Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• Розділ І. Теоретичний зміст та види підмриємництва
• 1.1 Зміст функції та умови функціонування підприємництва
• 1.2 Види підприємництва
• 1.3 Державне регулювання діяльності підприємництва
• Розділ ІІ. Аналіз стану підприємництва в Україні
• 2.1 Аналіз динаміки показників діяльності підприємництва в Україні
• 2.2 Аналіз підприємництва в Україні за 2013-2014 рр.
• 2.3 Аналіз стану малого та середнього бізнесу в Україні
• Розділ ІІІ. Проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні
• 3.1 Проблеми функціонування підприємництва в Україні
• 3.2 Шляхи подолання проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні
• Висновки
• Список використаних джерел
• Додатки

Вступ

Одним з основних елементів ринкового господарства є підприємство. Під підприємством розуміється економічний суб'єкт, що займається виробничою діяльністю і має господарську самостійність. Підприємство об'єднує ресурси для виробництва економічних благ із метою збільшення прибутку.

Зміна командно-адміністративної моделі економіки ринковою моделлю призвело до виникнення в Україні специфічних суспільних відносин - підприємницьких. Їх сферою є процес здійснення економічно незалежним від держави суб'єктом - товаровиробником - діяльності, спрямованої на одержання прибутку в умовах конкуренції та вільного ціноутворення. Стара ж господарська система являла собою регламентацію діяльності державних підприємства, що знаходились в рамках жорсткого, директивного планування і планових господарських договірних відносин.

Підприємницькі відносини складають серцевину ринкової економіки. А головною ланкою, первинним осередком цих відносин виступає підприємство.

Ефективність діяльності підприємства прямо впливає на економічне зростання в країні та добробут населення країни. В свою чергу, ефективність діяльності підприємства буде визначатися такими факторами: правове поле, в якому воно функціонує, ступінь розвитку ринкових відносин в країні і т.п. В свою чергу сукупна ефективність діяльності підприємств для економіки країни визначається їх територіальним та галузевим розподілом. Тому питання вивчення сутності підприємства як суб'єкта ринкових відносин та ефективності його діяльності мають дуже важливе значення, особливо в період становлення та розвитку ринкових відносин в країні.

В даний час підприємства в Україні знаходяться в не найкращому фінансовому становищі. Це водночас є як наслідком, так і причиною існуючого на сьогодні економічного розвитку в Україні.

Актуальність даної теми полягає в тому, що підприємство як господарюючий суб'єкт, на даному етапі становлення в Україні ринкових відносин, займає своє важливе місце на рядку з іншими суб'єктами підприємництва.

Метою курсової роботи є обґрунтування теоретико-методологічних основ функціонування підприємства як суб'єкта ринкових відносин та визначення його місця в структурі національної економіки.

Досягнення зазначеної мети обумовило необхідність вирішення таких завдань:

розглянути функції та умови функціонування підприємництва;

визначити особливості державного регулювання діяльності підприємства;

вивчити особливості функціонування сучасних українських підприємств;

проаналізувати динаміку показників діяльності підприємництва в Україні;

проаналізувати підприємництво в Україні за 2013-2014 рр.;

проаналізувати стан малого та середнього бізнесу в Україні;

дослідити проблеми та перспективи розвитку підприємств в Україні.

Об'єктом дослідження є функціонування підприємства в умовах становлення ринкових відносин в Україні.

Предметом дослідження є теоретичні і методичні основи удосконалення функціонування підприємства як суб'єкта ринкових відносин.

Методологічною базою дослідження є положення економічної теорії, наукових досліджень ведучих вітчизняних і закордонних економістів в області здійснення збутової діяльності на підприємстві і управління нею.

Робота проведена з використанням загальнонаукових методів емпіричного і теоретичного дослідження, зокрема: аналізу і синтезу; логічного узагальнення; системного; порівняння; та графічного.

Розділ І. Теоретичний зміст та види підмриємництва

1.1 Зміст функції та умови функціонування підприємництва

Підприємство - це юридична особа й одночасно господарська та фінансова одиниця. З економічної точки зору, підприємство самостійно здійснює індивідуальне відтворення, тобто організовує виробництво, для чого наймає робочу силу, купує сировину і матеріали, напівфабрикати в інших підприємств, платить за це готівкою або бере в кредит, користуючись безготівковим обігом, свої товари продає чи тимчасово складає. Шляхом інкасування готівки або занесення на банківський рахунок своїх претензій (заявок на права володіння) підприємство перетворює продукцію в ліквідні засоби, якими сплачує борги чи тримає її як ліквідний резерв для покриття нових закупівель. Так здійснюється повторення процесу виробництва, і кругообіг починається знову.

Якщо пригадати основну мету економіки, економічної системи, то можна дійти висновку, що підприємство як основна ланка народного господарства і покликане реалізувати цю мету, тобто випускати максимально можливу кількість товарів і послуг за мінімальних витрат для задоволення суспільних потреб. Для реалізації цієї мети підприємство повинно виконувати певні функції. Розглянемо, який критерій треба покласти в основу класифікації функцій. Найлогічніше таку класифікацію органічно пов'язати зі структурою економічних відносин й доповнити основними аспектами власності. Оскільки в системі економічних відносин розрізняють техніко-економічні, організаційно-економічні та виробничі відносини (відносини економічної власності), то відповідні функції повинні виконувати і підприємства.

Техніко-економічна функція передбачає запровадження нової техніки і технології, впровадження досягнень науки у виробництво, придбання якісних комплектуючих виробів та предметів праці, наймання або підготовку робочої сили відповідної якості, раціоналізацію виробничих процесів тощо.

Організаційно-економічна функція означає управління процесами виробництва та збуту товарів, раціональну організацію праці найманих працівників (або асоційованих працівників на підприємствах трудової колективної власності) шляхом впровадження прогресивних форм та методів праці, укладання контрактів, вивчення ринку та ін. Ця функція є реалізацією таких форм організаційно-економічних відносин, як менеджмент і маркетинг.

Функція реалізації відносин економічної власності передбачає управління власністю, контроль за процесом ціноутворення, розподілом доходів, випуском акцій та їх продажем, залученням зовнішніх джерел фінансування тощо.

