Проект цеху випарювання розчинів солей для обробки шкір

60

0,9

0,8

0,7

65

0,85

0,75

0,65

70

0,8

0,7

0,6

75

0,75

0,65

0,55

80

0,7

0,6

0,5

85

0,65

0,55

0,45

85

0,65

0,55

0,45

Таблиця 4.2. Поправочний коефіцієнт до норм кількості верстатів по кількості обслуговуваного обладнання

Кількість обслуговуваного обладнання в основних цехах	6300	4000	2500	1600	1000	630	400	250
Кк	0,80	0,85	0,90	0,95	1,0	1,05	1,10	1,15

Виходячи з наведеного будемо мати

Sр = Sт•Кп•Кк = одиниць.

Приймаємо Sр.пр = 28 одиниць.

Крім того, для дільниць заточування інструменту допоміжних цехів (ремонтно-механічного, інструментального, експериментального і ін.) приймають додатково 2 % від кількості обслуговуваних верстатів. Приймаємо 1 верстат.

Таким чином, загальна кількість обладнання інструментального цеху становить одиниць.

При укрупненому проектуванні кількість робочих місць слюсарно-складальних робіт приймають в розмірі (40-55)% від розрахункової чисельності устаткування в цеху. Приймаємо робочих місць слюсарно-складальних робіт.

Кількість обладнання ІЦ з врахуванням робочих місць слюсарно-складальних робіт буде становити одиниці.

Кількість виробничих робітників-верстатників а також кількість робітників, що виконують слюсарно-складальні роботи ІЦ визначають по залежностях для основного виробництва. Приймаємо кількість виробничих робітників-верстатників ІЦ чоловік.

В середньому число робітників-слюсарів складає (30-35)% від числа верстатників ІЦ. чоловік.

Загальна кількість основних робітників ІЦ складає чол.

Число допоміжних робітників приймають в кількості (15-20)% від чисельності основних виробничих робітників (зокрема робочі-контролери - (2-3)%). чол. З них робітники-контролери 1 чол.

Загальна кількість робітників ІЦ становить чол.

Інженерно-технічні працівники складають (10-12)%, службовці (1,5-2)% і молодший обслуговуючий персонал - (1-1,5)% від чисельності всіх робітників цеху.

Кількість ІТР ІЦ - , приймаємо 4 чол.; кількість службовців ІЦ - , приймаємо 1 чол.; кількість службовців ІЦ - , приймаємо 1 чол.

Проектування ремонтно-механічної служби цеху.

Ремонтно-механічний цех є характерним представником цехів одиничного і дрібносерійного виробництва при груповій непотоковій формі його організації. У ряді випадків, головним чином на дільниці виготовлення запасних частин, можлива організація предметно-замкнутих дільниць з груповою потоковою формою організації.

При проектуванні РМЦ укрупненими методами для визначення РЦ можна використовувати дані, наведені в .

РМЦ розраховують по річній ремонтоємкості.

Для даних умов приймаємо двохвидову систему ППР, для якої ремонтний цикл становить 4,5 років. Структура ремонтного циклу універсального обладнання має вигляд К-О-М1-О-М2-О-М3-О-М4--О-К, де К - капітальний ремонт, О - огляд, М - малий ремонт.

Проектування ремонтних служб підприємств виконують на основі програми, що є загальним об'ємом робіт по технічному обслуговуванню і всім видам ремонтів устаткування і іншим роботам (модернізація і виготовлення нестандартного устаткування), що виконуються протягом року.

Міжремонтне обслуговування устаткування в цьому об'єм по затверджених нормах технологічного проектування умовно не включають, оскільки цю роботу виконує допоміжний і основний персонал виробничих цехів (враховується окремо від ремонтних служб).

Ступінь складності ремонту кожної одиниці устаткування оцінюють категорією складності і ремонту, залежною від його конструктивних і технологічних особливостей, вказаних в паспортній характеристиці. Приймаємо для типових представників обладнання цеху даного профілю 10 категорію ремонтної складності.

При двохвидовій структурі ремонтного циклу і скороченої тривалості ремонтного циклу збільшується трудомісткість капітального ремонту однієї ремонтної одиниці. Ця трудомісткість по слюсарних і інших роботах - 37 год., по апаратних - 15,1 год., всього 52,1 год.

Річна ремонтоємкість даного виду устаткування рівна

r = Rc•С / Ц.

З врахуванням загальної кількості обладнання в цеху основного виробництва річна ремонтоємкість буде становити

РЕ/рік.

Ремонтоємкість технологічного устаткування ремонтних служб, санітарно-технічного і іншого неврахованого устаткування враховують коефіцієнтом Крс = 1,15. З врахуванням цього РЕ/рік.

Нормами технологічного проектування рекомендовано враховувати, що у функції РМЦ включають роботи по виготовленню нестандартного устаткування і по модернізації ремонтованого устаткування. При цьому при розрахунку РМЦ для невеликих заводів (R < 20000 РЕ) слід збільшувати річну ремонтоємкість на 10 % (К' = 1,1). Тому РЕ/рік.

Загальна річна трудомісткість ремонтних робіт включає трудомісткість слюсарних і інших робіт Тсл і верстатних робіт Тст:

Т = Тсл + Тст; Тсл = r•tсл; Тст = r•tст

Значення tсл і tст приймаємо згідно , виходячи з умови придбання запасних частин від спеціалізованих підприємств (зі сторони) в кількості 10 % загальної потреби в них і виконання власними силами всіх 100 % планових капітальних ремонтів. Приймаємо tсл = 37 год., tст = 15,1 год.

Тому будемо мати Тсл=r•tсл=1199,2·37=44370,4 год., Тст = r•tст=1199,2·15,1= = 18107,9 год.

Загальна ремонтоємність год.

Верстатне устаткування РМЦ підрозділяють на основне і допоміжне. У загальнозаводській класифікації все устаткування ремонтних служб відносять до допоміжного.

Кількість основного устаткування ремонтних служб визначають розрахунком по трудомісткості верстатних робіт.

Загальну кількість основного устаткування РМЦ знаходять по формулі:

де Крмц - коефіцієнт, що враховує розподіл трудомісткості ремонтних робіт між РМЦ підприємства і РБ. За даними приймаємо .

