Економічні і соціальні наслідки інфляції

Емісійне фінансування досить інтенсивно використовувалось в Україні. Проте з ряду причин результатом емісії, яка була покликана залатати дірки у державному бюджеті та підтримати підприємства державного сектора, стало виникнення інфляції і збільшення її дезорганізуючого впливу на весь процес відтворення. За рахунок зростання грошової маси держава не змогла досягти не тільки прискорення прогресивних зрушень у структурі виробництва і відновлення економічного зростання, а й стимулювала появу прямо протилежних процесів.

Одним з найважливіших наслідків інфляції як на мікро-, так і на макрорівні стає невизначеність. Причому на макрорівні в період ринкової трансформації економічної системи вона виявляється значно більше, оскільки всі орієнтири розвитку, які раніше існували, виявляються в значній мірі розмитими, а нові ще не сформовані. Стрибкоподібне скорочення державного регулювання цін, помножене на сильні інфляційні імпульси, призводить до того, що норма прибутку значно коливається не тільки між галузями, а й в середині однієї галузі і навіть підприємства протягом року і навіть за місяцями. Передбачувати зміни ринкових умов господарювання стає майже неможливо. Визначення рівня витрат і прибутків навіть за поточними програмами капіталовкладень, не кажучи вже про середньо - і довгострокові програми, пов'язано з ризиком чималих прорахунків.

Складається спекулятивна ситуація, в якій всі учасники відтворення вважають за краще утриматись від виробничої активності та шукати інші, невиробничі, сфери вкладення, принаймні для частини своїх капіталів, а заощадження спрямовуються у ті форми та країни, де ризик їх втрати через інфляцію мінімальний. Отже, інфляція посилює невизначеність, виводячи її на макроекономічний рівень і прирікаючи суб'єктів відтворювального процесу на схильність до випадкових рішень, що є матеріальним втіленням несталості розвитку економіки у перехідний період при непослідовності її реформування.

Суттєвим наслідком інфляції на макрорівні є зміна співвідношення між нагромадженням і споживанням. У багатьох країнах, які розвиваються, інфляція використовується як основний інструмент для збільшення нагромаджень. Механізм примусового збільшення нагромадження в результаті інфляції полягає у тому, що за рахунок зниження реальних доходів і можливостей споживання, передусім населення, ресурси вивільняються зі сфери споживання і потрапляють в ті сектори, де вони використовуються для збільшення розмірів виробництва. Отже, інфляція знижує і без того недостатній рівень споживання основної маси населення, а це може спричинити не тільки соціальні конфлікти, а й зниження ефективності виробництва у зв'язку зі звуженням ринку

Проте інфляція, викликана емісійним фінансуванням дефіциту бюджету, може і не призводити до зростання норми нагромадження, коли скорочення рівня особистого споживання населення компенсується зростанням державного невиробничого споживання, а також зниженням заощаджень та інвестицій в недержавному секторі перехідної економіки, що і спостерігалось в Україні.

Інфляція суттєво вплинула і на зміну структури інвестицій. Оскільки під впливом інфляції зростає економічний ризик інвестицій, у результаті найбільший розвиток отримують лише ті види бізнесу, які мають виразно спекулятивний характер і не розраховані на тривалу перспективу. Діяльність пріоритетних для стабільного розвитку суспільства галузей з тривалим виробничим циклом заморожується. Базові галузі економіки при цьому приходять в занепад, оскільки їх фінансові ресурси реально перекачуються в галузі з швидкою оборотністю капіталу. Отже, відбувається порушення інвестиційних процесів та поглиблення макроекономічних диспропорцій, що не створює умов для тривало-стабільного економічного зростання.

За допомогою інфляції здійснюється перерозподіл частини ресурсів і між окремими секторами економічної системи, галузями, підприємствами. Вплив такого перерозподілу на економічну систему залежить від напряму перетікання частини реальних доходів і характеру їх використання. Суспільство зацікавлене у тому, щоб реальні ресурси, які потрапляють до тих суб'єктів господарювання, номінальні доходи яких зростають досить швидко, спрямовувалися у продуктивні канали. Проте в період ринкової трансформації економічної системи це відбувається не завжди. Головна причина полягає в тому, що суспільні інституції, які цим займаються в умовах ринку, в нашій країні ще повністю не сформовані. Інфляція в Україні справді спричинила випереджаюче скорочення реального споживання, але зумовлений цим примусовий перерозподіл коштів, не був продуктивно використаний. Отже, що у перехідний період в економіці України, зростання інфляції призвело лише до дезорганізації інвестиційної діяльності. Це пов'язано і з тим, що зростання інфляції підвищувало прибутковість не реальних інвестицій, а спекулятивних операцій, що і нині значно ускладнює інвестування та відновлення економічного зростання.

До наслідків інфляції можна також віднести і більш швидку появу в Україні ринку державних цінних паперів, адже саме інфляція підштовхнула до пошуку неемісійних джерел покриття дефіциту бюджету, яким і став цей елемент фінансового ринку. Проте в сфері державного кредиту під впливам інфляції скорочується передплата на державні облігації, оскільки знижується їхня реальна вартість та посилюється недовіра до самої держави і її спроможності регулювати економічні процеси. Внаслідок цього ще більше знижуються фінансові можливості держави для впливу на економіку.

Водночас у проблемі взаємодії інфляції та державного кредиту є ще один досить важливий аспект. Це проблема погашення отриманих кредитів, оскільки до цього часу залишається незрозумілим, за рахунок чого держава збирається їх погашати. Реальних доходів від використання наданих їй кредитів держава не має, оскільки не провадить відповідних інвестицій, які б забезпечували зростання доходів, що, в свою чергу, дало б змогу погасити борг і виплатити відсотки. Якщо погашення боргів планується за рахунок податків, то краще підвищити їх відразу. Це буде менш обтяжливо для суспільства, адже не треба буде платити відсотки. Якщо цю акцію передбачається здійснити за рахунок емісії, то знову-таки краще зробити це зразу. Це викличе менший сплеск інфляції. Якщо за рахунок нових позик, то це той шлях розвитку, який і розвитком дуже важко назвати.

