Вплив діяльності ТНК на конкурентоспроможність економіки України

2.3.1 Діяльність українських ТНК

Щоб будувати конкурентну економіку, потрібні потужні компанії, які будуть здатні співпрацювати з ТНК як в Україні, так і на світових ринках, необхідно створювати власні, українські транснаціональні структури, як це зробили раніше Китай, Росія, Індія, Індонезія, Мексика, Венесуела та ін. (не враховуючи промислово розвинені країни, де існують сотні крупних ТНК). Досвід цих держав свідчить, що національний капітал здатний витримувати конкуренцію з ТНК тільки у випадку, якщо він сам структурується у міцні фінансово-промислові утворення, адекватні міжнародним аналогам та здатні проводити активну зовнішньоекономічну політику. Разом з тим, як виявляється, створити корпорації повного замкнутого циклу Україна здатна лише в окремих галузях, на що необхідно багато часу.

Було розглянуто транснаціональні тенденції найбільших компаній нафтодобувної та переробної промисловості, машинобудівної промисловості, харчової, зокрема, виробництво лікеро-горілчаної та кондитерської продукції. В Україні з огляду на це, до перших ТНК, що почали формуватися в Україні можна віднести ФПГ «СКМ», «DCH» Холдинг, НВГ «Інтерпайп», ВАТ «Укрнафта», NEMIROFF Холдинг, ЗАТ ВО «КОНТІ», КК «ROSHEN».

Найбільшою фінансово-промисловою групою України є СКМ (System Capital Management), її діяльність сконцентрована в чотирьох основних сферах: металургія й видобуток вугілля, виробництво електроенергії; банківська справа і страхування; телекомунікації. Крім того, СКМ володіє й управляє активами в інших секторах бізнесу, включаючи нерухомість, медіабізнес, видобуток і переробку глин, роздрібну торгівлю, машинобудування, виробництво пива, автозаправні станції, спорт. У цілому Група СКМ об'єднує більше 100 компаній [22]. Крім українських активів СКМ володіє компаніями в країнах Європи (Італія, Швейцарія, Великобританія, Росія) та США. СКМ володіє контрольними пакетами акцій більше 90 підприємств (включаючи опосередковане володіння), входить до числа найбільших вітчизняних інвесторів в українській економіці.

Іншою великою компанією, яка має ознаки ТНК, на нашу думку, є науково-виробнича група «Інтерпайп» (Interpipe Group), яка є однією з найбільших приватних компаній України, четвертою за рівнем потужностей трубною компанією світу, третьою в світі з виробництва і постачання залізничних коліс, найбільшим світовим постачальником силікомарганцю. Частка компанії на світових ринках безшовних труб складає 4,1%, залізничних коліс - 10%, марганцевих феросплавів - більше 11%.

Продукція підприємств «Інтерпайпу» поставляється більш ніж в 70 країн світу, частка експорту в структурі продажів складає близько 70%. Головний офіс корпорації «Інтерпайп» розташований у Дніпропетровську, представництва й агентські служби - у Росії, Білорусі, Азербайджані, Казахстані, Узбекистані, Швейцарії, США та інших країнах. До складу групи входить цілий ряд виробничих, торгових, сервісних та інших компаній. Так, у повній або частковій власності «Інтерпайпу» знаходяться ВАТ «Нижньодніпровський трубний завод», ВАТ «Новомосковський трубний завод», ЗАТ «Нікопольський завод безшовних труб NIСO TUBE», ВАТ «Нікопольский завод феросплавів», цукрові заводи (Сумсько-Степанівський, Воронезький, Низовський, Буринський, Чупахівський, Півненківський), Акціонерний банк «Кредит-Дніпро», банк «Дельта», «Укрсоцбанк», телеканали ICTV, СТБ, «Новий канал», газета «Факти і коментарі». Корпорація також управляє активами дніпропетровського ВАТ «Втормет» і Нікопольського ЗАТ «Ремонтний завод» [23].

Наступним претендентом на роль вітчизняних ТНК є група компаній ООО «DCH» (Development Construction Holding) - інтеграційне об'єднання підприємств різних галузей економіки. Промислові підприємства, що входять у DCH, займаються виробництвом добрив, хімічної продукції, склотари, контролюючи значну частину українського ринку в різних сегментах. Наявність власного вертикально інтегрованого ланцюжка «виробництво (видобуток) будматеріалів - будівництво - девелопмент» дозволяє холдингу успішно розвивати свій бізнес на ринку нерухомості, забезпечуючи житловими, комерційними й інфраструктурними об'єктами різні міста України.