Загальна кількість основного устаткування РМЦ буде становити

.

Приймаємо верстатів. При цьому коефіцієнт завантаження буде становити .

Допоміжне устаткування РМЦ, що розміщується, як правило, на слюсарних дільницях і відділеннях, не розраховують, а приймають комплектно залежно від числа одиниць основного устаткування проектованого цеху. Приймаємо 2 одиниці такого устаткування.

Число робочих місць (стендів) демонтажу і слюсарно-складальних робіт визначається за формулою:

одиниці.

Приймаємо стендів.

Загальна кількість устаткування і стендів одиниць.

Всі робітники ремонтно-механічних служб по загальнозаводській класифікації відносяться до допоміжних. Проте всередині РМЦ вони діляться на основні і допоміжні. До складу основних робочих механоскладальних відділень (верстатного, заготівельного, демонтажного, слюсарно-складального, випробувального і ін.) входять верстатники, слюсарі, зварювальники, термісти і ін.

Приймаємо кількість основних робітників РМЦ по кількості устаткування з врахуванням двозмінного режиму роботи, тобто 48 чол.

Чисельність допоміжних робітників РМЦ при укрупнених розрахунках приймають в розмірі (15-18) % від розрахункового числа основних робітників (зокрема робітників-контролерів (2-3) %), тобто робітників РМЦ чол., приймаємо 8 чол.

Приймаємо загальну кількість працюючих в РМЦ чол.

Проектування цехових складів.

При розрахунку площі Sс складів напівфабрикатів, матеріалів і заготовок, а також проміжних складів виходять з необхідного запасу і вантажонапруженості підлоги:

де - річний вантажопотік, визначаємо з врахуванням маси одиниці об'єму типового представника кг/дм3, кг.; (z - число днів запасу, приймаємо днів; f - середнє число робочих днів в році (f = 245-255); q - середня вантажонапруженість 1 м2 площі складу, приймають q = 8...15 т/м2 ; Кр - коефіцієнт використання площі складу, що враховує проходи і проїзди; приймають по нормативах залежно від виду засобів, що транспортуються, використовуваних на складі, приймають Кр = 0,25...0,3 - при обслуговуванні складу підлоговим конвеєром; Кр = 0,35...0,4 - при обслуговуванні стелажними і мостовими кранами-штабелерами.

Для даних умов будемо мати

м2.

Одержану площу необхідно скоректувати з врахуванням коефіцієнта приведення. Отже, м2.

Площу міжопераційного складу Sм визначають за формулою:

м2.

де М - середнє число операцій обробки.

Число комірників, обслуговуючих склади цехів основного виробництва, визначають при укрупненому проектуванні залежно від числа виробничого обладнання в основних і допоміжних цехах і числа виробничих робітників в цехах. Приймаємо кількість комірників у кількості 8 чол.

Розрахунок площ основних і допоміжних підрозділів цеху.

Габаритні розміри в плані обладнання з урахуванням шаф, пультів управління і інших виносних вузлів: дрібне - до 1800 х 800 мм2, середнє, - до 4000 х 2000 мм2, особливо велике - до 16000 х 6000 мм2.

Питома виробнича площа, що доводиться на одиницю устаткування, залежить від габаритних розмірів використовуваного устаткування і транспортних засобів. Останні визначають ширину проїздів між рядами обладнання.

Для дрібного обладнання q1 = (8-12) м2, для середнього q2 = (12-18) м2, для великого q3 = (18-36) м2.

В даному випадку виробничу площу дільниці (цеху) визначають за формулою

,

де С - загальна кількість устаткування дільниці (цеху).

З урахуванням того, що обладнання, яке використовується для виконання даного процесу відноситься до середнього маємо площу основного виробництва

м2.

Площа інструментального цеху визначається за питомими площами, що припадають на одиницю обладнання ІЦ

м2.

При укрупнених розрахунках площу РМЦ визначають за питомою площею на одиницю основного устаткування

м2.

Залежно від виду устаткування для РМЦ рекомендується застосовувати поправочні коефіцієнти: для дрібного і середнього устаткування 0,7-0,9, для важкого і великого 1,1-1,3.

Площа виробничих приміщень становить

м2.

Площі допоміжних відділень цехів при укрупненому проектування можна приймати 40% від площі основного виробництва.

м2.

Загальна площа цеху з врахуванням площі складів

м2.

При укрупненому проектуванні площа санітарно-побутових приміщень складає до 15% від площі цеху основного виробництва.

м2.

Площі під медичні установи при чисельності працюючих від 50 до 300 чол. приймаємо 12 м2.

Площу адміністративно-конторських приміщень визначають також СН і П 2.07.04-87 з розрахунку: 4 м2 на одного працівника управління і 6 м2 на одного працівника конструкторського або технологічного бюро. Приймаємо м2.

Таким чином сумарна загальна площа цеху становить

м2.

Розробка компонувального плану цеху.

Компонувальним планом, або компоновкою цеху називається план, виконаний в заданому масштабі (зазвичай 1:200 або 1:400) з нанесеними на ньому в тому ж масштабі межами виробничих і допоміжних дільниць, службово-побутових приміщень, магістральних проїздів, але без зображення детального розташування устаткування.

При розробці компонувального плану вирішуються питання взаємного розташування всіх підрозділів цеху і остаточно встановлюються основні параметри будівлі:

конфігурація в плані;

поверховість;

сітка колон;

висота прольотів;

Компоновка нерозривно пов'язана з формою організації виробництва, що приймається.

Склад виробничих відділень і дільниць цехів визначається характером виробів, що виготовляються, технологічним процесом, об'ємом і організацією виробництва.

Основним принципом при складанні плану розташування устаткування в цеху є забезпечення прямоточного руху виробів в процесі їх обробки відповідно до технологічного процесу.

Обладнання дільниць може бути розташоване одним з двох способів: за типами устаткування або по ходу технологічного процесу, тобто в порядку виконання операції.

За типами устаткування обладнання розташовуються тільки в невеликих цехах одиничного і дрібносерійного виробництва при малих масах і габаритах оброблюваних виробів, а також для обробки окремих виробів в серійному виробництві. У цих випадках створюються дільниці однорідного обладнання. По ходу технологічного процесу розташовують обладнання в цехах масового і серійного виробництва.

