Роль домогосподарств в економічній системі суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Роль домогосподарств в економічній системі суспільства

Львів 2013

Зміст

Вступ

1. Суть і функції домогосподарств

2. Еволюційний розвиток домогосподарств та їх характеристика за різних історичних епох

3. Перспективи розвитку домогосподарств в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Сучасна ринкова економіка передбачає існування в рамках однієї країни різних секторів господарювання. Одним з таких секторів є домашні господарства. Згідно рекомендацій ООН домогосподарство визначається як "особа, або група осіб, поєднаних з метою забезпечення всім необхідним для життя", тобто об'єднаних спільним веденням господарства.

Сьогодні інтерес до них посилюється як з боку науковців, так і з боку практиків. Візьмемо хоча б для прикладу той факт, що нині спостерігаються надзвичайно високі темпи зростання питомої ваги продукції особистих підсобних господарств у сукупному сільськогосподарському продукті. З утвердженням товарних відносин роль домашніх господарств у економічному розвитку все більше зростає.

Метою даної курсової роботи є на підставі різних літературних джерел розкрити роль домогосподарств в економічній системі суспільства.

Отже, можна визначити наступні завдання даної курсової роботи:

· проаналізувати суть і функції домогосподарств;

· охарактеризувати еволюційний розвиток домогосподарств та їх характеристика за різних історичних епох;

· визначити перспективи розвитку домогосподарств в Україні.

Актуальність теми. В економічній теорії важливе місце як один з найголовніших суб'єктів ринкової економіки посідає домашнє господарство. Воно є власником більшої частини ресурсів і відіграє велику роль в організації всього суспільного виробництва. Для вітчизняної економічної науки цей феномен є новим з точки зору його дослідження, бо в попередній нашій історії економісти, по суті, не вивчали домогосподарство з позиції економічної теорії. Тому важливо розглянути еволюційний розвиток домогосподарств, сучасний стан і перспективи подальшого розвитку.

Об'єктом дослідження є домогосподарства в економічній системі суспільства.

Предметом дослідження є особливості розвитку домогосподарств, сучасний стан і перспективи подальшого розвитку в Україні.

Структура курсової роботи є такою: зміст, вступ, три основні розділи, висновок, списки використаної літератури. У першому розділі розкриваються суть і функції домогосподарств. Другий розділ - це є аналіз еволюційного розвитку домогосподарств та їх характеристика за різних історичних епох. У третьому розділі розкрито перспективи розвитку домогосподарств в Україні.

Інформаційною базою написання курсової роботи є підручники з дисципліни "Політична економіка" таких авторів як: Діденко О.М., Кривченко К.Т., Мочерний С.В., Савчук В.С., Федоренко В.Г. та ін. Також використовувався Закон України "Про Всеукраїнський перепис населення" №2058-III від 19 жовтня 2000 року.

1. Суть і функції домогосподарств

У сучасних цивілізованих країнах світу найпрогресивнішою суспільною системою вважається змішана економіка. Вона передбачає співіснування в межах однієї держави різних економічних секторів. Одним з таких секторів є домашні господарства.

Сьогодні інтерес до них посилюється як з боку науковців, так і з боку практиків. Візьмемо хоча б для прикладу той факт, що нині спостерігаються надзвичайно високі темпи зростання питомої ваги продукції особистих підсобних господарств у сукупному сільськогосподарському продукті. З утвердженням товарних відносин і плюралізму форм власності роль домашніх господарств у економічному розвитку все більше зростає. Цим і визначається актуальність даної проблеми. На сучасному етапі, коли в Україні відбувається перехід до ринкової системи господарювання, домашні господарства мають посісти чільне місце в економічній політиці держави [2, с. 194].

Для вивчення теми важливе значення має з'ясування суті поняття "домогосподарство". У вітчизняній навчальній літературі немає визначення цього терміна. Така ситуація склалась невипадково. Адже в різних культурах практично не існує єдиного поняття, яке б визначало термін "домогосподарство". Виникають труднощі з поняттям сумісного проживання, власності, загального доходу, відтворювальних відносин. Для остаточного з'ясування суті категорії "домогосподарство" найкраще звернутись до трактування цієї категорії в матеріалах ООН. Згідно з рекомендаціями домогосподарство визначається як "особа або група осіб, поєднаних з метою забезпечення всім необхідним для життя", тобто об'єднаних спільним веденням господарства [2, с. 194].

Відповідно до системи національних рахунків ООН до домашніх господарств відносять домашню прислугу та населення, яке перебуває в різних колективах: вихованці будинків дитини та інтернатів, військовослужбовці строкової служби, інваліди в будинках інвалідів, ув'язнені та ін. [2, с. 195].

Домогосподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти. Ці особи можуть перебувати у родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати у будь-яких з цих стосунків, або бути і в тих, і в інших стосунках. Домогосподарство може складатися з однієї особи [1].

