Соціально-економічні наслідки інфляції

Методи аналізу інфляційних процесів та їх наслідків. Аналіз демографічного стану в Україні за останні три роки. Визначення прожиткового рівня населення країни. Розробка загальних шляхів в антиінфляційній політиці. Регулювання цін в умовах нестабільності.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 01.03.2017
Размер файла 374,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

2016 - З початку року офіційний курс долара виріс на 1,06 грн. і досяг 24,84 грн/$. На міжбанківському валютному ринку котирування досягали 25,30 гривень.

Рис.2.7 Значення курсу USD НБУ

Національний банк України опустив курс гривні до нового історичного мінімуму з лютого 2015 року. Востаннє більш низький офіційний курс національної валюти щодо долара був зафіксований 27 лютого 2015 року. Тоді він становив він становив 27,76 гривень за долар.

2.2 Аналіз демографічного стану в Україні за останні три роки

Аналіз сучасної демографічної ситуації, а також її динаміки протягом останніх років свідчить про наявність в Україні поряд із соціально-економічними проблемами глибокої демографічної кризи. Кількість населення України зменшується, це пов'язано в першу чергу з тим, що кількість померлих переважає над кількістю народжених.

У 2013 році природне скорочення чисельності населення в Україні становило 158,7 тис. осіб, або ?3,5 на 1000. Міське населення внаслідок перевищення смерності над народжуваністю скоротилося на 82,3 тис. осіб

(-2,6 на 1000), сільське -- на 76,4 тис. осіб (-5,4 на 1000).

Природний приріст міського населення у 2013 р. спостерігався у Києві та 8 областях західної України, найбільший коефіцієнт природного руху був у Рівненській (+3,2 на 1000 осіб), Закарпатській (+2,4) та Волинській (+2,2) областях. У решті областей смертність серед міського населення перевищувала народжуваність, найбільше природне скорочення було зафіксовано у Донецькій (-6,3 на 1000 осіб) та Луганській (-6,4) областях.Серед сільського населення народжуваність перевищувала смертність тільки у 4 регіонах -- Закарпатській (+3,2 на 1000) та Рівненській (+1,9) областях, Автономній Республіці Крим (+0,6), та Севастопольській міськраді (+0,4). Найбільша перевищення смертності над народжуваністю було зафіксоване серед сільського населення Чернігівської (-18,5 на 1000) та Сумської (-13,5) областей.[20]. Загалом, природний приріст населення у 2013 р. спостерігався лише в 4 регіонах (у 2012 р. -- 6) -- Волинській (+1,0), Закарпатській (+2,9), Рівненській (+2,5) областях та Києві (+1,9). В решті регіонів зафіксовано природне скорочення, яке коливалося від ?0,1 у Чернівецькій області до ?9,4 у Чернігівській. У 2014 році природне скорочення чисельності населення в Україні становило 166,7 тис. осіб.

Природний приріст міського населення у 2014 р. спостерігався у Києві та областях західної України, найбільший коефіцієнт природного руху був у Закарпатській (+2,8 1 на 1000 осіб), та Рівненській (+2,), Волинській (+0,9) областях,у Чернівецькій (+0,1) У решті областей смертність серед міського населення перевищувала народжуваність, найбільше природне скорочення було зафіксовано у Чернігівській(-10,2), Донецькій (-8,4 на 1000 осіб) обл.

Таблиця 2.8Природний рух населення у 2013 році [20]

Кількість народжених

Кількість померлих

Природний приріст (скорочення)

Кількість померлих дітей у віці до 1 року

Україна

503656

662368

-158712

4030

Автономна Республіка Крим

24054

27028

-2974

167

області

Вінницька

17437

25453

-8016

140

Волинська

14700

13666

1034

91

Дніпропетровська

36134

51141

-15007

276

Донецька

41034

69345

-28311

467

Житомирська

15001

20859

-5858

116

Закарпатська

18490

14801

3689

175

Запорізька

18134

26498

-8364

149

Івано-Франківська

16716

17358

-642

133

Київська

20511

27198

-6687

122

Кіровоградська

10562

16513

-5951

119

Луганська

20531

35822

-15291

152

Львівська

29542

31666

-2124

247

Миколаївська

13043

17353

-4310

102

Одеська

29075

33523

-4448

244

Полтавська

14296

24358

-10062

79

Рівненська

17445

14556

2889

138

Сумська

10411

19219

-8808

67

Тернопільська

11807

14682

-2875

81

Харківська

26700

39465

-12765

195

Херсонська

12300

16048

-3748

116

Хмельницька

14548

20581

-6033

104

Черкаська

12100

20477

-8377

89

Чернівецька

11465

11520

-55

88

Чернігівська

9852

19909

-10057

77

м.Київ

33305

28003

5302

272

Севастополь (міськрада)

4463

5326

-863

24

Таблиця 2.9 Природний рух населення у 2014 році 1 [1]

Кількість живонароджених

Кількість померлих

Природний приріст, скорочення (-)

