Ринок, його характерні ознаки та види

82

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ

Кафедра світового господарства і міжнародної економічної інтеграції

Курсова робота

з дисципліни

«МАКРОЕКОНОМІКА»

на тему:

«РИНОК, ЙОГО ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ ТА ВИДИ»

Виконавець

Слухачка 2-го курсу групи БДМЕ 2-2

денної форми навчання

Волосаєва Наталія Сергіївна

_______________________________

Науковий керівник

Доцент, к.е.н. Ковалевський Л.Г.

_______________________________

Курсова робота захищена у складі комісії

___________________________________

Оцінка____________________

Київ - 2006



Зміст

Вступ..........................................................................................................................3

1. Сутність ринку ..................................................................................................6

1.1 Еволюція поглядів щодо поняття „ринок”..................................................6

1.2 Функції ринку................................................................................................11

1.3. Ознаки ринку і умови його функціонування..............................................15

1.4. Структура ринку і характеристика її елементів........................................18

2. Інфраструктура ринкового господарства та механізм

функціонування ринку............................................... ............................27

2.1 Поняття „інфраструктура ринку”................................................................27

2.2 Елементи інфраструктури ринку і їх характеристика...............................30

2.3. Механізм функціонування ринку................................................................43

3. Ринкова інфраструктура України в сучасних умовах......................................58

3.1 Торгово-промислові палати України..........................................................58

3.2 Страхові фірми України...............................................................................62

3.3. Аудиторські фірми України.........................................................................64

3.4. Біржі України.................................................................................................66

3.5. Основні задачі розвитку міжбіржової торгівлі України на

сучасному етапі........................................................................... 74

Висновки...................................................................................................................76

Список використаних джерел.................................................................................80

ВСТУП

Ринок - досягнення людства на всіх етапах його розвитку до

найвищих форм суспільного прогресу. Ринкове господарство є середовищем, "атмосферою", в рамках і з допомогою яких відтворюються і панують відносини і зв'язки товарного виробництва.

Ринок як самодостатній, автоматично діючий, саморегульований механізм - це абстракція, яка деякою мірою відбиває реалії XIX ст. Сучасний же ринок - це один з феноменів, який зумовлює складну систему господарювання, в якій тісно взаємодіють ринкові закономірності, численні регулюючі інститути (передусім державні) і масова свідомість.

Цивілізований характер ринку в промислових розвинутих країнах

визначається широким арсеналом перевірених часом і господарською практикою законодавчих і моральних норм, багатоплановою і компетентною політикою держави щодо розвитку економіки та соціальної інфраструктури, інформованістю і самостійністю керівників господарських структур на всіх рівнях, правовою свободою економічної самодіяльності людини.

Побудова розвинутого ринкового господарства - процес досить складний і тривалий. У розвинутих країнах Заходу він відбувся як природний, взаємопов'язаний з економічним і соціальним прогресом суспільства.

Сьогодні Україна має статус „країни з ринковою економікою”. Проте, питання переходу до ринкової економіки й по цей день гостро стоїть перед нашою державою, оскільки Україна в повній мірі ще не відповідає всім тим „європейським стандартам”, які мають бути наявні у країни з таким статусом. Це і зумовлює актуальність моєї теми, оскільки вивчення ринку, його основних елементів, типів, інфраструктури, механізму функціонування, нарешті - законів ринку, - дозволить глибше зрозуміти і, відповідно, вдосконалити сучасний стан ринку України.

Звичайно, Україна, як нова самостійна держава, що виникла на

розколотому терені колишнього народногосподарського комплексу СРСР зі складною інфраструктурою, створеною за багато десятиріч, не може повторити за короткий час той шлях, який пройшов ринок Заходу. Вона може тільки розумно скористатися певним досвідом цих країн, а шлях переходу до ринкової системи має бути свій, з урахуванням усіх національних політичних, економічних, географічних та інших особливостей історичного розвитку України.

Однак складність завдання полягає в тому, що немає у світі аналогів

переходу до ринку великої держави з такою, як в Україні, спотвореною

тоталітарною системою структурою господарства, високим рівнем монополізму в промисловості, залежністю тисяч промислових підприємств від постачальників окремих видів продукції, що залишилися за межами державних кордонів. В таких скрутних умовах, що склалися в Україні, в умовах глибокої економічної, фінансово-кредитної, паливно-сировинної, екологічної та інших криз перехід до реального ринку надзвичайно утруднений. Проголошення України незалежною державою відкрило реальні можливості переходу її до ринку. Подолання деструктивного тоталітарно-адміністративного режиму, корінна перебудова економічних процесів шляхом здійснення радикальних реформ, спрямованих на ринкову трансформацію всіх сфер господарського життя суспільства - основні засади економічної та соціальної політики української держави.

Об'єктом мого дослідження виступає ринок. Предметом дослідження являються тенденції формування й розвитку ринку, форм і методів його функціонування.

Метою моєї курсової роботи є визначення і дослідження сутності ринку, інфраструктури ринкового господарства, механізму функціонування ринку, а також характеристика ринкової інфраструктури України в сучасних умовах.

Нині існує об'єктивна необхідність у комплексі заходів, які б стимулювали розвиток ринку, підвищення рівня технічного обслуговування та ефективності експлуатації об'єктів ринкової інфраструктури

Для реалізації зазначеної мети були поставлені такі завдання: - проаналізувати еволюцію поглядів щодо поняття „ринок”; - визначити і проаналізувати основні функції ринку, його ознаки і умови функціонування; - чітко сформулювати структуру ринку і характеризувати її елементи; - розкрити поняття „інфраструктури ринку” і характеризувати основні складові, що її визначають; - обумовити механізм функціонування ринку;- проаналізувати стан та тенденції розвитку сучасної ринкової інфраструктури України; а також сформулювати основні задачі розвитку міжбіржової торгівлі на Україні на сучасному етапі.

