Розробка і обґрунтування проекту зовнішньоекономічної діяльності підприємства ВАТ "Янцівський гранітний кар'єр"

Як правило, в контракті первинна вартість запасів, що імпортуються визначається у іноземній валюті. Отже, бухгалтеру недостатньо знання вищезгаданих стандартів, необхідно звернутися і до норм П(С)БУ 21.

У разі оплати після постачання операції під час їх первинного визнання відбиваються у валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дати визнання активів, витрат, зобов'язань). Тобто, отримавши від постачальника імпортний товар (основні кошти), необхідно перерахувати фактурну вартість, вказану в митній декларації, по курсу НБУ на день оформлення декларації. У цій сумі буде відображене зобов'язання перед постачальником. Далі до вартості товару, розрахованої таким чином, потрібно додати витрати (якщо вони були понесені) відповідно до норм вищезгаданих стандартів і, крім того, врахувати умови постачання, вказані в контракті відповідно до правил ИНКОТЕРМС [12].

Кредиторська заборгованість перед постачальником відповідно до норм П(С)БУ 21 буде називатися монетарною (згодом вона погаситься грошовими коштами в інвалюті) статтею балансу. А монетарні статті перераховуються при зміні валютних курсів на дату балансу і на дату проведення розрахунку у іноземній валюті.

У випадку коли першим елементом імпортної операції є перерахування авансу постачальнику, первинна вартість імпортованих пізніше товарів буде визначатися по курсу НБУ не на дату їх митного декларування, а на дату сплати авансу (п.6 П(З)БУ 21). Тобто незважаючи на те, що в ВМД вказаний валютний курс, відмінний від курсу, який діяв на момент сплати авансу, вартість товару, робіт, послуг у іноземній валюті необхідно перераховувати в гривні по валютному курсу на момент сплати авансу плюс понесені витрати і в бухгалтерському обліку відображати отриману таким шляхом первинну вартість.

Митні платежі і сума “імпортного” ПДВ будуть сплачуватися виходячи з митної вартості товарів, розрахованої по валютному курсу на день декларування.

Дебіторська заборгованість постачальника-нерезидента відповідно до норм П(С)БУ 21 вважається немонетарною статтею (гаситься не в грошовій формі - постачанням товару). Така заборгованість при зміні валютного курсу не перераховується на дату балансу і на момент їх погашення.

Якщо підприємством здійснюються одиничні імпортні операції, то не складе великого труднощів відстежити, який валютний курс потрібно застосувати при оприбуткуванні товару. Якщо ж імпортних операцій десятки, то дат переліку авансів і відповідно валютних курсів - багато і підприємство може застосовувати метод середньозважений курсу.

Особливості податкового обліку по оподаткуванню прибутку при імпорті - у податковому обліку витрати по товарах, що імпортуються і послугах визначаються трохи інакше - за правилом першої події. Тобто в залежності від того, яке з подій сталося першим, на валові витрати може відноситися або вартість придбаних товарів, послуг, або балансова вартість сплаченої валюти.

Якщо перша подія - отримання товару (робіт, послуг), то відповідно до підпункту 11.2.1 Закону [6] в обліку потрібно відобразити валові витрати по вартості товарів, робіт, послуг у іноземній валюті, перерахованій в гривні по курсу НБУ. Одночасно з відображенням валових витрат виникає і кредиторська заборгованість у іноземній валюті (вартість придбаних товарів), суму якої потрібно перерахувати по курсу НБУ на день виникнення такої заборгованості (пп.7.3.3 Закону [6]). А оскільки сума заборгованості і сума валових витрат в цьому випадку виникають одночасно, то валові витрати визначаються також по курсу НБУ на дату виникнення такої заборгованості. Звичайно це дата оформлення митної декларації (момент отримання результатів робіт, послуг). Надалі при зміні валютного курсу сума валових витрат не підлягає перерахунку.

Якщо ж перша подія - перелік авансу, то знов-таки відповідно до підпункту 11.2.1 Закону [6] повинні бути відображені валові витрати. Але в цьому випадку валові витрати визначаються не в сумі перерахованого у іноземній валюті авансу, перерахованій по курсу НБУ на дату переліку, а в сумі балансової вартості валюти, сплаченій авансом (пп.7.3.2 Закону [6]). Причому балансова вартість обчислюється в залежності від способу придбання інвалюти: шляхом придбання, отримання виручки або перерахунку на поточному рахунку іноземної валюти в гривні по курсу НБУ (незалежно від способу її отримання) на кінець звітного періоду (пп.7.3.1, 7.3.4 і 7.3.6 Закону [6]). Таким чином, певна сума валових витрат надалі при зміні валютного курсу, так само як і в першій ситуації, не підлягає перерахунку.

Однак одночасно з відображенням валових витрат при переліку авансу виникає і дебіторська заборгованість в інвалюті, сума якої відбивається по курсу НБУ на день її виникнення (пп.7.3.3 Закону [6]). При погашенні заборгованості (наприклад при отриманні товару, робіт, послуг) її сума підлягає перерахунку по курсу НБУ на дату погашення (наприклад, на дату отримання товарів, робіт, послуг). Тобто погашення дебіторської заборгованості в податковому обліку приведе до відображення сум курсових різниць, що не обчислюються в такому випадку в бухгалтерському обліку. Вказівка на необхідність відображення курсових різниць при погашенні заборгованості в Законі [6] відсутня, але ДПАУ роз'яснила механізм обліку таких різниць в підпункті 3.2.4 Порядку №214.

Офшорні особливості. Податковий облік імпорту товарів, робіт, послуг має свій нюанс якщо оплата призначується користю нерезидентів, розташованих в офшорних зонах, або здійснюється через них або поступає на їх банківські рахунки. Особливість в тому, що в таких випадках на валові витрати можна відносити тільки 85% оплаченої грошовими коштами або в іншій формі вартості цих товарів, робіт, послуг (п.18.3 Закону [6]). Тобто, якщо товар (роботи, послуги) отриманий, але не оплачений, у імпортера немає права включати його вартість у валові витрати. І тільки в момент оплати 85% сплаченої суми можна віднести на валові витрати.

Податок на додану вартість. Товари, що імпортуються, роботи і послуги є об'єктом обкладення ПДВ (пп.3.1.2 Закону про ПДВ [8]).

При імпорті товарів податкові зобов'язання виникають на дату оформлення митної декларації, а право на податковий кредит - на дату сплати податку згідно з податковими зобов'язаннями (пп7.3.6 і 7.5.2 Закону про ПДВ [8]).

