Планування і контроль загальновиробничих витрат підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

Розділ 1. Планування і контроль загальновиробничих витрат підприємства

1.1 Економічний зміст загальновиробничих витрат

1.2 Характеристика об'єктів загальновиробничих витрат підприємства

1.3 Планування загальновиробничих витрат підприємства

1.4 Контроль розподілу загальновиробничих витрат за об'єктами калькуляції

Розділ 2. ПАТ «Житомирський завод огороджувальних конструкцій» як суб'єкт господарської діяльності та об'єкт планування і контролю

2.1 Організаційна характеристика підприємства, органів його управління, планування і контролю

2.2 Оцінка економічних показників господарської діяльності підприємства

2.3 Аналіз існуючої системи планування і контролю на підприємстві

2.4 Планування і контроль загальновиробничих витрат підприємства

Розділ 3. Удосконалення системи планування і контролю загальновиробничих витрат ПАТ «Житомирський завод огороджувальних конструкцій»

3.1 Стан системи планування і контролю загальновиробничих витрат

3.2 Шляхи удосконалення планування і контролю загальновиробничих витрат

3.3 Наслідки впровадження запропонованих заходів та їх вплив на процес планування загальновиробничих витрат підприємства та на загальну господарську діяльність

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

ВСТУП

Ринкова орієнтація економіки характеризується більш детальним та вимогливим ставленням до питань прибутковості суб'єктів господарювання, саме тому важко переоцінити те значення, що має інформація про виробничі витрати для діяльності підприємства. Це пояснюється тим, що з одного боку витрати є складовою при визначенні фінансового результату, а з другого - собівартість як сукупність витрат є основним ціноутворюючим фактором. Порівняно з іншими об'єктами обліку, загальновиробничі витрати найбільшою мірою залежать від галузевої специфіки підприємства. Рівень досконалості діяльності залежить від наукового обґрунтування організаційного та методичного забезпечення обліку виробничих витрат.

Як відомо, основна мета підприємницької діяльності - одержання прибутку, резерви збільшення якої утворяться за рахунок зниження витрат. Тому однієї з основних задач сучасного обліку є формування інформаційної бази зі складу і характеру поводження витрат.

Дослідження організаційних елементів бухгалтерського обліку та аудиту загальновиробничі витрат та факторів які мають на них вплив є дуже актуальної проблемою. Це пов'язано з тім, що отримання оперативної інформації про структуру витрат і факторів їх змін, дає можливість керівництву швидше приймати рішення з усунення недоліків у роботі та підвищити її ефективність. Основу інформаційної бази аудиту загальновиробничих витрат є бухгалтерський облік, тому обрана тема курсової роботи спрямована на вивчення складових частин здійснення обліку цього елементу.

Мета курсової роботи - дослідження процесу організації аудиту загальновиробничих витрат на виробничому підприємстві та визначення пропозицій щодо раціоналізації організаційних заходів проведення планування і контролю загальновиробничих витрат підприємства.

Основними завданнями роботи є:

· дослідження організації виробництва та бухгалтерського обліку на базовому підприємстві;

· визначення аудиторського ризику та суттєвості;

· визначення об'єктів загальновиробничих витрат;

· аналіз методики складання планів та програм аудиту;

· дослідження методики загальновиробничих витрат;

· оцінка показників фінансово-господарської діяльності базового підприємства;

· вивчення розрахунків ліквідності та платоспроможності базового підприємства;

· оцінка фінансового стану базового підприємства;

· розгляд методики складання аудиторських звітів та висновків;

· розробка рекомендацій щодо удосконалення методики проведення аудиту на підприємстві.

Об'єктами дослідження є організація процесу планування і контролю загальновиробничих витрат .

Предметом дослідження є сукупність принципів та методів організації планування і контролю загальновиробничих витрат .

Методи дослідження - загальнонаукові (аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія, моделювання, порівняння та ін.) та специфічні (нормативно-правовий аналіз, факторний аналіз, узагальнення та оцінка отриманих результатів та ін.)

Об'єктом дослідження виступає діяльність ПАТ «Житомирський завод огороджувальних конструкцій».

Розділ 1. Планування і контроль загальновиробничих витрат підприємства

1.1 Економічний зміст загальновиробничих витрат

Найбільша кількість господарських операцій, що здійснюються на підприємстві, пов'язана з виникненням витрат.

Відповідно до П(С)БО 16 "Витрати" під витратами розуміють зменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу в наслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

На основі згаданого вище стандарту, можна скласти схему визначення та виникання витрат згідно принципів, наведених у стандарті (рис. 1.1.1). П(С)БО 16 "Витрати" дає нам чітке уявлення про те що не завжди зменшення власного капіталу є витратами. Згідно даної схеми, витрати лише тоді визначаються, коли вони зменшують власний капітал через зменшення суми активів або збільшення суми зобов'язань.

Наприклад, до витрат, які виникають у зв'язку із зменшенням активів, належать:

§ списання матеріалів у виробництво, для ремонту обладнання, на адміністративні цілі;

§ нарахування зносу (амортизація);

§ списання основних засобів, що стали не придатними і не використовуються, нематеріальних активів, МШП та інших необоротних активів;

§ витрати від знецінення запаси;.

§ благодійні внески;

§ визнані економічні санкції: штрафи, пені, неустойки в сплачення;

§ інші витрати, пов'язані із зменшенням активів.

У свою чергу, витрати, що збільшують зобов'язання є нарахування:

§ заробітної плати;

§ податків, зборів, обов'язкових платежів;

§ відрахування на обов'язкове і добровільне страхування;

§ транспортні витрати;

§ оренди, комунальних послуг витрати зв'язку, послуг з реклами;

§ інші нарахування витрат, пов'язані із збільшенням зобов'язань.

У результаті таких витрат збільшується, як вже згадувалося, власний капітал підприємства.