Активи групи зосереджені в таких сферах, як промисловість, будівництво, фінанси і девелопмент. Управління активами «DCH» здійснює компанія «DCH IM» (DCH Investment Management). Серед активів групи - 24,5% акцій АКІБ «УкрСиббанк», а також ВАТ «Азот» (Черкаси), ТОВ «Мерефянська скляна компанія», Українська гірничодобувна компанія, компанія «Харків-цемент», будівельний холдинг «Strabag Ukraine» (спільно з компаніями «Strabag SE» (Австрія) і «Базовий елемент» (Росія) [24].

Ще однією потенційною ТНК може бути ВAT «Укрнафта», яке є монопольною нафтовидобувною компанією України, основні види її діяльності: геологорозвідувальні роботи, експлуатаційне буріння, видобуток нафти, конденсату, супутнього нафтового і природного газу, підготовка нафти і переробка. За підсумками 2009 року на компанію припадало 70% видобутої в Україні нафти [25].

ВАТ «Укрнафта» вивчає можливість співробітництва з країнами СНД, Іраном, Лівією, Саудівською Аравією, Польщею та іншими країнами світу. За договорами про спільну інвестиційну і виробничу діяльність ВАТ «Укрнафта» працює з такими компаніями: «Моментум Ентерпрайзіс» (Канада); «Карлтон Трейдінг Україна»; «Аетерал Вектор ресорсіз Інк.» (Канада).

Спеціалісти компанії виконують роботи з будівництва свердловин за кордоном (Російська Федерація, Ірак, Індія, Пакистан, Сирія, Алжир, Лівія, Куба, В'єтнам). Цілком реальним є створення в окремих із цих країн виробничих підрозділів «Укрнафти» [25].

Наступним претендентом на роль вітчизняної ТНК є Nemiroff Холдинг - один з найбільших світових виробників алкоголю, продукція якого постачається в 55 країн світу. Виробничі потужності компанії складають 2 лікеро-горілчаних заводи розташовані в місті Немирів. Розлив продукції в Росії здійснюється на потужностях ВАТ «Лікеро-горілчаний завод «Ярославський».

До структури холдингу входять Керуюча компанія Nemiroff, Українська горілчана компанія Nemіroff, Дочірнє підприємство (ДП) «Алко Інвест», Торгове представництво Nemіroff у Росії і Торгове представництво Nemіroff у Польщі, а також Nemiroff International зі штаб-квартирою в Будапешті (Угорщина) [26].

Отже компанією Nemiroff зроблено перші кроки до транснаціоналізації.

Подібні процеси відбуваються і в компаніях харчової промисловості. А саме в підприємствах кондитерської галузі. Найбільшими вітчизняними компаніями на кондитерському ринку є наступні: ДП «Кондитерська корпорація «РОШЕН», ЗАТ ВО «КОНТІ», ЗАТ «АВК», Корпорація «Бісквіт-Шоколад». Лише компанії «РОШЕН» і «КОНТІ» мають явні ознаки транснаціональних компаній, адже частка їх виробничих потужностей розташована закордоном, а управління виробничими потужностями здійснюється з головних офісів, котрі розташовані в Україні. З 2002 року до складу ДП «Кондитерської корпорації «РОШЕН» увійшла Ліпецька кондитерська фабрика «Ліконф» (Росія), у 2006 році до складу корпорації увійшла Клайпедська кондитерська фабрика (Литва). В свою чергу, ЗАТ ВО «КОНТІ» у 2004 р. збільшило свої виробничі потужності за рахунок придбання Курської кондитерської фабрики. У Росії «КОНТІ» інвестує більш ніж $200 мільйонів в широку відбудову Курської фабрики, що у перспективі включатиме новий логістичний центр та ще одну сучасну фабрику, яка оперуватиме сімома збудованими за останнім словом техніки лініями виробництва [27].

Більше ознак ТНК проявляється у ДП КК «РОШЕН», яка має 2 фабрики закордоном, натомість ЗАТ «ВО «КОНТІ» має кондитерську фабрику лише у Російській Федерації. Тому, виходячи з кількості фабрик та країн, в яких вони розташовані, слід зазначити, що корпорація ДП КК «РОШЕН» має більш високий транснціоналізаційний потенціал, тобто у коротший проміжок часу може значно збільшити об'єм виробленої та реалізованої продукції закордоном. Ще однією перевагою корпорації ДП КК «РОШЕН» є те, що до країн ЄС компанія пробивається через литовську кондитерську фабрику «Klaipedos», придбану саме з цією метою.

