Витрати діяльності підприємства в умовах ринкової економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Становлення і розвиток в Україні ринкової інфраструктури докорінно змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування підприємств, сутність їхньої господарської діяльності.

Будь-яке підприємство, починаючи процес виробництва або приймаючи рішення щодо його розширення, повинне бути впевнене в його прибутковості. Порівняння витрат і результатів діяльності дозволяє оцінити ефективність роботи підприємства. Без такого порівняння виникають непоправні помилки при виборі економічної політики підприємства, прийнятті важливих управлінських рішень, вибору видів підприємницької діяльності, визначенні оптимальних обсягів і структури випуску продукції (робіт, послуг), а також цін на продукцію, (роботи, послуги).

Основний фінансовий результат діяльності підприємства - це прибуток, який є основою і джерелом засобів для його подальшого розвитку. Підвищити прибуток можна, збільшуючи обсяги виробництва або ціни на продукцію (роботу, послугу), що випускається. Однак це не завжди можливо і доцільно. Тому в системі розвитку підприємства в умовах значних економічних обмежень підвищення фінансового результату безпосередньо зв'язано зі зниженням витрат.

Практично на кожному підприємстві існують резерви для зниження витрат до раціонального рівня, що дозволяє домагатися росту економічної ефективності діяльності, підвищення конкурентоспроможності.

Чітка побудова бухгалтерського обліку витрат відповідно до змін, що відбуваються в його організації й техніці ведення, підвищує роль обліку як основного засобу одержання достовірної інформації для прийняття економічно обґрунтованих рішень і попереджень ризику у виробничо-господарській діяльності підприємств, у системі оподаткування, у складанні балансу, звіту про фінансові результати, різноманітної фінансової звітності тощо.

Управління витратами доцільно у всіх сферах діяльності підприємства й має велике значення та цінність для всіх місць виникнення і центрів витрат. Процес виробництва є важливою стадією кругообігу коштів підприємства. У цьому процесі підприємство, витрачаючи матеріальні, трудові і фінансові ресурси, формує собівартість виготовленої продукції. Правильна організація обліку витрат виробництва, з одного боку, забезпечує контроль ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, а з іншого боку, дозволяє підприємству уникнути конфліктних ситуацій у відносинах з податковою службою під час вирішення питань оподатковування прибутку.

Витрати виробництва як економічна категорія досліджувались багатьма вченими. Істотний внесок свого часу було зроблено представниками трудової теорії вартості, зокрема К. Марксом у роботі "Капітал". Він розглядав капіталістичні витрати виробництва як затрати капіталіста-підприємця на заробітну плату, матеріали, сировину, пальне, амортизацію засобів праці. Тобто витрати виробництва -- це сума затрат минулої (уречевленої) та частки живої праці, яка необхідна для виготовлення певного виду товару потрібної якості при досягнутому рівні розвитку виробництва.

Облік виробничих витрат - найважливіший інструмент управління підприємством. Необхідність урахування витрат виробництва зростає тоді, як ускладнюються умови господарської діяльності й зростають вимоги до рентабельності. Підприємство повинне мати чітке уявлення про окупність виготовленої продукції, ефективність кожного прийнятого рішення і фінансові результати. Виробнича діяльність підприємства завжди пов'язана з витратами. Насамперед, це затрати на оплату праці найманих працівників, купівлю засобів виробництва, тобто устаткування, машин, обладнання, сировини, матеріалів, на оплату електроенергії та інше.

Усі вище вказані фактори обумовлюють важливість і актуальність теми даної курсової роботи.

Метою написання роботи є з'ясування сучасної природи витрат діяльності підприємства в умовах ринкової економіки, обґрунтування теоретичних і методичних положень щодо удосконалення системи їх обліку, аналізу та контролю, а також вивчення напрямків удосконалення бухгалтерського обліку виробничих витрат.

Для розкриття мети у курсовій роботі передбачається розгляд наступних питань:

1. Економічна сутність і класифікація витрат на виробництво

2. Методи обліку виробничих витрат

3. Документальне оформлення та облік прямих витрат

4. Документальне оформлення та облік накладних витрат

5. Проблеми та шляхи вдосконалення обліку витрат на виробництво

Методи дослідження:

1. Загальнонаукові методи (аналіз, синтез, конкретизація);

2. Спеціальні методи дослідження (порівняння, групування, відносні, середні величини ланцюгових підстановок та різниць).

Практична цінність роботи полягає в розробці рекомендацій щодо удосконалення системи обліку, аналізу та контролю витрат діяльності підприємств.



1. Економічна сутність і класифікація витрат на виробництво

В умовах розбудови ринкових відносин в Україні якісно змінюються економічні важелі управління, в тому числі облік, контроль, аналіз і аудит.

Будь-яка діяльність господарюючого суб'єкта пов'язана з витратами матеріально-речових, трудових та інших ресурсів, цінність яких визначається на ринку. В системі управління підприємством головним об'єктом є процес обліку, аналізу та контролю витрат господарської діяльності в цілому та в розрізі їх видів, цілей, періодів виконання [5, c. 78].

Існують різні теорії трактування витрат діяльності підприємства за своєю економічною сутністю, галузевою ознакою та іншими напрямками.

Економічний підхід до визначення витрат походить з їх економічної природи (як витрати на просте відтворення ресурсів, що використовуються), а не з характеру та джерел відшкодування. При економічному підході до складу поточних витрат необхідно включати всі витрати, пов'язані з поточною діяльністю підприємства, в тому числі і непродуктивні витрати у зв'язку з порушеннями у виробничо-технологічному процесі, незбалансованою структурою ресурсів, що використовуються тощо. Такий підхід відповідає інтересам власників підприємства, тому що характеризує весь обсяг фактично понесених витрат, пов'язаних із здійсненням поточної діяльності, а отже, дає змогу визначити реальний фінансовий результат діяльності підприємства.

