Економічні ідеї соціалістів-утопістів

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Що було спільним для всіх проектів соціалістів-утопістів?

2. Особливості господарського розвитку Голландії мануфактурного періоду.

Список використаної літератури

1. Що було спільним для всіх проектів соціалістів-утопістів?

Витоки соціалістичних економічних вчень беруть початок з глибини історії. З давніх часів люди мріяли про справедливе і щасливе суспільство, в якому відсутні експлуатація і гноблення, економічні і соціальні нерівності. Все це знайшло відображення в творах багатьох мислителів, у розроблених ними моделях якогось „справедливого” суспільства майбутнього.

Однією із перших утопічних ідей була модель ідеальної держави Платона („Політейя”, „Закони”), яка базувалася на суспільних інтересах та рівності. Ідеї християнського комунізму, заснованого на принципах рівності, суспільно корисної праці знаходять своє відображення в новозавітній книжці „Діяння апостолів”. З тих пір виникало і зникало багато утопічних концепцій.

Проте особливо популярними вони стали з ХV століття, коли розпочався період розкладання феодалізму і зародження нових капіталістичних відносин у Західній Європі. З'являються фантастичні проекти побудови безкласового суспільства.

Безпосередньою причиною їх появи у період пізнього середньовіччя стали розорення селянства, зубожіння народних мас, що спонукало до посилення стихійної боротьби проти феодалізму.

В історії економічної думки можна виділити два основні етапи розвитку соціалістичних утопічних економічних ідей:

- ранній утопічний соціалізм, який виражений у фантастичних проектах видатних мислителів ХV - XVII ст. Т. Мора, Т. Кампанелли, Ш. Мельє, Т.Мюнцера та ін. Передумовами виникнення даних проектів стали: розклад феодалізму, первісне нагромадження капіталу, яке супроводжувалося розоренням селянства та зубожінням переважної більшості населення. Тому саме у творах ранніх соціалістів-утопістів відображена ідеологія антифеодального протесту, прагнення до усунення феодальних привілеїв та залежностей, утвердження справедливого і щасливого суспільства;

- пізній утопічний соціалізм (XVII - ХІХ ст.), який базується на ідеях вдосконалення і перебудови капіталістичного суспільства і найбільш відомими представниками якого були К. А. Сен-Сімон, Ш. Фур'є, Р. Оуен. Передумовами, які вплинули на формування їх ідей, були завершення промислового перевороту, масове розорення селянства, майнове розшарування суспільства, зростання безробіття, погіршення становища робітничого класу, загострення соціальних суперечностей тощо.

Для представників раннього утопічного соціалізму були характерними критика недоліків існуючого устрою та приватної власності з позиції моралі і тяжіння до примітивної ідеалізації суспільного життя, заснованого на рівності потреб і здібностей.

Великий вплив на зміну економічної думки у пізньому середньовіччі здійснили процес первісного нагромадження капіталу і швидке соціальне розшарування суспільства внаслідок розвитку мануфактурного виробництва, великих географічних відкриттів і пограбування колоній. Все це посилило прагнення до створення соціальних утопій зі “справедливим” політичним, економічним та соціальним устроєм суспільства.

Одним з найвидатніших представників раннього утопічного соціалізму був англійський письменник-гуманіст, державний діяч Томас Мор (1478-1535). В 1516 р. Т. Мор опублікував свою знамениту книжку „Утопія” („утопія” - благодатне місце, що його ніде не існує), яка дала назву новій течії суспільної думки. В ній здійснена вперше критика капіталізму, а саме процесу первісного нагромадження капіталу як першооснови всіх суспільних суперечностей і майнової нерівності.В „Утопії” викладена і утопічна модель ідеального суспільства, основними характерними рисами якої є:

- відсутність приватної власності;

- відсутність грошей і торгівлі, прямий продуктообмін між містом і селом;

- зрівняльний розподіл, відсутність соціальної нерівності;

- строга регламентація та обов'язковість праці для всіх, поєднання занять фізичною та розумовою працею;

- сімейно-ремісничий уклад господарського життя; землеробство як основа господарської діяльності; організація сільськогосподарських робіт за принципом трудової повинності;

- наближена до республіки форма державного устрою, всезагальні вибори посадових осіб, рівність жінок з чоловіками у всіх правах, свобода совісті тощо.