Кількість померлих дітей у віці до 1 року

Україна

465893

632667

-166774

3603

Вінницька

17547

25567

-8020

114

Волинська

14668

13748

920

88

Дніпропетровська

36497

52722

-16225

282

Донецька

35595

71799

-36204

314

Житомирська

15115

21185

-6070

112

Закарпатська

18377

14808

3569

165

Запорізька

18713

27773

-9060

123

Івано-Франківська

16886

17670

-784

107

Київська

20900

28264

-7364

108

Кіровоградська

10576

16716

-6140

96

Луганська

11442

22755

-11313

119

Львівська

30270

32450

-2180

256

Миколаївська

13076

17750

-4674

96

Одеська

29465

34155

-4690

206

Полтавська

14504

24784

-10280

109

Рівненська

17169

14714

2455

138

Сумська

10344

19452

-9108

69

Тернопільська

11717

15180

-3463

89

Харківська

27690

41891

-14201

268

Херсонська

12308

16141

-3833

103

Хмельницька

14631

20408

-5777

122

Черкаська

12351

20800

-8449

109

Чернівецька

11679

11619

60

87

Чернігівська

9552

20324

-10772

80

м.Київ

34821

29992

4829

243

1Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м.Севастополя

Станом на 31 грудня 2015 року кількість населення України становила 42 545 059 осіб, з яких 19 570 332 це чоловіки та 22 974 727 - жінки

Таблиця 2.10 Чисельність населення України з 1990 по 2016 рр. [19]

Дата

Чисельність (тис.)

на 01.01.1991

51944,4

+105.9

+0.204%

на 01.01.1992

52056,6

+112.2

+0.216%

на 01.01.1993

52244,1

+187.5

+0.360%

на 01.01.1994

52114,4

-129.7

-0.248%

на 01.01.1995

51728,4

-386.0

-0.741%

на 01.01.1996

51297,1

-431.3

-0.834%

на 01.01.1997

50818,4

-478.7

-0.933%

на 01.01.1998

50370,8

-447.6

-0.881%

на 01.01.1999

49918,1

-452.7

-0.899%

на 01.01.2000

49429,8

-488.3

-0.978%

на 01.01.2001

48923,2

-506.6

-1.025%

на 01.01.2002

48457,1

-466.1

-0.953%

на 01.01.2003

48003,5

-453.6

-0.936%

на 01.01.2004

47622,4

-381.1

-0.794%

на 01.01.2005

47280,8

-341.6

-0.717%

на 01.01.2006

46929,5

-351.3

-0.743%

на 01.01.2007

46646,0

-283.5

-0.604%

на 01.01.2008

46372,7

-273.3

-0.586%

на 01.01.2009

46143,7

-229.0

-0.494%

на 01.01.2010

45962,9

-180.8

-0.392%

на 01.01.2011

45778,5

-184.4

-0.401%

на 01.01.2012

45633,6

-144.9

-0.317%

на 01.01.2013

45553,0

-80.6

-0.177%

на 01.01.2014

45426,2

-126.8

-0.278%

на 01.01.2015

42928,9

-2497.3

-5.497%

на 01.01.2016

42760,5

-168.4

-0.392%

Проведемо аналіз обсягів та динаміки змін чисельності населення України рис.2.8. Сумна динаміка зміни чисельності населення ілюструється наступним: постійне зменшення чисельності населення за останні 20 років, починаючи з 1995 року. Особливо різке зменшення відбулося в 2015 році. За 20 років кількість населення України зменшилась майже на 7 млн. Тенденція зниження кількості населення в Україні пов'язана зі зменшенням народжуваності та зростом смертності (депопуляція).

Рис 2.8 Чисельність населення України (1990-2015рр) [19]

У 2015 році природне скорочення чисельності населення в Україні становило 183 тис. осіб.

Природний приріст міського населення у 2015 р. спостерігався у областях західної України: Закарпатській ,Рівненській та у Києві. У решті областей смертність серед міського населення перевищувала народжуваність. Найбільше природне скорочення було зафіксовано у Донецькій , Дніпропетровській, Харківській областях.

Таблиця 2.11 Природний рух населення у 2015 році 1 [1]

Кількість живонароджених

Кількість померлих

Природний приріст, скорочення (-)

Кількість померлих дітей у віці до 1 року

Україна

411783

594795

-183012

3318

Вінницька

16427

25523

-9096

120

Волинська

13378

13747

-369

86

Дніпропетровська

33425

53827

-20402

289

Донецька

16899

39762

-22863

156

Житомирська

13725

20862

-7137

102

Закарпатська

16788

15549

1239

180

Запорізька

16579

28066

-11487

132

Івано-Франківська

15583

17685

-2102

108

Київська

20205

28429

-8224

109

Кіровоградська

9456

16197

-6741

89

Луганська

5340

14468

-9128

56

Львівська

27909

32869

-4960

232

Миколаївська

11533

17874

-6341

73

Одеська

27416

34555

-7139

229

Полтавська

13481

24498

-11017

79

Рівненська

16137

14695

1442

139

Сумська

9795

19013

-9218

76

Тернопільська

10776

15253

-4477

82

Харківська

24939

42606

-17667

248

Херсонська

11372

16591

-5219

96

Хмельницька

13793

20448

-6655

116

Черкаська

11508

20171

-8663

87

Чернівецька

10657

11725

-1068

93

Чернігівська

9104

19957

-10853

76

м.Київ

35558

30425

5133

265

1 Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м.Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції.

