1.1 Поняття та сутність франчайзингу

В перекладі з англійської «franchise» означає «привілей», «пільга», «особливе право».

Франчайзинг - це така форма організації бізнесу, за якою компанія (франчайзер) передає певній людині чи компанії (франчайзі) право на продаж продукту і послуг цієї компанії. Франчайзі зобов'язується продавати цей продукт чи послуги за заздалегідь визначеними законами і правилами ведення бізнесу, які встановлює франчайзер. В обмін на здійснення всіх цих правил франчайзі одержує дозвіл використовувати ім'я компанії, її репутацію (гудвіл), продукт та послуги, маркетингові технології, експертизу, і механізми підтримки [13].

Таким чином, виконання вимог франчайзера не є недоліком, навпаки - те, що франчайзі має можливість отримати прибуток. Щоб одержати такі права, франчайзі робить первісний внесок франчайзеру, а потім виплачує щомісячні внески. Це свого роду оренда, тому що франчайзі ніколи не стає повним власником товарного знаку, а лише одержує право використовувати товарний знак на період виплати щомісячних внесків. Суми цих внесків фіксуються у франчайзинговому договорі і є предметом переговорів. Франчайзинговий пакет (повна система ведення бізнесу, передана франчайзі) дозволяє відповідному підприємцю вести свій бізнес успішно, навіть не маючи попереднього досвіду, чи знань у даній галузі.

Для компаній франчайзинг - це спосіб поширення бізнесу, а для підприємців - один із методів стати власником бізнесу. На зростаючих ринках, таких як Україна, франчайзинг є швидким способом навчання підприємців практичним стандартам, що необхідні, щоб вести прибутковий бізнес.

Франчайзер (франшизіар) - це компанія, що видає ліцензію або передає в право користування свій товарний знак, ноу-хау та операційні системи. Франчайзер створює успішний продукт чи послуги, наприклад, особливий стиль роботи ресторану швидкого харчування. Франчайзер досліджує ринок, розвиває бізнес, витрачає гроші на просування бізнесу, створює гарну репутацію та імідж (так званий “бренднейм”). Після того, як компанія довела працездатність своєї бізнес-концепції й успішну відтворюваність цього бізнесу, вона може почати пропонувати підприємцям, що хочуть повторити подібний успіх, купити її франшизу [30].

Франчайзі (франшизіат) - це людина або компанія, що купує у франчайзера можливість навчання і отримання допомоги при створенні бізнесу і виплачує сервісну плату (роялті) за використання товарного знаку, ноу-хау і системи ведення робіт франчайзера. Франчайзі сам оплачує витрати на створення бізнесу. Дуже часто франчайзер надає дуже вигідні знижки на важливі постачання (матеріали, видаткові кошти). Ці знижки завжди дають можливість франчайзі купувати продукти у франчайзера за вигіднішою ціною, тому це коштує дешевше, ніж розвивати бізнес без франчайзера. Франчайзі робить первісний внесок за допомогу по створенню і відкриттю бізнесу. Франчайзі приймає на себе обов'язок виплачувати щомісячні внески за право користування торговим знаком і бізнес-системою, за підтримку, навчання і консалтинг, що надаються франчайзером [30].

Франшиза - це повна бізнес-система, яку франчайзер продає франчайзі. Інша назва для подібної системи - франчайзинговий пакет, що зазвичай включає посібники по веденню робіт та інші важливі матеріали, що належать франчайзеру.

Франчайзі здійснює свою діяльність під товарним знаком франчайзера, використовуючи його репутацію та імідж, а тому більшість кінцевих споживачів ідентифікує його по своєму фірмовому стилю і особливостям роботи з франчайзером. Саме тому для успішного ведення бізнесу та недопущення негативного впливу на загальний імідж і ринкову репутацію франчайзингової мережі франчайзер забезпечує франчайзі різними формами підтримки і регулює певні аспекти його діяльності, при цьому не порушується економічна і юридична самостійність франчайзі. В цілому, у франчайзинговій угоді обумовлюються обов'язки як франчайзера, так і франчайзі.