Серйозним наслідком розвитку інфляційних процесів у економічній системі України стала натуралізація господарських зв'язків між суб'єктами підприємництва, яка надає інфляційним тенденціям ще більші масштаби. Поширення бартерних операцій, підштовхуючи інфляцію, обумовило і таке явище, як значне зменшення потреби в національних грошах і відповідне зменшення забезпеченості економіки України національною грошовою масою.

Наслідком інфляції в період ринкової трансформації економічної системи є також зміни в характері грошового обігу України. Під впливом гіперінфляції різко зріс рівень доларизації.

Подвійно вплинула інфляція і на кредитну систему. З одного боку, під впливом інфляції розвиток кредитних відносин був спрямований у ринкове русло, оскільки інакше кредитні установи не змогли б вижити. Інфляція певною мірою сприяла їхньому розвою та становленню, оскільки початково інфляційна нерівновага викликала значний приплив коштів саме у фінансову сферу. Проте, з іншого боку, інфляція справила і значний негативний ефект на розвиток цієї сфери. Були підірвані засади кредитування - кредит став невигідним, оскільки сума боргу впродовж строку кредиту інтенсивно знецінювалась. Знизилась реальна пропозиція позикових капіталів, зросли відсотки за позиками, скоротились строки їх надання. Під час гіперінфляції не тільки зменшилася частка термінових депозитів, а й відбулось реальне вилучення частини вкладів. Перевищення темпами інфляції темпів зростання відсоткових ставок свідчило про те, що почали знецінюватись не тільки гроші, а й позиковий капітал, суспільні заощадження. Це неминуче призвело до того, що тільки-но організовані українські банки втратили значну частину власного акціонерного капіталу. (майже половину). Реальне поповнення статутних фондів українських банків стримувалось податковою політикою держави. Внаслідок цього ряд комерційних банків взагалі збанкрутував, а десятки інших і тепер переживають серйозні труднощі, які загрожують їхньому існуванню.

Ще одним напрямом, що характеризує негативні наслідки впливу високої інфляції на макрорівень економіки, є зниження частки довгострокових кредитів у загальному обсязі їх. Це веде до зниження інвестиційної активності. Головні причини такого становища - "інфляційна короткозорість" і відсутність довгострокових внесків на депозити в банки. Вкладники в умовах інфляційної нестабільності не довіряють банкам, а тому тримають гроші там не більше як 1 - 4 місяці.

Ще одним наслідком інфляції в перехідній економіці України стала дестабілізація ринку недержавних цінних паперів. Одна з важливих причин цього явища полягала у тому, що в умовах інфляції та часткового збереження державного регулювання цін, об'єктивно не може скластись середня норма прибутку, яка є головним орієнтиром цього ринку.

Інфляція істотно вплинула на обсяг вкладання іноземного капіталу в Україну. Проте приплив іноземних інвестицій можливий лише за відсутності в Україні високої інфляції. Світовий досвід свідчить, що активне іноземне інвестування на довгостроковій основі можливе лише за умови тривалого утримання інфляції на рівні нижчому за 40 відсотків на рік. Це має бути основним критерієм для державної економічної політики на перехідний період.

Водночас не можна не визнавати і того факту, що інфляція, загальмувавши структурну перебудову, зіграла і певну позитивну роль в її розгортанні. Справа в тому, що зміна цінових пропорцій є визначальним елементом структурної перебудови при переході до ринкових відносин. Вона має їй передувати, оскільки злам цінових пропорцій покликаний дати напрям тому потоку інвестицій, який і здійснюватиме структурну перебудову. Зниження інвестиційної активності та збільшення ступеня зламу цінових пропорцій в Україні проходило на тлі загального інфляційного зростання цін. Саме останній чинник істотно полегшив перебудову цінових пропорцій.

Висока інфляція, за якої вигідно несвоєчасно сплачувати податки чи взагалі їх не сплачувати, призвела також до посилення тінізації економіки (ухилення від офіційної реєстрації виробничого процесу). Отже, виходить, що інтеграція тільки половини тіньової економіки в офіційну, легальну (а відтак, одержання від неї податків до бюджету) дало б змогу повністю покрити дефіцит бюджету і в такий спосіб досягти фінансової стабілізації.

Ще одним наслідком високої інфляції стала поява в Україні тіньового ринку валюти при фактичній відсутності легального та його жорсткій регламентації.

Наступним важливим наслідком інфляції є зниження курсу української національної грошової одиниці по відношенню до інших більш сталих валют. А це вносить значний елемент невизначеності та несталості в здійснення валютних операцій, ускладнює розвиток міжнародних економічних відносин, призводить до того, що велика частина торговельних операцій проводиться у валютах зарубіжних країн або на бартерній основі.

В той же час інфляційне падіння валютного курсу справляє суперечливий вплив на розвиток економічних відносин. Падіння курсу української валюти сприяє зниженню цін на експортні товари, обчислені в іноземній валюті, а це зміцнює їхню конкурентоспроможність на зовнішньому ринку, призводить до зростання експорту і надходжень від нього, тим самим посилюючи позиції України в міжнародній торгівлі. Під впливом зниження курсу збільшується ціна імпортованих товарів, підтримуючи конкурентоспроможність національного виробництва на внутрішньому ринку. Це, в свою чергу, призводить до скорочення імпорту і створення можливостей для збалансування зовнішньої торгівлі.

Висновки