Ранні ідеї утопічного соціалізму розвивав італійський мислитель Томазо Кампанелла (1568-1639), монах-домініканець, один із лідерів боротьби за звільнення Італії від гніту іспанської монархії. У творі „Місто сонця” (1623) він запропонував проект ідеальної утопічної держави, в основі якої має бути загальнонародна власність на майно (крім індивідуального житла) та господарство натурального типу. Його суспільство - це конгломерат сільськогосподарських общин, до роботи в яких залучаються всі громадяни, а споживання має бути суспільним, виходячи із потреб.

Основні риси утопічної моделі ідеального суспільства Т.Кампанелли:

- відсутність приватної власності, майнової нерівності, злиднів та експлуатації;

- відсутність грошей, натуральний продуктообмін;

- зрівняльний розподіл благ;

- примусова обов'язкова праця, розподіл обов'язків відповідно до здібностей кожного;

- державний устрій, заснований на поєднанні духовної і світської влади.

Представником раннього утопічного соціалізму був і Томас Мюнцер (1490-1525), німецький мислитель-бунтівник, який закликав насильницьким шляхом змінити існуючий лад і встановити “тисячоліття царства Христа”.

Утвердження „царства Божого” на землі можливе в результаті насильницького знищення феодального устрою. Суди і влада повинні перейти до братства бідняків, а земля має бути передана селянам. Саме простий народ, як стверджував Т. Мюнцер, є носієм божественної справедливості, здатним побудувати безкласове суспільство, засноване на засадах рівності і справедливості.

У суспільстві „царство Божого” не існуватимуть державна влада, класові відмінності, приватна власність та нерівність. Загальний добробут населення буде невпинно зростати на основі спільного майна.

Усі соціальні утопії раннього періоду описували наївні проекти суспільства, які ґрунтувалися на спільній власності, з відсутніми товарним виробництвом і грошима, на зрівняльних засадах розподілу благ. Мислителі мріяли створити суспільство, де люди будуть звільнені від бідності, злиднів і гноблення і зможуть розвивати свою особистість.

Пізній утопічний соціалізм представлений працями відомих мислителів XVIII - XIX ст. Р. А. Сен-Сімона, Ш. Фур'є та Р. Оуена. Виховані на ідеях Т.Мора і Т. Кампанелли, французьких просвітителів, і, розчарувавшись у результатах буржуазних революцій, вони почали виступати із рішучою критикою капіталістичного ладу і створювати нові фантастичні моделі “світлого майбутнього”. У чисто теоретичному плані їх погляди знаходилися на узбіччі економічної науки, проте вони внесли помітний вклад в критику капіталізму і цікаві здогадки про напрямки майбутнього суспільного розвитку.Одним із найбільш відомих представників французького утопічного соціалізму був Сен-Сімон Клод Анрі де Рувруа (1760-1825), аристократ за походженням і учасник антифеодальної революції 1789-1794 рр. Його економічні ідеї знайшли своє відображення у працях “Про промислову систему” (1821), “Катехізис промисловців” (1824), “Нове християнство” (1825).

Головну увагу Сен-Сімон приділяє дослідженню соціологічних проблем, проте при розгляді методологічних питань історії людського суспільства він вносить вклад і в розвиток політичної економії. На його думку, поступальний розвиток суспільства відбувається шляхом переходу від одного рівня (стадії, формації) до іншого в результаті зростання обсягу знань і вдосконалення господарства.

В кожній стадії існує два періоди: органічний або рівноважний, і критичний, коли рівновага розвитку порушується. Органічний період - це час, коли суспільство виступає єдиним і організованим цілим, стійким в економічних і ідеологічних відносинах. При критичному періоді виділяється певний клас, економічна могутність якого поступово зростає і який прагне прийти до влади. В результаті політичної боротьби між ним і рештою населення відбувається перехід до нової більш прогресивної стадії. Саме в цьому, з точки зору Сен-Сімона, і проявляється суть історичного прогресу. Тому перехід до нового суспільного ладу, який більш відповідає людській природі, так як забезпечує щастя для значно більшої кількості людей, є історичною необхідністю.

