Поняття про підприємство та основи його організації. Персонал підприємства. Оплата праці. Ціноутворення

Підприємство як особлива форма організації підприємства. Класифікація, структура, облік, оцінка основних фондів. Нормування оборотних засобів. Поняття трудових факторів. Форми участі працівників в прибутках підприємства. Оподаткування, розподіл прибутку.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курс лекций
Язык украинский
Дата добавления 12.10.2012
Размер файла 174,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

* сезонна знижка.

Уміле маневрування цінами (використання гнучких цін, які оперативно змінюються залежно від зміни витрат виробництва, зміни співвідношення попиту та пропозиції або змін у життєвому циклі продукції) дає можливість підприємству підвищити рівень своєї адаптаційної спроможності, не стояти на місці, швидко реагувати на зміну ринкової ситуації і перемагати в конкурентній боротьбі.

7.6 Вплив держави на процес ціноутворення

Основні напрями впливу держави на ціноутворення:

1. Установлення основних правил ціноутворення;

2. Державна політика цін у зовнішній торгівлі;

3. Державний контроль за цінами;

Державна підтримка цін.

Держава розробляє і приймає закони, в яких регламентує правила ціноутворення. У кожній країні вони мають свої особливості. Проте існують і деякі загальні вимоги до ціноутворення:

між виробниками, продавцями не повинно бути жодних угод щодо встановлення фіксованих цін. Має зберігатися внутрішньогалузева конкурентна боротьба;

виробник не має права вимагати від дилерів (посередників, які реалізують товар) продавати його товар за певною роздрібною ціною. Він може тільки рекомендувати її;

продавець зобов'язаний пропонувати свій товар різним торговельним підприємствам на однакових умовах щодо рівня цін, за винятком випадків, коли продавець має вищі витрати (віддаленість місць реалізації потребує більших транспортних витрат) або існують відмінності у товарах;

продавець не повинен з метою усунення конкурентів пропонувати товар за ціною нижчою, ніж собівартість;

фірми мають право підвищувати ціни до будь-якого рівня, за винятком періодів дії державного контролю за рівнем цін.

Державний контроль за цінами мас велике значення. Це зумовлено такими причинами: у монопольних галузях господарства через відсутність конкуренції немає вільного ціноутворення. Підприємства таких галузей можуть зловживати встановленням високих, по суті, монопольних, цін. До таких галузей належать комунальне господарство, зв'язок тощо. Держава регулює ціни на їхні послуги в інтересах споживачів; у деяких галузях в окремі періоди може різко скоротитися пропозиція товарів і послуг або значно зрости попит. Для того щоб обмежити різке підвищення цін, держава може встановити певний їх рівень, так звану стелю ціни. Це законодавчо встановлена максимальна ціна, за якою продавцю дозволено пропонувати свій товар або послугу. Існує ще державна підтримка цін в аграрному секторі. Основна мета державного втручання у ціни на сільськогосподарську продукцію полягає в збереженні паритету цін.

Державна політика ціноутворення здійснюється також у зовнішній торгівлі, зокрема держава впливає на рівень цін, які пов'язані з митами, тобто акцизним податком на імпортні товари. Вони впроваджуються з метою одержання доходів до державного бюджету або для захисту національної економіки. Фіскальні мита, як правило, застосовуються до товарів, які не виробляються всередині країни (наприклад, в Україні це кава, банани). Протекційні мита встановлюються для захисту місцевих виробників від іноземної конкуренції.

Дієвим засобом впливу на країну, яка експортує товар, є застосування мита (при цьому ціна зростає або імпортної квоти. Для того щоб уникнути невигідних торгових умов, країна обирає той чи інший спосіб встановлення експортної ціни.

При встановленні мита держава враховує, що деякі країни намагаються реалізувати надлишкову продукцію за демпінговими цінами, нижчими за її собівартість. Для боротьби з демпінгом запроваджуються спеціальні мита, покликані захистити національну промисловість.