Згідно П(С)БО 16 "Витрати" витрати можна про класифікувати за видами діяльності, а саме виділяють витрати звичайної і надзвичайної діяльності. (Рис. 1.1.1). Згідно схеми класифікації витрат за видами діяльності вони поділяються на звичайні та незвичайні.

Звичайні витрати підприємство несе у зв'язку із здійсненням всіх видів діяльності, якими воно займається. Це основна діяльність підприємства (операційна), пов'язана з процесом виробництва та реалізації продукції, а також інші види діяльності, які мають місце на підприємстві: фінансова діяльність. інвестиційна, та інша звичайна діяльність (витрати від не операційних курсових різниць, оцінка необоротних активів тощо).

Як видно із схеми об'єктів дослідження загальновиробничі витрати включаються у собівартість продукції і списуються на витрати діяльності (фінансові результати) в період реалізації виробничої продукції. Якщо продукція не реалізована в цьому періоді, коли вона виготовлена, то ці витрати разом та прямими матеріальними витратами, прямі витрати на оплату праці іншими прямими витратами формують собівартість виготовлених виробничих запасів (готової продукції. напівфабрикатів власного виробництва, незавершеного виробництва).

До складу загальновиробничих витрат включаються:

– витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи; й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

– амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

– амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

– витрати на утримання, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на вдосконалення технології і організації виробництва (оплати праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології і організації виробництва, покращанням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, покупних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);

– витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

– витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи; медичне страхування працівників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

– витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;

– інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо).

планування контроль загальновиробничий витрати

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.1.1. Принципи визнання або невизнання витрат

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1.2 Схема класифікації витрат за видами діяльності

Облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування ведеться на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Цей рахунок не застосовується підприємствами торгівлі.

За дебетом рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» відображається сума визнаних витрат, за кредитом - щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації».

Виходячи із загальної класифікації витрат можна зробити характеристику загальновиробничих витрат.

Загальновиробничі витрати мають такі ознаки:

· вони є витратами звичайної діяльності, накладними в залежності;

· від економічної ролі в процесі виробництва;

· комплексними за своїм складом;

· непрямими в залежності від способу включення в собівартість продукції (в управлінському обліку при визначенні повної собівартості продукції);

· за доцільністю загальновиробничі витрати в основному є продуктивними витратами.

Рис.1.1.3. Схема класифікації витрат за періодами віднесення на фінансові результати.

Загальновиробничі витрати в більшій своїй величині (змінні і розподілені на постійні) списуються на собівартість реалізованої продукції, тобто на витрати діяльності одночасно із визнанням доходу від реалізації.

Загальновиробничі витрати є витратами конкретного цеху чи одного виробничого підрозділу.

1.2 Характеристика об'єктів загальновиробничих витрат підприємства

Методологію обліку витрат підприємства визначає НП(С)БО 16 "Витрати" він затверджений наказом Міністерства фінансів України від31 Грудня 1999 року №318 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 19 січня 2000 року №27/4248.

Загальновиробничі витрати накопичуються та розподіляються між об'єктами обліку витрат відповідно до певного чинника. Об'єкти обліку витрат - це продукція, роботи або вид діяльності підприємства, які вимагають визначення пов'язаних з їх виробництвом витрат.

Першу тенденцію у підході до класифікації загальновиробничих витрат можна пояснити тим, що конкретний перелік і склад статей калькулювання собівартості підприємство може встановлювати самостійно. Другою - появою нових об'єктів обліку у відповідності до міжнародної практики.

Крім сказаного, зміни в складі загальновиробничих витрат полягають ще в тому, що на величину цих витрат не впливають лишки матеріальних цінностей і незавершеного виробництва. Останні відносини на збільшення доходу підприємства.

Загальновиробничі витрати складаються з постійних і змінних витрат. До змінних загальновиробничих витрат належать витрати, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Постійні виробничі накладні витрати залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні та змінні витрати можна відобразити графічно (див. рис 1.2.1)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2.1 Постійні та змінні загальновиробничі витрати

Слід зазначити, що абсолютно точного поділу витрат на постійні та змінні досягти важко, тому що існує ще й такий вид витрат, як змішані витрати, тобто витрати, які містять в собі постійну та змінну частини. Наприклад, оплата праці апарату управління цехами може включати до себе постійну частину - оклад, та змінну частину - преміальні винагороди за збільшення обсягів виробництва понад певний показник - 95 (чим більший відсоток збільшення обсягів, тим вищі преміальні). Окрім цього, затрати, що для одного підприємства є постійними, для іншого - змінними. Підприємству буде надано право відповідно НП(С)БО 7 "Основні засоби" обрати прийнятний для нього метод нарахування амортизації основних засобів (з-поміж чотирьох запропонованих). Якщо підприємство обере виробничий метод, за яким сума амортизації визначається залежно від кількості виробленої продукції, то дані витрати будуть відноситися до змінних витрат. Якщо підприємство обере добре відомий в минулому прямолінійний метод, то витрати на амортизацію будуть відноситися до постійних витрат. Все вищезгадане стосується лише бухгалтерського обліку, в податковому обліку визначається відповідно до чинного законодавства.

Поділ витрат на змінні і постійні має важливе значення як для правильного списання і розподілу цих витрат між окремими видами об'єктів обліку витрат, так і для контролю за накладними витратами.

Поведінку витрат в залежності від зміни об'єму виробництва представлено на Рис. 1.2.2.

Рис. 1.2.2. Поведінка статей накладних витрат.

Х0 - початковий стан виробництва;

X1 - об'єм виробництва після проведення певних ділових операцій;

Z0, Z1 - величина накладних витрат при відповідних об'ємах виробництва (Х0 і X1).

