Резерви забезпечення ефективного використання оборотних засобів підприємства (на прикладі ТОВ "Бочечківське")

Ефективність використання оборотних фондів визначається з метою:

- об'єктивної оцінки стану споживання ресурсів на виробництві;

- контролю обсягу витрат на їх придбання та збереження;

- прийняття рішень із питань організації економії ресурсів та розробки шляхів раціонального їх використання.

Для характеристики ефективності використання оборотних ресурсів в досліджуваному підприємстві розглянемо табл.2.9

Таблиця 2.9

Динаміка ефективності використання оборотних ресурсів підприємства

Дані табл. 2.9. свідчать про те, що за досліджуваний період коефіцієнт оборотності оборотних ресурсів зменшився від 1,2 в 2008 р. до 8,0 в 2010 р., тобто - на 43,3%. Як наслідок збільшення тривалість одного обороту від 300 днів в 2008 р. до 450 днів в 2010 р. Дане явище є безумовно негативне, так як підприємство отримає прибуток за довгостроковий термін.

Залучалося більше матеріальних ресурсів, витрати яких за досліджуваний період збільшились на 9,2%. Відповідно спостерігалося підвищення матеріаломісткості (витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції).

Цей факт став причиною підвищення собівартості продукції від 5977,00 тис. грн в 2008 р. до 10863,0 тис. грн в 2010 р. (збільшення на 32,9%).

Аналізуючи рентабельність оборотних засобів, бачимо, що цей показник зменшився за досліджуваний період на 17,4 %, тобто зменшилася ефективність використання оборотних засобів.

Але найважливішим фактом стало прискорення оборотності оборотних ресурсів, що призвело до зменшення чистого прибутку за останні 3 роки на суму 342 тис. грн.

Отже, можна зробити висновок, що з 2008 р. по 2010 р. на підприємстві, що досліджується, стан використання оборотних коштів погіршився, а це, звичайно, негативний впливає на ріст виробничих можливостей підприємства.

3 Шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства

3.1 Обґрунтування шляхів підвищення оборотності оборотних засобів

Основними напрямами поліпшення використання оборотних фондів є:

1. скорочення матеріальних запасів на складах підприємства за рахунок зменшення наднормативних запасів сировини, матеріалів, інструменту; покращення організації складського господарства; скорочення тривалості інтервалів поставок; зменшення норм витрат матеріалів на одиницю продукції;

2. скорочення циклу виробництва продукції внаслідок впровадження нової техніки і технології, підвищення продуктивності праці, забезпечення ритмічності випуску продукції та підвищення змінності виробництва;

3. раціональне використання матеріальних ресурсів і зниження матеріаломісткості продукції на основі економічно обгрунтованого вибору матеріальних ресурсів та підвищення коефіцієнта їх використання; комплексне використання сировини (разом із вторинною) і відходів;

4. підвищення оборотності матеріальних ресурсів[16].

Проаналізувавши склад, структуру, джерела формування оборотних коштів та ефективність їх використання у господарстві, що досліджується, слід відмітити, що вони використовуються ефективно, але, відомо, що резерви для покращання ефективності майже не вичерпано. Одним із основних шляхів підвищення ефективності використання оборотних засобів є правильний розрахунок потреби в оборотних засобах, оскільки помилки можуть призвести до росту затрат або навіть до порушень у виробничій діяльності. Використовуючи аналітичний метод визначимо потребу в оборотних активах. Розрахунки здійснюються за формулою 3.1:

П = 3 + Дб - Зп (3.1)

де П - потреба в поточних активах;

3 - запаси і інші оборотні активи;

Дб - дебіторська заборгованість;

ЗП - поточні зобов'язання.

Для визначення потреби підприємства в поточних активах розрахуємо потреби в поточних активах за 2008-2010рр., а на 2012 р. отримані результати усереднюються.

1. Потреба на 2008 р.:

П = 8012,0 + 180,0 - 7347,0 = 845,0 (тис. грн.);

2. Потреба на 2010 р.:

П = 8026,0 + 344,0 - 1110,0 = 7260,0 (тис. грн.);

3. Потреба в оборотних засобах на 2012 рік, розраховується за формулою 3.2:

(П1 + П2) /2 = Пср (3.2)

Отже можна зробити висновок, що потреба в оборотному капіталі на 2012 р. складе 7260,0 тис. грн. Розглянемо як саме покращиться оборотність оборотних коштів при правильному визначенні потреби в оборотних коштах. Для цього скористаємося даними табл. 2.10.

