3

Донецький національний технічний університет

Кафедра зовнішньоекономічної діяльності підприємства

КУРСОВА РАБОТА

з дисципліни “Економіка підприємства”

на тему: Обґрунтування напрямків прискорення обігу оборотних коштів підприємства

Студентки Канципко К.В.

Спеціальність Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності

Курс 2 семестр 4 група ЗЕД 05а

Керівник

к.е.н. Файвішенко Л.В.

Допущена (Не допущена) до захисту “___”_____________200_р.

Викладач __________________

підпис

Захищена з оцінкою___________ “______”______________200_р.

Викладач___________________

2007

РЕФЕРАТ

Курсова робота містить 40с, 2 табл.,3 мал.,3 розділа,27 джерел.

Об'єкт дослідження - оборотні кошти підприємства та шляхи прискорення їх оборотності, як спосіб досягнення ефективної роботи підприємства.

Мета написання курсової - розкрити сутність управління оборотними коштами, особливо одну із складових - прискорення обігу оборотних коштів, розглянути основні шляхи прискорення та приділити увагу одним з найважливіших - модернізації та управлінню запасами

Метод дослідження - метод нормування, якісний аналіз управління оборотними коштами.

Оборотні кошти являють собою сукупність коштів, авансованих для
створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують їхній безперервний кругообіг. Під складом оборотних коштів розуміють незавершене виробництво, напівфабрикати, предмети праці, засоби праці із малим терміном служби, витрати майбутніх періодів. За джерелами формування оборотні кошти бувають власні, залучені та позичкові. Оборотність обігових коштів характеризується рядом взаємозв'язаних показників: тривалістю одного обороту в днях, кількістю оборотів за певний період - рік, півріччя, квартал (коефіцієнт оборотності), сумою зайнятих на підприємстві оборотних коштів на одиницю продукції (коефіцієнт завантаження).

ОБОРОТНІ КОШТИ, НОРМУВАННЯ, ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ, ЕКОНОМІЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ,УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ КОШТАМИ, ПРИСКОРЕННЯ ОБІГ

ЗМІСТ

Введення...........................................................................................................1

Розділ1 ПОНЯТТЯ ТА СКЛАД ОБОРОТНЬОГО КАПІТАЛУ.......................3

1.1 Джерела формування оборотних коштів..................................................4

1.2 Роль оборотних коштів у фінансуванні витрат на виробництво та реалізацію продукції............................................................................................7

1.3 Структура оборотних коштів..................................................................10

Розділ 2 ОЦІНКА ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ У ВИРОБНИЦТВІ..................................................................................................12

2.1 Визначення потреби в оборотних коштах..............................................12

2.2 Нормування оборотних коштів................................................................15

2.3 Ефективність використання оборотних коштів........................................18

2.4 Економія оборотних коштів на підприємстві..........................................21

Розділ3 УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ КОШТАМИ ПІДПРИЄМСТВА.....23

3.1 Шляхи прискорення обігу .......................................................................26

3.2 Модернізація в Україні.............................................................................29

3.3. Управління виробничими запасами на виробництві.............................31

Висновки.........................................................................................................33

Перелік літератури..........................................................................................37

ВСТУП

Кожне підприємство, починаючи свою виробничо-господарську діяльність, повинно мати певну грошову суму. На ці грошові ресурси підприємство закуповує на ринку або у інших підприємств сировину, матеріали, паливо, оплачує рахунки за електроенергію, сплачує своїм працівникам заробітну плату, несе витрати по освоєнню нової продукції, усе це являє собою один з найважливіших параметрів господарювання, що одержав назву "оборотні кошти підприємства".

Оборотні кошти є однією з складових частин майна підприємства. Наявність у підприємства достатніх оборотних коштів оптимальної структури - необхідна передумова для його нормального функціонування в умовах ринкової економіки. Ритмічність, злагодженість і висока результативність роботи підприємства багато в чому залежать від його забезпеченості оборотними коштами. Недолік засобів, що авансуються на придбання матеріальних запасів, може привести до скорочення виробництва, невиконання виробничої програми. Зайве відвернення засобів в запаси, що перевищують дійсну потребу, приводить до омертвляння ресурсів, неефективного їх використовування.

Тому на підприємстві повинне проводитися нормування оборотних коштів, завданням якого є створення умов, що забезпечують безперебійність виробничо-господарської діяльності фірми Важливо також уміти правильно керувати оборотними коштами, розробляти і впроваджувати заходи, що сприяють зниженню матеріалоємності продукції і прискоренню оборотності оборотних коштів. У результаті прискорення оборотності оборотних коштів відбувається їхнє вивільнення, що дає цілий ряд позитивних ефектів.

Підприємство у випадку ефективного керування своїми і чужими оборотними коштами може досягти раціонального економічного становища, збалансованого по ліквідності і прибутковості.

Ось чому тема дослідження представляється досить актуальною. Найголовніше, щоби я хотіла розкрити у своїй курсовій роботі, - це те, що дає підприємству ефективне використання оборотних фондів та обігових коштів та які заходи можуть сприяти зниженню матеріалоємність та прискоренню обігу оборотних коштів.

Концептуальні основи сутності та теорії управління оборотним капіталом розглядаються у наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених - економістів: Л.Аврамчука(17), І.Бланка(8), Р.Сороки(9), Є.Стоянової(16) та інших.

Проте існує низка теоретичних та практичних проблем, які все ще залишаються невирішеними як на рівні промисловості в цілому, так і на рівні її окремих галузей. До них слід віднести проблеми забезпечення оборотним капіталом із визначенням структури та джерел його формування, проведення оцінки впливу системи управління оборотним капіталом на фінансовий стан і діяльність підприємств.

