Функції з управління можуть перебирати на себе також інші органи ХК "Київміськбуд", наприклад, відділ з маркетингу, відділ збуту продукції, рекламний відділ тощо. За такою схемою ХК "Київміськбуд" і ДП можуть знизити витрати на заробітну плату персоналу цих відділів ДП, а також забезпечити централізовану розробку рішень або їх виконання. Цей орган міг би навіть укладати договори від імені ДП. Цікаво, що в Росії подібні договори можуть укладатися без довіреності. Такий договір повинен містити також і звітність управляючої компанії перед органами ДП, вартість і порядок надання послуг, відповідальність ХК "Київміськбуд", строк дії та інші умови.

На основі дослідження всіх можливих моделей управління холдинговими компаніями, варто зауважити, що управління ХК "Київмісьбуд" здійснюється частково за першою та сьомою моделями. З одного боку, можна констатувати той факт, що між ХК та підприємствами, що в даний час є дочірніми, було укладено договір про передачу повноважень одноособовому виконавчому органу та утворено таким чином холдинг. Проте не можна відкидати і той факт, що ХК "Київміськбуд" є управляючою компанією в холдинговій групі.



2.3 Аналіз господарської діяльності ХК "Київміськбуд"

Дохід підприємства від операційної діяльності складається з доходу від основної діяльності інших операційних доходів.

Основна діяльність підприємства пов'язана з наданням послуг і повинна забезпечувати отримання доходів, достатніх для відшкодування витрат, а також певного прибутку.

Таблиця 2.2

Аналіз операційної діяльності ХК "Київміськбуд"

Показник	2012 рік	2013 рік	2014 рік	Відхилення
	Тис.	Тис.	Тис.	+/-тис.	%
1) Виручка	5533618	7106418	7658921	-2125303	72,25
2) Чиста виручка	7099445	5949466	6417773	681672	110,62

Відповідно до наведеної таблиці 2.1 можна стверджувати, що обсяги надання послуг у вартісному вимірі у 2014 році по відношенню до 2012 року збільшилось до 681672 тис. грн., це пояснюється тим, що потреби населення на електроенергію збільшились, обсяг виробництва та її реалізація теж.

Основнн фунди -- матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Таблиця 2.3. Аналіз структури необоротних активів ХК "Київміськбуд" за 2012-2014 рр.

Показник	2012 рік	2013 рік	2014 рік	Відхилення
	Тис.	%	Тис.	%	Тис.	%	+/-тис.	%
1) Нематеріальні активи:
- залишкова вартість	3323	0,13	1910	0,06	3173	0,06	-150	104,73
- первісна вартість	19068	0,77	19250	0,63	22339	0,63	3271	85,36
- накопичена амортизація	-15745	-0,64	-17340	-0,57	-19166	-0,57	-3421	82,15
2) Основні засоби:
- залишкова вартість	1638404	66,14	2608235	84,99	2698553	84,99	1060149	60,71
- первісна вартість	3203617	129,3	6165901	200,92	556006	200,9	2356449	57,62
- знос	-1595213	-64,40	3557666	-115,93	286151	115,9	1266300	55,75
3) Довгострокові фінансові інвестиції:
- які обліковуються	10122	0,41	9707	0,32	9249	0,32	0	109,44
- інші фінансові інвестиції	7365	0,30	7365	0,24	7365	0,24	-399891	100,00
4) Усього за розділом	2477024	100	3068858	100,00	2077133	100	-150	119,25

З даної таблиці 2.3 ми бачимо, що у 2014 році, порівняно з 2012 роком, зменшились нематеріальні активи, що є негативним явищем для підприємства, адже це свідчить про те, що дане підприємство погано розвивається, у 2014 році, в порівнянні з 2012 роком, підприємство працює в два рази гірше;зменшилась частка основних засобів на 1060149 тис. грн.

Таблиця 2.4. Аналіз якісного стану основних фондів за 2012 -2014 рр.

Групи	2012 рік	2013 рік	2014 рік	Відхилення
				Тис.	%
Первісна вартість Осн.Фонд.	3203617,00	6165901,00	5560066,00	-2356449,00	57,62
Знос	-1565213,00	3557666,00	-2861513,00	1296300,00	54,70
Коеф зносу	-0,49	-0,58	-0,51	0,03	0,95
Коеф придатності	1,49	1,58	1,51	0,97	0,98

З даної таблиці 2.4 ми бачимо, що у 2014 році коефіцієнт зносу складає 0,95 порівняно з 2012 роком, коефіцієнт придатності 0,98 порівняно з 2012 роком, це є негативним явищем для підприємства.