Термін "домогосподарство" більш чітко прив'язаний до територіальних меж окремої господарської одиниці, включає членів домогосподарства, що не є родичами, і передбачає існування економічних відносин власності всередині домогосподарства та виробничих відносин (якщо вони існують). Важливо уявити домогосподарство як основну одиницю соціального і біологічного відтворення, пов'язану із соціально-економічною макроструктурою.

В умовах ринкових відносин роль домашніх господарств у економічному розвитку суспільства значно зростає. Це визначається такими чинниками [4, с. 158]:

· домогосподарства беруть активну участь в кругообігу ринкової економіки як самостійні незалежні суб'єкти господарювання, які мають власні потреби та інтереси;

· домогосподарства одночасно діють як виробники (продавці) і як споживачі (покупці). На ринку ресурсів домогосподарства пропонують працю і підприємницькі здібності, землю, капітал. На ринку споживчих благ вони визначають свій попит на них;

· задоволення потреб домогосподарств у різноманітних товарах та послугах є метою національного виробництва, а попит на них цього економічного суб'єкта є одним із найвагоміших компонентів сукупного попиту;

· частина доходу, що залишається невикористаною домогосподарствами при витратах на поточні споживчі потреби, накопичується і може стати потужним джерелом формування фінансових ресурсів держави.

Не дивлячись на те, що домогосподарство - це найменший компонент економіки, його роль, є досить великою, що підтверджується Болотіною Є. В.: "домогосподарства мають, якщо не більший, то принаймні й не менший вплив на економічний добробут, ніж інші сегменти економіки" [5, с. 8]. Кожне домашнє господарство аналогічно підприємствам повинне прагнути до рентабельності, тобто збалансовувати доходи і витрати, та мати певні запаси, оскільки наявні в нього доходи і засоби порівняно з потребами та завданнями обмежені [8, с. 128].

Схематично входження домогосподарств у економічний кругообіг у ринковій системі зображено на рисунку 1.1.

Рис. 1.1. Домогосподарства в економічному кругообігу [4, с. 159]

У науковій та навчальній літературі вітчизняних та західних науковців сформувались різні погляди на економічні функції домогосподарств, тобто сім'ї. Так, українські автори підручника "Основи економічної теорії (політекономічний аспект)" трьома основними функціями сім'ї називають споживання, постачання факторів виробництва та заощадження. Російський економіст Г. Журавльова, розглядаючи сім'ю як основну ланку формування та нагромадження "людського капіталу", виділяє систему функцій сім'ї на стадіях освіти (створення умов для виробництва "людського капіталу"), виробництва і реалізації такого капіталу. На першій стадії, на її думку, функціями сім'ї є формування та використання сімейного бюджету, ведення домашнього господарства, на другій -- дітородна, функція соціалізації та рекреаційна; на третій -- індивідуальна участь членів сім'ї у ринковому господарстві, корпоративні форми участі у ринковій економіці, ведення домашнього господарства та організація сімейного бізнесу [3, с. 258].

Проте обидві класифікації не ґрунтуються на чітких методологічних засадах. Ними, з одного боку, може бути визначення функцій сім'ї за сферами суспільного відтворення (безпосереднє виробництво, обмін, розподіл і споживання), з другого -- рух відносин приватної власності, на якій базується сім'я, у різних сферах суспільного відтворення з урахуванням двох основних форм приватної власності. Якщо йдеться про сім'ї найманих працівників, то їхній розвиток у кінцевому підсумку підпорядковується законам еволюції різних форм капіталу; сімей дрібних товаровиробників -- рухові дрібнотоварної власності; тоді як сім'ї капіталістів визначають такий рух, управляють різними формами капіталістичної власності (капіталу).

Оскільки сім'ї найманих працівників кількісно переважають, то їх економічні функції слід розглядати згідно з критеріями розмежування сфер відтворення в органічному поєднанні з рухом приватної трудової власності, з урахуванням її підпорядкованості законам розвитку та функціонуванню різних форм сукупного капіталу, з одного боку, певного поєднання при цьому інтересів та потреб найманого працівника, колективу та суспільства з другого [3, с. 258].

Виходячи з цього основними економічними функціями найманої сім'ї є [3, с. 259]:

· створення певних умов для відтворення сукупного капіталу, а водночас особистісного чинника розвитку сімейної трудової власності, що відбувається у процесі споживання;

· функція постачання особистісного фактора виробництва, що реалізується у процесі купівлі-продажу робочої сили, а водночас створення умов для реалізації власності найманого працівника на свою робочу силу, юридичним закріпленням якої є укладання індивідуального або, здебільшого, колективного договору;

· функція нагромадження капіталу, яка реалізується у процесі капіталістичного виробництва, а заразом, і певного розширення приватної трудової власності, яка можлива у разі отримання заробітної плати на рівні вартості цього специфічного товару;

· сприяння кругообороту та обороту сукупного капіталу, його розподілу між сферами та галузями економіки внаслідок діяльності найманих працівників у сфері торгівлі, банківській сфері тощо;

· поєднання процесу споживання частини сімейного бюджету з його частковим заощадженням, внаслідок чого, з одного боку, формуються сприятливіші умови для розширеного відтворення сукупного капіталу, а з другого -- розширюються межі для накопичення приватної трудової власності сім'ї.