Також слід зазначити, що в українській економіці дуже часто відбуваються зміни умов господарської діяльності підприємства, тому більшість праць українських вчених втрачають актуальність або повністю можуть використовуватися лише як джерело теоретичних підходів

Розділ 1. ПОНЯТТЯ ТА СКЛАД ОБОРОТНЬОГО КАПІТАЛУ

Оборотні кошти являють собою економічну категорію, в котрій сплітається дуже багато теоретичних та практичних аспектів. Серед яких є дуже важливим питання про значення, склад та основи організації виробничих фондів.

У теорії фінансового менеджменту існують два основні трактування поняття “постійний оборотний капітал”. Згідно першому трактуванню постійний оборотний капітал (або системна частина поточних активів) є тією частиною грошових коштів, дебіторської заборгованості і виробничих запасів, потреба в яких відносно постійна протягом всього операційного циклу. Це усереднена, наприклад, по тимчасовому параметру, величина поточних активів, що знаходяться в постійному веденні підприємства.

Згідно другому трактуванню постійний оборотний капітал може бути визначений як мінімум поточних активів, необхідний для здійснення виробничої діяльності. Цей підхід означає, що підприємству для здійснення своєї діяльності необхідний деякий мінімум оборотних коштів, наприклад постійний залишок грошових коштів на розрахунковому рахунку, деякий аналог резервного капіталу.

Категорія змінного оборотного капіталу (або варіюючої частини поточних активів) відображає додаткові поточні активи, необхідні в пікові періоди або як страховий запас. Наприклад, потреба в додаткових виробничо-матеріальних запасах може бути пов'язана з підтримкою високого рівня продаж під час сезонної реалізації. В той же час у міру реалізації зростає дебіторська заборгованість. Додаткові грошові кошти необхідні для оплати поставок сировини і матеріалів, а також трудової діяльності, передуючих періоду високої ділової активності

Під складом оборотних коштів розуміють сукупність елементів, що утворять оборотні кошти.[1,60-69] Оборотні виробничі фонди містять у собі:

Предмети праці (сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, тара, запасні частини і т.п.);

Засоби праці із малим терміном служби (малоцінні, швидкознос. предмети й інструменти);

Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення (предмети праці, що вступили у виробничий процес: матеріали, деталі, вузли і вироби, що знаходяться в процесі обробки чи зборки, а також напівфабрикати власного виготовлення не закінчені повністю виробництвом).

Витрати майбутніх періодів (нематеріальні елементи оборотних фондів, що включають витрати на підготовку й освоєння нової продукції які виробляються в даному періоді, але відносяться на продукцію майбутнього періоду; наприклад, витрати на конструювання і розробку технології нових видів виробів, на перестановку устаткування).

Оборотні виробничі фонди в своєму русі також пов'язаний з фондами обігу, які обслуговують сферу обігу

До фондів обігу відносяться:

- Кошти підприємства, вкладені в запаси готової продукції, товари відвантажені, але не оплачені;

- Кошти, в розрахунках;

- Грошові кошти в касі і на рахунках.

Склад оборотних коштів підприємтва представлений у додатку А.

1.1. ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ

Ефективна робота підприємства - це досягнення максимальних результатів при мінімальних витратах. Мінімізація витрат - це, у першу чергу, оптимізація структури джерел формування оборотних коштів підприємства, тобто розумне сполучення власних і кредитних ресурсів.

За джерелами формування оборотні кошти поділяються на:

- власні та прирівняні до власних;

-залучені;

- позичкові оборотні кошти (кредити )

Власні оборотні кошти - це кошти, що постійно знаходяться в розпорядженні підприємства і сформовані за рахунок власних ресурсів (прибуток і ін.).

Як правило, мінімальна потреба підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел: статутний капітал (фонд), відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення, цільове фінансування та цільові надходження (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів). На вже діючих підприємствах власними джерелами фінансування оборотних коштів є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а також прирівняні до власних оборотних коштів сталі пасиви. Сталі пасиви -- це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців (замовників). [2,176-178]

Формувати оборотні кошти лише за рахунок власних джерел нині економічно недоцільно, оскільки це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і збільшує ризик виникнення фінансової нестабільності підприємства. У такому разі підприємство вимушене звертатися до залучення фінансових ресурсів у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів,комерційного кредиту, кредиторської заборгованості.

У діяльності багатьох підприємств укорінялася порочна практика зловживання позиковими засобами. Нормою стала, на перший погляд парадоксальна ситуація, коли підприємство, яке вважається безнадійним боржником, в той же час має солідний валютний рахунок, здійснює активні фінансові вкладення в акції і інші цінні папери, в статутні капітали інших підприємств.В Україні на кінець 1990р. за рахунок кредиторської заборгованості фінансувалося лише 2% оборотних активів підприємств промисловості, то у 1993р. - 55%, у 1995р. - 68%, а у 1998 - 94% оборотних активів. Розраховано за даними статистичних збірників “Фінанси України” за відповідні роки. [3,57]

Надмірно висока облікова ставка НБУ, яка за інфляції 20 % на рік у 1998 р. становила понад 60 %, зробила майже неможливим одержання довгострокових кредитів. [4,35]

Ураховуючи складний стан економіки підприємств, взаємні неплатежі, комерційні банки з метою гарантії повернення коштів, що надаються в позику, кредитують суб'єктів господарювання під заставу їхнього майна або за умови страхування ризику непогашення кредиту.[2,178-179]

Слід також виділити інші джерела формування оборотних коштів, до яких відносяться засоби підприємства, тимчасово не використовувані за цільовим призначенням (фонди, резерви і ін.).

1.2. РОЛЬ ОБОРОТНИХ КОШТІВ У ФІНАНСУВАННІ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ТА РЕАЛІЗАЦІЮ ПРОДУКЦІЇ

Оборотні кошти, як і інші фінансові категорії, розкривають свою суть у виконанні відповідних функцій. Найважливіша з них - виробнича, тобто забезпечення безперервного процесу виробництва завдяки постійному (безперебійному) процесу формування на підприємстві запасів і заділів матеріальних активів. Друга функція оборотних коштів - платіжно-розрахункова.

