Щодо динаміки виробництва продукції в розрізі окремих культур за 2007-2008 рр., то тут відмічається збільшення валового збору майже по всіх культурах порівняно з попереднім роком. Та ж сама картина спостерігається і в порівнянні із середніми показниками за 2007-2008 рр. За виключенням сої, в якої обсяги виробництва знизились 284, або ж на 1%.

Вартість валової продукції за 2008 рік склала 614,58 тис. грн., що на 52,64 тис. грн., менше, ніж у 2007 році. Крім цього мало міце недовиконання плану, де планувалося одержати 719,85 тис. грн., а фактично одержано лише 614,58 тис. грн.

У конкурентній боротьбі лише ті підприємства зберігають і поліпшують своє становище на ринку, які послідовно ведуть роботу з підтримання і вдосконалення якості продукції за важливими для споживачів показниками. Таке вдосконалення позитивно вплине на попит, отже, і на дохідність підприємств у коротко-і довгостроковому періодах.

Дуже важливим показником, що характеризує виробництво сільськогосподарської продукції, є її якість, тобто сукупність властивостей, здатних задовольняти певні вимоги споживача. Важливий цей показник і тому, що він по суті є визначальним для підвищення конкурентоспроможності.

Так, аналізуючи якість продукції зернових за останні два роки, слід відмітити, що виручка в цілому, від реалізації продукції у 2007 році по заліковій масі і діючих цінах склала лише 6804,01 тис. грн., тоді як у звітному році 7801,14 тис. грн., що на 997,13 тис. грн більше. Здебільшого це пояснюється покращенням рівня якості продукції по окремим видам, а також збільшенням обсягів виробництва тих культур, які приносять галузі найбільшу частку грошових надходжень. Для оцінки якості продукції використаємо індексний метод. Індивідуальний індекс якості продукції по окремих видах продукції розраховується за формулою:

ія = Qз/Qн, де Qз - обсяг реалізації продукції у заліковій масі, ц;

Qн - обсяг реалізації продукції у натурі, ц.

Як свідчать отримані розрахунки, якість продукції, у звітному році в розрізі окремих видів продукції була дещо краща, ніж у минулому році. Про це наглядно показує нам загальний індекс якості продукції (Ія). Він визначається як частка від ділення фактично одержаної грошової виручки від реалізації певного виду продукції на умовний грошовий дохід. Цей показник вказує на відносну величину втрат підприємства від реалізації продукції нижче першого (вищого) сорту.

Ія=?ія*Ві/?Ві, де ія-індивідуальний індекс якості, і-го виду продукції;

Ві - виручка від реалізації і-го виду продукції, тис. грн.

Для 2007 р. він становить: Ія=6700,75/6804,01=0,985;

Для 2008 р. - Ія=7730,45/7801,14=0,991.

У зв'язку з покращенням якості продукції, зменшилась недоодержана сума виручки, яка визначається за формулою:

В=Ві-В/ія,

де В-додаткова (+), чи недоодержана (-) сума виручки, тис. грн. Ві - фактично виручено від реалізації і-го виду продукції, тис. грн.

ія - індивідуальний індекс якості і-го виду продукції.

Для 2007 р. - вона становить: В= -107,08 тис. грн.

Для 2008 р. - В= -72,49 тис. грн.

Ця недоодержана сума знизилась у 2008 році порівняно з 2007 роком на 34,59 тис. грн. (107,08-72,49=34,59).

Потреба в зерні постійно зростає і залежить від збільшення населення і розвитку тваринництва. Тому рівень одержання валового збору є важливим показником економічного розвитку господарств від яких залежить вирішення багатьох завдань сільськогосподарського виробництва. Але, на жаль, не завжди вдається отримувати заплановані обсяги валових зборів, оскільки в силу різних причин, ці обсяги зменшуються і не досягають потрібних меж виробництва. Для того, щоб виявити вплив основних чинників які безпосередньо впливають на обсяги валового збору зерна, застосовують факторний аналіз, який дає можливість більш точніше просліджувати за впливом кожного з факторів на одержані результати.