За економічною сутністю поточні витрати підприємства являють собою сукупність затрат живої та уречевленої праці на здійснення поточної торговельно-виробничої діяльності підприємства; а за натурально-речовим складом - спожиту частину матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Витрати - це грошова форма витрачених за певний період задіяних чинників виробництва, необхідних для здійснення підприємництвом своєї виробничої і реалізаційної діяльності.

Проте, в бухгалтерському обліку ми користуємось П(С)БУ 16 "Витрати". Згідно цього положення витрати визнаються за наступних умов:

1. Зменшення активів або збільшення зобов'язань, яке призводять до зменшення власного капіталу підприємства.

2. Визнання на підставі систематичного і раціонального розподілу економічних вигод, які забезпечує актив протягом декількох звітних періодів (наприклад, нарахування амортизації основних засобів, нематеріальних активів, тощо).

3. Негайне визнання, якщо економічні вигоди не відповідають критеріям активів підприємства (наприклад, уцінка товарів, створення резерву сумнівних боргів).

4. Можлива достовірна оцінка суми витрат.

Дотримання цієї умови означає, що оцінка витрат відбувається на підставі положень національних стандартів [5, c. 80].

Вся діяльність підприємства поділяється на звичайну і надзвичайну. У свою чергу, звичайна діяльність включає в себе операційну, інвестиційну, та іншу звичайну діяльність.

Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку діяльність підприємства, а також операції, які її забезпечують або виникають внаслідок здійснення такої діяльності. Прикладом звичайної діяльності є виробництво та реалізація продукції (товарів, робіт, послуг), розрахунки з постачальниками та замовниками, курсові різниці, тобто операції, які супроводжують звичайну діяльність підприємства.

До надзвичайної діяльності підприємства відносять операції, які не відбуваються часто або регулярно і відрізняються від звичайних операцій. Наприклад, стихійне лихо тощо.

Операційна діяльність підприємства - це основна діяльність, яка пов'язана з виробництвом продукції (робіт, послуг) або реалізацією продукції, що є визначальною метою створення підприємства та забезпечує основну частину його доходу.

Інвестиційна діяльність підприємства пов'язана з придбанням і реалізацією необоротних активів, фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність - це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного і позичкового капіталу [1, c. 145].

У зв'язку з цим, усі витрати поділяються на операційні, інвестиційні, фінансові та інші витрати звичайної діяльності, а також надзвичайні витрати. Основну частину витрат підприємства складають операційні витрати.

Схема 1.1 Класифікація витрат виробництва

Найважливіше значення серед наведених критеріїв класифікації витрат на виробництво є поділ витрат за економічним змістом і статтями калькуляції.

Витрати операційної діяльності за економічним змістом поділяються на наступні елементи:

· Матеріальні витрати;

· Витрати на оплату праці;

· Відрахування на соціальне страхування;

· Амортизація;

· Інші операційні витрати.

Така класифікація відіграє надзвичайно важливу роль, оскільки, за її допомогою складаються кошториси витрат на виробництво, здійснюється планування необхідних факторів виробництва, визначаються запаси, необхідні для виробництва, розробляються калькуляції витрат, проводиться аналіз динаміки і структури витрат, визначається національний дохід.

До складу матеріальних витрат на виробництво включаються:

· Сировина;

· Матеріальні витрати;

· Куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби;

· Запасні частини;

· Тара і тарні матеріали;

· Інші види матеріальних ресурсів.

До складу витрат на оплату праці відносять заробітну плату за тарифами і розцінками, премії та заохочення, компенсаційні витрати, оплату відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату.

До складу відрахувань на соціальне страхування відносять витрати на пенсійне забезпечення, страхування на випадок безробіття, соціальне страхування персоналу підприємства, страхування від нещасних випадків на виробництві, медичне страхування та інші види у встановленому порядку за тарифами у процентах до фонду оплати праці.

До складу елемента "амортизація" відносяться витрати з нарахованої амортизації основних засобів, необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів за обраним методом і нормами нарахувань. До інших відносять витрати на відрядження, на послуги зв'язку, матеріальна допомога, плата за розрахунково-касове обслуговування в банках, орендна плата, податки. За статтями калькуляції витрати поділяють на прямі матеріальні, прямі трудові витрати та інші прямі (сировина і основні матеріали, заробітна плата працівників, втрати від браку, витрати на освоєння нової продукції, загальновиробничі витрати). Склад статей калькуляції визначає підприємство-виробник продукції з таким розрахунком, щоби можна було контролювати формування собівартості продукції і отримати максимальний обсяг корисної інформації для менеджерів. Для промислових підприємств класифікація витрат за статтями дозволяє взяти під контроль витрачення ресурсів, організувати збір даних про витрати за центрами і сферами відповідальності.

Взагалі вважається, що такий об'єкт обліку як собівартість, вимагає всебічного контролю, оскільки фінансові результати значною мірою залежать від політики адміністрації щодо формування витрат і націленості колективу на їх зниження. Існує, навіть, така закономірність: зниження витрат за інших рівних умов призводять до зростання прибутку. Отже, основним фактором збільшення прибутку є зниження собівартості [15, c. 64].

2. Методи обліку виробничих витрат

Схема 2.1 Методи обліку витрат виробництва



Методи обліку витрат на виробництво - сукупність прийомів організації документування та відображення виробничих витрат, що забезпечують визначення фактичної собівартості продукції та необхідну інформацію для контролю за процесом формування собівартості продукції.

