Організація, планування та шляхи підвищення економічної ефективності виробництва яєць

Размещено на http://www.allbest.ru/

8

Зміст

Вступ

1. Природно-економічна характеристика господарства

2. Фактичний стан виробництва і економічної ефективності яєць за 3 роки

3. Організація виробництва продукції

3.1 Організація основних виробничих процесів

3.2 Організація зберігання продукції

4. Планування виробництва яєць

4.1 Планування виробництва продукції

4.2 Планування матеріальних та грошових витрат на виробництво продукції

4.3 Визначення планової собівартості одиниці продукції

5. Організація збуту та фінансові результати виробництва яєць

6. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва яєць

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури



Вступ

Птахівництво - одна з важливих галузей сільського господарства, яка забезпечує населення цінними продуктами харчування. Яйця, м'ясо молодняку і дорослої птиці курей, качок, гусей, індиків, а також такі продукти переробки, як яєчний порошок, меланж, паштет із печінки, супові набори, субпродукти, консерви -- ось далеко неповний перелік продукції, яку дає птахівництво.

Яйце містить всі необхідні для організму поживні речовини: повноцінні білки, які мають всі незамінні амінокислоти. Вітаміни, сполуки заліза, фосфору, кальцію та ін. Яєчний порошок і меланж широко використовується в хлібопекарній, кондитерській, виноробній, а також в текстильній і інших галузях промисловості.

М'ясо індиків по вмісту білку (24,7%) перевищує всі види м'яса тварин і птиці, а м'ясо курей по цьому показнику (18,5%) займає третє місце після м'яса індиків та яловичини. М'ясо качок і гусей містить великий процент жиру і калорійніше м'яса всіх видів сільськогосподарських тварин і птиці. Цінними дієтичними якостями володіє м'ясо молодняку бройлерів, багате на легкозасвоювані білки, вітаміни та мікроелементи.

Вихід м'яса від живої маси птиці складає 80% і більше, їстівних частин - 70%, а у свиней, великої рогатої худоби і овець відповідно 60, 44 і 40%. Важливе народногосподарське значення має побічна продукція птахівництва - перо, пух, послід.

Перо і пух застосовуються для виготовлення подушок, ковдр, галантерейних виробів. Пташиний послід - цінне добриво і сировина для виготовлення сечової кислоти. Відходи птахівництва, які отримують про забої птиці, відходи інкубації падіж птиці переробляють в цінне кормове борошно, яке додають в комбікорми.

Птиця має добру відтворювальну здатність, характеризується високою продуктивністю і скоро спілістю. Біологічні особливості птиці дозволяють при інтенсивних методах вирощування і утримання організувати виробництво продукції на крупних спеціалізованих підприємствах і в об'єднаннях рівномірно на протязі року. Завдяки інтенсивному росту, високій продуктивності затрати кормів на одиницю приросту живої маси птиці, особливо бройлерів, у 2-3 рази менші, чим при виробництві свинини і яловичини.

Короткий період виробництва забезпечує швидку оборотність оборотних засобів і підвищення рентабельності птахівничих підприємств. Високий рівень механізації і автоматизації виробничих процесів сприяє неухильному росту продуктивності праці.

Те ж саме стосується і виробництва м'яса птиці. Крім цього, більшість птахофабрик стали збитковими, а деякі взагалі збанкрутіли. Причини цих змін можна виділити і об'єктивні і суб'єктивні. У зв'язку із зміною економічного ладу в країні відбулося багато змін, внаслідок чого порушились зв'язки, з'явився диспаритет цін на промислову і сільськогосподарську продукцію, подорожчання кормів, зниження платоспроможності населення та багато інших факторів, які внаслідок їх комплексної дії зумовили занепад птахівництва, поряд із занепадом інших галузей сільського господарства. Також далася взнаки неспроможність більшості керівників господарств ефективно організувати виробництво в нових економічних умовах.

Тому першочерговими завданнями. Які стоять перед галуззю птахівництва є нарощування обсягів виробництва продукції, а також забезпечення ефективності цього виробництва.

Основна мета роботи - спланувати економічну ефективність виробництва продукції птахівництва, а також виявити напрями її підвищення у майбутньому.

Об'єктом дослідження буде Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємство "Відродження".



1. Природно-економічна характеристика господарства

Відкрите акціонерне товариство "Відродження" створене 10 жовтня 1999 року в результаті реорганізації Хорольського агропромислового коледжу, та в процесі приватизації. Зареєстровано розпорядженням №414 від 15.12.1999 року. Хорольською державною адміністрацією, але потім 31 жовтня 2007 рокубуло перетворене в товариство з обмеженою відповідальністю Підприємство "Відродження" шляхом утворення статутного капіталу фізичними особами (далі "Підприємство").

Підприємство має адресу 37805, Полтавська область, Хорольський район село Петракеївка.

ТОВ "Відродження" об'єднує п'ять населених пунктів: с. Середнє, с. Петракеївка, с. Кутуржиха, с. Хвощівка, с. Олімпіадівка. Центральна садиба розміщена в с. Пертракеївка на віддалі 8 км від районного центру м. Хорол, 16 км від залізничної станції міста Хорол та 168 від обласного центра м. Полтава. Рельєф території господарства широко хвилястий, водо-ерозійний.

Клімат за даними м. Хорол, де розташована метеорологічна станція, середньорічна температура повітря на території господарства становить +7С. Тривалість вегетаційного періоду з температурою +5С становить 190-215 днів. Середньорічна кількість опадів 518 мм, з них близько 75% припадає на вегетаційний період.

Сума опадів по періодах року розподіляється нерівномірно і коливається в значних інтервалах.

Відновлюється вегетація озимих культур і багаторічних трав в кінці березні місяця, а припиняється в листопаді.

Гідротермічний коефіцієнт за теплий період становить 1.09 для зернових культур, і в цілому умови за кількість тепла, світла і вологи сприятливі для вирощування всіх сільськогосподарських культур.

Землі ТОВ Підприємства "Відродження" сприятливі для механізованого обробітку, догляду та посіву за сільськогосподарськими культурами. Грунт зволожується виключно за рахунок атмосферних опадів. На схилах значна частина вод стікає, виключаючи ерозію ґрунтів. Основний напрямок спеціалізації Підприємства є вирощування зернових культур.

Загальна площа сільськогосподарських угідь 2287 га, з них 2167 га рілля.

Дане господарство має в своїй структурі має такі виробничі підрозділи:

- тракторно-рільнича бригада;

- автопарк;

- будівельна бригада;

- зерносушильний комплекс зі складами.

Середньорічна чисельність працівників зайнятих у сільськогосподарському виробництві 92 чол.