Актуальність зазначених проблем, їхня практична значимість і недостатня наукова розробленість визначили вибір теми курсової роботи та обумовили постановку мети та завдання даного дослідження.

В Україні процес створення ринкової економіки фактично почався з нуля, тому що присутня ще зовсім нещодавно в керуванні економікою командно-адміністративна система, по своїй суті , виключала наявність ринкової економіки як такої.

Тому, на даному етапі, величезне значення має створення й удосконалення законодавчої бази з приводу регулювання ринкових процесів, розуміння населенням України необхідності економічних реформ у даній сфері.

1. СУТНІСТЬ РИНКУ

1.1. Еволюція поглядів щодо поняття „ринок”

Ринок як один із інститутів товарного виробництва існує майже 7 тисяч років. Перші спроби дати його наукове визначення були зроблені менше двох століть тому [23,с.166]. Навіть у працях представників класичної школи політичної економії А.Сміта і Д.Рікардо термін „ринок” не набув чіткого політ-економічного визначення, оскільки його відносили до зовнішніх, поверхових явищ ринкової економіки, а тому він використовувався передусім для характеристики ринкового попиту [7,с.235].

Спочатку домінувало побутове розуміння поняття „ринок” як синоніма терміна „базар” - певної ринкової площі, на якій велась роздрібна торгівля. (Таке побутове спрощене трактування збереглося в працях окремих сучасних економістів.) З ХІІ ст. у містах відбуваються численні регулярні ярмарки. Замість „ринок” усе частіше застосовують термін „район торгівлі”. Саме тому французький економіст Антуан-Огюстен Курно (1801 - 1877) першим у науковій літературі визначення поняття „ринок” починає з терміна „район” [23, с.166]. Ринок, на його думку, це „...будь-який район, у якому відносини покупців і продавців настільки вільні, що ціни на ті самі товари мають тенденцію легко і швидко вимірюватися” [7,с.235]. Позитивним у цьому визначенні є характеристика ринку через відносини його суб'єктів.

Цей аспект визначення відтворювався у працях західних економістів і надалі. Так, А.Маршалл розглядав ринок як будь-яку групу людей, які вступають у тісні ділові відносини і укладають великі угоди щодо будь-якого товару [23, с.166]. Англійський економіст А.Маршалл стверджував, що „чим досконалішим є ринок, тим сильнішою є тенденція у всіх його пунктах у той самий момент платити за той самий предмет однакову ціну...” [7, с.235]. Проте у його визначенні, як і у дефініції Курно, відсутня чітка класифікація самих відносин: Курно називає їх просто відносинами, Маршалл - цільовими. Водночас визначення Курно є досконалішим, оскільки в ньому акцентуються саме відносини, а у Маршалла - групи людей. Такий самий недолік властивий трактуванню ринку як сукупності покупців.

К.Макконнелл і С.Брю у підручнику „Економікс” розглядають ринок як „інститут або механізм, який зводить разом покупців (представників попиту і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг”. Американський економіст П.Хейне стверджує, що ринок - „це просто набір взаємозв'язків, або конкурентних торгів”. У обох дефініціях упущено таку важливу властивість ринку, як відносини між людьми і сутнісні ознаки цього інституту [23,с.166].

Близьке до цього визначення дав Л.Тейлор та інші західні вчені. Спільним для наведених визначень є те, що вони тлумачать предмет економічної науки, не акцентуючи на вивченні виробничих, або економічних, відносин. Крім того, у перших двох визначеннях звернено увагу на тенденції до вирівнювання цін, отже, названо важливу функцію ринку.

У сучасній політичній економії, відповідно до предмета цієї науки, у визначенні сутності ринка відповідною є система або певна сукупність економічних відносин, робиться спроба пов'язати його з певними функціями. Виняток із цього правила - твердження російського вченого Ю.Осипова, що ринок є суспільством підприємців як цілісної само організованої системи, яка виконує функцію соціального організатора суспільного виробництва і здійснює мікро господарювання. Однак у наведених визначеннях не враховано принцип історизму, тому вони більше відповідають реаліям минулих століть, ніж сьогоденню. Врахування цього принципу передбачає передусім визначення основних суб`єктів сучасного ринку [7,с.235].

„Сучасний економічний словник” трактує ринок як „1) місце купівлі-продажу товарів і послуг, укладання торгових угод; 2) економічні відносини, пов'язані з обміном товарів і послуг, внаслідок яких формується попит, пропозиція і ціна”. Автори „Великого економічного словника” характеризують ринок як „1) сукупність соціально-економічних відносин у сфері обміну, завдяки яким здійснюється реалізація товарної продукції і остаточно визначається суспільний характер втіленої в ній праці; 2) будь-який інститут або механізм, який зводить разом покупців і продавців конкретного товару або послуг”. В „Економічній енциклопедії” за редакцією Л.Абалкіна стверджується, що, „на відміну від побутового значення цього слова (місце, де з більшою або меншою регулярністю зустрічаються продавці і покупці певних товарів), ринок в науці визначається як сукупність умов, завдяки яким покупці і продавці товару (послуги) вступають у контакт один з одним з метою купівлі або продажу цього товару (послуги)”.

