Калькулювання собівартості послуг в системі житлово-комунального господарства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

В умовах переходу до ринкової економіки собівартість продукції є найважливішим показником виробничо-господарської діяльності підприємств. Обчислення цього показника необхідно для: оцінки виконання плану по даному показнику і його динаміки; визначення рентабельності виробництва й окремих видів продукції; здійснення внутрішньовиробничого госпрозрахунку; виявлення резервів зниження собівартості продукції; обчислення національного доходу в масштабах країни; розрахунку економічної ефективності впровадження нової техніки, технології, організаційно-технічних заходів; обґрунтування рішень про виробництво нових видів продукції і зняття з виробництва застарілих.

Управлінський облік витрат (собівартості) на виконання робіт (надання послуг) та подання облікової інформації для планування, калькулювання, оцінки, контролю та інших управлінських цілей внутрішнім користувачам здійснюється підприємствами самостійно на основі внутрішніх регламентів (наприклад, Положення про систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності й контролю господарських операцій).

Управлінський облік в основних підгалузях житлово-комунального господарства не регламентується і не регулюється державними органами, а організовується підприємством самостійно на основі загальних принципів і методів обліку, виходячи з потреб діяльності.

Актуальність дослідження калькулювання собівартості послуг в системі житлово-комунального господарства. Це питання є досить актуальним, тому що воно стосується інтересів як населення, так і всього народного господарства України. Калькулювання собівартості послуг у сфері ЖКГ має зосереджувати в собі дві сторони суспільної діяльності: по-перше - економічну, а по-друге - соціальну, яка безпосереднім чином впливає на рівень життя населення. Предметом дослідження є комплекс теоретичних і практичних питань з калькулювання собівартості послуг в системі ЖКГ.

Об'єктом мого дослідження є підприємства ЖКГ з питання калькулювання собівартості послуг.

Метою роботи є дослідження калькулювання собівартості послуг в системі ЖКГ.

Реалізація мети дослідження зумовила об'єктивну необхідність виявлення і розв'язання наступного комплексу завдань:

- розкрити роль калькулювання собівартості послуг в системі житлово-комунального господарства;

- показати зміст методів калькулювання собівартості послуг в системі житлово-комунального господарства;

- провести аналіз калькулювання собівартості послуг в системі житлово-комунального господарства;

- визначити особливості калькулювання собівартості послуг в системі житлово-комунального господарства.



1. Роль калькулювання собівартості послуг в системі житлово-комунального господарства

1.1 Сутність собівартості послуг в системі житлово-комунального господарства

Одним з найважливіших завдань управлінського обліку є калькулювання собівартості продукції.

Управлінський облік витрат (собівартості) на виконання робіт (надання послуг) та подання облікової інформації для планування, калькулювання, оцінки, контролю та інших управлінських цілей внутрішнім користувачам здійснюється підприємствами самостійно на основі внутрішніх регламентів (наприклад, Положення про систему і форми внутрішньогосподарського обліку, звітності й контролю господарських операцій).[4.с564]

Управлінський облік в основних підгалузях житлово-комунального господарства не регламентується і не регулюється державними органами, а організовується підприємством самостійно на основі загальних принципів і методів обліку, виходячи з потреб діяльності.

Собівартість об'єктів витрат може визначатися залежно від особливостей організації діяльності підприємства, методів калькулювання з застосуванням різних систем виробничого обліку та відповідних субрахунків бухгалтерського обліку. Впровадження системи виробничого обліку здійснюється підприємством самостійно.

Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі витрати на її виробництво і реалізацію. Собівартість продукції (робіт, послуг) підприємства складається з витрат, пов'язаних з використанням у процесі виробництва продукції (робіт, послуг) природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво і реалізацію. Житлово-комунальні послуги -- результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Вироблення та виконання житлово-комунальних послуг регламентуються стандартами, нормативами, нормами і правилами, які встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, з урахуванням соціальних, економічних, природно-кліматичних та інших умов регіонів та населених пунктів.

Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи в забезпеченні: холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, установленому законодавством.[1.с87-90]

Собівартість продукції є якісним показником, в якому концентровано відбиваються результати господарської діяльності організації, її досягнення і наявні резерви. Чим нижча собівартість продукції, тим більше економиться праця, краще використовуються основні фонди, матеріали, паливо, тим дешевше виробництво продукції обходиться як підприємству, так і всьому суспільству. У собівартість продукції, зокрема, включаються:

1. Витрати праці, засобів і предметів праці на виробництво продукції на підприємстві. До них, зокрема, відносяться:

- витрати на підготовку і освоєння виробництва;

- витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), обумовлені технологією і організацією виробництва, включаючи витрати з контролю виробничих процесів і якості продукції; витрати, пов'язані з винахідництвом і раціоналізацією;

- витрати з обслуговування виробничого процесу, забезпечення нормальних умов праці та техніки безпеки;

- витрати, пов'язані з набором робочої сили, підготовкою та перепідготовкою кадрів;

- відрахування на державне соціальне та обов'язкове медичне страхування;

- витрати з управління виробництвом та ін

2. Витрати, пов'язані зі збутом продукції:

- упаковкою, зберіганням, навантаженням і транспортуванням;

- оплатою послуг транспортно-експедиційних та посередницьких організацій, комісійними зборами і винагородами, котрі сплачуються збутовим і зовнішньоторговельним організаціям; витрати на рекламу, включаючи участь у виставках, ярмарках і ін

3. Витрати, безпосередньо не пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції на даному підприємстві, але їх відшкодування шляхом включення в собівартість продукції окремих підприємств необхідно в інтересах забезпечення простого відтворення.[3.с184-196]