Сен-Сімон признавав, що причинами зародження нового (капіталістичного) суспільства є виникнення і розвиток промисловості, торгівлі, а також міст, які є матеріальною базою для формування буржуазії. Велике значення відіграють відносини власності, так як вони лежать в основі організації суспільства. Проте головними чинниками розвитку суспільства він вважав розвиток науки, розуму і свідомості, а економічним чинником і класовій боротьбі відводив другорядну роль.

Новий суспільний лад (капіталізм) він називає індустріалізмом, вважаючи, що його основою повинна стати промисловість, а управління в масштабі всього суспільства повинно здійснюватися з єдиного центру на основі певного плану. Процес управління повинні здійснювати найбільш досвідчені промисловці (індустріали), вчені - розробляти плани виробництва, розподілу продуктів і науково обґрунтувати плани розвитку виробництва. Безпосередньо ж здійснювати реалізацію даних планів повинна армія трудящих.

В новій суспільній організації асоціація замінить конкуренцію, всі будуть зобов'язані працювати на користь людства і їх праця оцінюватиметься за принципом: “від кожного - по здібностях, кожному - по його внеску”. В даному суспільстві не мають права на існування землевласники і лихварі, проте залишиться приватна власність. Все це на думку мислителя дозволить позбутися анархії виробництва і забезпечити плановість та централізм в управлінні економікою.

Можливі соціальні протиріччя повинні вирішуватися мирним шляхом, де велику роль відіграватимуть особистості і реформи. А все суспільство повинно об'єднуватися новою релігією (“нове християнство” - сукупність різних ідей науки і, в першу чергу, самого Сен-Сімона, про новий суспільний лад).

Уявлення Сен-Сімона про майбутній суспільний устрій багато в чому збігаються із сучасним постіндустріальним суспільством, яке, проте, функціонує на конкурентних засадах.

Визначним французьким соціалістом був і Шарль Фур'є (1772-1837), купець, торговий службовець. Основні його праці „Теорія чотирьох рухів і загальних доль” (1808), „Новий промисловий і суспільний світ” (1828), „Теорія всесвітньої єдності” (1838).

Головною його ідеєю є досягнення соціальної гармонії, яка можлива лише в суспільстві, побудованому на засадах справедливості і рівності. Капіталізм, зі своєю промисловістю, є ж ворожим людині, а капіталістична індустріалізація лише посилює антагонізм між інтересами індивідуума і колективу. Тому капіталізм потребує обов'язкового реформування з метою ліквідації існуючої приватної власності, яка породжує конкуренцію, анархію і призводить до несправедливого і нерівномірного розподілу багатства.

Досягти соціальну гармонію можливо при асоціаційній формі організації суспільства, яку Ш. Фур'є назвав Соціальною Гармонією, і для якої характерні такі основні риси:

- ліквідація експлуататорського характеру приватної власності через підпорядкування її інтересам суспільства шляхом створення асоціації вільних виробників (фаланг). Економічною основою суспільства повинна стати суспільна власність на засоби виробництва, усуспільнена окремими фалангами, які є первинною господарською одиницею асоціації;

- основою життя фаланги є колективна і механізована сільськогосподарська праця. Розвиток промисловості має бути підпорядкованим сільському господарству;

- обов'язковість та привабливість праці для всіх, виконання робіт за планом;

- відсутність конкуренції і розвиток змагання між трудящими як основи зростання продуктивності праці і поліпшення добробуту суспільства;

- справедливий розподіл продуктів і доходів відповідно до внеску кожної особи в загальні результати ( з врахуванням частки майна у спільній власності, кількості затраченої праці і здібностей та таланту);

- формування і використання фондів суспільного споживання.

Ш. Фур'є був прихильником мирного переходу до нового суспільства, де всезагальна роль відводилася реформам, агітації, прикладу і геніальній особистості. Класову боротьбу він вважав величезним нещастям для людства, а революції - пограбуванням багатих в інтересах інтриганів та авантюристів.