Функції, зумовлені власністю. Якщо ці функції доповнити аналізом функцій, які випливають з основних аспектів власності, то слід вирізнити правову, соціальну, психологічну та інші функції.

Так, виходячи з правового аспекту власності, підприємство через союзи підприємців повинно впливати на удосконалення законодавства, економічну політику держави.

Щодо соціального аспекту власності, підприємство має створювати належні умови для підвищення загальноосвітнього рівня працівників, охорони їх здоров'я, надавати допомогу працівникам та членам їх сімей, організовувати відпочинок та ін.

Психологічний аспект власності передбачає створення належного психологічного клімату, формування у працівників почуття господаря, ставлення до власності підприємства як до своєї, набуття рис колективізму. У цьому відношенні взірцем є Японія: японець, знайомлячись, називає не своє прізвище, а фірму, на якій він працює.

Виходячи з національного аспекту власності, підприємство у своїй зовнішньоекономічній діяльності повинно піклуватись про інтереси своєї країни.

Залежно від функцій підприємства значною мірою формуються функції підприємця, зміст категорії "підприємництво".

Підприємництво як явище господарського життя завжди розвивається у конкретному соціально-економічному та історичному середовищі. Саме тому для його безперервного відтворення необхідні певні передумови.

Економічні передумови підприємництва полягають у створенні в суспільстві умов для функціонування багатосуб'єктних (приватних, колективних, державних) власників. Це сприятиме свободі підприємницької діяльності, можливості на свій страх і ризик приймати рішення щодо використання майна, продукції, прибутків, вибору господарських контрагентів. У нашій країні економічними передумовами є роздержавлення і приватизація власності, демонополізація господарств.

Політичні передумови передбачають створення у країні сприятливого політичного клімату для підприємництва, зокрема гарантування всім господарюючим суб'єктам збереження їхньої власності, неможливості націоналізації, експропріації. владні структури мають створити умови для розвитку всіх форм власності, передусім інтелектуальної (винаходи, новаторство, нові методи організації), через відповідну податкову, кредитну, митну та іншу політику.

Правові передумови підприємництва ґрунтуються на чинному законодавстві, нормативних актах, розроблених у країні. Нормативні акти мають створити для всіх учасників ринкових відносин однакові правила гри, тобто надати однакові права і повну свободу діяльності, не допускати втручання органів державного управління в господарську діяльність будь-якого суб'єкта, за винятком законодавчо обумовлених випадків. Ідеться про те, що підприємці можуть діяти самостійно, вільно, в межах закону. Зі зміною умов економічного, соціального життя змінюються закони (правила гри), а отже, поняття "самостійно" та "вільно" набувають нового змісту.

У сфері бізнесу крім суворо формалізованих відносин, основаних на законодавчих актах, між господарськими суб'єктами складаються неформальні, які ґрунтуються на довірі, чесності, порядності, дотриманні слова, збереженні комерційної таємниці тощо.

Зазначені передумови не можуть існувати без досить важливої складової - психологічної, сутність якої полягає у формуванні позитивної суспільної думки щодо підприємництва. Без цього розвиток підприємництва стримуватиметься. Саме з реалізацією цієї передумови пов'язано багато проблем, оскільки у кількох поколінь населення України було сформовано негативне ставлення до підприємництва і враз змінити його не вдасться.

Отже, можна зробити висновки, що підприємство - це юридична особа й одночасно господарська та фінансова одиниця. Розрізняють техніко-економічні, організаційно-економічні та виробничі функції (економічної власності) підприємства. Підприємництво як явище господарського життя завжди розвивається у конкретному соціально-економічному та історичному середовищі. Саме тому для його безперервного відтворення необхідні певні передумови.

1.2 Види підприємництва

Різноманітність видів та форм підприємств, які на сьогодні існують в Україні, обумовлена законодавчим закріпленням багатоманітності форм власності, способів заснування підприємств, правових режимів майна, яке передано підприємству за його засновниками. Така багатоманітність знайшла відображення у ст. 63 Господарського кодексу України, що визначає види та організаційні форми підприємств.

Зміст процесу поділу підприємств на види полягає у двох аспектах: проведенні логічного аналізу явищ при визначенні випадків згідно з основними задачами та впорядковую чому (систематичному) описі реальності.

Достатньо повна класифікація підприємств має бути забезпечена за умови використання таких ознак:

1) мета і характер діяльності;

2) форма власності майна;

3) належність капіталу;

4) правовий статус і форма господарювання;

5) галузево-функціональний вид діяльності;

6) технологічна і територіальна цілісність;

7) розмір за чисельністю працівників.

В додатку 1 наведено класифікацію підприємств.

Класифікація підприємств дозволяє здійснювати більш глибокий аналіз характеристик підприємства як суб'єкта господарювання, з'являється можливість опису підприємства не лише як загального, а також за характерними особливостями відповідно до специфіки окремих видів підприємств, з'являється можливість опису різних аспектів функціонування підприємства на макро- та макрорівнях управління.

Залежно від змісту розрізняють такі види підприємницької діяльності. Виробниче підприємництво - діяльність, пов'язана безпосередньо з виробництвом продукції, товарів, послуг, робіт, інформації. При цьому функція виробництва стає для підприємця основною, тоді як інші (транспортування, реклама, збут тощо) є другорядними, доповнюють основну. Природно, що виробниче підприємництво має бути прибутковим, відшкодовувати зроблені витрати. Вважають, що організація нового виробництва є доцільною лише в тому разі, якщо річний прибуток становитиме в сумі не менше ніж 15-20 % від потрібних витрат.

Комерційне підприємництво характеризується насамперед тим, що провідна роль у ньому належить товарно-грошовим, торговельно-обмінним операціям. Вони пов'язані з операціями та угодами з купівлі-продажу (або перепродажу) товарів і послуг. Успішною комерційна діяльність може бути тоді, коли, по-перше, реалізаційна ціна вибраного товару вища за купівельну і, по-друге, коли товар користується попитом на ринку. Комерційна акція вважається вигідною, якщо вона приносить прибуток не менше ніж 20-30 % від витрат.

