Грошово-кредитна політика та її роль в державному регулюванні економіки

— приріст готівкової валюти поза банками за 11 місяців 2011 р. Становив 7,8 млрд дол. США;

— адміністративні заходи НБУ для стримування попиту на готівкову валюту (заборона валютного кредитування, ужорсточення правил купівлі-продажу готівкової валюти запровадження нових фінансових інструментів для зв'язування ліквідності [6].

На підтримання валютної стабільності спрямоване Розпорядження КМУ від 26 жовтня 2011 р. № 1074-р щодо плану заходів з подолання негативного сальдо в зовнішній торгівлі. Першочергова увага у Розпорядженні приділена посиленню вимог щодо надання фінансовими установами споживчих кредитів з урахуванням платоспроможності позичальника - фізичної особи, розробці заходів Міністерством фінансів України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України і Національним банком України до грудня 2011 р. щодо спрямування кредитних коштів із галузі споживчого кредитування у сферу виробництва (компенсація процентних ставок за кредитами, які спрямовані на розвиток або організацію виробництва).

Крім того, НБУ доручено зберігати обсяги міжнародних валютних резервів на рівні, достатньому для забезпечення стабільності валютного курсу, шляхом проведення валютних інтервенцій, також удосконалити інструменти хеджування валютних ризиків шляхом створення умов для форвардних валютних операцій.

Курсова стабільність позитивно впливала на перебіг інвестиційних процесів і підтримувала приплив інвестиційного імпорту. Проте наростання розриву між динамікою номінального та реального курсів восени 2011 р., що демонструє рис. 2.2. (див. додаток 4), означає накопичення потенціалу девальвації гривні на рівні 8-10 %. За недостатньої розвиненості інструментів страхування валютних ризиків і населення, і бізнес намагаються сформувати «страхові запаси», що проявляється у формі підвищеного попиту на готівкову валюту.

Вихід з кризи неможливий без розширення фінансового забезпечення інвестиційних процесів. З цією метою у 2010 р. НБУ розпочав пом'якшення монетарної політики, що проявилося у відновленні динамічного приросту грошової маси. її обсяги за підсумками 2010 р. збільшилися на 22,7 %, тоді як за 2009 р. - зменшилися на 5,5 %. Тим часом, незважаючи на пожвавлення ділової активності та відновлення кредитування реального сектора економіки, у банківській системі сформувалася відносно надлишкова ліквідність, що змусило НБУ більш виважено ставитися до монетарної політики. Протягом 2011 р. за незмінної облікової ставки обсяги грошової бази збільшилися лише на 2,4 %, що в умовах активізації дії механізму мультиплікації коштів дозволило грошовій масі зрости на 9,1 %. Відповідно, якщо обсяги мобілізаційних операцій у 2010 р. становили 248,1 млрд грн, за 9 місяців 2011 р. - 158 млрд грн за приросту грошової маси на 62,3 млрд грн. [3].

Восени 2011 р. ситуація в монетарній сфері змінилася. В умовах стиснення грошової маси на 11,1 млрд грн за вересень-листопад 2011 р. та нестачі ліквідності в банківській системі різко зросла вартість кредитних ресурсів - середньозважена ставка на міжбанківському кредитному ринку піднялася до 20-24 % на кінець жовтня 2011 р. і не знижувалися до однозначних цифр до другої декади грудня. Процентна ставка по кредитах в національній валюті зросла з 13,9 % до 18,9 % на 01.12.2011 р., а в реальному виразі - з 5,0 % до 13,7 %. В цих умовах темпи приросту кредитування впали з 1,5 % у серпні до від'ємних 0,7 % у листопаді. Загальний приріст кредитів юридичним особам на 14,4 % за 11 місяців 2011 р. за такого ж приросту обсягів депозитів не дозволяє стверджувати про активізацію розширеного відтворення.

Крім того, нині структура банківських кредитів за галузями та термінами не відповідає потребам модернізаційних процесів - переважна частка кредитів (понад 70 %), спрямована у поточну діяльність, і за останні три роки структура інвестицій практично не змінилася, лише зменшилися кредити, надані на придбання і реконструкцію нерухомості.

