Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство фінансів України

Львівська державна фінансова академія

Кафедра економічної теорії

Індивідуальне науково-дослідне завдання

з Макроекономіки

на тему: "ВВП та його аналіз в Україні"

Виконала:

студентка 202 групи

Габрильчук І.В.

2011

Зміст

Вступ

1. Основні характеристики ВВ і ВВП

1.1 Сутність поняття "валовий випуск"

1.2 Валовий внутрішній продукт і його характеристика

1.3 Реальний і номінальний ВВП

2. Проблеми аналізу динаміки ВВП в Україні

2.1 Аналіз ВВП його структури та динаміки в Україні в роки незалежності

2.2 Аналіз динаміки ВВП у 2010 році

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Результатом праці мільйонів робітників, селян та інтелігенції є певна сукупність створених матеріальних і духовних благ. Залежно від типу суспільства відбувається розподіл працюючих у сферах і галузях народного господарства, створюється різна кількість матеріальних і нематеріальних благ. Тип суспільства визначає також основні принципи розподілу, перерозподілу, обміну і споживання створених благ.

Показник суспільного багатства як національного вперше був визначений у XVII. У. Петті як сума нагромаджених матеріальних цінностей. Подальші спроби статистичного дослідження національного багатства належать до XIX, а з 1853 р. його виміри стають темою міжнародних статистичних конгресів.

Дослідження і прогнозування ВВП на різних стадіях економічного обороту є необхідним для умов трансформаційної економіки, коли власне методичне забезпечення ще недостатньо відпрацьоване, а досвід прогнозних розрахунків, набутий в розвинених ринкових економіках, не може бути безпосередньо використаний в Україні через неадекватні умови розвитку економіки. Разом з тим науково обґрунтовані прогнози виробництва ВВП дозволяють оцінити наслідки реалізації передбачуваної на прогнозний період економічної політики держави. Особливу значимість при цьому набуває можливість враховувати наслідки державної політики, що реалізується в різних за метою, специфікою виробництва та функціями секторів економіки, що справляють неоднаковий вплив на загальні результати економічної діяльності та економічне зростання в цілому.

Україна вже більш як 18 років розбудовує ринкову економіку. За цей час вона пережила глибокий спад виробництва, стабілізацію, а з 2000 р. переживає поступовий вихід з прірви економічної кризи.

Об'єктом дослідження ІНДЗ виступає проблема вивчення економіки України з точки зору визначення і розрахунку основних її макроекономічних показників.

Предметом дослідження ІНДЗ є аналіз динаміки ВВП в Україні.

Метою роботи є теоретичне дослідження аналізу динаміки валового внутрішнього продукту в Україні.

1. Основні характеристики ВВ і ВВП

1.1 Сутність поняття "валовий випуск"

Система національних рахунків передбачає обчислення багатьох макроекономічних показників. Першим із них є валовий випуск. Валовий випуск (ВВ) -- це сукупна ринкова вартість товарів та послуг, вироблених за рік резидентами країни в базових цінах. При цьому під базовими цінами розуміють ціни, які складаються із собівартості та прибутку і не включають в себе продуктові податки (акцизний збір, податок на додану вартість, мито та інші).

Відповідно до прийнятої в СНР (1993 p.) трактовки меж виробничої діяльності, ВВ включає:

1) усі товари, незалежно від місця їх використання;

2) послуги, що надаються іншим інституційним одиницям;

Розрізняють два типи валового випуску: ринковий і неринковий.

Ринковий ВВ включає:

1) товари і послуги, що реалізуються шляхом продажу або бартеру;

2) товари і послуги, що надаються працівникам як оплата праці в натуральній формі;

3) товари і послуги, що виробляються одним підрозділом даного підприємства, який знаходиться на самостійному балансі, і надаються іншим підрозділам цього ж підприємства для використання у виробництві;

4) готову продукцію і незавершене виробництво, які надходять у запаси матеріальних оборотних засобів у виробника і призначені для ринкового використання.

