Механізм функціонування ринку та його закони

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема

Механізм функціонування ринку і його закони

Зміст

Вступ

Розділ 1. Ринок і його структура

1.1 Поняття, ознаки ринку і його функції

1.2 Види та принципи класифікації ринків

1.3 Закони ринку

Розділ 2. Економічні основи ринкового механізму

2.1 Конкуренція та її роль у функціонуванні ринку

2.2 Роль держави у ринковій економіці

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Вступ

Ринки виникли ще в період розпаду первіснообщинного ладу, коли між общинами і племенами почався регулярний обмін, який здійснювався у певному місці й у певний час.

У давнину ринком вважалося місце, де здійснювалась купівля-продаж товарів. Тобто базар - місце обміну вироблених благ. Нині це поняття фактично втратило своє первинне розуміння. Відносини між покупцями і продавцями значно розширилось через мережу різноманітних торгових підприємств і установ, бірж, ярмарок, виставок і т.д. Місце торгів уже не обмежується конкретно. Сучасний ринок характеризується скоріше економічним простором (місце, територія, регіон, зона тощо), де відбувається обмін товарів. Наприклад, сьогодні по телефону, поштою та іншими сучасними засобами зв'язку можна домовитись і придбати, або реалізувати якусь річ, не дивлячись на сотні і навіть тисячі кілометрів відстані між учасниками цієї угоди. В сучасній економічній літературі на передній план при визначенні сутності ринку висувається система або сукупність певних економічних відносин. Перш за все - це товарно-грошові відносини, конкретні стосунки між продавцями і покупцями у процесі купівлі-продажу товарів і послуг. Ринок слід розглядати як спосіб економічного життя суспільства. Оскільки основою існування і розвитку людей є виробництво благ, а ринок є способом організації товарного господарства, то економічні відносини стають по суті ринковими, які обумовлюють характер усіх суспільних відносин. Економіка стає ринковою. За допомогою ринку здійснюється контроль споживачів над виробництвом. Сучасний ринок представляє собою ключовий елемент господарювання в суспільстві, залучає державу та її регулюючі інститути. Отже, тема «Механізм функціонування ринку і його закони» в ХХІ столітті надзвичайно актуальна, адже світова економіка перебуває в кризі і не знаючи законів ринку, не досліджуючи сучасний ринок неможливо конкурувати в світовій економіці.

Розділ 1. Ринок і його структура

1.1 Поняття, ознаки ринку і його функції

Першу спробу дати наукове визначення ринку зробив французький економіст О.Курно. На його думку, цей термін позначає «будь-який район, на якому взаємовідносини покупців і продавців настільки вільні, що ціни на одні й ті самі товари мають тенденцію легко й швидко вирівнюватися». Англійський економіст А. Маршалл стверджував, що «чим досконаліший ринок, тим сильнішою є тенденція до того, щоб у всіх його пунктах в один і той самий час платили за одну й ту саму річ однакову ціну». Американський економіст П. Хейне стверджував, що ринок - «це набір взаємозв'язків, або процес конкурентних торгів.

У сучасній політичній економії на передній план при визначенні сутності ринку виходить система або певна сукупність економічних відносин, а також робиться спроба пов'язати його з певними функціями (формування попиту і пропозиції та цін на товари).

Сутність ринку полягає в тому, що це певна сукупність економічних відносин між суб'єктами різних типів і форм власності, в тому числі власності на робочу силу з приводу купівлі-продажу товарів і послуг відповідно до законів товарного виробництва.

Сутність ринку повніше розкривається у виконуваних ним функціях. Функції ринку.

В сучасній економічній системі ринок виконує такі позитивні функції:

1) вартісноутворюючу та ціноутворюючу - здійснює остаточне визначення вартості товарів і послуг та їх реалізацію, перетворює продукт праці на товар;

2) відтворювальну - забезпечує безперервність процессу суспільного відтворення (зокрема, зв'язок між виробництвом і споживанням), формує цілісність національної системи та її зв'язок з іншими національними економіками в масштабі світового ринку;

3) стимулюючу - спонукає виробників товарів і послуг знижувати індивідуальні затрати нижче від суспільно необхідних, підвищувати суспільну корисність товарів і послуг, їхню якість і споживні властивості;

4) регулюючу - здійснює регулюючий вплив на економіку загалом, на пропорції між різними сферами та галузями економіки, приводить у відповідність платоспроможний попит і пропозицію, нагромадження і споживання та інші пропозиції;

5) контролюючу - сприяє контролю споживачів над виробництвом, вирівнюванню цін;

6) конкурентостимулюючу - посилює конкуренцію між виробниками товарів і послуг як в масштабі окремої країни, так і в межах світового господарства, а отже стимулює рушійні сили економічної системи;

7) сануючу - сприяє збанкрутінню нежиттєздатних підприємств, завдяки чому оздоровлює економічну систему.