Дещо по-іншому ринок як економічну категорію трактують українські вчені. Так, у підручнику „Основи економічної теорії: політекономічний аспект” за редакцією Г.Климка визначення „самодостатній ринок, автоматично діючий механізм, що саморегулюється” охарактеризоване як абстракція, яка певною мірою відображає реалії ХІХ ст.. На відміну від цього „сучасний ринок - це один з феноменів, що обслуговує складну систему господарювання, в якій тісно взаємодіють різні закономірності, численні регулюючі інститути (насамперед державні) і масова свідомість”. А.Задоя та Ю.Петруня визначають ринок як „спосіб взаємодії економічних суб'єктів, що базується на ціновій системі і конкуренції”. Інші українські вчені розглядають ринок як цілісну систему „економічних відносин і зв'язків між покупцями і продавцями, що будуються на основі ринкових цін”.

Автори підручника „Основи економічної теорії: політекономічний аспект” за редакцією Г.Климка намагаються розглянути цю проблему (коли називають ринок і сучасний ринок), але визначення сучасного ринку у підручнику відсутнє.

Сучасний ринок - регульована система економічних (техніко-економічних, організаційно-економічних та економічної власності) відносин між суб'єктами різних типів і форм власності і господарювання, в межах окремих країн і світового господарства з приводу купівлі товарів і послуг згідно з законами товарного виробництва.

Таке визначення може бути конструктивним з погляду економічної теорії, але воно недостатнє для характеристики політико-економічного аспекту ринку, тобто з боку відносин економічної власності.

В одному із сучасних російських підручників з політекономії під назвою „Економічна теорія (політекономія)” за редакцією В.І.Видяпіна, робиться спроба в контексті суспільної форми визначити ринок: „це суспільна форма організації і функціонування економіки, за якої забезпечується взаємодія виробника і споживача без посередницьких інститутів”. Проте таке тлумачення не розширює зміст ринку до системи виробничих відносин (відносин економічної власності) у всіх сферах суспільного відтворення, що науково не аргументовано. Доцільніше говорити про ринок як форму організації товарно-грошових відносин. В одній із названих вище робіт українських вчених з акцентом на політекономічний аспект відсутнє ґрунтовне визначення не лише в такому аспекті, а й в економічному контексті.

Щоб обгрунтувати політико-економічне визначення ринку, треба перейти від категорії „економічна власність” до „привласнення” як форми реалізації власності.

Ринок (у політекономічному аспекті) - сукупність відносин економічної власності з приводу вторинного привласнення й відповідного відчуження у сфері обміну через механізм цін на товари і послуги (передусім на ціну робочої сили), механізм інфляції, а також державного та наддержавного регулювання цін, попиту і пропозиції [23, с.166-168].

Функціонуючий ринок - це сукупність найрізноманітніших процесів, акцій і взаємовідносин. Ринкові процеси - економічні процеси, що відбуваються на ринку й характеризують його стан і динаміку. На ринку складається певна кон'юктура [2,с.170-171].

Кон`юктура - це найважливіші ознаки, риси, показники, які характеризують поточний і перспективний стан розвитку економіки світового господарства, його окремих регіонів, країн певної галузі або ринку товарів і послуг.

Кон`юктура найтісніше пов`язана з циклічним характером розвитку економіки, наявністю в них довгих, середніх і коротких циклів, економічною політикою уряду однієї країни, кількох або багатьох держав у межах окремого регіону світового господарства. Опосередковано економічна кон`юктура залежить від соціальних, політичних, правових, військових, природних, біологічних, психологічних, національних та інших факторів суспільного життя в окремій країні або різних регіонах світового господарства.

Основними економічними показниками кон`юктури є: обсяг і динаміка інвестицій; динаміка виробництва і будівництва; зміна цін, відсотка, заробітної плати, прибутків, ставок оподаткування; розвиток внутрішньої та зовнішньої торгівлі, товарних запасів, платоспроможного попиту, споживання, заощадження; масштаби безробіття; курси цінних паперів; ступінь завантаження виробничих потужностей.

Зміна цих показників відображає динаміку формування й розвитку основних циклічних факторів кон`юктури. До нециклічних факторів кон`юктури належать концентрація й централізація виробництва і капіталу, розвиток НТП, зокрема розгортання НТР, структурні зміни в економіці, мілітаризація в економіці, мілітаризація економіки, стихійні лиха, війни. Дії циклічних і нециклічних факторів формування і розвитку кон`юктури можна характеризувати щодо змін в основних елементах економічної системи на національній та інтернаціональній основі [6, с.71].

Отже, можна зробити висновок, що ринок - це сукупність економічних відносин між фізичними і юридичними особами (промисловими, торговельними кампаніями, корпораціями, банками), а також між державами і національними органами, міжнародними фінансово-кредитними інститутами з організації та купівлі-продажу різноманітних товарів і послуг відповідно до законів товарного виробництва [7, с.235].

1.2. Функції ринку

В економічній літературі існує багато різних класифікацій функцій ринку. Вони часто трактуються звужено і однобоко, що призводить до несистемного розуміння їх сутності. Представлені в моїй роботі класифікації, на мою думку, достатньо розкривають зміст функцій ринку [3, с.86].