У межах кожної із названих економічних функцій сім'ї можна відокремити підфункції. Так, з метою створення певних умов для відтворення сукупного капіталу та особистісного чинника розвитку при ватної трудової власності окремими підфункціями є: а) ведення домашнього господарства (приготування їжі, прання білизни тощо); б) соціалізація підростаючого покоління, тобто його включення до системи суспільних відносин шляхом виховання дітей, їхньої освіти, піклування про здоров'я тощо.

Ведення домашнього господарства є складною і трудомісткою справою, яка, передусім, падає на плечі жінки. Так, згідно з оцінками спеціалістів, прасування білизни впродовж години супроводжується такою ж втратою калорій, як праця каменяра [3, с. 260].

Друга економічна функція сім'ї (постачання особистісного фактори виробництва та створення умов для реалізації власності найманого працівника на свою робочу силу) включає такі підфункції, як пошук оптимального робочого місця, отримання належної кваліфікації, укладання договору з підприємцем.

Функція нагромадження капіталу і певне розширення приватної трудової власності передбачає здійснення таких підфункцій, як процес праці, процес зростання вартості (коли найманий працівник після відтворення своєї робочої сили створює додаткову вартість для капіталіст), закупівля необхідних товарів і послуг та інше [3, с. 260].

У межах функції сприяння обороту капіталу та його міжгалузевого переливу окремими підфункціями сім'ї є заняття сімейним бізнесом, який зосереджується, насамперед, у сфері роздрібної торгівлі, надання послуг у межах домашнього господарства, міграція робочої сили всередині країни та ін.

Остання основна економічна функція сім'ї передбачає виконання таких підфункцій, як розподіл доходів на споживання та заощадження, ведення сімейного господарського розрахунку, рекреаційна, пошук альтернативних варіантів заощаджень та ін. Рекреаційна підфункція означає відновлення під час відпочинку сил людини-працівника, витраченим нею у процесі праці [3, с. 260].

Загалом система економічних функцій сім'ї з урахуванням її складових (підфункцій) зображена на рисунку 1.2.

Водночас при виконанні цих функцій відбувається певне узгодження інтересів сукупного капіталу з інтересами індивіда, трудового колективу і суспільства [3, с. 260].



Рис. 1.2. Система економічних функцій сім'ї з погляду інтересів розвитку сукупного капіталу [3, с. 261]

У процесі постачання особистісного фактора виробництва для відтворення сукупного капіталу певне узгодження з інтересами сімей найманих працівників має місце під час продовження формування якісно нових рис людини-працівника, зокрема набування або підвищення нею кваліфікаційного рівня, організаційних навичок, економічного мислення, виробничої культури тощо. Ці риси людини-працівника за умов сучасного стану розвитку НТР є найважливішими елементами національного багатства, а тому відповідають інтересам суспільства. Водночас наявність таких працівників на підприємстві, у компанії посилює їхню конкурентоспроможність, а тому значною мірою відповідає інтересам трудового колективу.

Певне збігання інтересів окремої людини, трудового колективу та суспільства наявне у випадку успішного пошуку змістовної праці, укладення колективного договору з капіталістами. Наприклад, у таких договорах у багатьох розвинених країнах світу гарантується певний рівень заробітної плати навіть за умов погіршення економічної кон'юнктури. Кумулятивна дія цих чинників сприяє зростанню трудової приватної власності сім'ї [3, с. 261].

Негативними рисами цього процесу є наявність значної кількості безробітних, що ускладнює пошук оптимального робочого місця, відсутність колективних договорів на малих і частині середніх підприємств тощо.

Реалізація функції нагромадження капіталу супроводжується процесом праці, в якому збагачуються трудові навички найманого працівника , його організаційні здібності, покращується трудова дисципліна, що за умов оптимальної інтенсивності змістовної трудової діяльності, тривалості робочого дня певною мірою відповідає інтересам окремої людини, трудового колективу і суспільства. Негативні аспекти під чай реалізації цієї функції виникають тоді, коли процес зростання вартості надмірно перевищує тривалість процесу праці, коли надто інтенсивна праця виснажує фізичні, розумові та психологічні якості людини тощо. За цих умов відбувається виснаження робочої сили, що призводить у кінцевому підсумку до зменшення приватної трудової власності сім'ї [3, с. 261-262].