При розміщенні обладнання керуються наступними правилами:

Дільниці, зайняті обладнанням, повинні бути найбільш короткими. Довжина дільниць складає 40-80 м. Зони заготовок і готових виробів включаються в довжину дільниці.

Технологічні лінії можуть розташовуватися як уздовж прольотів, так і упоперек їх.

Обладнання уздовж дільниці можуть бути розташовані в два, три і більше рядів. При розташуванні обладнання в два ряди між ними залишається проїзд для транспорту.

Обладнання по відношенню одне до одного можуть розташовуватись фронтом, «в потилицю» і тильними сторонами.

Крупне обладнання не повинне стояти біля вікон, оскільки це приводить до затемнення цеху.

Норми відстаней між обладнанням і від обладнання до стін і колон будівель, а також норми ширини магістральних проїздів приведені в .

При визначенні відстаней між обладнанням, від обладнання до стін і колон будівлі потрібно враховувати наступне:

· відстані беруться від зовнішніх габаритних розмірів обладнання, що включають крайні положення рухомих частин, дверець, що відкриваються, і постійних огорож обладнання.

· для важкого і унікального обладнання (габаритом понад 16000х6000 мм) необхідні відстані встановлюються для кожного конкретного випадку.

· при установці обладнання на індивідуальні фундаменти відстань обладнання від колон, стін і між обладнанням приймаються з урахуванням конфігурації і глибини фундаментів обладнання, колон і стін.

· при різних розмірах двох розташованих поряд одиниць обладнання, відстань між ними приймається по більшому з цих обладнання.

· при монтажі обладнання встановлюють в лінію по виступаючих деталях, що не тільки естетично, але і доцільно. При такому плануванні полегшується прибирання приміщення, вивіз будь-якого обладнання з дільниці, а також доступ до обладнання для обслуговування.

Основними координаційними розмірами є: Lo-- ширина прольоту, В -- крок колон, Но--висота поверху. Вони уніфіковані.

Для даних умов приймаємо сітку колон всередині цеху Lo х В = 18 х 12 м. При цьому площа елементарної ділянки буде становити 216 м. Приймаємо довжину цеху 80 м. Площа одного прольоту з врахуванням довжини цеху буде становити

м2.

Кількість прольотів

прольоти.

Для зменшення кількості прольотів приймаємо ширину прольоту 24 м. Тоді

м2; .

Приймаємо кількість прольотів прольота.

Координаційними розмірами будівельних конструкцій, елементів, виробів і т.д., що використовуються для будівель і споруд, служать їх габаритні розміри: довжина, ширина, висота (товщина або діаметр). Відповідні їм конструктивні розміри призначаються менше координаційних розмірів (за вирахуванням зазорів) з урахуванням особливостей конструкцій, вузлів, умов експлуатації, монтажу і т.п. або більше (з додаванням виступів у суміжному координаційному просторі).

Координаційні (разбивочні) осі -- це взаємно перпендикулярні прямі лінії, що наносяться на план будівлі і створюють координатну сітку.

Центри колон середніх рядів співпадають з точками перетину координаційних осей, причому, повздовжні осі паралелі напрямам прольотів будівлі. Центри крайніх колон і парних колон зміщені від точки перетину осей. Величини зсуву залежать від розмірів прив'язок.

Повздовжні координаційні осі позначаються прописними буквами, а перпендикулярні їм поперечні осі - цифрами.

Координаційні осі забезпечують зручне орієнтування при проектуванні і будівництві будівель, розміщення в них технологічного й іншого устаткування.

До координаційних осей виконується прив'язка конструкцій будівлі, прибудов, фундаментів під устаткування і т.д.

Прив'язка елементів конструкцій будівлі до координаційних осей -- це призначення відстаней від граней (поверхонь) або осей цих елементів до координаційних осей.

Правила прив'язки регламентовані ГОСТ 23838-79. Згідно цим правилам, осі колон всіх середніх рядів, окрім колон, що примикають до повздовжнього температурного шва і колон в місці перепаду висот прольотів одного напряму, поєднуються з поперечними і повздовжніми координаційними осями.

Приймаємо висоту будівлі 6 м для будівель з мостовими кранами.

По одержаним даним виконуємо компонувальний план цеха і планування обладнання основного виробництва.

РОЗДІЛ 5. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО

СЕРЕДОВИЩА

5.1 Характеристика умов праці на дільниці випарювання розчинів

Вимоги до промислових будівель і приміщень встановлені відповідними будівельними нормами і правилами з врахуванням небезпечних та шкідливих виробничих факторів, які утворюються в процесі обробки.

Площа виробничого приміщення на одного робітника становить 4,5 м2; об'єм виробничого приміщення на одного робітника - 15 м3; Розміри пішохідних тунелів, галерей, естакад: висота 2,1 м, ширина 1,5 м. На дільниці між обладнанням і будівельними елементами регламентуються наступним чином :

- розміри проходів між обладнанням і будівельними елементами для безпеки виконання технологічних операцій: прохід для робітника 1,5 м, транспортний проїзд при односторонньому русі електро- і автонавантажувачів вантажопідйомністю до 3 тон становить 3 м;

- відстань від границі проїзду: до елементів будівлі 0,3 м; до обладнання при відсутності робочого місця в сторону проїзду 0,4-0,5 м.

Для складання заготовок і матеріалів і запасних частин на дільниці передбачається спеціальне приміщення (площадку) з підйомно-транспортними засобами.

Природне і штучне освітлення дільниці повинно відповідати нормам СНиП ІІ -4 - 79. Санітарно-побутові приміщення повинні відповідати СНиП 2, 09.04 -87 та ГОСТ 12.1.005-88.

5.2 Санітарно-гігієнічна характеристика умов праці на дільниці

Мікроклімат. При виборі мікроклімату на дільниці необхідно визначити категорію роботи оператора. В даних умовах роботу оператора можна віднести до категорії середньої важкості (категорія ІІ-б). До цієї категорії відносяться роботи, пов'язані з виконанням операцій стоячи, пов'язані з ходьбою і супроводжуються з помірними фізичними навантаженнями. Витати енергії при цьому становлять 232-293 Дж/с або 200-250 ккал/год..

