Обґрунтування виробництва і оцінка ефективності діяльності приватного підприємства MAYO за основними критеріями

Размещено на http://www.allbest.ru/

Севастопольський інститут банківської справи

Університету банківської справи

Національного банку України

Кафедра обліку і аудиту

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Економіка підприємства»

на тему «Обґрунтування виробництва і оцінка ефективності діяльності приватного підприємства «MAYO» за основними критеріями»

Виконав: студент

Яценко М.І.

Група ФК-21

Перевірив: д.е.н., проф.

Черемісіна С.Г.

Севастополь - 2013



ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ДОЦІЛЬНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ТА ЇЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ
• 1.1 Дослідження ринку майонезу в Україні
• 1.2 Характеристика видів майонезу
• 1.3 Технологія виробництва майонезу
• 1.4 Характеристика підприємства
• РОЗДІЛ 2. ОБГРУНТУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ І ПОТРЕБИ В ОСНОВНОМУ ТА ОБОРОТНОМУ КАПІТАЛІ ПІДПРИЄМТСВА
• 2.1 Виробнича програма
• 2.2 Потреба в основних виробничих фондах
• 2.3 Чисельність персоналу та витрати на оплату праці
• 2.4 Витрати оборотних фондів
• 2.5 Реалізаційна програма підприємства
• РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
• 3.1 Розрахунок ефективності використання фондів підприємства
• 3.2 Визначення рентабельності та точки беззбитковості
• 3.3 Розрахунок резервів підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

• ВСТУП
• Виробництво продукції, надання послуг передбачає з'єднання економічних факторів виробництва: робочої сили, засобів виробництва та підприємницьких здібностей. Це з'єднання відбувається на підприємстві. Підприємство виступає особливим інститутом, в якому завдяки відповідній організаційно-правовій формі взаємодіють підприємці, менеджери, робітники і здійснюється на постійній основі виробничий процес - процес перетворення економічних ресурсів у продукцію, а також її реалізація та надання різноманітних послуг. Підприємство є первинною ланкою економічної системи. Воно є господарюючим суб'єктом, якому властиві економічна, технологічна, юридична відособленість, воно виступає відособленим товаровиробником.
• Діяльність кожного підприємства підпорядкована створенню максимуму товарів, послуг з найменшими витратами виробництва для задоволення різноманітних зростаючих потреб суспільства. Кожне підприємство виконує такі ряд функцій. Виробничо-технологічні - створення необхідної продукції (послуг) на основі з'єднання робочої сили і засобів виробництва, впровадження новітніх технологій, раціоналізації виробничого процесу. Економічні функції - управління процесом виробництва та збутом продукції, укладання контрактів, наймання працівників, організація їхньої праці та матеріальної винагороди, визначення способів підвищення економічної ефективності, дослідження ринку, розподіл доходу тощо. Соціальні функції - створення належних умов праці та їх поліпшення, формування відповідного психологічного клімату серед працівників, сприяння зростанню кваліфікації працівників та їх просуванню по службі, організація раціонального відпочинку працівників, надання допомоги та пільг працівникам і їхнім сім'ям, благодійна діяльність тощо.
• Крім зазначених функцій, підприємство в межах національної економіки виконує також зовнішньоекономічні функції. Підприємство на конкурентних засадах бере участь у міжнародному обміні товарів, спільному з іноземними партнерами виробництві, будівництві, науково-технічному співробітництві.
• З огляду на все вищесказане навчитися аналізувати виробництво і проводити оцінку ефективності діяльності окремого підприємства є дуже важливим і саме це є метою виконання даної курсової роботи.
• Дослідження будуть проведені на базі економічної діяльності приватного підприємства по виготовленню майонезу - «MAYO», яке і виступить об'єктом цієї курсової роботи.
• Предметом дослідження стануть абсолютно всі показники економічної діяльності підприємства від вартості сировини і до витрат на електроенергію та отриманий прибуток.
• Практичне значення одержаних результатів полягає у формуванні пропозицій щодо розробки виробничої програми, аналізу ринку та потреб споживачів, визначення напрямків та шляхів досягнення найбільшої ефективності діяльності приватного підприємства «MAYO».
• При виконанні курсової роботи було використано такі методи:

· спостереження;

· статистичної обробки економічної інформації;

· кореляційного аналізу;

· графічний та табличний методи подання економічної інформації;

· метод прогнозування економічних показників діяльності підприємства;

· програма для роботи з електронними таблицями MS Excel.

Курсова складається зі вступу, основної частини обсягом в 3 розділи, висновків та списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ДОЦІЛЬНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ТА ЇЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

1.1 Дослідження ринку майонезу в Україні

• конкурентоспроможність ринок майонез рентабельність
• Ринок майонезу вважається досить гнучким і рухливим. Холодні соуси не випускають "на склад" (через невеликі в порівнянні з іншими видами олійножирової продукції терміни зберігання). Вони виготовляються під замовлення ринку збуту, що відстежує потреби покупців.
• За даними операторів ринку, традиційно продажі майонезу збільшуються напередодні свят: восени і взимку краще продаються високожирові марки, а навесні і влітку - зі зниженим вмістом жирів. Середня рентабельність виробництва білих соусів становить 5 - 8%. У цілому, за словами експертів, вітчизняний ринок даної продукції на межі перенасичення. Підставою для такого висновку послужило: зменшення темпів зростання виробництва; стабілізація рівня імпорту; витіснення з ринку дешевих неякісних сортів; поява і просування потужних національних брендів.
• Подальший же розвиток ринку залежить від маркетингових зусиль компаній, які будуть підтримувати вже існуючі торгові марки і, можливо, виводити на ринок нові. Маркетологи стверджують, що сьогодні майонез споживають 95% повнолітнього населення України. Основні надії з приросту продукції фахівці покладають на збільшення частоти споживання товарів цієї групи кожним конкретним покупцем.
• Різкі "сплески" обсягів виробництва в майонезній галузі залишилися в минулому. Ринок звужується, і учасники починають шукати можливості збільшення прибутку не за рахунок "тиску масою" на конкурента, а завдяки більш витонченим, але при цьому й більш цивілізованим методам. Серед таких методів першим, що приходить на думку є підвищення якості продукції.
• Ємність ринку майонезу оцінити складно. Але про обсяги випуску з деякою претензією на точність говорити можна. Хоча і слід при цьому враховувати, що повністю відсутні дані про те, скільки у кожної компанії утворилося "перехідних залишків", скільки тонн продуктів майонезній групи з простроченим терміном придатності було утилізовано.
• При вимірі основних параметрів ринку зазвичай спираються на дві величини: обсяг виробництва майонезу та обсяг його споживання домогосподарствами.
• Обсяг виробництва майонезу в Україні в 2008 р. склав 159 597 тонн. Протягом 2009 - 2010 рр. випуск даного виду продукції мав чітко виражену тенденцію до збільшення темпів зростання: з 4,7% у 2009 році до 9,8% у 2010-му. Та потім йде скорочення: якщо в 2011 році сукупний випуск майонезів знизився на 4%, то в 2012 році випуск зменшився ще на 7%. Динаміку виробництва майонезу на території України в 2008-2012 роках зображено на рисунку 1.1.
• Рисунок 1.1 - Динаміка виробництва майонезу на території України в 2008-2012 роках
• Задана динаміка обсягів виробництва майонезу в Україні в 2008-2012 роках характерна і для споживання цього виду продукції. Так споживання майонезу в 2008 році склало 164 150 тонн. У період з 2008 по 2010 рік, у зв'язку зі зростанням доходів українців, попит на майонез помітно збільшився, склавши в 2010 році 191 790 тонн. Починаючи з 2011 року споживання майонезу почало помітно скорочуватися. У 2011 році, по відношенню до 2010-го, зниження даного показника склало 2,2%, а в 2012-му, проти 2011, обсяг споживання цієї продуктової групи зменшився на 9,8%, склавши 169 069 тонн. Динаміку споживання майонезу на території України в 2008-2012 роках відображено на рисунку 1.2.
• Рисунок 1.2 - Динаміка споживання майонезу на території України в 2008-2012 роках
• Доцільним також є проведення порівняльного аналізу місткості українського ринку майонезу за I півріччя 2013-го року. За шість місяців 2013 року відзначається несуттєве зниження як обсягів виробництва майонезів, так і їх споживання. У період з січня по червень в Україні випустили 76 293 тонни майонезної продукції, що порівняно з аналогічним періодом 2012 року на 3,9% менше. Обсяг споживання в І півріччі, в порівнянні з тим же періодом роком раніше, знизився на 4,1% і склав 78 441,1 тонни. Порівняння динаміки обсягів виробництва та споживання майонезу в Україні за 1 півріччя 2012 та 2013 років можна побачити на рисунку 1.3.

