Найскладнішою процедурою планування є набір видів продукції, яку підприємство може виробляти для задоволення потреб ринку. Крім того визначитись, у якому обсязі і для кого призначається вироблена продукція (формування портфеля замовлень), за якою ціною можна її продати та інше, щоб забезпечити належні умови для нормального ведення господарства і соціального розвитку колективу. Для цього аналізується кон'юнктура ринку і оцінюється виробничий потенціал підприємства. Визначальним базисом для виробництва сільськогосподарської продукції є розмір земельних ресурсів. Не применшуючи важливість інших факторів виробництва і того, що тільки їх достатність у збалансованому вигляді може забезпечити належну віддачу, проте всі вони є похідними в сучасних умовах є можливість розв'язати проблеми належного забезпечення ними (за умови нераціонального використання наявного потенціалу) під виробництво передбачених на основі кон'юнктурного аналізу) видів продукції.

Тут аналіз покликаний допомагати найкращим чином розпорядитись наявними ресурсами, забезпечити від них максимальну віддачу. Таким чином, розробка виробленої програми пов'язана з одного боку з розрахунком потужностей, а з другого - з показниками ринкової коньюктури, на підставі яких підприємство визначає обсяг і структуру виробництва продукції.

Отже, щоб достатньо задовольнити потреби різних сфер народногосподарського значення та потреби господарств, сільськогосподарські виробники повинні намагатися досягти певних запланованих меж у обсязі одержання продукції. А це досягається шляхом виконання плану, зокрема по таких показниках як зібрана площа та урожайність.

Аналізуючи динаміку та виконання плану зібраної площі та урожайності зернових і зернобобових культур у господарстві “Асканійське”, слід зазначити, що в цілому зміни по окремих видах культур за останні три роки мали різний характер. Так по пшениці (табл 5.), відбулося поступове зниження урожайності, яке досягло у 2006 році 46,4 ц/га, тоді як у 2004 році вона складала 59,5 ц/га. Проводячи спостереження по ярих культурах, тенденція урожайності мала характер до зниження її показники склали у 2006 році 29,4 ц/га, тоді як у 2004 вона становила 44,1. Що до кукурудзи то якісний показник урожайності цієї культури також несе за собою зменшення урожайності на 5,85%. Поряд із аналізом динаміки та виконання плану урожайності, проведемо дослідження щодо змін і виконання зібраної площі. Як свідчать нижченаведені дані та розрахунки (див. табл.5), загальна площа по зернових на протязі трьох років мала тенденцію до збільшення. Так, якщо у 2004 році розмір зібраної площі по зернових культурах склав 2618 га, то у 2006 цей показник збільшився на 1226 га, або ж на 47,82%.

Здебільшого такі зміни пояснюються значним збільшенням посівних площ окремих культур, зокрема збиральна площа пшениці у звітному році збільшилась на 475 г, або ж на 36% порівняно із 2004 роком - розмір якої сягнув 1319 га, проте у порівнянні з попереднім 2005 роком площа зменшилась на 236 га. Але крім цього, слід відмітити, що не по всіх культурах просліджується така динаміка. У 2006 році зменшення посівних площ спостерігається за такими культурами як ярове зерно і кукурудза

Таблиця 5.

Динаміка та виконання плану зібраної площі та урожайності зернових та зернобобових культур у господарстві

відповідно на 201га і 73га, або ж 22,21% та 18,53% у порівнянні з даними 2004 року.

Найбільша частка недовиконання плану зібраної площі у звітному році спостерігається за кукурудзою, недовиконання якого прирівнюється до 8%. Друге місце посідає яре зерно, план збиральної площі був недовиконаний на 4% або ж на 26 га. Третє місце припадає на пшеницю, недовиконання плану якої склало 3%. Отже, основними факторами, які зумовили зміну розміру зібраних площ і їх структур були: метеорологічні умови аналізованого періоду (вимерзання та недостатня сума активних температур. Що впливає на формування врожаю певних культур і на їх використання за призначенням. недостатня забезпеченість трудовими ресурсами, що зумовило зменшення площі під трудомісткими культурами.

Одержання передбачуваного обсягу продукції рослинництва залежить від виконання плану посівних площ та урожайності сільськогосподарських культур. Рівень виконання плану валового збору оцінюють на основі порівняння фактичного валового збору з плановим, використовуючи натуральні і вартісні показники.