Неринковий ВВ включає [5, С. 113]:

1) товари і послуги, що вироблені економічними одиницями для їх власного кінцевого споживання і нагромадження;

2) товари і послуги, що надаються безкоштовно іншим інституційним одиницям і суспільству в цілому;

використання і надходять до запасів матеріальних оборотних коштів у виробника.

Нова СНР (1993 p.) з метою визначення ВВ передбачає використання такої формули:

ВВ = РП + З1 - З2

де РП -- вартість реалізованої продукції;

З1 -- вартість продукції, що спрямована у запаси, включаючи і незавершене виробництво, за цінами на момент спрямування її у запаси;

З2 -- вартість продукції, що була використана із запасів, за цінами на момент її використання [8, С. 276].

Відповідно до такого підходу щодо визначення ВВ до вартості виробленої продукції як і до величини створених доходів не повинен включатися так званий "холдинговий прибуток", обумовлений інфляцією та іншими випадковими факторами за час знаходження товарів на складі підприємства. Ця вимога пов'язана з тим, що нова СНР (1993 p.) передбачає урахування основних положень концепції доходу Дж. Хікса.

Валовий випуск неринкових послуг, що надаються секторами органів державного управління і некомерційних організацій, які обслуговують домашні господарства, визначається як сума витрат на виробництво. Такі розрахунки здійснюються за формулою:

ВВ = МВ + ОП + А + (П - С),

де MB -- витрати на придбання товарів та послуг для проміжного споживання;

ОП -- оплата праці працівників;

А -- споживання основного капіталу (амортизація);

(П - С) -- чисті інші податки на виробництво, тобто інші валові податки за мінусом субсидій.

Валовий випуск організацій банківської системи від їхньої посередницької діяльності визначають за формулою:

ВВ = В1 - В2

де В1 -- відсотки, отримані банками від розміщення залучених ресурсів;

В2 -- відсотки, сплачені банками за залучені вільні фінансові ресурси.

Валовий випуск страхових компаній визначають за формулою:

ВВ = СП - СВ + В - ТСР,

де СП -- страхові премії, що надійшли до страхових компаній;

СВ -- страхові відшкодування, що сплачені страховими компаніями;

В -- відсотки, отримані страховими компаніями від інвестованих страхових технічних резервів у цінні папери або інші ліквідні фінансові інструменти;

TCP -- приріст технічних страхових резервів.

1.2 Валовий внутрішній продукт і його характеристика

Валовий внутрішній продукт (ВВП) -- один з найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва. Вимірюється вартістю товарів та послуг, виготовлених цими одиницями для кінцевого використання. ВВП вимірює ринкову вартість річного обсягу виробництва, тобто він є вартісним, або грошовим показником.

Щоб уникнути багаторазового врахування частин продуктів, які продаються і купуються, при обчисленні ВВП враховують лише ринкову вартість кінцевих товарів і не враховують операції, пов'язані із проміжними товарами.

Під кінцевими товарами розуміються товари і послуги, які купують для кінцевого використання, а не для перепродажу, подальшої обробки або переробки. Ділові операції, що містять проміжні товари, стосуються купівлі товарів та послуг для подальшої обробки, переробки чи перепродажу.

У ВВП включається продаж кінцевих товарів, але в нього не враховується продаж проміжних товарів. Окреме врахування проміжних товарів означало б подвійний рахунок і завищення величини ВВП.

ВВП вимірює щорічний обсяг вироблених економікою товарів і послуг. Невиробничі операції, що мають місце в економіці за рік, не враховуються у ВВП. Невиробничі операції бувають двох основних видів: 1) чисто фінансові операції; 2) продаж вживаних товарів.

Чисто фінансові операції поділяються на три основні види:

1) Державні трансферні платежі. Вони містять виплати на соціальне страхування, допомогу безробітним і пенсію військовикам, які уряд надає окремим родинам та особам. Особи, що одержують ці виплати, не вносять будь-якого вкладу до поточного виробництва. Отже, врахування трансферних платежів у ВВП призвело б до завищення обсягу виробництва для певного року.