• Рисунок 1.3 - Порівняння динаміки обсягів виробництва та споживання майонезу в Україні за 1 півріччя 2012 та 2013 років
• Слід також звернути увагу на перевищення обсягами реалізації майонезів на території України обсягів виробництва, що забезпечується за рахунок переважання імпорту даного виду продукції над експортом.
• Попиту на майонезну продукцію в нашій країні характерна сезонність в рамках року. Найбільша частка покупок у річному обсязі припадає на IV квартал і коливається в рамках 27-28%. Найменша питома вага споживання майонезу у натуральному вираженні в сумарному річному об'ємі спостерігається в I кварталі - в середньому знаходиться на рівні 22%.
• Рисунок 1.4 - Динаміка споживання майонезу в Україні в 2008-2012 роках за кварталами

• Щодо динаміки зростання обсягів імпорту та експорту майонезної продукції в Україні в 2009-2012 роках, слід відзначити відсутність характерних тенденцій. Протягом зазначеного періоду в нашу країну майонези активніше ввозилися, ніж вивозилися: обсяги імпорту в натуральних одиницях виміру більш ніж удвічі перевищують обсяги експорту. Позитивною тенденцією відрізняється динаміка експорту майонезної продукції - збільшення на 17% в 2012 році на тлі істотного зниження імпорту (29%) і споживання (9,8%). Одним з факторів, що обумовлюють таку ситуацію, є закриття в Україні деякими імпортерами соусів своїх представництв.
• Рисунок 1.5 - Динаміка імпорту та експорту майонезу в Україні за 2008-2012 роки
• Імпорт майонезів на територію України в 2008-му склав 10 103,3 тонни, що відповідає 6% обсягу власного виробництва даного виду продукції. Протягом 2008 - 2011 років динаміка імпорту характеризувалася постійною тенденцією до збільшення поставок і прискоренням темпів їх зростання. Так, якщо в 2009 році проти 2008-го, приріст обсягу імпорту становив 14,6%, то в 2011-му, в порівнянні з 2010 роком, аналогічний показник перебував на рівні 23%. У 2012 році відмічено значне зниження обсягів ввезення майонезній продукції в натуральних одиницях виміру: до 11 765,6 тонни (скорочення на 29,4% по відношенню до 2011 року).
• У нашу країну майонези імпортують виробники з понад 27 країн. При цьому основними постачальником є Польща - питома вага імпорту продукції з цієї країни в загальному обсязі імпорту за підсумками І півріччя 2013 року склала 34%. Значна частка належить імпортерам з Німеччини (24%), Росії (20%) та Австрії (9,4%). Більш скромними постачальниками є Нідерланди, Великобританія, Чехія, Ізраїль. Кількість товарів з інших країн цієї продуктової групи на вітчизняний ринок не перевищує 7%. Структура імпорту майонезу в Україну за країнами у 1 півріччі 2013 року відображено на рисунку 1.6.
• Рисунок 1.6 - Структура імпорту майонезу в Україну за країнами у 1 півріччі 2013 року
• Експорт за межі України у 2008 році відзначений на рівні 5550,3 тонни, що становить лише 3,5% сумарного обсягу виробництва майонезної продукції. Необхідно відзначити, що протягом 2008-2012 років відбувається постійне зростання обсягів експорту майонезу в натуральних одиницях виміру. Винятком є тільки 2010-й рік - виробництво продукції скоротилося в порівнянні з 2009-м до 5315,7 тонни, і склало 4,5%. У 2011 році відзначається збільшення обсягів вивезення на 1,2% по відношенню до 2010 року, хоча і не досягаються обсяги 2009-го. У 2012 році відзначається вже суттєве збільшення обсягів - до 6303,3 тонни, зростання 17,1% по відношенню до 2011 року.
• Україна експортує майонез, в основному, в країни ближнього зарубіжжя. Так найбільший обсяг поставок (43,7%) направляється до Молдови, дещо менший - у Білорусь (18,3%) і Російську Федерацію (14,5%). Також експортерами вітчизняних майонезів є Грузія (3,7%), Нігерія (3,4%), Словаччина (2,98%) і Вірменія (1,96%).
• Аналітики відзначають, що в даний час майонезу в Україні надто багато. Сьогодні налічується близько 140 виробників цієї продукції, що свідчить про неструктурованість ринку.
• Учасників вітчизняного ринку умовно можна розділити на три групи:

· традиційні олійножирові комбінати, які працюють з радянських часів;

· нові вітчизняні компанії, які ведуть досить агресивну маркетингову політику;

· дрібні регіональні фірми, які не мають власних торгових марок.

Частка першої і другої груп на майонезному ринку близько 80%.

За підсумками I півріччя 2013 року лідерами з виробництва майонезу в Україні були: ВАТ "Волиньхолдинг" (м. Луцьк), яка входить в компанію Nestle Україна, - 22,4%, ЗАТ "Львівський ЖК" - 12,5%, ЗАТ "Марг-Вест" (м. Донецьк) - 10,1%, ТОВ "Прайм-Продукт" - 5,8%, "Віктор і К" - 5,7%, ЗАТ "Чумак" - 5,6%, ТОВ "Комбінат харчових продуктів" - 4%, "Оліс Лтд Фірма" (м. Запоріжжя) - 3,7%, ЗАТ "Харківський ОЖК" - 3,5%, Київський МЗ - 3,4%, ВАТ "Одеський ЖК" - 3,3%. Структуру ринку майонезу на 1 півріччя 2013 року відтворено на рисунку 1.7.



