Аналіз фінансово-господарської діяльності ВАТ "Нікопольський завод феросплавів"

Заробітна плата - винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу.

Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка складається з тарифних сіток, ставок, схем окладів і тарифних характеристик.

Тарифна система плати праці - сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, що характеризують якісну сторону праці.

Витрати на оплату складаються з: фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та комерційних витрат.

Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу згідно з встановленими нормами праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок та відрядних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробіть плата - винагорода за роботу, виконану понад встановлених норм за трудові успіхи і винахідництво та особливі умови праці. Вона складається з доплат, надбавок.

До інших заохочувальних та компенсаційних витрат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами, інші витрати які не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад встановлених актів норм.

Годинами нічної зміни вважається час з 22 до 6 годин. При цьому встановлена тривалість роботи скорочується на 1 годину. До роботи в нічний час не допускається вагітні жінки та жінки, що мають дітей віком до 3 років, працівники до 18 років, працівники інших категорій.

Робота у надурочний час оплачується в розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, при погодинній - в подвійному розмірі годинної тарифної ставки. Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника 4 години протягом 2 днів підряд і 120 годин на рік.

Робота у вихідний день компенсується працівнику наданням іншого дня відпочинку або за угодою сторін в грошовій формі. Робота у вихідні і святкові дня оплачується не менш, ніж в подвійному розмірі:

- працівникам, праця яких оплачується за годинними ставками - в розмірі не менше подвійної годинної ставки;

- працівникам, що одержують місячний оклад - в розмірі не менше однієї годинної ставки окладу, якщо робота проводилась в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі не менше подвійної годинної ставки понад норму, якщо робота проводилась більше місячної норми.

Час простою з вини працівника оплаті не підлягає. Час простою не з вини працівника, якщо він попередив адміністрацію про початок простою, оплачую з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівнику розряду або окладу.

Законом визначено також поняття мінімальної заробітної плати як розміру плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитись оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці.

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати за роботу в надурочний час, у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці, на роботах з особливими природними, географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, а також премії до ювілейних дат, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, матеріальна допомога.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою для підприємств усіх форм власності і господарювання.

Розмір мінімальної заробітної (таб. 2.10) плати встановлюється у законі про Державний бюджет України і може переглядатися разом з уточненням показників Державного бюджету.

Згідно Закону України "Про оплату праці " встановлюється також прожитковий мінімум (мінімальний споживчий бюджет).

Мінімальний споживчий бюджет - це набір продовольчих і непродовольчих товарів та послуг у натуральному і вартісному вираженні, що забезпечує задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини.

Його величина постійно змінюється у зв'язку зі змінами у економіці та інфляційними процесами.

Мінімальний споживчий бюджет формується нормативним методом на основі системи споживчих кошиків.

До споживчих кошиків включаються науково обгрунтовані, збалансовані за потребою стандартні набори товарів і послуг, основані на мінімальних нормах і нормативах споживання, що розробляються науковими установами та організаціями відповідного профілю. При цьому набори продуктів харчування для дітей віком до

Мінімальний споживчий бюджет розробляється для основних соціально-демографічних груп у середньому на душу населення та на одного члена сім'ї різного складу.

Таблиця 2.10 Розмір мінімальної заробітної плати

Дата	Розмір мінімальної заробітної плати
З 1 січня 2009 року З 1 липня 2009 року З 1 січня 2010 року З 1 липня 2010 року З 1 грудня 2010 року	605 630 869 888 922

Законом України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата не може бути нижча за вартісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу.

Межа малозабезпеченості - це соціальний норматив, який розробляється в умовах кризового стану економіки та спаду виробництва, структура і розмір якої визначається законодавством з урахуванням наявних можливостей держави і у відповідності з Законом України від 03 липня 1991 року №1284-XII «Про мінімальний споживчий бюджет».

В наказі про облікову політику ВАТ НЗФ затверджено наступні документи для первинного обліку особового складу:

- П-1 наказ про прийняття на роботу;

- П-2 облікова картка;

- П-3 алфавітна картка;

- П-5 наказ про переведення на іншу роботу;

- П-6 наказ про надання відпустки;

- П-7 список про надання відпустки;

- П-8наказ про припинення договору;

- П-12 табель обліку використання робочого часу (дод Е);

- П-15 список осіб, що працювали в наднормовий час;

- П-16 листок обліку простоїв;

- П-49 розрахунково-платіжна відомість;

- П-50 розрахункова відомість;

При висновку цивільно-правових договорів, договір підряду, доручення, видавничого договору процес праці не регламентується, а відносини сторін виникають тільки з питань результатів праці.