Оборотні кошти забезпечують безперервність виробництва і реалізації продукції підприємства. Оборотні виробничі фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі й у процесі виготовлення продукції цілком споживаються, переносячи свою вартість на створюваний продукт. Матеріальні елементи оборотних фондів у процесі труда зазнають змін у своїй натуральній формі та фізико-хімічних засобів.

Оборотні кошти виступають перш за все як вартісна категорія: на практиці вони не є матеріальними цінностями, бо з них не можна виробляти готову продукцію. Будучи вартістю в грошовій формі, оборотні кошти вже в процесі кругообігу приймають форму виробничих запасів незакінченого виробництва, готової продукції. Оборотні кошти не витрачаються, не споживаються, а авансуються (відмінна риса вл.коштів)з тим, щоб повернутися після одного кругообігу і вступити в іншій; оборотні фонди безпосередньо беруть участь в створенні нової вартості, а оборотні кошти - побічно, через оборотні фонди. В процесі кругообігу оборотні кошти утілюють свою вартість в оборотних фондах і тому за допомогою останніх функціонують в процесі виробництва, беруть участь у формуванні витрат виробництва. [5.57]

Оборотні кошти постійно знаходяться у всіх стадіях діяльності підприємства, тоді як оборотні фонди проходять виробничий процес, замінюючись все новими партіями сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів. Якби оборотні кошти прямо і безпосередньо брали участь в створенні нового продукту, то вони поступово зменшувалися б і до моменту закінчення кругообігу повинні б зникнути.

Оборотні фонди, будучи споживною вартістю, виступають в єдиній формі -- продуктивної. Оборотні кошти, як наголошувалося, не тільки послідовно приймають різні форми, але і постійно в певних частинах перебувають в цих формах.

У своєму русі оборотні кошти проходять послідовно три стадії: грошову, виробничу і товарну.

Перша стадія кругообігу коштів являється підготовчою. Вона протікає в сфері обігу. Тут відбувається перетворення коштів у форму виробничих запасів.

Виробнича стадія являє собою безпосередній процес виробництва. На цій стадії продовжує авансуватися вартість створюваної продукції, але не повністю, а в розмірі вартості використаних виробничих запасів, додатково авансуються витрати на заробітну плату і зв'язані з нею витрати, а також перенесена вартість основних фондів. Виробнича стадія кругообігу закінчується випуском готової продукції, після чого настає стадія її реалізації.

На третій стадії кругообігу продовжує авансуватися продукт праці (готова продукція) у тім же розмірі, що і на другій стадії. Лише після того, як товарна форма вартості зробленої продукції перетвориться в грошову, авансовані кошти відновлюються за рахунок частини виторгу, що надійшов, від реалізації продукції. (див. додаток Б) [6,65-72]

Умови, при яких час знаходження оборотних коштів у сфері виробництва менше часу їх знаходження у сфері обігу, призводять до того, що подальша програма виготовлення виробів не може бути почата без відповідної перерви у виробничому процесі, поки не повернуться з сфери обігу необхідні для його продовження оборотні кошти. Це призводить, природно, і до утруднень в здійсненні подальшого відтворювального процесу, навіть в колишніх розмірах. Таким чином, породжується автоматична система придушення виробництва. Перерви у виробничому процесі можуть бути ліквідовані лише додатковою сумою оборотних коштів, одержаних по кредиту у комерційних банків. Це призводить до збільшення собівартості продукції, зростання цін, розвитку інфляційних процесів і зниження рівня конкурентоспроможності товарів і до зростання взаємної заборгованості та неплатежів.

Кругообіг оборотних коштів відбувається за схемою:

Д - Т... П... Т' - Д', де

Д-грошові кошти, авансовані суб'єктом;

Т-засоби виробництва;

П-виробництво

Т'-готова продукція;

Д' - грошові кошти, отримані від продажу продукції і, що включають у себе реалізований прибуток.

Точки (...) означають, що обертання коштів перерване, але процес їхнього кругообігу продовжується в сфері виробництва. К. Маркс зазначав, що для існування підприємства насамперед необхідно мати певний капітал, тобто гроші. Вони будуть використані на закупівлю матеріалів, сировини, конструкцій деталей: на формування трудових ресурсів та придбання основних виробничих фондів підприємства, тобто на створення (купівлю) товару. Придбані за гроші товари братимуть участь у виробничому процесі. Результатом виробничої діяльності буде виготовлення якої-небудь продукції, тобто нового товару. Потім продукція має бути реалізована, у результаті підприємство отримає нові гроші. Ці нові гроші частково будуть витрачені на відшкодування виробничих витрат,тобто знову на закупівлю сировини та матеріалів, оплату праці робітникам та на оновлення основних виробничих фондів, частково на накопичення і розширення виробництва. І все починається з початку.[7,101]

Отже, оборотні кошти - це авансована в грошовій формі вартість, що приймає в процесі планомірного кругообігу засобів форму оборотних фондів і фондів обігу, необхідна для підтримки безперервності кругообігу і повертається в початкову форму після його завершення.

Оскільки оборотні кошти включають як матеріальні, так і грошові ресурси, від їх організації і ефективності використовування залежить не тільки процес матеріального виробництва, але і фінансова стійкість підприємства.

1.3. СТРУКТУРА ОБОРОТНИХ КОШТІВ

Співвідношення між окремими елементами оборотних коштів, виражене у відсотках, називається структурою оборотних коштів. Різниця в структурах оборотних коштів галузей промисловості обумовлюється багатьма факторами, зокрема, особливостями організації виробничого процесу, умовами постачання і збуту, місцезнаходженням постачальників і споживачів, структурою витрат на виробництво.