Обов'язки франчайзера:

- передача прав на використання торговельної марки;

- розробка єдиної документації та передача пакетів документів, включаючи описи ноу-хау, технології ведення бізнесу, виробничих стандартів і секретів;

- забезпечення постійної підтримки на етапі відкриття бізнесу (пошук місця розташування, здійснення маркетингових досліджень, купівля та оренда земельних ділянок, будівництво та оренда будівель, оснащення приміщень, розробка концепції та архітектурного рішення, проведення промо-акцій, допомога у підборі персоналу та його навчанні і т.д.);

- забезпечення постійної підтримки. Франчайзер повинен забезпечувати постійною підтримкою кожного франчайзі, включаючи підвищення кваліфікації, підтримку в управлінні, проведення рекламної політики і надання оперативних послуг на вимогу франчайзера;

- висновок і підтримка ексклюзивних договорів про постачання. Франчайзер, як правило, має можливість вести переговори з найбільшими постачальниками сировини та обладнання на більш вигідних умовах. Отримані таким чином знижки дозволяють франчайзі значно зменшити свої витрати;

- проведення регулярного контролю якості роботи франчайзі.

Обов'язки франчайзі:

- виплата первісного і регулярних внесків;

- дотримання стандартів і технологій франчайзера;

- придбання або оренда обладнання, відповідного стандартам ведення бізнесу франчайзера;

- забезпечення відповідності вироблених на підставі угоди товарів, виконуваних робіт або послуг рівню якості, наданого франчайзером або стандартам якості, визначених ним;

- надання клієнтам усіх додаткових послуг, на які вони могли б розраховувати з боку франчайзера;

- інформування клієнтів найбільш очевидним способом про використання фірмового найменування і товарного знаку або інших способів індивідуалізації компанії-франчайзера в рамках франчайзингової угоди;

- нерозголошення секретів виробництва франчайзера та іншої конфіденційної інформації;

- надання субфранчайзингу, якщо це передбачається за франчайзинговими угодами;

- виконання розроблених франчайзером програм розвитку бізнесу [29, 30].

Загальна ціна франшизи включає наступні види платежів:

- початкова плата за отримання ліцензії на використання торговельної марки та інших об'єктів інтелектуальної власності франчайзера. Становить 5-10% від сукупної вартості створення однієї франшизной точки;

- періодичні (щомісячні або щотижневі) відрахування (роялті, сервісна плата) - у відсотках від валового доходу або у грошовому вираженні за використання товарного знаку, ноу-хау, технологій, а також за надану франчайзером технічну та інформаційну підтримку, навчання і консалтинг;

- плата за рекламу - платежі в загальний рекламний фонд франшизної системи (окремий рядок бюджету франчайзі або елемент платежів роялті);

- додаткові платежі за послуги франчайзера, не передбачені франчайзинговою угодою [6].

За даними Міжнародної асоціації франчайзингу, початкова плата для більшості франчайзерів знаходиться в діапазоні від $ 20 000 до $ 28 000. Періодичні ж платежі франчайзі в середньому варіюються від 3% до 6% від обсягу продажів [30].

Експерти радять акцентувати увагу на величині сукупних витрат, необхідних для відкриття франшизної точки. Для більшості франчайзингових мереж світу цей показник знаходиться в діапазоні від $ 20 000 до $ 1000000, залежно від типу франшизи, сфери бізнесу, прав на нерухомість і земельну ділянку (оренда або придбання у власність). У середньому обсяг інвестицій, необхідний для створення однієї франшизної точки, включаючи вартість нерухомості, становить близько $320000 [6].

