Планування і контроль загальновиробничих витрат підприємства

Щодо будівельно-монтажних організацій, то методика планування виробничих втрат дещо інша. Орієнтиром у цій справі повинні служити Методичні рекомендації із формування собівартості будівельно-монтажних робіт, затверджених наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 16 лютого 2004 р. № 30.

Метою планування виробничої собівартості будівельно-монтажних робіт є:

ь визначення витрат, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт у встановлені терміни за умови раціонального використання матеріалів, робочої сили, будівельних та інших виробничих ресурсів, дотримання правил технічної експлуатації будівельних машин і механізмів, а також дотримання безпечних умов праці;

ь організація внутрішньогосподарського розрахунку та управлінського обліку у структурних підрозділах будівельної організації;

ь визначення ціни тендерної пропозиції, за якою будівельна організація спроможна збудувати об'єкт (виконати роботи), щодо якого провадяться торги (тендери).

Порядок і методи планування виробничої собівартості будівельно-монтажних робіт встановлюють будівельні організації самостійно виходячи з умов та особливостей їх виробничої діяльності та з урахуванням зазначених методичних рекомендацій. Планування собівартості будівельно-монтажних робіт може здійснюватися за такими об'єктами витрат:

· окремими видами будівельно-монтажних робіт;

· об'єктами будівництва;

· будівельними контрактами.

Планова виробнича собівартість окремих об'єктів будівництва та видів будівельно-монтажних робіт може розраховуватися на основі техніко-економічних обґрунтувань та визначатися за статтями калькулювання витрат або за елементами витрат. Вихідними даними для таких розрахунків є:

- програма робіт будівельної організації;

- проектно-кошторисна документація об'єктів, що споруджуються;

- фізичні обсяги видів робіт;

- виробничі норми витрат на одиницю виміру відповідних видів робіт (конструктивних елементів).

Під час здійснення розрахунків враховуються: конкретні технологічні та організаційні умови роботи будівельної організації, передбачені проектами організації будівництва і проектами виконання робіт; результати аналізу рівня витрат у минулих звітних періодах, можливості інтенсифікації та підвищення ефективності будівельного виробництва.

Розділ 3. Удосконалення системи планування і контролю загальновиробничих витрат ПАТ «Житомирський завод огороджувальних конструкцій»

3.1 Стан системи планування і контролю загальновиробничих витрат

Важливою складовою реалізації проекту являється також і планування витрат. Планувати витрати потрібно так, щоб вони могли задовольнити потреби у фінансових ресурсах протягом усього періоду реалізації проекту.

Метою планування витрат проекту є:

Ш економічно обґрунтоване визначення витрат на виконання проектних робіт та визначення життєздатності проекту;

Ш одержання фінансування та розподіл ресурсів;

Ш організація внутрішньогосподарського розрахунку та управлінського обліку у відособлених структурних підрозділах проектної організації;

Ш необхідність здійснення контролю;

Ш визначення реальної ціни, за якою проектна організація спроможна виконати проектні роботи, щодо яких провадяться торги (тендери).

Господарська діяльність підприємства потребує необхідних витрат, в тому числі і загальновиробничих витрат. У багатьох галузях промисловості вони становлять високу питому вагу у собівартості продукції. Тому аналіз витрат є важливим напрямком економічної роботи на всіх підприємствах.

Завданнями аналізу загальновиробничих витрат є перевірка обґрунтованості внутрішньовиробничих планових завдань і достовірності фактичної інформації, оцінка рівня і динаміки показників (витрат, розрахунок впливу факторів на аналізуючі показники. Основними джерелами даних аналізу загальновиробничих витрат є первинні бухгалтерські документи, регістри синтетичного та аналітичного обліку.

За своїм характером загальновиробничі витрати є непрямими. Аналіз починають із загальної їх оцінки. Використаємо дані по ПАТ "ЖЗОК" за 2011 р. (таблиця 3.1.1).

Таблиця 3.1.1

Загальна оцінка загальновиробничих витрат на ПАТ "ЖЗОК" за 2011р. (тис. грн.)