Якщо розглядати структуру оборотних коштів в окремих галузях промисловості, то слід зазначити, що у вугільній промисловості, значну питому вагу займають витрати майбутніх періодів. Це пояснюється відносно великими підготовчими витратами, що передують видобутку корисних копалин (планування майбутніх розробок, розкривні роботи, облаштування шахт та інші).

У легкій і харчовій промисловості характерною особливістю є значна матеріаломісткість продукції. Отже, високою є питома вага оборотних коштів у запасах сировини й основних матеріалів. Машинобудування та металообробка відрізняються значною трудомісткістю, складністю виробничих процесів, значною тривалістю виготовлення продукції. У цій галузі висока питома вага оборотних коштів, авансованих у незавершене виробництво.

У нафтохімічній промисловості високою є частка оборотних коштів, вкладених у відвантажені товари. Це пояснюється тим, що технологічно процеси в цій галузі нетривалі і значна частина виготовленого продукту перебуває на шляху до споживача.[8,120-130]

За розрахунками багаторічних середніх величин, зокрема на промисло-вих підприємствах України, частка оборотних коштів у сфері виробництва становить 72% (у тім числі на виробничі запаси та незавершене виробництво припадає відповідно 48 і 20%), а у сфері обігу -- 28% (з них близько 17% -- вартість готової продукції, а 6% -- грошові кошти).[9,201-203]

Розділ 2. ОЦІНКА ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ У ВИРОБНИЦТВІ

2.1. ВИЗНАЧЕННЯ ПОТРЕБИ В ОБОРОТНИХ КОШТАХ

Ефективне використання оборотних коштів багато в чому залежить від правильного визначення потреби в оборотних коштах. До отримання виручки від реалізації продукції оборотні кошти є джерелом фінансування поточних виробничих витрат підприємства. Період часу від моменту споживання виробничих запасів, їх перетворення в готову продукцію до її реалізації може бути достатньо тривалим. Надходження виручки від реалізації продукції часто не співпадає з часом споживання матеріальних ресурсів. Це зумовлює необхідність формування оборотних коштів в певному розмірі.

Конкретні умови роботи кожного підприємства істотно впливають на розмір норм оборотних коштів. До таких умов можна віднести:

* тривалість виробничого циклу;

* періодичність запуску матеріалів у виробництво;

*час підготовки матеріалів для виробничого споживання;

* віддаленість постачальників від споживачів; частоту, рівномірність і комплексність поставок, розмір партій, що поставляються, якість матеріалів і інші умови постачання;

* характер відвантаження готової продукції; швидкість перевезень і регулярність роботи транспорту; систему і форми розрахунків, швидкість документообігу.

Наприклад існує пряма залежність між діяльністю виробничого циклу підприємств і їх потребою в обігових засобах. Чим довше цикл, тим більше оборотних засобів залучено в їх безперервний кругообіг. На підприємствах таких галузей, як суднобудування, важке і енергетичне машинобудування і інші, цикл розтягується на роки.

На підприємствах з коротким виробничим циклом (у добувної, легкої, харчової промисловості і т.д.)довготривалість циклу обчислюється тижнями, а часто і днями. Але у будь-якому випадку розрахунок потреби в оборотних коштах вимагає стараності, оскільки помилки можуть привести до зростання витрат або навіть до порушень у виробничій діяльності.

Конкуренція примушує багато підприємств освоювати нову продукцію. А це вимушує створювати нову конструкторську-технологічну документацію, розробляти оснащення і інструмент, привертати організації-співвиконавців для виконання різних робіт, пов'язаних з упровадженням в виробництво нової продукції. Все це збільшує потребу в оборотних коштах.

На нормально працюючому підприємстві найбільшу питому вагу займають оборотні кошти, обслуговуючі процес виробництва і початок реалізації. Тому при плануванні увага надається в основному виробничим запасам, незавершеному виробництву і готовій продукції на складі. Ця частина матеріальних оборотних коштів повинна бути об'єктом постійного контролю з боку фінансових служб підприємства.[10,245]

Для планування оборотних коштів використовують три методи: аналітичний, коефіцієнтний і метод прямого рахунки. Підприємство може застосувати будь-який з них, орієнтуючись на свій досвід роботи і беручи до уваги розміри підприємства, об'єм виробничої програми, характер господарських зв'язків, постановку обліку і кваліфікацію економістів.

Аналітичний і коефіцієнтний методи застосовні на тих підприємствах, які функціонують більше року, в основному сформували виробничу програму і організували виробничий процес, мають статистичні дані за минулі періоди про зміну величини планованої частини оборотних коштів і не мають в своєму розпорядженні достатньої кількості кваліфікованих економістів для детальнішої роботи у області планування оборотних коштів.

Аналітичний метод припускає визначення потреби в оборотних коштах у розмірі їх середньо фактичних залишків з урахуванням зростання об'єму виробництва. Слід проаналізувати фактичні залишки виробничих запасів в цілях виявлення непотрібних, зайвих, неліквідних, а також всі стадії незавершеного виробництва для виявлення резервів скорочення тривалості виробничого циклу, вивчити причини накопичення готової продукції на складі і визначити дійсну потребу в оборотних коштах. При цьому необхідно врахувати конкретні умови роботи підприємства в майбутньому році (наприклад, зміна цін).

При коефіцієнтному методі запаси і витрати підрозділяються на залежні безпосередньо від зміни об'ємів виробництва (сировина, матеріали, витрати на незавершене виробництво, готова продукція на складі) і не залежні від нього (запчастини, малоцінні і бистроїзнашивающиеся предмети, витрати майбутніх періодів). По першій групі потреба в оборотних коштах визначається виходячи з їх розміру в базисному році і темпів зростання виробництва продукції в майбутньому році. По другій групі оборотних коштів, що не має пропорційної залежності від зростання об'єму виробництва, потреба планується на рівні їх середньофактичних залишків за ряд років.