Так, аналізуючи динаміку виконання плану по підприємству «Асканійське” в галузі рослинництво за останні два роки (табл.6), слід відмітити, що план валового збору зерна за 2006 рік по всім зерновим культурам в цілому був недовиконаний на 346ц, або ж на 1%.Суттєвіше було недовиконання плану по конкретним культурам таким як: пшениця на 8%,ячмінь- 11%,кукурудза- 19%, соя - 5%, горох - 3%.З технічних культур які представлені в у складі однієї культури - соняшника недовиконання плану таке ж незначне як і всього по зерну -1%. Ці результати пов'язані в основному за рахунок недовиконання плану валового збору всіх культур.

Щодо динаміки виробництва продукції в розрізі окремих культур за 2005-2006рр., то тут відмічається збільшення валового збору майже по всіх культурах порівняно з попереднім роком. Та ж сама картина спостерігається і в порівнянні із середніми показниками за 2005-2006рр. За виключенням сої, в якої обсяги виробництва знизились 284, або ж на 1%.

Таблиця 6.

Динаміка і виконання плану виробництва зерна у підприємстві

Вартість валової продукції за 2006 рік склала 614,58 тис. грн., що на 52,64 тис. грн., менше, ніж у 2005 році. Крім цього мало міце недовиконання плану, де планувалося одержати 719,85тис. грн., а фактично одержано лише 614,58 тис. грн.

У конкурентній боротьбі лише ті підприємства зберігають і поліпшують своє становище на ринку, які послідовно ведуть роботу з підтримання і вдосконалення якості продукції за важливими для споживачів показниками. Таке вдосконалення позитивно вплине на попит, отже, і на дохідність підприємств у коротко-і довгостроковому періодах.

Дуже важливим показником, що характеризує виробництво сільськогосподарської продукції, є її якість, тобто сукупність властивостей, здатних задовольняти певні вимоги споживача. Важливий цей показник і тому, що він по суті є визначальним для підвищення конкурентоспроможності.

Так, аналізуючи якість продукції зернових за останні два роки (табл.7.), слід відмітити, що виручка в цілому, від реалізації продукції у 2005 році по заліковій масі і діючих цінах склала лише 6804,01 тис. грн., тоді як у звітному році 7801,14 тис. грн., що на 997,13 тис. грн більше. Здебільшого це пояснюється покращенням рівня якості продукції по окремим видам, а також збільшенням обсягів виробництва тих культур, які приносять галузі найбільшу частку грошових надходжень. Для оцінки якості продукції використаємо індексний метод. Індивідуальний індекс якості продукції по окремих видах продукції розраховується за формулою:

ія = Qз/Qн, де Qз- обсяг реалізації продукції у заліковій масі, ц;

Qн- обсяг реалізації продукції у натурі, ц.

Таблиця 7.

Аналіз якості продукції зернових

Як свідчать отримані розрахунки, якість продукції, у звітному році в розрізі окремих видів продукції була дещо краща, ніж у минулому році. Про це наглядно показує нам загальний індекс якості продукції (Ія). Він визначається як частка від ділення фактично одержаної грошової виручки від реалізації певного виду продукції на умовний грошовий дохід. Цей показник вказує на відносну величину втрат підприємства від реалізації продукції нижче першого (вищого) сорту.

Ія=?ія*Ві/?Ві, де ія-індивідуальний індекс якості, і-го виду продукції;

Ві- виручка від реалізації і-го виду продукції, тис.грн.

Для 2005р. він становить: Ія=6700,75/6804,01=0,985;

Для 2006р. - Ія=7730,45/7801,14=0,991.

У зв'язку з покращенням якості продукції, зменшилась недоодержана сума виручки, яка визначається за формулою:

В=Ві-В/ія,

де В - додаткова (+), чи недоодержана (-) сума виручки, тис. грн. Ві- фактично виручено від реалізації і-го виду продукції, тис. грн.

ія - індивідуальний індекс якості і-го виду продукції.

Для 2005р. - вона становить: В= -107,08 тис.грн.

Для 2006р.- В= -72,49 тис. грн.

Ця недоодержана сума знизилась у 2006 році порівняно з 2005 роком на 34,59 тис.грн. (107,08-72,49=34,59).

