29649

54,2

34

221

65

93

Чернігівська

1189

52876

764

64,3

40942

77,4

19

400

72

273

м. Київ

2183

150201

1406

64,4

126588

84,3

147

696

95

466

м. Севастополь

772

32420

281

36,4

13566

41,8

13

167

64

37

Додаток 3

Структура оптового товарообороту підприємств оптової торгівлі України

2006р.

2005р.

Оптовий товарооборот, млн. грн.

667228,6

511150,0

у тому числі

продовольчі товари

103289,0

79123,2

непродовольчі товари

563939,6

432026,8

Питома вага в оптовому товарообороті, %

100,0

100,0

у тому числі

продовольчі товари

15,5

15,5

непродовольчі товари

84,5

84,5

Питома вага продажу товарів вітчизняного виробництва, %

65,3

70,0

у тому числі

продовольчі товари

75,6

78,6

непродовольчі товари

63,4

68,4

Додаток 4

Роздрібний товарооборот за січень-жовтень 2007 року

Січень-жовтень 2007р.

Жовтень 2007р.

Оборот роздрібної торгівлі (роздрібний товарооборот підприємств, які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі, обсяги продажу товарів на ринках і фізичними особами-підприємцями1), млн.грн.


Подобные документы

  • Макроекономічні умови розвитку споживчого ринку України в контексті завдань розбудови національної економіки. Тенденції формування та задоволення попиту на споживчі товари в Україні. Актуальні проблеми формування пропозиції споживчих товарів та послуг.

    научная работа [960,2 K], добавлен 30.06.2013

  • Економічна природа і теоретичні аспекти еволюції депозитних операцій. Моніторинг грошово-кредитного ринку в Україні, аналіз тенденцій в його розвитку. Розробка рекомендацій щодо регуляторної політики Національного банку України на депозитному ринку.

    научная работа [220,6 K], добавлен 01.05.2009

  • Аспекти розвитку та формування ринку житла: нормативно-правове регулювання ринку. Процес розвитку та формування: аналіз ринку житла, особливості розвитку в Київській області, застосування цільових облігацій. Шляхи удосконалення, іпотечне кредитування.

    дипломная работа [794,9 K], добавлен 13.08.2008

  • Особливості розвитку ринку товарів і послуг. Аналіз структури споживання товарів. Аналіз сучасних торговельних систем та мереж. Організаційно-економічні засади розвитку культури споживання. Стратегічні орієнтири в діяльності підприємств торгівлі.

    научная работа [369,5 K], добавлен 18.01.2014

  • Теоретичні основи розвитку ресторанного господарства як складової сфери послуг. Аналіз сучасних тенденцій розвитку міжнародного ресторанного господарства. Розробка стратегічного плану підвищення конкурентоспроможності підприємства в умовах глобалізації.

    дипломная работа [447,1 K], добавлен 16.06.2013

  • Особливості та функції ринку нерухомості, структура та види ринків, особливості становлення та розвитку в Україні, подальші перспективи та оцінка тенденцій. Ринкові перетворення у житловому секторі нерухомості. Фактори, які впливають на вартість будинку.

    курсовая работа [47,7 K], добавлен 04.05.2015

  • Аналіз розвитку ринку венчурного капіталу в Україні та світі. Виявлення основних характерних рис венчурного бізнесу на малих підприємствах та визначення подальших тенденцій його розвитку. Місце ринку венчурного капіталу в структурі фінансового ринку.

    курсовая работа [119,5 K], добавлен 15.06.2016

  • Інфраструктура ринку товарів та послуг. Координація незалежних рішень у ринковій економіці за допомогою ринкового механізму. Конкуренція як головна регулююча та контролююча сила, її форми та методи. Оцінка ступеня монополізації та концентрації ринку.

    контрольная работа [24,2 K], добавлен 05.12.2010

  • Ринкова система як сукупність взаємозв'язаних ринків, які охоплюють різноманітні сфери людської діяльності. Роль та значення ринку праці в сучасній системі, умови функціонування як складової ринку робочої сили. Проблеми ефективного розвитку ринку праці.

    курсовая работа [36,1 K], добавлен 31.10.2014

  • Споживчий ринок в системі забезпечення сталого соціально-економічного розвитку України. Умови виникнення ринку. Поняття зовнішнього середовища. Основні ознаки кейнсіанської та монетарної теорій. Інформаційне та методичне забезпечення дослідження ринку.

    научная работа [71,6 K], добавлен 30.06.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.