ГОСТ 12.1.005-88 встановлює оптимальні і допустимі температури, відносну вологість і швидкість руху повітря. Температура в непостійних робочих місцях становить 18-230С, вологість повітря (допустима) становить 65-75%, допустима швидкість руху повітря - 0,2-0,4 м/с .

Система опалення, вид і параметри теплоносіїв, а також типи нагрівальних пристроїв передбачені з врахуванням теплової інерції, огороджувальних конструкцій і призначенням будівлі. В системах опалення теплоносій для приміщень виробничого призначення використовується гаряча вода і пара з температурою до 1500С. В якості нагрівальних елементів використовуються радіатори, ребристі труби, конвектори.

Рівні освітленості. Зорову роботу операторів відносимо до розряду (робота малої точності з об'єктами від 1 до 5 мм). Підрозряд зорової роботи оператора В (контраст об'єкта розрізнення з фоном середній, характеристика середня). Коефіцієнт природного освітлення при верхньому або бічному освітленні становить 4%, при бічному освітленні - 1,2-1,5%. Нормоване значення штучного освітлення від 200 до 400 Лк .

Рівні шуму і вібрацій. Під час роботи установки електродвигуни, а також робочі вузли створюють механічні шуми. За характером спектра, шум, який утворюється на дільниці можна віднести до широкополосного (шириною більше однієї октави). Шум відноситься до постійного, тобто рівень звуку якого за восьмигодинний робочий день змінюється в часі незначно. Рівні шумового тиску коливаються в межах від 69 до 107 дБ в залежності від середньогеометричних частотот, відповідно, 8000-31,5 Гц. Рівні вібрацій на робочих місцях залежать від частоти обертання працюючого електродвигуна.

При номінальній частоті обертання ротора 1400 об/хв., або 23,3 Гц допустимі значення параметрів вібрації становлять: амплітуда 0,02 м; середньо-квадратичне значення коливань швидкості становить 2 мм/с або 92 дБ .

З усіх методів боротьби з виробничим шумом найбільш раціональним є метод зменшення шуму в джерелах його виникнення. Цей метод включає наступні заходи:

- зміну технологічного процесу із заміною ударних процесів безударними, зворотно-поступальних рухів - рівномірними обертальними;

- ретельне статичне та динамічне балансування і центрування рухомих деталей механізму;

- зменшення люфтів в з'єднаннях шляхом скорочення допусків і підвищення точності виготовлення і зборки механізмів;

- заміну підшипників кочення, якщо вони є джерелами шуму, підшипниками ковзання;

- застосування незвучних матеріалів для виготовлення деталей, по яких розповсюджуються корпусні шуми;

- регулярне змащення деталей, що труться;

- своєчасне проведення текучих і капітальних ремонтів обладнання.

Запиленість приміщення. Очищення повітря від пилу - один з основних процесів його обробки в системах вентиляції і кондиціонування повітря.

Його призначення - забезпечити у відповідності з вимогами санітарних норм ГДК пилу в повітрі робочої зони, рециркуляційному і в повітрі, що викидається в атмосферу. ГДК пилу повітрі робочої зони і в рециркуляційному повітрі наведені в табл. 5.1.

Таблиця 5.1. ГДК пилу в повітрі

Вміст в пилові	ГДК пилу в повітрі	для визначення ГДК в повітрі, що викидається
	робочої зони	рециркуляційному
Більше 10 2 - 10 Менше 2	2 і менше Від 2 до 4 Від 4 до 6	0,6 і менше До 1,2 До 1,8	0,3 0,6 0,8

ГДК пилу в повітрі, що викидається в атмосферу, визначається згідно СНиПІІ-33 - 75 в залежності від його об'єму і коефіцієнта :

при ,

при .

Для очищення повітря робочої зони від пилу, що утворюється при виконанні процесу, використаємо місцеву витяжну вентиляцію. Вона може здійснюватися за допомогою місцевих витяжних зонтів, всмоктуючи панелей, витяжних шаф, бортових відсмоктувачів.

Для забезпечення максимального вловлювання пилу при мінімальній кількості вилученого повітря конструкцію місцевої вентиляції влаштуємо у вигляді всмоктувальної панелі.

Розташування її з однієї сторони вздовж устаткування не заважатиме обслуговуючому персоналу працювати, робочі маніпуляції здійснюються тільки з однієї сторони (протилежної), і наглядати за процесом. В даному випадку не використовується вентиляція у вигляді витяжного зонта в зв'язку з значним її віддаленням від зони пилоутворення.

5.3 Характеристика виробництва з точки зору виробничої небезпеки

Небезпечними зонами обладнання є зона подачі вихідних продуктів. Зона подачі закривається огорожею з металевої сітки.

Джерелом небезпеки ураження електричним струмом в даному випадку є електродвигун і блок управління. У випадку замкнення фази на корпус виникає небезпека враження електрострумом у разі торкання оператора до корпусу. У випадку стікання струму з корпуса в землю виникає небезпека ураження кроковою напругою. Щоб запобігти переліченим ураженням передбачається заземлення металевих конструкцій обладнання. Захисне вимикання - це швидкодіючий захист, який забезпечує автоматичне вимикання електроустановки при виникненні в ній небезпеки ураження електричним струмом. Воно застосовується в тих випадках, коли захисне заземлення і занулення не можуть забезпечити умов безпеки при дотику працівників до струмопровідних частин, при замикані фази на корпус електрообладнання і зниженні опору електроізоляції нижче гранично допустимого. Захисне вимикання використовується в основному в переносних установках. Перед початком роботи оператор повинен підготувати робоче місце, переконатись у справності елементів обладнання. Перед перевіркою основних вузлів потрібно вимкнути електродвигун з мережі, а також вставити упори, які механічно блокують рухомі частини обладнання. Необхідно також перевірити правильність робочих рухів обладнання на холостому ході.

5.4 Розрахункова частина

Розрахунок загально-обмінної вентиляції дільниці.