Таблиця 1 Склад і структура земельних угідь ТОВ Підприємство "Відродження"

Види угідь	Наявність на 1.01.2010 р.	Наявність на 1.01.2011р.	Наявність на 1.01.2012 р.	Відхилення 2012 р. до 2010 р.
	Площа, га	В % до підсумку	Площа, га	В % до підсумку	Площа, га	В % до підсумку	Площа, га	%
Загальна земельна площа	1740	100	2298	100	2330,9	100	590,9	33,96
Всього с/г угідь із них:	1580	90,8	2138	93,04	2170,9	93,13	590,9	37,4
Рілля	1366	88,99	1795	83,96	1996,9	92,02	590,9	46,19
Сінокоси
Пасовища
Двори

Дані для аналізу таблиці посівних площ, урожайності і валових зборів сільськогосподарських культур в угідь ТОВ Підприємство "Відродження" наведені в додатку А. З вихідних даних таблиці, бачимо, що в господарстві вирощуються зернові, технічні та кормові культури. З вихідних даних таблиці, бачимо, що в господарстві вирощуються зернові, технічні та кормові культури. Аналізуючи структуру посівної площі господарства за останні три роки, можемо відмітити, що більшу частину займають посіви під сою (2010р. - 7,43%, 2012р. - 8,48%), кукурудзу на зерно (2010р. - 29,14%, 2012р. - 20,94%), це зумовлено досить високою потребою суспільства в даних культурах та сприятливими кліматичними умовами. За даними таблиці можемо сказати, що показник урожайності в даному господарстві досить нестабільний. Отже, майже по всіх сільськогосподарських культурах урожайність за 2010 - 2012 роки мала тенденцію здебільшого до збільшення. Так, валовий збір продукції у господарстві з року в рік збільшуєть, винятком є лише кукурудза на зерно (-264ц), соняшник (-1440ц).

Таблиця 2 Грошові надходження від реалізації товарної продукції ТОВ Підприємство "Відродження"

Вид продукції	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Відхилення 2012 від 2010 р.
	Сума, тис. грн.	%	Сума, тис. грн.	%	Сума, тис. грн.	%
Озима пшениця	-	-	239,9	3,34	273,2	2,46	-
Жито	-	-	-	-	-	-	-
Гречка	-	-	-	-	-	-	-
Кукурудза на зерно	586,7	15,51	2896,6	40,38	3309,8	29,85	2723,1
Ячмінь ярий	982,2	26	208,6	3,91	1080,3	9,74	98,1
Горох	269,7	7,14	366,6	5,11	872,1	7,86	602,4
Соняшник	1618,8	42,85	3227,5	44	4108	37,05	2489,2
Соя	320,4	8,5	233,6	3,26	1444	13,02	1123,6
Овес	-	-	-	-	-	-	-
Всього по рослинництву	3777,8	100	7172,8	100	11087,4	100	7309,6
М'ясо ВРХ	-	-	-	-	-	-	-
М'ясо свиней	-	-	-	-	-	-	-
Всього по тваринництву	-	-	-	-	-	-	-
Всього по господарству	3777,8	100	7172,8	100	11087,4	100	7309,6

Спеціалізація - це переважаючий розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції в окремих підприємствах, районах, областях регіонах. Спеціалізація - процес закономірний, багатомірний, який залежно від природних, економічних та організаційних факторів розвивався в різних напрямках, внаслідок чого склались різні її форми, що відображають ту або іншу особливість її використання.

На спеціалізацію сільськогосподарського виробництва впливає ряд факторів - природно-кліматичні, економічні, біологічні, соціальні. Підприємства зосереджують зусилля на виробництві тих видів продукції, які забезпечують максимальну вигоду або мінімальні економічні втрати порівняно з іншими видами діяльності.

Основним показником, який характеризує спеціалізацію підприємства є склад і структура товарної продукції, обсяг якої аналізують не менше як за три роки в порівняльних цінах, що забезпечує стабільність і зі ставність показників.

Ширше про рівень, глибину спеціалізації можна судити за коефіцієнтом спеціалізації:

Кс = 100 / У Пв (2і - 1) (1)

де: Пв - питома вага товарної продукції;

і - порядковий номер продукції по зменшенню її питомої ваги.

Таблиця 3 Аналіз господарської діяльності ТОВ Підприємство "Відродження"

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Відхилення 2012 р. від 2010 р.
				тис. грн.	%
Виробництво валової продукції в порівняльних цінах, тис. грн.	2289	3231,5	3007,1	+718,1	+31,37
Виробництво валової продукції на 1 працівника, грн.	34680	32315	32330	-2350	-6,8
Виробництво валової продукції на 100 га с/г угідь, грн..	145	150	139	-6	-4,1
Валовий дохід, тис. грн.	5241,3	9676,8	18223,4	+12982,1	+247,7
Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	6301,5	10631	21911	+15609,5	+247,7
Виручка на 100 га с/г угідь, тис. грн.	3,99	4,97	10,09	+6,1	+152,9
Фондовіддача, грн.	1,86	2,11	2,68	+0,82	+144
Чистий прибуток, тис. грн.	2135	7206	3088	-930	-23,1
Дебіторська заборгованість, тис. грн.	316	588	340	+24	+7,6
Кредиторська заборгованість, тис. грн.	433	648	461	+28	+6,5
Середня заробітна плата 1 працівника, грн.	697,85	1087,2	1414,8	+716,95	-102,7
Рівень рентабельності всього, % в т.ч.	64	40,03	53,4	-10,6	-16,56
Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Відхилення 2012 р. від 2010 р.
				тис. грн.	%
Виробництво валової продукції в порівняльних цінах, тис. грн.	2289	3231,5	3007,1	+718,1	+31,37
Виробництво валової продукції на 1 працівника, грн.	34680	32315	32330	-2350	-6,8
Виробництво валової продукції на 100 га с/г угідь, грн..	145	150	139	-6	-4,1
Валовий дохід, тис. грн.	5241,3	9676,8	18223,4	+12982,1	+247,7
Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	6301,5	10631	21911	+15609,5	+247,7
Виручка на 100 га с/г угідь, тис. грн.	3,99	4,97	10,09	+6,1	+152,9
Фондовіддача, грн.	1,86	2,11	2,68	+0,82	+144
Чистий прибуток, тис. грн.	2135	7206	3088	-930	-23,1
Дебіторська заборгованість, тис. грн.	316	588	340	+24	+7,6
Кредиторська заборгованість, тис. грн.	433	648	461	+28	+6,5
Середня заробітна плата 1 працівника, грн.	697,85	1087,2	1414,8	+716,95	-102,7
Рівень рентабельності всього, % в т.ч.	64	40,03	53,4	-10,6	-16,56



2. Фактичний стан виробництва і економічної ефективності продукції тваринництва за останні 3 роки