Найвідомішим представником утопічного соціалізму в Англії був Роберт Оуен (1771-1858), автор праць „Виклад раціональної системи суспільства” (1830), „Книга про новий моральний світ” (1840) та ін.Характерним у творчості Р. Оуена є гостра критика капіталізму як системи, що перешкоджає раціональному поєднанню виробників та засобів виробництва, розподілу факторів виробництва та продуктів праці, породжує суперечності, злидні, нові форми рабства та війни. Причиною цих недоліків він вважає приватну власність і заперечує право на її існування у будь-яких формах.

На відміну від французьких утопістів, які заперечували класичну політичну економію, Р. Оуен був прихильником трудової теорії вартості Д. Рікардо і вважав працю єдиним джерелом вартості. Проте, він вважав, що при капіталізмі закон вартості не діє, так як більша частина продукту попадає капіталістам і землевласникам. Вихід із даної ситуації - реорганізація існуючого суспільства і створення такого ладу, де будуть відсутні бідність і безробіття. Такий лад він назвав соціалізмом. Характерні риси утопічної моделі ідеального суспільного устрою Р. Оуена:

- відсутність приватної власності, організація кооперативної праці на засадах суспільної власності, рівність громадян у правах і обов'язках;

- первинні клітинки соціалістичного ладу - кооперовані общини, які засновані на принципі єдності праці і споживання;

- праця є єдиним мірилом цінності і є обов'язковою для всіх;

- використання принципу розподілу: від кожного за здібностями, кожному за працею;

- ліквідація протилежностей між містом і селом.

Чергування занять землеробською та ремісничою працею.

Незважаючи на відсутність серйозної теоретичної основи, твори соціалістів-утопістів справили значний вплив на еволюцію економічної думки:

- започаткували критику існуючого суспільного ладу, його суперечностей і спонукали до роздумів над проблемами еволюції людського суспільства;

- вказали на певні напрямки майбутньої еволюції суспільства і сприяли пошуку шляхів його вдосконалення;

- вплинули на розвиток економічної думки.

Якщо теорії раннього утопічного соціалізму були більш прагматичними і переважно досліджували господарські реальності та матеріальні умови економічної діяльності, то в концепціях пізніх соціалістів-утопістів створюються фантастичні проекти швидкої побудови справедливого суспільства, опираючись на тогочасні суспільні інституції - державу, науку, мораль, політику і наявну економічну базу.

Незважаючи на існуючі відмінності, для більшості соціалістичних утопічних учень характерними є такі спільні риси:

- емоційна критика феодалізму та капіталізму за їх неспроможність забезпечити справедливий розподіл багатства та неефективне використання матеріальних і людських ресурсів;

- заперечення приватної власності та вільної конкуренції як основи експлуатації та соціальної нерівності;

- розуміння розвитку людського суспільства як історичного процесу, що проявляється в заміні існуючого ладу більш прогресивним і справедливим;

- здійснення не лише опису ідеального суспільства, але і намагання нав'язати людям обов'язковий образ дій і поведінки, регламентацію їх життя;

- відмова від насильницьких, революційних методів побудови ідеального суспільства і віра у можливість трансформації існуючого суспільного ладу в ідеальне суспільство за рахунок виховання населення, пропаганди і поширення соціалістичних ідей.

2. Особливості господарського розвитку Голландії мануфактурного періоду

З півдня на північ Європи, між Францією і Німеччиною, у XV ст. простягалася велика держава -- герцогство Бургундське. У північній частині цієї держави лежали Нідерланди. На цій території нині розміщені країни Бенілюксу і ряд північних районів Франції. Із 12 провінцій Нідерландів економічно найбільш розвинутими були 7 північних, найбільша з яких -- Голландія.

Економічному розвитку Голландії, яка з кінця XV ст. починає своє сходження і в XVII ст. перетворюється у зразкову капіталістичну країну, допомагали передусім сприятливі географічні умови.