До основних функцій ринку належать:

- ціноутворююча функція - остаточне визначення вартості товарів і послуг, їх ціннісних еквівалентів у процесі реалізації, перетворення продукту праці на товар, втіленої у продукті суспільно необхідної праці і корисності у вартість;

- регулююча функція - остаточне обсягу виробництва і споживання, а отже, пропозиції і платоспроможного попиту як щодо загального обсягу, так і стосовно асортименту товарів та послуг.;

- спонукання виробників товарів і послуг знижувати індивідуальні витрати виробництва порівняно із суспільно необхідними, підвищувати суспільну корисність товарів і послуг, їх якостей та споживчих властивостей, що на макрорівні виявляється у стимулюванні науково-технічного прогресу, ефективності суспільного виробництва [10, с.189];

- інтегруюча функція - забезпечення безперервності всіх сфер суспільного відтворення як основи цілісності національної економічної системи, а також її взаємозв'язку з іншими національними економіками у масштабі світового ринку через прямі та зворотні економічні зв'язки;

- контролююча функція - сприяння контролю споживачів над виробництвом, посиленню економічності споживання шляхом зіставлення грошових доходів із цінами;

- функція розвитку - стимулювання конкуренції між виробниками товарів послуг в межах окремих країн і світового господарства, а отже, рушійних сил розвитку економіки [3, с.86-87];

- функція санації - очищення економічної системи від неефективних і нежиттєздатних підприємств через механізм конкуренції. Це унеможливлює або значно ослаблює виробництво заради виробництва, тобто знижує витратний характер економіки;

- інформаційна функція - постійна наявність таких ринкових сигналів, як ціни, ставки за кредит тощо, з допомогою яких можна оперативно змінювати плани господарської діяльності [10, с.191];.

Деякі функції негативно впливають на зміну окремих аспектів економічної системи, тобто є дисфункціональними:

- функція провокування та здійснення банкрутства - диференціація товаровиробників, неминучість банкрутства частини з них ;

- функція породження монополістичних тенденцій в економіці - концентрація виробництва і власності, а також централізація власності, що на певному етапі призводить до виникнення монополій передусім у сфері обміну, до яких належать синдикати і трести;

- функція диспропорційності - нерівномірність у розвитку окремих галузей, регіонів, у тому числі в межах світового господарства. У політекономічному аспекті ця дисфункція ринку посилює дію закону нерівномірності економічного розвитку, диференціацію капіталістичного відтворення і, як наслідок, нерівномірність у відтворенні робочої сили, відносин економічної власності;

- функція нерівномірного розвитку - дисбаланс розвитку різних елементів продуктивних сил. Ринок не спроможний розвивати фундаментальні наукові дослідження (внаслідок чого гальмується прогрес дослідно-конструкторських розробок на рівні підприємств), підвищувати загальноосвітній рівень робочої сили в масштабі всієї країни (тому стримується розвиток основної продуктивної сили);

- антисоціальна функція - нерівномірний розподіл економічної власності в суспільстві, соціальна незахищеність окремих соціальних верств і груп населення [3, с.90];

- анти економічна функція - ринок посилює наростання інфляційних процесів в економіці, поглиблює економічні кризи, сприяє зростанню кількості безробітних;

- анти екологічна функція - відсутність внутрішніх ринкових стимулів до збереження природи (як наслідок - на певному етапі розвитку капіталістичного способу виробництва виникає екологічна криза);

- зниження платоспроможного попиту споживачів шляхом штучного підвищення цін підприємствами-монополістами, гіпертрофованої реклами тощо [23, с.168-169].

Крім цих дисфункцій, ринок не може вирішити багато інших соціально-економічних проблем сучасності. Відомі американські економісти Е.Долан та Д.Ліндсей, узагальнивши різні дефекти ринку, навіть запровадили термін „фіаско ринку”, яким, зокрема, пояснюють необхідність втручання держави в економіку.

Держава і наддержавні органи повинні проводити таку економічну політику, яка посилюватиме позитивні функції ринку і послаблюватиме або нейтралізуватиме частину негативних [23, с.169-170].

Також в економічній літературі існує поділ функцій ринку на дві групи: організаційні й економічні. До економічних функцій відносять:

1) створення механізмом ринку усіх учасників конкурентного процесу матеріально зацікавленими в задоволенні тих потреб, які виражаються через попит;

2) створення ринком сигналів через ціни і одночасне стимулювання засвоєння досягнень науково-технічного прогресу, зниження витрат, підвищення якості, розширення асортименту товарів і послуг [2, с.172];

3) остаточне визначення вартості товарів і послуг та їх реалізації, перетворення продукту праці на товар;

4) забезпечення неперервності процесу суспільного відтворення, формування цілісності і національної економічної системи та її зв'язку з іншими національними економіками в масштабі світового ринку;

5) спонукання виробників товарів і послуг до зниження індивідуальних витрат нижче від суспільно необхідних, підвищення суспільної корисності товарів і послуг, їхніх якостей і споживчих властивостей;

6) регулювання впливу на економіку в цілому, на пропорцію між різними сферами - галузями економіки, приведення у відповідність платоспроможного попиту і пропозиції, нагромадження і споживання та інших пропозицій [7, с.235];

7) звільнення механізмом ринку економіки в цілому від дефіциту товарів і послуг.

До організаційних функцій відносять такі, як:

1) встановлення зв'язків між виробниками й споживачами продукції (послуг), не опосередкованих іншими системами розподілу.

2) забезпечення вільного вибору партнерів по господарських зв'язках [2, с.172];

3) сприяння контролю споживачів за виробництвом, вирівнюванням цін;

4) посилення конкуренції між виробниками товарів і послуг в окремих країнах і в межах світового господарства [7, с.235].

Отже, можна зробити висновок, що функції ринку можуть як позитивно, так і негативно впливати на функціонування економічної системи. Функції ринку розкривають його сутність. Виходячи із функцій ринку можна сказати, що ринок - певна сукупність економічних відносин між різними типами фірм та індивідами, державними та іншими суб'єктами з приводу купівлі-продажу товарів і послуг, де остаточно визначаються їхні вартість і реалізація, завдяки чому посилюється конкуренція між товаровиробниками та зниження витрат виробництва і підвищення суспільної корисності товарів, частково забезпечуються пропорційність розвитку народного господарства, неперервність суспільного відтворення і формування цілісності економічної системи, а також опосередкований контроль споживачів за виробництвом [7, с.235].