Потреба в зерні постійно зростає і залежить від збільшення населення і розвитку тваринництва. Тому рівень одержання валового збору є важливим показником економічного розвитку господарств від яких залежить вирішення багатьох завдань сільськогосподарського виробництва. Але, на жаль, не завжди вдається отримувати заплановані обсяги валових зборів, оскільки в силу різних причин, ці обсяги зменшуються і не досягають потрібних меж виробництва. Для того, щоб виявити вплив основних чинників які безпосередньо впливають на обсяги валового збору зерна, застосовують факторний аналіз, який дає можливість більш точніше просліджувати за впливом кожного з факторів на одержані результати.

Аналізуючи вплив факторів на зміну валового збору по господарству «Асканійське” (табл 8.), слід відмітити, що в цілому по зернових культурах намітилася тенденція щодо збільшення валового збору майже по всіх видах продукції. Так, обсяги виробництва пшениці у звітному році зросли на 2543 ц порівняно з минулим роком. Такий приріст був обумовлений підвищеною урожайністю, яка зросла на 6,649ц/га, що забезпечила збільшення обсягів виробництва на 11928,31 ц.

Таблиця 8.

Вплив факторів на зміну валового збору зерна

Щодо обсягів валового збору ячменя, то тут також спостерігається підвищення збору на 13371 ц, приріст був обумовлений двома факторами: зібраною площею, яка збільшилась на 135 га і принесла додатковий збір в обсязі 3820,5 ц, а також урожайністю, яка зросла на 1,33ц/га, що забезпечила збільшення обсягів виробництва на 936,32ц.

Просліджуючи динаміку валового збору сої збільшення валового збору відбулося тільки завдяки покращенню урожайності на 3,52 ц/га, що збільшило результат на 3245,44ц. Урожайність соняшника знизилась на 0,31 ц/га, що негативно відбилося на кінцевому результаті, проте ситуацію виправив факт збільшення посівної площі на 335га.

Загалом по усіх рослинах відбулося збільшення валового збору головним чином за участю двох факторів: урожайності та посівної площі, які мали пряме відношення до результату.

3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА В АГРАРНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

3.1. Застосування екологічних гербіцидів проти бур'янів

За сучасного рівня використання землі в степовому регіоні найнебезпечнішим чинником є високий ступінь засміченості, який за своїм регресивним по-тенціалом та економічними наслідками перевищує інші не-гативні елементи землеробства - втрату родючості через ерозію, агрофізичну деградацію ґрунтів, дефіцит вологоза-безпеченості, прояви ентомологічних і фітопатологічних трансгресій.

Тому в даній ситуації ключовим завданням залишаєть-ся подолання шкодочинності бур'янів засобами, які б спричинили мінімальний руйнівний вплив на екологічну рівновагу виробничого сільськогосподарського середо-вища. За прийнятих технологій вирощування зернових культур відсутність захисного гербіцидного або агро-технічного фактора призводить до втрати 38-71 % уро-жаю зерна кукурудзи, 8-17 - озимої пшениці й 28-46 % насіння соняшника. При існуючій потенційній засміченості бур'яни за норми внесення МРК 160 кг/га д.р. під кукурудзу блокують 141 кг/га поживних речовин, непродуктивні витра-ти вологи на транспірацію у такому разі досягають 158 мм або тримісячної норми опадів для зони Степу.

Для підвищення ефективності боротьби з бур'янами хімічним способом необхідно орієнтуватися на трансфор-маційні тенденції, які відбуваються у видовому складі фітоценозів. Моніторинг структури видового складу бур'янів за останні 45 років показав, що за цей час при-сутність у посівах основних фітоценозоутворюючих видів радикально змінилися. Під час проявів плоскухи звичайної (1 %) на початку вказаного періоду нині цей показник ста-новить 88 %. Щодо щириці загнутої, то розповсюдженість її зросла з 0 до 93 %, амброзії полинолистої - від 0 до 39 %. Навпаки з високих початкових позицій (72-85 %) до мініму-му (4-7 %) зведено поширеність лободи та щириці білої.

Практична сутність даної проблеми полягає в тому, що фітотоксичний спектр гербіцидів з тривалим періодом ви-користання в землеробстві є сильнодіючим чинником штуч-ного відбору. Така реакція фітоценозу бур'янів зумовлює необхідність постійного оновлення гербіцидних речовин.

Підвищена увага до гербіцидів не є простою даниною моді або результатом якогось примусового акту. Моделю-вання процесів біологічного й економічного характеру по-казує, що поряд з такими агротехнічними прийомами, як: основний обробіток ґрунту, догляд за посівами та внесення добрив гербіциди за рівнем впливу на врожайність переви-щують усі згадані технологічні процеси. В конкретному форматі дилема між високим ступенем засміченості та по-силенням хімічних заходів контролю бур'янів має вирішува-тися через застосування екологічно безпечних гербіцидів.