Незадовільна з погляду фінансового забезпечення модернізаційних процесів структура банківських кредитів в Україні вимагала посилення стимулюючої ролі держави щодо надання кредитів на цілі модернізації промисловості і оновлення основного капіталу за збільшення спроможності банківської системи до кредитування реального сектора економіки загалом. Тим часом, ситуація в банківській системі восени 2011 р. дещо погіршилася:

— починаючи з вересня 2011 р. спостерігаються від'ємні темпи приросту депозитів, усього за серпень-листопад обсяг депозитів в національній валюті зменшився на 11 млрд грн, натомість валютні депозити зросли на 8,3 млрд грн. У листопаді ситуація погіршилася - скоротився обсяг як валютних депозитів, так і вкладів у національній валюті - усього на 13,6 млрд грн, або на 2,1 %. Вилучення коштів з банківської системи відбувалося, незважаючи на підвищення ставок по депозитах, які стали позитивними в реальному вимірі (рис. 2.3. додаток 5), що може слугувати сигналом про посилення недовіри вкладників до банківської системи, активніше використання населенням своїх заощаджень в умовах падіння доходів, а стале зниження обсягу кредитів, наданих фізичним особам, які збільшилися лише на 2,5 % за 2011 р. засвідчує практичну відсутність стимулюючого впливу банківського кредитування на стан сукупного споживчого попиту;

— хоча процеси капіталізації банківської системи продовжилися - у 2011 р. регулятивний капітал банків зріс на 7,8 %, показник адекватності знизився з 20,8 % до 18,5 %, зберігається негативний тиск простроченої кредитної заборгованості, яка становить 80 млрд грн на 01.01.2012 р., зменшившись з початку року на 5,2 %. Проте тривале збереження ситуації непродуктивного використання значної частини банківських ресурсів підриває фінансову стійкість банків;

— третій рік поспіль залишається від'ємним фінансовий результат діяльності банків - збитки за 2011 р. становили 4,8 млрд грн (для порівняння: 38,4 млрд грн у 2009 р. та 13,0 млрд грн у 2010 р.);

— залишається складною ситуація щодо обслуговування зовнішньої заборгованості банків. Хоча загальний обсяг зовнішнього боргу банківської системи зменшився на 2,175 млрд дол. США, проте короткостроковий борг зріс на 202 млн дол. США. Це підкреслює той факт, що банки гасять борги за рахунок нових «коротких», а отже більш дорогих запозичень;

— зовнішня залежність банків посилюється через «коротку» й «дорогу» ресурсну базу. Рис.2.4. (див. додаток 5) демонструє тенденцію до стійкого переважання короткострокових депозитів, частка яких станом на 01.12.2011 р. становила 65,9 % депозитного портфеля вітчизняних банків. При цьому частка депозитів понад 1 рік - 34 %, частка кредитів, виданих на термін понад 1 рік - 66 %. В абсолютному вимірі короткострокові депозити перевищують короткострокові кредити на 42 млрд грн, тоді як кредити терміном понад 1 рік перевищують обсяг депозитів з тим самим терміном на 358 млрд грн.; загострюється проблема ліквідності банківської системи. Так, за квітень-вересень зниження обсягів коштів на коррахунках становило 4,8 млрд грн, і лише відновлення

— операцій рефінансування НБУ (14 млрд грн за вересень-жовтень 2011) дозволило збільшити ліквідність банків на 9,3 %, незважаючи на падіння обсягу депозитів за цей самий період на 8 млрд грн;

— посилилися ризики «зараження» вітчизняної фінансової системи кризовими процесами із зовнішніх ринків. В ситуації, коли майже третина усіх вітчизняних банків має іноземний капітал, а частка іноземного капіталу у статутному капіталі банків сягнула 40 %, проблеми з ліквідністю європейських банків загрожують не лише припиненням фінансування, а й різким виведенням коштів з «українських дочок» [6].