Рисунок 1.5 - Структура ринку майонезу на 1 півріччя 2013 року

Значну частку виробників майонезу в Україні становлять дрібні фірми і заводи продтоварів, які орієнтуються виключно на регіональні ринки. Разом з тим, загальна частка локальних компаній в сукупному обсязі виробництва перевищує 18%, а їхні позиції на "домашніх" ринках дуже міцні. Ситуація "перевантаженості" ринку, що склалася, пояснюється відносною простотою "входу" на нього - не потрібно значних капіталовкладень, а також доступністю основної сировини.

Серед основних проблем ринку майонезу можна виділити наступні:

· Високий рівень насиченості (велика кількість "гравців");

· Випуск майонезів на основі самостійно розроблених виробниками технічних умов, що призводить до наявності на ринку продуктів під однією назвою, але з різними якісними характеристиками;

· Відсутність чіткого поділу продукції за рівнем якості й виділення преміум-класу;

· Залежність обсягів ринку від рівня доходів населення і, відповідно, структури споживання;

· Залежність вартості продукції від цін на основні складові: соняшникова олія, яєчний порошок, гірчицю.

З урахуванням тенденцій виробництва й споживання майонезу, що намітилися в І півріччі 2013-го, слід відзначити подальше скорочення обсягів ринку в 2013-2014 роках. Щоправда, темпи прогнозуються більш помірні у порівнянні з попередніми двома роками - близько 4%. Розвиток ринку, крім тимчасового фактора, буде визначатися також динамікою цін на соняшник.

Згідно з прогнозом «Австралійської федерації олійних», вартість соняшника на глобальному ринку буде і надалі зростати з урахуванням погіршення показників виробництва даної культури в світі в останні роки. Так за даними USDA, в нинішньому сезоні врожай олійних в країнах в Україні складе 6,5 млн тонн (-7,1%).

У 2013 році врожай олійних культур (соняшник, ріпак, соя) в Україні передбачається вище, ніж у 2012-му. Сумарний їх обсяг може становити близько 10,0 млн тонн, або на 9,5% більше врожаю минулого року. Експорт всіх олійних (без продуктів переробки) планується близько 2,5 млн тонн. Близько 7,2 млн тонн буде перероблено всередині країни. Експорт соняшникової олії, якщо не виникне ситуації форс-мажору у вигляді заборони на експорт, може досягти чергового рекордного рівня в 2,4 млн тонн. Що, незважаючи на збільшення врожаю в порівнянні з попереднім роком, цілком ймовірно, може призвести до збільшення вартості соняшникової олії на внутрішньому ринку, а значить і до собівартості майонезу. За даними виробників, середньостатистичний українець з'їдає щороку близько 2 кг майонезу та кетчупу. У той же час кількість фірм, що випускають цю продукцію, щороку зростає, а вже існуючі постійно нарощують обсяги виробництва. Так що не виключено, що вже в найближчі два-три роки перенасиченість ринку стане настільки критичною, що деяким компаніям доведеться піти з цього бізнесу, але деякі компанії можуть втриматись та збільшити обсяг прибутків. Наша ціль бути у числі тих компаній, що в результаті залишаться «у грі» та будуть отримувати стабільний прибуток.



1.2 Характеристика видів майонезу

Жирність майонезу, як і сметани, вказує на масову частку жиру або вміст рослинного масла. Вимірюється вона у відсотках. За цим параметром згідно з ГОСТ Р 50174-92 існують такі види майонезу:

· Висококалорійний майонез - частка жиру (вміст рослинного масла) 55% і більше;

· Середньо-калорійний майонез - частка жиру (вміст рослинного масла) 40-55%;

· Низькокалорійний майонез - частка жиру (вміст рослинного масла) менше 40%.

Саме ці 3 види продукції будуть вироблятись на нашому підприємстві. Взагалі за новими стандартами, які починають рівнятися на зарубіжні, справжній майонез повинен мати жирність не менше 50%, якщо жирність менше - то такий продукт називається «майонезний соус». Але навіть у такого різновиду майонезу жирність не повинна бути менше 15%.

Жирність майонезу найчастіше вибирають виходячи з вимог рецептів приготування конкретної страви або з особистого ставлення до висококалорійної або низькокалорійної їжі. Протягом довгого часу абсолютним лідером серед майонезу був висококалорійний майонез, але зараз, у час коли люди все більш ретельно слідкують за своїм раціоном все більшої популярності набувають менш калорійні майонези.

Деякі досвідчені домогосподарки віддають таки перевагу висококалорійним майонезам, оскільки в них, на їхню думку, більше натуральних інгредієнтів, тоді як для підтримки необхідної консистенції у низькокалорійних продуктах використовується більше «хімії». Чи справді це так можна дізнатись лише дослідивши технологію виробництва майонезу і саме цьому присвячено наступний пункт першого розділу.



1.3 Технологія виробництва майонезу

Існує чимало різновидів технології виробництва майонезу, але для нашого підприємства ми будемо використовувати періодичний способ, який і охарактеризуємо у цьому пункті.

Взагалі технологічний процес виробництва майонезу передбачає створення оптимальних умов, що дозволяють одержати однорідну й стійку систему із практично нерозчинних друг у другу компонентів (олії та води). Ураховують такі фактори, як концентрація сухих компонентів, швидкість подачі олії, інтенсивність механічного впливу.

Виробництво майонезу складається з наступних стадій:

1) підготовка окремих компонентів рецептурної сполуки;

2) дозування компонентів і підготовка майонезної пасти (емульгуючої і структуруючої основи);

3) підготовка "грубої" емульсії;

4) підготовка тонкодисперсної эмсульсії (гомогенізация);

5) введення смакових і ароматичних добавок;

6) розфасовка продукції;

7) транспортування на склад та зберігання.

Підготовка окремих компонентів рецептурної сполуки. Сипучі компоненти (сухе молоко, цукровий пісок, яєчний порошок, гірчичний порошок, сіль) просівають на віброситах, які мають магніти для вловлювання феродомішок. Відсутність грудочок у сухих компонентах збільшує їх влагоємність та дисперсність у процесі набрякання, поверхнево-активні властивості та емульгуючу здатність.

Прозорий сольовий розчин подається із солерозчинника в ємність для готування оцтово-сольового розчину, у який він розбавляється водою до 13-15%-ної концентрації для майонезів з високим змістом жиру й до 9-10% - ної концентрації для низькокалорійних майонезів. Туди ж вакуум - насосом подається 80%-на оцтова кислота в кількості, передбаченій рецептурою. Концентрація оцтової кислоти в розчині повинна бути не більше 8 - 9 % для висококалорійних майонезів і не більше 5 - 6 % для низькокалорійних, приблизно 7% для середньо-калорійного майонезу.