Розмежування поняття трудового договору має важливе практичне значення. Так, тільки період роботи за трудовим договором зараховується в трудовий стаж, записується в трудову книжку.

Зарахування на роботу згідно з трудовою угодою оформляється наказом власника або уповноваженого їм особи. На даному підприємстві ведуть книгу наказів про прийом, переклади і звільнення з роботи працюючих за трудовими договорами. Ця книга повинна бути прошитою, пронумерованою, скріплено підписом керівника і друком підприємства.

В цілях підвищення ефективності праці, виробництва і якості продукції, а також нормалізації співвідношень між результатом праці і доходами працівників укладають контрактну форму трудового договору.

Контракт полягає у письмовій формі і підписується керівником підприємства, з одного боку, і працівником - з іншого. В контракті визначаються предмет висновку і термін дії договору, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення, організація праці працівника, умови розповсюдження контракту.

Оплата праці за контрактом складається з двох частин: авансової і винагороди за кінцевий результат. Періодичність виплати і розмір авансу встановлюється за угодою сторін, при цьому він не може бути нижчим за мінімальні розміри оплати праці працівників відповідної кваліфікації, встановлених чинним законодавством. Винагороди за кінцевий результат виплачують після завершення роботи з урахуванням її кількості і якості.

За успішне виконання умов контракту або окремих його етапів підприємство може додатково до договірної суми виплатити одержувачу за рахунок власних засобів заохочувальну винагороду, передбачену при підписанні контракту. Виплата всіх сум, що належать, проводиться в строк, визначений за угодою сторін, але не пізніше ніж в 10-денний термін після підписання акту про ухвалення виконаної роботи.

Роботу виконану за контрактом, приймають по акту здачі-приймання. Нарахування оплати проводять на підставі акту здачі-приймання робіт і звіту виконавця.

Нарахування і утримання із заробітної плати працівників даного підприємства ведуть в особових рахунках.

На підставі особового рахунку нарахування заробітної плати Деребас Анатолію Вікторовичу за червень 2010 р. можна відобразити записом (таб.2.11):

Таблиця 2.11 Нарахування заробітної плати

Дт	Кт	Сума
Нарахування заробітної плати
2300	6610	1500,70
Утримання з заробітної плати
6610	6400	225,10
6610	6510	90,04
6610	6530	30,1
Видача заробітної плати
6610	3010	1155,46

У складі загальної суми виплати заробітної плати працівникам підприємства за січень місяць переноситься в Головну книгу на дебету рахунку 6610 з кредиту рахунку 3010 по журналу-ордеру №1.

Загальну суму утримань збору до пенсійного фонду із заробітної плати працівникам даного підприємства за січень місяць переносять до Головної книгу з журналу-ордера №10. і відображаються записом:

Аналітичний облік розрахунків з робітниками і службовцями по оплаті праці ведеться в картках - особових рахунках, в яких міститься інформація про нараховану заробітну плату, утримання, виплати. Ця інформація використовується для розрахунку середньої заробітної плати (при нарахуванні відпускних, допомоги з тимчасової непрацездатності і ін.), а також при представленні різного роду довідок.

Аналітичний облік депонованої заробітної плати ведеться по кожній не отриманій сумі безпосередньо в реєстрі або книзі депонуючої заробітної плати.

Депонована заробітна плата, по якій закінчився термін позовної давності, що належить переліку до бюджету, в бухгалтерському обліку відображається записом Дт. рахунку 6620 Кт. рахунку 6400.

При перерахуванні вказаної суми до бюджету роблять запис:

Дт. рахунку 6400 Кт. рахунку3100.

Повноту використання трудових ресурсів на підприємстві можливо оцінити за кількістю відпрацьованих днів і годин одним робітником за аналізуємий період часу, тобто за рік, а також за ступенем використання фонду робочого часу. Такий аналіз проводять за кожною категорією робітників, по кожному виробничому підрозділу та в цілому по підприємству.