Тим часом, проблеми банківської системи та обмеженість внутрішньої ресурсної бази загострюють потребу у залученні зовнішніх ресурсів. Меті розширеного фінансування модернізаційних процесів сприяє надходження ресурсів з-за кордону, в першу чергу - прямих іноземних інвестицій, приріст яких становив 5,5 млрд дол. США за січень-жовтень 2011 р.

Для збереження інтересу іноземних інвесторів до вітчизняних цінних паперів шляхом мінімізації валютних ризиків було запроваджено в обіг так звані «валютні облігації», індексація вартості яких здійснюватиметься на дату її погашення відповідно зі зміною середньозваженого курсу гривні до долара США. Такий крок може запобігти масовому виведенню коштів інвесторів з фінансового ринку України в умовах девальвації та знизити тиск на валютний ринок у кризовий період. Проте у довгостроковому періоді запровадження таких цінних паперів суттєво посилює валютні ризики у вітчизняній економічній системі.

Також слід позитивно оцінити розробку проекту щодо створення Агентства з рефінансування іпотечних кредитів державними банками (АТ «Ощадбанк», ПАТ «Укрексімбанк», ПАТ АБ «Укргазбанк» та ПАТ «АКБ «Київ»). На Агентство з рефінансування іпотечних кредитів буде покладено функцію рефінансування державних та комерційних банків, які здійснюють житлове кредитування. Це міжбанківське агентство не матиме державних гарантій, але надійність його запозичень буде забезпечено через його спеціалізацію і низку дієвих інструментів управління ризиками.

Таким чином, стан фінансової системи на кінець 2011 р. має низку ознак, характерних для передкризового періоду. Усвідомлення цього факту та завчасна розробка плану антикризових дій за розгортання різних сценаріїв кризи, застосування НБУ упереджувальних заходів дозволять пом'якшити наслідки кризи, зменшити глибину кризових явищ, зберегти можливості для максимально швидкого відновлення процесів модернізації.

Розділ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ГРОШОВО-КРЕДИТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ

В сучасних умовах НБУ повинен проводити грошово-кредитну політику, спрямовану на підтримку стабільності грошової системи й банківського сектору, що забезпечує нормальний розвиток національного господарства. Численні недоліки реалізації монетарної політики, пов'язані з внутрішніми й зовнішніми факторами, знижують її ефективність. Тому сьогодні актуальною є проблема пошуку шляхів подолання проблем грошово-кредитної політики.

Враховуючи проблеми реалізації грошово-кредитної політики деякі дослідники вважають, що для покращення стану фінансового ринку України необхідно змінити монетарну політику на більш жорстку і послідовну. Для цього пропонується зробити наступне:

— знизити ставки рефінансування комерційних банків, що підвищить доступність кредитів. Крім того потрібно здійснювати контроль за виданими кредитами банкам, щоб не допустити ситуації, коли вони будуть пропонувати отримані кредити підприємцям за значно вищим відсотком. Також можна використати частину золотовалютних резервів держави для рефінансування банків;

— з метою запобігання корупції й зловживання запровадити методи адміністративного регулювання процентних ставок, встановити банківську маржу по операціях за кредитом, котрі виділяє держава;

— здійснювати рефінансування вибірково, залежно від вкладу банку в розвиток економіки;

— збільшити долю рефінансування банків під виробничі векселі, тобто зв'язати монетарну політику з попитом підприємств;

— провести націоналізацію активів проблемних банків. З цією метою створити державну компанію з повернення активів;

— використовувати керований плаваючий курс, здійснювати поступовий перехід до режиму вільного обмінного плаваючого курсу. Це посилить гнучкість обмінного курсу, розширивши діапазон його можливого коливання;

— здійснення контролю над зовнішнім боргом банківського й корпоративного секторів, сприяння швидкому його погашенню [2].