Дані таблиці 3.1.1 свідчать, що загальновиробничі витрати в другому кварталі у порівнянні із першим кварталом збільшились на 51.37 тис. грн. Це пов'язано із збільшенням витрат на управління - 0,29 тис. грн., витрати на утримання, експлуатацію і ремонт основних засобів загальновиробничого призначення - 15,69 тис. грн., витрати на опалення, освітлення і інше утримання загальновиробничого призначення збільшилися на 31.47 тис. грн., а також і інші витрати - на 3,68 тис. грн., витрати третього кварталу у порівнянні з другим кварталом збільшилися лише на 2.61 тис. грн. Витрати цих двох кварталів мало в чому змінилися.

Лише амортизація основних засобів і інших нематеріальних активів загальновиробничого призначення на протязі трьох кварталів залишається незмінними. Загальновиробничі витрати четвертого кварталу у порівнянні з третім кварталом зменшились на 37.08 тис гри.

Це пов'язано із зменшенням таких статей витрат як: витрати на управління зменшилися на 0,6 тис. грн., витрати на управління, експлуатацію і ремонт основних засобів загальновиробничого призначення на 16,93 тис. грн.. витрати на опалення, освітлення і інші утримання загальновиробничого призначення зменшилися на 33,86 тис. грн. і інші витрати - на 4.67 тис. грн. Але в четвертому кварталі збільшилась амортизація основних засобів на 1,78 тис. грн., амортизація інших нематеріальних активів загальновиробничого призначення - на 17,14 тис. грн. за рахунок вибуття необоротних активів із балансу підприємства.

У подальшому аналізі визначено, які із статей витрат займають найбільшу і найменшу питому вагу у складі загальновиробничих витрат. Для цього побудуємо таблицю структури загальновиробничих витрат на ПАТ «ЖЗОК» за 2011 р. (таблиця 3.1.2)

Таблиця 3.1.2

Структура загальновиробничих витрат на ПАТ "ЖЗОК" за 2011 р.

Як показують дані таблиці 3.1.2 найбільша питома вага у складі загальновиробничих витрат, це витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідвід і інше утримання загальновиробничого призначення. Друге, місце в складі загальновиробничих витрат займають витрати на утримання, експлуатацію і ремонт основних засобів загального призначення. Найменшу частку у загальновиробничих витратах займають витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього середовища. В другому і третьому кварталах статі витрат є більш постійні і коливаються в межах одиниці процента від суми витрат. А в першому і четвертому кварталах, ми бачимо, значні коливання статей витрат, це пов'язано з впливом багатьох факторів.

Так, загальна сума амортизації залежить від кількості машин і устаткування, їх структури, ціни і норми амортизації. Ціна устаткування може змінюватися за рахунок придбання більш дорогих транспортних засобів і їх переоцінки у зв'язку з інфляцією. Норма амортизації змінюється досить рідко, і тільки по рішенню керівника. Середня норма амортизації може змінюватися із за структурних змін в складі фондів. Частка амортизації на одиницю продукції залежить ще і від об'єму виробництва продукції. Чим більше продукції випущено на даних виробничих потужностях, тим менша амортизація і інших постійних витрат припадає на одиницю продукції.

На величину експлуатаційних витрат припадає кількість експлуатаційних об'єктів, час їх роботи і витрати на одну машино-годину роботи.

Витрати на капітальний, поточний і профілактичний ремонт можуть змінитися і за обсягом ремонту робіт, їх складності, степеня зношення основних фондів, вартості запасних частин і ремонтних матеріалів економічного їх використання.

На суму витрат на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання загальновиробничих приміщень впливає вартість комунальних послуг, які спрогнозувати на цілий рік неможливо. Також впливають обов'язковим використання електроенергії, води і інше.

Аналіз загальновиробничих витрат по ПАТ "ЖЗОК" за 2011 р. показав, що найбільшу питому вагу у складі загальновиробничих витрат займають витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення і інше утримання виробничих приміщень, тобто більше 50% від загальної суми витрат загальновиробничого призначення. Дані проведеного аналізу свідчать про те, що сума загальновиробничих витрат зросла у другому, третьому кварталах це пов'язано із збільшенням обсягом виробництва у даний період, а в першому. четвертому кварталах сума загальновиробничих витрат менша в порівнянні з другим і третім кварталом на 88,5 тис. грн.

