Оцінка продуктивності праці на підприємстві

Показники таблиці свідчать про значне покращання окупності витрат підприємства. Зокрема, показники рентабельності активів майна підвищилися на - 18,1 пунктів, рентабельність залученого капіталу - на 11 пунктів, рентабельність оборотних активів - на 35 пункти, рентабельність власного капіталу - на 46,1 пункти, чистої рентабельності продажу продукції - на 33,1 пункти. Тобто підприємство більше отримує прибутку на 1 грн. витрат (активів, капіталу). Зростання показників рентабельності господарської діяльності на 115,8 пунктів свідчить про наявні резерви у використанні основних засобів, запасів, трудових ресурсів у господарській діяльності підприємства, тобто слід більше економно відноситись до загальновиробничих витрат та доцільності фінансових операцій.

Умови, за якими можна визначити тип фінансової стійкості підприємства узагальнено в таблиці 2.11.

Таблиця 2.11. Показники фінансової стійкості ООО "Агросвіт"

За даними таблиці можна зробити висновок, що в цілому відбулися негативні зміни у складі показників, якими характеризується фінансова стійкість. Значення коефіцієнта автономії менша за нормативне значення і свідчить про залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, так у 2013 році підприємство не фінансувалось за рахунок власного капіталу. Коефіцієнт маневреності робочого капіталу в 2013 році у порівнянні з 2011 роком зменшився на 2,37 пункти, та коефіцієнт фінансової стабільності зменшився на 0,43, і менше проти нормативу на 1,09 пунктів, та зростає частка залученого капіталу, що призвело до значної фінансової залежності підприємство.

Фінансова залежність підприємства на 12,24 пункти переважає норматив і свідчить, що розмір боргів в шість разів більше за допустимі норми.

У величині фінансових результатів безпосередньо віддзеркалюються усі аспекти діяльності господарюючого суб'єкта: технологія і організація виробництва, система внутрішнього та зовнішнього управління, особливості діяльності. Результатом господарської діяльності є економічний її підсумок у грошовій формі, який має два "полюси" прояву: позитивний і негативний, тобто прибуток і збиток. Важливою й актуальною проблемою функціонування аграрних підприємств є підвищення економічної ефективності господарської діяльності. Ефективність виробництва - це складна економічна категорія, в якій відображено ступінь використання механізму дії економічних законів і виявлено найважливіший аспект діяльності підприємства - його результативність.

Сільськогосподарське виробництво вимагає органічного поєднання і взаємодії чотирьох факторів - робочої сили, основних засобів, предметів праці і землі. В процесі виробництва здійснюється виробниче споживання вказаних ресурсів з метою отримання певних споживних вартостей, спроможних задовольнити відповідні потреби людей. Отже, будь-яке виробництво передбачає витрати ресурсів і одержання певних результатів. Але на однакову кількість витрачених ресурсів підприємства можуть одержувати далеко не однакові за величиною результати.

Вагомим джерелом підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є застосування прогресивних форм організації виробництва та відповідних методів матеріального заохочення працівників у досягненні високих кінцевих результатів. У зв'язку з цим очевидна необхідність переведення всіх виробничих підрозділів підприємства на господарський розрахунок, а також створення умов для ефективного використання трудових ресурсів і всіх елементів сільськогосподарського виробництва.

2.3 Рівень забезпеченості підприємства персоналом

Одним із найважливіших завдань економічного аналізу у ООО "Агросвіт" є контроль за правильним і ефективним використанням трудових ресурсів, які є основою ефективної діяльності товариства. Трудові ресурси підприємства відіграють провідну роль у розв'язанні науково-технічних, організаційних і економічних завдань щодо досягнення поставлених результатів господарювання. Результати господарської діяльності залежать передовсім від ефективності використання живої праці - найбільш активного і, власне, вирішального фактора виробництва. Забезпеченість підприємства необхідними трудовими ресурсами, їх раціональне використання, високий рівень продуктивності праці сприяють збільшенню обсягів виробництва продукції, ефективному використанню обладнання, машин, механізмів, зниженню собівартості та зростанню прибутку.

У ринковій економіці аналіз трудових відносин потребує великої уваги, оскільки робоча сила має вартісну оцінку, а отже є конкурентною на ринку праці, що розширює межі аналітичних досліджень. Критеріями оптимізації трудових відносин стають не лише економічні, а й соціальні параметри.