Потрібний об'єм повітря, який необхідно подати в приміщенні для компенсації надлишків теплоти визначаємо за формулою, м3/год

,

де надл - кількість надлишкової теплоти, яка виділяється за годину, Вт; 0,278 - коефіцієнт переводу розрахунку; С = 1 кДж/кг•К - теплоємність повітря; =1,205 кг/м - густина повітря; вн, зовн - відповідно температура внутрішнього та зовнішнього повітря (для теплої пори року відповідно 19°С і 25°С).

,

де - кількість тепловиділень в цеху, Вт.

а) кількість тепловиділень від обладнання Вт, де п - кількість обладнання в цеху; Вт - середнє тепловиділення від обладнання [7].

б) Тепловиділення від нагрітих поверхонь обладнання , де Вт/м•К - коефіцієнт теплопередачі від поверхні до повітря; - тепловіддача поверхонь обладнання; - відповідно температура поверхонь та навколишнього повітря.

Вт,

де - площа нагрітої поверхні обладнання, для середнього обладнання =0,15 м2; = 130 Вт/год., - тепловіддача з 1 м2 поверхні.

=1,27•546•(30-19) = 7627,6 Вт.

в) тепловиділення від електродвигунів

Вт,

де кВт - встановлена потужність всіх двигунів; кв= 0,7...0,8 - коефіцієнт використання потужності; к3 = 0,5...0,8 - коефіцієнт завантаження електродвигуна; ко= 0,5...1 - коефіцієнт одночасної роботи електродвигунів; кт = 0,1...1 - коефіцієнт асиміляції теплоти повітрям приміщення; =0,75...0,92 - К.К.Д. електродвигуна.

г) тепловиділення від штучного освітлення

де N =60 кВт - потужність освітлювальної установки цеху; = 0,8...0,9 для ламп розжарювання - коефіцієнт, який враховує кількість електроенергії перетвореної в теплоту.

д) Кількість теплоти, яку виділяють люди Вт, де n = =28 чол. - кількість працюючих в найбільшій за чисельністю зміні - тепловиділення однієї людини, Вт.

Загальна кількість тепловиділень:

= 9800 + 7627,6 + 63210 + 51009 + 2912 = 134558,6 Вт.

м3/год.

Потрібно вибрати вентилятор продуктивністю = 66947 м3/год. За каталогом вибираємо відцентровий вентилятор Ц4-70 №6, швидкість обертання якого n =900 хв-1 і К.К.Д/=0,8.

Необхідна потужність електродвигуна вентилятора, кВт

кВт,

де =1,1...1,5 - коефіцієнт запасу; =0,5...0,8 - К.К.Д. вентилятора.

5.5 Пожежна профілактика

Характеристика виробничих приміщень по ступені пожежної безпеки.

Будівлі підприємств за степенем пожежної безпеки відповідно до технологічного процесу, а також властивостей матеріалів, що підлягають обробленню, поділяють на шість категорій А, Б, В, Г, Д згідно СНиП 2.09.02-85.

Приміщення, в якому розташована дільниця, відноситься до категорії Д - пожежобезпечні. До цієї категорії відносяться підприємства і будівлі, у яких проводиться оброблення негорючих речовин і матеріалів в холодному стані. Для даної категорії при П ступені вогнестійкості споруди допустима кількість поверхів - 10, а площа поверху в межах пожежного відсіку споруди не обмежена.

Здатність конструктивних елементів будівель протистояти руйнівній дії вогню в умовах пожежі прийнято називати вогнестійкістю. Приміщення і будівлі за вогнестійкістю поділяють на 5 ступенів за СНиП 2.09.02-85.

Будівля, у якій знаходиться дільниця, відноситься до ІІ ступені вогнестійкості.

Рятування людей на пожежах і аваріях залежить від шляхів евакуації, правильності їх обладнання і експлуатації. Виходи і шляхи рахуються евакуаційними, якщо вони забезпечують безпечне відведення людей від загрози дії вогню, отруєння газами, парами і т.д. безпечним шляхом за межі аварійної будівлі. Евакуаційних виходів з приміщення, як правило повинно бути не менше двох. Загальна кількість виходів, ширина сходів, дверей і коридорів визначається в залежності від кількості людей, що знаходяться в приміщенні і їх віддалення від евакуаційних виходів. Віддаль від найбільш віддалених робочих місць до виходу назовні або на сходову клітку у виробничих приміщення приймають в залежності від пожежної безпеки і степені вогнестійкості будівлі. Для нашої категорії будівлі і її ступеня вогнестійкості відстань від найбільш віддаленого робочого місця до виходу не перевищує 100 м. Ширина дверей: максимальна - 2,4 м, мінімальна - 0,8 м; мінімальна ширина проходів -їм, коридорів - 1,4м.

Для гасіння пожеж в цеху встановлено пожежні гідранти. Вони використовуються як для зовнішнього, так і для внутрішнього пожежегасіння. Крім того в цеху встановлено пожежний щит (з розрахунку 1 на 1800 м2) з типовим набором інвентарю.

В цеху також встановлено автоматичну систему водяного пожежегасіння - спринклерну установку, яка обладнана нормально-закритими спринклерами, що відкриваються при заданій температурі.

5.6 Заходи щодо охорони навколишнього середовища

Повітря, що видаляється вентиляціями і мстить пил, перед викиданням в атмосферу підлягає очищенню з врахуванням вимог санітарних норм.

Гранично допустима концентрація нетоксичного пилу в атмосферному повітрі не повинна перевищувати мг/м3, а середньодобова - мг/м3 [7].

Викиди в атмосферу повітря, що видаляється загальнообмінною вентиляцією, і розрахунок розсіювання пилу повинні проводитись так, щоб концентрація їх не перевищувала:

- в атмосферному повітрі населених пунктів ГДК максимальних разових;

- в повітрі, що поступає всередину будівель і споруд через прийомні отвори систем вентиляції і кондиціонування - ГДК пилу для робочої зони приміщень.

Для очищення повітря на підприємствах легкої промисловості використовуються масляні фільтри з різними заповнювачами, тканинні, рулонні та сітчасті фільтри, циклони сухі та мокрі. В даному випадку для очищення повітря, що викидається в атмосферу системами вентиляції, застосуємо тканинний рукавний фільтр. Він використовується для середньої очистки повітря від пилу при його запиленості більше мг/м3.