У кризових умовах грошово-кредитна політика повинна виконувати складні й відповідальні завдання, котрі потребують відповідного кваліфікованого вирішення. Виникає необхідність створення наукової бази для розробки і реалізації монетарної політики. Потрібно правильно використовувати досягнення у відповідній сфері світової науки й практики, здійснювати підготовку наукових кадрів, що проводитимуть власні дослідження сучасного стану України. Створювати центри, котрі б займались координуванням наукової роботи в цій галузі. Забезпечити надійне функціонування системи комунікацій НБУ з громадськістю. Використання таких заходів дозволить НБУ дещо підвищити ефективність реалізації грошово-кредитної політики, а отже покращити загальний стан фінансового ринку.

Інші вчені виділяють серед шляхів підвищення ефективності грошово-кредитної політки в умовах світової фінансової кризи наступні:

— внесення змін в окремі нормативно-правові акти, котрі регулюють банківську діяльність, для підвищення ефективності інструментів грошово-кредитної політики у сфері національного господарства;

— головною метою грошово-кредитної політики повинно стати забезпечення зростання ВВП;

— підтримання оптимального рівня інфляції, при цьому підвищення цін є невідворотним наслідком зростання економіки;

— запровадження механізму цільової емісії з метою фінансування капітальних видатків, котрі повинні бути спрямовані на реалізацію інвестиційних проектів, розробку інноваційних продуктів, енергозберігаючих технологій - такі заходи повинні відновити розвиток національної економіки швидкими темпами;

— відновлення пільгового кредитування банків, які займаються наданням кредитів для реалізації інвестиційних й інноваційних проектів у найбільш пріоритетних національного господарства, тобто тих, що забезпечують економічну безпеку держави [5].

Щодо НБУ, то він ще в "Основних засадах грошово-кредитної політики на 2002 рік" проголосив намір поступово створювати умови для переходу в перспективі до "прямого таргетування інфляції" [10].

Режим інфляційного таргетування передбачає повну незалежність центрального баку, підвищення прозорості його діяльності, використання повного спектру економічних даних у процесі реалізації монетарної політики. Такі зміни є позитивними, оскільки вони підвищують ефективність використання інструментів грошово-кредитної політики.

Проте для того, щоб перейти на режим таргетування інфляції Україні необхідно вирішити низку проблем:

· існування незбалансованої фіскальної політики та фактичної прив'язки обмінного курсу до долара США;

· високий рівень доларизації економіки;

· низький рівень лібералізації валютного курсу, фондового ринку;

· наявність негативного торгового сальдо і посилення залежності від потоків іноземних інвестицій [11].

Сучасна грошово-кредитна політикам застосовує переважно традиційні методи, що направлені на вирішення проблем в економіці, сумісно з новими методами задля ефективного впливу на тенденції на грошовому ринку й реальному секторі економіки. Значна роль приділяється підвищенню ступеня прозорості й послідовності монетарної політики, а тому змішані стратегії грошово-кредитної політики поширюються значно швидше.

Під час побудови майбутньої стратегії грошово-кредитної політики України НБУ повинен враховувати адекватну оцінку стану національної економіки, визначати її об'єктивні тенденції, орієнтуватися на ступінь розвитку банківської системи, фондового ринку. Важливу роль відіграє інституційне забезпечення монетарної політики, ефективність її методів й інструментів, взаємозв'язок монетарних і макроекономічних показників.

Ефективне запровадження стратегії не повинне передбачати зміну чинного законодавства України: як свідчить практика зміни в законодавстві України - це довготривалий, складний, політизований процес, наміри і наслідки якого суттєво різняться. Світовий досвід свідчить про існування можливості врегулювання всіх проблем монетарної політики на рівні неформальних угод і нормативно-правових актів. НБУ та уряд України повинен частіше звертатися до таких методів [18].

Фінансова криза продемонструвала вразливість економіки України до зовнішніх шоків. Для того, щоб стабілізувати ситуацію і позбавитися наслідків світової фінансової кризи, грошово-кредитна політика НБУ повинна ґрунтуватися на системно-структурному підході.