Таблиця 4 Виробництво яєць від птиці всіх видів

	Усі категорії господарств	Сільськогосподарські підприємства	Господарства населення
	2010	2011	2011 у % до 2010	2010	2011	2011 у % до 2010	2010	2011	2011 у % до 2010
Україна	15609	17335	111,1	9110	10697	117,4	6500	6638	102,1
Автономна Республіка Крим	724,1	728,6	100,6	374,1	387,5	103,6	350,0	341,1	97,5
Вінницька	749,7	799,6	106,7	259,4	302,8	116,7	490,3	496,8	101,3
Волинська	176,3	192,6	109,2	15,3	28,8	у 1,9 р.б.	161,0	163,8	101,7
Дніпропетровська	918,6	1006,6	109,6	695,9	760,9	109,3	222,7	245,7	110,3
Донецька	1669,0	2118,0	126,9	1172,8	1621,9	138,3	496,2	496,1	100,0
Житомирська	466,4	469,3	100,6	84,7	64,6	76,3	381,7	404,7	106,0
Закарпатська	306,4	315,0	102,8	2,5	1,3	52,0	303,9	313,7	103,2
Запорізька	677,0	631,3	93,2	500,6	452,2	90,3	176,4	179,1	101,5
Івано-Франківська	661,8	833,1	125,9	446,5	617,8	138,4	215,3	215,3	100,0
Київська	1786,5	2104,6	117,8	1564,8	1844,6	117,9	221,7	260,0	117,3
Кіровоградська	467,6	494,8	105,8	187,2	206,5	110,3	280,4	288,3	102,8
Луганська	762,8	829,4	108,7	641,3	707,8	110,4	121,5	121,6	100,1
Львівська	553,0	520,0	94,0	126,6	94,3	74,5	426,4	425,7	99,8
Миколаївська	498,8	577,3	115,7	371,9	450,6	121,2	126,9	126,7	99,8
Одеська	548,6	380,7	69,4	214,4	56,5	26,4	334,2	324,2	97,0
Полтавська	565,4	552,1	97,6	395,1	365,3	92,5	170,3	186,8	109,7
Рівненська	409,8	422,5	103,1	106,6	109,6	102,8	303,2	312,9	103,2
Сумська	250,0	323,7	129,5	53,4	130,0	у 2,4 р.б.	196,6	193,7	98,5
Тернопільська	355,6	361,4	101,6	106,4	118,0	110,9	249,2	243,4	97,7
Харківська	990,2	1196,5	120,8	692,9	890,5	128,5	297,3	306,0	102,9
Херсонська	395,9	448,6	113,3	225,7	275,2	121,9	170,2	173,4	101,9
Хмельницька	361,8	587,1	у 1,6 р.б.	201,0	432,3	у 2,2 р.б.	160,8	154,8	96,3
Черкаська	690,5	757,0	109,6	4$55,7	519,6	114,0	234,8	237,4	101,1
Чернівецька	379,0	434,0	114,5	169,7	223,0	131,4	209,3	211,0	100,8
Чернігівська	244,5	251,1	102,7	45,3	34,9	77,0	199,2	216,2	108,5

Проаналізувавши дану таблицю можна сказати що, Полтавська область увійшла в десятку по виробництву яєць. Це є дуже добрим показником. В цілому по Україні перевиконано план порівняно з 2010 роком на 11,1% по всім господарствам, по сільськогосподарським на 17,4% , по господарству та населенню на 2,1%. Що є позитивним показником для всієї України

Таблиця 5

	Від птиці всіх видів, млн. шт.	У тому числі
		курячих яєць - усього, млн. шт.	у середньому від однієї курки-несучки, шт.
	2010	2011	%	2010	2011	%	2010	2011	%
Україна	9093,6	10669,3	117,3	9006,3	10583,8	117,5	258	264	102,3
Автономна Республіка Крим	374,1	387,5	103,6	374,1	387,5	103,6	273	262	96,0
Вінницька	259,4	302,8	116,7	258,7	302,0	116,7	277	280	101,1
Волинська	15,3	28,8	у 1,9 р.б.	15,0	28,7	у 1,9 р.б.	171	224	131,0
Дніпропетровська	695,8	760,8	109,3	691,5	758,0	109,6	271	276	101,8
Донецька	1172,7	1621,7	138,3	1169,5	1618,3	138,4	254	280	110,2
Житомирська	84,7	64,6	76,3	78,6	59,1	75,2	270	257	95,2
Закарпатська	2,3	1,2	52,2	2,3	1,2	52,2	104	146	140,4
Запорізька	500,6	452,2	90,3	492,2	444,5	90,3	249	256	102,8
Івано-Франківська	445,3	616,5	138,4	444,8	615,9	138,5	281	302	107,5
Київська	1553,7	1827,5	117,6	1549,8	1823,6	117,7	239	248	103,8
Кіровоградська	187,2	206,5	110,3	182,8	203,9	111,5	279	307	110,0
Луганська	641,2	707,5	110,3	640,5	707,1	110,4	251	262	104,4
Львівська	126,5	94,2	74,5	125,8	93,9	74,6	226	227	100,4
Миколаївська	371,9	450,6	121,2	360,9	439,4	121,8	260	271	104,2
Одеська	211,6	55,7	26,3	210,0	54,7	26,0	272	127	46,7
Полтавська	395,1	361,3	91,4	393,1	359,5	91,5	277	283	102,2
Рівненська	106,6	109,6	102,8	105,8	108,9	102,9	256	210	82,0
Сумська	53,4	130,0	у 2,4 р.б.	51,5	128,4	у 2,5 р.б.	224	212	94,6
Тернопільська	106,4	118,0	110,9	106,1	117,7	110,9	225	200	88,9
Харківська	692,5	890,4	128,6	682,1	882,6	129,4	271	278	102,6
Херсонська	225,7	272,2	120,6	223,7	270,7	121,0	247	249	100,8
Хмельницька	200,9	432,2	у 2,2 р.б.	200,5	431,8	у 2,2 р.б.	290	271	93,4
Черкаська	455,7	519,6	114,0	432,0	488,6	113,1	260	285	109,6
Чернівецька	169,7	223,0	131,4	169,7	223,0	131,4	268	243	90,7



Дана таблиця показує виробництво яєць по Україні. Можна сказати що, порівняно з 2010 роком виробництво яєць зросло на 1575,7 млн., шт. в процентному співвідношенні перевиконання план а на 17,3%. Полтавська область займає одинадцяте місце в цьому списку виробивши зібравши 361,3 млн., шт. що на 33,8 млн., шт. менше від попереднього року. Тим самим знизивши процент виконання плану на 8,6% .

Курячих яєць Полтавська область зібрала у 2011році 359,5 млн., шт. Продуктивність 1 курки - несучки зросла порівняно з 2010 роком році на 6 яєць за рік. Тим самим збільшилась продуктивність на 2,6%.

продукція тваринництво собівартість



3. Організація виробництва продукції

3.1 Організація основних виробничих процесів

Птахівництво дає такі дієтичні високоенергетичні продукти харчування, як м`ясо та яйця. Це комплексна галузь, оскільки вона займається розведенням кількох видів птиці - курей, качок, гусей, індиків тощо. Найбільш поширені кури, частка яких становить майже 98% усього поголів'я птиці. Птахівництво - скороспіла галузь, оскільки кури починають нестись у 4,5 - 5-місячному віці й за рік від однієї несучки можна одержати 250-270 яєць.

У курячому яйці міститься 34,4 % сухої речовини , де на протеїн припадає 12,1 % , ліпіди - 10,5 вуглеводи - 0,9, мінеральні речовини - 10,9 %. До складу протеїну входять яйця входять усі незамінні амінокислоти в найсприятливішому співвідношенні для підтримання життєвих процесів організму людини. Перетравність його становить 97-98 %. Ліпіди є справжніми жирами і зосереджені на 99 % у жовтку яйця. Їх засвоюваність досягає 96-100 % . У складі яйця міститься майже всі відомі вітаміни, вміст яких залежить від наявності в кормах. За кількістю вітаміну А жовток курячих яєць поступається тільки печінці. Із корму в яйце несучки здатні трансформувати 10-40 % вітаміну А. Споживання одного яйця задовольняє потреби людини у вітамінах на 10-50 %.