Попроцесний метод обліку витрат притаманний підприємствам, що мають масовий характер виробництва продукції з однорідними матеріалами і сировиною та спорідненими технологіями. Об'єктом обліку витрат є технологічний процес, його частини, види виготовленої продукції. Суть даного методу полягає в тому, що витрати відображаються в поточному обліку не за видами продукції, а за переділами процесу виробництва. Переділ - це сукупність технологічних операцій, які завершуються виробництвом проміжного продукту (напівфабрикату) або отриманням готової продукції. Розрізняють простий, або його називають однопередільний метод та багатоступеневий метод. Простий метод використовують на тих підприємствах, де випускається один вид продукту. Він характеризується тим, що технологічний процес виробництва продукції від першої операції до останньої відбувається в одному переділі, який і є об'єктом для калькулювання собівартості продукції. Він менш трудомісткий, але не завжди дає можливість обчистити достовірно собівартість.

Багатоступеневий метод характеризується тим, що виробництво продукції на підприємстві поділено на ряд технологічних процесів, які представляють собою переділи, де на кожному із них одержують напівфабрикат, який являється об'єктом для калькулювання. Завершальний етап виробництва продукції відбувається на останньому переділі. У практичній діяльності даний метод трудомісткий. Він вимагає відокремленого обліку витрат не лише за переділами, а й за окремими видами продукції.

Ф.Ф. Бутинець вказує на те, що попередільний метод на підприємстві може бути організований за одним із наступних варіантів: напівфабрикатним та безнапівфабрикатним. Сутність першого варіанту полягає в тому, що на рахунках бухгалтерського обліку відображається рух напівфабрикатів, розраховується їх собівартість та вводиться комплексна стаття "Напівфабрикати власного виробництва". При цьому собівартість напівфабрикатів попередніх цехів включається до витрат на виробництво напівфабрикатів наступних цехів. За безнапівфабрикатного варіанту, облік руху напівфабрикатів обмежується оперативним обліком в натуральному вираженні і, відповідно, собівартість напівфабрикатів не обчислюється.

Отже, переваги попроцесного (попередільного) методу калькулювання полягають в тому, що можна здійснювати аналітичний облік витрат на виробництві за об'єктами калькулювання. Калькуляція здійснюється у розрізі видів або груп продукції за технологічними переділами, процесами [1, c.157].

Позамовний метод обліку витрат - метод, який використовується на підприємствах, що виробляють одиничні, унікальні або виконувані на спеціальне замовлення вироби. При цьому методі об'єктом обліку і калькулювання є окреме виробниче замовлення. Під замовленням розуміють виріб, дрібні серії однакових виробів або ремонтно-монтажні та експериментальні роботи. Для обліку витрат на кожне замовлення відкривають окремий аналітичний рахунок із зазначенням шифру замовлення.

Позамовний облік виробничих витрат акумулює витрати з окремих робіт, підрядів і замовленнь, використовується при виготовленні унікальних або виконуваних на спеціальне замовлення виробів. Такий метод калькуляції застосовується тоді, коли продукція виробляється окремими партіями або серіями або, коли вона виготовляється відповідно до технічних умов замовниками. У промисловості він застосовується, як правило, на підприємствах з одиничним типом організації виробництва.

Позамовний метод обліку собівартості застосовується:

· У виробництвах випускають дослідні зразки продукції;

· У допоміжних виробництвах - при виготовленні спеціальних інструментів, проведення ремонтних робіт;

· На дрібносерійних промислових підприємствах - для випуску продукції, що вимагається споживачеві в незначних кількостях;

· На підприємстві з фізико-хімічними процесами - при випуску окремих видів продукції, у будівництві;

· Науково-дослідних інститутах; установах охорони здоров'я, у сфері послуг - при виготовленні індивідуальних замовлень.

Сутність даного методу полягає в тому, що всі прямі витрати враховуються в розрізі встановлених статей калькуляції по окремих виробничими замовленнями, інші витрати враховуються за місцями їх виникнення і включаються до собівартості окремих замовлень у відповідність із встановленою базою розподілу.

Важливими завданнями нормативного обліку є своєчасне попередження нераціонального використання ресурсів підприємства, оперативний аналіз витрат на виробництво, який дозволяє розкривати невраховані при плануванні і в практичній роботі резерви, визначати результати госпрозрахункової діяльності підрозділів підприємства.

Основними принципами системи нормативного обліку є:

· нормування витрат і обов'язкове складання нормативних калькуляцій по кожному виробу.

· систематичне виявлення відхилень фактичних витрат від поточних норм витрат матеріалів і заробітної плати;

· постійний та своєчасний облік зміни норм та визначення впливу цих змін на собівартість продукції;

· попередній контроль витрат на основі первинних документів та фіксація відхилень від норм в момент їх виникнення з одночасним виявленням їх складу, місця виникнення, винуватців та причин для глибшого дослідження можливостей впливу на їх величину;

· завчасне складання калькуляції нормативної собівартості та її аналіз з метою виявлення резервів зниження собівартості в період підготовки виробництва;

· калькулювання фактичної собівартості груп (типів) однорідної продукції виходячи з їх нормативної собівартості та відхилень від норм;

· щомісячний або щоквартальний облік внесених змін у встановлені норми, що дає можливість оперативно управляти процесом виконання організаційно-технічиих заходів.

Нормативний метод обліку витрат виробництва дозволяє своєчасно виявляти і встановлювати причини відхилення фактичних витрат від діючих норм основних витрат і кошторисів витрат на обслуговування виробництва і управління. Всі випадки відхилення від норм повинні оформлюватись відповідними документами і обліковуватись. Облік відхилень ведеться з метою забезпечення своєчасної інформації про розміри і причини додаткових, не передбачених нормами витрат, і прийняття необхідних організаційних і технічних заходів.