Крім того, в собівартості продукції (робіт, послуг) відображаються також втрати від простоїв з внутрішньовиробничих причин, недостачі матеріальних цінностей у виробництві і на складах в межах норм природних втрат, допомоги у результаті втрати непрацездатності через виробничі травми, які виплачуються на підставі судових рішень. Цей підхід суперечив міжнародним принципам ведення бухгалтерського обліку, перешкоджав формуванню реальних показників собівартості, тобто спотворював кінцеві фінансові показники організації. У залежності від того, які витрати включаються до собівартості продукції, у вітчизняній економічній літературі традиційно виділяються такі його види:

* цехова - включає прямі витрати та загальновиробничі витрати; характеризує витрати цеху на виготовлення продукції;

* виробнича - складається з цехової собівартості і загальногосподарських витрат; свідчить про витрати підприємства, пов'язаних з випуском продукції;

* повна собівартість - виробнича собівартість, збільшена на суму комерційних і збутових витрат. Цей показник інтегрує загальні витрати підприємства, пов'язані як з виробництвом, так і з реалізацією продукції.[6.с112-120]

Крім того, розрізняють індивідуальну і середньогалузеву собівартість. Індивідуальне собівартість свідчить про витрати конкретного підприємства по випуску продукції; середньогалузева - характеризує середні по галузі витрати на виробництво.

Нарешті, існують планова і фактична собівартість. У розрахунки планової собівартості включаються максимально допустимі витрати підприємства на виготовлення продукції, передбачені планом на майбутній період. Фактична собівартість характеризує розмір дійсно затрачених засобів на випущену продукцію.[5.с312]

Розглянемо, яка ж роль калькулювання собівартості продукції, в управлінні виробництвом

У російській мові слово "калькуляція" (лат. calculatio - обчислення) з'явилося в другій половині XIX ст. і означає числення собівартості.

Пізніше, коли в Італії почали формуватися купецькі товариства і прибуток повинен був розподілятися між окремими купцями пропорційно вкладеному капіталу, виник подвійний запис. Виникнення калькуляції пов'язане із зародженням мануфактурного виробництва. Формування продуктивних сил суспільства, самого способу виробництва вдосконалювали прийоми і методи калькулювання. Найбільш стрімкий розвиток калькулювання як інструмент оцінки рентабельності товарів, як спосіб подолання конкуренції отримало в умовах промислового виробництва.

У сучасній економічній літературі калькулювання визначається як система економічних розрахунків собівартості одиниці окремих видів продукції (робіт, послуг). У процесі калькулювання порівнюються витрати на виробництво з кількістю випущеної продукції і визначається собівартість одиниці продукції.

У собівартість продукції включаються витрати:

- на підготовку та освоєння виробництва;

- пов'язані з виробництвом продукції обумовлені технологією і

організацією виробництва;

- пов'язані з винахідництвом і рационализаторством;

- пов'язані з управлінням виробництвом;

- на обслуговування виробничого процесу та ін.

Завдання калькулювання - визначити витрати, які припадають на одиницю їх носія, тобто на одиницю продукції (робіт, послуг), призначених для реалізації, а також для внутрішнього споживання.

Кінцевим результатом калькулювання є складання калькуляцій. У залежності від цілей калькулювання розрізняють планову, кошторисну і фактичну калькуляції. Всі вони відображають витрати на виробництво і реалізацію одиниці конкретного виду продукції в розрізі калькуляційних статей.[2.с57-70]

Планова калькуляція складається на плановий період на основі діючих на початок цього періоду норм і кошторисів.

Кошторисна калькуляція розраховується при проектуванні нових виробництв і конструюванні знову освоюваних виробів при відсутності норм витрат.

Фактична (звітна) калькуляція відображає сукупність всіх витрат на виробництво і реалізацію продукції. Вона використовується для контролю за виконанням планових завдань по зниженню собівартості різних видів продукції, а також для аналізу та динаміки собівартості.

Калькулювання дозволяє вивчити собівартість отриманих в процесі виробництва конкретних продуктів.

Сучасні системи калькулювання більш збалансовані. Інформація, що міститься в них дозволяє не тільки вирішувати традиційні завдання, але і прогнозувати економічні наслідки таких ситуацій, як:

- доцільність подальшого випуску продукції;

- встановлення оптимальної ціни на продукцію;

- оптимізація асортименту продукції, що випускається;

- доцільність оновлення діючої технології і верстатного парку;

- оцінка якості роботи управлінського персоналу.

Сучасне калькулювання лежить в основі оцінки виконання прийнятого підприємством або центром відповідальності плану. Воно необхідне для аналізу причин відхилень від планових завдань по собівартості.

Дані фактичних калькуляцій використовуються для наступного планування собівартості, для обґрунтування економічної ефективності впровадження нової техніки, вибору сучасних технологічних процесів, проведення заходів щодо підвищення якості продукції, перевірки проектів будівництва і реконструкції підприємств.

За результатами калькулювання можна прийняти рішення про проведення ремонту самостійно або з використанням послуг сторонніх організацій.[10.с115-124]

Нарешті, калькулювання є основою трансфертного ціноутворення. Трансферна (внутрішня) ціна застосовується при комерційних операціях між підрозділами одного і того ж підприємства. Найбільшу актуальність питання формування трансферних цін мають при наявності права у підрозділу підприємства самостійно виходити на зовнішніх покупців.

У цьому випадку від правильного формування трансферної ціни буде залежати загальний фінансовий стан компанії. Якщо ж продукція підрозділу повністю споживається всередині підприємства, трансферна ціна є лише облікової категорією, необхідною для забезпечення господарських зв'язків між внутрішніми підрозділами підприємства, але при цьому вона не впливає на кінцеві результати організації.