3.2 Шляхи удосконалення планування і контролю загальновиробничих витрат

Одним із джерел покращення фінансових результатів діяльності підприємства є раціональне використання матеріальних, трудових ресурсів, та зниження рівня загальновиробничих витрат. Тому метою є дослідження проблем внутрішньогосподарського контролю за матеріальними, трудовими та загальновиробничими витратами.

Отже, першою проблемою, яку ми розглянемо є: проблема правильної організації контролю за здійсненням матеріальних витрат на підприємстві. При існуючій практиці організації контролю матеріальних ресурсів, основними центрами організації контролю стану і використання матеріальних ресурсів є відділ матеріально-технічного забезпечення, склади, структурні підрозділи, місця використання ресурсів, бухгалтерія та деякі інші функціональні підрозділи.

Слід відзначити, що поточний (оперативний) контроль використання матеріальних ресурсів в цехах підприємств, які мають широку номенклатуру статей матеріальних витрат, практично не ведеться. Лише послідуючий контроль згідно даних бухгалтерського обліку веде бухгалтерія після закінчення звітного періоду, а отже і терміну використання вказаних ресурсів.

Важливим етапом покращення контролю за матеріальними витратами є їх нормування, тобто використання елементів нормативного методу калькулювання витрат на собівартість продукції. Це є досить ефективним саме для контролю за матеріальними витратами, тому що при створенні одиниці продукції, як правило, відомі питомі витрати сировини та матеріалів. Норма забезпечує оцінку витрат на 1 одиницю виробництва, а кошторис - оцінку витрат на весь обсяг виробництва.

Недоліком даної системи контролю за матеріальними ресурсами є також те, що на сучасних підприємствах майже відсутній контроль за зовнішніми ресурсами, на ціну яких підприємство ніяк не може вплинути: газ, вода, пар, електроенергія та інше. Система обліку таких ресурсів також повинна контролюватись, тому що всі ці показники впливають на величину собівартості продукції.

Важливим показником, що підлягає контролю, є ефективне використання робочого часу. Тому наступною проблемою є: недостатність проведення контрольних заходів за використанням трудових ресурсів.

Важливою передумовою організації контролю є науково обґрунтована класифікація трудових ресурсів та заробітної плати. Однак, сучасні науковці виділяють досить різні принципи класифікації, які мають певні недоліки [ 4, с. 90; 5, с. 4]. Основними з яких є те, що вони не охоплюють всіх ознак, які характеризують витрати заробітної плати в господарській діяльності підприємства, об'єднують витрати різні по характеру і цільовому призначенню, не забезпечують необхідне групування витрат заробітної плати для контролю результатів діяльності окремих підрозділів і виявлення резервів їх зниження.

Отже, із-за складності об'єкту контролю та відсутності єдності думок щодо класифікації особового складу робітників і фонду заробітної плати підприємств, надзвичайно важко домогтися такої організації контролю трудових витрат, яка б найбільш точно розкривала всі сторони використання праці та заробітної плати.

Досить значним питанням в організації обліку витрат є правильний розподіл загальновиробничих витрат. Найголовнішим у цьому питанні є правильний вибір бази розподілу, що дозволяє тримати рівень собівартості продукції на найбільш оптимальному рівні. Це дозволить отримувати більший прибуток, а відповідно і чистий дохід підприємства.

Тому задачею контролю є встановлення правильної класифікації витрат на виробництво. Важливим недоліком є те, що на практиці планування витрат ведеться не на основі науково і технічно обґрунтованих норм, а по рівню витрат попереднього періоду. Особливо це стосується витрат на управління і обслуговування виробництва.

Удосконалення контролю загальновиробничих витрат полягає у здійсненні організаційного і методологічного взаємозв'язку обліку і контролю; посилення оперативності виявлення, узагальнення і групування витрат і допущених відхилень в розрізі центрів відповідальності та за місцями виникнення витрат; організація планування та здійснення контролю на етапах постачання та реалізації; організація контролю в першу чергу на рівні стратегічного планування, де контроль дає значний ефект у підвищенні ефективності діяльності підприємств.

Зазначені проблеми є одними із основних, їх вирішення є першочерговим для сучасних підприємств, діяльність яких направлена на підвищення конкурентоздатності продукції та отримання прибутку.

Аналіз визначення відхилень фактичних витрат виробництва від планових.