При відсутності солерозчинника припускається подача сухої солі в ємність для оцтово-сольового розчину, обладнану мішалкою, що перемішує оцтово-сольовий розчин до повного розчинення солі.

Щоб уникнути появи в майонезі зайво гіркого присмаку гірчичний порошок підготовляють у такий спосіб. За 24 години до виробництва майонезу необхідна кількість гірчичного порошку поміщається в емальований або з нержавіючої сталі бачок. Гірчичний порошок заливають водою 80-100 °С.у співвідношенні 1:2, добре перемішують до однорідної консистенції й верхній шар гірчиці загладжують. На рівну поверхню гірчиці наливають шар води з температурою 100 °С висотою 4-6 см. Бачок щільно закривають кришкою та залишають на добу. Потім верхній шар води зливають.

Однією з умов одержання стійких емульсій є правильна підготовка емульгаторів, тобто одержання їх у вигляді однорідного колоїдного розчину з максимальною дисперсністю, що забезпечує ефективність емульгуючої дії.

Готування майонезної пасти складається із процесу розчинення сухих компонентів і змішання їх до гомогенного стану. Розчиняють сухі компоненти у двох змішувачах: в одному змішувачі розчиняють сухе молоко з гірчичним порошком (якщо гірчичний порошок не був запарений попередньо), а в іншому - яєчний порошок. Можна розчиняти сухе молоко, гірчичний порошок і яєчний порошок в одному змішувачі, хоча це небажано - температурні режими обробки в них різні.

Приготовлені розчини яєчного порошку й сухого молока з іншими компонентами змішуються в будь-якому співвідношенні з малих змішувачів шляхом перекачування розчину.

При готуванні майонезної пасти в одному змішувачі процес розчинення компонентів починається із запарки гірчиці, якщо він попередньо не готувався.

У змішувач для готування пасти подається гаряча вода 90 - 100 °С и гірчичний порошок у співвідношенні (2-2,5):1 відповідно. Все ретельно перемішується до одержання однорідної маси. У запарену в такий спосіб гірчицю подається вода 35 - 40 °С и сухе молоко в співвідношенні 3:1 для висококалорійних майонезів і 4:1 для майонезів зі зниженим змістом жиру, бікарбонат натрію, цукор - пісок і кукурудзяний фосфатний крохмаль (при готуванні салатних соусів). Вся суміш при ретельному перемішуванні витримується при температурі 90-95 °С протягом 20 - 25 хв.

Після розчинення й пастеризації суміш прохолоджують до 40 - 45°*С и в змішувач подають воду і яєчний порошок у співвідношенні (1,4 - 2):1 для висококалорійних майонезів і в співвідношенні (2, 5-2,8):1 для майонезів зі зниженим змістом жиру. Потім температура суміші доводить до 60 - 65 °С и суміш доданій температурі ретельно витримується 20 - 25 хв. Для збільшення дисперсності окремих компонентів пасти розчин періодично (по 5 хвилин) пропускають через емульсатор "на повернення" у змішувач. Приготовлена в такий спосіб майонезна паста прохолоджується до 30 - 40 °С і передається у великий змішувач для готування "грубої" майонезної емульсії.

Оскільки ефективність емульгуючої й стабілізуючої дії компонентів, що входять до складу пасти (гірчичного порошку, яєчного порошку, сухого молока), залежить від їхньої робочої готовності, варто звертати увагу на те, щоб гірчиця була ретельно розтерта й не містила ненабряклих часток і грудочок. Те ж стосується молока і яєчного порошку. При їхньому змішанні повинне бути досягнуте ретельний взаємний розподіл. Це досягається їхнім змішуванням у змішувачі з пароводяною сорочкою, оснащеною мішалкою інтенсивного диспергування.

Концентрація сухих речовин у майонезній пасті для високо жирних майонезів повинна бути не менш 37 - 38 %, а для майонезів з меншим змістом жиру - не менше 32 - 34 %

Заключним етапом одержання товарного майонезу є гомогенізація, здійснювана за допомогою поршневих гомогенізаторів. Гомогенізація емульсії майонезу повинна проводитися з ретельним дотриманням тиску. Величина тиску на гомогенізаторі встановлюється регулюванням зазору в гомогенізуючій голівці.

У великому змішувачі емульсію варто слабко перемішувати, тому що інтенсивне перемішування може призвести до руйнування (розшаровуванню) емульсії або обігу фаз, тривалий відстій (без перемішування) також може призвести до розшаровування. Після встановлення потрібного тиску готовий майонез із гомогенізатора подають в ємність для готового майонезу.

Відступ від оптимального тиску для конкретної концентрації емульсії приводить до руйнування: у випадку перевищення тиску руйнуються адсорбційні плівки, що призводить до коалесценції олійної й водної фаз; у випадку заниження тиску не досягається тонке диспергування й, отже, виключається можливість одержання тонкодиспергованої і стійкої емульсії.

Оцтовокислі екстракти прянощів вносять вручну одночасно з оцтовокислим розчином у вигляді масляних розчинів, приготовлених у співвідношенні 1:50 або 1:100. Схема виробництва майонезу представлена на рисунку 1.6.

Просіяні на віброситах порошкоподібні компоненти подають у відповідні бункери: яєчний порошок - у Б1, гірчичний порошок - у Б2, сухе молоко - у Б3, цукровий пісок - у Б4.

Харчова сода подається безпосередньо в змішувач ЗМ2. З водяного бачка ВБ1 у змішувач ЗМ2 надходить гаряча вода, потім з бункера Б2 через ваги В1 у змішувач завантажують гірчичний порошок. Після запарки гірчичного порошку в змішувач ЗМ2 з водяного бачка ВБ1 подають теплу воду, з бункера Б3 через ваги завантажують сухе молоко, а з бункера Б4 - цукровий пісок.

Всю масу ретельно перемішують, нагрівають до 90 - 95 °С и витримують при цій температурі до повного розчинення сухого молока. У змішувач ЗМ1 з бункера Б1 через ваги завантажують сухий яєчний порошок, а потім з бачка ВБ1 подають воду при температурі 40 - 45 °С.

Рисунок 1.5 - Схема виробництва майонеза періодичним методом

Масу в змішувачі ЗМ2 прохолоджують до 40 - 45 °С и туди зі змішувача ЗМ1 насосом - емульсатором Н1 подають розчин яєчного порошку й ретельно перемішують до утворення однорідної майонезної пасти. Приготовлену пасту прохолоджують до 30 - 40 °С и насосом - емульгатором Н2 перекачують у великий змішувач ЗМ3, куди з ємності Е 1-2 через бак Б5, установлений н вагах В3, подають рослинне масло.

Конкретно для нашої продукції буде використовуватися установка фірми «Штефан». Особливістю установки є змішувач ЗМ1, що складається з діагонально встановленої герметичної робочої ємності, під якою перебуває мотор-редуктор, на приводному валу якого закріплена мішалка зі шкребком. Циркуляційний насос Н1 подає продукт у рівних кількостях через гомогенізатор "Штефан" Г1 і рециркуляційну магістраль назад у робочу ємність.

