Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

господарський економічний управління

Проблема ефективності виробництва завжди посідала важливе місце серед актуальних проблем економічної науки. Зацікавленість нею виникає на різних рівнях управління економікою - від власників приватного підприємства до керівників держави. Фактично визначення ефективності виробництва полягає в оцінці його результатів. Такими результатами можуть бути обсяги виготовленої продукції в натуральному чи вартісному (за оптовими цінами або за собівартістю) виразі або прибуток. Але ж сама по собі величина цих результатів не дає змоги робити висновки про ефективність або неефективність роботи підприємства, оскільки невідомо, якою ціною отримані ці результати. Звідси для отримання об'єктивної оцінки ефективності підприємства необхідно також урахувати оцінку тих витрат, що дали змогу одержати ті чи інші результати. Процес виробництва здійснюється через поєднання факторів, що його визначають: засобів праці (основні фонди), предметів праці (оборотні фонди), робочої сили (трудові ресурси). Крім того, істотним чином на виробництво впливає фінансовий стан підприємства, а також певні організаційні, управлінські, технологічні та інші переваги, що відображаються як нематеріальні ресурси. Тож за оцінку витрат логічно взяти оцінку всіх перелічених ресурсів. Виходячи з цього можна дати таке визначення ефективності: ефективність підприємства являє собою комплексну оцінку кінцевих результатів використання основних і оборотних фондів, трудових і фінансових ресурсів та нематеріальних активів за певний період часу.

В умовах ринкових відносинах, ринкова система вимагає радикальних змін системи управління економікою. Це обумовлено тим, що кожен об'єкт управління має свою специфіку, яка вимагає адекватної системи управління. Як об'єкт товарно-грошових відносин сучасна організація володіє господарською діяльністю. При цьому вона повинна сформувати таку систему менеджменту, яка була б ефективною в її конкурентній боротьбі на ринку.

До основних елементів системи управління відносяться:

механізм управління;

структура і культура організації;

процес управління;

розвиток менеджменту і мистецтво управлінської діяльності.

Для ефективної системи управління потрібний «ефективний менеджер». Це людина. що володіє стратегічним мисленням, здатністю визначити майбутнє. Крім того, ефективний менеджер володіє мистецтвом виконувати ролі: міжособові, інформаційні і управлінські. У такій постановці для менеджера помилкове уявлення, що «люди в організації мають однакові потреби». Володіючи мистецтвом і досвідом ефективний менеджер управляє, роблячи роботу, необхідну для досягнення цілей організації, іншими руками: руками своїх підлеглих.

Завдання визначення ефективності виникає в різних ситуаціях, і його раціональне вирішення в конкретних умовах передбачає застосування тих або інших підходів чи методик. Можна виділити такі загальні напрямки, за якими визначається ефективність.

1. Оцінювання ефективності виробництва з метою забезпечення оптимальної стратегії управління ним. У межах цього напрямку досліджується насамперед ефективність використання ресурсів підприємства.

2. Оцінювання ефективності підприємства з метою визначення його привабливості як потенційного об'єкта інвестування. Таке оцінювання може здійснюватися самим підприємством, потенційним інвестором або ж для забезпечення об'єктивності - - незаінтересованою організацією. При цьому портфельні інвестори, як правило, задовольняються фінансовими показниками ефективності, а стратегічних здебільшого цікавить комплексна її оцінка.

3. Оцінювання ефективності підприємства на макрорівні з боку держави. Не слід вважати, що цей напрямок стосується виключно радянських часів, хоча об'єктивно в ті часи спостерігався розквіт діяльності в цьому напрямку. Але і в умовах ринку завдання такого плану вирішуються, хоча, звичайно, в інших масштабах.

Предметом досліджень даної дипломної роботи виступає ефективність діяльності підприємства.

Об'єктом дослідження є КП «Дворічна».

Мета досліджень даної роботи є аналіз стану ефективності діяльності та системи управління, виявлення різних проблем і питань, пов'язаних з управлінням підприємством, а також розробка планів для підвищення ефективності системи управління.

Для досягнення поставлених цілей необхідно вирішити наступні завдання:

вивчити і проаналізувати теоретичні основи ефективності діяльності;

розглянути діяльність підприємства КП «Дворічна», ефективність діяльності підприємства;

розробити стратегічну програму вдосконалення управління підприємством.

1. Обгрунтування актуальності оцінювання рівня ефективності господарської діяльності підприємства в сучасних умовах

Оцінка фінансово-господарської діяльності підприємства передбачає певну послідовність виконання аналітичної роботи. Даним питанням приділяють увагу багато вчених. Так, Савицька Г.В. при проведенні аналізу господарської діяльності виділяє наступні етапи [26, C. 174]:

уточнення об'єктів, мети і задач аналізу, складання плану аналітичної роботи;

розробка системи синтетичних і аналітичних показників, за допомогою яких характеризується об'єкт аналізу;

збір і підготовка до аналізу необхідної інформації (перевіряється її точність, приводиться до порівняльного виду і т.д.);

порівняння фактичних результатів господарювання з показниками плану звітного року, фактичними даними минулих років, з досягненнями провідних підприємств, галузі в цілому і т.д.

факторний аналіз: виділяються фактори і визначається їх вплив на результат;

виявлення невикористаних і перспективних резервів підвищення ефективності виробництва;

оцінка результатів господарювання з урахуванням дії різних факторів і виявлених невикористаних резервів, розробка заходів щодо їх використання.

Фінансовий аналіз за методикою Савицької Г.В. є частиною комплексного аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з таких напрямків [26, C. 39]:

аналіз формування і розміщення капіталу (власного і позикового) і ефективності його використання. Проводиться шляхом аналізу наявності, структури і динаміки майна підприємства та джерел його формування (вертикальний і горизонтальний аналіз балансу), а також розрахунку коефіцієнтів рентабельності й обіговості капіталу;

аналіз основних фондів, матеріальних і трудових ресурсів, який проводиться на підставі розрахунку показників фондовіддачі, матеріаломісткості і трудомісткості та їх факторного аналізу;

аналіз маркетингової діяльності, котрий полягає у вивченні платоспроможного попиту на продукцію, ринків збуту, обґрунтуванні планів виробництва і реалізації, оцінці конкурентноздатності продукції і вишукуванні резервів підвищення її рівня;

аналіз виробництва продукції, її собівартості і реалізації проводиться шляхом аналізу динаміки обсягів виробництва і реалізації продукції, аналізу асортименту, структури і якості продукції; факторного аналізу витрат на виробництво і реалізацію;

аналіз фінансових результатів діяльності підприємства проводиться на підставі факторного аналізу складу і динаміки балансового прибутку, рівня відпускних цін, рентабельності підприємства і резервів збільшення прибутку і рентабельності;

аналіз фінансового стану підприємства проводиться на основі аналізу фінансової структури балансу (співвідношення власного і позикового капіталу, необоротних і оборотних активів), аналізу забезпеченості підприємства власними оборотними коштами, визначення типу фінансової ситуації, розрахунку показників платоспроможності підприємства.