Оскільки витрати на обслуговування виробництва і управління є накладними, то вони не можуть бути прямо віднесені на собівартість конкретних видів продукції. На досліджуваному підприємстві згідно Інструкції по плануванню, обліку і калькуляції собівартості, витрати на обслуговування виробництва і управління розподіляються між видами продукції пропорційно випуску.

Розглянемо, як можна одержати кількісні показники витрат на продукт за планом, порівняти їх з фактичними витратами та визначити відхилення фактичних витрат від планових.

Розподіл здійснюється таким чином:

1) загальновиробничі витрати (рахунок 25)

Загальновиробничі витрати / Випуск продукції = Коефіцієнт розподілу

Коефіцієнт розподілу * Вид продукту = Частка витрат, яка відноситься на даний вид продукції

110036,97/ 1329695=0,0827

0,0827*746568,9=61781,22

Таким чином, по всіх видах продукції.

2) Загальногосподарські витрати розподіляються аналогічно загальновиробничим:

307087,08/ 1329695 = 0,2309

0,2309 * 746568,9 = 172416,73

Таким чином, по кожному виду продукції.

Вся решта витрат розподіляється між видами продукції згідно планової калькуляції по кожному вигляду і рецептурі, залежність від випуску.

Тобто витрати на одиницю продукції множаться на випуск певного виду продукції:

2922,08 * 746568,9 =2181534,05 тис. грн.

Таким чином, одержуємо витрати на продукт за планом і порівнюємо їх з фактичними витратами і визначаємо відхилення фактичних витрат від планових.

Оформляється розподіл у відомості розподілу витрат за місяць.

Далі, наприклад, для визначення собівартості продукції витрати на виробництво розподіляються по календарних періодах так, щоб частка витрат, що включається в собівартість продукції кожного періоду, відповідала кількості продукції, випущеній в цьому періоді.

Вказані витрати включаються в собівартість продукції кожного в перебігу року в розмірах, передбачених планом. Залежно від співвідношення між плановим і фактичним розмірами витрат, сума відхилень розглядається як залишок витрат майбутніх періодів, або як резерв майбутніх платежів. Таким чином, загальна сума витрат на виробництво в кожному періоді складається з поточних витрат і частини одноразових витрат, відношуваних на продукцію, що виробляється в даному періоді.

При цьому методі використовуються найважливіші елементи нормативного методу: своєчасне виявлення відхилень від норм і облік змін норм. В первинній документації і в оперативній звітності повинні відображатися (за зміну, добу, декаду) не тільки фактична витрата сировини, основних матеріалів, напівфабрикатів і ін., але і витрата їх по нормах.

Аналіз звітних даних про фактичне використовування матеріальних цінностей у виробництві здійснюється завідуючим виробництвом, начальником цеху, плановим відділом і бухгалтерією.

Вказані працівники дають свій висновок про використовування сировини і матеріалів у виробництві, готують пропозиції по усуненню недоліків.

3.3 Наслідки впровадження запропонованих заходів та їх вплив на процес планування загальновиробничих витрат підприємства та на загальну господарську діяльність

Собівартість та витрати є найважливішими економічними категоріями. Їхній рівень багато в чому визначає розмір прибутку і рентабельності підприємства, ефективність його господарської діяльності. Зниження й оптимізація витрат є одними з основних напрямків удосконалювання економічної діяльності кожного підприємства.

В залежності від виду продукції, характеру технологічного процесу, особливостей переробки сировини використовують різні методи калькулювання (оцінки) витрат.

Проте основним завданням економіста є не тільки підрахування вже наявних витрат, але і знаходження все можливих шляхів зниження загальновиробничих витрат. В середині підприємства витрати можна знижувати за рахунок зміни норм використання сировини, зменшення витрат живої праці на одиницю продукції тощо. Для цього розроблено ряд показників (індексів), які нині широко використовуються на підприємствах.

Отже, кожен керівник закладу, а з ним і економісти, і бухгалтери безпосередньо включені у процес, пов'язаний зі шляхами зниження даних витрат.

Висновки та пропозиції

Витрати підприємства є одним із найважливіших і одним із трудомістких об'єктів обліку, контролю, аналізу. Від правильності їх визначення залежить точність розрахунку фінансового результату діяльності підприємства.