Фінансове підприємництво пов'язане з купівлею-продажем валюти, цінних паперів. Агентами ринку грошей, валюти, цінних паперів виступають комерційні банки, фондові біржі, підприємства, фірми, окремі громадяни. Прибуток підприємця виникає в результаті продажу фінансових ресурсів з одержанням процентів.

Особливою формою фінансово-кредитного підприємництва є страхування. Страхові організації надають гарантії тим, хто за відповідну плату страхує своє майно, цінності чи життя, отримати компенсацію збитків у разі непередбачених обставин. Страхування захищає бізнес і населення, зменшуючи можливі ризики.

Посередницьке підприємництво - це підприємництво, суб'єкт якого сам не виробляє і не продає товару, а виступає тільки посередником у товарно-грошових операціях. Головна мета такого підприємця - знайти й звести дві заінтересовані в цій акції сторони. Завдання посередницької діяльності - надання послуг кожній з цих сторін. Посередницькі фірми спеціалізуються також на наданні інформаційних, консультаційних та маркетингових послуг, за що отримують відповідний прибуток.

Основною складовою підприємницької сфери є фірма.

Фірма - це організація, яка володіє одним або кількома підприємствами й використовує кошти й ресурси для виробництва товару або послуги з метою отримання прибутку.

Фірми класифікують за різними ознаками. Головними з них є дві: форма власності й величина фірми.

За формою власності розрізняють три види фірм, або підприємництва:

індивідуальне, або приватне підприємництво;

товариство, або партнерство;

корпорація (акціонерне товариство).

підприємництво україна національна економіка

Індивідуальним підприємництвом називається бізнес, власником якого є одна особа. Власник індивідуального бізнесу одночасно виступає у функції менеджера. Він несе повну майнову відповідальність.

Індивідуальне підприємництво спрямоване на отримання особистого доходу. Як зауважив відомий американський економіст П. Самуельсон, щоб стати одноосібним власником, ні в кого не треба просити дозволу. Індивідуальний підприємець працює від свого імені і на свій ризик.

Індивідуальний підприємець має право:

створювати підприємство (фірму) і самостійно визначати його профіль та виробничу програму;

придбавати майно або майнові права, використовувати майно інших осіб за угодою оренди;

наймати або звільняти працівників;

отримувати кредит і відкривати рахунок у банку;

самостійно розподіляти прибуток від підприємницької діяльності, який залишається після сплати податків;

здійснювати операції з валютою.

Отже, зміст діяльності підприємця полягає в самостійній організації виробництва або послуг, у пошуку або формуванні попиту на товари і послуги, їх реалізації.

1.3 Державне регулювання діяльності підприємництва

Сучасне підприємство обов'язково функціонує в умовах постійно присутнього державного регулювання, ступінь якого залежить від виду та масштабів діяльності підприємства.

Державне регулювання діяльності підприємства в сучасних умовах реалізується в наступних напрямах:

1) податкове регулювання - визначення переліку податків та обов'язкових платежів, розмірів та порядку їх сплати;

2) цінове регулювання - встановлення граничного рівня цін або прибутковості для окремих видів підприємств, компенсація їх збитків;

3) регулювання умов та оплати праці - розроблення державного законодавства щодо праці та зайнятості, встановлення мінімальної заробітної плати;

4) соціальний захист - пенсійне забезпечення, страхування життя та здоров'я, виплати по безробіттю;

5) захист навколишнього середовища - заходи щодо захисту природи у вигляді штрафів та санкцій по забрудненню, проведення природозахисних заходів;

6) бюджетне регулювання - фінансування програм, спрямованих на підтримку соціально-значущих підприємств, державне замовлення на виробництво продукції.

Створення підприємства, як правове поняття, включає визначення засновників, їх засновницьких компетенцій та порядку діяльності. Засновником є особа, що має право створити у встановленому порядку підприємство як юридичну особу.

Серед загальних умов створення підприємства провідне місце посідає визначення кола суб'єктів, правомочних приймати рішення щодо створення підприємства, тобто його засновником. Відповідно до діючого чинного законодавства в Україні існують три категорії таких суб'єктів: а) власник (власники) майна будь-яких видів, а також розмірів; б) уповноважений власником (власниками) орган або підприємство, організація; в) трудовий колектив у випадках і порядку, передбачених вказаним вище Законом та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до діючого чинного законодавства підприємство може бути створене внаслідок примусового поділу іншого підприємства. Рішення з цього питання приймає Антимонопольний комітет України та його територіальні органи.

Створення підприємства в юридичному розумінні - це затвердження та одержання передбачених законом документів: рішення власника (власників) або уповноваженого органу про створення підприємства, статуту, якщо цього вимагає організаційна форма, свідоцтво про державну реєстрацію. При необхідності для новостворюваного підприємства на земельній ділянці сюди входять також документи на право землекористування (землеволодіння), визначені земельним законодавством України.

Трудовий колектив має право виступати засновником підприємства у випадку і порядку, передбачених Господарським і Цивільним кодексами, законодавством про приватизацію та іншими законодавчими актами України.

Підприємства можуть створюватися шляхом реорганізації діючого підприємства, тобто в результаті виділення із складу діючого підприємства одного або кількох структурних підрозділів за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу. Аналогічно може створюватись підприємство на базі структурної одиниці діючого об'єднання.

Підприємства мають право створювати на території України та за її межами суб'єкти підприємницьких організаційних структур без прав юридичної особи - свої відособлені підрозділи і філії, представництва та інші з правами відкриття поточних і розрахункових рахунків. Відособлені підрозділи діють на підставі положень про них, які затверджуються підприємством. Відкриття вказаних підрозділів не потребує їх реєстрації. Підприємство лише повідомляє про це реєстраційний орган шляхом внесення додаткової інформації у свою реєстраційну картку.

Аналогічно створюються дочірні підприємства. За законодавством України, правом створювати дочірні підприємства наділені підприємства двох організаційних форм: господарські товариства і спільні підприємства з іноземними інвестиціями.

Установчими документами створення підприємства називається комплект документів, встановленої законом форми, згідно з якими підприємство створюється і діє як суб'єкт права. З точки зору правової природи, установчі документи є локальними нормативними актами, тобто актами, які набувають юридичної сили внаслідок затвердження їх одним або кількома засновниками підприємства.