1.2 Методи калькулювання собівартості послуг в сфері житлово-комунального господарства

Система розрахунку тарифів на послуги у сфері ЖКГ ще до кінця не розвинена, саме тому калькулювання цін на ринку комунальних послуг пов'язують з розрахунком собівартості послуг у бухгалтерському обліку. При цьому розрахунки представляють у вигляді формули:

, (1)

де  - собівартість в системі бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

ПМ - прямі матеріальні витрати;

ПОП - прямі витрати з оплати праці;

ІП - інші прямі витрати;

ПЗ - постійні розподілені загальновиробничі витрати;

ЗЗ - змінні розподілені загальновиробничі витрати;

НПЗ - нерозподілені загальновиробничі витрати (при їх виникненні).

Але ця формула не враховуєте деяких витрат, специфічних саме для сфери ЖКГ, наприклад таких, як операційні витрати, «неявні витрати», які в економічній теорії включаються до економічної вартості виробництва послуг та ін. Саме такі аргументи неприйнятності бухгалтерської собівартості були покладені в основу Методичних рекомендацій, у в системі ціноутворення послуг житлово-комунального господарства з'явилися такі поняття як «операційна собівартість» та «повна собівартість».

Саме тому існує декілька методів розрахунку тарифів саме в сфері ЖКГ. Розглянемо детальніше найрозповсюдженіші з них:

1. Метод калькуляції собівартості: прибуток + ПДВ + спецподаток.

Для калькуляції собівартості та визначення ціни необхідне групування витрат за статтями калькулювання, яка показує, де були вироблені витрати, пов'язані з наданням послуг. При цьому для вибору остаточної ціни на товар необхідне виділення умовно-постійних та умовно-змінних витрат, оскільки, чим вище в структурі витрат питома вага умовно-постійних витрат, тим більша кількісна залежність зміни рівня собівартості одиниці продукції рівня собівартості одиниці продукції та ціни від зміни масштабів ії випуску та реалізації.

2. Метод планування повної собівартості. Застосовується для обмеження непродуктивних витрат та запобігання включенню до тарифів тих витрат, які безпосередньо не пов'язані з наданням відповідних послуг. Цей метод розроблений на основі єдиної класифікації витрат відповідно до чинних стандартів бухгалтерського обліку з урахуванням дотримання вимог державних і галузевих стандартів, норм, технологічних регламентів та економічних і природно-кліматичних особливостей регіонів. Новий механізм формування тарифів мав би таким чином збалансовувати інтереси виробників і споживачів житлово-комунальних послуг, а також стимулювати впровадження ресурсозберігаючих технологій.

3. Метод розрахунку за усередненими показниками. Цей метод найбільш поширений серед підприємств та організацій ЖКГ, які виступають як природні монополії, оскільки ефективний механізм контролю за їх діяльністю та тарифами досі не створений, плата за послуги підприємств ЖКГ не має чіткого обґрунтування. Також за відсутності об'єктивного контролю та обліку об'ємів фактично наданих послуг та їх якості використовують метод розрахунку за усередненими показниками, що протирічить ринковим принципам.

Зазначені вище методи використовуються по-різному в регіонах України, через що виникає неоднорідне тарифоутворення на послуги підприємств ЖКГ. Проте, саме тому, що право встановлення тарифів на комунальні послуги мають місцеві органи самоврядування, останній метод є найбільш популярним, і саме тому простежується різка розрізненість у цінах на комунальні послуг різних регіонів. Наприклад, на початок березня 2011 року, найбільше сплачують кияни за один квадратний метр площі більш ніж 1 грн. 50 коп., найменше - жителі Хмельницького та Полтави, від 30 до 37 копійок. Холодна вода найдорожча у Кіровограді та Луганську - біля 2 гривень за кубічний метр. Водночас, в Чернігові сплачують всього 68 копійок. За користування гарячою водою жителям Луцька доводиться платити 37 гривень за людину, а в Севастополі лише 14.[7.с15]

Необхідно розробляти нові підходи до розподілу державних коштів у сфері ЖКГ, впроваджувати новітні технології розрахунку вартості послуг та за допомогою органів державної влади, жорстко регулювати грошовий обіг у структурі ЖКГ. Саме тому необхідні нові кроки з боку держави щодо реорганізації розподілу фінансових ресурсів та прозорості у розрахунку тарифів на послуги житлово-комунального сектору. Наприклад, використовуючи досвід США та Великобританії підтримувати курс на розвиток приватного підприємства та свободи вибору або підтримувати державне регулювання ринку житлових послуг, особливо у сфері підтримки малозабезпечених прошарків населення, як це робиться у скандинавських країнах. Загалом тарифна система України потребує значних змін та реформування, тому потрібно розширювати наукову діяльність цього напрямку та деякі розробки впроваджувати у життя.



2. Структура собівартості послуг в системі житлово-комунального господарства

2.1 Класифікація витрат на виробництво та реалізацію продукції (робіт, послуг) в системі житлово-комунального господарства

З метою зіставлення планових та звітних даних про витрати при здійсненні планування, обліку і калькулювання виробничої (операційної) собівартості робіт (послуг) визначено групи витрат, які класифіковані за різними ознаками.

За місцем виникнення витрати на виробництво робіт (послуг) групуються за окремими структурними підрозділами житлово-комунальних підприємств і організацій.