Грошовий ринок України зазнав негативного впливу протягом останнього періоду, проте дослідники монетарної політики доводять, що проведення виваженої грошово-кредитної політики здатне ліквідувати багато наслідків кризових процесів. Прив'язування монетарної політики до попиту підприємств, націоналізація активів приватних банків, перехід до вільного обмінного плаваючого курсу, зниження масштабів доларизації української економіки - основні заходи, що можуть підвищити ефективність дій НБУ.

Труднощі в реалізації ефективної монетарної політики в Україні все-таки залишаються. Їх присутність пояснюється специфічними особливостями перебігу кризових процесів в Україні.

Відновлення економічного зростання в посткризовий період можливе лише за поліпшення зовнішніх умов. Не останню роль відіграє вирішення внутрішніх структурних проблем: від нього залежить стійкість і якість економічного зростання. Існують певні чинники, котрі підривають довгострокову монетарну стабільність. Серед них: зростання зовнішнього державного боргу, відсутність захисних механізмів, а відтак низький суверенітет фінансового сектора. Таким чином, для переходу України до сталого збалансованого економічного зростання потрібно підвищувати ефективність використання залучених фінансових ресурсів.

На даному етапі можливості НБУ здійснювати стимулюючу монетарну політику дещо обмежені. Це пояснюється дією немонетарних чинників інфляції: зростанням вартості продовольства, енергоносіїв, монополізацією ринків, інфляційними очікуваннями споживачів.

Економічне зростання гальмується через застосування монетарних методів боротьби з немонетарною інфляцією, а це означає обмеження грошової пропозиції. Таким чином, щоб зупинити інфляційні процеси в Україні треба провести структурну перебудову економічної системи а це в свою чергу потребує здійснення «м'якої» грошово-кредитної політики й використання механізмів спрямування необхідних ресурсів у пріоритетні сфери економіки. Тому в короткостроковому періоді сталі темпи інфляції матимуть позитивний характер [18].

В Україні існує розрив між здатністю банківської системи надавати кредити і спроможністю нефінансового сектора ефективно використовувати їх. Ланцюгову банківську кризу вдалось відвернути за допомогою антикризових заходів стабілізації банківського сектору, проте ці заходи так і не перетворилися в інструменти відновлення кредитування економіки. Ряд чинників спричинив виключення банківського сектора з процесу відновлення економічного зростання, що є негативним моментом.

Спостерігається тенденція переспрямування фінансових ресурсів до державного сектора економіки. Як результат збільшується залежність банківської системи від державного бюджету, що посилює розрив між розвитком фінансового і реального секторів економіки.

Обмінний курс гривні виконує сьогодні специфічну роль «інфляційного якоря». Це робить курсову динаміку передбачуваною. НБУ компенсує гривневі інтервенції шляхом мінімізації рефінансування комерційних банків. Монетарні обмеження знижують роль внутрішнього попиту у відновленні економічного зростання. Високий рівень доларизації є негативним чинником, що обумовлює необхідність оновлення інструментарію валютно-курсового регулювання.

Отже, ефективній реалізації грошово-кредитній політиці в посткризовий період перешкоджає сегментація економічної і фінансової систем. Відновлення збалансованості фінансової та економічної фінансової систем є основними факторами, котрі здатні підвищити ефективність монетарної політики.

Для забезпечення сталого економічного зростання пріоритетними мають стати наступні завдання грошово-кредитної політики:

— стабілізація темпів інфляції;

— зміна структури джерел грошової пропозиції;

— підвищення дієвості трансмісійного монетарного механізму;

— розвиток механізмів управління ліквідністю на основі посилення дієвості процентних важелів;

— становлення потужного національного;

— підвищення рівня монетизації та насиченості економіки кредитами;

— оновлення курсового режиму у напрямі підвищення гнучкості валютного курсу [15].