А.І. Ковальов і В.П. Привалов мету аналізу фінансово-господарської діяльності трактують не стільки як визначення й оцінка фінансового стану підприємства, скільки збір інформації для проведення роботи, спрямованої на його поліпшення [17, C. 58]. Методика аналізу складається з 3-х етапів.

1. Попередня оцінка чи експрес-аналіз фінансового стану, метою якого є наочна і проста оцінка фінансового стану і динамки розвитку підприємства. Ця оцінка проводиться шляхом читання фінансової звітності підприємства, що дозволяє зробити висновки про наявне у підприємства майно, джерелах його формування, результатах діяльності підприємства. Потім проводиться вивчення спеціальних коефіцієнтів, розрахунок яких ґрунтується на існуванні певних співвідношень між статтями звітності. Виробляється відбір невеликої кількості найбільш суттєвих і порівняно нескладних у обрахуванні показників і поступове відстеження їх динаміки (наприклад, величина основних засобів і їх частка у загальній сумі активу, коефіцієнт зносу основних засобів, величина власних засобів і їх частка в загальній сумі джерел підприємства, прибуток, рентабельність і т.д.).

2. Деталізований аналіз фінансового стану: побудова аналітичного балансу, оцінка й аналіз економічного потенціалу, оцінка майнового положення і структури капіталу, аналіз фінансового положення: оцінка ліквідності і фінансової стійкості, аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності, аналіз оборотності, аналіз рентабельності.

3. Аналіз фінансового стану підприємства: загальна оцінка фінансового стану і його зміни за звітний період, аналіз фінансової стійкості підприємства, аналіз ліквідності балансу, аналіз фінансових коефіцієнтів.

4. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства: аналіз рівня, структури і динаміки абсолютних показників фінансових результатів, аналіз рентабельності і ділової активності.

5. Оцінка фінансового стану і його зміни за звітний період за аналітичним балансом, а також аналіз абсолютних показників фінансової звітності складають той основний вихідний пункт, з якого мають логічно розвиватися інші блоки аналізу.

6. Аналіз ліквідності балансу, виходячи з аналізу стійкості, повинен оцінювати поточну платоспроможність і давати висновок про можливість збереження фінансової рівноваги і платоспроможності у майбутньому.

7. Аналіз фінансових коефіцієнтів (тобто відносних показників фінансового стану) дозволяє зіставити фінансовий стан даного підприємства з фінансовим станом конкурентів, а також проводити дослідження динаміки фінансового стану за ряд звітних періодів.

Порівняльний аналітичний баланс (будується на основі бухгалтерського балансу шляхом доповнення його показниками структури і динаміки вкладень і джерел засобів підприємства за звітний період) та абсолютні показники фінансової стійкості відображають сутність фінансового стану. Ліквідність балансу і фінансові коефіцієнти характеризують зовнішні прояви фінансового стану, котрі обумовлені його сутністю.

Аналіз сутнісних характеристик фінансових результатів полягає в дослідженні рівня, структури і динаміки їх абсолютних показників. Аналіз зовнішніх проявів фінансових результатів відбувається в ході дослідження відносних показників рентабельності і ділової активності. Стражев В.І. і Русак Н.А. основними задачами аналізу ставлять [21, C.48]:

загальну оцінку фінансового положення і факторів його зміни;

вивчення відповідності між засобами і джерелами, раціональності їхнього розміщення й ефективності використання;

дотримання фінансової, розрахункової і кредитної дисципліни;

визначення ліквідності і фінансової стійкості підприємства;

довгострокове і короткострокове прогнозування стійкості фінансового стану.

Для вирішення цих задач вивчаються:

наявність, склад і структура засобів підприємства; причини і наслідки їх зміни;

наявність, склад і структура джерел засобів підприємства; причини і наслідки їхньої зміни;

ліквідність і якість дебіторської заборгованості;

платоспроможність і фінансова гнучкість;

ефективність використання активів.

Дана методика охоплює всі основні економічні показники, але взаємозв'язки з технічними, соціальними, організаційними та іншими показниками фінансово-господарської діяльності підприємств. Однак, основні етапи аналізу автори розглядають ізольовано, окремими блоками.

1. Аналіз фінансового стану підприємства (аналіз активів, пасивів, платоспроможності, потоків коштів, фінансової стійкості, прогноз фінансового стану);

2. Аналіз формування, розподілу прибутку і соціального розвитку підприємства (фактори формування балансового прибутку, аналіз резервів зростання прибутку, рентабельності продукції, аналіз розподілу прибутку, аналіз формування чистого прибутку, аналіз соціального розвитку і соціальної захищеності колективу підприємства);

3. Аналіз обсягів виробництва і реалізації продукції (аналіз формування виробничої програми, ритмічності і якості випуску, аналіз резервів росту обсягів виробництва і реалізації);

4. Аналіз собівартості продукції (аналіз структури і динаміки собівартості, прямих і непрямих витрат, собівартості за видами продукції);

5. Аналіз трудових ресурсів (аналіз використання робочого часу, аналіз трудомісткості, продуктивності праці, виявлення резервів росту продуктивності);

6. Аналіз основних засобів (аналіз забезпеченості основними засобами, ефективності їх використання, відновлення основних засобів);

7. Аналіз матеріальних ресурсів підприємства (аналіз забезпеченості, ефективності використання, виявлення резервів зниження норми витрати матеріалів).

Методику фінансового аналізу на основі систематизованого аналізу фінансової звітності, де в ролі бази (критерію) порівняння пропонується використовувати комплексну нормативну модель фінансової стійкості підприємства, яка забезпечує взаємоув'язку різних аналітичних коефіцієнтів, пропонує Мних Є.В. Дана методика містить у собі: складання аналітичної моделі балансу, аналіз співвідношень, які задаються фінансово-оперативними коефіцієнтами, оцінку ліквідності і платоспроможності, майнового стану, фінансової стійкості, ділової активності, рентабельності, стану на ринку цінних паперів [25, C.91].

