Організація виробництва свинини та напрями її вдосконалення

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Сільське господарство - базис будь-якого суспільства. Від стану розвитку хліборобства й тваринництва залежать можливості що поліпшення добробуту народу, здійснення ринкової програми в усіх галузях народного господарства, бездефіцитність економіки та збалансованість споживчого ринку.

Свинарство постачає народному господарству продукти харчування, що відрізняються високою харчовою цінністю і хорошими смаковими якостями. Свинина використовується у свіжому вигляді як висококалорійний продукт харчування населення, а також як сировина для виробництва бекону, шинки, ковбас, сосисок і різних консервів. Шкури, щетину та інші відходи від забою свиней використовують як сировину для легкої промисловості. Вихід м'яса і сала при забої свиней досить високий і становить 70-80% живої маси.

У м'ясному балансі України свинина займає друге місце після яловичини (близько 34%), а у світовому виробництві м'яса частка її становить майже 40%. В більшості країн Європи питома вага свинини досягає 50%, а в Данії, Угорщині та Китаї - 80%., що свідчить про важливу роль свинарства в організації раціонального харчування населення.

Свинарство - один з найбільш доступних напрямків фермерського господарства, оскільки не потребує організації пасовищ, як, скажімо, утриманні ВРХ, коней або овець. Розведення свиней більш компактне і менш витратне. Разом із тим, свинина - один з найбільш популярних продуктів.

Метою курсової роботи є вивчення, теоретичних аспектів організації виробництва свинини та напрямів її удосконалення. А для того щоб досягнути дану мету потрібно виконати такі завдання:

вивчити роль та основні напрями розвитку свинарства в Україні;

вирішити питання організації виробництва свинини;

проаналізувати вплив науково-технічного прогресу на розвиток свинарства;

вивчити економічну характеристику СК «Перемога»;

розрахувати ефективність виробництва на підприємстві;

проаналізувати виробничо-господарську діяльності СК «Перемога»;

проаналізувати фінансовий стан підприємства СК «Перемога»;

запропонувати шляхи вдосконалення організації виробництва свинини в СК «Перемога».

Об'єктом мого дослідження є сільськогосподарське підприємство СК «Перемога» який займається виробництвом зерна та технічних культур. Також СК "Перемога" займається свинарством. Головною метою та завданням СК "Перемога" є збільшення обсягів виробництва та виготовлення високоякісної продукції, пошук нових ринків збуту сільськогосподарської продукції. Для досягнення успіху реалізації бізнес ідеї важливе значення мають використання сучасних технологій та відповідне ресурсне забезпечення.

Предметом дослідження є - організація виробництва свинини та напрями її вдосконалення.

Література: під час виконання даної роботи були використані різноманітні наукові праці, посібники з економіки праці та організації виробництва, виробничого менеджменту тощо.

Для дослідження даної теми інформаційною базою для написання роботи стали річні фінансові звіти, ресурси Інтернету, навчальна література, статут підприємства, економічний паспорт СК «Перемога».

Моя тема є актуальною, тому що свинарство є важливою галуззю народного господарства і від її розвитку залежить не тільки благополуччя сільського господарства а й країни в цілому. Дуже важливо удосконалювати засоби підвищення продуктивності виробництва даного типу продукції.

Специфіка формування ринкових взаємин у аграрному секторі випливає речей, що саме головним засобом виробництва, матеріальної основою служить земля - частина живої природи, загальне народне надбання. Історичні традиції, психологія, світогляд, й усе уклад народу багато в чому визначаються характером землеробства, своєрідною взаємозв'язком у колективному використанні земельних ресурсів.



1. ОРГАНІЗАЦІЙНО - ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА

1.1 Місцезнаходження господарства

Господарство розташоване в Новоселицькому районі,Чернівецької області село Маршинці.

Адміністративно-господарським центром СК «Перемога» є село Маршинці, розташоване в 16 км від міста Новоселиця . Пункти реалізації продукції та постачання матеріально-технічними ресурсами знаходяться в цьому місті. Транспортні зв'язки здійснюються по автодорозі обласного значення. Через територію господарства проходить дорога з твердим покриттям. Є мережа внутрішньогосподарських ґрунтових доріг, стан яких задовільний.

Територія підприємства має прямокутну форму.

Ґрунти за своїм походженням нерозривно пов'язані з фізико-географічними умовами та ландшафтними типами місцевості. В Україні нараховують понад 38 типів ґрунтів. Вони відрізняються між собою структурою, мінеральним складом, вмістом гумусу та поживних елементів, фізичними й хімічними властивостями, родючістю, придатністю для сільськогосподарського використання. Родючість ґрунтів визначає такий компонент, як гумус (перегній). Це органічна речовина, що утворилася з решток відмерлих організмів під дією редуцентів - грибів та бактерій, які переробляють рештки відмерлих організмів. Процес ґрунтоутворення -- важлива частина біологічного кругообігу речовин й енергії, який забезпечує рослини калієм, вуглецем, азотом, фосфором тощо. Чорноземи, тип ґрунтів, що формуються під степовою і лісостеповою рослинною зоною. Утворюються в основному на карбонатних материнських породах -- лісах і суглинках, інколи на більш древніх вапняках, піщаниках, мергелястих глинах в умовах не промивного або періодично промивного водного режиму. Для чорноземів характерні накопичення органічних речовин в гумусово-акумулятивному горизонті, високий вміст в нім гумусу, добре виражена грудкувато-зерниста структура, висока потенційна родючість.

1.2 Землекористування

За Конституцією України земля -- основне національне багатство, яке,перебуває під особливою охороною держави. Кошти від плати за землю повинні спрямовуватися насамперед на фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель у комплексі з іншими природоохоронними заходами, підвищення родючості грунтів, ведення державного земельного кадастру, землеустрою, моніторингу земель, створення земельного інноваційного фонду, відшкодування витрат власників землі I землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості, економічного стимулювання власників землі i землекористувачів та поліпшення якості земель i продуктивності земель лісового фонду, надання пільгових кредитів, часткового погашення позичок i компенсації втрат доходів власників землі та землекористувачів внаслідок тимчасової консервації земель, порушених не з їх вини, проведення земельної реформи, а також для земельно господарського устрою, розробки містобудівної документації i розвитку інфраструктури населених пунктів тощо.

На жаль, дію положень щодо обов'язковості спрямування коштів зі сплати за землю на зазначені цілі призупинено, проте це не применшує актуальності вирішення проблем справляння плати за землю за умов становлення ринкової економіки. Питання справляння цієї плати тісно пов'язане з обліком земельних ділянок, повнота та правильність ведення якого залежить від органів місцевого самоврядування, виконавчої влади та землевпорядних органів.