Рівень забезпеченості підприємства робочою силою і її раціональне використання значною мірою визначає організаційно-технічний рівень виробництва, ступінь використання техніки та технології, предметів праці.

Важливе значення має оптимальна структура персоналу підприємства, яка залежить від особливостей виробництва, номенклатури виробів, спеціалізації виробництва та його масштабів. Питома вага кожної категорії працюючих змінюється з розвитком техніки, технології, організації виробництва. Структуру персоналу ООО "Агросвіт" наведено у таблиці 2.12.

Таблиця 2.12. Структура персоналу ООО "Агросвіт"

Дані таблиці 2.12 свідчать, що в цілому по підприємству кількість працівників у 2013 р. в порівнянні з 2011 р. зменшилася на 41 %, в тому числі питома вага робітників у загальній чисельності працівників основної діяльності зросла на 8,6%, в той же час зменшилась питома вага спеціалістів на - 7,6% і молодшого обслуговуючого персоналу на - 2,2%. Це свідчить про те, що керівництво господарства вишукує шляхи, які сприяли б підвищенню продуктивності праці у розрахунку на одного працівника по господарству в цілому, а також на одного працюючого по галузях..

Величина впливу цього фактора на продуктивність праці одного працюючого розраховується множенням різниці між фактичною питомою вагою робітників у загальній чисельності за 2013 р. і 2011 р. та середньою продуктивністю праці одного працівника за звітний період :

(78,9 - 60,0) * 7036,8 : 100 = 1308,8 грн.,

а на всіх робітників (1308,8 * 19) = 24,9 тис.грн.

Отже, завдяки підвищенню питомої ваги робітників у загальній чисельності працівників продуктивність праці одного робітника підвищилась на 1308,8 грн., а на всіх працівників на 24,9 тис.грн.

Зменшення кількості спеціалістів і молодшого обслуговуючого персоналу - це результат нових методів керівництва, зокрема запровадження принципу більшої оплати за активнішу роботу, тобто підвищення посадових окладів за рахунок скорочення спеціалістів і молодшого обслуговуючого персоналу. Однак треба обов'язково перевірити, чи не призвело зменшення кількості спеціалістів до погіршання стану організації виробництва і трудової дисципліни, затримки освоєння нових виробів та нових технологій.

Забезпеченість господарства працівниками масових професій розглянемо у таблиці 2.13.

Таблиця 2.13. Забезпеченість ООО "Агросвіт" працівниками за посадами

За даними табл. 2.13 видно, що ООО "Агросвіт" на 100% забезпечено працівниками масових професій. У 2013 р. товариство зменшило працівників по водіях на - 16,7 %, тваринниках на - 29,6%. Це говорить про те, що у підприємстві вивільняються лишні працівники.

Кваліфікаційний рівень персоналу залежить від освіти, стажу роботи, віку та інших параметрів, що визначає необхідність аналізу за рівнем освіти (відповідності фактичного рівня освіти кожного працівника посаді, яку він обіймає), віковим складом, стажем безперервної роботи. Визначається зміна у рівні освіти, віковому складі та стажі роботи, причини цих змін; розробляються заходи з підбору кадрів, їх підготовки та підвищення кваліфікації.

Аналіз якісного складу трудових ресурсів підприємства за їх віком, статтю, освітою, стажем роботи можна оформити за допомогою додатку А. Аналізуючи дані у додатку А, можна зробити висновок, що найбільша частка працюючих на підприємстві має вік від 30 до 40 років - 30,5 %. Такий високий відсоток працівників даних вікових груп може свідчити про те, що на підприємстві спостерігається тенденція "омоложення" персоналу, що підтверджується також високою питомою вагою працівників віком від 18 до 30 років - 25 %.

Характерним для підприємства є велика частка працівників чоловічої статі - 58,3%, це обумовлено розвитком галузі молочного скотарства у підприємстві.