Бідні ґрунти, близькість моря, багато островів і зручних гаваней, низовини великих річок -- Рейну, Маасу, Шельди -- усе це спонукало голландців шукати умови існування на морі. Тоді як більшість інших народів Європи ще залишалися землеробами, а деякі навіть пастухами, голландці стали моряками. Зі зміною торгових шляхів після Великих географічних відкриттів Голландія опинилася на перехресті шляхів світової торгівлі і стала торговим посередником між Заходом та Сходом, Півднем і Північчю.

Особливістю розвитку Голландії було й те, що кріпосне право не набуло значного розвитку і селяни зберегли особисту свободу. Частка феодального землеволодіння становила лише 20-25 %. Створювалися фермерські господарства, райони "торговельного землеробства", що спеціалізувалися на вирощуванні певних культур. Таке становище сприяло і більш ранньому, ніж в інших країнах Європи, розвитку капіталізму. Значна кількість міст, які славилися своїм суднобудуванням, мануфактурами, розвиток капіталізму в сільському господарстві і його товаризація зробили Голландію однією з найбільш розвинутих країн Західної Європи.

Проте найважливішою причиною економічного зростання Голландії стала буржуазна революція. В основі її лежала глибока суперечність між буржуазним розвитком Нідерландів і політичним режимом пануючої феодальної Іспанії. Ця суперечність середини XVI ст. надала буржуазній революції в Нідерландах національно-визвольного характеру. Іспанія не бажала втрачати щорічні 2 млн дукатів, які отримувала за рахунок пограбування Нідерландів, що становило 40 % прибутку іспанської корони. Тому іспанський король Філіпп II направив для придушення виступів 18-тисячну армію на чолі з католицьким фанатиком герцогом Альбою. Звинувачуючи учасників руху в єресі, він почав їх фізичне винищення. Знищували не тільки бідних, а й заможних нідерландців, майно яких поповнювало королівську казну.

Коли ж у 1571 р. Альба почав стягувати 1 % податку з нерухомості, 5 % -- з її продажу, 10 % -- з продажу рухомого майна, так звану алькабалу, економічне життя країни завмерло. 1 квітня 1572 р. розпочалося загальне повстання населення північних провінцій, яке закінчилося частковою перемогою. У січні 1579 р. було укладено Утрехтську унію, яка поклала початок існуванню Республіки семи сполучених провінцій Нідерландів. Так виникла перша в історії Європи буржуазна республіка, ядром якої стала Голландія. 26 липня 1581 р. вона проголосила свою повну незалежність. (Іспанія визнала незалежність Нідерландів лише в 1609 р.) Південні Нідерланди, майбутня Бельгія, ще багато років були під пануванням Іспанії.

Найбільшого розвитку в Голландії, яка вже В XVII ст. стала зразковою капіталістичною країною, набули зовнішня і внутрішня торгівля.

Головне значення для економіки Голландії XVII ст. мала зовнішня торгівля. Витіснивши ганзейську торгівлю з північноєвропейського регіону, країна стала основним постачальником хліба, лісу та інших сільськогосподарських товарів із Північної і Центральної Європи в країни Південної Європи. Революційно-визвольні війни Голландії поступово перетворились на так звані торговельні війни проти монополії іспанців в Америці та португальців на експлуатацію колоній Сходу. Витіснивши португальців, голландці створили величезну імперію, яка простягалася від Мозамбіку до Японії. На відміну від Іспанії, а пізніше Англії і Франції, ця країна не прагнула територіальних загарбань. Голландці закладали торгові факторії, монополізували постачання прянощів та східних товарів, займалися каботажними перевезеннями. У цьому вони повторили португальців.

Головним об'єктом голландської колонізації була Індонезія, яка стала сполучною ланкою на торговому шляху між Індією, з одного боку, і Китаєм та Японією -- з другого. Створення голландської колоніальної імперії у цьому регіоні завершилось у 50-60-х роках XVII ст. Головною метою цієї торговельної системи було не постачання Європи колоніальними товарами, а посередницька торгівля між окремими регіонами Південно-Східної Азії.