Отже, можна зробити висновки, що державне регулювання діяльності підприємства в сучасних умовах реалізується в наступних напрямах: податкове регулювання, цінове регулювання, регулювання умов та оплати праці, соціальний захист, захист навколишнього середовища, бюджетне регулювання.

Розділ ІІ. Аналіз стану підприємництва в Україні

2.1 Аналіз динаміки показників діяльності підприємництва в Україні

За оперативними даними Державної служби статистики підприємства України, за винятком малих підприємств та бюджетних установ, у січні-вересні 2014 року отримали 168,026 мільярда гривень збитку до оподаткування, в той час як за аналогічний період минулого року було отримано 24,106 мільярда гривень прибутку (дод. 2, табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Фінансові результати діяльності великих та середніх підприємств України за січень-вересень 2014 року

	Фінансовий результат до оподаткування, млн. грн.	Кількість збиткових підприємств у % до загальної кількості підприємств
	січень-вересень 2014р.	січень - вересень 2013р.	січень - вересень 2014р.	січень - вересень 2013р.
Усього	-168026,1	24105,5	44,2	40,3
Сільське, лісове та рибне господарство	-958,6	9,4	11,8	10,8
Промисловість	-79724,0	12489,6	46,0	43,1
Будівництво	-3609,7	-1046,9	47,1	45,4
Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів	-44608,5	1470,5	42,1	35,1
Транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність	-7272,8	1776,7	48,3	46,9
Тимчасове розміщування й організація харчування	-3487,5	-418,6	62,1	47,2
Інформація та телекомунікації	-7083,2	4980,4	47,7	43,9
Фінансова та страхова діяльність	67422,9	17785,6	31,7	33,8
Операції з нерухомим майном	-18261,9	-2361,5	53,7	46,7
Професійна, наукова та технічна діяльність	-67006,0	-10077,6	43,3	38,9
Діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування	-2429,9	-133,0	40,5	40,2
Освіта	68,9	67,1	29,1	32,4
Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги	-524,8	87,0	34,9	22,8
Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок	-469,4	-527,1	68,0	62,6
Надання інших видів послуг	-81,6	3,9	41,2	40,0

За інформацією Державної служби статистики, дані наводяться без урахування тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та Севастополя.

За інформацією Державної служби статистики, в січні-вересні 2014 р порівняно з аналогічним періодом минулого року фінансовий результат прибуткових підприємств збільшився на 68,2% - до 215,507 млрд гривень. Одночасно фінансовий результат збиткових підприємств зріс у 3,7 разу - до 383,533 млрд гривень.

За цей період збитково спрацювало 40,3% підприємств, якими отримано збитків на суму понад 383532,6 млн грн, що на 368,7 % більше ніж за січень - вересень 2013 року.

Мал. 2.1 Фінансовий результат діяльності великих та середніх підприємств м. Києва за січень-березень 2013-2014 рр., млн грн

Найбільше зростання прибутку - в 4 рази - зафіксоване у фінансовій і страховій діяльності, а також в галузях мистецтва, спорту і відпочинку.

Найбільше зростання збитків більш ніж у 5 разів - показали підприємства, що працюють в галузях сільського господарства, професійної і наукової діяльності, охорони здоров'я, операцій з нерухомістю.

За вказаний період кількість збиткових підприємств щодо загальної їх кількості зросла на 3,9 п. п. - до 44,2%.

Як повідомлялося, підприємства України, за винятком малих підприємств та бюджетних установ, у першому півріччі 2014 року отримали 135,952 млрд гривень збитку до оподаткування проти 8,724 млрд гривень прибутку, отриманого за аналогічний період 2013 року.

У 2013 році українські підприємства отримали 24,722 млрд гривень прибутку до оподаткування, що в 3,4 разу нижче показника за 2012 рік.

Фінансовий результат діяльності українських підприємств за 2012 - 2013 рр. свідчить про зниження прибутку підприємств на 57%. При цьому, якщо прибуток підприємств у 2013 році в порівнянні з 2012 роком в промисловій сфері знизився на 7,3 %, то у металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів зменшилася на 30 %, у сфері машинобудування - на 41,1 %, у сфері постачання електроенергії, газу та кондиціонованого повітря - на 8,1 %.

Динаміка прибутку підприємств в Україні за видами економічної діяльності свідчить про тенденцію до погіршення результатів їх фінансової діяльності в більшості галузей (див. табл. 2).

Таблиця 2.2

Чистий прибуток (збиток) великих та малих підприємств України за видами економічної діяльності у 2009-2013 рр.

Види економічної діяльності	2009	2010	2011	2012	2013
	рік
Сільське, лісове та рибне господарство	7584,8	17276	25384	26787,2	-5,4
Промисловість	-14192,5	11889,6	32230	2592,4	3670,6
Будівництво	-4439	-3584,8	-2467	-1012,7	-1248
Оптова та роздрібна торгівля	-11150,1	8449,3	13703	68,2	-1152
Транспорт, поштова та кур`єрська діяльність	4889,5	-966,6	-1657	3127,7	1086,7
Тимчасове розміщування й організація харчування	-922,5	-633,6	-692,4	-984,3	-431,7
Інформація та телекомунікації	4889,5	4151,1	6500	3739,1	3943,1
Фінансова та страхова діяльність	1794	11244,2	7947,1	10769,4	-6760
Операції з нерухомим майном	-14219,6	-30676,2	-9325	-9338	-2403
Освіта	60,6	69,6	107,7	112,8	57,2
Охорона здоров`я та надання соц допомоги	-187,5	-98,8	-215	-77,3	63,2
Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок	-2251,4	-3093,7	-3696	-2547,6	-756,8
Разом	-28144,2	14026,1	67819	33236,9	-3936

Так, у 2009 - 2013 рр. від`ємний результат мали будівництво, готельний бізнес та організація харчування, операції з нерухомим майном, охорона здоров'я, спорт, мистецтво та розваги, а це свідчить про банкрутство та ліквідацію багатьох малих та великих підприємств, що і призвело до зменшення кількості підприємств.