Залежно від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на основне, допоміжне і обслуговуюче (невиробниче) господарство і регламентується в наказі про облікову політику підприємства.[4.с553]

До основного виробництва належать відокремлені структурні підрозділи підприємств, які безпосередньо беруть участь у виконанні житлово-комунальних робіт та виробництві, які належать до основного виду операційної діяльності. Допоміжне виробництво призначене для обслуговування підрозділів основного виробництва: виконання робіт по технічному обслуговуванню, ремонту основних фондів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту устаткування, різними видами енергії, транспортними та іншими послугами. До нього належать ремонтні цехи, будівельні дільниці, механічні майстерні, енергетичні, експериментальні та інші підрозділи До невиробничого господарства належать: культурно-побутові заклади, житлово-комунальне господарство, підсобні сільськогосподарські підприємства, науково-дослідні, оздоровчі, спортивні та інші структурні підрозділи, які не беруть участі у здійсненні та забезпечені надання комунальних послуг. За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями витрат.

За способами віднесення на виробничу собівартість - прямі та непрямі витрати. Прямі - це витрати, які можуть бути безпосередньо включені до виробничої собівартості окремих видів робіт (послуг). До непрямих витрат належать витрати, безпосередньо не пов'язані із виконанням житлово-комунальних робіт (послуг). До таких витрат належать загальновиробничі витрати, які включають витрати по управлінню та обслуговуванню виробничого процесу.

За ступенем впливу обсягів виконаних робіт та реалізованих послуг на рівень витрат, витрати поділяються на змінні та постійні.

Змінні витрати - це витрати, абсолютна величина яких змінюється (збільшується або зменшується) разом із зміною обсягів робіт (послуг). Зокрема, витрати на сировину, матеріали, пально-мастильні матеріали, електроенергію, запасні частини і комплектуючі тощо. Постійні витрати - це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням або зменшенням обсягів робіт (послуг) істотно не змінюється. До них належать витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничих підрозділів, та витрати на забезпечення загальногосподарських потреб.

За складом витрати поділяються на одноелементні, тобто економічно однорідні, та комплексні, які складаються з кількох елементів.

За звітними періодами витрати поділяються на поточні, витрати минулих та майбутніх періодів.

За доцільністю витрати поділяються на продуктивні, непродуктивні та надзвичайні.

Непродуктивними витратами вважаються витрати, що виникли в результаті недостатньої організації виробництва і управління, відхилень від технологічних норм, псування матеріальних цінностей. До витрат від надзвичайних подій (втрати від стихійного лиха, від техногенних катастроф та аварій, інші) відносяться як втрати за наслідками цих подій, так і витрати на здійснення заходів, пов'язаних з запобіганням та ліквідацією таких наслідків (відшкодування, сплата стороннім організаціям, заробітна плата працівників, зайнятих на відновлювальних роботах, вартість використаних сировини та матеріалів тощо).[6.с203-207]

2.2 Групування витрат за економічними елементами та статтями калькуляції в системі житлово-комунального господарства

Групування витрат за економічними елементами здійснюється для організації контролю за рівнем витрат в цілому по підприємству, визначення загального обсягу використаних підприємством матеріальних, трудових і грошових коштів.

Витрати на придбання у сторонніх підприємств чи організацій сировини і матеріалів, палива, мастил, енергії, шин, малоцінних і швидкозношуваних предметів, які не належать до основних засобів, молока і продуктів лікувально-профілактичного харчування та засобів індивідуального захисту у випадках, передбачених законодавством, інших виробничих запасів або виготовлених власними силами запасних частин і комплектуючих виробів, які використані на:

- виробництво житлово-комунальних послуг (виконання робіт);

- забезпечення технологічного процесу надання послуг (робіт), їх якості та надійності;

- проведення всіх видів ремонту, технічного огляду і обслуговування, реконструкції, модернізації основних засобів (технологічного обладнання, його агрегатів і вузлів, будівель, споруд тощо), у тому числі отриманих за договорами лізингу (оренди);

- забезпечення робіт, пов'язаних з дотриманням правил безпеки праці, протипожежної і сторожової охорони, санітарно-гігієнічних, природоохоронних та інших спеціальних вимог, передбачених правилами технічної експлуатації, нагляду і контролю за процесом виробництва;

- забезпечення роботи апарату управління підприємства та його структурних підрозділів, включаючи транспортне обслуговування, пов'язане з управлінням виробництвом, а також технічних засобів управління: обчислювальної техніки, засобів зв'язку, сигналізації тощо, які знаходяться на балансі підприємства;

- утримання та експлуатацію приміщень і території підприємства;

- утримання за наявності законсервованих основних засобів;

- винахідництво і раціоналізацію, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження;

- забезпечення робіт, пов'язаних з професійною підготовкою, перепідготовкою та підтриманням професійної майстерності працівників підприємства за профілем його діяльності безпосередньо на підприємстві .

Витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням нових видів робіт (послуг):

- підвищені витрати на виробництво нових видів робіт (послуг) в період їх освоєння;

- витрати на освоєння нового виробництва, цехів та агрегатів (пускові витрати), раціоналізацію.[2.с87-91]

Витрати, пов'язані з використанням природної сировини, плата за воду, що вибирається з водогосподарських систем у межах затверджених лімітів, а також платежі за використання інших природних ресурсів, за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє середовище, розміщення відходів та інших видів шкідливого впливу в межах лімітів.