Для того, щоб визначити наявність ТНК в Україні розглянемо відповідність перелічених українських компаній, наведеним вище умовам, які було зведено у таблиці за даними річних звітів компаній (табл. 2.5.).

Таблиця 2.5 Порівняння основних показників провідних українських компаній

Показники	Річний обсяг пролажу, млн. дол.	Кількість країн, в яких розташовані філії
НПГ «Інтерпайп» [28]	10230	8
ФПГ «СКМ»[29]	8151	6
ВАТ «Укрнафта» [30]	847,82	1
ООО «DCH» [31]	493,45	1
ДП «КК «РОШЕН» [32]	220	3
NEMIROFF Холдинг [26]	203,8	5
ЗАТ «ВО «КОНТІ» [33]	114,66	2

Отже, за даними таблиці бачимо, що тільки дві з представлених організацій відповідають вищезазначеним ознакам ТНК. Це НПГ «Інтерпайп» та ФПГ «СКМ», тож їх можна вважати, згідно 2-х вимог ООН, транснаціональними. ВАТ «Укрнафта» та ООО «DCH» відповідають лише першій умові - їх річний обсяг реалізації продукції перевищує 100 млн. дол. Проте, зазначені підприємства не мають філій у 6 країнах та виробляють свою продукцію лише в Україні.

Однак для Річний обсяг реалізації продукції NEMIROFF Холдинг, ДП «КК «ROSHEN» та ЗАТ «ВО «КОНТІ» перевищує 100 млн. дол., ці підприємства мають виробничі потужності у двох країнах, а ДП «КК «РОШЕН» в трьох недостатньою є кількість країн, у яких компанії мають філії, проте найбільшу кількість філій має NEMIROFF Холдинг, що свідчить про можливий потенціал та перспективи компанії досягти рівня транснаціональної корпорації.

Також, ступінь інтернаціоналізації українського бізнесу можна оцінити за допомогою фаз інтернаціоналізації Ненсі Адлер [34]. Згідно запропонованих фаз та аналізу транснаціональних тенденцій провідних українських компаній різних галузей можемо зробити висновок, що розглянуті компанії знаходяться у другій фазі та є міжнародними, бо вони спрямовують свої зусилля на розширення ринків збуту, зокрема, завоювання нових ринків збуту за межами країни.

Розділ ІІІ. Проблеми та перспективи розвитку діяльності ТНК в Україні

3.1 Вплив діяльності ТНК на економіку України

ТНК впливають на країни базування і приймаючі країни. Оцінювати їх діяльність у приймаючій країні необхідно на рівні держави, вітчизняних підприємств і громадян. Більшість країн, які розміщують філії ТНК на своїй території, схвалюють їх діяльність і навіть конкурують між собою за залучення прямих іноземних інвестицій. Позитивний вплив ТНК на економіку приймаючих країн виявляється у створенні додаткових робочих місць, пожвавленні внутрішньої торгівлі, впровадженні інновацій і випуску нових видів продукції.

Іноземні ТНК здатні сприяти модернізації капіталоємних виробництв та поліпшенню загального рівня корпоративного управління, надати певні антикризові гарантії. Українські партнери через їх канали можуть закріпитися на традиційних ринках реалізації продукції й вийти на нові.

Для всебічної оцінки ролі ТНК в приймаючих країнах необхідно визначити не тільки переваги для української економіки від їх діяльності, але й оцінити загрози, які вони їй несуть.

Найбільша небезпека полягає в тому, що функціонування ТНК має наднаціональний характер і приводить до формування наддержавних зв'язків. На нашу думку, загрози національній економіці полягають в наступному: по-перше, чимала кількість ТНК настільки великі за розмірами, що за обсягом обороту перевершують окремі країни. Це дає їм можливість вести справи безпосередньо з главами держав і здійснювати тиск на уряд приймаючої країни. Незгодні з політикою уряду, ТНК можуть підкупити місцевих політиків і фінансувати змову проти нього. Зміна урядів у Європі та Азії, війни та державні перевороти у країнах Близького і Середнього Сходу, Латинської Америки безпосередньо пов'язані з інтересами ТНК, які збагатилися від цього на мільярди доларів [35, с. 72].