При імпорті робіт, послуг податкові зобов'язання виникають або на дату перерахування грошових коштів постачальнику (підрядчику), або на дату оформлення документа, що засвідчує факт виконання нерезидентом робіт, послуг. Право ж на податковий кредит виникає, як і у разі імпортування товарів, на дату погашення податкових зобов'язань.

Особливість укладається і в тому, що виникнення податкових зобов'язань при імпорті товарів, обумовлене Законом про ПДВ, не означає відображення їх в формі податкової декларації по ПДВ. Суми податку можуть бути нараховані в бухгалтерському обліку, а можуть існувати віртуально, ніде не відображені. Але при імпорті робіт, послуг податкові зобов'язання повинні бути відображені в рядку 7 декларації по ПДВ. Суми податкового кредиту відбиваються і в тому і в іншому випадку в податковій декларації в розділі “Податковий кредит”.

Законом №959[6] передбачено здійснення імпорту без ввезення. Закон про ПДВ [8] не акцентує увагу на таких операціях, не оговорює порядок їх оподаткування. Отже, якщо українським підприємством придбаний товар за межами України і без ввезення на її митну територію проданий в країні придбання або в іншій країні, то відповідно до норм Закону про ПДВ об'єкт оподаткування відсутній. Немає ввезення, немає і об'єкта. Хоч це і називається імпортом.

При ввезенні товарів на митну територію України платники ПДВ можуть з власного бажання видавати митним органам податковий вексель на суму податкового зобов'язання - замість сплати сума податку грошовими коштами в момент декларування вантажу (це правило не розповсюджується на ввезення підакцизних товарів (за винятком тютюнової сировини) і товарів позицій 1-24 Гармонізованої системи опису і кодування товарів, а також на товари, що увозяться підприємствами з іноземними інвестиціями). Таким чином, термін сплати “імпортного” ПДВ відсувається на 30 календарних днів, включаючи дату видачі векселя. По деяких товарах для окремих видів діяльності, що мають сезонний характер або здійснюваних з використанням довгострокових договорів, вексель може видаватися і на більш тривалий термін. Перелік таких товарів у казан в Постанові №1730.

Видача податкового векселя здійснюється під час проведення митного оформлення увезених товарів.

Податковий вексель не підлягає індосаменту. Він є податковим звітним документом і повинен зберігатися, як і первинні бухгалтерські документи. Механізм його видачі і погашення визначений Постановою №1104. Порядок оподаткування імпортованих товарів при видачі податкового векселя встановлений пунктом 11.5 Закону про ПДВ [8].

Вексель може гаситися як в термін, проставлений на його бланку, так і достроково. Сума ПДВ, вказана в податковому векселі, перераховується не на рахунок митниці, а до бюджету на рахунки Держказначейства. Після сплати суми векселя він вважається погашеним, про що працівники податкової інспекції роблять відмітку на його зворотній стороні.

Дострокове погашення суми векселя може здійснюватися шляхом перерахування грошових коштів до бюджету або шляхом заліку вексельної суми в рахунок експортного відшкодування, яке належить платнику податків з бюджету на момент отримання податковою інспекцією векселя по імпортованих товарах.

Податкові векселі без забезпечення їх аваль банку приймаються митницею тільки від підприємств, які отримали статус імпортера (підтверджений довідкою ДПІ). Всі інші підприємства, бажаючі видати податковий вексель, повинні надавати векселі, авальовані банком.

1.5 Операції з давальницькою сировиною

1.5.1 Ввезення давальницької сировини на територію України

а) Переробка давальницької сировини з подальшим вивозом готової

продукції.

У ситуації, яка винесена в заголовок цього підрозділу, власником давальницької сировини є нерезидент. У зовнішньоекономічному контракті на переробку давальницької сировини він виступає замовником. Виконавець за контрактом (резидент) є імпортером давальницької сировини, при цьому він несе відповідальність за своєчасний вивіз виробленої готової продукції за межі митної території України [5].

При ввезенні давальницької сировини на територію України оформляється вантажна митна декларація. Сума ввізного мита визначається по ставках Єдиного митного тарифу України, а сума податків і зборів (в основному ПДВ і акцизного збору) обчислюється в порядку, передбаченому відповідними законами по оподаткуванню. База оподаткування для ПДВ визначається згідно з пунктом 4.3 Закону про ПДВ [8] - це договірна вартість давальницької сировини, але не менше його митної вартості.

Якщо давальницька сировина, що увозиться обкладається митом, податками і зборами, то на їх суму український виконавець видає податковому органу простий вексель на термін що не перевищує 90 календарних днів з моменту оформлення ввізної ВМД. Кабінет Міністрів по представленню міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади може встановлювати інші терміни виконання окремих давальницьких операцій. Якщо ж давальницька сировина не обкладається митом, податками і зборами, то український виконавець замість векселя представляє в податковий орган письмове зобов'язання відносно своєчасного вивозу готової продукції за межі України.

Виданий вексель (або письмове зобов'язання) гаситься при умові пред'явлення документів, підтверджуючих вивіз готової продукції в повному об'ємі, який визначений контрактом, і у вказаний термін. Якщо готова продукція не була вивезена (або була вивезена не в повному обсязі), український виконавець повинен сплатити вексель. Крім того, з нього стягається пеня в розмірі 0,3 % вартості неповерненої готової продукції за кожний день прострочення, але не більше контрактної вартості невивезеної готової продукції.

Сума, вказана у векселі, визначається у валюті контракту. При погашенні векселя вартість давальницької сировини перераховується в гривні по курсу НБУ на день платежу по векселю.

Готова продукція, яка вивозиться за межі України, не обкладається вивізним митом і іншими податками і зборами (крім митних зборів).

Вартість послуг по переробці обкладається ПДВ по нульовій ставці згідно з підпунктом 6.2.2 Закону про ПДВ, оскільки послуги по переробці надаються нерезиденту для їх споживання за межами митних кордонів України (це підтверджується ВМД, оформленої при вивозі готової продукції).

б) Переробка давальницької сировини з подальшою реалізацією готової продукції на території України.

Все, що стосується оформлення і оподаткування ввезення давальницької сировини на митну територію України, описане в попередньому підрозділі. Перейдемо тепер до розгляду наступної схеми. Тут особливість в тому, що готова продукція згідно з контрактом не вивозиться за межі України, а реалізовується на її території через постійне представництво нерезидента. Законом № 2761 визначено, що представництво оформляє ввізну ВМД на готову продукцію без її фактичного ввезення, а також сплачує ввізне мито, необхідні податки і збори, які стягуються при імпорті аналогічних товарів. Тобто в обліку постійного представництва нерезидента відбивається імпорт готової продукції (постійне представництво нерезидента, яке веде господарську діяльність на території України, з метою оподаткування прирівнюється до звичайного платника податків).