В залежності від цілей аналізу фінансової звітності і зацікавлених у його результатах користувачів застосовуються різні види аналізу і різний набір показників - фінансових коефіцієнтів, а саме:

абсолютні показники для ознайомлення із звітністю, які дозволяють зробити висновок про основні джерела залучення засобів, напрямки їх вкладень, джерела надходження коштів, розміри отриманого прибутку, систему розподілу дивідендів:

порівнянні відсоткові показники (Percentage Changes) для читання звітності і виявлення відхилень по найважливіших статтях фінансової звітності;

аналіз горизонтальних відсоткових змін (Horizontal Percentage Changes), котрі характеризують зміни окремих статей фінансової звітності за рік або ряд років. Наприклад, ріст у відсотках: чистих продажів, собівартості реалізованої продукції, валового прибутку, чистого доходу, прибутку, виробничих витрат і ін.;

аналіз вертикальних відсоткових змін (Vertical Percentage Analyses), який передбачає співвідношення показників різних статей стосовно однієї обраної статті. Наприклад, частка у відсотках від обсягу продажів: собівартості реалізованої продукції, валового прибутку, виробничих витрат, доходу від основної діяльності, чистого доходу;

аналіз тенденцій (трендовий аналіз), який характеризує зміну показників діяльності фірми протягом ряду років у порівнянні з базовим показником, рівним 100. Його мета - оцінка роботи фінансових менеджерів за минулий період і визначення прогнозу їх поводження на майбутнє;

порівняльний аналіз, проведений з метою зіставлення окремих показників діяльності своєї фірми з показниками фірм-конкурентів однієї галузевої приналежності і приблизно однакових розмірів (із врахуванням різних методів звітності). Цей аналіз дозволяє виявити стратегію конкурентів і перспективи їх розвитку;

порівняння зі середньогалузевими показниками, які показують стійкість стану фірми на ринку. Проводиться із врахуванням загальних змін стану господарської кон'юнктури в галузі та в економіці країни в цілому, зокрема, рівня цін, динаміки відсоткової ставки, рівня забезпеченості сировиною і матеріалами;

аналіз показників шляхом використання фінансових коефіцієнтів (Ratios), розрахунок яких базується на існуванні певних співвідношень між окремими статями звітності. Значення таких коефіцієнтів визначається можливістю співставлення одержаних результатів із існуючими загальноприйнятими стандартними нормами - усередненими галузевими коефіцієнтами, а також із застосовуваними в країні або в конкретній фірмі показниками аналізу фінансової звітності.

Фінансові коефіцієнти використовуються для оцінки діяльності фінансових менеджерів і враховуються ними при прийнятті управлінських рішень. Такі коефіцієнти доступні й акціонерам, які на їх основі можуть самостійно проаналізувати ефективність діяльності фірми і її поточне фінансове становище [10, C. 92].

Крім розглянутих вище підходів до економічного аналізу (фінансового аналізу й аналізу господарської діяльності) існує також думка інших вчених з даного питання. При цьому думка всіх фахівців в галузі аналізу зводиться до того, що економічний аналіз складається з двох складових: фінансовий аналіз і аналіз господарської діяльності. Для оцінки підсумкового результату діяльності економічного суб'єкта розглядається комплекс показників. У світовій практиці розроблені комплексні системи оцінки ефективності діяльності економічного суб'єкта.

Отже, з метою прийняття управлінських рішень пропонується концептуально новий підхід до економічного аналізу - комплексний аналіз економічного потенціалу на основі факторного аналізу синтетичного показника стійкості фінансового стану. Для того, щоб економічний аналіз мав практичне застосування, він повинен бути, з одного боку, комплексним, тобто охоплювати всі сторони економічного процесу і виявляти всебічні причинні залежності, які впливають на діяльність організації. З іншого боку, аналіз повинен забезпечити системний підхід, коли кожен досліджуваний об'єкт розглядається як складна система, котра постійно змінюється і знаходиться під впливом ряду факторів зовнішнього і внутрішнього середовища.

Для проведення факторного аналізу необхідно побудувати багатофакторну залежність із наступним аналізом впливу кожного окремого фактора на кінцевий результат. Будь-який факторний аналіз починається з моделювання вихідної факторної системи (типу f = х: у) і побудови на її основі багатофакторної моделі, тобто виявлення конкретної математичної залежності між факторами. При цьому слід дотримуватися окремих вимог:

фактори, що включаються в модель, повинні реально існувати і мати конкретне економічне значення;

показники, котрі входять у систему факторного аналізу, повинні мати причинно-наслідковий зв'язок з результативним показником;

факторна модель повинна забезпечити можливість кількісного виміру рівня впливу конкретного фактора на узагальнюючий показник.

Коефіцієнти фінансової стійкості, рентабельності, платоспроможності, які включаються в комплексну оцінку ефективності діяльності організації, перебувають у причинно-наслідковому зв'язку, і мають конкретне економічне значення. Виходячи з логіки Л.Т. Гіляровської, оцінити ефективність діяльності організації дозволить не тільки система показників, але й один комплексний показник, який характеризує фінансовий стан організації.

Якщо головним в діяльності економічного суб'єкта є задача забезпечення росту економічного потенціалу в цілому, і забезпечення фінансової стійкості зокрема, то кожен менеджер, прагнучи збільшити власність, повинен приймати такі управлінські рішення, які приведуть до нормалізації фінансового стану підприємства. Орієнтуючи всю діяльність підприємства на приріст власності при одночасному забезпеченні стійкості його фінансового стану, ми маємо справу із системою показників, узагальнюючою характеристикою якої є коефіцієнт забезпеченості власним капіталом [18, C.116].

Запропонована методика аналізу результату фінансово-господарської діяльності заснована на стратегічному підході. В даному випадку досягнутий економічний потенціал підприємства розглядається як результат фінансово-господарської діяльності. Розвиток економічного суб'єкта розуміється як процес формування економічного потенціалу. Збільшення економічного потенціалу - це задача комплексна. Вплив на складові економічного потенціалу зокрема, в остаточному підсумку може привести до негативного результату. Наприклад, збільшення запасів сировини і матеріалів з метою розширення виробництва при відсутності відповідних джерел фінансування може привести до погіршення фінансового стану економічного суб'єкта. Для проведення аналізу результату фінансово-господарської діяльності на підставі бухгалтерської (фінансової) звітності як основного джерела інформації будується алгоритм факторного аналізу зміни економічного потенціалу за звітний період.