По-друге, для забезпечення корпоративної політики ТНК у зовнішній політиці реалізують свою дипломатію на основі власної корпоративної ідеології. Вони мають власні спецслужби і достатню кількість зброї для військових заворушень.

По-третє, кінцева мета діяльності ТНК - максимізація прибутку, тому можлива ситуація, коли досягнення цієї мети призведе до негативних економічних і соціальних наслідків всередині країни, виснаження природних ресурсів. ТНК здатні лобіювати прийняття певних законів на свою користь у приймаючій країні.

По-четверте, іноземні інвестори найчастіше захоплюють перспективні і більш розвинуті напрями діяльності приймаючих країн і можуть нав'язувати вітчизняним підприємствам застарілі і екологічно небезпечні технології. В Україні більша частина зарубіжних компаній зосереджена в галузях торгівлі, ремонту, операціях з нерухомістю, будівництві, переробці сировини, які дозволяють швидко отримувати прибутки. У той же час добувна промисловість і сільське господарство мало привабливі для іноземних інвесторів, що призводить до їх відставання від міжнародного рівня. У багатьох країнах окремі галузі (металургія, повітряний транспорт, суднобудування, телекомунікації, енергетика) є закритими для іноземних інвестицій, оскільки вони реально чи потенційно становлять основу національної оборони і безпеки. Україна дозволила зарубіжним компаніям увійти в ці галузі.

По-п'яте, сукупні валютні резерви ТНК у кілька разів перевищують сукупні резерви всіх центральних банків світу. Тому переміщення лише 1-2 % маси грошей, що перебувають у їхньому володінні, цілком здатне змінити паритет національних валют.

В шосте, під час кризових явищ іноземні підприємства забирають капітали із приймаючої країни і спрямовують їх у країну базування, щоб там стабілізувати ситуацію. Так сталося в Україні у 2008-2009 роках (табл. 3.1)[36, с. 15].

Таблиця 3.1 Темпи росту (зниження) прямих іноземних інвестицій в Україну

Рік	Відсотки до попереднього року
2002	120.1
2003	124.2
2004	133.2
2005	186.7
2006	127.9
2007	136.7
2008	120.6
2009	112.4

Вилучення інвестицій, особливо у фінансовій сфері, вплинуло на вітчизняну економіку: у 2009 році ВВП України скоротився на 15 %, обсяг промислового виробництва впав до рівня 2003 року.

Вплив ТНК на українські підприємства також необхідно оцінювати з позитивного та негативного боку. Позитивною рисою їх діяльності є пожвавлення конкуренції і підвищення якості вітчизняної продукції. ТНК відіграють важливу роль у поширенні міжнародних стандартів виробництва товарів та послуг і підготовки кваліфікованих кадрів, що приводить до зростання продуктивності праці. Їх діяльність примушує вітчизняні підприємства вкладати кошти в розробку новітніх технологій, скорочувати витрати, здійснювати конкурентну боротьбу за споживача. Негативною рисою є зменшення обсягів випуску або закриття вітчизняних підприємств, які за розмірами капіталів не можуть змагатися з потужними ТНК. Крім того, ТНК схильні до застосування методів недобросовісної конкуренції (картельні угоди тощо).

Що стосується українського споживача, то тут вплив діяльності ТНК на добробут населення також оцінюється неоднозначно. З одного боку - насичення ринку різноманітними товарами і послугами. З іншого - для зменшення ціни продукції використання іноземними компаніями переважно штучних інгредієнтів при виробництві товарів (особливо харчової промисловості), що впливає на здоров'я споживачів.

Щоб захистити вітчизняну економіку від негативних наслідків діяльності ТНК, необхідно контролювати їх діяльність у приймаючій країні. Доцільною є державна політика використання вищезазначених переваг транс націоналізації економіки із одночасним захистом економічної і політичної самостійності України, її приватної власності, національного виробника і матеріального добробуту народу.

В Україні розробляється Стратегія національної безпеки. У ній необхідно проаналізувати глобальні тенденції, ризики та загрози від транс націоналізації економіки, визначити цілі, розподіл ресурсів та розробити механізм їх виконання. Стратегічне управління в сфері економічної безпеки дає змогу правильно позиціонувати Україну та досягти для неї найбільшого успіху у світі в реалізації національних інтересів.