Слід відмітити, що в цілому по зернових культурах намітилася тенденція щодо збільшення валового збору майже по всіх видах продукції. Так, обсяги виробництва пшениці у звітному році зросли на 2543 ц порівняно з минулим роком. Такий приріст був обумовлений підвищеною урожайністю, яка зросла на 6,649ц/га, що забезпечила збільшення обсягів виробництва на 11928,31 ц.

Щодо обсягів валового збору ячменя, то тут також спостерігається підвищення збору на 13371 ц, приріст був обумовлений двома факторами: зібраною площею, яка збільшилась на 135 га і принесла додатковий збір в обсязі 3820,5 ц, а також урожайністю, яка зросла на 1,33ц/га, що забезпечила збільшення обсягів виробництва на 936,32ц.

Просліджуючи динаміку валового збору сої збільшення валового збору відбулося тільки завдяки покращенню урожайності на 3,52 ц/га, що збільшило результат на 3245,44ц. Урожайність соняшника знизилась на 0,31 ц/га, що негативно відбилося на кінцевому результаті, проте ситуацію виправив факт збільшення посівної площі на 335 га.

Загалом по усіх рослинах відбулося збільшення валового збору головним чином за участю двох факторів: урожайності та посівної площі, які мали пряме відношення до результату.

3. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна в аграрному підприємстві

3.1 Застосування екологічних гербіцидів проти бур'янів

За сучасного рівня використання землі в степовому регіоні найнебезпечнішим чинником є високий ступінь засміченості, який за своїм регресивним потенціалом та економічними наслідками перевищує інші негативні елементи землеробства - втрату родючості через ерозію, агрофізичну деградацію ґрунтів, дефіцит вологозабезпеченості, прояви ентомологічних і фітопатологічних трансгресій.

Тому в даній ситуації ключовим завданням залишається подолання шкодочинності бур'янів засобами, які б спричинили мінімальний руйнівний вплив на екологічну рівновагу виробничого сільськогосподарського середовища. За прийнятих технологій вирощування зернових культур відсутність захисного гербіцидного або агротехнічного фактора призводить до втрати 38-71% урожаю зерна кукурудзи, 8-17 - озимої пшениці й 28-46% насіння соняшника. При існуючій потенційній засміченості бур'яни за норми внесення МРК 160 кг/га д.р. під кукурудзу блокують 141 кг/га поживних речовин, непродуктивні витрати вологи на транспірацію у такому разі досягають 158 мм або тримісячної норми опадів для зони Степу.

Для підвищення ефективності боротьби з бур'янами хімічним способом необхідно орієнтуватися на трансформаційні тенденції, які відбуваються у видовому складі фітоценозів. Моніторинг структури видового складу бур'янів за останні 45 років показав, що за цей час присутність у посівах основних фітоценозоутворюючих видів радикально змінилися. Під час проявів плоскухи звичайної (1%) на початку вказаного періоду нині цей показник становить 88%. Щодо щириці загнутої, то розповсюдженість її зросла з 0 до 93%, амброзії полинолистої - від 0 до 39%. Навпаки з високих початкових позицій (72-85%) до мінімуму (4-7%) зведено поширеність лободи та щириці білої.

Практична сутність даної проблеми полягає в тому, що фітотоксичний спектр гербіцидів з тривалим періодом використання в землеробстві є сильнодіючим чинником штучного відбору. Така реакція фітоценозу бур'янів зумовлює необхідність постійного оновлення гербіцидних речовин.

Підвищена увага до гербіцидів не є простою даниною моді або результатом якогось примусового акту. Моделювання процесів біологічного й економічного характеру показує, що поряд з такими агротехнічними прийомами, як: основний обробіток ґрунту, догляд за посівами та внесення добрив гербіциди за рівнем впливу на врожайність перевищують усі згадані технологічні процеси. В конкретному форматі дилема між високим ступенем засміченості та посиленням хімічних заходів контролю бур'янів має вирішуватися через застосування екологічно безпечних гербіцидів.