Реалізація готової продукції на території України здійснюється на основі контракту, укладеного між замовником-нерезидентом і покупцем. Фактично передачу готової продукції здійснює постійне представництво, воно ж оформляє акт прийому-передачі. При цьому, якщо постійне представництво зареєстроване платником ПДВ, податок нараховується по ставці 20%, тому що продаж готової продукції проводиться на території України. Для того щоб покупець мав право на податковий кредит, він повинен отримати від представництва податкову накладну. Розрахунки між постійним представництвом і українським покупцем готової продукції здійснюються в гривнях.

Що стосується українського виконавця, то він несе відповідальність за погашення простого векселя, виданого при ввезенні давальницької сировини.

Для погашення векселя необхідно представити в податковий орган:

- копію ввізної ВМД на готову продукцію (оформленої постійним представництвом замовника);

- довідку про сплату постійним представництвом ввізного мита, податків і зборів;

- копії контракту і акту на передачу готової продукції.

У той же час Законом про ПДВ [8] передбачений абсолютно інший порядок. З дати набирання чинності цього Закону діє пункт 4.4, що визначає базу оподаткування для готової продукції, проведеної з давальницької сировини нерезидента і що реалізовується на території України. При цьому указано, що “... податок сплачується до бюджету покупцем в порядку, передбаченому для оподаткування товарів, що імпортуються, а відповідальність за сплату податку покупцем такої продукції несе її вітчизняний переробник”. Подібний порядок передбачався і раніше Законом №327[9], однак після набирання чинності Закону України від 15.07.99 №958-XIV він був змінений.

Таким чином, діюча редакція пункту 4.4 Закону про ПДВ не відповідає Закону №2761 [5]. Перевага слідує все ж віддати нормам статті 3 Закону №2761, оскільки саме цей Закон встановлює порядок здійснення операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах. Норми пункту 4.4 Закону про ПДВ [8] встановлюють тільки базу для нарахування податку при продажу готової продукції на території України.

1.5.2 Вивіз давальницької сировини за межі України

а) Вивіз давальницької сировини з подальшим ввезенням готової продукції.

Замовник-резидент вивозить давальницьку сировину для переробки за межі митної території України на основі зовнішньоекономічного контракту, укладеного з виконавцем-нерезидентом. Оформлення вивозу давальницької сировини залежить від того, чи обкладається сировина, що вивозиться вивізним (експортної) митом, податками і зборами або ж на нього розповсюджуються пільги. Якщо обкладається, то український замовник видає митниці вексель на суму вивізного мита, податків і зборів. Якщо не обкладається - письмове зобов'язання про повернення в Україну готової продукції, проведеної з цієї сировини.

Протягом 90 календарних днів з моменту оформлення вивізної ВМД готова продукція, проведена з вивезеної давальницької сировини, повинна бути увезена в Україну. У іншому випадку український замовник несе відповідальність у вигляді сплати пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 % вартості готової продукції, визначеної контрактом. Крім того, якщо був оформлений вексель (а не письмове зобов'язання), українському замовнику доведеться сплатити такий вексель, оскільки, по суті, стався експорт. Нагадаємо, що Кабінет Міністрів України може встановлювати більш тривалі терміни переробки окремих видів давальницької сировини, виходячи з технологічних умов виробництва.

У нинішній редакції Закону №327 [5] присутнє обмеження розміру контрактної вартості готової продукції, яка підлягає ввезенню в Україну: вона повинна бути не менше митній вартості вивезеної давальницької сировини плюс вартість його переробки.

Вартість готової продукції, що увозиться, проведеної з давальницької сировини українського замовника, тепер обкладається ввізним митом, податками і зборами, які стягуються при імпорті товарів (до 01.01.2002 р. вартість готової продукції, що ввозиться в Україну, звільнялася від сплати “імпортних” платежів).

Якщо замовник розраховується за отримані послуги по переробці частиною давальницької сировини або готової продукції, то при митному оформленні сировини за цю частину замовник сплачує вивізне мито, податки і збори, які стягуються при експорті товарів.

б) Вивіз давальницької сировини з подальшою реалізацією готової продукції за межами України.

Готова продукція, проведена з давальницької сировини українського замовника, може бути реалізована в країні виконавця або в якій-небудь іншій країні за межами України. Така умова може бути передбачено зовнішньоекономічним контрактом. У цьому випадку український замовник сплачує вивізне мито, податки і збори під час митного оформлення давальницької сировини, що вивозиться. ПДВ на імпорт послуг не нараховується, оскільки результат отриманих послуг споживається за межами України.

Якщо контрактом було передбачене повернення в Україну готової продукції, а згодом така продукція була реалізована за межами України, виданий українським замовником вексель (або письмове зобов'язання) гаситься після пред'явлення довідки уповноваженого банку України про зарахування коштів. Зрозуміло, вексель повинен бути оплачений.

Кошти від реалізації готової продукції повинні поступити на банківський рахунок протягом 90 днів від дня оформлення ВМД на вивіз давальницької сировини. Раніше, до 01.01.2002 р., колишня редакція Закону містила вимогу про повернення в Україну саме валютної виручки. У новій редакції цієї вимоги немає. Якщо протягом 90 днів виручка не поступає, український замовник сплачує пеню в розмірі 0,3 % суми неотриманої виручки за кожний день прострочення, але не більше за суму заборгованості.

1.6 Особливості окремих видів зовнішньоекономічних договорів

1.6.1 Бартерний контракт

Товарообмінні (бартерні) операції в сфері зовнішньоекономічної діяльності регулюються Законом № 351 [4]. Згідно з статтею 1 цього Закону товарообмінна (бартерна) операція в сфері зовнішньоекономічної діяльності - це один з видів експортно-імпортних операцій між суб'єктами ЗЕД України і іноземними суб'єктами господарювання. Її проведення оформляється бартерним контрактом або контрактом зі змішаною формою оплати, по якому оплата експортного (імпортних) постачання передбачена частково в натуральній формі.

Бартерний контракт передбачає збалансований по вартості обмін товарами, роботою, послугами в будь-якому поєднанні, не опосередковані рухом грошових коштів в готівковій або безготівковій формі. Як бачимо, предметом бартерного контракту може бути не тільки майно, але і послуги, робота.