Виходячи з цього, можна дати комплексне визначення ринку. Отже, ринок - сукупність продавців і покупців, які вступають між собою в економічні відносини з приводу купівлі-продажу товарів і послуг за допомогою механізму узгодження цін на основі попиту і пропозиції.

Для ефективного функціонування ринку необхідні певні умови:

-реальний плюралізм (множинність) форм власності та форм господарювання. Якщо виходити з досвіду розвинутих країн, то для забезпечення такого плюралізму повинні існувати індивідуальна приватна власність (заснована як на своїй, так і на чужій праці), колективна власність (у формі акціонерних компаній, кооперативів, власності трудових колективів тощо), державна власність, муніципальна власність, змішані форми власності;

- неспроможність суб'єктів підприємницької діяльності впливати на рівень цін. За наявності такого впливу, що передбачає існування монополій (в тому числі олігополій як колективних монополій), ефективність функціонування ринку зменшується;

- розвинуте антимонопольне законодавство та наявність достатніх механізмів його реалізації. Ця умова значно послаблює монополістичні тенденції в економіці та сприяє ефективному функціонуванню сучасного ринку;

- високорозвинута система економічного та адміністративного регулювання економіки з боку держави, що призводить до існування регульованого ринку;

- наявність і доступність всебічної інформації про ринок. Виконання цієї умови передбачає розвинуту маркетингову діяльність;

- наявність ринкової інфраструктури, тобто комплексу установ, інститутів, служб. Підприємств, які обслуговують ринок;

- конкурентна боротьба між різними суб'єктами підприємницької діяльності;

- розгалужений, розвинутий комплекс об'єктів власності, які можуть стати предметом купівлі-продажу. До таких об'єктів належать засоби виробництва, в тому числі земля, робоча сила, інтелектуальна власність, послуги, різні види цінних паперів, гроші, нерухомість, предмети споживання тощо;

- стабільна грошова та фінансова системи, а отже відповідно відсутність або низький рівень інфляції та стабільність податкової системи (яка породжує стабільність фінансової);

- раціональне поєднання лібералізму (відкритості внутрішнього ринку) та протекціоналізму (система захисту від зовнішньої конкуренції).

1.2 Види та принципи класифікації ринків

Залежно від того, що є предметом купівлі-продажу, розрізняють такі види ринків:

1. Фінансовий ринок (у вузькому розумінні - грошовий). До нього входять ринок готівки, ринок боргових зобов'язань (державних і приватних облігацій), спекулятивний ринок грошей та ринок інших (крім облігацій) цінних паперів - акцій, сертифікатів.

2. Ринок робочої сили, що виступає як ринок праці. До нього входять ринки професійні, галузеві, регіональні та окремих сфер народного господарства. Суб'єктами цього ринку є наймані працівники (від їх імені, як правило, виступають профспілки, що свідчить про колективний характер продажу даного товару), підприємці (від їх імені нерідко виступають союзи підприємців) і держава (безпосередньо в державному секторі та опосередковано - в недержавному).

3. Ринок засобів виробництва, або ринок капіталу (за термінологією «Економікос»). У цьому ринку вирізняють ринок засобів праці та ринок предметів праці. Ринок засобів праці поділяють на ринок нового і ринок уживаного устаткування, а також ринок специфічного устаткування, яке виготовляють за індивідуальними замовленнями.

4. Ринок предметів споживання. Складовими цього ринку є виробництво товарів тривалого користування (телевізорів, холодильників, автомобілів тощо) та поточного споживання.

5. Ринок послуг. Послуга - особлива споживна вартість процесу праці, виражена в корисному ефекті, що задовольняє потреби людини, колективу, суспільства. Особливістю послуги як товару є те, що вона корисна не як річ, а як діяльність. У складі послуг розрізняють особисті послуги, що задовольняють потреби окремої людини (у здобутті освіти, охороні здоров'я, культурно-побутовому обслуговуванні тощо) та послуги, які задовольняють колективні й суспільні потреби (з охорони громадського порядку, оборони, управління суспільством, у тому числі народним господарством).

6. Ринок інтелектуальної власності. Як і в категорії «економічної власності», в інтелектуальній власності також розрізняють кількісну та якісну сторони. Перша - це різні об'єкти інтелектуальної власності (патенти, ліцензії, проекти, «ноу-хау», програми матеріального забезпечення, наукові прогнози тощо), друга - відносини, які виникають і розвиваються між людьми з приводу створення і привласнення названих об'єктів власності. Важливим елементом ринку послуг за сучасних умов є ринок «ноу-хау» (дослівно - «знати як»). У широкому розумінні «ноу-хау» - це сукупність технічних знань і виробничого, комерційного та іншого досвіду, необхідних для виготовлення якогось виробу, відтворення виробничого процесу тощо.

7. Валютний ринок - сфера економічних відносин з приводу купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів (чеків, векселів, акредитивів, телеграфних і поштових переказів), виражених в іноземній валюті. На валютному ринку здфйснюються операції із зовнішньої торгівлі, розрахунків, міграції капіталів та робочої сили, туризму.