1.3 Ознаки ринку і умови його функціонування

Говорячи про ознаки ринку, треба сказати, що, по-перше, сучасний ринок є ринком покупців. Такий стан ринку визначає пріоритет покупців по відношенню до продавців. В такій ситуації підприємець може досягти збільшення своїх доходів лише тоді, коли він поставить на ринок продукцію високої якості за доступними цінами. Тому ринок покупців виступає як стимул для постійного відтворення ділових відносин. Тобто, він примушує підприємців шукати джерела своїх прибутків у першу чергу у сфері виробництва, а не у сфері купівлі-продажу.

Другою обов'язковою ознакою сучасного ринку є його конкурентний характер. Це означає, що в системі підприємства кожний суб'єкт виступає як конкуруюча сторона по відношенню до всіх інших суб'єктів. Можливість конкурентних відносин між учасниками ринку закладена в їх економічній самостійності (суверенітеті), базою якої є право розпоряджатися об'єктами ринкових відносин. Неминучість конкуренції між підприємцями на сучасному ринку породжується пріоритетом покупців над продавцями.

Третя ознака сучасного ринку - стабілізація відносин між суб'єктами ринку на основі інтеграції. Сучасний ринок - це арена суперництва підприємців та інших суверенних суб'єктів економіки, кожному з яких повинен бути гарантований його суверенітет і збереження конкурентоспроможності. А це можливо лише при умові протидії монополізації економіки й широкої інтеграції конкуруючих суб'єктів ринкових відносин [2, с.167].

Враховуючи товарно-грошові відносини в ринковій економіці, що опосередковують усі відносини суспільства, суб'єктами ринку стають практично всі учасники суспільного виробництва. Отже, суб'єктами ринку є: держава; державні, колективні, кооперативні, приватні підприємства та їх об'єднання; різні установи та організації; громадяни України; іноземні фірми і громадяни.

Широке трактування ринку, наведене вище, свідчить про те, що об'єктами ринкових відносин у сучасній економіці стають усі результати суспільної діяльності. Тобто, ними можуть бути матеріальні продукти праці (засоби виробництва, предмети споживання, послуги, житло, тощо); інтелектуальні продукти праці (інформація, наукові ідеї); робоча сила; цінні папери (акції, облігації); валюта, позичкові капітали і т.д. [2, с.168-169].

Для ефективного функціонування ринку необхідні такі умови:

1) реальний плюралізм типів і форм економічної власності та форм господарювання. Як свідчить досвід розвинутих країн, для цього повинні існувати індивідуальна (приватна) власність (заснована як на власній, так і на чужій праці), колективна (у формі акціонерних компаній, кооперативів, власності трудових колективів тощо), державна (муніципальна, регіональна) власність, змішана та інші типи і форми власності як результат їх різних комбінацій;

2) розвинуте антимонопольне законодавство та дієві механізми його реалізації певною мірою послаблюють монополістичні тенденції в економіці й сприяють ефективному функціонуванню сучасного ринку;

3) ефективна система економічного, правового та адміністративного регулювання економіки державою (за переважання економічних методів) [23,с.170], що зумовлює існування регульованого ринку [7, с.235];

4) доступність всебічної інформації про ринок;

5) конкурентна боротьба між різними суб'єктами підприємницької діяльності (їх кількість у виробництві однотипної продукції повинна становити більш як 7-8, оскільки 1-2 суб'єкти - це монополія, а 3-5 - олігополія);

6) розвинутий і розгалужений комплекс об'єктів власності, які можуть стати об'єктом купівлі-продажу;

7) наявність ринкової інфраструктури, тобто комплексу інститутів, підприємств, служб та установ, які забезпечують обслуговування ринку, купівлю-продаж різних об'єктів власності;

8) свобода господарської діяльності, що передбачає здатність суб'єктів господарювання самостійно вибирати партнерів і заключати з ними контракти, договори за взаємовигідними цінами, вільно розпоряджатись частиною прибутку (після сплати податків), різними ресурсами, незалежність у прийнятті інших господарських рішень, що поєднуються з відповідальністю за економічно необґрунтовані рішення, господарювання на принципах господарського розрахунку (самоокупності, самофінансування) тощо;

9) поступова і наростаюча інтегрованість національної економічної системи у світове господарство передусім через механізм міжнародного поділу праці;

10) наявність економічно доцільного доступу до джерел фінансування - низьких ставок за банківські кредити, сприятливого інвестиційного клімату в країні тощо [23,с. 170-171];

11) унеможливлення впливу різних суб'єктів підприємницької діяльності на рівень цін. За наявності такого впливу, що передбачає існування монополій (у тому числі олігополій як колективних монополій), ефективність функціонування ринка знижується;

12) розвинутий і розгалужений комплекс об'єктів власності, що можуть бути предметом купівлі-продажу (засоби виробництва, в тому числі земля, робоча сила, інтелектуальна власність (у формі патентів, ліцензій, ноу-хау, цінних паперів, грошей, нерухомості, предметів споживання та ін.) [7, с.235].

Можна зробити узагальнення, що ринок виконує як позитивні для економічної системи, так і негативні функції, а тому забезпечення його нормального функціонування, і, в певній мірі, регулювання державою, є крайнє необхідним для будь-якої країни.

1.3. Структура ринку і характеристика її елементів

Структура ринку - сукупність окремих ринків у межах національної економіки (внутрішнього ринку), світового господарства та його окремих регіонів і взаємодія між ними [7, с.505].

Класифікація ринків на системно-структурній основі з урахуванням принципу субординації (підпорядкованості) в економічній літературі відсутня. Але саме такий підхід дає змогу виокремити основну підсистему економічних відносин власності і основний об'єкт ринку та логічно і послідовно класифікувати ринки.

