Конкурентоспроможність продукції на зовнішньому ринку та шляхи її підвищення на прикладі ВАТ "Київхліб"

Фінансовий стан підприємства оцінюється на основі показників, які відображають фінансово-господарську діяльність підприємства, наявність, розміщення, використання та рух ресурсів підприємства. До основних напрямків аналізу фінансового стану підприємства відносять:

1. Оцінка ліквідності активів, платоспроможність і кредитоспроможність.

2. Оцінка його фінансової стійкості.

3. Оцінка ділової активності і рентабельності підприємства.

Характеристики за даними напрямками дозволяє дати оцінку фінансового стану підприємства (здатність підприємства фінансувати свою діяльність) і його фінансових ресурсів.

Визначення фінансових показників у вигляді коефіцієнтів ґрунтується на співвідношенні між окремими статями звітності. Оцінка показників фінансового стану підприємства передбачає порівнювання фактичних значень з нормативними.

Усі критерії, що дозволяють діагностувати фінансову спроможність підприємства, можна розділити на формалізовані і неформалізовані.

До неформалізованих критеріїв можна віднести наступні:

* наявність у балансі збитків;

* не погашені в термін кредити і позики;

* уповільнення оборотності засобів підприємства;

* збільшення періоду погашення кредиторської заборгованості;

* наявність простроченої кредиторської заборгованості і збільшення її питомої ваги в складі зобов'язань підприємства;

* значні суми дебіторської заборгованості, які відносяться на збитки;

* тенденції до витиснення в складі зобов'язань підприємства дешевих позикових засобів «дорогими» і їхнє неефективне розміщення в активи;

* тенденція випереджального росту найбільш термінових зобов'язань у порівнянні зі зміною високоліквідних активів;

* тенденція випереджального росту позикових джерел фінансування в порівнянні з динамікою власного капіталу;

* нераціональна структура залучення і розміщення засобів, формування довгострокових активів за рахунок короткострокових засобів.

Логічної завершеності і достатньої об'єктивності результатів аналізу можна переконатися, тільки якщо з'єднати в загальний синтетичний показник основні коефіцієнти, що характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства.

У світовій практиці вже накопичений достатній досвід інтегральної оцінки фінансового стану підприємств. Для цих цілей кожному первинному фінансовому показнику приписується деякий фінансовий коефіцієнт. Як мінімальний критерій стійкості фінансового стану підприємства, як правило, використовується імовірність банкрутства.

До таких моделей можна віднести: модель Альтмана, модель Ліса, метод Депаляна, метод Таффлера, метод Спрингейта. На сьогодні українськими вченими вже розроблені такі моделі, як дискримінантна інтегральної оцінки фінансового стану підприємства (О. Терещенко), яка базується на застосуванні методології дискримінантного аналізу на основі фінансових показників вибіркової сукупності вітчизняних підприємств і комплексна оцінка фінансового стану підприємства на основі використання матричних моделей (О. Хотомлянський, Т. Перната, Г. Северина). Цей метод оцінки дозволяє виявити тенденції у динаміці фінансового стану підприємства.

Розроблена також методика прогнозування банкрутства згідно з наказом Мінекономіки України № 10 від 17.01.2001:

Економічним показником ознак поточної платоспроможності (Пп) при наявності простороченої кредиторської заборгованості є різниця між сумою наявних у підприємства грошових коштів, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів і його поточних зобов'язань, що визначається формулою:

Пп = А(040) + А(045) + А(220) + А(230) + А(240) - П(620)

де А(040),А(045),А(220), А(230),А(240) - відповідні рядки активу балансу;

П(620) - підсумок 4 розділу пасиву балансу.

Від'ємний результат алгебраїчної суми зазначених статей балансу свідчить про поточну неплатоспроможність даного суб'єкта підприємницької діяльності. Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце, якщо на початку і в кінці звітного кварталу, передував поданню заяви про порушення справи про банкрутство, мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття (Кп) і коефіціент забезпечення власними засобами (Кз) у кінці звітного кварталу менше їх нормативних значень - 1,5 і 0,1 відповідно.