Поведінку окремих статей накладних витрат потрібно в першу чергу враховувати при плануванні цих витрат. В зв'язку із різною поведінкою статей накладних витрат ці витрати складніше контролювати ніж всі інші витрати. Труднощі контролю за цими витратами на думку В. Палія і Р. Вендера Віла полягають ще в тому, що не всі накладні витрати, які відносяться до виробництва чи збуту здійснюються одночасно з процесами виробництва і збуту. Деякі накладні витрати припадають на період більш ранній, ніж трапляються зміни у виробництві чи збуті. Інші накладні витрати припадають не суттєво більш пізній час після того як зміни у виробництві чи збуті вже пройшли [51, С. 118 ]. Якщо зробити порівняння адміністративних і загальновиробничих витрат, то адміністративні витрати, тобто загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування й управління підприємством.

1.3 Планування загальновиробничих витрат підприємства

Вихідними даними для планування витрат є:

Ш планові обсяги виробництва продукції в натуральному і вартісному виразах;

Ш норми витрат матеріальних ресурсів для виробництва продукції і розрахунки потреби в ресурсах у натуральному виразі;

Ш договори на постачання матеріальних ресурсів і продукції, що випускається, обслуговування виробництва і встановлення господарських зв'язків, у яких позначені умови їх виконання та оплати;

Ш норми затрат праці, розрахунки чисельності та професійного складу робітників, умови оплати їх праці, що визначаються позитивними договорами і контрактами;

Ш економічні нормативи норми амортизаційних відрахувань, відрахування на соціальні заходи, податків, зборів та інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством, тощо;

Ш плани організаційно-технічних заходів, щодо технічного переоснащення та удосконалення організації виробництва, економії матеріальних ресурси, поліпшення використання праці, спрямовання на усунення інших витрат і втрат.

Проводячи розрахунки витрат необхідно врахувати загальні умови і вимоги, зокрема:

Ш оптимізацію структури і умов виробництва (розмір партії виробленої продукції, якісні показники, змінність, режим роботи устаткування тощо);

Ш оптимізацію процесу виробництва, удосконалення його організації та управління, підвищення технічного рівня;

Ш раціональний вибір матеріальних ресурсів, що використовуються (структури та якості сировини і матеріалів, умови постачання, транспортування, зберігання);

Ш взаємозв'язок витрат з продукцією, що випускається;

Ш вирахування витрат, що не включаються до розрахунку собівартості продукції і відшкодовуються з прибутку та інших джерел;

Ш розподіл одноразового проведених витрат, що забезпечують виробництво протягом тривалого часу, за періодами пропорційно до обсягу продукції, що випускається в кожному періоді, або за іншими ознаками, що відповідають характеру витрат.

Залежно від мети планування тривалість планового періоду, етапів і стадій розробки планів, визначення номенклатури продукції, ступеня організаційно технічної підготовки виробництва, повноти вихідної інформації, та інших умов планування собівартості визначається виконанням укрупнених розрахунків зміни базового рівня витрат або кошторисно-нормативних розрахунків величини необхідних витрат.

Процес планування передбачає наявність виробничих потужностей, виходячи з яких розроблено виробничі завдання, норми і нормативи витрачення ресурсів на одиницю продукції, кошториси витрат на виробництво в розрізі виробничих підрозділів підприємства.

Отже, планування не є ведучою ланкою в системі управління, як зосереджувалося в плановій економіці, а виступає одним з елементів системи управління. З іншого боку необхідно застерегти від недооцінки планування в процесі управління. План, або прогноз для підприємства грає значну роль, показує ту мету, до якої прагне підприємство. При відсутності детально розробленого плану апарат управління не може дати оцінки досягнутого фактичного рівня використання ресурсів випуску та реалізації продукції, отримання фінансового результату.

План виступає в ролі орієнтира господарської та фінансової діяльності, але він не повинен абсолютизуватися. План носить імовірний характер, ідеальний план в принципі не можливий і до нього не потрібно прагнути, але без плану роботи підприємство втрачає орієнтири, на які направлені його зусилля, щодо поліпшення своєї діяльності.

1.4 Контроль розподілу загальновиробничих витрат за об'єктами калькуляції

Калькуляція (від лат. саlсulаtіо - обчислення) - це розрахунок собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг. Калькуляції складають на продукцію основного й допоміжного виробництв щомісячно, за квартал, за рік за цільовим призначенням. Розрізняють такі види калькуляції:

*планові (складають на основі прогресивних норм витрачання засобів виробництва та робочого часу й використовують як вихідні дані при встановленні цін);

*кошторисні (стосуються нових видів продукції, робіт та послуг для розрахунку відпускних цін);

*нормативні (складають на основі існуючих норм використання засобів виробництва та робочого часу).

Перелічені види калькуляції є попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції і використовують при складанні кошторису.

При калькулюванні встановлюють об'єкти калькулювання, вибирають калькуляційні одиниці, визначають калькуляційні статті витрат та методики їх обчислення.

Об'єкт калькулювання - продукція (робота, послуга), собівартість якої обчислюється. До об'єктів калькулювання належать основна та допоміжна продукція (інструмент, запасні частини), послуга і роботи (ремонт, транспортування тощо). Головним об'єктом калькулювання є готова продукція, що поставляється за межі підприємства споживачам. Калькулювання іншої продукції має допоміжне значення.

При калькулюванні продукції (робіт, послуг) витрати групують за калькуляційними статтями, перелік і склад яких установлюється підприємством самостійно.

Витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), можуть групуватись за такими статтями калькуляції (типовими для більшості підприємств):

1) сировина та матеріали;

2) куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи та послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;

3) паливо й енергія на технологічні потреби;

4) зворотні відходи (вираховуються);

5) основна заробітна плата;

6) додаткова заробітна плата;

7) відрахування на соціальні заходи;

8) витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції;

9) відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристосувань цільового призначення та інші спеціальні витрати;

10) витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання;

11) загальновиробничі витрати.