У процесі сприяння обороту та переливу капіталу певне збігання інтересів капіталу та найманих працівників має місце під час заняття сімейним бізнесом, формування в окремих членів сім'ї рис підприємця, процесу міграції робочої сили, що супроводжується запозиченням досвіду трудової діяльності в інших трудових колективів, виконання певного обсягу робіт (наприклад, ремонт житла) самими членами сім'ї, що дозволяє економити частину сімейного бюджету тощо. Негативними сторонами цього процесу є значне додаткове навантаження при виконанні домашньої роботи, вимушена зайнятість сімейним бізнесом внаслідок неможливості забезпечити якісне відтворення трудового потенціалу членів сім'ї тією частиною працездатного населення, яке не змогло знайти місце роботи за основною спеціальністю, що є типовим для України впродовж 90-х рр. XX ст. -- початку XXI ст. [3, с. 262].

Збіг інтересів сукупного капіталу і членів трудових сімей має місце за умов перетворення частини сімейного бюджету на заощадження (оскільки при цьому формується частина інвестиційних ресурсів для розширення капіталовкладень), ведення сімейного господарського розрахунку, який є первинною клітиною господарського розрахунку в межах країни, всебічна реалізація рекреаційної функції. Негативні моменти під час здійснення функції споживання та часткового нагромадження виникають у випадку знецінення заощаджень населення, втрати частини активів у формі акцій під час економічних криз тощо. У суперечливому поєднанні позитивних і негативних сторін при реалізації основних економічних функцій сім'ї розкривається подвійна природа домогосподарств. Суперечлива єдність цих сторін має місце під час отримання доходів домогосподарствами та здійснення ними втрат.

2. Еволюційний розвиток домогосподарств та їх характеристика за різних історичних епох

Домогосподарство, як економічна категорія, близьке за змістом до поняття "сім'я". Різниця між ними полягає у тому, що домогосподарство є більш ємною категорією, оскільки ведеться не лише у межах сім'ї, але й одинокими чоловіками і жінками. Проте найповніше функції домогосподарств можуть бути реалізовані у сім'ї. Тому попередньою умовою комплексного обґрунтування сутності домогосподарств є з'ясування основних етапів ґенези та розвитку сім'ї. Значний внесок у розробку цих проблем зробив Ф. Енгельс [3, с. 253].

У ході історичної еволюції домогосподарство зазнало суттєвих змін. Протягом тисячоліть воно було приречено на ведення натурального сімейного виробництва. Все необхідне для задоволення матеріальних потреб здобувалось, вироблялось членами родини. Неодмінними супутниками натурального сімейного виробництва були нерозвинутість, обмеженість потреб. Отже, домогосподарство як економічний суб'єкт було замкненим. Воно не брало або майже не брало участі в обміні, оскільки практично все, що вироблялось, споживалось на місці. За таких умов домогосподарство практично не мало залишків продукції для продажу, а відповідно -- коштів для "широкого" придбання потрібних промислових товарів. Воно фактично не користувалося або майже не користувалося товарами, послугами інших виробників [13].

У процесі подальшого розвитку продуктивних сил суспільства та ринкових відносин суттєво змінювались й економічні функції домогосподарства. Поступово економічний прогрес об'єктивно призводив до того, що домогосподарствам було вигідніше відмовлятися (за незначними винятками) від ведення натурального виробництва.

Для них ефективнішою виявилась участь у розгалуженій системі суспільного поділу праці та її кооперуванні, ніж самозабезпечення навіть первинних потреб (в їжі, одягу, житлі), в тому числі шляхом малопродуктивної праці у традиційному підсобному господарстві. Про це переконливо свідчить досвід економічно розвинутих країн. Наприклад, згідно з американською статистикою, 80 млн. домашніх господарств виробляють менше 4% ВНП, а споживають понад 70% його обсягу. Це дозволяє дійти висновку про те, що сім'я виступає важливим споживачем. Разом з тим вона -- базова пріоритетна одиниця суспільного життя. В ній відбувається розвиток самої людини, формується її індивідуальність [13].

Сім'я як стійкий соціально-економічний інститут виникає в період розпаду родового ладу і появи приватної власності, тобто в епоху пізнього неоліту (приблизно 40--35 тис. років тому). У межах общини, яка складається з багатьох родів, у цей період поступово виокремлюються домогосподарства, що означало перетворення первісної общини на суспільну. З переходом до моногамної сім'ї відбувається відносне відособлення її у межах общини і общинна власність доповнюється особистою. Парна сім'я в той же час не займалась власним господарством, а тому не була первинною господарською ланкою суспільства. Спочатку важливішу роль відігравала жіноча праця у сфері землеробства, що відповідало періоду матріархату; відтак ефективнішою стає праця чоловіків при занятті скотарством, використанні тяглової сили у землеробстві, тому матріархат змінюється патріархатом, що означало появу патріархальної сім'ї [3, с. 253-254].

Із виготовленням мідних, бронзових і залізних знарядь праці та зміцненням територіальних зв'язків між сім'ями виникає землеробська община, з'являється приватна власність, що поєднується з суспільною, а парцелярне (індивідуальне) виробництво -- з колективним. Коли зростає частка індивідуальної, приватної праці, збільшується й частки рухомого майна окремих членів общини, посилюється майнова нерівність, поступово виникають класи, а відтак, і держава.