Таблиця 1.1

Показники	2016р	2017р	2018р
	га	питома вага, %	га	питома вага, %	га	питома вага, %
Земельні угіддя,га	4289	100	4289	100	4289	100
Сільськогоспо-дарські угіддя, всього, га	4277	99,72	4277	99,72	4277	99,72
В т.ч. рілля	4089,8	95,35	4089,8	95,35	4089,8	95,35
Сіножаті і Пасовища	34,2	0,8	34,2	0,8	34,2	0,8
Багаторічні насадження	153	3,57	153	3,57	153	3,57
Чагарники	4,2	0,1	4,2	0,1	1,1	0,03
Ставки	7,8	0,18	7,8	0,18	12	0,28

Земельні угіддя господарства:

1) Питома вага сільськогосподарських угідь

2) Питома вага площі що займає рілля

3) Питома вага площі що займають сіножаті і пасовища

4) Питома вага площі що знаходяться під багаторічними насадженнями

5) Питома вага площі що займають чагарники

6) Питома вага площі що займають ставки

Таблиця 1.2

Структура земельних угідь за 2018 рік

Показники	2018р
	га	питома вага, %
Сільськогосподарські угіддя, всього, га	4277	99,72
Чагарники	1,1	0,03
Ставки	10,9	0,25

Данні таблиці свідчать про те, що лише в 2014 році, збільшилась площа ставків, та зменшилась площа чагарників. На це вплинула велика кількість опадів що випали впродовж року.



Таблиця 1.3

Структура сільськогосподарських угідь за 2018 рік

Показники	2014 р.
	га	питома вага, %
Рілля	4089,8	95,35
Сіножаті і Пасовища	34,2	0,80
Багаторічні насадження	153	3,57

Виходячи з даних таблиці 1.3 господарство дає перевагу більше ріллі яка займає 4089,8 га в відсотковому співвідношенні 95,35%, іншу частину займає багаторічні насадження 153 га це 3,57%, сіножаті і пасовища 34,2 це 0,8

Економічна ефективність використання земельних угідь.

Про економічну ефективність використання землі судять на основі системи натуральних і вартісних показників. До натуральних показників відносять: урожайність сільськогосподарських культур; виробництво окремих видів тваринницької продукції на 100 га відповідних земельних угідь (продукцію скотарства і вівчарства розраховують на 100 га сільськогосподарських угідь, свинарства -- на ріллю, птахівництва -- на площу зернових). До вартісних показників відносять: виробництво валової продукції в порівнянних цінах, товарної продукції в поточних цінах реалізації, чистої продукції і прибутку в розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь.

1)В розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь складає

де: ВВП - вартість валової продукції

Sс-га - площа сільськогосподарських угідь

2) Щільність поголів'я свиней, у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь складає

де: Погс - поголів'я свиней, гол

Sс-га - площа сільськогосподарських угідь

1.3 Спеціалізація

Спеціалізація виробництва - форма суспільного поділу праці, що виражається в поділі старих і формуванні нових галузей виробництва, а також в розподілі праці всередині галузей.

Спеціалізація виробництва проявлється посиленням суспільного характеру виробництва. Науково-технічний прогрес і зростання масштабів виробництва - найважливіші чинники поглиблення спеціалізації.

Спеціалізація виробництва характерна для всіх галузей матеріального виробництва, а також невиробничої сфери. Найбільш розвинена спеціалізація в промисловій галузі. Галузь у структурі економіці - це сукупність підприємств, що характеризуються єдністю економічного призначення вироблюваної продукції, однорідністю споживаних матеріалів, спільністю технологічної бази і технологічних процесів, особливим професійним складом кадрів, специфічними умовами праці. Приклад: металургійна галузь промисловості, машинобудівна, хімічна, автомобільна, електронна. Збільшення числа особливих, самостійних галузей промисловості означає відокремлення виробництв різнорідних продуктів і скорочення номенклатури однорідної продукції при збільшенні масштабів її виробництва на підприємствах, що утворюють в сукупності ту чи іншу галузь. З усіх характерних ознак спеціалізації галузі і підприємства головним є рід, що випускається. Найбільш узагальнюючим показником корінних змін, які відбулися в спеціалізації промисловості, є зростання числа її особливих, самостійних галузей, багато з яких, у свою чергу, включають підгалузі і виробництва. Спеціалізація галузей доповнюється спеціалізацією підприємств всередині кожної галузі на випуску конструктивно і технологічно однорідної продукції. У загальному розумінні галузь - сукупність підприємств, установ, організацій які виготовляють однорідну продукцію або надають однорідні послуги; виконують у процесі громадського відтворення однакові соціально-економічні функції незалежно від територіального розташування, відомчої підпорядкованості. Галузь - є основним структурним підрозділом народного господарства. Відповідно галузевої структури має місце класифікація галузей господарства. Група однорідних галузей господарства утворює сферу господарства. Так в відповідності зі специфікою виробництва, розподілу і перерозподілу виробничих благ виділяються виробнича і невиробнича сфери.

У галузевій структурі господарства виділяють дві сфери - виробничу і невиробничу, що складають певну структуру Господарського комплексу країни.

Виробнича сфера забезпечує країну різноманітними товарами.

Невиробнича сфера - послугами матеріального і не матеріального характеру.

Галузь - це сукупність однорідних підприємств, що характеризуються єдністю споживчого чи економічного призначення виробленої продукції, спільністю сировини, що переробляється, використовуваної матеріально-технічної бази та професійного складу кадрів (спільністю ознак виробничо-господарської діяльності).

Суттєвими ознаками галузі є наступні:

1. Наявність певного числа самостійних однорідних підприємств.

2. Єдність споживчого чи економічного призначення виробленого в галузі продукту (харчовий продукт, машини, в сукупності продукт групи «А» або «Б»).

3. Певна однорідність переробляється вихідної сировини.

4. Єдина, специфічна для даної галузі, матеріально-технічна база, спеціалізована у вигляді певної системи машин і здатна здійснити задану технологію виготовлення конкретного продукту галузі.