Коефіцієнт покриття (нормативне значення Кп=1,5) визначається за формулою:

Кп = А(260)/П(620)

де А(260) підсумок 2 розділу активу балансу.

Коефіцієнт забезпечення власними засобами (нормативне значення Кз=0,1) визначається за формулою:

Кз = (П(380) - А(080))/ А(260)

де П(380) - підсумок 1 розділу пасиву балансу;

А(080), А(260) - підсумки 1 и 2 розділів активу балансу відповідно 080 і 260.

З метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу у прибутково працюючого підприємства застосовується коефіцієнт Бівера, який розраховується за формулою:

Кб = (Ф(220) - Ф(260)) / (П(480) + П(620))

де Ф(220), Ф(260) - чистий прибуток і амортизація, наведені у рядках 220 і 260 форми №2 відповідно;

П(480), П(620) - довгострокові і поточні зобов'язання.

Ознакою незадовільної структури балансу є таке фінансове становище підприємства, у якого протягом тривалого часу (1,5 - 2 роки) Кб<0,2. Тобто про незадовільну структуру, мабуть, казати ще рано, але є негативна тенденція, а сама, протягом звітного періоду значення Кб були менше нормативних.

Враховуючи досвід вітчизняних та зарубіжних економістів слід зазначити, що інтегральна бальна оцінка фінансової стійкості найбільш повно охоплює всю різноманітність показників фінансової стійкості, що дуже важливо при оцінці ризику банкрутства.

Сутність цієї методики полягає в класифікації підприємств за ступенем ризику, виходячи з фактичного рівня показників фінансової стійкості і рейтингу кожного показника, вираженого в балах.

При цьому виділяється шість класів підприємств:

1-й клас - підприємство з добрим запасом фінансової стійкості, що дозволяє бути впевненим у поверненні позикових засобів;

2-й клас - підприємства, що демонструють деякий ступінь ризику по заборгованості, але ще не розглядаються як ризикові;

3-й клас - проблемні підприємства. Тут навряд чи існує ризик втрати основних і оборотних засобів, але повне отримання процентів є сумнівним;

4-й клас - підприємства з високим ризиком банкрутства навіть після проведення заходів з фінансового оздоровлення. Кредитори ризикують втратити свої проценти і позиковий капітал;

5-й клас - підприємство дуже високого ризику, практично неплатоспроможні;

6-й клас - підприємства найвищого ризику.

Згідно з цією методикою, фінансовий стан підприємства оцінюється шістьма коефіцієнтами. Групування підприємств за такими критеріями оцінки фінансового стану надано у статті (1) згідно з таблицею 2.17.

Таблиця 2.17.

Групування підприємств за критеріями оцінки фінансового стану

Для використання цієї методики необхідно, насамперед, розрахувати за допомогою наданий нижче формул наступні коефіцієнти

- коефіцієнт абсолютної ліквідності: Кал. = Грошові кошти/Поточні зобов'язання;

- коефіцієнт швидкої ліквідності: Кшл. = (Поточні активи - Запаси)/Поточні пасиви;

- коефіцієнт поточної ліквідності: Кпл. = Поточні активи/Поточні пасиви;

- коефіцієнт фінансової незалежності: Кфн. = Власний капітал/Пасиви;

- коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами: Кзвз. = Власні оборотні засоби/Запаси;

- коефіцієнт забезпеченості запасів власним капіталом: Кззвк. =Запаси/Власний капітал.

Насамперед, слід зазначити, що під факторами розуміють умови здійснення господарських процесів і причини, що впливають на ці процеси. Фактори взаємозалежні між собою і впливають на результати діяльності підприємства в різних напрямках: одні позитивно, інші - негативно.

Усі фактори, що впливають на фінансово-господарську діяльність можна класифікувати (див. рис 2.3).

Рисунок 2.3. Класифікація факторів, що впливають на фінансовий стан підприємства

Отже, за структурою виникнення фактори фінансової стійкості підприємства поділяються на внутрішні і зовнішні.

Зовнішні стосовно підприємства, на які воно не може впливати або цей вплив може бути незначним (ендогенні). Різновид зовнішніх факторів представлені в таблиці 2.18.