Проаналізувавши якісний стан і рух основних фондів можна зробити висновок, що основні фонди підприємства ще не є зношені.



Таблиця 2.5

Ефективність використання основних фондів за 2012-2014 рр.

Групи	2012 рік	2013 рік	2014 рік	Відхилення
				Тис.	%
1)Фондовіддача	1,91	1,73	1,27	-0,64	150,33
2) Фондомісткість	0,52	0,57	0,78	0,26	66,52
3) Рентабельність	0,02	0	0,09	0,07	25,32
4)Фондоозброєність	182,08	255,70	385,16	203,09	47,27

Відповідно до наведеної таблиці 2.5 можна стверджувати, що у 2014 році по відношенню до 2012 року фондовіддача знизилась на 150,33% за рахунок збільшення собівартості продукції, обсягу наданих послуг. Фондомісткість збільшилася на 66,52%, а фондоозброєність у 2014 році, по відношенню до 2012 року, зросла на 47,27%. Відповідно прибутковість у 2014 році, порівняно з 2012 роком, збільшилась на 25,32%; підприємство отримує прибутки.

Таблиця 2.6

Аналіз основних фондів за 2012-2014 рр.

Показник	2012 рік	2013 рік	2014 рік	Відхилення
				Тис	%
Коефіцієнт оновлення	0,11	0,087	0,1	-0,01	110,00
Коефіцієнт вибуття	0,0009	0,0054	0,00099	0,00009	90,91

З таблиці 2.6 можна стверджувати, що коефіцієнт оновлення у 2014 році, порівняно з 2012 роком на 110% зменшився, а коефіцієнт вибуття збільшився на 90,91%.

Оборотні кошти -- це сукупність коштів підприємства, що авансуються на створення оборотних фондів та фондів обігу і забезпечення їх безперервного кругообігу. Якщо оборотні фонди виступають у вигляді предметів праці, то фонди обігу -- це кошти, вкладені в запаси готової продукції, товари відвантажені та в дорозі, а також кошти на рахунках та в касі підприємства. З огляду на це розрізняють оборотні кошти у сфері виробництва та у сфері обігу, які в сукупності своїй забезпечують безперервність виробництва та реалізації продукції. Оборотні фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі, та в процесі виготовлення продукції повністю споживаються. Після закінчення виробничого циклу, виготовлення продукції та її реалізації авансовані оборотні кошти відшкодовуються в складі виручки від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного поновлення процесу виробництва, який здійснюється завдяки постійному кругообігу коштів підприємства. У своєму кругообігу оборотні кошти проходять послідовно три стадії: грошову, виробничу і товарну.

Таблиця 2.7

Аналіз ефективності використання оборотних коштів за 2012-2014 рр.

Показник	2012 рік	2013 рік	2014 рік	Відхилення
				Тис	%
Коефіцієнт оборотності, разів	6,06	3,83	3,62	2,44	167,27
Коефіцієнт завантаження, грн.	21,18	26,12	27,61	-6,43	76,7
Тривалість одного обороту	59,43	94,03	99,41	-39,98	59,78
Рентабельність оборотних коштів%	0,05	0	0,22	-0,17	21,93
Вивільнення(залучення) оборотних коштів	-614536,82	-789204,37	-850562,68	236025,86	72,25

З таблиці 2.7 можна стверджувати, що оборотні кошти використовуються не ефективно, адже у 2014 році, по відношенню до 2012 року, коефіцієнт оборотності зменшився на 2,44 тис. Це свідчить про те, що оборотні кошти здійснюють менше оборотів, що є негативним явищем для підприємства. Коефіцієнт завантаження у 2014 році, по відношенню до 2012 року, збільшився на 76,7%, це негативне явище для підприємства, адже коефіцієнт завантаження характеризує участь оборотних коштів у кожній гривні реалізованої продукції. Що менше оборотних коштів припадає на 1 грн. обороту.