5. Своєрідний склад кадрів, персоналу, сформованого вимогами вищевикладених ознак - кадри харчовиків, машинобудівників, металургів і т.д



Таблиця 1.4

Структура товарної продукції господарства за 2018 рік

Показники	2018 р.
	га	питома вага, %
Вартість товарної продукції, всього, тис.грн	12003,6	100
В т.ч. в рослинництві	3371	28,08
Зернові	2018	16,81
Соняшник	515	4,29
Озимий ріпак	692	5,76
Тваринництві	8660	72,14
М'ясо свиней	4397	36,63

Виходячи з даних таблиці 1.4 господарство спеціалізується на виробництві м'яса свиней 36,63 %. Решта галузей - допоміжні: зернові 16,81%, соняшник 4,29%, озимий ріпак 5,76%.

1.4 Структура посівних площ

Структура є опосередкованим показником спеціалізації господарства. Структура посівних площ визначається діленням посівної площі окремої культури до загальної посівної площі.

Таблиця 1.5

Структура посівних площ за 2018 рік

Показники	2018 р
	га	питома вага, %
Посівна площа, всього, га	1840	100
В т.ч. зернові	1531	83,2
соняшник	252	13,7
озимий ріпак	27,4	1,5
Картопля	11	0,6

Виходячи з даних таблиці 1.5 в співвідношенні до посівних площ, зернові займають більшу частину 83,2%, соняшник займає 13,7%, а малу частку займає озимий ріпак 1,5% та картопля 0,6%.

Таблиця 1.6

Основні економічні показники діяльності господарства за 2018 рік

№	Показники	В розрахунку на:
		1 га с - га угідь	1 середньорічного працівника	1 людину/годину
1	Валова продукція	3,18	95,11	0,051
2	Вартість товарної продукції	2,8	83,94	0,045
3	Валовий дохід	0,87	26,16	0,014
4	Чистий дохід	0,19	5,68	0,003

1) Розрахунок вартості валової продукції в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь:

де: ВП - валова продукція

Sс-га - площа сільськогосподарських угідь

2) Розрахунок вартості товарної продукції в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь:

де: ВТП - вартість товарної продукції

Sс-га - площа сільськогосподарських угідь

3) Розрахунок вартості валового доходу в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь:

де: Вдох. - валовий дохід

Sс-га - площа сільськогосподарських угідь

4) Розрахунок вартості чистого доходу в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь:

де: Чдох. - чистий дохідь

Sс-га - площа сільськогосподарських угідь

5) Розрахунок вартості валової продукції в розрахунку на 1 середньорічного працівника

де: ВП - валова продукція

- середньорічна кількість працюючих

6) Розрахунок вартості товарної продукції в розрахунку на 1 середньорічного працівника:

де: ВТП - вартість товарної продукції

- середньорічна кількість працюючих

7) Розрахунок вартості валового доходу в розрахунку на 1 середньорічного працівника:

де: Вдох. - валовий дохід

- середньорічна кількість працюючих

8) Розрахунок вартості чистого доходу в розрахунку на 1 середньорічного працівника:

де: Чдох. - чистий дохід

- середньорічна кількість працюючих

9) Розрахунок вартості валової продукції в розрахунку на 1 год відпрацьовану людиною:

де: ВП - валова продукція

- відпрацьовано людиною годин

10) Розрахунок вартості товарної продукції в розрахунку на 1 год відпрацьовану людиною:

де: ВТП - вартість товарної продукції

- відпрацьовано людиною години

11) Розрахунок вартості валового доходу в розрахунку на 1 год відпрацьовану людиною:

де: Вдох. - валовий дохід

- відпрацьовано людиною годин

12) Розрахунок вартості чистого доходу в розрахунку на 1 год відпрацьовану людиною:

де: Чдох. - чистий дохід

- відпрацьовано людиною годин

14) Розрахунок вартості товарної продукції в розрахунку на 1 грн. вартості основних і оборотних фондів:

де: ВТП - вартість товарної продукції

15) Розрахунок вартості валового доходу в розрахунку на 1 грн. вартості основних і оборотних фондів:

де: Вдох. - валовий дохід

16) Розрахунок вартості чистого доходу в розрахунку на 1 грн. вартості основних і оборотних фондів:

де: Чдох. - чистий дохід



2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА АНАЛІЗ СТАНУ ВИРОБНИЦТВА СВИНИНИ

2.1 Розвиток і розміщення галузі

У розв'язанні проблем збільшення виробництва м'яса надзвичайно велике значення має свинарство. Основною продукцією свинарства є м'ясо і сало. Свинина використовується у свіжому вигляді як висококалорійний продукт харчування населення, а також як сіро віна для виробництва бекону, шинки, ковбас, сосисок і різних консервів, шкури, щетину та інші відходи від забою свиней використовують як сировину для легкої промисловості. Вихід м'яса і сала при забої свиней досить високий і становить 70-80 % живої маси.

У м'ясному балансі України свинина займає друге місце після яловичини (близько 32%), вона майже вдвічі поживніша за неї та баранину, а у світовому виробництві м'яса частка її становить близько 40%. Значення свинарства постійно зростає і відповідно збільшується поголів'я свиней у світі, нині воно становить понад 850 млн. гол. Більше половини світового поголів'я свиней припадає на країни Азії (Китай, Японія, Республіка Корея, країни півострова Індокитай), близько 1/3 на країни Європи (ФНР, Франція, Італія, Великобританія, Росія, Україна, Польща) і близько 10% на США. Останнім часом галузь свинарства стрімко розвивається у Китаї, де зосереджено понад 50% усього поголів'я свиней і виробляється 50% свинини у світі.

Такі біологічні особливості свиней, як висока плодючість, короткий ембріональний період розвитку, скороспілість, всеїдність, добра окупність кормів, зумовлюють значні економічні перевага свинарства. Свині здатні народжувати 10-12 поросят за опорос, досягати живої маси 100 кг за шість-сім місяців з витратою на 1 кг приросту до 4 кг корму. Від свиноматки можна одержати за рік 2,0-2,5 т свинини забійною масою до 70% живої маси (великої рогатої худоби -- до 60%).

Аналіз свідчить, що протягом тривалого часу галузь перебувала у кризовому стані і зазнала найбільш руйнівних, деструктивних змін. Якщо у 1990 р. в господарствах України поголів'я свиней становило 19,4 млн. гол. то протягом 1990-2018 рр. поголів'я свиней в усіх категоріях господарств зменшилося в 2,4 рази, а в сільськогосподарських підприємствах в 3,9 рази. I лише протягом о останніх років спостерігається тенденція нарощування поголів'я окремими господарствами, які зумовлюють відновлення свинарської галузі.