Воду, що використовується у виробництві з розчиненими в ній домішками не допускається спускати в каналізацію, вона направляється в загальнозаводські очисні споруди. Після очищення її можна використовувати для виробничих потреб.

Для запобігання забруднення ґрунтових вод використаними робочими рідинами, технічними оліями, забрудненою водою передбачено профілактичні огляди обладнання цеху з періодичністю один раз в пів року.

РОЗДІЛ 6. ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА

В даному економічному розділі обґрунтовується економічна доцільність розробки і промислового впровадження спроектованого випарного апарату.

6.1 Розрахунок розміру початкових інвестицій

Для розрахунків приймаємо незмінний об'єм виробництва за умови однозмінної роботи, а необхідну кількість нового устаткування визначаємо за формулою

,

де - коефіцієнт підвищення продуктивності нового устаткування в порівнянні з старим; - годинна продуктивність, відповідно, старого і нового обладнання, в даному випадку кг/год., = 300 кг/год.; - кількість старого обладнання (за даними базового підприємства = 3 одиниці).

Тоді

Приймаємо .

Оскільки площа нового обладнання є меншою, ніж площа старого, то розрахунок необхідного збільшення виробничих площ не проводимо, прийнявши .

Розрахунок собівартості спроектованого випарного апарату за методом питомої ваги, обравши в якості аналога діючу установку. При цьому вартість матеріалів, напівфабрикатів та комплектуючих виробів в проектному варіанті визначаємо за методом прямого розрахунку. Результати розрахунків зводимо в табл.6.1.

Таблиця 6.1. Розрахунок вартості основних матеріалів, напівфабрикатів та комплектуючих виробів спроектованого випарного апарату

Найменування основних матеріалів і комплектуючих виробів	Одиниці вимірю-вання	Норма витрат на один виріб	Ціна за одиницю вимірю-вання, тис.грн.	Вартість основних матеріалів, напів-фабрикатів і комплек-туючих виробів, тис.грн.	Вартість основних матеріалів, напівфабрикатів і комплекту-ючих виробів з врахуванням трансп.-загот. витрат, тис.грн.
Комплектуючі вироби
Випарний апарат	шт.	2	12	24	25,2
Барометричний конденсатор	шт.	2	5	10	10,5
Теплообмінний апарат	шт.	2	2	4	4,2
Винесена нагрівальна камера	шт.	1	6,5	6,5	6,825
Система подачі вихідного продукту	шт.	1	1	1	1,05
Опори, штуцери, фланці, комплектуючі вироби	шт.	-	-	2	2,1
Пульт керування	шт.	1	3,5	3,5	3,675
Разом				51	Мн = 53,55

Вартість транспортно-заготівельних витрат приймаємо в розмірі 5% від вартості матеріалів, напівфабрикатів та комплектуючих виробів.

Повну собівартість спроектованого устаткування визначаємо за формулою

,

де - основна заробітна плата основних робітників при виготовленні спроектованого устаткування, грн.; - коефіцієнт додаткової заробітної плати основних робітників, за даними базового підприємства приймаємо ; - коефіцієнт сумарних відрахувань (пенсійний фонд, соцстрах, фонд зайнятості), приймаємо ; - коефіцієнти, відповідно, загальновиробничих та загальногосподарських витрат, за даними базового підприємства приймаємо ; - коефіцієнт позавиробничих витрат, приймаємо .

Основна заробітна плата основних робітників при виготовленні спроектованого устаткування визначається за формулою

,

де - відповідно, питома вага основної заробітної плати та питома вага матеріальних витрат в заводський собівартості аналога, приймаємо .

Тоді

грн.

З врахуванням цього повна собівартість спроектованого устаткування становить

Ціну нового устаткування визначаємо за формулою

,

де - середній рівень рентабельності продукції заводу-виробника, приймаємо .

Тоді ціна нового устаткування буде становити

грн. = 100,31 тис. грн.

Балансова вартість одиниці старого (замінюваного) устаткування на початок року впровадження нового устаткування визначається за формулою

,

де - відповідно, балансова і первинна вартість одиниці замінюваного (старого) устаткування, тис. грн., приймаємо за заводськими даними = 45 тис. грн.; На - норма амортизаційних відрахувань, %, для устаткування такого типу приймаємо На = 15%; - фактичний строк служби замінюваного устаткування до початку року впровадження нового устаткування, приймаємо років.

Тоді балансова вартість одиниці старого (замінюваного) устаткування на початок року впровадження нового устаткування буде становити

тис. грн.

Витрати на проектування нового устаткування укрупнено приймаються у розмірі 5% від ціни одного спроектованого випарного апарату

тис. грн.

Витрати на технологічне монтування для нового і старого устаткування укрупнено приймаємо у розмірі 10% від первинної вартості нового і старого устаткування

,

де - коефіцієнт, що враховує витрати на доставку і монтаж нового устаткування, приймаємо .

Тоді витрати на технологічне монтування для нового устаткування становлять

тис. грн.

Витрати на технологічне монтування для старого устаткування становлять

тис. грн.

Розрахунок розміру початкових інвестицій в основні виробничі фонди (ОВФ) проводимо за формулою

,

де - початкові інвестиційні витрати на формування основних фондів, тис. грн.; - початкові інвестиційні доходи від реалізації зайвого майна.

Початкові інвестиційні витрати на формування основних фондів визначаються за формулою

,

де тис. грн. - первинна вартість нового устаткування; - балансова вартість приросту виробничих площі (), необхідної для заміни старого устаткування новим, оскільки , то і .

Тоді початкові інвестиційні витрати на формування основних фондів будуть становити

тис. грн.

Початкові інвестиційні доходи від реалізації зайвого майна визначаються за формулою

,

де - відношення ціни реалізації, відповідно, замінюваного устаткування до його залишкової вартості або старого технологічного устаткування до його залишкової (балансової) вартості, приймаємо ; - коефіцієнти, які враховують витрати на демонтаж і продаж, відповідно, старого устаткування або монтаж нового, приймаємо ; - балансова вартість старого технологічного лаштування, що визначається за формулою

тис. грн.,

де - норма амортизаційних відрахувань в % для лаштування, приймаємо %; - фактичний строк служби замінюваного технологічного лаштування, приймаємо за даними базового підприємства роки.