При нормативному методі повинен здійснюватись систематичний облік змін діючих норм. Цей облік ведеться на підставі повідомлень про зміни норм і використовується для уточнення нормативних калькуляцій. [1, c.161].

Отже, своєчасний вплив на рівень виробничих витрат і формування собівартості продукції можливий при такій організації і методології обліку, при якій причини змін собівартості, допущення перевитрат і економія засобів розкривається не тільки шляхом наступного вивчення звітних калькуляцій, але й щоденно в самому процесі виконання плану на підставі первинної документації і поточних облікових записів. Саме таким вимогам відповідає нормативний метод який застосовується в різних галузях промисловості.

3. Документальне оформлення та облік прямих виробничих витрат

Прямими називаються ті витрати, які підлягають нормуванню на одиницю продукції і величина їх визначається технологією виробництва. Прямі витрати безпосередньо відносяться до конкретних видів продукції.

Прямі виробничі витрати включають в себе:

1. Прямі матеріальні витрати;

2. Прямі витрати на оплату праці;

3. Інші прямі витрати.

До прямих матеріальних витрат відносяться витрати сировини та основних матеріалів, що становлять основу виготовленої продукції, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які надають виробу певних якостей без зміни його основних параметрів.

Списання перерахованих матеріалів проводиться на підставі лімітно-забірних карт і вимог за умови обов'язкового технологічного контролю з позиції відповідності встановленим нормам і виявлення невикористаних матеріалів, а також повернених на склад.

Метод контролю витрачених матеріалів встановлюється, виходячи з, технологічних особливостей.

Оперативний контроль за використанням матеріалів у виробництві здійснюється:

1. Методом документального оформлення відхилень від норм: застосовується при поштучному відпустці матеріалів.

2. Методом партионного розкрою, застосовується при відпуску матеріалів за вагою, у вимірі за площею.

3. Способом інвентаризації: зіставляють витрата матеріалів за нормою на фактичну кількість виготовленої продукції (за зміну, декаду, місяць) з кількістю відпущеного зі складу у виробництво матеріалу з урахуванням залишків невитрачених матеріалів на початок і кінець місяця, що визначаються інвентаризацією.

У бухгалтерському обліку списання матеріалів відображається з використанням того методу оцінки, який передбачений П(С)БУ № 9 "Запаси" та затверджено в обліковій політиці підприємства.

У синтетичному обліку прямі матеріальні витрати відображаються такими проводками:

1. Списано витрачені не виробництво конкретних виробів в основні і допоміжні цехи матеріали, напівфабрикати:

Дт 23 Кт 20 - за обліковою вартістю

2. На підставі вимог відображено витрата МБП, що значаться у складі оборотних коштів і призначених для виробництва конкретних видів продукції і замовлень:

Дт 23 Кт 22

Прямі витрати на оплату праці включають основну та додаткову заробітну плату робітників основних і допоміжних цехів, зайнятих безпосередньо виготовленням конкретних видів продукції або при виробництві конкретних видів послуг.

Нараховані доплати, премії цим працівникам також включаються в прямі витрати на оплату праці.

Підставою для обліку цих витрат є наряди на відрядні роботи і табелі обліку робочого часу погодинників. Крім того, документами можуть виступати доплатниє листки та накази на преміювання.

Суми відпускних, нарахованих робітникам основних і допоміжних цехів зайнятих випуском конкретних видів продукції, також розглядаються як прямі витрати на оплату праці.

Якщо на підприємстві для нарахування відпускних створюється резерв, то в прямі витрати на оплату праці включаються суми створеного резерву.

У синтетичному обліку прямі витрати на оплату праці відображаються проводками:

1. Нараховано основна і додаткова заробітна плата робітникам основного і допоміжного виробництв:

Дт 23 Кт 66

2. Створено резерв відпусток для робітників основного і допоміжного виробництв:

Дт 23 Кт 471

До інших прямих витрат відносяться витрати основних і допоміжних цехів, які не можуть бути віднесені до прямих матеріальних або до прямих трудовим затратам, але при цьому виникають у зв'язку з виробництвом конкретних видів продукції. До них відносяться:

1. Нарахування на соціальні заходи з заробітної плати робітників;

2. Витрати, пов'язані з поточним ремонтом обладнання, призначеного для виробництва конкретних видів продукції;

3. Витрати на оплату орендних платежів по земельних ділянках, які використовуються при виробництві конкретних видів продукції;

4. Амортизація спеціалізованого обладнання, що використовується при виробництві конкретних видів продукції.

Підставою для обліку цих витрат є дані складених розроблювальні таблиць:

1. З нарахування амортизації;

2. За розрахунком орендної плати;

3. За розподілом нарахованої заробітної плати і нарахувань на неї.

У синтетичному обліку інші прямі витрати відображаються проводками:

1. Здійснено нарахування на заработаной плату основних виробничих робітників основного та допоміжного цехів:

Дт 23 Кт 65

2. Нараховано орендні платежі по використовуваних земельних ділянках:

Дт 23 Кт 685 - сума рахунку без ПДВ

3. Нараховано амортизацію по спеціалізованому виробничому обородованіе:

Дт 23 Кт 131

4. Враховано витрати по виконаному підрядним способом поточного ремонту цього обладнання:

Дт 23 Кт 685 - сума рахунку без ПДВ

5. Враховано витрати з поточного ремонту спеціалізованого обладнання, виполенних господарським способом:

Дт 23 Кт 66, 65, 20, 22

Облік і контроль будь-якої ділянки діяльності підприємства засновується на нормативно-правовій базі, інструктивних документах та методичних рекомендаціях. Огляд нормативної бази та законодавчих документів з питань теми дослідження наведено у таблиці.