З появою та розвитком приватної власності у рабовласницькому суспільстві сімейні відносини починають значною мірою базуватися на майнових відносинах (необхідність посагу, вступу до шлюбу з розрахунку тощо), а отже, виникають спільні потреби та інтереси, окремі економічні функції сім'ї. До таких функцій належало ведення домашнього господарства, виховання дітей, а отже, відтворення робочої сили, причому патріархальні сім'ї були, зазвичай, великими. При цьому відбувається процес закріпачення жінки, зосередження приватної власності сім'ї у руках чоловіків [3, с. 254].

Стосовно рабів, то вони нерідко були позбавлені права створювати сім'ю, а рабовласники мали багато жінок, серед яких поширеною були проституція. Основою сімейних відносин стає приватна трудова та приватно рабовласницька форми власності.

За умов феодального способу виробництва певною мірою посилюється економічна роль жінки у веденні домашнього господарства та вихованні дітей, дещо змінюються моральні засади сім'ї (чоловік етичніше ставиться до жінки-працівниці та виховательки дітей). Водночас важливою функцією сім'ї стала організація побуту [3, с. 254].

На нижчій стадії розвитку капіталізму економічна самостійність жінок іще більше посилилася, що було зумовлене розширенням сфери жіночої праці; поряд із цим масового характеру набуває праця дітей, що негативно впливає на вартість робочої сили чоловіків та її ціну. Оплата праці та робочої сили жінок мала дискримінаційний характер.

Вивчення домогосподарств в радянський період проходило в межах критики "буржуазних" концепцій середнього класу. Застосування політико-економічного аналізу до вивчення домогосподарств більшою мірою обмежувалося вивченням дрібної буржуазії як соціально-економічної форми дрібнотоварного укладу економіки, що в сучасних умовах є недостатнім [11, с. 55].

Водночас, певні зрушення в останні три-чотири десятиліття у багатьох розвинених країнах світу відбуваються у сім'ях високооплачуваних найманих працівників. Вони пов'язані зі зростанням вартості та ціни робочої сили, впровадженням новітніх форм заробітної плати (зокрема участі у прибутках) тощо.

Інтерес до вивчення домогосподарств в Україні спостерігається лише в останні 10-15 років, але більшість досліджень має соціологічну спрямованість [11, с. 54].

Отже, протягом еволюції домогосподарство зазнавало суттєвих змін. Значення домогосподарства також істотно змінювалося та активно зростало. І зараз домогосподарство займає одне з важливих місць в економіці країни.

3. Перспективи розвитку домогосподарств в Україні

Економічні можливості більшості домогосподарств обмежені. Вони володіють відносно невеликим капіталом і, відповідно, одержують малі доходи й не мають можливості впливати на рівень цін. Рівень задоволення їхніх потреб залежить від рівня доходу, цін і кількості членів сім'ї.

Проте в Україні на домогосподарство покладається дедалі більше функцій, більшість з яких перекладається з держави через неспроможність виконання їх у зв'язку з недостатньою економічною міццю. Тому основний економічний тягар перекладається на домогосподарства, що визначає важливість їх місця та ролі в економічному житті держави [9, с. 51].

Для того щоб розглянути перспективи розвитку домогосподарств в Україні, проаналізуємо соціально-демографічний і економічний стан домогосподарств за 2010-2012 рр.

З метою дослідження соціально-демографічних характеристик домогосподарств Держкомстатом у листопаді 2011 р. було проведене опитування домогосподарств, які у 2012 р. брали участь у вибірковому обстеженні умов їхнього життя [16].

За отриманими результатами кількість домогосподарств України у 2012 р. складає 16984,1 тис. (у 2011р. - 17023 тис.). У міських поселеннях проживають 69,3% домогосподарств, з них у великих містах (з чисельністю населення 100 тисяч осіб і більше) - 43,4%, у малих - 25,9%, у сільській місцевості - 30,7%.

Рис. 3.1. Кількість домогосподарств в Україні (тис. шт.)

Рис. 3.2. Розподіл домогосподарств за місцем проживання

Середній розмір домогосподарства в Україні становить 2,58 особи. Більш чисельні домогосподарства, як і раніше, характерні для сільської місцевості (2,70 особи проти 2,53 у міських поселеннях). Середній розмір домогосподарства найбільший у західних областях (3,45-2,67 особи), найменший - у Кіровоградській, Чернігівській, Луганській, Донецькій, Черкаській, Полтавській та Дніпропетровській областях (2,31-2,44 особи).

У складі домогосподарств частка підлітків 14-17 років становить 4,5%, дітей у віці 7-13 років - 6,4%, дошкільного віку - 7,8%, жінок у віці 18-54 років - 27,4%, чоловіків у віці 18-59 років - 29,1%, осіб пенсійного віку: жінок - 17,4%, чоловіків - 7,5% (додаток 1).