Таблиця 2.18.

Класифікація зовнішніх (екзогенних) факторів, що впливають на фінансовий стан підприємства

Міжнародні фактори складаються під впливом причин загальноекономічного характеру (економічна циклічність розвитку ведучих країн; стан світової господарської системи, що характеризується політикою міжнародних банків), стабільність міжнародної торгівлі, що залежить у свою чергу від укладання міжурядових договорів і угод. Прикладом можуть бути договір про створення зон вільного підприємництва, прикордонної торгівлі, митних тарифах і мито. Стабільність міжнародної конкуренції: збільшення частки ринку фірм-конкурентів через більш високі технології або більш дешевої праці.

До національних факторів, що спричиняють досить відчутний вплив на фінансовий стан кожного суб'єкта, можуть бути перераховані причини політичного, економіко-демографічного, психографічного (культурного) і науково-технічного характеру.

Так, політична стабільність і спрямованість внутрішньої політики держави, реалізовані через право, виражаються у відношенні до підприємницької діяльності і принципах державного регулювання економіки (заборонний чи стимулюючий характер), до форм власності (її приватизація чи націоналізація, принципи земельної політики), заходам для захисту прав споживачів і підприємців (захист конкуренції, обмеження монополізму і т.д.). Усе це акумулюється в законодавчих нормах, актах, що і визначають діяльність підприємств.

Економіко-демографічні фактори характеризуються розміром і структурою потреб, а при відомих економічних передумовах - платоспроможним попитом населення. До них можна віднести рівень доходів і нагромаджень населення, тобто купівельну спроможність, рівень цін, можливість одержання кредиту, що істотно впливають на підприємницьку активність; фазу економічного циклу, у якій знаходиться національна економіка. Падіння попиту, наприклад, характерне для відповідної фази економічного розвитку, приводить до загострення конкуренції, чи руйнуванню поглинанню збанкрутілого підприємства.

Фактори психографічного характеру виявляються в звичках і нормах споживання, перевазі до одним товарів і негативному відношенні до іншим.

Рівень розвитку науки і техники визначає всі складові процесу виробництва товару і його конкурентоспроможність. Зміни в технології виробництва, вироблені підприємством для забезпечення конкурентних переваг, вимагають, як правило, значних капітальних вкладень і можуть протягом якогось досить тривалого періоду негативно боротися на прибутковості підприємстві, у тому числі і внаслідок невдач при впровадженні нової технології. Може негативно позначитися на прибутковості і зменшенні обсягу продажів продукції підприємства внаслідок прояву на ринку по більш низьких цінах товарів інших фірм, у виробництві яких використовується більш прогресивна технологія, що забезпечує менші виробничі витрати.

Зовнішні умови діяльності підприємства відбивають економічну ситуацію в країні і за рубежем, в окремих регіонах, на галузевих ринках. Найважливішими з зовнішніх умов господарювання підприємств є розмір податкових ставок, рівень відсотка за кредити, ступінь монополізації галузі, рівень розвитку ринкових відносин і ринкових структур, стан ринку праці, інвестиційна активність підприємства.

До внутрішніх факторів відносяться ті, що безпосередньо залежати від форм, методів та організації роботи на самому підприємстві (ендогенні).

Класифікація внутрішніх факторів приведена в таблиці 2.19.

Таблиця 2.19.

Класифікація внутрішніх факторів, що впливають на фінансовий стан підприємства

До пріоритетної групи факторів належать високі темпи інфляції. Незважаючи на деяке уповільнення її темпів останнім часом, постійні інфляційні чекання аж ніяк не сприяють реалізації підприємствами стратегічних цілей. Сполучені з недостатньо гнучкої, а часто руйнівною податковою системою держави, кредитною політикою, високі для кінцевого споживача ціни стимулюють не розширення виробництва, а його скорочення. Високі ціни, призначувані підприємствами на продукцію, часто мають причиною не стільки їхню необґрунтовану цінову політику, скільки зовнішні ціноутворюючі фактори. А це веде, у свою чергу, до падіння конкурентоспроможність товарів і зниженню споживчого попиту.