2) Приватні трансферні платежі - це щомісячні суми, які студенти отримують з дому, або разові дарунки від багатих родичів. Вони також не є результатом виробництва, а простою передачею коштів однієї приватної особи іншій.

3) Операції з цінними паперами. Купівля-продаж акцій і облігацій також не враховується у ВВП. Операції на ринку акцій є звичайним обміном паперовими активами. Суми, витрачені на ці активи, безпосередньо не збільшують поточного виробництва (послуги брокерів з купівлі-продажу цінних паперів враховуються у ВВП). Правда, продаж нових випусків акцій і облігацій переміщує гроші від заощадників до тих, хто їх використовує. Останні нерідко купують за ці кошти капітальні блага. Отже, ці операції можуть опосередковано сприяти видаткам, які насправді збільшують обсяг виробництва, а, отже, і ВВП.

Не врахування сум продажу вживаних речей у ВВП не тому, що вони або не відображають поточного виробництва, або містять подвійний рахунок. Якщо продати автомобіль „Славута" 2003 р. знайомому, то ця операція не повинна враховуватись при обчисленні ВВП, бо вона не збільшує поточного виробництва. Врахування продажу товарів, вироблених кілька років тому, в обсязі ВВП поточного року призвело б до завищення обсягу виробництва в цьому році. Так само, куплений „Ламборджині" із фабричним клеймом і через тиждень проданий сусідові, як і в першому випадку, ця операція перепродажу не враховується у поточне виробництво: вартість спочатку купленого нового автомобіля була врахована у ВВП. Якщо врахувати вартість його перепродажу, то це призвело б до подвійного рахунку.

1.3 Реальний і номінальний ВВП

На обсяг виробництва впливають зміни як обсягу виробництва, так і ціни. Тому розрізняють номінальний та реальний ВВП, при цьому використовують два види цін: поточні й постійні.

Номінальний ВВП (ВВПн) - це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється у поточних цінах, тобто у фактичних цінах даного року:

ВВПн = p1q1,

де p1 - ціни товару в поточному періоді

q1 - обсяг виробництва в поточному році.

Таким чином, на величину номінального ВВП впливають два процеси:

1) динаміка обсягу виробництва;

2) динаміка рівня цін.

Реальний ВВП (ВВПр) - це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в постійних цінах, тобто в цінах року, який приймається як базовий (базові ціни):

ВВПр = p0q1,

де p0 - ціни товару в базовому періоді

q1 - обсяг виробництва в поточному році.

Загальновизнано, що коли що коли щорічний приріст реального ВВП складає понад 4%, то стан країни можна вважати позитивним.

На основі ВВПр обчислюється темп зростання фізичного обсягу виробництва (Тз) і темп його приросту (Тп):

Індекс Пааше, розрахований для товарів і послуг, що входять до ВВП країни, називають дефлятором ВВП.

Індекс Пааше - показник рівня цін, де змінними вагами є обсяг і структура виробництва розрахункового року:

Іп = p1q1 / p0q1,

де р1, р0 - ціни відповідно в поточному й базовому періодах

q1 - обсяг виробництва в розрахунковому році.

Важливе значення має також обчислення темпів зростання та приросту ВВП за рахунок цін, тобто інфляційної зміни ВВП. З цією метою застосовуються різні індекси цін. Основними з них є індекс цін ВВП (Іц), який називається дефлятором ВВП; індекс споживчих цін (ІСЦ); індекс оптових цін (ІОЦ) [12, С. 82].

Індекси цін відображають співвідношення між сукупною ціною певного набору товарів та послуг (ринкового кошика) для певного поточного року й сукупною ціною Ідентичної або схожої групи товарів та послуг у базовому році. Найбільш поширеним серед цих індексів є ІСЦ, який відображає співвідношення між сукупною ціною фіксованого набору споживчих товарів та послуг (споживчого кошика) в поточному і базовому роках.

Згідно з існуючою практикою індекси цін обчислюються у відсотках.