Для ефективного виробництва свинини необхідно досягнути конкурентоспроможних показників продуктивності тварин, ощадливого витрачання кормових ресурсів, мати можливість вийти на ринки збуту шляхом кооперування, створення між-професійних організацій і витіснити посередницьку діяльність або ж обмежити її цивілізованими нормами маржі (2-7% до витрат робництва). Зменшаться роздрібні ціни на свинину, зросте обсяг реалізації, а прибуток у справедливій й обґрунтованій частці одержать усі учасники ринку із загального прибутку від діяльності ринку свинини.

За період з 2000 р. По 2018 р., поголів'я свиней в усіх категоріях господарств збільшилося на 1,3%, в Тому числі в сільськогосподарських підприємствах на 50,0%. По-перше, це зумовлено тим, що свинарство одна із Трьох галузей сільського господарства України, розвиток якої визнано пріоритетним. По-друге, продовжує діяти програма по відшкодуванню відсоткової ставки за кредитами. Крім того, вперше у 2018 р. у Стабілізаційному фонді закладено 1 млрд. грн. на підтримку будівництва та реконструкції тваринницьких приміщень свинарських та молочних ферм - господарства отримають До 50% від затрачених коштів. Держава буде підтримувати ті господарства, які націлені на досягнення світових результатів. У зв'язку з цим збільшення поголів'я має здійснюватись на основі використання новітніх технологій, як забезпечують високу економічну ефективність.

Важливою тенденцією стриктурних змін галузі е збільшення частки, майже у три рази великотоварних господарств. На початок 2018 р. в Україні було всього 15 господарств з поголів'ям понад 20 тисяч голів. Близько 30 господарств з поголів'ям 10- 20 тисяч та близько 50 господарств від 5 до 10 тисяч голів. На ці господарства припадає лише 40,1°/о поголів'я, а решта 59,9% свиней утримуються у малих господарствах, загальна кількість яких складає понад 5 тисяч, причому більше половини з них мають до 100 голів.

Нарощування потужностей великотоварних господарств відбувається за рахунок впровадження інтенсивних технологій. В таких господарствах значна вищий рівень продуктивності та ефективності свинарства.

Важливим показником розвитку галузі е обсяг виробленого м'яса. ц 2018 р. в Україні вироблено 631,2 тис. т м'яса свиней в забійній масі. Необхідно відзначити, що понад 70°/о свинини в Україні виробляється в господарствах на екстенсивній основі, а при такому ж поголів'ї свиней в країнах ЄС, Канаді, Бразилії, США виробляється на 70% свинини більше. Забезпечення населення продовольством безпосередньо залежить від рівня виробництва продуктів харчування, особливо тваринного походження. У світі спостерігається значна диференціація щодо обсягів виробництва і тенденцій його нарощування, що зумовлено, насамперед, розвитком продуктивних сил. Якщо в 1990 р. з розрахунку на Одну Особу населення в Україні було вироблено свинини 30,4 кг, то в 2010 р. - тільки 13,8 кг, або в 2,2 рази менше. У розвинених країнах світу має місце інша тенденція, де обсяги виробництва м'яса на одну Особу за цей період істотно зросли. Найвищий рівень виробництва м'яса на одну особу населення досягнутий в Данії - 77 кг, Угорщині - 62 кг, Німеччині - 5 7 кг, Нідерландах - 44 кг, Польщі - 42 кг.

Загалом кризовий стан галузі спричинений низкою чинників: значна частина господарств різко зменшили, а окремі навіть припинили виробництво свинини. За останні роки в галузі відбулися значні структурні зміни. Якщо у 1990 р. 72% поголів'я свиней утримувалось у сільськогосподарських підприємствах, а 28% - в господарствах населення, то нині ситуація інша: 52,6% - свиней вирощують господарства населення, а 47,4% - агроформування. Практично не займаються виробництвом свинини фермерські господарства, які утримують лише 3,7% поголів'я від загальної їхньої кількості.

Таблиця 2.1

Рік	Поголів'я свиней	Виробництво свинини (в забій масі)
	усього, млн гол.	в т.ч. в c.-г. підприємствах	усього тис.т	на 100 га ріллі, ц	на одну особу населення, кг
2003	7,7	2,4	676	21,5	13,8
2008	7,1	2,6	494	16	10,5
2013	7,8	3,7	631,2	20,1	13,8
2018	7,9	3,6	700,8	22,3	15,4

Розвиток свинарства в Україні

Ведення свинарства в селянських господарствах залишається на примітивному рівні з утриманням переважно 1-2 поросят на відгодівлі. Цей сектор вимогливий до формування ринку молодняку свиней і кормів для завершальної відгодівлі. Перевагою тут е раціональне використання відходів домашнього господарства, зокрема картоплі та інших продуктів харчування.

Виходячи з науково обґрунтованих норм харчування рівень споживання м'яса на одну особу населення має становити 83 кг, у тому числі 32 кг свинини. Для цього доцільно утримувати в усіх категоріях господарств 1 млн. основних і 1,5 млн. свиноматок, що перевіряються, одержувати від кожної з них у середньому за рік відповідно 14,4 та 7 поросят, вирощувати та відгодовувати молодняк до 100-1 10 кг, одержувати 400-500 г середньодобових приростів. У наступні роки завдяки інтенсивному використанню наявного поголів'я, поліпшенню кормової бази й удосконаленню технологічних процесів передбачати нарощування виробництва свинини до 2,2-2,3 млн. т у забійній масі. Для цього необхідно мати висококваліфіковані кадри, розводити високопродуктивні породи з раціональним використанням методів чистопородного розведення, схрещування та гібридизації.

Порівняно з іншими тваринами свині краще оплачують корм. При повноцінній і збалансованій годівлі на один кілограм приросту живої маси свиней витрачається 4-5 корм. од., молодняку великої рогатої худоби - 8-9 і овець - 8 корм. Од.

Розміщення свинарства на території України не має регіональних обмежень і орієнтоване лише на джерела формування кормових ресурсів. Найбільше свиней утримують у господарствах Дніпропетровської, Київської, Донецької, Черкаської, Вінницької, Одеської, Запорізької областей. Рівень розвитку свинарства у регіонах характеризується також цільністю поголів'я з розрахунку на 100 га ріллі. ц 2018 р. щільність поголів'я свиней у сільськогосподарських підприємствах країни становила - 19 голів.

У господарствах України активно займаються поліпшенням породного складу свиней. Зараз в Україні розводять в основному 11 вітчизняних і зарубіжних порід, з яких дві універсальні за напрямком продуктивності (велика біла і українська степова біла), три сальні (миргородська, українська степова ряба і велика чорна) та шість м'ясних (ландрас, полтавська м'ясна, українська м'ясна, дюрок, уельс і червона білопояса). За даними державної переатестації племінних свинарських господарств 98 одержали статус племзаводу і 225 племінного репродуктора.

