Науково-технічний прогрес - основа розвитку виробництва

Висока природомісткість і ресурсно-сировннний генезис економіки України визначають особливі вимоги щодо урахування впливу науково-технічного прогресу при проведенні економічних реформ. Нині ніхто докладно не уявляє поєднання розміру ресурсокористування і рівня нау-ково-технічного прогресу, необхідного для сталого .розвитку України, однак ясно, що сьогоднішні тенденції цьому не сприяють. Тим більше, що в рамках СНД відсутні оцінки впливу господарської діяльності, ви-значення екологічних загроз з транскордонним діянням, немає докумен-тів щодо координації спільних дій у зонах екологічних стихійних лих.

4.2.Безпека життєдіяльності населення в умовах НТП.

Безпека життєдіяльності населення як упорядкований за певних умов етап територіальної організації суспільства у поєднанні з раціо-нальним формуванням територій для сучасних і майбутніх потреб жи-телів України та їх господарювання--одна з вузлових проблем еконо-міки. Сучасні тенденції її розвитку--широке використання потен-ціально небезпечних технологій і виробництв, істотне погіршення еколо-гічних характеристик окремих регіонів, господарське освоєння територій з ухилом до природних катастроф. Переважання доцентрових тен-денцій у розміщенні виробництва й розселенні, у свою чергу, призводить до концентрації економічного і соціального життя у великих містах і по-роджує соціально-територіальні відмінності в умовах життя міського і сільського населення, наростаючу заміну природних компонентів се-редовища проживання техногенними. Виробництво і споживання, замк-нуті одне на одному, зумовлюють територіальну організацію суспільст-ва, яка призводить до глибоких змін у середовищі життєдіяльності лю-дини на всіх рівнях: регіон, країна, континент. Таким чином, процес формування середовища життєдіяльності на всіх рівнях .розгортається на основі того чи іншого розміщення виробництва, розселення і створен-ня техносфери. Життєдіяльність постійно зростаючої чисельності міських жителів дедалі більшою мірою залежить від техногенного впливу висококонцентрованих об'єктів промисловості. Прагнення зробити техноло-гічний прогрес відповідальним за нерозв'язані економічні проблеми пе-ребуває у безсумнівному зв'язку з наростанням суперечностей у забез-печенні безпеки розвитку промисловості, особливо її техногенне небез-печних галузей.

Власне рівень безпеки чітко виявив неспроможність технологічного прогресу забезпечити належне середовище проживання людей. Еколого-економічна неспроможність промислової безпеки постала реальністю і перетворилася на одне з уразливих місць технологічного прогресу. Якість нових тенденцій нагромаджувалася поступово. Міста, розростаючись, зу-мовили особливу форму розміщення виробництва і розселення, коли про-мислові підприємства--основні джерела забруднення--опинилися всередині жилої забудови. Це, природно, змінило характер концентрації промисловості, дозволивши утворити принципово нову форму терито-ріальної організації. Безпосереднім середовищем життєдіяльності є вже не окреме поселення, а певний регіон у цілому. Слід зазначити і той факт, що у плановий період розвитку економіки спеціалізація регіонів зміню-валася дуже повільно. Процес зміни функціональної структури, госпо-дарського профілю старих, у недалекому минулому ще швидко зростаю-чих промислових центрів, проходив повільно. Справа в тому, що підпри-ємства масового серійного виробництва розміщені у старих промислових районах і не передислоковувалися на нові території. Одночасно продовжу-валися відплив населення з сільської місцевості і просування техносфе-ри--штучного середовища--у нові райони, що потребує великих ре-сурсів. Однак при цьому слід вказати на односторонність іі формування. Цілеспрямовано і прискорено розвивалися воєчно-промислова і електронно-обчислювальна техніка, зв'язок і автоматизація, виробництво син-тетичних і штучних матеріалів, автомобілебудування. Тільки в останнє десятиріччя почався розвиток наукових розробок у галузі безвідхідної технології та промислової безпеки, але не спостерігалося їх широкого впровадження у практику. В міру зростання та розвитку міст і концент-рації в них населення, будівель, машин, комунікацій, а також відходів, які викидаються у навколишнє середовище, відбувається трансформу-вання території; виникає новий «рельєф». Підвищення природної по-верхні складає від 0,5 до 100 м. Під впливом підземного будівництва, статичних ти динамічних навантажень міста підвищується температура гірських порід, різко змінюються їх властивості і структура, навіть ха-рактер і швидкість геологічних процесів. Під усіма містами спостері-гається термічне забруднення надр Землі. Внаслідок того, що міста спо-живають велику кількість води на промислові та комунально-побутові потреби, під ними істотно змінюється підземна гідросфера, якісний склад. Виснаження підземних вод спричиняє споживання більшої кіль-кості поверхневих, забруднених викидами промисловості. Головним дже-релом забруднення атмосфери міст є автотранспорт і ТЕС: один автомо-біль за тисячу кілометрів пробігу забирає річну, норму кисню однієї лю-дини, а кожна тонна спаленого вугілля -- фактично річний запас кисню 10 чол.

