Організація та використання оборотних коштів на ТОВ "ЯЦЗ"

49

Зміст

Вступ 2

1. Теоретичні основи визначення суті та особливостей організації оборотних коштів 4

1.1 Економічна суть оборотних коштів підприємства та особливості їх організації 4

1.2 Джерела формування оборотних коштів підприємства 8

1.3 Особливості управління оборотними коштами підприємства в сучасних умовах господарювання 13

1.4 Висновок 17

2. Методологічні підходи оцінювання оборотних коштів підприємства 19

2.1 Порівняльна характеристика методик оцінювання оборотних коштів підприємства 19

2.2 Методика аналізу оборотних коштів підприємства 30

2.3 Висновок 31

3. Аналіз оборотних коштів ТОВ «ЯЦЗ» 32

3.1 Загальна характеристика ТОВ «ЯЦЗ» 32

3.2 Аналіз складу, структури та динаміки оборотних коштів ТОВ «ЯЦЗ» за 2008-2009 р.р. 34

3.3 Напрями підвищення ефективності організації та використання оборотних коштів підприємства 40

3.4 Висновок 43

Висновки 44

Список використаної літератури 48

Вступ

Економічний механізм формування та ефективного використання оборотних активів викликає інтерес як у теоретиків, так і практиків. В умовах трансформаційної економіки відбувається перехід до ринкових методів господарювання та переосмислюється роль оборотних активів в управлінні промисловістю. Визначення оборотних активів відіграє важливу роль в інформаційному забезпеченні процесу управління, оскільки є базою для формування управлінської звітності, іншими словами він є підґрунтям для прийняття управлінських рішень.

Оборотні активи підприємства набули нових істотних змін у формуванні джерел їх фінансування і, в першу чергу, за рахунок нових фінансових інструментів, що найбільш сильно вплинули на процес прийняття тактичних та стратегічних управлінських рішень. Все це і ускладнює відображення в обліку господарських операцій та пошук практичних рішень, які впливають на умови і фактори руху оборотних активів.

Економічні дослідження радянського періоду з проблем оборотних активів, стосувались, як відомо, командно-адміністративних методів господарювання. У пострадянський період ціла низка проблем, пов'язаних з діяльністю підприємств в умовах переходу до ринку, в тому числі проблема руху й ефективності використання оборотних активів, досі залишається мало дослідженою.

Проблеми методології, теоретичного та практичного обґрунтування питань, пов'язаних з обліком, аналізом та управлінням оборотними активами знайшли відображення у працях багатьох вітчизняних вчених. Проте, відсутня єдина методика аналізу оборотних активів підприємств, яка вимагає подальших досліджень і наукових розробок. Існує необхідність у створенні такої методики обліку та аналізу оборотних активів, яка б дозволила не тільки чітко визначити їх фінансовий стан, а й була б доступною у використанні, зрозумілою та економічно ефективною з точки зору співвідношення “вигода - витрати”. Зазначене вище ще раз підтверджує актуальність теми дослідження та практичну значимість роботи.

В обліку оборотних активів проблемними питаннями є:

- з'ясування значення категорії “оборотні активи” в обліково-економічній літературі;

- неузгодженість між економічними термінами “оборотні кошти”, “оборотні активи” та “оборотний капітал”;

- методика аналізу наявності та ефективного використання оборотних активів, складання управлінської звітності тощо.

Метою курсової роботи є теоретичне обґрунтування сутності, змісту, ролі оборотних активів в господарській діяльності підприємства, методики обліку оборотних активів підприємства.

Для досягнення мети будуть розв'язані наступні завдання: обґрунтувати концептуальні підходи щодо сутності та значення оборотних активів й уточнити економічний зміст поняття оборотні активи; узагальнити класифікаційні ознаки оборотних активів у розрізі їх типів з метою визначення критеріїв визнання оборотних активів як об'єктів обліку та аналізу; уточнити інформаційне забезпечення аналізу оборотних активів, а також визначити шляхи його оптимізації; визначити вплив вартісної оцінки оборотних активів на підприємницьку діяльність; розробити практичні рекомендації з обліку оборотних активів стосовно вимог системи управління.

1. Теоретичні основи визначення суті та особливостей організації оборотних коштів

1.1 Економічна суть оборотних коштів підприємства та особливості їх організації

Оборотні активи є однією із складових частин майна підприємств і знаходяться в постійному русі, здійснюючи відповідний кругообіг, переходячи з грошових засобів у виробничі запаси, з виробничих запасів у незавершене виробництво, з незавершеного виробництва у готову продукцію. Закінчивши один оборот, вони вступають в новий, цей кругообіг показано на рис.1.1

Тим самим здійснюється, змінюючи форми руху, їх безперервний оборот. При цьому відбувається постійна і закономірна зміна форм авансованої вартості: з грошової вона переходить в товарну, потім у виробничу і знову у товарну і грошову, тобто:

Г - Т ...В...- Т'- Г', (1.1)

де Г - грошові кошти, що авансуються суб'єктами підприємницької діяльності для організації бізнесу;

Т - засоби виробництва;

В - процес виробництва;

Т'- готова продукція (роботи, послуги);

Г'- грошові кошти, одержані від продажу продукції (робіт, послуг).

Таким чином, в умовах товарно-грошових відносин вартість оборотних активів, взагалі авансується, а не витрачається, оскільки вона, проходячи різні фази кругообігу, знову повертається до свого вихідного пункту. [1,c.198-200]

В економічній науці існують різні підходи до визначення поняття оборотних активів. Окремі економісти їх трактують як грошові кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди та фонди обігу. Інші вважають, що оборотні активи - це частина капіталу підприємства, що вкладена в його поточні активи. Ряд економістів трактують їх як "предмети праці", "матеріальні активи", "оборотні засоби", "гроші, що обертаються.

Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів.

По-перше, оборотні кошти -- це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.

По-друге, оборотні кошти -- це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші.