За ботанічним спектром фітотоксичної дії гербіцид базис є одним з унікальних препаратів, оскільки його двокомпонентний хімічний склад дає змогу ефективно контролювати одночасно три основні й віддалені за ступенем резистентності біогрупи бур'янів - злакові, дводольні однорічні та багаторічні коренепаросткові. При високому ступені засміченості посівів кукурудзи (84,7 шт./м²) внесення базису в кількості 25 г./га забезпечило технічну ефективність на рівні 84,6%. Гербіцид спричиняє депресію біологічної маси бур'янів, яка знизилася на 238 г./м² у повітряно-сухому стані порівняно з контролем. За такої фітосанітарної ситуації та фітотоксичних властивостей базис сприяв зростанню врожайності зерна гібридів кукурудзи на 19 ц/га.

В оптимальний міжфазовий період розвитку кукурудзи (2-5 листків) фітотоксичний потенціал базису краще реалізується, коли основна маса бур'янів знаходиться у фазі 1-3 листки злакових і дводольних видів. При невирівняності темпів розвитку бур'янів ефективність базису не знижується навіть за обробки бур'янів у більш ранніх фазах, коли вони виходять на денну поверхню, але знаходяться ще в міжгрудковому просторі поверхні поля.

У багатьох випадках фазовий стан бур'янів, у якому вони є найбільш чутливими до гербіцидів, не завжди співпадає з регламентним періодом, протягом якого кукурудза не зазнає токсичного пошкодження. З цього погляду вигідним є застосування тітусу, який можна вносити протягом 18-24 днів від 1-го до 7-го листка культури. Обробка посівів кукурудзи тітусом 45-50 г./га дає змогу знищити 80,3% бур'янів і сприяє зростанню врожайності зерна з 28,2 до 45,3 ц/га. На фоні розтягнутого періоду сходів бур'янів біологічну ефективність тітусу можна підвищити шляхом дворазового внесення гербіциду частками рекомендованої дози. Внесення 30 г./га тітусу у фазі 1-3 листки бур'янів з повторною обробкою при 3-5 листках доводить ефективність до 86,2%, а врожайність зростає на 19,8 ц/га. Ефективне застосування гербіцидів тітус і базис сприяє тому, що в кругообіг продуктивної частини агроценозу повертається 127 мм вологи та 119 кг/га д.р. поживних елементів.

Незважаючи на низку переваг, страхові гербіциди при високому ступені засміченості не здатні самостійно вирішувати питання ефективного контролю бур'янів. Найбільш оптимально хімічний метод боротьби з бур'янами спрацьовує у варіанті, коли поєднується внесення ґрунтових і страхових гербіцидів. Додання у ґрунт харнесу та базису або тітусу у фазі 3-5 листки кукурудзи сприяє розширенню спектру фітотоксичної дії та посиленню глибини депресії бур'янів, а відтак підвищенню ефективності цих препаратів до 94,9-96,2%.

Головним тут є те, що поряд зі здатністю комбінації харнес-базис знищувати злакові, дводольні та багаторічні бур'яни істотно зростає надійність хімічного методу боротьби з проблемними бур'янами, до яких належать амброзія полинолиста, чорнощир нетреболистий, гірчак перечний та ін. У цьому випадку проявляється ефект повторного нанесення гербіцидів на вже послаблені та пригнічені бур'яни, що призводить до їхньої повної загибелі.

Звичайно, за умов значного біологічного пригнічення бур'янів нормально сформованого травостою озимої пшениці роль гербіцидів дещо нівелюється, але й при цьому проявляються їхні фітотоксичні властивості. Хоча різниця між показниками ефективності гербіцидів тут невелика - 74,7-79%, усе ж особливості та специфіка препаратів відрізняються. Враховуючи екологічні вимоги, на таких посівах краще застосовувати менш небезпечні препарати (хармоні, гранстар), а при зрідженості озимини та складній засміченості доцільно надати перевагу діалену С або його аналогам (Табл.3)

Таблиця 3. Ефективність гербіцидів по посівах озимої пшениці

Гербіциди навіть при значній засміченості практично завжди виправдовують себе з економічних позицій. Застосування препаратів харнес, гранстар, хармоні, тітус і базис є найважливішим технологічним елементом, що забезпечує високий рівень рентабельності вирощування зерна озимої пшениці (132-138%) і кукурудзи (89-95%). Виробничі витрати, спрямовані на застосування гербіцидів, окупляться тільки за рахунок додаткового врожаю на рівні 4,3-14,5 грн. на кожну гривню вкладень.