Птахівництво за виробничим напрямом може бути яєчним, м`ясним і м`ясо-яєчним, причому яєчний та м`ясо - яєчний напрями поширений тільки у курівництві.

Відкладати яйця кури починають у 5-6 місячному, качки й індички - 6-7-місячному, гуси - в 9-10 місячному віці; молодняк виводиться протягом місяця.

Технологія виробництва курячих яєць ґрунтується а потоковості процесу, що передбачає безперервний і рівномірний випуск продукції протягом року. Однією з важливих умов цієї технології є утримання в одному приміщенні, окремій зоні або під зоні, відділенні, цеху птахофабрики або ферми тільки одновікової й вирівняної за розвитком птиці. Тобто використовується потоково-цехова система утримання птиці, в основу якої принцип " все зайнято - все пусто".

Виробництво яєць на промислових птахофабриках здійснюється за потоково-цеховою системою. При цьому розрізняють такі цехи : батьківського стада, інкубації, вирощування ремонтного молодняку, промислового стада, забою, переробки продуктів забою та посліду.

Птахівницькі підприємства поділяють на племінні й товарні. До племінних належать селекційно-генетичні зональні станції й експериментально-дослідні господарства наукових установ, державні контрольно-випробувальні станції, племінні заводи і держплемпідприємства, інкубаторно-птахівницькі підприємства. Крім того, виділяють племінні ферми товарних підприємств. Серед останніх найефективнішими стали птахо - фабрики, які виробляють яйця і м`ясо на промисловій основі. Частина з них веде виробництво на купованих комах, інші вирощують їх самі. Товарну продукцію птахівництва виробляють також птахівницькі ферми КСП, де ця галузь є допоміжною.

Із найменшими витратами продукція птахівництва виробляється там, де ферми і підприємства мають раціональні розміри.

Таблиця 6 Раціональні розміри птахівницьких ферм

Зона	По виробництву яєць, тис. Курок - несучок
Полісся	20-30
Лісостеп	30-50
Степ	50-100

У світі налічується понад 100 порід курей. За існуючою класифікацією всі породи поділяються на яєчні, м`ясо-яєчні м`ясні. Основною господарсько корисною ознакою яєчних курей є висока несучість і невелика маса тіла. Кури цих порід характеризуються ранньою статевою зрілістю й здатністю до тривалої безперервної продуктивності. До яєчних порід курей відносять леггорн і російську білу.

Кури породи леггорн виведені та в США. Несучість - 220 - 240 яєць за рік.

До м`ясо-яєчних порід відносять: полтавських глинястих, первомайських, нью - гемпшир, суссекс, австралорп. Несучість - 150 - 200 яєць.

В Україні в умовах розвитку різних форм організації агропромислового виробництва сектора бройлерів почали вирощувати у власних підсобних господарствах населення.

Значну частину валового виробництва яєць дають птахофабрики та державні спеціалізовані підприємства, яку можуть мати повний і неповний цикли виробництва. Птахофабрика яєчного напряму з повним циклом виробництва складається з кількох цехів.

У широкогабаритних пташниках використовують комплекс машин "Промисловий-1", який має механізовані гнізда з транспортом для збирання яєць і приймальним столом, автоматичні жолобкові підвіски поїлки, послідній секційний короб з транспортером.

Цех батьківського стада, в якому кури перебувають разом із півнями і де одержують яйця для інкубації. Поголів`я цього цеху утримують, як правило, на підлозі й комплектують за рахунок купівлі яєць або добових курчат на племінних підприємствах.

У цеху інкубації одержують добових курчат для комплектування промислового, а іноді й батьківського стада. У цеху використовують інкубатори " Універсал-45 ", " Універсал-50", обладнані автоматичним регулюванням усіх процесів інкубації.

Цех вирощування молодняка до 60-денного віку, де вирощують, як правило, курочок клітковим способом. Використовують 4-5-ярусні кліткові батареї (КБМ-1-4-5); інколи застосовують підлоговий спосіб. Потім поголів'я переводять у цех вирощування ремонтного молодняка, в якому утримують птицю до 140-150-денного віку для комплектування промислового, а іноді й батьківського стада. Тут використовують 3-4-ярусні кліткові батареї (КБМ-4), обладнанні механізмами для роздачі кормів, збирання яєць, видалення посліду, а також проточними напувальниками. Доставляють корм до пташника і завантажують ним бункер-наповнювач машиною ЗСК-10. Молодняк для ремонту батьківського стада утримують на підлозі. Поширюється вирощування ремонтного молодняка від 140-150-денного віку тільки в клітках, оскільки птиця тут краще зберігається й розвивається.

Вирощений ремонтний молодняк переводять у цех батьківського стада, а основну частину - в цех промислового стада курок - несучок. Це основний цех птахофабрики, в якому одержують кінцеву продукцію. Тут курей утримують у клітках, як правило по 5-6 голів. Використовують 1-4-ярусні кліткові батареї, причому перші автоматизовано ( безперервне збирання яєць ). Кліткові батареї мають обладнання для механізованого роздавання кормів, видалення посліду, водопостачання. У пташниках також встановлено обладнання для регулювання мікроклімату.

Промислове стадо комплектують, замінюючи все поголів'я одного приміщення після профілактичних заходів у ньому. Складають річний графік комплектування стада в пташниках. У промислового птахівництві використовують не тільки 1-, а й 2-6-поверхові приміщення, що знижує вартість одного головомісця.

Крім перелічених цехів, до складу птахофабрики входять ще забійний і кормоцех, якщо виникає в ньому потреба, склад готової продукції з холодильником, цех утилізації посліду й різних відходів виробництва.

При підлоговому утриманні курей-несучок у механізованих широкогабаритних пташниках з глибокою підстилкою бригада складається з 6-7 пташниць-операторів та слюсаря-електрика.

В цеху кліткового вирощування птиці до 60-денного віку створюють бригаду з 10-15 основних пташниць; у віці 60-150 днів бригада складається з 10-15 основних пташниць.

У деяких птахівницьких цехах і на фермах внутрішньо-бригадний поділ праці. У цьому випадку бригада складається з кількох ланок 4-6 чол. Ланки всередині бригади, як правило, створюють для виконання однорідних операцій виробничого процесу. Ланка може складатися також і з робітників різних професій )пташниць, слюсарів, електриків, допоміжних робітників).

Обов`язки працівників з обслуговування птиці розробляються зоотехніком і затверджуються керівником господарства.

Залежно від поголів`я птиці, наявності приміщень, рівня механізації, способу утримання й годівлі, щільності посадки птиці, різних видів і віку, кваліфікації виконавців норма обслуговування курчат від 1 до 30 денного віку - 3,5-10 тис, від 31 до 60-денного віку - 7-10 тис., від 61 до 140 днів - 12-15тис. гол. Норми обслуговування качок коливаються від 1000 до 3000 голів, гусей - від 500 до 1000, індичок - від 750 до 1000 голів.