Основними джерелами інформації, використовуваних в аналізі трудових ресурсів, є: дані звітності з праці, форма № П - 4 «Свідки про чисельність, заробітну плату та руху робітників», дані табельного обліку, одночасовий облік робітників за професією та кваліфікацією, дані вибіркових оглядів за використанням трудових ресурсів, свідки про трудомісткість продукції та завданнями по їх зниженню.

Використання трудових ресурсів, підвищення продуктивності праці необхідно розглядати у взаємозвязку з оплатою праці. З підвищенням продуктивності праці виникають дійсні можливості збільшення його оплати. Тільки за таких умов виникають можливості для нарощування темпів розширеного здійснення.

У звязку з цим аналіз використання засобів на оплату праці на кожному підприємстві має велике значення. У процесі його слід здійснювати систематичний контроль за використанням фонду оплати праці, виявляти можливості економії засобів за рахунок росту продуктивності праці та зниження трудоємкості продукції.

Фонд заробітної платні за діючою інструкцією органів статистики включає до свого складу не тільки фонд оплати праці але і виплати за рахунок засобів соціального захисту та чистого прибутку, що залишаються у розпорядженні підприємства. Аналіз витрачання засобів на оплату праці у кожному виробництві має важливе значення. У процесі його необхідно здійснювати систематичний контроль за використанням фонду оплати праці, виявити можливість економії засобів за рахунок підвищення продуктивності праці і зниження трудомісткості продукції.

2.4 Облік коштів та їх розрахунків

Рахунки класу 3 «Кошти, рахунки та інші активи» призначені для узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів (у національній та іноземній валюті у касах, на розрахункових (поточних), валютних та рахунках у банках), грошових документів, короткострокових векселів одержаних і фінансових, дебіторської заборгованості, резерву сумнівних боргів і витрат майбутніх періодів.

Основним нормативно-правовим документом, який врегульовує питання обліку касових операцій, є затверджений Постановою Правління банку України «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України» №72 від 19.02.2001 р.

Вимоги цього Положення поширюються на юридичних осіб незалежно від їх організаційно-правових форм власності, їх відокремлені підрозділи, представництва іноземних організацій і фірм, які здійснюють підприємницьку діяльність , а також на зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи, які здійснюють операції з готівкою в національній валюті та є обов'язковими для виконання ними.

Кожне підприємство для здійснення розрахунків готівкою повинно мати касу. Касою називається спеціально обладнане та ізольоване приміщення, або місце, призначене для приймання, видачі і тимчасового зберігання готівки. Керівники підприємств зобов'язані обладнати касу і забезпечити зберігання грошей у приміщенні каси, а також у разі доставки їх з установи банку і здавання в установу банку. Вони несуть у встановленому відповідним законодавством порядку відповідальність у тому разі, якщо з їх вини не були створені необхідні умови, що забезпечують схоронність коштів під час їх зберігання і транспортування.

Вільні грошові кошти підприємств повинні обов'язково зберігатися в банку, причому підприємство самостійно обирає установу банку, в якому зберігає гроші. Готівку, необхідну для забезпечення господарської діяльності, підприємства зберігають у своїх касах. Частина грошових коштів видається під звіт співробітникам підприємства для витрат, що виникають у зв'язку з виконанням доручень адміністрації підприємства. Розрахунки між підприємствами і організаціями здійснюються як правило без участі готівки, шляхом перерахування коштів з рахунка в банку свого підприємства на відповідні рахунки інших підприємств. Це виключає використання в розрахунках готівки і пов'язаних з ними витрат на охорону, транспортування, але не виключає самої готівки з розрахункових операцій. Розрахунки і платежі здійснюються як правило за допомогою грошових коштів. По суті розрахунки готівкою нічим не відрізняються від безготівкових розрахунків.

Бухгалтерський баланс всіх підприємств України складається тільки в одній валюті, тобто у гривнях.

Банки відкривають рахунки юридичним і фізичним особам за місцем реєстрації підприємства або в іншому банку України за погодженням сторін.

Поточні рахунки в національній валюті відкриваються підприємствам, що здійснюють науково-дослідну, виробничу й іншу комерційну діяльність з метою одержання прибутку, що володіють основними і оборотними засобами і мають самостійний Баланс.

Бюджетні рахунки відкриваються підприємствам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджетів з метою цільового їх використання.

