975,7

Івано-Франківська

618,8

Київська

1718,9

Кіровоградська

72,2

Луганська

766,8

Львівська

1358,2

Миколаївська

156

Одеська

1221,7

Полтавська

699,6

Рівненська

295,3

Сумська

361,8

Тернопільська

61,9

Харківська

2745,7

Херсонська

206,5

Хмельницька

189,6

Черкаська

285,9

Чернівецька

61,9

Чернігівська

98,3

м.Київ

24459,1

м.Севастополь

166,6

Розбіжності між найбільш благополучними і найбільш проблемними регіонами, районами, містами обчислюємо за формулою (1):

Середнє значення індексу споживчих цін визначаємо за формулою (2):

млн. дол.

Середнє квадратичне відхилення визначаємо за формулою (3):

Коефіцієнт варіації визначаємо за формулою (4):

Таким чином, регіони України є неоднорідними за показником прямих інвестицій в економіку. Розміри інвестицій в найбільш благополучні регіони перевищує інвестиції в неблагополучні регіони в 395,13 разів.

Існує велика різниця у інвестиційній привабливості регіонів для іноземних інвестицій. Найвищий інвестиційний рейтинг має м. Київ (його частка становить понад третину всіх іноземних інвестицій), а також Дніпропетровська, Київська, Запорізька, Донецька, Одеська області. Водночас питома вага у загальному обсязі іноземних інвестицій 6 регіонів становить менше 1 %.

4) Визначимо рівень розбіжності між регіонами за рівнем безробіття:

Ринок праці - це невід'ємна складова частина системи ринкової економіки, система купівлі-продажу робочої сили, що забезпечує життєдіяльність економіки та залежить від багатьох факторів. Споживачами робочої сили як одного з основних ресурсів для виробництва товарів та послуг, виступають підприємства, установи та організації, а постачальниками - працездатні особи, які з метою забезпечення особистих потреб пропонують свою працю на ринку за ціною, що визначається відповідно до ринкової кон'юктури та відображається в заробітній платі [1, c. 156] .

Зайнятість характеризує чисельність працюючих осіб. Оскільки поняття зайнятості досить широке, облік чисельності зайнятих доповнюється даними про робочий час. Це доцільно робити для того, щоб виділить серед працюючого населення підгрупи залежно від участі в складі робочої сили.

Зайнятість включає не тільки роботу за заробітну плату, але також заради одержання прибутку чи сімейного доходу на власному підприємстві. До складу зайнятого населення не включаються особи , які виконували неоплачувану громадську чи добровільну роботу, та особи, які виконують тільки домашні обов'язки.

Відповідно до закону України «Про зайнятість населення» (стаття 2) безробітними «визначаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові приступити до підходящої роботи».

Безробіття - це стан ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї [1, c. 156] .

Безробіття - це соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили (економічно активного населення) не зайнята у виробництві товарів і послуг. Безробітні поряд із зайнятими формують робочу силу країни. У реальному економічному житті безробіття виступає як перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї [5, c. 206]..

До безробітному за визначенням МОП (Міжнародна Організація Праці) відноситься індивід, який [7, c. 210]:

1) не має роботи на даний момент, тобто не працювали за плату за наймом або на власному підприємстві, як це передбачено міжнародним визначенням зайнятості;

2) робить конкретні та активні спроби знайти роботу;

3) у даний момент готовий приступити до роботи, тобто почати працювати за плату за наймом або на власному підприємстві протягом звітного періоду.

До безробітних, згідно зі статистикою багатьох розвинених країн, відносяться особи, які не зайняті на момент проведення опитування щодо статусу їхніх зайнятості, що робить спроби знайти роботу протягом попередніх чотирьох тижнів та зареєстровані на біржі праці.

Таблиця 3.4

Аналіз диференціації рівня безробіття за регіонами в 2014 році [27]

Регіон	Кількість економічно активного населення	Безробітні	Рівень безробіття
АР Крим	965,6	58,9	6,1
Вінницька	775,3	75,2	9,7
Волинська	480,7	39,9	8,3
Дніпропетровська	1 651,50	112,3	6,8
Донецька	2 167,10	177,7	8,2
Житомирська	614	61,4	10
Закарпатська	575	55,2	9,6
Запорізька	895,8	64,5	7,2
Івано-Франківська	580,5	50,5	8,7
Київська	807,5	54,1	6,7
Кіровоградська	475,6	40,9	8,6
Луганська	1 065,20	70,3	6,6
Львівська	1 196,10	92,1	7,7
Миколаївська	585,2	47,4	8,1
Одеська	1 111,70	66,7	6
Полтавська	717,4	66	9,2
Рівненська	546,2	56,8	10,4
Сумська	571,4	52	9,1
Тернопільська	482,7	50,2	10,4
Харківська	1 374,30	96,2	7
Херсонська	531,1	47,8	9
Хмельницька	629,5	55,4	8,8
Черкаська	627,2	57,7	9,2
Чернівецька	417,1	34,2	8,2
Чернігівська	527,9	54,9	10,4
м. Київ	1 473,20	82,5	5,6
м. Севастополь	191,9	11,9	6,2

Розбіжності між найбільш благополучними і найбільш проблемними регіонами обчислюємо за формулою (1):

Середнє значення рівня безробіття визначаємо за формулою (2):

%

Середнє квадратичне відхилення визначаємо за формулою (3):

%

Коефіцієнт варіації визначаємо за формулою (4):

Бачимо, що регіони України є досить однорідними за рівнем безробіття. Найбільший рівень безробіття спостерігається в Західних областях України, що зумовлено їх соціально-економічним становищем.