Таблиця 2.10

Резерви підвищення ефективності використання оборотних коштів

Наведені розрахунки свідчать про те, що при правильному визначенні потреби в оборотних коштах існує можливість збільшення коефіцієнта оборотності до 2,2 і скорочення тривалості одного обороту до 164 днів.

Можна визначити економічний ефект, виражений у відносному вивільненні оборотних засобів за формулою 3.3:

ОВ=(Т0-Т1)РП/Т (3.3)[20]

де Т1, Т0 - тривалість одного обороту оборотних засобів у днях відповідно у звітному і базовому періодах;

РП - вартість реалізованої продукції у звітному періоді (тис. грн.);

Т - число календарних днів у періоді.

Отже, можливе відносне вивільнення оборотних засобів:

Ов = 1198,3 * (450,0 -164,0 ) / 365 = 938,9 (тис. грн.)

Отриманий результат означає, що з обороту на протязі 2010 р. можливе вивільнення 938,9 тис. грн., що є позитивним для збільшення доходу на підприємстві, а значить покращення його фінансового стану.

За допомогою індексного аналізу виявимо вплив окремих факторів на зміну чистого доходу, а саме зміни коефіцієнта оборотності і зміни вартості оборотних засобів. Абсолютну зміну чистого доходу за рахунок зміни коефіцієнту оборотності розрахуємо за формулою 3.4:

АДЧ=(КОБ1-КОБ0)•ПСР (3.4.)[20]

де КОБ,, КОБ0 - коефіцієнти оборотності відповідно за 2010 і 2008 рр.

Абсолютна зміна чистого доходу за рахунок зміни коефіцієнту оборотності:

АДч = (0,8 - 2,2) * 542,0 = -758,8 (тис. грн.)

За рахунок збільшення коефіцієнта оборотності чистий доход підприємства зменшився на 758,8 тис. грн. Це означає, що господарство має джерела зменшення чистого доходу.

Абсолютну зміну чистого доходу за рахунок зміни вартості оборотних коштів розрахуємо за формулою 3.5:

АПср=(Пср1-Псро)Коб1 (3.5)[20]

де Пср1, Пср0 - відповідно фактичне і можливе значення вартості оборотних активів за 2010р.;

Коб1 - фактичне значення коефіцієнта оборотності за 2009 р.

АПср=(1496,0 - 542,0) * 0,8 = 763,2(тис. грн.)

За рахунок зменшення вартості оборотних активів чистий доход підприємства може збільшитися на 763,2 тис. грн. Це означає, що підприємство може закупити декілька видів нових машин та обладнання, а також нових ефективних виробничих фондів.

Таким чином, обґрунтувавши запропоновані шляхи підвищення ефективності використання оборотних засобів на підприємстві, що досліджується, можна зробити висновок, що запропоновані шляхи створюють резерви для покращання ефективності оборотних активів господарства, які дозволять забезпечувати безперебійне виробництво і реалізацію продукції з меншою сумою оборотних запасів і залучених джерел.

3.2 Сучасна політика ресурсозбереження та ефективність її здійснення

Ресурсозбереження - це прогресивний напрям використання природно-ресурсного потенціалу, що забезпечує економію природних ресурсів та зростання виробництва продукції при тій самій кількості використаної сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів. Основні стратегічні напрями ресурсозбереження можуть бути зведені до таких: комплексне використання мінерально-сировинних і паливних ресурсів; впровадження ресурсозберігаючої техніки і технології; широке використання в галузях переробної промисловості вторинної сировини; ефективне регулювання лісокористування, підтримання продуктивності лісів, активне лісовідновлення; збереження рекреаційних ресурсів при розміщенні нових промислових об'єктів.

Необхідне використання нетрадиційних відновлювальних джерел енергії, що дозволяє заощадити звичні види енергії і позитивно відображається на довкільному середовищі. Загальноприйнятими є наступні шість типів: біомаса, вітер, сонце, геотермальне середовище, океан, малі гідроелектростанції.

Важливим пріоритетом є підвищення ефективності енергозбереження у зв'язку з тим, що Україна належить до енергодефіцитних країн і за рахунок власних джерел задовольняє свої потреби в паливно-енергетичних ресурсах менш ніж на 50%. Відповідно до Комплексної державної програми з енергозбереження передбачається: запровадити заходи, спрямовані на скорочення енерговитрат у виробництві енергомісткої продукції й здійснення комплексного фінансово-економічного та енергетичного аудиту найбільш енергоємних виробництв і закриття на цій підставі збиткових підприємств; провести реконструкцію та технічне переозброєння ТЕЦ промислових підприємств; впровадити економічний механізм заінтересованості в економії паливно-енергетичних ресурсів, нових енергозберігаючих маловитратних технологій; запровадити на енергоємних підприємствах автоматизовану систему обліку та управління витрат енергоносіїв; залучити до паливно-енергетичного балансу країни відновлювані та нетрадиційні джерела енергії.