Розвиток техносфери, формування специфічного середовища життє-діяльності людини у регіонах стали суттєво позначатися на соціально-економічному житті населення, оскільки екологічна якість навколишньо-го середовища стає дедалі менш сумісною з біологічними потребами лю-дини. Саме територіальне регулювання рівня безпеки, незважаючи на наявність концепції регіонального розвитку, яка декларує завдання усунення соціально-економічної нерівності життєдіяльності: населення між територіями, все ще залишається складовою економічної політики. На практиці вона пов'язується з успіхом у розвитку економіки, але ж не тоді, коли територіальні суперечності починають загрожувати полі-тичній стабільності (боротьба населення проти будівництва .потенціаль-но небезпечного об'єкта), тобто коли складається напружена обстановка окремих регіонах. Однак значна частина капіталовкладень, призначе-них для периферії, як завжди, залишається у великих центрах.

4.3.Техногенна структура.

Технологічна структура--ключова характеристика рівня, розвит-ку потенціальне небезпечного виробництва. Разом з набором і масшта-бами використання вона визначає його галузеву структуру, види та кіль-кість використовуваних засобів праці, сировини та. матеріалів, форм енергії, характер обміну речовин з навколишнім середовищем. Засоби ви-робництва пристосовані до умов їх використання в певних, технологіях. (Система машин, устаткування, будівель та споруд створює внробничий апарат технології. Раціоналізація структури виробництва не зводиться тільки до зниження кількості техногенне небезпечних об'єктів. Вона по-винна передбачати підвищення ролі як галузей, пов'язаних з охороною навколишнього середовища, так і галузей, які використовують технології із замкнутим циклом, коли сировина переробляється, а відходи повер-таються у новий виробничий процес. При цьому виготовляється тільки екологічно чиста продукція, яка має попит.

Кінцевим результатом змін у регіональній структурі техногенне не-безпечного виробництва повинні бути усунення і заміна виробів і ма-теріалів, шкідливих для середовища. Важливою складовою такої раціо-налізації є забезпечення екологічної безпеки проживання населення Ук-раїни і суміжних країн. У дослідженнях, які проводяться у Раді по вив-ченню продуктивних сил України НАН України, багато уваги приділя-ється вивченню закономірностей функціонування промислового вироб-ництва як єдності ного економіки і сфери життєдіяльності населення їх основу складає налагодження взаємозв'язку між технологічними і антропогенними процесами, які зумовлюють і змінюють якість навко-лишнього середовища, а також підвищують ступінь негативного діяння техногенних факторів на життєдіяльність людини.

4.4.Техногенні фактори.