8. Ринок інформації - певна сукупність економічних відносин з приводу збирання, обробки, систематизації інформації та її продажу кінцевому споживачу. Від якості та обсягу інформації залежить правильність прийнятого рішення.

9. Ринок золота - певна сукупність виробничих відносин з приводу організаціїта здійснення купівлі-продажу золота. Виконують її банкірські доми та спеціалізовані фірми, які займаються очисткою металу і виготовляють злитки, ставлять на них товар, зберігають. Продавцями золота є золотовидобувні країни, власники приватних і державних запасів золота. На міжнародних ринках золота (Лондон, Цюріх та ін.) товар продають переважно у стандартних злитках по 12,5 кг з пробою 995 або 999, на внутрішніх ринках - у злитках від 5 г. до 1 кг, а також у листах, пластинах, монетах та ін.

10. Ринок озброєнь та військової техніки - ринок специфічного товару, який використовується за певних умов, обставин та з певною метою. Виробництво зброї та військової техніки відіграє суттєву роль в економіці найбільш розвинутих і провідних країн світу. На території України знаходиться близько 40% підприємств, які належали до військово-промислового комплексу (ВПК) колишнього СРСР, і по виробництву деяких видів озброєння і військової техніки (танки, ракетоносії,військові транспортні літаки ін.,) вона займає провідні позиції, а тому має можливість за обсягом реалізації цієї продукції увійти до першої п'ятірки держав-експортерів серед країн світу.

В свою чергу, діяльність та розвиток цієї чи іншої з вищезазначених ланок ринкової системи , а також ринку в цілому не можливий , якщо не буде створена притаманна цьому ринку інфраструктура (в перекладі з латинської - те, що перебуває поза структурою), тобто сукупність різноманітних установ, які забезпечують безперебійне багаторівневе, достатньо ефективне функціонування господарських взаємозв'язків, взаємодію суб'єктів ринкової економіки і регулюють її в межах руху товарно-грошових потоків.

На ринку товарів і послуг до складу інфраструктури входять товарні біржі, підприємства оптової і роздрібної торгівлі, маркетингові та рекламні організації, небанківські кредитно-фінансові організації, страхові компанії, торгово-промислові палати, аукціони, ярмарки, лізингові фірми,аудиторські організації, холдингові компанії, довірчі товариства, брокерські та дилерські фірми.

Інфраструктура, як невіддільна підсистема ринкової системи не тільки забезпечує ефективне функціонування останньої, а й фактично визначає її подальший розвиток. Звідси випливає об'єктивна необхідність створення в Україні сучасної ринкової інфраструктури, зосередження зусиль на подальшому удосконаленні існуючої, на створенні для цього надійного та стабільного правового забезпечення.

Залежно від суб'єктів господарського життя розрізняють типи ринків. З урахуванням історичного процесу виникнення ринків основними з них є:

1. Вільний ринок - ринок, на який вивозять товари і послуги багатьох незалежних товаровиробників ; жоден з них не виробляє більшості продукції, неспроможний внаслідок цього впливати на рівень цін, а процес ціноутворення здійснюється через механізм вільної конкуренції. Частка виготовленої кожним товаровиробником така, що навіть об'єднання трьох - п'яти товаровиробників не дає їм змоги зосередити у свіїх руках переважну частину товарів і послуг певного виду. Такий ринок існував на нижчій стадії існування капіталізму, тобто з початку ХVІ - до кінця ХІХ ст.

2. Монополізований ринок - ринок, на який вивозять товари і послуги незначної кількості товаровиробників, кожен з яких виробляє таку частку продукції, що може впливати на рівень цін. Об'єднання кількох таких виробників дає змогу зосередити левову частку товарів і послуг в їхніх руках і внаслідок цього диктувати ціни на ринку. Так, у США три гігантських автомобільних концерни («Дженерал Моторз», «Форд Моторз» і «Крайслер») сконцентрували в своїх руках майже 94% загального випуску автомобілів. Такий ринок у західній економічній літературі називають олігополістичним (від грецьк. «оліго» - декілька).

3. Регульований ринок - ринок, який регулює і контролює держава за допомогою заходів адміністративно-правового та економічного характеру. Адміністративно-правові заходи - це насамперед антимонопольне законодавство, економічні - податкова, кредитна, фінансова політика тощо. Жоден з цих ринків у розвинутих країнах світу у чистому вигляді не існує. В одних сферах та галузях економіки переважає вільний (наприклад, сфера послуг, роздрібної торгівлі), в других - монополізований, у третіх - регульований ринок. Але в цілому у цих країнах ринкові важелі регулювання економіки поєднуються з державними, причому останні переважають.

4. Змішаний ринок - ринок, на якому має місце співвідношення вищезазначених ринків.