Сукупний торговельний оборот Голландії всередині XVII ст. досяг 75-100 млн флоринів (флорин -- 3,5 г золота) за рік. Переважала торгівля з Індією, Китаєм, Японією, Америкою. У 1602 р. було створено Ост-Індську компанію (приватне акціонерне товариство, значну кількість акцій якого контролювала держава), яка потім стала зразком для інших торговельних компаній. Вона мала право від імені уряду укладати торгові та мирні угоди, вести війну, утримувати армію, судити своїх чиновників, тобто була державою в державі. Торгівля Ост-Індської компанії приносила астрономічні бариші, тому що гвоздику перепродували в 7 разів, перець -- у 8-10, чай -- у 3-4 рази дорожче. У 1606 р. компанія виплатила своїм членам 67 % дивідендів. У 1699 р. капітал компанії становив 4 т золота.

Великий попит у голландських купців мали також товари з України та Росії: віск, зерно, коноплі, поташ, м'ясо тощо. Їх вивозили через Ригу.

Голландія торгувала з Францією, Англією, а також з Іспанією, що перебувала в стані війни з нею. Найголовнішим портовим містом був Антверпен. Найбільше піднесення міста припало на 1535-1557 pp. У місті проживало близько 100 тис. осіб. Сюди причалювало по кілька тисяч кораблів, іноземні фірми мали тут своїх представників, антверпенська біржа посідала одне з перших місць у Європі. Пізніше війна з Іспанією стане причиною перенесення торгового центру з розореного іспанцями Антверпена в Амстердам. Однією з умов капітуляції Антверпена перед іспанцями було право жителів міста покинути його разом зі своїм майном. Тому антверпенські купці, які перебралися в Амстердам, привезли із собою капітал, своє вміння й торгові зв'язки. Половина вкладів Амстердамського банку, створеного в 1609 p., надійшла з Південних Нідерландів. Амстердам, спадкоємець італійських міст і Антверпена, став головним торговим центром Європи. Він був останнім торговим містом після Генуї, Венеції та Антверпена, яке представляло власні інтереси, а не інтереси нації та країни в цілому.

Зовнішня торгівля Голландії охоплювала всі країни Європи та їхні колонії, що дало їй змогу стати в XVII ст. світовим торговим гегемоном. Сприяла цьому й особливість розвитку Голландії: на відміну від Англії, де капітал вкладався здебільшого в промисловість, головними сферами використання голландського капіталу були торгівля та морські перевезення, які давали найбільший прибуток. Наприкінці XVI ст. кораблі Амстердама перевозили 5/6 товарів, якими обмінювалися Піренейський півострів і Північна Атлантика.

Розвиток зовнішньої і внутрішньої торгівлі зумовив зростання ролі банківської справи та кредиту. У європейській торгівлі щораз більшого розвитку набирає комерційний кредит. На початку XVI ст. в Антверпені склався грошовий ринок, на якому в міжнародних розрахунках використовували векселі (письмові боргові зобов'язання) на пред'явника. Борги та кредити надходили на ринок. Векселі були в обігу замість готівки, переходили з рук у руки, поки їх не анульовували. Поширилася практика платіжних розпоряджень (асигнацій), що встановлювала відповідальність кредиторів. У 1598 р. було засновано Страхову палату. Голландія стала центром ринку цінних паперів. Сюди почали стікатися численні перевідні векселі, які скуповували багаті голландські купці та банкіри, випускаючи під це забезпечення свої власні цінні папери. Упродовж XVII ст. Амстердам перетворюється на найбільший міжнародний фінансово-кредитний центр, цьому сприяли низькі проценти (5 %) на позичковий капітал.

Амстердам повторив шлях Генуї й Венеції, які наприкінці XV ст. також перейшли від торгівлі до кредиту. У XVIII ст. Голландія остаточно стала банкіром Європи, який кредитував держави, але поступилася торговельною першістю іншим країнам. Надлишкові голландські капітали, проникаючи в економіку інших країн і даючи при цьому значні прибутки, стали одним із чинників економічного розвитку цих країн. Отже, Голландія своїми руками "вирощувала" конкурентів. Уже в 30-х роках XVII ст. голландська торгова система в Європі зруйнувалася.

У XVII ст., крім зовнішньої торгівлі, Голландія надавала великого значення рибальству. У цій галузі було зайнято 100-120 тис. осіб і до 2 тис. кораблів. Діставши у спадок від ганзейців дуже прибуткову торгівлю оселедцями, Голландія забезпечувала ними всю католицьку Європу, яка і в XVII ст. потерпала від частих постів.