Метод прямого розрахунку передбачає обґрунтований розрахунок запасів по кожному елементу оборотних коштів з урахуванням всіх змін в рівні організаційно-технічного розвитку підприємства, транспортуванні товарно-матеріальних цінностей, практиці розрахунків між підприємствами. Цей метод, будучи дуже трудомістким, вимагає високої кваліфікації економістів, залучення до нормування працівників багатьох служб підприємства (постачання, юридичної, збуту продукції, виробничого відділу, бухгалтерії і ін.). Але це дозволяє найточніше розрахувати потребу підприємства в оборотних коштах.

У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності.

Надлишок оборотній коштів призводить до нагромадження надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

Заморожування засобів (власних і позикових) у будь-якому вигляді, будь то складські запаси готової продукції або припинене виробництво, зайві сировина і матеріали, обходиться підприємству дуже дорого, оскільки вільні грошові кошти можна використовувати раціональніше для отримання додаткового доходу.[11- 21-23]

2.2 НОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ

Процес розробки економічно обґрунтованих величин оборотних коштів, необхідних для організації нормальної роботи підприємства, називається нормуванням оборотних коштів. Нормування оборотних коштів здійснюється в грошовому виразі.

Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розробку норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний період -- рік (як правило), півріччя, квартал. Це досягається за проведення таких робіт:

1. Визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів. Норма оборотних коштів -- це відносний показник, який обчислюється в днях, відсотках чи гривнях. Норми в днях щодо виробничих запасів розраховуються за окремими видами матеріальних цінностей. Наприклад, норма запасу складає 24 дні. Отже, запасів повинне бути рівно стільки, скільки забезпечить виробництво в перебігу 24 днів. У разі великої номенклатури розрахунок здійснюється в тій частині, яка становить (вартісне) не менше 70--80% загальних витрат за статтею в цілому.

2. Встановлення одноденного витрачання матеріальних цінностей, виходячи із кошторису витрат на виробництво.

3. Визначення нормативу оборотних коштів за кожною статтею в грошовому вираженні проводиться множенням одноденних витрат в грошовому вираженні на відповідну норму запасу в днях.

4. Розрахунок сукупного нормативу, або загальної потреби в оборотних коштах, на підприємстві проводиться підсумовуванням нормативів за окремими статтями.

5. Заключний етап нормування -- визначення норм та нормативів за окремими статтями оборотних коштів для підрозділів підприємств, де використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.

а) у виробничих запасах(ВЗ):

- сировина (1)

- основні матеріали (2)

- купувальні п/фабрикаты (3)

- допоміжні матеріали (4)

- тара (5)

- запаси для ремонту (6)

- незавершене виробництво (НЗВ) (7)

Норматив оборотних коштів на (1); (2) і (3):

Н 0 = С 0 * Д О ,де (2.1)

С 0 - середньодобова витрата сировини (визначається розподілом суми витрат даного вигляду ВЗ за відповідний квартал залежно від галузі на кількість днів в кварталі (90 днів));Д 0 - норма запасу в днях (відображає кількість днів, в перебігу яких оборотні кошти перебувають в матеріальних запасах) .[12,123-125]:

Норматив оборотних коштів на (4) встановлюється по двох основних групах матеріалів:

1. група - матеріали, що витрачаються регулярно і у великій кількості (норматив розраховується також, як і на (1),(2) і (3));

2. група - допоміжні матеріали, які використовуються у виробництві рідкісно і в незначному об'ємі. Норматив обчислюється аналітичним методом на основі фактичних даних за ряд років.

Норматив оборотних коштів на (6) в більшості підприємств промисловості встановлюється на 1000 грн. балансової вартості машин, обладнання і транспортних засобів.

Норма оборотних коштів на тару(5) визначається в гривнях на 1000 грн. товарної продукції.

б) у незавершеному виробництві. Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві визначається по формулі:

Н=Р*Т*ДО,де (2.2.)

Р-одноденні витрати на виробництво продукції;Т-тривалість виробничого циклу в днях;К-коефіцієнт наростання витрат.[12,126]

Коефіцієнт наростання витрат відображає характер наростання витрат в незавершеному виробництві по днях виробничого циклу.

в) готова продукція.(ГП).Нормування оборотних коштів по запасах ГП здійснюється на основі формули:

Нз * Тп

Нгг = --------- ,де (2.4)

Д

Нгг - оборотні кошти по готовій продукції ;Нз - норма запасу в днях;Тп -об'ем товарної продукції; Д - кількість днів в кварталі[12,130]

Нз обчислюється як середня величина на основі норм запасів по видах.

г) норматив витрат майбутніх періодів:

Н м.п.= ( б м.п. /100)*Ст.п. (2.5)

де б м.п.. - питома вага витрат майбутніх періодів в собівартості майбутньої продукції; Ст.п. - собівартість товарної продукції майбутнього періоду.[12,131]

Розробка норм запасу є найскладнішою частиною роботи визначення потреби підприємства в оборотних коштах, тому норми можуть використовуватися протягом ряду років.

Значення нормування оборотних коштів полягає в такому. По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва.

По-друге, нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.

По-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та рівня рентабельності.

По-четверте, обґрунтовані нормативи оборотних коштів сприяють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.[13,163-165]

2.3. ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ

Підвищення ефективності використання оборотних коштів дозволяє вивільнити значні грошові ресурси і направити їх на здійснення заходів щодо нарощування виробничих потужностей, рішення соціальних задач колективу підприємства, результативну роботу на фінансовому ринку. Крім того, краще використання оборотних коштів призводить до вивільнення матеріальних ресурсів, в яких вони були раніше розміщені. В цьому випадку йдеться про значення підвищення ефективності використання оборотних коштів.