Позикові рахунки відкриваються на договірній основі як юридичним, так і фізичним особам у будь-який установі банку, що має право видавати позики з додержанням вимог чинного законодавства.

Депозитні рахунки відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка і установою банку на визначений у договорі термін.

Для відкриття поточних та інших рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

- заяву про відкриття рахунка встановленого зразка;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію;

- копію рішення про створення, реорганізацію підприємства;

- копію належним чином зареєстровано Статуту (Положення), засвідчену нотаріальну або реєструючи органом;

- картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства або установчих документів підприємства надано право розпоряджатися рахунком і право підпису розрахунковим документів. До картки включається також відтиск печатки підприємства.

Поточні та інші рахунки закриваються в установах банку на підставі:

- заяви власника рахунка;

- рішення органу, на який законом покладено функції з ліквідації або реорганізації підприємства;

- відповідного рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства або визнання його банкрутом;

- на інших підставах, передбачених чинним законодавством України або договором між установою банку і власником рахунка.

В обліковій політиці підприємства ВАТ НЗФ затверджено наступні форми документи:

- КО-1 Прибутковий касовий ордер;

- КО-2 Видатковий касовий ордер;

- КО-3 Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів;

- КО-3а Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів;

- КО-4 Касова книга;

- КО-5 Книга обліку прийнятих виданих касиром грошей.

Приймання готівки касами підприємств проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, ним уповноваженою.

Видача готівки з каси підприємств проводиться за видатковими касовими ордерами або за належно оформленими платіжними відомостями. До видаткових ордерів можуть долучатися заявки на видачу грошей, рахунки тощо.

У разі, якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявках, рахунках і таке інше є дозвільний надпис керівника підприємства, підпис керівника на видаткових касових ордерах не обов'язковий.

У прибуткових і видаткових касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Видача прибуткових касових ордерів і видаткових документів на руки особам, що вносять або одержують гроші, забороняється. Приймання і видача грошей за касовими ордерами може проводитися тільки в день їх складання.

Прибуткові касові ордери або видаткові документи до передачі у касу реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації прибуткових касових документів. Видаткові касові ордери, оформлені на підставі платіжних відомостей на виплату заробітної плати, реєструється після її видачі.

Записи в касову книгу проводяться касиром відразу після одержання або видачі грошей за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом.

При інвентаризації каси на підприємствах треба керуватися «Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженим постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. № 72.

У строки, встановлені керівником підприємства, але не рідше одного разу на квартал, на кожному підприємстві проводиться інвентаризація каси з покупюрним перерахуванням усіх грошей і перевіркою інших цінностей, що знаходяться в касі. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку по касовій книзі. Для проведення інвентаризації каси наказом керівника підприємства призначається комісія, яка складає акт. У разі виявлення в процесі інвентаризації нестачі або лишку цінностей в касі в акті вказується сума нестачі або лишку і обставини їх виникнення.

В таблиці 2.12 зазначені господарські операції з обліку грошових коштів.

Таблиця 2.12 Бухгалтерські операції з обліку коштів в касі та на рахунках

№	Зміст	Кореспонденція	Сума
		Дт	Кт
1	2	3	4	5
Облік коштів в касі
1.	Одержано в погашення заборгованості від покупців в оплату раніше відвантаженої продукції	3010	3610	459,00
2.	Передано гроші з операційної каси в касу підприємства	3010	3100	8000,00
Облік коштів на рахунках
4.	Отримано готівкою цільове фінансування	3110	4800	9800,00
5.	Отримано в касу короткострокову позику банку	3110	6010	7830,00
6.	Одержано в касу виручку	3110	7010	597200,00
7.	Оплачено готівкою витрати на монтаж	1500	3110	450,00
8.	Видано готівкою під звіт	3720	3110	159,00
9.	Проведено передоплату за журнали	3700	3110	650,00

2.5 Облік готової продукції

До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів і відповідає затвердженим стандартам та пройшла технічний контроль підприємства і здана на склад або замовнику згідно з діючим порядком прийняття продукції. Продукція є результатом виробництва. Всі елементи виробничого процесу - сировина, матеріали, які перебувають на різних його стадіях - утворюють незавершене виробництво.