Наслідок тих чи інших негативних факторів можна передбачати, а виходить, вчасно ужити відповідних заходів до їхнього чи усунення ослабленню, якщо постійно відслідковувати ознаки можливого погіршення фінансового стану підприємства. Ці ознаки, зрозуміло, не мають абсолютної сили і повинні розглядатися в сукупності з іншими показниками господарської діяльності. Вони - привід до ретельного дослідження фінансового стану з боку як керівників і акціонерів, так і замовників і кредиторів.

Одним з явно насторожують ознак погіршення фінансової заможності можуть бути зміни в статтях балансу з боку як пасиву, так і активу, чи збільшення зменшення балансових сум, різкі зміни в структурі балансу. Наприклад, безумовно негативна ознака - зменшення коштів на розрахункових рахунках підприємства. Однак різке збільшення коштів також свідчить про несприятливі тенденції, тому що може вказувати на неефективну інвестиційну програму підприємства.

Для оцінки тенденцій важливі дані про запаси сировини і матеріалів, готової продукції, зв'язуванні засобів у незавершеному виробництві. І в цьому випадку звертає на себе увага не тільки різке збільшення запасів, що нерідко означає затоварення, але і різке їхнє зниження, що свідчить, як правило, про збої, неритмічність і нерівномірність виробництва і постачання, що мають наслідком невиконання зобов'язань по взаємних постачання, [20].

Таким чином, внутрішні чинники які впливають на фінансове становище підприємства можна поділити на якісні і кількісні. До якісних належать: мета, галузь діяльності, традиції репутація та імідж, форма власності, організаційна структура управління, організація системи управління, форма спеціалізації, концентрація виробництва, диверсифікація виробництва, прогресивність засобів і методів виробництва, прогресивність засобів і методів виробництва, рівень виробничих запасів.

До кількісних належать: кваліфікований склад керівництва і персоналу, доля ринку і стадія життєвого циклу, інноваційна діяльність, адаптивність фірми, тривалість виробничого циклу, рівень виробничих запасів, структура балансу, платоспроможність, ліквідність, співвідношення власних і залучених засобів, вартість капіталу, структура майна, інвестиційна привабливість, доход на акцію, рівень прибутковості та рентабельності.

Для оцінки інтенсивності накопичення основних засобів використовується показник середньох норми амортизації, який складає 6,4%,що свідчить про повільні темпи накопичення амортизації.

Надходження, набуття, створення майна підприємства здійснюється за власні та позичені кошти. Співвідношення яких розкриває його фінансовий стан.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупність виробничогосподарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Таблиця 2.20.

Алгоритм розрахунку показників фінансового стану підприємств

Джерело: Робоча програма комплексної практики з фаху студентів 4 курсу, комплексної практики зі спеціальності та переддипломної практики студентів 5 курсу спеціальності «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності» та спеціалізації «Менеджмент митної справи» денної форми навчання / Уклад.: В.М. Марченко, О.К. Кириченко, О.Я. Количева, О.А. Адаменко. - К.: НУХТ, 2005. - с. 20.

Таблиця 2.21.

Ліквідність підприємства

Джерело: складено автором на основі форм № 1 та 2 на 01.01.2008 р. ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11 (включаючи цех № 4)

Аналіз ліквідності дозволяє визначити спроможність підприємства сплачувати свої поточні забовязання. Так, коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів може бути сплачена негайно. Значення цього показника на початок перевіреного періоду становить 0,4152 та 0,3623 на кінець перевіреного періоду. Це свідчить про те, що лише 4,152% та 3,623% відповідно боргів підприємство може сплатити негайно.

Коефіцієнт поточної ліквідності показує достатність ресурсів Хлібокомбінату №11, що можуть бути використанні для погашення його поточних зобовязань. Значення цього показника на початок періоду становив 0,7157 (може погасити лише 7,157% своїх поточних зобовязань), а на кінець періоду помітна негативна тенденція зниження показника до 0,5848 (може погасити лише 7,157 % своїх поточних зобовязань). Це означає, що підприємство стає не взмозі погазити поточні зобовязання протягом року.