ТЕМА 8. ДОХІД, ПРИБУТОК ТА РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

8.1 Дохід, види та джерела формування доходу

Валовий дохід - це загальна сума доходу, що отримує підприємство від усіх видів діяльності у грошовій матеріальній і нематеріальній формах, як на території України так і за її межами, за певний проміжок часу.

Види доходу:

За характером отримання:

доходи від звичайної діяльності;

доходи від надзвичайної діяльності;

За видами діяльності:

доходи від виробничої діяльності;

доходи від посередницької та торгівельної діяльності;

доходи від інвестиційної діяльності;

доходи від фінансової діяльності;

доходи від іншої діяльності;

Джерела отримання доходів:

1. Операційні доходи:

- доходи від реалізованої продукції, робіт, послуг(реалізація готової продукції, робіт, послуг);

2. Інші операційні доходи:

доходи від реалізації іноземної валюти;

доходи від реалізації інших оборотних активів;

доходи від операційної оренди активів;

доходи від операційної курсової різниці;

одержані штрафи, пені;

відшкодування раніше списаних активів;

доходи від списання кредиторської заборгованості;

одержані гранти та субсидії;

інші доходи від операційної діяльності.

3 Доходи від фінансових операцій:

доходи від інвестицій в асоційовані підприємства;

доходи від спільної діяльності;

доходи від інвестицій в дочірні підприємства;

одержані дивіденди;

одержані відсотки;

інші доходи від фінансових операцій.

4. Інші доходи звичайної діяльності:

доходи від реалізації фінансових інвестицій;

доходи від реалізації необоротних активів;

доходи від реалізації майнових комплексів;

доходи від реалізації безоплатно одержаних активів;

інші доходи від звичайної діяльності.

5. Надзвичайні доходи:

відшкодування збитків від надзвичайних подій;

інші надзвичайні доходи (див. Додаток Д).

Чистий доход - це різниця між доходами від реалізації продукції та обов'язковими платежами, що входить до ціни товару (ПДВ, акцизний збір, інші відрахування з доходу)

Доход складається з двох частин:

прибуток;

зарплата.

8.2 Прибуток, види та функції прибутку

Прибуток - це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу та комерційну діяльність підприємства.

Види прибутку:

валовий (балансовий = Чистий Дохід від реалізації продукції - собівартість реалізованої продукції)

Прибуток від звичайної діяльності - це операційний прибуток скорегований на величину фінансових та інших доходів (+), і фінансових та інших витрат (-).

операційний - це валовий прибуток скорегований на різницю інших операційних доходів (+) та операційних витрат (-).

Операційні витрати включають:

- адміністративні витрати - це загальногосподарські витрати.

- витрати на збут - це витрати на рекламу тощо.

- інші операційні витрати - це собівартість реалізованих виробничих запасів, сумнівні борги, витрати від знецінення запасів, витрати від операційних курсових різниць, економічні санкції.

До фінансових та інших витрат належать:

сплата відсотків - в позиковий капітал;

витрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів;

інші витрати і витрати, не пов'язані з операційною діяльністю;

Чистий прибуток - це прибуток, що надходить у розпорядження підприємства після сплати податків на прибуток. Прибуток будь-якого підприємства формується за рахунок таких джерел:

- прибуток від реалізованої продукції(прибуток від операційної діяльності = виручка від реалізації продукції без ПДВ - повна собівартість продукції);

- прибуток від продажу майна, від продажу матеріальних і нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств тощо (Ціна продажу - залишкова вартість об'єкта який продається).

- прибуток від позареалізаційних операцій - прибуток від спільної діяльності підприємства, відсотки за придбаними акціями і іншими цінними паперами, штрафи, доходи від володіння борговими зобов'язаннями, роялтінг.

Функції прибутку:

1. Оцінка економічного ефекту, одержаного від діяльності підприємства.

2. Джерела розвитку виробництва.

3. Стимул ефективного функціонування підприємства.

4. Наповнення бюджетів різних рівнів, як орієнтир доцільного розподілу ресурсів у суспільстві.