За ботанічним спектром фітотоксичної дії гербіцид базис є одним з унікальних препаратів, оскільки його двокомпо-нентний хімічний склад дає змогу ефективно контролювати одночасно три основні й віддалені за ступенем резистент-ності біогрупи бур'янів - злакові, дводольні однорічні та ба-гаторічні коренепаросткові. При високому ступені засміче-ності посівів кукурудзи (84,7 шт./м²) внесення базису в кіль-кості 25 г/га забезпечило технічну ефективність на рівні 84,6 %. Гербіцид спричиняє депресію біологічної маси бур'янів, яка знизилася на 238 г/м² у повітряно-сухому стані порівняно з контролем. За такої фітосанітарної си-туації та фітотоксичних властивостей базис сприяв зрос-танню врожайності зерна гібридів кукурудзи на 19 ц/га.

В оптимальний міжфазовий період розвитку кукурудзи (2-5 листків) фітотоксичний потенціал базису краще реа-лізується, коли основна маса бур'янів знаходиться у фазі 1-3 листки злакових і дводольних видів. При невирівняності темпів розвитку бур'янів ефективність базису не знижуєть-ся навіть за обробки бур'янів у більш ранніх фазах, коли во-ни виходять на денну поверхню, але знаходяться ще в міжгрудковому просторі поверхні поля.

У багатьох випадках фазовий стан бур'янів, у якому вони є найбільш чутливими до гербіцидів, не завжди співпадає з регламентним періодом, протягом якого кукурудза не заз-нає токсичного пошкодження. З цього погляду вигідним є застосування тітусу, який можна вносити протягом 18-24 днів від 1-го до 7-го листка культури. Обробка посівів куку-рудзи тітусом 45-50 г/га дає змогу знищити 80,3 % бур'янів і сприяє зростанню врожайності зерна з 28,2 до 45,3 ц/га. На фоні розтягнутого періоду сходів бур'янів біологічну ефективність тітусу можна підвищити шляхом дворазового внесення гербіциду частками рекомендова-ної дози. Внесення 30 г/га тітусу у фазі 1-3 листки бур'янів з повторною обробкою при 3-5 листках доводить ефек-тивність до 86,2 %, а врожайність зростає на 19,8 ц/га. Ефективне застосування гербіцидів тітус і базис сприяє то-му, що в кругообіг продуктивної частини агроценозу повер-тається 127 мм вологи та 119 кг/га д.р. поживних елементів.

Незважаючи на низку переваг, страхові гербіциди при висо-кому ступені засміченості не здатні самостійно вирішувати пи-тання ефективного контролю бур'янів. Найбільш оптимально хімічний метод боротьби з бур'янами спрацьовує у варіанті, коли поєднується внесення ґрунтових і страхових гербіцидів. Додання у ґрунт харнесу та базису або тітусу у фазі 3-5 листки кукурудзи сприяє розширенню спектру фіто-токсичної дії та посиленню глибини депресії бу-р'янів, а відтак підвищенню ефективності цих препаратів до 94,9-96,2%.

Головним тут є те, що поряд зі здатніс-тю комбінації харнес-базис знищува-ти злакові, дводольні та багаторічні бур'яни істотно зростає надійність хімічно-го методу боротьби з проблемними бур'яна-ми, до яких належать амброзія полинолис-та, чорнощир нетреболистий, гірчак переч-ний та ін. У цьому випадку проявляється ефект повторного нанесення гербіцидів на вже послаблені та пригнічені бур'яни, що призводить до їхньої повної загибелі.

Звичайно, за умов значного біологічного пригнічення бур'янів нормально сформова-ного травостою озимої пшениці роль гербіцидів дещо нівелюється, але й при цьо-му проявляються їхні фітотоксичні власти-вості. Хоча різниця між показниками ефек-тивності гербіцидів тут невелика - 74,7-79 %, усе ж особливості та специфіка препаратів відрізняються. Враховуючи екологічні вимо-ги, на таких посівах краще застосовувати менш небезпечні препарати (хармоні, гранстар), а при зрідженості озимини та складній засміченості доцільно надати перевагу діалену С або його аналогам (Табл.8)

Таблиця 8.