К.Маркс зазначав, що для існування підприємства насамперед необхідно мати певний капітал, тобто гроші. Вони будуть використані на закупівлю матеріалів, сировини, конструкцій деталей: на формування трудових ресурсів та придбання основних виробничих фондів підприємства, тобто на створення (купівлю) товару. Придбані за гроші товари братимуть участь у виробничому процесі. Результатом виробничої діяльності буде виготовлення якої-небудь продукції, тобто нового товару. Потім продукція має бути реалізована, у результаті підприємство отримає нові гроші. Ці нові гроші частково будуть витрачені на відшкодування виробничих витрат, тобто знову на закупівлю сировини та матеріалів, оплату праці робітникам та на оновлення основних виробничих фондів, частково на накопичення і розширення виробництва. І все починається з початку.

Період, який починається з авансування капіталу на придбання виробничих запасів і завершується поверненням цього капіталу, називається виробничим циклом.

У сфері інфраструктури кругообіг оборотних засобів відбувається у дещо інший спосіб. Це пов'язано зі специфікою умов виробництва у сфері послуг, а саме:

1. Процес виробництва послуг і процес їх споживання не відокремлені у просторі та часі.

2. Продукт сфери послуг не матеріальний, тому його не можна накопичувати та зберігати.

Обігові кошти підприємства класифікуються по трьох ознаках:

- в залежності від участі їх у кругообігу коштів;

- по методах планування, принципам організації і регулювання обігових коштів;

- по джерелам формування обігових коштів.

Відповідно до першої ознаки обігові кошти підрозділяються на авансовані в:

- оборотні виробничі фонди;

- фонди обертання.

Такий розподіл обігових коштів обумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер: сфери виробництва і сфери обертання. Чим більше обігових коштів розміщено в сфері виробництва тим ефективніше вони використовуються.

У залежності від методів планування обігові кошти підрозділяються на:

- нормовані обігові кошти;

- ненормовані обігові кошти.

Необхідність розподілу обігових коштів на нормовані і ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найбільших результатів при найменших витратах. Встановлення нормативів по окремих статтях дозволяє забезпечити оптимальну потребу підприємства в обігових коштах.

До нормованих обігових коштів відносяться обігові кошти у виробничих запасах, виробництві, у рештках готової продукції на складах підприємства. Ненормовані обігові кошти включають всі фонди обертання за винятком готової продукції на складі.

По джерелам формування обігові кошти підрозділяються на :

- власні і прирівняні до власних;

- залучені;

- інші.

49

Рис.1.2 - Структура оборотних коштів

Класифікація обігових коштів по вказаних ознаках подана на рис.1.2 Вона має важливе значення, тому що дає можливість підприємству визначати оптимальний склад і структуру, потребу і джерела формування обігових коштів. Від цього в значній мірі залежить фінансовий стан підприємства.

Склад і розміщення обігових коштів підприємства.

Сформована в даний час система організації обігових коштів побудована на таких принципах:

по-перше, надання підприємствам самостійності в розпорядженні, управлінні обіговими коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні обігових коштів;

по-друге, визначення планової потреби і розміщення обігових коштів по окремих елементах і підрозділах. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби обігових коштів, що забезпечила б безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань при ритмічній роботі (розробка довгострокових діючих норм і щорічних нормативів);

по-третє, коригування розрахованих і діючих нормативів з урахуванням вимог мінливих умов господарювання (зміна обсягу виробництва, ціни використовуваних сировини і матеріалів, паливних і енергетичних ресурсів, постачальників і споживачів, форм застосування розрахунків);

по-четверте, наявність раціональної системи фінансування обігових коштів. Це означає формування обігових коштів за рахунок власних ресурсів і позикових коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства;

по-п'яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням обігових кошті. Мається на увазі проведення аналіз ефективності кругообігу використання коштів із метою прискорення їхньої оборотності. [2,с.157-160]

1.2 Джерела формування оборотних коштів підприємства

Процес фінансування оборотних активів вимагає формування відповідних конкретних джерел їх фінансування. За способом їх залучення вони поділяються на власні, залучені і позичені.

Власні джерела - це фінансові ресурси господарства, якими вони покривають мінімальні розміри оборотних активів, що необхідні для забезпечення нормального та безперебійного процесу виробництва і реалізації продукції.

Сюди відносять наявність власних оборотних активів на початок планового періоду та частину прибутку, що спрямовується на формування оборотних активів.

Наявність власних оборотних засобів визначається як різниця між підсумками І розділу пасиву та І розділу активу балансу. Порівняння фактичної наявності власних оборотних активів з їх нормативом на початок року дає змогу визначити нестачу або надлишок власних оборотних засобів.

В даний час в більшості господарств є нестача власних оборотних активів. Вона може виникнути через об'єктивні причини (стихійне лихо та несприятливі умови виробництва, інфляційні процеси) та з вини самого господарства, тобто через суб'єктивні причини (збитковість виробництва; слабка відповідальність керівництва господарства за формування та збереження власних оборотних активів та їх нецільове використання; несвоєчасне фінансування приросту нормативу власних оборотних активів; наявність дебіторської заборгованості (несвоєчасні розрахунки).

Прибуток, що спрямовується на формування власних оборотних активів, розраховується, виходячи з його потреби для покриття незабезпеченості господарства власними оборотними активами та покриття приросту нормативу власних оборотних активів. При цьому враховуються економічні можливості господарства щодо направлення прибутку в даному напрямку. У випадку, якщо прибутку недостатньо для формування оборотних активів, використовуються інші джерела фінансування оборотних активів.

Прибуток для покриття незабезпеченості господарства власними оборотними активами проводиться в сумі, що направляється на покриття нормативу власних оборотних активів із врахуванням власних і прирівняних до них джерел на початок року. Плануючи вказані відрахування, необхідно, в першу чергу, відновити оборотні активи, які використовувалися в попередні роки на капітальні вкладення та на витрати, не покриті за рахунок спеціальних фондів. Це відновлення планується в сумах, не менших, ніж відстрочені в зв'язку з цим кредити банку, які підлягають погашенню в плановому році.