Щоб знизити ризики від діяльності ТНК необхідно розвивати вітчизняну конкурентоспроможну економіку і вибрати пріоритетні сфери і галузі, які можуть забезпечити вихід українських компаній на світові ринки. Потрібно отримувати прибутки на вітчизняних підприємствах та вкладати зароблені кошти у національне виробництво. Крім того, Україна має орієнтуватися на збільшення питомої ваги в експорті готових виробів, значно скорочуючи поставки сировини і палива.

Поліпшення науково-технологічного аспекту економічної безпеки вимагає створення сприятливого клімату для активізації науково-технологічного та інноваційного розвитку національної економіки. В наш час інноваційну діяльність в Україні здійснюють менше 20 % промислових підприємств переважно за власні кошти.

Зменшення загроз діяльності ТНК на вітчизняному ринку можливе за умов поліпшення трудового потенціалу країни через зростання рівня життя, стимулювання народжуваності, зменшення кількості безробітних, зростання ефективності використання робочої сили. На сьогодні частка працездатного населення в Україні становить приблизно 60 % від загальної кількості населення.

Прогнозується зменшення населення у віці 30-ти років від 30 % зараз до 10 % у 2025 році. Таким чином, демографічні зміни можуть стати джерелом економічної небезпеки країни у недалекому майбутньому.

Україна має значний ресурсний потенціал, особливо сільськогосподарських земель. Цей ресурс є об'єктом зацікавленості багатьох міжнародних компаній. Для української економіки важливо не допустити хижацького споживання ресурсів і посилити контроль за їх використанням.

3.2 Механізми формування ТНК в Україні

Не дивлячись на те що в Україні уже присутні ТНК є доцільним створення ще цілої низки ТНК. На сьогодні в Україні діють декілька державних документів, які стимулюють розвиток підприємництва, сприяють загальному зростанню промислового виробництва та спонукають підприємства до проведення більш активної зовнішньоекономічної діяльності. Це Закон України «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні» , Постанова Кабінету Міністрів «Про схвалення Державної програми розвитку промисловості на 2003-2011 роки» , Розпорядження Кабінету Міністрів «Про затвердження плану заходів із зменшення негативного сальдо у зовнішній торгівлі» , Указ Президента України «Про заходи стимулювання зовнішньоекономічної діяльності». Проте, в Україні немає єдиної загальнодержавної програми підтримки розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств та стимулювання затвердження на зовнішньоекономічних ринках за рахунок утворення власних філій і виробничих підприємств за кордоном.

Політика державної підтримки може бути здійснена завдяки запровадженню державної програми «Стимулювання зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств». Основною метою цієї програми має стати заохочення провідних компаній кожної з галузей економіки до здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Програма повинна бути спрямована на підприємства-лідери своєї галузі, які виробляють високоякісну продукцію, що користується високим попитом в різних країнах світу, чи галузеві об'єднання підприємств.

Відбір до участі в програмі має здійснюватись на конкурсній основі та з урахуванням наступних чинників:

· наявність інноваційної продукції високої якості, яка відповідає міжнародним стандартам якості та зможе конкурувати із зарубіжними аналогами;

· підприємство має сучасну виробничу базу, що постійно оновлюється, та висококваліфікований персонал;

· стабільне фінансове становите підприємства протягом останніх п'яти років та прозоре ведення бухгалтерського обліку;

· наявність міцних довгострокових зв'язків із постачальниками сировини та клієнтами;

· розроблено та представлено на розгляд бізнес-план поетапного розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємства, який може бути впроваджений за рахунок участі у програмі;

· підприємство володіє додатковим резервом виробничих потужностей.

Оскільки процес консолідації зусиль і кластералізації в поточній світовій діловій практиці зростає, завданням галузевих об'єднань буде своєчасна розробка і створення нових комбінацій знань, навичок та лобістських засобів, необхідних для того, щоб стати більш ефективними під час зіткнення із широким спектром різноманітних потреб [37].

Конкурентоспроможність підприємств, які будуть відібрані для участі в програмі, буде підвищуватись за рахунок зниження собівартості сировини, яку планують експортувати, збільшення оборотних засобів компанії, підтримки за рахунок міждержавних угод про співробітництво, допомоги в інноваційній діяльності, забезпечення висококваліфікованими кадрами. Це має бути здійснено за рахунок таких заходів:

· моніторинг зовнішніх ринків щодо їхньої товарної структури, стабільності та лояльності до зарубіжних інвесторів;

· зниження ввізних мит на основні сировинні позиції;

· надання пільгових цільових кредитів для стимулювання розвитку зовнішньоекономічної діяльності;

· пільгове оподатковування зовнішньоекономічних операцій;

· укладення міждержавних угод про торгівлю товарами народного споживання й спільне ведення науково-дослідних робіт;

· розробка державними НДІ нових технологій виробництва під потреби конкретних підприємств, учасників державної програми;

· підготовка кваліфікованих кадрів для потреби конкретних галузей: програми перекваліфікації працівників, програми підготовки молодих кадрів.