При складанні тексту товарообмінного контракту використовуються ті ж статті, що і в контракті купівлі-продажу (предмет контракту, ціна, терміни постачання, порядок прийому товару за якістю і кількістю, відповідальність сторін, арбітраж і т.і. Але оскільки бартерний контракт має свою специфіку, деякі його статті формулюються не так, як в контракті купівлі-продажу.

* Предмет контракту. У розділі “Предмет контракту” вказуються два списки найменування товарів однієї і іншої сторони, оскільки кожна з сторін виступає в ролі постачальника. Потрібно сказати про те, що Кабінетом Міністрів України затверджений перелік товарів, по яких забороняється здійснення товарообмінних (бартерних) операцій в сфері зовнішньоекономічної діяльності (Постанова № 756).

* Терміни постачання. При вказівці термінів постачання за бартерним контрактом потрібно враховувати спеціальні терміни, встановлені Законом № 351 для товарообмінних операцій.

Так, звичайні товари, що імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України в терміни, визначені в такому договорі, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (дати оформлення вантажної митної декларації на експорт) товарів, фактично експортованих за бартерним договором. У разі експорту за бартерним договором робіт і послуг - з дати підписання акту або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.

А ось у разі експорту за бартерним договором високоліквідних товарів терміни ввезення на митну територію України імпортних товарів не повинні перевищувати 60 календарних днів з дати оформлення вивізної вантажної митної декларації. Перелік високоліквідних товарів затверджений Постановою № 756.

Перевищення вказаних термінів дозволене Законом № 351 тільки для бартерних договорів, що передбачають виробничу кооперацію, консигнацію, комплексне будівництво, постачання складних технічних виробів, товарів спеціального призначення. При цьому суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності України повинен отримати на таке продовження разовий індивідуальний дозвіл, який видається Міністерством економіки України в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів.

* Ціна контракту. Як правило, ціни на товари, що обмінюються встановлюються суб'єктами ЗЕД України на договірних початках з урахуванням попиту і пропозиції. При визначенні ціни контракту сторонам також потрібно враховувати, що на деякі види продукції, що експортується встановлюються індикативні ціни.

Під індикативними розуміються ціни на товари, відповідні цінам, які склалися або складаються на ринку експорту або імпорту в момент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов постачання і умов здійснення розрахунків, визначеного згідно із законодавством України.

Індикативні ціни разом з переліком товарів, на які вони встановлені, затверджується Мінекономіки України і відповідно до Положення № 124 є обов'язковими до використання суб'єктами ЗЕД всіх форм власності при висновку і виконанні всіх видів зовнішньоекономічних договорів, що передбачає ввезення або вивіз таких товарів.

Оскільки бартерний контракт передбачає збалансований по вартості обмін товарами, то у випадку коли загальна ціна експортної частини товару вказана в бартерному договорі нижче індикативних цін на такий товар (наприклад, індикативні ціни введені після висновку контракту), подальший експорт товарів повинен здійснюватися по затверджених індикативних цінах. При цьому український експортер зобов'язаний скласти додаткову угоду до бартерного договору про зміну умови визначення вартості товарів, що поставляються відповідно до індикативних цін. У іншому випадку на різницю між вартістю і товарів, що експортуються за бартерним договором, що імпортуються буде нарахована пеня.

У бартерному договорі (контракті) вказується загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються і загальна вартість товарів (робіт, послуг), що імпортуються за цим контрактом, з обов'язковим вираженням у іноземній валюті, віднесеній НБУ до першої групи Класифікатора іноземних валют.

1.6.2 Контракт комісії(консигнація)

Суб'єкт підприємницької діяльності в Україні, вирішивши продати або закупити товар за кордоном за договором комісії, може скористатися, послугами як комісіонера-резидента, так і комісіонера-нерезидента. У першому випадку укладається звичайний договір комісії, який проте має свої особливості, у другому випадку - зовнішньоекономічний договір (контракт) комісії.

При здійсненні експортно-імпортних операцій по закупівлі або продажу товару на посередницьких умовах, в яких комітентом і комісіонером виступають резиденти, статус зовнішньоекономічного має контракт купівлі-продажу (комісіонера з нерезидентом), а не договір комісії. Проте договір комісії, укладений між резидентами на здійснення зовнішньоекономічної угоди за кордоном, регулюється не тільки Цивільним кодексом України, але і нормативними актами в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

* Особливості контракту комісії. Згідно з статтею 395 Цивільного кодексу комісіонер здійснює угоди від свого імені, за дорученням комітента і за його рахунок. Цим і зумовлені особливості договорів комісії - комісіонер придбаває права і обов'язки сторони договору, укладеного ним з третьою особою. Разом з тим право власності на майно, що поступило комісіонеру від комітента або придбане комісіонером за рахунок комітента, до комісіонера не переходить. Рівно як і грошові суми, отримані комісіонером за проданий товар або що поступили йому для покупки товару, не є його власністю (ст. 398 Цивільного кодексу).

Цей момент вельми важливий з точки зору валютного регулювання посередницьких операцій, зокрема при здійсненні розрахунків в інвалюті між комітентом і комісіонером - резидентами за договором комісії, укладеним в рамках зовнішньоекономічної операції по купівлі-продажу. Перерахування комісіонером іноземної валюти резиденту-комітенту не вимагає ліцензії НБУ. З цього приводу є роз'яснення НБУ в Листі № 3601 і ДПАУ в Листі № 16711.

* Митне оформлення. Як правило, в обов'язку комісіонера, який за дорученням комітента-резидента придбає або продає товар за кордоном, входить і митне оформлення товару. При наявності свідчення на право здійснення декларування комісіонер займається цим безпосередньо, при відсутності такого свідчення він за дорученням комітента укладає договір на проведення митного декларування з третьою особою - митним брокером. Все це повинне бути передбачене в контракті комісії.

* ПДВ. У обов'язку комісіонера входить і сплата податку на додану вартість при імпорті товарів в залежності від умов договору, але за рахунок комітента.

* Винагорода. Згідно з статтею 395 Цивільного кодексу надання послуг здійснюється комісіонером на платній основі за винагороду. Зовнішньоекономічний договір комісії відрізняється від "звичайного" тим, що комісійна винагорода може встановлюватися не тільки у вигляді процентів від вартості угоди або у вигляді фіксованої суми грошових коштів, але і у вигляді різниці або певній частині різниці між призначеною комітентом ціною і тією більш вигідною ціною, по якій комісіонер здійснює угоду.