Таким чином, саме посилення стимулюючого характеру монетарної політики здатне забезпечити виправлення дисбалансів фінансової та економічної систем України, що призведе до збалансованого економічного зростання. Ефективність грошово-кредитної політики в посткризових умовах також можна забезпечити й іншими шляхами, серед яких вчені пропонують такі: перегляд та внесення змін до певних нормативно-правових актів, забезпечення зростання ВВП, зменшення інфляційних очікувань та підтримка інфляції на оптимальному рівні, рефінансування тих банків, котрі займаються кредитуванням інноваційних проектів. Ефективна грошово-кредитна політика здатна забезпечити економічну безпеку держави, що є особливо важливим в умовах процесів глобалізації економіки.

Висновки

Таким чином, під грошово-кредитною (монетарною) політикою розуміють комплекс взаємозв'язаних, скоординованих на досягнення певних цілей заходів щодо регулювання грошового ринку, які проводить держава через свій центральний банк. У своєму впливі на реальну економіку вона взаємодіє з фіскальною, ціновою, інвестиційною та структурною політикою.

Головним завданням монетарної політики є визначення реального попиту на гроші з боку економічних агентів і забезпечення відповідної пропозиції грошей, яка б відповідала запланованому зростанню обсягу виробництва без загрози стабільності національної валюти та грошово- кредитного ринку в цілому, а також запобігала розвитку інфляції за рахунок монетарної складової.

Хоча регулятивні заходи монетарної політики здійснюються безпосередньо в грошово-кредитній сфері, її ефект не обмежується цією сферою, а проявляється також у реальній економіці завдяки впливу монетарних змін на виробництво, інвестиції, зайнятість тощо. Тому монетарна політика по суті є складовою загальної економічної політики держави. У своєму впливі на реальну економіку вона взаємодіє з фіскальною, ціновою, інвестиційною, структурною політикою. За механізмом дії та характером впливу на реальну економіку вона разом з фіскальною становить кон'юнктурну політику

Грошово-кредитна політика здійсню вплив на економічне середовище за допомогою певного інструментарію. Наявні в розпорядженні центрального банку інструменти грошово-кредитного регулювання поділяються прямі та опосередковані.

Найпоширенішим і найдієвішим засобом непрямого впливу на економіку є операції на відкритому ринку. Вони не мають різкого негативного впливу на ефективність роботи банків, легко контролюються центральним банком і результат дії цього засобу виявляється дуже швидко.

Інструменти прямої дії відіграють певну роль у грошово-кредитній політиці, яку проводять центральні банки країн із розвиненою ринковою економікою, але більш активно вони використовуються центральними банками країн, що розвиваються, а також країн із перехідною економікою.

Грошово-кредитна політика визначається урядом країни, але в життя запроваджується центральним банком. Тому багато в чому ефективність грошово-кредитного регулювання залежить як від політичної ситуації в країні в цілому, так і від взаємовідносин між законодавчою владою та центральним банком зокрема.

Звичайно виважена монетарна політика не є універсальним знаряддям для досягнення економічної стабільності, адже збої в будь-якій ланці ринкових змінних можуть звести нанівець вплив грошово-кредитної політики або суттєво зменшити її позитивний результат.

В Україні головним суб'єктом грошово-кредитної політики є Національний банк. Крім нього, у виробленні грошово-кредитної політики беруть участь таки органи державного регулювання економіки -- Міністерство фінансів, Міністерство економіки, безпосередньо уряд та Верховна Рада. НБУ здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від органів державної влади. Він підзвітний Президенту та Верховній Раді України.

Формування грошово-кредитної політики будь-якої держави - це складний процес, який завжди пов'язаний з особливостями економічного та соціального середовища, оскільки саме вони визначають основні завдання даної політики. В Україні виділяють чотири основні етапи формування грошово-кредитної політики для кожного з яких виокремлено певні особливості розробки й реалізації цієї політики.

На даному етапі існує безліч недоліків у проведенні грошово-кредитної політики. В умовах фінансової нестабільності НБУ продовжує визначати основним своїм завданням підтримання стійкості національної одиниці, але вважає також перспективним перехід до режиму інфляційного таргетування, оскільки світовий досвід засвідчує, що саме цінова стабільність є основною умовою сталого довгострокового економічного зростання.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р. № 679-XIV.