У свою чергу, підприємства, залучені у програму, мають брати на себе і виконувати такі зобов'язання:

· проведення постійної модернізації виробництва;

· розробка комплексної програми виходу на зовнішньоекономічні ринки й транс націоналізації підприємства;

· фінансування програм перекваліфікації працівників і підготовки молодих кадрів;

· створення нових робочих місць;

· своєчасна сплата податків у повному обсязі;

· закупівля інноваційних технологій, розроблених державними НДІ;

· поширення й популяризація товарів українського виробництва і, як наслідок, створення позитивного іміджу України за кордоном;

· звіт про цільове використання пільгових кредитів і сировини, завезеної за пільговою митною ставкою.

Програма повинна включати такі стадії розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств:

1. На першій стадії компанії мають розвивати зовнішньоекономічну діяльність за рахунок здійснення торговельних операцій, надання послуг чи виконання робіт. Підтримка держави на цьому етапі полягає в спрямуванні зовнішньоекономічної діяльності підприємств на ринки країн з високим рівнем споживання товарів, з якими укладені договори про співробітництво; надання пільгових кредитів для збільшення потужностей виробництва з метою задоволення потреб нових клієнтів на зовнішніх ринках; підготовка кваліфікованих кадрів для потреб виробництва; зниження митних ставок на сировину, яка завозиться для виробництва продукції для експорту, з метою зниження відпускної ціни на продукцію на зовнішніх ринках [6].

2. На другій стадії компанії мають зміцнити свої позиції на зовнішніх ринках за рахунок відкриття постійних торговельних представництв і побудови ефективної збутової мережі. Підтримка держави на цьому етапі має здійснюватись крізь популяризацію України за кордоном та формування у споживачів позитивного іміджу про українські товари; укладенням міждержавних угод про торгівлю товарами народного споживання й спільне ведення науково-дослід¬них робіт; надання допомоги в розробці нової продукції чи вдосконалення продукції вітчизняними НДІ згідно з потребами конкретних зарубіжних ринків.

3. На третій стадії підприємства мають трансформуватися із зовнішньоекономічних компаній у транснаціональні корпорації за рахунок створення виробництв за кордоном з метою розширення власної частки ринку та задоволення потреб зарубіжних клієнтів. На цьому етапі державна підтримка має бути здійснена насамперед за рахунок надання кредитів на будівництво виробництв за кордоном; підготовки висококваліфікованих кадрів для роботи за кордоном; співробітництва державних НДІ з підприємствами з метою постійного вдосконалення продукції згідно з рівнем розвитку науки і технології [38].

Безперечними перевагами, які отримає підприємство від участі в програмі, мають стати:

· збільшення обсягів прибутку та покращення фінансових показників компанії;

· здобуття позитивного іміджу компанії на міжнародному ринку та створення відомих у всьому світі брендів;

· отримання стабільного фінансового партнера в особі держави;

· підтримка на державному рівні при виході на зарубіжні ринки;

· одержання доступу до кредитів з пільговими відсотковими ставками;

· пільгове оподатковування;

· можливість одержання останніх розробок вітчизняної науки;

· поповнення штату висококваліфікованими робочими кадрами, підготовленими для конкретної галузі;

· зниження валютних ризиків за рахунок збільшення надходження валюти;

· збільшення життєвого циклу товару за рахунок початку продажу його на території інших держав.

Україна як держава від запровадження програми отримає такі переваги:

· створення нових робочих місць і зменшення безробіття;

· збільшення надходжень у державний бюджет за рахунок зростання податкових платежів;

· розвиток зовнішньоекономічних зв'язків України та формування позитивного іміджу України як високо розвинутої європейської країни;

· збільшення впливу України на міжнародній арені та полегшення вирішення стратегічно важливих питань;

· стимулювання вітчизняного виробництва та зростання рівня економічного розвитку країни;

· активна участь у світових економічних процесах, отримання доступу до новітніх розробок і технологій зарубіжних країн;

· можливість використання ресурсів інших країн для потреб економіки України.