Таблиця 2.2

Середня жива маса різних порід свиней

Породи свиней	Середня жива маса, кнурів/свиноматок
Велика біла	350 кг/250 кг
Українська степова біла	350 кг/250 кг
Миргородська	300 кг/230 кг
Українська степова ряба	330 кг/240 кг
Велика чорна	360 кг/240 кг
Ландрас	300 кг/250 кг
Полтавська м'ясна	350 кг/260 кг
Українська м'ясна	340 кг/254 кг
Дюрок	370 кг/320 кг
Уельс	320 кг/230 кг
Червона білопояса	315 кг/245 кг

Напрями спеціалізації свинарства визначаються типом відгодівлі свиней. Основні з них м'ясний, беконний і сальний. У сільськогосподарських підприємствах переважає м'ясний тип відгодівлі, 85% відгодівельного поголів'я становлять свині м'ясного напряму. На м'ясну відгодівлю ставлять молодняк у віці 3-4 міс, а при інтенсивній відгодівлі і раніше. Відгодівля завершується у віці 7-8 міс. при досягненні маси тварин 100-110 кг При інтенсивній м'ясній відгодівлі за добу одержують 600-700 г приросту живої маси, а витрати корму на 1 кг приросту становлять 4,5-5,5 корм. Од

При беконній відгодівлі використовують молодняк скороспілих порід - великої білої, ландрас, естонської беконної та їхніх помісей. На відгодівлю ставлять молодняк у віці 3 міс. живою масою 25-30 кг. Завершується відгодівля у віці 6-7 міс. при досягненні живої маси 90-100 кг і товщині шпику не більше 4 см. Для одержання бекону високої якості необхідна нормована годівля молодняку повноцінними раціонами.

На сальну відгодівлю, як правило, ставлять вибракуваних свиноматок і кнурів. Відгодівля триває 100 днів при високих середньодобових приростах (до 800-1000 г). Високого рівня приросту живої маси при сальній відгодівлі можна досягти, використовуючи об'ємисті і порівняно дешеві корми: комбінований силос, коренеплоди, зелені корми, харчові відходи та ін. При відгодівлі свиней до сальних кондицій на 1 кг приросту витрачається 7-8 корм. од.

Свинарство розміщується в сільськогосподарських підприємствах різних виробничих типів. Найбільш інтенсивно і ефективно свинарство розвивається в спеціалізованих господарствах. За характером внутрішньогалузевої спеціалізації свинарські господарства поділяються на племінні і товарні. Племінні свинарські господарства вирощують високоякісних тварин для їхньої реалізації сільськогосподарським підприємствам на розплід для відновлення і підтримання на відповідному рівні племінних якостей поголів'я свиней.

Товарні свинарські господарства за своєю спеціалізацією поділяються на такі основні типи: репродуктивні які вирощують молодняк свиней до 3-4-місячного віку для реалізації відгодівельним підприємствам; відгодівельні, які вирощують молодняк, закуплений у господарствах-репродукторах; господарства із закінченим циклом виробництва, де здійснюють відтворення молодняку свиней і його відгодівлю. В усіх типах господарств спеціалізація на виробництві продукції свинарства зумовлює підвищення економічної ефективності галузі. Однак найпоширенішою формою спеціалізації свинарських господарств е ферми підприємств із закінченим циклом виробництва свинини.

У свинарстві значний вплив має спеціалізація і концентрація виробництва, яка сприяє впровадженню індустріальної технології та будівництву великих свинарських комплексів. Будівництво таких спеціалізованих підприємств індустріального типу з відгодівлі свиней із закінченим оборотом стада, з повною механізацією і автоматизацією виробництва дасть змогу збільшити виробництво свинини і перетворить його на високорентабельну галузь сільського господарства.

На одному з провідних господарств України за перше півріччя 2011 р. рівень середньодобових приростів на дорощуванні та відгодівлі становив 625 грамів, а витрати кормів молодняку - 3,26 кг. Досягнутий рівень продуктивності свиней забезпечує рентабельне виробництво свинини. В багатьох господарствах з рівнем продуктивності тварин нижче середніх по Україні, тобто нижче 370 г, збитковість виробництва змушує відмовлятися від розведення та відгодівлі свиней. Так, лише за 2015 р., за результатами досліджень фахівців Українського клубу аграрного бізнесу, понад 500 підприємств припинили розведення і вирощування свиней. Така тенденція може зберегтися 1 в подальшому. Відсутність державної підтримки не створює умов для розвитку галузі у господарствах із застарілими технологіями, низьким рівнем годівлі та неперспективним генофондом и свиней.

У розвитку свинарства необхідним стає поєднання виробництва сировини та її переробки, наприклад, забій у власних переробних цехах. Для потужних підприємств важливим стає і розширення ринків збуту та збільшення асортименту продукції. Це реалізація племінного молодняку в асортименті декількох порід, реалізація поросят для населення, товарної свинини у забійній масі, через ринки та супермаркети, а також у ковбасні цехи. Такий широкий спектр ринків збуту дає можливість потужним підприємствам більш повно використовувати переваги селекції та зміщувати обсяги реалізації в найбільш вигідні напрямки. Слід також очікувати в найближчі роки певних змін і в структурі споживання м'яса у бік збільшення частки свинини. В зв'язку з цим посилюватимуться вимоги до якості свинини. Вже зараз переробні підприємства дорожче (на 3-4 грн. за 1 кг) платять виробникам за м'ясну свинину. Така тенденція призведе до певних змін і у породному складі свиней. Так, за останні роки помітна тенденція до збільшення кількості стад та племінних тварин породи ландрас та деяких інших порід м'ясного напрямку продуктивності. На спеціалізованих підприємствах впроваджують системи схрещування та гібридизації з використанням спеціалізованих м'ясних генотипів.

Серед малих підприємств зможуть вижити лише ті, які будуть займатися відгодівлею гібридного молодняку, але на збалансованих комбікормах. Власним відтворенням ефективно зможуть займатися лише середні (на 200-500 маток) та більш потужні репродуктори. За оцінками експертів, для того щоб відтворення стада не було збитковим, за рік від свиноматки треба отримувати до 20 і більше поросят. Нині цей показник у сільськогосподарських підприємствах значно нижчий і е важливим напрямом підвищення інтенсивності використання основного стада та ефективності виробництва. В тих підприємствах, де від свиноматки за рік отримують понад 20 поросят, е можливість не лише задовольнити власні потреби для відгодівлі, а й продавати поросят чи підсвинків в інші господарства.