Найважливіший об'єкт ринку за капіталізму - товар робоча сила

Наступним за значенням в економічній системі капіталізму з погляду відносин безпосереднього виробництва (принцип примату виробництва) є ринок засобів виробництва (ринок капіталу, за класифікацією західних економістів). Але з погляду ємності ринку важливішу роль, ніж ринок засобів виробництва, відіграє ринок товарів і послуг (без урахування ринку робочої сили) [23,с. 172] .

Ринок товарів промислового призначення - сукупність економічних відносин між юридичними і фізичними особами щодо купівлі ними товарів і послуг, які використовуються для виробництва інших товарів і послуг, що відтак продаються або здаються в оренду іншим споживачам [7, с.253-254].

Ринок послуг - це сукупність економічних відносин щодо організації та купівлі-продажу послуг, де послуга - особлива споживча вартість, яка задовольняє певні потреби людини [7, с.247].

Обслуговує названі ринки: ринок грошей і валюти, або фінансовий ринок (у вузькому значенні грошовий ринок, ринок позичкових капіталів, передусім короткотермінових позичкових капіталів). Для його функціонування та розвитку необхідні такі елементи ринкової інфраструктури, як валютні біржі та банки.

Наступний за значенням ринок цінних паперів. Його об'єктами є акції, облігації, купони до облігацій, векселі, чеки, депозитні сертифікати, коносаменти, варіанти (складські свідоцтва) та інші.

Згідно з принципом субординації важливу роль у розвинутих країнах відіграє ринок нерухомості - житла, дач, землі (хоча земля належить водночас і до ринку засобів виробництва) та інші [23, с. 172].

Ринок нерухомості - особливий вид ринку, на якому об'єктом купівлі-продажу чи застави для отримання кредиту є нерухомість. У сучасній економіці до нерухомості відносять землю і все, що знаходиться або під її поверхнею, незалежно від того, створене воно природою чи людською працею. Тобто нерухомістю є всі природні ресурси і створені людьми ресурси [7, с.240].

Ринок землі - сукупність економічних відносин з приводу організації та купівлі-продажу землі. Земля, як і капітал, належить до обмежених (економічних) факторів виробництва тривалого використання, продається, купується і здається в оренду на деякий час, і в результаті таких операцій приносить землевласникам доход. Особливістю функціонування ринку землі є те, що її сукупне пропонування залежить від позаекономічних сил [21, с.336].

Ринок інтелектуальної власності (у економічному аспекті) - система економічних відносин між різними господарюючими суб'єктами з приводу організації, використання і купівлі-продажу патентів, ліцензій та інших об'єктів інтелектуальної власності та привласнення на цій основі первинної частки необхідного і додаткового продукту [23, с. 177].

Найновітнішим видом ринку, що сформувався в умовах інформаційної революції, є ринок інформації.

Ринок інформації (в економічному аспекті) - певна сукупність економічних відносин з приводу збирання, оброблення, систематизації інформації та її продажу кінцевим споживачам, а також привласнення на цій основі максимального продукту [23, с. 178].

Певну роль серед об'єктів власності у розвинутих країнах відіграє і ринок золота [23, с. 172].

Ринок золота - сукупність економічних відносин з приводу організації та купівлі-продажу золота. Такими відносинами є організаційно-економічні (пов'язані з організацією роботи центрів купівлі-продажу цих товарів, виконуваними ними функціями) та відносини економічної власності (привласнення), що формуються між продавцями і покупцями золота [7, с.237].

Наступним критерієм класифікації ринків (за принципом субординації) є генетичний підхід. У процесі еволюції економічної системи капіталізму спочатку існував вільний ринок, який на вищій стадії капіталізму трансформувався у монополізований (в тому числі олігополістичний) та регульований (з боку держави та наднаціональних органів). Поєднання цих ринків у різних співвідношеннях формує змішані типи ринку [23, с. 172].

Вільний ринок - ринок, на якому відбувається торгівля товарами і послугами багатьох незалежних товаровиробників, жоден з яких не виробляє більшу частину продукції й неспроможний внаслідок цього впливати на рівень цін, а процес ціноутворення здійснюється через механізм вільної конкуренції, взаємодію нерегульованого попиту і пропозиції. Частки виготовленої кожним товаровиробником продукції є такою, що навіть об'єднання трьох-п'яти товаровиробників не дає їм змоги зосередити у своїх руках переважну частину товарів і послуг певного виду. Певною мірою він існує і нині у немонополізованому секторі економіки, зокрема у сфері сільського господарства, роздрібної торгівлі, сфері послуг [7, с.236].

Монополізований ринок - ринок, на якому здійснюється купівля-продаж товарів і послуг одного товаровиробника або їх незначної кількості, кожен з яких виробляє частку продукції, яка може впливати на рівень цін. Об'єднання кількох таких товаровиробників дає їм змогу зосередити більшість товарів і послуг у своїх руках і диктувати ціни на ринку [7, с.240].

Олігополістичний ринок - економічні відносини між кількома наймогутнішими компаніями в галузі в умовах боротьби за обсяг продажу, частку ринку, рівень цін, впровадження передових досягнень науки й техніки у виробництво тощо з метою привласнення максимального прибутку. Ринки є олігополістичними, якщо кілька фірм постачають основну частку галузевої продукції і виникає ефект конкуренції між небагатьма. За олігополії фірми великі, порівняно з розміром сукупного ринку, який вони обслуговують, а у випадку великих корпорацій - вони великі не лише відносно, а й абсолютно [7, с.225].

Регульований ринок - ринок, регульований і контрольований передусім державою та наднаціональними органами за допомогою адміністративних, правових та економічних заходів [7, с.250-251].