В залежності від співвідношення попиту та пропозиції ринок поділяють на:

1) збалансований - ринок, на якому підтримується певна за загальним обсягом, структурою, асортиментом та якістю товарів відповідність між попитом та пропозицією; в умовах такого ринку забезпечується безперервна реалізація запропонованих товарів, а також найбільш повне задоволення платоспроможного попиту;

2) незбалансований - ринок, на якому відсутня відповідність між попитом і пропозицією, баланс між ними відсутній.

За територіальною ознакою ринок може розглядатися як:

1) ринок місцевий (регіональний), тобто ринок, обмежений певною територією (містом, областю, кількома областями); ринок національний, який являє собою сукупність всіх елементів ринків, структури та інфраструктури у взаємозв'язку і взаємодіє в межах певної держави;

2) ринок світовий (міжнародний або зовнішній)- ринок, якому притаманні стійкі торговельні відносини між державами в межах міжнародного (світового) співтовариства, що обслуговують міжнародний поділ праці; цей ринок являє собою сукупність національних ринків окремих держав; відносини в межах світового ринку регулюються угодами на міждержавному та міжурядовому рівнях відповідно до чинного законодавства (в Україні такі відносини регулюються Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність»)

Нарешті, ринок може розглядатися з точки зору відповідності його функціонування щодо чинного законодавства. Згідно з таким критерієм ринок поділяють на:

1) ринок офіційний, законний, легальний, який діє в межах існуючого чинного законодавства;

2) ринок тіньовий («чорний»), який діє за межами вищезазначеного.

Поглиблення кризових явищ в економіці України призвело до збільшення питомої ваги «тіньових» процесів у цій сфері, а це, в свою чергу, до зростання обсягу «чорного» ринку, який є складовою частиною «тіньової економіки», до погіршення криміногенної ситуації в суспільстві. Це ускладнює проведення кардинальних економічних реформ, створює труднощі в процесі розбудови незалежної держави.

ринковий економіка конкуренція

1.3 Закони ринку

Закони ринку відображають внутрішньо необхідні, сталі, суттєві взаємозв'язки між суб'єктами ринку, на основі яких розгортається їх діяльність. До основних законів ринку відносять закон вартості, закон попиту, закон пропозиції, закон конкуренції, закон грошового обігу.

Закон вартості - основний закон, що регулює ринок. Закон, який виражає внутрішньо необхідні, суттєві та сталі зв'язки між суспільно необхідною працею і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту і пропозиції.

У найбільш загальній формі закон вартості означає обмін товарами та послугами між виробниками та їх купівлю на ринку відповідно до необхідних витрат на їх виготовлення. Його важливою рисою є наявність зв'язку між попитом і пропозицією. Якщо їх баланс порушується, то обмін товарами не відповідає кількості витраченого на них робочого часу. Так, за недостатньої кількості товарів ринкову вартість завжди регулюють товари, вироблені за гірших умов, а при надлишковій їх кількості- товари, вироблені за найкращих умов. Він стимулює виробників, які забезпечують найвищі продуктивність праці та ефективність використання ресурсів. У сфері обміну дія закону вартості виявляється через коливання цін навколо вартості під впливом коливання попиту і пропозиції. Отже, закон вартості виконує такі основні функції:

1) стихійного регулятора пропорцій товарного виробництва, але не відокремленого, а у поєднанні з іншими економічними законами. Таке регулювання здійснюється через механізм коливання цін навколо вартості. Якщо товарів у певній галузі виробляють менше, ніж це потрібно для задоволення потреб суспільства, то ціни на них зростають;

2) рушійної сили стихійного розвитку продуктивних сил;

3) основи диференціювання товаровиробників. За товарної форми виробництва товаровиробники постійно змушені вдосконалювати техніку, технологію, поліпшувати якість продукції, підвищувати продуктивність праці, знижувати витрати виробництва. Той, хто цього не робить може швидко збанкрутувати.

Закон попиту. Попит - кількість продукту, який споживачі готові та спроможні купити за певну ціну протягом відповідного часу і в певному місці. Згідно з цим зниження або підвищення ціни зумовлює відповідну зміну величини попиту. Залежність між ціною і попитом є обернено пропорційною.

Закон пропозиції. Із зростанням цін виробники пропонують більше товарів, а із їх зниженням - менше.

Закон конкуренції. В перекладі з латинської конкуренція - «зіштовхнення», «змагання». Наявність на ринку великої кількості продавців (виробників) породжує між ними конкуренцію - змагання за ринки збуту з метою отримання вищих доходів. Позитивним наслідком конкуренції є продаж товару за рівними цінами. Для виробника важливо досягти швидкої реалізації продукції, прискорити обіг капіталу, що має неабияке значення в процесі конкурентної боротьби. Тому закон конкуренції виступає як рушійна сила розвитку економіки, що звільняє виробництво від неефективних, збиткових підприємств, змушує постійно шукати засоби зниження витрат, а також інші методи господарської діяльності. Він відіграє важливу роль у встановленні загальної рівноваги в економіці саме завдяки взаємодії із законами вартості, попиту та пропозиції.