Ефективність використаня оборотних коштів характеризується системою економічних показників, перш за все оборотністю оборотних коштів. Під оборотністю оборотних коштів розуміється тривалість одного повного кругообігу засобів з моменту перетворення оборотних коштів в грошовій формі у виробничі запаси і до виходу готової продукції і її реалізації. Кругообіг засобів завершується зарахуванням виторгу на рахунок підприємства.

Оборотність оборотних коштів характеризується рядом взаємозв'язаних показників: тривалістю одного обороту в днях, кількістю оборотів за певний період - рік, півріччя, квартал (коефіцієнт оборотності), сумою зайнятих на підприємстві оборотних коштів на одиницю продукції (коефіцієнт завантаження).

Тривалість одного обороту оборотних коштів в днях (О) обчислюється по формулі:

О=Т/(С:Д), де (2.6)

С-залишки оборотних коштів(середні або на певну дату);Т-об'їм товарної продукції; Д-число дніву розглядаємому періоді. [14,129]

Кількість оборотів за певний період, або коефіцієнт оборотності оборотних коштів, обчислюється за формулою:

Ко=Т/С (2.7)

Чим вищий за даних умов коефіцієнт оборотності, тим краще використовуються оборотні кошти.[15,100]

Коефіцієнт завантаження коштів в обороті (Кз), зворотний коефіцієнту оборотності, визначається за формулою[15,101]:

Кз=С/Т (2.8)

Коефіцієнт збереження власних оборотних коштів дозволяє зробити висновок про те, що відбулося за час господарювання з величиною авансованих у виробництво і реалізацію коштів, використовувалися вони за призначенням або були витрачені через ті або інші причини. Розрахунок може бути виконаний таким чином:

Кв = Ок / Он (2.9)

де Ок - фактичні залишки власних оборотних коштів на кінець звітного періоду;Он- фактичні залишки власних оборотних коштів на початок звітного періоду[16,23]

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів можуть використовуватись коефіцієнт ефективності (прибутковість оборотних коштів) і рентабельність.Вони обчислюються за формулами:

Ке=П/С; (2.10)

Р=(П/С)*100% (2.11)

Де Ке-коефіцієнт ефективності оборотних коштів, коп.;П-прибуток від реалізації продукції, грн.;Р-рентабельність оборотних коштів,%.[17,37]

Ефективність використання оборотних коштів залежить від багатьох чинників, які можна розділити на зовнішні, які мають вплив незалежно від інтересів підприємства, і внутрішні, на які підприємство може і повинне активно впливати. До зовнішніх чинників можна віднести такі, як загальноекономічна ситуація, податкове законодавство, умови отримання кредитів і процентні ставки за ними, можливість цільового фінансування, участь в програмах, що фінансуються з бюджету. Ці і інші чинники визначають рамки, в яких підприємство може маніпулювати внутрішніми чинниками раціонального руху оборотних коштів.

На сучасному етапі розвитку економіки до основних зовнішніх чинників, що впливають на стан і використання оборотних коштів, можна віднести такі, як криза неплатежів, високий рівень податків, високі ставки банківського кредиту.[18,14-16]

В умовах науково-технічного прогресу великий економічний ефект у всіх галузях промисловості дає максимальне використання місцевих і вторинних видів сировини і матеріалів і паливно-енергетичних ресурсів, які містять цінну сировину. Ця проблема особливо актуальна в сучасних умовах.Тому народногосподарське значення має будівництво металургійних заводів невеликої потужності у місцях утворення лому чорних металів і споживання металопродукції, що сприятиме скороченню транспортніх витрат.

2.4 ЕКОНОМІЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

До основних організаційно-економічних напрямків економії матеріальних ресурсів відносять заходи, пов'язані з підвищенням наукового рівня нормування та планування матеріаломісткості промислової продукції, розробкою та упровадженням технічно обгрунтованих норм і нopмативів витрат матеріальних ресурсів; комплекси заходів пов'язаних зі встановленням прогресивних пропорцій,які полягають у прискорені розвитку виробництва нових, найбільш ефективних видів сировини і матеріалів, топлівно-енергітичних ресурсів, вдосконаленні паливного балансу країни.

Економія в споживанні матеріальних ресурсів сприяє поліпшенню використання виробничих потужностей і підвищенню суспільної продуктивності праці Але справа не тільки в цьому - економія матеріальних ресурсів спричиняє за собою економію витрат також і живої праці: скорочується відносна витрата робочої сили на транспортування матеріалів, їх відвантаження і вивантаження, на їх зберігання. Суттєво впливаючи на зниження собівартості продукції, економія матеріальних ресурсів надає позитивну дію і на фінансовий стан підприємства.

На кожному підприємстві є резерви економії матеріальних ресурсів. Під резервами слід розуміти виникаючі або що виникли, але ще не були використані (повністю або частково) можливості поліпшення використання матеріальних ресурсів.

З погляду сфери виникнення і використння резервів економії матеріальних ресурсів вони можуть бути підрозділені на три групи:

1. народногосподарські;

2. загальнопромислові-міжгалузеві;

3. внутрішньовиробничі (цехові, заводські, галузеві).

До народногосподарських відносяться резерви, які мають важливе значення для народного господарства і всіх його галузей: встановлення прогресивних народногосподарських пропорцій в здобичі і виробництві економічних, штучних і синтетичних видів сировини і матеріалів; вдосконалення структури паливно-енергетичного комплексу.

До загальнопромислових-міжгалузевих резервів відносяться: упровадження нових ефективних способів і систем розробки родовищ корисної копалини, збагачення та переробка в цілях підвищення ступеня витягання корисної копалини з надр,забезпечення повнішої і комплексної переробки мінеральної сировини; розвиток спеціалізації, кооперації і комбінування в промисловості; створення і розвиток підприємств різних форм власності.