Операційні витрати - це витрати, що пов'язані з діяльністю по реалізації продукції та управління підприємством. Вони характеризують витрати, що були у звітному періоді і безпосередньо не пов'язані з виробництвом продукції.

Саме таке тлумачення операційних витрат можна зустріти у більшості авторів підручників з бухгалтерського фінансового обліку.

Операційні витрати поділяються на:

- адміністративні витрати;

- витрати на збут;

- інші операційні витрати;

Таблиця 2.8

Аналіз операційних витрат за 2012-2015 рр.

Показник	2012 рік	2013 рік	2014 рік	Відхилення
	Тис	%	Тис	%	Тис	%	Тис	%
Матеріальні витрати	2179146	73,66	2772429	71,2	3578111	74,03	1398965	60,9
Витрати на оплату праці	374024	12,64	502220	12,9	570718	11,81	196694	65,54
Відрахування на соціальні заходи	140428	4,75	188884	4,85	214211	4,43	73783	65,56
Амортизація	119399	4,04	127389	3,27	159683	3,3	40284	74,77
Інші операційні витрати	145568	4,92	303039	7,78	310592	6,43	165024	46,87
Разом	2958565	100	3893961	100	4833315	100	1874750	61,21

З даної таблиці 2.8 ми бачимо, що у 2014 році, по відношенню до 2012 року, операційні витрати зросли на 46,87%, матеріальні витрати у 2014 році, по відношенню до 2012 року збільшилися на 60,9%. Витрати на оплату праці у 2014 році, порівняно з 2012 роком, зросли на 65,54%. Відрахування на соціальні заходи у 2014 році, по відношенню до 2012 року, зросли на 65,56%. Амортизація у 2014 році, порівняно з 2012 роком, зросла на 74,77%. Це все пояснюється інфляцією гривні, скороченням працівників та збільшенням їхніх зарплат та збільшенням виробництва.

Господарську діяльність можна класифікувати за різними ознаками. За критерієм мети здійснення господарська діяльність може бути комерційною (підприємницькою) та некомерційною (ч. 2 ст. З ГК України): комерційна діяльність (підприємництво) має місце, якщо її суб'єкт (підприємець) діє з метою отримання прибутку; некомерційна господарська діяльність здійснюється для досягнення певних економічних і соціальних результатів, проте мета отримання прибутку при цьому відсутня (є неосновною).

Таблиця 2.9

Фінансові результати господарської діяльності за 2012-2014 рр.

Показник	2012 рік	2013 рік	2014 рік	Відхилення
				Тис	%
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	5533618	7106418	7658921	2125303	72,25
Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	0	6358481	7649105	2788183	63,54
Валовий прибуток:				0	0
прибуток	0	0	0	0	0
Інші операційні доходи	423123	607585	1993935	1570812	21,22
Адміністративні витрати	42568	48431	57356	14788	74,21
Витрати на збут	0	0		0	0
Інші операційні витрати	93368	378423	240762	147394	38,78
Фінансові результати від операційної діяльності:				0	0
- прибуток	56439	0	464485	408046	12,15
Інші фінансові доходи	0	0	536	536	0
Інші доходи	52854	55543	109167	56313	48,41
Фінансові витрати	79872	62404	60821	19051	131,32
Інші витрати	9988	383810	996595	986607	1,002
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:				0	0
- прибуток	20763	0	0	20763	0
Податок на прибуток від звичайної діяльності	6578	0	0	6578	0
Фінансові результати від звичайної діяльності:				0	0
- прибуток	14185	0	0	14185	0
Чистий:				0	0
- прибуток	14185	0	0	14185	0



У даній таблиці 2.9 ми бачимо, що валовий прибуток не змінився, і чистий прибуток залишився на тому ж рівні, це пояснюється тим, що реалізація продукції не збільшила свого обсягу. Фінансові результати від звичайної діяльності залишилися на попередньому рівні.