За формами власності виокремлюють приватний (продажем займається одна особа або сім'я), колективний (в тому числі кооперативний), державний, інтегрований (наднаціональний в межах ЄС та інших економічних об'єднань) ринки [23, с. 173].

За географічними ознаками (просторовим критерієм) ринки поділяють на місцеві, регіональні, національні, міжнародні (світовий) ринок [23, с. 173].

Місцевий (локальний) ринок - ринок, обмежений конкретною місцевістю, що включає в себе певну сукупність населених пунктів. Не має чітко окреслених кордонів.

Регіональний (міжрегіональний) ринок - ринок окремого територіального підрозділу (області, району) або частини різних територіальних підрозділів, пов'язаних між собою господарськими зв'язками. Не має чітко окреслених кордонів [29, с.366].

Національний ринок - це сукупність соціально-економічних відносин у сфері обміну всередині країни, за посередництвом яких здійснюється реалізація товарів та послуг, обіг капіталу, купівля-продаж робочої сили [1, с.89]. Національний ринок чітко окреслений кордонами держави [29, с.366].

Міжнародний (світовий) ринок - це форма організації економічних відносин купівлі-продажу (відчуження-привласнення) товарів між державами, юридичними і фізичними особами країн світу, що регулюються притаманними товарно-грошовим відносинам економічним законам (законам вартості, попиту, пропозиції, конкуренції тощо), а також міждержавними угодами та наддержавними міжнародними організаціями [29, с.612].

Конкретизацією зазначених вище критеріїв класифікації ринку є критерії зрілості (ринок, що формується, нерозвинутий і розвинутий ринки), насиченості (рівноважний ринок, нерівноважний у формі дефіцитного та надлишкового), галузевий (ринок одягу, взуття, автомобілів тощо) [23, с. 173].

Рівноважний (збалансований) ринок - ринок, на якому підтримується повна (за загальним обсягом, структурою, асортиментом і якістю товарів) відповідність між попитом і пропозицією. В умовах збалансованого ринку забезпечується повна реалізація (з найменшими затратами) всіх запропонованих товарів, а також найбільш повне задоволення платоспроможного попиту.

Нерівноважний (незбалансований) ринок - ринок, на якому немає повної відповідності між попитом і пропозицією. Кількісна незбалансованість ринку може виявитися як у надмірному перевищенні пропозиції над попитом (що ускладнює реалізацію товарів), так і в перевищенні попиту над пропозицією (що створює напругу на ринку й ускладнює задоволення попиту) [1, с.171].

За способом організації купівлі-продажу товарів розрізняють : оптовий ринок, роздрібний ринок, ринок закупівель сільськогосподарської продукції [23, с. 173].

Оптовий (інституціональний) ринок - сукупність попиту, пропозиції та цін на матеріальні блага, якими обмінюються суб'єкти різних сфер товарного виробництва з метою реалізації, продовження виробничого циклу або забезпечення суспільних потреб. Інституціональні суб'єкти ринку не передбачають кінцевого індивідуального споживання товарів і послуг; до контингенту клієнтів оптового ринку належать переважно колективні суб'єкти господарських відносин; масштаби та обсяги основних комерційних операцій щодо обміну товарів і послуг є досить великими.

Роздрібний ринок - сукупність попиту, пропозиції та цін на матеріальні блага, якими обмінюються суб'єкти різних сфер товарного виробництва з метою кінцевого індивідуального споживання товарів і послуг. Є ринком персоніфікованих покупців [7, с.242].

Ринок закупівлі сільськогосподарської продукції - сукупність економічних відносин з приводу організації та купівлі-продажу сільськогосподарської продукції. Покупцями на даному ринку виступають - держава, підприємства та організації; а продавцями - безпосередні виробники продукції різних форм власності й організації виробництва [29, с.366].

З урахуванням єдності економічного та правового підходів (за рівнем законності) розрізняють легальний (офіційний) та нелегальний (тіньовий), „чорний” ринки [23, с. 173].

Легальний (офіційний) ринок - сукупність не заборонених законом (легальних) економічних відносин з приводу організації та купівлі-продажу товарів та послуг.

Нелегальний („тіньовий”) ринок - сукупність дозволених законом економічних відносин з приводу організації та купівлі-продажу товарів та послуг, які не оподатковуються [29, с.366].

„Чорний” ринок - вид тіньової економіки, в межах якої функціонує певна сукупність заборонених законом економічних відносин між продавцями і покупцями товарів і послуг [7, с.254].

За соціально-економічним змістом структури ринку виокремлюють ринок робочої сили, засобів виробництва, фінансовий ринок та інші.

У структурі сучасного ринку найважливішим є ринок робочої сили.

Ринок робочої сили (в економічному аспекті) - сукупність економічних відносин між найманими працівниками, з одного боку, підприємцями і біржами праці (державними і приватними) - іншого, з приводу організації, купівлі-продажу і використання робочої сили.

Крім ринку робочої сили, виокремлюють ринок трудових ресурсів, на якому суб'єктами купівлі-продажу є не лише робоча сила економічно-активного населення, а й випускники вищих, середніх та інших навчальних закладів, а також частина зайнятих у домашньому господарстві [23, с. 173].

Залежно від співвідношення між попитом і пропозицією формуються дефіцитний, рівноважний і надлишковий ринки робочої сили.

Ринок засобів виробництва (в економічному аспекті) - сукупність економічних відносин і передусім відносин економічної власності між різними суб'єктами підприємницької діяльності з приводу організації, купівлі-продажу засобів та предметів праці і привласнення на цій основі частини національного доходу.