Аналіз проводиться комплексним методом, використовуючи системний підхід, що передбачає першочергове вирішення загальних фундаментальних проблем в економіці підприємства. Слід виділити два етапи аналізу:

1. Стратегічна оцінка економічного потенціалу.

2. Факторний аналіз показника забезпеченості власним капіталом.

У свою чергу на кожному етапі визначена послідовність аналітичних операцій. Так, при проведенні оцінки економічного потенціалу, насамперед вивчається майновий потенціал у статиці і динаміці: наявність, структура активів і пасивів, обґрунтованість зміни величин. Потім проводиться оцінка фінансового стану і платоспроможності. Інтерес до оцінки й аналізу фінансового стану суб'єкта господарювання визначає послідовність комплексного аналізу фінансово-господарської діяльності. У даному випадку проводиться факторний аналіз синтетичного показника, який характеризує фінансовий стан до аналітичних показників. В основі факторного аналізу використовується метод «подовження формул» і в такий спосіб виявляється міра впливу факторів різних рівнів у визначеній послідовності [22, C.163].

Показник забезпеченості активів власним капіталом характеризує результат діяльності підприємства і визначає стан економічного потенціалу. Даний показник визначає стійкість фінансового становища підприємства, відбиває його конкурентноздатність (платоспроможність, кредитоспроможність) у виробничій сфері і, отже, ефективність використання вкладеного власного капіталу.

При проведенні комплексного аналізу економічного потенціалу використовуються різні види і методи аналізу. Інформаційний опис можна здійснити на основі застосування апробованої системи бухгалтерського обліку на підприємстві. Проведений аналіз повинен ґрунтуватися, насамперед, на прийнятих практикою формалізованих принципах бухгалтерського обліку, що формують систему обліку всіх засобів підприємства і результати від їх використання в процесі господарської діяльності. Для проведення аналізу економічного потенціалу підприємства використовують дані бухгалтерської звітності, тому що вони відображають кінцеві результати конкретної діяльності підприємства, а також систему розрахункових показників, що базується на цій звітності. Дані оперативної, статистичної звітності і позаоблікова інформація доповнюють висновки аналітика.

При проведенні аналізу необхідно враховувати, що на результат діяльності підприємств чинять вплив як економічні, так і організаційні фактори. Крім того, підприємства як самостійні економічні суб'єкти господарської діяльності мають право розподіляти результати діяльності, тобто прибуток, мають економічну свободу у виборі партнерів і здійснюють цей вибір, виходячи тільки з цілей економічної доцільності і власної вигоди.

Необхідним елементом господарювання підприємця в сучасних умовах є самостійність в організації постачання виробництва сировиною, найму персоналу і розпорядженні виготовленою продукцією, а також у вирішенні питань, що стосуються фінансування капітальних вкладень, забезпечення підприємства оборотними коштами, і інших задач, виходячи з власного бачення перспектив здійснення виробничої діяльності [30, C.98].

Узагальнивши досвід вітчизняних і закордонних вчених і практиків, пропонується наступна послідовність дослідження економічного потенціалу підприємства, в основі якої лежить діалектичний метод пізнання дійсності:

1) побудова моделі результатів фінансово-господарської діяльності;

2) комплексна оцінка активів і джерел їх формування;

3) факторний аналіз результатів фінансово-господарської діяльності;

4) виявлення резервів розвитку економічного суб'єкта.

2. Діагностика ефективності господарської діяльності КП «Дворічна»

2.1 Аналітична оцінка розвитку підприємства

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 22.09.2015 серія АБ №124499, яка надана відділом статистики у Дворічанському районі, підприємство має:

ідентифікаційний код 30639840;

правовий статус суб» єкта - юридична особа;

керівник Стоянов Дмитро Миколайович (телефон 7-63-48);

місцезнаходження: 62710, Харківська область, Дворічанський район, смт. Дворічна, вул. Ветеринарна 18;

організаційно-правова форма господарювання - комунальне підприємство;

форма власності - комунальна власність;

види діяльності за КВЕД:

41.00.0 Збирання, очищення та розподілення води.

90.03.0 Прибирання сміття, боротьба з забрудненням та подібні види діяльності.

70.32.0 Управління нерухомим майном.

70.12.0 Купівля та продаж нерухомого майна.

45.33.2 Водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи.

45.31.0 Електромонтажні роботи.

Комунальне підприємство здійснює фінансово-господарську діяльність згідно зі Статутом, який зареєстровано розпорядженням Дворічанської райдержадміністрації від 22.11.2002 за №00151.

Засновником підприємства є Дворічанська селищна рада.

КП «Дворічна» є підприємством, заснованим на власності територіальної громади смт. Дворічна та с. Западне і діє у відповідності з Законами України «Про підприємства в Україні», «Про підприємництво», «Про власність», «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими діючими нормативно-правовими актами України, на підставі Статуту.

Комунальні підприємства, що надають послуги та реалізують продукцію за плату працюють за схемою самофінансування. Підприємства, що надають безплатні послуги, (міських шляхів, озеленення, вуличного освітлення та ін.). - фінансуються з бюджету за фактично виконані роботи.

Підприємство створене з метою надання комунальних послуг територіальній громаді смт. Дворічна і с. Западне, виготовлення продукції, виконання інших робіт та надання послуг з метою отримання прибутку.

Предметом діяльності підприємства згідно зі Статутом є:

водопостачання організацій і населення;

санітарна очистка (вивіз побутового сміття та рідких нечистот від при - будинкових територій, будинків, що знаходяться на балансі підприємства, а також за договорами від організацій, установ та приватного сектору;

експлуатація житлового фонду;

ремонтно-будівельні роботи (послуги населенню і організаціям);

благоустрій смт. Дворічна та с. Западне в межах прибудинкових територій та на договорних умовах другим підприємствам, організаціям та установам);

інші види діяльності, не заборонені законом.

Майно підприємства складають основні та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

У відповідності з Законами «Про власність», «Про підприємства в Україні», «Про місцевесамоврядування в Україні» та Статутом підприємства, майно, передане засновником підприємству, належить йому на праві повного господарського відання і не може бути відчуженим без відома засновника.

Оскільки основне завдання КП «Дворічна» полягає в безпосередньому обслуговуванню матеріально - побутових потреб населенню, відповідні елементи міського господарства мають бути максимально наближені до споживачів, розташовані по всій території селища. Саме тому ми маємо розгалужені по селищній території інженерні мережі, за допомогою яких підприємства селищного господарства доставляють воду і відводять стічні води до житлових будинків та установ і організацій.