До статті калькуляції "Загальновиробничі витрати" належать:

*витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо);

*амортизація основних фондів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення (цехового, дільничного);

*витрати на утримання, експлуатацію та ремонт основних фондів загальновиробничого призначення;

*витрати на вдосконалення технології й організації виробництва;

*витрати на опалення, освітлення, водопостачання;

*витрати на обслуговування виробничого процесу;

*витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього середовища;

*інші витрати (витрати від браку, оплата простоїв тощо).

Порядок розподілу і включення до собівартості продукції загальновиробничих витрат залежить від їх зв'язку з обсягом виробництва. Пункт 16 П(С)БО 16 визначає, що змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожну одиницю виробництва (інший об'єкт витрат) із використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат, тощо, виходячи з фактичної потужності звітного періоду, а постійні витрати роздаються на кожну одиницю виробництва із використанням бази розподілів (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат і т.д.) при нормальній потужності.

Нормальна потужність - це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років дії операційного циклу з врахуванням запланованого обслуговування обсягу виробництва.

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції ( робіт, результату ) у період їх виникнення. Загальна сума розподілених і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичного розміру.

Змінні загальновиробничі витрати визначаються за фактичними обліковими даними. Якщо підприємство не веде окремого обліку постійних і змінних витрат або за обліковими даними неможливо визначити фактичної суми таких витрат, то для визначення змінних витрат може бути визначена питома вага цих витрат на одиницю продукції. Наприклад: електроенергія при незмінних тарифах буде рости прямо пропорційно росту обсягу виробництва.

У зв'язку з цим суми змінних витрати можуть бути визначені як добуток обсягу виробництва на суму змінних витрат розрахованих на одиницю продукції.

Підприємствам надане право самостійно встановлювати перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат, які слід відобразити в документі про облікову політику підприємства.

Про виборі бази розподілу слід звернути увагу на те, що зміною загальновиробничих витрат і відповідно змінною бази розподілу існує пропорційна або майже пропорційна залежність. Найчастіше в якості фази розподілу загальновиробничих витрат використовують :

ь ціну прямих матеріалів - якщо загальновиробничих витрат прямо зв'язані з величиною і кількістю матеріалів, з якими проводиться відповідні технологічні операції типовим прикладом в цьому випадку може бути виробництво на якому тільки збір виробів:

ь прямі витрати на оплату праці - якщо загальновиробничих витрат прямо зв'язані з величиною прямих витрат на оплату праці. Якщо наприклад, у виробництві для виготовлення певної продукції використовують складну техніку для управління якою наймають високооплачуваних кваліфікованих працівників, і одночасно для виробництва іншої продукції використовують працівників з більш низької кваліфікації, тоді використання витрат на оплату праці як бази розподілу приведе до того що велика частина загальновиробничих витрат припадає на виробництво ,для виготовлення якого використовують складну техніку:

ь години праці - якщо немає різниці між величиною заробітної плати і вона майже для всіх однакова;

ь машино-години - якщо у виробництві використовують значні капіталовкладення і загальновиробничі витрати у більшій мірі зв'язані з використанням обладнання і техніки. Наприклад, значна ціна електроенергії для обладнання або ціна обслуговування обладнання і ін.

Схематично розподіл загальновиробничих витрат покажемо на рис.2.2.4.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.2.2.4. Розподіл загальновиробничих витрат

Розподіл загальновиробничих витрат здійснюється в наступній послідовності:

1-й етап: всі загальновиробничі витрати поділяються на постійні (що залежать від обсягу виробництва і змінні (безпосередньо пов'язані зі зміною обсягу діяльності).

2-й етап: вибір бази розподілу. Підприємство самостійно вибирає базу розподілу, однак вибраний критерій обов'язково повинен вказувати на зв'язок між загальновиробничими витратами і причинами, які впливають на їх величину. Кожне підприємство вибирає за базу розподілу таку характеристику виробничого процесу, зміна якої найбільшою мірою впливає на величину загальновиробничих витрат.

3-й етап: визначення нормальної потужності підприємства і вираження її в одиницях виміру обраної бази розподілу. Щоб розрахувати нормальну потужність, необхідно врахувати не тільки технічний потенціал обладнання, але і змінний режим роботи, тенденції на продукції тощо.

4-й етап: обчислення суми постійних і змінних загальновиробничих витрат всі умови досягнення підприємством нормальної потужності.

5-й етап: розрахунок нормативу постійних та змінних витрат на одиницю бази розподілу. Розділивши відповідні суми витрат на раніше визначену нормальну потужність, отримують планові нормативи змінних постійних загальновиробничих витрат в розрахунку на одиницю бази на кожну відпрацьовану машино-годину, на кожну гривню відрядної зарплати промислово-виробничого персоналу, на одиницю випущеної продукції тощо).

Розділ 2. ПАТ «Житомирський завод огороджувальних конструкцій» як суб'єкт господарської діяльності та об'єкт планування і контролю

2.1 Організаційна характеристика підприємства, органів його управління, планування і контролю

Завод розпочав свою діяльність у 1976 році. Четверте десятиріччя для підприємства - це показник зрілості, стабільності та усталених традицій. Це показник якості продукції. Це показник тривалих відносин із своїми клієнтами. За третину віку підприємство придбало свою міцність в сфері метало будівництва. Наше підприємство єдине на Україні, що було запроектовано під випуск легких каркасних будівель.

Значно збільшилась географія виконаних замовлень. Серед клієнтів підприємства є не тільки українські замовники. Значні об'єми продукції поставлені на експорт, замовникам з Франції, Італії, Німеччини. Поставлені конструкції в Туркменію та Азербайджан.

Продукція підприємства застосовується при будівництві промислових, цивільних та сільськогосподарських споруд.

Сучасна продукція підприємства зазнала змін, як у кількісному переліку, так і в якісних показниках. Звертаючи увагу на найвищі вимоги наших клієнтів та проектних організацій, на підприємстві упроваджуються нові технології та технологічні процеси, які дозволяють виготовляти весь перелік будівельних металоконструкцій.