Таким чином, зміни, які відбуваються в свинарстві, є певною мірою передбачувані, тому їх необхідно враховувати, відповідним чином реагувати та вживати такі заходи, які б забезпечили інтенсивний розвиток галузі на основі широкого використання інновацій.

2.2 Динаміка поголів'я свиней, їх продуктивності та валового виробництва свинини

Після розгляду показників наявності виробничих ресурсів господарства СК «Перемога» та їх використання, слід перейти до дослідження свинного напрямку у господарстві. Базою для розрахунків показників ефективності свинного напрямку є поголів'я свиней та їхня щільність на 100 га ріллі.

Таблиця 2.3

Динаміка щільності поголів'я свиней в розрахунку на 100 га землі

Показники	2016р	2017р	2018р	2018р. в% до 2016р.
Середньорічне поголів'я свиней, гол.	1018	550	587	57.6
Площа ріллі, га.	3309	3309	3229	97.6
Щільність поголів'я на 100 га ріллі, гол/га	5.5	6	3.3	166.6

В 2018 році в порівнянні з 2016 роком відбулось зменшення щільності поголів'я свиней на 100 га ріллі на 66,6 % з 5,5 гол./100 га у 2016 році до 3,3 гол./100 га у 2018 році, що перш за все пов'язано зі зменшенням середньорічного поголів'я свиней з 1018 гол. у 2016 році до 587 гол. у 2018 році.

Важливими показниками є розрахунок динаміки приросту свиней в СК «Перемога».

Таблиця 2.4

Показники	2016р	2017р	2018р	2018 в% до 2016
Середньорічне поголів'я свиней гол.	1018	550	587	57.6
Отримано приросту ц.	1150	697	698	60,7
Середньорічний приріст 1 голови, кг	113	127	119	105,3
Середньодобовий приріст 1 голови, г	309,5	347,2	325,7	105,2

Продуктивність свиней на СК «Перемога» село Маршинці ,Новоселицькому районі,Чернівецької області. В порівнянні з 2016 роком, у 2018 році зменшився приріст на 452 ц. або на 39,3%. Збільшення середньодобового приросту спричинило зменшення середньорічного поголів'я і зменшення приросту, у 2018 році по відношенню до 2016 року на 16,1 г.

Таблиця 2.5

Динаміка валового та товарного виробництва продукції свинарства

Показник	2016р	2017р	2018р	2018р. в% до 2016р.
Валове виробництво свинини, ц	1150	697	698	60,7
Реалізовано продукції, ц	783	357	481	61,4
Рівень товарності %	68,08	51,22	68,9	Х

Аналізуючи показники динаміки валового і товарного виробництва продукції свинарства СК «Перемога» виявляємо, що у 2018 році вироблено продукції в порівнянні з 2016 роком майже однаково, в 2018 році на 0,8% більше ніж у 2016 році. Виробництво залишилося не змінним за рахунок однакового зменшення чисельності свиней в господарстві, а також зменшення приросту. Це спричинило до зменшення реалізації продукції з 783 ц у 2016 році до 481 ц у 2018 році. Проте рівень товарності залишився не змінним, це пояснюється тим, що обсяги реалізації продукції зменшились на 61,4% і валове виробництво свинини зменшилось на 60,7%. Отже, загальний рівень товарності в СК «Перемога» залишився не змінним.

2.3 Економічна ефективність свинарства

Свинарство е однією з інтенсивних галузей продуктивного тваринництва. Ефективність свинарства, як і інших галузей сільського господарства, залежить від економії живої і уречевленої праці на виробництво одиниці продукції.

Економічна ефективність свинарства характеризується системою натуральних і вартісних показників: продуктивністю тварин - середньодобовим приростом живої маси однієї голови молодняку або свиней на відгодівлі, виходом поросят (у 2-місячному віці ) 1 приростом живої маси з розрахунку на одну основну свиноматку на початок року, тривалістю вирощування і відгодівлі молодняку свиней до певної живої маси; витратою корму на 1 ц приросту живої маси; продуктивністю праці; собівартістю 1 ц приросту і живої маси; ціною реалізації 1 ц живої маси свиней; прибутком з розрахунку на 1 ц живої маси; рівнем рентабельності виробництва свинини.

Отже головним напрямом підвищення економічної ефективності свинарства є послідовна інтенсифікація на основі зміцнення кормової бази і забезпечення збалансованої годівлі свиней, удосконалення племінних і продуктивних якостей поголів'я, підвищення рівня використання свиноматок і продуктивності молодняку на відгодівлі, поглиблення спеціалізації і концентрації галузі, впровадження індустріальних технологій і прогресивних форм організації та оплати праці.

Сільськогосподарські підприємства значно відрізняються за рівнем економічної ефективності виробництва свинини. У більшості господарств свинарство ведеться при низькому рівні інтенсивності, а часто і на екстенсивній основі, використовуються застарілі технології, які зумовлюють збільшення терміну вирощування тварин на м'ясо до року (у розвинутих країнах -- не більше 6 місяців), що практично унеможливлює одержання прибутку. Аналізуючи ефективність виробництва свинини в сільськогосподарських підприємствах, зазначимо, що найвища її рентабельність була в 2005 р. - 14,9%

Але в 2018 р. в результаті зростання собівартості на 61,6%, а ціни реалізації лише на 29,9% виробництво свинини стало збитковим, рівень збитковості відповідно склав 7,7%. Низьку ціну реалізації аналітики пояснюють тим, що виробники обмежуються лише внутрішнім ринком, тому закупівельна ціна на свинину відчутно зменшилася.

Таблиця 2.6.

Економічна ефективність виробництва свинини в сільськогосподарських підприємствах

Показник	2008р	2013р	2018р
Середньодобовий приріст свиней на вмрощування і відгодівлі, г	281	375	452
Середня живамаса 1 гол., проданої переробним підприємствам, кг	112	109	108
Затрати праці на 1ц приросту свиней, люд./Год.	47,4	32,5	38
Витрати кормів на 1ц приросту свиней, ц корм. од.	9	5,9	5,4
Собівартість 1ц живої маси свиней, грн	819,4	1323,7	469
Ціна реалізації 1ц живої маси, грн	941,4	1222,23	1599,1
Прибуток, збиток (-) на 1ц живої маси, грн	122	-101,4	31,5
Рівень рентабельності, збитковості (-), %	14,9	-7,7	9,5



Слід відзначити і позитивні тенденції, які відбулися в галузі протягом останніх років. Так, збільшення середньодобового при. росту свиней в 1,3 рази в 2018 р. порівняно з 2005 р. дозволило сільськогосподарським підприємствам знизити трудомісткість виробництва на 31,4% , а також витрати кормів на 1 ц приросту на 34,4%. Проте досягнутий рівень продуктивності ще далекий від оптимального. Так, середньодобовий приріст молодняку свиней має бути в межах 600-800 г. За такої продуктивності свинина завжди буде рентабельною високої якості.