Добре розвинуте рибальство було надзвичайно прибутковою справою для купців і судновласників, справжнім "золотим дном", що, в свою чергу, стимулювало розвиток торгівлі, суднобудування, виробництва парусини тощо.

Голландія в XVII ст. вирізнялася високим ступенем розвитку суднобудування. Ця невелика республіка (площа 25 тис. кв. км, населення 2 млн осіб) мала в XVII ст. флот, який за кількістю і тоннажем переважав флот усієї Європи. Всесильний кардинал Ришельє заздрив воєнно-морській могутності Голландії, яка мала близько тисячі лише військових кораблів, а Франція менше десяти. Взагалі у голландському флоті налічувалося 15 тис. кораблів і 150 тис. моряків, що становило 75 % світового флоту. Лише у двох містах, Амстердамі й Зандамі, налічувалось близько 130 корабелень. Будівництво кораблів обходилось у Голландії в 1,5-2 рази дешевше, ніж в Англії, і набагато дешевше, ніж в усіх інших країнах Європи. Тому голландці будували кораблі майже для всіх європейських країн, у тому числі для Англії, Росії, Речі Посполитої та ін. Центрами суднобудування були Саардам і Роттердам. Мануфактури з виробництва канатні, вітрил, паперу, скла, обробки деревини, лісопилки були майже в кожному місті. На будівництві флоту працювали тисячі теслярів, столярів та інших майстрів. У XVII ст. Голландію було визнано центром світового суднобудування.

Значного розвитку в Голландії в XVII ст. набула також текстильна промисловість. Її центрами стали Лейден і Харлем. Саме в цій галузі народного господарства в Голландії вперше виникли мануфактури всіх трьох типів. Однак на відміну від Англії, де в XVII ст. більше була розвинута розсіяна мануфактура, у Голландії найбільшого поширення набула централізована мануфактура. Голландські ткацькі мануфактури виготовляли тонку тканину, відоме голландське полотно, парусину, плюш, тканини з льону, шовку, і все це справедливо вважалось у тогочасній Європі першосортним. Фландрійські ткацькі верстати були відомі ще з часів середньовіччя і славилися високою досконалістю.

Капіталістичні форми активно впроваджувались і в сільське господарство Голландії, унаслідок чого розвинулися передова для того часу агротехніка, товаризація сільськогосподарської продукції та виробництва, капіталістична оренда, великі тваринницькі ферми, інтенсивне садівництво. Голландці почали вирощувати культури, які приносили найбільший дохід: льон, коноплі, рапс, хміль, тютюн, а також ті, які використовували для виготовлення барвників, -- пастель і марену. Це було пов'язано з розвитком такої галузі промисловості, як кінцева обробка й фарбування сирового сукна, яке постачалось в основному з Англії. За допомогою гребель, дамб і насипів у моря і боліт було відвойовано для сільського господарства тисячі гектарів землі, так звані польдери. Не випадково про голландців кажуть, що вся земля -- творіння рук Господа Бога, і тільки Голландія -- творіння рук самих голландців. Уже в XVI ст. голландці вирощували кормові культури, застосовували дренаж, мінеральні добрива.

В XVII ст. Голландія -- це країна з найбільш розвинутими промисловістю і сільським господарством. Її столиця Амстердам була торговим і фінансово-кредитним центром не тільки Західної Європи, а й усього світу.

Наступне століття для розвитку економіки Голландії було не таким успішним. Уже в першій половині XVIII ст. вона починає відставати в економічному розвитку від Англії і втрачати лідерство у світовій торгівлі. Різко скоротилося риболовство та суднобудування. Якщо в середині XVII ст. в море кожного року виходило 1500-2000 голландських риболовних суден, то через століття -- не більш як 200.

На найбільших судноверфях число закладених кораблів зменшилося за XVIII ст. у 10-15 разів. Дуже швидко англійський флот і фабрики обійшли флот та мануфактури Голландії.