Фінансова стійкість передбачає здатність підприємства зберігати заданий режим функціонування за найважливішими фінансово-економічними показниками. Вона може розглядатися як результуюча категорія, що характеризує рівень стійкості роботи підприємства, його здатність забезпечити стабільні техніко-економічні показники й ефективно адаптуватися до змін у зовнішньому оточенні та внутрішньому середовищі. Рівень фінансової стійкості впливає і на можливості підприємства. Визначення меж фінансової стійкості належить до найбільш важливих економічних проблем, тому що недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства й відсутності засобів для розвитку виробництва, а надлишкова буде перешкоджати розвитку, формуючи на підприємстві зайві запаси і резерви. Фінансова стійкість має характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який відповідає вимогам ринку, а їхній розподіл і використання мають забезпечувати розвиток підприємства на основі зростання прибутку й капіталу при збереженні платоспроможності в умовах допустимого рівня ризику. Зміна ж стану ресурсів у фінансово стійкого підприємства не повинно призвести до зміни обраної ним стратегії.

Таблиця 2.10

Оцінка фінансової стійкості 2012-2014 рр.

Показник	2012 рік	2013 рік	2014 рік	Відхилення
Коефіцієнт автономії	0,25%	0,35%	0,30%	-0,05%
Коефіцієнт фін. стабільності	0,33	0,53	0,44	-0,11
Коефіцієнт фін. лівереджу	109%	216%	230%	-121%



З даної таблиці 2.10 можна стверджувати, що у 2014 році, по відношенню до 2012 року, коефіцієнт автономії зміцнився на 0,05%. Коефіцієнт фінансової стабільності збільшився на 0,11%. Коефіцієнт фінансового лівереджу в 2014 році, в порівнянні з 2012 роком, збільшився на 121%. Підприємство стабільно зміцнює свою незалежність.

Таблиця 2.11

Ефективність господарської діяльності за 2012-2014 рр.

Показник	2012 рік	2013 рік	2014 рік	Відхилення
				Тис
Рентабельність продукції
Купована електроенергія	0	0	11940,48	-11940,48
Паливо зi сторони на технологічні потреби	0	0	10141,59	-10141,59
Витрати на оплату праці з відрахуванням на соціальні заходи	0	623661,14	62768,24	-62768,24
Рентабельність продажу	0,01	0	0,06	-0,05
Рентабельність активів	0,01	0	0,09	-0,07
Рентабельність валового капіталу	0,05	0	0,29	-0,24

Відповідно до наведеної таблиці 2.11, можна стверджувати, що господарська діяльність підприємства ефективна. Рентабельність продукції, активів, валового капіталу та продажу, порівняно з 2012 роком, зростає, що пояснюється грамотною політикою підприємства.

Платоспроможність підприємства - це його здатність вчасно та в повному обсязі виконувати планові платежі і термінові зобов'язання, підтримуючи при цьому нормальний ритм господарської діяльності. Стан платоспроможності зумовлюється наявним розміром грошових активів, але не обмежується ним.

Платоспроможність - це не тільки здатність підприємства до термінового погашення зобов'язань в момент оцінки за рахунок наявних коштів, а й його спроможність забезпечувати генерування (утворення) грошових потоків, які за обсягами та термінами відповідають зобов'язанням та платіжним потребам. Платоспроможність - це не статична (моментна) характеристика. У процесі фінансового аналізу вивчається статична і динамічна платоспроможність. При дослідженні статичної платоспроможності порівнюються суми платіжних засобів підприємства з строковими зобов'язаннями. Динамічна платоспроможність - наявність платоспроможності протягом усього періоду, що досліджується. Найбільшу цінність має динамічна платоспроможність. Виконання платіжних зобов'язань та потреб може здійснюватись за рахунок не тільки власних, але й позикових коштів. Використання останніх не є свідченням неплатоспроможності підприємства, якщо воно має потенційні можливості обслуговування та повернення позикових коштів.

Таблиця 2.12

Показники ліквідності за 2012-2014 рр.

Показник	Нормативне значення	2012 рік	2013 рік	2014 рік	Відхилення
					Тис	%
Коефіцієнт загальної ліквідності	>1	0,81	1,01	0,85	0,04	95,62
Коефіцієнт швидкої лікфідності	0,6-0,8	0,49	0,79	0,67	0,19	72,42
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,20-0,35	0,07	0,06	0,21	0,14	32,90
Коефіцієнт забезпечення власними оборотними коштами	>0,1	-0,243	-98,38	-25,897	-25,65	0,94

Відповідно до таблиці 2.12, по відношенню до 2012 року, коефіцієнти ліквідності збільшилися, це означає поліпшення платоспроможності підприємства.

Власний капітал підприємства - це підсумок першого розділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобов'язаннями. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток. Показник власного капіталу є одним з головних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він - основа для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.