Величина прибутку по товарній продукції:

(8.1)

де Цт - вартість товарної продукції за період;

Ст - повна собівартість продукції за період (врахована в кошторисі витрат на виробництво);

С'ті - повна собівартість одиниці товарної продукції за період.

Аналітичний метод:

1. Розраховується базова рентабельність продукції.

2. Визначається прибуток планового періоду.

3. На основі методів економічного аналізу обчислюється вплив окремих факторів (зміна обсягу [V] продукції, її якості, собівартості) на розмір планового прибутку.

4. Розраховується плановий прибуток як сума прибутку по базовій рентабельності і результатів впливу виявлених факторів

5. Визначається підсумковий розмір прибутку планового періоду, який враховує зміни прибутку в нереалізованих залишках готової продукції на початок і кінець періоду:

пПл п = Ппл + (Пн п - Пк п) (8.2)

Показник прибутку від реалізації робіт визначається, виходячи з обсягу робіт у вартісному виразі і їх собівартості.

Балансовий прибуток:

Пбал = Преал + Ппоз + Пінше (8.3),

де Ппоз - прибуток позареалізаційних операцій включає операції, які не відносяться до основної діяльності підприємства і не пов'язані з реалізацією продукції (реалізація акцій %, штрафи, що сплачуються іншими підприємствами за порушення договірних операцій).

Пінше - прибуток від інших реалізацій включає в себе прибуток від реалізації продукції або послуг непромислових господарств, які відносяться до балансу підприємства, доходи від продажу товару, матеріальних цінностей, які не брали участі у виробництві.

підприємство персонал прибуток

8.3 Оподаткування та розподіл прибутку

Показник оподаткованого прибутку:

Поп=ВДск-(ВВзп +А зп) (8.4)

де ВДск - скоригований валовий доход підприємства;

ВВзп - валові витрати виробництва та обігу у звітному періоді;

Азп - сума відрахувань за звітний період.

Скоригований валовий доход підприємства за звітний період:

(8.5)

де ВДск.з.п. - валовий доход підприємства за звітний період;

Зі - сума по і-тому елементу, на яку зменшується валовий доход (ВД) підприємства згідно законодавства;

ВДз.п. - сума загального доходу підприємства від цих видів діяльності.

Валові витрати - сума загальних витрат підприємства в грошових, матеріальних і нематеріальних формах.

Чистий прибуток:

Пч = Поп - Н - Іоп (8.6)

де Іоп - інші обов'язкові платежі до бюджетів всіх рівнів;

Поп - показник оподаткованого прибутку;

Н - податок на прибуток.

Нерозподілений прибуток - прибутки, які використовуються на розвиток виробництва резервного фонду.

Бухгалтерський прибуток - величина, що залишається після сплати зовнішніх явних витрат (ці витрати пов'язані з використанням матеріалів і т. ін.).

Економічний прибуток - загальна виручка за відрахуванням зовнішніх (явних) і внутрішніх витрат.

Внутрішні (неявні) витрати - витрати. які підприємство несе в результаті своєї діяльності, аж поки не сплатить.

Нормальний прибуток - мінімальний (min) розмір винагороди підприємству за його діяльність (організацію ресурсів і управління виробництвом). Згідно з законом про оподаткування прибутку підприємством оподаткований прибуток обчислюється:

Поп.=В.Д.-(В.В.+А) (8.7)

де - В.Д. - валовий дохід;

А - амортизація

В.В. - валові витрати.

Розподіл прибутку здійснюється на базі нормативів.

При плануванні нормативів враховуються:

1. Фінансові вимоги держави.

2. Завдання розширеного відтворення виробничих фондів.

3. Можливість використання кредитних джерел для капітальних вкладень.

4. Обсяг засобів (коштів), що призначені для поповнення фондів цільового призначення.

Прибуток можна розділити на дві частини:

- прибуток, що спрямовується у вигляді виплат власником корпоративних прав, персоналу підприємства за результатами роботи (заохочувальний захід), на соціальну підтримку - розподілений прибуток.