Утримувати свої торгові позиції ще певний час голландській буржуазії допомагали широкі торговельні та фінансові зв'язки. Навіть наприкінці XVIII ст. більш як 80 % зерна, значну частину лісу, який експортували зі Східної Європи, у тому числі з Білорусії, перевозили голландські кораблі. Проте в цілому голландський торговий капітал уже в середині XVIII ст. опинився у великій залежності від англійського промислового капіталу. Причинами економічного відставання Голландії у XVIII ст. були:

-- по-перше, слабкість її промислової бази. Для розвитку фабричної промисловості Голландії, особливо важкої та металопереробної, не вистачало території, робочих рук і сировини. Тоді як в Англії різко зростає частка важкої промисловості, швидко розвивається фабрична система, упроваджуються машини, Голландія залишається на стадії мануфактури;

-- по-друге, намагання підприємців країни йти прокладеним шляхом торгового збагачення і недостатня увага до промислового виробництва. У час промислового капіталізму Голландія залишалася торговою республікою, але такі республіки вже віджили свій вік;

-- по-третє, безкінечні війни Людовіка XIV, що завдавали казні Голландії та її території великі збитки.

Однак слід підкреслити: економічне відставання цієї першої в Європі буржуазної республіки не мало характеру глибокого спаду, економічної катастрофи й зубожіння, що пережили у свій час Іспанія та Італія.

Попри все, економічне зростання Голландії в епоху первісного нагромадження капіталу в основному спиралося на фундамент посередницької торгівлі. У міру того, як в інших країнах Західної Європи зміцнювалося капіталістичне промислове виробництво, орієнтація голландської буржуазії на пріоритетний розвиток торгівлі зумовила в XVIII ст. застій і економічне відставання народного господарства сполучених провінцій Нідерландів.

У цей період промислова політика міст поступово замінюється державною політикою. По-перше, вона була спрямована проти господарської самостійності окремих міст і територій. По-друге, держава поступово руйнувала внутрішні митні бар'єри між окремими провінціями. Так, у 1707 р. було ліквідовано митницю, яка відокремлювала Англію від Шотландії. По-третє, держава стимулювала розвиток національної промисловості й насаджувала нові галузі виробництва: шовку, бавовняних тканин, в'язальних виробів, дзеркал та ін. Цим галузям надавалися податкові пільги, грошові допомоги, монополії на збут своїх товарів. Заборонялося навіть переманювати робітників, зайнятих на привілейованих підприємствах, а робітників-утікачів переслідували за законом. В Англії вже з XIV ст. держава залучала фламандських ткачів і годинникарів, у XV ст. -- голландських солеварів і богемських рудокопів, у XVI ст. в Англію переселилися німецькі зброярі, італійські склодуви, ткачі, які вміли виробляти атлас і бавовняні тканини. За королеви Єлизавети з допомогою іноземців налагодили виробництво мила, селітри, віконного скла, вітрил тощо.

Список використаної літератури

утопічний соціалізм голландія мануфактурний

1. Климко Г.Н. Основи економічної теорії: Політекономічний аспект: Підручник. - К.: Вища шк. - Знання, 2002. - 322 с.

2. Корнійчук Л.Я. Історія економічних учень: Підручник/ Л.Я. Корнійчук, Н.О. Татаренко, А.М. Поручник. - К.: КНЕУ, 1999. - 365 с.

3. Кривенко К.Т. Політична економія: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 508 с.

4. Мочерний С.В. Політична економія: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002. - 687 с.

5. Основи економічної теорії: Підручник/ За ред. Ю. В. Ніколенка. - К.: Либідь, 2003. - 259 с.

6. Піндайк Р.С. Мікроекономіка/ Пер. з англ. А. Олійника. - К.: Основи, 1996. - 646 с.

7. Радіонова І. Макроекономіка та економічна політика. - К.: Таксон, 1996. - 369 с.

8. Савченко А.Г. Макроекономіка. - К.: Либідь, 1999. - 259 с.

9. Юхименко П.І., Леоненко П.М. Історія економічних учень: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2000. - 514 с.

10. Ястремський О. Основи мікроекономіки. - К.: Знання, 1998. - 674 с.

Размещено на Allbest.ru