Витрати на обслуговування виробничого процесу:

- на матеріали, паливо, енергію та на її трансформацію і подачу до місця використання; на роботи і послуги виробничого характеру, які виконуються сторонніми організаціями або структурними підрозділами підприємства, що не належать до основного виду його діяльності (виконання лабораторних аналізів, ремонт та перевірка приладів обліку, які знаходяться на балансі підприємства, дослідження внутрішнього стану трубопроводів тощо), на придбання інструментів, пристроїв та інших засобів і предметів праці;

- проведення поточного ремонту, проведення технічного огляду та технічного обслуговування основних виробничих фондів, у тому числі взятих в тимчасове користування за угодами оперативної оренди (лізингу), за винятком їх реконструкції і модернізації;

- контроль за виробничими процесами і якістю продукції (робіт, послуг);

- забезпечення правил техніки безпеки праці, пожежної і сторожової охорони (включаючи оплату послуг сторонніх підприємств за пожежну та сторожову охорону), санітарно-гігієнічних та інших спеціальних вимог, передбачених правилами технічної експлуатації, нагляду і контролю за діяльністю підприємств у встановленому законодавством порядку;

- забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, форменим одягом, захисними пристроями та спеціальним харчуванням у випадках, передбачених законодавством.[5.с256-257]

З витрат на матеріальні ресурси, що включаються до собівартості виконаних робіт (наданих послуг), вираховується вартість зворотних відходів.

Зворотні відходи - це залишки сировини, матеріалів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва робіт (послуг) і втратили повністю або частково споживчі властивості початкового ресурсу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або використовуються не за прямим призначенням, а також реалізуються на сторону.

Групування витрат за статтями калькуляції призначене для організації аналітичного обліку витрат і калькулювання собівартості окремих видів житлово-комунальних послуг (робіт), обчислення витрат в розрізі структурних підрозділів комунального підприємства.

Витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією робіт (послуг) та управління підприємством (крім підприємств міського електротранспорту) з метою планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) групуються за такими типовими статтями:

Прямі матеріальні витрати:

1. Сировина та матеріали. До статті "Сировина та матеріали" включається вартість сировини та матеріалів, потрібних для виконання робіт (послуг) та для забезпечення технологічного процесу (хімічні реагенти: коагулянт, хлор, аміак, сіль, сульфовугілля, хімреактиви, тощо). Витрати за статтею "Сировина та матеріали" включаються безпосередньо до собівартості окремих видів робіт (послуг).

2. Паливо на технологічні потреби.

3. Електроенергія на технологічні потреби. До статей "Паливо на технологічні потреби" та "Енергія на технологічні потреби" відносяться витрати на всі види палива та енергії, що безпосередньо витрачаються у технологічному процесі виробництва робіт (послуг), як одержані від сторонніх організацій, так і вироблені самим підприємством. Витрати на паливо та енергію на технологічні потреби (рух рухомого складу електротранспорту, виробництво теплової енергії, гарячої води, її очищення і доставка, відведення та очищення стоків, робота ліфтів) відносяться безпосередньо до собівартості робіт (послуг).

4. До статті "Покупні ресурси, комплектувальні вироби, напівфабрикати" включається вартість води (для підприємств водопровідного господарства) та теплової енергії (для підприємств теплового господарства), придбаних у сторонніх підприємств для подальшого транспортування та реалізації споживачам. Витрати на покупні ресурси, комплектувальні вироби, напівфабрикати відносяться безпосередньо до собівартості робіт (послуг).

5. До статті "Роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій" включається вартість робіт (послуг) виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами і організаціями або структурними підрозділами підприємства, що не належать до основного виду діяльності. До робіт і послуг виробничого характеру належать: у житловому господарстві - експлуатація ліфтів, прибирання, вивезення та знешкодження сміття; у водопровідному та тепловому господарствах.

6. Витрати інших матеріальних ресурсів. До цієї статті витрат відносяться матеріальні витрати, що не знайшли відображення в попередніх статтях витрат.

Витрати на оплату праці:

1) основна заробітна плата виробничих працівників;

2) додаткова заробітна плата виробничих працівників;

3) інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Амортизація основних виробничих засобів та інших необоротних матеріальних активів. Витрати по орендній платі основних засобів.

Загальновиробничі витрати. Загальна величина загальновиробничих витрат підприємства в цілому є сумою відповідних витрат структурних підрозділів основного виробництва. Такі самі витрати допоміжних виробництв включаються до собівартості робіт (послуг), що виконуються (надаються) допоміжними виробництвами підприємства.

До статті "Загальновиробничі витрати" належать:

1. Витрати на управління виробництвом (оплата праці фахівців і працівників апарату управління цехів та дільниць, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені діючим законодавством, інші грошові і матеріальні виплати згідно з Положенням про оплату праці, колективним договором тощо, відрахування на соціальні заходи, оплата службових відряджень персоналу цехів і ділянок, інші витрати на утримання апарату управління) .

2. Амортизація основних засобів та інших необоротних матеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення.

3. Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення.

4. Витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів і інших необоротних матеріальних активів загальновиробничого призначення. До цієї статті належать витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією технологічного обладнання, транспортних засобів, цехових приміщень, будівель, споруд, включаючи витрати на дезинфекцію, дератизацію виробничих приміщень тощо.

Витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнання розподіляються між видами робіт (послуг), пропорційно величині цих витрат за годину роботи машин та обладнання і тривалості його роботи при виконанні відповідного виду (послуг) або за методом, передбаченим обліковою політикою підприємства.[1.с143-154]

До пускових витрат відносяться витрати, пов'язані з освоєнням нових потужностей виробництва, які включаються до собівартості робіт протягом періоду, визначеного проектно-технічною документацією, а також витрати для виконання планових перевірок стану обладнання, виконання періодичних регламентних робіт, які передбачені відповідною проектно-технічною документацією, і розподіляються на період часу між виконанням цих робіт. Ці витрати визначаються кошторисом, а їх погашення починається з місяця, наступного за місяцем підписання акту про закінчення випробувань чи пробної експлуатації об'єкта;

5. Витрати на вдосконалення технології і організації виробництва.

6. Витрати на дезінфекцію і дератизацію.

7. Витрати на пожежну й сторожову охорону об'єктів виробничого призначення та утримання санітарних зон.