При значному різноманітті засміченості та широкому асортименті гербіцидів найважливішим є добір препаратів відповідно до видового складу бур'янів, за рахунок чого можна значно підвищити (10-15%) ефективність хімічного способу боротьби з ними. Так, на посівах кукурудзи максимальну біологічну ефективність, яка сягає 97,7-96,2%, забезпечують внесенням технологічного поєднання харнесу з базисом або тітусом. З огляду на екологічні переваги гербіцидів гранстар, хармоні та ларен, їх доцільно застосовувати на посівах озимої пшениці з добре сформованим стеблостоєм, а при більш складній засміченості - використовують діален С.

3.2 Економічні та агротехнологічні аспекти підвищення ефективності виробництва продовольчого зерна ярої пшениці в умовах Лісостепу України.

Виробництво зерна є однією з ключових проблем аграрної економіки держави. З позицій продовольчої безпеки успішний розвиток цієї галузі має велике народногосподарське значення. Як традиційно прибуткова галузь, зерновиробництво є одним із основних джерел грошових надходжень для сільськогосподарських товаровиробників. Проте, як свідчить аналітичний огляд, загальний стан зернового господарства, ще далекий від оптимального рівня виробництва зерна, ефективності та ринкової сумісності, спостерігається суттєва різниця між передовими і відстаючими сільськогосподарськими підприємствами. Нестабільність виробництва продовольчого зерна в степовому регіоні України значною мірою пов'язана з коливаннями посівних і зібраних площ озимої пшениці. Особливо значних розмірів вони досягли у зв'язку з відчутною загибеллю озимої пшениці в період зимівлі 2006 і 2008 років. Тому розглядаючи питання щодо забезпечення встановлення оптимального балансу в продовольчому зерні, окремого розгляду заслуговує проблема вирощування ярої пшениці на полях степової зони. її зерно, маючи високі технологічні, якісні характеристики, широко використовується в хлібопекарній, макаронній та кондитерській промисловості. Ці продукти завжди користуються значним попитом на ринку.

Потенціал продуктивності ярої пшениці в Лісостепу поки що використовується недостатньо. Як свідчать дані науково-дослідних установ, сортодільниць і передових підприємств, ця культура може формувати високі й стабільні врожаї на рівні 35 - 40 ц/га. Проте середня врожайність за останні п'ять років (2004-2008) по Україні та в умовах Лісостепу становила відповідно 20,8 і 17,6 ц/га, тобто у виробництві потенціал урожайності реалізовано лише наполовину. Пов'язано це з використанням як посівний матеріал застарілих низькопродуктивних сортів ярої пшениці та низькою технологічною забезпеченістю її вирощування, що не дає змоги одержувати врожай згідно з рекомендованими технологіями. Зниження рівня продуктивності ярої пшениці, в свою чергу, негативно впливає на кінцеві економічні показники її виробництва, супроводжує підвищення собівартості продукції тощо.

При розрахунках основними критеріями ефективності були прийняті: собівартість одиниці продукції, прибуток на 1 га посіву всього і в тому числі додатковий, а також рівень рентабельності.

Витрати на 1 га посіву та собівартість одиниці продукції при застосуванні різних елементів технології вирощування ярої пшениці обчислювали на основі складених технологічних карт і чинних методичних рекомендацій. Ці показники були розраховані за нормативами і розцінками, діючими в підприємствах лісостепової зони. Вартість зернової продукції з розрахунку на 1 га площі визначена за середньоринковими цінами залежно від класу зерна станом на кінець 2008 року. Чистий прибуток розрахований як різниця між вартістю врожаю і виробничими витратами (собівартістю) на його одержання.