Коефіцієнт готівкової ліквідності на початок і на кінець періоду не відповідає нормі. Коефіцієнт швидкої ліквідності також не відповідає нормі. Чистий оборотний капітал в 2006 році був у мінусі, а в 2007 році ситуація погіршилася у два рази приблизно.

Таблиця 2.22.

Платоспроможність (фінансова стійкість) підприємства

Джерело: складено автором на основі форм № 1 та 2 на 01.01.2008 р. ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11 (включаючи цех № 4)

Переглянувши таблицю 2.22 необхідно зауважити, що підприємство не є платоспроможним. Оскільки більшість показників мають негативне відхилення від норми. Ситуація в 2006 році була краща ніж в 2007 році, отже фінансовий стан досліджуваного підприємства погіршується.

Таблиця 2.23.

Ділова активність підприємства

Джерело: складено автором на основі форм № 1 та 2 на 01.01.2008 р. ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11 (включаючи цех № 4)

Коефіцієнт оборотності активів та основних засобів в 2007 році більший ніж в 2006 році. Коефіцієнт оборотності власного капіталу перевищує в 2007 році. Це позитивна тенденція для хлібокомбінату № 11.

Ступінь привабливості функціонування підприємства найточніше визначає показник рентабельності. Рентабельність - це якісний показник, який характеризує рівень використання наявних ресурсів у процесі виробництва.

Таблиця 2.24.

Рентабельність підприємства

Джерело: складено автором на основі форм № 1 та 2 на 01.01.2008 р. ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11 (включаючи цех № 4)

Із таблиці 2.24 робимо висновок, що досліджуване підприємство було у 2006 році на межі між рентабельністю та збитковістю, а у 2007 році стало збитковим.

Таблиця 2.25.

Структура собівартості реалізованої продукції за елементами операційних витрат, тис грн. та %

Джерело: складено автором на основі форми № 2 на 01.01.2008 р. ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11 (включаючи цех № 4)

Із таблиці вище видно, що на початок операційного 2007 року витрати у порядку їх спадання розмістилися так: матеріальні витрати, інші операційні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи та амортизація. На кінець операційного 2007 року витрати у порядку їх спадання розмістилися так: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, інші операційні витрати, відрахування на соціальні заходи та амортизація.

Таблиця 2.26.

Динаміка собівартості реалізованої продукції за елементами операційних витрат, тис грн. та %

Джерело: складено автором на основі форми № 2 на 01.01.2008 р. ДП ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінату № 11 (включаючи цех № 4)

Із таблиці вище видно, що кінець операційного 2007 року порівняно із його початком зменшилися лише інші операційні витрати, а всі інші витрати (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи та амортизація) збільшилися, що пов'язано зі зростанням обсягів виробництва та інфляцією.

Прибуток від реалізованої продукції _{2006 рік} = р. 010 - (р. 040 + р. 070 + р. 080 + р. 090) = 21281 (тис грн)

Прибуток від реалізованої продукції _{2007 рік} = р. 010 - (р. 040 + р. 070 + р. 080 + р. 090) = 27041,5 (тис грн.)

Рентабельність від реалізованої продукції _{2006 рік} = Прибуток від реалізованої продукції _{2006 рік} * 100% / Собівартості реалізованої продукції _{2006 рік} = [р. 35 - (р. 040 + р. 070 + р. 080 + р. 090)] * 100% / [р. 040 + р. 070 + р. 080 + р. 090] = 21281 * 100% / 139547,9 = 15,249%

Рентабельність від реалізованої продукції _{2007 рік} = Прибуток від реалізованої продукції _{2006 рік} * 100% / Собівартості реалізованої продукції _{2007 рік} = [р. 35 - (р. 040 + р. 070 + р. 080 + р. 090)] * 100% / [р. 040 + р. 070 + р. 080 + р. 090] = 27041,5 * 100% / 180531,4 = 14,978 %.

Отже, рентабельність від реалізованої продукції у 2007 році порівняно 2006 роком знизилася.