За технологічною складністю продукцію поділяють на просту і складну. При цьому вона може бути основною, побічною або супутньою. За своїми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція майже не відрізняється від основної, тому їх кількісні та якісні параметри визначають аналогічно основній продукції.

Супутня продукція - продукція, отримана в одному технологічному циклі одночасно з основною. За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки або відпуску споживачам. Супутня продукція, як вихідний елемент виробничого процесу має якісні та кількісні параметри, які повинні одержати вартісну характеристику.

Побічна продукція - продукція, що іноді утворюється в комплексних виробництвах, при виробництві основної і на відміну від супутньої не потребує додаткових витрат.

В поточному обліку продукція групується за укрупненими позиціями: вироби основного виробництва, товари широкого вжитку, вироблені з відходів, запасні частини, виконані роботи надані послуги.

Рахунок 26 використовується для узагальнення інформації про наявність та рух продукції, виготовленої підприємством.

По дебету рахунка 26 відображається надходження готової продукції власного виробництва за первісною вартістю, по кредиту - списання готової продукції за сумою відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, що відносяться до реалізованої продукції, яка визначається у відсотках та обчислюється як відношення відхилень по залишку готової продукції на початок місяця та відхилень по продукції, яка здана на склад протягом місяця, до вартості продукції за обліковими цінами.

В бухгалтерському обліку готова продукція повинна оцінюватися відповідно до П(С)БО №9 «Запаси» за первісною вартістю. Але оскільки вартість продукції може бути визначена лише після збирання всіх витрат та калькулювання її фактичної собівартості, постає потреба в щоденному обліку наявності та руху готової продукції для визначення її вартісних характеристик. При визначенні первісної вартості продукції також керуються П(С)БО №16 «Витрати».

Оцінка готової продукції при її продажу залежить від облікової політика підприємства, в частині оцінки запасів при їх вибутті. При цьому можуть застосовуватися методи, передбачені П(С)БО №9. Порядок визначення вартості готової продукції з використанням цих методів оцінки аналогічний порядку застосування методів.

При відображення продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою - первісна вартість., та оцінка що визначається за домовленістю сторін.

Порядок проведення уцінки готової продукції аналогічний порядку проведення уцінки інших запасів.

Основні бухгалтерські проводки руху готової продукції наведено в таблиці 2.13.

Таблиця 2.13 Бухгалтерське відображення операцій з руху готової продукції по ВАТ НЗФ

№	Зміст	Кореспонденція	Сума
		Дт	Кт
1	2	3	4	5
1.	Оприбутковано на склад готову продукцію(згідно акту приймання передачі, дод. М)	2610	2301	650,00
2.	Відображено суму дооцінки готової продукції	2600	4230	87,00
3.	Виявлено при інвентаризації лишки готової продукції	2600	7191	198,00
4.	Використано готову продукцію для внутрішніх потреб цехів	2301	2610	763,00
5.	Виявлено при інвентаризації нестачу готової продукції	3750	2610	45,00
6.	Списано собівартість реалізованої готової продукції	9010	2610	8564,00
7.	Використано готову продукцію для поза виробничих потреб	9300	2600	49,00

На 31.12.2009 згідно балансу ВАТ НЗФ залишок готової продукції складає в сумі 29087,00 грн.

3. АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Облік доходів і витрат підприємства

Дохід є надходження економічних вигод, які виникають в результаті діяльності підприємства у вигляді виручки від реалізації продукції, гонорарів, відсотків. В обліку дохід відображається у вигляді надходження зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу.

Методологічні засади формування, оцінювання і визначення у бухгалтерському обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначають П(С)БО №15 «Дохід» та П(С)СБО №3 «Звіт про фінансові результати».

Загальні критерії визначення статей у фінансовій звітності - ймовірністю збільшення або зменшення майбутніх економічних вигод та достовірна оцінка.

Для визначення доходу необхідно не тільки надходження активу або зменшення зобов'язань, але і фінансовий наслідок цих подій. Таким наслідком виступає збільшення власного капіталу. Тобто дохід визначається в момент збільшення активу або зменшення зобов'язань, які обумовлюють збільшення власного капіталу.

Так само як і інші активи дохід визначається якщо його оцінка може бути достовірно визначена. Критерії визначення доходу застосовуються окремо до кожної операції. Проте, за певних умов для відображення суті операції необхідно застосовувати критерії визначення до окремих елементів однієї операції, які підлягають оцінці, якщо не випливає із сутності такої господарської операції.