Техногенні фактори--продукт розвитку суспільства, передусім-- продуктивних сил. Територіальна структура техногенних факторів, які інтенсифікують взаємодію суспільства і природи, характеризує рівень розвитку виробництва. Так, видобуток корисних копалин, скажімо, ву-гілля детермінований геологічними факторами. Тип взаємозв'язку і від-носин у системі «навколишнє середовище--техногенні фактори» у рам-ках певної території визначається наявністю шахт, підприємств, ТЕС, сільськогосподарських земель, міст і транспортних комунікацій. У про-цесі індустріалізації техногенні фактори змінюють вигляд природного комплексу території. Так, у Донбасі на особливу увагу заслуговують гігантські терикони--відвали порожньої породи. Шляхом інфільтрації забрудники потрапляють з них у поверхневі і підземні води, що використовуються не тільки для промислових, а й для комунально-побутових по-треб. Терикони безперервно зростають угору і вшир, стаючи серйозною загрозою для водопостачання міст, для грунтів і рослинності. В цілому обсяг речовин та енергії, що повертається в результаті вуглевидобуван-ня у природне середовище, істотно менший від обсягу, що вилучається з нього. Таким чином, можна говорити про від'ємний баланс речовин та енергії у межах даної території.

Усі види використання територій, навантаження на них окремих по-тенціальних властивостей являють собою втручання в структуру гео-системи, що реагує як єдине ціле. Вимоги, які ставляться суспільством до території, є суттєво диференційованими залежно від мети використан-ня діючих підприємств і потреб суспільства. Об'єктивна диференціація останніх зумовлена технічними і соціальними передумовами. Вихідним положенням для розрахунків повинна стати визнана система соціальних пріоритетів, до якої слід включити формування навколишнього середо-вища певної якості. Труднощі в його оцінці або у визначенні витрат на поліпшення і відтворення внаслідок надзвичайних ситуацій не можуть бути перешкодою для включення проблем формування екологічної рів-новаги до системи кількісних показників при регулюванні господарської діяльності на регіональному рівні.

Нині промислове виробництво і умови життя настільки наблизилися одне до одного, що треба постійно враховувати потенціал навколишньо-го середовища, а також потенціал окремих регіонів з точки зору можли-востей їх використання. Антропогенний вплив набув небувалих масшта-бів інтенсивності. Поряд з позитивними результатами технологічного прогресу (залучення до процесу виробництва нових матеріалів і техно-логій), зростає небезпека порушення природних екосистем у сфері жит-тєдіяльності людини внаслідок ризику техногенних аварій і катастроф. Серед видів діяльності людини, яка викликає зміни, за інтенсивністю на перше місце слід поставити розвиток та розширення міст, потім --добув-ну промисловість, будівництво шляхів, розвиток водного господарства.

4.5.Нова концепція промислового виробництва.

Вихідними положеннями, принципами нової концепції промислово-го виробництва мають стати: по-перше, визнання абсолютної цінності всіх природних об'єктів; по-друге, недопустимість будь-якого техногенного втручання у життя природних об'єктів; по-третє, оцінка вилучення твер-дих, рідких і газоподібних тіл із земельних надр за тими наслідками, які виникають при надзвичайних ситуаціях. Побудована на цих принципах структура промислового виробництва, яка може бути реалізована і оптимізована на основі економічних критеріїв, дозволить скасувати супереч-ності між необхідними темпами розвитку технічного прогресу та ного руйнівним впливом на природу. На наш погляд, увагу дослідників тре-ба зосередити на таких напрямах:

-- оцінка ефективності галузей промисловості з точки зору якості життя включаючи позиції, прийняті міжнародними організаціями при 00Н;

-- розробка керованої структури виробництва і співвідношення різномасштабних підприємств в одній галузі, комплексних і автономних, вузько- і широкоспеціалізовапих виробництв, темпів оновлення ОВФ, а також тих, хто активно працює, і людей пенсійного віку;

---пошук засобів підтримки нових структур самоорганізації вироб-ництва для забезпечення його мобільності та здатності до перебудови як окремих галузей, так і економіки в цілому з урахуванням техногенного впливу на сферу життєдіяльності населення.

Перед Україною постає завдання--формувати нові економічні умо-ви так, щоб вони не знизили існуючої ефективності територіальної структури господарства. Позиція, згідно з якою економіку можна вивес-ти з кризи без урахування вимог екології, на практиці призведе до згуб-ної економічної та технічної політики, бо прирече Україну на подаль-ше порушення оптимальної взаємодії економіки з природою і соціаль-ним середовищем. Тому за усіх труднощів перехідного періоду необхід-ною є підтримка стратегічних наукових програм, пов'язаних з створенням енсрго- і ресурсозберігаючих технологій. Йдеться не про заборону тієї чи іншої технології, а про її організацію. Вже є тенденція до переходу на безвідхідні технології. Але обов'язок держави полягає в організа-ції надійного, вірогідного і оперативного екоконтролю.