За оцінкою Державної служби статистики України, станом на 1 вересня 2016 року чисельність наявного населення України становила 42 642 434 осіб [9] (без врахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя) За січень-липень 2016 року чисельність населення зменшилася на 110 330 осіб, зокрема природне скорочення становило 117 101 осіб, міграційний приріст 6 771 осіб. Міське населення становить 69,1%, сільське -- 30,9%. Густота населення -- 74,3 осіб/кмІ.

Таблиця 2.12 Чисельність населення (за оцінкою) на 1 серпня 2016 року та середня чисельність у січні-липні 2016 року[21]

Наявне населення

Постійне населення

на 1 серпня 2016 року

середня чисельність у січні-липні 2016 року

на 1 серпня 2016 року

середня чисельність у січні-липні 2016 року

Україна

42650186

42705351

42480549

42535714

Вінницька

1596136

1599149

1589051

1592064

Волинська

1042322

1042495

1039594

1039767

Дніпропетровська

3241264

3248074

3237955

3244765

Донецька2

4252751

4258948

4239866

4246063

Житомирська

1243913

1245731

1244682

1246500

Закарпатська

1258818

1258988

1255985

1256155

Запорізька

1745594

1749618

1744805

1748829

Івано-Франківська

1380840

1381596

1378114

1378870

Київська

1733835

1733035

1728056

1727256

Кіровоградська

968970

971060

962555

964645

Луганська2

2199608

2202498

2195011

2197901

Львівська

2531743

2532959

2513373

2514589

Миколаївська

1154022

1156114

1153307

1155399

Одеська

2386015

2388152

2374955

2377092

Полтавська

1431783

1435366

1423945

1427528

Рівненська

1161618

1161714

1160558

1160654

Сумська

1107751

1110504

1105559

1108312

Тернопільська

1062516

1064113

1059265

1060862

Харківська

2708608

2713612

2692972

2697976

Херсонська

1058593

1060474

1057161

1059042

Хмельницька

1290058

1292235

1286895

1289072

Черкаська

1237171

1240068

1233542

1236439

Чернівецька

908900

909397

905835

906332

Чернігівська

1039108

1042042

1030566

1033500

м.Київ

2908249

2907409

2866942

2866102

2.3 Визначення прожиткового рівня населення країни

З таблиці 2.13 можна зробити висновок, що у зв'язку з постійною інфляцією прожитковий мінімум в нашій країні постійно підвищується .

Таблиця 2.13 Прожитковий мінімум в Україні з 2013 року по 2016 рік[19]

Період

Прожитковий мінімум

с 01.01.2013 по 30.11.2013

1108,00 грн.

+13.00

+1.2%

с 01.12.2013 по 31.12.2013

1176,00 грн.

+68.00

+6.1%

с 01.01.2014 по 31.12.2014

1176,00 грн.

0

0.0%

с 01.01.2015 по 31.08.2015

1176,00 грн.

0

0.0%

с 01.09.2015 по 31.12.2015

1330,00 грн.

+154.00

+13.1%

с 01.01.2016 по 30.04.2016

1330,00 грн.

0

0.0%

с 01.05.2016 по 30.11.2016

1399,00 грн.

+69.00

+5.2%

с 01.12.2016

1496,00 грн.

+97.00

+6.9%

інфляційний ціна демографічний

У залежності від соціальної та демографічної групи люди отримують різний мінімальний прожитковий мінімум (табл.2.14). Найбільший мінімальній прожитковий мінімум отримуються діті у віці від 6 до 18 років та працездатні люди.

Таблиця 2.14 Прожитковий мінімум по соціальних і демографічних групах 2013-2015роки[19]