Прибуток для покриття приросту нормативу власних оборотних активів розраховується як різниця між приростом нормативу власних оборотних активів та приростом стійких пасивів у плановому році.

Залучені джерела - це засоби, які не належать господарству, але у своїх мінімальних розмірах вони постійно перебувають протягом року в розпорядженні господарства в зв'язку з існуючим порядком розрахунків і тому служать джерелами формування оборотних активів. До складу залучених джерел включають сталі пасиви і кредиторську заборгованість.

До сталих пасивів входить мінімальна заборгованість із заробітної плати, мінімальна заборгованість з відрахувань на заробітну плату, що спрямовується у бюджет та у відповідні централізовані фонди, мінімальна заборгованість з резерву наступних платежів.

Мінімальна заборгованість із заробітної плати визначається множенням одноденного планового фонду оплати праці планового року на кількість днів від початку місяця до дня виплати заробітної плати. Мінімальна заборгованість із заробітної плати виникає в зв'язку з неспівпаданням часу її нарахування і виплати, адже вона включається в затрати на виробництво продукції в міру виконання робіт, тоді як виплата заробітної плати проводиться значно пізніше. В результаті відбувається авансування виробництва.

Одночасно з обчисленням мінімальної заборгованості із заробітної плати робиться розрахунок мінімальної заборгованості щодо відрахувань до бюджету та позабюджетних фондів, які створюються за рахунок відрахувань на заробітну плату. Вона є також постійною в обороті господарства. Її можна визначити як добуток мінімальної перехідної заборгованості із заробітної плати та відсотків відрахувань на заробітну плату для перерахувань до бюджету та відповідних фондів, які створюються за рахунок відрахувань на заробітну плату.

Мінімальна заборгованість з резерву наступних платежів створюється за рахунок відрахувань на оплату відпусток та виплат винагород за вислугу років. Належна винагорода за відпустку списується на витрати виробництва продукції не тоді, коли працівник іде у відпустку, а рівними частинами протягом року, виходячи з розрахованого відсотка фонду відпусток до фонду заробітної плати. Ці суми резервуються в порядку нарахувань на рахунку майбутніх платежів. Вони виплачуються працівникам, коли ті ідуть у відпустку. В результаті на рахунку майбутніх платежів завжди є відповідна сума, яка використовується у процесі виробництва. У зв'язку з цим мінімальні залишки коштів на рахунку майбутніх платежів враховуються як джерело формування оборотних засобів. Мінімальна заборгованість з резерву наступних платежів розраховується в сумі мінімального залишку, визначеного на основі даних звітного року з поправкою на зміну фонду оплати праці в плановому році.

Кредиторська заборгованість належить до позапланових залучених джерел формування оборотних активів. Наявність кредиторської заборгованості постачальникам свідчить про участь в господарському обороті підприємства коштів інших суб'єктів підприємницької діяльності. Мінімальна заборгованість кредиторам обчислюється в розмірі перехідної кредиторської заборгованості на кінець відповідного року.

За нестачі власних і залучених джерел формування оборотних активів залучаються банківські кредити. Залучення банківських кредитів дає змогу органічно ув'язати всі джерела формування оборотних активів із сукупним їх нормативом. Розглядаючи доцільність залучення кредиту як джерела формування оборотних активів, необхідно мати на увазі ту обставину, що це об'єктивна необхідність господарської діяльності в умовах комерційного розрахунку, а не вимушений захід.

До позичених джерел формування оборотних активів зараховують короткотермінові позики. Вони можуть спрямовуватися як на фінансування тимчасової, так і постійної частини оборотних активів. Комерційні банки надають такі позики лише кредитоспроможним клієнтам, а під цю категорію підпадає незначна кількість підприємств. Крім того, слід звернути увагу і на дуже високу вартість залучення банківського кредиту на вітчизняному ринку через значний ризик його неповернення, інфляції, невиправдано високу банківську маржу тощо. Тому суб'єкти господарювання майже не залучають банківські кредити на покриття нестачі джерел формування оборотних активів.

Довготермінові позики на формування оборотних активів господарства теоретично можуть одержувати в установах банків, але для переважної більшості господарств це джерело фінансування оборотних активів має більше гіпотетичне, ніж практичне значення, оскільки комерційні банки здебільшого не надають довготермінових кредитів через високий рівень ризику.

Специфічним джерелом формування оборотних активів в сучасних умовах є товарний кредит. Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств'" він являє собою "товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним або фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк під процент". Це джерело фінансування оборотних активів в сучасних умовах є найбільш поширеним. У деяких випадках він надається постачальниками на невеликий термін навіть без вимоги процентів за нього.

Необхідно відмітити, що підприємства, які вводяться в дію, формують оборотні фонди за рахунок коштів бюджету (державні підприємства), пайових внесків членів - засновників (приватні підприємства), внески іноземних учасників (спільні підприємства). Всі ці кошти, що призначені на формування оборотних активів, при створенні підприємства спрямовуються в статутний фонд.

Для підприємств, створених у формі акціонерних товариств, є можливість формувати необхідний власний капітал для формування оборотних активів за рахунок додаткових емісій акцій, якщо розширення обсягу операційної діяльності буде супроводжуватися значним підвищенням рівня рентабельності, в результаті чого вони зможуть виплачувати акціонерам відповідні дивіденди.

У окремих випадках для формування оборотних активів використовуються позапланові ресурси, а саме: тимчасово вільні кошти фондів споживання і нагромадження, нерозподілений прибуток, прострочені, пролонговані (відстрочені) позики банку, прострочена кредиторська заборгованість постачальникам.