Не визначаються доходами такі надходження від інших осіб:

- сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків, обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів;

- сума надходжень за договором комісії, агентськими та іншим аналогічним договором на користь комітента;

- сума попередньої оплат продукції;

- сума авансу в рахунок оплати продукції;

- сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо не передбачено відповідним договором;

- надходження, що належать іншим особам;

- надходження від первинного розміщення цінних паперів.

Відповідно до П(С)БО №3 до складу доходу від реалізації продукції включається вся сума надходжень, тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та непрямих податків.

В бухгалтерському обліку дохід відображається в сумі справедливої вартості отриманих активів або тих, що підлягають одержанню. Сума доходу, яка виникає в результаті господарської операції, визначається шляхом домовленості між підприємством і покупцем або користувачем активу. Вона оцінюється за справедливою вартістю отриманої компенсації або тієї компенсації, яку може бути отримано з урахуванням суми будь-якої торгівельної знижки, що надається підприємством.

При фінансовій оцінці доходу та побудові бухгалтерського обліку суттєвим є правильне тлумачення двох різновидів доходу: валового та чистого.

Валовий дохід містить у собі економічну вигоду, яку підприємство одержало. Суми, які утримуються в формі податків, не приносять економічної вигоди. Тому вони виключаються із валового доходу та завершують процес формування чистого доходу.

Чистий дохід - це зменшений валовий дохід на економічні елементи, які визначені законодавчо. До чистого доходу не включаються суми, які отримуються від імені третьої сторони, податок на додану вартість, акциз, будь-які надані торгівельні знижки.

Отже, справжнім доходом є чистий дохід від реалізації продукції, який розраховується шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції податку на додану вартість акцизного збору, інших зборів або податків з обороту та інших вирахувань з доходу, тобто:

ЧД = Д -ПДВ - АЗ - ІЗП - ІВ (3.1)

де ЧД - чистий дохід від реалізації продукції;

Д - дохід від реалізації продукції;

ПДВ - податок на додану вартість;

АЗ - акцизний збір;

ІЗП - інші збори та податки з оборот;

ІВ - інші вирахування з доходу.

Дохід оцінюють в наступному порядку:

- дохід, що підлягає отриманню або вже отриманий, виражається у сумі справедливої вартості;

- у разі відстрочення платежу, внаслідок чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за продукцією, така різниця визначається доходом у вигляді відсотків;

- сума доходів за бартерними контрактом визначається:

По-перше, за справедливою вартістю отриманих активів, робіт, послуг або тих,що підлягають отриманню, зменшеної або збільшеної відповідно на суму переданих або отриманих коштів та їх еквівалентів;

По-друге, при неможливості визначення справедливої вартості отриманих активів, робіт, послуг, що підлягають отриманню, дохід визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг за даним бартерним контрактом;

Таким чином, дохід виражається в тій сумі грошових коштів або їх еквівалентів, які були отримані або підлягають отриманню.

Склад доходів, що відносяться до відповідної групи, встановлено П(С)БО №3. Планом рахунків передбачені окремі рахунки для обліку доходів у розрізі видів діяльності. Найменування рахунків і субрахунків до них представляють собою докладний опис складу доходів з класифікацією за видами діяльності. Залежно від місця виникнення доходу розрізняють доходи центрів інвестицій, центрів доходів,центрів прибутку та загальний дохід підприємства.

Дохід можливо отримати від звичайної та надзвичайної діяльності.

Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку діяльність підприємства, приклад, виробництво та реалізація продукції.

Надзвичайна подія - подія або операція, яка чітко відрізняється від звичайної діяльності, та е очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді, або це подія, яка є випадковою і нехарактерною для діяльності підприємства. До них відносять такі операції: стихійні лиха, пожежа. Покриття за рахунок страхового відшкодування та інших джерел враховується під час розрахунку фінансових результатів від надзвичайної діяльності або події.

Звичайна діяльність поділяється в свою чергу на:

- операційну діяльність - основна статутна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю

- фінансову діяльність визначає діяльність, яка призводить од змін розміру і складу власного та позичкового капіталу підприємства. Фінансова діяльність приносить доходи від участі в капіталі - доходи від інвестицій в асоційовані та спільні підприємства, які обліковуються за методом часті в капіталі; та фінансові доходи - дивіденди, відсотки по кредитам,

- інвестиційну діяльність - це придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів. Інвестиційна діяльність приносить дохід від надзвичайної діяльності - відшкодування збитків від надзвичайної подій.