Змішувач СМ1 являє собою також інтегрувальну вакуумну систему, що складається з вакуумного насоса й блоку регулювання, що забезпечує необхідне співвідношення заданих дійсних величин. Змішувач має пароводяну сорочку для опосередкованого нагрівання й охолодження.

При виробництві майонезу періодичним способом рецептурні компоненти надходять у змішувач ЗМ1 у такій послідовності. Спочатку змішувач наповнюють водою (85% рецептурної кількості) за допомогою дозатора НД4, а потім її підігрівають до 45 °С гарячою парою, що подають у сорочку, заповнену водою. Далі дозатором НДЗ із бункера Б2 подають сухі компоненти (сухе знежирене молоко, цукор, сіль, сода, гірчичний порошок). Отриманий у змішувачі водно-молочний розчин пастеризують парою, що гріє, подаваним у сорочку води безпосередньо в композицію. Гостра пара, конденсуючись, додає в композицію відсутні 15 % рецептурної кількості води. Такий метод пастеризації характеризується значною швидкістю процесу.

Після пастеризації й охолодження з бункера Б1, оснащеного розпушувачем, дозатором НДЗ подають яєчний порошок і композицію знову нагрівають до 65 °С. Потім з ємностей Е 1-Е2 насосом Н2 через дозатор НД1 уводять рослинну олію й розчин оцтової кислоти (з ємності ЕЗ через дозуючий пристрій НД2).

Циркуляцію продукту можна організувати на вибір - через гомогенізатор або минаючи його. По закінченню періодів емульгування й гомогенізації в майонез подають штучні смакові добавки з бункера БЗ, якщо вони передбачені рецептурою, і композиція додатково гомогенізується. Готовий майонез циркуляційним насосом HI передають у бак готового продукту БГМ1, прохолоджують у теплообміннику Т1, куди він надходить за допомогою насоса НЗ, до 20 °С и передають на фасовку. Пакування майонезу в скляні банки масою нетто від 50 до 1000 грам, як у нашому випадку, здійснюється згідно до ГОСТу 5717.

Продуктивність установки залежно від типу машини й одноразового завантаження при випуску майонезу становить приблизно від 300 кг. Майонезу за один цикл. Тривалість циклу виробництва майонезу, враховуючи упаковку, становить 2.5 години.



1.4 Характеристика підприємства

Приватне підприємство «MAYO» було засноване 17 вересня 2013 року однією фізичною особою - Яценком Миколою Івановичем на базі лише його власних коштів і знаходиться за адресою: 45066, Україна, місто Житомир, вулиця Авіаційна, будинок 45. Воно являється юридичною особою з власним статутом і банківським рахунком у «Приватбанку».

ПП «MAYO» володіє всією необхідною документацією згідно з якою є офіційно зареєстрованою господарюючою одиницею. Воно виконую всі законодавчі норми, які має виконувати окреме підприємство та здійснює свою діяльність повністю згідно з Конституцією України і відповідними законодавчими актами. Сюди відносяться обов'язкова сплата податків на прибуток у розмірі 21% річних, податків на додану вартість а також нарахування на фонд оплати праці робітникам підприємства. Вся сировина необхідна для виробництва продукції замовляється у межах області.

Осново метою підприємства являється здійснення господарської діяльності напрямленої на отримання прибутку та задоволення потреб власника, працівників підприємства та суспільства в цілому. Предметом реалізації цієї мети є виробництво високоякісного майонезу та його збут по місті Житомир та частині Житомирського району.

Щодо збуту продукції, то він проводиться по 90% торгових точок Житомира та 20% магазинів Житомирського району серед яких найбільша доля належить магазинам з тих сіл, що найближчі до міста. Маршрут прокладено з максимальною економією пального та часу.

Нині підприємство відноситься до малих, але в майбутньому поставлені цілі вийти на обласний рівень, розширити свій вплив на ринку соусів, збільшити кількість працівників, устаткування і обсягів виробництва, тобто за кількісною ознакою працівників і доходу перейти до класу середніх підприємств розширюючись в майбутньому.



Підприємство очолює директор якому підпорядковуються всі інші працівники, окрім основних яких очолює начальник виробничого процесу. Кожна з посад займає своє місце в структурі управління, але в загальному вигляди воно достатньо просте за рахунок того що кожен з працівників при прийомі на роботу підписує договір в якому чітко визначені всі обов'язки та права кожного з робітників підприємства.

Після визначення основної інформації можна перейти до обґрунтування виробничої програми і потреби в основному та оборотному капіталі підприємства про які детально написано в наступному розділі.



РОЗДІЛ 2. ОБГРУНТУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ І ПОТРЕБИ В ОСНОВНОМУ ТА ОБОРОТНОМУ КАПІТАЛІ ПІДПРИЄМТСВА

2.1 Виробнича програма

Виробнича програма підприємства є планом виробництва та реалізації продукції та планом виробництва і реалізації продукції. Вона визначає обсяг випуску продукції, номенклатуру, асортимент, кількість, якість і вартість продукції. Саме тому вона має ключове значення у діяльності підприємства і великий вплив на доходи та витрати підприємства.

Точне встановлення найменувань і розмірів випуску кожного конкретного виробу необхідно і для самого підприємства, так як без цього не можна проектувати технологічний процес, щоб визначити виробничу потужність, встановити норми трудомісткості та інші показники. Іншими словами виробнича програма являється головним розділом планів підприємства, всі інші розділи планів розробляються у відповідності з виробничою програмою і спрямовані на забезпечення її виконання.

Оскільки продукція завжди відтворюється в натуральній і вартісній формах, то виробнича програма підприємства має дві складові: перша - обсяг виробництва в натуральних вимірниках; друга - вартість обсягу виробництва продукції. Також важливим є те, що вона повинна забезпечити високі і стійкі темпи зростання випуску продукції як у вартісних, так і у натуральних показниках, забезпечити найбільш повне використання виробничих потужностей та ресурсного потенціалу підприємства.

Зважаючи на все зауважене саме з визначення виробничої програми на рік розпочато цей розділ. Однак щоб розрахувати виробничу програму спочатку необхідно визначити розподіл робочого часу на підприємстві. Адже саме від того який час підприємство буде повноцінно працювати залежать обсяги нашої продукції. Розподіл часу на нашому підприємстві відображено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Розподіл робочого часу

Показник	Тривалість роботи
Кількість змін за добу (N)	1
Тривалість однієї зміни, годин (tзм.)	8
Тривалість робочого тижня, днів	5
Кількість робочих днів у році, днів (T)	251

Враховуючи описаний в першому розділі аналіз ринку і значення таблиці 2.1 створюємо виробничу програму на один рік і відображаємо її у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Виробнича програма на рік

Вид продукції	Обсяг виробництва за добу, кг	Обсяг виробництва за рік, кг	Ціна за 1 кг продукції, грн.	Обсяг реалізації, грн.
Висококалорійний майонез	600	150600	18,00	2710800
Середньо-калорійний майонез	300	75300	16,50	1242450
Низькокалорійний майонез	300	75300	16,50	1242450
Разом	1200	301200		5195700

Відношення об'ємів випуску у структурі асортименту складає 50:25:25 відповідно до видів калорійності. Більше всього виробляється того майонезу, який є найбільш популярним серед покупців і відповідно збут якого найбільший. Таким чином за даних обсягів виробництва і цін, при збуту продукції в літрових банках за рік отримаємо загальний дохід в розмірі 5 195 700 гривень.