Наприклад, якщо ціна споживчого кошика у 1997 році дорівнювала 5000 грн., а в 1995 році ціна складала 4000 грн., то ІСЦ буде дорівнювати 125% (5000/4000*100%).

Дефлятор ВВП - ціновий індекс, який показує цінові зміни одного року щодо іншого, і таким чином допомагає порівнювати реальний і номінальний ВВП.

Дефлятор також використовують для визначення рівня інфляції:

(ВВПн / ВВПр) * 100%.

За допомогою дефлятора можна визначити реальну динаміку ВВП. ВВП може інфлювати або дефлювати. Інфлювання та дефлювання це коригування (зміна) реальної величини створеного за певний час ВВП.

Інфлювання - це збільшення показників ВВП з урахуванням динаміки цін.

Дефлювання - це зменшення показників ВВП з урахуванням динаміки цін.

Дефлятор ВВП дещо недооцінює зростання загального рівня цін, бо на цей індекс впливають структурні зрушення, які нейтралізують підвищення цін на окремі товари й послуги.

2. Проблеми аналізу динаміки ВВП в Україні

2.1 Аналіз ВВП його структури та динаміки в Україні в роки незалежності

валовий ціна ринковий вартість

За даними видання ЦРУ "The World Factbook", економіка України займає 39 місце серед всіх економік світу за загальним розміром ВВП (за паритетом купівельної спроможності) -- у 2010 році він становив 305,2 млрд. доларів США. Разом з тим, за цим же показником (ВВП за ПКС), розрахованим на душу населення, Україна у цьому ж дослідженні "The World Factbook" 2010 року зайняла 133 місце серед 227 економік світу (з показником 6700 доларів США). ВВП зріс порівняно з попереднім роком на 4,3%, а подушний ВВП за ПКС склав 6,7 тисяч доларів США (в 2007 р. -- 7,1 тис. доларів США). За рівнем видатків на ведення домашнього господарства Україна посідає останнє місце серед країн Східної Європи.

Основа української економіки -- сформована ще у часи СРСР капітал, отриманий приватними власниками в незалежній Україні в період проведення масової приватизації.

Нині економіка України сильно страждає від світової економічної кризи. Експерти Світового банку прогнозують падіння ВВП країни за результатами 2009 р. не менш як на 9%, а інфляція сягне 16,4%.

Натомість Кабінет міністрів України прогнозував зростання ВВП на 0,4% у 2009 і інфляцію у 9,5%. Більшість економістів схильні вважати такі прогнози надто оптимістичними. Протягом 2008 р. гривня знецінилась на 38% відносно доллара США, що перевищило падіння обмінного курсу ісландської крони і сейшельської рупії. Державна служба зайнятості України прогнозує, що у 2009 р. безробіття в Україні сягне 9% (проти 3% у 2008 р.) За підсумками 2009 року українці збідніли на 10%, а 78% людей, за статистикою ООН, перебувають за межею бідності в Україні.

В Україні протягом 1995-2004 рр. обсяги промислового виробництва збільшилися на 40 %, майже вдвічі зросла продуктивність праці. Економічні трансформації, створення ринкових засад функціонування і розвитку, зміни форм власності разом з організаційною реструктуризацією підприємств (понад 90 % підприємств мають недержавну форму власності) істотно змінили можливості розвитку промислового комплексу . Якщо темп зростання реального ВВП у 2004 р. становив 12,15 % (у 2003 р. - 9,6 %), а темп зростання обсягу промислового виробництва -- 12,5 % (у 2003 р. -- 15,8 %), то в 2005 р. він був рекордно низьким -- 2,7 % . Спостерігалось уповільнення промислового виробництва на фоні зростання реального ВВП, що свідчить про відсутність стабільного процесу використання НТП галузей промисловості.