У технології виробництва виділяються три напрями розвитку: базові технології виготовлення або конкретні засоби впливу на об'єкт праці відповідними знаряддями виробництва; технічна реалізація економічно ефективних умов виробництва або застосування устаткування, яке об-слуговує базові технології; організація умов, які забезпечують стійкість функціонування виробництва та його промислову безпеку. Третій на-прям -- це різні види контролю за ходом виробничого процесу: діагнос-тика машин та устаткування, вимірювальний контроль.

4.6.Зниження потенційної небезпеки виробництва.

Забезпечення збалансованості та порівнянності усіх складових цих напрямів на високому технічному та оптимальному економічному рівні є головною умовою поєднання досягнень НТП з розвитком потенціально небезпечного виробництва, яке дозволяє знизити ступінь його техно-генної небезпеки. Недостатній розвиток хоча б одного з цих напрямів не тільки не компенсується розвитком двох інших, але й знецінює всю су-купність. Саме послідовність у реалізації цього принципу є найважливі-шою обставиною, яка зумовлює ефективність НТП як бази подальшого економічного зростання потенціальне небезпечного виробництва взагалі.

Вплив на навколишнє середовище технологічного процесу кожного окремого виробництва у зв'язку з використанням ним первинних ресур-сів неоднаковий. Саме від технології залежить рівень досягнутої про-мислової безпеки життєдіяльності населення. Розширення інформатизованих технологій, на базі яких формується живий тип взаємодії вироб-ництв, значно підвищує їх інформаційний потенціал і забезпечує ефек-тивніші методи управління промисловою безпекою. Надані інформацій-но-обчислювальною технікою можливості надзвичайно активізують пе-ребудову виробничого апарату підприємств, сприяючи забезпеченню від-повідного рівня безпеки процесу виробництва. Головні напрями такої перебудови: розвиток автоматизації, розширення масштабів виробницт-ва із замкнутим циклом; широке впровадження технологій з обмеженим застосуванням живої праці (роботи-маніпулятори); удосконалення тех-нологічних процесів, їх оптимізація; інтеграція виробничих процесів з інформаційними на основі використання сіток передачі даних; посилен-ня взаємозв'язків у системі «виробництво -- безпека».

Організувати та оптимізувати виробництво стає можливим при ра-дикальному вдосконаленні інформаційної структури виробництва. Такий шлях перебудови -- шлях поєднання гнучких виробничих систем (ГВС) з локальними сітками різних конфігурацій. У цьому випадку функції людини за своїм принциповим змістом зводяться до перетворення ін-формації, яка реалізується через управління відповідними, технічними системами. Тому переданням вказаних функцій різним інформаційно-обчислювальним засобам досягається підвищення рівня безпеки. Тим більше, що особливістю сучасних технологій є використання таких про-цесів, контроль за якими виходить за межі фізичних можливостей опе-ратора. Це зміцнює тенденцію до скорочення масштабів використання живої праці, додаткові витрати на автоматизацію компенсуються знач-ним підвищенням безпеки виробничого процесу, що сприяє формуванню нової якості навколишнього середовища. :

Одним з напрямів державного регулювання є поширення інформації для споживачів щодо екологічних наслідків вибору ними технології ви-готовлення продукції) Цьому має сприяти посилення контролю з боку держави за відкриттям нових прибуткових рахунків екологічного спря-мування.

Принципова новина поширюваних нині високих технологій полягає в їх органічному поєднанні з мікроелектронними засобами отже в їх збагаченні елементами штучного інтелекту. Вищою стадією цього про-цесу стане використання комп'ютерів, роль яких зводитиметься до авто-матизації багатьох видів розумової праці. Стане можливим значне вдосконалення всієї системи виробничих технологій, багато з яких роз-робляються на основі емпіричних підходів.