Висновоки

У курсовій роботі описано привабливість української економіки для міжнародних компаній, проаналізовано діяльність як українських так і міжнародних ТНК, а також обумовлено механізми створення українських ТНК. На основі цих особливостей було зроблено такі висновки:

1. Сучасні ТНК найбільш діють у високотехнологічних галузях, які вимагають величезних інвестицій та висококваліфікованого персоналу, -- машинобудуванні, нафтовій і хімічній промисловості, електроніці, а також в роздрібній торгівлі, банківській, телекомунікаційній, страховій сферах. Міжнародні корпорації створили сучасну розвинуту мережу виробничої, науково-технічної, інвестиційної, торгової та культурної взаємозалежності країн і заклали підвалини глобальної економіки.

2. Транс націоналізація економіки України є закономірним явищем, зумовленим процесами глобалізації. Залучення прямих іноземних інвестицій вважається одним з найголовніших факторів активізації соціально-економічного розвитку країни. Проте існують певні загрози транс націоналізації економіки. Ці загрози можна згрупувати на трьох рівнях: на рівні національної економіки, вітчизняних підприємств і українських споживачів. Щоб зменшити ризики від діяльності ТНК держава повинна провести низку юридичних і економічних заходів, спрямованих на захист національної економіки.

3. Перші кроки на шляху транс націоналізації українськими компаніями вже зроблені: побудовані вертикально інтегровані виробничі ланцюги великими фінансово-промисловими групами, відомі випадки придбання українськими компаніями активів за кордоном, за допомогою міжурядових угод створюються перші державні транснаціональні компанії. Разом з тим процес створення українських ТНК може бути значно прискорений та розширений в галузевому спектрі у випадку залучення іноземних партнерів.

4. Досягнення високого рівня конкурентоспроможності України можливе лише шляхом більш активного входження у світове господарство й інтеграційні процеси, в тому числі завдяки досягненню збалансованості дій ТНК та їх наслідків на економічне зростання, вдосконаленню законодавчої та урядової політики з цього питання й створення власних транснаціональних структур.

Однак із упевненістю можна сказати, що хоча транс націоналізація має як позитивні так і негативні наслідки, але без цього не можливий подальший розвиток економіки будь-якої держави.

Список використаної літератури

1. Кукурудза І. Міжнародна економіка./ Кукурудза І. - Черкаси: Редакційно-видавничий відділ Черкаського державного університету, 2000. -184 с Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р. N 959-XII . [Електронний ресурс]: -- Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/go/959-12.

2. Періодизація розвитку міжнародного бізнесу http://kursmm.com.ua/1a2.htm

3. Гребельник О.П., Романовський О.О. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. - К.: Деміур, 2003. - 296 с.

4. United Nations Conference on Trade and Development, UNCTAD //www.unctad.org.

5. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения: Учеб. пособие. -- 4-е изд., перераб. и доп. -- М.: Маркетинг, 1999. - 264 с.

6. Пасхавер О.И., ВерховодоваЛ. Т., СуплінЛ.З. Формування великого приватного капіталу в Україні. - К: Міленіум, 2004. - 90 с.

7. Географические аспекта деятельности транснациональных корпораций //www.refine.com.ru.

8. Сергеев П.В. Мировая экономика: Учебное пособие по курсам «Мировая экономика», «Мировое хозяйство и международные экономические отношения на современном этапе». -- М.: Юриспруденция. 1999. - 160 с.

9. Мовсесян А.Г. Американские транснациональные корпорации в современной мировой экономике // США. Канада: экономика, политика, культура.- 2000.- №12. -- С. 103-117.

10. The World Bank, Doing Business 2012. Doing Business in a More Transparent World // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.doingbusiness.org/reports/globalreports/ doing-business-2012

11. World Investment Report 2012

12. Heritage Foundation & Wall Street Journal, Methodology for the 10 Economic freedoms // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.heritage.org/index/pdf/2009/index 2009_methodology.pdf

13. Heritage Foundation & Wall Street Journal, The Index of Economic Freedom // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.heritage.org/index/Ranking

14. Miller T., Holmes K.R., Kim A.B., Riley, B., Roberts, J. M., Walsh, C. Heritage Foundation (W ashington, D.C.), & Wall Street Journal. (2011). 2011 Index of Economic Freedom. Washington, DC: Heritage Foundation. // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://mamayinstitute.org/wp-content/ uploads/2011/07/Index-of-Economic-Freedom-Ukraine.pdf