Отже, після виконання контракту комісіонер має право отримати від комітента винагороду, крім того - відшкодування витраченою ним на виконання доручення комітента суми, а якщо ним прийнято на себе поручительство за виконання угоди третьою особою (делькредере), то за дане поручительство - окрема винагорода від комітента.

Комісіонер має право утримувати належну йому винагороду з всіх сум, що поступають на його рахунок в результаті виконання договору комісії. Він може утримати суму винагороди з інвалютної виручки, яка поступила на його валютний рахунок від нерезидента як оплата вартості експортованих товарів і підлягає передачі комітенту. У цьому випадку він придбаває право власності на іноземну валюту, утриману ним як платіж за надані послуги. А оскільки валюта виступає засобом платежу, проведення такої операції вимагає наявності у комісіонера ліцензії НБУ (пп. "г" п. 4 ст. 5 Декрету № 15-93[2]). Причому незалежно від того, буде ця сума потім конвертована в національну валюту і зарахована на поточний гривневий рахунок комісіонера чи ні (Лист НБУ №3704 і Лист ДПАУ № 16711 (п. 2)).

* Відповідальність. При виконанні контрактів комісії відповідальність за здійснення розрахунків з нерезидентами, передбачена статтями 5 і 6 Закону № 185, лежить на комісіонерові, оскільки при складанні комісіонером зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу з третьою особою (нерезидентом) придбає права і стає зобов'язаним комісіонер, хоч би комітент був названий в контракті або вступив з третьою стороною в безпосередні відносини по виконанню даного контракту (ст. 397 Цивільного кодексу).

2. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЕКСПОРТНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ “ЯНЦІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР'ЄР”

2.1 Загальна характеристика підприємства

Відкрите акціонерне товариство ВАТ “Янцівський гранітній кар'єр” роз-ташоване за адресою:

70050, Запорізька область, смт. Кам ' яне Вільнянського району

Статутний фонд Товариства 57 070 грн. розподілений на 5707000 простих іменних акцій номіналом по 0,01 гривні(1 коп).

Форма власності - колективна(20).

Код ЄДРПОУ - 05467607

Код діяльності ПО КВЕД - 14.11.0.

Основний вид діяльності - добування та обробка граніту. Янцівські граніти - сірі граніти з кварцовими білими прожилками - відносяться до груп відносно дешевих гранітів (вартість 1 м2 полірованої плитки 10 мм товщини не вище 21$/м2 при вартості червоно-чорних гранітів Криворізького басейну відповідної товщини не менше 30$/м2)

2.2 Джерела інформації для аналізу і керування фінансами підприємства

Аналіз фінансово-економічного стану підприємства і керування його фінансами проводиться на основі його фінансових звітів [15].

Метою фінансових звітів є структурована економічна інформація про фінансовий стан, результати діяльності і зміни у фінансовому стані підприємства, що є корисної для широкого кола користувачів у прийнятті ними економічних рішень.

З 1 січня 2000 р. на підприємствах України незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ) впроваджені основні форми фінансової звітності, що відповідають міжнародним стандартам, і використовуються при розрахунках фінансового стану підприємства й акціонерного капіталу:

2.3 Аналіз складу і джерел утворення майна (активів)

Аналіз фінансово-економічного стану підприємства проводиться на основі його фінансових звітів [16],[17]:

Форма №1 “Баланс” - звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов'язання і капітал підприємства на встановлену дату.

Форма №2 “Звіт про фінансові результати”, що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний і попередній періоди.

У табл.2.5, 2.6 представлені результати вертикального і горизонтального аналізу балансів підприємства ВАТ «Янцівський гранітний кар'єр» за 2000 та 2001 роки, що дозволяють аналізувати як динаміку зміни сум статей балансу підприємства протягом року по кварталах, так і досліджувати зміну внутріш-ньої структури статей балансу [25].

Основні результати проведеного ретроспективного аналізу динаміки активів і пасивів балансу підприємства у вертикальному і горизонтально-хронологічному розрізах, дозволяють констатувати наступне:

2000 РІК:

1. За звітний період (2000 рік) у структурі пасивів балансу (джерел) виникли наступні зміни:

при загальному падінні валюти балансу на -30,94 % (з 10,437 млн.грн. до 7,208 млн.грн.), власний капітал зменшився на -39,82 % за рахунок зменшення раніше створеного фонду додаткового капіталу на 42,42% (на - 3,878 млн.грн.);

у звітному періоді підприємство покрило збиток базового періоду -202,2 тис.грн і отримало капіталізуємий чистий прибуток + 54,7 тис.грн.;

довгострокові кредитні ресурси практично залишилися на одному рівні як в базовому (71,5 тис.грн.), так і в звітному періодах(62,5 тис.грн.);

якщо у базовому періоді власний капітал становив долю 87,15% в валюті пасивів балансу, то у звітному - тільки 75,94%;

кредиторська заборгованість незначно впала на -0,75 %, але становить долю 10,77% в валюті балансу замість 7,5% в базовому періоді (на початок 2000 року);

векселі видані, які становили в базовому періоді долю 0,28% в валюті балансу, в звітному періоді різко підвищилися та становлять долю 8,68% в валюті балансу внаслідок зростання з 29,2 тис.грн. до 625,8 тис.грн. (на 2043%);

таким чином запозичені поточні зобов'язання зросли у звітному періоді на 31,71% і становлять долю 23,16% замість 12,16% у базовому періоді;

У такий спосіб підприємство ВАТ “Янцівський гранітний кар'єр” впроваджує у своїй діяльності механізми виключно комерційних позичок (видані векселі та кредиторська заборгованість), не застосовуючи механізмів банківського кредитування.