Норма штучного часу на операцію становить 0,13.



2.2 Потреба в основних виробничих фондах

Основними виробничими фондами називають засоби праці, які беруть участь у виробничому процесі протягом тривалого періоду, переносять свою вартість на готовий продукт частинами в міру зношування і в процесі роботи зберігають свою натуральну форму. До них відносяться будівлі, споруди, верстати, обладнання тощо. Основні фонди тільки тоді дають ефект, коли вони функціонують.

Визначення потреби в основних виробничих фондах потребує наступної інформації:

· норма штучного часу на операцію (Тшт);

· річна виробнича програма;

· річний фонд роботи виробничого обладнання;

· площі одиниці обладнання з урахуванням зони знаходження основного робітника, а також проходів, проїздів, складських приміщень і т.д;

· площі приміщень для управлінського персоналу, допоміжного виробництва, інженерно-технічних працівників, службовців тощо;

· вартості одиниці обладнання;

· вартості будівництва 1кв.м. виробничої площі (або оренди);

· вартості оргтехніки транспортних засобів і інших основних фондів.

Виходячи з інформації у попередньому пункті уже відомо, що річна виробнича програма становить 301200 штук (оскільки продаж майонезу здійснюється у літрових банках).

Річний фонд часу, з урахування того що підприємство працює в одну зміну по 8 годин протягом 251 дня дорівнює:

Фр.ч. = 251*8 = 2008 годин.

Загальна потреба площі під різні об'єкти підприємства, її розподіл та орендна плата зображені у таблиці 2.3.



Таблиця 2.3 - Розподіл площі земельної ділянки та орендна плата

Тип приміщення	Площа, м2	Ставка орендної плати за місяць, грн/м2	Сума орендної плати на місяць, грн.	Сума орендної плати на рік, грн.
Адміністративне приміщення	60	20	1200	14400
Виробнічі приміщення	400	20	8000	96000
Склад сировини	150	20	3000	36000
Склад виготовленної продукції	150	20	3000	36000
Автопарк	50	20	1000	12000
Разом	810	-	16200	194400

Виробничі приміщення займають найбільше місця через 2 установки фірми «Штефан», пакувальну лінії та місце між ними. Загальна площа земельної ділянки підприємства складає 810 м² та на її підтримання щомісяця сплачується орендна плата у розмірі 16200 грн. За рік буде сплачено 194 400 гривень. Вартість основних фондів підприємства, тобто усіх засобів праці та матеріальних речей, що відносяться до підприємства відображено у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 - Вартість основних фондів

Найменування	Кількість, шт.	Вартість об'єкта, тис грн./шт.	Загальна вартість, тис. грн.
Установка «Штефан»	2	150	300
Пакувальна лінія	1	128	128
Транспортні засоби	1	300	300
Комп'ютерна техніка	5	2	10
Комплект меблів	5	2	10
Всього:	-	582	748

Отже, загальна вартість основних фондів становить 748 тисяч гривень і найдорожчий з основних засобів - це автомобіль Volvo FL, що призначений спеціально для розвозу продукції по містах та в межах області і його вантажопідйомність дозволяє вивезти зі складу всю продукцію яка виробляється за один робочий день.

Амортизаційні відрахування - це відрахування частини вартості основних фондів для відшкодування їх зносу, тобто для їх відтворення, шляхом віднесення (списання) на собівартість продукції згідно з існуючими нормами, розраховувати будемо двома способами. Перший спосіб - прямолінійний - використовується для обчислення обладнання. Другий спосіб - зменшування залишкової вартості - використовуємо для транспортних засобів.

За прямолінійним способом норма амортизації обчислюється за формулою 2.1.

(2.1)

Річна амортизація за прямолінійним методом має вигляд формули 2.2.

(2.2)

де - норма амортизації;

- показник амортизації за рік, грн;

- початкова вартість, грн;

- ліквідаційна вартість, грн;

- нормативний термін дії, р

За способом прискореного зменшення залишкової вартості норма амортизації обчислюється за формулою 2.3:



(2.3)

Річна амортизація за методом прискореного зменшення залишкової вартості має вигляд формули 2.2.

(2.4)

де - залишкова вартість основних фондів, грн.

Користуючись цими формулами розраховуємо амортизацію по кожному об'єкту основних фондів та залишкову вартість основних фондів. Всі дані відображено у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 - Відрахування на амортизацію основних фондів

Назва об'єктів основних фондів	Кількість, шт.	Вартість об'єкта, тис. грн./шт	Загальна вартість, тис.грн.	Термін корисного вик., років	Річна норма амор-тизації, %	Річна сума аморти-зації, тис. грн.	Залишкова вартість основних фондів, тис.грн
Установка «Штефан»	2	150	300	15	5,33%	8	142
Пакувальна лінія	1	128	128	15	5,36%	6,87	121,13
Транспортні засоби	1	300	300	10	6,67%	20	280
Комп'ютерна техніка	5	2	10	7	12,86%	0,26	1,74
Комплект меблів	5	2	10	10	8,75%	0,18	1,83
Всього	-	582	748	-	-	35,30	546,70

З даних цієї таблиці бачимо, що річна сума амортизації склала 35 300 гривень, а залишкова вартість основних фондів 546 700 гривень.



2.3 Чисельність персоналу та витрати на оплату праці

На підприємстві працює 29 чоловік. Адміністративний персонал складає четверо людей - директор, бухгалтер, маркетолог (або PR-менеджер), начальник виробничого процесу. Безпосередньо у виробничому процесі зайнято 20 чоловік, серед яких присутні працівники які відповідають за рецептуру і обслуговування технічного процесу та ремонт у разі поломки. Інші п'ятеро - це два охоронця та дві прибиральниці, що працюють позмінно і один водій, що відповідаю за розповсюдження готової продукції. Кожен з працівників достатньо кваліфікований для виконання своєї роботи і є цінним робочим кадром.

Для того щоб знайти кількість людей зайнятих безпосередньо у виробничому процесі використовувалась формула 2.5 і дані з попередніх підрозділів:

(2.5)

де - річна виробнича прогама, шт;

Д - дійсний річний фонд робочого часу, годин.

І виглядали обчислення наступним чином:

.

Витрати підприємства на оплату труда встановлені згідно з законодавством України, а саме з Законом України «Про оплату праці» від 11.08.2013. Всі витрати з розподілом по посадах і їх загальна сума наведені в таблиці 2.6.