Прогрес мікроелектроніки, поряд з іншими досягненнями нового етапу науково-технічної революції (передачею сигналів по оптичних во-локнах, засобами нової телекомунікації і т. д.), приведе, на думку соціо-логів, до розгортання так званої «інформаційної революції», яка за роз-махом і можливою глибиною буде подібна індустріальній революції. Во-на стане базою для фундаментальних перетворень в інтелектуальній діяльності і, перш за все, у галузі прийняття рішень з таких важливих і складних питань, якими є проблеми безпеки життєдіяльності людини.

Виживання людства вимагає не тільки глибокого осмислення не-безпеки, яка виходить з негативних явищ розвитку НТП, але й нового нетрадиційного погляду на них. Майбутнє залежить не тільки від вирі-шення технічних завдань проблем безпеки, а й від досягнення згоди щодо суперечностей в його розвитку та від зміни самої людини, її внут-рішньої суті: кардинальне трансформування життєвих цінностей і ці-лей та впровадження інноваційного навчання, що може привести до змін, оновлення та перебудови структури і переформулювання проблем, від вирішення яких залежить сприятлива життєдіяльність населення на території розміщення потенціальне небезпечного виробництва.

Різні фактори, що викликають аварії, у багатьох випадках пере-хрещуються, впливають один на одного, нерідко мають подібні елемен-ти. Поряд з тим, багатоваріантність підходів до розв'язання проблем безпеки, різноманітність конкретних її напрямів тісно пов'язані з пи-танням її практичної значущості, з оцінкою її здатності впливати на по-долання усіх суперечностей щодо практичної реалізації. Однак сьогод-ні, на жаль, слід констатувати, що загальновизнаної теорії безпеки життєдіяльності населення (з урахуванням ризику аварій і катастроф техногенного та екологічного походження) поки що не існує. Зали-шається відкритим питання про принципову можливість створення по-дібної теорії на базі сучасних знань про процеси розвитку НТП, еволю-ції навколишнього середовища, про пов'язані з цим негативні явища, адаптацію людини до створеної її генієм техносфери та про її відносини з самою собою.

Пошук шляхів вирішення завдання екологічної та промислової без-пеки сам по собі становить дуже серйозну проблему, яка не обмежуєть-ся створенням теоретичної концепції та стратегії її реалізації. Сьогодні головним є завдання розробки методів і принципів практичної реаліза-ції найбільш плодотворних ідей і рекомендацій щодо підвищення рівня промислової безпеки, основою якої є технологічний прогрес.

Творці теорії про роль людського фактора, людських ресурсів і знань у подоланні планетарних утруднень розробляють концепцію «суспільст-ва знань», згідно з якою людські ресурси не марнуватимуться даремно. Для науки стане необхідним поступове стирання границь між різними галузями знань і пізнання суті явищ на базі взаємозв'язаних міждисципліиарних підходів. Подана модель майбутнього передбачає також подолання технологічних труднощів та верховенства технократів з тим, щоб демократизувати виробництво і використання досягнень науки і техніки з метою поліпшення життя, його безпеки і якості середовища проживання людини. Саме демократизація дасть можливість подолати дедалі зростаючий «людський розрив» у свідомості людини між знанням і тим, як воно використовується. Суть такого розриву полягає у підви-щенні складності технічних систем і нездатності людини впоратися з ними.

«Суспільство знань» повинне перейти з системи підтримуючого нав-чання на тип навчання, який дістав назву «інноваційне». Для нього влас-тиве поєднання двох принципів: передбачення і участі. Передбачення орієнтує людину на свідомий, заздалегідь осмислений вибір довгочасних альтернатив її майбутнього. Навчання передбаченню підготує людей до використання таких методів, як прогнозування, створення сценаріїв і моделей для дослідження майбутнього. Принцип участі передбачає участь окремих людей та їх професійних груп у процесі прийняття важ-ливих рішень на усіх рівнях -- від локального до глобального. Профе-сійна підготовка у галузі управління технологіями і технікою є вирі-шальним фактором у поведінці виконавця при виникненні нештатних си-туацій та для неприпустимості технологічних помилок при наближенні надзвичайної події.