На виконання вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV», національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку з метою забезпечення єдиних принципів, методів, процедур при відображенні поточних операцій в обліку та складанні фінансової звітності на підприємстві в 2015-2009 роках видані накази «Про облікову політику підприємства» від 18.03.2015 №41, від 22.01.2009 №18.

Відповідно до вищевказаних наказів відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку здійснюється згідно з вимогами Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Основними засобами вважаються матеріальні активи з терміном використання (експлуатації) понад 1 рік і вартістю більше 1000,00 грн.

Відокремлених підрозділів, філій, дочерних установ - комунальне підприємство «Дворічна» не має.

Приведемо основні техніко-економічні показники діяльності підприємства за аналізований період (2012-2014 рр.)

Таблиця 2.1. Основні техніко-економічні показники КП «Дворічна»

Показник	2012 р.	2013 р.	2014 р.
2. Первісна вартість основних фондів, тис. грн	301841,6	309327,2	315198,8
3. Залишкова вартість основних фондів, тис. грн	101122,6	103561,2	97027,1
4. Коефіцієнт зносу	0,67	0,65	0,69
5. Середньоблікова чисельність персоналу, осіб	2260	2301	2545
6. Середньомісячна заробітна плата, грн	813,1	1063,9	1315.2
7. Дохід від реалізації продукції, тис. грн	104305,2	105705,0	141110,8
8. Собівартість реалізованої продукції, тис. грн	64099,3	77647,8	96898,5
9. Валовий прибуток, тис. грн	22821,7	10439,8	20826,0
10. Чистий прибуток, тис. грн	15149,0	325,0	8433,5
11. Рентабельність реалізації, %	14	0,3	5
12. Продуктивність праці 1 працівника, тис. грн	46,12	45,9	55,44
13. Вартість активів всього, тис. грн	254458,4	253002,8	253953,0

У сучасному суспільстві абсолютна більшість продуктів є результатом виробничої діяльності. Виробництво - важлива сфера бізнесової діяльності, основне джерело отримання благ, які необхідні для життя людини та забезпечення її зростаючих потреб. Там, де люди створюють якийсь продукт, існує виробництво.

Для здійснення господарської діяльності підприємство повинне мати техніко-технологічну базу (ТТБ), що представляє собою сукупність матеріально-речових цінностей - частина основних виробничих фондів (техніка) та технології виробничих процесів.

Техніко-технологічна база підприємства виробничої сфери - системна сукупність найбільш активних елементів виробництва, яка визначає технологічний спосіб одержання продукції (виконання робіт, надання послуг), здійснюваний за допомогою машинної техніки (устаткування, приладів, апаратів), різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних та інформаційних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів і підприємства в цілому.

Техніко-технологічна база підприємства містить дві складові: технологічну та технічну.

Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції (видобутку й переробки сировини або надання певних послуг) заздалегідь визначених номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання прогресивної технології та організації виробництва.

Технічна компонента ТТБ кількісно та якісно відрізняється від основних виробничих фондів (виробничого апарату) підприємства.

До складу технічної компоненти бази входять лише ті види знарядь і засобів праці, які беруть безпосередню участь у реалізації виробничих технологій. Це дає можливість: по-перше, виокремлювати особливі сукупні характеристики, що випливають з об'єктивно необхідного техніко-технологічного розвитку виробництва; по-друге, виявляти взаємозв'язки, пріоритети, чинники і способи оновлення та підвищення ефективності системного функціонування технологічних процесів і відповідної таким виробничої техніки.

Таблиця 2.2. Динаміка обсягу робіт КП «Дворічна»

Рік	Об'єм випуску продукції, тис. грн.	Темп росту базисний, %	Темп росту ланцюговий, %
2012	103959,6	100	100
2013	105041,0	101	101
2014	130130,0	125	123

Таблиця 2.3. Динаміка реалізації обсягу робіт КП «Дворічна»

Рік	Об'єм реалізації продукції, тис. грн.	Темп росту базисний, %	Темп росту ланцюговий, %
2012	104305,2	100	100
2013	105705,0	101	101
2014	141110,8	135	133

Як видно з табл. 2.2 та 2.3, що випуск та реалізація продукції на КП «Дворічна» росте. Темпи зростання даних показників складають в 2014 по відношенню до 2013 року 23 -33%., що свідчить про ефективність виробничої програми в динаміці.

Темп зростання визначається як відношення двох порівнювальних рівнів ряду в%. Він характеризує скільки % порівнювальний рівень становить від рівня періоду, прийнятого за основу порівняння.

В 2014 році порівняно з 2013 обсяг випуску продукції зріс на 23,3а обсяг реалізованої продукції на 25,0%.

В табл. 2.4 наведемо асортимент робіт, який виконує КП «Дворічна» за 2012-2014 рр.

Таблиця 2.4. Реалізація послуг КП «Дворічна» за 2012-2014 рр.

Види продукції, що виробляється на підприємстві	2012 рік (тис. грн)	2013 рік (тис. грн)	2014 р. (тис. грн)
	сума	Частка, %	сума	Частка, %	Сума	Частка, %
Очистка стокової води	62142,12	54,9	74858,00	61,2	92968,22	64,4
Експлуатація магістральних колекторів	14499,8	12,6	18861,3	15,42	14436,0	10
Експлуатація водних об'єктів	37400,35	32,5	28622,17	23,4	36956,313	25,6
Всього доходів від реалізації	115078,0	100	122317,6	100	144360,6	100

Отже, структура доходів від реалізації робіт майже не змінювалась на протязі 2012-2013 років. Найбільшу частку доходів від реалізації робіт складає реалізація робіт по очистці води. Частка таких доходів змінювалась в межах 54% - 64%.

Проаналізуємо динаміку реалізації щодо споживачів послуг КП «Дворічна». Результати аналізу наведені в табл. 2.5.

Таблиця 2.5. Динаміка реалізації послуг в розрізі категорії споживачів по стоках

Види продукції, що виробляється на підприємстві	Стоки, тарифні	Доходи, (тис. грн)	Відхилення (тис. грн)
	2014	2013	2014	2013	Відхилення	Темп зросту
Населення	110143,0	109031	48155,5	32790,1	15365	146
Бюджетні установи	9040,9	13221,8	19849,3	12567,7	7282	157
Приватні установи	21260,3	23662,6	62080,2	59683,2	2397	104
Всього доходів від реалізації	140 444,2	145915,5	130130,0	105041,0	25089	123

Отже, обсяг реалізації знизився в 2014 році по відношенню до 2013 року на 4%, але за рахунок зростання тарифів доходи від реалізації мають позитивний темп приросту - 23%. В тому числі приріст доходів по реалізації послуг населенню склав 46%, приріст доходів по реалізації послуг бюджетних установ склав 57%, приріст доходів по реалізації послуг госпрозрахунковим установам склав 4%.