В цілому комплексний розвиток усіх напрямів ресурсозбереження дасть змогу сформувати нову ідеологію господарювання, що базується на економному використанні наявної ресурсної бази, оптимальному співвідношенні первинних і вторинних ресурсів та маловідходному виробничому циклі[19].

Ресурсозбереження як фактор підвищення ефективності виробництва повинен функціонувати в рамках справедливого законодавства, закони повинні чітко формулювати співвідносини між природними ресурсами і фізичними та юридичними особами. Особи задіяні в виробництві з використанням ресурсів запаси яких, на межі або скоро будуть на межі, повинні стимулюватись з боку держави за новітні пропозиції, щодо економії ресурсів, за рахунок нових технологій, заміни одних ресурсів другими в нормах балансу реального співвідношення одних ресурсів до других. Треба наголосити що, такі міжнародні іноземні фонди як Європейський Банк Реконструкції та Розвитку, зацікавлені в проектах наших підприємців, спрямованих на підвищення виробництва завдяки новим технологіям які також відповідають міжнародним екологічним стандартам, і під перспективні бізнес - проекти на тендерній основі пропонують довгострокові кредити під невисокі відсотки.

Індустріальна діяльність людини в багатьох аспектах веде до небажаних явищ і так званої ланцюгової реакції процесів шкідливих для органічного і неорганічного світу і, насамперед, для людей тому ресурсозбереження не можливе без вирішення проблеми поліпшення екологічного стану території

України, у першу чергу слід починати з впровадження системи природоохоронних заходів у тих регіонах, де сьогодні екологічна ситуація найбільш напружена і які мають найбільше соціально-економічне значення для нашої держави. Такими регіонами уряд визнав: Донецько-Придніпровський, Поліський, Карпатський, Азово-Чорноморський. Охорона природних ресурсів - це в першу чергу, турбота не тільки за них, а і про людей, їхній добробут і здоров'я. І потрібно все зробити для того, щоб кожен, хто активно взаємодіє з природно-ресурсним потенціалом, був його другом.

Залучені в господарський обіг природні ресурси є важливим фактором виробництва і не можуть не враховуватись у національному багатстві.

Природні ресурси, залучені у виробництво, є носіями виробничих відносин і втілюють у собі єдність споживної вартості та вартості.

Суспільству важливо знати, скільки потрібно докласти праці, щоб замістити ті чи інші ресурси, які були вилучені в природі. Отже, ресурсосбереженння - це не лише елемент виробництва, воно також важливе для будь-якого суспільства, оскільки дає змогу зберігати працю або попереджувати її втрати в майбутньому. Оцінка ресурсів повинна відображати не стільки фактичні витрати, пов'язані з використанням, скільки значущість природних ресурсів для народного господарства[24].

3.3. Розв'язання проблеми нестачі оборотних коштів і поповнення їх обсягу за умов кризової економічної ситуації.

У сучасних умовах господарювання однією з дуже важливих проблем кожного підприємства є економія матеріальних ресурсів та пошук резервів їх кращого використання.

Розрізняють джерела та шляхи економії матеріальних ресурсів. Економне використання матеріальних ресурсів полягає у формуванні такого рівня витрат сировини і матеріалів, за якого на виготовлення продукції високої якості використовується мінімальна кількість сировини та матеріалів.

Водночас, створюючи раціональну структуру металоспоживання, у виробничому процесі потрібно застосовувати такі матеріали, сировину, котрі дають змогу підвищити споживні якості продукції при порівняно низьких витратах на її виготовлення. З цією метою на підприємстві розробляють комплекс заходів щодо економії матеріальних ресурсів з урахуванням специфіки виробництва продукції на даному підприємстві.

Джерела економії показують, за рахунок чого може бути досягнута економія.

Шляхи (напрямки) економії - це способи, заходи з допомогою яких може бути досягнута економія.