З розвитком негативних явищ в економіці з'являються нові фактори формування прибутку, які необхідно враховувати підчас проведення економічного аналізу. Характерним чинником формування прибутку підприємств України в 2009 - 2013 рр. стало зростання їх кредиторської та дебіторської заборгованості.

Дисбаланс між дебіторською та кредиторською заборгованістю перетворюється на важливий фактор формування прибутку. Враховуючи те, що частина підприємств України працює зі збитками, потребує на увагу питання ефективності використання залучених банківських кредитів і мінімізації збитків. Встановлено, що найбільший ефект від використання залучених коштів досягається на підприємствах, де є високою частка умовно-постійних витрат.

Протягом аналізованого періоду спостерігаємо тенденцію до збільшення загальної суми кредиторської заборгованості підприємств України майже за всіма видами економічної діяльності, крім підприємств сільського господарства, мисливства, лісового господарства. Найбільше йде зростання за показниками "операції з нерухомим майном", показник збільшився за 2009 - 2013 рр. з 85830,5 до 109649,0, тобто збільшився на 23818,5 млн. грн.

Отже, всі показники мають тенденцію до зростання, окрім сільського господарства, показник знизився з 1055,9 до 9,145,9 та освіти, показник знизився з 237,2 до 211,6 млн. грн. За інформацією Державної служби статистики, в січні-вересні порівняно з аналогічним періодом 2013 року фінансовий результат прибуткових підприємств збільшився на 68,2%, збиткових підприємств зріс у 3,7 разу. За цей період збитково спрацювало 40,3% підприємств. Найбільше зростання прибутку - в 4 рази - зафіксоване у фінансовій і страховій діяльності, а також в галузях мистецтва, спорту і відпочинку.

2.2 Аналіз підприємництва в Україні за 2013-2014 рр.

В Україні станом на 1 січня 2015 р.1 млн 503 тис. 435 суб'єктів Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

На 1 січня 2014 р. було зареєстровано 1 млн 372 тис. 177 суб'єктів ЄДРПОУ. Станом на 1 січня 2013 р. їх кількість складала 1 млн 341 тис. 781 суб'єктів. Таким чином, протягом березня кількість підприємств збільшилася на 30396 суб'єкт, що складало 2,3% зміни (мал. 2.1).

Мал. 2.1 Кількість суб'єктів ЄДРПОУ у 2012-2014 роках

Як і в попередні періоди найбільша кількість підприємств в Україні працює у Києві - 20,5% (дод.3).

По областям України статистика була такою: найвищими показники концентрації суб'єктів ЄДРПОУ є у Львівській, Одеській, Харківській, Донецькій та Дніпропетровській областях.

Нині в економіці України спостерігається тенденція до значного зниження рівня доходів суб'єктів господарювання, що призводить до зменшення прибутковості чи навіть збитковості багатьох підприємств.

За організаційно-правовими формами господарювання найбільша кількість суб'єктів ЄДРПОУ - 515,371 тис. - мають форму товариства з обмеженою відповідальністю, 278,227 тис. - приватного підприємства та 114,018 тис. суб'єктів ЄДРПОУ мають форму організації чи установи (мал.2.2, дод.4).

Мал. 2.2 Кількість суб'єктів ЄДРПОУ за правовим статусом та регіонами на 1 січня 2014 року

У зв'язку з цим управління підприємством вимагає вдосконалення методів оцінки і прогнозування прибутку. Це зумовлює необхідність дослідження умов функціонування підприємств, утворення прибутку і його впливу на темпи і пропорції суспільного відтворення.

Досліджуючи динаміку розвитку та утворення підприємств України за 2009 - 2013 рр., маємо очевидну тенденцію до зниження кількості суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій) (табл.2.1).

Таблиця 2.1

Кількість підприємств України за 2009-2013 рр.

Рік	Усього кількість підприємств, од	З них підприємства, од
		Великі	Середні	Малі	Мікропідприєм - ства	Фізичні особи-підприємці
2009	2218888	535	21867	358253	307263	1530970
2010	2183928	586	20983	357241	300445	1805118
2011	1701620	659	20753	354283	295815	1325925
2012	1600127	698	20189	344048	286461	1235192
2013	1375789	711	18931	212134	170610	973403

Це свідчить про те, що в умовах нестабільної економіки, постійної зміни інституціональних умов її функціонування та зростання цін не існує умов для підприємств України, а особливо малих та мікропідприємств, працювати ефективно та вносити внесок в розвиток України в цілому.

Необхідно відмітити, що з початку процесу приватизації на 1 січня 2015 року реформовано 122944 об'єкта, з яких більше ніж три чверті (94343 об'єкта) належали до комунальної форми власності, інші (28601 об'єктів) - до державної (без врахування даних АР Крим та м. Севастополя).

Процес приватизації майна підприємств, установ, організацій здійснювався в основному шляхом викупу, 55,76% об`єктів придбано цим способом.

Питома вага кількості реформованих об`єктів державної форми власності перевищує середній показник в державі (23,26%) у Вінницькій (43,94%), Житомирській (41,41%), Чернігівській (38,37%), Рівненській (36,92%), Київській (34,49%), Черкаській (31,51%), Донецькій (31,32%), Одеській (29,34%), Луганській (28,63%), Миколаївській (27,88%), Полтавській (27,17%), Сумській (26,86%), Волинській (26,76%), Кіровоградській (25,22%) та Тернопільській (24,16%) областях. А в місті Києві (91,25%), Івано-Франківській (89,07%), Львівській (87,23%), Закарпатській (86,05%), Чернівецькій (84,13%), Харківській (79,43%), Дніпропетровській (77,39%), Запорізькій (77,06%), Херсонській (76,93%) та Хмельницькій (76,75%) областях питома вага кількості реформованих об`єктів комунальної форми власності перевищує середній показник в Україні (76,74%).

За 2014 рік в процесі приватизації змінили форму власності 794 об'єкта, з яких державних - 100, комунальних - 694 об`єкта (без врахування даних АР Крим та м. Севастополь).

Інформація щодо процесу реформування власності об'єктів (без врахування даних АР Крим та м. Севастополя) за категоріями наведена нижче: За 2014 рік кількість об'єктів, одиниць у % до загальної кількості Всього 794 100,0 цілісні майнові комплекси підприємств 17 2,14 структурні підрозділи 764 96,22 об'єкти незавершеного будівництва 13 1,64.