Період

Загальний показник

Діти у віці до 6 років

Діти у віці от 6 до 18 років

Працездатні особи

Особи, що втратили працездатність

с 01.01.2013 по 30.11.2013

1108,00

972,00

1210,00

1147,00

894,00

с 01.12.2013 по 31.12.2013

1176,00

1032,00

1286,00

1218,00

949,00

с 01.01.2014 по 31.12.2014

1176,00

1032,00

1286,00

1218,00

949,00

с 01.01.2015 по 31.08.2015

1176,00

1032,00

1286,00

1218,00

949,00

с 01.09.2015 по 31.12.2015

1330,00

1167,00

1455,00

1378,00

1074,00

с 01.01.2016 по 30.04.2016

1330,00

1167,00

1455,00

1378,00

1074,00

с 01.05.2016 по 30.11.2016

1399,00

1228,00

1531,00

1450,00

1130,00

с 01.12.2016

1496,00

1313,00

1637,00

1550,00

1208,00

Висновок до розділу 2

Отже, рівень інфляції в Україні є достатньо нестабільнім и может різко змінюватись. Як бачимо, інфляційні процеси в Україні за досліджуваний період відбувалися за різних причин, як зовнішніх так і внутрішніх. Зокрема, це дефіцит бюджету, зростання державного боргу, надмірна емісія грошей, незбалансованість інвестицій, загострення соціально-політичної ситуації в країні тощо. До негативних наслідків інфляційних процесів можна віднести зниження реальних прибутків населення, знецінення заощаджень населення, втрата зацікавленості виробників у створенні якісних товарів, високий рівень інфляційних очікувань. Виснажені міжнародні резерви, підвищений попит на іноземну валюту як наслідок панічних настроїв населення у зв'язку з невизначеністю результату перебігу воєнних дій на Донбасі, згортання торговельних зв'язків з Росією та падіння експортної виручки призвели економічний простір до значної девальвації національної валюти. Ці обставини створили додатковий тиск на курс національної валюти через канал очікувань. При всій значущості скорочення державних витрат, поступового зменшення грошової емісії необхідне проведення широкого комплексу антиінфляційних заходів.

Аналізуючи індекси інфляції та демографічні показники, нажаль спостерігаємо більше негативні зміни, індекс споживчих цін (даний показник дозволяє оцінити рівень інфляції на споживчому ринку) в Україні за досліджуваний період постійно зростає, зростає і дефлятор ВВП, він дозволяє оцінити рівень інфляції по всій сукупності благ, вироблених і споживаних в державі, включаючи інвестиційні товари, експорт, імпорт. Так, прожитковий мінімум постійно підвищується, але це призводить і до підвищення споживчих цін. Спостерігаємо той факт, що коли зростають ціни на споживчі товари, то це у свою чергу призводить до знецінення грошей, тобто знижується їхня купівельна спроможність (маючи на руках тугіше суму грошей, що і до інфляції ми можемо купити набагато менше продуктів або будь-яких інших товарів).

Для сучасної демографічної ситуації в Україні характерні:

різке зменшення народжуваності, збільшення смертності і відсутність природного приросту; постаріння населення, збільшення «навантаження» на працездатну його частину;скорочення тривалості життя як чоловіків, так і жінок;погіршення здоров'я нації;інтенсифікація міграційних процесів, вплив яких на демографічні та соціально-економічні показники суперечливий і нерідко негативний. Розглянемо форми прояву основних з них.

Основним чинником, що обумовлює скорочення чисельності населення України, є режим його відтворення, який характеризується тенденціями зростання депопуляції (смертність перевищує народжуваність), що не забезпечує навіть простого заміщення поколінь.

Важкі соціальні наслідки інфляції виявляються також у зниженні реальних доходів громадян. Незважаючи на позитивні показники зростання номінальної заробітної плати в Україні, говорити про високий рівень життя її населення не доводиться, оскільки показники реальної заробітної плати мають надто повільні тенденції до зростання.

РОЗДІЛ 3. АНТИІНФЛЯЦІЙНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ

3.1 Розробка загальних шляхів в антиінфляційній політиці

Пом'якшити негативні соціально-економічні наслідки інфляції можливо лише в разі ефективного регулювання рівня інфляції, розробки науково обґрунтованої антиінфляційної політики. Розрізняють прогнозовану й непрогнозовану інфляцію. Особливу загрозу становить непрогнозована інфляція, у подоланні якої значну роль відіграє правильно визначена, зважена антиінфляційна політика.

Мета антиінфляційної політики держави полягає у встановленні контролю за інфляцією і досягненні прийнятних для народного господарства темпів її зростання. Спроби впоратись з інфляцією шляхом грошової рестриктивної політики в наших умовах мають значно більші негативні наслідки, ніж сама інфляція, оскільки призводять до скорочення виробництва, зростання неплатежів у всіх секторах економіки, відкладання виплат за державним зовнішнім і внутрішнім боргами. Вкрай негативні наслідки має така політика й для соціальної сфери: зростає безробіття, своєчасно не виплачуються заробітна плата, пенсії, різко знижується рівень життя населення. Ефективна антиінфляційна політика має базуватись на об'єктивних економічно обґрунтованих системних прогнозах.

Системне прогнозування інфляційних процесів передбачає визначення тенденцій у динаміці індексу інфляції за допомогою аналітичних трендів, а також оцінки, з одного боку, - ступеня впливу причинно зумовлюваних монетарних, фінансових та інших макропоказників на індекс інфляції, з другого, оцінки впливу інфляції на динаміку реального валового внутрішнього продукту.

Щодо визначення тенденцій у динаміці індексу інфляції за період, що досліджується, то відсутній аналітичний тренд, який би з достатньою точністю описував зміну індексу інфляції, що свідчить про неможливість короткострокового прогнозування індексу інфляції за допомогою аналітичних трендів.

Засоби боротьби з інфляцією можна поділити на два типи: 1)антиінфляційна стратегія- тобто цілі та методи довгострокового характеру; 2)антиінфляційна тактика-заходи, що можна здійснити в короткостроковому періоді.