2. Основні засади грошово-кредитної політики на 2011 рік [Електронний ресурс]. - www.bank.gov.ua/Rada_Nbu

3. Статистичний бюлетень Національного банку України (електронне видання) березень 2012 [Електронний ресурс]. - http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=57897

4. Щомісячне аналітично-статистичне видання Національного банку України. «Бюлетень Національного банку України» / Авторський колектив Головко В.А., Остролуцький М.В., Тетерук А.М. - 2012. - №4, - С. 17-35.

5. Щодо пріоритетів грошово-кредитної політики в після кризовий період [Електронний ресурс] : / Національний інститут стратегічних досліджень при Президенті України. - 2010 [Електронний ресурс].- http://www.niss.gov.ua/articles/469

6. Післякризовий розвиток економіки України: засади стратегії модернізації. - К.: - НІСД, 2011. - С. 52-57.

7. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навч. посіб. / За ред. Косової Т. Д., Папаіка О. О. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - С. 220-286.

8. Монетарна політика Національного банку України: сучасний стан та перспективи змін / За ред. В. С. Стельмаха. - К.: Центр наукових досліджень Національного банку України, УБС НБУ. - 2009. - 404 с.

9. Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича - К.: Знання, 2007. - С. 596-636.

10. Безнощенко М. Еволюція грошово-кредитної політики України та перспективи переходу на режим таргетування інфляції // Дослідження міжнародної економіки: збірник наукових праць. - 2011. - №2 [Електронний ресурс]. - www.bank.gov.ua

11. Гнатів, О. А. Таргетування інфляції як оптимальний режим монетарної політики в Україні // Регіональна економіка. - 2009. - № 2. - С. 119 - 125.

12. Гребеник Н. Основні віхи у формуванні та проведенні грошово-кредитної (монетарної) політики в Україні. Стаття друга. Розвиток і оптимізація механізмів та інструментів монетарної політики // Вісник НБУ. - 2010. - № 2. - С. 10-15.

13. Гребеник Н. Основні віхи у формуванні та проведенні грошово-кредитної (монетарної) політики в Україні. Стаття третя. Шляхи вдосконалення політики рефінансування Національним банком України // Вісник НБУ. - 2010. - № 10. - С. 3-11.

14. Дзюблюк, О. Грошово-кредитна політика як фактор макроекономічної стабілізації і подолання наслідків кризових явищ // Світ фінансів. - 2011. - № 3. - С. 7-18.

15. Дзюблюк, О. Оптимізація передавального механізму грошово- кредитної політики центрального банку // Вісник Національного банку України. - 2010. - № 1. - С.6.

16. Міщенко С. удосконалення монетарної політика та регулювання фінансових систем // Вісник НБУ. - 2011. - № 5. - С. 21-27.

17. Паливода К.В. Монетарна політика як інструмент активізації економічного зростання // Актуальні проблеми економіки. - 2012. - № 2. - С. 99-108.

18. Щербакова О. Перспективи грошово-кредитної політики на етапі посткризового відновлення економіки України [Електронний ресурс]. - http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vnbu/2011_8

Додаток 1

Рис. 1.1. Зв'язок монетарної політики із загальноекономічною політикою

Додаток 2

Рис. 1.2. Варіанти грошово-кредитної політики

Додаток 3

Рік

Рис. 2.1 Динаміка коефіцієнта монетизації економіки України протягом 1991 - 2011 рр.

Додаток 4

Рис. 2.2. Динаміка реального ефективного та номінального курсу у 2009-2011 рр.

Додаток 5

Рис. 2.3. Інтегральна ставка по кредитах і депозитах в національній валюті та зміна індексу споживчих цін в річному вимірі

Рис. 2.4. Структура кредитів і депозитів за строками погашення за 2008 р. - 2011 р.

Джерело: побудовано за даними НБУ

Размещено на Allbest.ru