- прибуток, що залишається на підприємстві як джерело фінансування (нерозподілений прибуток), останній спрямовується на створення резервних та інвестиційних фондів.

Чистий прибуток, призначений для утворення фонду споживання, фонду матеріального заохочення і фонду соціального розвитку.

Для товариств фонди цільового призначення:

резервний фонд;

фонд накопичення;

фонд споживання;

частина прибутку, яка розподіляється між засновниками.

Фонди спеціального призначення, що утворюються згідно засновницьких документів - фонди накопичення і споживання.

Резервний фонд - утворюється для гарантування ефективної діяльності підприємства (покриття кредитної заборгованості).

8.4 Рентабельність виробництва продукції та основні напрямки її підвищення

Рентабельність - відносний показник, що характеризує рівень ефективності або прибутковості підприємства.

Рентабельність окремих видів продукції:

(8.8)

Рентабельність продукції підприємства:

(8.9)

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут.

Рентабельність виробництва:

(8.10)

де Со.ф. - вартість основних фондів;

Ок. н. - оборотні кошти;

На - нематеріальні активи.

Основні фактори підвищення рентабельності:

1. Ріст прибутку.

2. Зменшення вартості основних виробничих фондів та залишків нормованих оборотних засобів.

3. Зниження собівартості виробів.

Фактори які впливають на величину прибутку:

зовнішні (природні умови, податкові умови, штрафні санкції);

внутрішні

а) виробничі;

б) невиробничі.

Виробничі:

екстенсивні;

інтенсивні;

Невиробничі:

постачальна та збутова діяльність, соціальні умови праці побуту.

ТЕМА 9. ЕФЕКТИВНІСТЬ ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

9.1 Поняття ефекту та ефективності. Види ефективності

Ефект - результат від будь-якого заходу, який найчастіше виражається певною грошовою сумою.

Ефективність виробництва - комплексне відображення кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу.

(9.1)

Розрізняють:

1. Кінцевий результат процесу виробництва (обсяг продукції).

2. Народногосподарський результат роботи підприємства. До обсягу продукції додаємо її споживчу вартість (обсяг продукції + споживча вартість = прибуток є фінансовий результат).

3. Фінансовий результат - (прибуток).

Ефекти бувають економічні і соціальні.

Соціальний ефект - збільшення нових робочих місць або рівня зайнятості людей взагалі.

Ефективність виробництва:

а) За наслідками:

економічний

соціальний;

б) За місцем одержання ефекту:

локальна

народногосподарська;

в) За ступенем збільшення ефекту:

первісна

мультиплікативна;

г) За метою визначення:

абсолютна

порівняльна ефективність.

д) За умовами оцінки:

реальна (по даним бух обліку)

розрахункова (по плановим показникам)

умовна (в межах структурного підрозділу)

Абсолютна ефективність - характеризує питому в розрахунку на 1-цю витрат чи ресурсів) ефективність діяльності підприємств за певний проміжок часу.

Порівняльна ефективність - порівняння можливих варіантів господарювання і вибір кращого.

Первісна ефективність (одноразова) - впровадження на підприємстві прибуткових, технічних, організаційних та економічних заходів.

Мультиплікативний ефект:

Мультиплікативний ефект - повторення ефекту і примноження його завдяки іншим заходам на підприємстві.

Класифікація чинників зростання ефективності:

За видами витрат і ресурсів (джерела підвищення).

За напрямками розвитку і удосконалення виробництва.

За місцем реалізації у системі управління виробництвом.

Синергічна ефективність - комбінований вплив сукупності інновацій на фінансово-економічний стан суб'єкта господарювання.

Загальна ефективність виробництва пов'язана з визначенням критерію і відповідної йому системи показників.

Єдиним народногосподарським економічним критерієм ефективності можна вважати зростання продуктивності (живої і уречевленої праці).

Максималізація обсягу чистої продукції - національного доходу по відношенню до витрат праці (живої і уречевленої праці персоналу і виробничих фондів підприємства).