Основними джерелами економії сировини та матеріалів є:

1) зниження ваги виробів;

2) зменшення питомих витрат матеріалів;

3) скорочення відходів і витрат сировини та матеріалів;

4) використання відходів;

5) використання вторинної сировини;

6) ліквідація браку.[17]

Раціональне використання матеріальних ресурсів визначається багатьма факторами. Конструктори, проектанти нових видів продукції шукають шляхи досягнення кращих параметрів якості, економії затрат матеріалів, застосовуючи найбільш прогресивні їх види. Серед усієї сукупності можливих заходів економії матеріальних ресурсів слід відокремлювати, насамперед, виробничо-технічні та організаційно-економічні заходи.

До виробничо-технічних напрямків відносять заходи, пов'язані з якісною підготовкою сировини до її виробничого споживання; удосконалення конструкції машин, устаткування і виробів; застосування більш економних видів сировини, палива; комплексне перероблення сировини; застосування маловідходної та безвідхідної технології.

До основних організаційно-економічних напрямків економії матеріальних ресурсів відносять такі: удосконалення та підвищення наукового рівня нормування і планування матеріаломісткості продукції; розроблення і впровадження технічно обґрунтованих норм і нормативів витрат матеріальних ресурсів тощо[8].

Головним напрямком економії матеріальних ресурсів на підприємстві є: збільшення виходу кінцевої продукції з однієї і тієї самої кількості сировини і матеріалів. Це, у свою чергу, залежить від технічного рівня виробництва, рівня кваліфікації, майстерності робітників, що виготовляють продукцію, раціональної організації матеріально-технічного забезпечення, норм витрат і запасів матеріальних ресурсів.

Важливим напрямком економії матеріальних ресурсів є скорочення втрат у виробничому процесі. Для цього потрібно забезпечити необхідні умови зберігання, перевезення як матеріальних ресурсів, так і готової продукції; раціонально готувати паливо, сировину, матеріали для подальшого оброблення в процесі виробництва, застосовувати ефективну, дійову систему економічного стимулювання працівників.

Найбільші за величиною резерви підвищення рівня використання найважливіших видів матеріальних ресурсів пов'язані з комплексною і ефективною переробкою сировини та оптимальним використанням відходів, тобто вторинних ресурсів.

Висновки і пропозиції

В даній курсовій роботі проведено аналіз оборотних засобів підприємства, рівня їх використання та шляхів підвищення ефективності їх використання. Аналіз проведено за період 2008-2010 рр.

В першому розділі курсової роботи викладені теоретичні основи аналізу оборотних засобів.

Другий розділ являє собою організаційно-економічну характеристику підприємства та аналіз ефективності використання оборотних засобів, що проводився за допомогою наступних показників: коефіцієнт оборотності, коефіцієнт завантаження, тривалість одного обороту.

Аналізуючи проведені розрахунки, можна зробити висновок, що підприємство потужне. Підприємство характеризується наступними факторами: високий рівень продуктивності праці, достатня забезпеченість основними засобами, трудовими ресурсами, їх ефективне використання, підвищення економічних показників діяльності за досліджуваний період.

В третьому розділі розглянуто шляхи підвищення ефективності використання оборотних засобів на підприємстві.

Дослідження показали, що хоча підприємство досить ефективно використовує наявні оборотні ресурси, все ж є резерви для підвищення ефективності їх використання.

Як відомо, критерієм ефективності керування оборотними коштами служить фактор часу. Чим довше оборотні кошти перебувають в одній і тій же формі (грошовій або товарній), тим за інших рівних умов нижче ефективність їхнього використання, і навпаки. Тобто прискорення оборотності оборотних коштів є одним з шляхів підвищення ефективності використання оборотних коштів.

В розділі 3.1. було проведено розрахунки, які показали можливість збільшення чистого доходу підприємства за рахунок прискорення оборотності оборотних коштів.

Інші заходи, що забезпечать підвищення ефективності використання оборотних засобів, включають:

5. покращення організації складського господарства; скорочення тривалості інтервалів поставок; зменшення норм витрат матеріалів на одиницю продукції; скорочення матеріальних запасів на складах підприємства за рахунок зменшення наднормативних запасів сировини, матеріалів, інструменту;

6. підвищення продуктивності праці, скорочення циклу виробництва продукції внаслідок впровадження нової техніки і технології;

7. раціональне використання матеріальних ресурсів і зниження матеріаломісткості продукції на основі економічно обґрунтованого вибору матеріальних ресурсів та підвищення коефіцієнта їх використання; комплексне використання сировини (разом із вторинною) і відходів.

Важливою задачею в керуванні оборотними коштами є забезпечення оптимального співвідношення між платоспроможністю і рентабельністю шляхом підтримки відповідних розмірів і структури оборотних активів.