Підприємство знаходиться за адресою: вул. Баранова, 89, м. Житомир, 10001, Україна

Основний вид діяльності заводу:

- виготовлення та постачання легких металоконструкцій на території України та країн СНД.

За цей час накопичено великий досвід з швидкого і якісного виготовлення легких металоконструкцій для будівель різного призначення - від складських приміщень і навісів до промислових підприємств-гігантів, а також споруд соціально-культурного та побутового призначення.

Завод має сучасне технологічне обладнання та висококваліфікованих інженерів та спеціалістів, що дає змогу якісно розробляти архітектурно-будівельну частину проекту споруд, виготовляти та постачати конструкції практично для будь-яких об'єктів.

Продукція:

- структурні конструкції покрівель;

- металеві панелі для стін і покрівель з мінераловатним утеплювачем;

- легкі конструкції арочних будівель;

- ворота промислові;

- вікна металеві для промислових будівель;

- деталі оснащення для монолітного домобудування;

- ворота гаражні;

- теплиці;

- цвяхи будівельні, шиферні;

- гаражі для легкових автомобілів.

Організація виробництва, його технологічне оснащення, висока кваліфікація виробничо-технічного персоналу, забезпечення якісних показників виготовлюваної продукції дозволило атестувати виробництво та випуск продукції відповідно до вимог Міжнародного Стандарту ISO 9001 - 2001.

Підприємство має унікальну випробувальну лабораторію по аналізу механічних і хімічних властивостей металопрокату, а також по випробуванню виготовлених металоконструкцій. Лабораторія має «Свідоцтво акредитації випробувальної лабораторії».

Виробництво сертифіковане в Держстандарті України, на що видані наступні сертифікати:

Ш Відповідності зварних металоконструкцій та їх елементів згідно з додатком;

Ш Відповідності профілів сталевих листових гнутих з трапецієвидними гофрами;

Ш Сертифікат на систему управління якістю;

Ш Ліцензія на виконання спеціальних видів робіт у проектуванні та будівництві.

Ш Виробництво укомплектоване повним набором технологічного обладнання та устаткування, яке дозволяє виготовляти, практично, повний перелік всіх видів будівельних металоконструкцій.

Товариство створене з метою здійснення пiдприємницької дiяльностi для отримання прибутку в iнтересах акцiонерiв товариства, а також його працiвникiв. Пiдприємство з колективною формою власностi об"єднує в однiй органiзацiйнiй структурi рiзнi ланки єдиного виробничо-технологiчного ланцюга:

Перший рiвень органiзацiйної структури ВАТ складають: - загальнi збори акцiонерiв; - спостережна рада; - Правлiння; - голова правлiння; - ревiзiйна комiсiя.

Другий рiвень структури: - вiддiли апарту управлiння.

Третiй рiвень структурнi пiдроздiли: -дiльниця пiдготовки металу -Дiльниця обробки металу -дiльницi зварки №1, №2, №3 та №4 -дiльниця готової продукцiї - iнструментально- механiчна дiльниця - енерго-механiчна дiльниця - транспортна дільниця.

Четвертий рівень структури: Соцiальна сфера - гуртожиток, база "Відпочинок", медпункт, їдальня, охорона, АГД Дочiрніх пiдприємств ВАТ"ЖЗОК" не має.

Рiшення про реорганiзацiю Товариства (злиття, подiл, приєднання, перетворення, видiл) не приймались. Змiн в органiзацiйнiй структурi пiдприємства у вiдповiдностi з попереднiм звiтним перiодом не вiдбувалось.

2.2 Оцінка економічних показників господарської діяльності підприємства

Аналізом фінансового стану підприємства, організації займаються керівники і відповідні служби, також засновники, інвестори з метою вивчення ефективного використання ресурсів. Банки для оцінки умов надання кредиту і визначення ступеня ризику, постачальники для своєчасного одержання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень засобів у бюджет і т.п. Фінансовий аналіз є гнучким інструментом у руках керівників підприємства. Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і використання засобів підприємства. Ця інформація представляється в балансі підприємства. Основними чинниками, що визначають фінансовий стан підприємства, є, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру виникнення потреби власного обороту капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів ( активів). Сигнальним показником, у якому виявляється фінансовий стан, виступає платоспроможність підприємства, під яким розуміють його спроможність вчасно задовольняти платіжні вимоги, повертати кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет.

Фінансування дiяльностi Товариства здiйснюється за рахунок отриманих коштiв вiд виконаних робiт, наданих послуг на умовах госпрозрахунку, крiм того, Товариством залучаються кредитнi кошти. Робочий капiтал достатнiй i в цiлому вiдповiдає поточним потребам пiдприємства, можливi шляхи покращення лiквiдностi полягають в проведеннi заходiв по збiльшенню об'ємiв реалiзацiї, вiдмови вiд зайвих витрат. Для забезпечення безперервного функцiонування пiдприємства як суб'єкта господарювання необхiдним є придiлення вiдповiдної уваги ефективнiй виробничiй дiяльностi, пошуку резервiв зниження витрат виробництва.

Таблиця 2.2.1

Характеристика майна підприємства за балансом

Показники	На 31.12.2009р.	На 31.12.2011р.	Відхилення
	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %	+, -	%	пунк- тів струк-тури
1	2	3	4	5	6	7	8
1. Необоротні активи	З9677	35,6	39510	33,4	-167	-0,4	-2,2
1.1.Незавершене будівництво	5003	4,5	5145	4,4	+142	+2,8	-0,1
1.2. Основні засоби	19582	17,6	19273	16,3	-309	-1,6	-1,3
2. Оборотні активи	26853	24,1	32411	27,4	+5558	+20,7	+3,3
2.1.Виробничі запаси	3942	3,5	10923	9,2	+6981	+177,1	+5,7
2.2.Товари	0	0	0	0	0	0	0
2.3.Дебітрська заборгованість за товари,роботи і послуги	2712	2,4	2255	1,9	-457	-16,8	-0,5
2.4.Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом	22	0,02	0	0	-22	0	-0,02
2.5.Дебіторська заборгованість за виданими авансами	0	0	0	0	0	0	0
2.6. Інша поточна дебіторська заборгованість	8424	7,6	1075	0,9	-7349	-87,2	-6,7
2.7. Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті	5340	4,8	7639	6,5	+2299	+43,0	1,7
Разом	111555	100,0	118231	100,0	+8975	+180,6	х