На рівні підприємства максималізація прибутку за умов економічно обґрунтованої системи цін на вироблену продукцію та оплати праці, яка залежить від кінцевих результатів роботи.

9.2 Показники та критерії абсолютної та порівняльної економічної ефективності

Показник - якісна оцінка або кількісний параметр, який характеризує стан об'єкта, явища або процесу.

По наявності показники:

фізичні;

технічні;

економічні.

По повноті інформації показники:

прості;

комплексні;

узагальнюючі.

Критерій - мірило стану оцінки об'єкта представляє відмінну ознаку або умову, на основі якої відбувається оцінка параметра.

В основу критерію покладені якісні і кількісні територіальні показники (властивості і параметри), що відображають стан об'єкта.

Якщо показник - це характеристика стану об'єкта, то критерій мірило цього стану.

По характеру здійснених витрат всі види ефективності поділяють на 2 групи:

Ефективність ресурсів, що використовуються.

Ефективність витрат (всіх спожитих ресурсів).

До першої групи відноситься ефективність виробничих фондів, трудових ресурсів, нематеріальних ресурсів.

До другої групи відноситься ефективність капітальних вкладень і поточних витрат, ефективність загальних витрат.

Узагальнюючий показник витрат є розмір капітальних вкладень, а результатів виробництва - чистий прибуток.

За умовами оцінки ефективність поділяють на:

реальну;

розрахункову;

умовну.

Реальна відображає фактичний рівень витрат і результатів по даним бухгалтерського обліку.

Розрахункова - на проектних і планових показниках. Отримують їх шляхом розрахунку.

Умовна - умовні ціни на продукцію (госпрозрахункова).

Економічна ефективність капітальних вкладень визначається за допомогою показників, їх абсолютної та порівняльної економічної ефективності.

Абсолютна ефективність показує загальну величину віддачі капітальних вкладень та обчислюється відношенням величини економічного ефекту до величини самих затрат.

Загальна:

(9.2)

Або загальна при модернізації:

(9.3)

де Пч - чистий прибуток річний;

К - капітальні вкладення;

Пч - річний приріст чистого прибутку.

Строк окупності капітальних вкладень:

(9.4)

(9.5)

Критерієм ефективності капітальних вкладень є умова: одержаний показник ефективності капітальних вкладень повинен бути більше нормативного: Е Ен.,а строк окупності - менше: Т Тн.

Розрахунки порівняльної ефективності капітальних вкладень здійснюють тоді, коли необхідно вибрати кращий варіант проектів інвестування виробництва.

Строк окупності додаткових капітальних вкладень :

(9.6)

(9.7)

де С - річна економія за рахунок зниження собівартості;

С - собівартість продукції;

К - додаткові капітальні вкладення по більш капітальному варіанту.

(9.8)

(9.9)

Показник порівняльної економічної ефективності капітальних вкладень:

(9.10)

(9.11)

де Тд - строк окупності.

(9.12)

При дотриманні цієї умови додаткові капітальні витрати ефективні, тобто більш ефективним являється варіант 2, при недотриманні - варіант 1.

3. Показник понаднормованого чистого прибутку:

Тн П1 - К1 Тн П2 - К2 Тн Пі - Кі max (9.13)

П2 - Ен К2 П1 - Ен К1 Пі - Ен Кі max (9.14)

4. Приведені витрати:

Впр = С + Ен К min (9.15)

Впр = Тн С + К min (9.16)

де С - річна собівартість продукції;

К - коефіцієнт капітальних вкладень у виробничі фонди підприємства.

Приведені витрати - сума поточних витрат і нормованих витрат додаткової праці.

Повні витрати на будівництво складаються із абсолютної суми капітальних вкладень і втрат від їх заморожування.

Капітальні витрати, які визначені з врахуванням строку їх заморожування і недотриманої в зв'язку з цим віддачі називаються приведеними капітальними витратами.