Щоб успішно розв'язати завдання стабільного виробництва продовольчого зерна в умовах Лісостепу України, необхідно використати наявний потенціал продуктивності ярої пшениці. В цьому плані важливе місце посідає раціональне використання генетичного потенціалу сортових ресурсів даної культури. За своєю економічною суттю сорт, як засіб виробництва, поряд із технологією, є могутній заходом впливу на природу, ефективного використання землі й залежно від рівня врожайності формує реальну потенційну родючість ґрунту і його віддачу. В ситуації, що нині склалася, у товаровиробників при вирощуванні ярої пшениці цей фактор може дати не тільки збільшення врожаю зерна, але й підвищення ефективності його виробництва. Результати експериментальних досліджень свідчать, що сучасні сорти ярої пшениці при належній технології вирощування, навіть у порівняно жорстких кліматичних умовах південного Лісостепу України, є одним із найдоступніших і ефективніших засобів у господарській діяльності будь-яких агроформувань сільськогосподарського виробництва. При цьому значним фактором підвищення ефективності сортів є створення умов для їх вирощування, насамперед, це ефективне використання добрив.

Економічна оцінка результатів трирічних дослідів показала, що яра пшениця дуже добре реагує на внесення мінеральних добрив (табл. 4). При цьому відмінності ефективності введених варіантів зумовлені як рівнем продуктивності сорту, якості продукції, так і витратами на її формування. Між цими показниками спостерігається досить тісна залежність.

Таблиця 4. Економічна ефективність сортів ярої пшениці при різному режимі живлення рослин за 2006-2008 роки

Розгорнута характеристика продуктивності та економічної ефективності сортів ярої пшениці за даними дослідів у середньому за 2006-2008 роки показує, що добрива підвищували врожайність у середньому по всіх сортах на 4,25 ц/га.

При цьому краще реагували на їх внесення сорти твердої пшениці - порівняно з м'якою приріст урожаю в середньому по фонах удобрення становив відповідно 4,24 та 3,53 ц/га. Сорти Харківська 27 і Харківська 43, маючи високий потенціал урожайності, при вирощуванні на інтенсивнішому фоні добрив (М₉₀Р₆₀ і М₉₀Р₉₀) забезпечили найвищий прибуток з одиниці площі за рахунок вищої якості зерна і ціни реалізації. Так, за однакових умов вирощування рівень рентабельності виробництва ярої пшениці сортів Харківська 27 і Харківська 43 становив - відповідно 53,6 і 55,5% на фоні застосування добрив у дозі М₉₀Р₆₀ та 54,1 і 57,7,3% при внесенні М₉₀Р₉₀, а при вирощуванні сортів Харківська 26 і Харківська 30 цей показник знижувався в першому випадку до рівня 27,7 і 24,3, у другому - 24,0 та 21,2%, або більше ніж удвічі. Неефективним виявилося застосування фосфорних мінеральних добрив у дозі по 60 кг діючої речовини. На цьому варіанті проти неудобреного фону в результаті незначного підвищення врожайності (0,7 ц/га на фоні Р₆₀) собівартість 1 ц зерна цієї культури підвищувалась на 10,3%, що, в свою чергу, негативно позначилося на рівні окупності грошово-матеріальних витрат.

Важливою складовою системи заходів, які сприяють підвищенню продуктивності, поліпшенню якості й ефективності ярої пшениці в степових районах півдня України, велике значення має правильне і раціональне її розміщення в полях сівозмін. Ця культура досить вимоглива до умов вирощування, зокрема до місця в сівозміні. Правильний добір попередників позитивно впливає на ефективність виробництва цієї культури.

Висновки і пропозиції

Мірилом, або оцінкою, сільськогосподарського виробництва є критерій економічної ефективності. Ця ознака пов'язана із збільшенням виробництва споживних вартостей на основі раціонального використання виробничих ресурсів і підвищення продуктивності праці. Оскільки споживання - кінцева мета виробництва то лише на цій стадії видно, як ведеться виробництво й наскільки воно доцільне. Споживання ж здійснюється за рахунок національного доходу. Отже, вихідним критерієм економічної ефективності виробництва є обсяг національного доходу, максимізація його розміру при найменших витратах засобів і праці.