Взаємопов'язаний з ринком засобів виробництва ринок предметів споживання.

Ринок предметів споживання (в економічному аспекті) - система економічних відносин між продавцями і покупцями та посередниками з приводу організації, купівлі - продажу товарів тривалого користування, їх використання на ринку товарів поточного споживання, а також привласнення на цій основі необхідного і додаткового продукту.

У цій системі економічних відносин виокремлюють також пов'язані з маркетингом та менеджментом організаційно-економічні відносини у сфері обміну.

Найдинамічнішим сегментом ринку предметів споживання є ринок послуг.

Ринок послуг (в економічному аспекті) - система економічних відносин між підприємствами (а також фірмами, компаніями, об'єднаннями), виробниками і споживачами (насамперед широкими верствами населення) з приводу купівлі-продажу цих послуг та їх споживання, а також відносин привласнення, що виникають і розвиваються на цій основі.

Фінансовий ринок (в економічному аспекті) - сукупність економічних відносин з приводу організації купівлі-продажу вільних грошових коштів та їх перетворення на грошовий капітал і привласнення на цій основі частини необхідного і додаткового продукту [23, с. 176].

Розрізняють короткотерміновий (грошовий) і довготерміновий (ринок капіталів) фінансовий ринок [23, с. 177].

Грошовий ринок - це ринок короткострокових кредитних операцій 9до 1 року), на якому попит на гроші та їхня пропозиція визначають рівень процентної ставки (тобто ціну грошей) [1, с.95].

Грошовий ринок, у свою чергу, поділяють на обліковий (об'єктами купівлі продажу є векселі державної скарбниці та комерційні векселі, короткотермінові цінні папери, що мають високу ліквідність), міжбанківський (на якому тимчасово вільні грошові кошти кредитних установ банки розміщують у формі міжбанківських депозитів на короткий термін) [23, с. 177].

Існує також ще один поділ довготермінового фінансового ринку:

- Ринок фінансового капіталу;

- Ринок капітальних активів, або фізичного капіталу;

- Ринок капітальних послуг, або орендний ринок [21, с.316].

Рух всіх грошових коштів, що вкладаються у виробництво утворюють ринок фінансового капіталу. На цьому ринку обертаються цінні папери (акції, облігації), а також грошові кредитні ресурси, отже фактично і ринок фінансового капіталу утворюється з двох ринків:

- ринку кредитних ресурсів;

- ринку цінних паперів.

Ці ринки мають свої особливості функціонування, але вони так тісно пов'язані між собою, що для спрощення деякі вчені вважають їх єдиним ринком.

Учасниками ринку фінансового капіталу, з одного боку, виступають фірми, які формують попит на кредитні кошти, необхідні для реалізації довгострокових інвестиційних проектів, і споживачі, які також користуються кредитами, коли купують товари тривалого користування, а з іншого боку, - домогосподарства, які формують пропонування позичкових коштів за рахунок особистих заощаджень, а також фірми і держава, які теж мають заощадження [21, с.317].

Ринок кредитних ресурсів є формою залучення тимчасово вільних коштів на інвестиційні та інші потреби. Ринок кредитних ресурсів регулюється за допомогою облікової ставки національного банку [8, с.256].

Ціною позичкових коштів на ринку фінансового капіталу виступає процент - сума грошей, яку повинен сплатити постачальник за можливість тимчасового використання чужих грошей [21, с.318].

Ринок цінних паперів (в економічному аспекті) - сукупність організаційно-економічних відносин, відносин економічної власності на первинному і вторинному ринках акцій і облігацій з приводу їх купівлі-продажу, організації й управління цим процесом і привласнення на цій основі частини додаткового продукту у різних формах [23, с. 177].

Ринок цінних паперів - це мобілізація коштів на потреби господарської діяльності шляхом випуску й реалізації цінних паперів, які є гарантом повернення вкладених коштів і одержання доходу [18, с. 145]..

Ринок капітальних активів - сукупність економічних відносин з приводу організації та купівлі-продажу фізичного капіталу. До сукупного запасу фізичного капіталу західна теорія відносить основні фонди, які збільшуються шляхом інвестицій. Разом із землею фізичний капітал утворює речове багатство країни. Капітальний актив розглядається як благо тривалого користування, тому центральну роль в теорії капіталу відіграє час [21, с.327 - 328].

Ринок послуг капіталу. Об`єктом купівлі-продажу на ринку послуг капіталу (орендному ринку) є капітальні послуги..Ціна капітальних послуг - рентної оцінки капіталу. На практиці вона формується як орендна плата. Орендна плата, зазвичай, обчислюється в розрахунку на рік (річна). Попит на послуги капіталу, як і на будь-які фактори виробництва, залежить від їх граничної доходності [21, с.332 - 333].

Розглядаючи таку різноманітність видів ринку можна зробити висновок, що ринок - явище багатогранне, і вивчення його в якомусь одному аспекті було б помилковим. Тому необхідним є дослідження усіх ринкових варіацій з метою більш чіткого прогнозування майбутнього стану економіки країни.

2. ІНФРАСТРУКТУРА РИНКОВОГО ГОСПОДАРСТВА ТА МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ

2.1. Поняття „інфраструктура ринку”

Слово „інфраструктура” означає основу, фундамент, внутрішню будову системи. Стосовно ринку - це сукупність організаційно-правових форм, за допомогою яких здійснюється функціонування й поєднання в єдине ціле ринкових відносин. А це означає, що ринок складається не тільки з тих, хто робить свій підприємницький, споживчий, трудовий або державний бізнес. Взаємні відносини між ними зумовлюються великою кількістю організаційних форм, які допомагають суб'єктам ринку реалізувати свої ділові інтереси [2, с.172-173].