З даних таблиці видно, що найбільшу частку в структурі активів підприємства займають необоротні активи 35,6% або 39677тис.грн. в 2009р., в 2011р. 39510тис.грн. або 33,4%. А оборотні активи в 2009р. - 26853тис.грн., або 24%, в 2011р. - 32411тис.грн., або 27,4%. Якщо поглянути в цілому по балансу, то в 2009р. сума активів підприємства становила 111555тис.грн, в 2011р.-118231тис.грн. В цілому сума активів підприємства за 2009-2011рр. збільшилась на 6676тис.грн., це відбулось за рахунок, як збільшення значної суми оборотних активів.

Отже, з таблиці можна зробити висновок, що у 2011 році порівняно з 2009 спостерігається зростання обсягів оборотних активів підприємства, зокрема збільшилися обсяги виробничих запасів, обсяги грошових коштів.

Таблиця 2.2.2

Характеристика джерел формування майна підприємства за балансом

Показники	На 31.12.2009р.	На 31.12.2011р.	Відхилення
	тис. грн	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %	+, -	%	пунк- тів струк-тури
1	2	3	4	5	6	7	8
1. Власний капітал
1.1. Статутний капітал	2649	4,0	2649	3,7	0	0	-0,3
1.2.Інший додатковий капітал	26253	39,6	26253	36,9	0	0	-2,7
1.3.Резервний капітал	0	0	1367	1,9	+1367	0	+1,9
1.4.Нерозподілений прибуток	27335	41,3	27804	39,0	+469	+1,7	-2,3
2. Довгострокові зобов'язання	3600	5,4	1000	1,4	-2600	-72,2	-4,0
3. Поточні зобов'язання
3.1. Короткострокові кредити банків	-	-	-	-	-	-	-
3.2. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	11	0,02	0	0	-11	-100	-0,02
3.3. Поточні зобов'язання підприємства за розрахунками з одержаних авансів	4983	7,5	10814	15,2	+5831	+117	+7,7
3.4 Поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом	6	0	621	0,9	+615	+10250	+0.9
3.5. Поточні зобов'язання за розрахунками зі страхування	105	0,2	182	0,3	+77	+73,3	+0.1
3.6. Поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці	415	0,6	539	0,8	+121	+29,9	+0,2
3.7. Інші поточні зобов'язання	852	1,3	0	0	-852	-100	-1,3
Разом	66209	100,0	71229	100,0	5017	10199,7	х

З даних таблиці видно, що сума статутного, іншого додаткового капіталів в ПАТ «Житомирський завод огороджувальних конструкцій» за 2009-2011рр. залишалася незмінною. Найбільшу частку в структурі власного капіталу займає інший додатковий капітал та нерозподілений прибуток(непокритий збиток). Така ситуація призвела до того, що товариство в структурі пасиву має значні поточні зобов'язання, найбільша частка яких припадає на інші поточні зобов'язання за розрахунками одержаних авансів та поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом. Загалом сума пасивів в 2009р. становила 66209 тис.грн, в 2011р. - 71229тис.грн., тобто за останні 3 роки сума пасиву, як і активу збільшилася на 5017тис.грн. або на 7%.

Все це свідчить про ефективність діяльності підприємства і має позитивний вплив на нього. Також збільшується обсяг довгострокових і зобов'язань, що є досить негативним, але підприємство в змозі погашати свої борги вчасно.

Таблиця 2.2.3

Основні економічні показники господарської діяльності підприємства

Показники	Роки	Відхилення 2009р. до 20011р.
	2009	2010	2011	+, -	%
1. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	71422	80981	104650	33228	46,5
2. Чистий дохід (виручка), тис. грн.	59518	67484	87208	27690	46,5
3. Валовий прибуток, тис. грн.	7497	3696	12937	5440	72,5
4. Чистий прибуток, тис. грн.	3823	0	3546	-277	-7,2
5. Середньооблікова чисельність працівників, чол.	366	354	341	-25	-6,8
6. Середньорічна вартість, тис. грн.: - необоротних активів - оборотних активів - основні засоби	40236 23810,5 20398,5	40098 26998,5 18782	40014,5 29777,5 18600,5	-221,5 5967 -1798	-0,6 25,1 -8,8
7. Фондовіддача, коеф.	2,9	3,6	4,7	1,8	62,1
8. Коефіцієнт оборотності оборотних активів, коеф.	2,5	2,5	2,9	0,4	16
9. Продуктивність праці, тис. грн./чол.	162,6	190,6	255,7	93,1	57,3
10. Рентабельність господарської діяльності, %	8,1	2,3	8,9	0,8	х
11.Рентабельність власного капіталу	6,8	0	6,1	-0,7	х
12.Рентабельність необоротних активів	9,5	0	8,9	-0,6	х
13.Рентабельність оборотних активів	16,1	0	11,9	-4,2	х

Наведені в таблиці дані свідчать, що виручка від реалізації продукції у порівнянні з 2009 роком, у 2011 році збільшилася на 46,5 % і становить 33228 тис. грн. Це пов'язано з тим, що підприємство збільшило обсяги виробництва своєї продукції. У 2011 році порівняно з 2009 роком збільшився чистий дохід на 46,5%, так як збільшився дохід від реалізації продукції. Також протягом трьох років збільшувався валовий прибуток і у 2011 році становив 12937 тис. грн., а з чистий прибуток пішов на спад. Фондовіддача виражає ефективність використання засобів праці, тобто показує, скільки виробляється готової продукції на одиницю основних виробничих фондів. Отже, на одиницю основних виробничих фондів у 2011 році вироблялося 4,7 одиниці готової продукції, що збільшилась на 1,8 порівняно з 2009р. Також можна побачити ,що зросла продуктивність праці на 57,3%. Рентабельність господарської діяльності,що аналізується зросла у 2001 р. та становить 8,9%. Зменшення рентабельність активів свідчить про зниження ефективності господарювання підприємства,але водночас показники рентабельності роботи підприємства забезпечують достатньо високі доходи працівникам і власникам.