Таблиця 3.1 Нормативні документи з питань обліку, контролю і аналізу витрат підприємства

	Документ	Короткий зміст	Використання в обліковому та в контрольно-ревізійному процесі
1.	Конституція України (основний закон ) Прийнятий ВР України від 28.06.96 №30	Основний закон України	Загальні положення, що регулюють діяльність і функціювання підприємства, його правові засади
2.	Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні. Закон України Прийнятий ВР України від 26.01.93 р. №2939-XII	Визначає статус даної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності	Організація проведення ревізії на підприємстві
3.	Про оплату праці. Закон України Затверджений постановою ВР України від 25.03.95 р. №144/95-ВР	Нормативне визначення зарплати і регулювання її олати	Облік та контроль додержанням законодавчих положень з оплати праці
4	Про оподаткування прибутку підприємства. Закон України; Затверджений постановою ВР України від 22.05.97 р. №283/97р.-ВР	Перелік платників податку. Ставка податку, правила ведення податкового обліку. Зарахування податку до бюджету. Відповідальність платників податку	Для перевірки правильності визначення витрат підприємства в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах
5	Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Закон України прийнятий ВР України ( із змінами і доповненнями ) від 16.07 99 р. №996-XIV	Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві. Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку. Загальні вимоги до фінансової звітності	Регламентує організацію обліку витрат та відображення результатів обліку у фінансовій звітності
6	Господарський кодекс України Затверджений постановою ВР України від 16.01.2003р. №436 IV	Встановлює відповідно до конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності	Відповідність господарської діяльності підприємства чинному законодавству
7	Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" Затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87	Зміст і форма звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей	Правильність визнання витрат, контроль порядку їх відображення у звіті про фінансові результати, а також для економічної характеристики
8	Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 9 „Запаси" від28.10.99 р. №1706	Засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності	Для організації обліку операцій з запасами підприємства
9	Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витрати" від 28.10.98р. № 1706	Засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності	Для організації обліку операцій, пов'язаних з витратами підприємства
10	Інструкція "Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій" затв. наказом Мінфіну №291 від 30.11.99 р	Встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств	Для організації бухгалтерського обліку
11	Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок органами даної КРС в Україні Затверджено наказом Головного КРУ України від 3.10.97 №121	Основні положення та завдання ревізій і перевірок. Планування, організація і проведення ревізій і перевірок, оформлення їх результатів та заходи щодо усунення виявлених недоліків і порушень	Законодавче регулювання планування, організації і проведення ревізій на підприємстві, термін ревізії, права і обов'язки ревізора
12	Про затвердження типових форм первинного обліку. Наказ міністерства статистики України від 29.12. 95 №352	Впровадження типових форм первинного обліку	Для правильності оформлення первинних документів по відображенню витрат виробництва

4. Документальне оформлення та облік накладних виробничих витрат

Непрямі витрати, як правило, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції, а тому вони прямо до собівартості тієї або іншої продукції не можуть бути віднесені. Вони включаються до собівартості окремих видів продукції. До них відносяться загальновиробничі витрати.

Загальновиробничими витратами називаються витрати, пов'язані з організацією виробництва у цехах та на дільницях [17, c. 132].

Взагалом до загальновиробничих (накладних) витрат належить:

· витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць та інше);

· амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

· амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення;

· витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротніх активів загальновиробничого призначення;

· витрати на вдосконалення технології та організації виробництва, підвищення якості продукції;

· витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інші утримання виробничих приміщень;

· витрати на обслуговуваня виробничого процесу (оплата праці загальновиробничому персоналу, відрахування на соціальні заходи);

· витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції;

· витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища;

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні. Відповідно до П(с)БО №16 перелік і склад постійних і змінних загальновиробничих витрат установлюється підприємством.

До змінних належать витрати на обслуговування та управління виробництвом (цехів, дільниць), які змінюються прямо пропорційно зміні обсягу виробництва. Такі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (заробітної плати, робочих годин, обсягу діяльності, прямих витрат та інші), виходячи з фактичної потужності звітнього періоду. Таким чином, змінні загальновиробничі витрати повністю включаються до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) в періоді їх виникнення, тобто списуються на витрати виробництва (облік яких ведеться на 23 рахунку "Виробництво") в дебет рахунку 23 щомісяця в повному обсязі.

До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом, які залишаються незмінними (чи майже незмінними) із зміною обсягу діяльності. Постійні виробничі (накладні) витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат, та інше) за нормальної потужності.

На рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" ведеться облік витрат на організацію виробництва та управління галузями, цехами, відділеннями та підрозділами основного виробництва.

За дебетом рахунка 91 збираються витрати, зроблені за місяць. Збір їх здійснюється на підставі первинних документів у відомості шахової форми в розрізі встановленої на підприємстві номенклатури статей витрат і в розрізі кореспондуючих рахунків. Відомість може створюватися ручним і автоматизованим способом.

За кредитом рахунку 91 відображається списання ОПР. Вони включаються до собівартості тієї продукції, яка виготовляється в цеху. Таким чином, при списанні проводиться розподіл ОПР між вартістю незавершеного виробництва і випуском продукції.

Згідно з П (С) БО № 16 розподілення ОПР проводиться виходячи з нормальної потужності цеху.

Постійні витрати розподіляються між об'єктами виходячи з нормальної потужності, але якщо фактична потужність виявиться менше нормальної, то можуть виникнути нерозподілені постійні витрати. Нерозподілений сума включається до собівартості реалізованої продукції, а розподілений - у виробничі витрати цеху.

При розподілі змінних витрат нерозподіленого частини не виникає, оскільки вони розподіляються виходячи з фактичної потужності, досягнутої в даний період.