До внутрішньовиробничих резервів відносяться можливості поліпшення використання матеріальних ресурсів, що безпосередньо пов'язано з вдосконаленням техніки, технології організації процесів виробництва, освоєнням більш досконалих типів і моделей виробів, підвищенням якості продукціі в конкретних галузях і підгалузях промисловості.

У загальній системі заходів щодо забезпечення режиму економії основне місце займає економія предметів праці, під якою прийнято розуміти зменшення витрат сировини, матеріалів, палива на одиницю продукції, зрозуміло, без якого б те не було збитку для якості, надійності і довговічності вироба.

Чимале значення має скорочення витрат у виробничому процесі, за рахунок якого можна досягти 15 - 20% всієї економії матеріальних ресурсів. Для цього необхідно забезпечити пильне дотримання правил зберігання і перевезення продукції,раціонально підготувати паливо, сировину, матеріали до переробки в процесі виробництва, підсилити увагу трудових колективів до питань якості роботи Рішенню цієї задачі сприятимуть розвиток акціонерної форми господарювання та приватизація підприємства.

Таким чином, економічна ефективність поліпшення використання і економії оборотних фондів достатньо великі, тому що вони позитивно впливають на виробничу та господарську діяльності підприємства.[19,23]

Розділ 3.УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ КОШТАМИ ПІДПРИЄМСТВА

У сучасних умовах для багатьох вітчизняних підприємств типовим наслідком кризових явищ економічного розвитку є гостра нестача оборотного капіталу, яка супроводжується низьким рівнем його використання. Розвиток ринкових відносин в Україні та досвід зарубіжної системи господарювання визначають залежність результатів діяльності підприємств від ефективності управління процесом формування і використання їхнього оборотнього капіталу. Тому дослідження системи управління оборотним капіталом як важливого чинника підвищення ефективності функціонування підприємств промисловості набуває особливої актуальності.

Основні причини нераціонального управління оборотними коштами предемонстровані в додатку В.

Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах.

По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

По-друге, визначення планової потреби і розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).

По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів.

По-четверте, раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.

По-п 'яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообороту коштів, що використовуються, з метою прискорення їх обертання.[20,21-25]

Існують фінансові рішення, завдяки яким компанія може скоротити рівень оборотних коштів без шкоди для обсягу реалізації або операційних витрат. Це може бути зроблено, наприклад, за рахунок постачання матеріалів «точно в строк».

Узагальнена характеристика методів управління елементами оборотнього капіталу, які застосовуються в практиці підприємств, наведена в табл.1( додаток Г)[21,77-78]

Узагальнювальним показником оцінки управління запасами може служити показник рентабельності запасів, який розраховується по формулі:

R=(РТН-ВЗ) /О, де (3.11)

R - рентабельність запасу,

РТН - реалізоване торгове накладення,

ВЗ - витрати замовлення,

О - середні залишки запасів. [22,201].

Цей показник є варіантом показника рентабельності інвестицій, який використовується при узагальню вальній оцінці ефективності бізнесу і вкладень в бізнес.

Значення показника рентабельності запасів залежить від трьох видів витрат, що розглядаються в управлінні запасами: витрати замовлення, витрати зберігання і витрати дефіциту

Витратами замовлення називають витрати, напряму залежні від кількості разів поповнення запасів (транспортні витрати від постачальника, витрати по оформленню, перевірці якості і т.п.).

Витратами дефіциту є недоотриманий прибуток в результаті дефіциту товару на складі.

Витратами зберігання є упущена вигода або недоотриманий прибуток за відсутності можливості використовувати капітал в інших цілях, ін.словами альтернативна вартість.Вкладення в запаси вигідні, якщо приносять більшу віддачу, ніж альтернативне використання капіталу, і ми повинні розуміти, що вкладаючи гроші в запаси ми відмовляємося від використання фінансового ресурсу для інших цілей (будівництва нового складу, розширення асортименту, закупівлі нового обладнення, вкладення грошей в банк і покупки цінних паперів).

На малюнку 3.2 зображені 3 шкали, на яких відображаються ці три види витрат (додаток Д). Величина трикутника відображає наскільки оптимальна система. Чим менше трикутник тим нижчі ці витрати і рентабельність запасу більше. [23,235-240]

Політика управління оборотним капіталом повинна забезпечити пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності і ефективністю роботи. Це зводиться до рішення двох важливих задач.

1. Забезпечення платоспроможності. Така умова відсутня, якщо підприємство не в змозі оплачувати рахунки, виконувати зобов'язання і, можливо, оголосить про банкрутство. Підприємство, що не має достатнього рівня оборотного капіталу, може зіткнутися з ризиком неплатоспроможності

2. Забезпечення прийнятного об'єму, структури і рентабельності активів. Наприклад, високий рівень виробничо-матеріальних запасів потребує відповідно значні поточні витрати.

3.1. ШЛЯХИ ПРИСКОРЕННЯ ОБІГУ

Одним з ключових факторів підвищення ефективності виробництва є прискорення обігу коштів. На жаль, кризові явища в розвитку української економіки спричинили істотні негативні зміни як тривалості обігу, так і його структури.

У промисловості повний обіг коштів включає в себе такі структурні складові: час виробництва, час обігу; період перебування обігових коштів у сферах виробництва й обігу, не пов'язаних з основним напрямом виробничої діяльності підприємств.

Час виробництва складається з двох складових: часу перебування предметів праці у запасах і часу процесу виробництва, тобто середньої тривалості виробничого циклу. Час обігу може бути поданий як сума трьох складових: періоду перебування обігових коштів у запасах готової продукції на складах; періоду перебування коштів на банківських рахунках і в касі; періоду зв'язування обігових коштів у дебіторській заборгованості.