Аналіз процесів виробництва, розподілу і використання валового внутрішнього продукту в Україні дає змогу зробити такі висновки:

створено макроекономічні умови для стабілізації виробництва;

зберігається платіжна криза, що погіршує фінансовий стан підприємств, стримує розвиток виробництва, сприяє бартеризації економіки та її тінізації;

існують проблеми зі збутом вітчизняної продукції внаслідок її високої собівартості, неконкурентоспроможності на зовнішніх ринках;

високий рівень податків стримує розвиток вітчизняного виробництва;

вкрай звужені інвестиційні можливості гальмують перехід до економічного зростання в багатьох галузях економіки;

нестача грошових доходів для придбання товарів та оплати послуг домашніми господарствами призводить до подальшої натуралізації особистого споживання та зниження його абсолютного рівня [3, 79].

Для розвитку економіки, забезпечення переходу до стабільності та економічного зростання необхідно: створити сприятливі умови для інвестування та ефективного попиту населення; завершити податкову реформу: нарощувати експортний потенціал.

Рис.1. Динаміка реального ВВП та реального ВВП на душу населення в Україні за період 1990-2003 рр. [3]

Як видно з наведених даних, за роки незалежності (1990-1999 рр.) відбулося скорочення обсягів виробництва майже в 2,5 рази. Це навіть більше, ніж за період війни 1941-1945 рр. (у 2 рази). Найнижчої точки спаду реальний ВВП досяг у 1999 р., а вже в 2000 р. темпи зростання реального ВВП становили на 5,9 %, 2001 - на 9,2 %, а в 2003 р. - на 8,5 % [3].

При цьому більше половини ВВП (у 2002 р. - 66 %) становив експорт. Тобто зростання ВВП було значною мірою зумовлене сприятливою кон'юнктурою на зовнішніх ринках. Протягом 2002 р. найбільший приріст ВВП спостерігався в обробній промисловості, оптовій та роздрібній торгівлі, сільському господарстві та на транспорті.

Нині економіка України перебуває у фазі пожвавлення. Найбільший темп спаду реального ВВП спостерігався в 1994 р., коли він становив майже 23 %. Основною причиною цього була гіперінфляція, яка "з'їла" оборотні кошти підприємств і позбавила їх інвестиційних джерел для розвитку виробництва.

Показник ВВП на душу населення в Україні спадав дещо меншими темпами, ніж реальний ВВП. Це пов'язано переважно із зменшенням (кількості населення за період 1990-2003 рр. на 4,3 млн. чоловік. ВВП на душу населення зменшувався до 1998 р., на відміну від ВВП, який знижувався до 1999 р. Тобто незначне зростання економіки реально вже відбулося в 1999 р. За період 1999-2003 рр. реальний ВВП надушу населення в Україні зріс з 590 до 724 доларів США, хоча до показника 1990 р. (1392 дол.) ще дуже далеко.

Таким чином, як видно з динаміки реального ВВП, Україна значною мірою втратила свій економічний потенціал, що був нагромаджений за роки перебування в складі СРСР. Це пояснюється переходом від командно-адміністративної до ринкової економіки. Незважаючи на труднощі, пов'язані з перебудовою економіки, Україна поступово оновлює структуру виробництва, застосовуючи нові технології, активно розбудовує ринкову інфраструктуру, яка сприяє розвитку бізнесу в Україні.

2.2 Аналіз динаміки ВВП у 2010 році

Після різкого падіння реальних обсягів виробництва у кризовий період, з початку 2010 р. українська економіка знаходиться у стадії глибоких позитивних економічних змін. Зокрема, помітне пожвавлення економічної активності було продемонстровано вже в першому кварталі 2010 р., що підтверджується переходом від зниження реального ВВП (-6,8% в 4 кварталі 2009р. у порівнянні з 4 кварталом 2008р.) до економічного зростання (+4,9% в 1 кварталі 2010 р. у порівнянні з 1 кварталом 2009 р.) Станом на кінець липня 2010 р. офіційна статистика Державного комітету статистики України щодо темпів зміни ВВП за 2 квартал 2010 р. була відсутня, але за інформацією Прем'єр-міністру України М.Азарова приріст реального ВВП за підсумками 1 півріччя 2010 р. склав 6,3% у порівнянні з 1 півріччям 2009р. Для порівняння, темпи зміни реального ВВП у річному еквіваленті в першому, другому і третьому кварталах 2009 р. складали -20,3%, -17,8% та --15,9% відповідно, що підтверджує тренд поступового виходу економічної системи з рецесії.