1. Нарахована заробітна плата адміністративно-управлінського персоналу цеху:

Дт 91 пост Кт 66

2. Нарахована заробітна плата виробничим майстрам, працівникам ВТК і слюсарям з обслуговування виробничого обладнання:

Дт 91 пров Кт 66

3. Відпущені матеріали на роботи з поточного ремонту будівлі цеху:

Дт 91 пост Кт 20

4. Відпущені мастильні матеріали, паливо для роботи обладнання:

Дт 91 пров Кт 20

5. Нараховано знос необоротних активів, що використовуються в загальноцехових цілях:

Дт 91 пост Кт 13

6. Акцептовані рахунки за спожиті комунальні послуги:

Дт 91 пост Кт 685

Дт 641 Кт 685

7. Здійснено нарахування на заробітну плату:

Дт 91 пост, пров Кт 65

8. Списано на собівартість виробленої продукції розподілені постійні та змінні витрати:

Дт 23 Кт 91 пост, пров

9. Списано нерозподілений частина постійних витрат:

Дт 90 Кт 91 пост

Нормальна потужність - це очікуваний середній обсяг діяльності, який може бути досягнуто за умов звичайної діяльності підприємства протягом декількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обсягу обслуговування виробництва. Величина нормальної виробничої потужності визначається підприємством самостійною і зазначеною в наказі про облікову політику підприємства [1, c. 195].

5. Проблеми та шляхи вдосконалення обліку витрат на виробництво

Характерною особливістю сучасного розвитку економіки України є глибокі економічні перетворення в сфері виробництва на основі ринкових відносин. Ринкові відносини вимагають перегляду системи бухгалтерського обліку, одним із центральних елементів якої є облік витрат виробництва. Історично змінювались погляди на сутність витрат як економічної категорії, змінюються вони і досі. Адже, до недалекого минулого в Україні була чітко організована система обліку витрат, орієнтована на централізоване управління економікою з боку держави. За таких умов багато специфічної інформації про витрати конкретних підприємств не використовувалось, через це навіть прогресивні розробки науковців в царині управління підприємством та налагодження обліку витрат на практиці не знаходили застосування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В економічній літературі теоретичним і практичним проблемам витрат та калькулювання собівартості продукції приділяється велика увага в роботах М.Т. Білухи, Ф.Ф. Бутинця, О.С. Бородкіна, С.Ф. Голова, З.В. Гуцайлюка, В.І. Єфіменка, В.П. Завгороднього, В.В. Сопка, В.І. Оспіщева, Н.М. Ткаченко, В.І. Петрової, М.С. Пушкаря, М.Г. Чумаченка, Л.М. Янчевої. Методологічною базою дослідження стали наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з питань бухгалтерського обліку витрат та калькулювання собівартості продукції, нормативно-правові акти, що регулюють дану проблематику.

Метою дослідження є розробка теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо обліку витрат виробництва. Витрати, які мають вагоме місце в процесі формування виробничої собівартості продукції та встановленні ціни, відіграють центральне місце у дослідженнях напрямів підвищення прибутковості та рентабельності виробництва. Відсутність єдиного підходу до вибору методу обліку витрат не повною мірою відповідає сучасним вимогам системи управління.

У нормативних актах України наводиться тільки термін "витрати". Відповідно до П(С)БУ, під витратами розуміється зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення обов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу. Цікавим є те, що в Плані рахунків назви всіх рахунків класу 8 та класу 9 включають термін "витрати", в П(С)БО 16 "Витрати" у п. 21, 22 при визначенні економічних елементів витрат вказується матеріальні затрати; у формі № 2 "Звіт про фінансові результати" ряд. 230 має назву "Матеріальні затрати".

Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 16 "Витрати". Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов?язань. У нормативних актах України та значній частині економічної літератури визначення "затрати" відсутнє.

Слід відмітити, що багаточисельні поняття, які визначають витрати і затрати в економічній літературі та в практиці господарської діяльності використовуються як синоніми. Таке положення характерно і для загальної ситуації із собівартістю продукції. Хоча ці поняття близькі, але не тотожні. Затрати співвідносяться з процесом виробництва взагалі, незалежно від його завершеності та характеру зв?язку з продуктом, а собівартість - означає завершеність виробництва, виділяє ту частку затрат, яка відноситься до готової продукції. І справа не тільки в термінології, головне полягає в правильному розумінні економічного змісту термінів, і в тому, щоб не змішувати їх з іншими економічними категоріями.

Під витратами на виробництво розуміється використання ресурсів, виправдане умовами виробництва та спрямоване на виготовлення нового продукту праці. Бухгалтерське розуміння витрат відрізняється від їх економічного тлумачення. В ньому витрати - це загальноекономічна категорія, що характеризує використання різних субстанцій та сил природи в

процесі господарювання. Під економічними витратами розуміють "витрати втрачених можливостей", тобто суму коштів, яку можна одержати за більш вигідного використання ресурсів. Однак, протиставлення не має обґрунтувань, оскільки в обох випадках йдеться про витрати в їхньому економічному значенні: у першому - це витрати реальні, так би мовити "бухгалтерські", що виникли в окремому періоді, у другому - це витрати бажані, що могли бути при певних умовах господарювання.

Під собівартістю продукції розуміють в економічному значенні сукупні витрати на її виробництво і збут, тобто вартість всіх ресурсів, що була використана підприємством для перетворення вхідного продукту у вихідний за умови розширеного відтворення.