До складу кожного п'ятого домогосподарства, як і у 2012р., входить молода сім'я, в якій дружина та чоловік віком до 35 років включно.

Жінки очолюють 58,4% домогосподарств у міських поселеннях та 48,6% - у сільській місцевості. Чоловіки у віці 30-59 років головують майже у третині домогосподарств. Кожне четверте домогосподарство очолюють жінки у віці 55 років і старші, кожне п'яте - жінки у віці 30-54 років, 14% - чоловіки у віці 60 років і старші.

Найбільш поширеними в Україні залишаються домогосподарства з двох осіб (додаток 2).

Рис. 3.3. Розподіл домогосподарств залежно від кількості осіб у їх складі у 2012 р.

Якщо аналізувати розподіл домогосподарств за чисельним складом та кількістю працюючих осіб у 2012 р., то 76,9% - непрацюючі, і лише 23,1 - працюючі. Міське домогосподарство має у своєму складі 28,4% працюючих і 71,6% непрацюючих. У сільських домогосподарствах - 12,3% працюючих і 87,7% непрацюючих. Середня кількість працюючих на одне домогосподарство в 2012 р. становила 1,1 (значення зросло порівняно з 2011 р.).

Рис. 3.4. Розподіл домогосподарств за наявністю працюючих осіб у їх складі

Слід зазначити, що розподіл домогосподарств України, у складі яких є працюючі особи за їх кількістю скоротився. Причиною є поглиблення розвитку тіньової економіки. Розподіл домогосподарств за наявністю працюючих осіб у їх складі наведено у додатку 3.

Рис. 3.5. Розподіл домогосподарств України у складі яких є працюючі особи, за їх кількістю у 2011 р.



Рис. 3.6. Розподіл домогосподарств України у складі яких є працюючі особи, за їх кількістю у 2012 р.

домогосподарство товарний ринковий підсобний

Серед усіх сукупних витрат домогосподарств, як і у 2011 р., 90% становили споживчі витрати.

Найбільш вагомою статтею (54%) сукупних витрат домогосподарств продовжували залишатися витрати на харчування (включаючи харчування поза домом). Порівняно з 2011 р. частка цих витрат збільшилася на 0,3 в.п.

На купівлю непродовольчих товарів та оплату послуг (без витрат на харчування поза домом) домогосподарства направляли, як і у 2011р., третину усіх витрат.

Витрати на алкогольні напої та тютюнові вироби становили відповідно 1,4% та 2% сукупних витрат домогосподарств (у 2011 р. - 1,4% та 1,9% відповідно). Частка неспоживчих сукупних витрат зменшилася на 0,4 в.п. і склала десяту частину усіх витрат домогосподарств.

Свої потреби домогосподарства задовольняли за рахунок ресурсів, які надходили з різних джерел. Середньомісячні сукупні ресурси одного пересічного домогосподарства за 2012 р. склали 3806 грн., міського - 3943 грн., сільського - 3498 грн. і зросли порівняно з 2011 р. у цілому по Україні на 8%, у міських поселеннях - на 7%, у сільській місцевості - на 9%. У середньому на одного члена домогосподарства сукупні ресурси становили відповідно 1469 грн., 1558 грн. та 1296 грн.



Рис. 3.7. Середньомісячні сукупні ресурси домогосподарства

Частка грошових доходів у структурі сукупних ресурсів домогосподарств зменшилася порівняно з 2011р. на 0,8 в.п. і становила 89%. У міських домогосподарствах вона зменшилася на 0,9 в.п., у сільських - на 0,6 в.п. і становила відповідно 92% та 82%.

Більше половини сукупних ресурсів домогосподарств складали доходи від зайнятості, частка яких порівняно з 2011р. зменшилася на 0,7 в.п., в основному за рахунок зниження з 6% до 5% частки доходів від підприємницької діяльності та самозайнятості.

Пенсії, стипендії та соціальні допомоги (включаючи готівкові та безготівкові пільги та субсидії) становили 27% сукупних ресурсів пересічного домогосподарства, доходи від особистого підсобного господарства та від самозаготівель - 8%. Частка допомоги від родичів та інших осіб (грошова допомога та грошова оцінка допомоги продовольчими товарами) склала 6%.

За останні роки в Україні суттєво зросли одноразові виплати при народженні першої, другої та третьої дитини. Це, звичайно, є вагомою підтримкою сімей з дітьми. Але це все носить одноразовий характер, хоч, звичайно, ці виплати розбивають на певний період.

Аналіз світового досвіду доводить, що практично в усіх розвинутих країнах держава бере активну участь у формуванні та розвитку підприємництва та сімейного бізнесу, підтримці найбільш доцільних і ефективних його напрямів. Навіть у країнах з віковими традиціями приватного підприємництва ця форма бізнесу потребує підтримки і сприяння з боку держави. В Україні на шляху розвитку вітчизняного підприємництва постають численні проблеми, зумовлені об'єктивними чинниками та суб'єктивними соціально-психологічними факторами, їх вирішення на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки потребує посилення уваги держави до розвитку підприємницької діяльності, насамперед малого бізнесу, формування відповідної державної політики у цій сфері [14].