Проведемо аналіз структури реалізації послуг КП «Дворічна» в розрізі споживачів (табл. 2.6).

Таблиця 2.6. Структура послуг КП «Дворічна» в розрізі споживачів

Види продукції, що виробляється на підприємстві	Стоки, тарифні т. м	Структура, %	Динаміка, %
	2014	2013	%	%	%	%
Населення	110143,0	109031	78,5	74,7	37	31,2
Бюджетні установи	9040,9	13221,8	6	9	15	11,9
Приватні установи	21260,3	23662,6	15	16,2	47	56
Всього доходів від реалізації	140 444,2	145915,5	100	100	100	100

Аналіз структури послуг КП «Дворічна» показує, що в загальному обсязі послуг (натуральний вимірник) найбільшу питому вагу в 2014 році займали послуги населенню - 78, %, в 2013 році цей показник склав - 74,7%. Але, за рахунок диверсифікації в тарифах - структура доходів дещо відрізняється. Зокрема, в доходах 2014 року найбільшу часту займають послуги, що надаються госпрозрахунковим установам, в 2014 році їх частка складала - 56%. Послуги населенню в 2014 році склали - 37%, в 2013 - 31,2. Отже, структура надання послуг в розрізі споживачів за досліджуємий період майже не змінювалась, в обсязі найбільшу частку займають послуги населенню, у вартісному вираженні доходи формують послуги, як населенню, так і бюджетним установам, так і приватним установам.

Проаналізуємо виконання плану виробничої програми в 2012, 2013 та 2014 рр.

Таблиця 2.7. Оцінка виконання плану виробничої програми 2012 року

Показник	Стоки, тарифн, т м	% вик плану	Доходи, тис. грн	% вик плану
	План	факт		План	Факт
Послуги населенню	1200000	113237,0	94	30000	29 585,4	98
Послуги бюджетним установам	13000	13880,8	106	10000	10635,1	106
Послуги госпророзрахунковим установам	30000	25534	85	60000	63739,1	127
Всього	163000	152653,3	93	100000	103959,6	103

Отже, виробнича програма по послугам очистки води по обсягу наданих послуг є невиконаною на 7%, але за рахунок підвищення доходів на послуги очистки води для госпрозрахункових організацій план по отриманню доходів від даних послуг перевиконано на 3%. Виробнича програма є реальною, виконаною і не вимагає різких змін в обсягах продажу послуг з очистки води.

Проведемо дослідження виконання плану з надання послуг по очистці води в 2013 році.

Таблиця 2.8. Оцінка виконання плану виробничої програми 2013 року

Показник	Стоки, тарифн, т м	% вик плану	Доходи, тис. грн	% вик плану
	План	факт		План	Факт
Послуги населенню	1200000	109031,1	90	30000	32790,0	109
Послуги бюджетним установам	13000	13221,8	101	10000	12567,7	125
Послуги госпророзрахунковим установам	30000	23662	78	60000	59683,2	99
Всього	163000	145915	89	100000	105041,0	105

Виробнича програма по наданню послуг з очистки води по доходах виконана, перевиконання плану склало 5%, що є позитивною тенденцією і справляє позитивний вплив на загальний господарський стан КП «Дворічна».

Проаналізуємо виконання плану по наданні послуг комунальним підприємством в 2014 році.

Таблиця 2.9. Оцінка виконання плану виробничої програми 2014 року

Показник	Стоки, тарифн, т м	% вик плану	Доходи, тис. грн	% вик плану
	План	факт		План	Факт
Послуги населенню	1200000	110143,0	91	50 000	48 155,5	96
Послуги бюджетним установам	10000	9040,9	90	20 000	19894,3	99
Послуги госпророзрахунковим установам	30000	21260,3	70	60 000	62080,2	103
Всього	160000	140444,2	87	130 000	130 130,0	100,1

Виробнича програма КП «Дворічна» є виконаною на 100%, невиконано план по отриманню доходів від послуг, що надаються населенню - 4%, та 1% невиконано план по отриманню доходів від надання послуг бюджетним установам. Виконання плану по отриманню доходів стало можливим за рахунок підвищення цін на послуги, в натуральному обсязі план невиконано на 13%. Отож, керівництву КП потрібно приділити увагу, щодо виконання плану з надання послуг по очистці води.

Основні засоби підприємства - це сукупність матеріально-майнових цінностей, діючих в натуральній формі. До основних фондів відносяться матеріальні цінності, що використовуються в господарській діяльності на протязі періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати їх введення в експлуатацію, вартість яких поступово зменшується в зв'язку із зносом.

За своїм функціональним призначенням і видами діяльності (виробнича, комерційна і банківська) основні фонди поділяються на дві групи.

Виробничі безпосередньо беруть участь у виробничому (комерційному, банківському) процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини й устаткування, робочі машини і обладнання тощо, які діють у сфері матеріального виробництва).

Невиробничі - не беруть безпосередньо або побічно участі у процесі діяльності і призначені здебільшого для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб трудящих (будови і споруди, обладнання, машини і апарати тощо, використовувані у невиробничій сфері).

Згідно зі спеціальною класифікацією основні засоби поділяються за галузями народного господарства: промисловість, будівництво, сільське господарство, транспорт, зв'язок тощо.

При аналізі структури фонди розподіляються на активні, які безпосередньо беруть участь в процесі виробництва товарно-матеріальних цінностей, створюючи їх і переносячи частину своєї вартості на знов створений товар (силові машини, обладнання, обчислювальна техніка і інші). Пасивні - по яких, згідно з нормативними документами, визначена сума зносу, яка включається у вартість знов створеного продукту (будівлі, споруди).

В залежності від цільового призначення і характеру функцій, що виконуються, основні фонди розподіляються на наступні групи:

- будівлі, споруди, їх структурні компоненти і передаючі пристрої;

- автотранспорт і запчастини до нього, меблі, електронні, оптичні пристрої і інструменти, інформаційні системи, телефони, офісне обладнання;

- будь-які інші основні фонди, що не входять в першу і другу групи.