Таблиця 2.13

Структура власного капіталу за 2012-2014 рр.

Показник	2012 рік	2013 рік	2014 рік	Відхилення
				Тис	%
Статутний капітал	27091	27091	27091	0	100
Резервний капітал	54646	54646	64576	9930	84,62
Нерозподілений капітал	421483	493543	836916	415433	50,36
Усього за розділом	954765	1892786	1552101	597336	61,51

З даної таблиці 2.13 ми бачимо, що статутний капітал у 2014 році, порівняно з 2012 роком, залишився на тому самому рівні. Резервний капітал зріс на 9930 тис. Нерозподілений капітал зріс на 50,36%. Якщо капітал збільшився, то підприємство розвивається добре.



Розділ 3. Основні напрями ефективного управління холдингом в умовах конкурентного середовища

3.1 Заходи по поліпшенню функціонування холдингової компанії "Київміськбуд"

На основі проведених досліджень, можна стверджувати, що сучасна холдингова група, така як ХК "Київміськбуд" (система) являє собою багаторівневу структуру, у якій підприємства можуть виступати одночасно холдингами і дочірніми фірмами стосовно різних членів групи. Дочірні підприємства в холдинговій системі можуть утворювати стосовно материнської компанії (центрального холдингу) декілька рівнів, сполучених вертикальними і горизонтальними зв'язками.

Варто зауважити, що принциповим питанням управління такою складною структурою є розподіл повноважень між центральним апаратом (материнською компанією) і дочірніми підприємствами. Цей розподіл повинен забезпечувати рівновагу між інтересами (стратегією) холдингу й інтересами дочірніх фірм. Інтереси членів холдингової групи змінюються в часі під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників, змінюється і співвідношення між ними, тому для забезпечення рівноваги необхідні нові організаційні форми.

Характер і форми взаємодії центрального холдингу з дочірніми підприємствами залежать від стадій життєвого циклу холдингової групи. На ранніх стадіях розвитку ("народження", "дитинство") ця взаємодія характеризується централізацією управління, сильними вертикальними зв'язками, слабкою автономією структурних ланок. На цьому етапі дочірні підприємства можуть не мати повної юридичної самостійності, а мати статус підрозділів.

Пропонуємо управління такою компанією здійснювати на основі лінійно-функціональної схеми, що включає як окремі підрозділи, так і підконтрольні підприємства.

На ХК "Київміськбуд" на подальших етапах розвитку відбуватиметься виділення цих структурних ланок у самостійні організації, ступінь підконтрольності материнській фірмі при цьому визначається її часткою у її капіталі. Відбуватиметься формування власне холдингової групи, при цьому схема управління зміниться з лінійно-функціональної на матрично-департаментну з переносом функцій по оперативному управлінню і прийняттю рішень на дочірні компанії. Функції материнської компанії, що є центральним холдингом, у новій структурі носитимуть стратегічний і фінансовий характер: визначення цілей і стратегії, управління власністю, визначення принципів і методів управління, торгівля цінними паперами.

Ще одним напрямком управління ХК "Київміськбуд" запропоновано злиття та поглинання підприємств, що дозволить зміцнити і посилити їх позиції на ринку. Проте, варто зауважити, що ці процеси можуть призвести до обмеження конкуренції на ринках. Вважаємо, що на сучасному етапі кризового стану економіки, а також посилення конкурентної боротьби на ринку будівництва процеси злиття є об'єктивною необхідністю для забезпечення економічної ефективності, конкурентоздатності та виживання окремих підприємств в сучасних умовах.

3.2 Проблемні питання правового регулювання діяльності холдингових компаній в Україні

Основою правового регулювання холдингових компаній в Україні на сьогодні є Указ Президента України "Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації" від 11 травня 1994 р. №224/94 (далі - Указ №224), акти Антимонопольного комітету України тощо. Однак у цілому питання створення, функціонування та ліквідації холдингових компаній, утворених не в процесі корпоратизації чи приватизації, залишаються в правовому вакуумі.