Тенденції до змін тривалості повного обігу, отже, і кількості обігів у різних галузях промисловості України в 1994--1998 рр. були різноспрямованими. Так, у цілому по промисловості в 1998 р. порівняно з 1994 р. кількість обігів скоротилася в 1,7 раза, а тривалість одного обігу збільшилася майже на 120 днів. Аналогічні негативні тенденції до зниження кількості обігів у 1998 р. порівняно з 1994 р. були встановлені у таких галузях промисловості: електроенергетиці -- скорочення в 1,48 раза; чорній металургії -- в 1,18; хімічній та нафтохімічній промисловості -- в 1,37; машинобудуванні та металообробці -- в 1,49; деревообробній промисловості -- в 1,81; промисловості будівельних матеріалів -- в 2,49; скляній та фарфорово-фаянсовій -- в 1,98; легкій -- в 1,78; харчовій -- в 1,18; паливній -- в 1,79; мікробіологічній -- в 1,71; медичній -- в 1,64; поліграфічній -- в 1,11; в інших галузях промисловості -- в 1,08 раза.

Водночас по двох галузях промисловості в 1998 р. порівняно з 1994 р. кількість обігівих коштів збільшилась. Так, у скляній промисловості вона зросла в 3,2 раза, а у кольоровій металургії -- в 1,05 раза.[24,37]

Збільшення обсягу обігових коштів, необхідних для виробництва й реалізації однієї вартісної одиниці продукції, свідчить про збереження тенденцій до екстенсивного, затратного характеру розвитку промисловості України.

При прискоренні оборотності оборотних коштів з обороту вивільняються матеріальні ресурси і джерела їх формування, при уповільненні - до обороту залучаються додаткові кошти

Абсолютне вивільняння має місце, якщо фактичні залишки оборотних коштів менше нормативу або залишків попереднього періоду при збереженні або перевищенні об'єму реалізації за даний період.

Відносне вивільняння оборотних коштів має місце в тих випадках, коли прискорення їх оборотності відбувається одночасно із зростанням виробничої програми підприємства, причому темп зростання об'єму виробництва випереджає темп зростання залишків оборотних коштів.

За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів. Ураховуючи це, слід більше уваги приділяти реалізації заходів, які сприяють відносному вивільненню оборотних коштів.

Прискорення обігу оборотних коштів підприємств в сучасних умовах досягається наступними шляхами.

На стадії створення виробничих запасів - упровадження економічно обгрунтованих норм запасу; наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів і ін. до споживачів; широке використвання прямих тривалих зв`язків; розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах.

Криза збуту виробленої продукції і неплатежі призводять до уповільнення обороту оборотних коштів. Отже, необхідно випускати ту продукцію, яку можна достатньо швидко і вигідно продати, припиняючи або значно скорочуючи випуск продукції, що не має поточного попиту

На стадії незакінченого виробництва- прискорення науково-технічного прогресу (упровадження прогресивної техніки і технології, особливо безвідходною і маловідхідною, роторних ліній, хімізація виробництва); розвиток стандартизації, уніфікації, типізації; удосконалення форм організації промислового виробництва, вживання дешевших конструкційних матеріалів; удосконалення системи економічного стимулювання економного використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів; збільшення питомої ваги продукції, що користується значним попитом.

На стадії обігу - наближення споживачів продукції до її виготівників; вдосконалення системи розрахунків; збільшення об'єму реалізованої продукції унаслідок виконання замовлень по прямих зв'язках, дострокового випуску продукції, виготовлення продукції із заощаджених матеріалів; ретельна та своєчасна підбірка відвантажуваної продукції по партіях, асортименті, транзитній нормі, відвантаження в точній відповідності з укладеними договорами

Скорочення часу обігу об'єктивна передумова для розв'язання, принаймні, трьох важливих проблем перехідного періоду. По-перше, забезпечується безперервність виробничих процесів виготовлення виробів без залучення до сфери виробництва значних додаткових інвестицій із зовнішніх джерел -- з різних кредитних установ. По-друге, створюються сприятливіші умови для досягнення високих економічних результатів інвестиційної та інноваційної діяльності. По-третє, вивільнюється частина коштів, зайнятих у сфері обігу, і за рахунок їх перерозподілу у сферу виробництва формуються додаткові джерела інвестицій для структурної перебудови виробництва на промислових підприємствах.[25,13-15]

3.2. МОДЕРНІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ

Тенденції скорочення питомої ваги часу виробництва і збільшення часу обігу в загальній тривалості обігу можуть призвести до значного зниження економічної ефективності інвестицій, направлених на запровадження у виробництво нової техніки і прогресивних технологій. Запровадження досягнень НТП у виробництво має привести до зниження затрат матеріальних і енергетичних ресурсів і скорочення часу процесу виробництва. При незмінному рівні значень усіх інших структурних елементів повного обігу це може спричинити скорочення його тривалості. Позитивний ефект від інвестицій у нове устаткування і прогресивні технології буде тим вищим, чим більше скорочення часу виробництва досягнуте і чим вищою є його питома вага у загальній тривалості повного обігу.

По даним об'єднання «Металлургпром», за останні п'ять років в різні проекти модернізації, реконструкції та технічного переозброєння українські метпідприємства вклали майже 18 млрд. грн. Тільки за 2005-2006 роки було витрачено 5,05 млрд грн. Та 6,37 млрд.грн. відповідно. Звичайно, не всі ці суми освоюються виробниками металургійних машин і агрегатів. Та далеко не весь об'єм інвестицій використовується для упровадження дійсно нових технологій і обладнення. Наприклад, на деяких заводах і комбінатах до половини бюджетів капітального фінансування витрачається на ремонти працюючих потужностей.

Професор Донецького національного технічного університету (ДонНТУ) Олексій Смірнов, який неодноразово консультував вітчизняні підприємства з питань вибору оптимальної конфігурації сучасного металургійного виробництва, доповнює: «Якщо говорити про нові види обладнення, то тут частка імпорту значно перевершує частку вітчизняних виробників.».