Рівень безробіття в Україні за 2014 р. був одним з найнижчих в Європі, проте ці дані враховують лише офіційно зареєстрованих безробітних, і є зовсім не точними, щодо реального рівня безробіття в країні.

ВИСНОВКИ

Соціально-економічна дезінтеграція - це процес, що характеризує зміну внутрішньої консолідованості економічного простору, виражається в ослабленні міжрегіональних економічних зв'язків внаслідок посилення замкнутості регіональних господарських комплексів чи збільшення ролі зовнішньоекономічних зв'язків, що заміняють міжрегіональні зв'язки всередині країни. Обидва ці прояви дезінтеграції створюють загрозу цілісності країни.

Початок ослаблення міжрегіональної соціально-економічної взаємодії в Україні співпадає у часі з початком глибинної кризи 1990-х років. В умовах загального спаду промислового виробництва, розриву сформованих зв'язків споживачів і постачальників, непослідовності державної політики кризові явища початкового періоду незалежності призвели не тільки до перебудови власне економіки регіонів, але й до кардинальної зміни умов життєдіяльності, а також деформацій у суспільній свідомості, способі життя тощо.

Обсяг міжрегіонального товарообміну знизився набагато більше, ніж обсяги виробництва; значно скоротився міжрегіональний пасажирооборот (особливо повітряним транспортом), що було ознакою дезінтеграції гуманітарного простору. Відсутність достовірної інформації, висока політизація економіки і часто неадекватне відображення ситуації засобами масової інформації призвели до виникнення вогнищ соціальної напруженості, що вилилися в деяких регіонах у відкриті конфлікти.

З початком лібералізації економіки, зміни форм власності у реальному секторі економіки зародився яскраво виражений фінансово-спекулятивний характер управління, більш характерний для сфери торгівлі. У реальному секторі економіки часовий цикл від моменту інвестицій у розвиток виробництва до одержання прибутку завжди значно довший, ніж у фінансово-торговій сфері; з іншого боку, швидкий доход у реальному секторі приносить розпродаж устаткування й інших матеріальних активів, згортання програм модернізації, закриття нерентабельних виробництв, переобладнання приміщень тощо. Перенесення фінансово-торгової логіки на реальний сектор економіки призвів до масового згортання виробництва, порушення господарських зв'язків, постійних збоїв у суміжних галузях, - почалася дезінтеграція соціально-економічного простору, спричинена внутрішніми чинниками. В цьому і криється головна причина зародження в Україні "грабіжницького капіталізму"; неконтрольований державою спекулятивний підхід до управління реальним сектором економіки деструктивний і соціально небезпечний і сприяє розширеному відтворенню кримінального бізнесу.

Першопричинами посилення регіональних дезінтеграційних тенденцій після початку економічного зростання у 2000 р. були не стільки прагнення регіональних лідерів до економічної і політичної самостійності, скільки відсутність ефективно діючого Центру.

З проявами просторової дезінтеграції безпосередньо пов'язане також посилення регіональної диференціації та неоднорідності економічного розвитку. Регіональні нерівномірності потенціалу цілком закономірно спричинили прискорене зростання одних регіонів на фоні хронічного відставання інших. Так, внесок Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Луганської, Одеської, Харківський областей у формування ВВП України перевищує 40%; на ці регіони припадає понад 65% обсягу реалізованої промислової продукції; розрив у показниках реалізованої продукції на душу населення надзвичайно великий і не демонструє тенденції до зниження. Вищий рівень економічного розвитку обумовлює різний ступінь участі у наповненні державного бюджету, а також наявність кращих соціальних показників: рівня доходів населення, безробіття тощо.

Подібна ситуація закономірно формує об'єктивні регіональні протиріччя -- між індустріально більш розвиненими і менш розвиненими регіонами - і викликає гостру реакцію територіальної влади .

Регіональна соціально-економічна дезінтеграція України визначила скорочення обігу матеріальних і трудових ресурсів, замикання їх руху внутрішньорегіональними масштабами, все популярнішими стають методи штучного “замикання” фінансових потоків у тому числі адміністративним способом, посилюється прагнення до продовольчого самозабезпечення тощо. Все це створює підґрунтя для подальшої суспільно-політичної дезінтеграції України.

Дезінтеграційні явища в економіці України значною мірою пов'язані з глобалізаційними процесами у світі; посилюється залежність регіонів, особливо індустріальних, від світового господарства, орієнтація на зовнішній ринок, мінерально-сировинна експортна спеціалізація тощо. Крім того, специфіка товарної і географічної структури зовнішньої торгівлі регіонів ставить її перспективи у залежність від політичної ситуації у країні-імпортері та відносин України з нею.