У сучасних умовах в Україні для подолання інфляційних процесів і здійснення виваженої антиінфляційної політики слід, передусім, навчитись точно прогнозувати інфляцію. Для цього необхідно на основі чіткого статистичного відображення основних макроекономічних показників у сфері товарного і грошового обігу розробляти моделі можливих інфляційних змін у грошовій сфері. Але розробка моделі розвитку інфляційних процесів з огляду на заплановані основні макроекономічні показники розвитку нашої економіки являє собою тільки теоретичне обґрунтування здійснення антиінфляційних заходів.

Для подолання інфляційних процесів потрібно вживати заходи: або безкомпромісної боротьби з інфляцією, або адаптації, пристосування до життя в умовах інфляційної нестабільності

Важливим напрямком здійснення антиінфляційної політики мають стати операції центрального банку на ринку цінних паперів. Активний продаж цінних паперів і реанімація цього ринку в Україні -- необхідна передумова зменшення інфляційних наслідків від збільшення заробітної плати, пенсій, стипендій тощо. Нині цей ринок в Україні малоефективний і слабкий. Посилення його роботи стає неодмінною умовою як розвитку економіки в цілому, так і вдосконалення системи антиінфляційних заходів держави. Суттєве місце в Україні щодо стримування інфляційних процесів має зайняти і організація державного управління. Як відомо, на сьогодні маємо великий і обтяжливий для країни управлінський апарат. І якщо його скорочення в більш-менш помітних масштабах на даному етапі мало реальне, то потрібно хоча би підвищити ефективність використання коштів, які виділяються на цей апарат з державного бюджету. Також великий резерв ще є і в царині функціонування всієї бюджетної сфери, де проблема не тільки в оптимізації витрат бюджетних коштів, але й в удосконаленні її організаційної структури.

Важливий антиінфляційний захід -- це контроль за рухом іноземної валюти. Справа в тому, що перехідна економіка характеризується, як правило, високим рівнем доларизації. А це робить грошовий обіг дуже чутливим до всіляких зовнішніх і внутрішніх змін в економіці, і за певних умов може стати чинником посилення інфляції.

Важливе значення у боротьбі з інфляцією має такий чинник як продовження часового лагу впливу грошової маси на інфляцію. Це дає змогу зменшити інфляційний потенціал грошової маси на основі трансформації більшої частини її приросту у зростанні реального ВВП. До умов, що впливають на величину лагу віднесено інфляційні очікування економічних суб'єктів та швидкість обігу грошової маси, на яку серед інших чинників істотний вплив здійснюють частка довгострокових депозитів та частка довгострокових кредитів у кредитному портфелі банківської системи. Тому з огляду на позитивні макроекономічні наслідки подовження часового лагу, одним з пріоритетних завдань Національного банку України має бути сприяння залученню депозитних вкладів на довгостроковій основі та збільшенню їх частки і частки довгострокових кредитів у структурі портфелю банківської системи на збалансованій основі за сумами і строками.

Я вважаю, що втілення в життя такої політики потребує від уряду розробки антиінфляційної програми, яка визначає мету, завдання та способи її реалізації, що залежить від стадії інфляційного процесу, його інтенсивності та інших чинників. Завдання боротьби з інфляцією чи обмеження масштабів інфляційних наслідків є різними і потребують різних методів регулювання.

Важливою частиною розробки антиінфляційної програми є встановлення кількісних показників, які визначають її кінцеві результати, до них відносять цінові показники (темп інфляції, індекс споживчих цін та ін.), динаміку грошової маси в обігу, розмір та динаміку державних витрат тощо. Вибір конкретних способів антиінфляційної політики залежить від багатьох чинників, у тому числі, від характеру інфляційних процесів. Здебільшого антиінфляційна політика охоплює політику управління чинниками попиту і пропозиції, а також факторами, які регулюють сферу грошового обігу. Головним важелем впливу на величину грошової маси є надання Центральним банком кредитів комерційним банкам. Установлюючи офіційну облікову ставку, Центральний банк визначає вартість залучення ресурсів банками і, тим самим, значною мірою формує вартість грошей. Так, за підвищення облікової ставки вартість кредитів комерційних банків зростає, що зумовлює падіння попиту на самі кредити, а через них і на величину грошової маси в обігу.

Бюджетний механізм антиінфляційної політики спрямовано на скорочення бюджетного дефіциту. Цього можна досягти за рахунок:

? збільшення доходів;

? скорочення державних видатків.

Збільшення надходжень до бюджету можна швидко домогтися за рахунок підвищення податків, що дає позитивний результат у короткостроковому періоді. Але надалі політика посилення податкового пресу призведе до приховування прибутків, руйнування стимулів до праці та інвестування, гальмування економічного розвитку і, як наслідок, до скорочення надходжень у державний бюджет. Тому видається доцільнішим розвивати податкову систему в напрямку зниження ставок оподаткування, що може стати дійовим інструментом антиінфляційної політики. Так, зниження ставок податку на прибуток заохочує до інвестування й пожвавлення виробництва, що в перспективі забезпечить збільшення доходів і відповідне зростання надходжень до бюджету від оподаткування.