Закони грошового обігу. Безперервний рух грошей і виконання ними своїх функцій у процесі суспільного виробництва називається грошовим обігом. Грошовий обіг виникає водночас з появою грошей. У розвинутому товарному господарстві він не обмежується посередницькою місією в обміні товарів. Вирішальне значення має оборот грошей як капіталу при певних соціально-економічних умовах. Саме обертаючись як капітал, гроші найповніше розвивають свої функції. Вони обслуговують рух товарів, послуг, продукції інтелектуальної власності, позичкового і фіктивного капіталу.Згідно з цими законами кількість грошей та сума цін товарів і послуг в обігу мають бути збалансованими.

Ігнорування законів ринку виводить з рівноваги економічну систему, породжує складні проблеми у сфері виробництва, обігу, споживання, нерідко призводить до соціальних і політичних потрясінь, подолання яких вимагає неабияких зусиль суб'єктів політичних та економічних відносин, передусім держави.

Розділ 2. Економічні основи ринкового механізму

Поняття «механізм ринкової економіки» охоплює сукупність форм, методів, важелів використання законів ринкової економіки, тобто для з'ясування сутності ринкового механізму треба, спираючись на такі провідні категорії товарного господарства як вартість, ціна, попит, пропозиція, конкуренція визначити зміст та характер дії законів ринкової економіки, їх спрямованість на узгодження інтересів господарюючих суб'єктів ринкової системи з інтересами суспільства.

Провідну роль у процесі функціонування ринкового механізму відіграють ціни, під впливом динаміки дії яких відбуваються зрушення попиту, пропозиції, складається на ринку певна кон'юнктура, в т.ч. врівноважена. Умови ефективного функціонування ринкового механізму ті ж самі, що й ринку в цілому.

Важлива роль у системі ринкового механізму належить також державі, яка має не тільки забезпечувати відповідну правову базу, а й шляхом застосування методів індикативного та бюджетного планування, розробки різного роду програм здійснювати регулювання економіки на макрорівні.

2.1 Конкуренція та її роль у функціонуванні ринку

Конкуренція - важливий елемент механізму саморегулювання ринкової економіки і водночас конкретна форма її функціонування. Термін «конкуренція» (від лат.concurere) означає зіштовхуюсь, зіткнення. Що близько до українських слів протистояння, змагання, протиборство, суперництво. В широкому розумінні це має місце у природі в цілому, де іде постійна боротьба за існування. Енциклопедичний словник Брокгауза визначає конкуренцію як діяльність суперництва декількох осіб при досягненні однієї й тієї ж мети.

Конкуренція зумовлюється наявністю на ринку великої кількості різних суб'єктів - товаровиробників, посередників і постачальників, продавців, покупців і споживачів, а також необхідних умов для задоволення їх потреб та інтересів - рівноваги попиту і пропозиції, об'єктивної дії законів ринку і наукової соціально-економічної політики держави.

Економічна конкуренція - це боротьба суб'єктів ринкового господарювання, їх суперництво за найвигідніші умови виробництва і обміну результатів праці. Конкуренція як соціально-економічна категорія виражає відносини суперництва між усіма учасниками ринку та членами суспільства з приводу раціонального виробництва, розподілу, обміну і споживання життєвих благ.

Є багато типів, видів, форм конкуренції. Розрізняють такі головні види конкурентної боротьби: конкуренція продавців; конкуренція покупців; конкуренція продавців і покупців; внутрішньогалузева і міжгалузева конкуренція; досконала (чиста) конкуренція, недосконала; міжнародна конкуренція; монополістична конкуренція; олігополістична конкуренція.

Конкуренція продавців. Метою кожного виробника є отримання прибутку, а отже, розширення масштабів економічної діяльності. Це спонукає виробників до суперництва за найвигідніші умови виробництва, найкращу позицію на ринку, смаки і переваги споживачів тощо. Вони є конкурентами один щодо одного. Якщо пропозиція товару перевищує попит на нього, конкурентна боротьба між виробниками посилюється. Перемагають у ній тільки ті виробники, які знизили ціну на товар і в такий спосіб привернули увагу більшої кількості споживачів до своїх товарів.

Чим сильніша конкуренція серед продавців, тим більше пропозиція товарів перевищує попит покупців. Коли конкуренція серед продавців слабшає, попит поволі наздоганяє пропозицію, а згодом перевищує її.

Конкуренція покупців. Якщо попит на товар більший, ніж пропозиція певного товару, то конкурують покупці. Вони виборюють між собою право придбати якісний товар за низькою ціною. У конкурентній боротьбі перемагає той покупець, котрий вчасно запропонував вищу порівняно з ринковою ціну.

Конкуренція продавців і покупців. У результаті такої боротьби (або суперництва) встановлюється загальна ціна на однорідні товари.