Вищенаведені дані свідчать, що частіше об'єктами приватизації стають структурні підрозділи, серед яких здебільшого приміщення, будівлі та споруди, які за класифікацією відносяться до об`єктів групи А (96,2%). Серед способів приватизації впродовж 2014 року найпоширенішими були викуп (76,7%), продаж на аукціоні (16,5%), продаж на конкурсній основі (6,5%) та продаж акцій акціонерних товариств (0,3%) від загальної кількості реформованих об'єктів по Україні.

Мал. 2.4 Розподіл об'єктів за способами приватизації

Приватизація державного та комунального майна у 2014 році здійснювалась виключно за грошові кошти. Від продажу об'єктів малої приватизації (групи А, Д, Е, Ж) державної форми власності за договорами купівлі-продажу до державного бюджету повинно надійти 24,040 млн. грн. Сумарна номінальна вартість статутних капіталів об'єктів великої приватизації (групи В, Г), які у звітному періоді змінили державну форму власності, становить - 160,917 млн. грн.

Отже, можна зробити висновки, що в Україні станом на 1 січня 2015 р.1 млн 503 тис.435 суб'єктів Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ). На 1 січня 2014 р. було зареєстровано 1 млн 372 тис.177 суб'єктів. По областям України статистика була такою: найвищими показники концентрації суб'єктів ЄДРПОУ є у Львівській, Одеській, Харківській, Донецькій та Дніпропетровській областях. Як і в попередні періоди найбільша кількість підприємств в Україні працює у Києві - 20,5%. За 2014 рік в процесі приватизації змінили форму власності 794 об'єкта, з яких державних - 100, комунальних - 694 об`єкта.

2.3 Аналіз стану малого та середнього бізнесу в Україні

З прийняттям у 2012 році Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого та середнього підприємництва в Україні" внесено зміни до Господарського кодексу України в частині визначення понять суб'єктів великого, малого та середнього підприємництва, які приведено у відповідність до класифікації Європейського Союзу. У 2012 році питома вага суб'єктів малого та середнього підприємництва склала 99,96 % від загальної кількості суб'єктів господарювання, що в цілому відповідає європейським стандартам.

За даними Державного комітету статистики України станом на 01.01.2013 в Україні налічувалося 1 600 127 суб'єктів господарювання, з яких 698 суб'єктів великого підприємництва,20 550 суб'єктів середнього підприємництва та 1 578 879 суб'єктів малого підприємництва.

Протягом 2011-2012 років спостерігалося зменшення кількості суб'єктів малого та середнього підприємництва. В структурі суб'єктів господарювання збільшилася питома вага суб'єктів середнього підприємництва з 1,24 % від загальної кількості суб'єктів господарювання у 2011 році до 1,29 % від загальної кількості суб'єктів господарювання у 2012 році за рахунок зменшення кількості суб'єктів малого підприємства.

В 2013 році налічувалося 373 809 суб'єктів малого підприємництва, що на 29 761 суб'єктів більше за показник 2012 року (табл. 2.2, дод. 5).

Таблиця 2.2

Основні структурні показники діяльності суб'єктів господарювання

	Усього	У тому числі
		підприємства	фізичні особи-підприємці
		малі	з них	усього	суб'єкти середнього підприємництва	суб'єкти малого підприємництва	з них
			мікро- підприємства				суб'єкти мікро-підприємництва
Кількість суб'єктів господарювання, одиниць
2010	2183928	357241	300445	1805118	355	1804763	1793243
2011	1701620	354283	295815	1325925	306	1325619	1313004
2012	1600127	344048	286461	1235192	361	1234831	1224315
2013	1722070	373809	318477	1328743	351	1328392	1318703

Відповідно до чинного законодавства України учасниками господарських відносин можуть бути юридичні та фізичні особи. На початок 2013 року в Україні господарську діяльність здійснювали 364 935 юридичних осіб, з яких 20 189 - середні підприємства і 344 048 - малі підприємства, та 1 235 192 фізичних осіб-підприємців. Тенденція до кількісного зростання була характерна лише для фізичних осіб-підприємців, які здійснювали свою діяльність у сфері середнього підприємництва.

У структурі вітчизняного підприємництва за розміром підприємств станом на 01.01.2013 частка малих підприємств становила 94,3 %, середніх - 5,5 % та великих - 0,2 % (мал. 2.5). Протягом 2010-2012 років ці показники не зазнали змін.

Мал. 2.5 Кількість підприємств за їх розмірами у відсотках до загальної кількості підприємств станом на 01.01.2013.

Як і в попередні роки переважна кількість середніх і малих підприємств України зосереджена в Дніпропетровській, Донецькій, Київській, Львівській, Одеській, Харківській областях та в місті Києві. Найменші кількісні показники середніх і малих підприємств демонструють Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області та місто Севастополь.

За результатами 2012 року кількісні показники середніх і малих підприємств на 10 тис. осіб наявного населення України, у порівнянні з 2011 роком, зменшилися з 5 до 4 одиниць для середніх підприємства та з 77 до 76 одиниць для малих підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення України.

В регіональному розрізі найкращі показники кількості малих підприємств на 10 тис. осіб наявного населення України у містах Києві і Севастополі, Одеській, Київській і Харківській областях. Найнижчі показники кількості малих підприємств на 10 тис. осіб наявного населення України в Тернопільській, Сумській, Закарпатській, Чернівецькій та Рівненській областях (дод. 6).

Станом на 01.01.2013 загальна кількість фізичних осіб-підприємців на 10 тис. осіб наявного населення України становить 271 одиницю, що на 6,6 % менше ніж за звітний період минулого року. Найкращим цей показник є в місті Севастополі, Хмельницькій, Київській, Миколаївській і Одеській областях, а найгіршим - у Кіровоградській, Рівненській, Волинській, Тернопільській та Львівській областях (дод.7).