На сучасному етапі економічного розвитку України пріоритетного значення набуває поєднання соціальної та економічної ефективності системних перетворень. Реалізація цього завдання в нашій країні потребує кардинального перегляду політики доходів і їх узгодження з макроекономічною політикою держави. При формуванні передумов економічного зростання були проігноровані соціальні проблеми, накопичені за роки трансформаційних змін. Загрозливі масштаби бідності та різка майнова диференціація глибоко укорінились в українському суспільстві: більше половини населення отримують дохід на одного члена сім'ї менший від прожиткового мінімуму. Достатній рівень винагороди за працю є головним мотивом людини до високопродуктивної діяльності, водночас його скорочення стимулює розвиток соціального утримання та поширення тіньових видів діяльності. Крім того, кризова демографічна ситуація в поєднанні з низьким рівнем доходів населення обумовлює неспроможність держави забезпечувати ефективний соціальний захист громадян, наслідком якого є масове падіння рівня життя [7, с. 17].

Така проблема, як нерівність і відносна бідність залишається високою, незважаючи на економічне зростання, його темпи. Якщо існуючі тенденції у процесі формування і використання доходів домашніх господарств залишаться такими ж, то й нерівність надалі буде зростати. Зміни в мінімальних соціальних стандартах на користь бідних, що пов'язані з підвищенням мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, прожиткового мінімуму для різних соціальних груп, є необхідною умовою для зменшення абсолютної бідності. Однак зорієнтованість мінімальних соціальних стандартів на бідних розподіляється і впливає на доходи всіх домашніх господарств - як бідних, так і багатих [10, с. 78].

При обґрунтуванні конкретних заходів із реформування розподільчих відносин недостатньо орієнтуватися на середні показники доходів домашніх господарств, а потрібно враховувати специфіку доходів та їх використання в окремих групах домогосподарств, їх структуру та основні джерела доходів. В Україні існує значне соціально-економічне розшарування в суспільстві, але діючий розподільчий механізм систематично сприяє збереженню диспропорцій у доходах домашніх господарств [10, с. 78].

Сучасний етап розвитку вітчизняної економіки характеризується поступовим економічним відновленням: реальним зростанням заробітної плати, заощаджень, валового внутрішнього продукту. Подальший шлях розвитку економіки України вимагає визначення моделі поєднання ринкових принципів розвитку і пріоритетів соціальної справедливості. Основним чинником зростання економіки може бути розширення споживчого попиту домогосподарств, для чого можна виокремити такі пропозиції щодо подальшого розвитку фінансів домогосподарств України, а саме [7, с. 41]:

· політика держави повинна бути спрямована на подолання інфляційних коливань в економіці, адже вони є головним фактором знецінення доходів громадян;

· підвищення загального рівня їх сукупних доходів і витрат;

· усунення диспропорцій в структурі доходів і витрат через підвищення ролі доходів від трудової діяльності;

· виведення доходів домогосподарств із тіньового сектора економіки тощо.

Реформа у сфері доходів мусить бути спрямована, передусім, на підвищення доходів, розширення їх складових та оптимізацію структури. Необхідною є державна підтримка у питанні зміцнення статусу праці та її оплати, формування стабільної системи факторних доходів, ринкова переорієнтація системи соціальних трансферів [6, с. 275].

Отже, успішна реалізація такої політики в Україні приведе до: зменшення соціальної напруженості; зниження диференціації доходів і справедливого їх розподілу; зростання доходів домогосподарств, пов'язаних із прибутком від господарської діяльності та від власності; зростання матеріального й духовного добробуту.

Висновки

Таким чином, домогосподарствам належить надзвичайно важлива роль у системі економічних відносин, оскільки:

- виступають і як постачальник, і як споживач всіх видів ресурсів на ринку, тому одночасно формують попит та забезпечують пропозицію на них;

- частина доходу, що не використовують домогосподарства впродовж поточного періоду, перетворюються на заощадження і може за певних обставин стати потужним джерелом економічного зростання країни.

У науковій та навчальній літературі вітчизняних та західних науковців сформувались різні погляди на економічні функції домогосподарств, тобто сім'ї. Так українські економісти виділяють три основні функції сім'ї: споживання, постачання факторів виробництва та заощадження. Російський економіст Г. Журавльова, розглядаючи сім'ю як основну ланку формування та нагромадження "людського капіталу", виділяє систему функцій сім'ї на стадіях освіти, виробництва і реалізації такого капіталу. Проте обидві класифікації не ґрунтуються на чітких методологічних засадах.