Таблиця 2.6 - Витрати на оплату праці

Категорія робітників	Кількість, чол.	Посадовий оклад, грн./міс.	Премія 20%, грн./міс	Місячний ФЗП, грн./міс.	Нарахування до соцфондів, грн./міс. (37,5%)	ФЗП з нараху-ванням, грн./міс.	ФЗП з нараху-ваннями, грн./рік.
Директор	1	3500	700	4200	1575	5775	69300
Бухгалтер	1	1500	300	1800	675	2475	29700
Маркетолог	1	1300	260	1560	585	2145	25740
Начальник вир. процесу	1	1400	280	1680	630	2310	27720
Охорона	2	1150	230	1380	517,5	1897,5	22770
Прибирання	2	1150	230	1380	517,5	1897,5	22770
Водій	1	1200	240	1440	540	1980	23760
Основні працівники	20	1200	240	1440	540	1980	23760
Всього	29	37500	2480	14880	5580	20460	245520

Отже, найбільшу заробітну плату отримує директор, за ним йдуть бухгалтер і начальник виробничого процесу, але працівники на цих посадах отримують заробітну плату близьку до найменшої на підприємстві. Найменшою ж є зарплата охоронців і прибиральниць, яка являється мінімальною згідно з Законом України «Про оплату праці» від 11.08.2013. Трішки більше отримують основні працівники і водій. Загальний фонд заробітної плати за місяць склав 20 460 гривень, за рік - 245 520 гривень.

2.4 Витрати оборотних фондів

Оборотні фонди -- це частина виробничих фондів, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, при цьому переносять усю свою вартість на створювану продукцію і змінюють свою натуральну форму. Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються в готову продукцію, становлячи її матеріальну основу, або сприяють її створенню. Оборотні фонди перебувають у постійному русі (обороті), починаючи від надходження предметів праці на склад підприємства до отримання готової продукції та переходу її у сферу обігу (реалізації).

Витрати на сировину і матеріали займають у собівартості промислової продукції в середньому більше 50-60 %, але мають значні відхилення залежно від галузі. Економія цих витрат має вирішальне значення для зниження собівартості продукції.

Загальна сума витрат підприємства на сировину і матеріали залежить від обсягу виробництва продукції, її структури та зміни питомих затрат на окремі види продукції. Витрати підприємства на сировину для виробництва майонезу наведені в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 - Витрати на сировину

№ п/п	Найменування сировини	Норма витрат на одиницю продукції	Кількість, кг	Ціна, грн.	Вартість за рік, грн.
1	Олія рослинна рафінована	0,68	204816	11	2252976
2	Вода	0,2	60240	0,2	12048
3	Яєчний порошок	0,06	18072	6,5	117468
4	Знежирене сухе молоко	0,02	6024	27	162648
5	Гірчичний порошок	0,01	3012	12	36144
6	Цукор-пісок	0,01	3012	4	12048
7	Кухонна сіль	0,01	3012	1,5	4518
8	Оцет (80%-ий)	0,01	3012	7,5	22590
Разом	-	301200	-	2620440

За основу було взято процентне відношення сировини для висококалорійного майонезу, адже його випуск найбільший. Ціни на сировину досить низькі завдяки оптовим закупкам більшості з них. Найбільше використовується рафінована рослинна олія (68%) і саме на її закупки йде найбільша сума грошей - 2 252 976 гривень. Загальна ж вартість всіх закупок сировини за рік складає 2 620 440 гривень.

Але це лише витрати на ті ресурси за рахунок яких буде вироблено майонез. Щодо витрат на пакування майонезу - вони представлені у таблиці 2.8.

Таблиця 2.8 - Витрати на пакувальні матеріали

№ п/п	Найменування пакувальних матеріалів	Витрати на кг продукції	Кількість, шт	Ціна, грн	Вартість за рік, грн
1	Скляна банка	1	301200	1	301200
2	Закаточна кришка	1	301200	0,2	60240
3	Етикетка	1	301200	0,01	3012
	Разом		903600	-	364452

З таблиці видно, що допоміжні матеріли до сировини, а саме матеріали для пакування майонезу за рік коштують ще 365 452 гривні.

Для розрахунку мінімальних, середніх та максимальних запасів використовуємо формули 2.6, 2.7, 2.8 відповідно.

(2.6)

(2.7)

(2.8)

Транспортний запас визначається як різниця між часом перебування вантажу в дорозі від постачальника До споживача та часом поштового пробігу розрахункових документів, їх оформлення вантажовідправником і обробки банками за місцем знаходження постачальника і споживача. Для початку визначаємо саме транспортні запаси на сировину і пакувальні матеріали. Результати відображено в таблицях 2.9 і 2.10 відповідно.

Таблиця 2.9 - Транспортні запаси на сировину

№ з/п	Найменування сировини	Річна потреба,кг	Кількість робочих днів на рік	Денна потреба, кг	Період зриву по-ставки, днів	Транспортний запас
						Кількість, кг	Ціна, грн.	Вартість, грн.	Вартість за рік, грн
1	Олія рослинна рафінована	204816	251	816	3	2448	11	26928	6758928
2	Вода	60240	251	240	7	1680	0,2	336	84336
3	Яєчний порошок	18072	251	72	3	216	6,5	1404	352404
4	Знежирене сухе молоко	6024	251	24	3	72	27	1944	487944
5	Гірчичний порошок	3012	251	12	3	36	12	432	108432
6	Цукор-пісок	3012	251	12	10	120	4	480	120480
7	Кухонна сіль	3012	251	12	10	120	1,5	180	45180
8	Оцет (80%-ий)	3012	251	12	5	60	7,5	450	112950
Разом	-	251	-	-	-	-	32154	8070654

Таблиця 2.10 - Транспортні запаси на пакувальні матеріали

№ з/п	Найменування сировини	Річна потреба,шт	Кількість робочих днів на рік	Денна потреба, шт	Період зриву по-ставки, днів	Транспортний запас
						Кількість, шт	Ціна, грн.	Вартість, грн.	Вартість за рік, грн
1	Скляна банка	301200	251	1200	7	8400	1	8400	2108400
2	Закаточна кришка	301200	251	1200	10	12000	0,2	2400	602400
3	Етикетка	301200	251	1200	15	18000	0,01	180	45180
Разом	-	251	-	-	-	-	10980	2755980

Маємо висновок, що загальна вартість транспортного запасу на сировину становить 8 070 654 гривень, а загальна вартість на пакувальні матеріали - 2 755 980 гривень. Загальний транспортний запас складе 10 826 634 гривень.

Тепер визначаємо поточний запас, що створюється для забезпечення процесу виробництва необхідними матеріальними ресурсами на період часу між окремими поставками виробничих запасів від постачальників. Відповідно поточний запас сировини сировини відобразимо у таблиці 2.11.