Внутрішньогалузева конкуренція. Це суперництво між підприємцями, які виробляють і реалізовують однаковий продукт або продукт-замінник. Метою такої конкуренції є переключення покупців на товар певного підприємства. Для цього товари слід продавати за цінами значно нижчими ніж ціни на товари-конкуренти. Якщо товари однакові за жорсткими споживчими параметрами, треба різко змінити м'які споживчі параметри (дизайн) товару.

Для того щоб зниження цін на товари не принесло збитків підприємству, потрібно зменшити витрати виробництва і реалізації товару. Досягають цього передусім впровадженням у виробництво нових техніки і технології, методів менеджменту тощо.

Міжгалузева конкуренція виявляється у суперництві між підприємцями, що вклали свої капітали в галузі, які виробляють різні продукти. Кожен підприємець оцінює результати своєї діяльності за нормою прибутку. У різних галузях вона має різну величину, тому один виграє, інший - програє. Той хто програв, може перепрофілювати своє підприємство або поміняти акції однієї галузі на акції іншої, перспективнішої галузі. У такий спосіб відбувається перелив капіталу з однієї галузі в іншу. Отже, міжгалузева конкуренція - це конкуренція капіталів.

Досконала (чиста) конкуренція виникає за таких умов:

багато дрібних підприємств, що пропонують на ринку однорідну продукцію;

частка кожного підприємства в загальному обсязі ринкової пропозиції настільки незначна, що будь-яке його рішення про підвищення або зниження ціни не позначиться на ціні ринкової рівноваги;

для входу нових підприємств до галузі та виходу будь-якого підприємства з неї немає жодних перешкод;

банк даних є доступним для всіх клієнтів.

Недосконала конкуренція. Це конкуренція, яка тією чи іншою мірою пов'язана з певним обмеженням вільного підприємництва. Для недосконалої конкуренції характерна незначна кількість фірм у кожній сфері підприємницької діяльності, можливість якоїсь групи підприємств впливати на кон'юктуру ринку. При недосконалій конкуренції існують жорсткі бар'єри для проникнення на конкретні ринки нових підприємців, немає близьких замінників продукту, що виробляється привілейованим виробником.

За методами ведення конкурентної боротьби розрізняють цінову, нецінову, добросовісну і недобросовісну конкуренцію.

Цінова конкуренція здійснюється маневруванням цінами з метою більш вигідного використання ринкової кон'юнктури. Для цього використовують зазвичай такі види цін. Як монопольно висока ціна, престижна ціна («знімання вершків»), ціна лідера, психологічна ціна, ціна проникнення.

Нецінова конкуренція ґрунтується на технічних перевагах, вищій якості та більшій надійності товару, ефективніших методів збуту, використанні різних форм маркетингової комунікації, поліпшенні умов оплати тощо.

Добросовісна конкуренція - це таке суперництво, при якому дотримуються правових та етичних норм взаємовідносин з партнерами.

Недобросовісна конкуренція включає технічне шпигунство, переманювання фахівців-професіоналів, підкуп працівників підприємства-конкурента, неправдиву рекламу (чорні технології) тощо.

Монополістична конкуренція, як і чиста, діє за наявності багатьох самостійних суб'єктів ринку, але угоди між продавцями і покупцями укладаються не за єдиною ринковою ціною, а в широкому її діапазоні; пропонуються різні варіанти одного і того ж товару (якість, властивості, оформлення і т.д.). Відрізнятися можуть і послуги, які надаються покупцям товару. Продавці ведуть боротьбу за сегменти ринку, присвоюють виробам марки фірми, використовують рекламу. Внаслідок монополістичної конкуренції окрема частина підприємців виділяється серед решти і поступово займає економічні висоти.

Олігополістична конкуренція (від гр.oligjs - нечисленний і poleo - продаю, торгую) характеризується пануванням на ринку невеликої кількості фірм і компаній, які перемагають серед найбільш вдалих підприємств. Олігополія переважає в сучасній ринковій структурі. Сьогодні існують цілі олігополістичні виробництва - автомобільна, виплавка металів, нафтохімікатів, електроустаткування, комп'ютерів, оптової торгівлі та ін. Не існує визначення точної кількості фірм, які утворюють олігополію, оскільки вона охоплює бвльшу частину діапазону між монополістичною конкуренцією і чистою монополією. Найпростішим видом олігополії є дуополія (лат. duo - два), коли ринок контролюється двома продавцями, не пов'язаними між собою ніякими домовленостями.

Олігополісти не розраховують на довготривалий успіх за рахунок зниження або підвищення цін. Вони надто чутливі до політики ціноутворення, за допомогою маркетингових стратегій уважно стежать за конкурентами, сприяючи стабільності свого бізнесу.

Чиста монополія означає, що на ринку всього один продавець. Ним може бути державна організація, приватна контрольована або нерегульована компанія, окремий підприємець та ін. Монополіст панує на ринку, диктуючи покупцям свої умови.