8. Витрати на охорону навколишнього середовища.

9. Витрати на обслуговування виробничого процесу.

10. Витрати по податках і цільових платежах загальновиробничого характеру. Адміністративні витрати. До статті "Адміністративні витрати" належать загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування і управління підприємством, які включають:

1. Витрати на утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу (оплата праці персоналу, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені діючим законодавством; інші грошові і матеріальні виплати згідно з Положенням про оплату праці, колективним договором; відрахування на соціальні заходи).

2. Витрати на службові відрядження.

3. Представницькі та організаційні витрати.

4. Витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів і інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (матеріали на утримання будинків, опалення, освітлення, вивезення сміття, профдезінфекція, охорона майна).

5. Витрати на професійні послуги (юридичні, експертні з оцінки майна, аудиторські та інші послуги).

6. Витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телексні, факс, Інтернет тощо).

7. Амортизація основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів загальногосподарського використання.

8. Витрати по податках і цільових платежах загальногосподарського характеру. До цієї статті включаються: податки, збори й інші, передбачені законодавством обов'язкові платежі, крім тих, що включаються у виробничі витрати, зокрема: плата за землю, займану адміністративно-управлінськими приміщеннями; комунальний податок, розрахований відповідно до чисельності адміністративного персоналу; податок із власників транспортних засобів на автомобілі, які використовуються апаратом управління підприємства; інші обов'язкові збори і платежі, передбачені чинним законодавством.

9. Витрати на розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банку (крім витрат при прийманні платежів від населення тощо).

10. Витрати на врегулювання спорів у судових органах.

11. Інші витрати загальногосподарського призначення. До цієї статті витрат включаються витрати на підготовку і перепідготовку кадрів; оренду електронно-обчислювальних машин; передплату періодичних професійних видань та інші, що не були включені до вищезазначених статей.

Витрати на збут. До статті "Витрати на збут" відносяться такі витрати:

1. Витрати на оплату праці та утримання персоналу, що забезпечує збут послуг.

2. Відрахування на соціальні заходи.

3. Витрати на дослідження ринку, рекламу, участь у виставках, ярмарках, вартість безоплатно переданих зразків і моделей, інформаційні послуги.

4. Витрати на виготовлення розрахункових книжок.

5. Амортизація та ремонт основних засобів, інших необоротних матеріальних активів.

6. Амортизація нематеріальних активів відділу збуту.

7. Відрахування житлово-комунальним організаціям за збір абонентської плати.

8. Обслуговування і перевірки технологічних приладів обліку, витрати на гарантійне обслуговування.

9. Інші витрати, пов'язані зі збутом послуг.

Інші операційні витрати. До статті "Інші операційні витрати" включаються:

1. Витрати на дослідження і розробки.

2. Резерв сумнівних боргів у сумі безнадійної дебіторської заборгованості.

3. Втрати від операційних курсових різниць.

4. Втрати від знецінення запасів, застосування яких втратило економічну доцільність.

5. Витрати на утримання сфери соціально-культурного призначення.

3. Особливості розрахунку калькулювання собівартості послуг підприємств в основних підгалузях житлово-комунального господарства

калькулювання собівартість житловий комунальний

3.1 Калькулювання собівартості послуг в житловому господарстві

Витрати на обслуговування внутрішньо будинкових мереж та обладнання, в тому числі приладів обліку та регулювання споживання води та теплової енергії, включаються до складу квартирної плати. Власники приватних будинків та бюджетні організації внутрішньо будинкове обслуговування здійснюють самостійно або за окремими договорами за додаткові кошти.

Крім типових статей, калькуляції в житловому господарстві застосовуються додаткові статті, а саме:

· підготовка житлового фонду до експлуатації в зимовий період;

· поточний ремонт житлового фонду.

До статті "Сировина та матеріали" підприємства житлового господарства включають, крім типових, витрати на:

· використання піску та інших матеріалів для посипання території в зимовий період;

· використання води для поливання та миття території і зелених насаджень;

· посадку зелених насаджень;

· використання землі, добрив, засобів захисту рослин тощо;

* використання води для системи холодного і гарячого водопостачання. До статті "Паливо і енергія на технологічні цілі" підприємства житлового господарства включають, крім типових, витрати на:

· освітлення місць загального користування в житлових будинках та прибудинкової території;

· теплову енергію для опалення та підігрівання води для системи гарячого водопостачання;

· електроенергію для забезпечення у внутрішньо будинкових системах процесів опалення і гарячого водопостачання;

· електроенергію для ліфтів.

До статті "Роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій", крім типових витрат, відноситься вартість послуг сторонніх підприємств за:

· вивезення снігу;

· прибирання, вивезення та знешкодження сміття і очищення не каналізаційних люків;

· очищення димоходів та вентиляційних каналів;

· дезінфекцію та дератизацію місць загального користування житлового фонду (підвалів, сміттєзбірників тощо);

· експлуатацію, технічне обслуговування устаткування диспетчерських систем по обслуговуванню житлового фонду за заявками населення.

· До статті "Підготовка житлового фонду до експлуатації в зимовий період" відносяться витрати на випробування під тиском систем опалення, водопостачання та водовідведення.

· До статті "Поточний ремонт житлового фонду включаються витрати на матеріали, енергію, оплату праці ремонтних працівників, відрахування на соціальні заходи, транспортні витрати тощо.

· До статті"Загальновиробничі витрати", крім витрат типової номенклатури, включаються також:

· вартість житла та комунальних послуг, безкоштовно або пільгово наданих працівникам житлових організацій, відповідно до діючого законодавства;

· витрати на технічну інвентаризацію (реєстрацію усіх змін у складі житлового фонду, що експлуатується, і його стану).