Зазначені дезінтеграційні тенденції у соціально-економічному розвитку регіонів становлять безпосередню загрозу економічній безпеці і територіальній цілісності держави. У цьому напрямку актуальним виступає налагодження міжрегіонального співробітництва областей, посилення вертикального і горизонтального технологічного кооперування підприємств, обміну кадрами, інноваційними розробками тощо, у чому держава повинна відігравати роль активного посередника.

Саме зміцнення міжрегіональних господарських зв'язків на основі поглиблення регіональної і галузевої спеціалізації дозволяє якнайповніше розкрити і задіяти внутрішній потенціал територій, а також забезпечити повноцінне інтегрування регіонів України у єдиний національний економічний комплекс. За таких умов міжрегіональна економічна інтеграція потребує зведення в ранг державної політики, розробки заходів на державному рівні, здатних прискорити взаємовигідне співробітництво регіонів, забезпечити розвиток внутрішнього ринку та повноцінний вихід на зовнішній ринок

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Беляевский И.К. и др. Статистика рынка товаров и услуг. - М.: Финансы и статистика, 2008.

2. Борисова С.И. Планирование статистической деятельности в органах государственной власти // Вопросы статистики. - 2000. - № 7. - С. 66-69.

3. Гинзбург А.И. Статистика. - СПб: Питер, 2003

4. Голуб Л.А. Социально-экономическая статистика: Учеб. пособие для студентов высших учебных заведений. - М.:Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС , 2001.

5. Гореева Н. М., Демидова Л. Н., Клизогуб Л. М., Орєхов С. А. Статистика в схемах и таблицях. - Эксмо, 2007 г.

6. Громыко Г.Л. и др. - М.: ИНФРА - М, 2007.-480с.

7. Гусаров В.М. Статистика: Учеб. пособие для вузов - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007.- 436с.

8. Елисеева И.И., Юзбашев М.М. Учебник. Общая теория статистики. 4-е издание. - М.: Финансы и статистика. 2007. - 480с.

9. Ефимова М.Ф., Петрова Е.П., Румянцев В.Н. Общая теория статистики. - М.: ИНФРА - М, 2-е издание. 2007. - 413с.

10. Курс социально-экономической статистики: Учебник для вузов/Под ред. проф. М.Г. Назарова. - М.: Финстатинформ, ЮНИТИ-ДАНА, 2000. - 771 с.

11. Назаров М.Г. Статистика. Учебно-практическое пособие. - Питер, 2009 г.

12. Орлов А. И. Прикладная статистика. Учебник. -- М.: Экзамен, 2006.

13. Пашинцева Н.И. О международном сотрудничестве по вопросам распространения статистической информации // Вопросы статистики. - 2000. - № 5.

14. Переяслова И.Г., Колбачева Е.Б. Основы статистики. Серия „Учебники, учебные пособия”. - Ростов н/Д: Феникс, 1999. - 320 с.

15. Практикум по статистике. Учебное пособие. Зинченко А.П., Шибалкин А.Е, Тарасова О.Б., Шайкина Е.В. - М.: Колос, 2007. - 319с.

16. Рафикова Н.Т. Основы статистики - Уфа, 2008.

17. Салин В. Н., Чурилова Э. Ю. Курс теории статистики для подготовки специалистов финансово-экономического профиля. - Финансы и статистика, 2006 г.

18. Сиденко А.В., Матвеева В.М. Практикум по социально-экономической статистике. - М.: Издательство <Дело и сервис>, 1998. - 144 с.

19. Система показателей социальной статистики: концепция, методология, практика. - М.: ИСЭПН РАН, 1991.

20. Статистика: Підруч./С. С. Герасименко, А. В. Головач, А. М. Єріна та ін.; 2-ге вид., перероб. і доп. -- К.: КНЕУ, 2000. -- 467 с.

21. Социально-экономическая статистика: Практикум/Под ред. В.Н. Салина, Е.П. Шпаковской: Учеб. пособие. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 1921 с.

22. Социально-экономическая статистика: Учебник для вузов/ Под ред. проф. Б.И. Башкатова. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. - 703 с.

23. Теория статистики: Учебник/Под ред. проф. Р.А. Шмойловой. - Финансы и статистика, 1996.-464 с.

24. Филимонов В.С. Гуртовник Е.А. Практикум по статистике. М.: - Финансы и статистика, 2007.

25. Щербина Л. В. Общая теория статистики. - Эксмо, 2008 г.

26. Экономическая статистика. Учебник. Иванов Ю.Н., Казаринова С.Е., 2008.

27. www.ukrstat.gov.ua - Державний комітет статистики України.

28. www.rada.gov.ua - Сервер Верховної Ради України.

29. Макроэкономические показатели в украине (статистика и аналитика). - http://macrostat.nm.ru/

30. Методика оцінки міжрегіональної та внутрішньорегіональної диференціації соціально-економічного розвитку регіонів. - http://ovu.com.ua/articles/1279-pro-zaprovadzhennya-otsinki-mizhregionalnoyi-ta-vn

Размещено на Allbest.ru