Найвідповідальнішим етапом аналізу забезпеченості підприємства робочою силою є вивчення її руху. Як відомо, склад працівників постійно змінюється у зв'язку зі скороченням штатів, звільненням за власним бажанням, виходом працівників на пенсію, переміщенням їх на посадах у межах структурних підрозділів та прийманням нових робітників замість вибулих або у зв'язку з розширенням виробництва. Надто велика плинність робочої сили спричиняє додаткові витрати на підготовку перепідготовку нових робітників, знижує на певний час продуктивність праці не тільки нових робітників, які освоюють нові умови праці, а й тих, що звільняються і потребують певного часу для пошуків нової роботи.

Отже, оборот робочої сили поділяють на необхідний, що відбувається з об'єктивних причин, котрі не залежать від адміністрації підприємства, та надмірний, який включає звільнення працівників за порушення трудової дисципліни, прогули, через недостатньо високу кваліфікацію, у зв'язку з рішенням судових органів тощо.

На практиці має місце і зворотне явище - недостатній оборот робочої сили, коли з будь-яких причин уповільнюється необхідне оновлення кадрів підприємства. Про це свідчить зростання кількості працівників пенсійного віку.

Розрахунок руху робочої сили підприємства показує (табл. 2.14), що на підприємстві коефіцієнт загального обороту знизився у базовому періоді на 1,7 %, коефіцієнт обороту по прийому збільшився у звітному періоді на 3,2 %.

Особливу увагу приділяють коефіцієнту плинності кадрів, тому що плинність знижує продуктивність праці.

У ООО "Агросвіт" коефіцієнт плинності кадрів зменшився у 2013 р. на 1,8 %, що є позитивним. Зниження коефіцієнта плинності кадрів пов'язане зі зменшенням чисельності працівників звільнених за рішенням адміністрації підприємства.

Таблиця 2.14. Показники руху персоналу в умовах ООО "Агросвіт"

Умовою виконання виробничої програми, раціонального використання трудових ресурсів є економне й ефективне використання робочого часу. Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих днів і годин одним робітником за період часу, що аналізується, а також за ступенем використання фонду робочого часу. Використання робочого часу за категоріями робітників оцінюється за допомогою двох показників: середня кількість днів, відпрацьованих робітником за звітний період (місяць, квартал, рік), і середня тривалість робочого дня (зміни). Ці показники можна обчислити на підставі даних звіту з праці. Перший показник , що характеризує тривалість робочого періоду в днях (явочні дні), залежить від наступних факторів: кількість вихідних і святкових днів, кількість днів чергової відпустки, інших видів відпусток передбачених законодавством, кількість днів непрацездатності, неявки на роботу з дозволу адміністрації, прогули, тощо. Тривалість робочого дня (зміни) робітника залежить від: величини нормативно встановленого робочого тижня, часу простою протягом робочого дня (зміни), зафіксованого в обліку, часу інших скорочень робочого дня, передбачених законодавством, часу понадурочної роботи, тощо. Під час аналізу визначаються відхилення фактичних показників від запланованих. Проведемо аналіз використання робочого часу у ООО "Агросвіт" (табл. 2.15). Дані таблиці 2.16 свідчать, що на збільшення цілоденних втрат робочого часу вплинули: підвищення планової величини відпусток на навчання +1 день, хвороби +5 днів, виконання громадських і державних обов'язків +0,8 дня, простої +2 дні, прогули +1 день, невиходи з дозволу адміністрації +2 дні. Разом 11,8 дня. Цілоденні втрати робочого дня було частково компенсовано скороченням тривалості: чергових відпусток -0,5 дня, відпусток через вагітність -2 дні. Разом -2,8 дня. Усього невиходів на роботу ( 11,8+(-2,8)) = 9 днів.

Належить зазначити, що розрахунок втрат робочого часу не повністю відображає реальну картину, оскільки до розрахунку не потрапляють втрати робочого часу тривалістю 15-20 хвилин ( а інколи й більше) з вини робітників, які не документуються. Тому фактично завищується відпрацьований час. Величину таких втрат визначають способом вибіркових спостережень і опитувань робітників, фотографією робочого дня тощо.

У господарстві мають місце й приховані втрати робочого часу, пов'язані з порушенням нормальних умов праці або з потребою додаткових затрат праці через використання нестандартних технологій. Величину цих втрат можна визначити за доплатними листками, що їх виписують працівникам за виконання таких робіт, або за актами, повідомленнями, відомостями тощо.