Собівартість продукції в господарствах досить висока i продовжує зростати. Аналіз структури собівартості 1 ц приросту живої маси свиней в 2018 р. у сільськогосподарських підприємствах свідчить, що найбільшу частку становлять витрати на корми (64%). Тому основною причиною високого рівня собівартості приросту свиней є значна перевитрата кормів внаслідок неповноцінності кормових раціонів, а також висока трудомісткість продукції через відсутність комплексної механізації на фермах.

Таблиця 2.7

Структура собівартість продукції свинарства

Показники	2016р	2017р	2018р
Структура собівартості,%	100	100	100
Зарплата	16	13	14
Корми	39	39	49
Пальне	21	24	21
Амортизація	2	2	2
Послуги	7	7	5
Вет засоби	11	11	14
Інші затрати	2	1	2
Загальновиробничі витрати	2	3	21

На собівартість продукції свинарства вирішальний Вплив мають рівень оплати корму і собівартість 1 ц кормових одиниць. У 2018 р. з розрахунку на 1 ц корм. од, згодованих кормів одержано в сільськогосподарських підприємствах у середньому 12 кг приросту живої маси свиней, що значно нижче нормативу. Рівень рентабельності свинарства залежить від собівартості живої маси свиней і ціни її реалізації. Ціни диференційовані за якістю продукції, тому вирішальним фактором їхнього підвищення е поліпшення якості відгодівельного поголів'я.

Обсяг реалізації свиней сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності за 2005-2018 рр. збільшився в 2,2 рази і становив в 2014 р. - 348,3 тис. тонн. Значну частину виробленої продукції підприємства продовжують реалізувати на м'ясопереробні підприємства, незважаючи на незначне зменшення, питома вага цього каналу залишається високою - 56,2%. Цьому сприяє повернення виробникам суми податку на додану вартість при реалізації свиней переробним підприємствам.

Поряд з цим, зростають обсяги реалізації продукції на ринках, через власні магазини, кіоски, a B господарствах населення каналами збуту м'яса залишаються продовольчі ринки, посередники, м'ясопереробні підприємства.

Через невідповідну якість Свинини відсутність глибокої переробки й упаковки, які б відповідали міжнародним нормам і стандартам, експорт свинини в 2017 р. був відсутній а в 2018 р. склав всього лише 1,0 тис. тонн, тому і в загальному експорті м'яса його частка склала всього лише 2%.

Щодо імпорту свинини, то в 2018 р. порівняно з 2017 р. він зменшився на 14,2% і склав 193 тис. тонн. Проте в зальному імпорті м'яса частка свинини с досить високою і становить 51,1%.

У 2010 р в зв'язку із збільшенням виробництва свинини відповідно збільшився і фонд споживання ні 11,3% свинина економічний господарство

2.4 Шляхи підвищення економічної ефективності свинарства

Головним напрямом підвищення економічної ефективності свинарства е послідовна інтенсифікація на основі зміцнення кормової бази і забезпечення збалансованої годівлі свиней, удосконалення племінних і продуктивних якостей поголів'я, підвищення рівня використання свиноматок і продуктивності молодняку на відгодівлі, поглиблення спеціалізації і концентрації галузі, впровадження індустріальних технологій і прогресивних форм організації та оплати праці.

Земля є основним засобом виробництва в сільському господарстві. Від того, наскільки раціонально вона використовується, залежить кількість виробленої сільськогосподарської продукції. Щоб отримувати високі врожаї, необхідно проводити заходи щодо покращення використання сільськогосподарських угідь та підвищення їх врожайності.

Основою дальшого розвитку сільського господарства і збільшення виробництва продукції є високоефективне використання землі та підвищення її продуктивності.

Відносні показники ефективності використання землі:

- частка сільськогосподарських угідь в загальній площі землі;

- розораність сільськогосподарських угідь (частка ріллі в структурі сільськогосподарських угідь);

- частка інтенсивних культур (просапних, технічних) структурі посівів;

- частка зрошувальних земель у площі сільськогосподарських угідь.

У багатьох господарствах продуктивність свиней залишається низькою, строки вирощування молодняку перевищують нормативні в півтора-два рази, внаслідок чого генетичний потенціал тварин використовується лише на 50-60%. Основною причиною цього є неповноцінна і незбалансована за вмістом амінокислот, вітамінів і мікроелементів годівля свиней. Тому для підвищення економічної ефективності свинарства в господарствах України необхідне безперебійне постачання свиноферм повноцінними кормами, щo забезпечить зростання продуктивності свиней і окупності витрат. При годівлі свиней збалансованими раціонами до 50% поживних речовин згодовуваних кормів витрачається на одержання продукції. За цих умов середньодобовий приріст живої маси молодняку може становити 550 г при витратах кормів на 1 ц 4,5-5,0 ц корм. од. Рівень годівлі протягом усього періоду вирощування і відгодівлі молодняку свиней має забезпечити запрограмовану продуктивність поголів'я і високу оплату корму.

Досвід передових підприємств та науково-дослідних установ свідчить, щo кормові ресурси галузі найефективніше використовуються при оптимальному співвідношенні зернофуражу в таких пропорціях: ячмінь - 30-35%, кукурудза - 25-30, пшениця - 25-30, горох - 10-15, овес - 3-5%. Весь зернофураж необхідно згодовувати у вигляді повноцінних комбікормів, збагачених трав'яним і м'ясо-кістковим борошном, вітамінами, мікроелементами тощо.

Важливим напрямом підвищення ефективності свинарства е вдосконалення племінних і продуктивних якостей свиней. У більшості господарств України найпродуктивнішими є свині великої білої породи та їхні помісі. Значного підвищення продуктивності свинарства досягають на основі промислового схрещування спеціалізованих ліній і порід, що дає змогу використати при розведенні свиней явище гетерозису. В результаті плодючість свиноматок зростає більш як на 10%, підвищується життєдіяльність і прискорюється ріст поросят. У віці до 3 міс. помісні поросята мають живу масу на 15-20% більшу порівняно з чистопородними при зменшенні витрат корму на 1 кг приросту на 10%. У процесі відгодівлі продуктивність помісного молодняку підвищується на 20-30%.