Наслідки фінансово-економічної кризи були достатньо сильно відчутні за публікацією інформації щодо темпів зміни реального ВВП за 2009 р., які склали -15,1% у річному еквіваленті (для порівняння, +2,3%, +7,6% та +7,4% в 2008р., 2007р. та 2006р. відповідно).

Що стосується зростання реального ВВП в першому півріччі 2010 р., то враховуючи сильну залежність української економіки від промислового виробництва, покращення ситуації в економічній сфері в основному було зумовлене зростанням у металургійному секторі та в добувній промисловості (складають близько 20-30% від номінального обсягу ВВП України), що відбулося під впливом поліпшення попиту на міжнародному ринку металургійної продукції та відповідного зростання світових цін на продукцію даного сегменту. Зокрема, за підсумками січня-червня 2010 р. обсяги виробництва в металургійному секторі збільшились на 19,1% у порівнянні з січнем-червнем 2009 р., тоді як добувна промисловість за той самий період зросла на 6,1% (зокрема, добування металевих руд -- на 28,1%). Що стосується світових цін на ринку металургійної продукції, то за даними Лондонської біржі металів (LME) з 1 січня 2010 р. по 10 серпня 2010 р. котирування за середземноморськими спот-контрактами по сталевим заготівкам зросли на 26% до 507 доларів США за тонну (продемонструвавши пікове значення 595 доларів США за тонну станом на 8 квітня 2010 р.) Таким чином, одним з найважливіших факторів зростання української економіки залишається стан світових ринків, які мають значний вплив на динаміку реального ВВП країни. Це пояснюється значною відкритістю економічної системи -- відношення загального обсягу експорту товарів та послуг до номінального ВВП України за 2009р. склало 45,7%.

Незважаючи на достатньо високі темпі зростання реального ВВП в 1-2 кварталах 2010 р., перспективи росту ВВП в цілому за 2010 р. є більш помірними. Зокрема, за офіційними прогнозами темпи зміни реального ВВП за підсумками поточного року складатимуть від 3,5% до 4,5%. Так, за очікуваннями українського уряду, що були опубліковані під час прийняття бюджету на 2010 р., валовий внутрішній продукт в 2010 р. має зрости на 3,7%. Такі ж очікування має Міжнародний валютний фонд (+3,7% в 2010 р., +4,1% в 2011 р.).

В той же час, за рекомендаціями керівника групи радників голови НБУ В. Литвицького в липні 2010 р., прогноз українського уряду може бути покращений до 4%. На початку липня 2010 р. Світовий Банк (World Bank) підвищив прогноз приросту реального валового продукту України в 2010 р. з 2,5% до 3,5%, а також покращив свої очікування на 2011 р. -- з 3,5% до 4%. Зростання реального ВВП України в 2010 р. за даними ЄБРР(Європейського банку реконструкції та розвитку) складе 4%, рейтингове агентство Standard & Poor's очікує 3,5%, а рейтингове агентство Fitch -- 4,5%. Основними припущеннями для демонстрації подібних темпів економічного зростання є менш ексапсіонарна міжнародна економічна політика (враховуючи ймовірність подальшого підвищення процентних ставок центральними банками та обмеження бюджетного дефіциту багатьма розвинутими країнами Європи), яка призведе до помірного зростання міжнародної економіки. Окрім того, зниження темпів приросту української економіки з поточних 6,2-6,4% в річному еквіваленті (за результатом 1 півріччя 2010 р.) до 3,5-4,5% за підсумками 2010 р. частково має бути спровоковане фактором бази порівняння, оскільки економічне пожвавлення розпочалося не в 2010 р., а наприкінці 3-го та в 4-ому кварталах 2009 р. Таким чином, це призведе до технічного коригування темпів приросту в 2 півріччі 2010 р., оскільки в 1-2 кварталах 2010 р. темп приросту ВВП був високим з огляду на малоактивну першу половину 2009 р.