Некомпетентність спеціаліста породжує економічні наслідки від не-правильних дій. Тому першочерговим завданням, яке стоїть перед НТП, є проектування потенціальне небезпечних промислових об'єктів на якіс-но нових принципах, які повинні забезпечити конструювання агрегатів і механізмів з підвищеним рівнем внутрішньо властивої їм безпеки, по-кликаної значно знизити наслідки від непродуманих, неправильних дій. Це досягається шляхом створення технологічної системи, відхилення в якій від нормативного режиму є сигналом для автоматичного її повер-нення у нормальний стан або зупинки, що не дозволить статися надзви-чайній події. Науково-технічний прогрес у розвитку засобів захисту по-винен забезпечити зниження ймовірності реалізації уражаючого потен-ціалу сучасних технологічних об'єктів.

До системи державного регулювання необхідно поступово вводити процедуру визначення техногенно-екологічного ризику та його оцінки в процесі прийняття рішення. Ця процедура фактично передбачає право накладання вето на технологію навіть у тому випадку, коли не виявлено залежності між ефектом її впровадження і негативними екологічними наслідками. Йдеться про введення поняття «прийнятний» і «недопусти-мий» рівень ризику, який має бути закріплений законодавче. Для видів діяльності з прийнятним рівнем ризику повинна бути встановлена єдина ставка компенсації.

Регулювання має сприяти закріпленню коаліції держави з вироб-никами і споживачами щодо побудови «зеленої» та здорової економіки, яка б безперервно розвивалася. Для цього потрібні: розробка нових природозберігаючих засобів, які б ураховували вичерпання ресурсів і екологічні збитки; створення нової системи для нового століття (оскіль-ки мета змінилася і розширилася)--від охорони навколишнього середовища до обсяговішої концепції досягнення сталого розвитку. Досвід останніх 10 років показує, що економічні, екологічні та соціальні про-блеми не можна вирішувати ізольовано, їх передбачення та запобіган-ня їм шляхом планування і прогнозування є більш економічним порів-няно з витратами по ліквідації їх наслідків.

ВИСНОВКИ.

Критичний характер і нестабільність нормального функціонування промислових об'єктів, викликані надзвичайними подіями, є базою для проведення глибоких досліджень проблем екологічної та промислової безпеки. Досі в Україні не приділялася увага розробці програм попе-редження таких подій на промислових і, особливо, на потенціальне не-безпечних об'єктах. Розробка Державної програми запобігання і реагу-вання на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації, в межах якої Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України проводить дослідження, має змінити ситуацію. Нею передбачається проведення фундаментальних і пошукових досліджень як у галузі розробки техніч-них систем, так і у галузі розробки заходів по захисту життєдіяльності населення. В усьому світі визнається факт, що будь-яка аварія (якими б не були її причини) впливає на навколишнє середовище і здоров'я на-селення. Водночас радіус уражаючого діяння більшості промислових ава-рій може бути обмежений межами підприємств і прилеглою територією. Однак часто наслідки аварій виходять за ці межі, і відбувається нега-тивний коротко- або довгостроковий вплив на життя людей, системи життєзабезпечення, майно, усе місто.

Катастрофа на Чорнобильській АЕС привела до усвідомлення го-ловної особливості аварій на сучасних промислових підприємствах -- колосальний масштаб наслідків, який перетворює аварію на катастрофу, коли до виниклої надзвичайної ситуації потрапляють населення навко-лишнє середовище, економічні структури, великі території. Захист ін-тересів населення, що проживає на територіях, які характеризуються підвищеним ризиком виникнення техногенних аварій, а також осіб, що постраждали від їх катастрофічного впливу, об'єктивно повинен бути у центрі державної політики, її правильне формування є важливою умо-вою розв'язання усього спектра завдань, пов'язаних як з розвитком НТП у галузі екологічної безпеки, так і з охороною прав населення, яке проживає в техногенне небезпечних районах. Формування грамотної по-літики у сфері розвитку напрямів НТП, пов'язаних із забезпеченням без-пеки населення та промислових об'єктів, потребує прийняття цілеспря-мованих державних рішень щодо фінансування таких розробок.

Література:

1.Гош О.П. «Політична економія»

2.Гальчинський А.С. та ін. «Основи економічних знань»

3.Журнал «Економіка України»

4.Журнал «Розбудова держави»