Зменшення податкових ставок забезпечить також і зростання доходів населення, які спрямовуються на споживання та заощадження. Збільшення споживання дасть новий імпульс виробництву, що в перспективі також зумовить розширення бази оподаткування. Приріст заощаджень, у свою чергу, витрачатиметься як на фінансування економічного розвитку, так і на покриття дефіциту бюджету.

3.2 Регулювання цін в умовах інфляційної нестабільності

На мою думку, державний контроль над цінами грає важливу роль в період інфляційної нестабільності , особливо в умовах кризи економіки i виходу з нього.

Державне регулювання цін - комплекс прямого й опосередкованого впливу держави на механізм ціноутворення, являє собою діяльність держави, спрямовану на встановлення і збереження такого рівня цін, який забезпечував би рентабельну діяльність суб'єктів господарювання, паритет цін різних галузей народного господарства, реальність заробітної плати, стійкість валюти та інші економічні параметри в державі. Державне регулювання цін -- це не разовий акт встановлення рівня цін, їх динаміки і співвідношення, а комплекс заходів щодо активізації всіх ціноутворюючих факторів.

Державне регулювання цін - об'єктивна необхідність в сучасних умовах, оскільки: безпосередньо пов'язане з проблемою формування, розподілу й перерозподілу доходів різних соціальних верств і труп населення, і від його ефективності значною мірою залежить соціальна стабільність у народному господарстві, виконуючи стимулюючу функцію, ціни впливають на розвиток виробництва, від динаміки цін, їх рівноваги залежить питання які товари і послуги виробляти, як і для кого їх виробляти, з проблемою цін органічно пов'язана проблема інфляції (дефляції), економічного циклу.

Мета державного регулювання цін у будь-якій країні залежить від багатьох чинників: національних особливостей, кліматичних умов, наявності сировини, матеріалів, політичної ситуації в країні, становища держави у світовому поділі праці.

Метою державного регулювання цін в Україні на сучасному етапі розвитку економіки є: забезпечення такого співвідношення між монополією та конкуренцією, яке не призводило б до руйнівних наслідків для економіки; здійснення соціальної політики держави та захист окремих верств населення; стримування інфляційного підвищення цін через запровадження заходів, які усували б причини його виникнення; соціальний захист населення, тобто диференційований підхід до встановлення чи змін роздрібних цін на окремі товари або послуги. Це здійснюється з урахуванням ролі товарів у формуванні реальних доходів населення шляхом забезпеченості продуктами різних груп і верств населення, які мають різний рівень доходів. Такі заходи можуть передбачати надання пільг на житлово-комунальні послуги, проїзд у транспорті тощо; формування нового попиту населення та культури споживання завдяки встановленню знижених цін, податкових пільг на товари, обсяги реалізації яких держава прагне збільшити; запобігання споживанню соціально шкідливих товарів або тих, що можуть загрожувати життю та здоров'ю людини.

Досягти поставлених цілей (мети) державного регулювання цін можна, через вирішення основних завдань економічного розвитку країни, формування державної політики ціноутворення, визначення пріоритетів регулювання. Так, державному регулюванню і контролю в першу чергу підлягають ціни на продукцію і послуги підприємств державної власності. До них належать тарифи на залізничні перевезення, комунально-побутові послуги, квартирна плата, послуги зв'язку та ін. Крім того, фіксовані і регульовані ціни встановлюються на ресурси, що здійснюють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких сконцентроване на підприємствах, що посідають монопольне становище на ринку. Так, практика засвідчує, що найчастіше як в Україні, так і в світі ціни регулюються на електроенергію. Зростання цін на цей вид ресурсу означає однозначне підвищення цін на всі товари.

У разі надмірного зростання цін, раніше виведених з-під контролю за рішенням Кабінету Міністрів України, виконавчих комітетів обласних і міських (міст республіканського підпорядкування) рад, припускається тимчасове повернення до державного регулювання цін і тарифів. Зміна державних фіксованих та регульованих цін і тарифів може здійснюватись у зв'язку зі зміною умов виробництва і реалізації продукції, що не залежать від господарської діяльності підприємств.

Таким чином, державне регулювання цін -- це гнучка виважена система заходів впливу на процеси ціноутворення, спрямована на забезпечення:

? рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств і регіонів;

? збалансування ринку засобів виробництва і предметів споживання;

? протидії монопольним тенденціям виробництва товарів;

? об'єктивних співвідношень у цінах на промислову і сільськогосподарську продукцію, що сприяє еквівалентному обміну;

? розширення сфери застосування вільних цін;

? підвищення якості продукції;

? соціальних гарантій, у першу чергу-- для малозабезпечених прошарків населення;

? створення необхідних економічних гарантій для виробників;

? орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світових цін.