Будь-який вид бізнесу можна перетворити у франшизу. Міжнародна Асоціація Франчайзингу виділяє 70 галузей господарства, у яких можна використовувати методи франчайзингу: бухгалтерський облік, авторемонт, книгарні, дитячий одяг і навчання, будівництво, невеликі продовольчі магазини, магазини косметичних товарів, освіта, послуги по працевлаштуванню, ресторани, готелі, пральні і послуги по збиранню, приватні поштові скриньки, фотостудії, ріелторські компанії, туризм та розваги, прокат спеціального устаткування і туристичні агентства [30].

Британська асоціація франчайзингу визначає, що «франшиза - контрольна ліцензія, видана однією особою (франчайзером) іншій (франчайзі), яка:

1) дозволяє або зобов'язує франчайзі здійснювати бізнес протягом терміну контракту про пільгове підприємництво (франчайзингового договору) під ім'ям, що належить франчайзеру або асоціюється з ним;

2) зобов'язує франчайзера здійснювати постійний контроль протягом усього періоду договору за тим, як франчайзі здійснює бізнес, що є предметом франчайзингового договору;

3) зобов'язує франчайзера надавати франчайзі допомогу у веденні бізнесу, що є предметом договору (у сфері організації пільгового підприємництва, навчання персоналу, збуту, управління і т. д.);

4) вимагає від франчайзі регулярно протягом дії франчайзингового контракту платити франчайзеру всі зазначені в контракті платежі, а саме: одноразову франчайзингову плату (паушальний платіж) за право бути присутніми на ринку під його ім'ям, фіксовані поточні платежі (роялті) і відрахування;

5) визначає, що цей контракт не є угодою між холдинговою компанією та її філіями (згідно з визначенням, даним в Законі про компанії 1948 р.) або між філіями однієї і тієї ж холдингової компанії або між фізичною особою і контрольованою нею компанією [30].

Українському законодавству невідомий термін «франчайзинг». Оперує українське законодавство терміном «комерційна концесія» (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України) [4].

Договір комерційної концесії - це договір, згідно з яким одна сторона (правовласник) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.

1.2 Види та форми франчайзингу

2.1 Використання франчайзингу у сфері індустрії гостинності

У готельній сфері франчайзинг як форма управління запроваджений у 1907 році внаслідок купівлі компанією «Ritz Development Company» у нью-йоркської фірми торгової марки - права називатись «Ritz-Carlton» [23].

Перший значний договір франчайзингу у готельному бізнесі був укладений у 1927 році. Хоурдом Джонсоном. Він зумів розширити свій бізнес на Східному узбережжі, згодом - на Середньому Заході і в Каліфорнії. Його мережа закладів гостинності охоплює понад 900 підприємств ресторанного та готельного бізнесу [19].

У 50-80-х роках XX ст. франчайзинг став системою підприємництва, що широко використовується у ресторанному та готельному бізнесі. В еволюції цієї форми управління виникають нові концепції готельного бізнесу: у боротьбі за ринок на першому етапі розвитку орієнтація здійснюється на сегмент із цінами, не вищими за середні, із забезпеченням відповідного комфорту. Саме на цій основі виникають бюджетні (найдешевші) готелі та мотелі, які розташовуються у вузлових пунктах дешевих кварталів міст і в передмісті. Згодом, із зростанням популярності та доходів, компанії диверсифікували виробництво, модернізували готелі у дорогі фешенебельні заклади, франчайзинг розглядається як головна стратегія розвитку і зростання готелів та мотелів. Ці тенденції зберігаються донині [24].