Бухгалтерський облік розглядається як цілісна концептуальна система, що є сукупністю елементів певного змісту і форми, пов'язаних між собою та об'єднаних інформаційними потоками. Це, з одного боку, складна система, яка не може бути вивчена з однієї позиції в часі або просторі; з другого - це система, побудована для вирішення багатоцільового завдання; з третього - він система, що складає підсистему більш складнішої системи - управління; і з четвертого - інформаційна система з властивостями кібернетичних систем, адже одним із основних її завдань є переробка та надання інформації [7, c. 13]. витрата бухгалтерський облік звітність

Обґрунтовано, що для поширення інтеграційних можливостей обліку в управлінні формуванням витрат необхідно використовувати багаторівневий системний підхід, який передбачає:

* на теоретичному рівні - розробку класифікацій, сукупність яких виявиться достатньою для характеристики витрат як об'єкта обліку. Їх ціль - упорядкування деяких угрупувань об'єктів, різних за характером, сферами функціонування, цілевою орієнтацією, завдяки виділенню відповідних груп за специфічними, тільки їм властивими ознаками, розкрити їх внутрішній зміст, розпізнати властивості та оцінити пов'язані з ними можливості;

* на концептуальному рівні - посилення акцентів на підлеглості функції обліку витрат інтересам системи управління в формулюванні цілей і головних завдань обліку, принципів його організації і побудови інформації. На цьому рівні слід визначитися щодо підходу до організації обліку. Головне

завдання полягає у тому, щоб вирішити зберегти чи ні існуючу організацію, побудовану на функціональному розподілі праці, чи реорганізувати структуру в напрямку використання програмно-цільового підходу, котрий передбачає інтеграцію обліку з іншими функціями управління. Слід також визначитись стосовно доцільності бухгалтерської калькуляції виробничої собівартості;

* на методичному рівні - усвідомлення й використання методики формування і комбінування класів організаційних структур, яка б переводила принципи організації обліку витрат в конкретну практичну площину і дозволяла доцільно організовувати обліковий персонал;

* рекомендації, пов'язані з удосконаленням оперативного обліку та глибоким розкриттям витрат в аналітичному бухгалтерському обліку;

* обґрунтування системи критеріїв, що дозволяють оцінити стан обліку витрат з точки зору його цілеспрямованості;

* на практичному рівні - реалізацію концептуальних і методичних рішень.

Наступною теоретичною проблемою обліку витрат виробництва є конкретизація таких понять, як прямі та непрямі витрати. На жаль, у жодному з нині діючих П(С)БУ, включаючи ПБУ 16 "Витрати", немає чіткого визначення категорії прямих витрат. Їх офіційне визначення лише в Методичних рекомендаціях № 47 п. 11, де вказано, що це "витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом".

Назвати таке визначення вичерпним і зрозумілим не можна щонайменше з двох основних причин:

1. Вживання у ньому слова "безпосередньо" вже наштовхує на думку про те, що ніяких проміжних розрахунків і етапів при віднесенні даного роду витрат на об'єкт витрат не має бути.

2. Буквальний зміст поняття "економічно можливим шляхом", включає і їх віднесення шляхом розподілу пропорційно до певної бази.

Отже, в самому визначенні знаходимо суперечності. Це стосується і визначення поняття "прямих витрат", яке знаходимо в П(С)БО 16 "Витрати" п.4: "прямі витрати - витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом". Зважаючи на те, що вибір шляху віднесення непрямих витрат передбачає, в першу чергу, обґрунтування саме доцільності (даного) обраного способу їх віднесення до конкретного об'єкта, вживання вислову "економічно доцільним шляхом" є некоректним. Встановлені норми виробничих витрат дозволяють розраховувати собівартість продукції відразу після закінчення її виробництва, що є надзвичайно важливим для прийняття оперативних управлінських рішень і вирішення маркетингових проблем. Це має позитивний вплив на спрощення та підвищення оперативності самої процедури розрахунків собівартості одиниці продукції (робіт чи послуг).

Загальновиробничі витрати доцільно поділяти на такі складові:

· змінні витрати на обслуговування виробництва;

· змінні витрати на управління виробництвом;

· умовно-постійні витрати на обслуговування виробництва;

· умовно-постійні витрати на управління виробництвом.

Отже, з вищенаведеного випливає, що "Прямі витрати - це витрати, які можна безпосередньо (прямо) віднести на об'єкт витрат, а непрямі - це витрати, які відносяться на об'єкт опосередковано". Об'єкт витрат - це продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення, пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Дослідження діючої облікової практики свідчить про те, що недостатньо уваги, на превеликий жаль, поки що приділяється саме перегляду методології планування в цілому, а також однієї з найважливіших економічних категорій, яка виступає відправною точкою формування ціни товарів - витрат виробництва зокрема [2, c. 36].



Висновок

Існують різні теорії трактування витрат діяльності підприємства за своєю економічною сутністю, галузевою ознакою та іншими напрямками. Витрати - це грошова форма витрачених за певний період задіяних чинників виробництва, необхідних для здійснення підприємництвом своєї виробничої і реалізаційної діяльності.

Вся діяльність підприємства поділяється на звичайну і надзвичайну. У свою чергу, звичайна діяльність включає в себе операційну, інвестиційну, та іншу звичайну діяльність.

Методи обліку витрат на виробництво - сукупність прийомів організації документування та відображення виробничих витрат, що забезпечують визначення фактичної собівартості продукції та необхідну інформацію для контролю за процесом формування собівартості продукції. Суть попроцесного методу полягає в тому, що витрати відображаються в поточному обліку не за видами продукції, а за переділами процесу виробництва. Сутність позамовного методу полягає в тому, що всі прямі витрати враховуються в розрізі встановлених статей калькуляції по окремих виробничими замовленнями, інші витрати враховуються за місцями їх виникнення і включаються до собівартості окремих замовлень у відповідність із встановленою базою розподілу. Нормативний метод обліку витрат виробництва дозволяє своєчасно виявляти і встановлювати причини відхилення фактичних витрат від діючих норм основних витрат і кошторисів витрат на обслуговування виробництва і управління. Всі випадки відхилення від норм повинні оформлюватись відповідними документами і обліковуватись.