9.3 Конкурентоспроможність та її оцінка

Загалом поняття конкурентоспроможності характеризує властивість об'єкта задовольняти певну конкретну потребу як порівняти з аналогічними об'єктами даного ринку. Конкурентоспроможність можна розглядати стосовно найрізноманітних об'єктів: проектно-конструкторської документації, технології виробництва продукції, окремого проекту, окремої фірми (підприємства, організації), галузі, регіону, країни в цілому.

Конкурентоспроможність підприємства означає його здатність до ефективної господарської діяльності та забезпечення прибутковості за умов конкурентного ринку. Інакше кажучи, конкурентоспроможність підприємства - це здатність забезпечувати випуск і реалізацію конкурентоспроможної продукції.

Під конкурентоспроможністю продукції заведено розуміти сукупність її властивостей, що відбиває міру задоволення конкретної потреби проти репрезентованої на ринку аналогічної продукції. Вона визначає здатність витримувати конкуренцію на ринку, тобто мати якісь вагомі переваги над виробами інших товаровиробників.

Конкурентоспроможність товарів закладається ще на стадії проектування. У процесі виробництва матеріалізуються найважливіші (визначальні) елементи конкурентоспроможності виробів: якість і витрати. Моделювання та визначення рівня конкурентоспроможності продукції є необхідною передумовою для її продажу (реалізації) на відповідному ринку.

Визначаючи конкурентоспроможність товару, виробник продукції має обов'язково знати вимоги потенційних покупців та оцінки споживачів. Тому формування конкурентоспроможності продукції починається з визначення суттєвих споживчих властивостей (потреб покупців), за якими оцінюється принципова можливість реалізувати продукцію на відповідному ринку, де покупці постійно порівнюватимуть її характеристики з товарами конкурентів щодо міри задоволення конкретних потреб і цін реалізації.

Беручи загалом, для визначення конкурентоспроможності продукції продуценту необхідно знати:

конкретні вимоги потенційних покупців (споживачів) до пропонованого на ринку товару;

можливі розміри та динаміку попиту на продукцію;

розрахунковий рівень ринкової ціни товару;

очікуваний рівень конкуренції на ринку відповідних товарів;

визначальні параметри продукції основних конкурентів;

найбільш перспективні ринки для відповідного товару та етапи закріплення на них;

термін окупності сукупних витрат, зв'язаних із проектуванням, продукуванням і просуванням на ринок нового товару.

Конкурентоспроможність конкретного об'єкта бажано вимірювати кількісно, що уможливить управління її рівнем. Для цього необхідна інформація, що характеризує корисний ефект даного об'єкта та об'єктів-конкурентів за нормативний строк їхньої служби й сукупні витрати протягом життєвого циклу об'єктів.

Корисний ефект - це віддача об'єкта, інтегральний показник, що розраховується на підставі окремих об'єктивних показників якості об'єкта, котрі задовольняють ту чи ту конкретну потребу. Його можна вимірювати в натуральних одиницях (наприклад продуктивність однопараметричних машин та устаткування), грошовому виразі або в умовних балах (для об'єктів з кількома важливими параметрами, що доповнюють один одного).

Сукупні витрати протягом життєвого циклу - це ті витрати, які обов'язково потрібно зробити, щоб одержати від об'єкта відповідний корисний ефект.

Конкурентоспроможність об'єктів, для яких неможливо розрахувати корисний ефект чи сукупні витрати, можна визначити за результатами експериментальної перевірки в конкретних умовах споживання, результатами пробного продажу, експертних та інших методів.

Кількісну оцінку конкурентоспроможності однопараметричних об'єктів (наприклад машин та устаткування) можна зробити, користуючись формулою:

,(9.17)

де - конкурентоспроможність продукції на конкретному ринку, частка одиниці; , - ефективність відповідно оцінюваної продукції і продукції-конкурента, одиниця корисного ефекту/одиниця валюти; , , - коригуючі коефіцієнти, що враховують конкурентні переваги.