Таблиця 2.11 - Поточний запас сировини

№ з/п	Найменування сировини	Річна потреба,кг	Кількість робочих днів на рік	Денна потреба, кг	Ѕ середнього періоду між постав-ками, днів	Поточний запас
						Кількість, кг	Ціна, грн.	Вартість, грн.	Вартість за рік, грн
1	Олія рослинна рафінована	204816	251	816	3	2448	11	26928	6758928
2	Вода	60240	251	240	7	1680	0,2	336	84336
3	Яєчний порошок	18072	251	72	5	360	6,5	2340	587340
4	Знежирене сухе молоко	6024	251	24	5	120	27	3240	813240
5	Гірчичний порошок	3012	251	12	5	60	12	720	180720
6	Цукор-пісок	3012	251	12	7	84	4	336	84336
7	Кухонна сіль	3012	251	12	7	84	1,5	126	31626
8	Оцет (80%-ий)	3012	251	12	5	60	7,5	450	112950
Разом	-	251	-	-	-	-	34476	8653476

Тобто вартість поточного запасу сировини складає 8 653 476 гривень. Поточний запас на пакувальні матеріали зображено в таблиці 2.12.

Таблиця 2.12 - Поточний запас пакувальних матеріалів

№ з/п	Найменування сировини	Річна потреба,шт	Кількість робочих днів на рік	Денна потреба, шт	Ѕ середнього періоду між постав-ками, днів	Поточний запас
						Кількість, шт	Ціна, грн.	Вартість, грн.	Вартість за рік, грн
1	Скляна банка	301200	251	1200	5	6000	1	6000	1506000
2	Закаточна кришка	301200	251	1200	7	8400	0,2	1680	421680
3	Етикетка	301200	251	1200	14	16800	0,01	168	42168
Разом	-	251	-	-	-	-	7848	1969848

Отримуємо вартість поточного запасу за рік у розмірі 1 969 848 гривень.

Страховий запас -- це запас матеріальних ресурсів, потрібний для забезпечення нормального перебігу виробничого процесу в разі непередбачених перешкод у постачанні, перебоїв у роботі транспорту, виникнення аварійної ситуації тощо. Страховий запас на сировину дорівнює 10% і його можна побачити в таблиці 2.13.

Таблиця 2.13 - Страховий запас на сировину

№ з/п	Найменування сировини	Поточний запас, кг	Страховий запас
			Кількість, кг	Ціна, грн.	Вартість, грн.	Вартість за рік, грн
1	Олія рослинна рафінована	2448	244,8	11	2692,8	32313,6
2	Вода	1680	168	0,2	33,6	403,2
3	Яєчний порошок	360	36	6,5	234	2808
4	Знежирене сухе молоко	120	12	27	324	3888
5	Гірчичний порошок	60	6	12	72	864
6	Цукор-пісок	84	8,4	4	33,6	403,2
7	Кухонна сіль	84	8,4	1,5	12,6	151,2
8	Оцет (80%-ий)	60	6	7,5	45	540
Разом	-	-	-	3447,6	41371,2

Отже, страховий запас на сировину складає 41 371,2 гривень і створюється він кожного місяця. Страховий запас на пакувальні матеріали також складає 10% і його вказано в таблиці 2.14.

Таблиця 2.14 - Страховий запас пакувальних матеріалів

№ з/п	Найменування сировини	Поточний запас, шт	Страховий запас
			Кількість, шт	Ціна, грн.	Вартість, грн.	Вартість за рік, грн
1	Скляна банка	6000	600	1	600	7200
2	Закаточна кришка	8400	840	0,2	168	2016
3	Етикетка	16800	1680	0,01	16,8	201,6
Разом	-	-	-	784,8	9417,6

Бачимо, що страховий запас на пакувальні матеріали, який як і страховий запас на сировину створюється кожного місяця, становить 9 417,6 гривні. Загальний страховий запас складе 50 788,8 гривень.

Тепер, коли розраховано кожен із видів запасів на сировину і пакувальні матеріали користуючись раніше зазначеними формулами 2.6-2.8 в таблиці 2.15 можна побачити як виглядають максимальні, середні і мінімальні запаси на сировину і пакувальні матеріали разом.

Таблиця 2.15 - Максимальні, середні і мінімальні запаси сировини і пакувальних матеріалів

-	Мінімальні запаси	Середні запаси	Максимальні запаси
Обсяг, грн	10826634	21449958	21500746,8

Перейдемо до розрахунків інших витрат і розпочнемо з витрат на паливо для автомобіля, що зайнятий розвозом продукції по точках збуту. Вони наведені у таблиці 2.16.

Таблиця 2.16 - Витрати на паливо для автомобіля

Транспортні засоби	Призначення транспортного засобу	Середньодобовий пробіг, км	Кількість робочих днів на місяць	Загальний пробіг за місяць, км	Нормавитрати палива, л/100 км	Витрати палива за місяць, л	Вид палива	Ціна,грн./л	Витрати на паливо, грн./міс.	Витрати на паливо, грн./рік
Вантажний автомобіль	Для постачання продукції	100	20	2000	5,1	102	ДП	9,5	969	11628

Витрати на паливо для автомобіля склали 11 628 гривень. Наступними розрахуємо витрати на електроенергію і результати приведемо в таблиці 2.17.

Таблиця 2.17 - Витрати на електроенергію

Вид обладнання	Кількість обладнання шт	Споживання потужності кВт/год.	Кількість роботи на рік, годин	Тариф за 1 кВт/год, грн.	Сума витрат на рік, грн.
Установка «Штефан»	2	1,5	2008	0,74	2228,88
Пакувальна лінія	1	1,15	2008	0,74	1708,81
Комп'ютерна техніка	5	0,6	2008	0,74	742,96
Всього	-	-	-	-	4680,65

Але це не всі витрати на електроенергію, адже необхідно окремо розрахувати витрати на освітлення приміщень. Розрахунки наведені в таблиці 2.18.

Таблиця 2.18 - Витрати на освітлення приміщень

Потужність лампочки, кВт/год.	Кількість лампочок, шт.	Час роботи на добу, час.	Кількість днів на рік, днів	Тариф за 1 кВт/год., грн	Сума витрат на рік, грн.
0,01	18	8	251	0,74	267,47
0,05	2	8	251	0,74	148,59
Разом	20	16	-	-	416,06

Отже загалом витрати на електроенергію становлять 5 096,71 гривень за весь рік. Нарешті розрахуємо всі інші затрати, які не були вказані раніше і являються вторинними.

Їх можна побачити у таблиці 2.19.

Таблиця 2.19 - Інші витрати

Найменування	Сума витрат на добу, грн.	Сума витрат на рік, грн.
Вода	15	3765
Канцелярія	15	2510
Разом	-	6275

Як бачимо по таблиці - витрати за рік складають 6 275 гривень.

Тепер можна провести калькуляцію собівартості продукції. Собівартість продукції - це грошова форма витрат на підготовку її виробництва, виготовлення і збут. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва.

Оскільки кожен з видів ресурсів використовується однаково для кожного з видів продукції (незважаючи на різну рецептуру трьох видів майонезу сировина на їх виготовлення закупається в однакових об'ємах, а в іншому ніякої різниці в процесу виробництва вони не мають), то одразу розраховуємо загальну собівартість продукціїї. Її розрахунки приведено у таблиці 2.20.