Так чи інакше, але в Україні не мало державних холдингів, серед яких можна згадати такі, як "Артем", "Дніпровський машинобудівний завод", "Київський радіозавод", "Чорноморський суднобудівний завод", "Укрпапірпром" та інші. Втім державні холдинги не завжди працюють ефективно, про що свідчить Указ Президента "Про невідкладні заходи щодо впорядкування діяльності державних (національних) акціонерних та холдингових компаній" від 7 листопада 2001 р., в якому наголошується на порушеннях законодавства у процесі створення та фінансово-господарської діяльності таких компаній. Тому питання вдосконалення законодавства про холдинги досі залишається актуальним.

Законопроект №3355 визначає загальні засади функціонування холдингових компаній в Україні, а також особливості їх утворення, діяльності та ліквідації. При цьому він містить ряд новацій порівняно з чинним Указом №224.

Отже, що ж є холдингом? Згідно з проектом, холдингова компанія - це відкрите акціонерне товариство, яке володіє та здійснює управління холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств. Державним холдингом є компанія (ВАТ), не менш ніж 75% акцій якого належить державі.

Нескладно помітити, що холдинговою компанією може бути лише господарське товариство в організаційно-правовій формі ВАТ. По-друге, у визначенні холдингової компанії використані деякі нові терміни.

Так, корпоративним підприємством є господарське товариство, холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) якого володіє та здійснює управління холдингова компанія. Таке корпоративне підприємство не може мати у власності цінні папери "своєї" холдингової компанії. Крім того, державна холдингова компанія не може бути корпоративним підприємством іншої холдингової компанії.

Холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) є пакет акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства, який становить 60 і більше відсотків статутного фонду цього підприємства і яким володіє та здійснює управління холдингова компанія.

Галузі або сфери діяльності, в яких не допускається утворення державних холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації, визначатиме Кабінет Міністрів України. Згідно ж із Указом № 224 такими галузями на сьогодні є торгівля товарами народного споживання і продукцією виробничо-технічного призначення, виробництво й переробка сільськогосподарської продукції, громадське харчування та побутове обслуговування населення, автомобільний транспорт (крім підприємств, що виконують переважно міжнародні перевезення).

Документ закріплює, що порядок утворення, діяльності й ліквідації холдингових компаній регулює Закон України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, визначених законопроектом №3355. До речі, назва "холдингова компанія" ("державна холдингова компанія") та утворені на її основі словосполучення можуть використовуватися лише стосовно суб'єктів господарювання, установчі документи й діяльність яких відповідають вимогам розглядуваного законопроекту. Інші суб'єкти господарювання не мають права використовувати у своїх назвах такі словосполучення і не підлягають державній реєстрації за такою назвою.

Стаття 3 проекту закріплює способи утворення холдингових компаній як державою, так і іншими суб'єктами на договірних засадах шляхом об'єднання у статутному фонді холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв), а також додаткових внесків у вигляді майна, коштів та нематеріальних активів. При цьому частка у вигляді майна, коштів та нематеріальних активів не має перевищувати 10% статутного фонду холдингової компанії.

Особливістю холдингових компаній розробники документа вважають те, що для прийняття рішення про відчуження пакетів акцій (часток, паїв) корпоративних підприємств та/або ліквідацію холдингової компанії необхідний кворум загальних зборів акціонерів, які мають більш ніж 60% голосів. Також до виключної компетенції загальних зборів холдингової компанії належить прийняття рішення про відчуження будь-яких пакетів акцій (часток, паїв) корпоративних підприємств.

Особливу увагу законопроект приділяє порядку й особливостям утворення державних холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації, управління їх пакетами акцій. Очевидно, це пов'язано з тим, що на сьогоднішній день основну масу холдингів в Україні складають все ж таки державні холдинги.

Згідно з проектом, холдингові компанії зобов'язані щороку забезпечувати проведення аудиторських перевірок своєї фінансово-господарської діяльності й фінансово-господарської діяльності своїх корпоративних підприємств за результатами звітного року, а також один раз на рік публікувати в засобах масової інформації відомості про свої баланси, прибутки й витрати, про баланси, прибутки й витрати своїх корпоративних підприємств, перелік суб'єктів господарювання, пов'язаних відносинами контролю з холдинговою компанією, а також перелік пов'язаних із нею осіб.

Окремою підставою для ліквідації холдингової компанії є ліквідація всіх її корпоративних підприємств та залишення у статутному фонді холдингового корпоративного пакета акцій (часток, паїв) тільки одного корпоративного підприємства.