Останніми роками різко скоротилося поголів'я птиці, знизилась продуктивність курей-несучок, зросла собівартість продукції, знизилась рентабельність галузей.

Орендарями можуть бути цілі підприємства, бригади, ланки, кооперативи, а також окремі працівники та члени розпайованих господарств. Ця форма при реформуванні сільського господарства є досить важливим ступенем переходу до створення приватних підприємств, особливо такого її різновиду, як лізинг, тобто оренди з правом викупу в подальшому. Створення орендних колективів сприяє збільшенню виробництва та поліпшенню якості продукції , не потребує одночасних великих капіталовкладень, стимулює дію проти витратного механізму.



3.2 Організація зберігання продукції

Первинне оброблення яєць полягає у промиванні, дезінфекції, сушінні й сортуванні яєць за якістю. Після сортування яєць їх маркують і укладають у тару. На шкаралупі яєць не повинно бути кров'яних плям і посліду. Яйця, призначені для тривалого зберігання в холодильнику, не миють.

Для промивання і сушіння яєць використовують мийні машини типу ЯМУ, ЯМУ-А, ЯМ-5-04, ЯМ-300 та ін.

Яйця укладаються на конвеєр (до 6 рядів) і надходять у мийний бокс. Основним транспортувальним органом мийних машин є гумовий шнек. Приймальні клапани конвеєра забезпечують завантаження яєць по одному на приймальний виток кожного шнека. Яйця, що надійшли до шнека, фіксують напрямні та щітки. Зворотне обертання шнеків і щіток забезпечують безперервне обертання яєць навколо поздовжньої осі та їхнє переміщення через мийну зону. Малозабруднені яйця достатньо промивати чистою теплою водою (40 °С). Забруднені яйця миють, використовуючи розчини синтетичних мийних речовин температурою 40 -- 45 °С за допомогою щіткових пристроїв протягом 20 -- 100 с залежно від ступеня забруднення.

З мийного блока яйця надходять до шнека блока сушіння. Яйця сушать у потоці підігрітого до 60 -- 70 °С повітря. У деяких машинах поверхня яєць обтирається капроновими щітками.

За допомогою кільцевого укладача типу СМЯ-01 формується дворядний потік яєць і вони подаються до конвеєра яйце сортувальної машини типу ЯСЗх2-17 або ін. На ділянці овоскопування яйцям надається обертальний рух. При цьому встановлюють тріщини на шкаралупі, кров'яні виливи та інші дефекти яєць. Сортувально-маркувальний пристрій сортує яйця за масою, після чого вони маркуються і укладаються в тару. Машина для автоматичного миття, овоскопування і сортування яєць типу ЛОЯ-7,2 (рис. 16.2)має продуктивність 7200 шт./год, ЛОЯ-4 -- 1800 шт./год.

У лінії типу ЛОЯ після промивання, сушіння і перевірки на овоскопі яйця передаються на чашки датчиків маси. Особливістю цих машин є сортування яєць за допомогою пневматичних датчиків маси. Після зважування і сортування за масою яйця на розподільному конвеєрі надходять від пневмосортування до механізму маркування і приймального стола. Приймальний стіл має конвеєр, лотік скочування, розподільники, піддони. За допомогою вакуумного укладача-завантажувача (лоудера) яйця укладаються в лотоки (прокладки), а потім у картонні ящики.

Згідно з ГОСТ 27583--88 яйця не пізніше ніж за добу після знесення сортують за якістю і масою на три категорії: відбірну -- маса одного яйця становить не менш як 65 г, перша -- 55 -- 64 г, друга -- 45 -- 54 г. Свіжознесені яйця не мають повітряної камери, але згодом у тупому кінці яйця вона утворюється, насамперед через охолодження яйця і виділення з нього вуглекислого газу. Під час зберігання яєць розміри камери збільшуються внаслідок випаровування вологи. Розмір камери є одним з показників якості яєць.

Зберігання яких не перевищує 7 діб, не враховуючи дня знесення. Столовими вважають яйця, термін зберігання яких не перевищує 25 діб із дня сортування без урахування дня знесення, та яйця, що зберігалися в холодильнику не більше ніж 120 діб.

У пташниках, де рівень механізації невисокий, яйця збирають 4 - 5 разів на день протягом робочого дня. Перший раз їх збирають перед першою годівлею, що значно зменшує кількість забруднених яєць. У зблокованих пташниках яйця з ярусів кліткових батарей по поздовжніх і поперечних конвеєрах надходять безпосередньо на яйце сортувальну машину яєчного складу. У пташниках павільйонного типу вони подаються із кліткових батарей на стіл нагромадження, де їх в ручну вкладають у картонні покладки, які розміщують у стандартних ящиках. Кожна прокладка розрахована на 30 яєць, а ящик - 360 штук (12 прокладок). Далі ящики відправляють на яйце склад для зберігання. На деяких птахофабриках у службовому приміщені пташника з клітками ОБН-1 до столу нагромадження прилягають яйце сортувальні машини МСЯ-1 та ЯС-1. Після сортування їх укладають в прокладки, потім - у ящики і відправляють на склад.

Курячі яйця залежно від строків зберігання строків зберігання та якості розподіляють на дієтичні і столові. До дієтичних відносять яйця, строк зберігання яких не перевищує сім діб, не враховуючи для знесення; до столових - ті, що зберігалися не більше 25 днів від дня сортування, не враховуючи дня знесення, а також у холодильниках не більше 120 діб.

Залежно від маси дієтичні й столові яйця поділяють на категорії - дрібну, першу, як наведено нижче.

Таблиця 7

Категорія	Маса одного яйця, г, не менше	Маса 10 яєць, г, не менше	Маса 300 яєць, кг, не менше
Добірна	65	660	23,8
Перша	55	560	20,2
Друга	45	460	16,6

Яйця маркують фарбою, яка дозволена для використання в харчовій промисловості, дієтичні - червоного, столові - синього кольору, а категорії зазначають цифрами: добірна - 0, перша - 1, друга - 2.

Для маркування використовують штамп, на якому вказують для дієтичних яєць категорію та дату сортування (число і місяць), столових - тільки категорію. Останнім часом на більшості птахофабриках свіжі яйця не маркують.

Після сортування використовують штамп, на якому вказують для дієтичних яєць категорію та дату сортування (число і місяць), столових - тільки категорію. Останнім часом на більшості птахофабрик свіжі яйця не маркують.

Після сортування яйця розміщують у прокладки (по 30 штук у кожну), потім у ящики (по 12 прокладок у кожній), куди владають паперові ярлики із зазначенням найменування підприємства або товарного знака, категорії дати сортування та кількості яєць. Готову продукцію направляють у торгівельну мережу. При їх прийманні допускається не більше 6% яєць, які за масою відносять до нижчої категорії. Відхилення від мінімальної маси одного яйця для певної категорії не повинно перевищувати 1 г.