При плануванні відповідних джерел формування оборотних активів існує чітка послідовність у їх використанні. В першу чергу використовуються фіксовані джерела формування - залучені та наявність власних оборотних активів; нефіксовані - прибуток, позичені джерела. [1,c.200]

1.3 Особливості управління оборотними коштами підприємства в сучасних умовах господарювання

У сучасних умовах для багатьох вітчизняних підприємств типовим наслідком кризових явищ економічного розвитку є гостра нестача оборотного капіталу, яка супроводжується низьким рівнем його використання. Розвиток ринкових відносин в Україні та досвід зарубіжної системи господарювання визначають залежність результатів діяльності підприємств від ефективності управління процесом формування і використання їхнього оборотнього капіталу. Тому дослідження системи управління оборотним капіталом як важливого чинника підвищення ефективності функціонування підприємств промисловості набуває особливої актуальності.

Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах.

По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

По-друге, визначення планової потреби і розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічноїроботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).

По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів.

По-четверте, раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.

По-п'яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообороту коштів, що використовуються, з метою прискорення їх обертання. [17,c.20-28]

Існують фінансові рішення, завдяки яким компанія може скоротити рівень оборотних коштів без шкоди для обсягу реалізації або операційних витрат. Це може бути зроблено, наприклад, за рахунок постачання матеріалів «точно в строк».

Узагальнена характеристика методів управління елементами оборотного капіталу, які застосовуються в практиці підприємств, наведена в таблиці 1.1. [18,c.75-83]

Таблиця 1.1 - Методи управління елементами оборотнього капіталу

Елементи оборотнього капіталу	Методи управління	Використання у вітчизняній практиці
Запаси товарно-матеріальних цінностей	1. Нормування	-аналітичний коефіцієнтний -прямого розрахунку	Отримали розповсюдження на підприємствах
	2.Контроль запасів	-метод АВС	Застосовується на підприємствах з великою номенклатурою запасів
	3. Оптимізація	-основна модель управління запасами (модель Уілсона) -модель виробництва партії деталей	У практиці вітчизняних підприємств використовується епізодично
Дебіторська заборгованість	1. Якісний аналіз	-оцінка дебеторів	Використовується лише незначною кількістю підприємств
	2.Плануваня грошових потоків	-коефіціенти інкасації	Широке використання на українських підприємствах
	3.Фінансові операції	-факторинг	Мало застосовуються через великий ризик
Грошові кошти та високоліквідні цінні папери	1.Планування грошових потоків	екстраполяція -метод строків оборотності бюджетування грошових коштів	Широко використовується тількиметод бюджетування грошових коштів
	2.Оптимізація	-модель Міллера-Орра -модель Баумоля	Практично не використовуються

Узагальнювальним показником оцінки управління запасами може служити показник рентабельності запасів, який розраховується по формулі:

R=(РТН-ВЗ) /О, (1.2)

де R - рентабельність запасу,

РТН - реалізоване торгове накладення,

ВЗ - витрати замовлення,

О - середні залишки запасів. [19,с.135]

Цей показник є варіантом показника рентабельності інвестицій, який використовується при узагальню вальній оцінці ефективності бізнесу і вкладень в бізнес.

Значення показника рентабельності запасів залежить від трьох видів витрат, що розглядаються в управлінні запасами: витрати замовлення, витрати зберігання і витрати дефіциту

Витратами замовлення називають витрати, напряму залежні від кількості разів поповнення запасів (транспортні витрати від постачальника, витрати по оформленню, перевірці якості і т.п.).

Витратами дефіциту є недоотриманий прибуток в результаті дефіциту товару на складі.

Витратами зберігання є упущена вигода або недоотриманий прибуток за відсутності можливості використовувати капітал в інших цілях, іншими словами альтернативна вартість. Вкладення в запаси вигідні, якщо приносять більшу віддачу, ніж альтернативне використання капіталу, і ми повинні розуміти, що вкладаючи гроші в запаси ми відмовляємося від використання фінансового ресурсу для інших цілей (будівництва нового складу, розширення асортименту, закупівлі нового обладнення, вкладення грошей в банк і покупки цінних паперів).

На малюнку зображені 3 шкали, на яких відображаються ці три види витрат.

Рис 1.3 - Витрати підприємства

Величина трикутника відображає наскільки оптимальна система. Чим менше трикутник тим нижчі ці витрати і рентабельність запасу більше. [20,с.200]

Політика управління оборотним капіталом повинна забезпечити пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності і ефективністю роботи. Це зводиться до рішення двох важливих задач.

Забезпечення платоспроможності. Така умова відсутня, якщо підприємство не в змозі оплачувати рахунки, виконувати зобов'язання і, можливо, оголосить про банкрутство. Підприємство, що не має достатнього рівня оборотного капіталу, може зіткнутися з ризиком неплатоспроможності.

Забезпечення прийнятного об'єму, структури і рентабельності активів. Наприклад, високий рівень виробничо-матеріальних запасів потребує відповідно значні поточні витрати.

1.4 Висновок

Отже, оборотні активи є матеріальною основою організації фінансової діяльності, а від її результатів залежить успішне виконання виробничих задач підприємства. За допомогою аналізу стану оборотних активів виявляють недоліки в їх використанні, оцінюють їх поточний стан.

Важливо уміти правильно використовувати оборотні активи, розробляти і впроваджувати заходи, що сприяють зниженню матеріалоємності продукції і прискоренню оборотності оборотних активів. У результаті прискорення оборотності оборотних активів відбувається їхнє вивільнення, що дає цілий ряд позитивних ефектів.

Вагомим резервом в напрямку покращення діяльності підприємства є підвищення ефективності використання їх оборотного капіталу, який займає значну питому вагу в структурі активів підприємств. Важлива роль у реалізації поставлених завдань належить фінансовому аналізу.

Відповідно до ПСБО № 2 «Баланс» оборотні активи -це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. [21]

2. Методологічні підходи оцінювання оборотних коштів підприємства

2.1 Порівняльна характеристика методик оцінювання оборотних коштів підприємства

Підприємницька діяльність будь-якого господарства неможлива без оборотних активів, забезпеченість якими суттєво впливає на процес виробницта і реалізації продукції. Тому визначення потреби в оборотних активах є одним з об'єктів фінансового планування. Розмір авансової вартості, втіленої в оборотних активах, що необхідні для забезпечення нормальної діяльності господарства, встановлюється за допомогою нормування.