Фактор укладання угод франчайзингу стає визначальним у становленні таких відомих компаній, як «Holiday Corporation», «Sheraton», «Hilton». Найбільшими компаніями, що працюють за договором франчайзингу, у готельній сфері вважаються «Hospitaliti Franchise System» (3413 готелів, штат Нью-Джерсі), «Choice Hotels International» (2487 готелів, Нью-Йорк), «Holiday Inn Worldwide» (1700 готелів) та ін. У сфері ресторанного бізнесу - «McDonald's», «Burger King», «Kentucky Fried Chicken», «Pizza Hut» та ін. [31]. В Україні спостерігається зростання кількості підприємств-франчайзі у ресторанних мережах. Так, мережі «Два гуся», «Домашня кухня», «Картопляна хата» постійно розширюють свій бізнес. Лідером міжнародних ресторанних мереж є фірма МС Donalds, підприємства якої функціонують у 16 містах України. Ведучі оператори вивчають український ринок готельних мереж на предмет перспективи входження до нього, але більшість компаній турбує політична невизначеність, що заважає отриманню кредитів для будівництва готелів. Проте нині в Україні діє доволі значна кількість готельних операторів, які є провідними у світовому готельному господарстві (Таблиця 2.1).

Таблиця 2.1. Готельні оператори, які функціонують в Україні

Інтерес до українського готельного бізнесу мають регіональні готельні мережі країн, з яких спостерігається значне збільшення потоків туристів: Словаччина, Польща, США, Італія, Франція, Туреччина, Німеччина та ін. Національні готельні бренди є привабливими для країни, бо готелі цих мереж можуть отримати одразу цільову аудиторію [31].

Таким чином, спостерігається тенденція підвищення попиту на продукцію та послуги підприємств, які входять до складу франчайзингових мереж, зростає кількість підприємств готельно-ресторанного господарства з предметною спеціалізацією основного виробництва. Можна прогнозувати у найближчий час формування національних мереж за рахунок консолідації на ринку та активне входження на ринок України закордонних готельних мереж, які зможуть інвестувати значні засоби у будівництво нових готелів, а також реконструкцію старих готелів, що дозволить покращити сервіс готельних послуг та знизити ціни до середньоєвропейських.

У світовому туризмі франчайзинг одержав широкий розвиток. Цей принцип ведення бізнесу активно використовується в Європі та в Америці. Так, американська мережа турагентств Carlson Vagonlіt поєднує близько 3,5 тис. фірм. Американські мережі Unіglobe Travel, Woodsіde Travel до злиття об'єднували 1000 і 6000 агентств відповідно. Свої франчайзингові мережі мають більшість великих європейських операторів - Thomas Cook, TUІ, Nekkerman. У світовому турбізнесі використовуються різні варіанти франчайзингу: в Америці - досить твердий, у Європі - більш м'який.

В Україні найвідомішими туристичними компаніями, які діють на основі договору франчайзингу, є TUI (186 франчайзингових точок), TEZ Tour (34 агентства), Join UP (100 агентств), Coral Travel (145 агентств), Феєрія мандрів (32 агентства), TPG (110 агентств), Мережа агенцій «Соната» (30 агентств). Спостерігається тенденція до збільшення кількості франчайзингових точок, так як це є вигідним і для франчайзера, і для франчайзі [31].

2.2 Аналіз діяльності франчайзингу у галузі готельного бізнесу

Франчайзинг, як стратегія розширення готельного бренда, активно розпочала діяти в 1960-х роках і зіграла вагому роль у зміні факторів зовнішнього середовища розвитку міжнародних готельних мереж. З 1965 р. готельна мережа Hilton активно використовувала договір франчайзингу як інструмент розширення географічної локації на території США. У 1970 р. готельна мережа Marriott застосовувала відносини на умовах франчайзингу для розширення свого бренда Marriott Inns [27].

Важливим моментом у франчайзингу є відбір потенційних франчайзі. Кожна готельна компанія користується своїми критеріями оцінки потенційних партнерів. Найчастіше обов'язковими умовами укладання франчайзингового договору є: мінімальний розмір підприємства (наприклад, від 50 до 150 місць), наявність ресторану й барів, власної пральні, іноді -- наявність басейну або приміщень для проведення конференцій і нарад. Умовою укладання франшизи може бути також місце розташування.