Прямими називаються ті витрати, які підлягають нормуванню на одиницю продукції і величина їх визначається технологією виробництва. Прямі витрати безпосередньо відносяться до конкретних видів продукції.

Прямі виробничі витрати включають в себе:

1. Прямі матеріальні витрати;

2. Прямі витрати на оплату праці;

3. Інші прямі витрати.

Непрямі витрати, як правило, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції, а тому вони прямо до собівартості тієї або іншої продукції не можуть бути віднесені. Вони включаються до собівартості окремих видів продукції. До них відносяться загальновиробничі витрати.

Загальновиробничими витратами називаються витрати, пов'язані з організацією виробництва у цехах та на дільницях.

Облік і контроль будь-якої ділянки діяльності підприємства засновується на нормативно-правовій базі, інструктивних документах та методичних рекомендаціях.

Дослідження діючої облікової практики свідчить про те, що недостатньо уваги, на превеликий жаль, поки що приділяється саме перегляду методології планування в цілому, а також однієї з найважливіших економічних категорій, яка виступає відправною точкою формування ціни товарів - витрат виробництва зокрема.



Список використаної літератури

1. Бухгалтерський управлінський облік. Навчальний посібник для студентів спеціальності 7.050106 "Облік і аудит" / Ф.Ф. Бутинець, Л.В. Чижевська, Н.В. Герасимчук. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - 416с.

2. Карпова Т.П. Управленческий учет: Учебник для вузов. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998.-350с.

3. Котляров С.А. Управление затратами. - СПб: Питер, 2001. - 160 с.

4. Миневский А.Й. Учет й распределение затрат по обслуживанию производства й управлению. - М.: Финансн, 1970. - 120 с.

5. Николаева О.Е., Шишкова Т.В. Управленческий учет. - М.: УРСС, 2000. - 368 с.

6. Пушкар М.С. Управлінський облік - Тернопіль, "Поліграфіст" ЛТД, 1995- 164с.

7. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16. 07. 99 року № 996.

8. Інструкція про застосування Плану рахунків. Затверджено наказом Міністерства фінансів України за № 291 від 30. 11. 99 року.

9. Регістри бухгалтерського обліку Затверджено наказом Міністерства фінансів України за № 356 від 29. 12. 2000 року.

10. Положення (стандарт) Бухгалтерського обліку № 16 "Витрати".

11. Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості затверджене Постановою кабінету міністрів України від 26 квітня 1996 р. № 473.

12. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджені Наказом Державного комітету промислової політики України від 02.02.2001 р. №47.

13. Бутинець Ф. Ф. "Бухгалтерський фінансовий облік" Житомир: Рута, 2001.

14. Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні, за редакцією Хом'яка Р. Л. - Львів: "Інтелект - Захід", 2005

15. Бутинець Ф. Ф., Івахненков С. В., Давидюк Т. В., Шахрайчук Т. В. "Інформаційні системи бухгалтерського обліку"- Житомир: Рута, 2002.

16. Пушкар М. С. "Теоретичні основи бухгалтерського обліку" Тернопіль.

17. Чабанова Н. В., Василенко Ю.А. "Бухгалтерський фінансовий облік" Київ.

18. Волкова М. В. Удосконалення методики калькулювання собівартості. - Донецьк, 2002

19. Голов С.Ф. Бухгалтерський облік та фінансова звітність - Київ, 2000. - 796 с.

20. Грабова Н.Н., Добровський В.Н. Бухгалтерський облік у промислових та торгівельних підприємствах, 2000.: -- КАСК, 2000. - 624с.

21. Пархоменко В.М.,Баранцев П.П. Реформування бухгалтерського обліку в Україні - Луганськ "Футура", 2001. - 464 с.

22. Сопко В., Завгородній В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: підручник. - К.: КНЕУ, 2000. - 260с.

23. Коміренко В.С. Оцінка біологічних активів та особливості визначення фінансового результату сільськогосподарської діяльності / В.С. Коміренко // Аграрний вісник Причорномор'я, Економічні науки, випуск 2009. - № 49. - С. 23-26.

24. Кучеренко Т. Особливості формування фінансових результатів сільськогосподарськими підприємствами у Звіті про фінансові результати / Т. Кучеренко // Бухгалтерський облік і аудит. - 2007. - № 10. - С. 33-35.

25. Маренич Т. Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції / Т. Маренич // Бухгалтерський облік і аудит. - 2006. - № 12. - С. 19-25.

26. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318 // Бухгалтерія в сільському господарстві. -2011. -№5. - С. 21-25.

27. Огійчук М.Ф. Формування у бухгалтерському обліку доходів та витрат сільськогосподарськоїдіяльності відповідно до вимог П(С)БО 30 „Біологічні активи"/ М.Ф. Огійчук // Облік і фінанси АПК. - 2006. - №6. - С. 24-33

28. Шляхов Є.В. Розвиток системи оперативного обліку витрат / Є.В. Шляхов // Зб. наук. працьКіровоградського державного технічного університету. Економічні науки. Ч. 1. - Вип. 7. - Кіровоград: КДТУ. - 2005. - С. 484-489.

29. Цигилюк Г.І. Теоретичні основи організації обліку доходів сільськогосподарських підприємств: історичний аспект / Г. І. Цигилюк // Економіка АПК. - 2007. -№3. - С. 103-109.

30. Тулуш Л. Д. Оподаткування сільськогосподарських виробників: стан та перспективи розвитку / Л. Д. Тулуш, В. І.Проніна, Н. В. Саперович. - Львів: НВФ „Українські технології ", 2009. - 296 с.

Размещено на Allbest.ru