2.3 Аналіз існуючої системи планування і контролю на підприємстві

План виробництва визначає генеральний напрямок перспективного зростання всіх підрозділів підприємства, основний профіль планової, організаційної та управлінської діяльності підприємства, а також головні цілі та завдання поточного планування, організації та управління виробництвом.

План виробництва продукції - один з центральних планів розвитку підприємства. На основі плану виробництва визначається потреба в обладнанні, матеріально-технічних ресурсах, чисельність працюючих і фонд їх заробітної плати в цілому та за категоріями, кошторису витрат на виробництво і т. д. [6, с. 143].

У плані виробничої діяльності кожного підприємства міститься:

- Основна мета виробничої діяльності підприємства та її окремих підрозділів на плановий період;

- Обсяги і терміни виробництва продукції, робіт і послуг із зазначенням конкретних кількісних і якісних показників по всій номенклатурі товарів;

- Розрахунок виробничої потужності підприємства, цехів, і дільниць, які підтверджують її збалансованість з річними обсягами виробництва, рівновага попиту і пропозиції;

- Визначення потреби ресурсів виконання річної виробничої програми підприємства та його підрозділів, розрахунок балансу напівфабрикатів і комплектуючих;

- Розподіл планованих робіт по основних цехах - виконавцям ринкових замовлень, а також терміном виготовлення і постачання продукції на ринок;

- Вибір засобів і методів досягнення запланованих показників, розрахунок обсягів незавершеного виробництва, коефіцієнтів завантаження технологічного обладнання та виробничих площ;

- Обґрунтування методів і форм організації виробництва запланованих товарів, робіт і послуг та контролю виконання планів виробництва і реалізації продукції.

Кожне підприємство розробляє і взаємопов'язаних окремі плани в єдину комплексну систему і забезпечує збалансованість планових показників, як за видами застосовуваних ресурсів, так і за термінами виконання планів. В ході внутрішньо фірмового планування кожен структурний підрозділ, цех або відділ розробляють свої плани виробничої діяльності, які потім погоджують із загальним планом підприємства. Повне поєднання планів, а також методів обліку і контролю ходу їх реалізації досягається, як правило, тільки на завершальному етапі виробничої діяльності.

Планування завжди спирається на дані минулих періодів діяльності підприємства. Воно здійснюється для того, щоб визначати і контролювати розвиток підприємства в перспективі. Тому надійність плану залежить від точності фактичних показників минулих періодів. Тим не менш планування на будь-якому підприємстві базується на неповних даних, навіть якщо є добре налагоджена система бухгалтерського і статистичного обліку. Проблема полягає в тому, що деякі аспекти функціонування економічної системи не піддаються оцінці, наприклад дії конкурентів, економічні цикли, страйки, політична обстановка і т.п. Показники кон'юнктури ринку є вихідними для складання плану підприємства.

Звідси випливає, що систему планування на підприємстві необхідно структурувати таким чином, щоб використовувалися всі наявні чинники: економіко-управлінський інструментарій, досвід і знання співробітників.

Використання принципів планування є визначальним зміст і результати планування виробничої діяльності. Правильне дотримання принципів планування створює передумови для ефективної роботи підприємства та зменшує можливість негативних результатів планування. До числа основних принципів планування відносяться системність, участь, безперервність, гнучкість, ефективність (таблиця 1.1).

Таблиця 2.3.1

Принципи планування виробничої діяльності

Принципи	Опис
Принцип системності	передбачає, що планування на підприємстві повинне носити системний характер. Підприємство - це складна, багаторівнева соціально-економічна система. У кожній з підсистем здійснюється функція планування.
Принцип участі	означає, що кожен член організації стає учасником планової діяльності, незалежно від посади і виконуваної ним функції. Тобто процес планування повинен залучати до себе всіх тих, кого він безпосередньо зачіпає.
Принцип безперервності	процес планування на підприємстві повинен здійснюватися постійно, а розроблені плани безперервно приходити на зміну один одному, перекривати один одного.
Принцип гнучкості	Здатність плану змінювати свою спрямованість у зв'язку з виникненням непередбачених обставин.
Принцип точності	Витрати на планування не повинні перевищувати ефект від його застосування, тобто плани повинні бути конкретизовані і деталізовані настільки, наскільки це необхідно для управління за наявності відповідної планової служби, адже її зміст також вимагає засобів.

Контроль полягає в підтвердженні того, що все йде відповідно до затвердженого плану, існуючими директивними документами і діючими принципами. Іншими словами, контроль - це процес перевірки і зіставлення фактичних результатів із заданими. Підлягає контролю виконання всіх планових показників. [6, с. 103]

Конкретний обсяг, і зміст завдань контролю визначаються планами робіт, а також дорученнями вищестоящого керівництва. Інструментом контролю є також управлінський облік, який представляє собою основну систему комунікацій усередині підприємства. Тому в процесі планування керуючий повинен подумати про те, як він буде перевіряти (контролювати) виконання плану і як слід організувати облік, тобто збір інформації про фактичний стан виробництва.

Система контролю складається з людей, методів, організаційної та обчислювальної техніки, об'єднаних разом таким чином, щоб ефективно була виконана функція контролю. Для цього система контролю повинна бути простою і економічною; оперативно давати повну і точну інформацію; сприяти своєчасному виявленню відхилень, вузьких місць і проривів і повідомляти про необхідність коригувальних впливів; бути гнучкою, тобто такий, щоб в неї можна було швидко вносити поправки у зв'язку, із зміною умов виробництва.