Історичні дослідження довели, що значення домогосподарства починаючи з епохи Античності і до сучасності істотно змінилося та активно зростає в останні роки і, на мою думку, роль домогосподарств дедалі більше зростатиме в майбутні періоди. Не дивлячись на те, що домогосподарство - це найменший компонент економіки, його роль, є досить великою. Тому необхідно вже сьогодні, в умовах активізації ролі домогосподарств у всіх економічних процесах, приділити максимум зусиль для вивчення та підтримки даного сектора економіки для того, щоб в періоди його найбільшого піднесення забезпечити сприятливі умови та активну підтримку з метою підвищення ефективності розвитку економіки країни.

В Україні на домогосподарство покладається дедалі більше функцій, більшість з яких перекладається з держави через неспроможність виконання їх у зв'язку з недостатньою економічною міццю. Тому основний економічний тягар перекладається на домогосподарства, що визначає важливість їх місця та ролі в економічному житті держави.

Аналізуючи соціально-демографічний і економічний стан домогосподарств в Україні за 2010-2012 рр. спостерігалася негативна тенденція: кількість домогосподарств зменшилася на 38,9 тис., середньомісячні загальні доходи одного домогосподарства зросли на 362,8 грн., проте витрати зросли на 413,7 грн.

За останні роки в Україні суттєво зросли одноразові виплати при народженні першої, другої та третьої дитини. Це, звичайно, є вагомою підтримкою сімей з дітьми. Але це все носить одноразовий характер, хоч, звичайно, ці виплати розбивають на певний період.

Така проблема, як нерівність і відносна бідність залишається високою, незважаючи на економічне зростання, його темпи. Якщо існуючі тенденції у процесі формування і використання доходів домашніх господарств залишаться такими ж, то й нерівність надалі буде зростати.

При обґрунтуванні конкретних заходів із реформування розподільчих відносин недостатньо орієнтуватися на середні показники доходів домашніх господарств, а потрібно враховувати специфіку доходів та їх використання в окремих групах домогосподарств, їх структуру та основні джерела доходів.

На сучасному етапі економічного розвитку України пріоритетного значення набуває поєднання соціальної та економічної ефективності системних перетворень. Реалізація цього завдання в нашій країні потребує кардинального перегляду політики доходів і їх узгодження з макроекономічною політикою держави.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про Всеукраїнський перепис населення" №2058-III від 19 жовтня 2000 року

2. Кривченко К.Т., Савчук В.С. Політична економія: Навч. посібник / К.Т. Кривченко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред.. д-ра екон. наук, проф. К.Т. Кривенка. - К.: КНЕУ, 2001. - 508 с.

3. Мочерний С.В. Політична економія: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002. - 687с. - (Вища школа XXI століття).

4. Федоренко В.Г., Діденко О.М., Руженський М.М., Іткін О.Ф. Політична економія: Підручник / За науковою ред. доктора економ. наук проф. В.Г. Федоренка. - К.: Алерта, 2008. - 487с.

5. Болотіна Є.В. Домогосподарство в системі інститутів ринкової інфраструктури України / Є.В. Болотіна // Вісник Донецького національного ун-ту економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. - 2010. - №3. - С. 6-13.

6. Кузик О.В. Особливості впливу економічної політики держави на поведінку вітчизняних домогосподарств // Науковий вісник НЛТУ України. - Вип. 23.1 2013. - С. 275-280

7. Ліпич Л.Г., Мостенець С.В. Витрати та ресурси домогосподарств: теоретичний та практичний аспекти // Розділ ІІІ. Економіка та управління підприємствами. 5, 2012. - С. 40-45

8. Макаренко Ю.П. Особливості функціонування домогосподарств у сучасних умовах господарювання // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу №1 (17) 2012. - С. 125-130

9. Сапога Т.В. "Домогосподарство - важлива складова функціонування економіки" / Сталий розвиток економіки / Всеукраїнський науково-виробничий журнал №6 2011. - С. 50-55

10. Соколик М.П. "Нерівність домашніх господарств за доходами, її вплив на економічний розвиток України" / Вісник УБС НБУ 2011 №3.

11. Чуніхіна Т.С. "Закономірності розвитку домогосподарств" / Економічні науки / Вісник Хмельницького національного університету 2010, №2, T. 3

12. Державна служба статистики України // [Ел. ресурс], - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

13. Домогосподарства в системі економічного кругообігу// [Ел. ресурс], - Режим доступу: http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=63176

14. Публікація документів Державної Служби Статистики України // [Ел. ресурс], - http:// http://ukrstat.org/uk

15. Проблеми розвитку домогосподарств вимагають державної уваги та підтримки // [Ел. ресурс], - http://durdom.in.ua/uk/main/article/article _id/12008.phtml

16. Соціально-демографічні характеристики домогосподарств України у 2012 році / Статистичний збірник // [Ел. ресурс], - Режим доступу: http://www.sumy.ukrstat.gov.ua/data/220612_sb_2012.pdf

Размещено на Allbest.ru