Перехід підприємства на нову систему обліку, яка визначена Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність", Національні положення (Стандарти) Бухгалтерського обліку, новий План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємства і організацій вимагає певних змін у методиці організації обліку витрат.

Одним із принципів ведення бухгалтерського обліку в нових умовах є обачність. У зв'язку із цим слід уникати заниження витрат. Це означає, що витрати потрібно відображати в обліку відразу ж після отримання відомостей про імовірність їх виникнення. Цього принципу потрібно дотримуватися при відображенні загальновиробничих витрат, які є об'єктами дослідження даної роботи.

В результаті проведених досліджень по плануванню і контролю загальновиробничих витрат зроблені такі висновки і пропозиції:

Вивчивши загальну класифікацію витрат можна сказати, що загальновиробничі витрати є витратами звичайної діяльності, накладними в залежності від економічної ролі в процесі виробництва, комплексними за своїм складом:

ь непрямими в залежності, від способу включення в собівартість продукції (в управлінському обліку при визначенні повної собівартості продукції);

ь за доцільністю, загальновиробничі витрати в основному є продуктивними витратами.

Загальновиробничі витрати в більшій своїй величині (змінні і розподілені постійні) списуються на собівартість реалізованої продукції, тобто на витрати діяльності одночасно із визнанням доходу від реалізації.

За місцем виникнення загальновиробничі витрати є витратами конкретного цеху чи одного виробничого підрозділу.

Що до можливості впливу менеджера на величину загальновиробничих витрат, то це залежить від ефективності управління витратами на конкретному підприємстві. Однак, на нашу думку є багато можливостей контролю за загальновиробничими витратами .

В складі загальновиробничих витрат відображаються витрати пов'язані з організацією і управлінням виробництвом у виробничих підрозділах, а також витрати, пов'язані з утриманням і експлуатацією устаткування і транспортних засобів внутрівиробничого призначення. Таке об'єднання названих витрат, на нашу думку пояснюється єдиною причиною що ці витрати є накладними з виробничими витратами одного і того ж виробничого підрозділу

Загальновиробничі витрат поділяються на постійні і змінні. Такий поділ витрат має важливе значення як для правильного списання і розподілу цих витрат між окремими видами об'єктів обліку витрат, так і для контролю за накладними витратами.

Всі витрати операційної діяльності, в тому числі загальновиробничі, формуються в розрізі економічних елементів і статей витрат. Елементи витрат наводяться в П(С)БО 16 "Витрати", а перелік статей витрат може встановлюватись підприємством самостійно.

Особливістю обліку загальновиробничих витрат є те, що вони списуються на собівартість виробничої продукції в частині змінних і розподілених постійних, і на собівартість реалізованої продукції у частині нерозподілених постійних витрат Тому вони не мають відображення у формах фінансової звітності.

Основним завданням управлінського обліку загальновиробничих витрат є правильне їх відображення за місцями виникнення і економічно обґрунтований розподіл і віднесення на собівартість окремих видів продукції. Від виконання цих завдань залежить коректність контролю за формуванням цих витрат і правильність розрахунку повної собівартості продукції, що має важливе заточення для ціноутворення.

Загальновиробничі витрати є одними із видів витрат діяльності підприємства і їх облік повинен повністю відповідати загальній схемі побудови обліку.

Вивчення плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, а також Інструкції, щодо його користування, затверджених Міністерством фінансів України від 30 листопада 1999 р. дає можливість зробити висновок, що загальна схема обліку діяльності підприємства виглядає таким чином : з однієї сторони відображаються всі витрати підприємства за видами діяльності, з другої - доходи підприємства за видами діяльності. Як витрати, так і доходи списуються на фінансовий результат діяльності, тобто різниця між ними становить валовий фінансовий результат (прибуток або збиток).

Враховуючи загальну схему обліку діяльності підприємства вважаємо за доцільним нестачі незавершеного виробництва і матеріальних цінностей виявлені у виробничих підрозділах і на загальнозаводських складах відображати як інші витрати операційної діяльності виключивши їх зі складу загальновиробничих витрат, а суми заміщень за ці нестачі включати до складу іншого операційного доходу.

Операційний контроль витрат від нестач і псувань товарно-матеріальних цінностей за причинами і винуватцями пропонується вести у спеціальний відомості, яка за будовою може бути подібною до відомості 14 за старою журнально-ордерною формою обліку.