Тоді

тис. грн.

В даному випадку початкові інвестиції в ОВФ складають

тис. грн.

6.2 Розрахунок зміни собівартості продукції, при виробництві якої буде

використане нове устаткування

В загальному випадку зміна собівартості продукції в -ому році реалізації проекту визначається за наступною формулою

,

де - зміна витрат по заробітній платі основних робітників з відрахуваннями в цільові фонди в -ому році реалізації проекту, грн.; - зміна витрат на силову і технологічну електроенергію в -ому році, грн.; - зміна витрат на матеріали в -ому році, грн.

Зміну собівартості продукції визначаємо для кожного року періоду реалізації проекту Т (приймаємо Т = 8 років), вважаючи її незмінною величиною .

Зміна заробітної плати визначається за формулою

,

де - місячна тарифна (основна) заробітна плата основного робітника при обслуговуванні, відповідно, одиниці нового або одиниці старого устаткування, грн., приймаємо згідно даних базового підприємства грн. на виконання даного виду робіт; - коефіцієнти, що характеризують кількість робітників, які обслуговують, відповідно, одиниці нового або старого устаткування, приймаємо ; - коефіцієнт доплат до основної заробітної плати, приймаємо ; - коефіцієнт сумарних відрахувань в цільові фонди.

Тоді зміна заробітної плати буде становити

грн. = 26,73 тис. грн.

Зміна витрат на електроенергію визначається за формулою

,

де - зміна витрат на технологічну електроенергію, грн., в даному випадку технологічна енергія не споживається, тобто ; - зміна витрат на силову електроенергію, грн., що визначається за формулою

,

де - встановлена потужність електродвигунів, відповідно, для нового і старого устаткування, кВт, приймаємо кВт, кВт; - коефіцієнти завантаження в часі, відповідно, старого та нового устаткування, приймаємо ; - дійсний фонд часу роботи устаткування, годин, для умов однозмінної роботи годин; - коефіцієнт що враховує витрати електроенергії; - ціна електроенергії, грн./кВт-год., приймаємо грн./кВт-год.

Тоді зміна витрат на електроенергію буде становити

грн.

тис. грн.

Зміна витрат на матеріали визначається за формулою

,

де - річні витрати матеріалів для технологічного обслуговування, відповідно, одиниці нового і старого устаткування, грн., укрупнено ці витрати можна прийняти у розмірі 1,5% від первинної вартості одиниці нового і старого устаткування; - економія основних матеріалів. які витрачаються на продукцію, що виробляється на даному устаткуванні, грн., оскільки в даному випадку економії основних матеріалів немає. то приймаємо .

Річні витрати матеріалів для технологічного обслуговування становлять

тис. грн.,

тис. грн.

Таким чином зміна витрат на матеріали становить

тис. грн.

Зміну витрат на устаткування визначаємо за формулою

тис. грн.,

де - витрати на ремонт в долях від первинної вартості устаткування, приймаємо .

Загальна зміна собівартості продукції складає

тис. грн.

6.3 Розрахунок зміни нормативу оборотних коштів та загального

розміру початкових інвестицій

Розрахунок зміни нормативу оборотних коштів проводиться для кожного за формулою

,

де - зміна нормативу оборотних коштів за -м елементом ресурсів, грн.; - зміна річної потреби -ого елемента ресурсів на річну програму, грн.; - норматив запасу -ого елемента ресурсів, дні, в розрахунках приймається: для матеріалів днів, для малоцінного та швидкозношуваного інструменту , для готових виробів - днів; - календарна тривалість року, приймаємо днів.

Зміна річної потреби елементу "Матеріали" приймається у розмірі , тобто тис. грн.

Тоді зміна нормативу оборотних коштів за елементом "Матеріали" складає

тис. грн.

Зміна річної потреби елементу "Готові вироби" приймається у розмірі , тобто тис. грн.

Зміна річної потреби для елементу " Малоцінний та швидкозношуваний інструмент і пристрої" визначається за формулою

тис. грн.

Зміна нормативу за елементом "Інші матеріальні цінності" приймається на рівні 10% від нормативів оборотних коштів попередніх показників.

Результати розрахунку наведені в таблиці 6.2

Таблиця 6.2. Зміна нормативу оборотних коштів

№ п/п	Елементи нормативних оборотних коштів	Норма запасу, днів	Зміна річної потреби ресурсів, тис. грн.	Зміна нормативу оборотних коштів, тис. грн.
1	Матеріали та напівфабрикати	45	0,24	0,03
2	Малоцінний інструмент	120	1,17	0,38
3	Готові вироби	6	29,98	0,49
4	Інші матеріальні цінності	-	-	0,09
Всього		31,39

Загальний обсяг початкових інвестицій визначається за формулою

тис. грн.

6.4 Розрахунок теперішньої вартості додаткових грошових надходжень

Теперішня вартість додаткових грошових надходжень визначається за формулою

,

де - збільшення чистого прибутку від реалізації продукції в -ому році, зумовлене зменшенням собівартості продукції, тис, грн.; - збільшення амортизаційних надходжень в -ому році, тис. грн.; - ставка дисконту теперішньої вартості грошових надходжень (для -ого року); Т - період, за який обчислюється ефективність інвестицій, приймаємо Т = 8 років.

Приріст амортизаційних відрахувань для визначається за формулою

,

де - балансова вартість приросту ОВФ на початок року, тис. грн.; - норма амортизації, % (для активної частини ОВФ - 15% від балансової вартості на початок року впровадження нових ОВФ).

Балансова вартість приросту ОВФ на початок першого року визначається як різниця між первинною вартістю, в даному випадку, активної частини нововведених ОВФ та балансовою вартістю відповідної частини вибуваючих ОВФ

тис. грн.

Для будь-якого іншого року балансова вартість приросту ОВФ визначається таким чином

.

В даному випадку для другого року

тис. грн.

Річний приріст прибутку для року визначається за формулою

.