До статті "Витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнання", крім витрат типової номенклатури, підприємства житлового господарства включають витрати на обслуговування інформаційно-обчислювального комплексу з програмним забезпеченням.

До статті "Адміністративні витрати", крім витрат типової номенклатури, включаються також:

· витрати на оплату послуг банківських установ по прийому платежів від населення;

· витрати по централізованому збору платежів від населення.

До статті "Витрати на збут", крім витрат типової номенклатури, включаються також витрати на виготовлення бланків договорів, рахунків, розрахункових книжок та довідок.

Калькуляційною одиницею в житловому господарстві є один квадратний метр загальної площі житлових будинків. [10.с89-93]

Розрахунок тарифу на утримання житлового будинку наведено в таблиці 3.1.1.

Табл. 3.1.1. Розрахунок тарифу на утримання житлового будинку

Назва послуги	Розрахунок	Примітка
1	2	3
Прибирання прибудинкової території	Впт = (Оз + Вф + Н + М + І) : Пз, де Оз - заробітна плата; Вф - відрахування із заробітної плати внесків до Пенсійного фонду України та інших фондів соціального страхування; Н - накладні витрати; М - матеріальні витрати; І - обов'язкові платежі до бюджету; Пз - сумарна загальна площа квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку).
Прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі	Впт = (Оз + Вф + Н + М + І) : Пз	Дані функції виконує двірник, розмір заробітної плати якого залежить від переліку робіт та їх періодичності, розрахунок здійснюється відповідно до Наказу Державного комітету України по ЖКГ від 04.08.97 р. № 59. Розмір матеріальних витрат залежить від розміри витрат на придбання інвентарю, засобів прибирання та спецодягу.
Поливання дворів, клумб і газонів	Впд = (Пг х Нг х Дг + Пд х Нд х Дд ) х Тв : Пз де Пд - площа дворів; Пг - площа газонів та (або) клумб; Нд - норма витрат води з поливання дворів; Нг - норма витрат води з поливання газонів та (або) клумб; Дд - розрахункова кількість днів за пору року, коли проводиться поливання дворів; Дг - розрахункова кількість днів за пору року, коли проводиться поливання газонів та (або) клумб; Тв - ціна 1 куб. метра води, використаної для поливання.
Прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, протиожеледними сумішами	Витрати з прибирання і вивезення снігу, посипання призначеної для проходу та проїзду частини прибудинкової території протиожеледними сумішами визначаються на підставі даних калькуляції, складеної з урахуванням індивідуальних норм прибирання і вивезення снігу та посипання протиожеледними сумішами, що затверджені органом місцевого самоврядування, залежно від площі території, з якої вивозиться сніг, відстані до пунктів звалищ, вартості вивезення, а також фактичної площі посипання зазначеної частини прибудинкової території.
Прибирання сходових кліток	Вс = (Оз + Вф + Н + М + І) : Пзжн, де Пзжн - сумарна загальна площа квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку), які мають окремі виходи безпосередньо на сходові клітки, що влаштовані з урахуванням вимог державних будівельних норм та зазначені у технічних паспортах на нежитлові приміщення.	Дані функції виконує прибиральник, розмір заробітної плати якого залежить від переліку робіт та їх періодичності, розрахунок здійснюється відповідно до Наказу Державного комітету України по ЖКГ від 04.08.97 р. № 59.
Вивезення побутових відходів	Вфо = (Втв + Ввв + Врв + Врі ) : Пзж, де Пзж - сумарна загальна площа квартир (житлових приміщень у гуртожитку); Втв - вартість вивезення твердих відходів (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення), що визначається за формулою Втв = Кфо х Нтв х Ттв, де Кфо - кількість фізичних осіб, реєстрація місця проживання яких здійснена за адресою житлового будинку (гуртожитку); Нтв - норма вивезення твердих відходів у куб. метрах на одну фізичну особу в розрахунку на місяць, що затверджується органом місцевого самоврядування в установленому порядку; Ттв - тариф на вивезення 1 куб. метра твердих відходів (без урахування податку на додану вартість), затверджений (погоджений) органом місцевого самоврядування; Ввв - вартість вивезення великогабаритних відходів (збирання,зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення), що визначається за формулою Ввв = Кфо х Нвв х Твв, де Нвв - норма вивезення великогабаритних відходів у куб. метрах на одну фізичну особу в розрахунку на місяць, що затверджується органом місцевого самоврядування в установленому порядку; Твв - тариф на вивезення 1 куб. метра великогабаритних відходів (без урахування податку на додану вартість), затверджений (погоджений) органом місцевого самоврядування; Врв - вартість вивезення ремонтних відходів (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення), що визначається за формулою Врв = Кфо х Нрв х Трв, де Нрв - норма вивезення ремонтних відходів у куб. метрах на одну фізичну особу в розрахунку на місяць, що затверджується органом місцевого
	самоврядування в установленому порядку; Трв - тариф на вивезення 1 куб. метра ремонтних відходів (без урахування податку на додану вартість), затверджений (погоджений) органом місцевого самоврядування; Врі - вартість вивезення рідких відходів (збирання,зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення), що утворюються в будинку за відсутності централізованого водопостачання та каналізації і зберігаються у вигрібних ямах, визначається за формулою Врі = Кфо х Нрі х Трі, де Нрі - норма вивезення рідких відходів у куб. метрах на одну фізичну особу в розрахунку на місяць, що затверджується органом місцевого самоврядування в установленому порядку; Трі - тариф на вивезення 1 куб. метра рідких відходів (без урахування податку на додану вартість), затверджений (погоджений) органом місцевого самоврядування. Витрати з вивезення побутових відходів, що утворилися в результаті діяльності підприємств, установ та організацій, які розташовані у нежитлових приміщеннях житлового будинку (гуртожитку), визначаються окремо для кожного підприємства, установи та організації залежно від виду діяльності за формулою Впо = Нпо х Кор х Тпо : Пзн, де Нпо - норма вивезення побутових відходів у куб. метрах на місяць, що затверджується органом місцевого самоврядування, для підприємств, установ та організацій, які розташовані у нежитлових приміщеннях житлового будинку (гуртожитку) на одиницю розрахунку (місце в готелі, робоче або учнівське місце, кв. метр площі тощо); Кор - кількість таких одиниць розрахунку; Тпо - тариф на вивезення 1 куб. метра побутових відходів (без урахування податку на додану вартість), затверджений (погоджений) органом місцевого самоврядування; Пзн - загальна площа нежитлових приміщень, в яких розташоване підприємство, установа та організація.
Технічне обслуговування ліфтів	Влз = Вл х Кл : Пзл, де Вл - вартість обслуговування (без електроенергії) одного ліфта у розрахунку на місяць (обчислюється відповідно до Порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації , затвердженого центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства); Кл - кількість ліфтів у житловому будинку (гуртожитку); Пзл - сумарна загальна площа квартир (житлових приміщень у гуртожитку), нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) (крім квартир першого поверху та нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку), що не мають окремих виходів безпосередньо на сходові клітки).
Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем	Витрати з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання і зливової каналізації та з ліквідації аварій у внутрішньоквартирних мережах визначаються окремо за кожною інженерною системою згідно з договорами, укладеними між виконавцем та субпідрядниками, які здійснюють утримання внутрішньобудинкових систем.	Дані функції виконує слюсар-сантехнік, розмір заробітної плати якого залежить від переліку робіт та їх періодичності, розрахунок здійснюється відповідно до Наказу Державного комітету України по ЖКГ від 04.08.97 р. № 59.