Державна монополія може встановити ціни і нижчі від собівартості, якщо це має важливе соціальне значення для людей, наприклад, з метою задоволення потреб у хлібі, продуктах дитячого харчування, необхідному мінімумі медикаментів, освіти. Або ж навпаки, коли ціна фіксується дуже високою задля скорочення споживання (алкогольні напої, тютюнові вироби). З дозволу держави аналогічно може діяти і контрольована приватна монополія. Нерегульована приватна монополія здатна встановлювати будь-яку ціну, яку тільки витримає ринок. Але не завжди це робить, боячись введення державою обмежень, не бажаючи зайве приваблювати конкурентів і не ризикувати втратити сегмент споживачів.

Чиста монополія відображає особливу конкуренцію: продавець змагається ніби сам з собою, проявляє пильність щодо небезпеки втратити надприбутки, здійснює внутрішньо самоконтроль. Нікому спокійно не живеться на ринку, де постійно має місце ризик, а вічних переможців не буває.

2.2 Роль держави у ринковій економіці

Ринок - загальний шлях розвитку всіх цивілізованих країн. Першим документом, де проголошувалася рішучість побудувати економіку нового типу, була «Декларація про державний суверенітет» від 16 липня 1990 р. (розділ VI «Економічна незалежність») , в якій, по-перше, зазначалося, що Україна самостійно визначає свій економічний статус і закріплює його у законах, по-друге, що створюється самостійна банківська, фінансова, митна, податкова система, формується державний бюджет, а при необхідності і запроваджується власна грошова одиниця, по-третє, забезпечується захист усіх форм власності. Основні положення «Декларації про державний суверенітет» згодом були закріплені в Законі «Про економічну самостійність України», де була зроблена перша спроба визначити шлях України до побудови ринкових відносин.

Процес переходу України до ринку набув після прийняття Верховною Радою Акта «Про незалежність» (24 серпня 1991 р.). У жовтні 1991 р. Верховна Рада України схвалила розроблені Кабінетом Міністрів «Основні напрямки економічної політики України в умовах незалежності», а у квітні 1992 р. Кабінет Міністрів України затвердив «Програму економічних реформ і політики України» для подання її Міжнародному валютному фонду.

В останньому документі зазначається, що Україна як суверенна держава почала самостійно формувати свою власну економічну політику з часу проголошення незалежності 24 серпня 1991 р. І основні напрямки цієї політики будуть базуватися на принципах демократизації, свободи підприємництва і відкритості для інтеграції у світове економічне співтовариство.

В ст. 42 сучасної Конституції України записано: «Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку. Неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаютьсч законом.»[ Конституція України.-К., 2006.-С.23.] У 1992 році Верховна Рада України прийняла Закон «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності». Дещо пізніше вийшли Закони «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції» та ін. Для їх реалізації були створені Антимонопольний комітет України, Комітет захисту прав споживачів із відповідними широкими повноваженнями і функціями.

Але це не дало необхідних результатів. Рівень монополізації нашої економіки виявився значно вищим, ніж у західних країнах. Тоді в листопаді 2003 року Верховна Рада України приймає Закон «Про внесення змін до деяких Законів України з питань захисту економічної конкуренції». Зокрема, ст. 15 Закону «Про підприємництво» була викладена в такій редакції: «Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку,неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція».[ Основні чинні кодекси і Закони України / уклад.Ю.П. Єлісовенко.-К., 2003.-С.149.] Аналогічні положення містять нині «Господарський кодекс України».

Посилення дієвості законодавства, усунення допущених правопорушень і забезпечення чесної конкуренції істотно сприятимуть просуванню нашої країни до соціальної ринкової економіки.

Головним чинником створення моделі ринку, має бути послідовна діяльність держави щодо створення необхідних інституцій ринку.

Регулююча роль держави має здійснюватися методами, які адекватні ринковим формам господарювання. Для цього слід рзробити цільові програми розвитку визначальних форм господарства; забезпечити підтримку пріоритетних напрямів економічного розвитку, виділення для цих цілей кредитів, зменшення податків; стимулювання розвитку виробництва, а не посередницької діяльності, різних соціальних форм господарства, створити сприятливі умови для залучення в країну приватного іноземного капіталу, передусім у формі прямих інвестицій до виробничої сфери, галузей, що виробляють товари споживання.

Держава має регулювати випуск національної грошової одиниці, здійснювати контрольовану емісію, забезпечувати взаємодію національного ринку з міжнародним.

Регулююча роль держави має полягати у забезпеченні рівноваги в суспільстві. І чим більші відхилення від рівноваги, тим сильнішими мають бути регулятори. [23, с.71-72]

Результати економічних перетворень, здійснюваних на таких засадах, будуть детермінованими, незворотними, прискореними і, що особливо важливо, досягнуті в умовах соціальної злагоди.

Висновки

1. Ринок - сукупність продавців і покупців, які вступають між собою в економічні відносини з приводу купівлі-продажу різноманітних товарів і послуг за допомогою механізму узгодження цін на основі попиту і пропозиції.

2. Основними функціями ринку є ціноутворююча, стимулююча, регулююча, контролююча, конкуренто стимулююча та ін..