Франчайзі одержує фірмову символіку, апробовану методику ведення бізнесу, у тому числі ноу-хау. Крім того, франчайзер здійснює рекламну й консультаційну підтримку, а також допомагає в навчанні персоналу, нерідко за кордоном. Як правило, готельні ланцюги підключають своїх членів до комп'ютерних систем бронювання місць.

Підприємства, які входять у готельні ланцюги, обмежені у праві створювати послуги, які відрізнятимуться від інших підприємств ланцюга з таких причин:

1. Підприємства ланцюга з метою одержання прибутку змушені пропонувати свій продукт широкому колу споживачів. Дохід з одного номера в готельному ланцюзі в сім разів вищий, ніж у незалежному готелі. Продукт, пропонований підприємством, яке входить у готельний ланцюг, набуває узагальненого характеру, що підпорядковується інтересам ланцюга, однак може не задовольняти інтереси конкретного підприємства. Готелі не можуть створювати власний імідж або продукт, якщо це не збігається з інтересами ринкового сегмента самого ланцюга.

2. Підприємства прагнуть бути подібними з усіма готелями, які входять у ланцюг, -- як власними, так і включеними у ланцюг на підставі договору франшизи.

3. Управління готельним ланцюгом значною мірою спрощується за умови стандартизації продуктів, послуг, сервісу й управлінської політики. Перевагами є те, що існує можливість економії під час покупки сировини, дешевше коштує підготовка фахівців, спрощено контроль за якістю продуктів і послуг. Крім того, гість переважно знає, що його очікує в будь-якому підприємстві ланцюга. Наприклад, готелі «Maritim» у Німеччині пропонують широкий вибір засобів індивідуального догляду, тому гість може не боятися забути вдома зубну щітку, пилочку для нігтів, дезодорант, лосьйон для тіла і навіть банні пантофлі чи халат. Аналогічні послуги надають готелі готельного ланцюга «Ассог», наприклад, широко представлені в Німеччині готелі торговельної марки «Mercure».

У Франції система франчайзингу розвивається в одно- і двозірковому готельному секторі. Завдяки цій системі двозіркові готельні мережі («Аркад», «Ібіс») і однозіркові мережі («Бал ладан», «Формула І») побудували сотні готелів за останнє десятиліття. Цей успіх можна віднести до політики французьких готельних мереж, яка полягає в залученні франчайзі невеликим первинним внеском від 270 до 540 тис. доларів.

Сучасними лідерами серед світових готельних ланцюгів є Wyndham Hotel Group, Choice Hotels International, InterContinental Hotel Group (Рис. 2.1). З кожним роком кількість готельних ланцюгів у світі зростає, що свідчить про доцільність та економічну ефективність мережевої форми співпраці у готельному бізнесі.

Рис. 2.1 Міжнародні ланцюги за кількістю готелів станом на 1 січня 2014 р.

Управління через договір франчайзингу в індустрії гостинності сьогодні є однією з найбільш перспективних форм (Таблиця 2.2). Згідно з дослідженнями, проведеними у США, 50% готельних підприємств припиняє діяльність впродовж 2 - 3 років після відкриття, через 5 років рівень банкротства досягає 70 %. Серед компаній, які працюють у системі франчайзингу рівень банкрутства через 5 років становить 4 %. Згідно результатів дослідження Міжнародної організації франчайзингових компаній, серед її членів частка збанкрутілих підприємств становить менше 1 % [33].

Таблиця 2.2. Найбільші готельні мережі

На українському готельному ринку готельні мережі розпочали свій розвиток у 2003 р. із національних мереж Premier International, який представлений на ринку готельних послуг трьома торговими марками, до яких входять 19 підприємств готельного господарства, і Reikartz Hotel Group, під егідою якого функціонують 28 підприємств готельного господарства [18].