Ефективність продукції [] визначається зіставленням її корисного ефекту за нормативний строк служби () із сукупними витратами протягом життєвого циклу (), тобто

.(9.18)

Корисний ефект зазвичай розраховується за одним показником, узятим для оцінки конкурентоспроможності того чи того виду продукції (продуктивність, потужність, енергоємність, калорійність тощо). Зокрема корисний ефект однопараметричних машин за нормативний строк служби рекомендується визначати за формулою:

,(9.19)

де - нормативний строк служби машини, років; - погодинна паспортна продуктивність машини; - річний фонд часу роботи машини; - коефіцієнти, що характеризують невідповідність показників якості машини вимогам споживачів.

До показників (коефіцієнтів), що зменшують корисний ефект, належать: 1) коефіцієнт зниження продуктивності машини в міру її техніко-економічного старіння; 2) показники погіршання безвідмовності й ремонтопридатності; 3) показники рівня шуму, вібрації та інші показники ергономічності та екологічності машини; 4) показник організаційно-технічного рівня виробництва у споживачів машини.

Сукупні витрати протягом життєвого циклу однієї машини можна визначити за такою формулою

, (9.20)

де - кошторисна вартість маркетингових досліджень, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт; - кошторисна вартість організаційно-технологічної підготовки виробництва нової машини; , - кількість машин, яку передбачається виготовити за даною конструкторською і технологічною документацією (, якщо є тільки один виробник даної машини); - витрати на виробництво машини (без амортизації попередніх витрат); - витрати на впровадження машини в споживача, що включають транспортні витрати та кошторисну вартість будівельно-монтажних і пускових робіт; - витрати на експлуатацію, технічне обслуговування і ремонт у -му році (без амортизації попередніх витрат); - витрати на демонтаж і ліквідацію (реалізацію) елементів основних виробничих фондів (включаючи саму машину), що вибувають з експлуатації у зв'язку з освоєнням і впровадженням нової машини. Якщо ці витрати менші за дохід від реалізації елементів основних фондів, що вибувають, то у формулі (9.20) вони мають бути зі знаком мінус, якщо більші - зі знаком плюс.

Соціально-економічне значення підвищення якості і конкурентоспроможності продукції полягає в тім, що заходи такого спрямування сприяють формуванню ефективнішої системи господарювання за умови ринкових відносин. Соціально-економічна ефективність підвищення рівня якості та конкурентоспроможності продукції, що виробляється підприємствами, полягає передовсім у такому:

1) високоякісна й конкурентоспроможна продукція завжди повніше та ліпше задовольняє суспільно-соціальні потреби в ній;

2) підвищення якості продукції є специфічною формою виявлення закону економії робочого часу: загальна сума витрат суспільної праці на виготовлення й використання продукції більш високої якості, навіть якщо досягнення такої зв'язане з додатковими витратами, істотно зменшується;

3) конкурентоспроможна продукція забезпечує постійну фінансову стійкість фірми, а також одержання нею максимально можливого прибутку;

4) багатоаспектний вплив підвищення якості та, як наслідок, конкурентоспроможності продукції не тільки на виробництво та ефективність господарювання, а й на імідж і конкурентоспроможність підприємства в цілому.

9.4 Система показників та чинники зростання ефективності виробництва

Після вибору найбільш ефективного варіанту визначається економічна ефективність від його використання. Розрахунки економічного ефекту базуються на порівнянні показників прийнятого та базового варіанту без урахування дисконтування одноразових затрат. За базу в залежності від поставленої мети приймаються такі показники:

1). Узагальнюючі показники ефективності виробництва:

рентабельність виробництва;

виробництво чистої продукції на одиницю витрат ресурсів;

прибуток на одиницю загальних витрат;

рівень задоволення потреб ринку.

2). Показники ефективності використання праці:

темпи зростання продуктивності праці;

відносне вивільнення працівників;

трудомісткість одиниці продукції;

коефіцієнтні використання корисного фонду робочого часу;

зарплатомістність одиниці продукції.

3). Показники ефективності використання виробничих фондів:

загальна фондовіддача;

рентабельність ОФ;

фондовіддача акт. частини ОФ;

матеріаломістність одиниці продукції;

фондомістність.