Ефективність гербіцидів по посівах озимої пшениці

Гербіциди навіть при значній засміченості практично завжди виправдовують себе з еко-номічних позицій. Застосування препаратів харнес, гранстар, хармоні, тітус і базис є най-важливішим технологічним елементом, що забезпечує високий рівень рентабельності вирощування зерна озимої пшениці (132-138 %) і кукурудзи (89-95 %). Виробничі витрати, спрямовані на застосування гербіцидів, окупляться тільки за рахунок додаткового врожаю на рівні 4,3-14,5 грн. на кожну грив-ню вкладень.

При значному різноманітті засміченості та широкому асортименті гербіцидів найваж-ливішим є добір препаратів відповідно до ви-дового складу бур'янів, за рахунок чого мож-на значно підвищити (10-15%) ефективність хімічного способу боротьби з ними. Так, на посівах кукурудзи максимальну біологічну ефективність, яка сягає 97,7-96,2 %, забез-печують внесенням технологічного поєд-нання харнесу з базисом або тітусом. З ог-ляду на екологічні переваги гербіцидів гранстар, хармоні та ларен, їх доцільно зас-тосовувати на посівах озимої пшениці з добре сформованим стеблостоєм, а при більш складній засміченості - використо-вують діален С.

3.2. Економічні та агротехнологічні аспекти підвищення

ефективності виробництва продовольчого зерна ярої пшениці в

умовах Степу України.

Виробництво зерна є однією з ключових проблем аграрної економіки держави. З позицій продовольчої безпеки успішний розвиток цієї галузі має велике народно-господарське значення. Як традиційно прибуткова галузь, зерновиробництво є одним із основних джерел грошових надходжень для сільськогосподарських товаровироб-ників. Проте, як свідчить аналітичний огляд, загальний стан зернового господарства, ще далекий від оптимального рівня виробництва зерна, ефективності та ринкової сумісності, спостерігається суттєва різниця між передовими і відстаючими сільсько-господарськими підприємствами. Нестабільність виробництва продовольчого зерна в степовому регіоні України значною мірою пов'язана з коливаннями посівних і зібра-них площ озимої пшениці. Особливо значних розмірів вони досягли у зв'язку з від-чутною загибеллю озимої пшениці в період зимівлі 2004 і 2006 років. Тому розгля-даючи питання щодо забезпечення встановлення оптимального балансу в продоволь-чому зерні, окремого розгляду заслуговує проблема вирощування ярої пшениці на полях степової зони. її зерно, маючи високі технологічні, якісні характеристики, ши-роко використовується в хлібопекарній, макаронній та кондитерській промисловості. Ці продукти завжди користуються значним попитом на ринку.

Потенціал продуктивності ярої пшениці в Степу поки що використовується недос-татньо. Як свідчать дані науково-дослідних установ, сортодільниць і передових під-приємств, ця культура може формувати високі й стабільні врожаї на рівні 35-- 40 ц/га. Проте середня врожайність за останні п'ять років (2002--2006) по Україні та в умовах Степу становила відповідно 20,8 і 17,6 ц/га, тобто у виробництві потенціал урожайності реалізовано лише наполовину. Пов'язано це з використанням як посів-ний матеріал застарілих низькопродуктивних сортів ярої пшениці та низькою техно-логічною забезпеченістю її вирощування, що не дає змоги одержувати врожай згідно з рекомендованими технологіями. Зниження рівня продуктивності ярої пшениці, в свою чергу, негативно впливає на кінцеві економічні показники її виробництва, су-проводжує підвищення собівартості продукції тощо.

З огляду на це було поставлено завдання на основі експериментальних до-сліджень, проведених на землях Миколаївського інституту агропромислового вироб-ництва УААН, обґрунтувати не тільки агробіологічні, але й економічні аспекти застосу-вання різних елементів технології вирощування ярої пшениці в конкретному регіоні Степу України з погляду ресурсозбереження та прибутковості. Тим більше, що з еко-номічних позицій як раніше, так і в сучасних умовах ці наукові розробки для зони пів-денного Степу України аналізувалися недостатньо й тому нині відсутня узагальнена комплексна оцінка результатів тривалих випробувань по агроекономічних показниках.

Економічна оцінка результатів досліджень проведена відповідно до загальнопри-йнятих методик, розроблених в Інституті зернового господарства, ННЦ "Інститут аг-рарної економіки" УААН та інших науково-дослідних установах.