Механізм державного регулювання цін повинен складатися з:визначення завдань і цілей, вивчення попиту на товар, оцінки середніх витрат виробництва, аналізу поведінки різних протидіючих сторін, вибір методу ціноутворення, остаточні висновки щодо державного втручання в ціноутворення (зокрема можливе встановлення остаточної ціни).

Обидва елементи механізму ціноутворення (ринок і державне регулювання) орієнтуються на досягнення таких цілей: забезпечення рівноваги між пропозицією товарів та їх споживанням, формування рівноважної ціни, покриття суспільне необхідних витрат виробництва (майже до граничної одиниці виготовлюваного товару),стимулювання науково технічного прогресу та підвищення якості продукції, створення умов для впровадження нової техніки і технології, що позитивно впливає на раціональне використання ресурсів виробництва, забезпечення високого життєвого рівня населення, стимулювання інтеграційних процесів та взаємовигідного міжнародного поділу праці, підвищення ефективності зовнішньоекономічних зв'язків.

Реалізації таких цілей перешкоджають диспропорції розподілу доходів, монополізм економіки, коливання рівня безробіття тощо. Тому держава повинна намагатися знайти оптимальну пропорцію між централізацією й децентралізацією, між двома формами регулювання цін - економічною (ринковою) та адміністративною (що здійснюється на підставі урядових постанов).

Опосередковане державне регулювання цін здійснюється через: емісію грошей, регулювання кредитних відносин внаслідок здешевлення банківського відсотка та відшкодування платежів у рахунок основного боргу, регулювання податкових ставок, субвенції (державні дотації), що залежать від виконання обов'язкових умов, передбачених програмою, політику прискорення амортизації, спрямовану на придбання більш ефективної техніки та технології, при купівлі якої дозволяється списувати до 50% їх вартості протягом першого року, а решту - в наступні два роки.

Співвідношення між прямим і опосередкованим державним регулюванням цін залежить від особливостей економічного розвитку країни, традицій та інших факторів.

ВИСНОВКИ

За результатами можна зробити низку висновків.

Інфляція - це складний багатопрофільний процес, її наслідки завдають серйозної шкоди економіці країни та її населенню. Інфляція негативно впливає на суспільство в цілому, погіршує економічне становище, знижує реальні доходи і рівень життя, знецінює заощадження громадян.

Аналіз сучасної демографічної ситуації, а також її динаміки протягом останніх років свідчить про наявність в Україні поряд із соціально-економічними проблемами глибокої демографічної кризи.

Рівень інфляції в Україні є й достатньо нестабільнім и може різко змінюватись. Рівень інфляції в Україні за 2015 рік зріс до 43,3%, що є максимальним значенням за останні 20 років

Інфляційні процеси призводять до такого загострення економічних та соціальних суперечностей, що держава починає вживати заходів для подолання інфляції та стабілізації грошового обігу. Основні форми боротьби з інфляцією - грошові реформи , антиінфляційна політика та регулювання цін.

Інфляційні процеси в Україні за досліджуваний період відбувалися за різних причин, як зовнішніх так і внутрішніх. Зокрема, це дефіцит бюджету, зростання державного боргу, надмірна емісія грошей, незбалансованість інвестицій, загострення соціально-політичної ситуації в країні тощо.

До негативних наслідків інфляційних процесів можна віднести зниження реальних прибутків населення, знецінення заощаджень населення, втрата зацікавленості виробників у створенні якісних товарів, високий рівень інфляційних очікувань. Виснажені міжнародні резерви, підвищений попит на іноземну валюту як наслідок панічних настроїв населення у зв'язку з невизначеністю результату перебігу воєнних дій на Донбасі, згортання торговельних зв'язків з Росією та падіння експортної виручки призвели економічний простір до значної девальвації національної валюти. Ці обставини створили додатковий тиск на курс національної валюти через канал очікувань. За умов, які склалися у вітчизняній економіці, керування інфляцією є найважливішою проблемою грошово-кредитної і економічної політики взагалі. При всій значущості скорочення державних витрат, поступового зменшення грошової емісії необхідне проведення широкого комплексу антиінфляційних заходів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:/www.ukrstat.gov.ua/

2. Фридман Милтон Количественная теория денег [Текст] / Фридман Милтон // Дело-1996. - 109 с.

3. Гальчинський А.С. Теорія грошей[Текст] / Гальчинський А.С.// Основа-1998-234с.

4. Базилевич В.Д. Економічна теорія [Текст] / Базилевич В.Д// Політекономія-2007.

5. Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка» [Текст]/ Круш П. В., Клименко О. В.// Київ, 2010. -- 288 с.

6. Газета"Дзеркало тижня" . Вплив інфляції на інвестиційну активність у сучасному суспільстві. /Паливода К.В.//-2009р.

7. Марцин В. С. Інфляційні процеси, причини їх виникнення та шляхи подолання в Україні [Текст] /Марцин В. С //- 2012. ? №1. - С. 21-29.

8. Козин И.В. Инфляция и уровень жизни населения в условиях формирования рыночной экономики/ Козин И.В. [Текст] // Орел ГАУ, 1999 .- 25 с.