Операційна діяльність поділяється на:

- основну діяльність - здійснення операцій, пов'язаних з виробництвом або реалізацією продукції, що є визначальною метою створення підприємства та забезпечує основну частку його доходу. Основна діяльність приносить звичайний дохід - дохід від реалізації продукції, товарів, використаних робіт, наданих послуг;

- іншу діяльність. На основі іншої діяльності з'являється інші не операційні доходи - затрати на дослідження, розробки, собівартість реалізованої валюти, визнані тарифи пені.

Узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг та про інші відрахування з доходу ведеться на рахунку 70 «Доходи від реалізації».

По кредиту рахунку 70 на підставі довідок та розрахунків бухгалтерії відображається збільшення (отримання) доходу, по дебету - належна сума непрямих податків, суми які отримуються підприємством на користь комітента.

Основні бухгалтерські проводки по рахунку 70 наведені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Облік доходів від реалізації за червень

№	Зміст	Кореспонденція	Сума
		Дт	Кт
1.	Відображено реалізацію	3610	7010	2893586,00
2.	Відображено суму ПДВ	7010	6411	242402,00
3.	Внесено на фінансовий результат від реалізації продукції	7010	7910	2893586,00
4.	На суму одержаної готівки визнано дохід від реалізації	3010	7000	65976,00
5.	Визнано дохід від погашення кредиторської заборгованості	6313	7030	64300,00

При пануванні і калькулюванні собівартості продукції важливу роль відіграє класифікація витрат за елементами і статтями калькуляції. Елементи витрат за економічним змістом є однорідними. Витрати, які утворюють елемент собівартості, включають в себе незалежно від специфіки виробництва продукцію.

Елемент витрат - сукупність економічно однорідних витрат. П(С)БО № 16 «Витрати» та облікова політика підприємства регламентує порядок групування витрат операційної діяльності за такими економічними елементами:

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація;

- інші операційні витрати.

Це групування дає можливість встановити потребу в основних та необоротних засобах, показує скільки і яких засобів витрачено незалежно від того, де вони вироблені і на як цілі використані. Таке групування також використовується для складання кошторису виробництва.

Приклад обліку витрат наведено в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 Основні бухгалтерські проводки з обліку адміністративних витрат за червень 2009 року

№	Зміст операції	Кореспонденція	Сума
		Дт	Кт
1.Адміністративні витрати
1	2	3	4	5
1.	Списано матеріали на ремонт кабінету	9201	2000	15600,00
2.	Нарахована заробітна плата адміністрації підприємства	9201	6610	65000,00
3.	Проведено відрахування на соціальні заходи від заробітної плати	9201	6500	23530,00
4.	Нарахована амортизація	9201	1310	5600,00
2.Витрати на збут
1.	Нараховані послуги на сайт в Інтернеті для готової продукції	9300	6720	500,00
2.	Віднесено витрати на збут від знецінення запасів	9460	2000	900,00
3.	Відображено витрати від псування цінностей	9472	2000	150,00
3. Витрати на собівартість продукції
1.	Списано витрати на собівартість продукції на фінансовий результат	9000	7910	2499179
1.	Списано витрати податок на прибуток на фінансовий результат	6410	7910	242402

Витрати виникають від звичайної та надзвичайної діяльності. Витрати від надзвичайних подій - це невідшкодовані втрати від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж). Від звичайної діяльності витрати поділяють на:

- витрати операційної діяльності;

- витрати від фінансової діяльності - витрати від участі в капіталі;

- витрати від іншої діяльності - інші витрати.

На ВАТ НЗФ можливо відобразити

прибуток Дт. 791 Кт. 441 в сумі 4855 грн.,

Операційні витрати поділяються на:

- затрати - собівартість реалізованої продукції;

- адміністративні витрати - загальні, корпоративні витрати, витрати на тримання адміністративно - управлінського персоналу;

- інші операційні витрати - витрати на дослідження та розробки, собівартість,реалізованої валюти, визнані штрафи та пені, безнадійні борги.