Для першого року

тис. грн.

Приріст чистого прибутку для року визначається так

,

де - коефіцієнт податку на прибуток.

Для першого року приріст чистого прибутку становить

тис. грн.

Ставка дисконту розраховується таким чином

,

де і - норма дисконту, приймаємо і = 0,06.

Розрахунок наведених даних представлений в таблиці 6.3.

Таблиця 6.3. Розрахунок зміни амортизаційних відрахувань та теперішньої вартості додаткових грошових надходжень по роках

Показники	Роки (t)
	1	2	3	4	5	6	7	8
приросту акт. ОВФ	73,21	62,23	52,94	44,96	38,22	32,79	27,62	23,48
акт. ОВФ	10,98	9,33	7,94	6,74	5,73	4,87	4,14	3,52
	29,98	29,98	29,98	29,98	29,98	29,98	29,98	29,98
	19	20,65	22,04	23,24	24,25	25,11	25,84	26,46
	13,3	14,46	15,43	16,27	16,98	17,58	18,09	18,52
Щорічні додаткові грошові надходження	24,48	23,79	23,37	23,01	22,71	22,45	22,23	22,04
	0,943	0,89	0,84	0,792	0,747	0,705	0,665	0,627
	22,9	21,17	19,63	18,22	16,96	15,83	14,78	13,82
Всього

6.5 Обґрунтування доцільності інвестування

Практичне впровадження проекту є доцільним коли виконуються такі умови

1. ; 2. ; 3. ,

де - чиста теперішня вартість проекту, тис. грн.; - індекс продуктивності; - відповідно, розрахунковий і граничний (максимальний) термін окупності початкових інвестицій років.

Для даної проектної розробки має місце наступне

тис. грн. >0; ; років.

Оскільки всі вищенаведені умови виконуються, то даний проект є економічно обгрунтованим, а також доцільним для промислового впровадження.

Основні результати розрахунків зводимо в таблицю 6.4.

Таблиця 6.4. Основні техніко-економічні показники

№ п/п	Показники	Од. вимір.	Величина за варіантами
			базовий	проектний
1	Годинна продуктивність одиниці устаткування	кг/год.	75	300
2	Кількість технологічного устаткування	шт.	3	1
3	Ціна одиниці устаткування	т.грн.	45	100,31
4	Балансова вартість активної частини ОВФ всього, в тому числі	т.грн.	59,2	132,41
	технологічного устаткування	т.грн.	50,91	120,37
	технологічного лаштування	т.грн.	8,29	12,04
5	Вартість приросту виробничої площі	т.грн.	-	-
6	Приріст вартості ОВФ	т.грн.	-	73,21
7	Початкові інвестиційні витрати на ОВФ	т.грн.	-	5,02
8	Початкові інвестиційні доходи від реалізації ОВФ	т.грн.	-	137,43
9	Зміна нормативу оборотних коштів	т.грн.	-	39,81
10	Початкові інвестиції	т.грн.	-	0,99
11	Зміна витрат на виробництво (без аморт.) всього, в т. ч.:	т.грн.	-	96,63
	по заробітній платі	т.грн.	-	29,98
	по електроенергії	т.грн.	-	26,73
	по матеріалах	т.грн.	-	2,57
	по ремонтах	т.грн.	-	0,24
12	Зміна амортизаційних відрахувань	т.грн.	-	0,44
13	Зміна чистого прибутку	т.грн.	-	10,98
14	Додаткові грошові надходження	т.грн.	-	24,28
15	Теперішня вартість додаткових грошових надходжень	т.грн.	-	143,31
16	Чиста теперішня вартість	т.грн.	-	46,68
17	Індекс прибутковості	-	-	1,48
18	Період окупності початкових інвестицій	роки	-	4,87

В таблиці дані в п.п. 11 - 14 наведені для першого року після впровадження нового устаткування.

випарювання технологічний установка економічний

ВИСНОВКИ

В даному дипломному проекті розроблений проект цеху для випарювання розчинів солей для обробки шкір.

В результаті проведених розрахунків був вибраний по каталогу апарат:

- випарний апарат: тип 1 виконання 2 група 1 - випарний апарат з винесеною гріючою камерою і кипінням в трубах з площею теплообміну рівною 280 м2 і трубами довжиною рівною 5м. Цей апарат призначений для упарювання розчинів, які виділяють незначний осад, що видаляється механічним способом;

- підігрівач початкового розчину: двоходовий теплообмінник з довжиною труб l = 2 м, діаметром кожуха 600 мм, і поверхнею теплообміну 31 м2 і числом труб 196;

- барометричний конденсатор діаметром D=2м з висотою труби 5,02 м;

- вакуум- насос типа BBH - 6.

Крім того, були проведені необхідні техніко-економічні розрахунки, а також розроблені заходи забезпечення безпеки праці і охорони навколишнього середовища.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Касаткин А.Г. Процессы и аппараты химической технологии. 9-е изд., перераб. и доп. - М: Химия, 1973.

2. Павлов К.Ф., Романков П.Г., Носков А.А. Примеры и задачи по курсу процессы и аппараты химической технологии. 10-е изд., перераб. и доп. - Ленинград: Химия. 1987.

3. Дытнерский Ю.И. Основные процессы и аппараты химической технологии. - М.: Машиностроение, 1991.

4. Павутницкий В.В. Аппараты легкой и химической промышленности, - Москва: 1998.

5. 8. Гуль В.Е. Оборудование для выпаривания. Справочное пособие по расчёту и конструированию. - М.: Машиностроение, 1990.

6. Курочкин М.Н. Промышленные здания текстильной и легкой промышленности. М.: ВЗИТЛП, 1998.

7. Жидецький В.Ц., Джигирей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. Навчальний посібник. - Львів: Афіша, 2000. - 350 с.

8. Організація, управління і планування підприємством машинобудування: Підручник для студентів машинобудівних спеціальностей вузів. / І.М. Разумова, І.А. Глаголєва і інші. - К.: Вища школа, 1982. - 236с.

9. Организация, планирование и управление деятельностью промышленного предприятия. / Под ред. Бухало С.М. - К.: Вища школа, 1978. - 272 с.

Размещено на Allbest.ru