В цілому прийняття законопроекту №3335 сприятиме оптимізації діяльності, структури холдингових компаній та підвищенню рівня управління державними корпоративними правами.

Хоча законопроект №3355 і містить окремі норми щодо створення і функціонування недержавних холдингів, все ж їхню кількість не можна назвати достатньою. Недержавні холдинги, на жаль, ризикують залишитися "поза законом". До недоліків законопроекту також можна віднести й те, що він не містить багатьох позитивних положень, наявних у чинному Указі №224, зокрема, щодо вимог недопустимості обмеження конкуренції при створенні холдингів.

Висновки

На основі проведених в курсовій роботі досліджень можна зробити наступні висновки.

1) Визначено, що холдинг - це компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій інших підприємств з метою здійснення по відношенню до них функцій контролю і управління. В світовій практиці холдингові компанії - це перш за все, фінансові центри, навколо яких об'єднуються окремі компанії, не втрачаючи при цьому своєї комерційної самостійності.

2) Виявлено, що є два види холдингів: чистий холдинг (фінансовий), який створюється, насамперед, з метою фінансового контролю та управління, змішаний холдинг здійснює також певну підприємницьку діяльність (промисловість, торгівля, транспорт, кредитно-фінансова діяльність). При цьому зауважено, що останнім часом намітився кількісний ріст чистих холдингів, які об'єднують фінансові заклади (банки, страхові та інші фірми).

3) За результатами проведених досліджень, з'ясовано, що виокремлюють наступні основні моделі створення та розвитку холдингових компаній: утворення шляхом перетворення великих компаній з виділенням з їхнього складу підрозділів як юридично самостійних (дочірніх) компаній, контрольні пакети акцій яких закріплюються у власності головних компаній; об'єднання пакетів акцій юридично самостійних компаній та передачі цих пакетів холдинговій компанії; утворення шляхом купівлі існуючою компанією пакета акцій інших компаній, що стають дочірніми стосовно неї; заснування нових компаній, що із самого початку здобувають право домінуючої участі в інших компаніях.

4) Зазначено, що холдингову компанію "Київміськбуд" було утворено шляхом перетворення великих компаній з виділенням з їхнього складу підрозділів як юридично самостійних (дочірніх) компаній, контрольні пакети акцій яких закріпились у власності головної компанії. На сьогодні, до складу холдингової компанії "Київміськбуд" на правах дочірніх підприємств та асоційованих членів входять провідні загальнобудівельні трести, домобудівельні комбінати, організації та підприємства промисловості, автотранспорту, будмеханізації.

5) Виявлено, що функції з управління можуть перебирати на себе також інші органи ХК "Київміськбуд", наприклад, відділ з маркетингу, відділ збуту продукції, рекламний відділ тощо. За такою схемою ХК "Київміськбуд" і ДП можуть знизити витрати на заробітну плату персоналу цих відділів ДП, а також забезпечити централізовану розробку рішень або їх виконання.

6) На основі дослідження всіх можливих моделей управління холдинговими компаніями, варто зауважити, що управління ХК "Київмісьбуд" здійснюється частково за першою та сьомою моделями. З одного боку, можна констатувати той факт, що між ХК та підприємствами, що в даний час є дочірніми, було укладено договір про передачу повноважень одноособовому виконавчому органу та утворено таким чином холдинг. Проте не можна відкидати і той факт, що ХК "Київміськбуд" є управляючою компанією в холдинговій групі.

7) Доведено, що принциповим питанням управління ХК "Київмісьбуд" є розподіл повноважень між центральним апаратом (материнською компанією) і дочірніми підприємствами. При цьому, цей розподіл повинен забезпечувати рівновагу між інтересами холдингу й інтересами дочірніх фірм.

8) Зазначено, що одним з напрямків управління холдингом в кризовій ситуації може стати злиття та поглинання підприємств, що дозволить зміцнити і посилити їх позиції на ринку. Проте ці процеси можуть призвести до обмеження конкуренції на певних товарних ринках.

Список використаної літератури

1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року №436-IV.

2. Закон України "Про холдингові компанії в Україні" від 2011, №34, ст. 291

3. Аптекарь С.С. Методические принципы организации государственных холдинговых компаний в угольной промышленности / Аптекарь С.С., Мальков А.В. // Управление экономикой переходного периода: (Сб. науч. тр.). - Донецк, 1997. - С. 96-104

4. Бавыкин В. // Новый менеджмент. - М. // Экономика, 1997. - 368 с.