Контроль - одна з функцій управління, що являє собою систему спостереження і перевірки функціонування керованого об'єкта з метою оцінки обґрунтованості й ефективності прийнятих управлінських рішень, виявлення ступеня їхньої реалізації, виявлення та попередження відхилень і несприятливих ситуацій. Показники, отримані в ході контролю і аналізу виробничої діяльності служать базою для складання перспективних планів розвитку підприємства.

Таким чином, планування і контроль виробничої діяльності займають важливе місце в системі управління підприємством. Планування дозволяє намітити розвиток виробництва, і самого підприємства на тривалий термін, з урахуванням внесення в плани поправок в залежності від навколишнього середовища підприємства для досягнення своєї мети. Контроль охоплює всю виробничу систему. Одна з найважливіших причин необхідності здійснення контролю полягає в тому, що будь-яка організація, безумовно, зобов'язана мати здатністю вчасно фіксувати свої помилки і виправляти їх до того, як вони зашкодять досягненню цілей організації.

2.4 Планування і контроль загальновиробничих витрат підприємства

Удосконалення контролю загальновиробничих витрат полягає у здійсненні організаційного і методологічного взаємозв'язку обліку і контролю; посилення оперативності виявлення, узагальнення і групування витрат і допущених відхилень в розрізі центрів відповідальності та за місцями виникнення витрат; організація планування та здійснення контролю на етапах постачання та реалізації; організація контролю в першу чергу на рівні стратегічного планування, де контроль дає значний ефект у підвищенні ефективності діяльності підприємств.

Зазначені проблеми є одними із основних, їх вирішення є першочерговим для сучасних підприємств, діяльність яких направлена на підвищення конкурентоздатності продукції та отримання прибутку.

Загальновиробничі витрати включаються до планової (нормативної) собівартості окремих видів продукції згідно з таким порядком:

а) виходячи з очікуваного обсягу виробництва на один або декілька років визначається нормальний та фактичний рівень виробничої потужності і сума змінних та постійних загальновиробничих витрат. При цьому треба враховувати технічні характеристики, змінний режим, експлуатаційне забезпечення, обсяг виробництва та інші умови залежно від особливостей вибраної бази розподілу. При цьому змінні та постійні загальновиробничі витрати визначаються за фактичними обліковими даними минулих періодів. Якщо підприємство не веде окремого обліку постійних та змінних витрат, або за обліковими даними неможливо визначити фактичної суми таких витрат, то для визначення змінних витрат може бути визначена питома вага цих витрат на одиницю продукції. Наприклад, витрати на електроенергію при незмінних тарифах будуть рости прямо пропорційно до росту обсягу виробництва. У зв'язку з цим суми змінних витрат можуть бути визначені як добуток обсягу виробництва на суму змінних витрат, розрахованих на одиницю продукції;

б) розраховуються коефіцієнти (нормативи) розподілу постійних та змінних загальновиробничих витрат на одиницю бази розподілу (на 1 машино-годину, 1 виріб тощо) шляхом ділення суми постійних та змінних загальновиробничих витрат при нормальному рівні потужності на кількість відпрацьованих машино-годин, кількість одиниць продукції чи інших величин залежності від вибраної бази розподілу;

в) розрахований коефіцієнт (норматив) на постійні загальновиробничі витрати помножується на фактичну величину вибраної бази розподілу за звітний період, одержана сума вважається розрахованою нормою постійних фактичних витрат звітного періоду;

г) розрахована норма постійних фактичних витрат звітного періоду порівнюється з сумою постійних фактичних витрат звітного періоду (яка, у свою чергу визначається як різниця між загальною сумою фактичних загальновиробничих витрат за звітний період та сумою змінних фактичних витрат цього ж періоду, обчисленою прямим шляхом на підставі первинних документів).

Постійні фактичні витрати, що не перевищують розрахованої норми, вважаються розподіленими витратами і включаються до виробничої собівартості, а надлишок - нерозподіленими постійними витратами.

Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичної величини.

Суми змінних та розподілених постійних загальновиробничих витрат включаються до виробничої собівартості і розподіляються між окремими видами продукції пропорційно до вибраної бази розподілу за розрахованими коефіцієнтами.

Загальна величина загальновиробничих витрат, а також витрат на утримання та експлуатацію устаткування підприємства в цілому є сумою відповідних витрат цехів основного виробництва; ці ж витрати допоміжних цехів включаються до собівартості валової і товарної продукції підприємства через собівартість робіт і послуг, що виконуються допоміжними цехами для основного виробництва.

Загальновиробничі витрати кожного цеху включаються до собівартості продукції, що виготовляється тільки цим цехом (в тому числі до собівартості робіт, послуг, які виконуються для інших цехів).

У разі зміни обсягу продукції до норм витрат вносяться необхідні корективи з тим, щоб забезпечити погашення витрат. Якщо фактичні витрати перевищують суму, затверджену за кошторисом, ці відхилення списуються на собівартість продукції того періоду, в якому мало місце перевищення. На період сезонних перерв у роботі всі витрати на обслуговування виробництва відносяться до витрат майбутніх періодів.

Якщо сума витрат на обслуговування виробництва за встановленими нормами перевищує фактичні витрати, то до собівартості продукції включаються фактичні витрати.

Під час складання планової (нормативної) калькуляції продукції, одержаної у комплексному виробництві, в якому з одного виду сировини і в результаті єдиною технологічного процесу одержують два або кілька різнорідних продуктів, і загальні витрати на виробництво не можуть бути безпосередньо розподілені між ними, собівартість одиниці продукції визначається за допомогою одного з методів, рекомендованих нижче. Якщо технологічний процес комплексної переробки сировини складається з кількох переділів і є можливість визначати величину витрат за цими етапами виробництва, застосовується по передільне калькулювання напівфабрикатів або кінцевих продуктів.