Міжнародні готельні оператори увійшли на український ринок готельних послуг у 2005 р. Першими були Rixos, PRYKARPATTYA та готельний оператор Rezidor Hotel Group із готелем Radisson Blu Kyiv, у 2006 р. оператор увів в експлуатацію підприємство готельного господарства в м. Алушта. У 2007 р. на національний ринок готельних послуг увійшов американський готельний оператор Hyatt із готелем Hyatt Regensy Kiev [18].

Оператори IHG і Best Western International увійшли на ринок у 2009 р. із готелями класу люкс InterContinental Kiev і трьохзірковим у м. Севастополь. У 2011 р. французький готельний оператор Accor представив у столиці готель IBIS, Wyndham Hotel Group уклав договір франчайзингу на торгову марку Ramada та ввів у експлуатацію готель у м. Донецьк, а Starwood Hotel Group відкрив підприємство готельного господарства Four Points by Sheraton у м. Запоріжжя.

2012 р. характеризувався приростом динаміки входження міжнародних готельних операторів на національний ринок готельних послуг, оскільки Wyndham Hotel Group представив готелі у м. Львів та м. Київ, бельгійський оператор Rezidor Hotel Group увів на ринок Radisson Blu Resort у Івано-Фанківській області та Park INN by Radisson Donetsk, IHG представив на столичному ринку свою торгову марку Holiday Inn, а також Fairmont Raffles Hotels International із готелем Fairmont Grand Hotel у м. Київ [27].

У 2013 р. відкрито чергове підприємство готельного господарства Rezidor Hotel Group, який функціонує під торговою маркою Radisson Blu Hotel в м. Київ.

На сучасному етапі становлення міжнародних готельних операторів на ринку готельних послуг України спостерігається стабільна динаміка розширення міжнародних готельних брендів. Готельні оператори, що увійшли на вітчизняний ринок або ж тільки вважають потенційним, продовжують розглядати його, як перспективу розвитку, географічного розширення своїх торгових марок із подальшим їх розвитком і становленням.

2.3 Аналіз діяльності франчайзингу у галузі ресторанного бізнесу

Підприємства ресторанного господарства як суб'єкти інфраструктури ринку можна підрозділити на ресторанні мережі (мережеві) і незалежні. Ресторанні мережі є новою формою бізнесу в індустрії харчування України. На Заході підприємці давно зрозуміли, що організувати підприємство з нуля, а тим більше фірмову мережу, досить важко. Щоб створити оптимальну модель бізнесу, вони купують франшизу, одержують консультації і починають працювати. Франчайзинговий пакет для підприємств ресторанного господарства - це бізнес-структура з певною концепцією, асортиментом продукції, послуг, дизайном, що дозволяє організувати підприємницьку діяльність з найменшим ризиком. Як правило, комерційний ризик при франчайзингу зменшується в п'ять разів, оскільки купуються франшизи вже готової концепції.

Особливості створення ресторанних ланцюгів:

- зважаючи на широкий перелік характеристик споживачів і комерційної спрямованості операцій на масового споживача виникає необхідність уніфікації пропозиції;

- перебуваючи у складі ресторанної мережі, ці підприємства прагнуть одноманітності всіх їх елементів (власними або включеними на основі договору франчайзингу), оскільки стандартизація полегшує поширення позитивного досвіду. Важливо, щоб споживачі знали, що позитивний досвід, досягнутий на одному з них, буде поширений усередині всієї мережі, незалежно від місця розташування ресторанів;

- керування мережею підприємств значною мірою спрощується в результаті стандартизації продукції, сервісу і управлінської політики. З'являється можливість економії грошових коштів при закупівлі продуктів. Зменшуються витрати, пов'язані з навчанням фахівців, спрощується контроль за якістю продукції та послуг. Споживач одержує чітке уявлення про те, що йому буде дано на будь-якому підприємстві [24].

Однією з перших на український ринок в 90-х роках XX століття прийшла міжнародна мережа фаст-фуд «McDonald's».