Таблиця 2.15. Використання робочого часу у ООО "Агросвіт" у 2013 році

Втрати робочого часу у господарстві через суб'єктивні причини (прогули, простої, додаткові відпустки з дозволу адміністрації) у розрахунку на одного працівника становили 40,3 год, а на всіх працівників - 765,7 год. Ці втрати можна вважати невикористаними резервами збільшення фонду робочого часу. Недопущення цих втрат дало б можливість вивільнити 2 працівників.

Вплив цілоденних, внутрішньозмінних і невиробничих втрат робочого часу на середньогодинну продуктивність праці одного працівника розраховується множенням цих втрат на планову денну (годинну) продуктивність праці і становить 0,312 тис.грн, а на всіх робітників 5,9 тис.грн

Отже, у зв'язку з погіршанням фактичних показників проти планових втрачено 5928 год, що спричинило необхідність утримувати 2 фактично зайнятих працівників і призвело до зменшення випуску продукції на 0,6 тис.грн.

Проте втрати робочого часу не завжди призводять до зменшення випуску продукції. Ці втрати можуть компенсуватися підвищенням продуктивності праці робітників підприємства.

Ефективність праці складається під впливом багатьох факторів. Пізнання суті й механізму дії кожного з них є необхідною умовою визначення конкретних шляхів підвищення ефективності праці, науково обґрунтованого управління цим процесом. Знання факторів ефективності праці й механізму їх дії дозволяє цілеспрямовано впливати на досягнення необхідних результатів. На рівень продуктивності праці на підприємстві впливають рівень екстенсивного використання праці, інтенсивність праці та техніко-технологічний стан виробництва.

Пріоритетні шляхи підвищення продуктивності праці в конкретному підприємстві визначаються з урахуванням галузевих і регіональних особливостей. Правильне поєднання факторів, які забезпечують раціональне і ефективне використання земельних угідь, засобів виробництва і трудових ресурсів, є реальною умовою збільшення виробництва продукції та підвищення продуктивності праці персоналу аграрного підприємства.

Підвищення результативності трудової діяльності персоналу підприємства зумовлює використання різних методів заохочення людей до високопродуктивної праці, спрямованої на досягнення поставлених цілей.

2.4 Оцінка системи продуктивності праці у ООО "Агросвіт"

Продуктивність праці - найважливіший якісний показник використання трудових ресурсів підприємства і головний фактор зростання обсягів виробництва продукції. Ефективність використання трудових ресурсів відображається у показниках продуктивності праці. Зростання продуктивності праці є умовою збільшення обсягів виробництва продукції, основним чинником економічного зростання. Іншими словами, під продуктивністю праці розуміють результативність праці або здатність людини виробляти за одиницю часу певний обсяг продукції. На робочому місці, в цеху, на підприємстві продуктивність праці визначається кількістю продукції, яку виробляє робітник за одиницю часу (годину, день, рік), тобто виробництво продукції за 1 людино-день (1 людино-годину) - виробіток, або кількість часу, що витрачається на виготовлення одиниці продукції - трудомісткість. Відповідно, існує тісний взаємозв'язок між затратами праці на одиницю виробленої продукції і продуктивністю праці: чим нижче трудомісткість виробництва продукції, тим вища продуктивність праці. Трудомісткість продукції - показник, що характеризує затрати робочого часу на виробництво одиниці або всього обсягу виготовленої продукції. Між показниками трудомісткості та продуктивності праці існує обернено пропорційний зв'язок - за зниження трудомісткості продуктивність праці зростає, і навпаки. У сільському господарстві України до 1990 р. склалася тенденція до підвищення продуктивності праці. Проте воно відбувалося повільними темпами. В наступні роки через кризові явища в економіці, істотне зниження врожайності культур і особливо продуктивності худоби трудомісткість центнера продукції значно зросла. За деякими її видами (приріст живої маси великої рогатої худоби, свиней) затрати живої праці на одиницю продукції збільшилися в кілька разів. У процесі економічного аналізу трудомісткості вивчається її динаміка, причини зміни її величини і вплив на продуктивність праці. Проведемо аналіз трудомісткості продукції у ООО "Агросвіт" (табл. 2.16).

Таблиця 2.16. Трудомісткість продукції ООО "Агросвіт"

Таблиця 2.19. Темпи росту заробітної плати та продуктивності праці у ООО "Агросвіт"