5. Берзон Н. Современные тенденции развития холдингов. // Журнал "Управление компанией" - 2004. - №4.

6. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчпн М.І., Піча Ю.В. Економіка підприємства - К.: "Каравела"; Львів: "Новий світ - 2000", 2001. - 298 с.

7. Валовой Д.В. Рыночная экономика. Возникновение, эволюция и сущность. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 236 с.

8. Васильченко З.М. Банківські холдингові групи: використання світового досвіду у вітчизняних умовах // Міжнародна науково-практична конференція "Проблеми та перспективи розвитку фінансів місцевого самоврядування в Україні" (25-26 квіт. 2002 р.). - Дніпропетровськ, 2002. - С. 87-90

9. Высоцкая Т. "Областная аптечная холдинговая компания" выпускает первую эмиссию облигаций: Крупнейший донецкий продавец медикаментов планирует в 2010 г. увеличить годовой доход до $100 млн // Деловая неделя. - 2012. - 12-18 июня, №20 (134). - С. 7

10. Высоцкая Т. Холдинг "Богдан" приступил к продаже автобусов особо большого класса: В 2004 г. предприятие планирует освоить все сегменты украинского рынка автобусов // Деловая неделя. - 2012. - 18-24 сент., №32 (146). - С. 8

11. Гончаров А.Б. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. - Х.: ВД "ІНЖЕК", 2003 р. - 240 с.

12. Гончарова І. Практичні рекомендації щодо вдосконалення управління холдингом в Україні // Підприємництво, госп-во і право. - 2002. - №11. - С. 133-135

13. Грещак М.Г., Колот В.М., Налівайко А.П., Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник / За ред. С.Ф. Покропивного. - 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2010. - 526 с.

14. Деревянко Е. Эффективная коммуникационная политика холдинга. // Материалы Конференции "Эффективные стратегии развития холдингов - 2004". - С. 63-75.

15. Дорофеева А.А. Холдинги в преодолении кризисных явлений в экономике Украины // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: (Сб. науч. тр. докторантов, аспирантов и соискателей ИЭП НАН Украины). - Донецк, 2012. - Т. 2. - С. 33-42

16. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного - Вид 2-ге. - К.: КНЕУ, 2004.

17. Економіка підприємства. Збірник практичних задачі і конкретних ситуацій: Навч. Посібник. / За ред. С.Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ, 2004.

18. Економіка підприємства: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисциплін / О.Г. Швиданенко та інші - К.: КНЕУ, 2000.

19. Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 "Облік і аудит". За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ПП "Рута", 2003. - 680 с.

20. Ковалев Д. Постановка системы контроллинга в многоотраслевых структурах холдингового типа. // Материалы Конференции "Эффективные стратегии развития холдингов - 2004". - С. 91-105.

21. Макаров Д. Особенности организации финансового менеджмента в холдингах. // Материалы Конференции "Эффективные стратегии развития холдингов - 2004". - С. 79-81.

22. Михалюк В. Холдинги та можливості їх створення в Україні: [На матеріалах комбікормової промисловості] // Економіка. Фінанси. Право. - 2012. - №4. - С. 7-9

23. Осадчий В.В. Сутність контролінгу. Контролінг в управлінні фінансами холдингової компанії // Економіка та підприємництво: Зб. наук. пр. - К., 2001. - Вип. 6. - С. 195-200

24. Семернікова І.О., Мєшкова-Кравченко Н.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - Херсон: ОЛДІ-плюс, 2003. - 312 с.

25. Фінанси підприємств: Підручник / А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д, Буряк та ін.; Керівник колективу авторів проф. А.М. Поддєрьогін. - 6-те вид., перероб. та допов. - К.: КНЕУ, 2011. - 552 с.

26. Харченко В. Разработка стратегий развития группы компаний: региональное и структурное расширение. // Материалы Конференции "Эффективные стратегии развития холдингов - 2004". - С. 13-17.

27. Чердаков В.А. Вдосконалення регулювання діяльності державних холдингових і акціонерних компаній // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. пр. - К.: 2002. - Вип. 18. - С. 21-24

Размещено на Allbest.ru