Ефективність виробництва є узагальнюючою економічною категорією, якісна ознака якої відображується у високій результативності використання засобів виробництва і праці. У сільському господарстві - це одержання максимального обсягу продукції з 1 га землі, від 1 гол. худоби з найменшими витратами засобів і праці.

Поряд з визначенням економічної ефективності сільськогосподарського виробництва на рівні особливе значення при впровадженні інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур має хімізація.

Оцінюючи ефективність галузі, слід враховувати її особливості, які значно впливають на кінцеві результати.

Визначення економічної ефективності виробництва окремих видів продукції рослинництва і здійснюють на основі системи показників, які враховують відповідні особливості галузей. Для порівняння економічної ефективності виробництва окремих видів продукції рослинництва використовують такі показники:.виробництво валової продукції рослинництва (грн.) з розрахунку на 1 га посіву, на одного середньорічного працівника, на 1 люд.-год, на 1 грн. виробничих витрат; валовий та чистий доход і прибуток на 1 га посіву, на 1 люд.-год, на 1 грн. виробничих витрат; рівень рентабельності виробництва.

При оцінці економічної ефективності рослинництва у СФГ «ТИБЛЕВИЧ» було отримано такі результати.

Як і в багатьох подібних господарствах України, у загальній земельній площі найбільшу питому вагу має земля, відведена під с/г угіддя (80,19% у 2007 році і до 8876% у 2009).

Серед усіх культур, що вирощуються у даному господарстві найбільше площі припадає на зернові і бобові - 42,19% (у 2008 - 43,23% і 43,93% 2009 році). Тобто, площа під них зросла за три роки.

Урожайність зернових і зернобобових є досить висока. У 2007 - 44,1 ц/га, а у 2008-2009 роках зменшилась до 40,9 та 36,7 ц-га відповідно. Якщо звернути увагу на цукрові буряки, можна зробити висновок, що у 2009 році урожайність їх дещо впала. Загалом динаміка урожайності по всіх культурах не є дуже суттєвою.

В загальному, собівартість по всіх культурах є доволі високою, без суттєвої тенденції до деяких позитивних чи негативних змін, що може пояснюватися лише відсутністю будь-яких структурних зрушень у інтенсифікації виробництва у СФГ. Потрібно конкретно відмітити доволі високу урожайність пшениці, цукрових буряків та коренеплодів, що є вищою за середні значення по господарствам України за 2009-2010 роки.

Необхідно зазначити, за три роки по основних чотирьох культурах спостерігаються динамічні коливання по статтях виробництва валової продукції, виручки та прибутку. Збитковість відсутня, по картоплі у 2007 та 2009 роках рентабельність рівна 0%. Найвищі показники рентабельності має виробництво та реалізація озимої пшениці, також найбільше прибутку та валового доходу припадає на цукрові буряки та овочі відкритого ґрунту.

Варто взагалі сказати, що рослинництво у СФГ «ТИБЛЕВИЧ» є рентабельним, але без помітної тенденції до розширення та автоматизації, що є надзвичайно негативним явищем.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991 №887-ХІІ;

2. Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 №1576-ХІІ;

3. Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятий (объединений): Учебник/ Под ред. В.А. Раевского. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 2008. - 415 с.;

4. Баканов М.И., Кашаев А.Н., Шеремет А.Д. Економический анализ (Теория, история, современноне состояние, перспективы). - М.: Финансы, 1976. - 264 с.;

5. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства. - К. - Вища школа. - 1994

6. Під ред. Мертенса В.П. Економіка сільського господарства. - К. - Урожай. - 1995

7. Під ред. Руснака В.В. Економіка сільського господарства. - К. - Урожай. - 2008.

8. Канівський П.К. Спеціалізація та кооперація тваринництва зони Лісостепу в умовах ринкової економіки. - К.: ІАЕ, 2010. - 448 с.

9. Под ред. Кушвида. Справочник экономиста аграрника.-К., Урожай. - 1991

Размещено на Allbest.ru