У сучасних умовах украй важливо правильно визначати потребу в оборотних коштах. Оборотні кошти підприємства повинні бути розподілені по всіх стадіях кругообігу у відповідній формі й у мінімальному, але достатньому обсязі. Наднормативні запаси відволікають з обігу грошові кошти, свідчать про недоліки матеріально-технічного забезпечення, неритмічності процесів виробництва і реалізації продукції. Усе це приводить до омертвіння ресурсів, їхнього неефективного використання.

Слід також зазначити, що підприємство повинне підтримувати оптимальне співвідношення власних і позикових оборотних коштів, тому що від цього прямо залежить його фінансова стабільність і незалежність, можливість одержання нових кредитів.

Список використаної літератури

1. Базилевич В. Д., Попов В. М., Базилевич К. С. Економічна теорія. Політекономія: Підручник для студентів вищих закладів освіти - К.: Знання-Прес, 2001. - 581 с.

2. Бакланов М.Н., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. - М: Финансы и статистика, 1995. - 432 с.

3. Бандурка О. М., Коробов М. Я., Орлов П. І., Петрова К. Я. Фінансова діяльність підприємства: 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Либідь, 2003. - 384 с.

4. Мороз В.І. Удосконалення інструментів аналізу обігових коштів: показників, що характеризують дебіторську та кредиторську заборгованості, та моделей оптимального обсягу замовлення. Актуальні проблеми економіки: том 9: Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: Видавництво "Навчальна книга", 2001. 120 с. С. 87-94.

5. Бойчик І. М. Економіка підприємства. Навч. посіб. - К.: Атіка, 2004. - 480с.

6. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піга Ю.В. Економіка підприємства: Навч. посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів 1-4 рівнів акредитації. 2-е вид. виправл. і доповн. - К.: “Каравела”; Львів: “Новий світ - 2000”, 2001. - 322 с.

7. Вілкул Ю. Г. Основи економічної теорії: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. освіти - Кривий Ріг: «Мінерал», 2001. - 260 с.

8. Грещак М.Г. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навч. посібник - к.: КНЕУ, 2001. - 228с.

9. Гриценко А. А., Лісовицький В. М. Економічна теорія: Посібник для вищої школи - К.; Х.: ТОВ "Корвін", 2003. - 703с.

10. Гуменюк Н.Д. і ін. Економічні методи керування і прискорення розвитку виробництва.-Київ Техніка, 1999. - 192с.

11. Демчук Л.А. Нормування оборотних засобів.// Економіка АПК - К.: 2004, №2, С. 56-58

12. Зубовський В.М. Економіка підприємства. Опорний курс лекції: - К.: Вид - во Європ. Ун - ту, 2000. - 456 с.

13. Ковалев В.В. Финансовый анализ. - М.: Финансы и статистика, 1996.-412с.

14. Манів З. О., Луцький І. М. Економіка підприємства. Навч. посіб. - К.: Знання, 2004. - 580 с.

15. Мельник Л.Г., Карінцева А.І. Економіка підприємства. Навчальний посібник - Суми, 2001. - 344 с.

16. Пасічник В. Г., Акіліна О. В., Організація виробництва. Навчально-методичний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 248 с.

17. Поддєрьогін А. М. Фінанси підприємства: Підручник. - 3 тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2004. - 460с.

18. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства - К.: Вид-во «Хвиля-Прес», 1995. - 412 с.

19. Покропивний С.Ф., Соболь С.М., Швиданенко Г.О. Бізнес - план: технологія розробки та обґрунтування. Навч. посібник К.: КНЕУ, 1998

20. Приймак Т.О. Економіка підприємства. Навчальний посібник - К.: 2002. - 423 с.

21. Сідун В.А., Пономарьова Ю.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник: Вид. 2-ге, перероб. та доп.-К.: Центр навчальної літератури, 2006.-356с.

22. Чаюн. І. О., Бондар І. Ю. Планування виробничої програми підприємства

та її ресурсне обгрунтування. Навч.посіб.- К.: нац. торг.-екон.ун-т, 2000. - 127 с.

23. Шегда А. В., Економіка підприємства: Навч.посіб. - К.: Знання, 2005 - 431 с.

24. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. - М.: ИНФРА - М, 1996. - 463 с.

25. Мороз В.І. Удосконалення методики визначення обсягу замовлення при формуванні нормативів обігових коштів. Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації: Зб.: Економічний вісник Національної гірничої академії України, т. 3 - Дніпропетровськ: РИК НГА України, 1999 - 214 с. С.122-125.

Размещено на Allbest.ru