4). Показники ефективності використання фін. коштів:

оборотність ОК;

рентабельність ОК;

відносне вивільнення ОК;

строк окупності інвестицій;

рентабельність інвестицій;

питомі капіталовкладення.

Чинники зростання ефективності:

Джерела підвищення ефективності:

зростання прод-сті праці;

зниження фондомісткості, з/пмісткості, трудомісткості;

раціональне використання природних ресурсів.

Основні напрямки розвитку на вдосконалення:

врахування досягнень НТП;

покращення структури виробництва;

поліпшити організацію праці;

досягнення конкурентоспроможності послуг;

планування і мотивація діяльності;

зовнішньоекономічна діяльність.

За місцем реалізації у системі управління виробництвом:

Внутрішні чинники:

- тверді

- м'які

Тверді: технологія; устаткування; м-ли та енергія; вироби;

М'які: працівники; організація та системи; методи роботи; стиль управління;

2. Зовнішні чинники:

- державна ек. та соц. політика;

- інституціональні механізми;

- інфраструктура;

- структурні зміни.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Підприємство, його ознаки та принципи функціонування. Форми обліку та методи оцінки основних фондів, оборотних коштів, нематеріальних ресурсів та активів. Персонал підприємства та особливості оплати його праці. Поняття витрат та собівартості продукції.

    презентация [2,3 M], добавлен 26.03.2010

  • Загальна структура підприємства. Оборотні фонди підприємства. Поняття, основні складові елементи оборотних фондів підприємства. Нормування оборотних фондів ресторану. Основні шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства.

    контрольная работа [41,6 K], добавлен 06.06.2016

  • Напрямки діяльності і цілі підприємства. Класифікація підприємства за ознаками, його структура та зовнішнє середовище. Форми співробітництва підприємств у сфері виробництва, торгівлі, фінансових відносин. Ресурси підприємства їх склад і класифікація.

    курс лекций [281,4 K], добавлен 20.12.2008

  • Поняття, місія і різноманітні цілі створення підприємств, головні напрямки діяльності. Статут підприємства і колективний договір. Суть, оцінка і економічне розуміння фізичного зносу основних фондів (основного капіталу) підприємства, строки експлуатації.

    контрольная работа [78,8 K], добавлен 25.03.2011

  • Підприємство як суб'єкт господарювання. Цілі та напрямки діяльності, класифікація і структура особливості організації маркетингу на підприємстві. Характеристика виробничих процесів, форми їх організації. Сутність і головні функції процесу управління.

    шпаргалка [71,9 K], добавлен 14.08.2010

  • Загальні відомості про підприємство, організація та структура підприємства, майно підприємства. Аналіз трудових ресурсів, основних засобів, продукції, балансу підприємства, майнового стану та ліквідності, фінансової стійкості та рентабельності.

    курсовая работа [715,8 K], добавлен 13.06.2014

  • Поняття, структура оборотних засобів. Джерела формування оборотних засобів, кругообіг, показники використання, нормування. Значення та шляхи прискорення оборотносі оборотних засобів, ефективність використання, потреби й аналіз структури оборотних коштів.

    курсовая работа [160,2 K], добавлен 04.09.2002

  • Сутність основних фондів торгівельного підприємства, поняття їх руху та управління рухом. Аналіз наявності, складу та стану основних фондів торгівельного підприємства "Барс". Дослідження інтенсивності їх відновлення і оцінка ефективності їх використання.

    курсовая работа [3,6 M], добавлен 11.07.2010

  • Види заробітної плати, формування і диференціації її розмірів. Система участі у прибутках. Створення на базі підприємства кількох менших економічних одиниць. Комплексні зміни із антикризовими заходами. Використання основних засобів підприємства.

    контрольная работа [350,8 K], добавлен 14.08.2013

  • Загальна характеристика фінансового стану організації. Попередній огляд балансу та оцінка його ліквідності. Поняття майна підприємства і його джерела. Основи формування та розподілу прибутку, поняття рентабельності. Інвестиційна діяльність підприємства.

    курсовая работа [93,9 K], добавлен 27.01.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.