Дієтичні і столові яйця зберігають при температурі не вище 20 ^оС. У холодильниках вони повинні знаходитися при температурі від 0 ^оС до - 2 ^оС і відносній вологості повітря повітря 85 - 88%. Для продукції з пошкодженою шкарлупою температура має бути не вище 10 ^оС.

У випадку промислової переробки використовують яйця, що відповідають вимогам стандарту, дрібні масою від 35 до 45 г, із пошкодженою незабрудненою шкарлупою. Для виготовлення яєчного порошку й меланжу придатні яйця, які зберігалися не більше 90 діб. На птахофабриці їх переробляють не пізніше однієї доби після збирання.



4. Планування виробництва яєць

4.1 Планування виробництва продукції

Виробничу програму розвитку тваринницьких галузей розробляють у тісному зв'язку з показниками розвитку рослинництва, особливо кормо виробництва. Основними питаннями при цьому є: планування показників розвитку тваринницьких галузей ( продуктивності тварин, кількість поголів`я, структура стада, вихід валової продукції ) й розробка системи утримання, спрямована на виконання запланованого рівня розвитку тваринництва (норми та раціони годівлі, система утримання, племінних якостей тварин, механізація виробничих процесів на фермах).

Планування поголів'я відповідно до показників реалізації продукції тваринництва, внутрішньогосподарських потреб й рівня окремих груп продуктивності худоби.

Показником продуктивності сільськогосподарських тварин є вихід продукції з розрахунком на одну голову за певний період часу. Для окремих видів існують різні показники продуктивності.

Продуктивність курей, качок, гусей, індиків визначають по їх яйценосності (в штуках), під якою розуміється кількість яєць, отриманих за рік в розрахунку: кури - на одну середньорічну несучку, по іншим видам птиці - на несучку, яка є на початок року.

Валове виробництво продукції тваринництва - це вся продукція, отримана за рік, квартал, місяць чи інший період всіх груп тварин. По птиці - валове виробництво яєць (шт.) та валове виробництво м`яса.

Досліджуване підприємство у 2013 році планує розвивати на підприємстві продукцію тваринництва а саме, продукцію птахівництва - виробництво яєць. Підприємство закупляє 3000 курей, породи "ллегорн" виведені в США.

Середньорічне виробництво яєць 1 курки - несучки становить 260 яєць. За рік підприємство планує отримати 780000 яєць.

4.2 Планування матеріальних та грошових витрат на виробництво продукції

Основною формою організації праці на птахофабриках, великих механізованих птахівницьких фермах є бригада. За нею закріплюють певне поголів'я, пташник, й розміщене у ньому обладнання.

Склад і розмір бригади залежить від виробничого призначення цеху (ферми), системи утримання птиці, рівня механізації й автоматизації процесів. Так, при клітковому утриманні промислового стала курей - несучок вона складається з 10 - 12 основних працівників

В цеху кліткового вирощування птиці до 60 денного віку створюють бригаду з 10 - 15 основних пташниць, у віці 60 -150 днів бригада складається з 10 - 15 основних пташниць.

Обов`язки працівників з обслуговування птиці розробляються зоотехніком і затверджується керівником господарства.

Форми оплати праці у птахівництві аналогічні існуючим в інших галузях тваринництва. Працю основних пташниць оплачують відрядно-преміально за 4 - 5 розрядами.

На економічні показники розвитку птахівництва впливає багато факторів Серед них найбільш важливе місце посідають природно - економічні умови, рівень концентрації та спеціалізації виробництва, тип господарства, а також рівень механізації, системи утримання птиці, вартість і витрати кормів, породи і продуктивність птиці.

Підприємство планує на початку 2013 року закупити 3000 голів курей. Вартість 1 голови становить 25 грн. Отже на 3000 голів підприємство витратить 75000 грн.



Таблиця 8 Визначення фонду оплати праці

Категорі працівників	К-сть працівників	Розряд роботи	Оплата по тарифу, грн.	Доплата за продук. Грн. 20%	Надбавка за стаж 12%	Всього оплати з надбавками, грн.	Нарахування на оптату праці, грн.	Фонд оплати праці втого, грн.
Робітники	3	4	72357,6	14472	10419,6	97249	36167	133416
Основні пташниці	1	5	27670,7	5534,1	3984,5	37189	13831	51020
Нічні доглядачі	1		12876	-	1545,12	14421	5363,2	19784
Всього:	-	-	112904	20006	15949,2	148859	55361	204220

Визначивши фонд оплати праці, можна сказати що підприємство витратить за рік 204220 грн.

Наступним етапом витрат у виробництві продукції тваринництва є розрахунок в кормах та підстилці.

Кормова база - це склад, кількість та якість кормів, система виробництва та їх використання. Це складна галузь, яка займається організацією виробництва, видів кормів. Залежно від ґрунтово-кліматичних умов і спеціалізації тваринництва кожне підприємство має свою структуру кормової бази.

Для тваринництва виробляють і використовують багато видів кормів, які мають різну поживність, якість. Тому їх об`єднують у споріднені групи: концентровані, грубі, соковиті, зелені, мінеральні і азотні, тваринного походження.

Підстилка - є побічною продукцією різних видів продукції рослинництва: озимої пшениці, ячменю і так далі. Її використовують для санітарних цілей в галузі тваринництва. В основному є такі види підстилки це такі як: сінаж та сіно.



Таблиця 9 Визначення потреби та вартості кормів і підстилки

Середньорічне поголів`я птиці, гол.	Потреба кормів	Вартість кормів грн.	Потреба в підстилці	Вартість підстилки грн.
	на 1 гол., ц к. од.	на поголів`я всього, ц к. од.		на 1 гол., ц	на поголів`я всього, ц
3000	0,7	2100	320600	0,4	1200	7040

Отже, на період виробництва для курей необхідно забезпечити 2100 ц.к.од корму на суму 320600 грн та 1200 ц підстилки на суму 7040 грн.

Наступним етапом у визначенні матеріальних і грошових витрат є планування інших прямих витрат.

Таблиця 10 Планування інших прямих затрат за ресурсно - нормативним методом

Затрати	Одиниця виміру	Норматив на 1 голову	На все поголів`я
Поголів`я птиці	Гол.	Х	3000
Засоби захисту	Грн	2,16	6480
Послуги автотранспорту	Т-км	2	6000
Вартість послуг	Грн	1,7	10200
Послуги МТП	Т-км	3	9000
Вартість послуг МТП	Грн	1,5	13500
Послуги електропостачання	КВт-год	26	78000
Вартість електропостачання	Грн	0,73	56940
Амортизація	Грн	7,14	21420
Поточний ремонт	Грн	8,67	26010
Послуги водопостачання	М3	0,44	1380
Вартість послуг водопостачання	Грн	2	2760
Страхові платежі	Грн	3,64	10920
Вихід гною	Т	0,06	180
Вартість гною	Грн	28,35	5103
Всього інших прямих затрат:	Грн	Х	153333

Останнім етапом для визначення загальних затрат

$праці є, зведені результати затрат праці, як це наведено в таблиці 10. Він є най головнішим на цьому етапі, тому що в цій таблиці визначається скільки потрібно витратити планових затрат праці на виробництво продукції.