15. Transparency International, Corruption Perceptions Index 2011 Long Methodological Brief // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://cpi.transparency.org/cpi2011/in_detail/

16. Transparency International, Corruption Perceptions Index 2011 // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://cpi.transparency.org/cpi2011/results/

17. The World Economic Forum, The Global Competitiveness Report 2011-2012 // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www3.weforum.org/docs/WEF_GCR_Report_2011-12.pdf

18. К. Сала-і-Мартін, Дж. Бланке, М. Дрзенік Хану, Т. Гейгер, І. Міа, Ф. Пауа Глобальний індекс конкурентоспроможності. Визначення продуктивного потенціалу країн // Всесвітній економічний форум // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.feg.org.ua/docs/2.pdf

19. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: URL: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/menu/menu_u/mp.litm

20. INVESTMENT COUNTRY PROFILES UKRAINE [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: URL: http://archive.unctad.org/en/docs/webdiaeia2012d2_en.pdf

21. Систем Кэпитал Менеджмент [Електронний ресурс]: Мир личных финансов. - [Цит. 2010, 9 березня]. - Режим доступу: http://mybiznes.net/biznes-istorii/sistemkepital- menedzhment-skm

22. Интерпайп [Електронний ресурс]: Ліга. Досье. - [Цит. 2007, 6 липня]. - Режим доступу: http://file.liga.net/company/4.html

23. Группа компаний «DCH» [Електронний ресурс]: Status Quo. - Харків, 2009. - [Цит. 2009, 19 люього]. - Режим доступу: http://www.sq.com.ua/rus/files/740/

24. ТНК і міжнародний бізнес в Україні [Електронний ресурс]: Библиотека Гринчука. - Режим доступу: http://www.grinchuk.lviv.ua/book/50/2056.html

25. Nemiroff очолив рейтинг стабільно зростаючих алкогольних брендів [Електронний ресурс]: Українське національне інформаційне агенство. - [Цит. 2010, 15 вересня]. - Режим доступу: http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=939085

26. Оцінка рівня транснаціоналізації провідних підприємств кондитерської галузі України: матеріали Сьомої Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції «Простір і час сучасної науки» [Електронний ресурс] / Жаріков А.Є. - Донецький державний університет управління. - Режим доступу: http://intkonf.org/zharikov-aeotsinka-rivnya-transnatsionalizatsiyi-providnih-pidpriemstv-konditerskoyi-galuzi-ukrayini/

27. Офіційний сайт НПГ «Interpipe» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.interpipe.biz/ru/company/

28. Офіційний сайт ФПГ «СКМ» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.scm.com.ua/ru/

29. Інформація про обсяги виробництва та реалізації основних видів продукції [Електронний ресурс]: Smida. - Режим доступу: http://www.stockmarket.gov.ua/ua_UA/year_2010/showform/6 9/630181

30. Офіційний сайт ООО «DCH» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.dch.com.ua/

31. Roshen в I квартале 2010 г. реализовала продукции на 220 млн долл., что на 43% больше за аналогичный период годом ранее [Електронний ресурс]: Інформацій агенство РБК-Україна. - Київ,2010 - [Цит. 2010, 9 квітня]. - Режим доступу: http://www.rbc.ua/rus/newsline/show/roshen_v_i_kvartale_2010_g_realizovala_produktsii_na_220_mln_doll_chto_na_43_bolshe_za_analogichnyy_period_godom_ranee_09042010

32. ЗАО «Конти» выплатило процентный доход за 7-й купонный период по своим облигациям серии «А» [Електронний ресурс]: Кондитер украины. - [Цит. 2010, 3 вересня]. - Режим доступу: http://www.ukrkonditer.kiev.ua/apnweekly/

33. Міжнародний менеджмент [Електронний ресурс]: курс лекцій. - Режим доступу: http://kursmm.com.ua/1a2.htm

34. Кузьменко А. Транснаціональні корпорації як суб'єкти розвідувальної діяльності / А.М. Кузьменко // Юридичний журнал. - 2007. - № 2. - С. 68-79.

35. Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності: статистичний збірник Державного комітету статистики України / За ред. Л.М. Овденко. - К. : Держкомстат, 2010. - 61 с.

36. Світова економіка й міжнародний бізнес: Практикум / Поляков В.В., Щенін Р.К. (ред.). -- М.: КНОРУС, 2008-400 с.

37. Про Національну проіраму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні: Закон України від 21.12.2000 №2157-111 // zakon.rada.gov.ua.

Размещено на Allbest.ru