Нормування оборотних активів - це процес розрахунку тієї їх частини, яка необхідна для забезпечення нормального і безперебійного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків.

Основою для проведення таких розрахунків є відповідні звітні показники, кошториси затрат на виробництво продукції, показники бізнес-плану та різні планові показники.

Нормування оборотних активів має для господарства як виробниче, так і фінансове значення. Виробниче значення нормування полягає в тому, що в результаті відповідних планових розрахунків встановлюються мінімальні норми запасів, які повинні бути у наявності в господарстві для забезпечення нормальної його діяльності.

Фінансове значення нормування полягає в тому, що в межах розрахованих нормативів визначаються власні джерела формування оборотних активів.

Основним завданням нормування є розробка в кожному господарстві економічно обґрунтованих норм і нормативів власних оборотних активів, які б забезпечували прискорення їх оборотності та ефективне використання

Норма - це обчислена у встановленому порядку величина на кожний вид оборотних активів, тобто мінімальна їх величина, що необхідна для розрахунку нормативу. На окремі види оборотних засобів вона розраховується в абсолютних або відносних величинах.

Норматив оборотних активів -- це мінімальний розмір власних оборотних активів у грошовому еквіваленті, що забезпечує нормальний і безперервний процес виробництва і реалізації продукції та розрахунків.

Нормування оборотних активів включає розробку та встановлення в кожному господарстві норм на окремі види матеріальних цінностей, затрат виробництва, розрахунки, а також розрахунок нормативів власних оборотних активів у грошовому вираженні на кінець кварталу, року.

При розрахунках нормативів застосовуються аналітичний метод, метод прямого підрахунку та коефіцієнтний метод.

Аналітичний метод використовується при укрупненому розрахунку нормативів. Розрахунки за цим методом проводяться, виходячи із існуючого або нормативного співвідношення між обсягом виробництва і потребою в нормованих оборотних засобах на відповідний обсяг виробленої продукції. Сукупний норматив на плановий рік може обчислюватися відповідно до діючого нормативу в поточному році, скоригованого на зміну обсягу виробництва чи реалізації продукції (робіт, послуг), а також можливостей прискорення обігу оборотних активів у плановому році.

При методі прямого підрахунку норматив визначається на кожний вид оборотних активів шляхом відповідних розрахунків, виходячи із фактичних і планових показників виробництва, витрат, постачання та інших показників. При цьому методі відповідно до діючого порядку визначаються норми і нормативи за окремими елементами оборотних активів, а потім шляхом додавання їх сум визначається сукупний норматив.

Коефіцієнтний метод розрахунку на плановий рік проводиться згідно з нормативом, що діяв у попередньому році, та розміру змін відповідних запасів і затрат у плановому році.

Нормативи власних оборотних активів у кожному господарстві повинні розраховуватися комісією, яку очолює керівник господарства, до складу якої входять головні спеціалісти. Розраховані нормативи повинні щорічно уточнюватися, виходячи із конкретних виробничих та економічних умов.

При аналізі оборотних активів показники використання оборотних активів мають бути спрямовані на аналіз ефективності їх використання або спроможності приносити прибуток.

Ефективність фінансового забезпечення відтворення оборотних активів характеризується швидкістю їх обороту, оборотністю. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює збільшення обсягу виготовленої продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства, вивільнення частини коштів завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва.

В цілому питання аналізу оборотного капіталу підприємства є повністю розробленим вченими - економістами.

Необхідно зазначити, що практично усі методики аналізу оборотного капіталу складаються із таких компонентів як аналіз складу та структури оборотного капіталу, аналіз оборотності оборотного капіталу та аналіз рентабельності оборотного капіталу.

Розглянемо більш детально погляди окремих авторів.

Шеремет А.Д.., Сайфулін Р.С. пропонують при аналізі оборотних і необоротних активів за допомогою методів вертикального та горизонтального аналізу проаналізувати статті активу балансу: загальна вартість майна підприємства, вартість іммобілізованих активів, вартість матеріальних оборотних активів, вартість оборотних активів, вартість дебіторської заборгованості, сума вільних грошових коштів.

Вертикальний аналіз відображає структуру засобів підприємства і їх джерел [8,с.234]. Як правило, показники структури розраховуються у відсотках до валюти балансу. Відносні показники в повній мірі зменшують негативний вплив інфляційних процесів, які суттєво утрудняють співставленим абсолютних показників а динаміці.

Горизонтальний аналіз звітності заключається в побудові однієї або декількох, в яких абсолютні показники доповнюються відносними темпами росту (зменшення).

На практиці досить часто поєднують горизонтальний і вертикальний аналіз, тобто будують аналітичні таблиці, які характеризують як структуру, так і динаміку її показників.

Гарасенко Н.Б. пропонує при аналізі оборотного і необоротного капіталу підприємства вивчити і дати оцінку наступним показникам:

- змінам, що відбулись в складі та структурі капіталу,

- співвідношенням основного та оборотного капіталів.

- темпам приросту реальних активів,

- змінам у складі та структурі основних фондів та нематеріальних активів.

- динаміки виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості.

- якості оборотного капіталу та ефективності його використання.

Ковальов В.В [9,с.182] пропонує використання оборотних активів вимірювати швидкістю їх обороту, адже ефективність фінансового забезпечення відтворення оборотних активів характеризується швидкістю їх обороту, оборотністю. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює збільшення обсягу виготовленої продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства, вивільнення частини коштів завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва.

Коефіцієнт оборотності (кількість оборотів) розраховується шляхом ділення вартості реалізованої продукції за діючими цінами за певний період на середній залишок оборотних коштів за той же період:

, (2.1)

де - коефіцієнт оборотності;

ЧД - чистий дохід (виручка) від реалізації продукції;

А - середньорічна вартість майна підприємства.