Таблиця 11 Зведені результати затрат праці

Витрати	Одиниці виміру	Показники
Затрати на придбання птиці	Грн	75000
Фонд оплати праці	Грн	204220
Вартисть кормів	Грн	320600
Вартість підстилки	Грн	7040
Інші прямі затрати (в тому числі вартість гною)	Грн	153333
Всього планових затрат	Грн	760193
В т.ч. без вартості гною	грн	755090

Отже, розглянувши таблицю 10 можна сказати що всього планових затрат праці становить 760193 грн., це всі витрати безпосередньо пов'язані на виробництво яєць в розрахунку на 3000 голів курей.

4.3 Визначення планової собівартості одиниці продукції

Собівартість продукції - це сума всіх витрат підприємства, пов`язані із виробництвом і реалізацією продукції, у грошовому вираженні. У практиці сільськогосподарських підприємств розрізняють виробничу і повну собівартість продукції. До повної собівартості включають витрати на реалізацію продукції.

Витрати на виробництво групують за елементами, статтями, місцем виникнення, об`єктами планування й обліку. Під елементами витрат розуміють витрати, однорідні за економічним змістом; під статтями - витрати, які включають один або кілька елементів. У плануванні й обліку собівартості усієї продукції, витрати на 1 грн. продукції. Більшість витрат безпосередньо пов`язана з виробництвом певного виду продукції називають прямими.

Витрати в тваринництві планують за такими статтями:

· Оплата праці працівників тваринництва, зайнятих на обслуговуванні даного виду чи групи тварин;

· Відрахування на соціальні заходи;

· Корми;

· Засоби захисту тварин:

· Роботи і послуги;

· Витрати на утримання основних засобів;

· Інші витрати;

· Витрати на управління та обслуговування виробництва.

Таблиця 12 Визначення собівартості продукції тваринництва (яєць)

Вид продукції	Показники	Кількість продукції, шт.	Собівартість, грн.
			1тис. Шт., грн.	Всього
Яйця	*Поголів`я курей *Нормативна продуктивність	3000	938,54	732061,2
		732061,2

Проаналізувавши дану таблицю можна сказати що собівартість 1000 яєць становить 938,54 грн., при цьому загальні витрати на виробництво 780000 яєць становитимуть 755090 грн.



5. Фінансові результати виробництва і реалізації продукції

Для того, щоб визначити результат підприємницької діяльності з урахуванням доходів і збитків необхідно спланувати напрями реалізації продукції, робіт і послуг. В загальний обсяг реалізації продукції в залишковій масі включають кількість продукції, що реалізується по державних і регіональних контрактах, форвардних і фючерних контрактах - договорах з заготівельними організаціями, продається на господарському ринку, споживчій кооперації, працівникам господарства, видається натурою в рахунок оплати праці. Для визначення виручки від реалізації продукції розраховують середні ціни за одиницю продукції, що підлягає реалізації, по її видах. Продаж продукції підприємствам і об`єднанням та міському ринку здійснюється відповідно до ринкових цін. Підприємство планує збувати продукцію тваринництва на переробне підприємство ТОВ "Рішильє". Для подальшого виготовлення товару. Аналізуючи ринкові ціни можна визначити скільки коштує одне яйце. На 2013 рік закупівельна ціна 1 десятка яєць коштує 11,5 грн. а в деяких регіонах України 13,4 грн. Це означає, що 1 яйце буде коштувати в середньому 1,24 грн. Продаючи 780000 яєць на переробні підприємства можна сказати який прибуток отримає підприємство, аналізуючи таблицю 13.

Таблиця 13 Канали збуту

Канали збуту	ШТ.	%	Реалізаційна ціна за 1 шт.	Виручка за всю продукцію грн.
Переробні підприємства	760000	97,44	1,24	942400
Міський ринок	20000	2,56	1,24	24800
Всього	858000	100	-	967200

Проаналізувавши дану таблицю можна сказати, що підприємство буде реалізовувати продукцію тваринництва (яйця), на переробні підприємства, та міський ринок за ціною 1,24 грн. то підприємство виручить 1063920 грн.

Прибуток при цьому становитиме 967200-755090=211300 грн. а рівень рентабельності складе 211300/755090*100= 27,98%



6. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва яєць

Зміцнення кормової бази

Міцна кормова база і повноцінна годівля птиці -- важливі фактори, як впливають на ефективність птахівництва, на продуктивність птиці, її життєздатність і відтворювальні властивості.

В промисловому птахівництві передбачається згодовування птиці заводських комбікормів, збалансованих по всіх поживних речовинах і збагачених вітамінами та мікроелементами.

Повноцінна годівля дозволяє збільшити виробництво яєць та м'яса птиці і знизити собівартість продукції на основі підвищення продуктивності, збереженості дорослої птиці і молодняку. Неповноцінна годівля молодняку не лише збільшує падіж, а й затримує ріст і розвиток, негативно відбивається на продуктивності дорослої птиці. При повноцінній годівлі на виробництво яєць витрачається 1,6 -- 1,8 кг.к.од., продуктивність становить 250-260 яєць в рік, а при неповноцінній годівлі відповідно 3,5 і більше кг.к.од. на 10 яєць, при продуктивності 150 і менше. Тобто при неповноцінній годівлі кормів на одиницю продукції витрачається в 2 рази більше, ніж при повноцінній. Також повноцінна годівля позитивно впливає на збереженість, ріст молодняку і на економічні показники.

Основою повноцінної годівлі птиці, забезпечуючи підвищення її продуктивності, являється насичення поживності раціону по широкому комплексу поживних речовин і обмінній енергії. При цьому важливу роль відіграє співвідношення в комбікормах і раціонах енергії і протеїну, амінокислот, мінеральних речовин, тобто велике значення приділяється не тільки кількості, а й якості комбікормів. Велика роль в підвищенні продуктивності птиці, покращенні використання поживних речовин раціону і зниженні затрат кормів на одиницю продукції належить нормуванню раціону по обмінній енергії, по сирому протеїну і комплексу незамінних амінокислот. Обмінну енергію в комбікормах для птиці вимірюють в кілокалоріях або кілоджоулях (1 ккал = 4,1868 кДж).

Для більш повного використання протеїну в раціонах всіх видів сільськогосподарської птиці повинно витримуватись певне енерго-протеїнове відношення (калорій обмінної енергії в 1 кг. корму на 1% сирого протеїну): для курей-несучок 160-178, молодняку курей 140-148-185. Для більш високого використання енергії в раціоні необхідно підтримати оптимальну кількість кальцію, фосфору, натрію, клітковини і інших поживних речовин. Раціони необхідно збагачувати комплексом вітамінів і мікроелементів за рекомендованими нормами.

Основними кормами в раціонах птиці являється зернові: в раціонах курей вони становлять 65-75% від маси сухих кормів. Зернові корми розрізняються по вмісту енергії, протеїну, клітковини і інших поживних речовин. В залежності від вмісту поживних речовин максимальне введення зернових в раціони птиці неоднакове. Кукурудза і пшениця -- самі високоенергетичні корми, вони містять мало клітковини і можуть складати до 60-70 % раціону. Ячмінь, овес і просо являються середньоенергетичними зерновими кормами, мають високий вміст клітковини , їх вводять у раціони у раціони до 30-40 %.