3.2 Калькулювання собівартості послуг в водопровідно-каналізаційному господарстві

До собівартості робіт (послуг) підприємств водопровідно-каналізаційного господарства включаються усі витрати по добуванню, виробництву і транспортуванню споживачам питної води, а також по прийманню, відведенню і очищенню води для її подальшого використання чи випуску у водойми (в тому числі гарячої води, а також води, яка проходить процес очищення на загальноміських спорудах).

Собівартість обчислюється за видами технологічних процесів (піднімання води, подача її в мережу, очищення та подача споживачам) та за видами послуг - водопостачання та водовідведення.

Підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства, крім типових статей калькуляції, застосовується стаття "Вода для використання з технологічною метою". Витрати по статті включаються в собівартість робіт (послуг) по виробничій собівартості води.

До статті "Витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнання", крім витрат Типової номенклатури, підприємства водопровідно-каналізаційного господарства включать:

· витрати на аварійно-відновлювальні роботи (матеріали, запасні частини, заробітна плата робітників аварійних бригад з відрахуваннями на соціальні заходи, витрати на оплату проїзду обхідників, енергоресурси тощо) в тій частині, яка не відноситься до капітальних витрат, за винятком аварій, що відносяться до надзвичайних ситуацій.

Згідно з Тимчасовим класифікатором надзвичайних ситуацій до них відносяться:

· аварії на каналізаційних системах, теплових мережах, у системах водопостачання населенню питної води, що призвели до збільшення об'єму стічних вод і концентрації забруднених речовин більше ніж у 10 разів;

· аварії на очисних спорудах стічних вод промислових підприємств з масовим викидом забруднюючих речовин в обсязі перевищення ГДК в 10 разів і більше.

До статей "Загальновиробничі витрати" та "Адміністративні витрати" на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства, крім витрат типової номенклатури, також відносяться:

· витрати на оплату послуг банківських установ та розрахункових центрів по прийманню та розробленню платежів від населення при прийманні платежів Водоканалом;

· будь-які витрати платника податків, що пов'язані з утриманням та експлуатацією основних фондів природоохоронного призначення, включаючи санітарні та охоронні зони, які знаходяться в його власності або на балансі;

· витрати на утримання територій санітарних зон охорони (охорона, озеленення, освітлення, утримання в належному санітарному стані тощо).

До статті "Інші операційні витрати", крім витрат типової номенклатури, відносяться відрахування за геологорозвідувальні роботи відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 645 (645-95-п).

Калькуляційними одиницями для підприємств водопровідно-каналізаційного господарства є один кубометр води та один кубометр стічних вод.[7.с17-20]

Приклад:

Реалізація в квітні становить 5 млн. грн. без ПДВ, оплачено в квітні в рахунок квітневої реалізації 2 млн. грн. без ПДВ, відсоток оплати - 40%, прямі витрати за квітень - 3 млн. грн., з них оплачено - 2,7 млн. грн. (є залишок неоплаченої електроенергії).

Якщо діяти за «складною» схемою, то в квітні в собівартість реалізованих послуг в податкового обліку попаде 1,08 млн. грн. (2,7*0,4).

В травні всі прямі витрати будуть оплачені, а доходи будуть оплачені на 85%, і в собівартість реалізованих послуг квітня можна буде включити ще 1,47 млн. грн. (3,0*0,85-1,08). Решта доходів може бути і не оплачена в червні, тому що надання послуг водоканалом здійснюється безперервно та цілодобово різним споживачам, в тому числі «несумлінним», позовна робота з якими розтягується в часі на довгі місяці.



3.3 Калькулювання собівартості послуг в тепловому господарстві

До собівартості послуг підприємств теплового господарства включаються витрати на виробництво теплової енергії і гарячої води та подачу їх споживачам.