Іноземні системи створили стимул для розвитку національних систем на основі франчайзингу. Одним з перших таких проектів стало створення мережі національних ресторанів швидкого харчування «Швидко», «Мак Смак», «Домашня кухня», «Пузата Хата» та ін. Перше з них було відкрито в 1999 році у Києві.

У деяких регіонах України з'явилися свої оригінальні підприємства, наприклад «Домашній кухар» (Черкаси), «Жарю Парю» (Одеса), мережа ресторанів «XXI століття» в Києві. Для широкого розвитку вітчизняних франчайзингових систем та підтримання стабільного рівня якості необхідно створити мережу підприємств або укріпити зв'язки з вітчизняними господарствами і комбінатами харчування. Так, більшість українських компаній ресторанного харчування використовує 90% вітчизняних продуктів, а компанія «McDonald's» знайшла відповідну стандартам сировину в Україні, здійснює його переробку, проводить готову продукцію і підтримує відносно низькі ціни.

Останніми роками в ресторанному бізнесі формується новий напрям створення демократичних ресторанів. Цей бізнес знаходиться на стику чітких технологій як у фаст-фуді, так і якісній національній (або змішаній) кухні, що потребує індивідуального підходу в елітарних ресторанах.

Частина демократичних ресторанів об'єднана в мережі. На недорогих ресторанах спеціалізується компанія, що має вже декілька різних концепцій («Планета Суші», «Патіо-Піца», T.G.I. Fridays). Мережа «Якиторія» прийшла до нас з Росії. Компанія «XXI століття» відкрила мережу національних ресторанів швидкого харчування "Швидко". Нині ця мережа підприємств дуже популярна в Києві. При ній створена центральна кухня-заготовочна, де готують всі салати і напівфабрикати, а потім розвозять в ресторани. Концепції деяких мереж не передбачають єдиної фабрики-кухні. Наприклад, в кожній з мереж "Якиторії" через специфіку японської кухні страви готують безпосередньо в ресторані. При цьому всі кухарі проходять тренінги.

У ресторанних ланцюгах широко представлені національні кухні - українська («Пузата хата», «Здоровенькі були», «Куркуль»), японська («Якиторія», «Суші Хата»), італійська («Челентано», «Патіо-Піца»), російська - «Млинці», «Два гуся», східна - «Східний експрес», латиноамериканська - «Картопляна хата» [21].

Мережеві ресторани мають єдиний центр управління, централізоване постачання продуктами, сировиною і напівфабрикатами, однакове меню з відносно обмеженим асортиментом. Прийнято розрізняти регіональні, національні і міжнародні мережі. В якості міжнародної мережі ресторанів можна навести ту, яка успішно працює в Україні та інших країнах СНД - мережа «McDonald's». На загальноміському рівні для Києва можна навести мережу ресторанів «Пузата хата», «Два гуся».

Створення мережі ресторанів дозволяє істотно зменшити витрати за рахунок централізованого постачання, корпоративного стилю управління, єдиного меню, цільових рекламних акцій та інших чинників.

Лідером міжнародних ресторанних мереж є фірма «McDonald's», підприємства якої функціонують у 16 містах України. Інвестиції в розвиток мережі підприємств фірми «McDonald's» В Україні склали 82 млн. доларів. Власні ресторани компанії «McDonald's» складають лише 27% від загальної кількості, інші 73% - власність операторів, тобто франчайзі [20].

Щоденно підприємства компанії «McDonald's» відвідує 45 мільйонів споживачів. Компанія переходить на вітчизняну сировину, що є більш економічно.

Постачальниками продукції для підприємств компанії «McDonald's» є:

- «ВАТ Галактон» - молочні суміші для коктейлів та морозива;

- ДП «Еска фуд Солошенс» - м'ясні напівфабрикати для гамбургерів;

- «Уст Болт Україна ЛТД» - булочки для гамбургерів;

- «Слав'янський дім» - салат для гамбургерів та овочеві суміші;

- ЗАТ «Чумак» - огірки, кетчуп [1].