Наявний у господарствах України генофонд основних порід і ліній свиней в змозі забезпечити при інтенсивній відгодівлі по 650-700 г середньодобового приросту живої маси.

Збільшити виробництво свинини і підвищити ефективність галузі можна також за рахунок інтенсивного використання свиноматок. Від кількості і якості поросят, яких одержують від однієї свиноматки, залежать обсяг виробництва свинини і рівень її собівартості. При збалансованій годівлі свиней вихід поросят на одну основну свиноматку в рік може становити не менше 18-20 гол., що на завершальному етапі виробництва забезпечує вихід 20-22 ц живої маси. свинарство сільськогосподарське угіддя

На збільшення виробництва свинини та зниження і ї собівартості впливає такий важливий фактор, як удосконалення відтворення стада свиней та підвищення репродуктивних здатностей основних і разових свиноматок. Це пов'язано з тим, що від рівномірності надходження необхідної кількості ремонтного молодняку, його фізіологічного стану, успадкованої продуктивності залежить весь процес виробництва, його кінцеві результати. За розрахунками спеціалістів, збільшення виходу поросят від однієї свиноматки від 16 до 18-24 гол. підвищує ефективність використання кормів на 6 -18%

Підвищення економічної ефективності свинарства здійснюється на основі поглиблення спеціалізації і посилення концентрації виробництва свинини. У багатьох господарствах України через існуючі відмінності в технології і механізації виробничих процесів не забезпечуються оптимальні розміри свинарських ферм, що спричинює низький рівень ефективності виробництва свинини.

Поглиблення спеціалізації свинарських господарств сприяє підвищенню економічної ефективності виробництва свинини. Особливо високоефективні свинарські комплекси, що виробляють свинину за індустріальною технологією. Індустріальна технологія вимагає стандартизації розведення, годівлі та утримання тварин, використання гетерозисного молодняку, годівлі поголів'я повноцінними кормосумішами, групового утримання свиней однакового віку, цехової організації виробництва і вузької спеціалізації праці.

Важливим фактором ефективності індустріальної технології в свинарстві е проведення необхідних ветеринарних (профілактичних і лікувальних) заходів на фермі. В умовах великої концентрації поголів'я роль ветеринарного обслуговування значно зростає і воно стає невід'ємною складовою нормального функціонування комплексу та інтенсифікації виробництва свинини.

Розширення виробництва свинини та підвищення його ефективності залежить від формування ринку м'яса в Україні. Ринок м'яса - це система економічних відносин між виробниками сировини і кінцевого продукту, придатного для споживання, завдяки якій через купівлю-продаж реалізується право на власність характерних для певного ринку товарів. Це означає, що ринок м'яса, в якому процеси обміну е основоположними, рівною мірою охоплює виробництво, розподіл та споживання і має не тільки пряму, а й зворотну дію на процес відтворення, тобто володіє здатністю до саморегулювання.

До найбільш узагальнених особливостей, на основі яких відбувається формування ринкових відносин, є висока заінтересованість підприємств у ринках збуту, оскільки за їхньої відсутності не існує власне ринку, а є простий розподіл. Розвиток ринкових відносин у м'ясному підкомплексі передбачає формування збалансованої системи виробництва і споживання м'ясної продукції, коли темпи зростання платоспроможного попиту зумовлюють збільшення обсягу виробництва свинини. Крім того, невід'ємною умовою формування ринкових відносин є високий ступінь самостійності підприємств, що ґрунтується на правовому та господарському законодавстві.

Отже, розвиток свинарства і забезпечення населення доступними за цінами м'ясними продуктами можливі лише за умови реформування всіх ланок м'ясопродуктового підкомплексу, їхнього технічного та технологічного переобладнання на основі досягнень науково-технічного прогресу.

Організація і планування виробництва продукції тваринництва.

Збільшення обсягів виробництва тваринницької продукції та підвищення його ефективності - одне із основник завдань, що стоять перед сільськогосподарськими підприємствами. Важливу роль у вирішенні цього завдання відіграє правильне планування розвитку тваринницьких галузей.

Рівень продуктивності тварин планують за методом наближених розрахунків. Спочатку визначають і аналізують попередні показник (приріст тварин на вирощуванні та відгодівлі, плодючість тварин), а потім їх уточнюють під час складання балансових розрахунків кормів, розробки заходів щодо поліпшення породності свиней, визначення , темпів розширеного відтворення 1 пов'язаного з цим вікового складу стада тощо.

Знаючи план реалізації продукції, внутрішньогосподарські потреби (громадське харчування, поросят т), рівень продуктивності тварин, обчислюють кількість поголів'я окремих груп. Поголів'я тварин визначають складанням обороту стада.

Оборот стада - це рух (зміна) складу статевовікових груп окремих видів худоби протягом певного періоду, організованого відповідно до планових вимог господарства і з урахуванням природних умов відтворення поголів'я худоби. Складають річний, сезонний, квартальний і щомісячний оборот стада, на основі плану виробництва тваринницької продукції на місяць, квартал, рік. Насамперед проводять підготовку роботу зі складання обороту стада: визначають поголів'я тварин по статевих і вікових групах на початок місяця, кварталу, року, виявляють парувальний контингент маточного поголів'я і ремонтного молодняку; складають щомісячний план парування, опоросів; за статевими групами і віком визначають кількість голів тварин, що підлягають реалізації на м ясо, продажу на племінні цілі і передачі на вирощування, відгодівлю і нагул; встановлюють маточне поголів'я, що підлягає вибракуванню по місяцях і кварталах, а також кількість ремонтного молодняку, необхідного для поповнення стада; визначають живу вагу тварин, що підлягають реалізації.

Велике значення для збільшення поголів'я і підвищення його продуктивності має правильна організація відтворення стада, тобто систематична заміна вибракуваних тварин іншими, продуктивнішими і ціннішими того ж призначення, а також збільшення поголів'я.

Відтворення може бути простим, розширеним і звуженим. Якщо вибулих тварин замінюють такою ж самою кількістю, то таке відтворення називають простим; під час введення в стадо більшої або меншої кількості тварин -- відповідно розширеним або звуженим.

Під час організації відтворення поголів'я важливим моментом є встановлення періоду найвищої продуктивності худоби та початку її зниження, чим обґрунтовуються строк використання и відсоток вибракування тварин за рік.

Строк використання -- це період, протягом якого від тварин одержують продукцію. Його треба відрізняти від віку тварин, який відлічують із дня народження. Так від свиноматки перший приплід одержують у 14--15 місяців.