В цілому, сприятливі початкові умови в 1 кварталі 2010 р., а також потенціальне покращення за рахунок структурних перетворень в економіці України надають можливість очікувати, що економічне зростання в середньостроковій динаміці матиме типову U-форму. Значний економічний підйом в 4 кварталі 2009 р. -- 1 кварталі 2010 р., що став результатом пожвавлення світової торгівлі та попиту на українську продукцію, створив слушні передумови для подальшого розвитку в 2010 р. Українська економіка виграла від покращення глобального інвестиційного клімату, і після "Грецької боргової кризи" в травні-червні 2010 р. сприятливі умови для подальшого розвитку мають залишитися як мінімум на третій квартал 2010 р. В той же час, з огляду на слабке одужання споживання зі сторони домогосподарств, перспектива економічного зростання, що матиме V-форму, є малоймовірною-- навіть на фоні низької бази порівняння 2009 р. Окрім того, банківський сектор в Україні зберігає невелику схильність до прийняття ризиків, а також має достатньо обмежений доступ до довгострокових фінансових ресурсів. В результаті, банки не формують достатньої для різкого пожвавлення активності пропозиції кредитних ресурсів, причому вартість довгострокових кредитів, необхідних для підтримання платоспроможного інвестиційного попиту, зберігається на занадто високому рівні для більшості підприємств реального сектору.

Висновки

Відповідно до поставлених завдань ІНДЗ можна зробити наступні висновки:

Валовий випуск (ВВ) -- це сукупна ринкова вартість товарів та послуг, вироблених за рік резидентами країни в базових цінах.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) -- один з найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва.

Номінальний ВВП (ВВПн) - це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється у поточних цінах, тобто у фактичних цінах даного року.

Реальний ВВП (ВВПр) - це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в постійних цінах, тобто в цінах року, який приймається як базовий (базові ціни).

Аналіз процесів виробництва, розподілу і використання валового внутрішнього продукту в Україні дає змогу зробити такі висновки:

створено макроекономічні умови для стабілізації виробництва;

зберігається платіжна криза, що погіршує фінансовий стан підприємств, стримує розвиток виробництва, сприяє бартеризації економіки та її тінізації;

існують проблеми зі збутом вітчизняної продукції внаслідок її високої собівартості, неконкурентоспроможності на зовнішніх ринках;

високий рівень податків стримує розвиток вітчизняного виробництва;

вкрай звужені інвестиційні можливості гальмують перехід до економічного зростання в багатьох галузях економіки;

- нестача грошових доходів для придбання товарів та оплати послуг домашніми господарствами призводить до подальшої натуралізації особистого споживання та зниження його абсолютного рівня.

Список використаної літератури

Буряк П.Ю. та Гупало О.Г. Макроекономіка: навчальний посібник / Хай-Тек Прес, Київ-2011

Башнянин Г.І. та ін. Політична економія: Підручник для вузів / Г.І. Башнянин, П.Ю. Лазур, В.С. Медведєв. - К.: Ніка-Центр, Ельга, 2000. - 442 с.

Бицюра Ю. Аналіз реального валового продукту України // Географія та основи економіки в школі. - 2004. - № 4. - С. 2-8.

Борисов Е.Ф. Экономическая теория: Учебник. - М.:Юристъ, 1999. - 558 с.

Бурлай T. Короткострокові моделі прогнозного розрахунку реального ВВП. - Економіка України. - № 12. - 1999. - С. 35-38.

Вечканов Г.С., Вечканова Г.Р. Микро- и макроэкономика: Энциклопедический словарь / Под общ. ред. Г.С. Вечканова. - СПб.: Лань, 2010.

Гаврилишин О. Основні елементи теорії ринкової системи. - К.: Наук. думка, 2002. - 472 с.

Размещено на Allbest.ru