Не зовсім правильною, на мій погляд, є методика розподілу постійних загальновиробничих витрат, а саме вона аналогічна методиці розподілу змінних витрат, пропонується наступна методика списання і розподілу постійних загальновиробничих витрат: на витрати виробництва (рахунок 23 "Виробництво") списується фактична сума постійних загальновиробничих витрат в межах планової величини, а перевищення фактичної суми над плановою відноситься на собівартість реалізованої продукції (рахунок 90 "Собівартість реалізації"). Між окремими об'єктами обліку витрат (видами продукції, робіт і послуг) списані постійні загальновиробничі витрати розподіляються пропорційно до встановленої бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Саме така методика розподілу цих витрат, на нашу думку, і передбачена в пункті 16 П(С)БО 16 ""Витрати" разом з тим порядок розрахунку в додатку 1 є зовсім іншим.

Аналіз загальновиробничих витрат по ПАТ "ЖЗОК" за 2011 р. показав, що найбільшу питому вагу у складі загальновиробничих витрат займають витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення і інше утримання виробничих приміщень, тобто більше 50% від загальної суми витрат загальновиробничого призначення.

Зроблені висновки і пропозиції ще раз доказують, що об'єкт дослідження є складним і потребує постійного вивчення.

Список використаної літератури

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318

2. Голов С.Ф. Управлінський облік. - К.: Лібра, 2004. - 576 с.

3. Лень В.С. Управлінський облік. - К.: Знання - Прес, 2003. - 287с.

4. Нападовська Л.В. Внутрішньогосподарський контроль у ринковій економіці. -Дніпропетровськ: «Наука і освіта»., 2004. -- 223с.

5. Білоусова І. Методи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції // Бухгалтерський облік і аудит. - 2006 р. - №9. - с. 3-5.

6. Дорфман В. Облік матеріальних витрат у промисловості // Дебет - Кредит. - 2007 р. - №10.-с.35

7. Чухліб О.А. Управлінське рішення щодо витрат у собівартості продукції // Фінанси підприємств. - 2006 р. - № 2. - с. 129-137.

8. Особливості обліку витрат па виробничих підприємствах II Все про бухгалтерський облік. - 2000. - №28. - С.7-10.

9. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - Житомир: ЖІТІ, 2000. -640с.

10. Бухгалтерський облік за національними стандартами. Практичний посібник. 2-ге видання доповнене І перероблене / Укладачі Я.Д. Крупка, З.В. Задорожній та інші. - Тернопіль: Економічна думка, 2000. - 288 с.

11.Грачова Р. Як визначити реальний фінансово-майновий стан свого підприємства.//Дебет-Кредит. - 2002. - №34

12. Економіка виробничого підприємництва. Навчальний посібник./ За ред. Й.М. Петровича. 3-тє вид., випр. -- К.: Т-во “Знання”, КОО, 2004. -- 405 с.

13. Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств. / Навчальний посібник. - К: Видавничий дім «Скарби», 2003. - 336 с.

14. Адирова Т.І. Методи розподілу загальновиробничих витрат на підприємствах виноробної галузі // Інноваційна економіка. - 2010. - №3.

15. Бондаренко Т.Ю. Загальновиробничі витрати: проблемні питання визнання та класифікації / Т.Ю. Бондаренко // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб.наук. праць. - Вип. 185. - Т. 2. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2003. - С. 316-320.

16. Бондаренко Т.Ю. Вдосконалення управління загальновиробничими витратами через бюджетування / Т.Ю. Бондаренко // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб.наук. праць. - Вип. 193. - Т. 5. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 1460-1464.

17. Бондаренко Т.Ю. Теоретичні питання розподілу загальновиробничих витрат / Т.Ю. Бондаренко // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. - Вип. 200. - Т. 4. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - С. 1049-1054.

18. Бутинець Т.А. та інші. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. -Житомир: ЖІТІ, 2000. -672 с.

19.Бутинець Ф. Чижевська Л Герасимчук Н. Бухгалтерський управлінський облік. Навчальний посібник для студентів спеціальності «облік І аудит».-Житомир: ЖІТІ. 2000.-448с.

20. Максимова О. Постійні і зміні затрати // Баланс. - 1999. - №18. -С. 54 55.

Размещено на Allbest.ru