Показник, що є по відношенню до кількості оборотів зворотний, прийнято називати коефіцієнтом завантаження. Він показує скільки оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції:

(2.2)

де - коефіцієнт завантаження;

ЧД - чистий дохід (виручка) від реалізації продукції;

А - середньорічна вартість майна підприємства.

Тривалість одного обороту в днях (або швидкість обороту) оборотних коштів визначається як співвідношення кількості днів у розрахунковому періоду і коефіцієнту оборотності за той же період:

, (2.3)

де - тривалість одного обороту в днях;

Коб. - коефіцієнт оборотності активів.

Для характеристики економічної ефективності забезпечення фінансового відтворення оборотних активів може застосовуватися показник їх рентабельності, що обчислюється як відношення прибутку підприємства до суми його оборотних активів:

(2.4)

де - показник рентабельності;

П - прибуток підприємства;

А - сума оборотних активів підприємства.

Для виявлення причин зниження загальної оборотності оборотних активів науковці пропонують проаналізувати зміни в швидкості і тривалості обороту основних видів оборотних активів.

Коефіцієнт оборотності запасів, згідно даної методики, розраховується шляхом ділення собівартості реалізованої продукції на середньорічну вартість запасів:

, (2.5)

де - коефіцієнт оборотності запасів;

С - собівартість реалізованої продукції;

З - середньорічна вартість запасів.

Для розрахунку даного показника використовується не виручка від реалізації, а собівартість реалізованої продукції тому, що виробничі запаси враховуються за вартістю їх придбання. Даний показник може також бути вираженим в днях.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості визначається як відношення обсягу реалізації до середньорічної величини сальдо по рахункам дебіторів:

, (2.6)

де - коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

ДЗ - дебіторська заборгованість;

ЧД - чистий дохід (виручка) від реалізації продукції.

Період часу, необхідного для отримання підприємством боргів за реалізовану продукцію (термін товарного кредиту) визначається як величина обернена до показника оборотності дебіторської заборгованості, помножена на 360 днів.

, (2.7)

де - період часу, необхідного для отримання підприємством боргів за реалізовану продукцію;

К об.дз - коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

При аналізі необхідно звернути увагу на величину сумнівної дебіторської заборгованості. Зростання даного показника свідчить про зниження ліквідності підприємства.

В умовах інфляції будь-яка відстрочка платежу спричиняє те, що підприємство-виробник реально отримує лиш частину вартості реалізованої продукції. Саме тому далі в даній методиці пропонується оцінка можливості надання знижок при достроковій оплаті (передоплаті).

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини кредиторської заборгованості:

, (2.8)

де - коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;

ЧД - чистий дохід (виручка) від реалізації продукції;

КЗ - кредиторська заборгованість.

Строк погашення кредиторської заборгованості розраховується як відношення звітного періоду до коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості і показує середній строк погашення відповідної заборгованості підприємства:

, (2.9)

де - строк погашення кредиторської заборгованості;

Коб.кз. - коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості.

Ковальов В. В. пропонує розглядати оборотні активи за розділами балансу підприємства. Тобто спочатку аналізуються виробничі запаси та дебіторська заборгованість, а потім грошові надходження. Заслуговує на увагу пропонований ним аналіз дебіторської заборгованості.

Рівень дебіторської заборгованості визначається такими факторами як вид продукції, частка ринку, ступінь насиченості ринку даною продукцією, прийнята на підприємстві система розрахунків. Основними видами розрахунків на підприємствах є продаж за готівку в кредит.

Особливу увагу слід зосередити на аналізі виробничих запасів. В теорії управління запасами розроблені спеціальні моделі для визначення обсягу однієї партії замовлення і частоти замовлень.

Найважливішим елементом аналізу запасів є оцінка їх оборотності.. Основний показник - тривалість обороту в днях, розраховується шляхом ділення середнього залишку запасів за період на однодобовий оборот запасів. Прискорення оборотності супроводжується додатковими коштами в обороті, в уповільненість - вивільненням коштів [11,с.36-38].

Грачова Р. боротний капітал визначає як різницю між сумою оборотних (поточних.) засобів до суми поточних зобов'язань підприємства далі автор наводить такі формули визначення цього показника:

ОК=(ОА-ВМП)-(ПЗ-ДМП), (2.10)

де ОК - оборотний капітал підприємства;

ОА - це підсумок другого розділу активу балансу, який має назву "Оборотні активи";

ВМП - це третій розділ активу балансу "Виграти майбутніх періодів";

ПЗ - це підсумок четвертого розділу пасиву балансу, що має назву "Поточні зобов'язання";

ДМП- це п'ятий розділ активу балансу "Доходи майбутніх періодів".

Цей показник, свідчить про те, на скільки господарська діяльність підприємства забезпечена власними фінансовими ресурсами. У разі наявності на балансі довгострокових кредитів їх теж слід враховувати, адже довгострокові кредити спрямовуються на капітальні інвестиції і не повинні брати участі у поточній господарській діяльності. Отже формула може виглядати так:

ОК = (ОА+ ВМП) - (ДЗ+ПЗ+ДМП), (2.11)

де ОК - оборотний капітал підприємства;

ОА - оборотні активи;

ВМП- витрати майбутніх періодів;

ДЗ - підсумок розділу III пасиву балансу, що називається "Довгострокові зобов'язання";

ПЗ - Поточні зобов'язання;

ДМП - доходи майбутніх періодів.

В її статі можна знайти наступні показники ефективності використання боротних активів:

Коефіцієнт оборотності запасів:

, (2.12)

де - коефіцієнт оборотності запасів;

ЧД(В)Р - чистий дохід ( виручка) від реалізації продукції (робіт і послуг);

З - запаси (виробничі запаси, тварини на вирощувані та відгодівлі, незавершене виробництво, готова продукція, товари, векселі одержані).