9. Геєць В. Цінова конкуренція чи цінова стабільність: дуалізм політики економічного зростання [Текст] // Економіка і прогнозування / В. Геєць.// - 2010. -№ 4. -С. 9-31.

10. Мельник Л.М. Специфічні чинники та наслідки інфляції в Україні[Текст] // Л.М. Мельник, Ю. Козьмін /Збірник наукових праць: Випуск XVІІ, № 4. - Київ, СЕУ / Рівне, НУВГП, 2011. - С. 96-104

11. Петрик О. І. Стаття:Інфляція в Україні: проблеми, ризики, перспективи [Текст] / О. І. Петрик // Вісник НБУ. -- 2007

12. Солонінко К.С. Макроекономіка [Текст] /Солонінко К.С. // - Київ. - 2002. - 320с

13. Індекс споживчих цін: сприйняття та реальність: Посібник для користувачів [Текст] / За ред. Ю.М.Остапчука. //-- К.: Державний комітетстатистики України, 2006. -- 56 с.

14. Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5463-VI від 16.10.2012 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua

15. Публикація Державної Служби Статистики України : Інформація, що стосується Держстату України в цілому.Концепції та визначення. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:/www.ukrstat.gov.ua/

16. Закон України. Про прожитковий мінімум.Стаття 1. Основні положення[Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua

17. Валовий внутрішній продукт / Словник термінів / [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://finance.ua

18. Офіційне представництво Національного банку України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.bank.gov.ua

19. Фінансовий портал [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://index.minfin.com.ua

20. Демографічний паспорт регіонів України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://database.ukrcensus.gov.ua

21. Державна служба статистики України. Чисельність населення [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://www.ukrstat.gov.ua/operativ

22. Види інфляції та її наслідки [Електронний ресурс]. - Режим доступу :

http://pidruchniki.com

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Сутність інфляції і індекс споживчих цін. Соціально-економічні наслідки та особливості інфляційних процесів в Україні. Особливості зв’язку інфляції та безробіття. Причини інфляції та її види. Подолання інфляції шляхом грошово-кредитної політики.

    курсовая работа [288,0 K], добавлен 10.11.2010

  • Розглянуто еволюцію та динаміку інфляційних процесів в Україні в умовах нестабільної економіки, їх соціально-економічні наслідки та причини. Зроблено порівняння індексів інфляції України з Євросоюзу. Визначено шляхи збалансування інфляційних процесів.

    статья [264,8 K], добавлен 07.02.2018

  • Теоретичні підходи пояснення інфляції. Причини, суть і форми інфляції. Методи стимулювання інфляційних процесів. Антиінфляційна політика та методи боротьби з інфляцією. Соціально-економічні наслідки інфляції. Особливості інфляційного процесу в Україні.

    курсовая работа [76,5 K], добавлен 04.02.2009

  • Сутність інфляції та показники, що її визначають. Основні види і форми інфляції, її вплив на соціально-економічний розвиток країни. Аналіз існуючого стану інфляційних процесів в сучасній Україні, шляхи подолання. Методи антиiнфляцiйного оподаткування.

    курсовая работа [327,2 K], добавлен 14.05.2014

  • Визначення основних соціально-економічних наслідків інфляції і методи боротьби з нею. Причини виникнення інфляції в Україні, особливість її проявів. Індекси споживчих та виробничих цін, прожитковий рівень. Основні напрямки антиінфляційної політики.

    курсовая работа [598,8 K], добавлен 14.04.2013

  • Аналіз соціально-економічних наслідків інфляції в Україні. Антиінфляційна політика держави. Обгрунтування необхідності регулювання цін в умовах інфляційної нестабільності. Зарубіжний досвід долання інфляції та можливості адаптації його в нашій державі.

    дипломная работа [1010,0 K], добавлен 07.01.2015

  • Загальнотеоретичні основи поняття інфляція, її види, типи та причини виникнення. Визначення основних соціально-економічних наслідків інфляції і методів боротьби з нею. Характеристика інфляції попиту і пропозиції. Методи антиінфляційного оподаткування.

    курсовая работа [66,1 K], добавлен 13.03.2010

  • Форми та типи інфляції, причини виникнення щодо товарів та грошей, її вплив на перерозподіл доходів, форми прояву та соціально-економічні наслідки. Проблеми інфляційних процесів в Україні. Антиінфляційна політика та основні засоби боротьби з інфляцією.

    курсовая работа [54,8 K], добавлен 31.03.2011

  • Поняття та сутність інфляції, її види, причини та соціально-економічні наслідки. Розгляд основних методів вимірювання інфляції. Гострота проблеми інфляційних процесів в сучасній Україні: зростання цін на продукти харчування, підвищення цін виробників.

    контрольная работа [772,9 K], добавлен 12.12.2014

  • Аналіз соціальних і економічних наслідків інфляції в умовах трансформації економічної системи України. Засади виникнення інфляції, методи запобігання її виникненню та розробка практичних рекомендацій. "Грошова ілюзія": зниження психологічного впливу.

    реферат [23,8 K], добавлен 28.05.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.