Аналіз виробничих основних фондів встановлює зв'язок між ефективністю їх використання і обсягом виробництва продукції.

В 2012 році вартість основних засобів на початок року склала 104 346,4 тис. Грн., на кінець - 103 561,2 тис. грн, знос основних засобів склав на початок року 190 176,1 (64% від первісної вартості), на кінець року 198 280, 4 (65% від їх первісної вартості)

В 2013 році вартість основних засобів на початок року складала 103 561 тис. грн, на кінець року 101 122,6 тис. Грн., знос основних фондів на початок року склав 198 280,4 тис. грн (65% від первісної вартості), на кінець періоду -101 122, тис. Грн., знос основних засобів склав 208 204 тис. грн (67% від їх первісної вартості)

В 2014 році вартість основних засобів на початок року склала 101 122 тис. грн, на кінець періоду - 97 027,1 тис. грн, вартість зносу на кінець періоду склала - 218171,7 або 69% від їх первісної вартості.

Проаналізуємо структуру основних засобів за 2012-2014 рр.

Таблиця 2.9. Аналіз складу основних фондів КП «Дворічна» за 2012-2014 р.

Склад основних засобів	2012	2013	2014
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	Тис. грн.	%
Будинки, споруди та передавальні пристрої	259839,1	86	265052,9	85	267876,6	84
Машини та обладнання	31068,2	10	31736,8	10	33303,2	10,5
Транспортні засоби	7854,6	2	8896,8	2	9562,0	2
Інструменти, прилади інвентар	1583,6	0,5	1931,4	0,6	2453,8	0,7
Малоцінні необоротні активи	1495,4	0,4	1708,6	0,5	2002,5	0,5
Усього	301841,6	100	309327,2	100	315198,8	100

Аналіз таблиці 2.9 свідчить, що в загальній структурі основних засобів найбільшу частку займають будинки та споруди, їх частка в період з 2012 по 2014 рр коливалась в межах 84 -86%, другу позицію займають машини та обладнання - близько 10%, транспортні засоби складають 2% від загальної вартості основних засобів.

Проаналізуємо динаміку основних засобів за період з 2012 по 2014 рр.

Таблиця 2.10. Аналіз динаміки руху основних фондів КП «Дворічна» за 2012-2014 рр.

Показник	Роки	Відхилення
	2012 р	2013 р	2014 р	2013/2012	2014/2013	2014/2012
Балансова вартість основних фондів на початок періода р., тис. грн.	294522,5	301841,6	309377,2	7319,1	7535,6	14854,7
Поступило усього в звітному періоді, тис. грн.	10399,1	2970,7	3109,0	-7428,4	139	-7290
Коефіцієнт оновлення	0,000	0,00	0,00	-	-	-
Вибуло усього за звітний період, тис. грн.	620,2	579,0	316,9	-41	-263	-304
Інші зміни	-2459,8	4810,0	2877,2	7269,8	-1933	5337
Коефіцієнт вибуття	0,00	0,00	0,00	-	-	-
Балансова вартість основних фондів на кінець року, тис. грн.	301841,6	309327,2	315198,8	7485,6	6871,6	13357,2
Зміна за рік.	6389,1	7485,4	5821	1095,9	-1664,4	-568,1
Середньорічна вартість основних засобів	298182,0	305584,4	312263	7402,4	6678,6	14081

Проаналізувавши показники балансової вартості на початок та кінець року, потрібно сказати, що балансова вартість на протязі аналізує мого періоду постійно зростала, так темп зростання балансової вартості на початок періоду склав в 2014 році по відношенню до 2013 - 102%, по відношенню до 2012 -105%. Балансова вартість на кінець періоду теж зростала, темп зростання склав в 2014 році по відношенню до 2013 р - 101%, по відношенню до 2012 р. - 104%. Темп зростання середньорічної вартості основних засобів також позитивний.

Зміни в вартості основних фондів на початок і кінець звітного року відбуваються за рахунок введення та виведення з дії основних засобів. Рух основних фондів характеризують коефіцієнти оновлення та вибуття основних фондів.

Коефіцієнт оновлення, що характеризує частку нових фондів в загальній їх вартості на кінець року. Розраховується відношенням вартості основних засобів, що поступили, до вартості цих засобів на кінець періоду: 2 Коефіцієнт вибуття дорівнює відношенню вартості вибулих основних засобів до вартості їх на початок періоду: Коефіцієнт приросту - відношення вартості приросту (надходження мінус вибуття) основних засобів до вартості їх на початок періоду. Як оновлення так і вибуття основних фондів було незначним, коефіцієнти мають дуже низькі значення приблизно дорівнюють 0.

Для визначення забезпеченості основними фондами і їх використання застосовуються показники фондоємності, фондоозброєності - технічної озброєності і електроозброєності, та продуктивності праці.

Фондоємність показує потребу основних фондів для виробництва одиниці обсягу продукції і визначається по формулі:

Фе = Ф / В,

де Ф - первинна вартість основних фондів, В-випуск продукції.

В цей час відповідний показник мало використовується в економічних розрахунках, що пояснюється труднощами обчислення його по видах продукції.

Фондоозброєність знаходиться відношенням середньорічної вартості основних промислово-виробничих фондів (за первинною оцінкою) до числа робітників в найбільшу зміну. Вона відображає міру забезпеченості працівників засобами праці (основними фондами).

Для підвищення фондовіддачі необхідно, щоб темпи зростання продуктивності праці перевищували темпи зростання її фондоозброєності.

Проаналізуємо показники ефективності використання основних фондів КП «Дворічна» див табл. 2.11.

Таблиця 2.11. Оцінка ефективності використання основних фондів на підприємстві за 2012-2014 рр.

Показник	2012 р.	2013 р.	2014 р	Відхилення
				2013/2012	2014/2013	2014/2012
Випуск продукції, тис. грн…	104305,2	105705,0	141110,8	1400	35405	36805
Середня балансова вартість, тис. грн.	298182,0	305584,4	312263	7402,4	6678,6	14081
Чисельність робітників, чол…	2260	2301	2545	41	244	285
Рентабельність основних фондів, %	5	0,1	2	-4,9	1,9	-3
Фондоозброєність праці, тис. грн.	131,93	132,88	122,69	0,95	-10,19	108,81
Фондовіддача основних фондів	0,34	0,34	0,45	-	0,11	0,11
Чистий прибуток	15149,0	325,0	8435,5	-14824	8110	-6714

Аналізуючи ефективність використання основних фондів КП «Дворічна», в першу сергу потрібно звернути увагу на показник фондовіддачі. На підприємстві протягом 2012 та 2013 років залишався незмінним і складав 0,34, тобто, на 1 грн вкладених у основні фонди припадає 34 коп обсягу випуску продукції. В 2014 році фондовіддача основних фондів склала вже 0,45 -, що є позитивним чинником в господарський діяльності підприємства. При цьому, зростання показника фондовіддачі відбулось при зростанні вартості основних засобів, адже середньорічна вартість зросла на 2%, а випуск продукції на 33%. Отож використання основних фондів на підприємстві є ефективним.