Для всіх підприємств загалом не можна називати оптимальне значення цього показника, зазначає автор. Багато залежить від організаційних факторів: видів діяльності, тривалості виробничого циклу тощо. В одних підприємств запаси обертаються 20 разів на рік. і їм не здається, що це багато, для інших і 2 рази за такий же період буде достатньо для того, щоб забезпечити прибутковість своєї діяльності. Тому в статті пропонується робити висновки виходячи з середньогалузевого показника оборотності запасів:

, (2.13)

де - показник оборотності запасів;

С - собівартість реалізованої продукції;

З - середня величина запасів

Лише таким способом (відношенням величини собівартості, що припадає на реалізацію, до середньої величини запасів) можна визначити не тільки коефіцієнт оборотності запасів, але й отримати дані про середню норму запасів у днях.

Митрофанов Г.В та Кравченко Г.О. [12,с.315] зазначають, що аналіз активів як складу майна дозволяє оцінити рівень ліквідності підприємства. Витратний підхід до аналізу майнового потенціалу спрямовано на визначення доходності активів.

Активи підприємства складаються з необоротних і оборотних активів Тому найточніше загальну структуру активів характеризує коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів.

, (2.14)

де - коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів;

ОА - оборотні активи підприємства;

НА - необоротні активи підприємства.

Попович П.Я. [13,с.316-317] зазначає, що значення даного показника більшою мірою зумовлено галузевими особливостями кругообігу коштів аналізованого підприємства. Під час внутрішнього аналізу структури основного і оборотого капіталу варто з'ясувати причини різкої зміни коефіцієнта (якщо це було) за звітний період.

Попередній аналіз структури оборотного і необоротного капіталу проводять на основі даних про абсолютні величини за видами оборотного і необоротного капіталу , їх питома вага в загальній величині капіталу, зміна абсолютних величин і їх питомої ваги, значення та зміна коефіцієнта співвідношення оборотного і необоротних капіталу за звітний період. У ході аналізу інформації за цією колонкою визначають вид майна, на більшення якого найбільшою мірою був спрямований приріст джерел коштів підприємства. Детальніший аналіз структури капіталу і її зміни здійснюють окремо стосовно кожного збільшеного виду капіталу [14,с.13-14 ].

Для подальшої деталізації загальної картини зміни структури активів за кожним збільшеним елементом необоротних і оборотних активів Зянько В.В. і Єпіфанова І.Ю. пропонують побудувати таблиці для дослідження структури і динаміки стану, нематеріальних активів, основних запасів, незавершеного будівництва, фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, грошових коштів.

Також важливо розрахувати коефіцієнт майна виробничого призначення, що визначається як співвідношення суми вартості основних засобів та незавершеного будівництва, а також виробничих запасів і незавершеного виробництва до загальної вартості всіх активів підприємства:

, (2.15)

де - коефіцієнт майна виробничого призначення;

ОЗ - вартість основних засобів підприємства;

НБ - вартість незавершеного будівництва;

ВЗ- вартість виробничих запасів;

НВ - вартість незавершеного виробництва;

А - вартість активів.

Всі вище зазначені методи дозволяють розрахувати потребу підприємства в оборотних коштах.

У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності.

Надлишок оборотній коштів призводить до нагромадження надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

Заморожування засобів (власних і позикових) у будь-якому вигляді, будь то складські запаси готової продукції або припинене виробництво, зайві сировина і матеріали, обходиться підприємству дуже дорого, оскільки вільні грошові кошти можна використовувати раціональніше для отримання додаткового доходу.[22, 21-23]

2.2 Методика аналізу оборотних коштів підприємства

Розглядаючи різні методики аналізу оборотних активів різних вчених пропоную таку оптимальну методику аналізу:

1) Проаналізувати склад і структуру оборотного капіталу підприємства;

2) Провести структурний аналіз рівня та динаміки оборотних активів ТОВ «ЯЦЗ» на початок і кінець 2009 р. за такими формулами (2.1, 2.8, 2.9, 2.12, 2.2);

3) Проаналізувати рівень ліквідності активів підприємства за формулою (2.17);

4) Проаналізувати рівень платоспроможності підприємства за формулою (2.18);

4) Для оцінки результатів оптимізації співвідношення оборотних активів визначити коефіцієнт маневреності активів за формулою (2.19);

5) Проаналізувати рівень рентабельності підприємства за формулою (2.4).

2.3 Висновок

Отже, прибутковість будь - якого підприємства значною мірою залежить від ефективності використання активів, його майна, тобто основного і оборотного капіталу. Від того наскільки оптимальним є співвідношення основного і оборотного капіталу, скільки коштів вкладено в запаси матеріалів, а скільки їх в грошовій формі, значною мірою залежать результати виробничої діяльності, а звідси - і фінансовий стан підприємства.

Вагомим резервом в напрямку покращення діяльності підприємства є підвищення ефективності використання їх оборотного капіталу, який займає значну питому вагу в структурі активів підприємств.

Актуальність даної теми на сучасному етапі економічного розвитку зумовлена необхідністю та можливістю на основі підвищення використання оборотного та необоротного капіталу збільшувати ту їх частину, яка спрямовується на розширення виробництва в процесі його структурної перебудови.

3. Аналіз оборотних коштів ТОВ «ЯЦЗ»

3.1 Загальна характеристика ТОВ «ЯЦЗ»

ТОВ “Ямпільський цегельний завод” с. Клембівка заснований в жовтні 1969 р., виготовляє та реалізує цеглу повнотілу М-75, М-100 по ціні 860 грн. за 1000 штук.

Сертифікат відповідності № 237143, серія ВВ, термін дії до 26.10.2010 року.