При розрахунках основними критеріями ефективності були прийняті: собівартість одиниці продукції, прибуток на 1 га посіву всього і в тому числі додатковий, а також рівень рентабельності.

Витрати на 1 га посіву та собівартість одиниці продукції при застосуванні різних еле-ментів технології вирощування ярої пшениці обчислювали на основі складених техноло-гічних карт і чинних методичних рекомендацій. Ці показники були розраховані за нор-мативами і розцінками, діючими в підприємствах степової зони. Вартість зернової про-дукції з розрахунку на 1 га площі визначена за середньоринковими цінами залежно від класу зерна станом на кінець 2006 року. Чистий прибуток розрахований як різниця між вартістю врожаю і виробничими витратами (собівартістю) на його одержання.

Щоб успішно розв'язати завдання стабільного виробництва продовольчого зерна в умовах Степу України, необхідно використати наявний потенціал продуктивності ярої пшениці. В цьому плані важливе місце посідає раціональне використання гене-тичного потенціалу сортових ресурсів даної культури. За своєю економічною суттю сорт, як засіб виробництва, поряд із технологією, є могутній заходом впливу на природу, ефективного використання землі й залежно від рівня врожайності формує реальну потенційну родючість ґрунту і його віддачу. В ситуації, що нині склалася, у товаровиробників при вирощуванні ярої пшениці цей фактор може дати не тільки збільшення врожаю зерна, але й підвищення ефективності його виробництва. Результати експериментальних досліджень свідчать, що сучасні сорти ярої пшениці при належній технології вирощування, навіть у порівняно жорстких кліматичних умовах південного Степу України, є одним із найдоступніших і ефективніших засобів у гос-подарській діяльності будь-яких агроформувань сільськогосподарського вироб-ництва. При цьому значним фактором підвищення ефективності сортів є створення умов для їх вирощування, насамперед, це ефективне використання добрив.

Економічна оцінка результатів трирічних дослідів показала, що яра пшениця дуже доб-ре реагує на внесення мінеральних добрив (табл. 9). При цьому відмінності ефективності введених варіантів зумовлені як рівнем продуктивності сорту, якості продукції, так і витратами на її формування. Між цими показниками спостерігається досить тісна залежність.

Таблиця 9.

Економічна ефективність сортів ярої пшениці при різному режимі живлення рослин за 2004--2006 роки

Розгорнута характеристика продуктивності та економічної ефективності сортів ярої пшениці за даними дослідів у середньому за 2004--2006 роки показує, що доб-рива підвищували врожайність у середньому по всіх сортах на 4,25 ц/га.

При цьому краще реагували на їх внесення сорти твердої пшениці -- порівняно з м'якою приріст урожаю в середньому по фонах удобрення становив відповідно 4,24 та 3,53 ц/га. Сорти Харківська 27 і Харківська 43, маючи високий потенціал урожайності, при вирощуванні на інтенсивнішому фоні добрив (М₉₀Р₆₀ і М₉₀Р₉₀) забезпечили найви-щий прибуток з одиниці площі за рахунок вищої якості зерна і ціни реалізації. Так, за однакових умов вирощування рівень рентабельності виробництва ярої пшениці сортів Харківська 27 і Харківська 43 становив -- відповідно 53,6 і 55,5% на фоні застосу-вання добрив у дозі М₉₀Р₆₀ та 54,1 і 57,7,3% при внесенні М₉₀Р₉₀, а при вирощуванні сортів Харківська 26 і Харківська 30 цей показник знижувався в першому випадку до рівня 27,7 і 24,3, у другому -- 24,0 та 21,2%, або більше ніж удвічі. Не-ефективним виявилося застосування фосфорних мінеральних добрив у дозі по 60 кг діючої речовини. На цьому варіанті проти неудобреного фону в резуль-таті незначного підвищення врожайності ( 0,7 ц/га на фоні Р₆₀) собівартість 1 ц зерна цієї культури підвищувалась на 10,3%, що, в свою чергу, негативно позначилося на рівні окупності грошово-матеріальних витрат.

Важливою складовою системи заходів, які сприяють підвищенню продуктивності, поліпшенню якості й ефективності ярої пшениці в степових районах півдня України, велике значення має правильне і раціональне її розміщення в полях сівозмін. Ця культура досить вимоглива до умов вирощування, зокрема до місця в сівозміні. Пра-вильний добір попередників позитивно впливає на ефективність виробництва цієї культури.