Ефективність підприємств «McDonald's» обумовлена, насамперед, спеціалізацією асортименту. Основними стравами в меню таких ресторанів є гамбургери, чізбургери, фімбургери, картопля фрі, морозиво, соки, кава, чай.

Піццерії, як «Pizza Nut», «Піца Челентано», які діють на основі договору франчайзингу, спеціалізуються на виготовленні та реалізації піци, спагетті.

Однією з особливостей організації роботи піцерії фірми «Pizza Nut» є можливість замовити споживачем піцу з одним з дев'яти стандартних фаршів або запропонувати виготовити піцу з фаршем за власним рецептом. У меню піцерії «Pizza Nut» завжди присутні два види спагетті. Особливість приготування спагетті полягає в тому, що вони виготовляються в одноразовому посуді у вигляді невеличких каструль.

Велика увага в піцеріях фірми «Pizza Nut» приділяється якості сировини та умовам її зберігання. Основний асортимент сировини, яка зумовлює якість готової продукції, фірма закуповує у відомих постачальників світу, а саме: борошно у бельгійських постачальників, м'ясо у постачальників з Данії, сир у шотландських постачальників.

Такі всесвітньо відомі підприємства швидкого обслуговування як американської фірми «ТГИ Фридей», набули розповсюдження в Англії, Америці, Гавайях. Підприємства швидкого обслуговування цієї фірми включають у меню страви стандартного асортименту. Страви місцевої кухні в меню складають 20%, а 80% - страви кухонь всього світу. Тобто ми маємо яскравий приклад кухні „ф'южен”, яка набуває найбільшої популярності у всьому світі в закладах ресторанного господарства різного типу.

У Німеччині набула особливої популярності серед підприємств швидкого обслуговування мережа мюнхенської фірми «Карл Верль гастрономія», підприємства якої спеціалізуються на реалізації супів, для виготовлення яких використовується різна сировина та різні технологічні способи. Питома вага супів у меню таких підприємств складає 85%, на холодні страви приходиться лише 5%, а на напої - 10% [20].

В Америці спостерігається розвиток мереж ресторанів швидкого обслуговування з азіатською кухнею Zyng Noodiery, Genghis Grill, Becu Rock Cafй - це ті франчайзингові бренди, які найбільш активно працюють на цьому сегменті ринку. Успішно розвивається мережа ресторанів компанії Manchu Wok, яка пропонує споживачам страви китайської кухні.

В Україні спостерігається дефіцит нових концепцій, що зумовило великий інтерес українських рестораторів до франчайзингових пропозицій російських мереж різними технологічними способами.

Російські торговельні марки в Україні, пристосовуючись до потреб споживачів, змінюють маркетингові заходи, вводять у меню страви національної кухні, змінюють організацію закупівельної логістики.

У 2000 р. на ринок українського фаст-фуду вийшла російська фірма «Ростикс», фірмовою стравою якої є смажені курчата.

Розширюється мережа фаст-фуд «Швидко», яка створює національну альтернативу «McDonald's». Фірмовою стравою на підприємствах «Швидко» є вареники. Українізація виявляється у внутрішньому оформленні та уніформі співробітників.

Франчайзинг є реальним засобом формування і розвитку вітчизняних та міжнародних ресторанних мереж. Нейтралізація чинників, що стримують активне впровадження франчайзингу, посилить переваги цієї прогресивної системи розвитку бізнесу. Важливим є розгляд переваг та проблем ефективного використання франчайзингу за умовно виділеними рівнями ієрархії, до складу якої включено рівень економіки держави, галузевий рівень, рівень франчайзера та франчайзі, а також рівень споживачів ресторанних послуг.

РОЗДІЛ III. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ФРАНЧАЙЗИНГУ НА ПРИКЛАДІ ФУНКЦІОНУВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ МЕРЕЖІ «HILTON»