2. У структурі активів за звітний період (2000 рік) виникли наступні істотні зміни:

необоротні активи зменшилися на -68,37% за рахунок руху основних фондів:

а) сальдо вибуття(продаж ОФ) по первісній вартості на суму 3,0 млн.грн;

б) зменшення залишкової вартості за рахунок підвищення зносу (на 529,9 тис.грн);

доля необоротних фондів в валюті балансу активів у звітному періоді впала з 76,51 % (базовий період) до 61,8% при падінні фактичної суми необоротних активів з 7,984 млн.грн.(базовий період) до 4,454 млн.грн. (звітний період);

загальна доля оборотних активів в валюті балансу зросла з 23,32%(базовий період) до 38,2% при зростанні суми оборотних активів на + 13,1% (з 2,434 млн.грн. до 2,753 млн.грн.);

доля виробничих запасів в валюті балансу активів зросла з 6,95%(базовий період) до 11,45% при зростанні суми виробничих запасів на + 13,76% (з 0,725 млн.грн. до 0,825 млн.грн.);

доля готової продукції в валюті балансу активів зросла з 2,04%(базовий період) до 8,35% при зростанні суми готової продукції на + 182,2% (з 0,213 млн.грн. до 0,601 млн.грн.);

доля дебіторської заборгованості за відпущену продукцію зросла в валюті балансу активів з 10,16%(базовий період) до 10,91% при падінні суми дебіторської заборгованості на - 25,85% (з 1,061 млн.грн. до 0,787 млн.грн.);

дебіторська заборгованість базового періоду за розрахунками з бюджетом (експортне відшкодування ПДВ) в звітному періоді зросла з 0,03 млн.грн. до 0,121 млн.грн. (на 299,6%) становлячи долю 1,69% проти 0,29% у базовому періоді;

сума грошових коштів в касі у звітному періоді в валюті балансу зросла з 1,38% до 4,38%і;

Таким чином, проведений аналіз активів валюти балансу свідчить про падіння активів балансу за рахунок різкого зменшення (ліквідації) основних фондів та зносу основних фондів.

2001 РІК

1. За 9 місяців звітного періоду (2001 рік) у структурі пасивів балансу (джерел) виникли наступні зміни:

при загальному падінні валюти балансу на -15,01 % (з 7,033 млн.грн. до 5,977 млн.грн.), власний капітал зменшився на -32,44 % за рахунок зменшення раніше створеного фонду додаткового капіталу на 39,44% (на -2,076 млн.грн.);

у звітному періоді підприємство покрило збиток базового періоду -120,4 тис.грн і отримало чистий прибуток + 236,7 тис.грн.;

довгострокові та короткострокові кредитні ресурси не використовуються як в базовому, так і в звітному періодах;

якщо у базовому періоді власний капітал становив долю 75,34% в валюті пасивів балансу, то у звітному - тільки 59,89%, але в валюті балансу з ' явилися додаткові кошти, які прирівнюються до власного капіталу, по розділу ІІ “Забезпечення наступних виплат” в долі - 25,09% від валюти балансу (+ 1,5 млн.грн);

кредиторська заборгованість впала на 39,1 % і становить 7,91% в валюті балансу замість 11,04% в базовому періоді (на початок 2001 року);

векселі видані, які становили в базовому періоді долю 8,9% в валюті балансу, в звітному періоді не використовуються (0%);

таким чином запозичені поточні зобов'язання впали у звітному періоді на 46,1% і становлять 15,01% замість 23,77% у базовому періоді;

У такий спосіб підприємство ВАТ “Янцівський гранітний кар'єр” практично не впроваджує у своїй діяльності механізми фінансових важелів банківських позичкових коштів, а доля комерційних позичок (видані векселі та кредиторська заборгованість) - різко зменшилася у звітному періоді відносно базового.

2. У структурі активів за 9 місяців звітного періоду (2001 рік) виникли наступні істотні зміни:

необоротні активи зменшилися на -9,85% за рахунок руху основних фондів:

а) сальдо оновлення мінус вибуття по первісній вартості - + 1,32%;

б) зменшення залишкової вартості за рахунок підвищення зносу (на +18,68%) на - 10,0 %

доля необоротних фондів в валюті балансу активів у звітному періоді зросла з 63,34 % (базовий період) до 67,18% при падінні фактичної суми необоротних активів з 4,454 млн.грн.(базовий період) до 4,016 млн.грн. (звітний період);

загальна доля оборотних активів в валюті балансу впала з 36,66%(базовий період) до 32,82% при падінні суми оборотних активів на - 23,93% (з 2,578 млн.грн. до 1,961 млн.грн.);

доля виробничих запасів в валюті балансу активів впала з 11,73%(базовий період) до 7,88% при падінні суми виробничих запасів на - 42, 92% (з 0,825 млн.грн. до 0,47 млн.грн.);

доля готової продукції в валюті балансу активів впала з 8,56%(базовий період) до 7,88% при падінні суми виробничих запасів на - 21, 73% (з 0,6 млн.грн. до 0,47 млн.грн.);

доля дебіторської заборгованості за відпущену продукцію зросла в валюті балансу активів з 11,18%(базовий період) до 12,47% при падінні суми дебіторської заборгованості на - 5,26% (з 0,786 млн.грн. до 0,745 млн.грн.);

дебіторська заборгованість базового періоду за розрахунками з бюджетом (експортне відшкодування ПДВ) в сумі) - 121млн. грн. у звітному періоді погашена;

сума грошових коштів в касі у звітному періоді впала на -15,1 %, становлячи 1,85% від валюти активів балансу у зрівнянні з 2,0% у базовому періоді;

Таким чином, проведений аналіз активів валюти балансу свідчить про падіння активів балансу за рахунок різкого зменшення виробничих запасів та зносу основних фондів.

Оскільки, відповідно, при аналізі пасивів балансу відмічається падіння долі поточних зобов'язань, для детального аналізу треба провести дослідження звіту про фінансові результати.

2.4 Аналіз фінансових результатів діяльності

При аналізі фінансових результатів діяльності використані Положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Звіт про фінансові результати" (Форма 2), що обумовлюють зміст і форму Звіту, а також загальні вимоги до розкриття його статей [17].

Результати вертикально-горизонтального аналізу звіту про фінансові результати 2000 рік та, відповідно, за 1999 рік(базовий) наведені в табл.2.7, результати 2001 рік та, відповідно, за 2000 рік(базовий) - в табл. 2.8.