Білкові корми -- найбільш вживані, дорогі і дефіцитні компоненти раціону птиці. їх не можна замінювати зерновими або жирами. Білкова недогодівля -- одна з основних причин низької продуктивності птиці, поганого росту молодняку і низької його життєздатності. При недостачі протеїну в раціоні витрата кормів на одиницю продукції збільшується в 1,5-2 рази. Основними білковими кормами в раціоні птиці являються макуха і шроти. Найбільш цінні -- соєві шроти, які по поживності наближаються до кормів тваринного походження. їх можна вводити в раціон до 30 %. Соняшникові і арахісові шроти мають меншу поживність в порівнянні із соєвими, їх частка у раціоні 15-17, льонові шроти до 3-7%.

Крім цього в раціоні птиці необхідно вводити корми тваринного походження: молоко і відходи маслоробної і сироварної промисловості (молочні відвійки, сироватка), відходи м'ясокомбінатів та рибної промисловості; вітамінні корми: трав'яне борошно, морквяне, хвойне борошно, а також дріжджі; мінеральні корми: кісткове борошно, кухонна сіль, крейда та інші. Із відходів переробки продукції сільського господарства для годівлі птиці використовують пшеничні висівки, мелясу і кормові жири. Останні використовуються не лише як енергетичний корм, а й як джерело незамінних жирних кислот.

Велике значення мають БВД (білково-вітамінно-мінеральні добавки) -- кормові суміші з високим вмістом протеїну, мінеральних речовин і вітамінів. Використання повно раціонних комбікормів, отриманих із застосуванням БВД, підвищує продуктивність птиці на 7-10%, знижує затрати кормів на виробництво яєць і м'яса птиці на 8-12%.

Краще використання поживних речовин комбікормів і підвищення продуктивності птиці в значній мірі залежать від збагачення кормових сумішей біологічно активних речовин. В нашій країні комбікорми для птиці збагачуються більш як 20 добавками. Ці добавки-премікси виготовляють у вигляді спеціальних сумішей біологічно активних речовин (вітаміни, мікроелементи, антибіотики, амінокислоти, антиоксиданти і ін.) з наповнювачем із різноманітних пшеничних висівок. Премікси виготовляються 1%-ні (10 кг на 1т комбікорму).

Для отримання високої продуктивності птиці і доброї окупності кормів потрібно організовувати диференційовану годівлю в залежності від напрямку продуктивності, виду і віку птиці.

В даний час найбільш ефективний сухий тип годівлі птиці повно раціонними комбікормами. Він дозволяє на 5-7% підвищити продуктивність курей і на 10-15% знизити затрати корму на одиницю продукції. Потреба птиці в поживних речовинах залежить від рівня продукції, живої маси, породних особливостей і мікроклімату. При клітковому утриманні і продуктивності понад 70% кури-несучки промислового стада споживають за добу 110-115 г. Повно раціонних комбікормів, а племінного при тих же умовах утримання і продуктивності -- 125-130 г.

Дослідними установами встановлено, що вміст протеїну і енергії в раціонах курей яєчних ліній доцільно змінювати з урахуванням рівня продуктивності і віку птиці, тобто застосовувати фазову годівлю. Фазова годівля курей забезпечує високу продуктивність і життєздатність, дозволяє економити дефіцитні білкові корми.

Для підтримання високої продуктивності курей не рекомендується часто змінювати склад комбікорму. Переводити на другий раціон необхідно поступово, протягом 2-3 днів. Не слід припускати перебоїв в годівлі, що може викликати линьку курей і припинення несучості. Економічно вигідно курей яєчних порід згодовувати комбікорм у вигляді гранул-крупки. Не припускається використання гранул розміром більше 4,8 мм, так як це може викликати ожиріння птиці, а також пониження репродуктивних якостей.

Потрібно також широко використовувати резерви, які сприяють зниженню затрат кормів. Одним з них являється удосконалення конструкції годівлі і правильна роздача кормів.

Для отримання високої продуктивності птиці і зниження затрат кормів необхідно підтримувати в приміщенні оптимальну температуру. Зниження температури на кожний градус підвищує втрати кормів на продукцію на 0,2-0,4 %, і в цілому втрати по цій причині можуть скласти 4-6 % . Важливо також в раціон птиці включить гравій. Його відсутність підвищує витрати кормів на продукцію на 5-6 %.

Запобігання інвазійних і інфекційних захворювань птиці дозволяє зекономити 5-7 % кормів, ліквідація гризунів в зоні розміщення птиці -- 1-2 %, зниження втрат при навантажуванні і розвантажуванні -- 4-5 %. Підвищенню продуктивності сприяє, як уже зазначалося вище, застосування фазової годівлі, яка до того ж сприяє зниженню затрат з здешевленню вартості кормів. У порівнянні із стабільною високо протеїновою годівлею, фазова знижує витрати дорогих і дефіцитних білкових кормів.

Затрати кормів тваринного походження можна знизити за рахунок використання синтетичних амінокислот (лізин, метіонин).

Відомо, що молодняк курей при вільному доступі до кормів здатен споживати їх на 20-30 % більше, ніж необхідно для росту. Внаслідок цього до періоду яйцекладки вони значно збільшують живу масу, що призводить зниження продуктивності. В даному випадку доцільно застосовувати спосіб обмеженої або нормованої годівлі, який дозволяє значно скоротити кількість корму на їх вирощування і підвищити продуктивні якості. Молодняк годують повно раціонними комбікормами, але витрачають їх в кількості 70 % в порівнянні із вільним споживанням. В результаті за період вирощування затрати кормів на голову значно знижується. При цьому способі годівлі підвищується також несучість курей на 12-14%.

Таким чином, застосування повно раціонних комбікормів, згодовування їх птиці по нормах в залежності від статі, віку, продуктивності, використання резервів економії затрат кормів дозволить збільшити виробництво продукції птахівництва і значно покращити окупність кормів, що в свою чергу, позитивно впливатиме на ефективність виробництва цієї продукції.

Інтенсифікація

Інтенсифікація - це форма розширеного відтворення, яка ґрунтується на оптимальному формуванні та раціональному використанні на основі науково-технічного прогресу затрат живої праці на одиницю об'єкта інтенсифікації з метою збільшення обсягу продукції та підвищення ефективності її виробництва.

Суть інтенсифікації полягає не тільки в ефективному використанні землі чи тварин, а й в удосконаленні всіх інших факторів виробництва - матеріальних і трудових ресурсів, впровадженні нових організаційних форм господарювання, нових технологій.

В умовах ринкових відносин поряд із впливом на кінцеві результати виробництва механізації, автоматизації, хімізації та інших факторів збільшується роль і значення так званих нематеріальних факторів - підприємливості, організованості, вміння працювати в у мовах, що швидко змінюються.

Інтенсифікація має бути направлена на створення оптимальних варіантів організації виробництва і праці, забезпечуючи максимальний вихід високої якості продукції на одиницю трудових і матеріальних затрат.