3. Основними умовами функціонування ринку є плюралізм власності, ринкова інфраструктура, державне регулювання економіки, наявність і доступність всебічної інформації про ринок, розвинуте і досконале антимонопольне законодавство, наявність конкуренції, стабільні грошова та фінансова системи та ін.

4. Умовами виникнення ринку, товарного виробництва є суспільний поділ праці, зокрема його загальна та часткова форми, а також економічна відособленість товаровиробників, яка з моменту розпаду первісно-общинного ладу набуває форми приватної власності (трудової та нетрудової).

5. Товарне виробництво - таке суспільне виробництво, за якого окремі продукти виробляють економічно відособлені виробники і для задоволення суспільних потреб необхідні купівля-продаж на ринку продуктів, які внаслідок цього стають товарами. Основними формами товарного виробництва є просте і капіталістичне. До товарного виробництва існувало натуральне.

6. Основними видами ринку, які формують його структуру, є фінансовий, ринок робочої сили, засобів виробництва, предметів споживання, послуг, інтелектуальної власності, інформації, золота, валюти.

7. Основними типами ринків на різних етапах еволюції економічної системи є вільний, монополізований та регульований.

8. Інфраструктура ринку - сукупність установ, інститутів, підприємств служб тощо, які забезпечують рух товарів і послуг від виробника до споживача.

9. До інфраструктури входять фондова біржа, біржа робочої сили, товарна біржа, банківські інститути, страхові компанії, відповідна законодавча база та ін.

Список використаних джерел та літератури

1. Економічна теорія: підручник / під ред. В. А. Предборського.- К.: Кондор, 2003.- 492 с.

2. Економічна теорія: політекономія: підручник / за ред. В. Д. Базилевича.- К.:Знання-Прес, 2001.-581 с.

3. Економічна теорія: політична економія: підручник / за заг. ред. С. І. Юрія.- К. : Кондор, 2009.- 604 с.

4. Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка, Макроекономіка: навч. посіб.- К. : ЦУЛ, 2005.- 652 с.

5. Економічна енциклопедія: у 3-х т.Т.3.- К. : Вид. Центр «Академія», 2002.- С.225-257.

6. Економічний словник-довідник / за ред. С.В.Мочерного.- К.,1995.- С.281.

7. Єщенко П. С. Сучасна економіка: навч. посіб. / П. С. Єщенко, Ю. І. Палкін.- К.: Вища шк., 2005.- 327 с.

8. Закон України «Про підприємства України» від 4 лютого 1998 №72/98-ВР.

9. Конституція України: офіційне видання.- К., 2006.- 122 с.

10. Мельник Л. Ю. Економічна теорія - політекономічний аспект / Л. Ю. Мельник, П. М. Макаренко.- К.: Кондор, 2008.- 524 с.

11. Мельник Л.Ю. Економічна теорія на межі тисячоліть: навч. посібн. / Л. Ю. Мельник, П.М.Макаренко, І.Г.Кириленко. - К., 2003.- 748 с.

12. Мочерний С. В. Основи економічних знань: підручник / С. В. Мочерний.- К.: Видавничий центр «Академія», 2000.- 304 с.

13. Основні чинні кодекси і закони України /уклад. Ю. П. Єлісовенко.- К., 2003.- 976.с.

14. Основи економічної теорії: посібн. для студ. / за заг. ред. С. В. Мочерного.- К.: Видав. Центр «Академія», 2001.- 472 с.

15. Основи економічної теорії: підручник / А. А. Чухно, П. С. Єщенко, Г. Н. Климко [та ін.]; за ред. А. А. Чухна.- К.: Вища шк., 2001.- 606 с.

16. Орехівський Г. А. Політекономія: навч.посіб. / Г. А. Орехівський.- К.: Каравела, 2008.- 296 с.

17. Політична економія: навч. посіб. / за ред. В. О. Рибалкіна, В. Г. Бодрова.- К.: Академвидав, 2007.- 672 с.

18. Стеченко Д. М. Державне регулювання економіки : навч. посіб. / Д. М. Стеченко.- К.: Знання, 2007.- 271 с.

19. Швайка Л. А. Державне регулювання економіки : підручник / Л. А. Швайка.- К.: Знання, 2008.- 462 с. ( Вища освіта ХХІ століття).

20. Білоусенко М.В. Структура та ефективність функціонування ринку / М. В. Білоусенко // Економічна теорія.- 2006.- №3.- С.55-65.

21. Гош О. Ринок, як засіб відродження перехідної економіки України / О. Гош // Економіка України.- 2005.- №9.- С. 75-82.

22. Пустовойт О. В. Ринок: економічна сутність, типова і видова різноманітність / О. В. Пустовойт // Економічна теорія.- 2008.- №4.- С.44-55.

23. Симоненко В. Держава і ринок: шляхи партнерства В. Симоненко Економіка України.- 2007.- №1.- С.71-77.

Размещено на Allbest.ru