Цегла керамічна ДСТУ Б.В. 2.7.-61-97

Індентифікаційні реквізити, місце знаходження та засоби зв'язку :

Повне найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ямпільський цегельний завод»;

Скорочене найменування - ТОВ «ЯЦЗ»;

Організаційно-правова форма - Товариство з обмеженою відповідальністю;

Код за ЕДРПОУ 03575669;

- Банківські реквізити: ВОД “Райффайзен банк Аваль” м. Вінниця, р/р 2600416053, МФО 302247;

Територія (область) - Вiнницька область;

Поштовий індекс - 24532;

Населений пункт - с. Клембівка, Ямпільський р-н.;

Міжміський код та телефон - 0433-62-45-27;

- Відділ маркетингу:

Факс 0433-62-45-27.

Предметом дiяльностi товариства є: виробництво цегли та її реалізація.

Сфера діяльності: - виробництво цегли керамічної; - гуртова та роздрібна торгівля цеглою керамічною. Технічні характеристики продукції:

- розміри 250х120х65 мм.

- Міцність на стиск 100,9кгс/м2

- Міцність на згиб 22,2 кгс/см2

- Середня густина 1800кг/м3

- Водопоглинення 18%

- Морозостійкість 15 циклів

- Маса цегли 3,317 кг.

Виробнича потужність товариства 7500 тис. шт. на рік.

ТОВ «ЯЦЗ» працює за принципом госпрозрахунку, самофiнансування та самоокупностi.

Виробничий колектив може успішно працювати лише при хорошому організованому всебічному керівництві його діяльності.

Керівництво виробничим колективом являється важливою складовою частиною всієї системи управління заводом і його структурними підрозділами, тож нище наведена схема організації структури заводу:

49

Рис. 3.1 - Схема організації структури ТОВ «ЯЦЗ»

Найближчий завод, який у 2008 р. був конкурентом даному підприємству по виробництву цегли та її реалізації був сезонний Дзигівський цегельний завод.

Контрагентами ТОВ «ЯЦЗ» є як і різні підприємства, так і населення даного регіону.

3.2 Аналіз складу, структури та динаміки оборотних коштів ТОВ «ЯЦЗ» за 2008-2009 р.р.

Проведемо структурний аналіз рівня та динаміки оборотних активів ТОВ «ЯЦЗ» на початок і кінець 2009 р., результати розрахунків зведемо в таблицю 3.1.

Таблиця 3.1 - Структурний аналіз рівня та динаміки оборотних активів ТОВ «ЯЦЗ».

Показник	Початок 2009р.	Кінець 2009р.	Відхилення значень кінця періоду від початку
	значення, тис.грн	питома вага, %	значення, тис.грн	питома вага, %	абсолютне, тис.грн	темп приросту,%	пунктів структури
оборотні активи: з них	545,7	100	342,7	100	-203	-37,19	0
запаси: в.т.ч.	92,3	16,91	76,2	22,24	-16,1	-17,44	5,33
тварини на вирощуванні та відгодівлі	0	0	0	0	0	0	0
незавершене виробництво	0	0	0	0	0	0	0
готова продукція	392,1	71,85	223,3	65,16	-168,8	-43,05	-6,69
товари	0	0	0	0	0	0	0
векселі одержані	0	0	0	0	0	0	0
дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: чиста реалізаційна вартість	60,0	10,99	42,7	12,46	-17,3	-28,83	1,47
в.т.ч з бюджетом	0	0	0	0	0	0	0
інша поточна дебіторська заборгованість	0	0	0	0	0	0	0
поточні фінансові інвестиції	0	0	0	0	0	0	0
грошові кошти та їх еквіваленти: в національній валюті	1,3	0,25	0,5	0,14	-0,8	-61,54	-0,11
інші оборотні активи	0	0	0	0	0	0	0

Із проведених розрахунків видно, що загальна сума оборотних активів зменшилася.

Проведемо детальний аналіз складу і структури оборотних активів підприємств початку і кінця 2009 року.

Загальна сума оборотних активі зменшилася на 203 тис. грн. або на 37,19%. Зменшення суми оборотних активів відбулося за рахунок зменшення виробничих запасів на 16,1 тис. грн. або 17,44%, готової продукції на 168,8 тис. грн. або 43,05%, дебіторсьої заборгованості за товари, роботи, послуги на 17,3 тис. грн. або 28,83% та грошових коштів та їх еквівалентів в національній валюті на 0,8 тис. грн. або 61,54%.

Аналізуючи динаміку структури запасів, можна зробити висновок, що іх загальна сума зменшилася, хоча це можна вважати позитивним явищем, адже велике та невиправдане нагромадження коштів в запасах уповільнює фінансове забезпечення відтворення оборотних активів.

Отже аналізуючи оборотні активи ми бачимо , що спостерігається тенденція зменшення оборотних активів, що є негативним явищем для підприємства.

Як на мій погляд, далі методику аналізу оборотних активів слід спрямувати на аналіз показників ефективності використання оборотних активів.

Спочатку розрахуємо коефіцієнт оборотності оборотних активів скориставшись формулою (2.1):

;

.

Далі розрахуємо коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості скориставшись формулою (2.8):

;

.

За формулою (2.9) розрахуємо строк погашення кредиторської заборгованості(дні):

;

.

За формулою (2.12) розрахуємо коефіцієнт оборотності запасів:

;

.

Далі слід підрахувати коефіцієнт завантаження оборотних активів скориставшись формулою (2.2):

;

.

Для визначення рівня ліквідності підприємства розрахуємо коефіцієнт абсолютної ліквідності, який розраховується за формолою:

, (2.17)

де - коефіцієнт абсолютної ліквідності;

ГК - грошові кошти підприємства;

ПФІ - поточні фінансові інвестиції;

ПЗ - поточні зобов'язання.

Проведемо розрахунки даного показника за 2008-2009 р. р.:

;

.

Визначимо наявність у підприємства грошових засобів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків за кредиторською заборгованістю, яка потребує негайного погашення, тобто визначимо платоспроможність підприємства. Для цього розрахуємо коефіцієнт платоспроможності. Даний показник розраховується за формулою:

, (2.18)

де - коефіцієнт платоспроможності;

ОА - величина оборотних активів підприємства;