Хоча, потрібно сказати що показники чистої рентабельності основних фондів мають негативну тенденцію.

Проаналізуємо стан основних засобів КП «Дворічна».

Стан основних фондів визначається їх зношеністю і придатністю. Для цбого визначимо та проаналізуємо коефіцієнти зносу та придатності див табл. 2.12 та 2.13.

Таблиця 2.12. Аналіз коефіцієнту зносу КП «Дворічна» за період з 2012 по 2014 рр.

Показники	2012	2013	2014	Відхилення
				2013/2012	2014/2013	2014/2012
Первинна вартість основних фондів, тис. грн.	301841,6	309327,2	315198,8	7485,6	6871,6	13357,2
Знос основних фондів, тис. грн.	198280	208204,6	218171,7	9924	9967	19821
Коефіцієнт зносу, %	65	67	69	2	2	4

Як видно з таблиці, знос основних фондів в період 2012-2014 рр змінював своє значення в межах 65-69%. Зростання зношеності основних фондів, звісно, це є негативна ситуація. Крім того частка зношених основних фондів є дуже високою на підприємстві, що вимагає певних дій щодо її зниження.

Коефіцієнт придатності визначається на початок і кінець звітного періоду діленням залишкової вартості основних фондів на початок і кінець на первинну їх вартість. Зміну коефіцієнту придатності за знаходимо в таблиці 2.13

Таблиця 2.13. Аналіз коефіцієнту придатності за 2012-2014 рр.

Показники	2012	2013	2014	Відхилення
				2013/2012	2014/2013	2014/2012
Первинна вартість основних фондів, тис. грн.	301841,6	309327,2	315198,8	7485,6	6871,6	13357,2
Знос основних фондів, тис. грн.	198280	208204,6	218171,7	9924	9967	19821
Коефіцієнт зносу, %	65	67	69	2	2	4
Залишкова вартість	104346,4	101122,6	97027,1	-3223,4	-4095	-7318,4
Коефіцієнт придатності	35	33	31	-2	-2	-4

Як видно із таблиці, частка придатних основних фондів дуже мала і постійно знижується, що негативно впливає на господарську діяльність КП «Дворічна».

Отже, КП «Дворічна» в повному обсязі забезпечена основними засобами, зокрема спорудами, обладнаням та транспортиними засобами. Балансова вартість їх постійно зростає, але за рахунок їх високої зношеності, залишкова вартість постійно знижується, частка придатних основних фондів знижується теж. Основні фонди на підприємстві використовуються ефективно, про що свідчить високий показник фондовіддачі та зростання даного показника в динаміці.

Трудовими ресурсами вважають ту частину населення, яка володіє необхідними фізичними даними, знаннями і навичками праці у відповідній галузі, тому аналіз забезпеченості підприємства цими ресурсами та ефективність їх використання є вихідним етапом для оцінки і прийняття рішень щодо кількісних та якісних характеристик кадрового потенціалу підприємства.

В 2012 році на підприємстві КП «Дворічна» працювало 2 351 осіб, із робітників- 2 748,5 чол, керівників і службовців - 680 осіб.

В 2013 році на підприємств працювало 3 370 осіб, з яких 2 691 робітники, 678.5 осіб - керівний персонал.

В 2014 році працювало 3 735. чол. З яких 2 943,2 робітники, 791,9 - фахівці і службовці.

Проаналізуємо структуру працівників КП «Дворічна» див табл. 2,14.

Таблиця 2.14. Аналіз структури персоналу в залежності від підрозділів праці

Найменування підрозділів	2012 р	2013 р	2014 р
	кількість	%	кількість	%	Кількість	%
КХВО	773	32	781	33,1	1068	39,8
КСиМ	292	12,4	290	12,3	322	12
КБОД	437	18,5	449	19,0	423	15,7
КБОБ	341	14,5	342	14,5	331	12,3
Управління	508	21,6	495	21	534	19,9
Всього	2 351	100	2357	100	2678	100

Із таблиці 2.14 видно, що структура працівників в залежності від підрозділу праці є постійною і не має різких змін на протязі 2012-2014 рр. Найбільшу частку складають працівники підрозділу КХВО, від 32 до 40%, другу позицію займає відділ КБОД - від 15,7 до 19%.

Проаналізуємо вікову структуру та структуру працівників в залежності від ступеня освіти див. Табл 2.15.

Таблиця 2.15. Аналіз персоналу підприємства в залежності від статі, віку і рівня освіти в період 2014 р.

Показник	Всього осіб	З загальної чисельності, осіб	З загальної чисельності, %
		Чоловіки	жінки	всього%	чоловіки	жінки
Чисельність штатних працівників облікового складу на кінець року, усього	2678	1998	680	100	75	25
чисельність працівників, які закінчили вищі заклади освіти
3-4 рівня акредитації	1500	1000	500	100	75	25
1-2 рівня акредитації	700	480	120	100	68	32
Загальна освіта	478	450	28	100	94	6
Чисельність працівників віком:
20-25 років	50	45	5	100	99	1
26-35 років	100	88	12	100	90	10
36-40 років	350	300	50	100	85	15
41-45 років	600	310	290	100	60	40
46-50 років	720	400	320	100	65	35
51-55 років	550	410	140	100	80	20
56-60 років	300	220	80	0	77	23

Аналіз вікового, статевого та освітнього рівня працівників свідчить про те, що в загальній чисельності персоналу переважає (75%) чоловічий персонал, жінки складають -25%. Оскільки підприємство є специфічним, то більша частина персоналу є із вищою спеціальною освітою (56%), особи, що мають середню спеціальну освіту складають - 26%, і менше ніж 20% - це особи, що мають загальну освіту. Оцінка вікової структури говорить про те, що найбільша кількість персоналу - це особи 41-55років, і на жаль, дуже низька частка персоналу віком від 20 до 35 років.