Результати ретроспективного аналізу результатів фінансової діяльності і структури витрат підприємства, дозволяють констатувати наступне:

2000 РІК

отриманий доход за реалізовану продукцію зріс на +3,94% (на +0,336 млн.грн.) з рівня 8,553 млн.грн.(за 1999 рік) до 8,889 млн.грн. (за 2000 рік);

доля чистого доходу від реалізації продукції (мінус податок ПДВ) становить долю 83,33% від отриманого доходу за реалізовану продукцію, доля загальної собівартості реалізованої продукції зросла у звітному періоді з 68,72% (базова) до 81,06% при абсолютному зростанні собівартості у звітному періоді на + 22,6% з рівня 5,877 млн.грн.(1999 рік) до 7,206 млн.грн.(2000 рік);

відповідно, доля реалізаційного прибутку впала у звітному періоді з 15,2% (базова) до 2,27% при абсолютному падінні реалізаційного прибутку у звітному періоді на - 84,47% з рівня 1,3 млн.грн.(1999 рік) до 0,202 млн.грн.(2000 рік);

доля адміністративних витрат зросла у звітному періоді з 4,89% (базова) до 6,98% при абсолютному зростанні адміністративних витрат у звітному періоді на + 48,47% з рівня 0,418 млн.грн.(1999 рік) до 0,621 млн.грн.(2000 рік);

доля витрат на збут зросла у звітному періоді з 5,46% (базова) до 6,52% при абсолютному зростанні витрат на збут у звітному періоді на + 24,22% з рівня 0,467 млн.грн.(1999 рік) до 0,58 млн.грн.(2000 рік);

загальні фінансові результати від операційної діяльності у звітному періоді характеризуються збитком -0,935 млн.грн. зрівнянні зі збитком у базовому періоді - 0,007 млн.грн., тобто операційна діяльність характеризується наростаючою збитковістю;

операційна збитковість звітного періоду погашена прибутком від реалізації основних фондів на суму + 1,285 млн.грн.;

завдяки продажу основних фондів у звітному періоді чистий прибуток до розподілу у звітному періоді становить 0,35 млн.грн. (доля - +3,95 %), що, після покриття збитків попереднього періоду у сумі 0,202 млн.грн., відповідає доходності акції підприємства +32,81% при 18% (згідно варіанту роботи) розподілі чистого прибутку до виплати дивідендів;

відносне зменшення собівартості виробництва у звітному періоді характеризується наступними показниками:

а) доля загальних витрат(виробнича собівартість + собівартість управління та збуту) підвищилась з 84,0% (базовий період) до 93,86% від валового реалізаційного доходу, при цьому абсолютне зростання загальних витрат становить + 16,13% з рівня 7,185 млн.грн.(базовий період) до 8,344 млн.грн.;

б) в структурі виробничої собівартості відмічається у звітному періоді підвищення долі матеріальних витрат з 47,13%(базовий період) до 60,65%(звітний період) від валового реалізаційного доходу при значному абсолютному підвищенні суми матеріальних витрат на + 33,77%;

в) структурна доля витрат заробітної плати з відрахуваннями у звітному та базовому періоді практично співпадають;

г) структурна доля амортизація та собівартості управління і збуту у звітному періоді знизилися на 11-13% відносно базового періоду;

2001 РІК

отриманий доход за реалізовану продукцію зріс на +24,07% (на +1,529 млн.грн.) з рівня 6,335 млн.грн.(за 9 місяців 2000 року) до 7,885 млн.грн. (за 9 місяців 2001 року);

доля чистого доходу від реалізації продукції (мінус податок ПДВ) становить долю 83,33% від отриманого доходу за реалізовану продукцію, доля загальної собівартості реалізованої продукції впала у звітному періоді з 76,77% (базова) до 67,04% при абсолютному зростанні собівартості у звітному періоді на + 8,35% з рівня 4,879 млн.грн.(9 місяців 2000 року) до 5,286 млн.грн.(9 місяців 2001 року);

відповідно, доля реалізаційного прибутку зросла у звітному періоді з 6,57% (базова) до 16,29% при абсолютному зростанні реалізаційного прибутку у звітному періоді на + 207,76% з рівня 0,417 млн.грн.(9 місяців 2000 року) до 1,285 млн.грн.(9 місяців 2001 року);

доля адміністративних витрат впала у звітному періоді з 7,54% (базова) до 6,83% при абсолютному зростанні адміністративних витрат у звітному періоді на + 12,34% з рівня 0,479 млн.грн.(9 місяців 2000 року) до 0,538 млн.грн.(9 місяців 2001 року);

доля витрат на збут зросла у звітному періоді з 6,15% (базова) до 6,67% при абсолютному зростанні витрат на збут у звітному періоді на + 34,57% з рівня 0,390 млн.грн.(9 місяців 2000 року) до 0,526 млн.грн.(9 місяців 2001 року);

загальні фінансові результати від операційної діяльності у звітному періоді становлять +239,2 млн.грн.(доля - +3,03%) у зрівнянні зі збитком у базовому періоді - 226,5 млн.грн.(доля - -3,56%);

чистий прибуток до розподілу у звітному періоді становить 0,165 млн.грн. (доля - +2,1 %), що відповідає доходності акції підприємства +38,71% при 100% розподілі чистого прибутку до виплати дивідендів;

відносне зменшення собівартості виробництва у звітному періоді характеризується наступними показниками:

а) доля загальних витрат(виробнича собівартість + собівартість управління та збуту) зменшилась з 90,45% (базовий період) до 80,54% від валового реалізаційного доходу, при цьому абсолютне зростання загальних витрат становить + 10,74% з рівня 5,749 млн.грн.(базовий період) до 6,35 млн.грн.;

б) в структурі виробничої собівартості відмічається у звітному періоді зниження долі матеріальних витрат з 55,73%(базовий період) до 44,73%(звітний період) від валового реалізаційного доходу при незначному абсолютному зниженні суми матеріальних витрат на -0,41%;

в) структурна доля інших составних виробничої собівартості (заробітна плата з відрахуваннями, амортизація) та собівартості управління і збуту у звітному та базовому періоді практично співпадають;

2.5 Коефіцієнтний аналіз показників фінансової діяльності

В табл. 2.9 наведені алгоритми розрахунків показників рентабельності діяльності підприємства [30] з використанням форм фінансової звітності - Форма 1 “Баланс” та Форма 2 “Звіт про результати фінансової діяльності”:

Таблиця 2.9 - Алгоритми розрахунку показників рентабельності

№ п/п	Показник	Умовн поз-ня	Формула для розрахунку	Джерела інформації з форм фінзвітності
	ПОКАЗНИКИ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ
1	Рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності	Rзв	Прибуток від звичайної діяльності / Валюта активів	Форма 2(190) / Форма1 (280)
2	Рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком	Rа	Чистий Прибуток / Валюта активів	Форма 2(220) / Форма1 (280)
3	Рентабельність власного капіталу	Rвк	Чистий Прибуток / Власний капітал	Форма 2(220) / Форма1 (380)
4	Рентабельність виробничих фондів	Rвф	Чистий Прибуток / Виробничі фонди	Форма 2(220) /Фор-ма1 (030+100+120)
5	Рентабельність реалізо-ваної продукції за прибутком від реалізації	Rq	Прибуток від реалізації / Виручка	Форма 2(050-070-080) /Форма 2 (035)
6	Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності	Rqоп	Прибуток від операційної діяльності / Виручка	Форма 2(100) / Форма 2 (035)
7	Рентабельність реал. продукції за прибутком	Rqч	Чистий прибуток / Виручка	Форма 2(220) / Форма 2 (035)
.8	Коефіцієнт стійкості економічного зростання	Ксез	Реінвестований прибуток / Власний капітал	Форма 2(100 - 335)* Ф.2(220)/100 /Форма 1 (380)
9	Коефіцієнт реінвестування	Кр	Реінвестований прибуток / Чистий прибуток	Форма 2(100 - 335)* Ф.2(220)/100 /Форма 2 (220)
10	Період окупності капіталу	Тк	Активи/Чистий прибуток	Форма 1(280) / Форма 2 (220)
11	Період окупності власного капіталу	Твк	Власний капітал / Чистий прибуток	Форма 1(380) / Форма 2 (220)

В табл. 2.10 наведені алгоритми розрахунків показників ділової активності діяльності підприємства з використанням форм фінансової звітності - Форма 1 “Баланс” та Форма 2 “Звіт про результати фінансової діяльності” [16],[17]:

Таблиця 2.10 - Алгоритми розрахунку показників ділової активності

№ п/п	Показник	Умовне позначення	Формула для розрахунку	Джерела інформації з форм фінзвітності
	ПОКАЗНИКИ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ
1	Коефіцієнт трансформації	Кт	Чиста виручка від реалізації / Валюта активів	Форма 2(035) /Форма1 (280)
2	Фондовіддача	Фоф	Чиста виручка від реалізації / Основні виробничі фонди	Форма 2(035) /Форма1 (030)
3	Коефіцієнт оборотності обігових коштів (обороти)	Ко	Чиста виручка від реалізації / Обігові кошти	Форма 2(035) /Форма1 (260+270)
4	Період одного обороту обігових коштів (днів)	Чо	365/ Ко	365 / Ко
5	Коефіцієнт оборотності запасів (обороти)	Коз	Собівартість реалізації / Середні запаси	Форма 2(040) /Форма1 (100+120+130+140 +150)
6	Період одного обороту запасів(днів)	Чз	365 / Коз	365 / Коз
7	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборго-ваності(обороти)	Кдз	Чиста виручка від реалізації / Середня дебіторська заборгованість	Форма 2(035) /Форма1 (050+170+180+190+200+210)
8	Період погашення дебіторської заборгованості (днів)	Чдз	365 / Кдз	365 / Кдз
9	Коефіцієнт оборотності готової продукції	Кгп	Чиста виручка від реалізації / Готова продукція	Форма 2(035) /Форма1 (130)
10	Період погашення кредиторської заборгованості (днів)	Чкз	Середня кредиторська заборгованість *360/ Собівартість реалізації	Форма 1(500+520+530 +550+580) /Форма 2 (040)
11	Період фінансового циклу (днів) - період обороту коштів	Чфц	Чфц= Чоц - Чкз	Чфц= Чоц - Чкз
12	Коефіцієнт оборотності власного капіталу(оборотність)	Квк	Чиста виручка від реалізації / Власний капітал	Форма 2(035) /Форма1 (380+430+630)

В табл. 2.11 наведені алгоритми розрахунків показників майнового стану підприємства з використанням форм фінансової звітності - Форма 1 “Баланс” та Форма 2 “Звіт про результати фінансової діяльності” [16],[17]:

Таблиця 2.11 - Алгоритми розрахунку показників майнового стану

№ п/п	Показник	Умовне позначення	Формула для розрахунку	Джерела інформації з форм фін звітності
	ПОКАЗНИКИ МАЙНОВОГО СТАНУ
1.	Частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах	Ч овф	Оборотні виробничі фонди/ Оборотні активи	Форма 1 (100+120+270) /Форма1 (260+270)
2	Частка основних засобів в активах	Ч оз	Залишкова вартість основних засобів / Валюта активів	Форма 1(030) / Форма1 (280)
3	Коефіцієнт зносу основних засобів	К зн	Знос основних засобів/ Первісна вартість основних засобів	Форма 1(032) / Форма1 (031)
4	Коефіцієнт оновлення основних засобів	К он	Збільшення за звітний період первісної вар-тості основних засобів/ Первісну вартість основних засобів	Форма 1((031к)-(031п)) / Форма1 (031п)
5	Частка довгострокових фінансових інвестицій в активах	Ч дф	Довгострокові фінансові інвестиції / валюта активів	Форма 1(040+045) /Форма1 (280)
6	Частка оборотних виробничих активів	Ч ова	Оборотні виробничі фонди/ Валюта активів	Форма 1(100+120+270) /Форма1 (280)
7	Коефіцієнт мобільності активів	К моб	Мобільні активи / Немобільні активи	Форма 1(260+270) /Форма1 (080)

Платоспроможність підприємства - це здатність підприємства впевнено сплачувати всі свої боргові зобов'язання згідно з встановленими строками або відповідно до договірних умов [24]. Її можна вивчати за минулий період, на якусь певну (звітну) дату або як майбутню можливість розрахувати у необхідні терміни за існуючими короткостроковими зобов'язаннями.

Платоспроможність підприємства визначається системою показників ліквідності оборотних активів балансу. Знаменник в усіх наведених показників один і той самий - поточні пасиви, тобто термінові невідкладні зобов'язання.

Показники ліквідності характеризують здатність фірми виконувати свої поточні (короткострокові) зобов'язання за рахунок поточних активів.

Коефіцієнт загальної ліквідності (Кл.заг.) (коефіцієнт покриття) - це відношення поточних активів (Апот) до поточних зобов'язань (Зпот):

, (2.1)

де: - поточні активи балансу (Форма 1 строка 260);

- поточні зобов ' язання балансу (Форма 1 строка 620);

Цей результат співвідноситься з одиницею і показує, скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов'язань. При Кл.заг.<2 вважається, що платоспроможність підприємства невисока існує певний фінансовий ризик. Співвідношення 2:1 вважається нормальним, але для деяких сфер бізнесу воно може коливатись від 1,2 до 2,5 [32].

Коефіцієнт термінової ліквідності (Кл.терм.) - це відношення активів високої

ліквідності (Алікв) до поточних зобов'язань:

, (2.2)

де: Алікв - активи високої ліквідності = поточні активи - запаси (Форма 1 строки (260-100-110-120-130-140-150);