На кінець 2012 року у секторі малого і середнього підприємництва було зайнято 7,5 млн. осіб, що складає 40 % зайнятого населення працездатного віку. У порівнянні з 2011 роком кількість зайнятих працівників у суб'єктів малого і середнього підприємництва зменшилася на 3 %. При цьому, 2012 рік характеризувався уповільненням темпу зменшення кількості зайнятих працівників у зазначеній сфері, оскільки у 2011 році цей показник зменшився на 8 %, у порівняння з 2010 роком. Уповільнення відбулося за рахунок значного збільшення (більше ніж у 2 рази) кількості зайнятих працівників у фізичних осіб-підприємців, які здійснювали свою діяльність у сфері середнього підприємництва. Кількість фізичних осіб-підприємців з урахуванням найманих працівників станом на 01.01.2013 становила 2,3 млн. осіб.

У структурі зайнятості населення на підприємствах за 2010-2012 роки відбулися незначні зміни на користь великих підприємств за рахунок середніх підприємств. Так, у 2010 році на великих підприємствах працювало 30 % від зайнятого населення на підприємствах та на середніх підприємствах - 43 % від зайнятого населення на підприємствах, а в 2012 році - 32 % та 41 % від зайнятого населення на підприємствах відповідно.

У сфері малого та середнього підприємництва за результатами 2012 року працювало 6,1 млн. осіб, з яких 51 % найманих працівників працювало на середніх підприємствах, 32 % - на малих підприємствах та 17 % працівників було найнято фізичними особами-підприємцями.

За даними Держстату України станом на 01.01.2013 загальний обсяг реалізованої продукції (товарів, послуг) суб'єктами підприємницької діяльності склав 4 460,0 млрд. грн., що на 6 % більше, у порівнянні з 2011 роком (додаток 1, таблиця 4).

У 2012 році обсяг реалізованої продукції (товарів, послуг) суб'єкти малого і середнього підприємництва зріс на 11,2 % і склав 2 698,7 млрд. грн. При цьому, приріст спостерігався як для малого, так і для середнього підприємництва.

Суб'єкти малого і середнього підприємництва за 2012 рік реалізували 60,5 % від загального обсягу реалізованої продукції (товарів, послуг) в Україні, з них 39,7 % реалізовано середніми підприємствами, 15,1 % - малими підприємствами та 5,7 % - фізичними особами - підприємцями (мал.2.6).

Мал. 2.6 Питома вага підприємств у обсязі реалізованої продукції

У розподілі за видами економічної діяльності пріоритетними сферами діяльності суб'єктів малого і середнього підприємництва залишаються торгівля та сфера послуг, питома вага яких від загального обсягу реалізованої продукції (товарів, послуг) сумарно більше 60 %. Значно меншими є показники промисловості (20,3 %), сільського господарства (5,5 %), будівництва (5,4 %) (мал. 2.7).

Мал. 2.7 Питома вага суб'єктів малого та середнього підприємництва в обсягах реалізації продукції за видами економічної діяльності

У 2012 році малими і середніми підприємствами було залучено 111 382,9 млн. грн. капітальних інвестицій, з яких 75 247,4 млн. грн. - середніми підприємствами та 36 135,5 млн. грн. - малими підприємствами. У порівнянні з 2011 роком, обсяг залучених капітальних інвестицій збільшився на 1 1193,2 млн. грн.

У 2012 році відбулися зміни у структурі залучення капітальних інвестицій за рахунок збільшення інвестицій у великі підприємства. Так, 50 % капітальних інвестицій було спрямовано у великі підприємства, 34 % - у середні підприємства та 16 % - у малі підприємства.

Головним джерелом фінансування капітальних інвестицій, як і раніше, залишаються власні кошти підприємств і організацій, а також кредити банків та інші позики. Така структура джерел фінансування капітальних інвестицій, а саме домінування в ній внесків за рахунок власних коштів підприємств, ставить в залежність розвиток підприємств та їх інвестиційну активність від їх прибутковості.

Станом на 01.01.2013 фінансовий результат до оподаткування підприємств, які одержали прибуток, склав 248 035,9 млн. грн. Для середніх підприємств цей показник склав 111 313,2 млн. грн., що у відсотках до загальної кількості підприємств становить 66,2 %, а для малих підприємств - 39 794, 1 млн. грн., що у відсотках до загальної кількості підприємств становить 64,4 %.

Найбільше значення фінансового результату до оподаткування мали малі та середні підприємства, які здійснюють свою діяльність у наступних сферах: сільське, лісове та рибне господарство; оптова та роздрібна торгівля; промисловість; операції з нерухомим майном.

Повільно зростають податкові платежі від суб'єктів малого і середнього бізнесу до бюджетів усіх рівнів. Так, до Зведеного бюджету за 2012 рік від суб'єктів малого і середнього бізнесу надійшло 289 319,0 млн. грн., що на 8,6 % більше, ніж за звітний період минулого року.

Наступна діаграма виражає динаміку показників реєстрації фізичних осіб-підприємців та припинення їхньої діяльності (мал.2.8).

Мал. 2.8 Динаміка показників реєстрації фізичних осіб-підприємців та припинення їхньої діяльності

Одним із головних завдань розвитку малого підприємництва є вирішення питань зайнятості населення. У районі в сфері малого бізнесу зайнято 14% населення району працездатного віку.

Питома вага малого та середнього бізнесу в загальних обсягах економіки поступово збільшується і на сьогодні цей сектор забезпечує 74,2% обсягу реалізованої продукції.

Мале і середнє підприємництво є важливим фактором розвитку економіки України, а вихід з економічної кризи пов'язаний, в першу чергу, з розвитком саме таких підприємств, тому необхідно вирішити перелік питань правового забезпечення для відновлення позитивної динаміки соціально-економічних показників розвитку малого та середнього підприємництва.

Отже, аналіз засвідчив позитивні зрушення у розвитку малого та середнього підприємництва в Україні. Необхідно відмітити, що для створення комфортного бізнес-клімату потрібно забезпечити насамперед: прості процедури започаткування та припинення бізнесу; справедливі конкурентні умови; прозорі і прості правила взаємодії з державою (у сферах ліцензування та дозвільної системи, адміністративних послуг); справедливі правила при здійсненні державою контролюючих функцій; зрозумілу і стабільну податкову та взаємовигідну кредитну політику.

Розділ ІІІ. Проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні

3.1 Проблеми функціонування підприємництва в Україні

В умовах ринкової трансформації економіки України розвиток підприємництва, зокрема малого бізнесу, має стати одним із найважливіших чинників соціально-економічного зростання. Усвідомлюючи новаторську роль підприємництва, держава надає йому всебічної підтримки.

Становлення, функціонування і розвиток вітчизняного підприємництва в Україні відбувається не в соціальному вакуумі й ґрунтується не на абстрактному суспільному базисі. Ці процеси здійснюються в конкретному суспільному контексті й під впливом конкретно-історичних умов, які, з одному бокові, сприяють розвиткові, а з іншого, - гальмують їх. У свою чергу підприємництво як соціальне явище не тільки піддається впливу суспільних процесів, але й саме торкається цих процесів, що також впливає, видозмінює, трансформує їх. Розгляд проблем підприємництва в контексті суспільних, насамперед політико-економічних, відносин, що створюють соціальне середовище його буття.

Насамперед слід враховувати, що українське підприємництво зароджується в умовах так званого пост-тоталітарного суспільства, тобто суспільства, яку поки що спонтанно переборює обмеження колишньої радянської державно-монополістичної системи господарювання та управління, спираючись головним чином на ті самі політичні сили, структури, теорії, масову свідомість, соціальну психологію та ін., що склалися в рамках цієї системи на певній стадії її еволюції та функціонували протягом понад сімдесят років.

В Україні, як відомо, здійснено масову приватизацію підприємств. Однак вона, й зокрема перетворення підприємств в акціонерні товариства, поки що не забезпечила підвищення ефективності функціонування їх. Приватна власність у вигляді акціонерних товариств, створених у результаті приватизації в Україні, не довела ще своїх переваг перед державною. Така ситуація значною мірою пов'язана з незадовільною в цілому організацією корпоративного управління цими підприємствами. Тому розв'язання питання, яким буде реальний ефект приватизації в цілому та для окремих її учасників-інвесторів, вирішальною мірою залежить від того, наскільки ефективно буде організовано корпоративне управління. Треба зважати також на те, що ефективність будь-якої економіки значною мірою залежить від її здатності залучати інвестиції - внутрішні та зовнішні. Ринок корпоративних цінних паперів - один із найголовніших інструментів мобілізації інвестиційних ресурсів у сучасних умовах. Тяжке економічне становище більшості сімей, усвідомлення свого дуже незначного впливу на функціонування АТ, відсутність дивідендів призводять до того, що в цілому працівники досить легко продають свої акції.

Особливо негативним явищем стало те, що значна кількість зареєстрованих малих підприємств не діє, а більша частина діючих займається такими швидкоприбутковими видами господарської діяльності, як торгівля та посередницькі послуги. Це пояснюється тим, що суб'єкти малого підприємництва розвиваються в умовах несприятливого інвестиційного клімату, що робить невигідним довгострокові виробничі вкладання.

Світова практика розвитку та захисту підприємництва свідчить, що доступним джерелом фінансування малого бізнесу є надання урядом гарантій повернення позик у разі неплатоспроможності малих підприємств. Це зменшує кредитні ризики і усуває головну перешкоду на шляху надання позик суб'єктам малого підприємництва, особливо початківцям малого бізнесу. Але для цього необхідні відповідні кредитні ресурси банків. На жаль, кредитні ресурси в Україні для малого підприємництва дуже обмежені. Для більшості суб'єктів підприємницької діяльності банківський кредит залишається недоступним через надто високі проценті ставки. Це пояснюється тим, що в національній економіці фактично не діє механізм гарантування кредитів.

В Україні класифікація підприємств, що належать до малого бізнесу, здійснюється залежно від сфери виробництва та кількості осіб, що працюють на даному підприємстві. До того ж, в Україні малий бізнес здійснюється шляхом створення розгалуженої системи малих підприємств.

Однією з вагомих перепон на шляху розвитку вітчизняного підприємництва є недосконалість чинної податкової системи та надмірний податковий тиск і обтяжлива система звітності, які зумовлюють зростання обсягів реалізованої продукції, прихованої від оподаткування, невпевненість підприємців у стабільності умов ведення комерційної діяльності. Прийняття нового Податкового кодексу України, хоч і дещо послабило податковий тиск, проте має ряд недоліків, що потребують подальшого вдосконалення.

Розвиток малого підприємництва значною мірою залежить від надання йому фінансової допомоги. В умовах складної економічної ситуації в країні та проблем з наповненням Державного та місцевих бюджетів фінансова підтримка підприємництва здійснюється недостатньо.

Прогрес економіки (еволюція) відбувається саме тоді, коли в економічний простір вторгаються новатори, які своїми технологіями і продуктами викликають нові потреби, ламають традиційну укладену структуру попиту і пропозиції (врівноважену), змінюють структуру цін. Своїми діями новатори, по суті, руйнують традиційно складену економічну систему і одночасно створюють і формують нові системні структури. Все це виводить на перший план нерівноважні економічні процеси, які обумовлені діяльністю новаторів. За допомогою випадкових процесів еволюція може породжувати абсолютно нові структури. Завдяки їм еволюція набуває творчого і стрибкоподібного характеру. Виникнення нової сутності завжди відбувається стрибком, у певний дискретний момент часу.

Найважливішими об'єктивними умовами розвитку підприємництва в Україні є наявність ринкових відносин і різноманітних форм власності, економічна свобода та самостійність товаровиробників і дієздатність товарно-грошового механізму; розвиненість фінансово-кредитної системи; послідовність і стабільність економічної та соціальної політики держави; наявність розвинутої інфраструктури підтримки підприємництва, сформованість економічної культури та позитивний соціальний фон підприємницької діяльності.

Негативно впливають на розвиток дрібного та малого бізнесу такі стримуючі фактори, як загальний спад виробництва, зростання цін, низький рівень платоспроможності населення, надмірний контроль за діяльністю суб'єктів підприємництва з боку державних органів виконавчої влади, корупція, рекет тощо.

Стан розвитку підприємництва в Україні свідчить про значні негативні явища, що накопичилися в його середовищі та які акумулюються у стійку тенденцію збереження ентропії вітчизняної економіки.

Основними причинами, які стримують розвиток дрібного і малого підприємництва в Україні, є: